|
Реферат: Контроль і ревізія (Бухгалтерский учет)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з дисципліни
« Контроль і ревізія »
Вариант – № 15
Слухач : Сидоркевич Дмитро Іванович
Група : ЗФ – 02 ( фінанси ) Форма навчання : заочна
Робота подана до деканату
:....................................................................
Реєстраційний номер
:...........................................................................
........
Керівник : Демідов Олексій Анатолійович
Результат :
............................................................................
...............................
м. Черкаси
2002 р.
З А В Д А Н Н Я
1. Зробити розрахунок фінансових санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки, якщо документальною перевіркою касових операцій підприємства
«Х,Лтд» за період 01.01.2002 р. по 05.01.2002 р. у касовій книзі
підприємства відображено рух коштів, наведений у таблиці
.....................................- 3
2. Способи створення неврахованих надлишків матеріальних цінностей та
методи їх виявлення
............................................................................
..................................................…...- 5
3. Ревізія розрахункових та кредитних операцій
.............................................................…....- 7
4. Ревізія достовірності обліку основних засобів та ТМЦ
......................................….... - 9
Література
............................................................................
..................................................................- 15
1. Зробити розрахунок фінансових санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки, якщо документальною перевіркою касових операцій підприємства
«Х,Лтд» за період 01.01.2002 р. по 05.01.2002 р. у касовій книзі
підприємства відображено рух коштів, наведений у таблиці № 1.1.
Таблиця № 1.1. Довідка про рух готівкових коштів по касі підприємства
«Х,Лтд» за період 01.01.2002 р. по 05.01.2002 р.
|Дані касової книги |Дата |
| |01.01 |02.01 |03.01 |04.01 |05.01 |
|Сума готівки на початок дня |0 |11208 |808 |308 |233 |
|Виручка від реалізації |80 |200 |350 |0 |150 |
|Отримано готівки з банку для виплати |12000 |0 |0 |0 |0 |
|зарплати | | | | | |
|Поверненно невитрачених коштів виданих під|98 |0 |0 |0 |20 |
|звіт | | | | | |
|Видана зарплата |650 |10600 |800 |0 |0 |
|Видано кошти під звіт |200 |0 |0 |0 |0 |
|Видана метеріальна допомога |120 |0 |50 |75 |0 |
|Здано готівку в банк |0 |0 |0 |0 |50 |
Розрахуємо штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу
готівки у касі підприємства у вигляді таблиці № 1.2.
Таблиця № 1.2
| |Дата |Всього |
| |01.01 |02.01 |03.01 |04.01 |05.01| |
|Залишок коштів на кінець дня |11208 |808 |308 |233 |353 |- |
|Сума витраченої готівки з виручки | | |220 |75 | |295 |
|Сума нецільового використання |22,0 | | | | |22,0 |
|коштів | | | | | | |
|Сума незаконного перевищення | |103,0 |233,0 |158,0 |278,0|772,0 |
|ліміту залишку готівки в касі | | | | | | |
|Сума штрафу |22,0 |103,0 |453,0 |233,0 |278,0|794,0 |
В порушення п. 2. 13 Положення "Про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
національного банку Україні 19. 02. 2001 року N 72, зареєстрованого в
Мінюсті України 15.03.2001 року за N 237/5428, де передбачено:
"Підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків,
одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів
і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не
суперечать чинному законодавству України. ” ПП "Х, Лтд" 01.01.2002 року з
отриманої готівки з установи банку для виплати зарплати видало кошті під
звіт в розмірі 22,0 грн.
Пунктом 1, абз. 7 Указу Президента України "Про внесення змін до
Указу Президента України від 12.08.95 року N 436 з послідуючими змінами,
доповненнями від 11.05.1999 року N 491/99 за використання одержаних в
установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - передбачені
фінансові санкції у розмірі витраченої готівки , а саме в сумі 22,0 грн.
В порушення п. 2. 12 Положення "Про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
національного банку Україні 19.02.2001 року N 72, зареєстрованого в Мінюсті
України 15.03.2001 року за N 237/5428, де передбачено:
"Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що
пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ
банків.” ПП "Х,Лтд" видало з виручки зарплату та матеріальну допомогу
03.01.2002 року – в розмірі 220,0 грн., 04.01.2002 року – в сумі 75,0
грн.
Згідно п. 1. 2 Положення "Про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні", затвердженого постановою Правління національного банку
Україні 19.02.2001 року N 72, зареєстрованого в Мінюсті України 15. 03.
2001 року за N 237/5428, де передбачено:
"виплати, пов'язані з оплатою праці - виплата основної та додаткової
заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати та інші виплати,що
не входять до фонду оплати праці... "
Пунктом 1, абз. 4 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу
Президента України” від 12. 08. 95 року N 438 з послідуючими змінами,
доповненнями від 11.05.1999 року N 491/99 за витрачання готівки з виручки,
отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових
надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомог,
усів видів компенсацій при наявності податкової заборгованості передбачені
фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі здійснення виплат, а саме в
сумі 295,0 грн.
В порушення п. 2. 9 Положення "Про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління
національного банку Україні 19.02.2001 року N 72, зареєстрованого в Мінюсті
України 15.03.2001 року за N 237/5428, де передбачено:
"Підприємства зобов' язані здавати готівкову виручку понад установлений
ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування
на їх поточні рахунки ... " ПП "X, Лтд" не здало до банку залишок коштів
понад установлений ліміт каси 75,0 грн., а саме: 02.01.2002 року в сумі
103,0 грн., 03.01.2002 року - 233,0 грн. , 04.01.2002 року - в сумі 158,0
грн., 05.01.2002 року - в сумі 278,0 грн.
Пунктом 1, абз. 2 Указу Президента України "Про внесення змін до
Указу Президента України від 12. 06. 95 року N 436 з послідуючими змінами,
доповненнями від 11.05.1999 року N 491/99 за перевищення встановлених
лімітів залишку готівки в касах, передбачені фінансові санкції у
двократному розмірі сум, виявленої понадлімітної готівки за кожний
день.
