|
Реферат: Активи як найважливіший обєкт бухгалтерського обліку: економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під впливом ринкових відносин (Бухгалтерский учет)
Міністерство освіти України
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦіОНАЛЬНИЙ УНіВЕРСИТЕТ
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
з «Теорії бухгалтерського обліку»
на тему:
«Активи як найважливіший об’єкт
бухгалтерського обліку:
економічна сутність, зміст, принципи класифікації,
розширення складу під впливом ринкових відносин»
студента II курсу денного відділення
спеціальності 0106 української групи
Єфремова Святослава Олексійовича
Науковий керівник: Смирнова Лариса Дмитрівна
Донецьк
2000 р.
Реферат
Курсова робота: 20 стор., 2 мал., 15 джерел.
Тема: “Активи як найважливіший об’єкт бухгалтерського обліку:
економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під
впливом ринкових відносин”.
Мета роботи: вивчити економічну сутність активів, принципи їх
класифікації а також зміни у їх складі внаслідок реформування
бухгалтерського обліку та впровадження НСБО на Україні.
Методи дослідження: робота з літературою, дедукція та індукція,
логічний аналіз.
Встановлено, що, відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку України, як і в міжнародній практиці, активи є першим і
найважливішим об’єктом бухгалтерського обліку.
Дослідження показало, що найважливішими активами, які контролює
підприємство, є основні засоби, нематеріальні активи та запаси.
Одним із пріоритетних завдань сучасного бухгалтерського обліку є
виконання “принципу обачності”, який включає в себе принцип незавищення
реальної вартості активів. Діючі до впровадження Національних стандартів
положення вітчизняного бухгалтерського обліку не здатні були забезпечити
виконання цієї вимоги, що робило фінансову звітність непридатною для
використання. Після впровадження НСБО виконання цього принципу стало
можливим, завдяки нововведенням, відсутнім до цього (таким, наприклад, як
резерв сумнівних боргів та ін.).
Ключові поняття: ресурси, господарські засоби, майно підприємства,
класифікація, НСБО, справедлива вартість.
Студент _________________ С. Єфремов
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Розвиток поняття активів та їх економічної сутності 5
1. Генезис поняття активів у західній бухгалтерській думці 5
2. Активи в радянському бухгалтерському обліку 6
Розділ 2. Класифікація активів 9
1. Класифікація за характером участі у господарському процесі
10
2. Класифікація за формами функціонування 11
3. Класифікація за функціональною роллю у процесі відтворення
12
4. Класифікація за ступенем ліквідності 14
Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО 15
Висновок 19
Список використаної літератури 20
Вступ
Система бухгалтерського обліку, яка існувала до недавнього часу в
нашій країні, була створена зусиллями багатьох поколінь вчених і практиків.
Не можна сказати, що вона цілком себе виправдала, але на час свого
існування вона досить непогано виконувала поставлені перед нею завдання.
Проте в даний час у залежності від організаційно-правової форми
власності на території України діють різноманітні види підприємств, що
з’явилися в процесі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин.
Тому виникла необхідність адаптувати бухгалтерський облік і звітність до
вимог перехідного періоду і міжнародної інтеграції української економіки.
Такого роду необхідність призвела до перетворення всього обліку в більш
оперативну, необтяжену громіздкими регістрами, інформаційно-управлінську і
доступну в застосуванні систему.
Істотним змінам піддаються теоретичні і методологічні основи теорії
бухгалтерського обліку, як-от: зміст і визначення предмета бухгалтерського
обліку, його об’єкти, основні задачі, вимоги і принципи.
У таких умовах вивчення правил, принципів та закономірностей
бухгалтерського обліку уявляється надзвичайно важливим. І, природно, на
перше місце виходить категорія, без якої принципово неможливо здійснювати
будь-яку господарську діяльність — активи.
У даній роботі приділено увагу становленню та розвитку поняття
активів у світовій бухгалтерській практиці. Розглянуто основні напрями
класифікації господарських засобів підприємства — за характером участі у
господарському процесі, за формами функціонування, за функціональною роллю
у процесі відтворення та за ступенем ліквідності. Також викладено сучасну
концепцію економічної сутності активів згідно з Національними стандартами
бухгалтерського обліку.
Розділ 1. Розвиток поняття активів та їх економічної сутності
1.1. Генезис поняття активів у західній бухгалтерській думці
Час від часу, принаймні з початку цього століття, починалися спроби
дати задовільне визначення активів для цілей бухгалтерського обліку.
Різноманітні автори пропонували різні формулювання — від “того, що подано
дебетовим сальдо”, до “майбутнього потенційного прибутку”. Наприклад, одна
із найпопулярніших на Заході концепцій, подана Американським інститутом
бухгалтерів, визначає активи в такий спосіб:
“Активи — це величина, подана дебетовим сальдо, що залишилося або
залишиться після закриття рахунків належним чином відповідно до облікових
принципів …, при тому, що вона відбиває або право власності, або придбану
вартість, або понесені витрати, які призвели до виникнення власності або
стосуються майбутнього звітного періоду…”.
Тут важливо те, що активи визначаються виходячи з правил або
принципів бухгалтерського обліку. Подібної позиції притримується і
Американський інститут присяжних бухгалтерів:
“Активи — це економічні ресурси підприємства, визнані й оцінювані
(вимірювані) відповідно до узвичаєних правил бухгалтерського обліку…”.
У даних формулюваннях практично нічого не говориться про
характеристики активу, але підкреслюється, що визначення активів неможливо
у відриві від інших принципів бухгалтерського обліку.
Були також спроби визначення активів через їх властивості. Часто
використовується поняття активів як джерела потенційного прибутку або
майбутньої вигоди. Наприклад, існували визначення активів як:
. джерела майбутніх прибутків;
. будь-який майбутній прибуток;
. сукупність дохідного потенціалу;
. будь-який економічний ресурс, здатний приносити прибуток господарюючому
суб’єкту;
. імовірні майбутні економічні вигоди.
