|
Реферат: Энергосбережение в быту (Технология)
1. Введение.
С каждым годом на бытовые нужды расходуется всё большая доля
электроэнергии, газа, тепла, воды; в огромных масштабах растёт применение
бытовой электрифицированной техники. Между тем, многие месторождения в
обжитых местах уже исчерпаны, а новые приходится искать и обустраивать в
труднодоступных районах Сибири и Дальнего Востока. Обходится всё это очень
недёшево. Поэтому именно экономия становится важнейшим источником роста
производства. Расчёты показали, а практика подтвердила, что каждая единица
денежных средств, истраченных на мероприятия, связанные с экономией
электроэнергии, даёт такой же эффект, как в два раза большая сумма,
израсходованная на увеличение её производства. На фоне экономического (и
энергетического) кризиса в нашей стране этот факт, как мне кажется, стоит
принять во внимание.
Коммунально-бытовое хозяйство является на сегодня крупным потребителем
топлива и энергии: на его долю приходится около 20% топливно-энергетических
ресурсов. Потребление электроэнергии в жилом секторе достигает сейчас более
100 миллиардов кВт*ч, или 8% всей электроэнергии страны, что равно годовой
производительности пяти Братских ГЭС; из них около 40% расхода
электроэнергии приходится на электробытовые приборы, 30% расходуется на
освещение и более 12% - на приготовление пищи.
Самыми крупными потребителями электроэнергии в коммунально-бытовом
хозяйстве являются жилые дома. В них ежегодно расходуется в среднем 400
кВт*ч на человека, из которых примерно 280 кВт*ч потребляется внутри
квартиры на освещение и бытовые приборы различного назначения и 120 кВт*ч –
в установках инженерного оборудования и освещения общедомовых помещений.
Внутриквартирное потребление электроэнергии составляет примерно 900 кВт*ч в
год в расчёте на «усреднённую» городскую квартиру с газовой плитой и 2000
кВт*ч – с электрической плитой.
Среднее потребление электроэнергии бытовыми приборами (из расчёта на
семью из 4 человек) приведено в таблице 1.
Таблица 1
|Прибор |Установленная |Годовое |Среднее число |
| |мощность, кВт |потребление, кВт*ч|часов работы в год|
|Электроплита |5,8 |1100 |1400 |
|Холодильник |0,15 |450 |3000 |
|Телевизор |0,2 |300 |1500 |
|Утюг |1 |100 |200 |
|Пылесос |0,6 |60 |100 |
|Стиральная машина|0,35 |45 |120 |
Итак, потребность в энергии постоянно увеличивается. Электростанции
работают с полной нагрузкой, особенно напряжённо – в осенне-зимний период
года в часы наибольшего потребления электроэнергии: с 8.00 до 10.00 и с
17.00 до 21.00. И в это напряжённое время где-то столь необходимые для
производства киловатт-часы тратятся напрасно. В пустующих помещениях горят
электрические лампы, бесцельно работают конфорки электоплит, светятся
экраны телевизоров. Установлено, что 15-20% потребляемой в быту
электроэнергии пропадает из-за небережливости потребителей.
Простота и доступность электроэнергии породили у многих людей
представление о неисчерпаемости наших энергетических ресурсов, притупили
чувство необходимости её экономии.
Между тем, электроэнергия сегодня дорожает. Поэтому старый призыв
«Экономьте электроэнергию!» стал ещё более актуальным. Посмотрим, как и за
счёт чего это можно сделать.
2. Рациональное освещение квартиры.
Освещение квартиры складывается из естественного и искусственного. Любое
из них должно обеспечивать достаточную освещённость помещения, а также
должно быть равномерным, без резких и неприятных теней.
В помещения, окна которых выходят на север и частично на запад и восток,
попадает лишь рассеянный свет. Для улучшения естественного освещения комнат
отделку стен и потолка рекомендуется делать светлой. Естественная
освещённость зависит также от потерь света при попадании через оконные
стёкла. Запылённые стёкла могут поглощать до 30% света. Наличие в настоящее
время различных химических препаратов для чистки стёкол позволяет без
особых физических усилий содержать их в надлежащей чистоте.
Значительное количество электроэнергии напрасно расходуется днём в
квартирах первых, а некоторых домах - вторых и третьих этажей. Причина
этому – беспорядочные посадки зелени перед окнами, затрудняющие
проникновение в квартиры естественного дневного света. Согласно
существующим нормам деревья высаживаются на расстоянии не ближе 5 м от стен
жилого дома, кустарник – 1,5 м.
Искусственное освещение создаётся электрическими светильниками. В
современных квартирах широко распространены три системы освещения: общее,
местное и комбинированное.
При общем освещении можно заниматься работой, не требующей сильного
напряжения зрения. Светильники общего освещения обычно являются самыми
мощными светильниками в помещении, их основная задача – осветить всё как
можно более равномерно. Для этого обычно используют потолочные или
подвесные светильники, установленные в центре потолка. Общую освещённость
можно считать достаточной, если на 1 кв.м площади приходится 15-25 Вт
мощности ламп накаливания.
В одном или нескольких местах помещения следует обеспечить местное
освещение в учётом конкретных условий. Такое освещение требует специальных
светильников, устанавливаемых в непосредственной близости к письменному
столу, креслу, туалетному столику и т.п. Так, например, достаточное
освещение листа ватмана при черчении обеспечит светильник с лампой
накаливания мощностью 150 Вт на расстоянии 0,8-1 м. Штопку чёрными нитками
(что требует очень высокой освещённости) можно выполнять при лампе
мощностью 100 Вт на расстоянии 20-30 см. Для продолжительного чтения
рекомендуется светильник с лампой накаливания в 60 Вт.
Комбинированное освещение достигается одновременным использованием
светильников общего и местного назначения, а также при помощи светильников
комбинированного освещения. К ним относятся многоламповые светильники
(например, люстры), имеющие 2 группы ламп, одна из которых обеспечивает
местное, а другая – общее освещение. Местное создаётся световым потоком,
направленным вниз (одна лампа накаливания в 100, 150, 200 Вт), а общее –
световым потоком, рассеянным во всех направлениях (несколько ламп в 15-40
Вт).
