Geoselect : Банковское дело : Реферат: Банк Англии (Банковское дело)


	Банковское дело / Реферат: Банк Англии (Банковское дело)


	Космонавтика Уфология Авиация Административное право Арбитражный процесс Архитектура Астрология Астрономия Аудит Банковское дело Безопасность жизнедеятельности Биология Биржевое дело Ботаника Бухгалтерский учет Валютные отношения Ветеринария Военная кафедра География Геодезия Геология Геополитика Государство и право Гражданское право и процесс Делопроизводство Деньги и кредит Естествознание Журналистика Зоология Инвестиции Иностранные языки Информатика Искусство и культура Исторические личности История Кибернетика Коммуникации и связь Компьютеры Косметология Криминалистика Криминология Криптология Кулинария Культурология Литература Литература : зарубежная Литература : русская Логика Логистика Маркетинг Масс-медиа и реклама Математика Международное публичное право Международное частное право Международные отношения Менеджмент Металлургия Мифология Москвоведение Музыка Муниципальное право Налоги Начертательная геометрия Оккультизм Педагогика Полиграфия Политология Право Предпринимательство Программирование Психология Радиоэлектроника Религия Риторика Сельское хозяйство Социология Спорт Статистика Страхование Строительство Схемотехника Таможенная система Теория государства и права Теория организации Теплотехника Технология Товароведение Транспорт Трудовое право Туризм Уголовное право и процесс Управление Физика Физкультура Философия Финансы Фотография Химия Хозяйственное право Цифровые устройства Экологическое право


	Реферат: Банк Англии (Банковское дело) вступ. У будь-якій сучасній економіці центральний банк грає винятково важливу роль. Особливо вірно це ствердження по відношенню до Банку Англії, по- перше, в силу тієї винятково важливої ролі, яку грає у Великобританії банківський сектор, і по-друге, у силу того, що Лондонський Сіті зараз є одним із провідних міжнародних фінансових центрів сучасного світу. Банк Англії формально не є незалежною фінансовою установою, Казначейство Сполученого Королівства має право віддавати розпорядження Банку. Але звичайно Казначейство не використовує це право, за винятком критичних випадків або принципових рішень про структуру Банку Англії. У силу історичної традиції Банк Англії не прагне до високого ступеня регулювання банківської системи. Проте, після кожної банківської кризи ступінь втручання зростала. Так як традиції державного регулювання не дуже глибоко укорінені в англійській економіці ( навіть сам Банк Англії виникнув і тривалий час розвивався як приватний банк), а також у силу консервативного поводження, роль Банку часто недооцінюється. Проте Банк є цілком сучасним інститутом, мабуть одним із самих професійних центральних банків усього світу і непогано справляється з динамичним життям лондонського Сіті. [pic] Історія Банку Англії Банк Англії - самий старий центральний банк світу. Даний інститут появився наприкінці сімнадцятого сторіччя в Англії, у результаті так званої угоди між майже збанкрутілим урядом і групою фінансистів. Банківська система Англії 1690-х років складалася з кредиторів- банкірів, що надавали кредити з позичкових засобів, і ювелірів, що приймали золото на депозити і потім надавали позичку. У 1688 році дорога громадянська війна нарешті закінчилася, і на трон Англії зійшов король Вільгельм ІІІ . До влади прийшла політична партія, що проводила політику меркантилізму і грабіжницького захоплення колоній. Самим серйозним противником Англії була Французька Імперія і незабаром Англія розв'язала піввікову війну. Політика мілітаризму виявилася дуже дорогою, і в 1690-х Англійський уряд виявив, що казна виснажена і грошей нема. Виявилося неможливим для уряду спонукати людей купувати його облігації після стольких років війни. Зібрати податки по більш високим ставкам також не представлялося можливим. Тоді в 1693 році був створений комітет Палати Общин, із метою пошуку способів одержання грошей для уряду. Тоді ж появився шотландський фінансист Вильям Петерсон[1], що запропонував від імені своєї фінансової групи цілком новий план уряду. В обмін на визначені привілеї з боку держави, Петерсон запропонував створити Банк Англії, який би випустив нові банкноти і покрив дефіцит. Таким чином, була укладена угода. Відразу ж після ствердження Банку Парламентом у 1694 році сам король Вілтгельм ІІІ і деякі члени Парламенту поспішили стати акціонерами нової " грошової фабрики". Спочатку в банку було 19 співробітників. Капітал Банку представляв із себе перший державний борг Великобританії. Вильям Петерсон зажадав від англійського уряду присвоїти новим банкнотам статус законного платіжного засобу. Британський уряд відмовив, заявивши, що це " зайшло занадто далеко", але Парламент дав новому Банку привілей утримувати урядові внески і випускати нові цінні папери для оплати урядового боргу. Банк Англії відразу ж випустив нових грошей на суму 760 000 фунтів стерлінгів, що пішли на оплату боргу. Це викликало стрибок інфляції, і за два роки Банк виявився цілком неплатоспроможним, що дало визначені переваги приватним ювелірам. Банкноти Банку Англії могли бути вільно обмінені на металеві монети , що оберталися. У 1696 році Банк Англії, керований магнатами правлячої політичної партії Whig, зіткнувся з погрозою конкуренції. Партія Торі спробувала заснувати новий National Land Bank і хоча даний захід не вдався, Банк Англії відразу ж почав приймати заходи. У наступному році Парламент прийняв закон, що заборонив заснування в Англії значних банків. Відповідно до цього ж закону, підробка банкнот Банку Англії каралась стратою. У 1708 році закон ще більш посилився. Тепер стало незаконним випускати векселя на пред'явника, ( це право було дано тільки Банку Англії) і створювати компанії, що складаються більше чим із 6 чоловік( партнерів), а також надавати короткострокові кредити терміном до 6 місяців. Таким чином, конкурентами Банку Англії могли стати маленькі банки з числом учасників менше семи. Незважаючи на ці умови, Банк Англії все-таки зіткнувся із сильними конкурентами з боку партії Торі під час перебування на престолі королеви Ганни. У 1711 році була створена Компанія Південного моря ( South Sea Company), очолювана прем'єр-міністром Робертом Харлей, що стала сильним конкурентом Банку Англії, але вона збанкрутувала вже через дев'ять років. Це банкрутство піддало Банк Англії тиску з боку вкладників, і банку було надано право призупиняти платежі монетами. Подібному тиску Банк Англії піддався під час вступу на престол Бонни Принца Чарли в Шотландії. І знову Банк Англії призупинив платежі. У 1734 Банк переїхав у спеціально для нього збудований будинок на Threadneedle Street у центрі лондонського Сіті. Пізніше по імені цієї вулиці він одержав своє прізвисько: Old Lady oF ThreadneedleStreet. В другій половині XVIII сторіччя появилися приватні банки, які випускали векселя. До 1793 року їх нараховувалося біля 400. Фінансування війн , що тривають поколіннями, із Францією, що почалися в 1790-х, привело до припинення платежів монетами третьою частиною банків Англії в 1793 році, а потім і самим Банком Англії в 1797 році. Пізніше до них приєдналися й інші банки. Це припинення тривало 24 року аж до завершення війни з Францією. Під час цього періоду до 1821 року банкноти Банку Англії служили дійсними грошима ( хоча ще не узаконене), а після 1812 до кінця цього періоду стали