GeoSELECT.ru



Программирование / Реферат: Інформатика і компютерна техніка (Программирование)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Інформатика і компютерна техніка (Программирование)




Міністерство освіти і науки України


Черкаський Державний Технологічний Інститут



Кафедра інформатики


Факультет економіки і управління



Контрольна робота



З курсу інформатики і компютерної техніки



Перевірив виконав студент
викладач кафедри 1курсу феу групи зу-112
Олійник Г.Т. Шкарбан С. В.



№ 10
Определить время падения камня на поверхность земли с высоты h :



10 CLS
20 INPUT "Высота h"; h
30 t = SQR(h / 9.81)
40 PRINT t
50 END


№ 79
Вычислить: (1+sin0,1)(1+sin0,2)…(1+sin10)



10 CLS
20 m = 1
30 FOR k = .1 TO 10 STEP .1
40 m = m * (1 + SIN (k))
50 NEXT k
60 PRINT "m ="; m
70 END



№ 756
Даны действительные числа x,a,( (( >0,(x( 0 THEN IF ABS(a(i)) > ABS(a(i + 1)) THEN k = k + 1
90 NEXT i
100 PRINT k

№ 339-г
Даны целые числа а1…an, (в этой последовательности могут быть повторяющиеся
члены). Вычислить сколько чисел входит в последовательность по одному разу.



10 CLS
20 INPUT "Введите n...", n
30 DIM a! (n)
40 FOR i = 1 TO n
50 PRINT "a("; i; ")"; : INPUT a!(i)
60 NEXT
70 nepovt = 0
80 FOR i = 1 TO n
90 found = 0
100 FOR j = 1 TO n
110 IF i j AND a! (j) = a!(i) GOTO 140
120 NEXT j
130 nepovt = nepovt + 1
140 NEXT i
150 PRINT "Неповторяющихся чисел:"; nepovt
160 END



№ 145-а
Последовательность x1,x2,… образовано по закону x1=0, x2= 5/8

Xi=Xi-1/2+3/4*Xi-2, i=3,4…



10 CLS
20 DIM x (20)
30 LPPRINT “ Последовательность x(20) “
40 LPRINT
50 x(1)=0: x(2)=5/8
60 FOR I=1 TO 20
70 x(i)=x(i-1)/2+3/4*x(i-2)
80 NEXT i
90 FOR i =1TO 20
100 LPPRINT USING “###.######”: x(i):
110 IF i MOD 5=0 THEN LPPRINT
120 NEXT i
130 LPRINT
140 END


Задача N 145A Последовательность х (20)
0.000000 0.625000 0.312500 0.625000 0.546875
0.742118 0.781250 0.947266 1.059570 1.240234
1.414795 1.637573 1.879883 2.168121 2.493973
2.873077 3.307018 3.808317 4.384422 5.048449



№ 59-и
Даны действительные числа x, y. Определить принадлежит ли точка с
координатами (x,y) заштрихованной части плоскости.

[pic]



10 CLS
20 LPRINT
30 LPRINT “Задача №59i”
40 LPRINT
50 INPUT “ введите x , y=: x , y
60 LPRINT
70 IF x>=0 THEN
80 IF (y= -1) THEN
90 GOTO 220
100 ELSE
110 GOTO 200
120 END IF
130 ELSE
140 IF (y+x вивчення теорітичних засад інформаційних систем і технологій;
> вивчення тенденцій розвитку інформаційних систем;
> характеристика корпоративних інформаційних систем;
> дослідження змісту маркетингової інформації;
> визначення мети і задачі маркетингового дослідження;
> опис організації маркетингового дослідження і джерел маркетингової
інформації;
> аніліз іформаційно-статистичне забезпечення розробки стратегії
маркетингу;
> вибір і обгрунтування засобів керування базами даних в умовах
підприємства;
> проектування інформаційних даз даних маркетингового дослідження в
підсистемі аналізу зовнішнього середовища.
Об’єктом дослідження випускної роботи є зміст, принципи
маркетингового дослідження та його інформаційне забезпечення за допомогою
обробки баз даних методом комп’ютерної технології.
Предметом дослідження обран відділ маркетингу ВАТ
“Чернігівавтодеталь”.
Обрані методи дослідження полягають в спостереженні, порівнянні,
вимірі, аналізу і синтезу, моделюванню економічних явищ, сходженню від
абстрактного до конкретного.
Теоретичне значення та прикладна цінність результатів випускної
роботи полягають у вивченні функцій відділу маркетингу промислового
підприємства, та розробці основних алгоритмів їх вирішення за допомогою
інформаційних баз даних та прикладного програмного забезпечення.



1. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ЇХ РОЗВИТОК


1.1. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА І СКЛАД


ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Під інформацією (від лат. information - роз'яснення, виклад)
спочатку розумілися відомості, які передаються людьми усним, письмовим або
іншим засобом за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т.п. З
середини XX сторіччя інформація є загальнонауковим поняттям, що включає в
себе: обмін відомостями між людьми, людиною й автоматом, автоматом і
автоматом; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі; передачу ознак
від клітини до клітини, від організму до організму і т.д.
Тому, у залежності від сфери використання, інформація може бути
економічною, технічною, генетичною і т.д.

Під економічною інформацією розуміється інформація, що характеризує
виробничі відношення в суспільстві.

До неї відносяться відомості, що циркулюють в економічній системі,
про процеси виробництва, матеріальних ресурсах, процесах управління
виробництвом, фінансових процесах, а також відомості економічного
характеру, якими обмінюються між собою різноманітні системи управління.
Конкретизуємо поняття економічної інформації на прикладі системи управління
промисловим підприємством.
Відповідно до загальної теорії управління, процес управління можна
уявити як взаємодію двох систем - керуючої і керованої /мал. 1.1/.
Система управління підприємством функціонує на базі інформації про
стан об'єкта, його входів Х (матеріальні, трудові, фінансові ресурси) і
виходів Y (готова продукція, економічні і фінансові результати) відповідно
до поставленої цілі (забезпечити випуск необхідної продукції). Керування
здійснюється шляхом подачи управлінського впливу 1 (план випуску продукції)
з урахуванням зворотнього зв'язка - поточного стану керованої системи
(виробництва) і зовнішнього середовища (2, 3) - ринок, вищі органи
управління.
Призначення керуючої системи - формувати такі впливи на керовану
систему, що спонукали б останню прийняти стан, обумовлений ціллю
управління. Стосовно до промислового підприємства з деякою часткою
умовності можна вважати, що ціль управління - це виконання виробничої
програми в рамках техніко-економічних обмежень; керуючі впливу - це плани
робіт підрозділів, зворотній зв'язок - дані про хід виробництва: випуску і
переміщенні виробів, стані устаткування, запасах на складі і т.д.

