|
Реферат: Организация экономического анализа на предприятии (Предпринимательство)
Міжрегіональна Академія управління персоналом
Закарпатський інститут ім.Августина Волошина
Факультет економіки та зовнішньо-економічної діяльності
Кафедра економіки та управління бізнесом
Габор Кристина Іванівна
Контрольна робота
Тема:
Організація економічного аналізу на підприємстві та
шляхи його вдосконалення.
Аналіз затрат на підприємстві по елементам
та статтям витрат.
З дисципліни: Економічний аналіз
Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)
Спецальність: облік і аудит
Викладач
Чуса Мирослава Іванівна
_________________________
Ужгород-2001
З М І С Т
Теоретична частина
1. Організація економічного аналізу на підприємстві та шляхи його
вдосконалення……………………………………………………………………3
2. Аналіз затрат на підприємстві по елементам та статтям витрат……………...7
Практична частина
1. Задача 4 ……………………………………………………………………………9
2. Задача 17…………………………………………………………………………..10
Використана література…………………………………………………11
Теоретична частина
1. Організація економічного аналізу на підприємстві та
шляхи його вдосконалення.
Основним завданням економічного аналізу на підприємстві є оцінка
результатів господарської діяльності, виявлення резерів виробництва і
факторів, які мають позитивний чи негативний вплив на кінцеві показники
роботи підприємства.
Вирішальне зачення для успішного аналізу мають чіткі організаційні
форми його проведення. На сьогоднішній день на кожному підприємстві є
необхідні передумови для того, щоб аналіз став постійним і основним змістом
економічної роботи.
Розгалужена система аналітичної роботи в народному господарстві,
промисловості та окремих підприємствах потребує відповідної організації,
тобто упорядкування, налагодження координації та погодження її здійснення з
метою попередження дублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових
осіб чи аналітичних органів. Під організацією аналітичної роботи розуміють
систему заходів з метою вивчення господарської діяльності. Загальні
методичні принципи організації аналітичної роботи включають: організаційні
форми; планування аналітичної роботи; етапи економічного аналізу;
узагальнення та форми реалізації результатів аналізу.
В практиці організації аналітичної роботи розрізняють централізовану
та децентралізовану форми. При централізованій формі організації вся робота
з аналізу господарської діяльності концентрується у спеціальному
структурному підрозділі в системі управління виробництвом відповідної
назви. Децентралізована форма організації передбачає, що аналізом
господарської діяльності займаються всі структурні підрозділи з питань, які
входять до їх компетенції, виходячи з розмежування прав та обов’язків між
ними, передбачених відповідними нормативними документами – внутрішніми чи
галузевими.
Незалежно від організаційних форм методичне та методолгічне
керівництво, як правило, здійснюється головними спеціалістами-економістами.
Вищестоящі органи господарчого управління здійснюють аналіз на основі
консолідованих звітних форм. Це зумовляє необхідність організації збору
додаткової інформації та розрахунків, що потребує розробки спеціальних
програм досліджень, додаткових затрат ресурсів. Статистичні, фінансові та
кредитні органи здійснюють аналіз у межах офіційної звітності, що не завжди
достатньо, а в окремих випадках необ’єктивно відображає дійсний стан справ
у господарській діяльності, що, у свою чергу, є однією з причин уживання
запобіжних заходів (страхування ризиків., застосування фіскальних
інструментів впливу, жорсткі форми розрахунків), порушення довіри між
суб’єктами господарських відносин.
Аналітична робота на підприємстві починається з планування.
Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу.
План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталам:
передбачаються зміст, періодичність і методи проведення аналізу, вказуються
розділи господарської діяльності та об’єкти, які включені в план
періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці,
технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу, а також
строки і порядок обробки результатів.
В плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану
аналітичної роботи, розділи та об’єкти аналізу деталізуються по конкретних
виконавцях, визначається мета і завдання, розробляються необхідні методики
розрахунку впливу конкретних факторів, досліджується їх взаємозв’язок,
розробляються таблиці, схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та
результатів аналізу.
В умовах автоматизації процесів управління здійснення економічного
аналізу вимагає раціональної його організації.
На підприємстві економічний аналіз розбивають на декілька етапів.
Перший етап – визначення і чітке обмеження мети й завдання роботи.
Недостатня увага до цього етапу може призвести до втрати аналізом
конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.
Другий етап – старанне опрацювання програми дій, робочого
(календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між
ними, постановка конкретних завдань, що випливають із загальної мети,
визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм,
методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів графічного
оформлення результатів аналізу.
Третій етап – збирання інформації (залучаючи статистичну звітність,
дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати
спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість
інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті й завдання
аналізу; обсяг її повинен бути необхідним і достатнім. Треба врахувати, що
збирання інформації – трудомісткий процес, тому добування зайвої
інформації, яка не відповідає завданням, робить працю більш дорогою,
відтягує строки її виконання. У ході збирання даних слід звернути вагу на
їхню точність і повноту.
Четвертий етап – аналітична обробка інформації за допомогою
спеціальних методів і прийомів; забезпечення порівнянності показників;
аналіз причин динамічних змін і відхилень від плану; з’ясування причин
негативних явищ (якщо їх виявлено) і хиб у роботі; кількісне вимірювання
впливу факторів; встановлення потенціально невикористаних можливостей щодо
поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на
досліджувані показники; групують їх, виділяючи фактори, які залежать і які
не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму
дії факторів, які безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).
П’ятий етап – визначення і зведений підрахунок резервів виробництва,
розроблення пропозицій, економічно обгрунтованих рекомендацій щодо
реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи
підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими
пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про глибину аналізу,
кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.
Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим
результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна
прийняти наступну структуру записки: спочатку характеризуються загальні
показники, потім часткові – від позитивних рівнів та змін до негативних;
характристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини
позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.
Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і
розпоряджень, в яких містяться найменувння заходів, терміни початку та
закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові
ресурси, називаються виконавці, відповідальні та котролюючі службові особи
чи підрозділи підприємства.
На сучасному етапі характерно ускладення господарських процесів і
методів управління ними, що безумовно вимагає переходу до нової якості
знань.
В умовах ринку економічний аналіз на підприємстві вимагає
обов’зкового системного, комплексного, підходу; бо тільки так можливо дати
повну характеристику та здійснити якісний аналіз завдань, визначених у меті
аналізу. Для аналізу своєї господарської діяльності підприємство
користується як своїми внутрішніми даними, так і зовнішніми джерелами
інформації.
Аналізу повинна передувати перевірка інформації, яка проводиться по
суті напрямку аналізу, технічна перевірка та вибіркова перевірка підсумків.
Аналіз на підприємстві включає різноманітні види інформації, серед яких:
правове та господарське законодавство, звітна (дані бухобліку, статистики,
оперативний звіт), необлікова (матеріали перевірок тощо). Найважливішою з
них є бухгалтерська звітність, яка при читанні досвідчену аналітику дає
повну інформацію про фінансовий стан, стійкість положення і можливих
перспективах підприємства. Повний аналіз бухгалтерської звітності дозволяє
застосувати заходи по покращенню діяльності підприємства в цілому і його
структурних підрозділів. Використовуються також вибіркові звітні дані, що
сприяє поглибленню та деталізації при вивченні показників звітності.
Економічний аналіз певного підприємства потребує професіоналізму та
майстерності спеціалістів, що залучаються до такої складної та вагомої
аналітичної роботи. На сьогоднішній день, якщо великі підприємства мають
змогу забезпечити наявність у своєму штаті високоваліфікованих та
підготовлених для цієї мети спеціалістів, то середні, а тим паче малі,
підприємства внаслідок компактності штату не можуть скористатися такими
трудовими ресурсами, бо це потребує додаткових коштів на утримання подібних
кадрів. Специфікою малих підприємств, у результаті цього, є універсальність
використовуваної робочої сили, тобто працівники виконують не тільки суворо
обмежену ділянку роботи, але й суміжні з нею області, що дозволяє бачити
структуру підприємства більш всеохоплюючою, на відміну від великих
підприємств, де кожному працівнику виділений більш вузький профіль.
2. Аналіз затрат на підприємстві по елементам
та статтям витрат
Найбільш корисним для вивчення змін у структурі затрат на виробництво
є аналіз собівартості за елементами затрат. Елементі затрати – це однорідні
за складом затрати підприємства. До них належать матеріальні затрати,
оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні
відрахування, інші грошові затрати (табл.1). Аналіз затрат за елементами
затрат дозволяє не лише вивчити зміни у структурі собівартості, але й
охарактиризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість,
енергомісткість, трудомісткість виробництва).
Таблиця 1. Затрати на виробництво, %
| |Показники |Вся |Звіт |Звіт |Відхилення|
| | |промис-ловіст|1996 |1997 | |
| | |ь (1996) | | | |
|1. |Матеріальні затрати |70,5 |53,6 |73,9 |+20,3 |
|2. |Затрати на оплату праці |10,6 |10,9 |7,9 |-3,0 |
|3. |Відрахування на |5,0 |1,7 |4,8 |+3,1 |
| |соц.потреби | | | | |
|4. |Амортизація |3,4 |14,7 |9,0 |-5,7 |
|5. |Інші затрати |10,5 |19,1 |4,4 |-14,7 |
| |Разом: |100,0 |100,0|100,0|- |
В табл. 2 наведені дані за статтями затрат. Аналіз звичайно починають
з оцінки загального виконання плану собіівартості продукції. Потім
переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів затрат. При цьому
слід урахувати, що деякі відхилення по статтях собівартості можуть бути
наслідком дії одного і того самого чинника. Наприклад, підвищення
механізації праці може спричинити зниження затрат на заробітну плату, але
підвищити певною мірою затрати на утримання й експлуатацію устаткування.
Ще один комплексний чинник – зростання купованих виробів і
напівфабрикатів. Він збільшує суму відповідних матеріальних затрат, проте
це обов’язково веде до зниження затрат на заробітну плату, відрахування на
соціальне страхування, зменшує затрати на сировину й матеріали та,
ймовірно, і по інших статтях. Таким чином, негативні відхилення по одних
статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших
статтях. Але дія таких комплексних чинників
має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожній статті собі-
вартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної
статті.
Таблиця 2. Собівартість промислової продукції за статтями затрат, тис.грн.
| | |Фактично випущена |Відхилення |
| |Показники |товарна продукція | |
| | |За |За |Абсо-л|% |
| | |плановою |фактичною |ютне | |
| | |собівартіс|собівартіст| | |
| | |тю |ю | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |
|1. |Сировина і матеріали |3301 |3246 |-55 |-1,7 |
|2. |Зворотні відходи |50 |104 |+54 |+208,0|
| |(віднімаються) | | | | |
|3. |Куповані вироби, |15507 |15866 |+359 |+2,3 |
| |напівфабрикати й послуги| | | | |
| |кооперованих підприємств| | | | |
|4. |Зарплата основна |2502 |2292 |-210 |-8,4 |
| |виробничих робітників | | | | |
| | | | | | |
|5. |Зарплата додаткова |223 |193 |-30 |-13,4 |
| |виробничих робітників | | | | |
|6. |Відрахувння на соціальне|210 |191 |-19 |-9,1 |
| |страхування | | | | |
|7. |Затрати на утримання й |2382 |2335 |-47 |-2,0 |
| |експлуатацію машин і | | | | |
| |обладання | | | | |
|8. |Загальновиробничі |1645 |1592 |-53 |-3,2 |
| |затрати | | | | |
|9. |Загальногосподарські |1636 |1600 |-36 |-2,2 |
| |затрати | | | | |
|10.|Втрати від браку |Х |5 |+5 |- |
| |Виробнича собівартість |27356 |27216 |-140 |-0,5 |
|11.|Позавиробничі затрати |215 |251 |+36 |+16,7 |
| |Повна собівартість |27571 |27467 |-104 |-0,3 |
У даному прикладі є три відхилення, негативні са своєю суттю (+359,
+5, +36). Щодо першого відхилення , то це зовсім не перевитрати, а
збільшення питомої ваги кооперованих поставок, що зумовило скорочення
затрат по більшості інших статтей собівартості, особливо затрат на
заробітну плату. Дві інші суми перевитрат скоріше за все мають особисті
негативні чинники, які слід вивчити у подальшому аналізі. На цьому етапі ці
суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження собівартості.
Практична частина
Задача 4. Проаналізувати динаміку оборотності обігових коштів в цілому та
їх видам і зробити відповідні висновки, виходячи из приведених даних:
Таблиця 1 (вихідна)
| | |
|Показник |Період |
| |Базисний |Обліковий |
|1 |3 |4 |
|Товарооборот, грн. |12530 |12910 |
|Середньорічні залишки оборотних коштів, | | |
|тис.грн.: | | |
|Всього |7610 |7424 |
| В тому числі матеріальні, із них: | | |
| Товари |3210 |3158 |
| грошові кошти, розрахунки |4181 |4146 |
|та ін.активи | | |
| з них дебіторська|248 |234 |
|зборгованість | | |
|Кількість днів у періоді |360 |360 |
Розв’язок
Знаходимо відсутні показники, абсолютне і відносне відхилення по
показникам і заповнюємо таблицю 2, графи 5 і 6.
Знаходимо показники оборотності заданих параметрів слідуючим чином:
В = а / b ;
C = a / c ;
D = a / d ;
E = a / e,
а також абсолютні та відносні показники відхилень і все це заносимо у
відповідні рядки та графи таблиці 2:
Таблиця 2 (узагальнююча)
| |Буквенн| |Відхилення |
|Показник |е |Період | |
| |позначе| | |
| |н-ня | | |
| | |Базисни|Обліков|Абсол|% |
| | |й |ий |. |викон|
|1 |2 |3 |4 |5=4-3|6=4/3|
| | | | | |*100 |
|Товарооборот, грн. |a |12530 |12910 |+380 |103,0|
| | | | | |3 |
|Середньорічні залишки оборотних | | | | | |
|коштів, тис.грн.: | | | | | |
|Всього |b |7610 |7424 |-186 |97,56|
| в тому числі матеріальні, із | | | | | |
|них: | | | | | |
| товари |c |3210 |3158 |-52 |98,38|
| грошові кошти, |d |4181 |4146 |-35 |99,16|
|розрахунки та ін.активи | | | | | |
| з них |e |248 |234 |-14 |94,35|
|дебіторська зборгованість | | | | | |
|Кількість днів у періоді | |360 |360 |- |- |
|Оборотність обігових коштів, усіх |B |1,65 |1,74 |+0,09|105,4|
| | | | | |5 |
| В тому числі матеріальниих, із| | | | | |
|них: | | | | | |
| товари |C |3,90 |4,09 |+0,19|104,8|
| | | | | |7 |
| грошові кошти, |D |3,00 |3,11 |+0,11|103,6|
|розрахунки та ін.активи | | | | |7 |
| з них |E |50,52 |55,17 |+4,65|109,2|
|дебіторська заборгованість | | | | |0 |
Висновок. Таким чином, за період, що аналізується, товарооборот зріс на
3,03 %, а середньорічні залишки обігових коштів дещо знизилися (на 2,44 %),
в т. ч.:
o товари - на -1,62 %;
o грошові кошти, розрахунки та ін.активи - на -0,84 %;
o з них дебіторська зборгованість - на -5,65 %.
Незважаючи на це, оборотність обігових коштів зросла (на 5,45 %), в тому
числі:
o товари - на +4,87 %;
o грошові кошти, розрахунки та ін.активи - на +3,67 %;
o з них дебіторська зборгованість - на +9,20 %.
що свідчить про ефективність їх використання у торгівлі.
Задача 17. Визначити степінь впливу елементів товарного балансу на об’єм
реалізації товарів балансовим методом, виходячи з приведених даних.
Таблиця 1 (вихідна)
млн.грн.
|Показник |план |Факт |
|Запаси товарів на початок періоду |350 |450 |
|Надходження товарів |20000 |20300 |
|Інші вибуття |5 |8 |
|Запаси товарі на кінець періоду |300 |480 |
Розв’язок
Запишемо формулу товарообороту:
Т = Зп + Н – В – Зк,
де Т – товарооборот;
Зп - запаси на початок періоду;
Н – надходження;
В – вибуття;
Зк – запаси на кінець періоду.
Користуючись записаною формулою, знайдемо товарооборот плановий,
товарооборот фактичний та товарооборот відхилень:
Тплановий = 350 + 20000 – 5 – 300 = 20045;
Тфактичний = 450 + 20300 – 8 – 480 = 20262;
Твідхилень = 100 + 300 – 3 – 180 = 217.
Таблиця 2 (узагальнююча)
млн.грн.
|Показник | |план |Факт |Відхилення |
| | | | |абс |відн |
|Запаси товарів на початок |a |350 |450 |+100 |28,57|
|періоду | | | | | |
|Надходження товарів |b |20000 |20300 |+300 |1,50 |
|Інші вибуття |c |5 |8 |+3 |160,0|
| | | | | |0 |
|Запаси товарі на кінець |d |300 |480 |+180 |160,0|
|періоду | | | | |0 |
Висновок. За даними таблиці 2 видно, що за звітний період
товарооборот збільшився на 217 тис. грн. Це відбулося за рахунок зміни
залишків на початок і кінець періоду і за рахунок додаткового завезення
товарів.
Використана література:
1. Житна І.П. Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств. Навч.посібник: Пер. з рос. – Вища шк., 1992 – 191 с.
2. Калина А.В., Конєва М.І., Ященко В.О. Сучасний економічний аналіз і
прогнозування (мікро- та макрорівень): Навч.-метод.посібник. –2-ге вид. –
К.: МАУП, 1998. – 272 с.
Реферат на тему: Организация экспедирования и перевозок
1 АНАЛИТИЧЕСКАЯ ЧАСТЬ
1.1 Миссия и цели предприятия
Миссия всех предприятий, работающих на рынке автомобильных
перевозок, заключается в представлении и продвижении себя на рынке
транспортных услуг, не забывая, конечно, о повышении уровня капитализации.
От эффективности и бесперебойности функционирования таких предприятий
зависит не только современная торговля и народное хозяйство, но и темпы
экономического развития страны в целом, т.к. они являются
налогоплательщиками.
Что же касается фирмы "Teboil", то она является типичным
представителем фирм-перевозчиков, предлагающих свои услуги по перевозке
грузов на территории Молдавии и за её пределами.
Основными клиентами фирмы являются предприятия, нуждающиеся в
перевозках небольших объёмов грузов, а также сотрудничающие транспортные
предприятия, не имеющие возможность, по различным причинам выполнить свои
заказы сами и готовы их перепоручить.
В соответствии с этим и определяется миссия фирмы "Teboil" -
содействовать поддержанию и укреплению предприятий и организаций,
обслуживаемых фирмой, путём предоставления им
качественных транспортных услуг, таким образом, и в таком объёме, которые
соответствуют высоким профессиональным стандартам, обеспечивающим тем самым
соответствующую прибыль сотрудникам фирмы и приток денежных средств в
оборотные фонды.
На основе общей миссии формулируются и устанавливаются цели
предприятия - конкретные конечные состояния или желаемый результат,
достигнуть которого стремится предприятие.
Цели любой фирмы определяются с позиций её доходности,
рентабельности, обеспеченности подвижным составом, количества его клиентуры
и степени её финансовой обеспеченности, структуры и направлений её
деятельности.
Основная цель любого предприятия (имеется в виду, конечно,
коммерческое) - получение прибыли. И фирма "Teboil" в данном случае не
является исключением. В условиях инфляции малым фирмам очень не выгодно
заключать долгосрочные контракты на перевозки, так как международные
перевозки являются достаточно долгим процессом. Когда оплата производится
спустя месяц, то фирма, конечно же, теряет определённые проценты прибыли
что приводит к уменьшению роста оборотных фондов, тем самым, замедляя рост
самой фирмы. В этом случае приходиться поднимать тарифы на перевозки,
которые диктуются рынком транспортных услуг. Иными словами повышать тарифы
не даёт рынок, а понижать их ещё более не выгодно. В данное время в
Молдавии отмечается рост частных перевозчиков, что приводит к жёсткой
конкуренции. Для привлечения постоянной клиентуры, обеспечивающей
постоянный приток денежных средств, приходится искать другие пути.
Увеличение собственного капитала - задача, которая стоит перед
фирмой на протяжении всего периода её деятельности, поэтому такими путями
могут быть:
. Совершенствование производственно-технической базы
. Совершенствование организации и управления предприятием
. Совершенствование технологии и организации перевозок.
1.2 Анализ производственно-технической базы предприятия
В составе ПТБ фирмы "Teboil"
а) седельные тягачи:
СуперМАЗ 64229 – 2 шт., 1994г.,
СуперМАЗ 64229 – 1 шт., 1996г.,
Мерседес-Бенц 3510 – 1 шт., 1994г.,
КамАЗ 54112 – 2 шт., 1995г.,
б) территория автостоянки площадью 540 мІ, заасфальтированная (арендуемая);
в) здание одноэтажное (арендуемый офис).
г) оргтехника с программным обеспечением.
Из графиков видно, что автопарк предприятия представлен автомобилями
различных марок и разных изготовителей: СуперМАЗ 64229 производства
Республики Беларусь, автомобиль КамАЗ 54112 производства России и
автомобиль Мерседес 1935 производства Германии. Стоит заметить, что хоть
автомобиль Мерседес 1935 1994-го года выпуска, он отвечает всем
экологическим нормам и его въезд, в страны, с высокими экологическими
нормами для автомобилей, разрешён, что нельзя сказать, про автомобили
производства стран СНГ выпуска до 2000 года. Все автомобили оснащены
тахографами, учитывающими режим движения автомобиля, труда и отдыха
водителей, что сейчас требуется практически во всех странах для
международных перевозчиков.
1.3 Анализ структуры предприятия
Управление предприятием включает в себя получение заданий,
поступающих от директора и их выполнение, предоставление ему
соответствующей отчётности о проделанной работе, принятие решения по
организации производственного процесса, организацию связи с другими
предприятиями и организациями.
Развитие автотранспортного предприятия сопровождается неминуемо
совершенствованием структуры управления производством и более рациональным
распределением функций, между различными его отделами. При этом с одной
стороны должна произойти специализация подвижного состава – развитие
специализированных перевозок, а с другой - их интеграция, укрупнение
предприятия, создание представительств и филиалов, развитие
централизованных эксплуатационных служб и т.д.
На предприятии существует линейная система управления. Это означает
непосредственное подчинение руководителю коллектива всех работников
участков. В этом случае система звеньев управления, в общем, совпадает с
системой звеньев процесса производства. Линейная система обеспечивает
чёткое формулирование задач (выдачу заданий), полную ответственность
работников за результаты работы. Но вместе с тем ограничивает возможности
использования компетентных специалистов в ходе осуществления управления
отдельными участками. Структура предприятия представлена на рисунке 1.
Вообще данный тип организационной структуры сейчас довольно часто
применяется в условиях функционирования малых предприятий с несложным
производством при отсутствии у них разветвленных кооперированных связей с
поставщиками, потребителями, научными и проектными организациями и т.д. В
настоящее время такая структура используется в небольших фирмах, системах
управления производственными участками, отдельными небольшими цехами, а
также небольшими фирмами однородной и несложной технологии.
Преимущества линейной структуры объясняются простотой применения.
Все обязанности и полномочия здесь четко распределены, и поэтому создаются
условия для оперативного процесса принятия решений, для поддержания
необходимой дисциплины в коллективе.
В числе недостатков линейного построения организации обычно
отмечается жёсткость, негибкость, неприспособленность к дальнейшему росту и
развитию предприятия. Линейная структура ориентирована на большой объем
информации, передаваемой от одного уровня управления к другому, ограничена
инициатива у работников низших уровней управления. Она предъявляет высокие
требования к квалификации руководителей и их компетенции по всем вопросам
производства и управления подчиненными.
Возрастание масштабов производства и его сложности, что
предвидится, сопровождается углублением разделения труда, дифференциацией
функций деятельности производственной системы.
При этом рост объема работ по управлению сопровождается углублением
функционального разделения управленческого труда, обособлением функций и
специализацией подразделений управления. При этом будет целесообразен
переход к линейно-функциональному типу структуры управления.
На предприятии распределение обязанностей и ответственности среди
персонала представлено следующим образом.
Директор является доверенным лицом учредителей, единоначальником и
отвечает за результаты деятельности всего предприятия.
На директора возложены ответственные обязанности: обеспечение
выполнения предприятием запланированной работы, организовать материально-
техническое снабжение и научно-техническую организацию труда. Руководить
работой по внедрению новой техники и технологии, совершенствованию
транспортного процесса и выполнению предприятием обязательств перед
государственными службами и банком. На данном предприятии директор так же
решает вопросы по подбору подготовке кадров, а так же следит охраной труда
и техникой безопасности.
Бухгалтер проводит учёт наличия и движения средств, сохранности и
уровня использования их, организует выполнение финансового плана. Следит
за состоянием финансового хозяйства предприятия, проводит большую
оперативную работу по организации расчётов с клиентурой и финансовыми
органами, организует первичный учёт расходования материальных ресурсов и
денежных средств.
Менеджер, руководствуясь действительным положением дел на
предприятии, и на основании указаний директора организует разработку
перспективных и текущих планов предприятия, координирует работу водителей,
доводит до них утверждённые планы, ведёт связь с потенциальными и
существующими клиентами, отвечает на телефонные звонки. Помимо этого
менеджер ведёт деловую переписку, составляет необходимые документы.
1.4 Технико-экономические и технико-эксплуатационные показатели
работы предприятия
|Показатели |Обозначение, |Значения |
| |единицы измерения| |
|Количество автомобилей |[pic], ед. |6 |
|Коэффициент технической |[pic] |0,9 |
|готовности | | |
|Коэффициент выпуска |[pic] |0,7 |
|Годовой пробег автомобилей |[pic], км |360000 |
|Коэффициент использования |[pic] |0,75 |
|пробега | | |
|Средняя грузоподъёмность |[pic], т |20 |
|Коэффициент использования |[pic] |0,7 |
|грузоподъёмности | | |
|Рентабельность |РП, % |25 |
|перевозок | | |
| |
1.5 Анализ организации и технологии перевозок
В настоящее время рынок предложений транспортных услуг Молдовы
перенасыщен. Эта ситуация сложилась после кризиса в России в 1998 году, в
результате которого резко снизилась покупательная способность российского
рубля и как следствие всего этого значительная часть перевозчиков,
ориентированных на перевозку товаров и сельхозпродукции в Россию оказалась
невостребованной. В этой ситуации сложной конкурентной борьбы среди
перевозчиков фирма "Teboil" организовала свою работу, использую
дружественные связи с предприятиями в России, Украине, ряде стран Западной
Европы и осуществляла перевозки промышленных грузов из России и Украины в
Молдову, а так же из стран Западной Европы в третьи страны. На рынке
автомобильных грузовых перевозок в странах Западной Европы, основываясь на
хороших контактах с предприятиями, которые выступают заказчиками,
экспедиторскими фирмами, фирма сумела себя зарекомендовать как оперативный
и качественный перевозчик, который может оперативно отреагировать на
поступающий заказ и в срок его выполнить. Однако следует отметить, что
рынок транспортных услуг очень насыщен и на нём велика конкурентная борьба.
Кроме того перевозки в третьи страны зависит от изменений законодательства
в области условий перевозок.
В сложившихся условиях одной из возможностей диверсификации
деятельности может стать перевозка ГСМ для нужд авто- и сельхозтехники
Молдовы.
Выбор способа и организации работ определяют видом нефтепродукта.
Налив топлива проводится на подъездных путях нефтебаз и промышленных
предприятиях. Пункты налива оборудованы эстакадами или специальными
стойками, откуда топливо подаётся в транспортные средства самотёком либо
центробежными насосами с подачей 180-720 мі/ч или поршневыми с подачей 100-
350 мі/ч.
Для хранения нефтепродуктов применяют металлические резервуары
вместимостью до 10 тыс. мі. При хранении топлива необходимо принимать меры
по предотвращению его потерь при испарении, что достигается точной
регулировкой дыхательного клапана резервуаров.
Применяемые нефтепродукты (ГСМ) делятся на светлые и тёмные. Светлые
это бензин, керосин и лёгкие моторные дизельные топлива, тёмные это мазут,
автомобильные масла, тяжёлые сорта моторных топлив.
Вообще все нефтепродукты в зависимости от температуры вспышки можно
разделить на 4 класса:
I – ниже 25єС (бензин);
II – 28-45єС (керосин);
III – 45-120єС (мазут, моторное топливо);
IV – свыше 120єС (смазочные масла, нефтяной битум).
Плотность и вязкость нефтепродуктов влияют на выбор способов
перевозки и погрузочно-разгрузочных работ с ними. С увеличением температуры
плотность и вязкость нефтепродуктов снижаются, что ускоряет процессы
перегрузки и транспортировки. Одно из важнейших свойств лёгких
нефтепродуктов, например бензина, - испаряемость. Поэтому способ его
хранения должен учитывать возможность предотвращения испаряемости.
Для перевозки нефтепродуктов применяют специализированные
автомобильные транспортные средства.
Парк специализированных автотранспортных средств, предназначенных
для перевозки нефтепродуктов, включает два типа машин – топливовозы и
битумовозы.
Топливовоз снабжён насосом для забора топлива из хранилища в
цистерну и выкачки топлива из цистерны, а так же имеет возможность
осуществить слив самотёком. Цистерна оборудована клапаном, указателем
уровня жидкости и переливными патрубками. Во внутренней поверхности
цистерны имеются перегородки, уменьшающие эмульгирование топлива и
инерционные силы при резких торможениях.
Нефтепродукты – опасные грузы, требующие особых мер предосторожности
при производстве погрузо-разгрузочных работ.
Режим грузовых работ с нефтепродуктами на приёмных устройствах
должен удовлетворять требованиям электростатической искробезопасности.
Складские помещения для хранения жидких нефтепродуктов в таре должны
быть устроены из огнестойких материалов с отдельными секторами вместимостью
не более 200 мі каждая для легковоспламеняющихся и не более 1000 мі для
нефтепродуктов с температурой вспышки более 45єС.
Нефтепродукты в затаренном виде, хранящиеся на стеллажах, следует
защитить от прямого действия солнечных лучей и атмосферных осадков. При
устройстве навесов и крыши они должны быть изготовлены из огнестойких
материалов.
Пункты производства погрузо-разгрузочных работ должны быть
оборудованы электросветильниками во взрывобезопасном исполнении, включать и
выключать их следует только в местах, где отсутствуют пары. Территория
складов и пунктов грузовой переработки должны быть обнесены ограждением, и
отстоять от зданий не менее 5 м.
На территории должны быть знаки и указатели, исключающие встречное
движение. Скорость движения автомобильного транспорта на складе не более 3-
5 км/ч. На складе не допускается хранение посторонних предметов, в том
числе грязной одежды, ветоши и тряпок.
При перекачке светлых нефтепродуктов в резервуары необходимо иметь
во внимании, что при падающей струе в ёмкости возможно накопление
потенциалов статического электричества, а при их большом скоплении может
произойти электрический разряд, вызывающий искру. Искра может привести к
воспламенению или взрыву смеси нефтепродуктов с воздухом. Поэтому загрузку
падающей струёй производить не следует, а наконечник заливочного штуцера
необходимо ввести осторожно внутрь резервуара.
Лестницы, поручни, площадки, ограждения площадок цистерн и
резервуаров должны быть в исправном состоянии, обеспечивать безопасность
труда обслуживающего персонала.
В процессе погрузочно-разгрузочных работ на приёмных устройствах
необходимо обеспечить надёжное торможение автомобильных цистерн.
В процессе грузовых работ с нефтепродуктами необходимо соблюдать
санитарные нормы. Концентрация паров бензина не должна превышать 100 мг/мі.
Все складские помещения должны обеспечиваться эффективной вентиляцией при
периодическом контроле воздушной среды. Приводы вентиляторов должны быть в
электробезопасном исполнении, применять ременные передачи не допускается.
Перегрузочные пункты должны быть обеспечены необходимыми средствами
пожаротушения – углекислотными огнетушителями, а так же песком, грунтом.
Применение воды для тушения горящих битума и масел запрещено вследствие
образования обильной пены, интенсифицирующей процесс горения.
К работе с нефтепродуктами допускаются лица не моложе 18 лет,
сдавшие соответствующие экзамены по технике безопасности и прошедшие
медицинский контроль.
Все работники службы хранения и выдачи нефтепродуктов независимо от
стажа и квалификации не реже 1 раза в полгода проходят инструктаж по
технике безопасности.
1.6 Анализ документооборота
ПЕРЕЧЕНЬ ДОКУМЕНТОВ,
которые должен иметь водитель при выполнении
международных автомобильных перевозок грузов
I. ДОКУМЕНТЫ ВОДИТЕЛЯ
1. Заграничный паспорт.
2. Удостоверение международного образца на право управления автомобилем.
3. Книжка регистрации транспортных служащих или справка на право вывоза
иностранной валюты
4. Медицинский страховой полис на водителя транспортного средства.
5. Личная контрольная книжка водителя (при отсутствии или неисправности
тахографа на автомобиле).
6. Удостоверение водителя-международника (центра CIPTI).
7. Свидетельство соответствующей квалификации водителя при перевозке
опасных грузов (только при перевозке опасных грузов).
II. ДОКУМЕНТЫ НА АВТОМОБИЛЬ
1. Свидетельство о регистрации автотранспортного средства.
2. Свидетельство о пригодности автотранспортного средства к международной
перевозке грузов на условиях Конвенции TIR (с фотографиями).
3. Талон о прохождении автомобилем техосмотра.
4. Документы о страховании гражданской ответственности владельца
автотранспортного средства.
5. Разрешение на выполнение автомобильной перевозки по иностранной
территории.
6. Свидетельство о допущении автотранспортного средства к перевозкам
скоропортящихся продуктов (только при перевозке этих грузов).
7. Свидетельство о допущении автотранспортного средства к перевозкам
опасных грузов (только при перевозке этих грузов).
8. Комплект спецодежды и принадлежности (только при перевозке опасных
грузов).
9. Лицензионная карточка.
10. Путевой лист (или копия договора на перевозку, или тетрадь учёта
доходов).
11. Карнет де пассаж (для тех стран, где это требуется).
III. ДОКУМЕНТЫ НА ГРУЗ
1. Грузовая таможенная декларация (оформляется грузоотправителем).
2. Товарно-транспортные накладные (CMR) с прилагаемыми грузоотправителем
спецификациями и другими необходимыми сопроводительными документами.
3. Комплект товарно-транспортных накладных, необходимых при обратной
загрузке автотранспортного средства.
4. Оформленные Карнеты TIR.
5. Чистые Карнеты TIR для обратной загрузки автотранспортного средства.
6. Страховка ответственности перевозчиков (копия страхового полиса).
1.7 Технико-экономическое обоснование
Для того, чтобы успешно выжить в долгосрочной перспективе,
необходимо прогнозировать то, какие новые возможности могут открыться для
неё. Поэтому стратегическое управление, изучая внешнюю среду, концентрирует
внимание на выяснении того, какие угрозы и какие возможности таит в себе
внешняя среда.
Чтобы успешно справляться с угрозами и действенно использовать
возможности, не достаточно только одного знания о них. Можно знать об
угрозе, но не иметь возможности противостоять ей и тем самым терпеть
поражение. Также можно знать об открывающихся возможностях, но не обладать
потенциалом для их использования и, следовательно, не суметь их
использовать. Сильные и слабые стороны внутренней среды организации в такой
же мере, как угрозы и возможности, определяют условия успешного
существования организации. Поэтому при анализе внутренней среды интересует
выявление именно того, какие сильные стороны имеет организация.
Анализ среды направлен на выявление угроз и возможностей, которые
могут возникнуть во внешней среде по отношению к организации, а так сильных
и слабых сторон, которыми обладает организация.
Для такого анализа среды метод SWOT (сила, слабость, возможности и
угрозы) является широко признанным подходом, позволяющим провести
совместное изучение внешней и внутренней среды.
Слева выделяются два раздела – сильные стороны, слабые стороны, в
которые соответственно вносятся все выявленные стороны организации.
| |Возможности |Угрозы |
| |1. Диверсификация |1. Конкуренты |
| |деятельности |2. Законы и запреты |
| |2. Повышение |3. Технические |
| |квалификации водителей|проблемы |
| | | |
| |3. Введение | |
| |исполнительного | |
| |директора по PR | |
|Сильные стороны |1-3 |1-3 |
|1. Небольшие затраты |2-2 |2-2 |
|на управленческий |3-1 |3-3 |
|аппарат | | |
|2. Мобильность и | | |
|сильное желание выжить| | |
| | | |
|3. Низкая стоимость | | |
|продукции | | |
|Слабые стороны |1-1 |1-1 |
|1. Небольшой автопарк |2-3 |2-2 |
|и его универсальность |3-2 |3-3 |
|2. Небольшой коллектив| | |
|и отсутствие репутации| | |
| | | |
|3. Отсутствие своей | | |
|ремонтной базы | | |
Исходя из матрицы SWOT, для совершенствования работы предприятия
"Teboil" можно рекомендовать ввести должность исполнительного директора по
маркетингу и PR, который будет отвечать за элементы маркетингового
комплекса: цену, рекламу, продвижение транспортных услуг на рынке.
Основные угрозы для предприятия не зависят от организационной
структуры фирмы. Преодоление этих угроз и есть основная забота фирмы,
находящейся в постоянной конкурентной борьбе, преодолении формальных
проблем препятствующих перевозкам. Влияние технических проблем на бизнес
можно уменьшить, проводя повышение квалификации водителей и выбора
предприятий по техническому обслуживанию с высоким качеством работ.
Принципиальным нововведением вё рамках диверсификации деятельности
приобретение специализированного подвижного состава для перевозки ГСМ.
| |
