|
Реферат: Инвентаризация: порядок организхации и проведения (Бухгалтерский учет)
Московский Институт бухгалтерского учета и аудита
К у р с о в а я р а б о т а
по предмету «Теория бухгалтерского учета»
Тема: Порядок организации и проведения инвентаризации
Выполнена: *********
Группа: ********
Москва 2001г.
Содержание
Введение 3
Виды инвентаризаций 4
Порядок организации инвентаризации 6
Проведение инвентаризации 8
Порядок проведения инвентаризации 8
Отражение результатов инвентаризации в учете 11
Инвентаризация основных средств. 12
Инвентаризация товарно-материальных ценностей. 13
Инвентаризация денежных средств, денежных документов и бланков
документов строгой отчетности 16
Основные бухгалтерские проводки по результатам инвентаризации 17
Заключение 19
Литература 20
Введение
Все явления происходящие в нашем обществе находятся в тесной связи и
взаимозависимости. Это в полной мере относится и к объектам бухгалтерского
учета, которые находятся в постоянном движении. Возможность получить
показатели, взаимно связанно отражающие величину хозяйственных средств и их
движения в процессе деятельности предприятия и обеспечивает метод
бухгалтерского учета.
Главными задачами бухгалтерского учета являются:
V обеспечение контроля за наличием и движением имущества, использованием
материальных, трудовых и финансовых ресурсов в соответствии с
установленными нормами, нормативами, сметами;
V формирование полной и достоверной информации о хозяйственных процессах
и финансовых результатах деятельности организации, необходимой для
оперативного руководства и управления, а также для использования
инвесторами, поставщиками, кредиторами, налоговыми и банковскими
органами;
V выявление внутрипроизводственных резервов, их мобилизация и эффективное
использование, своевременное предупреждение негативных явлений в
хозяйственно–финансовой деятельности.
Для метода бухгалтерского учета характерным является использование
целого ряда приемов и способов, каждый из которых дает возможность получить
информацию об отдельных сторонах изучаемого предмета, а в совокупности
обеспечивают его сплошное и непрерывное отражение. Он включает отдельные
элементы, из которых главными являются: документация, инвентаризация,
счета, двойная запись, баланс, отчетность, оценка и калькуляция. Все
перечисленные элементы метода бухгалтерского учета представляют собой
единую систему. Бухгалтерский учет может выполнить предназначенные ему
функции в системе управления производством только в том случае, если он
будет применять все эти элементы, во-первых, в совокупности; во-вторых, в
последовательности, предопределенной методологией сбора, регистрации,
систематизации и передачи информации о хозяйственной деятельности
предприятия.
Цель инвентаризации имущества – проверка достоверности данных
бухгалтерского баланса и отчетности предприятия. Она позволяет в
натуральном измерителе сравнить правильность ведения документации всех
хозяйственных операций организации, выявить фактическое наличие и
качественное состояние имущества предприятия. Нельзя не учитывать, проводя
инвентаризацию, такие негативные явления, как хищения, естественную убыль.
На предприятии постоянно происходит смена форм учета средств с товарной
на денежную и обратно. Только при сравнении документации с реальным
наличием материальных ценностей можно определить правильно ли ведется
бухгалтерский учет и отчетность. Поэтому предприятия всех организационно-
правовых форм и видов деятельности обязаны в соответствии с требованиями
Положения о бухгалтерском учете и отчетности в Российской Федерации
проводить сплошную инвентаризацию имущества и финансовых обязательств перед
составлением годового отчета.
Виды инвентаризаций
Инвентаризации делятся по объему проверки – на сплошные и выборочные, а
по времени – на плановые и внезапные.
Сплошная инвентаризация охватывает проверку всего без исключения
наличного имущества финансовых обязательств предприятия, она является
весьма трудоемкой работой и поэтому проводится один раз в год, обычно перед
составлением годового отчета.
Выборочная - это инвентаризация, при которой проверяются только
некоторые (на выборку) ценности у конкретного материально ответственного
лица или же охватывает какой-либо один вид средств предприятия, например,
только денежные средства в кассе или только материалы на определенном
складе. Выборочные инвентаризации и контрольные проверки должны
систематически проводиться на предприятии в межинвентаризационный период в
местах хранения и переработки товарно-материальных ценностей. Они
осуществляются по распоряжению руководителя инвентаризационной комиссией,
состоящей из лиц хорошо знающих товарно-материальные ценности, учет и
отчетность.
Основной задачей выборочных инвентаризаций и проверок является контроль
за сохранностью имущества, выполнением правил его хранения, соблюдением
материально ответственными лицами установленного порядка первичного учета.
Такие проверки дисциплинируют работников предприятия, помогают вскрывать
факты нарушений и содействуют сохранности имущества предприятия.
В зависимости от основания проведения инвентаризации могут быть
плановые и внеплановые. Последние проводятся внезапно, сроки их проведения
не должны быть известны материально ответственным лицам. Иногда могут
проводиться по требованиям ревизора, органов народного контроля, финансовых
и следственных органов.
Плановые инвентаризации проводятся:
V основных средств - не менее одного раза в два-три года, а библиотечных
фондов - не реже одного раза в пять лет;
V капитальных вложений - не менее одного раза в год перед составлением
годового отчета и баланса, но не ранее 1 декабря отчетного года;
V незавершенного производства и полуфабрикатов собственной выработки -
перед составлением годового отчета и баланса, но не ранее 1 октября
отчетного года и, кроме того, периодически в сроки, устанавливаемые
соответствующими вышестоящими организациями;
V незавершенного капитального ремонта и расходов будущих периодов - не
менее одного раза в год;
V готовой продукции на складах - не менее одного раза в год перед
составлением годового отчета и баланса, но не ранее 1 октября отчетного
года;
V малоценных и быстроизнашивающихся предметов - не менее одного раза в
год;
V нефти и нефтепродуктов - не реже одного раза в месяц;
V сырья и прочих материальных ценностей - не менее одного раза в год
перед составлением годового отчета и баланса, но не ранее 1 октября
отчетного года;
V денежных средств, денежных документов, ценностей и бланков строгой
отчетности - не менее одного раза в месяц;
V расчетов с банками (по расчетному счету, валютному счету, другим
счетам, ссудам, кредитам и т. п.) - по мере получения выписок банков, а
по переданным в банк на инкассо расчетным документам - на первое число
каждого месяца;
V расчетов по платежам в бюджет - не менее одного раза в квартал;
V расчетов с дебиторами и кредиторами - не менее двух раз в год;
V остальных статей баланса - на первое число месяца, следующего за
отчетным годом.