Проте, характеризуючи активи як джерело майбутніх прибутків,
різноманітні автори підкреслюють також і інші риси, наприклад
конвертованість у кошти або вимірність у таких, права на майбутні прибутки
і т. ін.
У сучасних визначеннях активів виділяються три істотних ознаки:
майбутні економічні вигоди, контроль над доступом до таких вигод сторонніх
осіб, походження з минулих господарських операцій або подій. Відмітна риса
— у згадуванні контролю, а не права власності конкретного суб’єкта на
майбутні економічні вигоди.
Отже, загалом у західній бухгалтерській практиці активи визначаються
як:
- “імовірні майбутні економічні вигоди, одержувані або контрольовані
конкретним господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або
подій”;
- “потенційний прибуток або майбутні економічні вигоди, контрольовані
господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або інших минулих
подій”;
- “права або інший доступ до майбутніх економічних вигод, контрольованих
господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;
- “економічні ресурси або джерело, від яких очікується одержання в
майбутньому економічних вигод, контрольовані господарюючим суб’єктом у
результаті минулих операцій або подій”.
1.2. Активи в радянському бухгалтерському обліку
Розвиватися бухгалтерська думка в колишньому Радянському Союзі
почалася приблизно у 30-х роках. Але далеко не одразу тут з’явилося чітке
визначення предмету бухгалтерського обліку, і тим більше — економічної
сутності активів.
В усіх роботах 30-х років предмет бухгалтерського обліку
висвітлювався досить істотно, але достатньої чіткості в характеристиці цієї
важливої категорії науки про бухгалтерський облік тоді ще досягнуто не
було. Поняття активів як таких ще взагалі не існувало, і вони, природно, не
знаходили місця у визначенні предмету бухгалтерського обліку.
Мабуть, найбільш вдалим визначенням предмету бухгалтерського обліку
можна вважати формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського
обліку… є елементи процесу соціалістичного відтворення в окремих радянських
підприємствах у їхній грошовій оцінці”. Тут фігурує поняття “елементи
процесу відтворення”, яке пізніше буде уточнене, і тоді, нарешті, з’явиться
поняття “актив”.
Більш чітко предмет бухгалтерського обліку в ті роки був
схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фігурувало поняття-прообраз
активів, яке отримало назву “засоби господарства”. Приблизно такої ж точки
зору притримувався і Р. Я. Вейцман: “Предметом облікового спостереження є
стан господарських засобів і господарські процеси”.
Але по деяких питаннях у роботах цих авторів спостерігався регрес.
Так, деякі з них пізніше відмовились від включення господарських засобів до
предмету бухгалтерського обліку, обмежившись лише “господарською
діяльністю”.
У 50-х роках розвиток бухгалтерського обліку як науки у колишньому
СРСР отримав новий поштовх, а разом із цим почалися нові спроби дати
визначення предмету бухгалтерського обліку і, зокрема, активам
підприємства.
Після декількох невдалих варіацій на тему “предмет бухгалтерського
обліку” у його визначенні міцно закріпилися активи (у вигляді
“господарських засобів” або “засобів господарювання”). Але поки що нікому
не спадало на думку чітко та однозначно визначити, що саме потрібно
відносити до цих “господарських засобів”.
У 60-х – початку 70-х років, які закінчили собою “новаторський” етап
розвитку радянського бухгалтерського обліку, були остаточно сформульовані
всі ідеї радянських вчених з приводу господарських засобів підприємства.
Якщо аналізувати зміст усього вищесказаного з приводу розвитку
активів у радянській бухгалтерській практиці, то потрібно зазначити, що
саме поняття “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капіталістичне”.
За соціалістичної моделі економіки воно знаходилося трохи не при справах.
Все соціалістичне народне господарство розглядалося, як одне гігантське
підприємство, визначення “господарських засобів” були досить примітивними у
порівнянні із західними аналогами.
На перший погляд до активів, за деяким виключенням, відносились ті ж
ресурси підприємства, що й на Заході. Але активи обліковувались без
урахування критерію їх корисності та дійсної вартості. Так, запаси, які
роками не використовувалися (запасні частини застарілих моделей машин та
обладнання тощо), обліковувалися на рахунках та відображалися у фінансовій
звітності. Дебіторська заборгованість, нереальна для погашення, залишалась
у складі активів протягом трьох років.
Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості
активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна
для користувачів.
Ситуація кардинально змінилася лише внаслідок реформування системи
бухгалтерського обліку вже незалежної України. Але про це мова йтиме далі.
Розділ 2. Класифікація активів
Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні
засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської
діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно
знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого
призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.
Основними напрямами класифікації активів є:
. за характером участі у господарському процесі;
. за формами функціонування;
. за функціональною роллю у процесі відтворення;
. за ступенем ліквідності.
Вищеперераховані напрями класифікації активів є основними, але не
єдиними способами поділу господарських засобів. Вони розглядаються у даній
роботі, оскільки мають найбільшу практичну цінність з точки зору обліку
активів.
Загальну схема напрямів класифікації господарських засобів за їх
складом та використанням подано на Малюнку 2.1.
Малюнок 2.1. Напрями класифікації господарських засобів за їх складом та
використанням
|Напрями класифікації |
| | | | | |
|За формами | |За характером | |За ступенем | |За |
|функціонування| |участі в | |ліквідності | |функціональною |
| | |господарському | | | |роллю у процесі |
| | |процесі | | | |відтворення |
| | | | | | | |
|матеріальні | |оборотні | |ліквідні | |засоби у сфері |
| | | | | | |виробництва |
| | | | | | | |
|нематеріальні | |необоротні | |неліквідні | |засоби у |
| | |(довгострокові) | | | |невиробничій |
| | | | | | |сфері |
| | | | | | | |
|фінансові | | | | | |засоби у сфері |
| | | | | | |обігу |
| | | | | | | |
| | | | | | |вилучені |
Тепер зупинимося на кожній класифікації більш детально.
