|
Реферат: Кредитование физических лиц. Российский и зарубежный опыт (Деньги и кредит)
Министерство образования Российской Федерации
Государственный университет
Высшая школа экономики
Нижегородский филиал
Контрольная работа
по дисциплине: «Деньги, кредит, банки»
на тему: «Кредитование физических лиц.
Российский и зарубежный опыт»
Выполнила
Проверила Сафронова В.В.
Н.Новгород
2005 г.
Содержание:
1. История кредита
стр. 3
Категорианальный анализ
2. Кредиты для населения
стр. 5
2.1 Ставки по кредитам
стр. 6
2.2 Прогноз кредитования
стр. 8
3. Особенности диагностики кредитоспособности стр. 9
субъектов хозяйствования
4. Зарубежный опыт кредитования
стр.11
Кредитные бюро в Польше
5. Выводы
стр.13
6. Приложение
стр.14
7. Список использованной литературы стр.16
1. История кредита
Категорианальный анализ
Обратившись к происхождению и истории использования этого слова,
можно выделить несколько этимологических описаний.
«Кредит (ссуда)». Заимствовано из французского или немецкого языка.
Впервые отмечается в «Письмах и бумагах Петра Великого» (1702-1703),
1708г. - франц. credit – «кредит», нем. der Kredit – «кредит, доверие»
восходят к датскому языку, в котором creditum – «ссуда» представляет
собой субстантивированное причастие прошедшего времени от глагола credete
– «верить, давать в заем». Термин «кредит» (точнее кредитные бумаги)
появился в России в середине XIX века в связи с подготовкой и
проведением реформы 1861 года. Кредит выступал в форме получения займа
посредством выпуска, продажи и других операций с кредитными бумагами.
На ранних этапах становления советской экономики кредит рассматривался
как пережиток буржуазного хозяйства, не имеющий перспектив развития в
нашей стране. В период военного коммунизма был упразднен Народный банк,
происходила натурализация хозяйства, и только с переходом к новой
экономической политике кредит был реабилитирован.
В послереволюционный период первым гражданским кодексом стал кодекс
1922 года, который трактует это понятие следующим образом:
«По договору займа одна сторона (заимодавец) передает в собственность
другой стороне (заемщику) деньги или определенные родовыми признаками
вещи, а заемщик обязуется возвратить заимодавцу полученную сумму денег
или равное взятому взаймы колличество вещей того же рода и качества с
процентами или без процентов».
В условиях нэпа были созданы акционерные коммерческие банки, которые
свободно определяли кредитные условия сделок. Однако в результате
проведения кредитной реформы 1930-1931 годов все банковские учреждения
стали государственными, были введены единые процентные ставки по
кредитам, упразднены многие кредитные институты, изменилось фактическое
содержание исследуемого понятия.
Гражданский кодекс 1964 года не дает определения термина «кредит», но
применяет термин «кредитование», причем кредитование производится не
только Госбанком и другими банками, но имеет место и кредитование одной
организации другой в натуральной или денежной форме, в том числе выдача
авансов, допускается лишь в случаях, установленных законодательством
Союза ССР. Таким образом, в Советской России до 1990-х годов кредит не
являлся банковской прерогативой, а отражал кредитные отношения между
юридическими лицами.
Принципиальные отношения в юридическую трактовку исследуемых дефиниций
были внесены Гражданским кодексом, принятым в 1995 году. В новом
Гражданском кодексе Российской Федерации займу и кредиту посвещена
отдельная глава 42 «Займ и кредит». В ней займ определен следующим
образом: «По договору займа одна сторона (займодавец) передает в
собственность другой стороне (заемщику) деньги или другие вещи,
определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется возвратить
займодавцу такую же сумму денег (сумму займа) или равное колличество
других полученных им вещей того же рода и качества», причем как и в
предедущем кодексе, проценты не являются обязательным условием заемных
отношений.
Кредит в этом нормативном документе объявлен исключительно банковской
услугой – «по кредитному договору банк или иная кредитная организация
(кредитор) обязуются предоставить денежные средства (кредит) заемщику в
размере и на условиях, предусмотренных договором, а заемщик обязуется
возвратить полученную денежную сумму и уплатить проценты за нее», что
имеет существенное значение для развития кредитных отношений в России.
Кодекс выделяет договорные отношения поповоду кредитования и
заимствования следующих видов:
а) договор займа;
б) кредитный договор;
в) товарный и денежный кредит;
г) заемные отношения, возникающие при приобретении векселей, облигаций и
других ценных бумаг.
2. Кредиты для населения
Москва. Российские банки до недавнего времени практически не выдавали
гражданам кредиты в национальной валюте РФ. Те немногие банки, которые
все же делали это, либо требовали с заемщиков кучу справок и
поручительств, либо устанавливали крайне высокие ставки.
С развитием потребительского кредитования ситуация начала меняться, на
рынок вышли новые игроки, и рублевые кредиты становятся все более
распространенными. Однако и сегодня их стоимость для заемщика остается
очень высокой и значительно превышает стоимость долларовых кредитов.
Несмотря на многомесячное укрепление рубля, ставки по валютным
кредитам в большинстве банков держатся на уровне в 1,5-2 раза ниже, чем
по рублевым. И дело не только в том, что ставки по валютным депозитам
намного ниже, чем по рублевым. Важной причиной является и отсутствие
достаточного колличества ориентиров на рынке национальной валюты.
В результате для граждан, получающих зарплату в рублях, выгоднее брать
в долг в иностранной валюте, хотя удобнее – в национальной. Определенная
диспропорция между ставками по долларам и рублям во многом связана с
распространением потребительского кредитования. «Удобная для населения
форма кредитования, обычно рублевого, «компенсируется» высокими
процентными ставками», - отмечает член правления «Альфа-банка»,
руководитель блока «Розничный бизнес» Мачей Лебковски.