Контрольно-перепроверочная проводится в период инвентаризации или
сразу же после ее окончания. Она охватывает не менее 10% проверенных
ценностей.
По частоте или периодичности проведения различают ежесменные,
ежемесячные (квартальные, полугодовые) и годовые инвентаризации.
Так, например, ежесменные инвентаризации остатков неиспользованных
материалов, наличия полуфабрикатов или продукции осуществляют в ряде
производств при передаче смен материально ответственными лицами, при
использовании инвентарного метода контроля за использованием материалов,
при работе с особо дорогостоящими или опасными продуктами.
Не реже, чем ежеквартально, проводится инвентаризация наличных денежных
средств и других ценностей в кассе.
Наиболее обширной и трудоемкой инвентаризацией является годовая. При
этой инвентаризации проверяется не только наличие материальных ценностей,
но и состояние расчетов с дебиторами, обоснованность сумм созданных
резервов и фондов, реальность кредиторской задолженности и других пассивов.
Порядок организации инвентаризации
Порядок проведения инвентаризаций установлен Методическими указаниями
по инвентаризации имущества и финансовых обязательств, утвержденными
приказом Минфина России от 13.06.95 г. № 49. Методическими указаниями
установлены как общие правила проведения инвентаризации, так и правила
проведения отдельных видов имущества и финансовых обязательств.
Количество инвентаризаций, даты их проведения, перечень проверяемого
имущества устанавливается организацией, кроме случаев когда проведение
инвентаризации является обязательным.
Организует и руководит проведением организации руководитель
предприятия, его заместитель или главный бухгалтер. Руководитель
предприятия должен обеспечить не только все условия для полной и точной
проверки фактического наличия имущества в установленные сроки, но и
обеспечить внезапность в случае внеплановой проверки.
Согласно Федеральному закону «О бухгалтерском учете» при отсутствии на
предприятии материально ответственного лица им становится руководитель
предприятия.
На больших предприятиях обычно создается постоянно действующая
инвентаризационная комиссия, назначенная приказом руководителя, которая и
занимается проведением обязательных и выборочных инвентаризаций. При
большом объеме работ для одновременного проведения инвентаризации имущества
и финансовых обязательств создаются рабочие инвентаризационные комиссии.
При малом объеме работ и наличии в организации ревизионной комиссии
проведение инвентаризаций допускается возлагать на нее. В состав комиссии
обычно включаются представители администрации, бухгалтерии, специалисты, а
также в некоторых случаях представители аудиторских организаций. Задачей
комиссии является проверка правильности использования и хранения
материальных ценностей, своевременное нахождение ошибок в бухгалтерском
учете.
В результате проведения инвентаризации составляется инвентаризационная
опись в одном экземпляре по каждому местонахождению ценностей, а также по
каждому материально-ответственному лицу. Опись подписывается комиссией,
материально-ответственными лицами и передается в бухгалтерию.
При отсутствии хотя бы одного члена комиссии результат проведенной
инвентаризации признается недействительным.
Проверка наличия материальных ценностей, денежных средств и документов
производится в обязательном присутствии материально-ответственного лица.
Проведение инвентаризации обязательно:
V При передаче имущества предприятия в аренду, выкупе, продаже, а также
преобразовании государственного или муниципального предприятия в
акционерное общество или другие негосударственные организации
V Перед составлением годовой бухгалтерской отчетности, кроме имущества,
инвентаризация которого проводилась не ранее 1 октября отчетного года
V Инвентаризация основных средств может проводиться один раз в три года,
а библиотечных фондов - один раз в пять лет
V При ликвидации (реорганизации) предприятия
V При смене материально-ответственных лиц
V При установлении фактов хищений или злоупотреблений, а также порче
ценностей
V В случае пожара, стихийного бедствия, аварий
V При переоценке основных средств и товарно-материальных ценностей
V При коллективной материальной ответственности инвентаризация
обязательна при смене руководителя, при выбытии из коллектива более 50
% его членов, а также по требованию членов коллектива
Инвентаризация может не проводится при передаче предприятий, зданий и
сооружений разным подразделениям одной организации.
Проведение инвентаризации
Порядок проведения инвентаризации
Бухгалтер к моменту проведения инвентаризации составляет
инвентаризационную опись товарно-материальных ценностей по местам хранения
и по материально-ответственным лицам. Складские операции в период
проведения инвентаризации не производятся. Председатель комиссии до начала
проведения инвентаризации визирует все представленные документы,
приложенные к отчетам, что является для бухгалтерии определением остатков
имущества на начало инвентаризации. Материально ответственные лица дают
расписки о том, что к началу инвентаризации все расходные и приходные
документы на имущество сданы в бухгалтерию или переданы инвентаризационной
комиссии и все ценности, поступившие на их ответственность, оприходованы, а
выбывшие списаны. Аналогичные расписки дают и лица, имеющие подотчетные
суммы или доверенности на получение имущества.
Сведения о фактическом наличии имущества и реальности учтенных
финансовых обязательств записываются в инвентаризационные описи или акты
инвентаризации не менее чем в двух экземплярах.
Инвентаризационная комиссия обеспечивает полноту и точность внесения в
описи данных о фактических остатках основных средств, запасов, товаров,
денежных средств, другого имущества и финансовых обязательств, правильность
и своевременность оформления материалов инвентаризации.
Фактическое наличие имущества при инвентаризации определяют путем
обязательного подсчета, взвешивания, обмера.
