|
Реферат: Вплив самоточних захворювань на психіку людини (Психология)
План.
Вступ
І. Вплив самоточних захворювань на психіку людини.
ІІ. Діпазон варіантів усвідомлення хвороби.
ІІІ. Реакція особливості на соматичне захворювання.
ІV. Вплив серцево-судинних захворювань на психіку людини.
Висновки.
Вступ.
Пердметом дослідження моєї курсової роботи є вплив соматичних
захворювань, а саме серцево-судинних, на психіку людини. Мета - дослідити
різноманітни психічних порушеннь при даному соматичному захворюванні.
Задачі :
1. Довести, що немає соматичних хвороб без витікаючих з них психічних
відхилень.
2. Визначити вплив характерних особливостей на протікання хвороби.
3. Прослідити залежність розвитку серцево-судинних захворювань від
негативних емоцій.
В наш час все більша "щільність" стресових ситуацій,
астенізація населення в зв’язку з майже щорічними грипозними
єпідеміологічними захворюваннями, екзогенними патологічними впливами, все
значніше зловживання ліками сприяє збільшенню депресивних станів у всіх
цивілізованих краєнах. Саме "злоякісні" емоції стають фактичними причинами
несподіаної смерті при інтактних венечних артеріях, або компенсованому
пороці серця - паталогічному стані, яке саме по собі ні в якому разі не
загрожує цих хворих.
Тому на мою думку проблема порушена в моїй курсовій роботі є дуже
актуальною в наш час.
Глава 1. Вплив соматичних захворювань на психіку людини.
Можливість соматичних психосоматичних взаємовпливів встановлена давно.
Відомо , що життєрадісні люди, оптимісти, гумаристично оцінюючи життєві
ситуяції менш хворіють і довше живуть. Відомо, що рани у воєнів загоюються
швидше, якщо іх надихають великі ідеї, які супроводжуються підняттям
настрою. Психосоматичні взаємовпливи, як психосаматичні хвороби, являють
собою об'єктивну реальність. Серед складових хвороби синдромальних картин
постійно співіснують ознаки соматичного неблагополуччя і симптоми зміни
психіки. Люба хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними
змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок
появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих
випадках мова піде про вплив страхів, неспокою, хвилювання хворого за
наслідок хвороби (своєрідних аутопсихогеній) на його особистість. Таке
хвилювання має , як правило, складний характер і включає хвилювання суто
індивідуальні (чим загрожує меі ця хвороба?), які завжди тісно
взаємопов'язані з хвилюваннями, які мають суспільний (соціальний )
характер, в зв'язку з відношеннями до даної хвороби, які склалися в
суспільстві, з особливостями її соціального звучання. Останній варіант
опасінь найбільш яскраво виявляється при заразних , соціально небезпечних
хворобах (чума, холера, сифіліс). Порушення , які відбуваються в результаті
розвитку соматичної хвороби, встановленого в організмі гомеостазу
діяльності систем і органів супроводжується змінами характера нервової
імпульсації, яка надхолдить від таких систем (органів) в головний мозок,
зміною вісцерально церебральної (соматопсихічної) рівноваги. В результаті
змінюється фізіологічні параметри вищої нервової діяльності, що і складає
фізіологічний механіхм відхилень в психічній діяльності. Зворотній зв'язок
вносить нові якості, видозмінюючи сомато-психічну рівновагу в цілому і
специфіку психіки хворого.
Глава 2. Діапазон варіантів усвідомлення хвороби.
Взаємовідносини між об'єктивним змістом хвороби і усвідомленням її
розкривається краще на відносно простій моделі. Різна рана на долонній
поверхні останньої фаланги вказвного пальця правої руки. Поверхня її
чиста, кровотеча припинилася швидко, це звичайне, як правило, нешкідливе
пошкодження тканин. Разом з тим зовнішня типовість такої рани у різних
хворих супроводжується неоднаковою оцінкою, усвідомленням її : від повного
душевного спокою і байдужості, сприйняття такої рани як незначного явища до
панічної охопленності страхом з супроводжуючимим вегетативними порушеннями
. У одного хворого спостерігалась саме така невгамовна реакцію ю Його уява
малювала картини катастрофи, спочатку через " мождивості повторної
кровотечі", а пізніше у зв'язку з "можливістю зараженям правцем". Протягом
тижня, коли вже зникли сліди самої рани, в хворій зміні свідомості його
продовжували змінюватись уявлення про котастрофічні наслідки. В
"усвідомденні хвороби" розрізнябть ряд істотних взаємопов'язаних
аспектів. По-перше, все нові для індивіда зміни в організмі, відображені в
свідомості. З часом, в результаті аналогічних або близьких хворобливих
станів або затіжного перебігу хвороби, накопичені в суб'єктивному досвіді
знання про хворобу, співвідносяться, хвороба усвідомлюється все більш
повним і детальним. Маннасейн В.В. вважав, що в умовах, коли група уявлень
була пов'язана з хворобливими явіщами в організмі, легко виникає схильність
до того, щоб при повторенні цих явищ повторювались і відомі уявлення. По-
друге, в неперервній єдності з таким процесом хвороби в свідомості хворого
формується індивідуальне відношення до змін , які відбуваються в
організмі , до самої хвороби, її можливим індивідуальним і суспільним
наслідкам. Такє відношення спочастку знаходить відображення в особливостях
загального суб'єктивного переживання хвороби , в змінах самопочуття
хворого. Воно може зберігатися лише в межах внутрішніх преживань або
набувати різних форм виявлення зовні (слова, жести, скарги, поради,
прохання, вчинки). Спочатку усвідомлення хвороби , яка є новим досвідом для
хворого, може істотно не змінювати психіку. Але, як правило, більш, або
менш подовжене відображення хворобливих змін, які відбуваються у внутрішніх
органах, в свідомості і супроводжуюче ускладнення відношення до хвороби
вносіть змінні або стійкі зміни в клініку. Ці зміни при одній і тій же
хворобі і при однакових об'єктивних зрушеннях в сиситемах (органах)
організму виявляються різними в зв'язку з преморбідними особливостями
його особистості. Відображення в свідомості виникаючих хворобливих змін у
внутрішніх органах відбувається в єдності з формуванням з відношенням
хворого до них. Так як між відображенням в свідомості хворого і об’єктивним
характером її також ніколи не виникає повної відповідності. Діапазон
варіантів усвідомлення хвороби представлений таким різноманітям, в себе
включене безмежне різноманіття індивідуальності людей. Явища анагнозії
(суб’єктивна недооцінка, заперечення об’єктивно існуючої хвороби).
