|
Реферат: Основні механізми кривошипних машин (Транспорт)
Рагуліна Яна
Основні принципи
здорового образу життя
1.1. Норми і режими харчування
В даний час опрацьовані фізіологічні норми харчування, які являють
собою середні величини, що віддзеркалюють оптимальні потреби окремих груп
населення в основних харчових речовинах і енергії. Вони представлені в
таблицях.
Середня ідеальна маса тіла прийнята 70 кг для мужчин і 60 кг для
жінок.
Людям розумової праці рекомендується харчування, яке побудоване з
врахуванням вікових, якісних і кількісних норм, виконуваної праці, умов
навколишнього середовища та інших особливостей життя.
Зменшення в харчовому раціоні людей розумової праці білків викликає
порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку.
Збільшення їх також веде до нагромадження в організмі шкідливих
речовин і може призвести до захворювання.
Надмірна кількість жиру знижує функцію головного мозку, серцево-
судинної і дихальної систем. Для поповнення організму вуглеводами, людям
розумової праці необхідно вживати не лише білий хліб, але і чорний, який
має багато клітковини.
Важко переоцінити значення вітамінів у харчуванні людей розумової
праці. Недостатня кількість їх приводить до виникнення різноманітних
захворювань і до зниження розумової працездатності. Вітамін А вміщують такі
продукти, як масло, молоко, сметана, яєчний жовток, морква, помідори, сир,
рибний жир. Вітамін С вміщують цитрини, апельсини, фрукти, овочі, шипшина.
Вітамін В6 знаходиться в печінці, рибі, дріжджах, бобових. Вітамін В1 є в
житньому хлібі, пивних дріжджах, м'ясі, горіхах, квасолі, гречаній крупі.
Вітамін В2 — в дріжджах, житньому хлібі, печінці, молоці. Вітамін РР
знаходиться в м'ясі, печінці, картоплі, гречаній крупі.
Людям розумової праці необхідно вживати якнайбільше різноманітну їжу і
забезпечити ЇЇ норми Добова кількість їжі для людини розумової праці
повинна досягати біля 3 кг. Цю їжу слід приймати в умовах чотирьохразового
харчування. При цьому, на снідання слід приймати приблизно третю частину
раціону, на друге снідання — 15—20%, на обід — 45—50% і на вечерю — 10—15%
всього об'єму їжі. На обід обов'язково приймати рідку їжу у вигляді супу.
Піл час обідньої перерви на роботі слід випити склянку гарячого чаю.
Вечеряти краще всього за 2—2,5 години, до сну. В них випадках добре випити
склянку кефіру або кислого молока.
Прийом їжі слід закінчувати, коли з'явиться перше відчуття ситості.
Воно зберігається довше, якщо меню різноманітне, а саме: закуска, суп,
м'ясо, городина, каша, хліб, солодке. Різноманіття раціону забезпечує
організм усім необхідним для його життєдіяльності.
Харчуватись слід регулярно, в одні і ті ж години. У встановлений час
буде найбільше активно виділятися шлунковий сік і виникнуть найкращі умови
для перетравлення їжі.
Для рівномірного навантаження системи травлення необхідно приймати їжу
не менше, ніж 4 рази на добу.
Якщо людина починає повніти, вона повинна переходити на часте
роздрібнене харчування. Зайва вага збільшує ризик таких захворювань як
цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, жовчокам'яна хвороба. Переїдання
суттєво знижує працездатність. В таких випадках слід обмежити
легкозасвоювані вуглеводи, якими, є солодощі, які сприяють підвищенню
рівня цукру в крові й утворенню надмірної жирової тканини. Дуже корисні
малокалорійні харчові продукти, такі як огірки, капуста, кабачки, нежирний
сир.
Підчас прийому їжі не слід читати, проводити ділові розмови,
хвилюватись. Усе це сприяє погіршенню процесів травлення і засвоєння їжі.
Дієтологи вважають, що у харчуванні не повинно бути жодного примушування.
Харчове насилля може нанести незворотну фізичну і психологічну шкоду, їсти
слід із задоволенням і не відволікатись при цьому. Не слід забувати про
можливість процесу підготовки організму до прийому їжі. Під час
сервірування столу, коли при цьому включаються звукові, світлові, слухові
аналізатори, організм готується до прийому їжі і тоді краще виробляється
шлунковий сік.
Дуже важливим є режим харчування. Біохімічно є доцільним харчуватись
навіть сім—вісім разів на день і навіть різноманітними продуктами тому, то
при кожному прийомі їжі викидається жовч, в міхурі проходить відновлення,
виробляється шлунковий сік нормальної кислотності і всі його складові є
пропорційно збалансовані.