Руководитель предприятия должен создать условия, обеспечивающие полную
и точную поверку фактического наличия имущества в установленные сроки
(обеспечить рабочей силой для перевешивания и перемещения грузов,
технически исправным весовым хозяйством, измерительными и весовыми
приборами, мерной тарой).
По материалам и товарам, хранящимся в неповрежденной упаковке
поставщика, количество этих ценностей может определяться на основании
документов при обязательной поверке в натуре (на выборку) части этих
ценностей. Определение веса (или объема) наволочных материалов допускается
производить на основании обмеров и технических расчетов.
При инвентаризации большого количества весовых товаров ведомости
отвесов ведут раздельно один из членов инвентаризационной комиссии и
материально-ответственное лицо. В конце рабочего дня (или по окончании
перевески) данные этих ведомостей сличают, и выверенный итог вносят в
опись. Акт обмеров, технические расчеты и ведомость отвесов прилагают к
описи.
Инвентаризационные описи могут быть заполнены как с использованием
средств вычислительной и другой организационной техники, так и ручным
способом.
Наименование инвентаризуемых ценностей и объектов, их количество
указывают по номенклатуре и в единицах измерения, принятых в учете.
На каждой странице описи указывают прописью число порядковых номеров
материальных ценностей и общий итог количества в натуральных показателях,
записанных на данной странице, вне зависимости от того, в каких единицах
измерения (штуках, килограммах, метрах и т.д.) эти ценности показаны.
Исправление ошибок производится во всех экземплярах описей путем
зачеркивания не правильных записей и проставления над зачеркнутыми
правильных записей. Исправления должны быть оговорены и подписаны всеми
членами инвентаризационной комиссии и материально ответственными лицами.
В описях не допускается оставлять незаполненные строки, на последних
страницах незаполненные строки прочеркиваются.
На последней странице описи должна быть сделана отметка о проверке цен,
таксировки и подсчета итогов за подписями лиц, производящих эту проверку.
Описи подписывают члены инвентаризационной комиссии и материально
ответственные лица. В конце описи материально ответственные лица дают
расписку, подтверждающую проверку комиссией имущества в их присутствии, об
отсутствии членам комиссии каких-либо и принятии перечисленного в описи
имущества на ответственное хранение. При проверке фактического наличия
имущества в случае смены материально ответственных лиц принявший имущество
расписывается в описи в получении, а сдавший - в сдаче имущества.
На имущество, находящееся на ответственном хранении, арендованное или
полученное для переработки, составляются отдельные описи
Если инвентаризация имущества проводится в течение нескольких дней, то
помещения, где хранятся материальные ценности, при уходе инвентаризационной
комиссии должны быть опечатаны. Во время перерыва в работе
инвентаризационных комиссий (в обеденный перерыв, в ночное время, по другим
причинам) описи должны хранится в ящике (шкафу, сейфе) в закрытом
помещении, где проводится инвентаризация.
В тех случаях, когда материально ответственные обнаружат после
инвентаризации ошибки в описях, они должны немедленно (до открытия склада,
кладовой, секции и т.п.) заявить об этом председателю инвентаризационной
комиссии. Инвентаризационная комиссия осуществляет проверку указанных
фактов и в случае их подтверждения проводит исправление выявленных ошибок в
установленном порядке.
По окончании инвентаризации могут проводиться контрольные проверки
правильности проведения инвентаризации. Их следует проводить с участием
членов инвентаризационных комиссий и материально ответственных лиц
обязательно до открытия склада, кладовой, секции и т.п., где поводилась
инвентаризация.
Результаты контрольных проверок правильности проведения инвентаризации
оформляются актом и регистрируются в книге учета контрольных проверок
правильности проведения инвентаризаций.
В межинвентаризационный периода предприятиях (учреждениях) с большой
номенклатурой ценностей могут производиться выборочные инвентаризации
материальных ценностей в местах их хранения и переработки.
Контрольные проверки правильности проведения инвентаризаций и
выборочные инвентаризации, проводимые в межинвентаризационный период,
осуществляется инвентаризационными комиссиями по распоряжению руководителя
предприятий (учреждений).
При обнаруженной недостаче руководитель обязан назначить
административное расследование, которое проводится, как правило, в течение
10 дней.
Привлечение виновных лиц к материальной ответственности производится в
соответствии с положениями статей 121-125 КЗоТ РФ.
Отражение результатов инвентаризации в учете
Во всех случаях, расхождения выявленные в результате инвентаризации
(излишки или недостачи), оформляются составлением сличительных ведомостей и
оцениваются по фактической себестоимости. Суммы излишков и недостач ТМЦ в
сличительных ведомостях указываются в соответствии с их оценкой в
бухгалтерском учете. Для оформления результатов инвентаризации могут
применяться единые регистры, в которых объединены показатели
инвентаризационных описей и сличительных ведомостей. На ценности, не
принадлежащие организации, но числящиеся в бухгалтерском учете (находящиеся
на ответственном хранении, арендованные, полученные для переработки),
составляются отдельные сличительные ведомости.
Имущество, оказавшееся в излишке, подлежит оприходованию и зачислению
на финансовые результаты у организации или увеличение финансирования
(фондов) у бюджетной организации с последующим установлением причин
возникновения излишка и виновных лиц.
Выявленные при инвентаризации имущества излишки приходуются, и
соответствующая сумма зачисляется на финансовые результаты организации и
отражается как увеличение прибыли. При этом они оцениваются по современной
стоимости воспроизводства, а сумма износа определяется по фактическому
состоянию объектов. Комиссия вносит недостающие сведения в
инвентаризационные описи. Данные инвентаризации сравнивают с
инвентаризационными карточками путем сопоставления.
При обнаружении неотраженных в учете капитальных работ, увеличивающих
стоимость основных средств, или же частичной ликвидации, уменьшающей
первоначальную стоимость, комиссия составляет соответствующий акт и
определяет сумму увеличения или уменьшения первоначальной стоимости
объекта.
Излишки приходуются как ранее не учтенные основные средства, бывшие в
эксплуатации, безвозмездно поступившие (по рыночной цене), с определением
степени изношенности.