2.1 Ставки по кредитам
Ставки по рублевым кредитам в некоторых банках (% годовых):
«Альфа-банк» - 25-33;
«Банк Москвы» - 19-21 (под 19% годовых банк дает кредиты на покупку
автомобиля);
«Дельта-банк» - 22-27;
Первое «ОВК» - 25-36;
«Русский стандарт» - от 29% годовых (банк дополнительно взимает плату за
ведение ссудного счета и за снятие наличных по рублевым кредитным
картам);
«Сбербанк» - 17-20 (под залог или поручительство);
«Ситибанк» - 2
Устанавливая ставки по кредитам, банки принимают во внимание целый ряд
факторов и прежде всего стоимость привлеченных средств.
«Ставки по кредитам в первую очередь отражают стоимость фондирования»,
- говорит директор управления кредитных продуктов «Ситибанка» Елена
Позныхова.
«Если мы говорим о средствах физических лиц, то необходимо отметить,
что ставки по рублевым депозитам существенно выше, чем по валютным», -
отмечает начальник управления организации продаж департамента розничного
бизнеса «Банк Москвы» Фарид Шафиков.
Банки не могут использовать весь объем привлеченных средств - в
соответствии с действующей нормативной базой 7% денег, привлеченных от
граждан на рублевые депозиты, необходимо перечислить в фонд обязательного
резервирования в Центральном Банке.
К прямым затратам банка относятся расходы, связанные с выдачей и
сопровождением кредита. Здесь многое зависит от условий, на которых банк
кредитует население: чем больше справок и документов должен предоставить
заемщик, тем выше окажутся трудозатраты банка.
Еще одна важная состовляющая кредитных ставок - это уровень риска
невозврата части выданных средств. Этот риск каждый оценивает
самостоятельно, официальной статистики нет и ни один банк никогда не
скажет, какой у него процент невозврата.
В целом кредитование населения сегодня является достаточно рискованным
бизнесом: банки не имеют достаточного опыта в этой сфере, а у граждан нет
кредитных историй.
«Банки в России никогда не работали в сегменте частных лиц, они не
знают, как найти хороших заемщиков и вкаком-то смысле идут вслепую, а
поэтому считают, что это очень рискованная стратегия», - говорит ведущий
экономист «Альфа-банка» Наталья Орлова.
Руководитель банковского направления «Рейтингового агенства Интерфакс»
Михаил Матовников также отмечает, что для большинства банков кредитование
населения – новый и незнакомый вид деятельности, поэтому они
устанавливают не превлекательные для клиентов ставки. «Пока банки
набирают статистику, тестируют рынок, а не стремятся вести масштабный
бизнес», - считает он.
В то же время подход к выдаче кредитов позволяет банкам существенно
снижать или увеличивать свои риски. По словам заместителя председателя ЦБ
РФ Геннадия Меликьяна, сегодня в выдаче кредитов физическим лицам есть
две совершенно разные стратегии. Один банк из потенциального заемщика
буквально «душу вытрясает», требуя справки, залоги, поручительства и так
далее. У такого банка невозврат очень низкий и ставку по кредиту он может
установить тоже относительно небольшую.
«У другого банка процентная ставка очень высокая, но он легко дает
кредиты. У такого банка большой невозврат, но он отрабатывает это за счет
очень высокой ставки», - отмечает Г. Меликьян.
Таким образом, следствием отказа от анализа множества документов и
использования скоринговой системы становится значительный рост кредитного
портфеля при одновременном ухудшении его качества. И когда банк
устанавливает по кредитам очень высокую процентную ставку, это позволяет
предположить, что в его портфеле немало «плохих» кредиторов.
В процентную ставку банки закладывают и свою прибыль. При этом,
подчеркивает М. Матовников, доходность кредитования населения выше, чем
кредитование предприятий. «В кредитование граждан банки пошли не от
хорошей жизни, а оттого, что уходят корпоративные заемщики. Поэтому это
сегмент, на котором банки планируют получать более высокую доходность», -
поясняет он.
2.2 Прогноз кредитования
Специалисты не прогнозируют сколько – нибудь заметного улучшения
ситуации для заемщиков в обозримом будущем, несмотря на улучшение
макроэкономической ситуации.
«Состояние рынка кредитования населения напоминает ситуацию в самом
начале «мобильного бума», сегодня кредитные продукты предлагает
ограниченное колличество банков, что позволяет им поддерживать достаточно
высокий уровень прибыльности. С другой стороны, объем клиентской базы
кредитования также весьма ограничен – российские граждане не привыкли
жить в долг и не слишком торопятся брать взаймы у банков», - говорит М.
Лебковски
В частности, Ф. Шафиков из «Банка Москвы» полагает, что определенная
тенденция к постепенному снижению ставок по рублевым кредитам сохранится,
но ускорения темпов этого снижения ожидать не стоит.
По мнению Н. Орловой, в ближайщее время банки будут продолжать
тестировать рынок, поэтому серьезное снижение ставок маловероятно,
«Наиболее очевидный прогноз развития ситуации – ужесточение
конкуренции на рынке, снижение внутрибанковской маржи по кредитным
продуктам сначала за счет снижения ставок, а затем – после исчерпания
данного ресурса – оптимизация операции и борьба на уровне транзакционных
издержек с возможным снижением числа участников рынка и снижению ею
фрагментированности», - считает М. Лебковски.
Чтобы кредиты для населения стали существенно дешевле, необходимо,
чтобы изменилась ситуация на этом рынке: чтобы число игроков на нем
измерялось не единицами, а сотнями, чтобы кредиты стали привычным
атрибутом для большинства граждан, а не только для самых смелых, чтобы
рынок становился прозрачнее и появлялись кредитные бюро и кредитные
истории.
3. Особенности диагностики кредитоспособности субъектов хозяйствования
Кредитование относится к одной из основных операций банков, несмотря
на это, финансовый риск данной операции весьма велик. Исследованиям риска
посвещено множество трудов великих ученых и специалистов в этой области.
Риск – это вероятность возникновения доходов или потерь в условиях
неопределенности. При этом под риском кредитования следует понимать
вероятность возникновения потерь в результате осуществления операции
кредитования. В этой связи одним из инструментов регулирования риска и,
как следствие прибыли кредитного учреждения является диагностика
кредитоспособности заемщика.
Финансовая диагностика позволяет ответить на такие вопросы, как:
- какова степень кредитоспособности?