Таким чином, фінансові санкції складають 1544,0 грн.
(772,0 грн. х 2 = 1544,0 грн. )
2. Способи створення неврахованих надлишків матеріальних цінностей та
методи їх виявлення.
Існує багато способів створення надлишків продукції на виробництві. Це
і недотримання технологічного процесу, а саме недовкладення продукції або
складових компонентів, внаслідок цього створюється додаткова продукція.
Також продукція може вироблятися в додатковий час і не надходити на склад.
Так по данним податкової адміністрації України, зараз виробляється в
чотири рази більше етилового спірту, якого потребує лікеро-горілчана
промисловість та на іши потреби в парфумерній промисловості і інший спирт
для тихничних потреб. А з надлишкового спирту може тим самим лікеро-
горілчаним заводом виробляться не оприбуткована горілка, в наслідок
цього бюджет неотримує величезних сум з акцизного збору та інших податків.
Тому виявлення надлишкової продукції дуже складне завдання і повинно
проводитися на всіх етапах виробництва, відгрузки на склад та надходження
в торгівельну мережу. Для цього необхідно залучати не тільки контролюючи
органи виробників (які можуть бути в зговорі з адміністрацією і мастерами
цехів і участків) а інши контролюючи органи, контрольно-ревезійні,
правоохоронні і податкові. А система обліку чітко налаженою, відповідно до
норм бухгалтерського обліку, всі книги зберігатися відповідний час, не
повинна бути перекрученою, з випривленнями та підчистками.
Вартість товарів, що входять до складу товарно-матеріальних запасів
підприемства, відображається в обліку у відповідності з принципом
собівартості, який можна визначити таким чином:
Базисною величиною для обліку вартосгі товарно-матеріальних запасів є
вартість, яка становить собою ціну, сплачену за ці товари; або вартість
того, що було використано, щоб придбати ці активи. Відносно товарно-
матеріальних запасів вартість визначається як сума витрат, які прямо чи
побічно мали місце у зв’зку з придбанням відповідних активів і доведенням
їх до поточного стану, а також приставленням їх до теперішнього місця
перебування .
3гідно з принципом вартості, побічні витрати, що мають місце у зв’зку з
придбанням товарів (такі, як вартість транспортування, страхування,
зберігання і так далі), повинні відображатись у складі вартості придбаних
товарів. Але на практиці, через те що ці додаткові витрати не мають
істотного значення , вони не включаються до вартості товарно-матеріальних
запасів. Таким чином, з практичних міркувань багато компаній не відносять
побічні витрати до вартосгі товарно-матеріальних запасів і відображають ці
побічні витрати окремо. А як вартість придбаних товарів у цьому випадку
береться лише їхня чиста вартість (тобто ціна, сплачена за рахунком-
фактурою).
Два альтернативні типи систем обліку товарно-матеріальних запасів, які
допомагають визначити вартість залишків товарно-матеріальних запасів на
кінець облікового періоду та собівартість реалізованої продукції:
1. Періодична система обліку товарно-матеріальних запасів. — 3а ціеї
системи підраховується загальна вартість придбаних товарів (включаючи
початкове сальдо), а потім, наприкінці облікового періоду, визначається
кінцеве сальдо за допомогою інвентаризації товарно-матеріальних запасів,
наявних на кінець облікового періоду. Далі визначається вартість цих
залишків на кінець облікового періоду шляхом множення кількості наявних
товарів на вартість одиниці товару. 3гідно з періодичною системою обліку
товарно-матеріальних запасів собівартість реалізованої продукції
визначається як залишкова величина, тобто:
ПС + П - КС = СРП, де
ПС — початкове сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів,
П — придбання протягом облікового періоду,
КС — кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів,
СРП — собівартість реалізованої продукції.
2. Постійна система обліку товарно-матеріальних запасів.— Ця система
забезпечує даними про стан товарно-матеріальних запасів на кожний день
облікового періоду по кожному елементу товарно-матеріальних запасів. Ці
дані охоплюють: початкове сальдо, кожне придбання товарів підприємством,
кожне зменшення (тобто продаж) товарно-матеріальних запасів підприємства
та поточне сальдо товарно-матеріальних запасів. Ця система дає змогу
визначити собівартість реалізованої продукції та кінцеве сальдо без
проведення фізичної інвентаризації товарно-матеріальних запасів у кінці
року. Згідно з цією системою кінцеве сальдо визначається як залишкова
величина, тобто:
ПС + П - СРП = КС
3. Ревізія розрахункових та кредитних операцій
Розрахувати розмір фінансових санкцій та пені за порушення діючого
законодавства з питань оподаткування окремо по податку на додану вартість,
та податку на прибуток підприємств.
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ.
В порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на
додану вартість» від 03.04.1997 року N 188/97-ВР, згідно якого не
дозволяється включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку при
придбанні товарів (робіт, послуг) вартість яких не відноситься до складу
валових витрат, ПП "Х,Лтд" безпідставно віднесло до складу податкового
кредиту податок на додану вартість за червень 2001 року в сумі 13340,0 грн.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону України «Про державну
податкову службу в Україні» в редакції Закону від 05.02.1998 року N 83/97
- ВР та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами» від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ встановленого у разі, коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання
платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, сбору (обов'язкового платежу) починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи
податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків
податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти
п'яти відсотків такою суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громодян. Розрахунок додається в таблиці №3.1.
Таблиця №3.1
Розрахунок штрафних фінансових санкцій по податку на додану вартість
|Звітник |Сума |Розмір штрафних|Кількіст|Макс. |Сума фінансових |
|період |недоїмки|санкцій 5% за |ь |розмір |санкцій, грн. |
| |, грн. |1 період |періодів|штрафу % | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|Червень |13340,00| 5 % | 12 | 25 % |3 335,00 |
| | | | | | |
|2001р. | | | | | |
|Всього |3 335,00 |
Валові витрати
В порушення п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, де
вказано :
“Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у
власній господарській діяльності ... “ ПП “Х, Лтд” зависило валові витрати
в I кварталі 2001 р. по придбанню матеріалів у неплатника податку на додану
вартість, та використаних не на виробництво в розмірі – 55 900,00 грн., в
II кв. 2001р. в розмірі – 66 700,00 грн.