Недостача и порча имущества в пределах установленных законодательством
норм естественной убыли списываются на издержки производства или обращения
по распоряжению руководителя организации. При отсутствии норм убыль
рассматривается как сверхнормативная недостача.
При недостаче сверх норм естественной убыли убыток взыскивается с
виновных лиц. В тех случаях когда виновники не установлены, а также если
суд отказал в иске, то потери списываются на издержки производства
(обращения) у организации или уменьшение финансирования (фондов) у
бюджетной организации.
Расхождения между данными инвентаризации и бухгалтерского учета
оформляются бухгалтерией путем составления кроме сличительной ведомости -
ведомости результатов, выявленных инвентаризацией.
Инвентаризация основных средств.
До начала инвентаризации рекомендуется проверить:
V наличие и состояние инвентарных карточек, инвентарных книг, описей и
других регистров аналитического учета;
V наличие и состояние аналитических паспортов или другой технической
документации;
V наличие документов на основные средства, сданные или принятые
предприятием (учреждением) в аренду и на хранении. При отсутствии
документов необходимо обеспечить их получение или оформление.
При обнаружении расхождений и неточностей в регистрах бухгалтерского
учета или технической документации должны быть внесены соответствующие
исправления и уточнения.
При инвентаризации основных средств комиссия производит осмотр объектов
и заносит в описи полное их наименование, назначение, инвентарные номера и
основные технические или эксплутационные показатели.
При инвентаризации зданий, сооружений и другой недвижимости комиссия
проверяет наличие документов, подтверждающих нахождение указанных объектов
в собственности предприятия (учреждения).
Проверяется также наличие документов на земельные участки, водоемы и
другие объекты природных ресурсов, находящихся в собственности предприятий
(учреждений).
При выявлении объектов, не принятых на учет, а также объектов, по
которым в регистрах бухгалтерского учета отсутствует или указаны не
правильные данные, характеризующие их, комиссия должна включить в опись
правильные сведения и технические показатели по этим объектам. Например, по
зданиям – указать их назначение, основные материалы из которых они
построены, объекты (по наружному или внутреннему обмеру), площадь (общая
полезная площадь), число этажей (без подвалов, полуподвалов и т.д.), год
постройки, другое; по каналам – протяженность, глубину и ширину (по дну и
поверхности), искусственные сооружения, материалы крепления дна и откосов;
по мостам – место нахождения, род материалов и основные параметры; по
дорогам – тип дороги (шоссе, профилированная), протяженность, вид покрытия,
ширину полотна и т.п.
Оценка выявленных инвентаризацией не уточненных объектов должна быть
произведена с учетом рыночных цен, а износ определен по действенному
техническому состоянию объектов с оформлением сведений об оценке и износе
соответствующими актами.
Основные средства вносятся в описи по наименованиям в соответствии с
основным назначением объекта. Если объект подвергся восстановлению,
реконструкции, расширению или переоборудованию и вследствие этого
изменилось основное его назначение, то он вносится в опись под
наименованием, соответствующим новому назначению.
Если комиссией установлено, что работы капитального характера
(надстройка этажей, пристройки новых помещений и др.) или частичная
ликвидация строений и сооружений (слом отдельных конструктивных элементов)
не отражены в бухгалтерском учете, необходимо по соответствующим документам
определить сумму увеличения или снижения балансовой стоимости объекта и
привести в описи данные о произведенных изменениях.
Машины, оборудование и транспортные средства заносятся в описи
индивидуально с указанием инвентарного номера, заводского номера
предприятия-изготовителя, года выпуска, изготовления, мощности и т.д.
Однотипные предметы хозяйственного инвентаря, инструменты, станки и
т.д. одинаковой стоимости, поступившие одновременно в одно из структурных
подразделений предприятий (учреждений), учитываемые по типовой инвентарной
карточке группового учета, в описях производятся по наименованиям с
указанием количества этих предметов.
Основные средства которые в момент инвентаризации находятся вне места
нахождения предприятия (учреждения) (в дальнейших рейсах морские и речные
суда, железнодорожный подвижной состав, автомашины; отправлен в
капитальный ремонт машины и оборудование и т.п.), инвентаризуются до
момента временного их выбытия.
На основные средства, не пригодные к эксплуатации и не подлежащие
восстановлению, инвентаризационная комиссия составляет отдельную опись с
указанием времени ввода в эксплуатацию и причин, приведших эти объекты к
непригодности (порча, полный износ и т.п.).
Одновременно с инвентаризацией собственных основных средств,
находящихся на ответственном хранении и арендованные.
По указанным объектам составляется отдельная опись, в которой дается
ссылка на документы, подтверждающие принятие этих объектов на
соответственное хранение или в аренду.
Инвентаризация товарно-материальных ценностей.
Товарно-материальные ценности (производственные запасы, готовая
продукция, товары, прочие запасы) заносятся в опись по каждому отдельному
наименованию с указанием вида, группы количества и других необходимых
данных (артикула, сорта и др.).
Инвентаризация товарно-материальных ценностей должна, как правило,
проводится в порядке расположения ценностей в данном помещении.
Комиссия в присутствии заведующего складом и других материально
ответственных лиц проверяет фактическое наличие товарно-материальных
ценностей путем обязательного пересчета, перевешивания или перемеривания.
Не допускается вносить в описи данные об остатках ценностей по данным учета
без проверки их фактического наличия.
Товарно-материальные ценности, поступающие в момент инвентаризации
принимаются материально ответственным лицом в присутствии всех членов
инвентаризационной комиссии и приходуются по реестру или отчету после
инвентаризации.
Эти товарно-материальные ценности заносятся в отдельную опись под
наименованием “Товарно-материальные ценности, поступившие во время
инвентаризации”. В описи указывается дата поступления, наименование
поставщика, дата и номер приходного документа, наименование товара,
количество, цена и сумма. Одновременно на приходном документе за подписью
председателя инвентаризационной комиссии (или по его поручению члена
комиссии) делается отметка “после инвентаризации”.
