Geoselect : Страхование : Реферат: Розвиток страхування (Страхование)


	Страхование / Реферат: Розвиток страхування (Страхование)


	Космонавтика Уфология Авиация Административное право Арбитражный процесс Архитектура Астрология Астрономия Аудит Банковское дело Безопасность жизнедеятельности Биология Биржевое дело Ботаника Бухгалтерский учет Валютные отношения Ветеринария Военная кафедра География Геодезия Геология Геополитика Государство и право Гражданское право и процесс Делопроизводство Деньги и кредит Естествознание Журналистика Зоология Инвестиции Иностранные языки Информатика Искусство и культура Исторические личности История Кибернетика Коммуникации и связь Компьютеры Косметология Криминалистика Криминология Криптология Кулинария Культурология Литература Литература : зарубежная Литература : русская Логика Логистика Маркетинг Масс-медиа и реклама Математика Международное публичное право Международное частное право Международные отношения Менеджмент Металлургия Мифология Москвоведение Музыка Муниципальное право Налоги Начертательная геометрия Оккультизм Педагогика Полиграфия Политология Право Предпринимательство Программирование Психология Радиоэлектроника Религия Риторика Сельское хозяйство Социология Спорт Статистика Страхование Строительство Схемотехника Таможенная система Теория государства и права Теория организации Теплотехника Технология Товароведение Транспорт Трудовое право Туризм Уголовное право и процесс Управление Физика Физкультура Философия Финансы Фотография Химия Хозяйственное право Цифровые устройства Экологическое право


	Реферат: Розвиток страхування (Страхование) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А по дисципліні « СТРАХУВАННЯ » Варіант № 2 Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси ) Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна Результат, дата: Реєстраційний номер, дата: м. Черкаси 2001 р. З М І С Т 1. Види ризиків та їх оцінка - 3 2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні - 7 3. Задача. - 10 Література - 12 1. Види ризиків та їх оцінка. Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо безризику немає страхового інтересу. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, вони можуть виникнути в майбутньому в якийсь момент у невідомих масштабах. Про ризик йдеться лише тоді, коли є відхилення між запланованими й реальними (фактичними) результатами. Таке відхилення може бути або позитивним, або негативним. Негативне відхилення буває при несприятливому результаті. Позитивне відхилення виникає тоді, коли фактичний результат виявляється більш вагомішим, ніж очікувалося. Можливість негативного відхилення від запланованого фактичного результату, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність позитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. У цьому розумінні можна розрізняти ризик збитку або шанс на прибуток, де збиток виражається у негативному, а прибуток — у позитивному відхиленні між плановими (очікуваними) й реальними (фактичними) результатами. Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків його прояву, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність Організації страхування. У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями. Насамперед, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), з виникненням яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов’язаний з конкретним об’єктом, щодо якого визначаються чинники ризику. Аналіз одержаної інформації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити негативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пошкодження (в майновому страхуванні) об’єкта, прийнятого на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання прогнозованої події. При ймовірності, яка становить одиницю, 100 % гарантії того, що подія відбудеться. Очевидно: чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна організувати страхування цього ризику. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що утруднює його проведення. У тій мірі, якою оцінено ймовірність настання можливої події, може бути об’єктивно визначено розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов’язані. Вирівнювання ризику, його розподіл складають сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування, вибір для цього технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практиці роботи страховиків, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків застрахованих як у звичайні, так і в особливо несприятливі роки. Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві великі групи: страхові й нестрахові (не включені в договір страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, звичайно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або в процентах до її абсолютної величини. Докладніше розрахунок тарифної ставки буде розглядатись пізніше. Страхова компанія має постійно слідкувати за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. Спираючись на одержані висновки про можливу динаміку ризиків, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику. Виділяють також відповідні групи ризику. Кожна група включає об’єкти страхування, яким властиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група). Результати оцінки беруть за основу для прийняття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема, дозволяють віднести об’єкт до першої групи, визначити тарифну ставку, яка найбільше обгрунтовано відповідала б даному ризику. Середня величина ризикових обставин виражає середній ризиковий тип групи, що використовується як міра порівняння. У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і метод процентів. Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страховик може зробити лише довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки і досвіду та суб’єктивного погляду. Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. До них відносяться балансова вартість об’єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу тощо. При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, яка зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від середнього ризикового типу. У практиці діяльності страховика особливо важливо прогнозувати тарифну політику на основі прогнозування тенденцій розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведено до таких напрямків: — ризикові обставини, пов’язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімерними, композитними тощо); — ризикові обставини, зумовлені новими виробничими умовами в промисловості: введенням автоматизованих систем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів тощо; — ризикова ситуація, пов’язана із змінами в технології промислового цивільного будівництва, зокрема з освоєнням збірних модульних конструкцій, висотного блочного й крупнопанельного домобудування тощо; — ризикові обставини, зумовлені впровадженням нових транспортних систем, яким властива висока пропускна чи провізна здатність на різних шляхах сполучення. Для оцінки динаміки ризику в конкретній страховій сукупності особливе значення мають наявність та аналіз достовірної інформації. Зауважимо: лише розгалужена група об’єктів, що була в центрі спостереження, дозволяє з достатнім ступенем достовірності констатувати можливість збитку. Оцінюючи ризики настання збитків, доцільно розрізняти такі їх види.