Податок на прибуток
В порушення п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і
доповненнями, де вказано :
“Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного
згідно з п. 4.3. цього Закону...” ПП “Х, Лтд” занизило суму
оподаткованого обороту за I кв. 2001 р. на суму 55 900,00 грн., за II кв.
2001р. в розмірі – 66700,00 грн., та не сплатило до бюджету податок на
прибуток за I кв. 2001 р. в розмірі 20 010,00 грн.
За заниження сум податків відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України
«Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону від 05.02.1998
року N 83/97 – ВР та п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ передбачено фінансові
штрафні санкції в сумі 9 194,00 грн. (Розрахунок в табл. № 3.2)
Таблиця № 3.2
Розрахунок фінансових санкцій по податку на прибуток.
|Звітник |Сума |Розмір |Кількіст|Макс. розмір |Сума |
|період |недоплати,|штрафних |ь |штрафу % ( 25% |штрафних |
| |грн. |санкцій, |періодів|суми недоплати ), |санкцій, |
| | |% | |% |грн. |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|I кв. |16 770,00 |10 % |5 |25 % |4 192,00 |
|01р. | | | | | |
|II кв. |20 010,00 |10 % |4 |25 % |5 002,00 |
|01р. | | | | | |
|В с ь о г о |9 194,00 |
4. Ревізія достовірності обліку основних засобів та ТМЦ.
Згідно Постанові правління Національного банку України «Про затвердь-
ження Інструкції з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних
цінностей комерційних банків України та схвалення відповідних
рекомендацій» № 419 від 20.08.99р., інструкція визначає порядок обліку
запасів товарно-матеріальних цінностей, та іншими нормативно-правовими
актами та міжнародного стандарту бухгалтерського обліку N 2
“Запаси” і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 ”Запаси”
Інструкція містить основні положення з бухгалтерського обліку запасів
товарно-матеріальних цінностей.
Запаси визнаються активом, якщо є імовірність того, що банк отримає
в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх
вартість може бути достовірно визначена.
До складу запасів товарно-матеріальних цінностей включаються
матеріальні активи, що призначені для забезпечення безперервної роботи
банку чи для надання послуг, а також отримані в заставу. Запаси товарно-
матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському балансі як активи
та складаються з господарських матеріалів і малоцінних та
швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше ніж один рік.
До складу запасів господарських матеріалів належать товарно-
матеріальні цінності, які потрібні для діяльності банку, а також для
ремонту приміщень та інших основних засобів.
Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, строк служби
яких менший, ніж один рік.
Господарські матеріали і малоцінні та швидкозношувані предмети в
бухгалтерському обліку оприбутковуються за фактичними цінами придбання
- первісною вартістю, включаючи витрати на доставку, податки, збори
та інші обов'язкові платежі (окрім тих, що згодом відшкодовуються
банку), за рахунками N 3400 "Господарські матеріали на складі"
та N 3410 "Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі".
Передавання товарно-матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію
чи їх реалізація банками здійснюється за вартістю, що визначається за одним
із таких методів:
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої вартості;
вартості перших за часом надходження запасів - "перше
надходження - перший видаток" (ФІФО);
вартості останніх за часом надходження запасів - "останнє
надходження - перший видаток" (ЛІФО).
Для всіх одиниць запасів бухгалтерського обліку, що мають однакове
призначення та однакові умови використання, застосовується
лише один із наведених методів. Вибраний метод визначення вартості
запасів товарно-матеріальних цінностей обумовлюється обліковою
політикою банку.
Вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих в
експлуатацію та використаних для підтримання об'єкта основних засобів
у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних
для поліпшення об'єкта основних засобів, - за рахунками капітальних
інвестицій.
Основним завданням бухгалтерського обліку запасів товарно-
матеріальних цінностей є правильне і своєчасне документування
і відображення операцій за рухом запасів товарно-матеріальних
цінностей; контроль за залишками, надходженням і витратами
запасів; контроль за зберіганням запасів.
Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в
бухгалтерському обліку за їх первісною вартістю. Первісна вартість запасів
товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку не змінюється.
Для визначення вартості одиниці запасів товарно-матеріальних
цінностей (однорідних, придбаних за різними цінами, виданих зі складу
в експлуатацію або для реалізації та оцінки їх кінцевих запасів)
застосовуються методи, що зазначені нижче.
Метод перших закупок (його ще досить часто називають ФІФО — від
абревіатури назви методу англійською мовою: Fігst-Іn, Fігst Оut) спирається
на припущення, що ті одиниці товару, які були придбані першими, першими і
продаються. Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку
відображаються товари, що були наявні на початок облікового періоду (за
їхньою вартістю), потім — товари, що були першими придбані протягом
облікового періоду (за їхньою вартістю), і так далі; вартість залишків
товарів на кінець облікового періоду відображається, таким чином, фактично
за вартістю останніх за часом придбань. Метод ФІФО, як ми бачимо, відносить
вартість товарів, придбаних першими, до собівартості реалізованої
продукції;а варість товарів, що придбані останніми, відноситься до сальдо
рахунка товарно-матеріальних запасів на кінець облікового періоду.
Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом
ФІФО наведено у таблиці № 4.1.
Часто головним аргументом на користь цього методу називають те, що він
відповідає фізичному руху (тобто фактичній послідовності придбання і
продажу) товарів. Звичайно, одиниці товару, які придбані раніше, і
продаються першими. Але навіть, якщо така послідовність не дотримується,
метод ФІФО може застосовуватися тому, що він дозволяє віднести (рознести)
підсумкову вартість товарів для продажу до собівартості реалізованої
продукції і кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів
систематичним та раціональним чином. Метод ФІФО раціональний,
систематичний, його легко застосовувати, він не припускає маніпулювання. У
бухгалтерському балансі кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів
відображається згідно з методом ФІФО на базі вартості останніх закупок. Це
забезпечує реалістичне відображення вартості товарно-матеріальних запасів
(кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) на дату
бухгалтерського балансу. Але у звіті про прибутки та збитки величина
собівартості реалізованої продукції відображається за вартістю старіших
закупок, що може не відповідати поточній собівартості товарів для продажу.