законним платіжним засобом. Як і очікувалося, у цей період появився ряд ненадійних банків. У 1797 році в Англії й Уельсі було біля 280 «country» банків, а до 1813 року їхнє число перевищувало 900. До 1816 року загальне число банкнот склало 24 мільйона фунтів стерлінгів, збільшившись вдвічі в порівнянні з 1797 роком. Цей період не міг не відбитися і на становищі справ Банку Англії. Його прибутки знизилися, а коли платежі відновилися в 1821 році, акції Банку впали на 16%. У 1826 був виданий так званий Country Bankers' Act oF 1826, що обмежив монополію Банку на друкування банкнот та випуск векселів на пред’явника районом у радіусі 65 миль від Лондона і дозволив створення інших банків поза цим регіоном, які могли теж випускати свої банкноти. Одночасно цей акт дозволив Банку створювати свої філії в усіх районах Англії. Таким чином, монополія Банку Англії зберігалася, а конкуренції майже не було. У 1833 році були дозволені послуги по прийому депозитів. Надалі «country» банки, що раніш могли обмінювати свої банкноти на металеві гроші, одержали право обмінювати їх на банкноти Банку Англії. Усі ці зміни підсилили позиції Банку Англії, і з цього моменту він функціонував як повноцінний універсальний банк, а «country» банки зберігали свої резерви в Банку[2]. У зв'язку з подальшим ускладненням діяльності Банку Bank Charter Act of 1844 зажадав від Банку ведення двох видів обліку: по власне банківській діяльності Банку і по його емісійній діяльності. Ця система продовжує функціонувати і зараз. Згідно цього Банківського акту Р. Піля 1844р. Банк Англії одержав монополію емісії банкнот у законодавчому порядку. Ні один новостворений банк не мав права випускати банкноти , а емісія вже існуючих банків обмежувалась її розвитком на момент прийняття акту. Таким чином, був створений інститут, який міг забезпечити більш високу стабільність грошового обігу на тому етапі розвитку капіталізму, коли відбувалося масове створення нових акціонерних товариств і посиленими темпами йшов розвиток торгівлі як усередині країни, так і за її межами. Старі банкноти , що ще оберталися , були поступово вилучені і замінені новими, випущеними Банком Англії. Закон 1844 року установив величину грошової маси, вираженої в банкнотах і не забезпеченої золотими монетами або золотими злитками, що зберігаються в сейфі Банку Англії. Завдяки цьому повинна була бути відвернена надмірна емісія банкнот, що сприяло б адекватному забезпеченню потреб господарчої системи в грошовій масі. Такий розвиток привів до тому, що емісія банкнот стала відокремлюватися від іншої комерційної діяльності банку (наприклад, надання кредитів під забезпечення, як земельні володіння), яка поступово скорочувалася, і Банк Англії по характеру все більше ставав схожим на центральний банк. До кінця ХІХ сторіччя банкнотна емісія майже повністю була зосереджена в руках Банку Ангдії, хоча з законодавчої точки зору єдиним банком з правом емісії він став тільки в 1921 р. після прийняття парламентом відповідного рішення Проте в зв'язку з декількома фінансовими кризами в 19 сторіччі Банк почав відходити від комерційної банківської діяльності і переходити до спроб регулювання рівня процентної ставки. Одночасно він перетворився в кредитора останньої інстанції для банків у скрутному становищі. До часу кризи банку Баринг в 1890 року, коли Банк Англії зміг успішно запобігти погрозі усій банківській системі Англії, техніка регулювання досягла високого рівня розвитку і була прикладом для центральних банків інших країн . Під час Другої Світової Війни основною функцією Банку було фінансування державного боргу, якій зрос із 1 мільярда фунтів стерлінгів до 7. Одночасно був уведений контроль валютообмінних операцій, що зберігався до 1979 У 1946 році лейбористський уряд здійснив націоналізацію Банку шляхом викупу акцій в обмін на 3-%-ві облігації державної позики по відношенню 1:4, що привела його в розряд «публічних корпорацій». Акціонерний капітал був переданий Казначейству, а його колишні власники одержали щедру компенсацію у вигляді державних облігацій, що по сумі в чотири рази перевищували номінальну вартість акцій. Банк, таким чином, не став частиною урядового апарата, але був уповноважений «запитувати інформацію в банкірів і давати їм рекомендації [3]». З санкції Казначейства, Банк Англії міг «видавати директиви будь-якому банку з метою забезпечити виконання таких рекомендацій або прохань». За минулі роки ( до 1976 р.), банк жодного разу не скористався цим правом, тому що усі «прохання» виконуються, по вираженню одного американського банкіра, із «релігійною неукоснительностью». У результаті колапсу декількох «додаткових» банків у 1973 році і банківської кризи був виданий Банківський Акт 1979 року, що дав Банку Англії право наглядати за операціями так званих «Визнаних банків і лицензованих депозитних установ» ( Recognised Banks and Licensed Deposit Takers ), що мали право на залучення коштів від населення. Після того як у 1984, Johnson Matthey Bank, значний банк і важливий учасник Лондонського Золотого Ринку, почав відчувати серйозні труднощі, у жовтні 1987 року в акт 1979 року були внесені важливі доповнення і зміни. Сучасні функції Банку Англії Банк Англії, як і центральні банки інших країн, у цей час знаходиться в центрі фінансових і економічних перемін, що вимагають від них нових зусиль по адаптації до мінливих умов. Це викликає необхідність внесення принципових змін у їхні функції, організацію і технологію, а також радикально нового підходу до міжбанківської кооперації і міжнародного співробітництва.[4] Численні функції, що виконує Банк Англії можна розділити на дві групи: 1. група - прямі фахові обов'язки, що випливають із банківського статусу( депозитно-позичкові, розрахункові й емісійні операції); 2. група - контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання в грошово-кредитну систему, намагаючись впливати на хід економічних процесів. У цій своїй ролі Банк Англії виступає, спираючись головним чином на традиції, а не на правові норми. Різноманітні правила і процедури, що регламентують діяльність кредитно-банківських установ, встановлені в порядку «джентльменських угод» між цими установами і Банком Англії.[5] Специфіка взаємовідносин між державою, його центральним банком і приватними банками дозволяє охарактеризувати Банк Англії одночасно як «праву руку в Сіті і як представника Сіті в уряді». Ця двоїста роль Банку Англії дає уряду можливість проводити вільну грошово-кредитну політику більш гнучкими засобами, а фінансової олігархії Сіті впевненість у тому, що їхні інтереси будуть відстоюватися при будь-якому уряді і будь-якому економічному курсі. Зупинимося докладніше на окремих функціях Банку Англії. Існує множина функцій, але усі вони покликані на досягнення трьох головних цілей. З-поміж них: 1. Підтримка вартості національної валюти, головним чином за допомогою операцій на ринку, узгоджених з урядом, - іншими словами, здійснення грошової політики; 2. Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансових ринків Сіті і забезпечення стійкої й ефективної системи платежів; 3. Забезпечення і підвищення ефективності і конкурентноздатності фінансової системи усередині країни і зміцнення позицій Лондонського Сіті в якості провідного міжнародного фінансового центру.