2.1. Класифікація за характером участі у господарському процесі
Не викликає сумнівів, що активи, які по-різному беруть участь у
господарському процесі та мають різну швидкість обігу, повинні оцінюватись
по різному. Тому для цілей фінансової звітності активи поділяють на
необоротні та оборотні.
Довідка з історії…
Поділ активів на основні й оборотні прийшло в практику
бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX
або початку XX ст. Вперше зазначені терміни з’явилися, поза всяким
сумнівом, в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної
літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також
торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів.
Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала
економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й
оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності
господарюючого суб’єкта.
Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства — це
сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у
процесі його господарської діяльності.
У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби
з тривалістю використання понад рік.
До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів
підприємства відносять:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
- капітальні інвестиції;
- довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);
- довгострокову дебіторську заборгованість;
- інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із
тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).
Оборотні (обігові) засоби — це сукупність майнових цінностей
підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства
і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-
комерційного) циклу.
В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать
майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними
елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у
виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові
кошти на рахунках у банках і в касі.
Оборотні засоби в свою чергу поділяють на нормовані (виробничі)
(запаси, паливо, незавершене виробництво), та ненормовані (дебіторська
заборгованість).
2.2. Класифікація за формами функціонування
За формами функціонування господарські засоби поділяють на такі
групи: матеріальні активи; нематеріальні активи; фінансові вкладення
(активи).
Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-
речову форму, наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали,
готова продукція тощо.
Нематеріальні активи — це особливий вид необоротних активів; вони не
наділені фізичною (матеріальною) основою, але мають вартість, оскільки
здатні приносити власнику дохід. Цінність нематеріальних активів базується
на правах та привілеях власників. Основні характерні риси нематеріальних
активів такі:
- відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;
- використання протягом тривалого часу;
- здатність бути корисним для підприємства;
- високий ступінь невизначеності розмірів можливого в майбутньому прибутку
від використання такого активу.
До нематеріальних активів належать:
а) різні права підприємства на об’єкти власності: патенти (права на
винахідництво), товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії,
права користування землею та іншими природними ресурсами;
б) програмне забезпечення ЕОМ;
в) організаційні витрати;
г) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;
д) ноу-хау;
є) ділова репутація або ціна фірми — гудвіл.
Фінансові активи — це група господарських засобів (активів)
підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів,
які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в
національній та іноземній валютах, фінансові вкладення підприємства,
дебіторська заборгованість.
2.3. Класифікація за функціональною роллю у процесі відтворення
За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби
підприємства поділяють на такі групи (див. Малюнок 2.2):
. засоби у сфері виробництва;
. невиробничі засоби;
. засоби у сфері обігу;
. вилучені засоби.
Малюнок 2.2. Класифікації господарських засобів за функціональною роллю
| |Господарські засоби | |
| | | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
|Вилуч| |Засоби | | |Засоби в сфері обігу | | |Засоби в сфері |
|ені | |невироб| | | | | |виробництва |
|засоб| |ничої | | | | | | |
|и | |сфери | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | |
До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть
безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це
виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина,
матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.
До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть
безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для
створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До
невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки,
готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та
інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.
До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові
вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та
засоби, які обслуговують сферу обігу.
До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські
споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем
(торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство
тощо).
Вилучені засоби — це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але
протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування
та платежі з прибутку).
2.4. Класифікація за ступенем ліквідності
За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства
поділяються на ліквідні і неліквідні.
Ліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів
підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без
суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного
забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До ліквідних
активів підприємства належать грошові активи в різних формах,
короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська
заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної
для реалізації.
Неліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів
підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї
поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До
неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні
інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість,
безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо.
Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО
Після реформування бухгалтерського обліку в Україні у поняття
“активи” почав вкладатися дещо інший зміст, аніж раніше. Не можна говорити,
що облік було перевернуто “догори ногами”, але з’явилося багато деталей,
які доповнили і покращили зміст поняття активів, зробили їхній облік значно
зручнішим і логічнішим, запозичивши багато корисного досвіду із західної
бухгалтерської практики.
Нижче наведені визначення основних видів активів згідно Національних
стандартів бухгалтерського обліку.
Основні засоби (згідно П(С)БО 7) — це матеріальні активи, які
підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або
поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний
термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного
року (або операційного циклу, якщо він більше року).
До складу Основних засобів, згідно стандарту, відносять власне
основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.
Основні засоби поділяються на:
1) Земельні ділянки.
2) Капітальні витрати на поліпшення земель.
3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
4) Машини та обладнання.
5) Транспортні засоби.
6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
7) Робочу та продуктивну худоба.
8) Багаторічні насадження.
9) Інші основні засоби.
Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:
1) Бібліотечні фонди.
2) Малоцінні необоротні матеріальні активи.
3) Тимчасові (нетитульні) споруди.
4) Природні ресурси.
5) Інвентарну тару.
6) Предмети прокату.
7) Інші необоротні матеріальні активи.
Нематеріальні активи (згідно П(С)БО 8) — це немонетарні активи, які
не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від
підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом
більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік)
для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду
іншим особам.
Основними групами, на які поділяються при обліку нематеріальні
активи, є:
1) Права користування природними ресурсами (право користування надрами,
іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією
про природне середовище тощо).
2) Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право
користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).
3) Права на знаки для товарів та послуг (товарні знаки, торгові марки,
фірмові назви тощо).
4) Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, “ноу-хау”, захист
від недобросовісної конкуренції тощо).
5) Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні
твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).
6) Гудвіл.
7) Інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання
економічних та інших привілеїв тощо).
Запаси (згідно П(С)БО 9) — це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт
та надання послуг, а також управління підприємством.
До складу запасів відносяться:
1) Сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб.
2) Незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та складанням
деталей, вузлів, виробів та незакінчених робіт (послуг), щодо яких
підприємством ще не визнано доходу.
3) Готова продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим
договором або іншим нормативно-правовим актом.
4) Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
5) Малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не
більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше
року.
6) Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського
господарства, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9.
Дебіторська заборгованість (згідно П(С)БО 10) — це сума
заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
- довгострокову (сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході
нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців
з дати балансу);
- поточну (сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального
операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати
балансу).
Варто відзначити, що після впровадження Національних стандартів
бухгалтерського обліку з’явився “резерв сумнівних боргів” — рахунок,
покликаний коригувати суму дебіторської заборгованості, реальної до
відшкодування.
Висновок
Необхідність переходу на Національні стандарти бухгалтерського
обліку, які не суперечать міжнародним стандартам, в тому числі і по обліку
активів господарюючих суб’єктів, продиктовано тим, що старі положення
бухгалтерського обліку, які базувалися, в основному на правилах Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не давали реального
уявлення про активи, що, в свою чергу, утруднювало:
- прийняття управлінських рішень;
- складання бізнес планів;
- отримання інвестицій, у тому числі від іноземних партнерів.
Таким чином, НСБО привели значення активів до їх справедливої
вартості, що дає реальне уявлення про їх величину і дає можливість
користувачам звітності (інвесторам, акціонерам, засновникам тощо) оцінити
ситуацію для прийняття управлінських рішень.
Так, виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси”, бухгалтери зрозуміють, що уся
вартість малоцінних та швидкозношуваних пердметів (термін служби яких до
одного року), які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як
витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника
про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу по
ним. Крім того, частина малоцінних та швидкозношуваних предметів (зі
строком служби більше одного року) з 2000 року включається до складу
основних засобів.
Отже, після впровадження Національних стандартів розуміння активів
змінилося, в першу чергу, змінилася їх економічна сутність. Активи почали
розумітися, як ресурси підприємства, здатні приносити вигоду, дохід своєму
власнику, тобто почав враховуватись критерій корисності. Крім того, активи
почали обліковуватись виходячи з принципу обачності, який передбачає
незавищення вартості активів — облік за справедливою вартістю.
Список використаної літератури:
1. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448
с.
2. Макаров В.Г. Теоретические основы бухгалтерского учета. — М.: Финансы,
1978. — 159 с.
3. Гусева Т.М., Шеина Т.Н. Основы бухгалтерского учета: теория, практика,
тесты: Учебное пособие / Под ред. В.Г. Гетьмана. — М.: Финансы и
статистика, 1998. — 208 с.
4. Метьюс М.Р., Перера М.Х.Б. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с
англ. Под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. —
663 с.
5. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч.
посібник. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. — 245 с.
6. Любушин Н.П., Жаринов В.В., Бородина Н.В. Теория бухгалтерского учета:
Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. В.Д. Новодворского. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 294 с.
7. Сердюк В.Н. Бухгалтерский учет: Учебно-практическое пособие. — Донецк:
КИТИС, ДонГУ, 1999. — 528 с.
8. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Під
ред. М.В. Кужельного. — 5-те видання, доповнене і перероблене. — К.:
А.С.К., 1998. — 223 с.
9. Чацкис Е.Д., Лысюк А.Н. Бухгалтерский учет: основы теории и практики. —
Донецк: Сталкер, 1999. — 272 с.
10. Н.И. Попова. Теория бухгалтерского учета. Учебное пособие. — Донецк:
КИТИС, ДонГУ, 1998 г. — 204 с.
11. Бабаев Ю.А. Теория бухгалтерского учета: Учебник для вузов. — М.:
Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 391 с.
12. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі.
ч. 5. — Луганськ: “Промдрук” ДСД “Лугань”, 2000. — 336 с.
13. Бібліотека “Фактора”. Національні стандарти бухгалтерського обліку:
нормативна база. — 5 видання, доповнене. — Харків: Фактор, 1999. — 180 с.
14. “Налоги и бухгалтерский учет”, № 5 (261), 21 января 2000 г.
15. “Все о бухгалтерском учете”, № 47 (472), 24 мая 2000 г.
Реферат на тему: Амортизационные отчисления основных средств
Контрольная работа № 2.
1.Амортизационные отчисления основных средств.
2.Учет прибыли предприятия согласно действующего законодательства.
Деятельность любого предприятия, связанная с производством, обменом и
потреблением материальных ценностей, предоставлением и использование услуг,
называется хозяйственной деятельностью предприятия. Хозяйственная
деятельность состоит из хозяйственных процессов, которые делятся на
хозяйственные операции. Хозяйственная деятельность каждого предприятия
требует планирования, управления и контроля. Чтобы руководить предприятием,
необходимо иметь сведения о его хозяйственной деятельности: размеры и
состав его средств производства, денежных средств, развитие отдельных
отраслей и т.д. Все эти сведения могут быть получены лишь благодаря учету.
Учет существует давно. Он возник в процессе развития человеческого
общества, которое для обеспечения своих потребностей осуществляет
хозяйственную деятельность, т.е. материальное производство, требующее
управления и контроля. Для этой цели и был создан учет.
Единая система учета на предприятии, в отрасли, государстве
обеспечивается тремя неразрывно связанными видами учета: оперативно
техническим, статистическим и бухгалтерским.
Цель оперативно-технического учета-быстрое получение информации о
ходе производства, реализации продукции. Он охватывает хозяйственные и
производственные операции, не имеющие непосредственного отражения на счетах
бухгалтерского учета.
На основе статистического учета определяются количественные и
качественные показатели работы каждого предприятия. Операции и явления
подлежат статистическому наблюдению, группированию, определению средних и
относительных величин, индексов путем построения рядов динамики, анализа и
соответственно установления определенных закономерностей. Статистический
учет представляет собой систему изучения, обобщения и контроля за массовыми
явлениями, имеющими общегосударственных характер.
