|
Реферат: Словообразование (Литература)
План
Вступ………………………………………………………………..2
1. Словотворення………………………………………………… 4
1. Афікси, префікси, суфікси……………………………….. 6
2. Складні слова………………………………………………11
3. Другорядний тип словотвору…………………………… 16
4. Конверсія…………………………………………………..20
2. Практична частина…………………………………………… 24
Висновки…………………………………………………………..29
Бібліографія……………………………………………………… 31
Вступ
Лексикология вивчає словниковий склад мови і його властивості
(словотвір і значення). При цьому розрізняються загальна лексикологія, у
який вивчаються спільні явища кількох мов, лексикологія спеціальна, у якій
явища розрізняються у межах окремої мови. Звідси предметом англійської
лексикології є лексика англійської мови з усіма її особливостями і
характеристиками.
Мовна лексика – це сукупність слів і словотвірних елементів, які
складають організовану і цілісну систему. Завданням лексикології є
визначення властивостей слів, їх творення, вживання і взаємозалежність у
системі власної мови.
Лексичні явища певним чином об’єднуються за спільними ознаками і
вивчаються у сукупності – у їх морфологічному складі, за значенням, сталими
властивостями, лексико-естетичними ознаками походженням, діалектними
розбіжностями.
Як галузь загального мовознавства лексикологія має свою мету і свої
методи дослідження лексики. У першу чергу мету дослідження складають
походження, розвиток і вживання словникового складу. Методи дослідження при
цьому можуть бути різними, причому не всі вони з однаковим успіхом
застосовуються до окремих лексичних явищ.
Слово вважається головною одиницею лексикологічного дослідження з
тієї причини, що в ньому прославляються закони розвитку і зміни
словникового складу мови. Провідна риса розвитку слова у новітній час – це
перерозподіл значень.
Слово, як і кожна мовна одиниця, - це явище. Що має форму і зміст
(значення). Форма існує завдяки фонетичній оболонці і має морфологічні
категорії.
Лексикологія, як мовна дисципліна, має власні методи дослідження.
Співставлення і опис лексичних фактів проводиться в залежності від мовних і
позамовних причин. Проте мовну структуру інколи неможливо розглянути у
межах самої себе без застосування як інших мовних рівнів, так і явищ
окремих галузей пізнання. Лексикологія тісно поєднана з граматикою,
історією мови, стилістикою, фонетикою, орфографією, лексикографією і
етимологією мови. Окремі лексичні явища інколи потребують даних таких наук,
як філософія, психологія, загальна історія і антропологія.
У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови, слова
змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначають слова, як
одиниці мови, багато в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У
лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має
лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття.
Основна ціль цього дослідження є визначити основні закономірності та
властивості утворення нових слів в англійській мові за допомогою морфеми
–er.
1. Словотворення англійського слова.
Центральне питання словотвору – це вивчення структури і змісту слів.
Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких головними є
такі:
1. Як слово утворюється?
2. Як утворюється складне слово? Що таке складові частини складного
слова?
3. Як значення складного слова стосується значення його складових
частин?
Традиційно слово розглядається як поєднання звука та значення. Слова
table, наприклад, має декілька окремих значень – “стіл, їжа, робоче місце”.
Мовці рідко думають про причини, за якими дана комбінація звуків має ці
значення, а тому часто кажуть, що таке поєднання умовне. Насправді причини
поєднання значення і звукової та морфологічної форми криються у глибині
віків, про що ми маємо етимологічні, хоча і початкові, дані.
Нерозривність формальної структури слова дає змогу, відрізняти його
від інших слів у послідовності мовлення.
Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної
одиниці; через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційні
характеристики двовісного характеру:
морфема слово словосполучення.
Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може
вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник
stand є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні
значення.
Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте,
корінь stand може входити до інших слів, наприклад: withstand, standing.
Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично
складається з двох вільних морфем – прийменника with і дієслова stand, а
дієприкметник standing – з вільної та залежної морфеми – суфікс ing окремо
не вживається.
Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку,
звичайно складається з вільних морфем які утворюють окремі слова,
наприклад: man, son, cow, sheep, top, go, run. Історія розвитку цих слів
свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремих випадках відбивана
наявність двох морфем – man – men, проте таких випадків у мові небагато.
Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному
вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так у широко
вживаному слові conduct і лексоко- семантичному наборі, що його оточує
conductor, deduct, deduce, seduce, seductive і т.д. – префікс –con може
бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишіться, запозичений з
латинського ductio – “веду” і не утворює окремого слова. Таку основу і
називаємо залежною. Залежних основ багато в запозичених словах явище це
закономірне, бо основа запозиченого слова виникла і пройшла шлях
історичного розвитку в іншій мові, наприклад: a-dolese-ent, benefic-i-al,
cour-age, dis-creet, e-logu-ence, facul-ty, hon-est, in-vest-ment, mat-ure,
odi-ous, pre-vent-ion, quanti-ty, re-membr-ance,royal-ty,satir-ize,
satisfac-tion, senti-ment, un-cert-ain, un-pre-dict-ed.
Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення
функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізові. У
гнізді слів act, acting, action, actionable, activate, active, activity,
actor, actual, actuality, actualize, actually, actuate, спільним є корінь
act.
1. Афікси, префікси, суфікси.
Префіксація, як словотвір, полягає в модифікації особи, до якої
префікс приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони
можуть походити із власної мови або бути іншомовними модифікуючи лексичне
значення слова префікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому,
тому і просто слово, і його префікс – дериватив у більшості випадків
належить до однієї частини мови, наприклад abuse - dis-abuse, approve - dis-
approve, bealive – dis-bealive, close – dis-close. Власні англійські
префікси походять від окремих слів. Таких префіксів небагато – a-, be-,
fore-, mid-, un-. Префікс mis- змішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр.
me, mes).
Префікс а-, що походить від давнього англійського прийменника an,
вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану,
становища, наприклад: aback, afloat, agaze, alike, amount, anew,apiece,
arise, asleep, atremble, awake.
Та частина слів де префікс утворює прислівники, невелика, при чому
окремі прислівники сприймаються як прості слова, нор.: before, beyond. У
тих випадках де давня форма by залишилась наголошеною, утворились похідні
слова, що пишуться через риску, наприклад: by-gone, by-law, by-word.
У сучасній англійській мові префікс be- вживається, головним чином,
для утворення дієслів. Серед них можна виділити:
1. Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення
”скрізь, всюди” (all ever, all around), наприклад: bedabble,
bedaub, bedeck, bedight, bedraggle, begird, beloy, beset, beslaver,
besmear, besmirch, bespatter, bestrew;
2. Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення
остаточності чи, навіть, надмірності дії, наприклад: becall,
becalm, bedizen, bedrug, befall, befit, beget, begrudge, behave,
bemuse, bescorch, beseech, bestir, betray, bewitch, bewray;
3. Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів
у перехідні, наприклад: belabour, bemoan, bespeak, bethink, bewail,
bewilder;
4. Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова
із загальним значенням “творити, робити” від іменників та
прикметників, наприклад: bedim, befoul, belate, belittle, besot;
5. Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова
із загальним значенням “називати таким чином”, утворених від
іменників, наприклад: becalm, becloud, bedew, befog, befniend,
betcoth;
6. Підгрупу перехідних дієслів із значенням “оточувати; впливати на
щось; обходитися з кимсь певним чином”, утворених від іменників,
наприклад: becalim, beclaud, bedew, befog, befnied, begrime,
bespangle, betroth.