[6] Як будь-який інший банк, Банк Англії надає ряд послуг своїм клієнтам. Проте клієнти Банку Англії відрізняються від клієнтів інших банків. Можна виділити 3 найбільш важливі групи клієнтів: 1. Комерційні банки. Усі клирингові банки мають рахунки в Банку Англії. В операціях клірінга використовуються рахунки клирингових банків у Банку Англії. Банки зобов'язані мати визначену суму на рахунку, і не мають права перевищувати її.( Всі банки, які здійснюють діяльність у Великобританії, утримують 0,35% від суми усіх своїх депозитів на рахунку ( депозиті) Банку Англії ). Ця норма резервів і забезпечує головне джерело прибутку Банку Англії. 2. Центральні банки інших країн мають рахунку і тримають золото в Банку Англії і можуть вести справи в Лондоні через Банк Англії. 3. Уряд тримає рахунки в Банку Англії, таким чином, платежі, податки в бюджет і платежі з бюджету на соціальні потреби проходять через рахунки Банку Англії.[7] ВІДПОВІДНО до вищесказаного можна виділити перші три функції Банку Англії: 1. Банк Англії служить банком для комерційних банків 2. Банк Англії служить банком для інших центральних банків 3. Банк Англії служить банком для уряду Інші функції Банку Англії: 4. Здійснення монетарної політики. Банк Англії радить із приводу методів політики і відповідальний за її виконання. 5. Здійснення емісії банкнот 6. Здійснення валютних операцій і контролю, керування золотовалютными резервами країни від імені Казначейства. 7. Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками, в цілому за банківською системою. 8. Збір статистичної інформації про грошову масу і діяльність банків. 9. Банк Англії - член Європейського Валютного Інституту ( EMI - European Monetary Institute)- це початкова стадія Європейського центрального банку, що буде затверджений у 1998 році.[8] Банк Англії має формальну незалежність від уряду, хоча працює під керівництвом Міністерства Фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду. Роздивимося докладніше деякі з функцій. q Дуже складну роль Банку Англії доводиться виконувати, здійснюючи контроль і регулювання грошово-кредитної сфери. Пов'язані з цим функції втягують Банк в орбіту національної економічної політики, де, крім глибоких професійних знань, потрібне вміле політичне маневрування. Коло розумінь, що стоїть за кожним його кроком, незмінно розширюється і найчастіше буває суперечливим: . інтереси внутрішньої грошової політики опиняються в конфлікті з задачами стабілізації курсу фунта стерлінгів; . фінансування бюджетного дефіциту шляхом випуску нових позик підривають антиінфляційні зусилля уряду; . контроль над обсягом кредитів йде врозріз із стимулюванням конкуренції серед банків і т.д. Проте, в Англії грошово-кредитні методи регулювання економіки залишаються серед найважливіших інструментів державного монополістичного втручання, а роль у них центрального банку особливо значна в зв'язку з тим, що в країні практично відсутні впливові кредитні установи, що належать державі. Першою ціллю центрального банку є підтримка цінності національної валюти. Грошова політика покликана сприяти стабілізації реальної вартості грошової одиниці виміру. У Великобританії грошова політика здійснюється головним чином за допомогою регулювання процентної ставки. В цей час поняття “стабільний рівень цін” у більшості країн наповняється практичним змістом. У більшості з них стабілізацію зв'язують із дуже низьким рівнем інфляції. У випадку дестабілізації уся провина не повинна списуватися на слабке керування грошовою політикою або її практична відсутність. Причини, як правило, криються набагато глибше. Так, на початку 70-х років цілі короткострокової стабілізації і цінової стабільності зайшли в суперечність під впливом нафтової кризи і підсилення вимог профспілок - у цих умовах центральному банку мало, що вдавалося зробити, щоб виправити становище. Досягнення цінової стабільності в цей час в Англії має 2 напрямки: 1) досягнення середнього рівня інфляції 2,5% або менше і 2) більш відкритий ( вільний) режим проведення грошової політики. Проведення монетарної політики, тобто визначення, головним чином, рівня процентних ставок, що забезпечують досягнення інфляційної цілі, покладено на Банк Англії і Казначейство ( Банк Англії на відміну від інших банків не може діяти незалежно від уряду). Прийнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право давати вказівки Банку Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відношення між ними такі, що фінальне рішення з приводу процентних ставок приймає Міністр Фінансів. Проте, Банк Англії грає дуже важливу роль в ухваленні рішення. Тепер Банк Англії публікує квартальний Звіт по інфляції (Inflation Report), що містить докладний аналіз інформації, а також протокол зустрічі Міністра і Керуючого публікується через 6 тижнів після їхньої зустрічі із приводу процентних ставок. При підготовці Звіту по інфляції і процентним ставкам Банк Англії бере до уваги внутрішні і зовнішні економічні і монетарні чинники, що будуть мати відношення до інфляції майбутніх двох років. Рада Банку по процентним ставкам має інформацію про зміни, що впливають на промисловість і торгівлю в різноманітних регіонах Англії, надану агентами Банку Англії. Після того, як рішення про методи грошової політики прийнято, Банк Англії починає діяти, використовуючи механізми, описані нижче.[9] Процентні ставки. Виконуючи свою роль на внутрішніх грошових ринках, Банк Англії впливає на процентні ставки в короткостроковому аспекті. Будучи банком уряду і банком банків, Банк Англії спроможний достатньо точно передбачити характер потоків платежів із рахунків уряду на рахунки комерційних банків і навпаки, і діяти в залежності від ситуації. Коли потік платежів із рахунків банків на рахунки уряду перевищує обернений потік, виникає ситуація, в якій банківські запаси ліквідних активів знижуються, і з'являється недостача засобів на грошовому ринку. У протилежному випадку з'являється надлишок готівки, але більш звична ситуація - це поява дефіциту, що усувається Банком Англії, який встановлює таку процентну ставку, при якій засоби забезпечуються на кожний день. Для того, щоб не працювати з кожним банком індивідуально, Банк Англії використовує облікові будинки в якості посередника. Це спеціалізовані ділери, які мають запаси торгових векселів і в які головні банки поміщають зайву готівку. Облікові будинки користуються позиковими послугами Банку Англії, який може забезпечити готівкові кошти, купивши цінні папери облікових будинків або надавши їм позички. Ставки, по яких відбуваються ці операції, впливають на процентні ставки для економіки в цілому. Коли Банк Англії змінює цю ставку, комерційні банки відразу ж, як правило, змінюють свою базисну ставку, по який визначається ставка по депозитам і ставка позичкового процента. З 6 травня 1997 року Банк володіє оперативним правом регулювання процентних ставок.