Наслідки такої оцінки (за методом ФІФО) для бухгалтерського балансу (тобто
кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) та звіту про
прибутки та збитки (тобто собівартості реалізованої продукції) залежать від
того, наскільки змінилися ціни протягом облікового періоду.
Метод середньозваженої вартості передбачає, що при кожному
надходженні товарно-матеріальних цінностей на склад, середньозважена
вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. В
подальшому передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться
за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові товарно-матеріальні
цінності і не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей.
Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості
цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних
цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду.
Середньозважена вартість одиниці запасів товарно-матеріальних цінностей
дорівнює сумі вартостей наявних та отриманих запасів, розділеній на
кількість одиниць запасу цінностей. Сальдо рахунків запасів товарно-
матеріальних цінностей на кінець звітного періоду базується на
середній вартості придбаних запасів.
Коли розраховується середня вартість одиниці обліку товарів або
матеріалів, то отримана середня величина, як правило, округлюється до цілих
центів. Ця округлена величина використовується для визначення кінцевого
сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів, а оскільки собівартість
реалізованої продукції визначається шляхом вирахування кінцевого сальдо
рахунка товарно-матеріальних запасів з підсумкової вартості товарів для
продажу, то будь-яка неточність, яка може виникнути через округлення, не
призводить до порушення рівності між величиною товарів для продажу протягом
облікового періоду та сумою собівартості реалізованої продукції і кінцевого
сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів. Згідно з постійною системою
обліку товарно-матеріальних запасів, як правило, застосовується поточна
середньозважена вартість, а не середньозважена вартість, єдина для всього
облікового періоду (як згідно з періодичною системою) .
Середньозважений метод — це раціональний, систематичний та простий у
застосуванні метод; за його застосування немає місця маніпулюванню даними.
Цей метод забезпечує відносно вартості товарно-матеріальних запасів показні
дані для всього періоду (з урахуванням початкового сальдо), а не даними,
вірними лише для початку, кінця облікового періоду, чи якогось визначеного
моменту у цьому обліковому періоді . Показні дані відображаються як у
бухгалтерському балансі (кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних
запасів), так і у звіті про прибутки та збитки (собівартість реалізованої
продукції). Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних
цінностей методом середньозваженої вартості наведено у таблиці №
4.2.
Метод останніх закупок, — ЛІФО (його називають так від абревіатури
назви методу англійською мовою — Lаst-Іn, Fігst-Оut), — виходить з
припущення, що одиниці товару, що придбані останніми, продаються в першу
чергу. Не зважаючи на фактичний (фізичний) рух товарів, метод ЛІФО
відносить до собівартості реалізованої продукції в першу чергу вартість
одиниць товару, що були придбані останніми. Таким чином, залишки товарно-
матеріальних запасів на кінець облікового періоду відображаються у
бухгалтерському балансі за вартістю одиниць товару, що відображалися у
початковому сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів чи були придбані
першими протягом звітного періоду. Тобто підхід за методом ЛІФО прямо
протилежний підходу за методом ФІФО.
Метод ЛІФО раціональний та систематичний. Однак за цього методу є деякий
простір для маніпулювання: зокрема це може бути зроблено за допомогою
великих партій товару наприкінці облікового періоду (що відповідно
збільшить собівартість реалізованої продукції, яка відображається за
вартістю останніх закупок, — а, відповідно, зменшить суму отриманого
доходу). У звіті про прибутки та збитки вартість проданих одиниць товару
відображається за ціною останніх закупок, що практично відповідає їх
поточній вартості. І навпаки, у бухгалтерському балансі залишок товарів на
кінець облікового періоду відображується за вартістю досить давніх закупок,
ціна яких може вже не відповідати їхній поточній вартості.
Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом
ЛІФО наведено у таблиці № 4.3.
Метод ідентифікованої вартості передбачає ведення записів за
кожною окремою одиницею запасу, що придбана і відповідно передана в
експлуатацію або реалізована. Запаси, що не взаємозамінюються, оцінюються
за ідентифікованою вартістю.
Таблиці № 4.1. Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних
цінностей методом ФІФО.
Згідно з рахунком запасів цінностей необхідно методом ФІФО
обчислити вартість запасів на складі на 1 грудня 1997 р.
----------------------------------------------------------------------------
----------
| Дата |Отримано| Передано в | Запаси після кожної |Усього|
| |на склад | експлуатацію | операції
|(грн.) |
|---------+------------+--------------------+----------------------------+--
-------|
|1997 р. |10 шт. | |10 шт. по 30 грн. (300)
| |
|січень |по 30 | |
| 300 |
| |грн. | |
| |
|----------+-----------+--------------------+-----------------------------+-
-------|
|квітень | 10 шт. | |10 шт. по 30 грн. (300)
| |
| |по 34 | |10 шт. по 34 грн.
(340) | 640 |
| |грн. | |
| |
|----------+-----------+--------------------+----------------------------+--
-------|
|травень | |8 шт. по 30 грн. |2 шт. по 30 грн. (60) |
|
| | | |10 шт. по 4
грн. (340) | 400 |
|----------+-----------+--------------------+-----------------------------+-
-------|
|жовтень |20 шт. | |2 шт. по 30 грн. (60)
| |
| |по 40 | |10 шт. по 34 грн.
(340) | |
| |грн. | |20 шт. по 40 грн.
(800) | 1200 |
|-----------+---------+---------------------+----------------------------+--
-------|
|листопад| |2 шт. по 30 грн. |
| |
| | |10 шт. по 34 грн.|
| |
| | |12 шт. по 40 грн.|8 шт. по 40 грн. (320) |
320 |
----------------------------------------------------------------------------
----------
Вартість запасів на складі на 1 грудня 1997 р. оцінюється в 320 грн.