Гіперногнозія (різні форми суб’єктивної переоцінки об’єктивних соматичних
порушень). Між ними знаходиться велика кількість проміжниж станів
усвідомлення хвороби. Аногнозії частини спостерігаються при повільному,
поступовому розвитку хвороби, симптоми якої формуються непомітно (хронічний
турбекульоз легень). Гіперногнозії супроводжуються гстро, катастрофічно
розвиваючимся соматичним захворюванням (напади стенокардії, інфаркти
міокарда). Особибливості усвідомлення хвороби, і впершу чергу
гіперногностичного варіанту його, отримують відображення не лише в змісті
переживання хвороби, а і усій поведінці, особливо повно представлені в
скарагах: в їх змісті, емоційній зафарбованості, ступені близькості,
акутальності для хворого. Так, хворі на виразку шлунка, охоплені страхом,
часто вперто гастоюють на тому, що в них стійкі виснажливі кровотечі, тоді,
як при динамічному досліджені вмісту гемоглобіну в крові не виявляється
його зниження. Образно явище аногнозії порівнюють з "втечею від хвороби", а
гіперногнозії - з "заглибленням в хворобу". "Усвідомлення хвороби",
"внутрішня картиина" її охопює, таким чином всі хвилювання хворого,
нав’язані зі своїм станом. Сюди входить уявлення про значення для нього
ранніх виявів хвороби, особливсті зміни самопочуття в зв’язку з
ускладненням порушення на єтапі зворотнього розвитку хвороби і відновлення
стану здоров’я після її припинення, уявлення про можливі наслідки хвороби
для себе, сім’ї, подальшої продуктивності професійної діялбності, про
відношення до нього в період хвороби членів сім’ї, співробітників, медичних
праціників. Практично немає таких боків життя хворого, які б не знаходили
відображення у видозміненому хворобою стані. Інакше кажучи, хвороба - це
життя в змінених умовах, які повинні розглядатись уважно, забеспечуватись
допомогою. Всі особливості усвідомлення хвороби можна поділити на дві
групи: звичайні форми усвідомлення хвороби предстають собою лише
особливості психіки хворої людини, а саме він потреюує повсякденного
розумного, турботливого підходу лікаря. Стан хвороби, який супроводжується
аномальними реакціями на неї, які виходять за рамки типових для даної
людини, а тим більш породжуємі внутрішньою хворобою стійкі порушення
психіки хворого є вже хворобливим станом психіки, яку доповнюють і
ускладнюють клінічну картину основної хвороби. Найбільш частими
психологічними конфліктами є виникаюча в ході хвороби невідповідність між
зберігаючимися або навіть ростучими потребіми хворого і його зменшуваними
можливостями. Клінічні варіанти зміни психіки при соматичних хворобах
можуть бути систематизовані:
1. Масивні розлади психіки, виникаючі на висоті хвороб, які супроводжуються
лихоманкою, що нерідко набуває характеру психоза. Найбільш частою і
типовою формою таких порушень є стан делірія, гострий страх,
дезорієнтування в оточуючому середовищі, що супроводжується зоровими
ілюзіями і гілюцінаціями. Граничні форми нервово-психіних порушень -
найбільш поширена клінічна картина порушень психіки при хворобах
внутрішніх органів. Вони можуть бути соматичного походження
(неврозоподібні) або психічного (невротичні порушення). Хворий
відрізняється від здорової людини тим, що в нього поряд із змінами
функціонування внутрішніх органів і самопочуттям якісно змінює сприйняття
і відношення людини до оточуючих подій, до самого себе, створює особливе
положення серед близьких людей і в суспільстві. Спостерігається
перебудова інтересів від зовнішнього світу до власних відчуттів, функцій
власного тіла, обмеження інтересів. При цьому змінюється особливость з
усіх боків: ефективна налаштованість, момторика, мова. При сенсорній
загрозі для життя і благополуччя людини можуть порушитись сприяйняття
часу у вигляді його прискорення або уповільнення. Великого значення
набувають спогади, вираженість і деяке насильництво яких можуть бути
пов’язані з інтоксикацією, викликаною хворобою. Психіка хворого з початку
захворювання перебуває в незвичному стані, бо в зв’язку з хворобою
порушується звичайний ритм життя, праці, відпочинку, сну і бадьорості.
Відбуається перебудова в значенні відчуттів. Велике значення для хворого
мають обходи. Часто в присутності хворого користуються незрозумілими
термінами, не знаючи, яку реакцію це викликає у людини.
Не менш складний період видужування, коли у хворого повинна настати
компенсація або примирення з дефектом, який виник з цим новим положенням в
сім’ї, суспільстві.
Підхід до стану хвороби на основі цілісного розуміння організму завжди
враховує складні взаємовідношення, які інсують між психічним станом людини,
настоєм сприяйняття оточуючого світу, поведінка і плани. Затяжне соматичне
захворювання, необхідність місяцями і роками знаходитись в стаціанарі,
"особливе положення хворого", в деяких випадках призведе до зміни
особистості у вигляді патологічного розвитку, при якому виникають риси
характеру, раніше не властиві цій людині. Ці риси характеру можуть
перешкоджати або утруднювати лікування, призводити до інвалідності,
створювати конфлікти в лікувальних закладах, викликати негативне
становлення оточуючих. При зростаючій інтоксикації у хворих порушеється
сон, апетит, з’являється роздратованість, підвищена вразливість,
плаксивість. Сон поверхневий, світло, шум, розмови стають неприємними. На
фоні астенічних симптомів (дратлива слабкість) іноді з’являються нав’язливі
страхи за своє здоров’я ібо не властиві раніше істеричні реакції. Деякі
хвороби супроводжуються станом депресії - це з проявів такою захворювання
як виразковий коліт. Варажність і якість змін психічної діяльності при
соматичному захворюванні залежать від багатьох причин, в першу чергу від
природи самого захворювання, яи впливає воно прямо або посередньо на
мозкову діяльність; від типу протікання, гостроти розвитку хвороби. Так,
при гострому і бурхливому початку, наявності вираженій інтоксикації
спостерагіються порушення, які досягають запаморочення свідомості, при
повільному, підгострому, хронічному протіканні частіше - невротичні
симптоми, яким характерні гострота, виражність хвробливих переживань,
яскравість, образність останніх, хвороблива уява, підсилена фіксація на
тлумаченні змінного самопочуття, внутрішнього дискомфорта, охопленість
хвилюванням за своє майбутнє, збереженість критики, тобто розуміння цих
порушень як хворобливих. Невротичні порушення мають часовий зв’язок з
попередньою травмою і конфліктом. Зміст хворобливих хвилювань часто
пов’язаний з формулою психотравмуючої обставини. В гострому періоді
розвитку хвороби - порушення свідомості і астенічні симптоми, потім можуть
спостерігатись зміни характера, особистості, психоорганічні
симптоми,астенія. Важлиіу роль в зміні психічної діяльності соматиного
хворого відіграють реактивність організму, його звичні форми реагування на
оточуючі події.
Глава ІІІ. Реакція особистості на соматичне захворювання.
Реакція особистості на соматичну хворобу може мати патомологічний характер
або виявлятись психічно адекватими сприйнятними факту хвороби. Нервово-
психічні порушення при соматичних захворюваннях звичайно складаються з
психічних соматичних порушень, з реакції особистості на хворобу. Реакція
особисті на хворобу заледижить від гостроти і темпу розвитку захворювання,
уявлення про нього у самого хворого, характера лікування і
психотерапевтичного оточення, особстості хворого, відношщення до хвороби
родічів, співробітників.
По рохліну Л.Л. існують різноманітні варіанти відношення до хвороби, в
цілому визначені особливості особистості: астенодепресивний,
психоастенічний, іпохондричний, істеричний, ейфорично-анозогнозичний.
При астенодепресивному варінті - емоційна нестійкість, нетерпимість до
подразнювачів, послабдення спонукання до тривожності. Такий стан сприяє
неправильному відношенню до хвороби, сприйняттю в сумеречних відтінках усіх
подій, що звичайно несприятливо впрливає на перебіг захворювання і знижує
успіх луківання.