Бухгалтерский учет- это способ документального наблюдения, отражения и
контроля за хозяйственной и финансовой деятельностью производственников и
хозяйственников (предприятий, организаций, арендных, совместных
предприятий, акционерных обществ и т.д.), а также система сбора, изменения,
обработки, интерпретации и передачи информации о хозяйственной деятельности
предприятия, учреждения и организации внутренним и внешним пользователям
для принятия оптимальных решений. Учет ведется в стоимостном, натуральном
и трудовом измерителях. Он основывается на строгом соблюдении документации
и осуществляется на основе государственных правовых актов. Бухгалтерский
учет-это система непрерывного и взаимосвязанного наблюдения и контроля за
хозяйственной деятельностью отдельного предприятия, организации, учреждения
с целью получения текущих и итоговых показателей.
В отличие от других видов учета, бухгалтерский учет обеспечивает
сплошную регистрацию всех хозяйственных операций на основании документов
первичного учета. Бухгалтерский учет базируется на документировании всех
хозяйственных процессов и проведении периодических инвентаризаций,
обеспечивает выявление и мобилизацию ресурсов предприятия с целью снижения
себестоимости продукции (работ, услуг).
Для осуществления хозяйственной деятельности каждое предприятие
располагает необходимыми хозяйственными средствами –строениями,
оборудованием, машинами, материалами, денежными средствами, которые
образуются за счет соответствующих источников (взносов учредителей,
прибыли, заемных средств и др.).
Основные средства- здания, сооружения, оборудование, транспорт –
являются неотъемлемым условием осуществления хозяйственной деятельности.
Отличительной особенностью основных средств является длительное время их
использования. Постепенный износ и передача стоимости на себестоимость
вновь созданного продукта (изготовленной продукции, выполненных работ).
При организации учета основных средств и нематериальных активов в
Украине предприятиями, их объединениями, хозрасчетными организациями, кроме
банков, представительствами иностранных организаций, которые осуществляют
деятельность в Украине, а также предприятиями, деятельность которых
финансируется за счет средств бюджета, необходимо руководствоваться
следующими законодательными и нормативными документами.
1. Указом Президента Украины "О переходе Украины к общепринятой в
международной практике системы учета и статистики" № 303 от 23.05.92 г.
2. Положениями (стандартами) бухгалтерского учета 7"Основные средства".
Утверждено приказом Министерства финансов Украины № 92 от 27.02.2000г.
(зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 18 мая 2000 г: №
288/4509).
3. Положениями (стандартами) бухгалтерского учета 8 "Нематериальные
активы". Утвержден приказом Министерства финансов Украины № 242 от 18.10.99
г. (зарегистрирован в Министерстве юстиции' Украины 2 ноября 1999 г. за №
750/4043).
4. Планом счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и
хозяйственных операций предприятий и организаций № 291 от 30.11.99 г.
5. Инструкцией по применению Плана счетов бухгалтерского учета активов,
капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций №
291 от 30.11.99 г. (зарегистрированной в Министерстве юстиции Украины №
893/4186 от 21.12.99 г.).
Положение (стандарт) бухгалтерского учета 7 "Основные средства",
утвержденное приказом Министерства финансов Украины № 92 от 27.02.2000 г.
(зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 18 мая 2000 г. за №
288/4509), определяет методологические основы формирования в бухгалтерском
учете информации об основных средствах и прочих необоротных материальных
активах, а также раскрытие информации о них в финансовой отчетности.
Нормы Положения (стандарта) 7 применяются предприятиями, организациями
и иными юридическими лицами всех форм собственности ( кроме бюджетных
учреждений).
Положение (стандарт) 7 не распространяется на восстанавливаемые
природные ресурсы и операции с основными средствами, особенности которых
определяются другими положениями (стандартами) бухгалтерского учета.
Основные средства - это материальные активы, которые предприятие
содержит с целью использования в процессе производства или снабжения
товаров, предоставление услуг, сдачи в аренду иным лицам или для
осуществления административных и социально-культурных функций, ожидаемый
срок полезного использования (эксплуатации) которых представляет больше
одного года или операционного цикла, если он длится более года.
Объект основных средств - это законченное устройство со всеми
приспособлениями для него или отдельный конструктивно отделенный предмет,
предназначенный для выполнения определенных самостоятельных функций. Если
один объект основных средств состоит из частей, которые имеют разный срок
полезного использования (эксплуатации), то каждая из этих частей может
учитываться в бухгалтерском учете как отдельный объект основных средств.
Объект основных средств признается активом, если существует вероятность
того, что предприятие получит в будущем экономические выгоды от его
использования и стоимость его может быть достоверно определенна.
Основные средства в Украине можно сгруппировать по их функциональному
назначению, по отраслевому признаку, по использованию, по признаку
принадлежности, по натурально-вещественному составу.
По функциональному назначению различают:
-производственные - основные средства, которые непосредственно
принимают участие в производственном процессе или оказывают содействие его
осуществлению (строения, сооружения, силовые машины и оснащения, рабочие
машины и оснащения и тому подобное), которые действуют в сфере
материального производства;
-непроизводственные основные средства, которые не берут
непосредственного или побочного участия в процессе производства и
предназначены в основном для обслуживания коммунальных и культурно-бытовых
потребностей трудящихся (строения, сооружения, оснащение, машины, аппараты
и тому подобное), которые используются в непроизводственной сфере.
По отраслевому признаку основные средства делят на: промышленные,
сельскохозяйственные, строительные, транспортные, связи и др. Большая часть
основных средств принадлежит к отрасли «Промышленность». Она
непосредственно связана с процессом производства продукции. Наличие других
видов хозяйственной деятельности обуславливает необходимость учета основных
средств, принадлежащих к другим отраслям хозяйства, но которые находятся на
балансе предприятия.
По использованию основные средства подразделяются на действующие (все
основные средства, которые используются в хозяйственной деятельности) и
недействующие (те, которые не используются в данный период в связи с их
временной консервацией) и запасные (различное оборудование, находящееся в
резерве и предназначенное для замены объектов основных средства, которые
выбыли или ремонтируются).