За допомогою префікса -be - від іменників утворюються також
прикметники із значенням зневаги, наприклад: bedrabbled, beflagged,
beneaped. За значеннями із підгрупи випадає прикметник beloved.
До власне англійських налележить і префікс for-. Загальновживані слова
с префіксом -forget, -forgive, -forbid, -forgake.
Префікс –non це морфологічний варіант частки –no, що вживається перед
прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, наприклад: non-
operational, non-skid “не слизький”; вживається префікс і при утворенні
іменників, наприклад: non-priority “відсутність зверхності”. Загалом цей
префікс може спонтанно вживатися майже з кожним іменником чи прикметником,
вказуючи на відсутність якості.
Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм. Віддієслівним
іменником та іменником-агентом, що закінчується на суфікс – er. Особливість
префікса полягає у його здатності вживатися з похідними іменниками і
дієсловами, які набувають разом з ним ідіоматичного значення. Звідси
походять такі лексичні пари, як to come on- oncoming, to flow – onflow,
goings-on – ongoings, hanger – onhanger.
Власне англійський префікс out- один з найпоширеніших у мові. Разом з
префіксом un- він є найтиповішою морфемою англійського словотвору; за
підрахунками і той, і другий входить до складу майже тисячі слів кожний.
Випадки вживання префікса досить розгалужені. Головні з них такі:
1. префікс може вживатися з кожним дієсловом, що має еквівалентне
словосполучення, наприклад: to outlaze – to laze out, to outspeak –
to speak out;
2. часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник, герундій
та віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення,
наприклад: outclearing “видатки на прання білизни”, outfighting
“боксування на відстані довжини руки”, outstanding “визначний”,
outwork “застарілий”;
3. при утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатися
прийменник out, від безприйменникових (простих) дієслів та похідних
іменників виникають значення :
а) процесу (часто такого, що з’являється як повторення), наприклад:
outbreak, outburst, outcry;
б) наслідники дії, наприклад: outcome, outcrop;
в) пасивної залежності від дії, наприклад: outlay, outlook, outturn;
г) місця або часу дії, наприклад: outfall, outlet, outset, outstart;
4. при утворенні іменників з описовими якостями префікс надає
значення:
а) зовнішніх рис й характеристик, наприклад: outback, ounline,
ountside;
б) відокремлених особливостей, що властиві цілому, наприклад:
outhouse, outfield, outrider, outskirts, outworker.
Префікс over- також один з найупливаліших англійських словотворчих
засобів. обов'язково
Суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходяться між
корінням та закінченням і входять до складу основи. Не вживаючись
незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на
мовотвір.
Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:
1. Від суфікса що походить з власної мови, наприклад: darkness. У цих
випадках наголос повтору не змінюється;
2. Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і
запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу;
3. Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи
при цьому наголос.
У вживанні прикметників з суфіксами –ic і –ical в окремих випадках діє
закон лінгвістичної економії; такі терміни, як botanical, historical,
geographical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця у
значеннях, скажімо, geographical і geographic, historical і historic,
tropical і tropic зберігається.
В ході історичного розвитку лексики обставини склалися таким чином, що
основи сполучуються лише з певними афіксами. Здатність основ приєднувати ті
чи інші афікси називається комбінуючою. Відомий і інший термін для цього
явища – валентність. Комбінуюча здатність залежить від кількох факторів, а
саме:
1) певних граматичних категорій основи; окремі суфікси можуть
приєднуватися лише до іменника (прикметника, дієслова);
2) смислу (змісту) основи і суфікса; до прикметників, наприклад, що мають
негативне значення, не приєднуються префікси in- чи un-;
3) фонетичних особливостей основи і афікса. Так численні суфікси
потребують відповідного закінчення основи.
Комбінуюча здатність основ і афіксів традиційно розглядалась за їхніми
окремими властивостями. В реальності справи постають таким чином, що
морфологічні зміни в основі, префіксація і суфіксація на власній і
запозиченій основах утворюють ціле семантичне гніздо із складним
переплетінням згаданих явищ. Розглянемо деякі випадки.
Продуктивні суфікси, що чергуються –ar, -er, -or, входить до складу
багатьох іменників із значенням “той, хто виконує діло” і приєднуються,
головним чином, до дієслівних основ, наприклад: aclor, baker, barber,
dancer, racer, wrecker, doctor, painter. Аналіз безпосередньо складових,
скажімо, іменника pacifer буде такий: pacifer ім., pac (pacis) лат. корінь,
що означає “мир”.
Спостереження над комбінуючою здатністю основ і афіксів дає можливість
установити закономірності цього виду словотвору та виділити лексико-
граматичні класи деривативів, що особливо потрібно при класифікації
неологізмів.
1.2. Складні слова.
Слова поділяються на прості і складні.
Слово може утворюватися шляхом складення двох або більше слів. При цьому
приєднується незалежні діючи основи, наприклад: skid-lid “захисний шолом
водія”, aircraft “літак”. Якими критеріями слід керуватися у визначенні
структури наведених прикладів?
У сучасному мовознавстві форма складного слова вживає на визначення: те,
що написано разом, вважається одним словом. Але оскільки писемна мова
вторинна, то і в усному мовленні мають бути критерії, за якими слід
визначити тип слова. Не дотримуються постійності і лексикографічні джерела
слова sunflower може писатися sun-flower і sun flower. Слово sun-burn
означає “загар, засмага”, а sunburn – “сонячний опік”. Слова, що пишуться
через дефіс, можуть бути і складними словами і словосполученнями.
Другий фактор, що впливає на визначення складного слова – це його
значення. Якщо складне слово має одне, відокремлене значення, що
відрізняється від значення компонентів, то таке слово можна вважати окремою
одиницею. Значення слова handful “пригорщня” охоплює специфічну міру,
відмінну від значень слів –full і –hand. Фрази tomato soup чи commander-in-
chief вказують на єдність значення, проте не можна з певністю стверджувати,
що це окремі слова. Ця особливість стосується багатьох фразеологічних
одиниць, наприклад: in the least, to be ahead of.
Існує найважливіша фонетична ознака, що відрізняє складне слово від
словосполучення. Це наголос. Якщо слово має один головний наголос то його
можна вважати окремим словом, наприклад:
a ’blackbird – a’ black ‘birs
a ‘handful – a’hand ‘full (of)
Словосполучення, що має тенденцію до об’єднання в одне слово, може
зазнати навіть фонетичних змін. Це видно на прикладі злиття слів break i
fast; у слові breakfast дифтонг [ei] звузився до звуку [e].
У сучасній англійській мові складні слова або композити (compounds words,
composites) є наслідком продуктивного процесу словотвору. Складні слова –
це такі лексичні одиниці, що складаються з двох і більше основ і вживаються
як незалежні форми.
Словоскладення на думку окремих дослідників, є головним напрямком
розвитку лексики мови, бо воно – найпродуктивніший тип словотвору. Складні
слова розподіляються наступним чином:
1. З точки зору приналежності до різних частин мови (функціонально).