Мал. 1.1. Структура системи управління

Очевидно, що і плани й зміст зворотнього зв'язку - не що інше, як
інформація. Тому процеси формування керуючих впливів саме і є процесами
перетворення економічної інформації. Реалізація цих процесів і складає
основний зміст управлінських служб, у тому числі економічних.
До економічної інформації пред'являються такі вимоги: точність,
достовірність, оперативність.
Точність інформації забезпечує її однозначне сприйняття всіма споживачами.
Достовірність визначає припустимий рівень перекручування інформації що
надходить, так і результатної інформації, при якому зберігається
ефективність функціонування системи.
Оперативність відбиває актуальність інформації для необхідних розрахунків і
прийняття рішень в умовах , що змінилися.
Види економічної інформації. Економічну інформацію прийнято
підрозділяти по таких основних ознаках:
1. функціям управління,
2. місцю виникнення (рівню управління).
По функціях управління економічна інформація розділяється на: планово-
облікову, нормативно-довідкову, звітно-статистичну інформацію.
Планова (директивна) інформація містить у собі директивні значення
планованих і контрольованих показників бізнес-планування на деякий період у
майбутньому (п'ятирічка, рік, квартал, місяць, доба).
Наприклад, випуск продукції в натуральному і вартісному вираженні,
плановані попит на продукцію і прибуток від її реалізації і т.д.
Облікова інформація відбиває фактичні значення запланованих
показників за визначений період часу. На підставі цієї інформації може бути
скоригована планова інформація, проведен аналіз діяльності організації,
прийняті рішення по більш ефективному керуванню фірмою. У якості облікової
інформації виступає інформація натурального (оперативного) урахування,
бухгалтерського обліку, фінансового урахування.
Наприклад, обліковою інформацією є: кількість деталей даного
найменування, виготовлених робочим за зміну (оперативне урахування),
заробітна плата робітника за виготовлення деталі (бухгалтерський облік),
фактична собівартість виготовленого виробу (бухгалтерське і фінансове
урахування).
Нормативно-довідкова інформація містить різноманітні довідкові і
нормативні дані, пов'язані з виробничими процесами і відношеннями. Це самий
об'ємний і різноманітний вид інформації. Достатньо відзначити, що в
загальному обсязі інформації, що циркулює на фірмі, нормативно-довідкова
інформація складає 50-60%.
Прикладами нормативно-довідкової інформації можуть служити:
технологічні нормативи виготовлення деталей, вузлів, виробів в цілому;
вартісні нормативи (розцінки, тарифи, ціни); довідкові дані по
постачальниках і споживачах продукції і т.д.
У фірмі кількість нормативів може досягати декількох мільйонів, а
обсяг нормативно-довідкової інформації - сотень мегабайт.
Звітно-статистична інформація відбиває результати фактичної
діяльності фірми для вищих органів управління, органів державної
статистики, податкової інспекції і т.д., наприклад, річний бухгалтерський
звіт про діяльність фірми.
Класифікація економічної інформації за рівнем управління (місцю
виникнення) містить у собі вхідну і вихідну інформацію.
Вхідна інформація - це інформація, що надходить у фірму
(структурний підрозділ) ззовні і використовується як первинна інформація
для реалізації економічних і управлінських функцій і задач управління.
Вихідна інформація - це інформація, що надходить з однієї системи
управління в іншу. Та сама інформація може бути вхідною для одного
структурного підрозділу як її споживача, так і вихідною - для підрозділу,
що її виробляє. При цьому форма представленя економічної інформації може
бути: алфавітно-цифрова (текстова) - у виді сукупностей алфавітних,
цифрових і спеціальних символів і графічна - у виді графіків, схем,
малюнків; а фізичним носієм інформації - папір, магнітний диск, зображення
на екрані дисплея.

Інформаційна система

Сучасні комп'ютерні мережі складаються з декількох базових
компонентів: концентраторов (hubs), що об’єднують комп'ютери (ПК, робочі
станції, сервери) у локальні мережі; мостів (bridges), що розширюють
можливості локальних мереж по підключенню більшого числа комп'ютерів;
маршрутизаторов (routers), що об’єднують локальні мережі в структуровані
корпоративні мережі, що керують потоком даних і підвищують безпеку мереж.
Разом ці компоненти створюють повний ансамбль устроїв для побудови стей
будь-якого масштабу.
У зв'язку з застосуванням нової інформаційної технології,
заснованої на використанні засобів зв'язку, комп'ютерів, широко
використовується поняття "інформаційна система" (ІС). При цьому термін
"система" вживається в основному в двох змістах:
3. система як деяка властивість, що складається в раціональному сполученні
й упорядкованості всіх елементів визначеного обсягу в часі і просторі
так, що кожний із них сприяє успіху діяльності всього об'єкта. З таким
трактуванням пов'язане розуміння координації і синхронізації дій
персоналу управління, об'єднаних із метою досягнення поставлених цілей;
4. система як об'єкт, що володіє достатньо складною, певним чином
упорядкованою внутрішньою структурою (наприклад, виробничий процес).
У загальному виді поняття "система" охоплює комплекс
взаємозалежних елементів, що діють як єдине ціле в інтересах досягнення
поставлених цілей. Кожна система містить у собі такі компоненти:
5. Структура системи - множина елементів системи і взаємозв'язків між
ними. Приклад: організаційна і виробнича структура фірми.
6. Функції кожного елемента системи. Приклад: управлінські функції -
прийняття рішень визначеним структурним підрозділом фірми.
7. Вхід і вихід кожного елемента і системи в цілому. Приклад: матеріальні
або інформаційні потоки, що надходять у систему або виводяться нею.
8. Цілі й обмеження системи і її окремих елементів. Приклад: досягнення
максимального прибутку; фінансові обмеження.
Кожна система має властивості подільності і цілісності.
Подільність означає, що систему можна уявити як підсистему, що
складається з самостійних частин, кожна з яких може розглядатися як
самостійна підсистема. Можливість виділення підсистем (декомпозиція
системи) спрощує її аналіз, розробку, впровадження й експлуатацію.
Виділення (декомпозиція) підсистем являє собою достатньо складну задачу.
Властивість цілісності вказує на узгодженість цілі функціонування
всієї системи з цілями функціонування її підсистем і елементів.

Інформаційна система являє собою комунікаційну систему по збору,
передачі, переробці інформації про об'єкт, що постачає робітників
різноманітного рангу інформацією для реалізації функції управління.

Інформаційна система створюється для конкретного об'єкта.
Ефективна інформаційна система бере до уваги розходження між рівнями
управління, сферами дії, а також зовнішніми обставинами і дає кожному рівню
управління тільки ту інформацію, що йому необхідна для ефективної
реалізації функцій управління.
Впровадження інформаційних систем провадиться з метою підвищення
ефективності виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки
опрацювання і збереження рутинної інформації, автоматизації конторських
робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, заснованих на
моделюванні дій спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного
інтелекту, експертні системи і т.п.), використанні сучасних засобів
телекомунікацій (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних
обчислюванних мереж і т.д.
У залежності від ступеня (рівня) автоматизації виділяють ручні,
автоматизовані й автоматичні інформаційні системи.
Ручні ІС характеризуються тим, що всі операції по переробці
інформації виконуються людиною.
Автоматизовані ІС - частина функції (підсистем) управління або
опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина - людиною.
Автоматичні ІС - усі функції управління й опрацювання даних
здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне
управління технологічними процесами).
По сфері застосування можна виділити такі класи інформаційних систем:

> наукові дослідження;
> автоматизоване проектування;
> організаційне управління;
> управління технологічними процесами.
Наукові ІС призначені для автоматизації діяльності науковців,
аналізу статистичної інформації, управління експериментом.
ІС автоматизованого проектування призначені для автоматизації
праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки
(технології). Такі ІС допомогают здійснювати:
- розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;
- різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів
виробів, видаткових норм - трудових, матеріальних і т.д.);
- створення графічної документації (креслень, схем, планувань);
- моделювання проектованих об'єктів;
- створення керуючих програм для верстатів із числовим програмним
керуванням.
ІС організаційного управління призначені для автоматизації функції
адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться ІС
управління як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами
(банки, біржа, страхові компанії, готелі і т.д.) і окремими офісами (офісні
системи).
ІС управління технологічними процесами призначені для
автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі
процеси, металургія, енергетика і т.п.). [8, c. 13-17]

Структура і склад інформаційної системи

Практично всі розглянуті різновиди інформаційних систем незалежно
від сфери їхнього застосування включають один і тойже набір компонентів:
функціональні компоненти: функціональні підсистеми (модулі, бізнеси-
додатки), функціональні задачі, моделі й алгоритми; компоненти системи
опрацювання даних: інформаційне забезпечення, програмное забезпечення,
технічне забезпечення, правове забезпечення, лінгвістичне забезпечення;
організаційні компоненти (персонал): нова організаційна структура фірми,
персонал (штати, посадові інструкції).
При цьому під функцією управління розуміється спеціальний
постійний обов’язок одного або декількох осіб, виконання якого призводить
до досягнення визначеного ділового результату.

Під функціональними компонентами розуміється система функцій
управління - повний набір (комплекс) взаїмоув’язаних у часу і
просторі робіт із управління, необхідних для досягнення поставлених
перед підприємством цілей.

Дійсно, будь-яка складна управлінська функція розчленовується на
ряд більш дрібних задач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця.
Саме від того, як буде виконане те або інше завдання окремим робітником,
залежить успіх у рішенні кінцевих задач фірми в цілому. Таким чином, уся
сукупність складних управлінських впливів повинна мати своїм кінцевим
результатом доведення загальних задач, що стоять перед підприємством, до
кожного конкретного виконавця незалежно від його службового положення.
Природно, приведені положення підкреслюють не тільки
індивідуальний, але і груповий характер функцій управління, а діловий
(практичний) результат утворюється не епізодично, а постійно.
Весь процес управління фірмою зводиться або до лінійного
(наприклад, адміністративного) керівництва підприємством або його
структурним підрозділом, або до функціонального керівництва (наприклад,
матеріально-технічне забезпечення, бухгалтерський облік і т.п.).
Тому декомпозиція інформаційної системи по функціональній ознаці
містить у собі виділення її окремих частин, називаних функціональними
підсистемами (ПС) (функціональними модулями, бізнеса-додатками), що
реалізують систему функцій управління. Функціональна ознака визначає
призначення підсистеми, тобто те, для якої області діяльності вона
призначена і які основні цілі, задачі і функції вона виконує. Функціональні
підсистеми в істотному ступені залежать від предметної області (сфери
застосування) інформаційних систем.
На мал. 1.2. приведені ілюстрації: функціональна декомпозиція
інформаційних систем промислового підприємства. У залежності від складності
об'єкта кількість функціональних підсистем коливається від 10 до 50
найменувань.


Мал. 1.2. Укрупнена функціональна декомпозиція інформаційної системи
промислового підприємства

Як випливає з приведеного малюнка, незважаючи на різноманітні
сфери застосування ІС, ряд функціональних підсистем мають те саме
найменування (наприклад, бухгалтерський облік і звітність), проте їхнє
внутрішній зміст для різноманітних об'єктів значно відрізняється друг від
друга. Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в
так називаних "функціональних задачах" підсистеми. Звичайно управлінський
персонал або зв'язує це поняття з досягненням визначених цілей функції
управління, або визначає його як роботу, що повинна бути виконана
визначеним засобом у визначений період. Проте з появою нових інформаційних
технологій поняття "задача" розглядається ширше - як закінчений комплекс
опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямих керуючих впливів на
хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформації для прийняття
рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повинна розглядатися
як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацювання даних.
Вибір складу функціональних задач функціональних підсистем
управління здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз управління:
планування; урахування, контролю й аналізу; регулювання (виконання).
Планування - це управлінська функція, що забезпечує формування
планів, відповідно до яких буде організоване функціонування об'єкта
управління. Звичайно виділяють перспективне (5-10 років), річне (1 рік) і
оперативне (доба, тиждень, декада, місяць) планування.
Урахування, контроль і аналіз - це функції, що забезпечують
одержання даних про стан керованої системи за визначений проміжок часу;
визначення факту і причини відхилень фактичного стану об'єкта управління
від його планованого стану, а також перебування розмірів цього відхилення.
Облік ведеться по показниках плану в обраному діапазоні (обрії) планування
(оперативний, середньостроковий і т.д.).
Регулювання (виконання) - це функція, що забезпечує порівняння
планованих і фактичних показників функціонування об'єкта управління і
реалізацію необхідних керуючих впливів при наявності відхилень від
запланованих у заданому діапазоні (відрізку). Відповідно до виділених
функціональних підсистем і з урахуванням фаз управління і визначається
склад задач функціональних підсистем. [8, c. 18-20]

1.2. Тенденції розвитку інформаційних систем

Еволюція інформаційних технологій настільки тісно пов'язана з
розвитком нових моделей корпоративного бізнесу, що ці процеси нерідко
сприймаються як єдине ціле. Прагнення компаній підвищити ефективність ІС
стимулює поява більш нових апаратних і програмних засобів, що, у свою
чергу, підштовхують користувачів до подальшої модернізації ІС.
Зрозуміло, ця "кільцева гонка" не є самоціллю: завдяки їй
підприємці можуть більш адекватно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури і
отримувати максимум прибутку при мінімальному ризику.
Логіка розвитку ІС в останні 30 років наочно демонструє ефект
маятника: централізована модель опрацювання даних на базі мэйнфреймов, що
домінувала до середини 80-х років, усього за декілька років уступила свої
позиції розподіленій архітектурі одноранговых локальних мереж (ЛС)
персональних комп'ютерів, але потім почалося поворотне прямування до
централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться
технологія "клієнт-сервер", що ефективно об'єднує гідності своїх
попередників.