В зависимости от принадлежности, различают собственные основные
средства (средства, принадлежащие данному предприятию и учитывающиеся на
балансе на счете «Основные средства») и арендованные основные средства
(средства, не принадлежащие данному предприятию, отражаются на забалансовом
счета «Арендованные основные средства» и находятся на балансе
арендодателя). Таким образом исключается возможность двойного учета один и
тех же средств.
Важным условием правильной организации учета основных средств является
также единый принцип их оценки. В зависимости от характера, состояния,
времени оценки различают следующие виды стоимости (по национальному
стандарту 7 «Основные средства»)
. первоначальная стоимость (фактическая себестоимость необоротных
активов в денежном измерении или справедливой стоимости других
активов, переданных (потраченных) для приобретения (создания) данного
актива;
. переоцененная стоимость (стоимость необоротных активов после их
переоценки);
. остаточная стоимость (разница между первоначальной (переоцененной)
стоимостью и суммой износа основных средств);
. справедливая стоимость (рыночная стоимость, определяется путем
экспертной оценки);
. стоимость, которая амортизируется (первоначальная, или переоцененная
стоимость необоротных активов за вычетом их ликвидационной стоимости;
. ликвидационная стоимость (сумма денежных средств или стоимость других
активов, которую предприятие ожидает получить от реализации
(ликвидации) объектов основных средств после окончания срока их
полезного использования, за вычетом расходов, связанных с их
реализацией (ликвидацией).
В процессе эксплуатации основные средства, сохраняя свою первоначальную
физическую форму, постепенно изнашиваются (физически и морально), передавая
частями свою стоимость на себестоимость вновь созданного продукта. Основные
средства подлежат физическому износу как в процессе их использование, так и
при их не использовании.
На размеры физического износа основные средств в процессе их
использования могут оказывать воздействие такие факторы:
- степень нагрузки производственных средств в процессе производства,
которая зависит от количества изменений и часов работы в сутки,
продолжительности труда в течение года, интенсивности труда;
- качество ОС:
- особенности технологического процесса и степень защиты ОС от влияния
внешних условий (температура, влажность, атмосферные осадки и тому
подобное);
- качество ухода за основными средствами:
- квалификация работников и отношение их к основным средствам.
Моральный износ обуславливается двумя факторами: ростом
производительности труда и темпами технического прогресса. Появление более
совершенных образцов оснащения и иных видов ОС ведет к моральному износу
действующих ОС и снижению производительности труда.
Правильное определение степени износа ОС имеет очень важное значение
для экономики производства, для определения восстановленной стоимости ОС и
размера амортизационных отчислений.
Физический износ может быть определенный соответственно срокам службы
ОС с помощью формулы:
Износ = Срок фактической. службы (годы) / срок службы установленный
нормой (амортизационный период) (года). х 100,
Тем не менее наиболее правильно можно определить физический износ путем
обследования технического состояния объекта в натуре (узлов, частей и
объекта в целом). Вместе с тем целесообразно определять степень износа и по
сроками службы.
Износ учитывается на счете № 13 "Износ необоротных активов".
В переводе с латинского "амортизация" - это "уплата долгов".
Амортизация учитывается на счете 83 и предназначена для обобщения
информации о сумме начисленной амортизации основных средств, других
необоротных материальных активов и нематериальных активов.
По дебету счета 83 «Амортизация» отражается сумма начисленных
амортизационных отчислений, по кредиту – списание
-на счет 23 «Производство»-суммы амортизационных отчислений, которые
прямо включаются в производственную себестоимость продукции (работ, услуг),
к затратам вспомогательных, подсобных производств;
-на счетах класса 9-суммы амортизационных отчислений, относящихся к
производственным накладным расходам, административным или сбытовым
расходам;
-на счете 79 «Финансовые результаты», если предприятие не применяет
счета класса 9.
Счет 83 «Амортизация» содержит следующие субсчета:
831 «Амортизация основных средств» -обобщается информация о начислении
амортизации основных средств;
832 «Амортизация прочих необоротных активов»- обобщается информация о
начислении амортизации других необоротных материальных активов;
833 «Амортизация нематериальных активов»- обобщается информация о
начислении амортизации нематериальных активов.
Счет 83 «Амортизация» корреспондирует
|По дебету с кредитом счетов |По кредиту с дебетом счетов |
|13 «Износ необоротных активов» |23 «Производство» |
| |79 «Финансовые результаты» |
| |91 «Общепроизводств. Расходы» |
| |92 «Административные расходы» |
| |94 «Прочие расходы операц. д-ти» |
Согласно с Положением (стандартом) бухгалтерского учета 7 "Основные
средства" амортизация - это систематическое распределение стоимости
необоротных активов, которые амортизируется на протяжении срока их
полезного использования (эксплуатации).
Земля и прочие основные средства, которые имеют неограниченный срок
полезного использования, не является объектом амортизации.
Срок полезного использования актива может быть короче, чем технический
срок его использования.
Срок полезного использования актива может меняться:
а) в случае изменения технологии производства или рыночного спроса
продукции, которая производится с помощью этого актива;
б) в случае капитализации следующих затрат, связанных с использованием
актива, который улучшают его состояние.
Целью начисления амортизации по методу Закону Украины «О
налогообложении прибыли предприятия» является уменьшение базы
налогообложения. Целью начисления амортизации по одному из пяти методов,
предложенных ПБУ7, является создание реального источника восстановления
основных средств. Распространение налогового метода начисления амортизации
на бухгалтерский учет не всегда дает ожидаемый эффект объединения налоговых
интересов с экономическими, ведь «бухгалтерская» и «налоговая» стоимость
основных средств (как база для начисления амортизации) не совпадает. К
примеры, возьмем требования к составу первоначальной стоимость основных
фондов Закона «О налогообложении прибыли предприятия» и требования ПБУ 7:
Так, проценты по кредитам, полученным на приобретение основных средств, ПБУ
7 не позволяет относить к их первоначальной стоимости, а налоговый закон,
наоборот, требует это делать.