Більшість складних слів – це складні іменники типу aircraft,
moonshine, red-headed, white-faced, складні дієслова є наслідком
подальшої деривації, тобто утворюється від складних іменників, що вже
існують, шляхом конверсії, наприклад:
to snub-nose
to deep-root
to bad-test
Складні прислівники і сполучники складають незначну частину із загальної
кількості композитів; неологізми серед них не зустрічаються. Слова типу
inside, within, існують у мові протягом давнього часу. На увагу
заслуговують ще й такі факти. Значна кількість старих слів застаріла, що
дає змогу окремим дослідникам вважати словоскладання непродуктивним видом
словотвору. Головна ознака зовнішнього характеру складного слова полягає
у його відокремлені від фрази; остання утворюється за певними
синтаксичними правилами, тоді як складне слово має власні правила
словотвору.
2 розподіляються складні слова і у відповідності з типами словотвору. Два
види композиції охоплюють власне композити і ті слова, що утворені водночас
за двома зразками – словоскладання і деривації. Останні утворення -
похідного типу.
До дериваційних складних слів слід віднести і похідні складні іменники,
наприклад: a hold-up, big to hold up, a cast-away, big to be cast away.
Конверсія у таких випадках перетворює дієприслівникові фрази у слова. До
складних слід віднести також фрази яки набули статусу композитів завдяки
широкому вжитку, що спонукало до їхнього орфографічного оформлення як
окремих лексичних одиниць. Для прикладу пошлемося на прикметники middle-of-
the-road “половинчастий”, never-to-be-forgotten “незабутній”.
Складні слова умотивовуються і семантично, і структурно компонентами, що
ці слова утворюють. Стосунки між компонентами досить складні, тому що при
утворенні складного слова значення їх можуть змінюватися. До того ж, вони
обов’язково впливають один на другий і мають підмічати певним граматичним
правилам. Суборденативні складні слова – це такі слова, складові частини
яких структурно і семантично взаємозалежні, не дорівнюючи при цьому одна
одній.
Складні іменники субординативного типу часто несуть у собі семантичну
зміну значення, пор. : white-eye “різновид птаха”, bluecoat “солдат, вояк”
pony-tail “зачіска, кінський хвіст”.
Порядок основ у композитах може бути таким:
1. прикметник + іменник, наприклад: blackbird, dead-line, free-trader,
left-hand.
2. дієслово + іменник: dash-board, dive-bomb, feed-pipe, tow-rope.
3. іменник + іменник: ash-bin, axe-stone, foot-ball, iceberg, kettle-
drum.
4. іменник + прикметник: brain-sick, cafe-free, sky-blue.
5. прикметник + прикметник: pole-green, red-hot.
6. числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.
У координативному композиті один із складових компонентів не має переваги
над другим. Обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри
незалежні. Переважна більшість коорденативних складних слів – це надбання
розмовного шару лексики. Їм властива проста морфологічна форма, семантична
влучність і широке емоційне забарвлення. Складні слова розпадаються на
великі групи – частини мови. Найчисленнішими є складні іменники.
Складні іменники розподіляються в залежності від типу взаємин між
компонентами. Ці взаємини визначаються порядком модифікації складових
частин: перший компонент може індифікувати другий, і навпаки один із
компонентів, крім того, взагалі може бути не іменником. Складні іменники
тому поділяють на екзоцентричні, тобто такі, у яких лише комбінація обох
елементів дає назву відповідного поняття, наприклад: baffle-board
“перегородка”, dog-bee “трутень”, leather-head “дурень”.
Найпоширінешою структурною формулою складних іменників є формула N+N.
Останнім часом спостерігається значна продуктивність складних іменників
утворених від дієслів з постпозитами (прийменниками) або прислівниками.
Останній компонент ніби умотивовує конверсію утворюючи врешті складний
іменник, наприклад: a black-out “скорочення робочого дня з наступними
скороченнями платні”.
1.3 Другорядні типи словотвору.
Скорочення – це частина слова що вживається після втрати його окремих
елементів. Пропущення якоїсь частини слова проходить від явища узагальнення
і відноситься до факторів мовної економії.
Скорочення – це, у першу чергу, узагальнення. Для повної форми слова
чи словосполучення, які набули скороченого вигляду, обов’язковими були
висока частотність та популярність вживання, або й складність структури.
Більшість скорочень, які ми вживаємо, утворені від повних аналогій, добре
знайомих мовцям.
Скорочення в усному мовленні завжди співіснують поряд з повними
формами, наприклад: doc – doctor, proff – professor, sis – sister, mike –
microphone. Відрізняє їх лише синтаксичне та емоційне забарвлення, яке
наростає в усній мові. Співвіднесеність між скороченням і повною формою
може порушуватися лише в поодиноких випадках: doc, наприклад, може означати
і лікаря (звідки, власне, скорочення і походить), і власника вченого
ступеня, доктора наук – тут спостерігається звичайне явище полісемії
внаслідок збігу морфологічних форм.
Скорочення cab у сучасному значеенні “таксі” походить від слова
cabriolet. Семантичне розходження у цьому випадку - діахронного порядку.
Скорочення до певної міри – редукція слова до однієї з його частин,
причому форма може втрачати початок, середину або кінець. Нові утворення
здатні вживатися як вільні форми, набуваючи при цьому граматичних
категорій. Іменникові скорочення вживаються у множині –profs, -docks,
набувають закінчення родового відмінка –prof’s explanation, dad’s chair. У
більшості випадків скорочена форма легко корелюється з відповідною повною
формою. Втрачену частину повної форми мовець знаходить легко; це, до речі,
одна із необхідних умов скорочення як мовного явища. Повна форма ніби
слідкує за скороченням, наприклад: maths –mathematics, exam – examination,
Tom – Thomas. У цих випадках відповідні форми – не синоніми, а варіанти
одного слова.
Усні скорочення переважно моно семантичні, наприклад: com – commander
“командир”, det – detachment “підрозділ”, memo – memorandum “меморандум”,
oleo – oleography “олеографія”. У більшості випадків скорочення це найбільш
інформативна частина його прототипу. При утворені скорочення автори
намагаються опустити ненаголошені склади, хоча це і не є обов’язковою
умовою творення.
При скороченні нові форми належать, звичайно, до тієї ж частини мови,
до якої належить і прототип. Переважначастина скорочень – це іменники і
прикметники, причому прикметники зустрічаються значно рідше.
Щодо форми скороченої частини розрізняємо три типи скорочень: кінцеве
(апокопу), серединне (синкопу) і початкове (аферезу).
Скорочення, у яких спрощується серединна частина форми, складають
слова, що зберігають кінцевий приголосний, наприклад: cons – conveniences,
math – mathematics, specs – spectacles, gent’s – gentelmen’s (room).
Синкопа може виникати внаслідок поетичного ритму, наприклад: ma’am – madam,
o’er – over.
Коли спрощуються початкові і кінцеві частини прототипу, утворюється
скорочення з однією серединною частиною, наприклад: flu – influenza,
fridge – refrigerator. Вживана частина прототипу – це, звичайно, його
наголошена частина, яка типова лише для просторіччя.
Окремо слід зупинитися на скороченнях власних назв. Зменьшувально-
ласкаві назви притаманні всім індоєвропейським мовам; на грунті спільних
етимологічних назв ці мови мають і багато спільних імен. Скорочуються, як
відомо, і чоловічі і жіночі імена. Більшість скорочень власних імен – це
апокопа, наприклад: Bart-Bartholomew, Ben – Benjamin, Bert – Bertram, Chris
– Christopher, Clem – Clement.