Таблиці № 4.2. Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних
цінностей методом середньозваженої вартості.
Згідно з рахунком запасів цінностей необхідно методом
середньозваженої вартості обчислити вартість запасів на складі на 1 грудня
1997 р.
----------------------------------------------------------------------------
---------
| Отримано на | Передано в |Кількість | Середньозва- |Загальна|
| склад |експлуатацію | одиниць | жена вартість |вартість |
| | | запасу |одиниці
запасу | запасів |
| | | (шт.) |
(грн.) | (грн.) |
|------------------+------------------+------------+-------------------+----
------|
|1997 р. | | 10 | 30
| 300 |
|січень | | |
| |
|10 шт. по 30 | | |
| |
|грн. | | |
| |
|------------------+------------------+------------+-------------------+----
------|
|Квітень | | 20 | 32*
| 640 |
|10 шт. по 34 | | |
| |
|грн. | | |
| |
|------------------+--------------------+-----------+-----------------+-----
------|
|травень |8 шт. по 32 | 12 | 32
| 384 |
| |грн. | |
| |
|------------------+--------------------+-----------+----------------+------
------|
|жовтень | | 32 | 37**
| 1184 |
|20 шт. по 40 | | |
| |
|грн. | | |
| |
|------------------+-------------------+------------+----------------+------
------|
|листопад |24 шт. по 37 | 8 | 37
| 296 |
| |грн. | |
| |
----------------------------------------------------------------------------
---------
Вартість запасів на складі на 1 грудня 1997 р. оцінюється в 296
грн.
* У квітні середньозважена вартість одиниці запасів
обчислюється таким чином:
В.Н.З. + В.О.З. 300 (10 шт.х30 грн.) + 340 (10 шт.х34 грн.) 640
------------------- = -----------------------------------------------------
= ----- = 32,
К.О.З. 20
20
де В.Н.З. - вартість наявних запасів;
В.О.З. - вартість отриманих запасів;
К.О.З. - кількість одиниць запасу.
** У жовтні середньозважена вартість запасів обчислюється таким
чином:
В.Н.З. + В.О.З. 384 (12 шт.х32 грн.) + 800 (20 шт.х40 грн.) 1184
------------------- = ------------------------------------------------------
---- = ----- = 37.
К.О.З. 32
32
Таблиці № 4.3. Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних
цінностей методом ЛІФО.
За даними рахунку запасів цінностей необхідно методом ЛІФО
обчислити вартість запасів на складі на 1 грудня 1997 р.
----------------------------------------------------------------------------
------------
| Дата |Отримано на| Передано в | Запаси після кожної |Усього |
| | склад | експлуатацію | операції
|(грн.) |
|----------+----------------+-------------------+---------------------------
+---------|
| 1997 р. |10 шт. по | |10 шт. по 30 грн.
| 300 |
| січень |30 грн. | |(300)
| |
|----------+----------------+-------------------+---------------------------
+---------|
| квітень |10 шт. по | |10 шт. по 30 грн.
| |
| |34 грн. | |(300)
| 640 |
| | | |10 шт.
по 34 грн. | |
| | | |(340)
| |
|-----------+------------+----------------------+---------------------------
-+--------|
| травень | |8 шт. по 34 грн. |10 шт. по 30 грн.
| |
| | | |(300)
| 368 |
| | | |2 шт. по
34 грн. | |
| | | |(68)
| |
|-----------+------------+----------------------+---------------------------
--+-------|
| жовтень|20 шт. по | |10 шт. по 30 грн.
| |
| |40 грн. | |(300)
| |
| | | |2 шт. по
34 грн. (68) | 1168 |
| | | |20 шт.
по 40 грн. | |
| | | |(800)
| |
|-----------+-------------+---------------------+---------------------------
-+--------|
|листопад| |20 шт. по 40 грн.|
| |
| | |2 шт. по 34 грн. |
| |
| | |2 шт. по 30 грн. |8 шт. по 30 грн.
| 240 |
| | | |(240)
| |
----------------------------------------------------------------------------
--------------
Вартість запасів товарно-матеріальних цінностей на складі на 1
грудня 1997р. оцінюється в 240 грн.
Література:
1. Постанова Правління Національного банку України 07.07.94 р. N 129 про
затвердження інструкції N 1 «З організації емісійно-касової роботи в
установах банків України» ;
2. Постанова КМ України та НБУ “Про вдосконалення касового виконання
державного бюджету” від 21.01.98 р. № 68 – офіційний вісник КМУ № 3;
3. «Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні» N
228 від 02.02.95 Затверджено постановою Правління Національного банку
України N 21 від 2 лютого 1995 р.;
4. Інструкція N 4 про організацію роботи з готівкового обігу установами
банків України Затверджено постановою Правління Національного банку України
N 149 від 20 червня 1995 року ;
5. Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки” м.Київ, 12 червня 1995 року N 436/95;
6. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94 зі
змінами і доповненнями;
7. ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 № 509-XII зі
змінами і доповненнями;
8. ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР зі змінами
і доповненнями;
9. Постанова правління Національного банку України «Про затвердження
Інструкції з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей
комерційних банків України та схвалення відповідних рекомендацій » № 419
від 20.08.99 ;
Реферат на тему: Контроль і ревізія розрахунків
Міністерство освіти України
Придніпровська Державна Академія Будівництва та Архітектури
Кафедра Фінанси та кредит
Курсова робота
По курсу: “Контроль і ревізія”
На тему: ”Контроль і ревізія розрахунків”
Виконала: студентка групи (-7
Макушненко І.М.
Перевірив: доцент Волошин М.Й.
м. Дніпропетровськ
2001
ЗМІСТ
Вступ....................................................................
.........................3
1. Завдання, напрямки,
джерела................................................3
2. Контроль розрахунків з підзвітними особами.....................4
3. Контроль розрахунків з постачальниками...........................6
4. Контроль розрахунків з покупцями і замовниками.............9
5. Контроль розрахунків з іншими дебіторами і
кредиторами............................................................
..............10
6. Контроль розрахунків по претензіях та відшкодуванню матеріальної
шкоди..................................................................
...................11
7. Контроль розрахунків по оплаті праці................................15
8. Контроль розрахунків з бюджетом.....................................17
Висновок.................................................................
...................19
Список основної
літератури.....................................................19
Вступ
Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму
господарювання викликали суттєві зміни в організації та методах здійснення
контрольно-ревізійної діяльності.
За законами ринку усіх осіб поділено на учасників, тобто господарів,
підприємців та їх найманих працівників. Зрозуміло, що в таких умовах
формується зовсім інший підхід до питання збереження власності, в яку
вкладено кошти, в тому числі власні заощадження підприємця.
Сьогодні декілька десятків органів контролюють діяльність суб'єктів
підприємницької діяльності, керуючись сотнями нормативних актів. Чинне
законодавство надає підприємцям ряд державних гарантій, за виконанням яких
стежать як самі підприємці, так і органи, покликані контролювати дотримання
законності, але практично відсутній комплексний підхід до вирішення
організаційних та процедурних основ здійснення господарського контролю.
Розуміння необхідності нових підходів до збереження майна підприємства
втілюється у пошук нових форм його контролю. Як наслідок, виникає
необхідність розробки нових підходів до традиційних методів бухгалтерського
та наступного контролю стану майна підприємства. Обставини вимагають
створення таких умов контрольного процесу, за яких крадіжки, розбазарювання
та недбале ставлення до майна стали б якщо не неможливими, то хоча б
ускладненими.
Знання прийомів і способів ревізії відноситься саме до спеціального
пізнання, тобто такого, яке властиве лише спеціалістам-професіоналам.
Людей, які володіють такими знаннями та досвідом, називають досвідченими
особами. За їх допомогою звертаються, коли потрібно вирішити будь-яке
специфічне обліково-економічне питання.
1. ЗАВДАННЯ, НАПРЯМИ І ДЖЕРЕЛА РЕВІЗІЇ
До основних завдань ревізії розрахунків належать:
• оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх видах
розрахунків з дебіторами і кредиторами підприємства;
• встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових
актів щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських
рішень відповідальних працівників при здійсненні розрахункових операцій з
постачальниками, покупцями, бюджетом, працівниками підприємства, іншими
дебіторами і кредиторами;
• розробка заходів з реалізації результатів контролю стосовно
попередження зловживань і порушень, відшкодування збитків і нарахування
штрафних санкцій до бюджету, притягнення до відповідальності винних
службових осіб.
Напрями ревізії — це перевірка:
1) розрахунків з підзвітними особами;
2) розрахунків з постачальниками за товарно-матеріальні цінності та
послуги;
3) розрахунків з покупцями і замовниками;
4) розрахунків по претензіях, відшкодуванню матеріальних збитків;
5) розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (рахунок 76);
6) розрахунків по оплаті праці;
7) стану розрахунків з бюджетом, спеціальними державними фондами
(Пенсійний, Фонд соціального страхування. Фонд зайнятості населення).
Основними джерелами ревізії є первинні документи по розрахункових
операціях, облікові реєстри поточного синтетичного та аналітичного обліку з
рахунків 60, 61, 62, 63, 65, 66, 69, 70, 71 (-журнали-ордери №№б, 8, 11,
відомість № 16, Книга головних рахунків, оборотний баланс, баланс).
2. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ
При здійсненні такої перевірки ревізор керується Інструкцією про службові
відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом МФУ № 59 від
13.03.98.
Для вивчення методики контролю треба використати набуті знання з методики
бухгалтерського обліку стосовно документального оформлення операцій та
відображення в облікових реєстрах на рахунках бухгалтерського обліку
операцій, пов'язаних з розрахунками підприємства, які здійснюються через
підзвітних осіб.
Спочатку на ревізованому підприємстві треба ознайомитися з організацією і
видами розрахунків через підзвітних осіб, обумовленими специфікою
виробничої діяльності. Як джерела інформації та об'єкти ревізії бухгалтерія
підприємства подає для контролю ревізорові зброшуровані в окремі справи по
місяцях чи кварталах року журнал-ордер № 7 і первинні документи до них, а
по розрахунках — додатково журнал-ордер № 1, Касову книгу (згідно схемі
контрольного процесу на рис. 1).
Послідовність і основні напрями контролю
1. Контроль дотримання правил видачі авансів підзвітним особам
здійснюється за методом нормативної перевірки за датами видачі з каси,
обсягами сум, цільовим призначенням.
2. Перевірка доцільності, правомірності та правильності оформлення
відряджень окремих працівників. При цьому доцільно застосовувати методи
аналізу та логічного взаємозв'язку виробничої діяльності підприємства,
виконуваної роботи і компетенції підзвітної особи, цільового завдання і
строків відрядження, фактичного виконання.
3. Контроль авансових звітів на повноту та достовірність документів з
витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення
документів та авансових звітів.
Рис. 1. Схема контрольного процесу розрахунків з підзвітними особами
Здійснюється візуальна перевірка наявності основних реквізитів документів
відповідно до чинного законодавства про документацію подібних операцій.
Особлива увага звергається на те, чи немає в них виправлень, чи не належать
вони до фіктивних або таких, що не можуть бути підставою для відшкодування
витрат по відрядженнях.
4. Перевірка правильності визначення розмірів відшкодування витрат на
відрядження по авансових звітах. Особлива увага звертається на дотримання
встановлених законодавством норм добових при відрядженнях у межах країни і
за кордон при включенні в документи на оплату житла вартості харчування в
готелях. У такому разі норми добових зменшуються відповідно при
одноразовому харчуванні на 20%, дворазовому — на 40%, триразовому — на 60%.
Крім цього, відшкодовуються витрати на оплату житла на основі первинних
документів (квитанцій), але не більше ніж 50 грн. за добу.
5. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у журналі-ордері № 7
при відображенні операцій з видачі авансів, повернення надлишкових
невикористаних сум, списання за рахунок відповідних джерел коштів (на
витрати виробництва, обігу чи за рахунок інших джерел, рахунок 81).
При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків,
виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в первинному
документі. Особлива увага звертається на правомірність та обґрунтованість
внесення виправлень, коригування помилок за минулі періоди.
6. Закінчуючи перевірку операцій за журналом-ордером № 7 за місяць,
потрібно перевірити правильність узагальнень (підсумків оборотів за
місяць), визначення залишків у розрізі підзвітних осіб на кінець місяця та
відповідності їх даним на початок місяця у журналі-ордері в наступному
місяці, а також даним книги Головних рахунків щодо обсягів оборотів за
дебетом і кредитом рахунку 71 та залишків.
7. Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю розрахунків
(контроль термінів здачі авансових звітів та невикористаних залишків
авансів). Відповідно до чинного законодавства підзвітні особи повинні в
триденний термін після закінчення строку відрядження здати до бухгалтерії
авансовий звіт. У разі порушення цього терміну вся сума виданого підзвітній
особі авансу зараховується як перевищення ліміту грошей у касі, що підлягає
сплаті в дохід бюджету.
Отже, ревізор складає розрахунок залишків простроченої заборгованості
підзвітних осіб по датах її виникнення, визначаючи за кожен день загальну
суму такої заборгованості для встановлення суми до сплати в бюджет за
ревізований період.
3. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ЗА МАТЕРІАЛЬНІ ЦІННОСТІ І ПОСЛУГИ
При здійсненні такої перевірки ревізор керується законами України «Про
підприємництво», «Про банкрутство». Положенням про організацію обліку
звітності в Україні, інструкціями Національного банку України щодо порядку
здійснення безготівкових розрахунків у народногосподарському обороті
України. Основні напрями і послідовність перевірки.
1. Контроль наявності і правильності оформлення документів, визначають
права, обов'язки сторін з постачання матеріальних ресурсів,
виконання різних видів послуг.
2. Реальності і правильності відображення заборгованості в балансі.
Книзі головних рахунків (рахунки 60 «Розрахунки з постачальниками та
підрядниками», 61 «Розрахунки по авансах”).
3. Контроль правомірності виникнення боргу, реальності причин і строків
виникнення заборгованості (несплаченої в строк, з простроченим
терміном позовної давності, спірної, суперечної, безнадійної до
погашення).
4. Оцінка стану контролю з боку бухгалтерії за розрахунками з
постачальниками.
5. Контроль доцільності придбання матеріальних цінностей, реальності
розрахунків.
6. Контроль правильності визначення сум до сплати в рахунках-фактурах
за матеріальні цінності.
7. Контроль рахунків-фактур за надані послуги (транспортні послуги,
споживання води та електроенергії, комунальні послуги, послуги
зв'язку і т. п.);
8. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у поточному
бухгалтерському обліку за журналом-ордером № 6.
Перевірка розрахунків з постачальниками та підрядниками починається з
ознайомлення з організацією постачання, установлення наявності
господарських угод, аналізу їх інформації на предмет відповідності чинному
законодавству про підприємництво в розрізі прав, обов'язків сторін, їх
відповідальності за невиконання, у разі виникнення збитків, втрат, порядку
їх відшкодування.
Здійснюючи документальний контроль у бухгалтерії, необхідно встановити
методом порівняння даних, чи відповідають залишки на одну й ту саму дату
синтетичного рахунку 60 в Книзі головних рахунків даним поточного обліку в
журналі-ордері № 6 з цього рахунку в цілому, виходячи з даних аналітичного
обліку по постачальниках. При наявності відхилень треба перевірити
реальність і документальну обґрунтованість заборгованості по кожному
постачальнику. Причинами відхилень можуть бути запущеність обліку
розрахунків або зловживання.
У разі запущеності обліку ревізори мають право вимагати від керівництва
підприємства приведення обліку у відповідність з чинним законодавством,
установлювати строки виконання цієї роботи. Ревізори не повинні поновлювати
облік на підприємстві, яке підлягає ревізії, та проводити ревізію по
поновленому ними ж обліку.
Дані про стан заборгованості на звітні місячні, квартальні дати
узагальнюються в аналітичній таблиці, де така інформація систематизується
за видами заборгованості:
1) несплачена в строк (до 1 місяця, до 3 місяців, до 6 місяців, більше
року);
2) з простроченим терміном позовної давності;
3) спірна (суперечна);
4) безнадійна до погашення.
Особливо детально контролюються операції по заборгованості до 6-ти
місяців, до 1 року, спірної (суперечної), заборгованості з простроченим
терміном позовної давності (3 роки), порядок списання прострочених
дебіторської і кредиторської заборгованостей, установлений Законом України
«Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.06.97 (зі змінами і
доповненнями).
Відповідно до цього нормативного акта уряду дебіторська заборгованість,
відносно якої закінчився термін позовної давності, списується за рішенням
керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності.
Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника за рішенням суду не є
підставою для зміни заборгованості; вона повинна бути перенесена і
відображатися на позабалансовому рахунку протягом п'яти років, упродовж
яких здійснюється контроль майнового стану боржника на предмет виникнення
можливості погашення такого боргу.
Спосіб списання простроченої кредиторської заборгованості залежить від
форми власності підприємства-боржника: підприємства державної форми
власності повинні після закінчення терміну позовної давності віднести її на
розрахунки з бюджетом та до 10 числа наступного за цим місяця перерахувати
до місцевого бюджету.
Стан контролю з боку бухгалтерії підприємства оцінюється, виходячи з
аналізу організації розрахунково-фінансової роботи, матеріалів листування з
постачальниками, ефективності претензійної роботи, ужитих заходів щодо
зниження кредиторської і дебіторської заборгованості.
Контролюючи обґрунтованість бухгалтерських записів у журналі-ордері № 6,
треба спочатку перевірити достовірність первинних документів (рахунків-
фактур постачальників, товарно-транспортних накладних), дотримання цін і
тарифів, передбачених в угодах, правильність розрахунку загальної суми до
сплати.