Людина повинна знати, що саме буде подане на стіл і повинна бути
психологічно підготовлена до того що саме їй доведеться їсти, а
ферментативна система в той час сама підготує до того травний тракт. За 30
хвилин до початку їжі і після їжі слід випити склянку соку фруктів.
Таким чином, в основу довголіття входить чіткий розпорядок дня,
рухлива активність, підтримування зрівноваженого нервово-психічного стану і
раціональне харчування, яке включає поміркованість, різноманіття, високі
смакові якості їжі, харчову та біологічну повноцінність, відповідність до
виробничих енерговитрат чіткий режим.
Здорове харчування необхідне кожній людині і воно є запорукою
довголіття.
1.2. Антропогенні зміни.
Розвиток науки і техніки є надзвичайно важливою частиною еволюції
суспільства тому, що це є елемент взаємозв'язку природи та суспільства, і
вони стали основним засобом раціонального використання природних ресурсів.
Порушення екологічної рівноваги обертається величезною загрозою для
здоров'я людини.
Сумарне нагромадження виробничих відходів при розробці корисних
копалин у світовому господарстві в 1,6 рази перевищує сумарний об'єм
добування мінеральних ресурсів.
Патологія неепідемічного профілю інтенсивно росте. Збільшується
кількість випадків серцево-судинних і онкологічних захворювань, хронічних
неспецифічних хвороб органів дихання та інших. Ці захворювання зайняли
основне місце серед причин смертності, інвалідності і тимчасової
непрацездатності населення.
Крім здатності викликати професійні і неспецифічні захворювання,
хімічні агенти при тривалій дії в малих концентраціях можуть викликати
несприятливі наслідки як серед нинішнього покоління, так і його потомстца.
Негативний вплив факторів навколишнього середовища на організм людини
може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, пропасниці,
алергічного стану, пухлинного процесу, порушення у розвитку плоду і
пошкодження спадкового апарату клітини. Дію антропогенних факторів довкілля
на здоров'я і соціально-трудовий потенціал також важко переоцінити. Людство
дуже стурбоване тим, що постійно порушується озоновий шар в атмосфері. Шар
озону зменшується на 2,5% В рік, у результаті чого серед людей, що
народились і будуть народжуватись в періоді від 1985 року по 2029 рік, буде
зареєстровано 8,3 млн. додаткових випадків раку шкіри. Вони викличуть 168
тисяч додаткових випадків смерті. Ці цифри для людей, які народяться в
період від 2030 до 2074 року збільшаться відповідно до ЗО млн. і 620 тисяч.
Вже тепер, за даними ВООЗ, біли чотирьох відсотків новонароджених
відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових
захворювань.
Патологія неепідемічного профілю інтенсивно росте. Збільшується
кількість випадків серцево-судинних і онкологічних захворювань, хронічних
неспецифічних хвороб органів дихання та інших. Ці захворювання зайняли
основне місце серед причин смертності, інвалідності і тимчасової
непрацездатності населення.
Крім здатності викликати професійні і неспецифічні захворювання,
хімічні агенти при тривалій дії в малих концентраціях можуть викликати
несприятливі наслідки як серед нинішнього покоління, так і його потомстца.
Негативний вплив факторів навколишнього середовища на організм людини
може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, пропасниці,
алергічного стану, пухлинного процесу, порушення у розвитку плоду і
пошкодження спадкового апарату клітини. Дію антропогенних факторів довкілля
на здоров'я і соціально-трудовий потенціал також важко переоцінити. Людство
дуже стурбоване тим, що постійно порушується озоновий шар в атмосфері. Шар
озону зменшується на 2,5% В рік, у результаті чого серед людей, що
народились і будуть народжуватись в періоді від 1985 року по 2029 рік, буде
зареєстровано 8,3 млн. додаткових випадків раку шкіри. Вони викличуть 168
тисяч додаткових випадків смерті. Ці цифри для людей, які народяться в
період від 2030 до 2074 року збільшаться відповідно до ЗО млн. і 620 тисяч.
Вже тепер, за даними ВООЗ, біли чотирьох відсотків новонароджених
відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових
захворювань. В ДНК ми знаходимо цілий спектр металічних іонів, зокрема,
кобальт, залізо, цинк, срібло, свинець, олово, хром, кадмій. Це важливо
тому, що метали, в тому числі кобальт, кадмій, хром, е канцерогенами і
підвищення їх концентрації тісно пов'язане з виникненням пухлини у чітко
визначеному органі.