Психоастенічний варіант - хворий переповнений переконанням в найліпшому
результаті, чекає тяжких неаслідків, постійно задає питання, ходить від
одного лікаря до іншого, принадує симптоми хвороби, які були у рідних,
знайомих, знаходить їх ознаки у себе.
В іпохіндричному варіанті менш виявлена тривога і сумніви, а більше
переконання в наявності хвороби.
При істеричному варіанті все оцінюється з перебільшенням. Надто ємоційні,
схильні до фантазій особистості, начабто "живуть" хворобою, надають ій
значення надхвичайності, особибливого, неповторного страждання. Вони
потребують до себе підвищеної уваги, звинувачують оточуючих в нерозумінні,
недостаньому співчутті до їх страждань.
Ейфорично-анозогнозичний варіант - неувага до свого здоров’я, заперечення
хвороби, відмова від досліджень і медичних призначень.
На реакцію особистості і підтримку цієї реакції впливають:
1. характер діагнозу;
2. зміна фізинчної повноціності і зовнішності;
3. зміна положення в сім’ї, суспільстві;
4. життєві обмеження, позбавлення, пов’язані з хворобою;
5. необхідність лікуватись, операції.
На поведінку і реакцію хворого під час хвороби перш за все впливає
структура особистості до хвороби. Багато авторів вважають, що адекватість
реакції залежить від ступеня зрілості особистості і її унстеоектуальних
можливостей. Так у інфатильних, незрілих особистостей з рисами дитячності,
часті витіснення і заперечення хвороби або "втеча у хворобу". У астенічних,
тривожних людей дуже важливі захворювання викликають бурхливу реакцію
тривоги, хвилювання з наступними депресивно-іпохондричними і стійкими
порушеннями. Реакція на хворобу залежить від віку хворого. Тобто, реакція
особистості різні, від повного ігнорування хвороби до трагічного
сприяняття, "втечі в хворобу" і іпохондриної фіксації. Настроювання
індивіда на видужування чи хворобу отримує важливе, якщо не головне,
значення для розвитку і протікання різних хвороб.
Глава ІV. Вплив серцево-судиних захворювань на психіку людини.
Вирішальну роль у розвитку серцево-судиних захворювань належить негатиним
емоціям. Саме вони стають фактичною причиною несподіваної смерті при
інтактивних венечних артеріях або компенсованому пороці серця -
патологічному стані, яке сме по собі не загрожує життю цих хворих. Відомо,
що ішемічна хвороба серця найчастіше розвивається у цілеспрмованих, волових
особистостей, які глибоко і довго переживають негативні емоції. Описаний
так званий коронарний тип людей, яким притаманні особливі риси хаарктеру:
відсутність задоволення від роботи, цілеспрямованість. Інфаркт міокарда як
тяжке соматичне захворювання справляє інтенсивну психотравму, стресову дію
передусім своєю гостротою, несподіваність, суб’єктивність тяжкість,
невизначенісьт і можливістю транічного кінця ймовірність інвалілідності.
Результат досліджень (В.П. Блохіна), І.П. Сидельникова) свідчать, що
психічні різноманітні і складні, вони можуть розвиватись гостро, підгостро
або поступово. Слідом за гострим періодом інфаркта міокарда може з’явитися
стійке безсоння, на фоні якого можуть виникать психічні епізоди з ілюзорно-
галюциноторними розладами і руховим неспокоєм, з втратою кртичного
осмислення навколишнього і оцінка стану як хворобливого. У гострому
періоді інфаркта міокарда можливі ефективні зміни у вигляді тривоги,
пригніченості, іноді з руховим неспоєм. Хворий, охоплений передчуттям
майбутньої біди, катастрофи, не знаходить собі місця, в нього находить собі
місця, в нього накопичується підсвідомий страх смерті. Хворі скаржаться, що
барви зблякли, всі явища дійсності стратили свою яскравість і нбули якось
особливого, переважно повільного ритму. Змальована симптоматика постійно
поєднується з симтомами загальної анастезії, визначенням уваги, млявістю.
У підгострому періоді інфаркта міокарда здебільшого спостерігаються зміни
психічного стану людини. Найчастіше виявляються стійкі іпохондричні
порушення: раніше активна особистість дуже обмежує коло своєї діяльності,
інтересів, намагаючись уникнути навіть необхідність медичних рекомендацій,
занять луківальною гімнастикою. У бесіді з такими пацієнтами звертає на
себе увагу надмірна зосередженісьт на своєму захворюванні, його моживих
наслідках.
Пригніченість, туга, почуття вкороченої перспективи, безпорадності у хворих
інфарктом міокарда сприяє виникненню різноманітних порушень серцевого
ритму, зумовлених підчас не стількі безпосереднім пошкодженням міокарада,
скількі нейрогуморальним порушенням серцевої діяльності при зростаючій
афективній напрузі і кризах гострого страху. Більш або менш замаскована
гнівність із запереченням хвороби, різке психомоторне збудження пацієнтів,
не дотримання необхідності постільного розпорядку, надмірна пасивність.
Очевидна для оточуючих "втеча від хвороби" з гіперболічно песимістичною
оцінкою свого стану - основний тип реакції на патологічний процес в госрому
періоді інфаркта міокарда. Явні депресивно-іпохондричні порушення,
виникаючі в зв’язку з нападками стенокардії або в гострому періоді
інфаркту міокарда, є основною стійкою невротизації, визначений хворобою,
тобто іпохондричного розвитку особистості при вже задовільному соматичному
стані пацієнтів. Тужливість, депресія розвиваються практично і всіх
випадках стану невротичного кола в клініці інфаркта міокарда. Надзвичайно
велика кількість "реактивної депресії" і її особлива (іноді фатальна) роль
в перебізі і результаті хвороби інфаркта міокарда змушують ставити питання
недопущеність "залякування" хворого цим діагнозом. Навіть найоптимістична
картина захворювання і сприятливий (з точки зору терапевта) його прогноз не
виключають можливість соціальної інвалізіції внаслідок невротизації
особистості. Саме масова неврозоподібна симтматика є нерідко основною,
навіть єдиною причиною затримки одужування і їх соціальної інвалізації.
Обтяжливве усвідомлення хвороби, начебто неминучої інвалізації або смерті;
відчуття повного краху усіх планів і сподівань, втрата престижу,
катасрофічна ломка складених за десятиріччя життєвого стереотипу. Втрата
"відчуття щастя", гумору і смака до життя, відсутність душевних сил і
біжань, моральна пасивність, "капітуляція" людини, яка віддає в руки
хвороби. Ставка на фізичні ресурси, яких нечебто вже зовсім не залишилось,
створює відчуття "начеб то заплив в море й бачиш, що берег далекоо".