- способно ли физическое лицо сохранить свою кредитоспособность?
- какова «траектория развития» физического лица?
- существует ли финансовый потенциал для поддержания кредитоспособности в
течение периода кредитования?
Процесс диагностирования кредитоспособности заемщика осуществляется в
девять основных процедур:
1. Выявление, идентификация симптомов некредитоспособности.
2. Анализ симптомов, изучение причин возникновения, длительности
воздействия форм.
3. Текущий анализ финансового состояния хозяйствующих субъектов.
4. Изучение финансового потенциала субъекта кредитования.
5. Исследование отклонений от нормального финансового состояния,
прдолжительности отклонений, их степени развития.
6. Специальное, повторное исследование симптомов некредитоспособности.
7. Углубленный анализ финансового состояния субъектов хозяйствования
дополнительными методами.
8. Изучение отклонений в финансовом состоянии дополнительными и
специальными методами.
9. Сравнительная диагностика кредитоспособности заемщиков.
Первые пять процедур определяют область предварительного диагноза.
Оставшиеся – область окончательного диагноза.
Концентрация кредитных рисков продолжается. Появляются новые факторы
(глобализация экономики, интернет - технологии, усиление конкуренции на
рынке банковских услуг и другое), увеличивающие кредитные риски как
отдельных банков, так и банковских систем в целом. Это подтверждается
ростом просроченной задолжности по кредитам по состоянию на 01.07.2004
года по сравнению с данными на 01.01.2004 года произошел по физическим
лицам в целом по России в 1,36 раза, в Приволжском федеральном округе в
1,72 раза.
Органами банковского надзора отдано предпочтение только одному из
способов обеспечения возвратности кредита – залогу с установленным сроком
ликвидности 150 дней. Такой подход был оправдан в первые годы
становления рыночной экономики, когда инфляция была высокой, взаимное
недоверие субъектов экономики повсеместным. В настоящее время, на взгляд
авторов, следует адекватно, с точки зрения качества обеспечения,
оценивать и другие способы обеспечения, предусмотренные Гражданским
кодексом РФ: банковские гарантии, поручительства юридических и физических
лиц, страхование ответственности заемщика перед банком.
Банком России такого способа обеспечения, как страхование заемщиком
кредитных рисков в страховой организации нет. Во всем мире страхование
является приемлемым обеспечением кредита, поскольку страховые риски
передаются в специализированную организацию, а не концентрируются в
кредитной организации.
Безусловно, качество обеспечения в виде гарантии, поручительства,
страхового полиса определяется финансовым состоянием гаранта, поручителя
и страховщика. В связи с этим становится очевидной необходимость
формирования соответствующей рейтинговой культуры в России, а также
возможность использования данных зарубежных рейтинговых агенств.
Классификация ссудной и приравненной к ней задолжности как обеспеченной с
различными способами обеспечения способствовало бы диверсификации
кредитного портфеля и снижению совокупного кредитного риска.
4. Кредитные бюро в Польше
Зарубежный опыт функционирования специализированных рыночных
организаций – кредитных бюро – демонстрирует ряд таких положительных
результатов для банковской системы, как снижение рисков кредитования,
упрощение процедуры оценки платежеспособности заемщиков, снижение затрат
на проверку достоверности информации о заемщике.
Первоначально функцию сбора информации о недобросовестных клиентов
взяла на себя «Польская ассоциация банков». Там были составлены так
называемые «черные списки» клиентов, не выполнивших свои обязательства
перед банкоми. Кроме того, была создана специальная информационная база
о поддельных документах клиентов, обнаруженных банками в процессе
кредитования. Эта информация добровольно предоставлялась банками в рамках
ассоциации, и все ее члены имели право пользоваться созданной
информационной базой о ненадежных заемщиках.
Следующим шагом в деле становления системы информационного обмена
между банками стало создание «Бюро кредитной информации». Кредитное бюро
было образовано в октябре 1997 года. Его главной целью являлось создание
комплексной информационной базы о кредитных историях клиентов и
содействии банкам в снижении кредитных рисков при осуществлении ими
кредитных операций.
В соотвествии с данной целью кредитное бюро осуществляет следующие
основные функции:
1) сбор информации, связанной с кредитами, предоставляемой банками о
клиентах – физических лицах, получающих или делающих заявки на получение
кредитов (как потребительских, так и ипотечных жилищных);
2) обработка полученной информации, ее обобщение, классификация;
3) продажа банкам кредитных отчетов (историй) клиентов.
Учредителями кредитного бюро выступили «Польская ассоциация банков» и
17 крупнейших польских банков, объем кредитной деятельности которых на
рынке кредитов населению составляет порядка 70%. В соответствии с
действующим законодательством кредитное бюро получило разрешение на свою
деятельность от Главного инспектора по защите персональных данных. В
настоящее время кредитное бюро заключило договоры об обмене
информацией с 26 банками, которые являются основными операторами на
рынке предоставления кредитов физическим лицам.
В настоящее время в Польше реально работают 650 коммерческих банков.
По данным «Национального банка» Польши 45 банков осуществляют ипотечное
жилищное кредитование. Ипотечные кредиты на жилищные цели населению
предоставляют как универсальные, так и специализированные банки.
Банки, заключившие договоры с кредитными бюро, могут получать
информацию о кредитных историях клиентов и предоставлять соответствующую
информацию. Установлена определенная регулярность предоставления банками
информации о своих клиентах – один раз в месяц. Кроме того, в режиме
реального времени банки передают информацию о всех поступивших к ним
заявлениях на получение кредита от физических лиц, что позволяет бюро
постоянно дополнять базу данных. Кредитное бюро гарантирует своевременную
передачу кредитных отчетов о клиентах по запросу банка, а банк, в свою
очередь, обязан своевременно предоставлять необходимую информацию в
соответствии с требованиями кредитного бюро.
Основными источниками доходов кредитного бюро является продажа
кредитных отчетов, плата банков за подключение к информационной системе
кредитного бюро и ее эксплуатацию, плата за обучение и т.д. Помимо этого,
банки платят ежегодный и ежемесячные платежи, связанные с поддержанием и
пользованием системой. Плата за один кредитный отчет состовляет около
шести польских злотых (1,5 дол.США). В свою очередь клиенты банков,
информация о которых содержится в базе данных кредитного бюро, бесплатно
один раз в шесть месяцев могут затребовать в кредитном бюро информацию по
своему кредитному отчету, а также узнать, кому была передана о нем
информация и какая конкретно информация передавалась.