Покоління ІС

Перше покоління ІС (1960-1970 р.) будувалося на базі центральних
ЕОМ за принципом "одне підприємство - один центр опрацювання", а в якості
стандартного середовища виконання додатків (функціональних задач) служила
операційна система фірми IВМ - МVS.
Друге покоління ІС (1970-1980 р.): перші кроки до децентралізації
ІС, у процесі якої користувачі стали просувати інформаційні технології в
офіси і відділення компаній, використовуючи міні-комп'ютери типу DЕС VАХ.
Паралельно почалося активне упровадження високопродуктивних СКБД типу DВ2 і
пакетів комерційних прикладних програм. Таким чином, кардинальним
нововведенням ІС цього покоління стала двух- і трьохуровнева модель
організації системи опрацювання даних (центральна ЕОМ - міні-комп'ютери
відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої
бази даних і прикладних пакетів.
Третє покоління ІС (1980 - початок 1990-х рр.): бум розподіленого
мережного опрацювання, головною рушійною силою якого був масовий перехід на
персональні комп'ютери (ПК). Логіка корпоративного бізнесу зажадала
об'єднання розрізнених робочих місць у єдину ІС - з'явилися обчислюванні
мережі розподіленого опрацювання. Проте вже незабаром в однорангових
мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності - спочатку у виді
виділених файлів-серверів, серверів преси і телекомунікаційних серверів, а
потім і серверів додатків. На якомусь етапі зростаючу потребу в
концентрації ресурсів ІС, відповідальних за адміністрування системи
(організацію обчислюванного процесу), підтримку корпоративної бази даних і
виконання пов'язаних із нею централізованих додатків, удалося задовольнити
в так називаній моделі "середнього калібру" за рахунок використання UNIХ-
серверов, що випускаються IВМ, DЕС, Hewlett-Packard, Sun і ін. Тому ринок
серверів став одним із самих динамічних секторів комп'ютерної індустрії.
При розвитку ІС третього покоління ідея чистого (однорангового)
розподіленого опрацювання помітно потьмяніла і поступилася місцем
ієрархічній моделі клієнт-сервер.
Четверте покоління ІС. Відмітні риси сучасних ІС, насамперед
ієрархічна організація, у котрої централізоване опрацювання і єдине
управління ресурсами ІС на верхньому рівні сполучиться з розподіленим
опрацюванням на нижньому, визначаються синтезом рішень, апробованих у
системах попередніх поколінь. Інформаційні системи четвертого покоління
акумулюють такі основні особливості:
> повне використання потенціалу настільних комп'ютерів і середовищ
розподіленого опрацювання; модульна побудова системи, що предполагає
існування багатьох різноманітних типів архітектурних рішень у рамках
єдиного комплексу;
> економія ресурсів системи (у самому широкому розумінні цього терміна) за
рахунок централізації збереження й опрацювання даних на верхніх рівнях
ієрархії ИС;
> наявність ефективних централізованих засобів мережного і системного
адміністрування (організації обчислюванного процесу), що дозволяють
здійснювати наскрізний контроль за функціонуванням мережі і управління на
всіх рівнях ієрархії, а також забезпечуючих необхідну гнучкість і
динамічну зміну конфігурації системи;
> різке зниження так називаних "схованих витрат" - експлуатаційних витрат
на утримання ІС, що включають витрати, що важко виділяються в явному
виді, що непросто передбачити в бюджеті організації (підтримка
функціонування мережі, резервне копіювання файлів користувачів на
віддалених серверах, настроювання конфігурації робочих станцій і
підключення їх у мережу, забезпечення захисту даних, відновлення версій
програмного забезпечення і т.д.).
Передбачається, що розвиток ІС четвертого покоління буде йти по
шляху однієї з трьох моделей: великий, середньої або малій.
По логіці даних моделей у структурі ІС повинні існувати один або
декілька "інформаційних вузлів концентрації" (ІВК), кожний із який об'єднує
апаратні і програмні засоби, призначені для ефективної підтримки роботи
кінцевих користувачів. З цією ж ціллю в подібних вузлових центрах системи
зосереджується спеціалізований персонал, що виконує функції системного
адміністрування, управління мережними ресурсами і технічною підтримкою.
Кінцеві користувачі працюють у середовищі локальних мереж, і їхні
індивідуальні додатки і дані максимально локалізуються на рівні станцій
клієнтів.
Залучення ресурсів вузла концентрації відбувається тільки в
рідкісних випадках, наприклад при зверненні до корпоративної бази даних або
резервному копіюванні файлів. [8, c. 25-27]

Щаблі автоматизації

Уявіть собі типове неавтоматизоване "соцпідприємство" - систему, у
якій усі документи (у тому числі внутрішні) існують у паперовому виді. На
"соцпідприємствах" була відсутня сама мотивація до оптимізації діяльності.
Втім, перші "капіталістичні" підприємства кінця 80-х років теж не
потребували особої автоматизації. Наявність персональних комп'ютерів на
таких підприємствах зовсім не означала їхньої автоматизації.
До середини 90-х років хазяїн неавтоматизированого підприємства
відчув необхідність хоча б часткової оптимізації діяльності і став
автоматизувати елементи виробничого процесу, фінансове урахування,
бухгалтерський облік, системи продажів і закупівель. Але це були острівці в
загальному потоку неавтоматизированой діяльності /мал.1.3/.



Мал. 1.3. Перший щабель автоматизації

В міру росту підприємства була потрібна автоматизація структур
більш високого порядку - усієї системи виробництва, усієї системи роботи з
постачальниками, усієї системи роботи з партнерами /мал. 1.4/.



Мал. 1.4. Другий щабель автоматизації

Подальше укрупнення діяльності підприємства потребує автоматизації
його організаційної структури /мал. 1.5/.



Мал. 1.5. Третій щабель автоматизації

Нарешті, автоматизація всього документообігу підприємства /мал.
1.6/ фактично ставить знак рівності між поняттями "підприємство" і
"інформаційна система".



Мал. 1.6. Останній щабель автоматизації


Необхідність консалтинга

Простота приведеної послідовності, що здається, спроможна ввести в
помилку. Наприклад, може здатися, що впровадження інформаційної системи
обмежується установкою комп'ютерів, мережного устаткування і деякого
програмного забезпечення. При цьому загальна вартість проекту як би
виходить рівною сумі вартостей указаных компонентів, що просто візмуть на
себе основну частину рутиних операцій, нічого не змінюючи в стилі роботи
керівництва і персоналу підприємства.
Але це не так. Навіть перший щабель автоматизації, хоча і дозволяє
застосувати типові рішення (бухгалтерське, торгове, фінансове програмне
забезпечення і т.п.), потребує роботи по впровадженню останніх. Вже на
другому щаблі необхідні ретельне передпроектне обстеження і консалтинг, і
чим "легше" віднесуться замовники і виконавці до цієї частини проекту, тим
тяжче їм буде працювати на стадії оптимізації оргштатної структури, що у
цьому випадку неминуче стане "прямою і безпосередньою погрозою" існуючим
методам керівництва підприємством.
Четверта стадія автоматизації підприємства - сама складна. Типових
рішень по документообігу все рівно що немає, упровадження будь-яких
існуючих пакетів трудоміско і потребує кропіткої попередньої роботи
системних аналітиків. Немає нічого надзвичайного в тому, що послуги
консультантів і системних аналітиків коштують дорожче, чим устаткування -
така світова практика. Комп'ютерна інформаційна система підприємства не
може бути річчю в собі, просто комплексом АРМів, зв’язаних, припустимо, із
єдиною базою даних, у цьому випадку вона мертва. На етапі консалтинга
повинні бути вироблені регламенти і посадові інструкції, що вдохнуть життя
в комп'ютерну інформаційну систему. Таким чином, корпоративна інформаційна
система - це комп'ютерна інформаційна система й організаційно-інформаційна
система, що зрослись, як сіамські близнюки. [9, c. 31-33]

Корпоративна інформаційна система

На сьогоднішній день типовий підхід до питання автоматизації на
підприємстві, пов'язаний в основному з безсистемним накопиченням додатків,
що працюють з окремими бизнес-процесами. Можливо, це виправдовує себе на
етапі становлення малого бізнесу, але не дозволяє керівництву великого
підприємства досягти сукупності вищеперелічених цілей. Але зараз вже багато
хто розуміє необхідність створення корпоративної інформаційної системи, а
це, у свою чергу, неминуче призводить до кардинального перегляду ролі
засобів і відділів автоматизації.