При длительном проведении инвентаризации в исключительных случаях, и
только с письменного согласия руководителя и главного бухгалтера
организации в процессе инвентаризации могут отпускаться ТМЦ материально
ответственными лицами в присутствии членов инвентаризационной комиссии.
Эти ценности заносятся в отдельную опись под наименованием “Товарно-
материальные ценности, отпущенные во время инвентаризации”. Оформляется
опись по аналогии с документами на поступившие товарно-материальные
ценности во время инвентаризации. В расходных документах делается отметка
за подписью председателя инвентаризационной комиссии или по его поручению
члена комиссии.
Инвентаризация товарно-материальных ценностей, отгруженных, не
оплаченных в срок покупателями, находящихся на складах других организаций,
заключается в проверке обоснованности числящихся сумм на соответствующих
счетах бухгалтерского учета.
Отдельно составляются описи на товарно-материальные ценности,
находящиеся в пути, отгруженные, не оплаченные в срок покупателями и
находящиеся на складах других предприятий (учреждений).
В описях на товарно-материальные ценности, находящиеся в пути, по
каждой отдельной отправке приводятся следующие данные: наименование,
количество и стоимость, дата отгрузки, а также перечень и номера
документов, на основании которых эти ценности учтены на счетах
бухгалтерского учета.
В описях на товарно-материальные ценности, отгруженные и не оплаченные
в срок покупателями, по каждой отдельной отгрузке приводятся наименование
покупателя, наименование товарно-материальных ценностей, сумма, дата
отгрузки, дата выписки и номер расчетного документа.
Товарно-материальные ценности, хранящиеся на складах других предприятий
(учреждений), заносятся в описи на основании документов, подтверждающие эту
сдачу на ответственное хранение. В описях на эти ценности указываются их
наименование, количество, сорт, стоимость ( по данным учета), дата принятия
груза на хранение, место хранения, номера и даты документов.
В описях на товарно-материальные ценности, переданные в переработку
другому предприятию (учреждению), указываются наименование
перерабатывающего предприятия (учреждения), наименование ценностей,
количество, фактическая стоимость по данным учета, дата подачи ценностей в
переработку, номера и даты документов.
Малоценные и быстроизнашивающиеся предметы, находящиеся в эксплуатации,
инвентаризуются по местам их нахождения и материально ответственным лицам,
на хранении у которых они находятся.
Инвентаризация производится путем осмотра каждого предмета. В описи
малоценные и быстроизнашивающиеся предметы заносятся по наименованиям в
соответствии с номенклатурой принятой в бухгалтерском учете.
При инвентаризации малоценных и быстроизнашивающихся предметов,
выданных в индивидуальное пользование работникам, допускается составление
групповых ответственных за эти предметы лиц, на которых открыты личные
карточки, с распиской их в описи.
Предметы спец одежды и столового белья, отправленные в стирку и ремонт,
должны записываться в инвентарную опись на основании ведомостей –
накладных или квитанций предприятий (учреждений), осуществляющих эти
услуги.
Малоценные и быстроизнашивающиеся предметы, пришедшие в негодность и не
списанные, в инвентарную опись не включаются, а составляется акт с
указанием времени эксплуатации, причин негодности, возможности
использования этих предметов в хозяйственных целях.
Тара заносится в описи по видам, целевому назначению и качественному
состоянию (новая, бывшая в употреблении, требующая ремонта и т.д.).
На тару пришедшую в негодность, инвентаризационной комиссией
составляется акт на списание с указанием причин порчи.
Инвентаризация денежных средств, денежных документов и бланков
документов строгой отчетности
Инвентаризация кассы производится в соответствии с Порядком ведения
кассовых операций в Российской Федерации, утвержденным решением совета
директоров Банка России от 22.09.93 г. № 40 и сообщенным письмом Банка
России от 04.10.93 г. № 18.
К началу инвентаризации все расходные и приходные документы должны быть
сданы в бухгалтерию предприятия. До начала инвентаризации проверяется:
V наличие у кассира правил ведения кассовых операций;
V приспособлено ли помещение для хранения денежных средств и ценных
бумаг;
V заключен ли договор о полной материальной ответственности с лицом,
выполняющим функции кассира.
Инвентаризационная комиссия путем документальной проверки должна также
установить:
V правильность расчетов с банками, финансовыми. Налоговыми органами,
внебюджетными фондами, другими предприятиями (учреждениями), а также со
структурными подразделениями предприятий (учреждений), выделенными на
отдельные балансы;
V правильность и обоснованность числящейся в бухгалтерском учете суммы
задолженности по недостачам и хищениям;
V правильность и обоснованность сумм дебиторской, кредиторской и
депонентской задолженности, включающей суммы дебиторской и кредиторской
задолженности, по которым истекли сроки исковой давности.
При инвентаризации в кассе производится полный пересчет денежных
средств находящихся в кассе. При подсчете фактического наличия денежных
знаков и других ценностей в кассе принимаются к учету наличные деньги,
ценные бумаги и денежные документы ( почтовые марки, марки государственной
пошлины, вексельные марки, путевки в дома отдыха и санатории, авиабилеты и
др.).
Проверка фактического наличия бланков ценных бумаг и других бланков
документов строгой отчетности производится по видом бланков (например, по
акциям: именные и на предъявителя, привилегированные и обыкновенные), с
учетом начальных и конечных номеров тех или иных бланков, а также по
каждому месту хранения и материально ответственным лицам.
Инвентаризация денежных средств в пути производится путем сверки
числящихся сумм на счетах бухгалтерского учета с данными квитанций
учреждения банка, почтового отделения, копий сопроводительных ведомостей на
сдачу выручки инкассаторам банка и т.п.
Инвентаризация денежных средств, находящихся в банках на расчетном
(текущем), валютном и специальных счетах, производится путем сверки
остатков сумм, числящихся на соответствующих счетах, по данным бухгалтерии
предприятия (учреждения), с данными выписок банков .