Адже, 70—80% усіх випадків раку, які спостерігаються, очевидно
викликані | хімічних канцерогенів. Вміст багатьох з них у навколишньому
середовищі практично не нормується.
Шкідливі речовини навколишнього середовища виявляються в даний час у
всіх біосубстратах людини, зокрема в крові, сечі, грудному молоці, колоссі,
зубах, костях, у видихуваному повітрі тощо.
Історія цієї проблеми свідчить про те, що забруднення атмосферного
повітря великих містах проявляється у вигляді смогів.
В США кожні п'ять років число захворювань, викликаних фотохімічним
смогом, збільшується в два рази. Лікарні переповнюються людьми з запаленням
легенів, ураженням очей, ангіною, бронхіальною астмою.
Діти, які проживають у районах забруднених атмосферними викидами,
часто мають низькі масу тіла і рівень фізичного розвитку, функціональні
відхилення серцево-судинної і дихальної систем.
Захворюваність хворобами дихання становить у середньому 73,5% від
загальної Захворюваності. В Англії у результаті наявності в атмосфері
сірчистого газу і оксидів азоту, щорічно понад 30 тис. людей вмирає від
бронхіту.
Застосування мінеральних добрив приводить до Інтенсивної евтрофікації
з вираженим процесом "цвітіння" води. Специфічними забрудненнями води стали
важкі метали — цинк, кадмій, залізо, ртуть, молібден і багато інших. В
Клівленді є ріки, отруєні нафтовими відходами настільки, що раз в рік вони
самі загораються.
До третини промислових та побутових стічних вод в Україні скидається у
водоймища без очистки. Всі 216 рік Львівської області зазнали забруднення.
Щодоби Львів скидає 40 тис. л3 неочищених стічних вод. Подібна ситуація
також у Дрогобичі, Золочеві, Стрию, Самборі.
Отже, розкішні ліси, гаї, діброви, родючі чорноземи замінить море? Всі
тоді співали йому осанну. Але не знали, що у відплату за наругу над
природою, за її жорстоке ґвалтування нас чекає страшна й негативна помста -
"БІОЛОГІЧНИЙ ВИБУХ". Тобто мілководне "море", затопивши родючі грунти,
лугові й лісові угіддя, що багаті на органічні речовини, обумовить шалений
розвиток одноклітинної синьо-зеленої водорості. Ці організми, відмираючи,
спливають на поверхню величезними полями гниючих біологічних решток. Вони
забирають з води кисень, і риба масово гине. Прибиті ж вітром до берегів
водорості роблять ріку не тільки непридатною для відпочинку, а й
НЕБЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ".
Достатньо відмітити, то за даними ВООЗ кожне четверте ліжко у лікарнях
нашої планети зайняте хворими, які захворіли внаслідок споживання
недоброякісної води. Понад 200 мли. людей терплять від недоліку
доброякісної питної води.
Найбільшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом, якщо
вода не обеззаражується, представляють кишкові інфекції, такі як холера,
черевний тиф, паратифи, дизентерія, а також такі захворювання як
лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз.
Відомими стали цілі епідемії, що виникли при використанні для пиття
забрудненої води. В Гамбурзі, в 1892 р. а Іі Петербурзі — в 1908 році була
холерна епідемія. В 1926 році в РостовІ-на-Дону була епідемія черепного
тифу. Епідемія інфекційного гепатиту в Нью-Делі в 1955—1956 роках привела
до захворювань 97 тисяч людей. За даними ВООЗ 80% всіх захворювань у
країнах, що розвиваються, зв'язано з недоброякісною водою І порушенням
санітарно-гігієнічних норм. З тої ж причини зараз у світі щоденно вмирає
майже 25 тисяч людей. Досі існують такі бактеріальні захворювання як
холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія та багато інших. Лише у
Львівській області за рік було 13 випадків захворювань черевним тифом, 666
випадків захворювань дизентерією, 631 1 випадків захворювань інфекційним
гепатитом, 2136 випадків захворювань гастроентероколітами тощо.
1.3. Режим праці і відпочинку
Гігієнічний режим праці і відпочинку, науково обгрунтована організація
праці є невід'ємною умовою нормальної працездатності людини. Не дивно,
якщо, серед вчених зустрічаються люди, які рано припинили свою діяльність
внаслідок того, що надмірно працювали, не звертаючи уваги на необхідність
своєчасного відпочинку, і доводили себе до розумової перевтоми.