Наиболее рациональным является принцип зонального освещения, основанный
на использовании общего, комбинированного или местного освещения отдельных
функциональных зон. Если при освещении этих зон этих зон использовать
лампы направленного света, настольные лампы, торшеры, бра, то в квартире
станет уютнее, а следовательно, и комфортнее. Для такого зонального
освещения подходят лампы в 1,5-2 раза менее мощные, чем в подвесных
светильниках. В результате на комнату 18-20 кв. м экономится до 200 кВт*ч в
год.
Между отдельными источниками света существует большая разница в световой
отдаче, лк/Вт:
Лампа накаливания 12
Галогенная лампа 22
Люминесцентная лампа 55
Ртутная лампа высокого давления 55
Галогенная лампа высокого давления 80
Натриевая лампа высокого давления 95
Лампы накаливания являются традиционными и широко применяемыми
источниками света. Весьма ощутимую экономию электроэнергии при
использовании ламп накаливания могут дать следующие мероприятия:
- применение криптоновых ламп накаливания, имеющих световую отдачу на 10%
выше, чем у ламп накаливания с аргоновым наполнением;
- замена двух ламп меньшей мощности на одну несколько большей мощности.
Например, использование 1 лампы мощностью 100 Вт вместо 2 ламп по 60 Вт
каждая экономит при той же освещённости потребление энергии на 12%;
- поддержание допустимого напряжения. Для нормальной работы электрических
ламп необходимо, чтобы отклонение напряжения не выходило за пределы
–2,5% и +5% от номинального. Световой поток ламп зависит от уровня
напряжения. Так, при снижении напряжения на 1% у ламп накаливания
световой поток уменьшается на 3-4%;
- периодическая замена ламп к концу срока службы (около 1000 ч). Световой
поток ламп накаливания к концу срока службы снижается на 15%;
- периодическая чистка от пыли и грязи ламп, плафонов и осветительной
арматуры. Не чистившиеся в течение года лампы и люстры пропускают на 30%
света меньше, даже в сравнительно чистой среде. На кухне с газовой
плитой лампочки грязнятся намного быстрее;
- снижение уровня освещённости в подсобных помещениях, коридорах, туалетах
и т.п.;
- широкое применение светорегуляторов, позволяющих в широких пределах
изменять уровень освещённости;
- применение реле времени для отключения светильника через определённое
время.
Ну и, наверное, ещё раз следует напомнить прописную истину: необходимо
периодически проверять, не горят ли лишние лампы, не включены ли ненужные
на данный момент электроприборы; уходя из дома, выключать все
электроприборы и осветительные установки, за исключением холодильника.
Более совершенными источниками света являются люминесцентные лампы. Это
разновидность газоразрядного источника света, в котором используется
способность некоторых веществ (люминофоров) светиться под действием
ультрафиолетового излучения электрического разряда. Люминесцентные лампы
изготовляются в виде стеклянных трубок с двумя металлическими цоколями,
наполненных парами ртути под низким давлением. Такая лампа имеет по
сравнению с лампой накаливания в 4-5 раз более высокую световую отдачу и в
5-8 раз больший срок службы. Например, светоотдача люминесцентной лампы 20
Вт равна светоотдаче лампы накаливания 150 Вт.
Бытует мнение о вредности люминесцентного освещения. Оно
безосновательно. Наоборот, это освещение позволяет получить мягкий
рассеянный свет, меньше слепящий глаза и вызывающий меньшее их утомление.
Как показывают исследования, средняя освещённость наших квартир ещё
недостаточна. Это отражается на зрении, повышает утомляемость, снижает
работоспособность, ухудшает настроение человека. Реальный путь к созданию
необходимого уровня освещённости при значительной экономии электроэнергии –
использование люминесцентного освещения.
Таблица 2
|Тип лампы по форме |Мощность, Вт|Рекомендуемая область применения |
|колбы | | |
|Прямые |65 |Общее освещение кухонь, кухонь-столовых,|
| |40 |карнизное освещение вертикальных |
| |30 |поверхностей, установка под полками и |
| | |навесным оборудованием кухонь и др. |
|Малогабаритные |20 |Настенные светильники местного и |
|прямые |16 |комбинированного освещения, настольные и|
| |13 |напольные светильники для освещения |
| |8 |рабочих поверхностей, светильники для |
| | |встраивания в мебель |
|V-образные |30 |Потолочные светильники общего освещения,|
| |22 |настенные светильники для освещения |
| | |рабочих поверхностей |
Таблица 2 (окончание)
|W-образные |30 |Потолочные и подвесные светильники общего|
| | |освещения жилых и вспомогательных |
| | |помещений |
|Кольцевые |40 |Потолочные и подвесные светильники общего|
| |32 |освещения, напольные и настенные |
| |22 |светильники для освещения рабочих |
| | |поверхностей |
3. Экономия электроэнергии при приготовлении пищи.
Правильная эксплуатация бытовых электроприборов заключает в себе большие
резервы экономии электроэнергии.
Самыми энергоёмкими потребителями являются электроплиты. Годовое
потребление электроэнергии ими составляет 1200-1400 кВт. Как же
рационально пользоваться электроплитами?
Технология приготовления пищи требует включения конфорки на полную
мощность только на время, необходимое для закипания. Варка пищи может
происходить при меньших мощностях. Суп совершенно не обязательно должен
кипеть ключом: он от этого быстрее не сварится, потому что выше 100 0С вода
всё равно не нагреется. Зато при интенсивном кипении она будет очень
активно испаряться, унося около 0,6 кВт*ч на каждый литр выкипевшей воды.
То, что должно вариться долго, следует варить на маленькой конфорке,
нагретой до минимума, и обязательно при закрытой крышке. Варка пищи на
малых мощностях значительно сокращает расход электроэнергии, поэтому
конфорки электроплит снабжают переключателями мощности. Большинство
электроплит оснащены сейчас 4-ступенчатыми регуляторами мощности; в
результате при приготовлении пищи электроэнергия расходуется нерационально.
Применение 7-ступенчатых переключателей снизит затраты энергии на 5-12%, а
бесступенчатых – ещё на 5-10%.
Принцип бесступенчатого регулирования мощности состоит в изменении
относительной продолжительности цикла «включено на полную мощность –
отключено».