[10] Ціллю даного регулювання є забезпечення цінової стабільності ( відповідно до цільового показника інфляції обумовленим урядом у бюджетному посланні ) і підтримка урядової економічної політики, включаючи цілі по забезпеченню економічного росту і забезпеченню зайнятості. Банк публікує щоквартальний звіт про інфляцію. Ціль забезпечення цінової стабільності в цей час рахується досягнутої якщо індекс роздрібних цін приблизно дорівнює 2.5%. Рішення по процентним ставкам приймаються Банківським Комітетом по Грошовій Політиці ( Monetary Policy Committee - MPC). Комітет збирається щомісяця відповідно до визначеного графіка. До складу Комітету входять 4 постійних члени і 4 эксперта, призначуваних Канцлером Казначейства ( він же міністр фінансів). Голосування здійснюється за принципом: «одна людина - один голос». У збори комітету можуть приймати участь представники Казначейства. Вони не мають права голосу. Рішення про процентні ставки, прийняті комітетом підлягають негайній публікації. Підлягають також публікації і протоколи засідань Комітету. Законодавство передбачає, що в екстремальних умовах і протягом обмеженого часу уряд може регулювати Рішення комітету в національних інтересах. Таке регулювання підлягає обов'язковому наступному схваленню Парламенту. Валютний курс. Процентні ставки впливають на внутрішні грошові умови, такі як умови кредиту, споживчий попит, інвестиції, випуск продукції і ціни. Вони також можуть впливати на вартість фунта стерлінгів у перекладі на іншу іноземну валюту. При інших рівних умовах, чим вище процентні ставки, тим більше іноземних засобів залучається у фунт стерлінгів, таким чином, вони впливають на валютний курс фунта стерлінгів стосовно іноземних валют. Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотий і валютний запаси країни. Банк Англії може управляти запасами від імені Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається Валютний Зрівняльний Рахунок ( Exchange Equalisation Account). Він був утворений ще в 1930-х роках із метою виявлення несподіваних коливань у “зовнішній вартості” стерлінга. Процес, відомий як валютна інтервенція, складається в тому, що Банк Англії купує фунт стерлінга за іноземну валюту, коли необхідно стримати падіння курсу або продає їх, намагаючись утримати ріст курсу. Ці операції, звичайно, не можуть точно визначити курс фунта стерлінгів на ринку, а існує маса інших способів, крім офіційної інтервенції. Будучи членом Механізму валютних курсів ( ERM - exchange rate mechanism ) з 8 жовтня 1990 року, Великобританія була зобов'язана підтримувати курс своєї валюти у визначених рамках стосовно іноземних валют. Після виходу з ERM 16 вересня 1992 року Великобританія перейшла до плаваючого валютного курсу. Короткочасні процентні ставки і валютна інтервенція є принциповими інструментами монетарної політики у Великобританії. У минулому використовувалися й інші інструменти. Наприклад, на початку 1980-х Банк Англії продав більше державного боргу, чим було необхідно для задоволення потреб уряду, із метою зменшити грошову масу в обігу. Ця політика була скасована в 1985 році. Інші інструменти містили в собі введення спеціальних” стель банківського кредитування” ( скасований у 1971 році); вимоги до банків тримати резерви в Банку Англії відповідно до того, наскільки швидко росло число їхніх внесків ( скасований у 1980 році ); видання керівництва по банківському кредитуванню, націленого на поменшання обсягів видачі кредитів клієнтам. Одним із найважливіших інструментів сучасної монетарної політики є резервна політика, [11] яка заснована на зміні вимог центрального банку до обов'язкових ( мінімальних) резервів комерційних банків і інших кредитних інститутів. Усі основні знаряддя грошово-кредитного контролю спрямовані в першу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахунках кредитних установ у центральному банку або умов поповнення цих рахунків. Історично обов'язкові резерви розвилися з необхідності для комерційних банків завжди мати напоготові готівку у виді так називаних касових резервів для безперебійного виконання платіжних зобов'язань по поверненню депозитів вкладникам і проведення розрахунків з іншими банками. Іншими словами, касові резерви, які зберігалися комерційними банками в центральному банку, служили гарантійним фондом для погашення депозитів. З створенням високорозвиненої дворівневої банківської системи касові резерви комерційних банків, які розміщувалися ними на рахунки в центральному банку, перестали бути гарантійним фондом для погашення заборгованості по внескам. Немаловажну роль тут зіграло поліпшення організації і техніки вчинення банківських операцій, а також створення системи страхування депозитів. Як відзначають деякі економісти, сучасним банкам звичайно достатньо мати в наявності не більш 2% своїх коштів. В цей час мінімальні резерви мають подвійне призначення: 1. вони повинні забезпечувати постійний рівень ліквідності комерційних банків ; 2. вони є інструментом центрального банку для регулювання грошової маси, платеже- і кредитоспроможності комерційних банків. Регулювання центральним банком норм указаних резервів впливає безпосередньо на величину оборотних фондів комерційних банків, а, отже, на їхній кредитно-фінансовий потенціал. При збільшенні норми обов'язкових резервів зменшується розмір оборотних фондів банків, і навпаки. Зниження ефективності ролі мінімальних резервів як інструмента грошово-кредитної політики обумовлено взятим у 80-ті роки курсом на фінансову лібералізацію. Але усе ж прийом і зберігання поточних і строкових вкладів кредитних інститутів продовжує залишатися однією з найважливіших функцій сучасного центрального банку, незважаючи на те, що ці депозити займають невелику питому вагу в балансі центральних банків. Без цього центральні банки не зможуть виконувати свої інші функції, тобто бути “банком банків”, “банкірами і касирами уряду”, проводити офіційну грошово- кредитну і валютну політику, постачати в економіку необхідну кількість грошей у безготівковій і наявно-грошовій формі, управляти внутрішнім і зовнішнім державним боргом, здійснювати нагляд за банками і фінансовими ринками. q Найважливішою функцією Банку Англії є керування державним боргом країни. Англійський уряд витрачає, як правило, більше, ніж він одержує у виді податків. Щоденні потоки коштів між урядом і ринком відбиваються рухом коштів на рахунку Національного Кредитного Фонду ( National Loans Fund - NLF) у Банку Англії. У випадку короткострокового дефіциту NLF може покрити його, узявши кошти в Банку Англії, а лишні засоби поміщаються в Банку.[12] Таке пряме фінансування є тільки короткостроковим і принципова роль Банку Англії, який діє від імені Казначейства, залучити засоби. Банк контролює новий борг уряду й існуючий обсяг боргу. Трьома основними формами урядових позик є казначейські векселя, урядові фондові папери ( відомі як високонадійні цінні папери) і позики на валютному ринку. Фінансування державного боргу здійснюється Банком Англії відповідно до заявки Уряду, поданої в Бюджетному Посланні. Дефіцит бюджету на фінансовий рік покривається з трьох джерел, що перераховані в таблиці нижче: \|The 1997-98 Financing Requirement March 1997 \|г \| \| \|bILLIO\| \| \|N \| \|CGBR Forecast - Прогноз потреби у фінансуванні \|20.0.0\| \|Expected nET cHANGE iN tHE Official Reserves - \|0.0.0 \| \|очікувана зміна офіційних резервів \| \| \|Gilt Redemptions - Виплати по облігаціям \|19.6.6\| \|Gilt sALES rESIDUAL fROM 1996-97 - нездійснені продажі \|- \| \|минулого років \| \| \|Financing Requirement - потреба у фінансуванні \|39.5.5\| \|Less nET fINANCING fROM - мінус фінансування з: \| \| \|National Savings - державні ощадні облігації ( нетто) \|3.0.0 \| \|Certificates oF Tax Deposit І - Податкові сертифікати \|0.0.0 \| \|Remaining dEBT sALES rEQUIRED - разом до фінансування \|36.5.5\| \|Made uP bY nET sALES oF - склад фінансування ( нетто): \| \| \|Treasury Bills aND oTHER sHORT tERM dEBT і - \|0.0.0 \| \|казначейські векселя й ін. короткострокові інструменти \| \| \|aND gROSS sALES oF - і брутто: \| \| \|Ultra-short Conventionals (1-3 yEARS) - \|0.0.0 \| \|зверх-короткострокові облігації (1-3 року) \| \| \|Short Conventionals (3-7 yEARS) - короткострокові \|10.2.2\| \|облігації (3-7 років) \| \| \|Medium Conventionals (7-15 yEARS) - середньострокові \|8.8.8 \| \|облігації (7-15 років) \| \| \|Long Conventionals (15+ yEARS) - довгострокові \|10.2.2\| \|облігації ( від 15 років) \| \| \|Index-linked Gilts - облігації, що індексуються \|7.3.3 \| Джерело: Вимога Уряду на 97-98 фінансовий рік. Цифри можуть не давати в сумі 100% у виді округления. Пояснення: . CGBR - Central Government Borrowing Requirement - запит уряду на додаткове фінансування - фіксується в Бюджетному посланні . Expected nET cHANGE iN tHE Official Reserves - очікувана зміна офіційних резервів - не прогнозується, у діяльності Банку використовується реальне значення . Treasury Bills aND oTHER sHORT tERM dEBT і - казначейські векселя й ін. короткострокові інструменти - використовуються для регулювання ринків, а не для фінансування заборгованості. . Gilts - Облігації - продаються рівномірно протягом року. Сезонні варіації у фінансуванні покриваються короткостроковими інструментами. q Банк Англії - єдиний емісійний інститут в Англії й Уельсі. ( Монети випускаються Королівським монетним подвір'ям ( Royal Mint) від імені Казначейства і їхній випуск не знаходиться в компетенції Банку Англії). Увесь прибуток від випуску банкнот надходить уряду. Банк Англії випускає свої банкноти вже протягом 300 років. Емісія вимагає великих витрат праці і чималих засобів. Дизайн банкнот і їхнє виробництво є задачею Банківської друкарської фабрики в Эссексе. Банк не тільки друкує гроші, він постачає їх через свої відділення ( котрих 5 - у Брістолі, Бирмингеме, Лидсе, Манчестері і Ньюкасле) [13] комерційні банки по усій країні, вилучає з обігу старі купюри. Середній термін обертання купюри вартістю 5 ф. ст. - 1 рік, а вартістю 50 ф. ст. - 3-4 року. Якщо раніше банкноти могли бути обмінені на золото, то з 1844 року емісія носить фидуціарний характер, тобто уряд може випускати в обертання будь-яку кількість грошей, помістивши в сейфи Банку боргові розписки. На практиці розміри емісії диктуються не позиковими потребами уряду, а потребами самого грошового обігу, здатністю Банку Англії задовольнити попит на грошові знаки з боку комерційних банків. Тому лише порівняно невелика частина національного боргу осідає в Емісійному Департаменті. Банк Англії почав здійснювати випуск банкнот практично з моменту його заснування в 1694 році. Принциповими ознаками банкнот Банку є: 1. Обіцянка заплатити/ pROMISE tO pAY - зобов'язання Банку Англії виплатити номінальну вартість усіх банкнот, випущених Банком Англії, незалежно від терміна випуску, за умови, якщо залишки банкнот мають ознаки автентичності і можна стверджувати, що по даної банкноті ще не подавався запит на погашення. У средньому Банк Англії одержує 23000 запити на прийом такий банкнот. 2. Legal Tender/ легальний платіжний засіб - мабуть найважливіша характеристика банкнот. Всупереч узагальненій думці, вона не означає, що банкноти повинні прийматися як платіжний засіб при вчиненні фінансових транзакций, а значить тільки, що кредитор не має права відмовитися від прийому цих баккнот у погашення боргу. Цікаво, що статус легального платіжного засобу банкноти Банку Англії мають тільки в Англії й Уельсі. У тойже час, у Шотландії і Північної Ірландії статусом легального платіжного засобу володіють тільки монети ( Казначейства Великобританії). Таблиця 4: Обсяг банкнот в обертанні у Великобританії \| \| \|Кінець \|лютого \| \| \|Мільйонів \| \| \| \| \| \| \|1992 \|1993 \|1994 \|1995 \| \|1992нт \|59 \|58 \|57 \|57 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|5 фунтів \|1,166 \|1,163 \|1,135 \|1,072 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|10 фунтів \|5,743 \|5,348 \|5,245 \|5,348 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|20 фунтів \|5,288 \|6,101 \|6,818 \|7,723 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|50 фунтів \|2,515 \|2,732 \|2,824 \|2,852 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|Інші \|1,350 \|1,563 \|1,024 \|1,004 \| \|банкноти \| \| \| \| \| \|Усього \|16,121 \|16,965 \|17,163 \|18,056 \| ( а)- банкноти гідністю 1 ф. ст. не випускаються з 1984 року ( б)- виключаються купюри великої вартості, які використовуються всередині Банку Англії [14] Таблиця 5: Кількість нових купюр,які випускаються щороку. \| \| \|Кінець \|лютого \| \| \|Мільйонів \| \| \| \| \| \| \|1992 \|1993 \|1994 \|1995 \| \|5 фунтів \|355 \|318 \|325 \|308 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|10 фунтів \|638 \|752 \|622 \|624 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|20 фунтів \|489 \|329 \|339 \|342 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|50 фунтів \|21 \|23 \|22 \|39 \| \|стерлінгів \| \| \| \| \| \|Усього \|1,503 \|1,422 \|1,308 \|1,313 \| q Нагляд за кредитно-фінансовими установими в різних країнах відрізняється як сполученням форм організації надзорной діяльності, так і самою структурою системи. До країн, у яких надзорная діяльність є прерогативою винятково центрального банку, належить Великобританія. Банк Англії реалізує функції нагляду шляхом: . регулювання виходу організації на ринок банківських послуг. Створення банку регулюється банківським законодавством. Наприклад, мінімальний розмір початкового капіталу повинний складати не менше 5 мільйони фунтів стерлінгів для банків і не менше 1 мільйона фунтів стерлінгів для інших кредитних інститутів; . установлення для банків економічних нормативів і норм діяльності і здійснення документарного нагляду за їхнім дотриманням; . проведення інспекційних перевірок на місцях ( в Англії цей обов'язок покладається на зовнішніх аудиторів); . висування вимог до кредитних установ по усуненню виявлених хиб і контролю за їхнім виконанням банками в строго визначені терміни; . втручання в разі потреби в діяльність кредитних організацій. Вдосконалювання банківського нагляду. Банкрутства банку Бэрингс і Банк оф кредит энд коммерс интернешнл виявили слабке місце в системі банківського нагляду, за що Банк Англії був підданий гострій критиці з боку лейбористів, які запропонували лишити Банк функцій нагляду і передати їхньому банківському комітету, але Британська банківська асоціація виступила проти прийняття такої міри, оскільки задача по забезпеченню стабільності фінансової системи і по здійсненню банківського нагляду тісно пов'язані. Кампанію, яка проходила в країні по виявленню ролі Банку Англії в справі з банком Barings назвали " полюванням за відьмами". Відповідно до рекомендацій консалтингової фірми " Артур Андерсен " Банк Англії планує реорганізувати наглядовий департамент, а також активно впроваджувати сучасні технології. У той же час представники Банку і " Артур Андерсен" підкреслюють, що нема необхідності радикальної зміни філософії банківського нагляду у Великобританії. Наглядові органи відтепер будуть систематично враховувати ризики, із якими зштовхуються банки. " Артур Андерсен" розробила комп'ютерну " модель оцінки ризику й інструментів нагляду", яку Банк Англії планує застосовувати надалі. Одночасно Банк планує здійснювати постійний внутрішній контроль над якістю виконання наглядових функцій. Фірма " Артур Андерсен" опублікувала доповідь із рекомендаціями Банку Англії по удосконаленню регулювання діяльності банків і фінансових компаній. Банк погодився з висновками доповіді, назвавши їх " великою програмою змін". У роботі Банку Англії в цій області є серьозні недоліки: 1. у наглядових органів не вистачає ресурсів для спостереження за розгалуженою мережею значних банків 2. більшість сучасних фінансових конгломератів містять у собі і банки, які приймають депозити, і фірми по операціям із цінними паперами, схильні ризикам при їхньому вчиненні 3. регулюючі органи не завжди чітко уявляють собі, яким ризикам подвергаются банки 4. донедавна регулюючі органи у своїй роботі в основному покладалися на підсумовування показників. Але виявлення слабких місць у керуванні і внутрішньому контролі представляється більш важливою задачею. Зміни, про які оголосив Банк Англії припускають, що в майбутньому він буде більше наймати інспекторів і експертів в області похідних фінансових інструментів. Розробляються також нові методи моніторингу банків. У результаті цих реформ щорічні витрати Банку на банківський нагляд (35 фунтів стерлінгів у 1997 р.) можуть зрости на 7-8 мільйонів.[15] Статистична інформація Спеціальний підрозділ Банку Англії - Відділ фінансової і грошової статистики ( Monetary aND Financial Statistics Division) є одним із самих професійних і якісних джерел інформації про стан великобританських фінансових ринків. Нижче приведений приблизний список даних, доступних у Банку: Щотижня: . M0: Weekly Levels - Обсяг М0 за останні 2 місяці з розбивкою по тижням Щомісяця: . Provisional eSTIMATES oF nARROW mONEY - зміни М0 і готівки на місяць,3 і рік . Capital Issues - Зміна вартості компаній. . Provisional eSTIMATES oF M4 aND lENDING - зміни М4 і обсягу кредитування . Lending tO iNDIVIDUALS - обсяг кредитування приватних осіб . Bank oF England: Monetary & Financial Statistics - докладний звіт, який включає в себе огляд грошових ринків, грошових агрегатів і кредитного ринку. Щокварталу . Analysis oF nET bANK lENDING tO UK rESIDENTS - Аналіз чистого кредитування англійських позичальників . Sectoral M4 aND lENDING - зміни в М4 і кредитуванні по секторам . External bUSINESS oF bANKS oPERATING iN tHE UK - операції неанглійських банків на англійському ринку. Піврічні звіти: . Consolidated wORLDWIDE eXTERNAL cLAIMS oF UK-owned bANKS - Зарубіжні операції англійських банків Щорічні: Bank oF England: Statistical Abstract - містить докладну інформацію про банки, ринки капіталу, державної заборгованості, процентних ставках, обмінних курсах. Окрема частина звіту присвячена докладному аналізу грошового ринку. Отже, Банк Англії, як і будь-якій центральний банк, відіграє значну роль в економіці країни. Зараз переплітаються ринкові та державні методи регулювання економіки. Все більша увага приділяється контролю за функціонуванням банківської системи і фінансового ринку. Список використаної літератури: 1. Murray N. Rothbard. The Mystery of Banking. - Richardson & Snyder. - 1983, p. 179-190 2. Банки и банковская деятельность: Англия // Банковские услуги. – 1997- №1. - с.26 3. " Банковский портфель-1", М, " СОВИНТЕК", 1994 р.. 4. Блинов В. Банк Англии хочет усилить банковский надзор// Финансовая Украина.-1996.-№32.-13 августа.-с.20 5. Брайолт К. Денежно-кредитная политика Великобритании//Деньги и кредит.- 1994.-№11-12.-с.37-54 6. "Денежное обращение и кредит капиталистических стран", под ред. Л.Н. Красавиной, М, "Финансы и статистика",1983 г. 7. Дробозина Л. А., Можайсков О. В. Финансовая и денежно-кредитная система Англии. - М.: Финансы, 1976. - с. 126 8. Гадане утримання Білля про Банк Англії. За станом на 4 Марта 1998 ( після схвалення Палатою Лордів) 9. Крупнов Ю. С. Резервная политика центральных банков за рубежом // Банковское дело – 1997 - №3. - с. 28; №4. - с. 34 10. Силаев В. П. Эволюция центральных банков: функции, организация, технология. // Банковское дело – 1995. - №8. - с. 24 11. Топорин Н. Б. Организационно-правовые основы банковской системы Великобритании// Деньги и кредит.-1992.-№11.-с.46-52 12. Федоренко В. М. Федоренко А. В.Денежное обращение и кредит капиталистических стран:Учебник.- 2-е изд., перераб. и доп.-К.:выща шк. ,1989.-288 с. 13. Зміст сайта www.BankOfEngland.co.uk і пов'язаних із ним сайтов уряду Великобританії: Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. Ошибка! Закладка не определена. ----------------------- [1] Murray N. Rothbard. The Mystery of Banking. – “Richardson & Snyder”, 1983 – p. 180 [2] Murray N. Rothbard. The Mystery of Banking. – “Richardson & Snyder”, 1983 – p. 185 [3] Дробозина Л. А., Можайсков О. В. Финансовая и денежно-кредитная система Англии. М.: Финансы, 1976 – с. 126 [4] Силаев В. П. Эволюция центральных банков: функции, организация, технология. // Банковское дело. – 1995 - №8. – с. 24 [5] Дробозина Л. А., Можайсков О. В. Финансовая и денежно-кредитная система Англии. М.: Финансы, 1976 – с. 128 [6] http://www.bankofengland.co.uk/boe.htm [7] http://www.bankofengland.co.uk/custom.htm [8] http://www.bankfacts.org.uk/wib/boe.htm [9] http://www.bankofengland.co.uk/value.htm [10] До официального утверждения Билля о Банке Англии (Bank Of England Bill) Банк обладает этим правом de facto. В настоящее время билль прошел одобрение в Палате Лордов (4 марта 1998) и должен быть одобрен Палатой Общин. [11] Крупнов Ю. С. Резервная политика центральных банков за рубежом. // Банковское дело. – 1997. - №3. – с. 28 [12] http://www.bankofengland.co.uk/borrow.htm [13] http://www.bankofengland.co.uk/note.htm [14] http://www.bankfacs.org.uk/fsbndist.htm [15] Банки и банковская деятельность: Англия. // Банковские услуги. – 1997. - №1. – с. 28 Реферат на тему: Банк России: его функции и взаимоотношения с кредитными организациями Содержание. \|Введение_____________________________________________________________\|3 \| \|___________________________________ \| \| \|Раздел 1. Банк России, его правовое положение и \|4 \| \|функции._____________________ \| \| \| \|Правовой \|4 \| \| \|статус_________________________________________________________\| \| \| \|__________________ \| \| \| \|Организационная \|5 \| \| \|структура______________________________________________________\| \| \| \|___ \| \| \| \|Функции Банка \|6 \| \| \|России_________________________________________________________\| \| \| \|________ \| \| \|Раздел 2. Банк России и его взаимоотношения с кредитными \| \| \|организациями________________________________________________________\|21 \| \|_______________________________ \| \| \| \|Лицензирование деятельности кредитных \|25 \| \| \|организаций_________________ \| \| \| \|Обязательные нормативы деятельности кредитных организаций____ \|27 \| \|Заключение___________________________________________________________\|33 \| \|_________________________________ \| \| \|Список \|35 \| \|литературы___________________________________________________________\| \| \|_____________________ \| \| \|Приложения___________________________________________________________\|36 \| \|________________________________ \| \| Введение. Потребность в центральных банках возникла в связи с развитием товарно- денежных отношений на рубеже перехода от феодализма к капитализму около трехсот лет назад (один из первых центральных банков — Шведский Риксбанк образован в 1668 г.). В XX в. понимание значения роли центрального банка для всего хозяйственного оборота страны становится всеобщим и Международная финансовая конференция, состоявшаяся в Брюсселе в 1920 г., записала, что «в странах, где не существует центрального банка, его следует создать». Центральный банк сочетает в себе черты обычного (коммерческого) банковского учреждения и государственного ведомства, обладая определенными властными функциями в области организации денежно-кредитного обращения. Для центрального банка характерен высокий уровень независимости от прочих государственных структур. Большей частью он подотчетен непосредственно парламенту или образованной парламентом специальной комиссии. Руководителя центрального банка назначает глава государства или парламент. Правительству же, как правило, согласно банковскому законодательству развитых стран Запада предоставляется право подбора кандидатуры на этот высокий пост. Центральный банк обычно создается в форме акционерного общества, наделенного особыми полномочиями. В большинстве случаев его капитал принадлежит государству: но акционерами могут быть коммерческие банки и другие финансовые учреждения. Степень независимости центральных банков неодинакова — от максимально независимого Немецкого Федерального банка до Банка Франции, находящегося в полной зависимости от правительства. Банк России, который рассматривается в этой работе, занимает в этом ряду промежуточное место. Здесь существенное значение имеет четкое законодательное разграничение государственных финансов и банковской системы, т.е. ограничение возможностей правительства пользоваться средствами центрального банка. Раздел 1. Банк России, его правовое положение и функции. Правовой статус Статус, задачи, функции, полномочия и принципы организации и деятельности Банка России законодательно определяются Конституцией Российской Федерации, Федеральным законом "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)" и другими федеральными законами. Согласно Конституции Российской Федерации главной задачей Банка России является защита и обеспечение устойчивости рубля. В соответствии со ст. 3 Федерального закона "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)" основными целями деятельности Банка России являются: укрепление покупательной способности и курса рубля по отношению к иностранным валютам; развитие и укрепление банковской системы России: обеспечение эффективного и бесперебойного функционирования системы расчетов. Реализация этих целей осуществляется Банком России независимо от органов государственной власти (ст. 75 Конституции Российской Федерации и ст. 5 Федерального закона "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)"). Получение прибыли не входит в цели деятельности Банка России. Принцип независимости - ключевой элемент статуса Центрального банка Российской Федерации - проявляется прежде всего в том, что Банк России не входит в структуру федеральных органов государственной власти и выступает как особый институт, обладающий исключительным правом денежной эмиссии и организации денежного обращения. Независимость статуса Банка России отражена в ст. 1, 2 и 5 Федерального закона "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)". Банк России является юридическим лицом и выступает как субъект публичного права. Уставный капитал и иное имущество Банка России являются федеральной собственностью. Полномочия по владению, пользованию и распоряжению имуществом Банка России осуществляются самим Банком России; изъятие и обременение обязательствами имущества Банка России без его согласия не допускаются. Финансовая независимость Центрального банка Российской Федерации выражается также в том, что он осуществляет свои расходы за счет собственных доходов и не регистрируется в налоговых органах. Государство не отвечает по обязательствам Банка России, так же, как и Банк России - по обязательствам государства, если они не приняли на себя такие обязательства. В соответствии со статьей 5 Федерального закона "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)" федеральные органы государственной власти, органы государственной власти субъектов Российской Федерации и органы местного самоуправления не имеют права вмешиваться в деятельность Банка России. В случаях такого вмешательства Банк России информирует об этом Государственную Думу и Президента. Кроме того, Банк России вправе защищать свой статус и полномочия в судебном порядке. Банк России подотчетен Государственной Думе Федерального Собрания Российской Федерации, которая назначает на должность и освобождает от должности Председателя Банка России (по представлению Президента Российской Федерации) и членов Совета директоров Банка России, а также назначает аудитора Банка России и утверждает годовой отчет Центрального банка Российской Федерации и аудиторское заключение. Срок полномочий членов Совета директоров составляет 4 года. Организационная структура Банка России. Центральный банк Российской Федерации представляет собой единую централизованную систему с вертикальной структурой управления. В систему входят: центральный аппарат, территориальные учреждения, расчетно-кассовые центры, вычислительные центры, полевые учреждения и учебные заведения, хранилища, а также другие предприятия, учреждения и организации, в том числе подразделения безопасности, необходимые для успешной деятельности банка. Национальные банки республик, входящих в состав Российской Федерации, являются территориальными учреждениями Банка России. Они не имеют статуса юридического лица и не имеют права принимать решения, носящие нормативный характер, а также выдавать гарантии и поручительства, вексельные и другие обязательства без разрешения Совета директоров Банка России. Задачи и функции территориальных учреждений Банка России определяются Положением об этих учреждениях, утверждаемым Советом директоров. В настоящее время ЦБ РФ прорабатывается вопрос о том, что они могут создаваться по экономическим районам, объединяющим территории нескольких субъектов Российской Федерации. Высший орган Банка России — Совет директоров. Это коллегиальный орган, определяющий основные направления деятельности Банка России и управляющий ею. В Совет директоров входят Председатель Банка России и 12 членов Совета. Члены Совета директоров работают здесь на постоянной основе. Они утверждаются Государственной Думой по представлению Председателя Банка, который является одновременно Председателем Совета директоров. Совет директоров во взаимодействии с Правительством разрабатывает единую государственную денежно-кредитную политику и обеспечивает ее выполнение. Структуру и штаты центрального аппарата Банка России, а также уставы других его структурных подразделений утверждает этот Совет. К его полномочиям отнесены: изменения ставок по централизованным кредитам, норм резервирования, экономических нормативов; определение условий допуска иностранного капитала в банковскую систему России; другие решения по вопросам, имеющим большое значение как для Банка России, так и для банковской системы и экономики страны в целом. Каждое решение Совета директоров считается принятым, если за него проголосовало большинство членов. Таким образом, Совет директоров не только возглавляет и организует работу Банка России, но и регулирует деятельность коммерческих банков страны. Наряду с ним функционирует вне банка Национальный банковский совет. В его состав включаются представители Президента, представители высших органов законодательной и исполнительной власти и эксперты. Общая численность совета не превышает 