Действующий государственный классификатор Украины- Классификация
основных фондов не отвечает требованиям классификации основных средств ПБУ
7. Согласно этой классификации основные средства делились на 3 группы:
Группа 1-здания, сооружения, их структурные компоненты и передающие
устройства, в том числе жилые дома и их части (квартиры и места общего
пользования);
Группа 2 - автомобильный транспорт и узлы (запасные части) к нему,
мебель, бытовые электронные, оптические, электромеханические приборы и
инструменты, включая электронно-вычислительные машины, иные машины для
автоматической обработки информации, информационные системы, телефоны,
микрофоны и рации, иное офисное оснащение, устройства и приспособление к
ним;
Группа 3 - иные основные средства, которые не вошли в группы 1 и 2,
включая сельскохозяйственные машины и орудие, рабочий и продуктивный скот и
многолетние насаждения.
В случае вывода из эксплуатации отдельного объекта ОС 1 группы в связи
с его ликвидацией, капитальным ремонтом, реконструкцией и консервацией по
решению плательщика налога или Кабинета Министров Украины амортизационные
отчисления не начислялись, балансовая стоимость такого объекта приравнивала
нулю. Но если объекты 1 группы ОС не эксплуатировались, но не были
выведенные из эксплуатации, амортизация продолжает насчитываться.
Балансовая стоимость II и III групп не менялась в случае вывода из
эксплуатации отдельных объектов этих групп по причине их ликвидации,
капитальным ремонтом, модернизацией и консервацией по решению плательщика
налога или Кабинета Министров Украины (пп. 8.4.5 и . 8.4.6 Закона Украины
"О обложении прибыли предприятий").
Согласно с пп. 8.3.1 ст. 8 Закона "О прибыли" суммы амортизационных
отчислений определяются путем применения норм амортизации к балансовой
стоимости групп ОС.
Соответственно ст. 8 Закона Украины "О налогообложении прибыли
предприятий" № 283/97-ВР от 22 мая 1997 г. амортизации подлежали затраты
на:
- приобретение ОС и нематериальных активов для собственного
производственного использования, включая затраты на приобретение племенных
животных и приобретения и выращивание многолетних насаждений к началу
плодоношения;
- самостоятельное изготовление ОС для собственных производственных
потребностей, включая затраты на начисленную заработную плату работникам,
которые были заняты на изготовлении таких ОС;
- проведение всех видов ремонтов, реконструкции, модернизации и иных
видов улучшения ОС;
- приобретение, ремонт и модернизацию легкового автотранспорта только
юридическими лицами, основной деятельностью которых является предоставление
платных услуг с перевозкой посторонних граждан (таксомоторные парки) и
предоставление легкового автотранспорта в аренду (прокат) посторонним
гражданам и организациям;
- улучшение качества земель, не связанных со строительством.
Не подлежали амортизации и полностью относились в состав валовых затрат
(в налоговом учете) отчетного периода затраты плательщика налога на:
- приобретение и откорм продуктивных животных;
- выращивание многолетних плодоносящих насаждений;
- приобретение ОС или нематериальных активов с целью их дальнейшей
реализации иным плательщикам налога или использования в производстве
(строительстве, сооружении) иных ОС, предназначенных для дальнейшей
реализации иным плательщикам налога;
- содержание ОС, которые находились на консервации.
Не подлежали амортизации и осуществлялись за счет соответствующих
источников финансирования:
- затраты бюджетов на строительство и содержание сооружений
благоустройства и жилых домов, приобретение и сохранение библиотечных и
архивных фондов;
- затраты бюджетов на строительство и содержание автомобильных дорог
общего пользования;
- затраты на приобретение и сохранение Национального архивного фонда
Украины, а также библиотечного фонда, который формируется и удерживает за
счет бюджетов, библиотечных и архивных фондов;
- затраты на приобретение, ремонт и модернизацию легковых автомобилей,
используемых для иных потребностей.
Нормы амортизационных отчислений.
Годовые нормы амортизационных отчислений устанавливались в процентах к
балансовой стоимости каждой из групп ОС на начало отчетного периода в таких
размерах:
группа 1 - 5%;
группа 2 - 25%;
группа 3 – 15%.
Указанные нормы применяются для начисления износа непроизводственных
ОС, в том числе жилых домов. Эти же нормы применялись бюджетными
учреждениями и организациями для определения износа ОС.
Соответственно пп. 22.4 ст. 22 Закону "О прибыли" установленные нормы
амортизации (групп 1-3) использовались в 1997 г. со сниженным
коэффициентом 0,7, с 1 января 1998 г. - с учетом сниженного коэффициента -
0,6, с 1 января 1999 г. -без понижающих коэффициентов, то есть
- для первой группы - 1,25%;
- для второй группы - 6,25%;
- для третьей группы - 3,75% к балансовой стоимости каждой из указанных
групп ОС на начало отчетного (налогового) периода из расчета на календарный
квартал; понижающие коэффициенты не используются.
Постановлением Кабинета Министров Украины № 86 от 26.01.99г.было
установлено обязательное отчисление 10% суммы от сумм начисленной
амортизации. Закон Украины № 568-ХІІ от 06.04.99 г. внес изменения к Закону
Украины "О налогообложении прибыли предприятий" № 283/97-ВР от 22.05.97г. и
с 1 апреля 1999 г., отменил 10%-й амортизационный налог.
Соответственно пп. З п. 4 раздела 1 Закона Украины № 1523-ІІІ от
02.03.2000 г. начисление амортизационных отчислений на основные средства с
1 апреля 2000 г. проводятся с применением понижающего коэффициента 0,8.
Плательщики налога всех форм собственности имели право использовать
ежегодную индексацию балансовой стоимости групп ОС и нематериальных активов
с учетом коэффициента индексации.
Учет балансовой (остаточной) стоимости ОС группы 1 велся по каждому
отдельному строению, сооружению или их структурным компонентам и в целом
по группе 1, как сумма балансовых стоимостей отдельных объектов такой
группы.
Учет балансовой стоимости ОС группы 2 и 3 велся по совокупной
балансовой стоимости соответствующей группы ОС независимо от часа введения
в эксплуатацию таких ОС. При этом отдельный учет балансовой стоимости
индивидуальной материальной ценности, принадлежащей группе 2, не велся.