Основным элементом регулятора является биметаллическая пластина,
связанная с механическим прерывателем. Пластина нагревается теплом,
выделяемым нагревательным резистором мощностью 2-6 Вт, включенным
параллельно нагревательному элементу конфорки или встроенному
непосредственно в её корпус. Изменяя положение ручки переключателя, можно
регулировать относительную продолжительность периодов «включено –
отключено», а следовательно, и среднюю мощность конфорки. Бесступенчатые
регуляторы мощности позволяют плавно регулировать мощность в пределах от 4
до 100 %.
Более совершенным методом регулирования мощности является автоматическое
управление конфорками в зависимости от температуры дна налитого сосуда.
Среди известных конструкций таких регуляторов наиболее распространены два:
с манометрическим датчиком температуры и с измерительным резистором.
Регуляторы первого типа применяют для чугунных конфорок, второго типа – для
трубчатых. Качество работы датчика температуры зависит от плотности
контакта его с дном сосуда. С этой целью он устанавливается немного выше
плоскости рабочей поверхности конфорки, в её центре, и удерживается в этом
положении пружиной. При установке на конфорку кастрюли пружина плотно
прижимает датчик к её дну.
Несвоевременная смена неисправных конфорок приводит к перерасходу
электроэнергии на 3-5%. Перегорание в конфорке одной или двух спиралей
нарушает режим регулирования – минимальная ступень мощности увеличивается а
2-3 раза. При расслоении, растрескивании или вспучивании чугуна нарушается
плотный контакт поверхности конфорки с дном налитного сосуда.
Для снижения расхода электроэнергии на приготовление пищи на
электроплитах надо применять специальную посуду с утолщённым обточенным
дном диаметром, равным или несколько большим диаметра конфорки.
Для сплошных чугунных конфорок наилучшая теплопередача достигается при
тесном контакте между поверхностью конфорки и дном посуды. Из-за деформации
дна, наличия на нём технологических выштамповок контакт конфорки с посудой
осуществляется только на части поверхности. Это удлиняет время нагрева
пищи, увеличивает потребление электроэнергии и вызывает вследствие
неравномерного теплосъёма внутренние напряжения, в результате которых могут
образоваться трещины и искривления в чугуне конфорки. Пользование посудой с
искривлённым дном может привести к перерасходу электроэнергии до 40-60 %.
Для того чтобы посуда плотно прилегала к конфорке, предпочтительнее тяжёлые
кастрюли с утолщённым дном и увесистыми крышками.
Исследования показали, что наиболее часто пользуются конфорками
мощностью 1500 Вт. Это вызывает перерасход электроэнергии, да и срок службы
этих теплонапряжённых конфорок меньше, чем у конфорок мощностью 1000 Вт.
Учитывая это обстоятельство, следует подумать о том, какую включать
конфорку. Если, например, готовится небольшое количество пищи, лучше
поставить кастрюлю на малую конфорку. При этом потеряется лишь несколько
минут, так как максимальная мощность нужна только при закипании.
Особо следует остановиться на кипячении воды на электрической плите. Для
рационального использования энергии необходимо налить воды ровно столько,
сколько потребуется для данного случая. Совершенно неразумно наливать
полный чайник, а впоследствии его подогревать.
Одним из условий улучшения работы электрочайника и посуды является
своевременное удаление накипи. Накипь – это твёрдый осадок на внутренних
стенках посуды, который образуется в результате многократного нагревания и
кипячения воды. Накипь обладает малой теплопроводностью, поэтому вода в
посуде с накипью нагревается медленно. Кроме того, изолированные от воды
слоем накипи стенки посуды нагреваются до высоких температур, при этом
железо постепенно окисляется, что приводит к быстрому прогоранию посуды.
Для удаления накипи выпускают препарат «Антинакипин». Можно использовать и
уксусную эссенцию (1 часть эссенции на 5-6 частей воды).
Ещё один весомый резерв экономии электроэнергии - использование
специализированных приборов для приготовлению пищи. Эти приборы
предназначены для приготовления отдельных видов блюд. Блюда получаются
лучшего качества, чем приготовленные на плите, а энергии затрачивается
меньше. Имея набор таких приборов, можно свести пользование электроплитой к
минимуму. В набор могут входить электросковорода, электрокастрюля,
электрогриль, электротостер, электрошашлычница, электрочайник,
электросамовар, электрокофейник.
Значительные удобства, экономию времени и энергии даёт применение
скороварок. Их использование примерно примерно в три раза сокращает время
приготовления блюд и упрощает технологию. Расход электроэнергии при этом
сокращается в два раза. Эти преимущества скороварок обеспечиваются её
герметичностью и особым тепловым режимом - температура 120 0С при
избыточном давлении пара.
Неоспоримые преимущества имеют и микроволновые печи, получившие в
последнее время широкое распространение. В них разогрев и приготовление
продуктов происходят за счёт поглощения ими энергии электромагнитных волн.
Причём продукт подогревается не с поверхности, а сразу по всей его толще. В
этом заключается эффективность этих печей. При эксплуатации микроволновой
печи необходимо помнить, что она боится недогрузки, когда излученная
электромагнитная энергия ничем не поглощается. Поэтому во время работы печи
нужно держать в ней стакан воды.
4.Экономия электроэнергии при пользовании радиотелевизионной аппаратурой.
Радиотелевизионная аппаратура – значительный потребитель электроэнергии.
Если считать, что в среднем телевизоры в наших домах бывают включены 4 часа
в сутки, то ежегодно расходуется около 30 миллиардов кВт*ч электроэнергии.
Для рациональной работы ридиотелевизионной аппаратуры надо создать условия
для ее лучшего охлаждения, а именно: не ставить вблизи электроотопительных
приборов, не накрывать различного рода салфетками, производить
систематическую очистку от пыли, не устанавливать в ниши мебельных стенок.
Для улучшения качества изображения часто используют стабилизаторы
напряжения.