Депресивна оцінка своїх перспектив ставить вже позаду, майбутнього може й
не бути, а нав’язуване відчуття втрати життєстійкості і зниження загального
життєвого тонуса породжує лякаюче відчуття власної змінності, внутрішної і
зовнішньої. Люба неприємність, велика чи мала, сприяє тому, що людина все
більше замикається у свою душевну тривогу. Клінічні прояви депресії:
вповільнені рук, одноманітна мова, надто спокійний стан, відгородженість
від життєвих подій або неадекватність соматичному стану "невгамовність",
гіперактивність. Свідотством афектичних порушень є як повна відсутність
цікавості до прогнозу страждання, так і постійна невгомовна потреба у
спілкуванні з лікарем. Не тільки "втеча в хворобу", але і " втеча від
хвороби" з саморуйнівною поведінкою характерні дл я гострого періоду
інфаркта міокарда. Особливого значення набувають добові коливання стану,
стійкі порушення сну зі страхіттями, часті виклики лікаря, погіршення стану
в зв’язку з випискою. Ці порушення обумовлені страхом "за серце", яке
виникає частіше по вечьорах або вночі. На верхівці цього вітального страху,
яке досягає панічного жаху, хворий застигає в одній позі. Хоча б раз
пережитий, цей страх лягає в основу своєрідного, як правило, дуже стійкого
стану з іпохондричними порушеннями. Тривожна боязливість, туга,
пригніченість (з страхом за життя і всепоглинаючим очікуванням повторного
нападу), зберігається протягом довгого часу на фоні зниження загального
життєвого тонуса і різко змінюють світосприйняття хворого. На зміну
"коронарному страху" приходитьь вже "свідомий" страх, виникаючий психічно
під впливом усвідомлення тієї небезпеки, яку представляє собою хвороба для
життя. Відверта кардіофобія, в яку трансформується вихідна депресивна
реакція, стає в результаті причиною соціальної інвалізації хворих, які
перенесли інфаркт міокарда.
Ведуче місце в загальному комплексі іпохондричного хвилювання і страхів
хворих займає страх повторення нападу, який вони не переживуть. Порушення
сну відбувається чекрез страх "заснути і непрокинутись", характерно
вживання захисних заходів (судинорозширюючих засобів на ніч, боротьба зі
сном, потім стійке безсоння з тривожною фіксацією на найменьших змінах
пульсу і "відчутні серця") розгортається по типу "невроза очікування"
повтрного інфаркту міокарда. Різке звужування інтересів хворого світ якого
наче фокусується тепер в області серця, егоцентризм обумовлюють
утсановлення на все більш рослинне існування. Особливе значення набуває
страх різкого руху, вітальна установка на гіподинамію, постільний режим.
Хворі пов’язують розвиток нападів з хвилюванням, розумовою напругою.
Система захисних заходів будується на оберіганні себе від емоційних
навнтажень і "шкідливих" враженью не залишаюче таких хворих відчутя
постійної тривоги на фоні різкого зниження загального життєвого тонусу
породжує страх найменьшої зміни розпорядку дня. Одним з яскравих прявів
страху смерті від шкідливого навантаження на серце стає зміна сексуальної
поведінки таких хворих, що в результаті призводить до психічної імпотенції.
Розвиток стійкої кардіофобії у людей, що перенесли інфаркт міокарда,
пов’язують з переморбідними особливостями особистості (тривожність,
млявість, відомий егоцентримзм, відвищена навіюваність, вразливість),
психопатичними або психодпатоподібними порушеннями в анамнезі. Інфаркт
міокарда виступає в цьому випадку в якості своєрідного каталізатора, що
виявляє переховане, закладене в структурі особистості невротичний початок.
Але він не свідчить про невротичну або психопатичну структуру особистості
як такої і не обо’язкове дл я розвитку невротичних порушень після хвороби.
Вирішальне значення у формуванні кардіофобії мабть не тільки преморбідні
особливості особистості, а й зниження загального життєвого тонуса,
зумовлене або різкопісилена інфарктом міокарда, і відповідні функціональні
зміни центральної нервової системи. Сенептоматично-іпохондричний синдром
виникає в таких випадках впереше в житті і у енергитичніих, працездатних
людей, які раптом починають постійно рахувати свій пульс і чекати смерті
від повторного нападу.
Дуже частими в медичній практиці є кардиофобії, коли любе неприємне
відчуття в області серця, трансформуюється у свідомості хворою в симптоми
передінфарктного стану з ізохвильною загрозою зупинки чи розриву серця.
Вирішальне значення в оформленні іпохондричних страхів отримують власний і
опосередкований досвід хвороби. Один і той же симтом підлягає різному
тлумаченню. Все більше втрачаючи довіру до лікаря і до практичної медицини
взагалі, ці хворі починають активно відвідувати не лише науково-популярні
лекції, але навіть анатомічні музеї, намагаються потрапити на конференції,
з’їзди лікарів. Головними заннятями цих "вростаючих в себе" пацієнтів стає
точне дотримання лікарських (або своїх власних) гігієнічних і лікувальних
рекомендацій. Охоплені непомірним страхом за своє життя і здоров’я, ці
хворі відмовляються від найменьших фізичних наватнажень або починають
"загартовувати" себе вправами.
Психоматичне страждання хворого стає прірвою міжтеперешнім і майбутнім.
Лише вигляд здорових людей з їх життєвими турботами викликає у них
роздратування; сміх або гучна музика - лють. Напади гніву, ненависті до
оточуючих можуть змінюватись слізьми з відчуттям незручності і жалкування з
приводу "зриву".
Відомо, що біль в грудній клітці відчувають напрятзі життя більшість людей,
але далеко не всі стають іпоходндриками. Хворих робить такими пережитий
хоча б раз страх смерті, який супрводжується соматичними відчуттями.
Іпохондричні страхи з постійним "самоконанням" у власних відчуттях помітно
поширюють стан хворих, сприяючи виникнення анагнозних нападів не лише при
фізичних навантаженнях, але й лише від одної думки про їх необхідність.
При гіпертонічній хворобі адекватно оцінюють свій стан здоров’я, правильно
сприймають рекомендації і призначення лікаря. Частина хворих з тривожно-
підозрилими рисами підвищення артеріального тиску сприймає як трагедію,
катастрофу. Настрій у таких хворих знижений, увага фіксується на відчуттях,
коло інтересів звужується, обмежується захворюванням. У іншої групи хворих
ніякої реакції, вони ігнорують хахворювання, відмовлюяються від лікування.
Таке становлення до хвороби спостерігається у осіб, які зловживають
алкоголем.
Хворі, які тривалий час страждають від гіпертенізїї, можуть звикнути до
неї, не звертати уваги на серйохність захворювання, на необхідність
лікування. Прогресуючи, необхідність захворювання може зумовлювати
наростання чіткого астетичного симптомокомплексу, що передує органічній
зміні психологічної діяльності, яка виявляється в порушені пам’яті,
коливаннях настрою, слабкодухості, стомлюваності. Хворі стають вразливими,
у нихї з’являються іпохіндрична фіксація увага на різних відчуттях.
Нестерпний, вітальний страх, що його відчувають хворі у зв’язку з серцево-
судинними порушеннями, не можна порівнювати із звичайними людськими
відчуттями і переживаннями ні за інтенсивністю, ні за характером. Відчуття
не загрози навіть, а близкості смерті, що насувається, стає для хворого
єдиною існуючою реальністю. Той, здавалось б, факт, що десятки вже
пережитих ним раніше подібних нападів не призвели ні до інфаркту, ні до
серцевої недостатності, не має для нього ніякого значення. Відчуваючи страх
за серце в період між нападами хворі постійно рахують пульс, старано
аналізують будь-які зміни серцевої діяльності.
Висновки.
Розглянувши вплив соматичних, а саме серцево-судинних захворюваннь на
психіку людини, я отримала підтвердження того, що немає соматичних хвороб
без витікаючих з них псичних відхилень.
Я прослідкувала складність соматопсихічної кореляції.
Отже, істинно наукове розуміння соматопсихічних симтомі і успішне їх
усування диктує необхідність остаточно позбутися відмежування психічного
від соматичного,і йти по шляху фізиологічної обумовленості реакції
цілісного організму з усіма її наслідками.
Дійсно, негативні емоції, викликані серецево-судинними захворюваннями,
створюють сприятдиві умови для розвитку невротичного стану і стають однією
з прични (а іноді майже єдиною) довгої непрацездатності хворих, навіть рпи
повній, здавалось б, нормалізації соматичного статусу.
Тому психічну реакцію хворого визначає вже сам момент поступання в
стаціонар. Переконання в гарному прогнозі хвороби, доброзиливість
оточуючих, нормалізація режиму, дієти, сну і лікування у взаємозв’язку
сприяють попердженню психічних порушень соматичних хворих.
І почута хворим фраза "дивись, а нам-то вже краще", іноді надає дуже
вирішальний вплив на процес іидужування.
Отже, я отримала підтвердження впливу соматичних хвороб на психіку людини,
в чачності серцево-судинних.
Буду продовжувати дослідження в цьому напрямку, тому що ця тема виявилася і
актуальною в наш час.
Література.
Айвазян Т.П. Всесоюзна нарада "Психологічні методи дослідження в
кардиології" (Москва, листопад 87р.)// Біол. Всесоюз. кардіол. наук. Центру
АМНСРСР - М. : "Здоров’я" 1988.
Блейхер В.М., Крук І.В. Патопсихологічна діагностика - К. : "Здоров’я",
1983.
Бурлачук Л.Ф. Дослідження особистості в клінічній психології. - К.:
"Медицина". 1979.
Вітенко І.С. Загальна та медична психологія - К. "Здоров’я", 1994.
Вітенко І.С., Пискун К.О. Основи загальної і медичної психології- К.: "
Вища школа", 1984.
Губачов Ю.М., Каган В.Е., Якубзон А.М. статевий диморфізм переживання
хвороби при невротичних кардіоамофобіях// Психол. Ж. - К. : "Здоров’я",
1988.
Гуляровський В.А. Про взаємовідношення соматичного і психічного в медицині
// Лікувальна справа,47, №8.
Каган В.Е. Внутрішня картина здоров’я і психосоматичний потенціал
індивіда.// психогенні і психосоматичні порушення. Тези наукової
конференції. - М, 1988.
Карварський Б.Д. Медицина психологія. - Л.: "Медицина" , 1982.
Квасенко А.В. Зубарєв Ю.Т. психологія хворого. - : Мед. Ленінград від-я,
1980.
Конечний Р.М., Боухан М.В. Психологія в медицині - Авщенум. : Медичне
видання Прага, 1983.
Лакосіна Н.Д. Ушаков Г.К. Науковий посібник з медичної психології - М.
"Медицина", 1976.
Лобачова В.Р. Основи загальної та медичної психології - К. : "Здоров’я",
1969.
Ломов. Б.Ф. Проблеми взаємовпливу медичної і психологічної наук.//
Філософські питання медицини і біолгії - К., 1983.
Лурія А.Р. психологічна наука і її місце в клінічній медицині// Вісті:
Акад. Наук.СРСР, 70, №1.
Мяслецев В.Н., Карварський Б.Д. Основи загальної і медичної психології - М.
"Медицина", 1968.
Романова О.Л. Дослідно-психологічні дослідження особистості хворих,
страждаючих фізичними недоліками// Журн. Невропатології, психіатрії ім.
Корсакова, 1982.
ТОполянський В.Д., Струковська М.В. Психосоматичні порушення -
М."Медицина", 1986.
Реферат на тему: Вредные люди и способы управления ими
| |
|МИНИСТЕРСТВО ОБЩЕГО И ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ |
|Тюменский государственный нефтегазовый |
|университет |
| |
| |
|Кафедра ОП и ВЭД |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|Курсовая работа |
| |
|по дисциплине «Организационное поведение» |
|на тему: |
|«Вредные люди и способы управления ими» |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|Выполнил: студент |
|группы ВЭД – 95 - 1 |
|Иванов О. Д. |
|Проверил: к.э.н., доцент |
|Антонова И. В. |
| |
| |
| |
|Тюмень |
|1999 г. |
Содержание
Введение
1. Типология вредных людей.
2. Методы управления вредными людьми.
3. Если разгорелся конфликт...
4. Тест: “Каким ты кажешься окружающим и каков ты
на самом деле?”
Заключение
Литература
ВВЕДЕНИЕ
Человеческие существа эмоционально хрупки. Никто не имеет права
унижать, насмехаться, дразнить человека на протяжении всей его жизни.
Вредный человек подрывает уверенность в себе и достоинство, угрожает
благополучию и здоровью. На таких людей нельзя опереться. Они видят в
вас одни лишь недостатки. Завистливые и злопамятные, они никогда не
радуются вашим успехам, а намеренно отравляют жизнь. Фактически они
злятся, когда кому-то сопутствует удача.
Вредным может быть кто угодно. Более того, они всюду окружают нас,
пытаясь помешать счастью и комфорту. И если жертвы не забывают обиду и
в конечном счете не сходят с ума, рано или поздно они ответят обществу
тем же.
Чтобы оградить себя от эмоциональных переживаний необходимо знать,
как лучше строить взаимоотношения с каждым типов вредных людей и какие
методы поведения с ними применять. Умение обходиться значительно
уменьшит враждебность, а также изменить ваше отношение к ним и их к
вам.
1. ТИПОЛОГИЯ ВРЕДНЫХ ЛЮДЕЙ
1. Втаптывающие в грязь.
“Втаптывающие в грязь” обладают настолько низкой самооценкой, что
найдут недостаток в окружающих. Они испытывают приятное волнение, когда
унижают и задевают других. Они делают это, чтобы возвыситься в
собственных глазах. Неуверенные и полные саморазрушительных мыслей, они
ощущают угрозу со стороны окружающих. единственный способ добиться для
них самоуважения - унижая, опускать их до своего уровня.
2. Болтун.
Это люди, которые не желают замолчать ни при каких обстоятельствах.
Они выливают свободно текущий поток своих мыслей на первого
оказавшегося в их поле зрения, едва ли придавая этому какое-нибудь
значение. Не умея понимать чувства других, они настолько увлекаются
своими повествованиями, что не обращают внимание на признаки вашего
раздражения, нетерпения или отвращения. Болтуны слишком эгоистичны,
чтобы признать еще чье-то право говорить. Они вынуждают делать то, что
вам не хочется: выслушивать его.
3. Саморазрушитель.
Эти люди так ненавидят себя, что постоянно готовы к самоуничижению.
Они твердят одно и то же о своих недостатках и без конца ругают себя. В
итоге Саморазрушители не верят, что достойны чего-то хорошего и
заслуживают удовольствий в жизни. Их самооценка низка до крайности.
Однако они приносят эмоциональные страдания тем, кто находится рядом.
4. Избегающий неприятностей.
Эти люди не способны противостоять и бороться, фактически страдают
боязнью трудностей и ощущают себя настолько слабыми , что мгновенно
бегут от стрессовой ситуации. Они всегда подле вас - до тех пор, пока
вам не нужны. Как только кто-то начинает высказывать свое мнение, они
становяться глухими. Если вы просите помочь, они тут же исчезают, не
понимая, какую рану наносят.
5. Дремлющий, но смертоносный вулкан.
Это те люди, про которых говорят: “Мягко стелет, да жестко спать.”
Они ненадежны, скрытны, неустойчивы. Когда такие люди находятся рядом,
от них не знаешь, чего ожидать. “Дремлющий, ног смертоносный вулкан”
кажется чрезвычайно сдержанным, спокойным, улыбчивым и сердечным, не
подаст вида, что случилась какая-то неприятность, что вы его чем-то
расстроили или рассердили. Затем неожиданно происходит извержение. Он
мгновенно взрывается, кричит и обвиняет вас во всех невзгодах. Из всех
типов людей Вулкан наиболее опасен, так как невозможно предугадать,
когда и где он взорвется.
6. Сплетник.
Люди этого типа обычно не скромны, лживы, двуличны и язвительны.
Они обожают распространять истории, которые часто приукрашивают, а
иногда сами и придумывают. Им наивысшее удовольствие доставляет
подробный рассказ о несчастьях других. Эти лицемеры ловят в сети
обаяния, излучая дружелюбие, чтобы потихоньку разузнавать ценные
сведения. Не стоит забывать, что тот, кто увлеченно рассказывает вам о
других людях, впоследствии может им рассказать о вас.
7. Роковой борец.
Роковой борец непочтителен, исполненный ненависти, заносчивый,
несущий в себе угрозу. Такие люди держатся вызывающе, ищут повод для
ссоры, постоянно живут в ожидании драки и только ждут, когда вы
позволите себе промахнуться. Они постоянно провоцируют окружающих,
причем без видимых причин. Скорее всего, собственная неуверенность и
отчаяние заставляют их ввязываться в споры и таким образом, по их
мнению, возвышаться в глазах людей. Для “Роковых борцов” естественно
состояние ярости, даже, если вы делаете все, что им хочется. Они
бросают вам вызов, дерзят и в конечном счете объявляют войну, только
для того, чтобы доказать свою правоту, в которой нет никакой
необходимости.
8. Унылая и обреченная жертва.
Люди этого типа беспокойны, злопамятны, эгоистичны и мелочны. Они
испытывают много жалости к себе, уверенные, что мир к ним жесток и все
вокруг виноваты в их несчастьях, у них развито чувство неуверенности и
и убеждение в никчемности жизни. Умеют только лить слезы и придаваться
тягостным раздумьям. Стоит немного пообщаться с Жертвами и вы быстро
почувствуете себя несчастным и вымотанным. Сталкиваясь с такими людьми,
мы не только раздражаемся, но и сами впадаем в депрессию и жалуемся на
усталость.
9. Улыбающийся двуликий Янус.
С таким другом вам не нужны враги. “Улыбающийся двуликий Янус”
скрытный, подлый, фальшивый, двоедушный. Он может быть приветливым и
угодливым, но предаст при первой же возможности, ему нельзя доверять.
Они используют доверчивость против вас именно тогда, когда этого
меньше всего можно ожидать. Они только и делают, что ищут выгоду в
ваших отношениях, говорят добрые, приветливые, обнадеживающие слова, но
на самом деле только бессовестно лгут.
10. Нерешительный слабак.
Он со всеми пытается устанавливать дружеские отношения во избежании
ссор, льстивый, ненадежный, бесхарактерный, инфантильный. У них нет ни
силы воли, ни твердости духа. Всегда тихие и беспрекословные, они
всегда говорят “да”, однако это “да” очень часто означает “нет”,
сегодня они могут сказать одно, а завтра другое. С такими людьми очень
трудно работать. Они чувствуют себя уверенно, когда знают, что за них
думают другие. Когда обстоятельства вынуждают сделать выбор, такие люди
приходят в ярость. Они настолько парализованы страхом и тревогой, что
не сдвинутся с места, когда надо действовать.
11. Потребитель.
Потребитель эгоистичный, льстивый, двуличный, любит вмешиваться не
в свои дела и манипулировать другими. Он рядом тогда, когда вы ему
нужны. Если видит деньги, души своей не слышит. Эти люди способны на
все ради собственного успеха. Друзья нужны им, чтобы извлекать пользу,
иначе отбрасывают от себя человека, не задумываясь.
12. Злобный выскочка- тиран.
Это язвительный, желчный, враждебный человек. Он ищет в вас
недостатки, таит в себе угрозу, склонен к жестокости. Он занимает
первое место по силе своей ненависти к другим людям. Им нравится
издеваться над людьми, видеть, как те съеживаются от страха. Кроме
того, “Злобный выскочка-тиран” - словесный террорист и упрямый
всезнайка, его девиз: “Прав либо я, либо никто”. Вспыльчивые и
непредсказуемые, они всюду суют свой нос.
13. Шутник.
Шутник утомительный, несерьезный, невежественный, навязчивый и
равнодушный к окружающим. Они всегда говорят в адрес других вольные,
чаще глупые и грубые шутки, рассчитывая, что их сочтут верхом
остроумия. Эти их мудрые изречения часто наталкиваются на молчание.
Только когда они покидают общество, люди начинают смеяться. С ними не
возможно говорить серьезно, они будут шутить и хохотать, вызывая у вас
лишь раздражение.
14. Невежа.
Он бестактный, обидчивый, непредсказуемый. Невежу невозможно
понять. Совершенно не разбирающиеся ни в себе, ни в других, они часто
говорят сомнительные замечания, абсолютно не задумываясь о ваших
чувствах. Даже если окажется, что они умны и преуспевают на работе,
отсутствие доброты и такта с их стороны порождает лишь неуважение
окружающих. Эти люди вызывают ссоры, поэтому обычно часто меняют место
работы.
15. Безумец.
Безумцы могут быть неустойчивыми, захлестываемыми эмоциями или
абсолютно лишенными их. Общаться с Безумцами опасно. Они душевно (или
эмоционально) расстроены или страдают некоторыми видами психических
заболеваний, часто выглядят странными и неконтролируемыми. Безумцы
могут менять свое поведение на глазах. С ними труднее всех иметь дело,
поскольку трудно предсказать, какую неожиданность готовит их поведение.
16. Бессовестный лгунишка.
“Бессовестному лгунишке” нельзя доверять, он дерзкий, навязчивый,
бесстыдный. Они обычно не знают сами, лгут они или говорят правду. Эти
люди столько лгали, так старались укрепить свою низкую самооценку, что
сами, наконец, стали верить тому, что говорят. Эти люди - закоренелые
манипуляторы. С лгунишками очень трудно иметь дело, так как им
невозможно доверять и по-настоящему общаться с ними. Поскольку доверие
- основа общения, их нельзя уважать и раскрывать им душу.
17. Пакостник.
Пакостник самоуверенный, недоброжелательный, бессердечный. Такие
люди вторгаются в чужую жизнь и принимаются за дело с целью превратить
ее в ад. Это те люди, которые в отличие от Сплетников будут сами
договариваться о встрече с целью поведать другим о ваших несчастьях и
порадоваться. Пакостник только и делает, что доставляет другим
неприятности и калечит чью-то жизнь, причина этому - зависть тем, кто
живет активной, интересной и насыщенной жизнью.
18. Скряга.
Они считают каждую копейку, эгоистичны, неразвиты, упрямы. Скряги
настолько мало уважают себя, что полагают, будто заслуживают в жизни
только то, что дешево или бесплатно. Все их разговоры неизменно
сводятся к деньгам. Эти люди настолько мелочны, что упускают из виду
самое главное. Обычно они скупы и на комплименты, и на выражение
чувств.
19. Фанатик.
Девиз всей жизни Фанатика, независимо от мнения других, - “Все не
так!”, он также считает: прав “либо я, либо никто”. Фанатик страстно
предан своим убеждениям и старается склонить вас к своему образу
мыслей. Не в силах отказаться от своих намерений, они используют любые,
порой бесчеловечные средства. С ним невозможно вести обстоятельную,
содержательную беседу, так как он не желает слушать никого, кроме
самого себя.
20. Подлиза.
Подлиза - типичный манипулятор - будет льстить вам до
умопомрачения, лишь бы добиться желаемого. Он услаждает вас красивыми
речами и ведет себя так, будто вы его вечный друг и готов для вас на
все. На самом деле Подлиза преследует свои эгоистичные мысли.
21. Самодовольный деспот.
Человек этого типа пребывает в уверенности, что он - само
совершенство и презрительно взирает на вас с высоты. Глупый,
самовлюбленный, придирчивый, он ожидает, что все остальные должны жить
по установленным им законам. С ним чрезвычайно трудно общаться и еще
труднее жить, так как мало людей, кто отвечает его требованиям.
Собственная его жизнь столь жалка, что деспот не может допустить, чтобы
весь мир развлекался. Обычно он кипит от гнева, негодования и
отвращения, поскольку не отличается терпимостью к окружающим.
22. Надменный сноб.
Принцип Надменного сноба - “Враг моего врага мне друг”. Он
претенциозен, самовлюблен, поверхностный и претендующий на роль первой
скрипки. Он ведет себя так, будто он выше всех. Это поднимает его
самомнение, хотя на самом деле в глубине души сноб трепещет от
неуверенности. Написанное у него на лице “Я лучше вас” на самом деле
скрывает глубоко спрятанное “Я хуже всех”. Он обращается со
снисходительной величавостью, глядя сверху вниз, что вызывает только
отвращение.
23. Нарцисс.
У Нарцисса мания собственного “Я”. Нет более эгоцентричного
человека: он терпеть не может разговоров, предметом которых не
является. Нарцисс будет выслушивать все, что вы говорите, только если
это касается его. Он будет делать то, что ему удобно. Попытка общения с
Нарциссом может стать самым горьким воспоминанием, ибо беседа
превратиться в его монолог.
24. Конкурент.
Конкурент использует любую возможность, чтобы перехитрить или
победить вас. Начиная от попытки найти работу и кончая выбором друга -
все представляет для него соревнование. Рядом с Конкурентом вы все
время чувствуете его готовность к бою. Он постоянно пытается поразить
вас тем, насколько он лучше, умнее и удачливее, чем вы. Его проблема в
низкой самооценке.
25. Наставник.
Наставник - это неугомонный манипулятор, взбалмошный, высокомерный.
Он ничего не пустит на самотек, нервничает, теряет власть над собой,
если что-либо выходит из под его контроля и убежден, что обязан
руководить каждым действием окружающих. В конце концов человек может
эмоционально сломаться, чувствуя постоянный контроль над собой.
26. Обвиняющий критик.
Эти люди вечно жалуются, обвиняют, угрожают. Обвиняющий критик
перекладывает всю вину на вас только для того, чтобы показать
собственную правоту. Критикуя вас, он хочет заставить чувствовать себя
ничтожным. Это ему необходимо для обретения власти и контроля. Никто не
может угодить Критику, поэтому в его присутствии вам не по себе.
27. Высокомерный всезнайка.
Высокомерный всезнайка претенциозный, вздорный, самоуверенный.
Однако он не знает самого главного - как вести себя с людьми,
доказывает всем и каждому, как он умен и сколько знаний помещается в
его голове. Снисходительный тон Всезнайки заставляет любого чувствовать
неуверенно, глупее, в то время как сам он чувствует себя еще умнее.
Другое занятие Всезнайки - заваливать данными и информацией. Спорить с
ним невозможно, а вести содержательные беседы тем более. Поскольку он
знает все, ему нет нужды знать больше, тем более, что в этом его
просвещаете вы.
28. Ледышка.
Ледышка умеет выражать только одно чувство - равнодушие, для него
характерны скрытность, сдержанность, постоянное молчание. Невозможно
узнать, что он чувствует, и даже догадаться об этом по его голосу или
жестам. Молчание он использует как способ манипулирования, чтобы
запугать вас. Ледышке доставляет удовольствие наблюдать за вашей
неловкостью во время глубокой тишины, которая так приятна ему.
29. Подозрительный скептик.
Подозрительный скептик запуганный, неустойчивый, злопамятный и
бесчувственный. Он никогда не поверит ни единому вашему слову, если не
предоставить немедленные доказательства вашей правоты. Но даже если он
убедится в этом, то по-прежнему будет сомневаться. Находиться с ним
чрезвычайно трудно из-за его подозрительности и убеждения, что все
против него.
30. Подстрекатель.
Человек этого типа взбалмошный, пакостный, жестокий, любит
вмешиваться в чужие дела и повсюду сеять рознь. Он просто подстрекает
людей на неприятности, причем делает это умышленно и обдуманно.
Подстрекателя не волнует ничто, кроме самого себя, и ничто, кроме
собственных развлечений. Он испытывает приятное волнение, манипулируя
другими людьми. Провоцируя людей на неблаговидные поступки,
Подстрекатели становятся очень опасными.
Нужно знать, как необходимо вести себя с такими людьми во избежании
конфликтных ситуаций. Кроме того, часто бывает, что личность воплощает
в себе сразу несколько типов вредных людей.
2. СПОСОБЫ ПОВЕДЕНИЯ С ВРЕДНЫМИ ЛЮДЬМИ
Лилиан Гласс предлагает десять способов поведения с вредными
людьми, благодаря применению которых многие обнаружили поразительное
изменение к лучшему в самочувствии, отношениях с другими людьми,
деловых качествах и взглядах на жизнь.
Способ снятия напряжения. Этот способ лежит в основе остальных, так
как он обеспечивает физический контроль над эмоциями. Он поможет выйти
из состояния гнева, потому что это эффективный метод уменьшения
напряжения и восстановления гомеостатического баланса.
1. Сделайте вдох ртом в течение двух секунд.
2. Задержите дыхание на две секунды, пока думаете о вредном
человеке.
3. Продолжайте думать о нем и буквально выдувайте его из себя изо
всей силы, пока весь воздух не выйдет из легких.
4. Задержите дыхание на две секунды.
5. Повторите шаги с первого по четвертый, вспоминая ядовитые
действия и слова и выдувая их из себя до тех пор, пока вы полностью не
отбросите мыслей о вредном человеке.
6. Повторите процедуру еще раз. После третьего шага сделайте очень
глубокий вдох ртом, а затем перейдите на обычное дыхание.
В результате у вас уменьшится внутреннее напряжение и утихнет
злость. Способ снятия напряжения эффективен, когда кто-либо досаждает
вам или утомительно ноет над ухом. Глубокое дыхание поможет избавиться
от сильного раздражения.
Успокаивающий эффект этого метода поможет вам сдержаться в нужный
момент и даст время подумать, как дальше реагировать. Способ снятия
напряжение поможет научиться контролировать свою речь: не говорить
слишком быстро, произносить слова без запинок и никогда не делать
ничего лишнего.
Юмористический способ. С помощью этого способа можно не только
снять напряжение, но и повеселиться. Обычно достойный ответ вредному
человеку приходит только несколько часов спустя после мучительных
переживаний. Вредный человек считает себя сообразительным и остроумным,
но хлестким ответным комментарием можно шокировать его и порадовать
себя, особенно если этот комментарий касается его самого. Когда вы
даете достойный ответ, вы не только приобретаете уверенность в себе, но
и возвышаетесь в глазах других. Если же вредный человек продолжает
портить ваше самочувствие, можно прибегнуть к саркастическому юмору.
Лилиан Гласс предлагает заучить наизусть несколько таких фраз.
1. Кто бы тебя ни съел, у него будет несварение желудка.
2. Ты выглядишь как человек, который все время старается сохранить
лицо, когда же ты наконец остановишься?
3. Я не собираюсь состязаться с тобой в остроумии, я никогда не
бью безоружного.
4. Почему бы тебе не пойти в зоопарк? Там бы ты не очень выделялся?
5. Пожалуй, нет смысла просить тебя вести по-человечески - у тебя
совсем нет способности к подражанию.
6. Последний раз я видел тебя в ночных кошмарах.
7. Не знаю, что бы я без тебя делал, но очень хотел бы попробовать.
8. Чем больше я тебя вижу, тем ты мне меньше нравишься.
9. Не могу припомнить твоего имени, но твои гадкие манеры мне
знакомы.
10. Я никогда не забываю лица, но для тебя я сделаю исключение.
11. Тебе следует отдать твои мозги под суд за то, что они тебе не
помогают.
12. Говори, говори - так я буду точно знать, что ты лишен
способности думать.
13. Минуту назад я не знал тебя, и это была самая прекрасная минута
в моей жизни.
Способ “Я не буду об этом думать”. Иногда можно настолько сильно
сердиться на кого-то, что злость и ярость переполняют вас. И каждый
раз, когда вы вспоминаете об этом человеке или об его действиях, вас
переполняют отрицательные эмоции. Тогда, применяя метод снятия
напряжения, вам необходимо твердить себе: “Перестань думать об этом!”
Каждый раз, когда в вашем сознании всплывает ситуация, связанная с
вредным человеком, необходимо слышать свой голос, громкий или тихий:
“Перестань думать об этом!” Этот метод поможет самостоятельно
контролировать себя.
Способ можно добавлять позитивными утверждениями. Например, можно
говорить: “Я не буду об этом думать! Нет никого на свете лучше меня! Я
себя люблю. Я - нужный человек. Я человек достойный. ”
Способ зеркала. Способ зеркала позволяет сделать так, чтобы вредные
люди посмотрели на себя со стороны. Иногда людям полезно показать,
насколько они несносны, - и показать это надо незамедлительно, чтобы
они смогли увидеть в вас отражение своего поведения. Вы не только даете
понять, что сказанное вам неприятно; вы даете им почувствовать, как
неприятно выслушивать всякие гадости.
Способ открытого протеста. Способ открытого протеста хорошо
использовать, когда вам говорят что-то скверное и неприятное. Если этот
человек настолько неприятен, что невозможно придумать смешной или
остроумный ответ, тогда применяйте метод открытого протеста: говорите
вредному человеку все, что вы думаете по поводу услышанного.
Способ открытого протеста поможет не стать жертвой. Другие люди,
как правило, будут больше уважать вас, если вы открыто скажете все, что
думаете, повысится собственное самоуважение. Используя этот метод,
говорить надо громко и четко. Не скрывайте своих эмоций, чтобы выразить
возмущение и уверенность. Способ открытого протеста даст понять другим,
что вы всегда начеку, и им не удастся поступить с вами подло.
Способ спокойных вопросов. Способ спокойных вопросов позволяет
показать вредным людям, насколько абсурдны, смехотворны или глупы их
мысли или высказывания. Задавая в определенной последовательности
вопросы, на которые можно ответить “да” или ”нет” вы должны подвести
вредного человека к моменту, когда ответы будут противоречить его
мнению, что как минимум, заставляет задуматься и исследовать свои
чувства, лежащие в основе данного заявления.
При использовании этого метода следует говорить спокойно, держать
себя в руках и не давать эмоциям взять верх.
Способ скандала. Иногда скандал - единственное средство против
вредного человека. Вы можете быть настолько озлоблены, что
действительно нужно покричать на обидчика, чтобы освободиться от гнева
и ненависти навсегда. Хотя иногда резкие слова нужны, чтобы достойно
ответить, но прибегать к этому способу нужно как можно реже, чтобы
самому не превратиться во вредного человека.
Способ любви и добра. Очень часто причиной вредности многих людей
является их обреченность любовью или тот факт, что с ними плохо
обращались. Единственный способ общаться с этими людьми может быть путь
понимания, любви и добра. Помните фразу: “Поражайте их добротой”. С
помощью этого метода вы поможете вернуть вредному человеку
самоуважение. Не теряйте самообладание, будьте спокойны, улыбайтесь и
говорите мягким дружелюбным тоном.
Способ замещенной фантазии. Способ замещенной фантазии поможет
снять напряжение посредством разрядки через воображение. Вы можете
спокойно представлять, как мстите своему начальнику, или бьете коллегу.
Так можно избавиться от гнева и скверных чувств, которые испытываете к
вредному человеку. Но помните, что это фантазии, и они никогда не
должны превратиться в жизнь.
Способ отступления. Способ отступления следует применять к особо
вредным людям, с которыми не можете больше общаться. Если другие
способы не помогают, то ничего не остается, как прекратить с ними все
отношения. У вас не должно остаться никаких эмоций по отношению к нему.
Вы просто отпускаете его, не желая ни добра, ни зла, и вам не важно,
что с ним произойдет.
В зависимости от типов вредных людей эффективнее использовать тот
или иной метод поведения с ними.
Поскольку Втаптывающие в грязь меньше остальных уверены в себе,
лучше всего применять к ним метод спокойных вопросов и метод любви и
добра.
При общении с Болтуном незаменим способ снятия напряжения, который
поможет сохранить хладнокровие.
Саморазрушитель, исполненный ненавистью и презрением к себе, больше
всех нуждается в применении метода любви и добра.
В общении с Избегающим неприятностей прежде всего поможет метод
открытого протеста. Скажите ему, что вы думаете о привычке убегать от
трудностей.
При взаимодействии с Дремлющий, но смертоносный вулкан лучше всего
будет метод спокойных вопросов. Задавайте развернутые вопросы,
требующие большого содержательного ответа. Следует хранить спокойствие
и периодически добиваться обратной связи.
Сплетники чрезвычайно опасны, так как могут превратить вашу жизнь в
кошмар. Остановить его поможет только метод открытого протеста.
Покажите, что вам хорошо известно, кто он и что он пытается сделать.
Можно прибегнуть к юмористическому способу.
Все, что нужно “Роковому борцу” - это нежность, любовь и забота.
Находясь рядом с “Унылой и обреченной жертвой”, лучше всего
полагаться на способ снятия напряжения.
В первую очередь используйте метод открытого протеста, показав
Улыбающемуся двуликому Янусу, что вам известны его жестокие намерения.
“Нерешительный слабак ” настолько неуверен в себе и раним, что
обращаться с ним нужно чрезвычайно осторожно. Поэтому метод любви и
добра наиболее | |