ризики, які можливо застрахувати; ризики, які неможливо застрахувати; допустимі й недопустимі ризики; технічний ризик страховика. Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати. У зв’язку з цим зазначимо: страховий ризик може бути оцінено з погляду ймовірності настання страхового збитку, щоб встановити, чи є даний ризик страховим, необхідно застосувати такі критерії. По-перше ризик, що включається в розмір відповідальності страхової компанії, має бути з ймовірним характером високого рівня. По-друге, ризик має виступати як випадковий. Це означає: об’єкту, щодо якого виникають страхові правовідносини, властивий тимчасовий характер зв’язку. Він не може підлягати небезпеці, яка попередньо вже відома страховику чи власнику об’єкта страхування. При цьому обом сторонам договору страхування конкретний момент настання страхового випадку й можливий обсяг збитку як його наслідок наперед невідомі. По-третє, випадковість прояву даного ризику доцільно співвідносити з масою однорідних об’єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити відповідну прогнозну страхову премію. Крім того, статистична інформація дозволяє зробити висновок про закономірність прояву ризику стосовно сукупності однорідних об’єктів. По-четверте, настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб. Недоцільно приймати на страхування ризики, пов’язані з намірами страхувальника (спекулятивні ризики). По-п’яте, момент настання страхового випадку не можна визначити ні за часом, ні в просторі. По-шосте, страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об’єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричиняючи масові збитки. По-сьоме, шкідливі наслідки реалізації ризику необхідно об’єктивно виміряти й оцінити. Масштаби несприятливих наслідків мають бути досить значними й зачіпати інтереси страхувальника (його страхові інтереси). Залежно від джерела небезпеки виділяються ризики, зумовлені проявом стихійних сил природи й діяльності людини (суспільства). За обсягом відповідальності страховика ризики підрозділяються на індивідуальні й універсальні. Особливу увагу складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. До сукупності аномальних включаються ті ризики і тоді, коли неможливо величину їх віднести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності. Аномальні ризики бувають нижче і вище нормального. Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об’єктів або страхувальників, нерідко спричиняючи збитки в значних розмірах. До числа їх належать землетруси, урагани, цунамі та інші прояви стихійних сил природи. До причин катастрофічних ризиків може відноситись і перетворювальна діяльність людини в процесі створення матеріальних благ (наприклад, аварія на атомній станції чи хімічному об’єкті). Катастрофічні ризики можуть бути застраховані на особливих умовах договору між страховими партнерами. У роботі страховика винятково важливе значення має визначення об’єктивного й суб’єктивного ризиків. Об’єктивні ризики відображають шкідливу діє неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на застраховані об’єкти і не залежать від волі та дій людини. Суб’єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні об’єктивного підходу до дійсності, і пов’язані з недостатнім пізнанням довкілля в об’єктивній реальності. Тому вони залежать від дій та свідомості людей. У загальному розмежуванні ризиків виділяють декілька груп: політичні, екологічні, транспортні й спеціальні. Політичні (репресивні) ризики пов’язані з не передбачуваними діями, заходами чи акціями законодавчих або виконавчих органів влади іноземних держав щодо конкретної суверенної держави, підприємців або просто приватних осіб цієї держави. Політичні ризики можуть через систему всіляких допущень чи особливих умов договору страхування включатись в обсяг відповідальності страховика. Екологічні ризики пов’язані із забрудненням довкілля і зумовлені перетворювальною діяльністю людини у виробництві. Екологічні ризики, як правило, не включають до обсягу відповідальності страхової організації. Однак певні страхові інтереси, зумовлені екологічними ризиками, привели до створення самостійного виду страхування, що відповідає цим інтересам. Транспортні ризики підрозділяються на ризики каско і карго. Транспортні ризики каско стосуються страхування повітряних, морських і річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго належать до страхування вантажів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів. Спеціальні ризики передбачають страхування перевезення особливо цінних вантажів (грошової готівки, виробів з коштовних металів та каміння, творів мистецтва тощо). Зміст спеціальних ризиків зазначається в особливих умовах договору страхування і може включатися до обсягу страхової відповідальності. Як відомо, головне завдання діяльності страховика полягає в тому, щоб мати необхідні кошти в страховому фонді на протязі дії договору страхування. Кошти мають бути достатніми для відшкодування збитку в разі виникнення страхового випадку (реалізації ризику). На момент укладення договору страхування його об’єкт є в певному стані, це визначається спеціалістами страхової організації залежно від деяких ознак, що суттєво впливають на стан об’єкта страхування. Вони спостерігаються і реєструються страховиком. Фактори, якими визначається реєстрація ризику для даної ризикової сукупності, називаються ризиковими обставинами. Вони властиві даному об’єкту страхування і мають розглядатись як компоненти або ознаки ризику. Будь-який ризик можна розглядати як сукупність ризикових обставин. У свою чергу, серед них виділяються об’єктивні і суб’єктивні складові. Об’єктивні ризикові обставини відображають об’єктивний підхід до дійсності і не залежать від волевиявлення людей. Суб’єктивні ризикові обставини якраз пов’язані з ним. При укладенні договору страхування страховик зобов’язаний страхувати як об’єктивні, так і суб’єктивні ризикові обставини. В деяких випадках при укладенні договорів страхування можливий підбір страховиком ризикових обставин. У сукупності і в єдності та взаємодії всі ризикові обставини визначають стан, що називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об’єкта страхування й реальність, в якій цей об’єкт знаходиться. Ризикові обставини є умовами дії (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується страхова премія, виплачувана в страховий фонд. Спеціалісти страхової організації мають підбирати й вивчати необхідну інформацію, яка характеризує суттєві ризикові обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок та надбавок (накидок) у процентах або сталих фінансових умах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин. Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. Але лише одна чи декілька ризикових обставин викликають реалізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового випадку. Він може настати щодо одного чи багатьох об’єктів в межах певної страхової сукупності. Страховий випадок стосовно багатьох об’єктів страхування зумовлює кумуляції ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик. У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією слід розуміти потенційно можливе завдання збитку об’єкта страхування. Страховий випадок означає реалізовану гіпотетичну можливість заподіяння збитку об’єкта страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об’єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не належать до страхових випадків події, котрі, хоча й викликали збиток, не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому під час занесення в договір умов страхування необхідно чітко формулювати події, які включають до обсягу відповідальностей страховика. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв транспортних засобів чи устаткування, необхідно точно вказувати, від яких конкретних простоїв буде наставати страхова відповідальність. Крім того, умови договору страхування при цьому мають враховувати матеріальну шкоду, зумовлену простоями як реалізацією ризику. 2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні. В Україні станом на 1 січня 1995 року до Державного реєстру внесено 655 організацій. Із них на здійснення особистого страхування отримали ліцензії: 581 — на страхування життя; 597 — на страхування від нещасних випадків; 424 — на медичне страхування. Наведені дані свідчать, що для страхувальників, які займаються особистим страхуванням, найпривабливішим є страхування життя, а найменш привабливим — медичне страхування. За останні роки на ринку особистого страхування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання питомої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на довгостроковий період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з погляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Переважна більшість договорів особистого страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту. З другого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заощаджували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують готівкою). Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є: — збільшення обсягів страхових резервів на один договір; — вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів; — збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов’язань перед страхувальником; — пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування, про що свідчить зменшення питомої ваги п’яти найбільших страхових компаній у загальному обсязі зібраних в Україні премій зі страхування життя з 77% в 1993 до 57% в 1996 році. В основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що об’єктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоров’я, життя людей тобто воно пов’язане із специфічною стороною виробництва - відтворенням робочої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що й визначає особливості особистого страхування. На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім’ям. Така допомога надається в разі смерті застрахованого члена сім’ї чи втрати ним здоров’я або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної страхової суми до кінця дії договору страхування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створювати грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнутого рівня життя. Враховуючи специфіку об’єктів особистого страхування, інакше слід оцінювати таку характерну ознаку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Зрозуміло, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності, які мають надзвичайний характер. Але факт дожиття застрахованого до певної дати залежно від його віку, стану здоров’я, способу життя тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику. Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах зростаючої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, в умовах погіршення довкілля. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага котрих у загальній чисельності населення неухильно зростає. Таким чином, об’єктивно посилюється потреба у відшкодуванні втрат у доходах людей у зв’язку з наслідками страхових випадків, тобто йдеться про страховий ризик і захист власності та матеріального благополуччя громадян. Ця потреба викликає необхідність суспільного страхового захисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В складі їх усе значнішу частку, особливо в країнах з розвинутими ринковими відносинами, складають фонди соціального страхування і пенсійні фонди, які становлять зміст соціального страхування. Зазначимо, що держава не бере на себе повністю задоволення відповідних соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів споживання. Тому необхідне доповнення суспільного страхового захисту певною часткою грошових доходів самих трудящих: або за рахунок сімейних заощаджень, або за допомогою особистого страхування як колективної форми страхового захисту. Можна вважати: особисте страхування спрямовано на доповнення соціального страхування. Між ними як формами прояву економічної категорії страхування є взаємозв’язок. Виконуючи аналогічне суспільне призначення, соціальне й особисте страхування мають певні особливості страхового захисту населення. Пенсії та інші виплати, пільги із соціального страхування й пенсійного забезпечення спрямовані насамперед на те, щоб задовольняти мінімально можливий рівень соціальних потреб населення. Соціальне страхування проводиться в обов’язковому порядку і регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993 року № 398 "Питання соціального страхування". Особисте страхування вважається добровільним. Разом з тим, прийнята постанова правління Фонду соціального страхування України від 16 березня 1994 р. № 25 "Про затвердження порядку та умов добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, і адвокатів" до добровільного відносить й деякі види соціального страхування. Взаємозв’язок соціального й особистого страхування зумовлює певні особливості в управлінні страховими операціями, що викликається різними сферами перерозподілу страхових платежів. Соціальне страхування й пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів підприємств та організацій і відповідно управляються спеціалізованими державними органами. Особисте страхування пов’язано з перерозподілом індивідуальних грошових доходів і проводиться в сучасних умовах як державними, так і недержавними страховими організаціями. Обслуговування застрахованих проводиться за місцем їхньої роботи чи проживання. 