Тренування сприяє підвищенню працездатності і за її допомогою можна
добитись більшого управління своєю волею. Тренування розвиває в людині
певний порядок дії у часі і черговості, які здійснюються з мінімальною
втратою енергії.
Зразком педагогічного розподілу робочого часу і величезної розумової
працездатності рахується визначний фізіолог І. П. Павлов.
Майже до останніх днів свого життя зберегли працездатність різні
вчені, письменники, митці та інші працівники інтелектуальної праці.
Наприклад, Лев Толстой надзвичайно правильно і систематично розподілив свій
час і надзвичайно вміло чергував працю з відпочинком. Він вважав, що
найкращим для розумової праці є проміжок часу між дев'ятою і третьою
годинами. Сам же вперто і настійливо працював над кожним розділом своєї
книги, роблячи лише невеликі перерви для відпочинку. Такі вчені, як
Горбачевський, Сєченов, Менделєєв, Пфлюгер, Френкель та інші, зберегли
ясність думки, духовну працездатність та фізичне здоров'я навіть у глибокій
старості.
1. Ранкова гігієнічна гімнастика.
2. Повітряна ванна; водна процедура — обтирання, обливання, душ.
3. Перший сніданок (не поспішаючи).
4. Ранкова прогулянка або ходьба пішки на роботу.
5. Паузи під час роботи (після 2—3 годин роботи необхідно робити 10—
15-хвилинні перерви).
6. Другий сніданок — на роботі.
7. Денна прогулянка або ходьба пішки з роботи.
8. Невеликий відпочинок перед обідом і після. Денний сон !—2.5 годин
після роботи.
9. Друга половина робочого дня — в закладі або розумова робота вдома
10. Години для відпочинку в домашній обстановці: легка фізична праця
або відвідання кіно, театру, лекцій.
11. Легка вечеря (простокваша, фрукти І т. д.).
12. Тепла ванна або прогулянка на свіжому повітрі перед сном Сон не
менше 7—8 годин.
Загальна реакція на ситуаційну обстановку, яка зумовлює стан стресу,
включає фізіологічні і психологічні процеси. Показником стресу є рівень
адреналіну і норадреналіну в організмі людини. Розумова діяльність, яка
супроводжується постійним нервово-емоційним напруженням, характеризується
також рівнем секреції катехоламінів у сечі, що є показником стресової
реакції.
Правильний режим праці і відпочинку протягом дня повинен передбачувати
перерви в роботі, які дозволяють попередити втому, не допустити зниження
працездатності і стимулювати подальшу працю. Необхідно удосконалювати
режим праці на єдиній науково-методичній основі з врахуванням змін
працездатності і впливу умов праці.
Необхідне раціональне чергування праці і відпочинку, як один з засобів
підвищенні працездатності.
Вельми корисними є в таких випадках фізичні вправи. Фізична культура
базується на зміні характеру рухів втомлення м'язів і на стимуляції
діяльності відносно недіяльних м'язових груп. Перерви в роботі слід
проводити на відкритому повітрі.
Раціональний відпочинок дозволяє зберегти високу працездатність і
здоров'я людини. Взагалі, відпочинок може бути активним і пасивним.
Пасивним відпочинком е сон. Активний відпочинок, зв'язаний з рухом,
прогулянками, походами, подорожами, є могутнім засобом найшвидшого
відновлення фізичної рівноваги в організмі людини. Багато висловів
різноманітних представників розумової праці про значення в їх житті
активного відпочинку, привело до висновку, що пішохідні прогулянки, ігри,
гімнастичні вправи, ковзання па ковзанах, походи на лещатах, подорожі на
лодках, є прекрасним засобом для відновлення здоров'я. Активно відпочивати
необхідно під час роботи, в кінці ня, в кінці тижня, у вихідний день і в
час трудової відпустки.
Під час праці необхідно робити перерви кожні 1,5—2 години,
використовуючи їх для відведення уваги від основної проблеми, для того, щоб
зробити декілька фізичних вправ, або для проведення обтирань обличчя і тіла
холодною водою. Ходіння, що чергується з сидінням, викликає покращання
кровообігу в судинах м'язів. Добре діють у боротьбі з втомою при виконанні
розумової праці глибокі дихальні рухи 8— 10 разів у хвилину з гімнастичними
вправами, активний відпочинок після роботи може бути дуже різноманітним. Це
може бути звичайний відпочинок, або заняття різними видами спорту.
Заспокійливо діють на центральну нервову систему пішохідні прогулянки.