Инвентаризация расчетов с банками и другими кредитными учреждениями по
ссудам, с бюджетом, покупателями, поставщиками, подотчетными лицами,
работниками, депонентами, другими дебиторами и кредиторами заключается в
проверке обоснованности сумм, числящихся на счетах бухгалтерского учета.
По задолженности работникам предприятий (учреждений) выявляются не
выплаченные суммы по оплате труда, подлежащие перечислению на счета
депонентов, а также суммы и причины возникновения переплат работникам.
При инвентаризации подотчетных сумм проверяются отчеты подотчетных лиц
по выданным авансам с учетом их целевого использования, а также суммы
выданных авансов по каждому подотчетному лицу (даты выдачи, целевое
назначение).
Основные бухгалтерские проводки по результатам инвентаризации
Выявленные при инвентаризации расхождения фактического наличия
имущества с данными бухгалтерского учета регулируют в соответствии с
Положением о бухгалтерском учете и отчетности в Российской Федерации в
следующем порядке (по новому Плану счетов бухгалтерского учета финансово-
хозяйственной деятельности организаций, утвержденному приказом Минфина РФ
от 31 октября 2000 г. № 94н):
V основные средства, материальные ценности, денежные средства и другое
имущество, оказавшееся в излишке (одновременно начисляется износ) –
Дебет 07, 08, 10, 11, 15, 20, 21, 23 и др.
Кредит 91
V недостачи материальных ценностей, денежных средств и другого имущества,
независимо от причин возникновения
Дебет 94
Кредит 01, 03, 07, 08, 10, 11, 16 и др.
V Недостачи ценностей в пределах норм естественной убыли
Дебет 08, 20, 23, 25, 26, 29, 44
Кредит 94
V Недостачи материальных ценностей, денежных средств и другого имущества,
порчу сверх норм естественной убыли, а также превышение стоимости
недостающих ценностей над оказавшимися в излишке, возникающее при
пересортице, относят на виновных лиц
Дебет 73
Кредит 94
V Сумма недостачи удержана с сумм начисленной оплаты труда работников
организации
Дебет 70
Кредит 94
V Вскрытые инвентаризацией недостачи в кассе предъявляются взиманию с
кассира
Дебет 73
Кредит 50
V Сумма недостачи отнесена на прочие расходы – при отсутствии конкретных
виновников, а также недостач товарно-материальных ценностей, во
взыскании которых отказано судом вследствии необоснованности исков
Дебет 91
Кредит 94
Заключение
Инвентаризация преследует ряд задач и целей. Существуют случаи когда
инвентаризация должна проводится в обязательном порядке. Как мы видим роль
инвентаризации очень велика - с ее помощью проверяется правильность данных
текущего учета материальных и денежных средств, выявляются ошибки
допущенные в учете, принимаются на учет не учтенные хозяйственные объекты,
контролируется сохранность хозяйственных средств, которые числятся у
материально ответственных лиц.
Инвентаризация имеет большое значение для правильного определения
затрат на производство продукции, выполненных работ и оказанных услуг, для
сокращения потерь товарно-материальных ценностей, предупреждения хищений
имущества и т. п. Инвентаризация содействует укреплению предприятия,
предупреждает возможные имущественные потери.
Она или подтверждает данные бухгалтерского учета, или выявляет
неучтенные ценности и допущенные потери, хищения, недостачи. Поэтому при
помощи инвентаризации контролируется не только сохранность материальных
ценностей, но и проверяются полнота и достоверность данных бухгалтерского
учета и отчетности.
Только благодаря этому методу бухгалтерского учета можно установить
соответствие между количеством и качеством имущества указанного в
бухгалтерском балансе и имущества в действительности находящимся на
предприятии.
Литература
1. Луговой В.А. Инвентаризация, документация, отчетность – М., 1993
2. Инвентаризация/ Сост. Ланикина О.Н. – М., 1997
3. Захарьин В.Р. 2200 бухгалтерских проводок по новому Плану счетов - М.,
2001
4. Тяжких Д.С. Самоучитель по бухгалтерскому учету – С.-П., 1997
5. Луговой В.А. Бухгалтерский учет в вопросах и ответах – М., 1994
6. Борисов А. Инвентаризация имущества и финансовых результатов//
Финансовая газета - № 6,9 – 2001
7. Бахарев А.В. Бухгалтерский и статистический учет расчетов: ответы на
вопросы// Заработная плата - № 4 - 2001
Реферат на тему: Институт аудита в Украине
Міністерство освіти України
Волинський Державний Університет імені Лесі Українки
Економічний факультет
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота з аудиту на тему:
Інститут аудиту в Україні
Науковий керівник:
старший викладач
Чулков Анатолій Олексійович
Виконав:
студент 41 групи
Артишук Андрій Васильович
Луцьк 2000
Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1
Суть аудиту та його види . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . 4
Розділ 2
Функції та зміст діяльності Аудиторської палати України . 11
Розділ 3
Кодекс професійної етики аудиторів України . . . . . . . . . . . . .
22
Розділ 4
Значення і роль Національних стандартів аудиту . . . . . . . . . 31
Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . 35
Список використаної літератури
Вступ
Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто
безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація,
менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники,
акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту
фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери
підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку
адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень.
Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність,
яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан
підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і
підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку
акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його
беззаперечна чесність і незалежність.
Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія
законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній
зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рік спеціальну людину для
перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.
В Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД,
звання аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в
себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії
називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації аудиту: в 1889
році, 1912 та 1928, виявились марними.
В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторська діяльність у
сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з економічними
реформами отримує все більше розповсюдження. Першими аудиторськими
організаціями в колишніх республіках СРСР стали представництва та дочірні
підприємства акціонерного товариства "Інаудит", яке було засновано восени
1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних підприємствах, пов’язаних
з участю іноземного капіталу, так як зарубіжні партнери вимагали подання їм
звітності, яка підтверджена незалежною аудиторською організацією. З
виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою акціонерних
товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та
інших підприємств сфера застосування аудиту значно розширилась. Аудиторські
послуги в країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка найбільших
аудиторських фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche, Ernst & Young,
Artur Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG. Кожна з цих фірм
є великим міжнародним угрупуванням, фірми-члени якого працюють в багатьох
країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною структурою являють
собою партнерства (товариства) з необмеженою відповідальністю. Кожна з
груп, яка входить до великої шістки в цілому пропонують весь спектр
аудиторських і консультаційних послуг, а окремі фірми, які входять в дану
групу можуть мати певну спеціалізацію (податкове консультування і аудит в
певній сфері бізнесу та інше).
Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні, Російській Федерації,
Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших — розвивається в міру
розвитку ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу.
Аудиторська діяльність в цих країнах регулюється спеціальним законодавством
та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним в розвитку аудиту в
країнах СНД є те, що створено координаційний центр з Аудиту за участю
певних структур ООН, Асоціації аудиторів і бухгалтерів СНД, асоціації
аудиторів та бухгалтерів країн-учасників.
Розділ 1
Суть аудиту та його види
Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових
відносинах і різних формах власності сприяв виникненню аудиторського
контролю. Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам. Цей незалежний контроль здійснюють аудиторські
фірми за договорами з підприємствами і підприємцями, а виконують його
аудитори.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний
сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України.
Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує право громадянина України
здійснювати аудит підприємств, господарських товариств, банків та видається
Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторської діяльності
одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отримати
ліцензію. Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право
здійснення аудиторської діяльності на території України і займається
виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозволяється
здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б
один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.
Аудиторські фірми мають право займатися аудитом у формі безпосередньо
аудиту, а також супутніх аудиту послуг. Відповідно до Закону України "Про
аудиторську діяльність", аудиторські послуги можуть надаватись у формі
аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз,
консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування,
аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-
правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних
осіб.
До основних робіт, які здійснюють аудиторські фірми відносяться:
1. обов'язковий (проведення вимагається законодавством) і
добровільний (проводиться за власною ініціативою) аудит - перевірка
відповідності фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах нормам, які
регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. Перелік
питань такої перевірки може бути регламентований державними органами. В
ході аудиту може проводитися суцільна або вибіркова перевірка фінансово-
господарської інформації. При суцільній перевірці перевіряється
відображення в обліку і звітності всіх господарських фактів. В цьому
випадку менша ймовірність не виявити помилки, але більші затрати часу і
вартість. При вибірковій перевірці перевіряється відображення в обліку і
звітності певним чином вибраної частини господарських фактів. При цьому
зростає ймовірність не виявлення помилок, яка, однак, не перевищує
допустимого рівня, зменшується тривалість роботи і її вартість.
Результатами цієї роботи є аудиторський висновок про ступінь відповідності
фінансової звітності, який може оприлюднюватися, та звіт аудитора, який
обгрунтовує аудиторський висновок з вказівками конкретних порушень і
відхилень, але не може надаватися зовнішнім користувачам;
2. оглядова перевірка - неглибока перевірка обліку і звітності на
предмет виявлення відхилень від вимог законодавства. Завданням оглядової
перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити
негативні факти, котрі дають змогу зробити висновок, що інформація,
отримана з бухгалтерського обліку, неправдиво подається (звіти неправильні
або некоректні). При оглядових перевірках облік і звітність не
досліджуються так детально, як при аудиті;
3. операційні (тематичні) перевірки бухгалтерського і податкового
обліку - перевірка окремих сфер облікової діяльності підприємства. Під час
операційної перевірки аудитор досліджує окремі питання, про які він
домовився з клієнтом. Звіт аудитора про виконання операційної перевірки є
внутрішнім документом і може становити комерційну таємницю замовника.
Прикладом операційної перевірки може бути перевірка правильності
відображення в обліку і звітності нарахування і виплати заробітної плати на
підприємстві-замовнику (з перевіркою правильності розрахунку і своєчасності
сплати податків з заробітної плати, відповідних обов'язкових зборів і
платежів), правильності нарахування, сплати і звітування з ПДВ,
відповідності законодавству операцій з підзвітними особами;
4. компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) - деталізація і
групування облікової інформації з метою її відображення в звітності
відповідно до стандартів обліку і звітності іншої країни. Компіляція
проводиться шляхом деталізації, перегрупування облікової інформації,
створення трансформаційних таблиць, на основі яких складають звіти за
іноземними стандартами. Як правило, таку послугу замовляють підприємства,
що мають іноземні інвестиції, іноземних інвесторів, ведуть міжнародну
економічну діяльність;
5. ведення обліку підприємства - реєстрація господарських фактів в
реєстрах бухгалтерського і податкового обліку, розрахунок податків,
складання і подання звітності. Аудиторська фірма бере на себе обов'язки
обробки первинних документів, розрахунку податків, складання звітності.
Підприємству залишаються обов'язки формування первинних документів,
взаємовідносини з банком. Періодично первинні документи передаються
аудиторській фірмі. При порівняно малих обсягах документообігу така послуга
може гарантувати якість ведення бухгалтерського обліку і економію коштів.
Для малих і середніх підприємств тривалість виконання робіт аудиторською
фірмою може становити за місяць (в середньому за результатами року) від
половини робочого дня до двох днів з відповідною оплатою;
6. відновлення обліку - реєстрація господарських операцій попередніх
періодів у реєстрах бухгалтерського обліку, складання звітів попередніх
періодів, розрахунок сум несплачених податків. Відновлення обліку
необхідне, коли в попередні періоди облік не вівся або вівся з порушеннями,
виправлення яких вимагає повної переробки реєстрів обліку і звітності.
Відновлення обліку передбачає відновлення первинних документів, якщо це
можливо, обробку первинних документів, розрахунок належних до сплати
податків, складання звітності. На відміну від державних органів, аудитори
розраховують належні до сплати суми податків для законного зменшення
податкових платежів (у разі виявлення недоплат - законного зменшення
штрафів і санкцій), а не стягнення додаткових сум до бюджету і
позабюджетних фондів;
7. виправлення помилок - виправлення знайдених помилок і відхилень
від вимог законодавства в обліку і звітності працівниками аудиторської
фірми. Виправлення помилок працівниками аудиторської фірми може замовлятися
лише як супутня послуга - для того, щоб виправляти помилки, їх необхідно
спочатку знайти;
8. автоматизація обліку - дослідження системи обліку підприємства,
розробка рекомендацій щодо ведення обліку з використанням обчислювальної
техніки (комп'ютерів) і спеціальних програм, допомога у впровадженні цих
рекомендацій. Автоматизація обліку замовляється з метою прискорення обробки
документів у процесі обліку, прискорення складання звітності, зменшення
ймовірності виникнення помилок в процесі обліку і складання звітності. Як
правило, автоматизація ведення обліку і складання звітності призводить до
зростання витрат на утримання комп'ютерної техніки, оновлення програмного
забезпечення, на заробітну плату працівників (необхідний вищий рівень
кваліфікації бухгалтерів), що не компенсується зменшенням витрат на оплату
праці звільнених "надлишкових" бухгалтерів. Тут може йтися лише про
оптимізацію, вдосконалення системи обліку;
9. планування - розробка різноманітних планів для: стратегічного
розвитку підприємства, отримання кредитів, інвестицій, досягнення поточних
цілей підприємства. Аудиторська фірма може розробляти бізнес-плани,
інвестиційні та інші плани, що пов'язані з обліком, звітністю, податковим і
іншим господарським законодавством. Необхідність в таких планах у
підприємств може виникнути при обгрунтуванні використання отриманих
кредитів, інвестицій, в інших випадках. Окремо можна виділити поширене за
кордоном податкове планування - розробка плану сплати податків переважно з
метою законного зменшення податкових платежів;
10. аналіз - проведення різноманітних видів економічного аналізу,
розробка рекомендацій на їх основі. Послуги з аналізу надаються
аудиторськими фірмами для подання замовникам деталізованої інформації про
їх підприємства, дослідження причин виникнення наявної ситуації, надання
рекомендацій щодо поліпшення стану справ. Це може бути аналіз системи
обліку підприємства з метою надання рекомендації щодо її вдосконалення,
аналіз фінансового стану з метою його поліпшення, аналіз результатів
діяльності з метою підвищення прибутковості;
11. надання консультацій - обгрунтовані відповіді на запитання
спеціалістів підприємства стосовно економічної і правової діяльності
підприємства. Консультації в сфері обліку, права, економіки надаються з
метою допомогти вийти з проблемних ситуацій і досягти найбільшої
економічної прибутковості для клієнта на законних підставах. Фактична
необхідність в консультаціях виникає при освоєнні нових сфер діяльності,
зміні відповідальних осіб, зміні законодавства, виникненні необхідності
законного зменшення податкових платежів, розв'язанні спірних питань з
державними органами, іншими суб'єктами господарювання (11(.
Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді,
коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо
займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів у
його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися акціонерні
товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського контролера
зовнішньої звітності правління компанії, обстоюючи інтереси сторін
(передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських
показниках.
Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму
розвитку певний еволюційний шлях. Спочатку аудит був лише знаряддям
перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів.
Потім він стає системно-орієнтованим на активізацію економічної діяльності.
При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля було спрямовано на
підвищення ефективності системи управління підприємством і передусім
системи його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність
обліку і достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив
нові якості аудиту, його консультативну діяльність. За умови системного
підходу здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу
оптимізувати проведення перевірок, починаючи з підготовчої стадії і
закінчуючи складанням аудиторського висновку. Третій етап розвитку аудиту —
це його орієнтація на запобігання можливому ризику під час проведення
перевірок або консультацій, уникнення ризику. Особливе значення
аудиторського ризику пояснюється не лише можливістю втрати репутації
аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й великими штрафами,
коли через непорядність і неправильний висновок аудитора замовнику-клієнту
завдано матеріального збитку (13(.
Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен
додержуватись конфіденційності, оскільки її порушення може завдати збитків
замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє
системі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. Так аудитор може
використати дані інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, проведених
ревізорами підприємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки проведені
правильно. Крім того, аудитор може виявити довіру висновкам інших
аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті
зведеного фінансового звіту материнського підприємства.
В аудиторській практиці виділилися два основних напрями діяльності:
приватний аудит і аудит за законом. Під приватним аудитом розуміють аудит,
який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони, незалежно від
того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом або
обов'язковий є необхідною мірою захисту інтересів засновників (акціонерів,
учасників капіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності
показників підприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою
відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого
аудитора для перевірки своїх бухгалтерським рахунків. Характер і масштаби
приватного аудиту залежать в основному від заінтересованості клієнта.
Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні
акціонери, ні навіть самі аудитори не мають права.
Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми.
Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані
незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік
і складати звітність про господарську діяльність підприємства.
Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і
відображення діяльності підприємства у бухгалтерському обліку і звітності.
На практиці таке чітке розмежування аудиторської і бухгалтерської роботи не
завжди можливе особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі
фірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і складанням
звітів, а покладають це на аудиторів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях
підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту.
Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудитору не слід
виконувати контрольні функції.
Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського
контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності
підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також
аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.
Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств
із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту
своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має
переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.
Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-
господарської діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований,
оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між
державою і підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет;
обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів
та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо;
залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення
його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у
бухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Така
переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм
доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих
змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин
грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки
підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які
розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками,
податковими органами та іншими суб'єктами права.
Ринкові відносини, конкуренція в господарюванні у високорозвинених
країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту. Після досягнення високого
рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не
лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної
маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим
засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На
підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування,
координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють
співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб бізнесу та
маркетингу.
Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:
1. вивчає систему контролю за активами;
2. перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії;
3. аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства;
4. використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової
технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у
фінансовому бізнесі.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання
комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і
після завершення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським
операціям і процесам, але він не пі | |