3. Задача: Страхова організація уклала із перестраховиком договір ексцедентного перестрахування. Загальна сума прийнятих страховиком ризиків становить 2870 грн. од., що мають оцінку 480, 560, 980, 350 та 500 грн. од. Ексцедент страховика визначений в сумі 520 грн. од. Визначити частку участі перестраховика в цілому й окремо по ризиках. Зробити висновок. Перестрахування — це система відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям. Цим переслідується мета створення якомога збалансованішого портфеля страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових організацій. В основі перестрахування лежить договір, за яким одна сторона — цедент передає повністю або частково страховий ризик (групу страхових ризиків певного виду) іншій стороні — перестраховану. Цей, у свою чергу, бере зобов’язання відшкодувати цеденту відповідну частину виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, у договорі перестрахування діють дві сторони: страхове товариство, яке приймає ризик на свою відповідальність як перестраховик, і страхове товариство, що передає ризик (перестрахувальний ризик). Сама операція, пов’язана з передачею ризику, називається цедируванням ризику, або перестрахувальною цесією. В цьому зв’язку страховика, котрий передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, який його приймає, — цесіонарієм. Можлива й передача ризику, прийнятого даним перестраховиком від цедента, повністю або частково іншому страховому товариству. Наступна передача перестрахувального ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик у перестрахування третьому учаснику, — ретроцедентом. У свою чергу, страхове товариство, що приймає ретроцедируваний ризик, — ретроцесіонарієм. Договір перестрахування має декілька специфічних ознак, що випливають з особливостей угоди перестрахування. Однією з них є принцип відшкодування, згідно з яким перестрахувальник зобов’язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно частці участі, але лише в тому разі, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому. Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов’язаний повідомляти страховику до укладання договору страхування і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини ризику, які стосуються об’єктів страхування, а також ступеня загрози цим об’єктам з боку стихійних лих. Аналогічні обставини випливають з операцій перестрахування. Цедент зобов’язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедируваний ризик. Ця обставина має особливе значення для підтримання довгострокового співробітництва перестраховика з цедентом. Елементами договору перестрахування є ризик, страховий платіж, страхове відшкодування тощо. Об’єктом перестрахувальних операцій є майнова ситуація в даному страховому товаристві, котре виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав чи обов’язків, що випливають з укладених цедентом договорів страхування. Разом з тим, застрахований не має нічого спільного з операціями перестрахування, підписаними цедентом щодо передачі ризиків. Страховик не зобов’язаний повідомляти страхувальника про свій намір передати взяті ризики повністю або частково в перестрахування. Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки чому відбувається кількісне й якісне вирівнювання портфеля. Укладаючи договір ексцедентного перестрахування партнери визначають розмір максимальної власної участі страховика в покритті деяких груп ризику. Для цього аналізують статистичні дані й роблять актуарні розрахунки. Максимум власної участі страховика і називається ексцедентом. Перевищення страхових сум за встановлений рівень (ліміт) власної участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одному або декільком перестраховикам. Таке перевищення страхових сум ризику, переданих у перестрахування, називається надбанням ексцедента. Договір ексцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у кожній групі ризиків, які перестраховик зобов’язаний прийняти для покриття. Максимум участі перестраховика в покритті ризику називається кратністю власної участі цедента. При укладанні договору ексцедентного перестрахування вилучаються будь-які ризики, страхова сума яких менша або дорівнює встановленому для даного портфеля обсягу власної участі страховика. І навпаки, ризики, страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються перестрахованими. Відсоток перестрахування буде тим більший, чим вища страхова сума для даного ризику. Таким чином частка участі перестраховика в цілому й окремо по ризиках складає : (2870 – 520 ) / 2870 х 100% = 81,9 % ; (2870 – 480 ) / 2870 х 100% = 83,3 % ; (2870 – 560 ) / 2870 х 100% = 80,5 % ; (2870 – 980 ) / 2870 х 100% = 65,85 % ; (2870 – 350 ) / 2870 х 100% = 87,8 % ; (2870 – 500 ) / 2870 х 100% = 82,6 % . Література: 1. Рейтман Л.И. «Страховое дело» 1982 р., 142 с. ; 2. Осадець «Страхование»; 3. Александров «Комерческое страхование» ; 4. Александрова «Страхование» ; 5. Ефимов «Деловая практика страхового брокера » ; 6. Базидевич В.Д., Базидевич К.С. «Страхова справа» - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1997.-216 с. ; 7. Заруба О.Д. «Страхова справа» : підручник – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - 321 с. Реферат на тему: СТРАХОВЫЕ Брокеры ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПО ВЫСШЕМУ ОБРАЗОВАНИЮ МЭСИ Реферат Студента По курсу : «Страховое дело» На тему : «СТРАХОВЫЕ БРОКЕРЫ» г. Москва 2001 Содержание Введение I. Понятие страхового брокера II. Содержание и основные направления деятельности страхового брокера III. Развитие и современное состояние института страховых брокеров в иностранных странах. IV. Страховые брокеры на российском страховом рынке Заключение Литература Введение Брокеры играют важную роль на международном страховом и перестраховочном рынке. Без их участия не обходится ни одна крупная страховая сделка. Они внесли свой вклад в развитие новых классов страхования, новых форм полисов, расширение страхового покрытия, увеличения гибкости страхования и др. Это объясняется тем, что брокер, не будучи привязанным к какой-либо одной страховой компании, может предложить своим клиентам контракты, наиболее полно удовлетворяющие нужды страхователей. Анализ деятельности отдельных российских брокерских страховых и перестраховочных компаний показывает, что многие из них за сравнительно короткий период работы сумели найти свою нишу и закрепиться на страховом рынке. I. Понятие страхового брокера К числу страховых посредников, содействующих заключению новых и возобновлению ранее действовавших договоров страхования или размещения рисков в перестрахование, относятся страховые брокеры. В Директиве ЕЭС 1976 г. "О посредниках" (The EEC Intermediaries Directive, 1976) деятельность страхового брокера охарактеризована следующим образом: "Профессиональная активность людей, действующих на принципе полной свободы предпринимательской деятельности по своему выбору, объединенных с целью нахождения страховых или перестраховочных рисков, совершающих предварительную работу по заключению страхового или перестраховочного контракта и там, где это свойственно, - по оказанию помощи в сопровождении таких контрактов, особенно в случае поступления претензии (заявления от страхователя о страховой выплате)"'. Страховой брокер - это юридическое или физическое лицо, зарегистрированное в установленном порядке в качестве предпринимателя, осуществляющего посредническую деятельность по страхованию от своего имени, в основном на основании поручений страхователя (или страховщика),! (перестрахователя или перестраховщика). Он самостоятельно размещает страховые риски в любой страховой компании, получая за это определенное вознаграждение (брокерскую комиссию - brokerage (брокеридж)). Брокерская деятельность в страховании, перестраховании или состраховании - это посредническая деятельность по покупке или продаже страховых услуг, подразумевающая содействие соглашению между сторонам" заинтересованными в страховании, предусматривающая ведение перегоне ров по страхованию согласно волеизъявлению страхователя или страховщика (в договорах перестрахования). Ее конечной целью являете" нахождение условий и форм страхования, взаимоприемлемых для сторон. Законом Российской Федерации "О страховании" 1992 г. (ст. &) определено, что страховые брокеры - это юридические или физические лица зарегистрированные в установленном порядке в качестве предпринимателей, осуществляющие посредническую деятельность по страхованию от своего имени на основании поручений страхователя либо страховщика. Брокеру на страховом рынке отводится особая роль. Она заключается в том, что брокер помогает своему клиенту реализовать свободу в hi бора, действуя как посредник между продавцами и покупателями, сводя их вместе для заключения контракта к их взаимному удовлетворению. II. Содержание и основные направления деятельности страхового брокера Его деятельность заключается в том, что, обслуживая клиента и выступая доверенным лицом как клиента, так и страховой компании, он предлагает страхователю заключить именно тот договор страхования, который требуется для данного риска. Однако, являясь агентом уполномоченным) страхователя (перестрахователя), а не страховщика (перестраховщика), он составляет для страхователя наилучший пакет страхования, привлекая к сделке одну или несколько страховых компаний. На основе анализа потенциальных рисков страховые брокеры разрабатывают и рекомендуют страхователю оптимальную страховую программу. Они внедряют на рынок новые современные страховые продукты, действуя в интересах клиента, культивируют конкурс между местными страховыми компаниями. Опыт взаимоотношений с этими компаниями в сочетании с объективным анализом их хозяйственной деятельности позволяет брокеру произвести оценку каждой компании и рынка в целом Брокер является арбитром для страховщика и страхователя пои возмещении убытков. Специфика деятельности страхового брокера состоит в независимости его мнения, что гарантируется правилом, в соответствии с которым брокер не может быть учрежден страховой группой андеррайтеров. Независимость мнения обеспечивает максимальный учет интересов его клиентов. Анализируя деятельность страхового брокера, можно сделать вывод, что его роль складывается из четырех основных элементов: 1. Долг брокера - представлять своего клиента. 2. Брокер действует как консультант клиента, информируя его о диапазоне доступных страховых услуг. 3. Брокер обязан вести переговоры от имени своего клиента для достижения наилучшего компромисса между размером страхового покрытия и стоимостью страхования в пользу своего клиента. Он обеспечивает полный цикл услуг - от размещения риска до урегулирования убытков при их возникновении. 4. Брокер распределяет риск и дает гарантии, что страховая защита, которую он обеспечивает, соответствует самым высоким стандартам. При этом он должен знать финансовые показатели компании, принимающей предложенный им риск на страхование, чтобы обеспечить безопасность его распределения. В задачу страхового брокера также входит умение создать устойчивую схему привлечения клиентов. В качестве постоянного страхового представителя своего клиента брокер обязан представлять его. Он должен знать бизнес своего клиента так же Хорошо, как и сам клиент, ибо только тогда сможет достойно представить его на рынке. Как консультант, брокер обязан помочь клиенту в определении рисков, которым тот подвержен. В то же время страховой брокер должен предпринимать все меры к получению от клиента всей исчерпывающей по делу информации. Он должен быть знаком со всеми существующими услугами в области страхования и уметь дать совет по их достоинствам и недостаткам. Брокер должен быть экспертом в области законодательства и практики страхования. Его знания должны способствовать обеспечению наилучших условий страхования и ставок премии для принципала. В работе брокера важное место занимает маркетинг. По роду своей деятельности он должен быть готов перемещать свою деятельность с одного рынка на другой и распределять между рынками заказ своего клиента. Это можно делать эффективно только при условии, что у него есть возможность оценить наибольшее количество вариантов. Брокер, в отличие от страховщика, ни при каких обстоятельствах не является стороной по договору и, следовательно, не несет ответственности за его реализацию, что не исключает моральной ответственности (GOOD FAITH) или ответственности по законодательству при грубой небрежности или мошенничестве. Если брокер допустил небрежность при выполнении своих обязанностей, в результате которой нанесен ущерб страхователю (перестрахователю), последний имеет право потребовать от брокера возмещение ущерба. Если страхование (перестрахование) размещено брокером, он несет ответственность за денежный оборот перед страховщиком ("перестраховщиком). Полученная брокером страховая премия от страхователя в оговоренные в слипе сроки перечисляется страховщику. В международной практике работы существует "Право брокера на полис", при котором, в обеспечение его интересов, брокер имеет право удерживать у себя страховой полис до тех пор, пока он не получит от страхователя премию. Это право имеет эффект в том смысле, что в случае возникновения убытков, страхователь не может предъявить претензию страховщику без наличия полиса. В различных странах существуют свои особенности по контролю за деятельностью страховых брокеров. Таковы основные статус и содержание деятельности страховых брокеров в зарубежной практике. Действия страхового брокера и его поступки во взаимоотношениях со страховщиками строятся на принципе "должной осторожности" (Duty Care) и честности. Услуги брокера выгодны тем, что не надо затрачивать значительных средств на его профессиональную подготовку. Этот канал распространения страхового продукта отличается высокой степенью профессионализма и эффективности. Разумеется, в случае, когда речь идет о страховании большого числа людей и перед страховщиком поставлена цель охватить значительную территорию страны, то услуги брокера вряд ли могут решить эту задачу. III. Развитие и современное состояние института страховых брокеров в иностранных странах. Вопросы развития и состояния института брокеров целесообразно рассмотреть на примерах различных стран и крупнейших брокерских компаний. Наиболее широкое распространение страховых продуктов через страховых брокеров получило в Великобритании, США, Голландии, Бельгии. В других странах система страховых брокеров либо играет подчиненную роль, либо вообще отсутствует. Институт страховых брокеров в Великобритании. В Великобритании до 1977 г. любое лицо могло открыть офис, назваться страховым брокером и выполнять посреднические функции по обеспечению клиентов страховыми услугами. Этот процесс никак не регулировался, как не существовало и официального органа для надзора за деятельностью брокеров. В 1977 г. был принят Закон о обязательной регистрации страховых брокеров и о требованиях относительно их профессионального, уровня. В соответствии с Законом учреждался Совет по регистрации страховых брокеров (Insurance Brokers Registration Council). Советом были разработаны правила годичной аудиторской проверки и Кодекс поведения, которого должны придерживаться брокеры в своей деятельности. В Совет также можно обратиться с претензией на брокера. Учреждены дисциплинарный комитет и комитет по расследованию для установления случаев нарушения брокерами Кодекса поведения и требований, установленных законом. При Совете основан специальный фонд для компенсации убытков, понесенных клиентами вследствие упущений страховых брокеров или их неправомерных действий. С 1978 г. никто в Великобритании не имеет права быть брокером, если он не зарегистрирован в соответствии с установленным порядком. Для регистрации физическое лицо должно отвечать соответствующим профессиональным требованиям и следовать условиям правил для деятельности брокеров, устанавливаемым Палатой по регистрации. В Великобритании создана Британская ассоциация страховых и инвестиционных брокеров (The British Insurance and investment Brokers Association). В настоящее время ее членами являются около 4000 компаний. Для установления членства компании в этой ассоциации необходимо запросить у нее наличие ежегодного членского сертификата. Ассоциация не ставит своей целью контролировать размер вознаграждения, взимаемого страховыми брокерами, обычно работают на комиссионной основе, размер которой согласовывается в процессе переговоров между клиентом и брокером. Для членов ассоциации существует Кодекс поведения, который в принципе аналогичен Кодексу поведения, принятому Советом по регистрации страховых брокеров. В нем зафиксированы следующие случаи, когда действия членов ассоциации рассматриваются как непрофессиональные: 1) нарушение обязательств по контракту; 2) когда брокер не предпринимал всех возможных действий по защите интересов клиента; 3) когда брокер опубликовал информацию, вводящую в заблуждение деловую общественность. Кроме того, для всех брокеров строго обязательно членство в Институте страховых брокеров (Institute of Insurance Brokers), который также им Кодекс поведения для членов института. Дисциплинарный комитет и института занимается претензиями, поступающими от клиентов на его членов. При регистрации Палата предъявляет к индивидуальным лицам, изъявившим желание заниматься брокерской деятельностью, определенные требования. Эти лица должны обладать необходимой квалификацией и профессиональным опытом, т.е. иметь: а) степень квалификации, сертифицированную учебным институтом, признаваемым Палатой, или б) пятилетний опыт работы в качестве страхового брокера или страхового агента для двух и более страховых компаний, или в) пятилетний профессиональный опыт работы у лица (юридического или индивидуального), признанного страховым брокером или агентом, или г) трехлетний опыт работы, как в пункте "б", и квалификацию, как в пункте "а". Для всех юридических лиц при получении лицензии для брокерской деятельности применяются следующие требования: большинство директоров компании должны являться зарегистрированными брокерами; если фирма имеет только одного директора, то он должен быть зарегистрирован как брокер; если в фирме существует два директора, то один из них должен быть зарегистрированным брокером, и все операции фирма осуществляет под его руководством и при его непосредственном участии и ответственности. Прямых финансовых ограничений в отношении начального (уставного) капитала брокера в Великобритании не существует. Если брокер получил лицензию и приступил к деятельности, то его операции должны отвечать комплексу параметров. Страховой брокер обязан иметь оборотный капитал не меньше 1000 английских фунтов стерлингов по всем страховым операциям, которые он проводит". Эта статья представляет большой интерес, поскольку в ней подробно освещено также, как рассчитывается оборотный капитал и что понимается под "текущими активами"; обязанности брокера по представлению информации о получаемых им комиссионных вознаграждениях и расходах по каждому выписанному полису и раскрытию клиенту характера своих взаимоотношений со страховой компанией, где будет размещено страхование; обязанности обеспечить покрытие от убытков, которые могут возникнуть от его деятельности; возможности отказа в получении брокером лицензии; создание Палатой по регистрации специального Фонда по компенсации потерь, которые могут понести клиенты, его функции и порядок управления и другие важные аспекты организации работы страховых брокеров. Установленные правила обеспечивают общие профессиональные стандарты брокеров. К тем, кто действует как страховой посредник без регистрации и не соблюдает требований законодательства, применяются санкции. Всего в Великобритании при посредничестве брокеров включается около 70% всех договоров страхования. В настоящее время брокерский страховой рынок Великобритании испытывает общее сокращение прибыли вопреки росту поступлений комиссионного вознаграждения. Для ряда фирм вследствие затруднения контроля за издержками и падения заработной платы наступает общее падение их прибыльности. В брокерском страховом секторе в 1994 г. работало более 82 тыс. человек, тогда как в 1993 г. - 81377 человек. Это свидетельствует о том, что национализации внутри брокерского сектора не происходит и нет потери рабочих мест. В то же время отмечаются и случаи закрытия некоторых отделов внутри больших брокерских страховых групп и слияния брокерских компаний, куда интегрируется бизнес других фирм. Страховые брокеры на французском рынке На французском страховом рынке существует два объединения страховых брокеров, защищающие их интересы. Первое - СНКАР Национальный синдикат брокеров в страховании и перестраховании, я ПАЯЮЩИЙСЯ одним из самых старых на французском страховом рынке. Второе - СФАК - Французский синдикат консультантов-страховщиков, созданный в 1978 г. Функционирование брокеров регламентировано обычаями, исходящими из практики работы брокеров, которые признаются судами. В 1935 г. СНКАР сформировал 12 правил, действующих в практике брокеров. Их можно разделить на 4 группы: 1. Коммерческая свобода сторон. Брокер выбирает страховое общество. Страховое общество имеет право принять или отказаться от контракта, который предоставил брокер. 2. Обязанность страхового общества соблюдать нейтралитет Страховое общество должно дать согласие или отказать нескольким брокерам, предлагающим одинаковые контракты. Приоритетное право предоставляется брокеру, который первым предложил контракт на размещение. 3. Страховое общество должно оказывать помощь брокерам. 4. Право брокера на получение страхового вознаграждения (комиссии) Брокер имеет право получать комиссию в период действия контракта, может продать страховой портфель. Он не может быть заменен новым брокером в период действия контракта. Исключение предоставляется в услуг если клиент подписал специальный приказ на размещение контракта новь брокером. В 1955 г. СНКАР принял моральный кодекс страхового брокера, который включает в себя следующие основные моменты: брокер обязан обслуживать клиентов; брокер должен доказать свою лояльность по отношению к страховым обществам; между брокерами должны существовать отношения братства и сотрудничества, отсутствие конкуренции. При посредничестве брокеров во Франции заключается до 20 % всех договоров страхования. Страховые брокеры на рынке Канады Всего в Канаде работает 35 тыс. независимых лицензированных брокеров (для получения лицензии необходимо пройти двухнедельные специальные курсы и иметь один год практики), которые объединены в 6,5 тыс. брокерских контор. В Канаде имеется Национальная ассоциация брокеров, которая была создана 75 лет назад. Все провинциальные местные ассоциации брокеров находятся под эгидой этой Ассоциации. Все территории Канады направляют в Совет этой Ассоциации по 1 представителю. Возглавляет Ассоциацию президент, избираемый на 1 год. Общая численность персонала составляет 10 человек. Содержание Ассоциации осуществляется за счет членских взносов брокерских контор, в зависимости от объема собираемой премии, и составляет от 1 до 3 тыс. долларов в год. Основными задачами, которыми занимается Ассоциация, являются обучение кадров и лоббирование на разных уровнях. В результате в 1980 г. брокеры добились от правительства самоуправления и принятия закона, который регулирует деятельность брокеров. Из общего количества проданных страховых полисов 75 % реализуется через брокеров. За последние 5 лет размер комиссии, выплачиваемой брокеру, находится на уровне 20 %. Однако если 10 лет назад брокер представлял примерно 10 компаний, то сейчас только 4. Это вызвано тем, что страховые компании работают только с теми брокерами, которые приносят прибыль. Поэтому брокерам все больше и больше приходится прибегать к новым технологиям по продаже страховых продуктов. Единственные брокеры Канады, которые уверены в своем будущем, - это объединение независимых брокеров (консорциум) - avantis, которые объединились для того, чтобы лишить возможности компании работать с индивидуальными брокерами, обеспечить себе лучшее техническое оснащение и т.д. Эта группа брокеров собирает около 500 млн. долларов страховой премии в год. Прогнозы развития страхового рынка Канады показывают, что в ближайшем будущем продажа страховых полисов будет осуществляться в основном через брокеров и прямую продажу, с уменьшением первого направления и увеличением второго. Страховые брокеры на рынке США В США страховые брокеры служат посредниками при заключении не менее 80% всех договоров страхования. Они обычно специализируются на поиске и размещении сверхрисковых договоров, нестандартных рисков; на посредничестве между страховыми компаниями и более мелкими клиентами. При этом каждый штат выдает свои лицензии страховым брокерам и может потребовать от брокера обеспечить гарантийную закладную. Объединение "Седжвик Груп" Объединение компаний "Седжвик Груп" (Sedgwick Group P.L.C ) явця-ется одним из лидеров среди страховых и перестраховочных брокерских компаний мира и представляет консалтинговые услуги в попасти анализа и оценки рисков, страховые брокерские и финансовые услуги. В ней работают более 15 тыс. "Седжвик" уже многие годы работает в странах восточной Европы, направляя свою деятельность на развитие страхового рынка и поиски решений вопросов, связанных с рисками и проблемами промышленного производства. Она имеет офис в Москве и обслуживает клиентов в России и соседних государствах и тесно сотрудничает со своей дочерней фирмой "Совлинк - Америкэн Корпорэйшн", имеющей офисы в Нью-Йорке и в Москве. Дочерняя фирма "Седжвика" предлагает специализированные консультации по вопросам торговли и финансирования проектов специалистам и фирмам, работающим в различных отраслях, особенно в сфере энергетики, транспорта, горнодобывающей и лесной промышленности. Будучи страховым брокером и консультантом по рискам, "Седжвик" советует своим клиентам, как сократить степень подверженности риску и действует в качестве посредника между предприятием и страховой компанией. Знания международного рынка страховых рисков, предлагаемых на них полисов и услуг, дают компании возможность определить необходимость для того или иного бизнеса, типа и степени страховой защиты и организовать оптимальное страхование по максимально выгодным ставкам в рамках финансовых возможностей предприятия. Компания классифицирует подверженность предприятий трем типам риска: - физический ущерб (например, повреждение заводского оборудования в результате пожара); - финансовый ущерб доходу или прибыли в результате события, прервавшего нормальную производственную деятельность (например, выход из строя оборудования); - финансовая ответственность предприятия в результате ущерба, понесенного третьей стороной, либо повреждения ее собственности. Фирма осуществляет консалтинг риска, который представляет собой анализ и оценку рисков, которые могут повлиять на производственную деятельность предприятия. Полученная в ходе этого процесса информация позволяет разработать методы минимизации потенциального воздействия. Обычно в этом случае представитель компании изучает деятельность предприятия для выявления рисков, которым оно подвергается (с учетом конкретной отрасли промышленности или торговли). В ходе исследования оцениваются такие факторы, как степень зависимости производства от автоматизации (компьютеризации), а также предыдущие потери и ущербы. Производится осмотр принадлежащего предприятию оборудования, анализируется состояние техники безопасности и методов ее использования (например, состояние противопожарного оборудования, а также технологического оборудования - в сравнении с международными стандартами). Оценивается возможный ущерб в случае повреждения недвижимости или поломки механизмов. Составляется перечень участков, где возможны экономические улучшения. В него могут войти рекомендации по эксплуатации машинного оборудования, вычислительной техники, систем отчетности, по правилам техники безопасности и подготовке персонала. Все это позволяет снизить большую часть рисков, а некоторые из них вообще ликвидировать. По остальным рискам, устранение которых будет слишком дорогостоящим для предприятия, "Седжвик" прилагает максимальные усилия по организации необходимой защиты через страхование. При этом особое внимание уделяется подбору надежного страховщика. Важнейшим аспектом деятельности объединения "Седжвик" является действенное и эффективное рассмотрение претензий. По получении сообщения об ущербе специалисты компании выясняют обстоятельства ущерба, связываются со страховщиком, договариваются о расчетах по претензии и организуют ее быструю оплату. Компания накопила большой опыт работы в разных странах мира и во многих отраслях промышленности и финансов, в том числе в авиации, банковском деле, горнодобывающей, лесной, нефтяной, газовой, нефтехимической промышленности, морских перевозках, в розничной торговле, сельском хозяйстве, строительстве, электроэнергетике. Будучи ведущим европейским страховым брокером и консультантом в области рисков, "Седжвик" считает, что развитие страхового дела играет существенную роль в поддержке зарождающихся рыночных экономик. Компания "Джонсон и Хиггинс" Компания "Джонсон и Хиггинс" (Johnson & Higgins) входит в число наиболее крупных страховых брокеров. Общий доход компании в 1995 г. составил 1,08 млрд долл. США, что на 7,3% выше соответствующего показателя 1994 г. Достижение такого роста произошло потому,что все подразделения компании перевыполнили плановые задания. "Мы дали дорогу новому и дополнительному бизнесу и перестали заниматься убыточным бизнесом. что позволило повысить эффективность работы", - отметил президент компании Давид Олсен. Консалтинговая фирма компании "Джонсон и Хиггинс" "Фостер Хиггинс" - одна из крупнейших консалтинговых фирм мира, продемонстрировала стабильный рост. В 1995 г. она заработала 226 млн долл. США по сравнению с 213 млн долл. в 1994 г., обеспечив прирост на 6,1%. Наибольшего роста компания достигла по операциям за пределами США. Самые лучшие показатели были получены на азиатских рынках. Расширяется ее присутствие в Юго-Восточной Азии. Недавно было открыто представительство в Шанхае, чтобы подкрепить работу представительства в Пекине. Успешно развивались операции в Латинской Америке Аргентине, Бразилии, Чили. В Европе положение было сложнее, однако ограниченный экономический рост в Германии и Испании снова привел к росту операций в этих странах. В отличие от некоторых крупных международных брокеров "Джонсон и Хиггинс" всегда большое внимание уделяла участию в брокерской сети UNISON, что позволяет ей работать по всему миру. UNISON это сочетание филиалов, совместных предприятий и соответствующих брокеров в 72 странах мира. "Джонсон и Хиггинс" владеет 100% операций в 20 странах мира, имеет долю участия в операциях еще в 12 странах и корреспондентские отношения с 40 странами, в которых она не является акционером. Компания постоянно укрепляет свое присутствие в Репикоппитании. Доход от операций в Великобритании увеличился за последний год на 18%. В США учрежден новый департамент консультирования стратегических рисков для того, чтобы "иметь свежий взгляд на крупные риски" Группа "Майнет" На протяжении 1993-1994 гг. 10-е место среди 20 крупнейших брокеров мира устойчиво занимала международная брокерская компания и компания по управлению рисками - группа "Майнет" (Minet Group). По итогам работы за 1995 г. (с годовой суммой брокерской комиссии в 370,9 млн долл. США) она переместилась на 9-е место в этом рейтинге. Компания "Майнет" была создана в 1929 г., ее главный офис базируется в Лондоне. В 1988 г. 100% акций группы "Майнет" были приобретены страховой компанией "Сент-Пол" (Миннесота, США) - всемирно известной компанией, созданной в 1853 г. В группе "Майнет" работает около 4000 специалистов. Она имеет 125 филиалов в 32 странах мира. Основная специализация компании - энергетические риски (оценка и управление рисками в этой области). Кроме того, компания предоставляет брокерские услуги по следующим видам страхования: строительно-монтажное; морское; финансовых институтов; профессиональной ответственности; политических рисков; драгоценностей и произведений искусства; облигаторному перестрахованию; ответственности менеджеров компании; ошибок и упущений сотрудников. Компания "Майнет" тесно сотрудничает с ОАО "Росгосстрах", оказывая ему техническое содействие, а также помощь по управлению компанией "Новый Мир" (о. Гернси, Англия) созданной "Росгосстрахом" и "Сент-Полом" (США) на паритетных началах. Группа "Бэйн Хогг" На страховом рынке Великобритании крупнейшей брокерской компанией является "Бэйн Хогг" (BAIN HOGG GROUP)'. В группу входят компании "Бэйн Хогг Лимитед", "Бэйн Хогг Интерне-шионал Лимитед" и "Кредит Иншуранс Ассошиэйшн (CIA)". Эта группа с общим стажем работы 500 лет имеет 240 своих представителей в 70 странах. В 1995 г. группа "Бэйн Хогг" в партнерстве с брокерской компанией "Акордиа" (США), "Дале Паризо" (Канада) и "СЕКАР" (Франция) создала Брокерскую компанию BAIN HOGG (Бейн Хогг), как и Alexander & Alexander и еще несколько других небольших компаний мира, выкупила брокерская компания AON (ЭОН) группу "Эксел Нэт" (Excel Net). Эксел Нэт - это соглашение о совместной кооперации по обслуживанию мультинациональных фирм во всем мире. Ее рабочая сеть охватывает практически всю территорию земного шара и все ключевые сферы деятельности ее клиентов. Тем самым создана возможность повсюду организовать страховое покрытие имущества и несчастных случаев, профессиональной ответственности, строительных, авиационных, морских, энергетических, кредитных и политических рисков, т.е. в любой области, где деятельность потенциальных клиентов "Эксел Нэт", а значит и группы "Бэйн Хогг", может быть подвергнута риску. Для приближения своей деятельности к потенциальным клиентам, повышения качества предоставляемых услуг и оперативности в работе с уже существующими на местном рынке клиентами, а также для привлечения новых 24 марта 1995 г. в Москве в соответствии с требованиями российского законодательства была зарегистрирована и активно начала свою деятельность российская страховая брокерская компания со 100%-ными иностранными инвестициями "Бэйн Хогг. Русские страховые брокеры" (BAIN HOGG, RUSSIAN INSURANCE BROKERS LTD). Ее назначением является, предоставление брокерских услуг в области как прямого страхования, так и перестрахования. Сотрудничество компании с клиентами включает в себя также консультативную помощь, организацию специальных учебных семинаров и предоставление ряда других услуг в области страхового и перестраховочного дела. Компания "Яух и Хюбнер" Компа


	Новинки рефератов :: Реферат: Динозавры (Биология) Реферат: Василий 3 (Исторические личности) Реферат: Борьба за власть в СССР (Политология) Реферат: Роль долговременной памяти в формировании орфографического навыка у младших школьников на уроках русского языка (Педагогика) Реферат: Социальные институты в России (Социология) Реферат: Контрольная работа по рынку ценных бумаг (Финансы) Реферат: Развлекательные и познавательные игры на уроках английского языка в младших классах (Педагогика) Реферат: Теория политических решений (Политология) Реферат: Усилитель модулятора системы записи компакт-дисков (Радиоэлектроника) Реферат: Выбор программного средства для комплексной автоматизации работы офиса (Программирование) Реферат: Древнегреческая культура (История) Реферат: Практические навыки (лабор. работы по физиологии для ИФК) (Физкультура) Реферат: Влияние самооценки на поведение человека в социуме (Психология) Реферат: Баня и сауна (Спорт) Реферат: Деловой язык и культура речи юриста - тема "Разработка стратегии общения" (Психология) Реферат: Неустойка как способ обеспечения обязательств (Право) Реферат: Стресс сельскохозяйственных животных (Сельское хозяйство) Реферат: Денежная система РФ (Менеджмент) Реферат: Сюрреализм и Сальвадор Дали (История) Реферат: Философия истории (Философия)


	Copyright © GeoRUS, Геологические сайты