Стилістично скорочення належать до різних розмовних і писемних стилів
– побутового, військового, газетного, спортивного. Часто скорочуються слова
дитячої лексики, наприклад: dad, mom, sis, gran, granny. Існує до певної
міри взаємопроникнення цих стилів, проте воно різне в різних прошарках
лексики. Так, скорочення в галузі дитячої лексики не виходять за межі
домашнього побуту, шкільні і студентський скорочення популярні в навчальних
закладах. Військові скорочення, навпаки, виходять за межі казарми і
полігену, а газетярські спостерігаються на всіх рівнях усного мовлення.
Службові слова, як правило, не скорочуються, за винятком сполучника
and, що зводиться до позначення &. Прийменники в абревіатурах, загалом,
зберігаються, наприклад: C-in-C – commander-inchief, c-to-c – centre to
centre.
Скорочення, що часто трапляються в усній і писемній мові, виконують
певну синтаксичну функцію у реченні і набирають граматичних закінчень,
наприклад: buses, cruits, docs, fridges, вживаються з означеним і
неозначеним артиклем – a cap, the UNO, the USA. Вони можуть приєднувати
афікси і входити до складу композитів. Процес утворення скорочень досить
активний, і кількість їх постійно зростає.
Зворотній словотвір – це процес у якому деривація нових слів
відбувається шляхом втрати афікса існуючого прототипу. При цьому
відбувається морфемне перетворення структури слова. Спрощення афікса не
обов’язково стосується іменника, що означає виконавця дії. Зворотне
утворення “to gas” залити пальне а бак автомобіля” походить від іменника
gasoline, а збіг з іменником gas “газ” часто потребує контекстного
уточнення.
Римовані комбінації або редуплікативні композити утворюються шляхом
повторення тієї ж самої основи, наприклад: ack-ack, choo-choo, go-go.
Римування має свій мовний статус. Існує кілька типів повтору.
Найпроостіший римовані утворення ще мають назву ітерації-повторення,
наприклад: boo-boo, go-go, yuk-yuk. Такі повтори близько існують з
вигуками.
4. Конверсія
Процес утворення нового слова може бути поєднаний з переходом його із
класу однієї частини мови в інший. Це одне із головних джерел поповнення
мовної лексики і для нього майже не існує формально-морфологічних обмежень.
Таке морфоло-семантичне перетворення називається конверсією. Термін вперше
вжив відомий дослідник англійської мови Р. Суіт у своїй книзі New English
grammar у 1891 році.
Інші дослідники протиставляли терміни функціональна зміна, нульова
деривація, кореневе творення, про те термін конверсія видався найбільш
вдалим. У мові існує значна кількість слів, форми яких не мають ніяких
зовнішніх ознак для визначення їх приналежності до певної частини мови.
Глянувши на слово house, ми не в змозі установити його формальний
граматичний клас – воно може вживатися як іменник, прикметник та дієслова.
Конверсія – це засіб словотвору, при якому утворення нової частини мови
на грунті одного кореня викликає внутрішні зміни мовної одиниці. Змінюються
при цьому семантичні зв’язки слова і його синтаксичні функції. Це
стосується як поширених випадків конверсії – утворення дієслів від
іменників та іменників від дієслів, - так і зміни у межах інших частин
мови, що видно із наступних прикладів: for ward a-adw-n-v-int, hollow-adw-
a-v, like a-adv-prep-n. Словоформа out викликає зацікавлення своєю
принадлежністю до 5 частин мови – іменників, прикметників, прислівників,
прийменників і, навіть, вигуків (out! – “геть!”).
І навпаки такі широковживані дієслова, як ask, assail, argue, reduce,
refer, reflect, в іменники чи інші частини мови не конвертуються.
Конверсію, тому, не слід вважати, як це часто робиться, всеосяжним
типом словотвору. Системність засобів словотвору – явище гнучке. Конверсії
інколи уникають слова, що набули якогось словотвірного афікса (особливо,
префікса), а також слова, які при зміні парадигматично статусу виявляють
семантичну не відповідальність іншій частині мови. З цієї причини,
наприклад, не конвертуються іменники типу an area, а задля морфологічних
потреб входять до відповідних словосполучень.
Характерною ознакою конверсії є те, що їй підвладні, головне,
широковживані слова з простою морфологічною структурою.
Конверсія-переважаючий тип дієслівного словотвору. Нові дієслова
утворюються часто від іменників. Утворені іменника від прикметника – процес
набагато складніший, ніж конвертування прикметника від іменника. Це
пов’язано з суттевеми змінами семантичної структури прикметника: значення
якості нелегко перетворити на значення предмета. Субстантивація власних
назв – явище досить поширене в англійській мові. В наслідок опредмечування
утворені назви мешканців країни, міст, континентів.
Іменники можуть утворюватися від прикметниковщ-прислівникових сполучень.
Існують певні морфологічні перешкоди, через які відповідне слово не може
конвертуватися. Так, раніше майже не конвертувалися складні іменники -–до
конверсії не спонукала сама складність структури слова. Дієслівна конверсія
не здійснюється стосовно географічних та власних назв.
Не конвертується віддієслівні іменники та іменники, що мають закінчення
–ation, -ing, -ty, окремі загальні назви з високою мірою конкретності.
Морфологічне обмеження діє і в корелятах типу to cut in – an incut.
Похідний іменник такого типу – наслідок морфологічного перетворення
дієслівної фрази з прийменником – подальшої конвертивної деривації не дає.
Кожне обмеження, як і кожне правило, стосується відповідного шару
лексики. Лексика широкого вжитку лише підлягає різними трансформаціями, у
такому числі і конверсії. Серед широко вживаних дієслів маємо значну
кількість таких, які легко конвертуються в іменники і навпаки. У певній
мірі однаково навіть їх сполучуваність.
За лексико-семантичними характеристиками дієслова поділяються на три
підгрупи: стану, процесу і руху. Спостереження показують, що ступінь
охоплення конверсією дієслів класу залежність від діапазону ознак дії,
притаманних лексичній одиниці.
Численними є другорядні типи словотвору – скорочення (усні і писемні)
бленд, звукозміна, умляут, чергування наголосу, зворотній словотвір,
звукова імітація, фонетичне і морфологічне варіювання слова, римовані
комбінації.
Своєрідним типом словотвору є конверсія – активний процес, який
відбувається на трьох рівнях: морфологічному, синтаксичному і семантичному.
Процес конверсії охоплює майже всі частини мови. Проте найактивніший він у
межах іменника і дієслова. Конверсія має кілька критеріїв похідності, що
визначають первинність однієї форми і вторинність другої. Діахронно
розмежовується випадки конверсії, викликаної втратою одного з значень і
власне конверсії, що набула високої активності протягом новітнього часу.
Конверсія на сьогодні практично не має обмежень стосовно різних частин
мови, супровідних відив словотвору на походження слів.
2. Практична частина
Складні і складотворчі лексеми з суфіксом –er в англійській мові.
В сучасній англійській мові, особливо в останні десятиріччя
спостерігається активний процес утворення як складних так і складнотворчих
іменником з суфіксом –er, які утворюються по моделям N+(V+er): atomsmasher,
pen-pusher, bridoe-builder, earthshaker, leg-puller; (N+N) +er:
beachcomber, keynoter, headliner; (A+N)+er: free-styler, golden-ager, high-
riser.
Розглянуті нами складні іменники з останніми (стоячим перед суфіксом –
er) дієслівним компонентом являють собою значно велику групу слів (4240
одиниць) які належать до пізних стилістичних шарів лексики, і виражають
різні поняття пов’язані з різними сторонами суспільного, господарського,
культурного питання людини, науки, техніки, побуту і спорту:
Moon crawler – лунохід
Head teacher – директор школи
Head worker – робітник розумової праці
First-rater – яхта, судно першого класу
First nighter – постійний відвідувач театральних прем’єр
First-offender – (людина) засуджена вперше
Bone-shaker – старий автомобіль
Teenager – підліток; юнак чи дівчина
Bobby-soxer – дівчина-підліток
Sea-robber – морський розбійник, пірат
Strike-fighter - штурмовик
Slumd weller – житель нетрів
Box-holder – 1. Абонент ложі (в театрі, на стадіоні, часто по
підписке)
2. абонент почтової скриньки
Eyewinker – вія, повіки, пишинка в оці
Hot-gospeller – провідник-евангіліст
High-riser – багатоповерхова будівля, висока будівля
Baby-minder=baby-sitter (child-minder) – няня що приходить або дівчина
– школярка, залишається з дітьми за платьню (the first national study of
backstreet babyminding – childminder – to be published this week states
that the registred chilminders care for about 100000 underfives/ MS’, 1979
sept. 19)
З точки зору характеру основ, котрі утворюють структурно – складні
одиниці з формантом –er, останні поділяються на дві групи. В першій
виделяють структури типу “основа іменника + основа дієслова”, наприклад:
Curtainraiser – невеликі п’єси, що проходять перед головною п’єсою
Shopwalker – службовець, який спостирігає за покупцями (особливо в
магазинах самообслуговування)
Strap-hanger – стоячий пасажир (в автобусі, метро)
Speech-maker – виступаючий з доповіддю, оратор
Money-lender – лихвар
Bone-breaker – лікар
Shop-lifter – магазинний крадій
Book-hunter – колекціонер рідкисних книг
Book-maker – букмекер
Thanksgiver – той, хто дякує, вдячний
History-maker – творець історії
Weight-watcher – людина, яка слідкує за своєю вагою
Crowd-puller – видовище
People-mover – пасажирський маршрутний транспорт
Slumdweller – жітель нетрів
В другій структурній грпі виділяють складнотворчі лексеми моделів:
1. (N+N)+er
2. (A+N)+er
1) rail-roader – залізничник, господар залізничної дороги
machine-gunner – кулеметчик
car-topper – човен, що перевозиться на криші автомобіля
2) double-decker – двухповерховий автобус
slow-milker – тугодійна корова
whole-timer – робітник, який працює повний робочий день, або повний робочий
тиждень
І на кінець маємо декілька слів структурні відношення основ яких дещо
інші наприклад:
Go-getter –пробивна людина, єнергійний, успішний
Do-gooder (=well –doer) 1. 1)добродійна людина
2) людина боргу
Well-wisher – доброзичлевий
Hard-finisher – рідко фінішуючий бігун
В доповнення до великого-англо-російського словника “ (1980) нами
вилучений багаточисленний корпус лексем (197 один.) з них побудованих по
моделям: N+(V+er) – 124, (N+N)+er – 37, (A+N)+er – 26, по останнім моделям
– 10 (one-piecer, one-liner, three-wheeler, all-nighter, no-hoper, nine-to-
fiver, rank-and-filer, rain-bow-chaser). Приклади:
One-liner – гострота
One-piecer – одяг з одного предмету: сукня, комбінзон (на відміну від
костюма)
Three-wheeler – 1) трьохколісний автомобіль
2) трьохколісний велосипед
3) мотоцикл з коляскою
Nine-to-fiver - службовець (з повним робочим днем)
Rank-and-filer – рядовий представник (професії), рядовий член
організації, звичайна людина.
Backpacker – Піший турист, альпініст
Eye-liner – косметичний карандаш для підфорбування вій
Freightliner – потяг для контейнерних перевезень
Keystoner – житель “ключового штату” (жартівливе прізвисько жителя
або уроженця штату Пенсільванія), пенсильванець
Night-porter – нічний вахтер
Skytroper – десантник - парашутист
(A+N)+er
goldenager – людина у зрілому віці, людина яка находиться на
відпочинку
High-ranker – високопоставлена особа, “велика людина”, великий
начальник
Highschooler – школяр середьньої школи, школяр
Основну масу аналізуючих нами слів складають іменників, між
компонентами яких налічують об’єктні відносини. Так наприклад в “ Доповнені
до великого англо-руського словаря” (1980) зарегістрований корпус з 124
слів моделі N+(V+er):
Hip-huggers –штани в обтяжку, з поясом нижче талії
King-maker – вліяюче лице, од якого зависить призначення на високу
посаду
Gas-guzzler – неекономний автомобіль
Bushwhacker - снайпер
Schoolkeeper – завідуючий господарством учбового закладу
Структурно-складні слова с формантом –er функціонують в англійській
мові в одному, двох (рідше в трьох) близьких або опосередкових значеннях.
Регулярними являються приклади метонімічного переносу значень в структурно-
складних лексемах з формантом –er, які проходять по регулярним видам
асоціативного зв’язку або типовим для англійської мови парним комбінаціям
значеннь. Чим більше існує слів, значення якиє розрізняються однією і тією
ж семантичною асоціацією, тим регулярніше такий тип багатозначності. Один з
відмінних рис складних і складнотворчих лексем з кінцевим формантом –er
являється іх здатність поєднувати в одному слові значення місця, механізма,
різних речовин, не матеріального аспекта.
Dish-washer – той що миє посуд
Left-hander – лівша, боксер лівша, удар лівою рукою
Noise-maker – 1. Шумний гуляка, 2. Джерело шуму (фабрика, трамвай), 3.
Гудок, свисток, транзистор.
Third-rater – трєтій сорт (про людей)
Bach-handler – 1. удар тильною стороною руки, 2. Зрадницький удар; ніж
в спину, підніжка, 3. Зайва склянка піва
Head-liner амер. розп. 1. Виконуючий, ведучий (центральний) номер
програми, 2. Популярний актор, зірка єкрану
Book-holder – 1. Підставка для книг, 2. суфлер
Newsmaker – амер. 1. Людина, про яку варто писати (в газеті); цікава
або видатна особа. 2. Newsbreak – інформаційна причина; цікава подія або
пригода;
Висновок
Як і передбочалося основні цілі цього дослідження були досягнуті.
Основна ціль цього дослідження була визначити основні випадки утворення
слів за допомогою морфеми –er.
Розглянуті нами складні іменники з останніми (стоячим перед суфіксом –
er) дієслівним компонентом являють собою значно велику групу слів (4240
одиниць) які належать до пізних стилістичних шарів лексики, і виражають
різні поняття пов’язані з різними сторонами суспільного, господарського,
культурного питання людини, науки, техніки, побуту і спорту.
В доповнення до великого-англо-російського словника “ (1980) нами
вилучений багаточисленний корпус лексем (197 один.) з них побудованих по
моделям: N+(V+er) – 124, (N+N)+er – 37, (A+N)+er – 26, по останнім моделям
– 10 (one-piecer, one-liner, three-wheeler, all-nighter, no-hoper, nine-to-
fiver, rank-and-filer, rain-bow-chaser).
Основну масу аналізуючих нами слів складають іменників, між
компонентами яких налічують об’єктні відносини. Так наприклад в “ Доповнені
до великого англо-руського словаря” (1980) зарегістрований корпус з 124
слів моделі N+(V+er):
Структурно-складні слова с формантом –er функціонують в англійській
мові в одному, двох (рідше в трьох) близьких або опосередкових значеннях.
Регулярними являються приклади метонімічного переносу значень в структурно-
складних лексемах з формантом –er, які проходять по регулярним видам
асоціативного зв’язку або типовим для англійської мови парним комбінаціям
значеннь. Чим більше існує слів, значення якиє розрізняються однією і тією
ж семантичною асоціацією, тим регулярніше такий тип багатозначності. Один з
відмінних рис складних і складнотворчих лексем з кінцевим формантом –er
являється іх здатність поєднувати в одному слові значення місця, механізма,
різних речовин, не матеріального аспекта.
Бібліографія.
1. Н.М. Раєвська “Теоретична граматика сучасної английської мови”.
Видавниче об’єднання “Вища школа”. Київ. 1976. – 141с.
2. Р.А Клоуз “Довідник з граматики для вивчення английської мови”. Москва.
1979. – 86 с.
3. М.І. Мостовий. “Лексикологія английської мови”. Харків. Видавництво
“Основа” 1993. – 255с.
Реферат на тему: Смертная казнь
Тема: "Смертная казнь: "за" и "против".
Образовательная задача: Познакомить учащихся с историей смертной казни в
России с древнейших времен до наших дней, дать сравнительную характеристику
применения ее в других государствах, таких, как США, Иран.
Развивающая задача: Сформировать у учащихся представление о деятельности
суда присяжных при Саратовском областном суде, помочь усвоить правовые
понятия: "преступление", "наказание", "суд присяжных".
Воспитательная задача: Научить ребят грамотно вести дискуссию, находить в
ходе ее необходимые и уместные аргументы, уметь отстаивать свою точку
зрения, воспитывать тем самым уважительное отношение к чужому мнению.
Материально-техническое обеспечение урока
1. Статья ? 59 УК РФ (на доске).
2. Уголовный кодекс РФ у каждого на столе.
3. Материалы по вопросу смертной казни: вырезки из газет "Совершенно
секретно", "Версия", "Аргументы и факты", журналы "Государство и право".
План урока
1. История смертной казни в России с древнейших времен до начала ХХ века.
2. Историческая справка о смертной казни в Советском государстве.
3. Причины опасных преступлений. (Лекции по этому поводу психологов,
юристов).
4. Вопрос смертной казни в США, Иране и других государствах.
5. Рассмотрение данного вопроса в России, в т.ч. в Саратове.
6. Дискуссия учащихся: "Нужна ли "смертная казнь" сегодня".
Из истории смертной казни в России
Вопрос: "за" и "против" по поводу смертной казни впервые был поднят в
Древней Греции во время Пелопонесской войны, когда город Митилена,
расположенный на острове Лесбосе, восстал против Афин и переметнулся на
сторону противника. Разгневанные афиняне, захватив Митилену, решили жестоко
наказать изменников и предать казни все мужское население города, а женщин
и детей обратить в рабство.
Во время решения участи митиленцев было высказано два мнения. Афинский
демагог Клион призывал покарать митиленцев за восстание смертью. Афинянин
Диодот был против смертной казни, потому что все люди могут совершать
поступки и ошибаться. В споре Клиона и Диодота победителем оказался
последний - Народное собрание Афин проголосовало против смертной казни
мужской половины Митилены. Прообразом смертной казни была кровная месть,
широко распространенная у горцев Кавказа.
Слово ученика
Смертная казнь в России имеет свою историю. В княжеской Руси долгое время
судили на основе традиций, правил, передаваемых из поколение в поколение.
Широко была распространена кровная месть - мстили за убийство или другое
преступление против родича. После принятия христианства стали судить по
Библии. Князь Владимир Святой не решался казнить даже "ведомых лихих людей"
(в современной терминологии - рецидивистов), ссылаясь на Библию: "Греха
боюсь". И лишь иное толкование Библии служителями церкви убедило князя
впервые ввести на Руси наказание в виде смертной казни.
Около 1072 г. три сына Ярослава Мудрого вместе со своими боярами составили
в Киеве кодекс законов, названный "Русской Правдой", который и стал
основным законом Руси на протяжении четырехсот лет. "Русская Правда"
отменила кровную месть и определила денежные штрафы за различные
преступления. Исключения, конечно, были. Так, во времена князя Дмитрия
Донского были казнены купец Никомат Сурожанин и боярин Иван Вельяминов за
измену и покушение на жизнь князя.
Слово учителя
Таким образом, "Русская Правда" не знала смертной казни. Впервые в истории
русского государства смертная казнь законодательно была закреплена в 1398
г. в Двинской уставной грамоте, юридически оформившей вхождение двинской
земли в состав Московского государства. В ст. 5 этой грамоты говорится:
назначение смертной казни только в одном случае - за кражу, совершенную в
третий раз. Покровская судная грамота 1467 года значительно расширяет
случаи применения смертной казни:
1. Воровство в церкви
2. Конокрадство
3. Государственная измена
4. Поджоги
5. Кража, совершенная в третий раз
6. Убийство
Смертная казнь преследовала прежде всего цель возмездия, устрашения, а
также в целях безопасности всего общества и относительно спокойствия
граждан.
Судебник Ивана III 1497 г. расширил применение смертной казни: разбой,
кража (повторная), клевета, убийство своего господина, измена,
святотатство, кража холопов, поджог, государственные и религиозные
преступления.
Слово ученика
Судебник Ивана IV 1550 г. за первую кражу, если вор пойман с поличным или в
процессе пытки признался в содеянном; за вторую кражу и мошенничество, если
преступник сознается; за разбой, душегубство, ябедничество, за убийство
господина и т.д.
Массовые казни осуществлялись в Москве, на Лобном месте. Устраивались
страшные пытки не только по отношению к простому народу, но и к боярам и
другим знатным людям. На Лобном месте закапывали в землю женщин, виновных в
супружеской измене, сажали на кол, колесовали, четвертовали. И все это
происходило на глазах тысячной толпы.
Но если сравнивать количество казней в России и странах Западной Европы, то
они нас в этот период превзошли. Например, в Германии при Карле V было
казнено около 100 тысяч человек. Одному лишь судье фон Карпцов пришлось
вынести около 20 тысяч смертных приговоров. В Англии при Генрихе VIII было
повешено 70 тысяч упрямых нищих при общей численности населения 4,5 млн.
человек.
Слово ученика
По Соборному уложению 1649 г. смертная казнь применялась за 64 случая
всевозможных преступлений и было предусмотрено 5 видов исполнения смертной
казни. Однако практика не ограничивалась ими.
В России смертная казнь подразделялась на обыкновенную и квалифицированную.
К обыкновенной или простой относились: отсечение головы, повешение и
утопление. К квалифицированной казни - сожжение, залитие горла металлом,
четвертование, колесование, закапывание в землю по плечи, посажение на кол
и др. Каждый вид смертной казни применялся за особый вид преступления.
Например, повешение - за измену ратным делам, утопление - в широких
масштабах.
По распоряжению Василия Шуйского в 1607 г. пленных мятежников каждую ночь
выводили сотнями и убивали, ударяя дубинкой по голове, а тела спускали под
лед Яузы. Изнасилование - перед казнью полагалось усекать инструмент
"бесчестия". Сожжение - за религиозные преступления, осуществляли на костре
или в деревянном срубе.
Слово ученика
При Иване Грозном стали применять такой варварский способ, как кипячение в
масле, вине или воде за государственную измену. Это было мучительно.
Залитие горла расплавленным свинцом применялось к фальшивомонетчикам.
Четвертование - за оскорбление государя.
Слово ученика
Законодательство эпохи Петра I к смертной казни обращается чаще, в 56
случаях. Три вида смертной казни было распространено:
1. Аркебузирование (обезглавливание) - для военнослужащих осуществлялось
мечом на плахе или на бревне, а не топором, как было до Петра I. Во время
казни стрельцов Петр I сам выполнял роль палача в нескольких случаях.
2. Расстрел
3. Повешение
Во времена Анны Иоанновны система наказаний включала смертную казнь в воде:
отрубание головы, повешение, колесование, сожжение, кнуты, плети, батоги,
ссылка на галеры и др. Она могла применяться к лицу 12-летнего возраста.
Слово ученика
25 ноября 1741 г. Елизавета Петровна отменила смертную казнь. Но тюрьмы
были переполнены, и в 1754 г. вновь ввелась смертная казнь: кнутом, рвали
ноздри и др.
За время 34-летнего правления Екатерины II известно 3 случая приведения в
исполнение казни, в т.ч. Емельяна Пугачева.
Редко смертная казнь применялась при Александре I. За 25 лет его правления
казнено 24 человека.
Николай I начал свое правление с казни 5 декабристов.
Слово ученика
Во времена Александра II 12 лет не было приведено в исполнение ни одного
смертного приговора - они заменялись ссылкой, каторгой, пожизненным
заключением. В 1883 г. и 1885 г. казнено было всего по одному человеку. В
1889 г. - 3, в 1890 г. - 2 человека. Многие государи, придя к власти,
начинали с амнистий. Алексей Михайлович, отец Петра I, велел освободить и
отправить в ссылку на каторжные работы всех сидевших воров и разбойников,
приговоренных к смерти. То же приказывает в 1691 г. Петр I.
Вплоть до ХIХ века в системе наказаний преобладали смертная казнь и
телесные наказания, а не тюремные заключения. Причина банальная - не
хватало тюрем. Лишь принятый в 1832 г. Свод законов сделал акцент на
лишение свободы и телесных наказаниях. А били в России веревкой, хлыстом,
палкой, кнутом, батогами, плетьми, шпицрутенами. Самым тяжелым испытанием
считалось битье кнутом. Такая порка, когда мясо из костей вырывалось,
фактически была скрытой смертной казнью. А Алексеевский равелин,
Шлиссельбургская крепость, Бутырская тюрьма, Соловецкий монастырь остались
мрачными символами царской России.
Вплоть до 1881 г. смертные казни исполнялись публично при большом стечении
народа. Но затем Александр III издал Указ, который предлагал губернаторам
самим определять тюрьмы, в которых исполнялась смертная казнь. Власть
поняла, что публичное затягивание веревок на шее не вызывает у народа
благодарственных чувств. К тому времени существовало только два вида
смертной казни - через повешение и отсечение головы. Но через несколько лет
отсечение головы заменили расстрелом.
Историческая справка о смертной казни в Советском государстве
(Сообщения учащихся)
После подавления революции 1905 г. размах смертной казни велик - без суда и
следствия, по разрешению губернатора и главнокомандующих. После Февральской
революции смертная казнь 12 марта 1917 г. была отменена, однако 12 июля
1917 г. она была вновь восстановлена: за убийство, разбой, измену, побег к
неприятелю, уход с поля боя и др. На второй день после Октябрьской
революции Советская власть отменила смертную казнь до лета 1918 г. 21
февраля 1918 г. СНК РСФСР принимает Декрет "Социалистическое Отечество в
опасности", и смертную казнь вновь стали применять к неприятельским
агентам, спекулянтам, погромщикам, хулиганам, применялся даже расстрел на
месте. 5 сентября 1918 г. СНК РСФСР принял Постановление о "красном
терроре", в котором говорилось: "Подвергаются расстрелу все лица, которые
близки к белогвардейцам". В 1920 г. по инициативе Дзержинского смертная
казнь отменена. В 1922 г. смертная казнь вводится вновь. В сталинское время
еще более ожесточенная смертная казнь. В лагерях создавались условия на
длительную мучительную смертную казнь. В 1947 г. Указом Президиума
Верховного Совета СССР была отменена смертная казнь и заменена
исправительно-трудовыми лагерями на 25 лет. 12 января 1950 г. был принят
Указ Президиума Верховного Совета СССР о применении смертной казни к
изменникам Родины, шпионам, подрывникам-диверсантам, а 30 апреля 1954 г.
смертная казнь была введена за умышленное убийство. В 1961 г. - за хищение
в особо крупных размерах, дезорганизацию деятельности исправительно-
трудовых учреждений, фальшивомонетчество и спекуляцию валютными ценностями.
23 мая 1986 г. в ст. 23 Уголовного законодательства было внесено
дополнение, согласно которому смертная казнь заменялась лишением свободы на
срок более 15 лет, но не свыше 20 лет. Ишилов пишет: "Я бы в своих
предложениях пошел еще дальше и предложил оставить смертную казнь только за
умышленное убийство при особо отягчающих обстоятельствах, теракт и
диверсию. Относясь, в принципе, отрицательно к смертной казни, я полагаю,
что сейчас отмена ее за все преступления была бы преждевременной, ибо
общественное мнение, с которым нельзя не считаться, не подготовлено к такой
отмене".
Причины опасных преступлений
Каковы же причины особо опасных преступлений? Как на этот вопрос отвечают
психологи и юристы?
Мнение юриста
В настоящее время преступность в России имеет устойчивую тенденцию к росту
как количественному, так и качественному. На это имеются и объективные, и
субъективные причины. Наиболее существенными из них являются колоссальные
трудности, связанные с переходом к рыночной экономике, разрушение
многолетних хозяйственных связей, спад производства, экономический кризис.
Следствием этого стали снижение жизненного уровня большей части общества,
резкое разделение на "богатых" и "бедных". Широкое распространение получили
профессиональная и организованная преступность. Лидирующее положение заняли
преступные формирования, и прежде всего мафиозные группировки, основными
формами их действий стали наркобизнес, рэкет, широкое использование
киллеров. Методами их деятельности стали коррупция, протекционизм,
взяточничество, зачастую охватывающее целые отрасли и системы. Опаснейшее
давление составляет проникновение мафии во властные и управленческие
структуры. В общей структуре преступности преобладают тяжкие и корыстные
преступления. Убийства, тяжкие телесные повреждения, разбой, грабежи,
мошенничество, вымогательство и др. В таких условиях смертная казнь, к
сожалению, является сдерживающим фактором.
Мнение психолога
Смертная казнь как уголовное наказание выступает в качестве правового
ограничения, юридического средства, сдерживающего преступников. Это
является объективным свойством, несмотря ни на какие оценки и объективные
мнения. Но и переоценивать их нельзя. Как отмечают психологи и юристы, для
одних она - сдерживает, а для других - нет.
Чаще всего убийства совершаются в состоянии волнения, при котором эмоции
берут верх над разумом, а также под воздействием алкоголя или наркотика, в
состоянии паники, например, когда преступник застигнут в момент совершения
кражи. Некоторые из совершивших насильственные преступления являются людьми
совершенно неуравновешенными или психически больными. Во всех подобных
случаях страх перед смертной казнью не может сыграть роль сдерживающего
фактора.
Вопрос к классу: Что еще может служить причиной опасных преступлений в
настоящее время?
1. Зависть людей к своим знакомым, которые лучше живут.
2. Экономическая нестабильность.
3. Заказные убийства (роль киллеров, т.е. наемных убийц).
Проблема "смертной казни" в других государствах
К началу 90-х годов ХХ столетия 35 стран отказались от применения смертной
казни, исключив ее из Уголовного законодательства. Первыми в начале века
это сделали две латиноамериканские страны - Эквадор и Уругвай.
Соответственно в 1906 и 1907 гг. Отмена чрезвычайных мер наказания
подхлестнула поток эмигрантов в Южную Америку. Среди них было немало
преступников, бежавших от возмездия из нацистской Германии после ее
поражения.
Восемнадцать стран отменили смертную казнь за общеуголовные преступления,
сохранив ее только для военных преступников (в т.ч. Швейцария, Италия,
Аргентина). Двадцать семь государств, сохранивших в Уголовном
законодательстве смертную казнь как вид наказания, на практике уже давно не
лишают своих граждан жизни. Наиболее яркий пример представляет Англия, где
последний раз казнили преступника в 1820 г.
Вопрос к классу: Как вопрос "смертной казни" рассматривается в государстве,
где 200 с лишним лет действует Конституция и уже сформировано правовое
государство, т.е. в США?
(Сообщение учащихся о смертной казни в США)
Как известно, определенное время назад смертная казнь в США была отменена.
Но в 1976 г. Верховный суд восстановил право штатов казнить преступников, и
сейчас смертная казнь применяется в 38 из 50 штатов. При этом применяются
различные виды смертной казни: в 22 штатах - смертельные инъекции, в 13
штатах - электрический стул, в 7 штатах - повешение, в 5 штатах - расстрел,
в 5 штатах - газовая камера.
В некоторых используется несколько видов смертной казни. В отдельных штатах
преступнику предоставляется право выбирать форму своей смерти. Так, некий
Вестин Додд, приговоренный в штате Вашингтон к высшей мере наказания за
убийство крайне мучительным способом трех мальчиков, выбирая между смертной
инъекцией и повешением, остановился на последнем, заявив, что детей он
задушил и поэтому хочет расстаться с жизнью таким же способом.
По желанию приговоренных к смерти им накануне казни могут быть сделаны
инъекции психотропных препаратов.
Всего после отмены в 1976 г. запрета на смертную казнь на сентябрь 1993 г.
было казнено 188 человек, из них расстались с жизнью 98 - на электрическом
стуле, 83 - с помощью смертельных инъекций, 6 - в газовых камерах, 1
человек - с помощью расстрела.
В настоящее время в США в связи с ростом преступности идет речь о
расширении смертной казни. В Законопроекте Билла Клинтона, направленного в
Конгресс, предусмотрено 70 видов преступлений. Смертная казнь
распространена и на несовершеннолетних за такие преступления, как убийство,
грабежи и изнасилование при отягчающих обстоятельствах.
Рекорд, установленный в 1995 г., - 56 казненных. Средний срок вынесения
приговора до исполнения 11 лет 2 месяца. США входит в число тех немногих
стран, где смертная казнь применяется даже к несовершеннолетним, что
противоречит международным пактам о правах человека. За всю историю США
были казнены 16000 человек, и только 30 из них были белыми, осужденными за
убийство черного.
Вопрос к классу: В каких еще государствах широко распространена смертная
казнь?
В Иране. В 1989 г. здесь в ходе борьбы с торговлей наркотиками было казнено
1100 человек. За полгода, с июля по декабрь 1981 г., - "международная
амнистия" зарегистрировала в Иране 2444 смертной казни. Но это далеко не
полные данные. Много это или мало? Для примера, в США с 1984 г. количество
казней не превышает 30 в год, в 1990 г. - 15 человек, в СССР в 1985 г. -
770 человек, в 1987 г. - 344, 1989 г. - 276.
Вопрос к классу: Где, в каких государствах отменена в настоящее время
смертная казнь?
В Италии, ФРГ, Скандинавских странах, Латинской Америке.
Проблема смертной казни в современной России
Учитель
Смертная казнь является высшей карающей мерой закона, когда осужденный
лишается жизни по приговору суда. В цивилизованном мире исключительное
право казнить и миловать принадлежит государству. Среди основных прав
человека, которые, согласно ст. 17 Конституции РФ, "неотчуждаемы и
принадлежат каждому от рождения, самым важным является право на жизнь -
высшую ценность нашего общества. Никто не может быть произвольно лишен
жизни".
28 апреля 1983 г. страны, входившие в Совет Европы, подписали
Дополнительный протокол ? 6 к Европейской конвенции о защите прав человека
и основных свобод, касающихся смертной казни, ст. 1 которого гласит:
"Смертная казнь отменяется. Никто не может быть ни приговорен к этому
наказанию, ни казнен". Исключение сделано только за преступления,
совершенные во время войны или в условиях, приближенных к ней.
В то время, когда Протокол был составлен, его подписали всего 13 стран из
21 входившего в Совет Европы государства (некоторые не подписали и не
ратифицировали и поныне). Однако для тех государств, которые только
вступают в Совет Европы, условием вступления является законодательная
отмена смертной казни в течение ближайших трех лет. Начавшийся в январе
1996 г. процесс вступления России в Совет Европы создал новую правовую
ситуацию, поставившую ее перед необходимостью отмены смертной казни. 16 мая
1996 г. был принят Указ Президента РФ "О поэтапном сокращении применения
смертной казни в связи с вхождением России в Совет Европы". Общество нашей
страны по-разному относится к данному Указу. Как известно, около ста стран
мира в настоящий момент сохраняют и применяют смертную казнь за
общеуголовные преступления. Кстати, по данным опроса газеты "Аргументы и
факты", свыше 40 процентов заключенных в российских тюрьмах и лагерях
считают, что высшую меру наказания отменить нельзя.
Дискуссия учащихся: нужна ли смертная казнь в настоящее время?
Учитель
Как требует Конституция РФ, смертная казнь применяется как исключительная
мера наказания. Статья 59 УК РФ "Смертная казнь" гласит, что смертная казнь
как исключительная мера наказания может быть установлена за особо тяжкие
действия, посягающие на жизнь. Она не назначается женщинам, а также лицам,
совершившим преступления в возрасте до 18 лет, достигшим к моменту
вынесения приговора 65-летнего возраста. Смертная казнь в порядке
помилования может быть заменена пожизненным лишением свободы или лишением
свободы на срок 25 лет.
В особенной части УК РФ к особо тяжким преступлениям, за которые суд может
применить смертную казнь, относятся: убийство при отягчающих
обстоятельствах (ч. 2 ст. 105), посягательства на жизнь государства или
общественного деятеля (ст. 277), посягательство на жизнь лица,
осуществляющего правосудие или предварительное расследование (ст. 295),
сотрудника правоохранительного органа (ст. 317), геноцид (ст. 357). Ни за
какие другие преступления смертная казнь не назначается.
Смертный приговор может быть приведен в исполнение только после вынесения
окончательного приговора компетентным судом и после того, как жалоба
осужденного к казни прошла все судебные инстанции. После отклонения жалобы
всеми судебными инстанциями осужденный может быть помилован Президентом РФ
(ст. 89 Констит | |