15 человек. Члены совета утверждаются Государственной Думой по представлению Председателя Банка России. Совет регулярно, не реже 1 раза в квартал, обсуждает концепцию развития банковской системы и вопросы единой государственной кредитно- денежной политики, включая регулирование денежных ресурсов. Рекомендации Совета учитываются при рассмотрении в Федеральном Собрании законодательных актов по вопросам банковской деятельности, а также принимаются во внимание при подготовке решений Совета директоров банка. Подробнее организационная и территориальная структуры Банка России приводятся в Приложении 4. Функции Центрального банка. Центральный банк Российской Федерации занимает особое положение среди всех юридических лиц, занятых управлением или хозяйстве ной деятельностью. С одной стороны, он представляет собой орган государственного управления; с другой стороны, банк выступает как коммерческое предприятие, торгующее деньгами, хотя получение прибыли не служит целью деятельности Центрального банка Российской Федерации. Задачи и функции Банка России определены Конституцией Российской Федерации и Федеральным законом "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)". Основная цель деятельности Банка России - защита и обеспечение стабильности рубля. При этом Банк России выступает как единственный эмиссионный центр, а также как орган банковского регулирования и надзора. Комплекс основных функций Банка России закреплен в ст. 4 Федерального закона "О Центральном банке Российской Федерации (Банке России)", в соответствии с которой Банк России: . во взаимодействии с Правительством Российской Федерации разрабатывает и проводит единую государственную денежно-кредитную политику, направленную на защиту и обеспечение устойчивости рубля; . монопольно осуществляет эмиссию наличных денег и организует их обращение; . является кредитором последней инстанции для кредитных организаций, организует систему рефинансирования; . устанавливает правила осуществления расчетов в Российской Федерации; . устанавливает правила проведения банковских операций. бухгалтерского учета и отчетности для банковской системы; . осуществляет государственную регистрацию кредитных организаций, выдает и отзывает лицензии кредитных организаций и организаций, занимающихся их аудитом: . осуществляет надзор за деятельностью кредитных организаций; . регистрирует эмиссию ценных бумаг кредитными организациями в соответствии с федеральными законами: . осуществляет самостоятельно или по поручению Правительства Российской Федерации все виды банковских операций, необходимых для выполнения своих основных задач; . осуществляет валютное регулирование, включая операции по покупке и продаже иностранной валюты; определяет порядок осуществления расчетов с иностранными государствами; . организует и осуществляет валютный контроль как непосредственно, так и через уполномоченные банки в соответствии с законодательством Российской Федерации; . принимает участие в разработке прогноза платежного баланса Российской Федерации и организует составление платежного баланса Российской Федерации; . проводит анализ и прогнозирование состояния экономики Российской Федерации в целом и по регионам, прежде всего денежно-кредитных, валютно- финансовых и ценовых отношений; публикует соответствующие материалы и статистические данные, а также выполняет иные функции в соответствии с федеральными законами. Прибыль Банка России после направления ее на увеличение ресурсов Банка перечисляется в доход федерального бюджета. Банк России и его учреждения oсвобождаются от уплаты налогов, сборов, пошлин и других аналогичных платежей. Центральный банк владеет такими ресурсами, которыми не в состоянии обладать ни один коммерческий банк. Это объясняется тем, что он: . монопольно осуществляет эмиссию наличных денег и организует их обращение; . выступает для коммерческих банков кредитором последней инстанции. Они получают от него кредиты в тех случаях, когда исчерпали или не имеют возможности пополнить свои ресурсы из других источников; . от имени Правительства управляет государственным долгом, т. е. размещает, погашает и проводит другие операции с государственными ценными бумагами, эмитированными Правительством; . наряду с коммерческими банками производит кассовое обслуживании бюджета, ведет счета внебюджетных фондов, обслуживает представительны и исполнительные органы власти, выдает краткосрочные ссуды Правительств и местным властям; . является «банком банков», так как ведет счета коммерческих банков, связанные с межбанковскими операциями и хранением резервов. Ресурсы Центрального банка представлены в Приложении 5. Как видно из таблицы, основной источник ресурсов — деньги в обращении и средства коммерческих банков. Выпуск денег в обращение, т.е. создание ресурсов путем их эмиссии, осуществляется в процессе кредитования федерального Правительства и коммерческих банков. Кредиты коммерческим банкам выдаются под их обязательства, а также в порядке учета коммерческих векселей. Правительство получает кредит в Центральном банке, представляя свои обязательства. Эмиссия также производится для закупки золота и иностранной валюты. Центральный банк РФ создает свои ресурсы двумя методами. Первый, когда деньги из забалансовых хранилищ учреждений ЦБ РФ приходуются на баланс, т. е. перемещаются в их оборотные кассы. Отсюда наличные деньги уходят в обращение. Выдача денег из оборотных касс производится в пределах остатков на корреспондентских счетах коммерческих банков или счетах других клиентов Центрального банка. Эти остатки при необходимости образуются за счет кредитов, выдаваемых системой Центрального банка. При этом методе речь идет о налично-денежной, т.е. банкнотной, эмиссии. О втором методе речь идет тогда, когда Центральный банк увеличивает свои кредитные вложения путем выдачи ссуд, повышающих остатки на счетах, т. е. на депозитах. При этом следует говорить о депозитной эмиссии. Депозитная эмиссия предшествует банкнотн


	Новинки рефератов :: Реферат: Современная социокультурная ситуация в России XX века (Социология) Реферат: Собственность в международном частном праве (Международное частное право) Реферат: Разработка технологического процесса ТР топливной аппаратуры автомобиля КамАЗ-5320 (Транспорт) Реферат: Страхование как экономическая категория (Страхование) Реферат: Партизанское движение в произведение Л. Н. Толстого "Война и мир" (Литература) Реферат: Пенсионная система России (Страхование) Реферат: Зарождение советского кинематографа (Культурология) Реферат: История башкирского народа в преданиях и легендах (Культурология) Реферат: Политическая социализация (Политология) Реферат: Прикладная социология 28 вопросов (Социология) Реферат: Сущность и функции религии (Религия) Реферат: Коммерческие банки - начало развития на Украине (Банковское дело) Реферат: Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності2 (Международные отношения) Реферат: Регенерация азотной и серной кислоты (Химия) Реферат: Развитие представления о культуре Жана Жака Руссо (Культурология) Реферат: Разграничение косвенного умысла и преступного легкомыслия (Уголовное право и процесс) Реферат: Диагностика одаренных детей (Педагогика) Реферат: Безработица (Социология) Реферат: Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні. (Физкультура) Реферат: свадебный обряд Пинежья (Искусство и культура)


	Copyright © GeoRUS, Геологические сайты