Порядок бухгалтерского учета балансовой стоимости групп ОС определяется
Министерством финансов Украины. Амортизация отдельного объекта ОС группы 1
насчитывалась до достижения балансовой стоимости такого объекта 100
необлагаемым минимумам доходов граждан. Остаточная стоимость такого объекта
входила в состав валовых затрат по результатам соответствующего облагаемого
периода, а стоимость такого объекта приравнивалась к нулю.
Амортизация ОС групп 2 и 3 насчитывалась до достижения балансовой
стоимости группы нулевого значения.
В случае осуществления затрат на приобретение ОС балансовая стоимость
соответствующей группы увеличивалась на сумму стоимости их приобретение с
учетом транспортных и страховых платежей, а также иных затрат, понесенных в
связи с таким приобретением, без учета уплаченного налога на добавленную
стоимость, в случае, когда предприятие зарегистрировано как плательщик НДС.
В случае осуществления затрат на самостоятельное изготовление ОС для
собственных производственных потребностей балансовая стоимость
соответствующей группы ОС увеличивалась на сумму всех производственных
затрат, связанных с их изготовлением и введением в эксплуатацию, а также
затрат на изготовление таких ОС, которые имеют иные источники
финансирования, без учета уплаченного налога на добавленную стоимость.
В случае вывода из эксплуатации отдельного объекта ОС группы 1 в связи
с его ликвидацией, капитальным ремонтом, реконструкцией и консервацией по
решению предприятия или Кабинета Министров Украины балансовая стоимость
такого объекта для амортизации приравнивалась к нулю. Балансовая стоимость
соответствующей группы ОС не уменьшалась на стоимость ОС, которые
предоставлялись предприятием в оперативный лизинг (аренду).
В случае, если на конец отчетного квартала один с видов ОС перестал
существовать, балансовая стоимость такой группы относилась на убытки
плательщика налога и учитывалась при определении балансового дохода (Закон
Украины "О амортизации" ).
Балансовая стоимость соответствующей группы ОС не уменьшается на
стоимость ОС, которые предоставляются плательщиком налога в финансовый
лизинг (аренду) в порядке, предусмотренном для реализации ОС. При этом
арендатор увеличивает балансовую стоимость соответствующей группы ОС в
порядке, предусмотренном для приобретения ОС.
Синтетический и аналитический учет операций ОС ведется в журнале-ордере
№ 10/1, ведомостях № 12 и № 15 и типичных формах В-1, В-3 и В-4, при
упрощенной форме учета - в журнале-ордере № 04.
Сальдо на кредите субсчета № 131 "Износ ОС" представляет собой
амортизационный резерв, который накапливается за нормативный период
амортизационных отчислений.
Схема зависимости балансовой стоимости группы ОС от порядка реализации,
ликвидации, ремонта (до введения стандарта 7).
|Учет балансовой стоимости основных средств |
|Группа 1 |Группа 2, 3 |
|Учет велся за каждым отдельным |Учет велся за совокупной балансовой |
|объектом (зданием, сооружением, или |стоимостью в целом по группам |
|их частью) и в целом. |независимо от времени введения в |
| |эксплуатацию. Учет отдельных |
| |объектов не велся. |
|Предельный срок амортизации. |
|Амортизация отдельного объекта |Амортизация проводилась пока |
|проводилась по достижении им |балансовая стоимость не равнялась |
|балансовой стоимости 100 необл. |нулю. |
|минимумов доходов граждан. | |
|Остаточная стоимость его списывалась| |
|в состав валовых расходов, а | |
|стоимость такого объекта равнялась | |
|нулю. | |
|Реализация. |
|Балансовая стоимость группы |Балансовая стоимость группы |
|уменьшалась на стоимость |уменьшалась на стоимость |
|реализованного объекта. Если выручка|реализованного объекта. Сумма |
|от реализации превышала балансовую |превышения реализации над балансовой|
|стоимость-она включалась в валовый |стоимостью включалась в валовый |
|доход, если была ниже – в валовые |доход. |
|затраты. | |
|Капиатльный ремонт, реконструция, консервация. |
|При выводе из эксплуатации объекта, |При выведении из эксплуатации |
|его балансовая стоимость =0 для |балансовая сумма не менялась, при |
|амортизации. Амортизация не |вводе обратно-она увеличивалась на |
|начислялась. При возврате объекта |сумму произведенных затрат. |
|после реконструкции – затраты на его| |
|реконструкция входят в его новую | |
|балансовую стоимость. | |
|В случаях вынужденной замены (при разрушении, ограблении, запланированном|
|сносе) в отчетном периоде, на который попадает замена: |
|Валовые затрату увеличивались на |Балансовая стоимость групп основных |
|сумму этого объекта, а стоимость |средств не меняется. |
|такого объекта=0 | |
|В случае компенсации потери, связанной с вынужденной заменой основных |
|средств |
|Валовый доход увеличивался на сумму |Уменьшался баланс группы на сумму |
|компенсации |компенсации. |
Согласно с Положением (стандартом) бухгалтерского учета 7 "Основные
средства" № 92 от 27.04.2000г. начисление амортизации осуществляется на
протяжении срока полезного использования (эксплуатации) объекта, который
устанавливается предприятием при признании этого объекта активом (при
зачислении на баланс), и на период его реконструкции, модернизации и
консервации.
При определении срока полезного использования (эксплуатации) следует
учитывать:
- ожидаемое использование объекта предприятием с учетом его мощности
или производительности;
- физический и нравственный износ, который предусматривается;
- правовые или сходные ограничения относительно сроков использования
объекта и прочие факторы.
Срок полезного использования (эксплуатации) объекта основных средств
пересматривается в случае ожидаемых экономических выгод от его
использования.
Амортизация объекта основных средств насчитывается, исходя из нового
срока полезного использования, начиная с месяца, следующего за месяцем
изменения срока полезного использования.
Амортизация основных сред | |