Що таке корпоративна ІС

Корпоративна ІС - не просто сполучення додатків, що виконують усі
функції, необхідні для організації у визначений момент її розвитку. Вона є
цілісним програмно-аппаратным комплексом, що дозволяє задовольнити як
поточні, так і майбутні потреби підприємства в опрацюванні даних.
Можна виділити чотири чинника цілісності цього комплексу:
. концептуальна узгодженість бізнес-процесів, для автоматизації яких
створюється ІС, що зберігається на всьому протязі її життєвого циклу;
. технологічна цілісність, яка проявляється в застосуванні погодженого
набору промислових інформаційних технологій для управління інформаційними
ресурсами підприємства;
9. відповідність функціональності робочих місць співробітників їхнім
посадовим обов’язкам;
10. єдиний регламент обслуговування й експлуатації всіх компонентів ІС,
розроблювальний при її створенні.
Сполучення цих властивостей принципово відрізняє ІС від суми
додатків з тим же набором функцій і дозволяє їй справлятися з комплексом
проблем, непереборних при безсистемній автоматизації бізнесу.

Корпоративна ІС - це модель бізнесу

Корпоративна ІС заснована на моделі бізнесу - звільненому від
другорядних деталей схематичному описі діяльності підприємства. Модель
формалізує окремі бізнес-функції (наприклад, виписування накладної або
прийом замовлення) і регламентує структуру бізнес-процесів, тобто
послідовність виконання бізнес-функцій у повсякденній діяльності
підприємства. Наприклад, пошук співробітника на вакантну посаду
супроводжується публікацією опису вакансії, збором анкет і резюме,
перевіркою фактів, що знаходяться в них, співбесідами і т.п. На різних
підприємствах ці бізнес-функції можуть бути пов'язані порізному, що і
відбиває специфіку роботи відділів кадров.
Модель визначає, яка послідовність дій співробітників, що працюють
із ІС, припустима, а яка - ні. Наприклад, якщо, відповідно до моделі,
відвантаження товару можливе тільки після його оплати, ІС просто не
дозволить виписати накладну, поки інформація про оплату не буде внесена в
систему.
Модель фіксує логічні взаємозв'язки даних, відповідно до яких
зміна якоїсь інформації викликає каскад узгоджених змін. Наприклад, оплата
рахунку на виписаний товар викликає бухгалтерські перевірки і робить
можливим видачу товару покупцю.
Орієнтація на промисловий рівень базових технологій на етапі
створення системи збільшує початкові витрати і складність системи. Але
корпоративна ИС створюється з розрахунком на розвиток бізнесу, тому слабкі
ланки неминуче прийдеться змінювати на працючій ІС, що сполучено з набагато
більшими витратами, чим закладка тривкого фундаменту вже при створенні ІС.
Це практично цілком виключає "настільні" технології зі списку будівельних
блоків ІС. [14, c. 216-222]



2 . КОМПЛЕКСНЕ ВИВЧЕННЯ РИНКУ МЕТОДАМИ МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


