|
Реферат: Какая армия лучше? (Военная кафедра)
Какое суждение можно считать истинным: "Наиболее эффективна армия,
основанная на всеобщей воинской обязанности" или "Наиболее эффективна
профессиональная армия"?
Профессиональная армия и всеобщая воинская обязанность.
Что лучше?
Сочинение-рассуждение Шаманова Виктора.
Чем профессиональная армия отличается от армии, основанной
на всеобщей воинской обязанности?
В наши дни вопрос о профессиональной армии в России стал очень
актуален из-за военных действий в Чечне. В России уже много веков армия
существует на основе всеобщей воинской повинности, но хорошо ли это? (Для
удобства в дальнейшем я буду называть профессиональную армию "проф.
армией", а основанную на всеобщей воинской обязанности "народной армией",
говорить об армии я буду на примере России). Известно, что народная армия в
любом государстве всегда будет превосходить профессиональную по
численности, поскольку при низком проценте освобождённых по здоровью или
другим причинам на 140-150 жителей может приходиться один солдат. Создать
такую армию из профессиональных и хорошо обученных "контрактников" было бы
слишком дорого. Но при этом профессиональная армия всегда будет лучше
народной по боевым качествам (народная армия, равная по численности
профессиональной, всегда проиграет последней, если только ей не поможет
какой-нибудь случай). Так что же лучше – содержать многочисленную, но плохо
обученную народную армию или профессиональную, но малочисленную?
Обратимся к истории.
До VII – VIII века у многих стран армия была очень малочисленная и
слабая, а при нападении врага основной удар на себя принимали ополченцы из
простого народа, войско же направлялось только на крупные сражения. В эти
времена, можно сказать, большую часть армии составляли ополченцы.
Позже, примерно до XII – XIII веков все страны уже имели войско, но
чаще всего оно было сосредоточено в столице и нескольких крупных городах,
провинции же были практически беззащитны. На этом этапе развития
существовала уже многочисленная армия, но она была малоэффективна,
поскольку не могла защитить всю территорию страны.
В феодальную эпоху на основных точках возможного нападения стали
строить крепости, которые охранял многочисленный гарнизон. Жители
близлежащих населённых пунктов также могли укрыться за крепостными стенами.
Минус этой армии был в том, что она не существовала постоянно:
профессиональных солдат было мало, но во время войны каждый богатый двор
должен был прислать в войско определённое количество воинов с оружием и
лошадьми. Разумеется, эта армия была плохо обучена и малоэффективна.
И только намного позже армия была рассредоточена по всем территориям
государств, границы стали охраняться от внезапного вторжения. В это время
армия уже практически была профессиональной: в России, например, от каждого
населённого пункта (деревни, села) в войско направлялось n-ное количество
рекрутов, которые должны были служить в армии в течение 25 лет. Обучали
военному делу их не очень хорошо, и рекруты были вынуждены с годами
перенимать знания у старших сослуживцев.
В течение последнего века армия была основана на всеобщей воинской
повинности, каждый гражданин России должен был по достижении 18 лет
отслужить в армии 2-4 года
Военные действия в Чечне.
Сейчас Грозный штурмуют около 12 тысяч пехотинцев, не считая
артиллерии, танков, авиации и т.д. Оборону же в городе держат (по
официальным данным) 2.500 боевиков, у которых нет практически никакой
боевой техники, но российская армия не может взять опорный пункт чеченских
боевиков. Спрашивается: почему? Возможно, всё происходит из-за того,
что среди наших солдат практически нет профессионалов – большинство
составляют солдаты срочной службы, которые ещё толком и стрелять-то не
научились, а "защитники Ичкерии" – по крайней мере, большинство из них –
профессионалы-наёмники. Правда, в штурме Грозного принимают участие и
отряды профессионалов – бойцов СОБРа, ОМОНа и других спецподразделений,
которые небольшими группами проникают на территорию, находящуюся под
контролем боевиков и, физически уничтожая их, прокладывают путь нашим
войскам. К сожалению, посылать большое количество таких профессионалов в
"горячие точки" нет возможности, поэтому вторая чеченская война начинает
затягиваться.
Можно сказать, что обороняться гораздо легче, чем атаковать, но можно
привести несколько реальных примеров, где опровергается это суждение.
Первым примером является штурм дворца Амина, где несколько десятков
профессионалов из групп "Альфа" и "Вымпел" сумели разбить полк охраны
дворца, личную охрану Амина и убить его.
Но наиболее ярким примером является война за Фолклендские
(Мальвинские) острова, где в начале 70-х годов полторы сотни
профессиональных десантников за один день разгромили пятитысячную армию,
держащую оборону.
Всё это говорит, что для армии наиболее важным показателем является не
численность, а профессиональные качества солдат.
Ещё в начале первой чеченской войны говорили, что несколько самолётов
десантников могут взять Грозный за пару дней, но командиры предпочитают
посылать на войну тысячи солдат-срочников, которые просто не могут ничего
сделать.
Экономическая сторона вопроса.
С точки зрения экономики профессиональная армия будет обходиться
дешевле, если не изменить систему командования: ведь у нас в России часто
на 5-10 солдат приходится один командир (офицер). При этом нельзя забывать
о расходах на жильё для семей офицеров, зарплату и т.д. Нельзя забывать и о
том, что любую армию нужно кормить, содержать в отапливаемых помещениях,
тратить деньги на обмундирование. Из-за этого вопрос о численности армии
становится очень важным.
Так какая же армия лучше?
Я считаю, что гораздо лучше практически по всем показателям будет
профессиональная армия, поскольку профессионалы способны гораздо лучше
выполнять задания, среди таких подразделений гораздо меньший процент потерь
в боевых действиях, да и экономически такая армия гораздо выгоднее. Если
перейти к профессиональной армии, можно будет сократить большую часть
командующего состава, потому что профессионалов не нужно учить примитивным
вещам, а это тоже будет выгодно в экономическом плане.
В заключение можно сказать, что самая боеспособная в мире армия – это
войска США, при этом она полностью состоит из контрактников, а ведь в США
не стали бы держать дорогую и малоэффективную армию.
Были использованы следующие источники информации:
Подшивки газеты "Комсомольская правда";
Учебники по истории за курс средней школы;
Информационные телепередачи каналов ОРТ, РТР, НТВ и ТВЦ.
Реферат на тему: Класифiкацiя засобiв повiтряного нападу
Національний технічний університет України «КПІ»
Військовий інститут
Кафедра
тактики військ ППО
Реферат
Тема : «Класифікація засобів повітряного нападу»
Виконав : студент 256 взводу Хомутянський А.С.
Перевірив : викладач кафедри ______________________________
Оцінка : «__________________»
м. Київ – 99р.
Вступ
1. Загальна характеристика засобів повітряного нападу
Сучасна військова наука вирішальну роль в досягненні мети військових
операцій відводить силам повітряного нападу. До складу цих сил входять
об’єднання, з’єднання і частини, на озброєнні яких стоять засоби
повітряного нападу (ЗПН).
До ЗПН відносять балістичні ракети, аеродинамічні літальні апарати,
аеростатичні літальні апарати.
Об’єднання, з’єднання і частини, на озброєнні яких стоять ЗПН, входять
до складу ВПС, ВМС та СВ.
Основною метою ЗПН є:
. підрив військово-економічного потенціала;
. порушення системи державного та військового управління
. завоювання переваги у повітрі;
. ізоляція району бойових дій;
. безпосередня підтримка СВ і сил флоту.
Підрив військово-економічного потенціала може здійснюватись шляхом
нанесення ударів по найважливішим військовім та промисловим об'єктам.
Порушення системи державного та військового управління передбачається
досягнути шляхом нанесення ударів по адміністративно-політичним центрам,
центрам керування та засобам зв'язку.
Завоювання переваги у повітрі планується здійснювати шляхом знищення
авіації на аеродромах та у повітрі, а також подавлення системи ППО.
Ізоляція району бойових дій проводиться з метою перекривання підходу
резервів та постачання; сковування маневру військ шляхом нанесення ударів
по залізничних вузлах, мостах та інших об'єктах.
Безпосередня підтримка СВ і сил флоту полягає у безперервному та
ефективному вогневому впливу на противника з повітря у ході бойових дій
безпосередньо на полі боя.
Класифікація засобів повітряного нападу
За принципом польоту ЗПН поділяются на:
. балістичні ракети
. аеростатичні літальні апарати
. аеродинамічні літальні апарати
Балістичні ракети (БР)– літальні апарати, що здійснюють політ на
активній ділянці траекторії під дією реактивної сили двигуна, а на пасивній
ділянці – за законом вільнокинутого тіла. Вони призначені для нанесення
ударів по наземних та наводних цілях, розташованих як в тактичній, так і в
оперативній глибині, а також у глибокому тилу противника.
Рис. 1.1. Класифікація засобів повітряного нападу.
В залежності від дальності дії балістичні ракети розподіляються:
- БР ближньої дії дальність дії до 1000 км;
- БР середньої дії дальність дії до 5000 км;
- БР дальної дії дальність дії понад 5000 км.
За бойовим завданням балістичні ракети бувають:
- тактичні;
- оперативно-тактичні;
- стратегичні.
Аеростатичні ЛА – літальні апарати, що здійснюють свій політ за
повітряними течіями чи направляются тягою двигунів. До їх складу входять
аеростати та дирижаблі. Аеростатичні ЛА використовуються для ведення фото-,
радіо- та радіолокаційної розвідки, для постановки активних та пасивних
перешкод системі ППО противника, для загородження для літаків, інколи – для
нанесення ударів з використанням різних засобів ураження.
Аеродинамічні ЛА – літальні апарати, що рухаються у повітрі під дією
аеродинамічних сил. Докладніше вони розглядаються у п.2.
2. Аеродинамічні літальні апарати
Аеродинамічні ЛА – літальні апарати, що рухаються у повітрі під дією
аеродинамічних сил. До складу аеродинамічних літальних апаратів входять
наступні класи апаратів:
. крилаті ракети;
. вертольоти;
. літаки.
Рис. 2.1. Класифікація аеродинамічних літальних апаратів.
Крилаті ракети (КР) призначені для нанесення ударів по об'єктах з
дальностей 200 – 2600 км без заходження в зону дій активних засобів ППО.
Цей вид аеродинамічних ЛА – один з ефективніших засобів ураження цілей, що
знаходяться на землі або в повітрі.
За призначенням крилаті ракети поділяються на:
- стратегичні;
- тактичні;
- ракети радіоелектронної боротьби (РЕБ).
За місцем старту та знаходженням об’єкту удару виділяють таки класи
крилатих ракет:
- «земля – земля»;
- «корабель – земля»;
- «повітря – земля»;
- «повітря – повітря»;
Крім того, усі крилаті ракети можуть бути керуємими або некеруємими.
Вертольоти, що входять до складу армійської авіації, застосовуються:
- для транспортування особистого складу, боєприпасів, ракет, озброєння
та військової техніки;
- в якості повітряного парому;
- для ведення повітряної розвідки;
- для безпосередньої підтримки СВ.
- для висадки тактичних повітряних десантів;
- в якості літаючих командних пунктів.
За призначенням вертольоти поділяються на:
- вертольоти вогневої підтримки;
- багатоцільові вертольоти;
- вертольоти загального призначення.
Літаки докладно розглядаються у п.2.1.
2.1. Літаки, їх розподіл за принципом польоту, за завданням
Літаки - це основа засобів повітряного нападу, бо вони мають найширший
спектр виконуваних завдань – від ведення розвідки та транспортування
особового складу до нанесення масованих ударів по наземних об’єктах та
ведення повітряного бою.
За принципом польоту літаки поділяються на:
. поршневі;
. турбогвинтові;
. реактивні.
За виконуваним завданням літаки розподіляють у наступні класи:
. бомбардувальники;
. винищувачі;
. штурмовики;
. розвідувальні літаки;
. літаки спеціальношо призначення.
Важкі стратигічні бомбардувальники мають велику дальність дії (до 18000
км) та здатні діяти на великих, середніх та малих висотах. Вони мають
бомбове навантаження до 30 т і різне озброєння для ураження об'єктів та
елементів системи ППО, засобів розвідки, а також апаратуру РЕБ для
подавлення РЕЗ різного призначення. Важкі стратигічні бомбардувальники у
найближчий час будуть залишатися одним з основних стратегічних засобів
нападу.
Середні стратигічні бомбардувальники призначені для виконання завдань у
ядерній та обмежених війнах. Враховуючи радіус дії вони можуть уражувати
об'єкти удалені на 2000 – 4000 км. З метою збільшення дальності польоту
бомбардувальника може здійснюватись їх дозаправка у повітрі. Варіанти
бойового навантаження таких літаків можуть бути різними. Вони можуть нести
ядерні та звичайні бомби, ракети класу “повітря - земля”, засоби для
створювання активних і пасивних перешкод. Навігаційне обладнання дозволяе
здійснювати політ бомб на малих висотах.
Легкі (тактичні) бомбардувальники призначені для нанесення ударів по
об'єктах в оперативно-тактичній глибині та авіаційної підтримки СВ.
Озброєння легких бомбардувальників складається зі звичайних та ядерних
бомб, керуємих та некеруємих реактивних снарядів, засобів РЕБ та розвідки.
У зв'язку з підвищенням бойових можливостей тактичних винищувачів роль і
значення легких бомбардувальників знизилися. Тому нові типи легких
бомбардувальниківне розробляються, а старі поступово знімаються з
озброєння.
Винищувачі призначені для знищення літаків противника в повітрі та
нанесення ударів по наземних цілях. Докладніше вони розглядаються у п.2.2.
Основне призначення штурмовиків - знищення сухопутної техніки
противника та особового складу, а також наземных укріплень та споруд.
Сучасні штурмовики можуть діяти на дальність до 5000 км, при швидкості
від 760 до 2200 км / год, на висотах від 60 до 14000 м, мати бомбове
навантаження до 7 т.
Розвідувальні літаки, як правило, є розвідувальними варіантами
бомбардувальників, винищувачів, палубних штурмовиків чи транспортних
літаків, що мають спеціальне обладнання для ведення розвідки. Але бувають і
спеціальні літаки-розвідники. Вони використовуються для ведення фото- і
радіорозвідки.
До складу літаків спеціального призначення входять військово-транспортні
літакі, літаки РЕБ і ДРЛО та паливозаправники. Вони виконують функції
згідно своїх назв.
2.2. Штурмовикi, їх розподіл та льотно-технічні характеристики
Штурмовикі призначені для знищення літаків противника в повітрі та
нанесення ударів по наземним цілям. Більшість штурмовиків – багатоцільові,
вони спроможні в залежності від встановленного озброєння вести повітряний
бій або завдавати ударів по наземних цілях.
Рис. 2.3. Класифікація штурмовиків за призначенням.
Із призначення видно, що штурмовики повинні мати добрі бойові
властивості і, насамперед, такі, як велика швідкість і маневреність. Велика
швідкість необхідна для швидкого зближення з противником, а маневреність
дозволяє за визначений час швидко змінити висоту, швидкість, напрямок
польоту, що забезпечує постійний нагляд за ціллю.
Маневреність бойових літаків характеризується відношенням сили тяги
двигуна до маси усього літака. Чим більше це число, тим краще маневреність
літака. Якщо це відношення досягає 1.0, то це дуже добре (у деяких сучасних
літаків це значення досягає 1.2 – 1.3). Окрім цього , маневреність літака
характеризується множником перевантаження, який визначається відношенням
прискорення при маневрі до прискорення вільного падіння. У
протиперевантажувальному костюмі льотчик витримує перевантаження 3 – 5
одиниць на протязі години та 6 – 8 одиниць короткочасно.
Дуже важливою вимогою до штурмовиків є те, що їх швидкість і
маневреність повинні перевищувати ці характеристики у літаків противника
(винищивачів та бомбардувальників). Вони повинні мати таке обладнання, яке
б дозволяло їм виявляти і розпізнавати повітряні цілі на великих відстанях,
надійно їх супроводжувати і застосовувати по ним бойову зброю.
Сучасні штурмовикі мають бортове обладнання, яке дозволяє їм виконувати
бойові завдання за будь-яких погодних умов, вдень та вночі.
Самими швидкими є літаки, призначені до перехвату літальних засобів
противника. Ці винищувачі-штурмовикі мають маленький кут крила відносно
планеру або “дельта”-крило, їхня швидкість перевищує 2М, а у деяких 3М.
Швидкопідйомність літака визначається максимальною вертикальною
швидкістю (вертикальних складових швидкості польоту) або часом набору
певної висоти.
Дуже велику роль у підтримці СВ грають многоцельові штурмовикі. Ці
літаки характеризуються великою маневренністю і мають зброю різного
призначення: крилаті ракети (повітряного базування); керуємі ракети
“повітря – земля”, “повітря – повітря”; некеруємі авіаційні ракети (НАР);
авіаційні бомби; стрілково-гарматне озброєння; хімічні та запалювальні
засоби.
Богатоцельові штурмовикі призначені ще для захисту СВ від ударів літаків
та вертольотів противника, завоювання та утримання переваги в повітрі та
ведення повітряної розвідки. Таким чином, богатоцельові штурмовикі – це
такий літак, що може застосовуватись і в якості богатоцельові штурмовикі, і
в якості штурмовика.
Для літаків, підтримуючих СВ, велика висота польоту не грає великої
ролі. Для них набагато важливіше маневреність на гранично-малих та малих
висотах, а також здібність до ведення самостійних бойових дій
(неприв'язаність до аеродрому), можливість взльоту та посадки на
непідготовлені делянки місцевості.
У таблиці 2.1 подані основні льотно-технічні характеристики (ЛТХ) деяких
штурмовиків, що стоять на озброєнні основних капіталістичних країн світу.
Таб. 2.1. Льотно-технічні характеристики деяких штурмовиків.
|Назва |Макс.швидк|Практична |Озброєння |Макс. |
| |ість |стеля (м) /| |бомбове |
| |(км за |дальність | |навантаже|
| |год) |(км) | |ння (кг) |
| |/ на | | | |
| |висоті (м)| | | |
| | | |Гармати |Ракети | |
|А-4М |1100 / |19000 / 4020|2 гармата x|4 УР «Буллпап»|4500 |
|“Скайх|12000 | |20 мм |або «Шрайк» | |
|ок” | | | | | |
|А-7D |1100 / |21000 / 4800|1 гармата x|УР, НПР, бомби |6000 |
|“Корса|13800 | |20 мм | | |
|р” | | | | | |
|A-10A |720 / |18000 / 3700|1 гармата x|6 УР «Мейверик»|7260 |
|“Танде|13500 | |30 мм |або | |
|рболт”| | | |«повітря-повітр| |
| | | | |я», бомби | |
|“ХОК” |1000 / |1800 / 480 |1 гармата x|УР |2570 |
| |15200 | |30 мм |«Сайдвендер», | |
| | | | |НАР, омби | |
|“Альфа|900 / |15000 / 4800|1 гармати x|УР |2250 |
|Джет” |15000 | |27 мм |«повітря-повітр| |
| | | | |я» або | |
| | | | |«повітря-земля»| |
2.3. Силуети літаків та їх характерні ознаки
Штурмовик А-10А “Thunderbolt”-2
Трапецевідне крило та має двохкильове оперіння, поряд з яким встановлено
два турбовентеляторних двигуна TF 34-OE-100 з тягою 4110 кгс. До складу
входять лазерна система пошуку та означення координат цілі, телевізійна
система для використання УР “Майверік”, оптичний приціл з проекціей
зображення на лобове скло, системи близької та далекої навігації ТАКАН та
ЛОРАН.
Штурмовик А-6 “INTRUDER”
Це моноплан з середнеразташованим стреловідним крилом та однокильовим
оперінням. Шасі літака трьохстоечне. На приборній дошці льотчика
разтошовани два великих індикатора та 20 деяких других.
-----------------------
Вин.-штурмовики
Богатоцельові
Штур.-перехоплювачи
Штурмовики
Крилаті ракети
Вертольоти
Літаки
Аеродинамічні ЛА
Аеродинамічні ЛА
Аеростатичні ЛА
Балістичні ракети
Засоби повітряного нападу
| |