Первоначальная информация представлена следующими группами данных:
1) идентификационные данные о клиенте (основные персональные данные,
адрес, данные о занятости и т.д.);
2) информация о кредитном счете;
3) информация о кредитной истории;
4) информация о текущем (на конкретную дату) состоянии счета.
Кредитное бюро собирает информацию, которая может быть использована
банками для снижения кредитного риска, повышения надежности кредитного
портфеля. Источниками информации являются заявление на кредит и
документы, отражающие регулярность и правильность погашения клиентом
обязательств по кредиту в течение кредитного срока.
5. Выводы.
При займе новых денег не должно возникать, уже имеющиеся денежные
ресурсы просто передаются другому лицу, при предоставлении же денег
банками на срок происходит движение кредита, так как банки создают новые
деньги. Это явление объясняется следующим: банки, хранящие на счетах
деньги клиентов, не являются распорядителями этих денег, они принадлежат
не банку, а «финансовым» лицам, но одним и тем же объектом не могут
распоряжаться различные лица.
Отсюда делается вывод: объем кредита теоретически не имеет никаких
ограничений, так как это есть чистая генерация денег. Ограничения
кредитных возможностей банка определяются не финансовыми условиями, а на
законодательном уровне.
В анализе сущности кредита профессор О.И. Лаврушин указывает: «Если в
одной из кредитных сделок заемщик не возвращает ссуду», т.е.
в одном предложении относительно одного процесса выдачи кредита
применяются понятия «кредит», «ссуда», «заемщик», и это достаточно
распространенное явление в экономической литературе.
Трансформация понятий «займ», «кредит» и «ссуда»
в России XIX – XXI веков.
| |
|Временный промежуток |
| |
|«заем» |
| |
|«кредит» |
| |
|«ссуда» |
| |
| |
| |
|1861 г. |
|Заем – наиболее общая категория, отражающая весь спектр кредитных |
|отношений |
|Кредит – заем посредством выпуска, продажи и других операций с кредитными |
|бумагами |
|Ссуда – частный случай займа, его денежная форма |
| |
| |
| |
|1922 г. |
|Заем – единственная категория, отражающая кредитные отношения |
|Отсутствует |
|как категория |
|Отсутствует |
|как категория |
| |
| |
| |
| |
| |
|1964 г. |
|Заем – отношения по поводу передачи имущества с последующим возвратом, как|
|правило, без уплаты процентов |
|Кредитование производится не только Госбанком и другими банками, но имеет |
|место и кредитование одной организации другой в натуральной или денежной |
|форме |
|Разновидность займа, выдаваемого ломбардом, кассой взаимопомощи, фондом |
|творческих союзов, а также разновидность кредита, который банки выдают |
|гражданам |
| |
| |
| |
| |
|1995 г. |
|Заем – отношения по поводу передачи имущества с последующим возвратом, как|
|правило без уплаты процентов |
|Кредит – исключительно банковская услуга |
|Ссуда – договор безвозмездного пользования вещами |
| |
Условия предоставления потребительских кредитов
| | |ставки по кредитам в |ставки по кредитам в |
| |Объем |руб. (% годовых) |валюте (% годовых) |
|банк |выданных | | |
| |потребител. | | |
| |кредитов | | |
| |(тыс.руб.) | | |
| |от 1 до 3 мес. |от 3 до 6 мес. |от 6 до 12 мес. |св.
1 года |от 1 до 3 мес. |от 3 до 6 мес. |от 6 до 12 мес. |св. 1 года | |
Сбербанк |
9147095 |
19 |
19 |
21-23 |
21-23 |
--- |
--- |
13-14 |
13-14 | |
Уралсиб |
368638 |
27 |
27 |
27 |
27 |
14 |
14 |
14 |
15 | |
Собинбанк |
313355 |
--- |
--- |
--- |
--- |
--- |
--- |
15 |14-15 | |
Росбанк |
232366 |
24-25 |
24-25 |
25-27 |
27 |
14-15 |
14-15 |
15-17 |
17 | |
Промыш-
ленно –
строител.
банк |
136896
|
21 |
22 |
23
|
24 |
9,6 |
12,4 |
14,7 |
15,2 | |
Балтийский
банк |
122600 |
23-26
|
23-26 |
23-26 |
23-26 |
15-17 |
15-17 |
15-17 |
15-17 | |
Дельта
кредит |
113078 |
--- |
--- |
--- |
--- |
17-18 |
17-18 |
17-18 |
17-18 | |
Пробизнес
банк |
103261
|
--- |
--- |
--- |
--- |
18 |
19 |
20 |
--- | |
Московский
кредитный банк |
97423 |
29 |
29 |
29 |
--- |
18 |
18 |
18 |
18 | |
Оргрэсбанк |
79000 |
--- |
--- |
22-27 |
23-28 |
---
|
--- |
16-
19 |
17-18 | |
6. Список использованной литературы
1. Гражданский кодекс Российской Федерации часть 2 статья 807, 819
2. «Деньги, кредит, банки» 1999г. О.И. Лаврушин
3. Журнал «Финансы и кредит» 2002г. № 1 стр. 2
4. Журнал «Финансы и кредит» 2002г. № 7 стр. 4
5. Журнал «Финансы и кредит» 2003г. № 14 стр. 51
6. Журнал «Финансы и кредит» 2003г. № 21 стр. 17
7. Журнал «Финансы и кредит» 2004г. № 1 стр. 28
8. Журнал «Банковское дело» 2004г. № 3 стр. 30
9. Журнал «Деньги и кредит» 2002г. № 4 стр. 59
10. Журнал «Деньги» 2002г. № 28 стр. 31
11. Журнал «Профи» 2003г. № 7 стр. 80
12. Журнал «Рынок ценных бумаг» 2003г. № 4 стр. 44
13. Журнал «Вопросы экономики» 2004г. № 2 стр.109
14. Журнал «Экономист» 2004г. №12 стр. 80
Министерство образования Российской Федерации
Государственный университет
Высшая школа экономики
Нижегородский филиал
Контрольная работа
по дисциплине: «Деньги, кредит, банки»
на тему: «Кредитование физических лиц.