Ринок по своїй сутності тяжіє до стихійності і непередбачуваності
розвитку. Дія ринкового механізму виявляється у верогідних, стохастичних
процесах, у постійному коливанні основних параметрів ринку. Споконвічно на
ринку боролися дві тяжкопримеримі тенденції: потяг до концентрації капіталу
і, як слідство, прямування до монополізму, з одного боку, і прагнення до
розширення невтримної конкуренції як головному засобові проти стагнації - з
інший. Стихійність ринку і непередбачуваність його розвитку погрожували
суспільству сильними економічними і соціальними потрясіннями. Саме тому ще
наприкінці минулого сторіччя в США з'явилися перші закони, спрямовані проти
монополізму і регулюючої конкурентної боротьби, а в 10-20-х роках XX ст.
деякі американські вчені-економісти зайнялися розробкою теорії, що мала
ціллю істотно обмежити стихійність ринку і зробити основні процеси
товарного обігу керованими або регульованими. Ця теорія надалі одержала
назву маркетингу (marketing) і дуже швидко ввійшла в практику ринкових
відносин спочатку в США, а потім в усьому світі .
Центральна ідея, закладена в теорії і практику маркетингу, полягає в
необхідності підпорядкування виробництва і розподілу продукту інтересам
споживача. Ще в XVIII в. Адам Сміт стверджував, що єдиною кінцевою метою
виробництва є споживання. Цю думку майже через сто років повторив Карл
Маркс у «Капіталі». Її сприйняли і розвили економісти XX в., що
досліджували закони розвитого ринку. Сучасна концепція маркетингу виходить
із пріоритету інтересів споживача і підкоряє цій ідеї виробництво і
розподіл товару.
У США поява перших публікацій по маркетингу й одночасно його викладання у
вищій школі датуються 10-ми роками нашого сторіччя. У 20-30-х роках теорія
маркетингу була доповнена методологією управління товарообігом; була
розроблена теорія прийняття маркетингових рішень.
Перші ідеї по управлінню ринковими процесами висловив професор
Гарвардської школи бізнесу Л. Шоу; ці ідеї були продовжені в роботах Я.
Черингтона і Д. Уэлда. Великий внесок у розробку теорії маркетингу внесли
Р. Кокс, У. Элдерсон, Т. Левитт. Визнаним авторитетом в області теорії
маркетингу вважається Ф. Котлер. У нашій країні відомі праці Р. Д. Базела,
Б. Бермана, Ф. Букереля, У. Войе, А. Дайана, С. Маджаро. Р. Морриса, П.
Драккера, Дж. Эванса, X. Якобсена і багатьох інших закордонних
маркетологів.
У нашій країні елементи маркетингу розроблялися і впроваджувалися в
практику починаючи з 60-х років. Вони стали відомі за назвою державної
системи комплексного вивчення і прогнозування попиту (СКВПП).
В умовах планово-розподільної системи ці елементи маркетингу охоплювали
тільки споживчий ринок і носили обмежений характер обгрунтування
планування. Сам термін «маркетинг» довгий час практично не вживався по
ідеологічних причинах. Проте в процесі переходу від планової до ринкової
економіки в Україні поступово укладається вітчизняна теорія і практика
маркетингу.
Маркетинг (від англ. market - ринок) тяжкоперкладаємий термін. Треба
визнати, що серед маркетологів немає єдності в його інтепретації. Причому
діапазон розбіжності думок дуже широкий. По деяких підрахунках, у світовій
літературі нараховується декілька визначень маркетингу. Одна частина
спеціалістів розуміє маркетинг як філософію ринкової економіки, інша - як
будь-яку цілеспрямовану діяльність по доведенню товарів від сфери
виробництва до сфери споживання. Деякі маркетологи обмежують функції
маркетингу вивченням попиту і його регулюванням. Пропонується також
концептуальне визначення маркетингу:
Маркетинг - це вид діяльності, спрямованої на задоволення потреб за
допомогою обміну.
Це найбільше поширена серед сучасних маркетологів точка зору. У більшій
частині дефініцій маркетингу при усіх розбіжностях можна знайти загальні
ідеї. По-перше, маркетинг являє собою цілісну систему дій, заходів,
взаємовідносин із своєю ієрархією, співпідпорядкованістю, пріоритетами і
т.д. По-друге, він спрямований на забезпечення найбільше ефективного засобу
збуту і продажі товару. По-третє, його принципом є підпорядкування
виробництва і торгівлі інтересам споживача, тобто найбільш повне
задоволення купівельного попиту й одержання за рахунок цього максимально
можливого прибутку. По-четверте, у маркетингу можна виділити три
взаємозалежні функціональні елементи: 1) управління діяльністю по збуту і
продажу товарів і послуг (marketing management); 2) маркетингове
регулювання ринкових процесів за допомогою соціально-економічних важелів із
тим, щоб, адаптуючись до об'єктивних ринкових умов і використовуючи
визначений комплекс чинників у якості інструментів впливу на попит і
пропозицію, забезпечити максимальний комерційний ефект; 3) вивчення і
прогнозування стану і розвитку ринку, інформаційно-аналітичне забезпечення
маркетингового менеджменту і маркетингового регулювання. Можна дати таке
функціональне визначення маркетингу:
Маркетинг - це система управління, регулювання і вивчення ринку.
Неважко зрозуміти, що останній елемент маркетингу виконує службову роль
стосовно перших двох, оскільки ніяке управління неможливо без
інформаційного забезпечення, а регулювання припускає попереднє виявлення
причинно-слідчих зв'язків і чинників, за допомогою яких можна впливати на
ринок. Цей третій елемент, або складова частина маркетингу, зветься
маркетингове дослідження (marketing research). Маркетингове дослідження
виконує одну з базових вимог маркетингу: зробити розвиток ринку
передбаченим.
Маркетингове дослідження - це будь-яка дослідницька діяльність, що
забезпечує потреби маркетингу, тобто система збору, опрацювання,
зведення, аналізу і прогнозування даних, необхідних для конкретної
маркетингової діяльності на будь-якому її рівні.
Маркетингове дослідження здійснюється або власними маркетинговими
службами фірм, підприємств, асоціацій споживачів і державних відомств, або
на комерційній основі спеціалізованими маркетинговими фірмами (у США,
наприклад, їх біля 500). Маркетингові дослідження можуть бути доручені
науково-дослідним організаціям, навчальним закладам, а також незалежним
експертним групам. Окремі напрямки маркетингового дослідження розробляються
державними організаціями, зокрема органами державної статистики.
У маркетинговому дослідженні виділяються п'ять етапів, послідовність і
зміст яких описуються такою блок-схемою (Плакат 1).
Виділяються три підсистеми маркетингового дослідження: планування і
підготовка дослідження (перший і другий етапи); збір, опрацювання, зведення
і збереження інформації (третій етап); використання даних, тобто їхній
аналіз, прогноз, упорядкування рекомендацій (четвертий і п'ятий етапи).
У маркетингу існує поняття маркетингового середовища фірми як сукупності
суб'єктів і сил, що впливають на її діяльність на ринку. Виділяються:
внутрішнє (ендогенне) середовище, тобто сили, пов'язані з організаційною
структурою фірми, її потенціалом, географічними межами її діяльності,
менеджментом і маркетингом, і зовнішнє (екзогенне) середовище як сукупність
сил, із якими фірма якимось чином взаємодіє. Ендогенне середовище входить у
категорію контрольованих фірмою сил і чинників. Екзогенне середовище, у
свою чергу, ділиться на дві групи. До першої відноситься мікросреда, у яку
входять сили, безпосередньо пов'язані з діяльністю фірми: постачальники,
торгові посередники, клієнти, конкуренти, контактна аудиторія фірми і деякі
інші. Під контактною аудиторією розуміються групи або кола юридичних і
фізичних осіб, що протидіють або сприяють досягненню поставлених фірмою
цілей, а також пов'язаних з фірмою системою взаємного обміну інформацією.
Друга група зветься макросреда. До неї відносять зовнішні сили і
чинники, що існують і діють незалежно від зусиль фірми, але певним чином
впливають на її діяльність. Фірма не контролює сили і чинники макросреди і
можливо лише пристосовуватися до них, враховувати їхній вплив при розробці
власних дій. Однією з форм подібної адаптації є використання їхніх проявів
у якості інструментів і важелів для регулювання деяких ринкових процесів.
До складу макросреди входять: демографічні чинники, соціальні умови життя
населення, стан економіки, природно-екологічна обстановка, географічні
особливості, національні чинники, науково-технічні досягнення, стан
фінансової системи, рівень освіти і культури, політична обстановка і деякі
інші.
Маркетингове дослідження - одне зі знарядь конкурентної боротьби.
Забезпечуючи об'єктивну інформацію про себе і конкурентів, здійснюючи
порівняння, правильно оцінюючи ситуацію на ринку і прогнозуючі її розвиток,
фірма одержує певні конкурентні переваги і тим самим знижує рівень
комерційного ризику, одержує можливість знайти для себе відповідний сегмент
ринку або ринкової ніші, вибрати правильний напрямок диверсифікації,
встановити оптимальний рівень цін і т.д.
Багато масових процесів, що є предметом маркетингового дослідження,
носять стохастичний характер, що дає можливість використовувати для їхнього
обліку й аналізу статистичний апарат.

Про важливу роль маркетингового дослідження переконливо свідчить такий
факт: за матеріалами аналізу причин комерційних невдач на ринку нових
товарів по 66 фірмах Канади був зроблений висновок, що до таких причин у
числі інших відносяться відсутність детального вивчення ринку і слабке його
тестування, а також недостатній рівень кваліфікації працівників
маркетингових служб. [1. c. 50-51]
КОМПЛЕКСНЕ ВИВЧЕННЯ РИНКУ

У сучасній концепції маркетингу вивченню ринків придається особливе
значення. Ці дослідження є основою розроблювальної підприємством стратегії
і тактики вступу на ринок, проведення цілеспрямованої товарної політики.
Ціль будь-якого ринкового дослідження складається в оцінці існуючої
ситуації (кон'юнктури) і розробці прогнозу розвитку ринку. Програма такого
комплексного вивчення залежить від особливостей товарів, характеру
діяльності підприємства, масштабу виробництва експортних товарів і ряду
інших чинників.
Дослідження ринку - не самоціль, а джерело інформації для прийняття
ефективного управлінського рішення. Це рішення може відноситися до будь-
якого аспекту зовнішньоторгівельної і маркетингової діяльності, тому
нераціонально обмежувати витрати на такі дослідження з причини «економії
засобів»: втрати, викликані хибним рішенням, бувають звичайно в 10 - 100
разів більшими.
Використання маркетингових досліджень широко варіюється в залежності
від компанії і типу необхідної інформації. Незважаючи на те, що більшість
фірм проводить їх у тій або іншій формі, дослідницькі відділи створюються
скоріше в значних, чим у невеличких фірмах. Звичайно американська фірма з
річним обсягом збуту в 25 млн. доларів і більш витрачає біля 3.5 % свого
маркетингового бюджету, у той час як компанія з продажами менше 25 млн.
доларів витрачає біля 1.5 %. Крім того, компанії, що виробляють споживчі
товари, витрачають на маркетингові дослідження більше засобів, чим фірми,
що випускають продукцію виробничого призначення.

Роль інформації для маркетингових досліджень.

Щоб належним чином функціонувати в умовах маркетингу, необхідно
одержувати адекватну інформацію до і після прийняття рішень. Існує безліч
причин, у силу яких маркетингова інформація повинна збиратися при розробці,
реалізації і перегляді маркетингового плану фірми або яких-небудь його
елементів. Недостатньо спиратися на інтуїцію, судження керівників і досвід
минулого.
Гарна інформація дозволяє маркетологам:
> одержувати конкретні переваги, знижувати фінансовий ризик і небезпеки
поразки;
> визначити відношення споживачів;
> стежити за зовнішнім середовищем;
> координувати стратегію;
> оцінювати діяльність;
> підвищити довіру до реклами;
> одержати підтримку в рішеннях;
> підкріпити інтуїцію;
> поліпшити ефективність.