Повертання з роботи пішки діє відволікаюче на центральну нервову систему.
Передвечірні прогулянки, особливо в гарних природних умовах, швидко
знімають втому. Корисно діють прогулянки на велосипеді, на лодці, купанні в
річці, ходіння на лещатах тощо.
Вихідний день, здебільшого неділя, є днем повного відпочинку, який
потрібний людині якої завгодно професії. До недільного відпочинку треба
приступати ще в суботу, переключаючи своє мислення на іншу форму
діяльності.
Дуже доцільно проводити у вихідні дні екскурсії, виїзди за межі міста,
пішохідні прогулянки в лісі, парку, проводити час біля озера, над річкою,
відвідувати музеї та картинні галереї. Корисними є заняття легкою фізичною
працею в саду і на городі. Радісний настрій знімає почуття втоми, а
бездіяльність є поганим супутником відпочинку.
Дуже важливим є щорічний відпочинок. Він є просто життєво необхідним і
його обов'язково треба використовувати. Суть раціонального відпочинку
полягає в активному відпочинку, обов'язковій зміні умов зі звільненням від
думок про повсякденну працю. Під час відпочинку необхідно засвоїти
гігієнічні прийоми і ввести їх пізніше в життя у звичайних повсякденних
умовах. Проводити свій відпочинок слід так, щоби його дні проходили з
максимальною ефективністю для здоров'я. Активний відпочинок за загальним
законом життя ритмічно змінюється сном. Цей вид пасивного відпочинку
спостерігається серед усіх живих істот. Сон, який приходить на зміну
бадьорому станові не може бути нічим компенсованим і не може бути нічим
замінений.
Таким чином сон являє собою складний комплекс змін в організмі, які
наступають з періодичною правильністю. Під час сну клітини кори головного
мозку знаходяться у стані охоронного гальмування. Таке гальмування
відрізняється розповсюдженням на всю територію кори головного мозку і
захоплює не лише кору, але і нервові центри, що лежать нижче кори
середнього мозку. Розвитку сонного гальмування сприяє відсутність
подразнень, здатних викликати сильні рефлекси.
Відомо, що людині притаманні певні внутрішні ритми і ритм, який чітко
виражений під час сну є одним з фундаментальних біоритмів, враховують
домінування у впливі то одної, то другої півкулі мозку. Для цього ритму
характерна послідовність змін електричної активності мозку, коливання
температури тіла, гормональні зрушення, зміни психічної активності,
працездатності.
Сон людини являє собою принаймні два різних стани, які відрізняються
своїми, проявами, мозковими механізмами і функціональним призначенням.
Розрізняють фазу "повільного" сну і фазу "швидкого" сну, коли ритми
біострумів стають швидкими, як при пробудженні. Ці назви зумовлені
характерними особливостями ритміки електро-енцефалографії. Зміна
"повільного" сну на "швидкий" утворює цикл сну тривалістю 90—120 хвилин. Ці
цикли повторюються 4—6 разів протягом ночі.
Спокійний, глибокий сон без снів є найбільш корисним сном. Такий сон є
джерелом усіх сил і бальзамом для хворої душі.
За годину до сну доцільно зовсім припинити розумову працю, думками
підвести результати того, що зроблено за день. Дуже корисно зробити
прогулянку, прийняти ванну. Перед сном не треба пити каву, міцний чай,
приймати препарати, інші речовини, що збуджують нервову систему.
У ваннах. Ідо діють заспокійливо і сприяють доброму сну, можна
використовувати пахучі рослини, наприклад, квіти календули, липи, траву
череди. Відома цілюща сила ванн з сосною, а також ніжних ванн з сушеницею
болотною. Добре діють чай "відпочинок", трава пустирника, м'ята, хміль,
валеріана та інші.
Дуже важливими є умови, в яких людина снить. Спальна кімната повинна
бути добре провітреною, з температурою повітря не вище +18 °С, без
яскравого світла та голосних звуків. Постіль також повинна відповідати
гігієнічним вимогам.
Таким чином, природний і регулярний сон є одним з наймогутніших
факторів, які допомагають покращанню стану здоров'я і ефективності
виконуваної розумової діяльності.
Реферат на тему: Особенности безгаражного хранения
Содержание
1. Введение 3
2. Особенности эксплуатации автомобилей при низких температурах 5
3. Подготовка подвижного состава к зиме. 8
4. Классификация средств и способов безгаражного хранения автомобилей 10
5. Заключение 13
Список литературы: 14
1. Введение
Значительная часть потенциальных запасов природных ресурсов страны
приходится на территорию с холодным климатом и районы Севера, отличающиеся
экстремальными климатическими условиями. Вместе с тем в этих районах
эксплуатируются в основном обычные серийные автомобили, недостаточно
подготовленные к работе в таких условиях.
По данным Якутского филиала Сибирского отделения АН СССР, автомобильный
парк с холодным климатом насчитывает несколько сотен тысяч автомобилей
разного назначения. Ежегодные экономические потери от эксплуатации обычных
серийных автомобилей на Севере достигает значительных величин.
Важнейшим путем снижения этих потерь является применение наиболее
эффективных способов и средств хранения подвижного состава, обеспечивающих
наименьшие затраты и наиболее надежное техническое состояние автомобилей.
Различают следующие способы хранения автомобилей:
- Закрытое в отапливаемом помещении;
- Закрытое в неотапливаемом помещении;
- Открытое на специальных площадках.
При открытом (безгаражном) хранении в зимний период эксплуатации
используются различные способы и средства, облегчающие пуск двигателей и
выход автомобилей на линию.
Способы безгаражного хранения могут быть групповыми или
индивидуальными, в большинстве случаев связаны с применением тепловой
подготовкой автомобиля.
Тепловая подготовка (обогрев) – это процесс передачи тепловой энергии
от теплоносителя к агрегатам, узлам и системам автомобиля для поддержания
их необходимого температурного состояния.
Организация хранения подвижного состава и достижения его необходимого
технического состояния осуществляется с помощью комплекса мероприятий,
связанных с проведением подготовки автомобилей к работе зимой, в
соответствии с Положением о технического обслуживании и ремонте подвижного
состава (сезонное обслуживание).
2. Особенности эксплуатации автомобилей при низких температурах
Эксплуатация автомобилей в районах с суровым климатом связана с
интенсивным охлаждением механизмов, агрегатов и имеет ряд особенностей.
Производительность автомобилей в зимний период снижается. Много времени
затрачивается водителем на пуск и подогрев двигателя автомобиля в условиях
хранения автомобиля на открытых площадках. В результате этого, технически
исправные автомобили, выходят в линию на 1-1,5 часа позже. Низкие
температуры воздуха и, связанное с ними, охлаждение агрегатов затрудняют
пуск двигателей, уменьшают надежность автомобилей, ухудшают экономичность,
увеличивают расход топлива, усложняют обслуживание автомобилей и их
вождение.
Затруднения пуска двигателей возникает из-за сложности создания
пусковой частоты вращения коленчатого вала, ухудшения условий
смесеобразования и воспламенения смеси. Для надежного пуска двигателя
скорость проворачивания или частота вращения коленчатого вала должна быть
равной или превышать минимальную частоту вращения, обеспечивающую процесс
подготовки горючей смеси в карбюраторе. Эта величина сильно зависит от
окружающей среды.
При снижении температуры масла значительно увеличивается его вязкость,
в результате чего увеличивается сопротивление прокручивания коленчатого
вала и снижается скорость его вращения. Это, естественно, вызывает
ухудшение условий воспламенения.
Снижение температуры электролита аккумуляторной батареи в значительной
мере ухудшает энергетические возможности аккумулятора, а, следовательно,
уменьшает и скорость проворачивания коленчатого вала и, в конечном итоге,
ухудшает воспламенение топлива. При холодном пуске топливо хуже
испаряется, т.к. испарение – процесс эндотермический, т.е. проходящий с
поглощением теплоты.
Некоторые исследователи утверждают, что износ холодных двигателей в
процессе пуска составляет 50-70% от общих эксплуатационных износов. В
наиболее неблагоприятных условиях с точки зрения износов при низких
температурах находятся агрегаты трансмиссии – коробка передач и задние
мосты.
Снижение надежности машин при низких температурах вызывается рядом
причин, эти причины в свою очередь приводят к увеличению частоты пусковых
отказов, снижению долговечности элементов машин, ухудшению
ремонтопригодности. Причиной поломок рессор является хладноломкость,
возникающая при воздействии на материал низких температур. Эксплуатация
автомобилей в условиях низких температур связана с увеличением расхода
топлива, это объясняется:
- повышением сопротивления в агрегатах трансмиссии из-за загустевания
смазки;
- неполнотой сгорания, связанной с ухудшением испарения и распылевания
топлива;
- необходимостью дополнительных затрат топлива на прогревы двигателя;
- увеличением сопротивления качению колес при движении по зимней
дороге.
Особенно значительные расходы топлива связанные с прогревом двигателя,
агрегатов трансмиссии и шин после длительной стоянки на открытой площадке
при низкой температуре воздуха. Рассматривая влияние климатических факторов
на зимнюю эксплуатацию автомобилей, необходимо учитывать экологический
аспект. Эффективность, надежность и качество работы водителя в значительной
степени зависит от условий на рабочем месте. К числу этих условий относятся
основные составляющие микроклимата рабочей зоны. Дискомфортный микроклимат
обязательно приведет к соответствующей перестройке организма, при
длительной работе в таких условиях наступает утомление, которое приводит к
ошибочным действиям, которые могут привести к нарушениям безопасности
движения или дорожно-транспортным происшествиям.
Микроклимат рабочей зоны водителя считается нормальным, если
температура воздуха в ней составляет 18-20 °С, влажность воздуха 40-60 % и
скорость его движения 0,1-0,2 м/с. При низкой температуре воздуха организм
человека вследствие охлаждения становится более восприимчив к инфекционным
заболеваниям. При использовании некоторых способов подготовки автомобилей к
выходу возможны ожоги, обморожение рук. Если в качестве теплоносителя
используется пар или вода, то неизбежные их потери приводят к образованию
на площадке хранения наледей, которые затрудняют подход к автомобилю и
могут привести к травмам. Эти наледи необходимо периодически убирать. При
обогреве автомобилей газовоздушной смесью отогревных калориферов возможно
отравление персонала канцерогенными компонентами. Все это говорит за
сложность и многообразие факторов среды, которые влияют на эксплуатацию
автомобильного транспорта, которые находятся на хранении в безгаражных
условиях.
3. Подготовка подвижного состава к зиме.
Для обеспечения высокого уровня технического состояния автомобилей,
эффективности их эксплуатации в зимнее время, необходимо заблаговременно,
до наступления холодов, выполнить ряд мероприятий по подготовке водителей,
ремонтно-обслуживающего персонала, а также подвижного состава к зиме.
К основным организационным мероприятиям по подготовке к зиме подвижного
состава относят:
- составление плана работы;
- инструктаж водителей и ремонтно-обслуживающих рабочих по эксплуатации
автомобилей зимой;
- проведение сезонного обслуживания автомобилей;
- оборудование автомобилей дополнительными средствами утепления и
обогрева;
- укомплектование их дорожным инструментом и буксирными устройствами, а
также средствами повышения проходимости.
Комплекс работ совмещенных с ТО обычно проводят в сентябре - октябре.
Подготовка системы смазки двигателя заключается в промывке системы и
замены моторного масла на зимние сорта.
Подготовительные работы системы питания карбюраторных двигателей
включает:
- промывку топливных баков и удаление из системы летних сортов бензина;
- разборку, очистку и проверку топливного насоса;
- проверку герметичности системы.
При подготовке электрооборудования проверяют состояние и исправность
всей электропроводки, аккумуляторную батарею, исправность приборов.
Эксплуатация автомобилей в холодное время значительно облегчается при
использовании в системах охлаждения низкозамерзающих жидкостей
(антифризов). Наиболее широкое применение получили жидкости:
Этиленгликоль – разбавляют мягкой чистой водой в разных соотношениях и
получают жидкости с температурой замерзания -71 °С;
Тосол А необходимо перед заправкой развести водой в соотношении 1:1.
Подготовка тормозной системы к зимним условиям заключается в
исправности тормозной системы и ее герметичности.
4. Классификация средств и способов безгаражного хранения автомобилей
Под безгаражным хранением понимается процесс содержания технически
исправного подвижного состава на открытых площадках, обеспечивающий его
готовность к выезду для использования по назначению. Преодоление
трудностей, возникающих при безгаражном хранении автомобилей при низких
температурах и в том числе трудностей пуска двигателя, может быть решено с
помощью использования тепла, получаемого от внешнего источника. Кроме того,
применяются средства, обеспечивающие так называемый «холодный пуск
двигателя».
На автотранспортных предприятиях используются групповые и
индивидуальные средства и способы безгаражного хранения автомобилей.
Эти средства могут быть стационарными или передвижными.
Для групповых средств используется тепловая и электрическая энергия,
газовая сеть и газогенераторы Теплота от внешнего источника может быть
использована в режиме межсменного подогрева или в режиме разогрева,
непосредственно перед выездом автомобиля на линию. Использование тепла в
режиме подогрева имеет преимущества перед разогревом. Подогрев автомобиля
способствует сокращению времени простоев в момент его выезда на линию, т.к.
исключает дополнительные работы по заправке системы охлаждения двигателя,
часто связанное с опасностью травматизма. Теплов этом случае равномерно
распределяется по массе двигателя.
В качестве теплоносителей в групповых средствах используют воду, пар,
масло, воздух, газо-воздушную смесь.
Наибольшее распространение в практике работ АТП получили такие
групповые способы как вода и парообгрев, воздухообогрев и инфракрасный
газовый обогрев.
Индивидуальные средства включают в себя подогреватели, являющиеся
неотъемлемой частью автомобиля, средства холодного пуска.
В качестве этого используются утеплительные чехлы и другие устройства,
обеспечивающие сохранение тепла агрегата автомобиля после возвращения его
на стоянку.
Одним из широко распространенных способов подогрева или разогрева
автомобильных двигателей при низких температурах является вода или
парообогрев. Для этого необходимы устройства для нагревания воды или
источники пара. К этим устройствам относятся водогрейные и паровые котлы
низкого давления, бойлеры, бани. На автотранспортных предприятиях получили
распространение котлы типа «Универсал». Они могут быть использованы в
качестве водогрейных и паровых.
Установки снабжены как правило двумя насосами – основным с
электроприводом, и запасным – с ручным приводом. Давление контролируется с
помощью монометров. При подогреве вода циркулируется по замкнутому кругу:
от водогрейного котла подается с помощью насоса в систему охлаждения
двигателя, а затем снова возвращается в котел. Система охлаждения двигателя
герметизируется. Для этой цели на заливную горловину радиатора
устанавливают специальную пробку с резиновыми прокладками, а контрольную
трубку радиатора оборудуют краником. Который закрывают после прогрева
двигателя.
Воздухообогрев – один из наиболее распространенных способов
безгаражного хранения автомобилей. Он используется широко на предприятиях
Норильска, Челябинска, Тюмени. Для получения горячего воздуха и подачи его
к обогреваемым автомобилям площадки безгаражного хранения оборудуются
специальными установками, составными частями которой являются: устройство
для подогрева и подачи воздуха (калориферные агрегаты), воздуховоды,
соединительные рукава, для подвода воздуха к автомобильным агрегатам,
система контроля и сигнализация.
Электрообогрев достаточно эффективен и позволяет осуществлять
регулирование количества подаваемого к автомобилям тепла в широких
пределах. Электрообогрев широко используется не только в нашей стране, но и
за рубежом. При групповом обогреве автомобилей используют электрическую
энергию от трансформаторов подстанции. Для преобразования электрической
энергии в тепловую применяются нагревательные элементы, которые можно
разделить на 2 группы: с твердым проводником и жидкостные. В качестве
твердых проводников используется сплавы нихром, фехраль, кантал, хромам,
лучшим является нихром. Применяются электронагревательные элементы из
твердых проводников с открытой или закрытой спиралью. Среди нагревателей с
твердым проводником, хорошо себя зарекомендовали цилиндрические
электронагреватели, у которых спираль монтируется внутри патрубка системы
охлаждения.
Инфракрасный газовый обогрев. Обогревание двигателей осуществляется с
помощью горелок инфракрасного излучения, применяется сравнительно недавно.
Он основан на том, что инфракрасные лучи по природе своей являющиеся
электромагнитными колебаниями с длиной волны до 1 мкм (конец видимого
спектра) до 1 мм (наиболее короткие радиоволны) практически не поглощаются
чистым воздухом, а металл обогреваемых агрегатов поглощает излучение и
нагревается. Для этого разработаны специальные горелки, предназначенные для
работы в стационарных условиях и передвижные. «Газоавтоматика», «Радиант».
Горелки могут работать как на природном газе, так и на пропане.
К индивидуальным средствам и способам безгаражного хранения автомобилей
относятся утеплительные чехлы, утепление агрегатов, утепление
аккумуляторных батарей.
5. Заключение
Конечно же, решающим фактором для выбора того или иного способа
безгаражного хранения в конкретном температурно-климатическом регионе
является экономическая оценка его применения.
Экономические показатели различных способов в большей степени
определяются условиями расположения и режимом работы автотранспортного
предприятия.
Стоимостью различных видов энергии, наличием котельной,
продолжительностью зимнего периода в регионе, уровнем заработной платы
обслуживающего персонала и многое другое.
Список литературы:
1. Безгаражное хранение автомобилей. /под редакцией Т. В. Крамаренко,
В. А. Николаева, А. И. Шанталова
| |