Особливу увагу слід звернути на доцільність придбання, аналізуючи
взаємозв'язок з виробничою діяльністю, запасами на складі, діючими
ринковими цінами, а також використання ревізованим підприємством своїх прав
у випадку порушення умов угоди постачання.
Крім цього, потрібно впевнитися в повноті оприбуткування матеріальних
цінностей, одержаних від постачальників, порівнюючи з даними складського
обліку матеріалів, звітами про рух матеріалів (відомість № 10),
відображення в податковому обліку операцій з придбання матеріальних
цінностей.
Детальному вивченню підлягають операції, відображені в журналі-ордері на
основі довідки бухгалтерії про внесення коректив в інформацію за минулий
період у зв'язку з допущеними помилками в кореспонденції рахунків з точки
зору обґрунтованості таких записів документальними доказами. Факти
несвоєчасного відображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження
матеріальних цінностей встановлюються порівнянням дати в первинних
документах про завершення операції з журналом-ордером за відповідний період
часу (рахунок-фактура постачальника за вересень повинен бути відображений у
журналі-ордері за вересень). Ця операція впливає на визначення валових
витрат звітного кварталу при оподаткуванні прибутку. Підприємства повинні
віднести таку заборгованість на позареалізаційні доходи. Строк позовної
давності по всіх видах заборгованості становить три роки, безнадійна до
відшкодування дебіторська заборгованість установлюється за рішенням
арбітражного суду.
Реальність стану заборгованості встановлюється методом зустрічної
перевірки розрахунків з окремими підприємствами через письмові запити про
звіряння даних за визначений період часу. У разі виникнення сумнівів у
достовірності можливі навіть безпосередні перевірки таких розрахунків у
бухгалтеріях взаємопов'язаних підприємств.
4. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ
До основних напрямів контролю належить перевірка:
1) реальності і правильності відображення в обліку заборгованості по
рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;
2) повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за відвантажену,
прийняту ними продукцію, виконані роботи (послуги);
3) правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахунку-фактурі
(вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність цін угоді);
4) обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях за місяць у
відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, у журналах-
ордерах № 11 та № 2, податковому обліку продажу.
Для контролю реальності заборгованості окремих покупців застосовуються
методи зустрічної перевірки, аналізу даних інвентаризації розрахунків з
покупцями. Критеріями вибору інформації для такого контролю є
заборгованість понад місяць, особливо з перевищенням 3—б місяців, наявність
суперечної нез'ясованої заборгованості, збільшення обсягів заборгованості
покупців-боржників.
За актом інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками треба
дослідити заборгованість, відображену в балансах на окремі дати в цілому та
за окремими боржниками, у тому числі підтверджену ними і спірну
(непідтверджену), а також виявлену як прострочену.
Нормативна перевірка дотримання діючої методики обліку операцій на
рахунках бухгалтерського обліку дозволяє виявити не тільки помилки у
відображенні цих розрахункових операцій, але й викрити факти зловживань і
порушень (списання заборгованості, взаємозалік заборгованості одних
покупців за рахунок інших).
Методичні прийоми візуальної перевірки первинних документів дають змогу
виявити такі порушення: відсутність первинних документів, неналежне їх
оформлення, безтоварні операції. Розрахунки з покупцями та замовниками є
взаємопов'язаними з розрахунками по ПДВ у бюджет, тому ревізор повинен
зосередити увагу на визначенні впливу, правомірності операцій з точки зору
обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних операціях,
вексельних розрахунках, експорті.
5. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ІНШИМИ ДЕБІТОРАМИ І КРЕДИТОРАМИ
Перевірка розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами проводиться по
окремих субрахунках до рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і
кредиторами» (з орендодавцями і орендонаймачами, квартиронаймачами у
відомчих будинках і гуртожитках, з батьками по сплаті за утримання дітей у
дошкільних закладах і т. п.).
Основні напрями контролю — це перевірка:
1) реальності заборгованості, виходячи з даних аналітичного і
синтетичного обліку;
2) повноти і своєчасності нарахувань плати за вищевказані потуги протягом
ревізованого періоду;
3) обґрунтованості перерахунків, надання пільг, списання заборгованості
минулих періодів;
4) своєчасності та повноти погашення заборгованості в розрізі дебіторів.
У процесі контролю стану розрахунків з квартиронаймачами ефективними є
застосування прийомів зустрічної перевірки даних відомості обліку
розрахунків з мешканцями квартир і гуртожитків і касових звітів. Стосовно
боржників вибірково перевіряються дані квитанцій про оплату послуг, наявних
у них. Особлива увага звертається на дотримання діючих тарифів за послуги
при нарахуванні плати за звітний місяць, обґрунтованості перерахунків за
минулі періоди, коригуючи записи бухгалтерії щодо виправлення допущених
помилок в обліку, первинні документи, які надають право на пільгові тарифи
оплати, використання під оренду приміщень державних підприємств.
6. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ПО ПРЕТЕНЗІЯХ ТА ВІДШКОДУВАННЮ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ
Основні напрями контролю — це перевірка:
1) обґрунтованості претензій за невиконання договірних зобов'язань;
2) правильності оформлення і своєчасності пред'явлення претензій;
3) обґрунтованості відображення в обліку операцій з виникнення,
пред'явлення та врегулювання претензій.
Види претензій:
до постачальників — за недопоставку товарно-матеріальних цінностей,
завищення цін, тарифів, невідповідність якості товарів, несвоєчасність
виконання робіт (послуг), а також простої з вини постачальників;
до транспортних організацій — за нестачу вантажів, що виникла при
транспортуванні, завищення тарифів за надані послуги;
по санкціях — за порушення умов договорів, визнаних платником, чи
ухвалених арбітражним судом штрафів, пені;
до банків — по сумах грошових коштів, які помилково списані з поточних,
валютних чи інших рахунків підприємства.
Претензії пред'являються після того, як підприємство встановило або
дізналося про порушення своїх майнових прав чи інтересів іншим
підприємством.
Документально претензії оформляються юристами підприємства як пре | |