Маркетингові інформаційні системи

Якщо підходити до збору маркетингової інформації як до випадкової,
рідкісної події, що необхідно тільки тоді, коли потрібно одержати дані по
конкретному питанню, можна зіткнутися з рядом проблем.
Наприклад, може виникнути ситуація, коли:
> результати попередніх досліджень зберігаються в незручному для
використання виді;
> непомітні зміни в навколишньому середовищі і діях конкурентів;
> проводиться несистематизированный збір інформації;
> виникають затримки при необхідності проведення нового дослідження;
> по ряді тимчасових періодів відсутні дані, необхідні для аналізу;
> маркетингові плани і рішення аналізуються неефективно;
> дії являють собою лише реакцію, а не передбачення.
Маркетингові дослідження треба розглядати як частину постійно діючого
інтегрованого інформаційного процесу. Необхідно, щоб фірма розробляла і
використовувала систему постійного спостереження за навколишнім середовищем
і збереженням даних із тим, щоб вони могли аналізуватися в майбутньому.
Маркетингову інформаційну систему можна визначити як сукупність процедур і
методів, розроблених для створення, аналізу і поширення інформації для
маркетингових рішень, що збираються на регулярній постійній основі.
На мал. 2.1 показана схема маркетингової інформаційної системи.



вплив

зворотній зв'язок



Мал. 2.1 Схема маркетингової інформаційної системи



Спочатку фірма встановлює цілі компанії, що визначають загальні
напрямки планування маркетингу. На ці цілі впливають чинники навколишнього
середовища (конкуренція, уряд, економіка). Плани маркетингу включають
контрольовані чинники, визначені в попередніх поділах, включаючи вибір
цільового ринку, цільового маркетингу, тип організації маркетингу,
маркетингову стратегію (товар або послуга, розподіл, просування і ціна) і
керування.
Коли план маркетингу визначений, за допомогою інформаційної мережі, що
включає дослідження, постійне спостереження і збір даних, можна
конкретизувати і задовольняти загальні потреби маркетингових служб в
інформації. Маркетингове дослідження дає точну інформацію для рішення
дослідницьких проблем. Для нього може знадобитися інформація, що
зберігається, (внутрішні повторні дані) або збір зовнішньої повторної або
первинної інформації. Постійне спостереження - це процедура, за допомогою
котрої регулярно аналізується мінливе навколишнє середовище. Воно може
включати вивчення бюлетенів, новин, регулярне одержання інформації від
співробітників і споживачів, присутність на галузевих засіданнях і
спостереження за діями конкурентів. Збереження даних - це накопичення усіх
видів значимої внутрифирменной інформації (такої, як обсяг продажів,
витрати, робота персоналу і т.д.), а також інформації, зібраної через
маркетингові дослідження і постійне спостереження. Ці дані допомагають
приймати рішення і зберігаються для подальшого використання.
У залежності від ресурсів фірми і складності інформаційних потреб
маркетингова інформаційна мережа може бути комп’ютеризированою або ні.
Невеличкі фірми можуть ефективно використовувати такі системи і без
комп'ютерів. Необхідні складового успіху будь-якої системи - послідовність,
старанність і гарна техніка збереження.
Плани маркетингу варто реалізувати на основі даних, отриманих з
інформаційної мережі. Наприклад, у результаті постійного спостереження
фірма може приходити до висновку, що вартість сировини зросте на 7%
протягом такого року. Це дасть компанії час вивчити варіанти маркетингу
(перехід на замінники, перерозподіл витрат, прийняття додаткових витрат) і
вибрати одну з альтернатив для реалізації. Якщо спостереження не
проводились, то фірма може бути захоплена зненацька і прийняти на себе
додаткові витрати без якогось вибору.
У цілому маркетингова інформаційна система дає багато переваг:
> організований збір інформації;
> запобігання кризі;
> координація плану маркетингу;
> швидкість;
> результати, що виражаються в кількісному вигляді;
> аналіз витрат і прибутку.
Проте створення маркетингової інформаційної системи може бути
непростою справою. Великі початкові витрати часу і людських ресурсів,
великі складності можуть бути сполучені зі створенням системи. [7]

Концепція системи маркетингової інформації

У XIX сторіччі Більшість фірм були дрібними і їхні робітники знали
своїх клієнтів особисто. Управляющие збирали маркетингову інформацію,
спілкуючись із людьми, спостерігаючи за ними, задаючи питання.
У XX сторіччі посилилися три тенденції, що обумовили необхідність
одержання більш великої і більш доброякісної маркетингової інформації:
1. Перехід від маркетингу на місцевому рівні до маркетингу в
загальнонаціональному масштабі. Фірма постійно розширює територію свого
ринку, і її керуючі вже не знають усіх клієнтів безпосередньо. Потрібно
знайти якісь інші шляхи збору маркетингової інформації.
2. Перехід від купівельного попиту до купівельних потреб.
В міру росту своїх прибутків покупці стають усе більш перебірливими при
виборі товарів. Продавцям усе сутужніше пророкувати реакцію покупців на
різноманітні характеристики, оформлення та інші властивості товарів, і вони
звертаються до маркетингових досліджень.
3. Перехід від конкуренції в цінах до неценовой конкуренції.
Продавці усе ширше користуються неценовыми знаряддями маркетингу, такими,
як присвоєння товарам марочних назв, індивідуалізація товарів, реклама і
стимулювання збуту, і їм потрібна інформація про те, як реагує ринок на
використання цих знарядь.
Незважаючи на те, що продавцям потрібно усе більше маркетингової
інформації, її не вистачає. Діячі ринку скаржаться, що не можуть зібрати
достатньої кількості потрібних їм точних і корисних зведень. У спробах
розв'язати цю проблему багато фірм розробляють особливі системи
маркетингової інформації (СМІ).
Система маркетингової інформації - постійно діюча система
взаємозв'язку людей, устаткування і методичних прийомів, призначена для
збору, класифікації, аналізу, оцінки і поширення актуальної, своєчасної і
точної інформації для використання її розпорядниками сфери маркетингу з
метою удосконалювання планування, перетворення в життя і контролю за
виконанням маркетингових заходів. Концепцію системи маркетингової
інформації можна уявити у вигляді схеми /мал 2.1./.



Мал. 2.2. Концепція системи маркетингової інформації

У лівому прямокутнику перераховані складові маркетингового
середовища, за які керуючий по маркетингу повинний вести постійне
спостереження. Інформацію збирають і аналізують за допомогою чотирьох
допоміжних систем, що у сукупності і складають систему маркетингової
інформації: системи внутрішньої звітності, системи збору зовнішньої
поточної маркетингової інформації, системи маркетингових досліджень і
системи аналізу маркетингової інформації. Потік інформації, що надходить до
керуючих по маркетингу, допомагає їм у проведенні аналізу, планування,
втіленню в життя і контролю за виконанням маркетингових заходів. Зворотній
потік убік ринку складається з прийнятих керуючими рішень і інших
комунікацій.
Розглянемо більш докладно всі чотири допоміжні системи, що складають
систему маркетингової інформації.