Российский и зарубежный опыт»
Выполнила студентка гр. УВС 03-БУ Юсипова Н.А.
Проверила Сафронова В.В.
Н.Новгород
2005 г.
Реферат на тему: Кредиты
ЗМІСТ:
Вступ 3
І. Сутність споживчого кредиту 5
1.1.Класифікація споживчого кредиту 8
1. 1.2.Процентні ставки по споживчих кредитах і фактори
які їх визначають 18
1.3.Кредитний “скоринг” на прикладі українських
і зарубіжних банків
24
ІІ. Умови та порядок надання споживчого кредиту на
прикладі ЧФ КБ“Приватбанк” та ЧФ АТ “Укрінбанк” 35
2.1.Аналіз кредитоспроможності приватних осіб 35
2.2.Документальне оформлення споживчого кредиту 49
2.3.Забезпечення споживчого кредиту 52
2.4. Бухгалтерські операції при наданні споживчих
кредитів 67
2.5.Тенденції розвитку в споживчого кредитування
(перспектива розвитку) в Україні 76
Висновки 81
Література 83
Додатки 86
ВСТУП
Діяльність українських комерційних банків нині зосереджено переважно
на роботі з юридичними особами. Це явище тимчасове. У процесі подальшого
розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами
неодмінно зростатимуть, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають
це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з
фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх
операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою
економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з
фізичними особами.
У кредитуванні споживчих потреб людей беруть участь підприємства,
організації, кредитні спілки, ломбарди і банки. Наприклад, у Франції ј
споживчого кредиту надається банками і ѕ – спеціалізованими кредитними
установами. Але оскільки останні отримують необхідні їм кошти в більшій
мірі за рахунок банківських позик, то фактично 90% всієї суми споживчого
кредиту надається банками.
Споживчий кредит – це кредит, який дає:
. можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту
потрібно було б довго чикати, або ж які були б недоступні для
отримання;
. гнучкість: робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді,
коли споживач немає в своєму розпорядженні необхідної суми
готівки;
. безпеку: коли людина купує або мандрує, кредитні картки є більш
зручним і надійним засобом платежу в порівнянні з готівковими
розрахунками.
. допомогу: споживчий кредит дозволяє оплачувати непередбачені
термінові витрати (ремонт автомобіля після аварії тощо).
Але споживчий кредит має і свої недоліки, які слід враховувати:
1. Іноді кредитні рахунки створюють оману багатства і це призводить до
надмірних витрат і згодом по мірі накопичення боргів часто
виникають труднощі, щодо щомісячних платежів.
2. Як правило, покупки в кредит обходяться дорожче, ніж при оплаті
готівкою. Це відбувається тому, що при купівлі товару в кредит ціна
на товар часто трохи вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї
слід добавити процент за користування кредитом.
Предметом роботи є теоретичне та практичне дослідження надання
українськими та зарубіжними банками споживчого кредиту. Основною метою
роботи є вивчення чинної методології споживчого кредитування та викладення
перспектив розвитку даного виду кредиту на Україні.
Основним завданням роботи є вивчення особливостей, переваг та
недоліків споживчого кредиту в Україні та методів його удосконалення.
І. СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
"Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у
тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості,
платності та цільового характеру використання"[3-, с.1].
"Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній
грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих
товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку,
якщо інше не передбачено умовами кредитного договору"[3-, с.5].
В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин,
пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних
осіб.
Споживчий кредит набрав найбільшого розвитку в умовах загальної кризи
капіталізму (головним чином після 2-ї світової війни 1939 – 1945) в зв’язку
з різким посиленням невідповідності між ростом виробництва та обмеженістю
платоспроможного попиту населення .
В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як
зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в
економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання
здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання
і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через
процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в
кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.
Кредит в економіці країни виконує такі функції:
1. Розширює ринок збуту товарів;
2. Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;
3. Стимулює ефективність праці;
4. Забезпечує скорочення витрат обігу:
- пов’язаних з обігом грошей;
- пов’язаних з обігом товарів.
Кредит має велике значення в скороченні витрат, пов’язаних з обігом
товарів та металевих грошей. Завдяки тому, що споживчий кредит прискорює
реалізацію товарів, скорочуються витрати на пакування та зберігання товару.
Економія ж на витратах обігу металевих грошей досягається:
- розвитком системи безготівкових розрахунків. На основі розвитку
кредитів і банків з’являються можливості проведення розрахунків без
участі наявних грошей шляхом переводу грошових коштів з рахунку
позичальника на рахунок кредитора;
- збільшення швидкості обігу коштів. За допомогою кредиту вільні
грошові кошти і заощадження розміщуються їх власниками в банки, а
останні шляхом надання кредитів пускають їх обіг. Обіг коштів
прискорюється також тим, що купівля товарів в кредит виключає
необхідність попередньо накопичувати коштів, а борг може
оплачуватися зразу ж після отримання доходу. Таким чином кредит і
кредитна система зводять до мінімуму резерв коштів як купівельного
і платіжного засобів у кожної окремої фізичної і юридичної особи;
- заміною металевих коштів кредитними–банкнотами. По мірі того, як з
розвивається кредит і банки, металеві гроші все більш заміщуються
кредитними грошима, забезпечуючи велику економію на витратах які
пов'язані з обігом грошей. Починаючи з першої світової війни, в
більшості капіталістичних країн, а з періоду світової економічної
кризи 1929 – 1933р.р. в усіх країнах металеві гроші перестали
виконувати функції засобів обігу і платежу.
Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну
плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду
товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість
купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом,
кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит,
намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на
більш довгий проміжок часу.
Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і
побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його
життєвий рівень.
"Суб’єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають
комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки,
підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати
посередник, наприклад торговельна організація"[16, с. 158 ].
"Об’єкти кредитування – це затрати, пов’язані із задоволенням потреб
населення для купівлі товарів в особисту власність, а також затрати
інвестиційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості"[16, с.
158].
1. КЛАСИФІКАЦІЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246
від 28.09. 1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види
кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками.
За сроками використання:
. короткострокові – терміном до 1-го року;
. середньострокові – терміном до 3-х років;
. довгострокові – терміном більше 3-х років.
Необхідно окремо відмітити срок кредитування – “До запитання”. Такий
срок має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком
на протязі 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.
По забезпеченню:
. забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними
паперами);
. з іншим забезпеченням (гарантією фізичних, юридичних осіб або
страхової компанії);
. бланкові.Бланковий кредит надається банком тільки в межах існуючих
власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення –
тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної
процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні
джерела погашення кредиту та перевіриний авторитет в банківських
колах.
За ступенем ризику:
. стандартні кредити;
. нестандартні кредити;
. сумнівні;
. небезпечні;
. безнадійні.
За способом надання:
. одноразові – однією повною сумою, яка передбачена кредитним
договором;
. у вигляді кредитної лінії – декількома частинами, загальна сума
яких не перевищує суму договору;
. у вигляді відновлювальної кредитної лінії – клієнт може
неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по
судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному
договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати
фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу
чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками
банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують
як Ѕ від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна
плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.
Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:
. кредити в розстрочку платежу;
. револьверні (відновлювальні) кредити;
. кредити без розстрочки платежу.
Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву
іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості.
Кредит у розстрочку платежу передбачає погашення його і відсотків за
ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів – від
двох до п’яти років, суми кредиту залежать від об’єкта кредитування,
кредити надаються під забезпечення гарантів.
Кредит з розстрочкою платежу основна частина споживчого кредиту (в США
– ѕ всієї його суми). У країнах Західної Європи та США кредити в
розстрочку поділяються на прямі і непрямі банківські споживчі кредити. При
прямому кредитуванні укладається договір між банком і позичальником. При
непрямому посередник має договір з банком, одержує кредит від банку та
передає його споживачеві.
У групу револьверних кредитів включають кредити, надані позичальником
за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи
кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним
вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової
книжки.
Кредитна картка представляє собою пластинку з ідентифікатором
власника. Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. По кожній
картці встановлюється ліміт кредитування.
Від операцій з кредитними картками банк отримує прибуток, який
складається з:
- комісійні, що справляються з торгівельних організацій при
сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар (в
основному від 1 до 4% об`єму продаж по кредитній картці);
- щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона
справляється);
- відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках
ліміту кредитування.
Кредитні картки пердбачають участь трьох сторін: банка-емітента
кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає
кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для
отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком
суму грошових коштів. Оплата товарів та послуг може бути проведена і при
відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок
банківського кредиту. Банк за свої послуги отримує відсоток від суми кожної
операції. Користувачі кредитної картки також повинні перераховувати
визначену суму коштів за обслуговування картки та її щорічне поновлення.
“Даний варіант постійного надання споживчого кредиту отримує все
більше поширення за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як
“ВИЗА”, “Америкен Експрес”, “Мастеркард”, надають власникам пластикових
карток практично будь-яку послугу в будь-якій сфері обслуговування. Дані
кредитні картки акцептуються приблизно в 220 країнах” [21,с.247].
Банківські кредитні картки є зручними інструментами і надають клієнту
револьверну кредитну лінію, якою можна користуватися по мірі необхідності.
Однак банкіри зарубіжних банків дійшли висновку, що в зв`язку з зростанням
числа неплатоспроможних позичальників, збільшення числа вкрадених чи таких,
які використовуються в цілях шахрайства кредитні картки життєво важливим
для банку є ретельне керування і контроль за програмами випуску кредитних
карток. Існують свідчення на користь того, що даній області властивий
ефект масштабу, оскільки звичайно вигідними є операції з кредитними
картками тільки найкрупніших банків. Але не дивлячись на це, кредитні
картки мають гарні перспективи в зв`язку з розвитком технології, що
дозволяє їх власникам отримувати доступ до повного набору фінансових
послуг.
Овердрафт – при користуванні ним оплата чеків відбувається з рахунку
клієнта. Якщо ж кошти відсутні на рахунку банк покриває від'ємне сальдо
кредитом в рамках встановленого ліміту. Погашення кредиту відбувається за
рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів.
Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, які
випускають для своїх клієнтів спеціальні чеки визначеного номіналу. Банк
встановлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки.
Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а
надходження на чековий рахунок відновляють ліміт. Плата за чековий кредит
справляється у відсотках від використаної суми.
Рис. 1. Суть револьверного кредиту за кредитною карткою.
Доходи банки за цей кредит отримують із відсотків, що стягуються з
торговельних підприємств за оплату торговельних рахунків, відсоткової суми
за кредит і плати за картку.
Третя група кредитів, позички без розстрочки платежу, характерна тим,
що погашення боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно. Ці кредити
називаються бріджинг-позички. Це короткострокові кредити приватним особам
або сім`ям на покриття поточних потреб в грошових коштах, які повертаються
єдиною сумою в кінці терміну кредитування або ж на момент погашення
боргової розписки позичальника. За даним кредитом можуть надаватися
відносно невеликі суми з терміном погашення, як правило, в межах 30 діб,
або іншого незначного періоду часу.
Крім вказаних кредитів, індивідуальним позичальникам надають також
обліковий короткостроковий кредит (дисконт векселя), кредит з
індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей,
персональні позички студентам тощо.
"Кредити, що надають фізичним особам вітчизняні банки (поки переважно
установи Ощадного банку України) можна поділити на дві групи. Перша
об’єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього
господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно
тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:
- на будівництво індивідуальних будинків із надвірними будівлями;
- на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків із
надвірними будівлями;
- на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних будинків;
- на будівництво надвірних будівель;
- на будівництво та купівлю садових будинків;
- на купівлю незаселених будинків у сільській місцевості;
- на капітальний ремонт садових будинків і будинків у сільській
місцевості;
- на будівництво гаражів;
- на купівлю квартир і капітальний ремонт власної квартири;
- на початковий внесок до житлового або житлово-будівельного
кооперативу.
До другої групи належать позики на нагальні потреби і під заставу
цінностей та цінних паперів"[29, с.42-43].
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються
виходячи з вартості товарів та послуг, які є об`єктом кредитування. Розмір
кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків,
дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав,
які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її
поточних доходів, за винятком обов`язкових платежів, протягом 10 років.
Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об`єкта кредитування,
розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен
перевищувати 10 років з дня його надання.
Строк освоєння кредитів, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією,
капітальним ремонтом об’єктів, неповинен перевищувати 2-х років. Строк
освоєння кредитів, наданих на придбання будинків, квартир тощо, не повинен
перевищувати 2-х місяців.
Фізичні особи погашають кредити у терміни, встановлені строковим
зобов’язанням, шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного
рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Динаміку надання позик можна простежити за табл. 1-3 [29, с.42-43].
Протягом 1993р. стрімко зросли обсяги наданих довгострокових і
короткострокових позик (відповідно у 7,7 та 3,6 рази порівняно з 1992р.).
Це пов'язано зі збільшенням граничної суми виданих кредитів, що в свою
чергу зумовило значне зростання цін на товари та послуги. Водночас різко
зменшилася кількість позичальників.
Табл. 1.
Довгострокові споживчі кредити, надані
Ощадним банком України
|Рік |1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |
|Обсяг наданих | | | | | | |
|позик * |44912 |219872|3103592|2486791|3123733|9104454|
| | | | |0 |7 | |
|Кількість | | | | | | |
|позичальників |43827 |16935 |23211 |12257 |12741 |10547 |
|Введено в дію | | | | | | |
|житлових будинків | | | | | | |
|шт |– |7004 |4413 |2205 |5449 |– |
|за участю кредитів| | | | | | |
| | | | | | | |
|Ощадбанку | | | | | | |
|кв.м | | | | | | |
| | | | | | | |
| |– |752649|491034 |252016 |267876 |– |
*Позики, надані у 1993-1994 роках, подано у млн. крб., у 1996-1998
роках – у гривнях.
Табл. 2.
Короткострокові споживчі кредити, надані
Ощадним банком України
|Рік |1993 |1994 |1995 |1996 |1997 |1998 |
|Обсяг наданих | | | | | | |
|позик * |35520|502008|7712487|4348580|4181859|2053014|
| | | | |9 |0 |7 |
|Кількість | | | | | | |
|позичальників |48188|65528 |134709 |49075 |31451 |16342 |
*Позики, надані у 1993-1994 роках, подано у млн. крб., у 1996-1998
роках – у гривнях.
У 1992-1993 роках серед споживчих кредитів Ощадного банку переважали
довгострокові. Але з 1994 року ситуація різко змінилася: довгострокові
позики становили вже лише 29,5%, а в 1995 році – 28,69%. Причиною тому –
передусім високий рівень процентних ставок за споживчими кредитами, а також
зростання цін на будівельні матеріали, різке погіршення платоспроможності
позичальників, затримки заробітної плати через брак коштів на рахунках
підприємств та організацій. Для банку дуже актуальним став ризик
неповернення кредитів.
У 1996-1997 роках ситуація почала вирівнюватись на користь
довгострокових кредитів, передусім завдяки зупиненню інфляції та зміцненню
національної грошової одиниці. Це певною мірою знизило кредитний ризик у
довгостроковому кредитуванні та дало змогу Ощадбанку збільшити у 1997 році
обсяг наданих позик в 1,1 рази порівняно з попереднім роком. Кількість
позичальників у 97 році порівняно з 96 роком також збільшилася.
Зростання простроченої заборгованості змусило банк застосовувати
жорсткий контроль за наданням короткострокових позик на нагальні потреби.
Тому у 1997 році кількість цих позик зменшилася порівняно з попереднім
роком на 22581 (табл.2).
Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є:
дострокове стягнення виданого кредиту у зв'язку з нецільовим використанням
і відсутністю у позичальників коштів і майна, на яке може бути звернене
стягнення; затримка з винесенням судами рішень про примусове стягнення
заборгованості; збільшення платежів за позичками; тривалі затримки
заробітної плати і зниження реальних доходів громадян.
На 01.01.98р. позики, надані фізичним особам, становили у структурі
кредитного портфеля Ощадного банку України 21,7%. Аналіз споживчих позик
свідчить, що найбільшою у кредитному портфелі споживчого кредитування є
питома вага стандартних кредитів – 58%; кредити, що перебувають
під контролем, становлять 22%, субстандартні – 5%, сумнівні – 8%,
безнадійні – 7%
На 01.01.99р. позики, надані індивідуальним клієнтам, становили 20,5%.
Аналіз кредитного портфеля свідчить про те, що питома вага стандартних
кредитів має тенденцію до зниження, оскільки надання кредитів знизилося у
зв'язку з кризовими явищами в економіці. В той же час частка кредитів, які
перебувають під контролем, зросла. Інші групи кредитів залишилися без змін.
Цей аналіз свідчить, що нині кредитна ситуація в Ощадному банку
України стабілізувалась і є задовільною навіть за критеріями банківських
установ зарубіжних країн.
Табл.3.
Співвідношення довго- та короткострокових позик, наданих Ощадним
банком України
| |Питома вага кредитів, % |
|РІК | |
| |Довгострокові |Короткострокові |
|1993 |55,8 |44,2 |
|1994 |29,5 |69,58 |
|1995 |28,69 |71,3 |
|1996 |36,4 |63,6 |
|1997 |42,7 |57,3 |
|1998 |30,7 |69,3 |
1.2. ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ ПО СПОЖИВЧИХ КРЕДИТАХ І ФАКТОРИ, ЯКІ ЇХ ВИЗНАЧАЮТЬ
Методика визначення розміру процентних ставок і порядок їх погашення
встановлюється банком і визначається кредитним договором в залежності від
кредитного ризику, забезпечення, попиту і пропозиції, які склались на
кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та
інших факторів.
Для споживача відсоток є основою розрахунку загальної вартості кредиту
та разових виплат. Для обгрунтування привабливості кредиту для споживача в
американській літературі виділяють наступні основні моменти:
Перший. Ефект інфляції. При отриманні товарів в кредит споживач може
виграти, якщо ціни на товар, який купується зростуть до моменту
достатнього накопичення заощаджень.
Другий. Психологічний ефект. В більшості випадків бажання купувати
товари та послуги сьогодні сильніше можливості отримати їх завтра або через
кілька років. Крім того, деякі послуги необхідні саме сьогодні, оскільки
потім їх придбання втрачає всякий сенс (наприклад лікарські послуги,
туристичні поїздки та інш.)
Третій. Періоди життя. Американські вчені дійшли висновку, що існують
періоди переважної схильності людей до позик і заощаджень. Відповідно
існуюють вікові групи людей, які віддають перевагу кредиту. Так, 66% сімей,
глави яких мають вік від 25 до 45 років, надають перевагу споживчому
кредиту. Аналогічний показник в сім`ях, глави яких від 65 до 75 років,
складає 18%, а в сім`ях глави яких старші 75 років, - 8%.
Процентна політика банку, зокрема, справляння платні за використання
кредитами, будується з урахуванням рентабельності банку, а також інтересів
розвитку економіки країни в цілому. Орієнтуючись на ці дві задачі, банк
прораховує фактори, які впливають на рівень кредитного відсотку і
встановлює ставку по кожному окремому кредиту.
Ставки відсотків по активним операціям банку визначаються з
урахуванням ставки Національного банку України, кредитної маржі по різним
категоріям клієнтів, виду і терміну надання кредиту. Фактори які
враховуються при визначенні плати за користування кредитом, включають
також:
. витрати залучення засобів (рівень середньої процентної ставки по
депозитам);
. ступень ризику, яка властива даному кредиту (включаючи стан
забезпечення);
. термін погашення кредиту;
. витрати по оформленню кредиту і контролю за його погашенням. В
зв’язку з цим слід відмітити, що в зарубіжних банках розмір цих
видатків розраховується у відсотках до суми кредиту і складається
із об’єму робіт по аналізу кредитоспроможності, затрат які
пов’язані з отриманням і періодичною перевіркою застави, інкасацією
платежів;
. ставки банків – конкурентів;
. характер відносин між банком і позичальником (в тому числі прибутки
від коштів на депозитному рахунку позичальника і витрати по наданню
йому послуг – при оплаті його рахунків і інше);
. норма прибутку, який повинен бути отриманий при інвестуванні
засобів в інші активи.
У разі зміни облікової ставки Національного банку України умови
договору можуть бути переглянуті і змінюватись тільки на основі взаємної
згоди кредитора і позичальника, яке оформлюється додатковою угодою до
кредитного договору.
"Багато хто з економістів і банкірів пояснюють високий рівень
процентної ставки по споживчим кредитам великим моральним ризиком та
високими витратами, які пов'язані з вивченням платоспроможності клієнта.
Хоча обидва ці фактори дійсно впливають на високий рівень процента, головна
причина його рівня криється в використанні банками їх монопольного
становища в якості кредиторів" [21-, с.248]. Також одна з основних причин
це те, що споживчі кредити є найбільш дорогостоючими та ризикованими видами
кредитів. Споживчі кредити також залежать від економічного циклу. Їх об`єм
збільшується на стадії економічного росту, коли споживачі більш
оптимістично настроєні відносно свого майбутнього. І навпаки, в умовах
економічного спаду багато приватних осіб та сімей дуже песемістичні в
оцінках майбутнього, особливо при збільшенні росту безробіття, тому
скорочується об`єм позик в установах банків.
Процентна ставка може бути плаваюча та фіксована. Плаваюча ставка – це
ставка, яка залежна від будь-якої базової ставки, яка може котируватися в
масштабі країни (максимум – ставки типу “Libor”) яким-небудь арифметичним
вираженням. Наприклад ставка “Libor + 15%”.
Черкаська філія АТ “Укрінбанк” проводить кредитування приватних осіб
за відсотковою ставкою яка коливається в межах від 50 до 70%. В разі
прострочення сплати позики нараховується пеня в розмірі 2% за кожний день
прострочки платежа від суми непогашеної заборгованості.
КБ “Приватбанк” здійснює кредитування приватних осіб за відсотковою
ставкою від 75%. При умові порушення термінів погашення кредиту
(відсотків) за кредитним лімітом, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,5%
за кожний день прострочки від суми непогашеної заборгованості за кредитним
лімітом, але не більше 120% річних.
Визначення розміру плати за користування кредитом розраховується за
наступною формулою:
|Фактична сума = Сума боргу * процентну ставку * |
|кількість днів |
|відсотків 365 * 100 |
|користування |
|кредитом |
Нарахування відсотків за користуваня кредитом можна розглянути на
приведених нижче прикладах.
Погашення кредиту одночасним внеском.
Приклад 1.
Банк надав кредит в розмірі 10000 гривень на 9 місяців за відсотковою
ставкою 80%. Згідно формули, сума яка погашається (сума кредиту з
нарахованими відсотками) складе:
S = P + I = P ( 1 + ni ),
де S – сума кредиту з нарахованими відсотками;
Р – сума на яку нараховуються відсотки;
І – сума відсотків;
n – кількість років;
і – відсоткова ставка в відносних одиницях.
S = 10000 ( 1 + 0,75 * 0,8 ) = 16000 грн.
Сума відсотків, яка буде отримана банком за кредит буде дорівнювати:
І = 16000 – 10000 = 6000 грн.
Дисконтування за простою ставкою відсотків.
Приклад 2.
Позичальник збирається отримати кредит на 9 місяців з поверненням суми
15000 грн. Відсоткова ставка по кредиту дорівнює 80%. Сума кредиту, яку
може отримати позичальник, за формулою складе:
Р = S .
1 + nі
Р = 15000 . = 9375 грн.
1 + 0,75*0,8
Дисконтування за складною ставкою відсотків.
Приклад 3.
Позичальник хоче отримати кредит на один рік з погашенням його
одночасним внеском в розмірі 20000 гривень. Банк н | |