Стабилизатор напряжения предназначен для подключения телевизионных
приемников и другой радиоаппаратуры к электрической сети, напряжение
которой заметным образом меняется в течение дня. Стабилизатор автоматически
поддерживает нужное напряжение питания. Работает он от сети переменного
тока, напряжением 127 или 220 В, давая номинальное выходное напряжение 220
В. при выборе стабилизатора необходимо иметь в виду, что суммарная мощность
потребителя энергии, подключенных к стабилизатору, не должна превышать
мощности (значение ее приводится в названии модели), на которую
стабилизатор рассчитан. Наибольшее распространение получили
феррорезонансные стабилизаторы напряжения. Они поддерживают выходное
напряжение с точностью +- 1 %. К их недостаткам относится низкий
коэффициент мощности, что ведет к значительным потерям электроэнергии в
стабилизаторе.
Конструкция ряда последних моделей телевизоров предполагает их
применение без стабилизаторов напряжения.
Большое количество электроэнергии тратится на длительную работу
радиотелевизионной аппаратуры, работающей часто одновременно в нескольких
комнатах квартиры. Расчеты показывают, что если бы удалось снизить
осветительную нагрузку и время просмотра телепередач в каждой семье на 10%
или 40 – 60 минут, то в расчете на каждую квартиру потребление
электроэнергии в быту могло бы уменьшиться на 50 кВт*ч, или на 4%
современного уровня. Для прослушивания передач информационного характера
целесообразно использование радиотрансляционной сети. Многие электронные
приборы – видеомагнитофоны, приемники, проигрыватели – после выключения
продолжают работать в дежурном режиме. Табло прибора при этом становится
электронными часами. Это, конечно, удобно. Мощность «дежурного» устройства
невелика – каких-нибудь 10 – 15 Вт. Но за месяц непрерывной работы оно
«съест» уже довольно ощутимое количество электроэнергии – около 10 кВт*ч.
5. Экономия электроэнергии при пользовании электробытовыми приборами
Холодильник – энергоемкий прибор. Поскольку холодильники постоянно
включены в сеть,
они потребляют столько же , а то и больше энергии, сколько электроплиты:
компрессорный холодильник - 250 – 450 кВт*ч, абсорбционный - 500 –
1400 кВт*ч в год.
Холодильник следует ставить в самое прохладное место кухни (ни в коем
случае не к батарее, плите), желательно возле наружной стены, но ни
вплотную к ней. Чем ниже температура теплообменника, тем эффективнее он
работает и реже включается. При снижении температуры теплообменника с 21 до
20 градусов, холодильник начинает расходовать электроэнергии на 6% меньше.
Ледяная «шуба», нарастая на испарители, изолирует его от внутреннего объема
холодильника, заставляя включаться чаще и работать каждый раз больше. Чтобы
влага из продуктов не намерзала на испарители, следует хранить их в
коробках, банках и кастрюлях, плотно закрытых крышками, или завернутыми в
фольгу. А регулярно оттаивая и просушивая холодильник можно сделать его
гораздо экономичнее.
Стиральные машины – наиболее экономичные с точки зрения потребления
электроэнергии автоматические машины, включение и выключение которых
производиться строго по программе. Они рассчитаны на единовременную
загрузку определенной массы сухого белья. Перегружать машину не следует: ее
мотору будет тяжело работать, а белье плохо отстирается. Не следует думать,
что загрузив бак машины лишь наполовину, можно добиться экономии энергии и
повысить качество стирки. Половина мощности машины уйдет на то, чтобы
вхолостую гонять воду в баке, а белье чище все равно не станет.
Мощность утюга довольно велика – около киловатта. Чтобы добиться
некоторой экономии, белье должно быть слегка влажным: пересушенное или
слишком мокрое приходится гладить дольше, тратя лишнюю энергию. Массивный
утюг можно выключить незадолго до конца работы: накопленного им тепла
хватит еще на несколько минут.
Для эффективной работы пылесоса большое значение имеет хорошая очистка
пылесборника. Забитые пылью фильтры затрудняют работу пылесоса, уменьшают
тягу воздуха. Для их очистки надо обзавестись щетками двух типов: плоской
широкой и узкой длинной. Такими щетками легко удалять пыль как с
пылесборника, так и с матерчатых фильтров.
Если рассмотреть тепловой баланс жилища, станет ясно, что большая часть
тепловой энергии отопительной системы идет на то, чтобы перекрыть потери
тепла. Они в жилище с центральным отоплением и водоснабжением выглядят так:
- потери из-за не утепленных окон и дверей – 40%;
- потери через оконные стекла – 15%;
- потери через стены - 15%;
- потери через потолки и полы – 7%;
- потери при пользовании горячей водой – 23%;
Повышенный расход электроэнергии вызывает применение электроотопительных
приборов (каминов, радиаторов, конвекторов и др.) дополнительно к системе
центрального отопления, в котором часто нет необходимости, если выполнить
простейшие мероприятия, а именно своевременно подготовить окна к зиме;
привести в порядок до наступления холодов оконные задвижки; покрыть полы
толстыми коврами или половиками; расставить мебель так, чтобы не
препятствовать циркуляции теплого воздуха от батареи; гардины должны быть
не очень длинными, чтобы не закрывать батареи центрального отопления;
убрать лишнюю краску с батарей.
Многие считают, что экономия воды это другая проблема, не относящаяся к
электроэнергии. На самом же деле, экономя воду, мы экономим
электроэнергию. Вода не сама приходит в наши многоэтажные дома. Мощные
насосы, приводимые в движение электрическими моторами, поднимают воду на
нужную высоту. Этот расход энергии не отражается на наших
электросчетчиках, но величина его весьма ощутима.
Во многих странах Европы водомерные счетчики уже стали привычной деталью
квартир.
Советы по экономии воду очень просты. Это исправное состояние кранов в
ваннах, умывальниках и мойках; исправность унитазов; уменьшение пользования
ванной за счёт использования душа.
Подводя итоги, хотелось бы обратить внимание на следующее. Экономия
электроэнергии необходима в любое время года, месяца и дня. Но особенно она
значима в часы наиболее напряжённого режима работы наших электростанций,
так называемых утренних и вечерних часов максимума нагрузки энергосистем. В
ряде стран (например, в Англии) ни одна рачительная хозяйка не включит
стиральную машину в энергетические часы пик. Её останавливает цена, которая
резко увеличивается во время повышенной нагрузки в энергосети.
Литература:
1. Кораблев В. П. Экономия электроэнергии в быту. –Москва,
«Энергоатомиздат», 1987;
2. Лацис О. Р. Солнце в доме. – Москва, «Советская Россия», 1982;
3. Экономьте электроэнергию! – «Наука и жизнь», 3/96, стр. 66-67.
Содержание:
1. Введение
стр. 1
2. Рациональное освещение квартиры
стр. 1
3. Экономия электроэнергии при приготовлении пищи
стр. 4
4. Экономия электроэнергии при пользовании радиотелевизионной аппаратурой
стр. 5
5. Экономия электроэнергии при пользовании электробытовыми приборами
стр. 6
Реферат на тему: Энергосистемы Двигатель п-11м
Розділ I. Головні аспекти інвестування в сучасних умовах.
1. Важливість інвестиційної діяльності та інвестиційний клімат в
Україні.
Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних
перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу
є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі
зауваження.
По-перше, треба вточнити саме поняття “інвестиції”. Воно, зрозуміло
має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному. Отже, в цій роботі
ми будемо розглядати інвестиції у розумінні реальних капітальних вкладень,
або, як їх ще прийнято називати в економічній літературі, прямих
інвестицій.
По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і
зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах
фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження
зазначеної тематики.
Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки.
Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із
важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм
знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні
додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором
економічного розвитку.
Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу
інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть
мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна
виділити наступні групи:
. Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);
. Іноземні банки та інвестиційні фонди;
. Транснаціональні корпорації та великі компанії;
. Національні банки та фінансові установи;
. Національні підприємства та приватні інвестори.
Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо,
централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже
довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд
отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за
попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого
доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той
час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні
вливання “зверху” не є, на мою думку, ефективними для відновлення
української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням
розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних
механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.
У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові
відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії.
Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:
M*V=P*Q , де
M – обсяг грошової маси;
V – швидкість її обертання;
P – рівень цін;
Q – обсяг товарної продукції.
Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни
трапляються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це
зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів
продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін
(P).
Отже, можна зробити наступний висновок: якщо капітальні вкладення не
відображаються відповідним чином на розвитку виробництва, його оновленні та
реструктуризації – це неминуче призводить до негативних наслідків, які в
першу чергу пов’язані із інфляційними процесами.
Така ситуація вимагає надзвичайної ефективності від органів, що
здійснюють розподіл отриманих коштів. Якщо цього нема, то залишається
єдиний можливий напрям розвитку – реалізація конкретних інвестиційних
проектів. За умови, коли інвестиційний процес здійснюється на рівні окремих
підприємств чи проектів, він регламентується суто економічними важелями, що
забезпечує безумовний позитивний вплив на розвиток економіки.
Нажаль, інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим.
Він характеризується загальною економічно нестабільністю, нестабільністю
законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових
ресурсів всередині країни. Поки що не сформувалася стабільна практика
кредитування підприємств, відсотки, за якими українські банки погоджуються
надавати кошти під інвестиційні проекти, дуже часто перевищують закладені у
проекті норми рентабельності. Це, зрозуміло, унеможливлює реалізацію
економічно ефективних інвестиційних проектів.
У таких умовах, шляхи отримання грошей для реалізації певних задумів
ведуть за кордон. За умови неможливості використання внутрішніх фінансових
ресурсів, дуже привабливими стають кредитні кошти іноземних інвесторів. Не
зважаючи на не досить привабливі умови, великі інституціональні західні
інвестори, міжнародні фінансові установи та фонди починають звертати увагу
на український ринок. Мотиви для цього можуть бути різними. Українське
економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Для прикладу
можна навести стислу характеристику, яку зробив Western NIS Enterprise Fund
у своєму звіті за 1998 рік: “...хоча Україна й займає стратегічне
географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим
рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще
не досягла свого очікувано потенціалу через те, що не змогла звести до
мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони,
що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та
стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.”
Отже, маємо зробити дещо оптимістичний висновок, що українська
економіка знаходиться на шляху до повної реалізація свого потенціалу, та
однією з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна
організація планування та здійснення інвестиційних проектів.
2. Планування інвестиційного проекту та концепція “бізнес-плану”.
Від розгляду загальних тенденцій розвитку інвестиційних процесів
перейдемо до аналізу процесу створення, планування та реалізації
конкретного бізнес проекту.
Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у
відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого
життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими
проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є
похідною від цього процесу. Для кращого розуміння цього пропоную побудувати
умовну модель життєвого циклу підприємства. (Мал.1)
Мал. 1 Інвестиційний проект та розвиток підприємства
Таким чином, життєвий цикл підприємства складається з поступового
проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку.
Такі проекти не обов’язково повинні повністю базуватися на окремому
підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних
джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у
межах міста чи держави.
Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься
саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової
частини будь-якої економічної активності.
Будь-який інвестиційний проект проходить три головні фази свого
розвитку, це передінвестиційна фаза, інвестиційна фаза та експлуатаційна
або оперативна фаза. Планування проекту здійснюється у передінвестиційній
фазі за наступною структурою:
> Аналіз інвестиційних можливостей (Identification)
> Аналіз альтернатив проекту та попереднє визначення
(Feasibility Study)
> Попереднє ТЕО (Pre-Feasibility Study)
> Бізнес-план (BUSINESS PLANNIG)
Як бачимо, вінцем процесу планування проекту є створення бізнес-плану.
Бізнес-план є поняттям набагато ширшим, ніж прийнято уявляти.
Принаймні, в нашій країні, за відсутності практики бізнес планування, його
дуже часто ототожнюють із штучними економічними розрахунками, або техніко-
економічним обґрунтуванням. Насправді ж, складання бізнес-плану
інвестиційного проекту вимагає роботи не одного спеціаліста, бо як буде
розглянуто далі, кожен бізнес проект зачіпає велику купу питань пов’язаних
із різними сферами знання. Це насамперед питання економічної ефективності,
маркетингового аналізу, фінансового планування та, навіть, політичні
аспекти.
Треба сказати, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі
історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше
діяльності інвестиційної, не існує єдиного стандарту на розробку бізнес-
плану. Це в першу чергу пов’язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих
проектів, та із безлічу варіантів середовища, в якому вони діятимуть.
Мал. 2 Схема процесу бізнес-планування
Структурно-логічна схема процесу бізнес планування зображена на Мал.2.
Вона пояснює місце процесу бізнес-планування у житті будь-якого
інвестиційного проекту.
Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання
кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші:
> виявлення цілей бізнесу
> сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для
досягнення цілей бізнесу
> створення системи вимірювання результатів діяльності
> надання інструментів для управління бізнесом
> виявлення альтернативних напрямків розвитку.
Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для
компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного
проекту.
У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про
минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової
компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту.
Існує велика кількість розробок щодо складання бізнес-плану, проте всі
вони частково відтворюють одна одну та можуть відрізнятися послідовністю
розділів.
Так чи інакше, бізнес-план повинен містити наступні розділи:
1. Стислий опис
2. Бізнес та його стратегія
3. Ринок та маркетингова стратегія
4. Виробництво та експлуатація
5. Управління та процес прийняття рішень
6. Фінанси
7. Фактори ризику
8. Додатки
Розділ II. Рекомендований зміст основних розділів бізнес-плану
1. Частина перша бізнес-плану
Короткий опис проекту
Нажаль, цей розділ дуже часто недооцінюється розробниками проекту. Хоча
насправді, він є одним з найважливіших, бо може викликати (або ні)
зацікавленість з боку того, хто його читає, тобто потенційного інвестора
або банкіра.
Як вже зазначалося, залежно від того, чи базується інвестиційний проект
на вже існуючій компанії, чи його планується організувати на базі
новоствореного підприємства, акцент повинен бути зроблений відповідно на
компанії та її стратегії або на самому проекті.
Так чи інакше, наведемо перелік головних питань, які повинні бути
окреслені у цьому розділі.
Проект
> Назва проекту;
> Джерела фінансування;
> Розміщення проекту;
> Мета проекту;
> Обґрунтування проекту.
Бізнес
> Коротка історія бізнесу, що описує період його створення та розвитку;
> Короткий опис існуючої стадії розвитку бізнесу та середи, в якій він
здійснюється;
> Опис того, як було прийнято рішення про просування бізнес-плану та
здійснення інвестиційного проекту
Продукція
> Стислий опис того, що робить продукцію унікальною та тих характерних
особливостей, які ставлять її поза конкуренцією у ціновому, якісному
або іншому відношенні.
Ринок
> Об’єм ринку, що існує, його прогнозоване зростання;
> Опис ринку внутрішнього та/чи міжнародного;
> Канали розподілу;
> Прогнозоване зростання;
> Визначення орієнтовної частини ринку.
Керівництво та персонал
> Наскільки укомплектований штат?
> Який освітній рівень?
> Який рівень безробіття в цій сфері бізнесу?
> Короткий опис вже набутого досвіду (треба підкреслити сильні
сторони!)
Фінансування
> Опис точних цілей необхідного фінансування;
> Прогнозування доходів та чистого доходу після сплати податків на три
роки;
> Проектування початку надходження прибутку.
Отже, саме цей розділ є має особливе значення. Як правило, дуже важливо
перше враження від запропонованого проекту, якщо він, звичайно, є
інструментом для отримання додаткового фінансування. Потенційний інвестор
скоріше не буде ретельно роздивлятися та досліджувати всі розділи
запропонованого бізнес-плану, цим будуть займатися відповідні підрозділи
банків або інвестиційних компаній. Ви ж повинні справити враження саме в
цьому розділі для прийняття рішення про розгляд проекту.
Тут доцільно окреслити загальні переваги від проекту. А саме, треба
окреслити сторони, які виграють від здійснення проекту. Особливо це
торкається проектів, які сприяють впровадженню енергоефективних технологій
та є очевидно суспільно корисними. Цими сторонами можуть бути: національні
та місцеві уряди (включаючи податкові органи), жителі, інвестори,
фінансисти, постачальники обладнання та споживчих товарів, робітники,
працівники компанії та ін. Інтереси цих сторін різні, проте вони не є
взаємовиключними:
> Народ виступає за поліпшення навколишнього середовища,
покращення умов життя та створення робочих місць;
> Уряди шукають шляхи розширення бази оподаткування та зменшення
капітальних та поточних витрат;
> Інвестори, фінансисти та постачальники віддають перевагу
проектам та угодам із нульовим рівнем ризику.
В плані повинна бути зроблена спроба принести користь всім сторонам,
створити безпрограшні ситуації.
Насправді, все що буде написано в цьому розділі потім повинно бути
детально розкрито у основних розділах бізнес-плану. Але перед тим, як до
цього перейти, треба детально окреслити само підприємство, яке висуває цей
проект.
Компанія та її загальна стратегія
Цей розділ робить наголос на самій компанії, яка здійснює проект, він
не повинен перевищувати 5-ти сторінок.
Контрольний перелік питань, які повинні бути тут окреслені є
наступним:
> Дата створення компанії та її юридична форма;
> Історія розвитку компанії;
> Власники та акціонери;
> Основний та допоміжні види діяльності;
> Управлінський апарат та персонал;
> Загальна характеристика керівництва компанії (освіта, досвід роботи);
> Інфраструктура та виробництва;
> Місце розташування;
> Територія, нерухомість, їх стан;
> Основні етапи виробництва;
> Фактори, що впливають на якість та собівартість;
> Методи реалізації продукції
> Попередній та поточний фінансовий стан.
Звичайно, ваша компанія повинна бути представлена в цьому розділі у
найвигіднішому світі, як така що є кредитоспроможною та здатна реалізувати
економічно ефективний проект. В цьому руслі пригадуються слова відомого
менеджера Лі Якокки: “Задля того, щоб отримати кредит, ви повинні довести,
що він вам не потрібний”. Це, звичайно, певною мірою жарт, проте має під
собою певне підґрунтя.
Перед тим, як перейти до наступної позиції, яка повинна бути
представлена в офіційному бізнес-плані, пригадаємо, що бізнес-план
складається не лише для подання заявки на отримання кредиту. У цьому
розумінні дуже суттєвою порадою, як на мене, є порада менеджерам компанії,
незалежно від того, чи вона є новоствореною, чи вже діяла певний час у
бізнес-середовищі. На цьому підході наполягають сучасні теоретики ведення
бізнесу та, навіть, психологи. А саме, менеджерам вкрай необхідно в першу
чергу для себе відповісти на наступні запитання:
1. Які ваші персональні цілі та завдання при управлінні компанією?
2. Які з них є короткостроковими, а які довгостроковими?
3. Яким чином вони будуть досягнуті?
4. Які завдання самого бізнесу?
Такий структурований підхід дозволяє дійсно спланувати свою діяльність
та діяльність підприємства, визначити проміжні та кінцеві завдання та
результати, яких бажано досягнути. Нажаль, дуже часто трапляються
авантюристи, які не аналізують подібним чином своєї діяльності, тому серед
затверджених бізнес-проектів, які були ретельно досліджені та під них було
залучено фінансування, трапляється багато невдалих.
Маркетинговий аналіз
Ефективний маркетинг – ключовий параметр вдалого бізнесу. Одна з
головних причин невдач – недостатнє розуміння ринку та ринкового
середовища.
Дуже часто цей розділ складає головну перепону для підприємців, які
розробляють бізнес-план. Тут необхідно оцінити маркетингової можливості
вашої продукції. Підприємець повинен показати, що він добре розуміє ринок
та вимоги ринку до його продукції.
Цей розділ повинен складатися з:
> Аналізу сектору ринку. Структура цього сектору може мати великий
вплив на успіх бізнесу.
> Аналіз потреб споживачів. Ваш бізнес повинен задовольняти
очікування споживачів. Для того, щоб цього досягнути, треба
спочатку їх визначити.
> Аналіз конкурентів. Ринкова економіка – це конкуренція. Для того,
щоб вижити та мати успіх, вам необхідно знати, хто є вашими
конкурентами, яким чином вони ведуть свій бізнес, та, по
можливості, ключові фактори їх успіху.
> Аналіз ССМЗ. З урахуванням всіх наведених вище аспектів можна
провести так званий аналіз ССМЗ. Це аналіз Сильних та Слабких
сторін, Можливостей та Загроз бізнесу. Цей аналіз є засобом для
виявлення потенційних переваг вашого бізнесу.
Наведемо перелік ключових питань, які повинні бути наведені по кожному
з цих підрозділів.
Аналіз сектору ринку
> Який сукупний обсяг продажу по цьому сектору?
> Який сукупний обсяг продажу, що розглядається у бізнес плані?
> Яку частину продукції треба реалізовувати на регіональному,
національному та міжнародному ринках?
> Які прогнози щодо продажу продукції на внутрішньому та
міжнародному ринках?
> Опишіть відповідні сегменти ринку, на які ви розраховуєте, та
тенденції їх розвитку.
> Який середній рівень прибутковості відповідної продукції?
> Які є можливі обмеження по продажу, та як ви передбачаєте їх
подолати?
Аналіз потреб споживачів
Питання, які повинні тут бути окреслені розіб’ємо на дві частини,
залежно від рівня споживачів, а саме:
Посередники:
> Яка необхідна упаковка продукції?
> Який строк її зберігання?
> Як часто можуть здійснюватися поставки?
> Які умови оплати (кредитування)?
> Які необхідні гарантії?
Кінцеві споживачі:
> Хто є кінцевими споживачами?
> Де вони знаходяться?
> Як часто вони купують продукцію?
> Як вони реагують на ціну продукції?
> Як визначають якість продукції?
> Яких спеціальних якостей вони вимагають від продукції?
> Скільки б вони сплатили за обслуговування?
> Наскільки вони задоволені вже існуючою продукцією?
Та особливо щодо споживачів:
> Типи людей, що споживають вашу продукцію
> Виходячи з яких факторів вони приймають рішення?
> Який рівень їх доходу чи до якої групи вони відносяться?
> Який тип просування товару на ринку буде стимулювати їх покупки?
Це короткий перелік тих питань, на які треба відповісти при складанні
плану маркетингу. Відповідні на них не повинні бути простимим припущеннями
та чиїмись персональними уявленнями. Вони повинні ґрунтуватися на фактичних
даних отриманих через опитування, анкетування, співбесіди і т.д.
Звичайно, не обов’язково відображувати всі вказані позиції у офіційному
бізнес-плані, який подаватиметься до кредитної установи, проте, кредитор
повинен безумовно відчути, що ви провели ретельне маркетингове дослідження
та спираєтесь у своєму плані на реальні потреби ринку. Було б також
доцільно навести зразки заповнених анкет чи результати отримані після
опитування потенційних покупців.
Аналіз конкурентів
> Яка якість продукції та послуг?
> Яка репутація?
> Як до них відносяться покупці?
> Як вони розповсюджують свою продукцію?
> Чи мають вони надійні фінансові ресурси?
> Чи вдало вони керують своїм бізнесом?
Також конкурентів зручно аналізувати за допомогою подібної таблиці:
|Назва конкуренту |Продукт чи послуга, що |Частка ринку (%) |
| |ним виробляється | |
| | | |
Доцільно додати в цю таблицю, або сформулювати у новій, переваги вашої
продукції над конкурентною продукцією по кожній з вказаних позицій.
Аналіз ССМЗ.
Контрольний перелік питань тут сформулювати дещо важко, бо кожний
проект має свої специфічні риси, від яких і залежить його слабкі чи сильні
сторони. Пояснимо лише концепцію цього аналізу. Спочатку треба виділити всі
можливі переваги та недоліку проекту та процесу його здійснення. Тобто,
визначити сильні та слабкі сторони. При цьому, кожний з об’єктів може мати
як переваги, так і недоліки. До об’єктів можуть належати: система
розповсюдження, сама продукція, технологія, управління компанією, фінансові
ресурси і т.д.
Потім, розподілені об’єкти треба проаналізувати по відношенню до того,
які вони створюють можливості, та які загрози спричиняють.
Дані необхідно подати у вигляді таблиці, але це знову той розділ, який
створюється саме для внутрішніх потреб компанії, яка створює бізнес-план
проекту, він не повинен обов’язково бути включений у документи, що
подаються до кредитної установи.
Наведений розділ – лише перша частина плану маркетингу. Вона
відображає аналіз ринкового середовища, тобто тієї ситуації, яка має місце.
Що б тут ще можна було порадити?
По – перше, хоча це і є незвичною практикою для української економіки
перехідного періоду, треба навести інформацію про твердим замовленням та
укладеним угодам, які ви маєте вже сьогодні. Присутність в бізнес-плані
інформації про форвардні контракти з покупцями та постачальниками вносить
елемент впевненості та стабільності у сприйняття проекту, в першу чергу,
інвестором.
По – друге, хоча це і нерідко виділяють у окремий розділ, треба
дослідити питання Регулювання та Зовнішніх обмежень, а саме, які необхідно
отримати дозволи та ліцензії на національному та регіональному рівнях. Які
існують вимоги щодо екологічної безпеки і т.д.
Насправді, ці питання є вкрай необхідним, бо дуже часто трапляються
випадки, коли, забувши про нього, бізнесмени зустрічаються із складнощами,
про які вони раніше навіть не уявляли. Особливо якщо інвестиційний проект
стосується певного виробництва, така інформація повинна зводитися у окремий
розділ.
Маркетингова стратегія
Після дослідження характеристик ринку у минулому розділі бізнес-плану,
маркетингова стратегія, наведена в цьому розділі, змальовує специфічні
маркетингові дії, які підприємець планує здійснювати для досягнення своїх
цілей.
Будь-яка маркетингова стратегія будується відповідно до концепції “4P”:
> Product;
> Price;
> Promotion;
> Place.
Тобто, усі маркетингові заходи можуть здійснюватися за чотирма
напрямками: продукція, ціна, просування, місце продажу, відповідно.
Продукція. Робота в цьому напрмку передбачає зосередження на
властивостях самого продукту, що пропонується споживачам, на його
особливостях та специфічних якостях. Це допоможе побудувати свій власний
імідж та зробити його кращим, ніж імідж вашик конкурентів.
Для того, щоб найкращим чином сформулювати маркетингові заходи в цьому
напрямку, терба відповісти на наступні питання:
> Які соціальні характеристики та унікальність продукції?
> Яка потрібна якість продукції по кожному з сегментів ринку, на які
спрямований бізнес?
> Яка кількість продукції необхідна по кожному з сегментів ринку?
> Яким є асортимент продукції?
> Який вид обслуговування пропонується разом із продукцією?
> Яким повинен бути строк зберігання продукції?
> Які пропонуються гарантії покупцеві?
Ціна. Це є один з найскладніших та найвагоміших компонентів. Складність
його передусім полягає в тому, що при виборі цінової стратегії повинні
враховуватися безліч факторів, такі, як цілі бізнеса, зовнішні фактори
(конкуренти, споживачі і т.д.) та внутрішні фактори (виробничі виртати,
рівень заробітної плати і т.д.) Цінва стратегія будується виходячи з
відповідей на наступні запитання:
> Який рівень цін?
> Який рівень цін у порівнянні із конкурентами?
> Чи існують рівні інтервенції цін?
> Чи проводяться якісь спеціальні заходи, пов’язані із
ціноутворенням?
> Чи пропонується спеціальна ціна для посередника?
> Чи планується система знижок?
> Чи використовуються система бонусів, яка стимулює покупців?
> Яка політика диференціації цін?
> Які специфічні умови оплати?
> Яка конкуренція серед посередників?
Просування. Просування на ринок є вирішальним фактором у ринковій
економіці. Воно повинно бути предметом постійної уваги. Як заходи для
просування продукції можуть використовуватися: особистий продаж, реклама,
звя’язок із громадскістю та ін. Розглянемо ці компоненти по головним
аспектам.
Особистий продаж.
> Яка кількість продавців в штаті?
> Чи спеціалізовано продаж за географічним розподілом чи за
типомпродукції?
> Яка періодичність візитів до покупців?
> Наскільки часто складаються звіти по продажу?
> Як часто аналізуються результати продажу?
> Яким чином добирається песонал?
> Чи обучений персонал техніці переговорів?
> Наведіть сттистику продажу, якщо вона збирається.
Реклама
> Який використовується/планується використовувати вид реклами?
> Який бюджет визначено на цілі реклами?
> Яким чином здійснюється відбір засобів масової інформації?
> Які використовуються рекламні повідомлення та зовнішній вигляд
реклами?
> Чи створено графік проведення рекламної компанії?
> Чи побудовано систему виміру ефекту від реклами?
> Яким чином добираються рекламні агенти?
Зв’язок із громадскістю
> Яким чином підтримується зв’язок із засобами масової інформації
(прес-релізи, конференції)?
> Чи влаштовуються будь-які інформаційні зустрічі, дні відкритих
дверей, екскурсії і т.ін.?
> Чи приймає участь хто-небудь з членів правління у заходах по
зв’язкам із громадскістю?
> Чи існують якісь контакти із місцевими органами влади та іншими
урядовими структурами?
> Чи здійснюються публікації річних звітів фінансової діяльності?
Інші заходи по просуванню на ринок
> Чи здійснюється придбання подарунків для налогодження ділових
стосунків?
> Чи пропонуються спеціальні ціни? Протягом якого строку вони
діють?
> Чи влаштовуються конкурси, ігри, вікторини, які сприяють
просуванню продукції на ринок?
> Наскільки посередники пристосовані до таких форм просування
товарів на ринок?
> Чи існують якісь юридичні вимоги щодо проведення подібних
заходів?
Місце продажу. Канали розподілу також мають вирішальний вплив на
стратегію вибору продукції, її просування на ринок та ціноутворення.
> Якими є канали розподілу продукції по ринкових сегментах, та через
яку кількість точок роздрібної торгівлі він здійснюється?
> Які засоби транспортування продукції?
> Чи використовуються власні або інші засоби транспортуванні?
> Яким чином перевозяться товари?
> Яким чином і де зберігається продукція?
> Чи використовується система управління запасами?
> Яким чином розповсюджується інформація про продукцію?
-----------------------
Закінчення проекту
Життя проекту
Початок проекту
Витрати на
розвиток
Час
Розвиток
підприємства
Підприємство
Економічна ідея
Ресурси фірми
Проблема
здійснення ідеї
Процес
бізнес-паланування
Капітал фірми
Капітал інвесторів
Сукупний капітал
Сукупний прибуток
Розподіл прибутку
Прибуток фірми
Прибуток інвестора
| |