Система внутрішньої звітності

У будь-якої фірми існує внутрішня звітність, що відбиває показники
поточного збуту, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, прямування
готівки, дані про дебіторську і кредиторську заборгованість. Застосування
ЕОМ дозволило фірмам створити чудові системи внутрішньої звітності,
спроможні забезпечити інформаційне обслуговування усіх своїх підрозділів.
Зібрана інформація повинна полегшувати ухвалення рішення керуючим по
марочних товарах про розмір асигнувань на рекламу, дозволяє знати дані про
число людей, вже інформавоних про марку, знати розміри рекламних бюджетів і
стратегічні установки конкурентів, відносну ефективність реклами в
комплексі заходів для стимулювання і т.п.

Система збору зовнішньої маркетингової інформації

Система збору зовнішньої поточної маркетингової інформації забезпечує
керівників інформацією про самі останні події. Це набір джерел і методичних
прийомів, за допомогою яких керівники одержують повсякденну інформацію про
події, що відбуваються в комерційному середовищі.
Керівники збирають зовнішню поточну маркетингову інформацію, читаючи
книги, газети і спеціалізовані видання, проводячи бесіди з клієнтами,
постачальниками, дистрибьюторами й іншими особами, що не відносяться до
штатних робітників фірми, а також обмінюючись даними з іншими керівниками і
співробітниками самої фірми. Добре організовані фірми приймають додаткові
заходи, щоб підвищити якість і збільшити кількість зовнішньої поточної
інформації що збирається. По-перше, вони навчають і заохочують своїх
продавців фіксувати події, що відбуваються, і повідомляти про них. Адже
торгові агенти - це «очі і вуха» фірми. Вони знаходяться у винятково
вигідному положенні для збору зведень, яких не одержиш ніякими іншими
методами.
По-друге, фірма заохочує дистриб’юторів, роздрібних торговців і інших
своїх союзників передавати їй важливі зведення. У деяких фірмах спеціально
призначають спеціалістів, відповідальних за збір зовнішньої поточної
маркетингової інформації. Зокрема, фірми висилають на місця так називаних
«мнимих» покупців, що стежать за персоналом роздрібу. Про конкурентів можна
багато чого дізнатися:
а) набуваючи їхні товари;
б) відвідуючи «дні відкритих дверей» і спеціалізовані виставки;
в) читаючи що публікується ними у звіти і будучи присутнім на зборах
акціонерів;
г) проводячи бесіду з колишніми і теперішніми службовцями конкуруючих
організацій, їхніми ділерами, дистрибьюторами, постачальниками, і агентами
по фрахтовым операціях;
д) збираючи їхню рекламу;
е) читаючи газети і документи фахових асоціацій.
По-третє, фірма купує зведення в сторонніх постачальників зовнішньої
поточної інформації. Для одержання підбирань реклами конкурентів, зведень
про їхні витрати на рекламу і використовувані ними засобив реклами, удають
до платних послуг бюро вирізок.
По-четверте, ряд фірм мають спеціальні відділи по збору і поширенню
поточної маркетингової інформації. Співробітники цих відділів допомагають
керуючим в оцінці інформації , що знову надходить. Подібні служби
дозволяють різко підвищити якість інформації, що надходить до керуючих по
маркетингу.

Система маркетингових досліджень.

Визначені ситуації керуючим по маркетингу потрібно вивчати докладно.
Найчастіше керуючі не можуть чекати надходження інформації частками. Деякі
ситуації потребують проведення формального дослідження. А оскільки в
керуючого немає, як правило, ні часу, ні уміння для одержання такої
інформації власними силами, проведення формального маркетингового
дослідження потрібно замовляти.
Маркетингові дослідження - систематичне визначення кола даних,
необхідних у зв'язку зі стоячою перед фірмою маркетинговою ситуацією, збір,
аналіз і звіт про результати.
Фірма може замовити проведення маркетингових досліджень декількома
засобами. Дрібна фірма може звернутися з проханням планувати і провести
таке розслідування до студентів або викладачів місцевого навчального
закладу, а може і найняти для цього спеціалізовану організацію. Багато
значних компаній (більш 73%) мають власні відділи маркетингових досліджень.
У такому відділі може бути від одного до декількох десятків співробітників.
Керуючий службою маркетингових досліджень звичайно підпорядковується віце-
президенту по маркетингу і виконує функції керівника досліджень,
адміністратора, консультанта і захисника інтересів фірми. Серед
співробітників відділу - розроблювачі планів досліджень, статистики,
соціології, психології, фахівці з моделювання.
Дослідники маркетингу постійно розширюють поле своєї діяльності.

Система аналізу маркетингової інформації

Система аналізу маркетингової інформації - набір методів аналізу
маркетингових даних і проблем маркетингу /Мал. 2.3./. Проте ряд фірм вважає
подібний підхід або надто технічним, або надто академічним.



Мал. 2.3 Система аналізу маркетингової інформації

Основу будь-якої системи аналізу маркетингової інформації складають
статистичний банк і банк моделей.
Статистичний банк - сукупність сучасних методик статистичного
опрацювання інформації, що дозволяють найбільш повно розкрити взаємозв'язки
в рамках підбору даних і встановити ступінь їхньої статистичної надійності.
Ці методики дозволяють керівництву одержувати відповіді на питання типу:
- Що являють собою основні перемінні, що роблять вплив на мій збут, і
яка значимість кожної із них?
- Що відбудеться зі збутом, якщо ціну товару підняти на 10%, а витрати
на рекламу - на 20%?
- Які риси є найбільше ймовірними показниками того, що дані споживачі
будуть купувати мій марочний товар, а не товар конкурента?
- По яким перемінним найкраще сегментувати мій ринок, і скільки його
сегме

Новинки рефератов ::

Реферат: Оценка двигательных качеств (Физкультура)


Реферат: Теория Эволюции Ч. Дарвина (Биология)


Реферат: Металлохозяйственные товары (Товароведение)


Реферат: Задачи, деятельность эксперта в системах моделирования (Компьютеры)


Реферат: Учет поступления и расходов материалов (Бухгалтерский учет)


Реферат: Таинственный фантастический и мистический мир Воланда (Литература)


Реферат: Шпоры по бух.учету (Аудит)


Реферат: Разработка технологического процесса ЕО автомобиля ГАЗ-53 (Транспорт)


Реферат: Картина мира, показанная в "Младшей Эдде" Снорри Стурлуссона (Искусство и культура)


Реферат: Благотворительность в России до 1917 года (Социология)


Реферат: Военная реформа 1905-12 годов (История)


Реферат: Билеты по техническому обслуживанию автомобилей (Транспорт)


Реферат: Даосизм (Мифология)


Реферат: Высоковольтный элегазовый баковый выключатель ВГБ-35 (Технология)


Реферат: Договорное право (Гражданское право и процесс)


Реферат: Обучение младших школьников с применением компьютерной поддержки (Педагогика)


Реферат: Несущие конструкции одноэтажного промышленного здания с мостовыми кранами среднего режима работы (Строительство)


Реферат: Понятие и сущность содержания образования. Источники и факторы его формирования (Педагогика)


Реферат: Основные законы правильного мышления (Логика)


Реферат: Шпаргалки (Гражданское право и процесс)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист