|
Реферат: Амортизация основних фондов (Амортизація основних фондів) (Аудит)
Міжрегіональна Академія управління персоналом
Закарпатський інститут ім.Августина Волошина
Факультет бізнесу та зовнішньо-економічної діяльності
Кафедра економіки та управління бізнесом
Габор Кристина Іванівна
Контрольна робота
на тему:
Амортизація основних фондів
З дисципліни: Бухгалтерський облік
Шифр групи: 11-2000 (С6ОА) (2.0з)
Спеціальність: облік і аудит
№ залікової книжки: Фз-00437
Ст.викладач
Прокопенко Л.В.
___________________
Ужгород-2002
З М І С Т
1. Загальні правила нарахування амортизації ОЗ у бухобліку………………3
2. Відображення нарахування амортизації у бухобліку……………………...3
3. Методи нарахування амортизації основних фондів
1. Прямолінійний метод……………………………………………………...5
2. Метод зменшення залишкової вартості…………………………………..6
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості………………….7
4. Кумулятивний метод………………………………………………………9
5. Виробничий метод………………………………………………………..11
6. Податковий метод нарахування амортизації ОФ……………………….11
Список використаної літератури……………………………………………………13
1. Загальні правила нарахування амортизації у бухобліку
До числа найбільш прогресивних змін, викликаних реформуванням
бухгалтерського обліку, слід віднести право підприємств самостійно
встановлювати порядок нарахування амортизацї, обравши один із методів, які
запропоновані ПБО-7.
В інструкції № 291 терміни «знос» та «амортизація» використано у
значеннях, встановлених у ПБО-7:
|Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, |
|необоротних активів протягом строку їх корисного використання |
|(експлуатації). |
|Знос необоротних активів – сума амортизації об’єкта необоротних активів|
|з початку їх корисного використання. |
Об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі).
Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Отже,
амортизація нараховується на кожний об’єкт основних засобів.
Об’єкт основних засобів, крім первісної, балансової, справедливої та ін.,
має ще й вартість, яка амортизується. Це первісна або переоцінена вартість
необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Якщо
ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, яка амортизується,
дорівнюватиме первісній або переоціненій.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у
якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Амортизація нараховується щомісяця протягом усього строку корисного
використання об’єкта. Підприємства з сезонним характером виробництва річну
суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у
звітному році. Нарахування амортизації призупиняється на період
реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за
місяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Термін корисного використання встановлюється підприємством з урахуванням
таких чинників:
. передбачувана інтенсивність використання об’єкта підприємством з
урахуванням його потужності або продуктивності;
. фізичний або моральний знос, що передбачається;
. правові або інші обмеження стосовно термінів використання об’єкта тощо.
Термін корисного використання переглядається у разі зміни очікуваних
економічних вигід від використання об’єкта.
2. Відображення нарахування амортизації у бухобліку
Для відображення у бухгалтерському обліку сум нарахованої амортизації
призначено рахунок 13 «Знос необоротних активів».
Субрахунки рахунку 13 відповідають трьом видам необоротних активів:
o 131 «Знос основних засобів»;
o 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;
o 133 «Знос нематеріальних активів».
Відповідно до інструкції № 291 за дебетом рахунку 13 «знос необоротних
активів» відображають «зменшення суми зносу». Таке зменшення відбувається у
випадках:
V вибуття активу (незалежно від причини вибуття);
V уцінки активу, який раніше не дооцінювали;
V уцінки раніше дооціненого активу.
За кредитом рахунку 13 «Знос необоротних активів» відображають суми:
. нарахованої амортизації;
. збільшення зносу необоротних активів у разі їх дооцінки.
Нарахування амортизації відображають оборотом за кредитом рахунку 13 у
кореспонденції з рахунками обліку витрат. Тому бухгалтерські записи
переважно залежать від того, який варіант обліку витрат застосовують на
підприємстві: із застосуванням рахунків тільки класу 9 або з одночасним
застосуванням рахунків класу 8 і 9. Виняток становлять лише записи, що
відображають нарахування амортизації вартості необоротних активів, які
використовують в інвестиційній діяльності або у зв’язку з надзвичайними
подіями. Підприємства, які для обліку витрат застосовують одночасно рахунки
класів 8 і 9, для обліку операцій, що відносяться до інвестиційної
діяльності або до надзвичайних подій, рахунки класу 8 не використовують,
оскільки ці рахунки призначено лише для обліку витрат операційної
діяльності.
Якщо підприємство для обліку витрат застосовує рахунки тільки класу 9,
при нарахуванні амортизації субрахунки рахунку 13 кореспондують
безпосередньо з рахунками обліку витрат діяльності. При цьому у кожному
конкретному випадку кореспондуючий рахунок залежить від напрямку
використання об’єкта (способу одержання підприємством економічної вигоди).
Тому в аналітичному обліку об’єкти необоротних активів усередині кожного
рахунку або субрахунку доцільно згрупувати за цією ознакою.
Відповідно до п.17 ПБо-7 переоцінка об’єкта основних засобів, інших
необоротних матеріальних активів передбачає переоцінку як суми їх
первісної вартості, акт і суми накопиченого зносу. Сума переоцінки зносу
відображається у бухгалтерському обліку по-різному і залежить від:
V виду переоцінки (дооцінка або уцінка);
V видів та сум попередніх переоцінок.
ПБО 7 пропонує проводити нарахування амортизації із застосуванням таких
методів:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості;
4) кумулятивного;
5) виробничого.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації
основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з
урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його
використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигід
змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.
Розглянемо кожен із них.
3.Методи нарахування амортизації основних фондів
1. .Прямолінійний метод
Прямолінійний метод не є метод, з яким бухгалтери зустрічаються
вперше. Метод нарахування амортизації, що діяв до впровадження нових
стандартів бухобліку, був, по суті, прямолінійним (лінійний метод, метод
рівномірного списання, рівномірний метод). З тією лише різницею, що
вартістю, яка амортизується, вважалася вся первісна вартість об’єкта без
вирахування ліквідаційної. Підприємства також не мали права самостійно
провадити амортизаційну політику.
Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна
сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на
очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”
Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу
можна подати у вигляді двох простих формул:
Приклад 1.
Умови прикладу:
> первісна вартість об’єкта основних засобів – 5000 грн.;
> ліквідаційна вартість – 500 грн.;
> термін корисного використання, що передбачається, - 4 роки.
Потрібно визначити:
. вартість, що амортизується;
. річну норму амортизації;
. щомісячну суму амортизації (цей показник необхідно розрахувати, оскільки
амортизація нараховується щомісяця).
Виконуємо відповідні розрахунки і отримуємо шукані величини:
. вартість, що амортизується, - 5000 грн. – 500 грн. = 4500 грн.;
. річна норма амортизації – 4500 грн. : 4 роки = 1125 грн.;
. щомісячна сума амортизації – 1125 грн. : 12 місяців = 93.75 грн.
Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта,
що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну
його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума
нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації
об’єкта основних засобів.
При застосуванні цього методу:
o річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;
o сума зносу накопичується рівномірно;
o залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до
рівня ліквідаційної вартості.
2. . Метод зменшення залишкової вартості
За ПБО-7 це метод, «за яким річна сума амортизації визначається як
добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної
вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми
амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця
між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного
використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості
об’єкта на його первісну вартість.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”
Зобразимо зміст норм стандарту у вигляді формул:
Приклад 2.
Умови прикладу:
> первісна вартість об’єкта основних засобів – 12500 грн.;
> ліквідаційна вартість – 1350 грн.;
> термін корисного використання, що передбачається, - 7 років.
Потрібно визначити:
. річну норму амортизації;
. річну суму амортизації;
. щомісячну суму амортизації.
Виконуємо відповідні розрахунки і отримуємо шукані величини:
. річна норма амортизації:
1-?
. річна сума амортизації різна для кожного року експлуатації об’єкта
основних засобів (результати розрахунки наведено у графі Д таблиці 2);
. щомісячна сума амортизації різна для кожного року експлуатації об’єкта
основних засобів (результати розрахунку наведено у графі Е таблиці 2);
Застосування методу зменшення залишкової вартості передбачає використання
фіксованої (у відсотках) норми річної амортизації. Цей метод засновано на
припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в
перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність,
потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації
об’єкта буде отримано більше економічних вигід, ніж в кожному наступному.
Отже, при цьому методі економічно обгрунтовано нарахування більшої
амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення
надалі.
Таблиця 2
Розрахунок амортизації із застосуванням методу зменшення залишкової
вартості
|№п| | |Розрахунок річної суми |Щоміся|Сума |Залишк.|
|/п|Рік |Первісн|амортиз. |чна |зносу, |вартіст|
| |корисно|а | |сума |накопиче|ь на |
| |ї |вартіст| |аморти|на з |кінець |
| |експлуа|ь на | |з., |початку |року |
| |тації |початок| |(гр.Д:|експлуат|(грВ-гр|
| | |року, | |12), |ації |Д), |
| | |грн | |грн |об’єкта,|грн |
| | | | | |грн | |
| | | | | |Річна | | | |
| | | |Залишко|Норма |сума | | | |
| | | |ва |аморт.,|амортиз| | | |
| | | |вартіст|% |. | | | |
| | | |ь, грн | |(гр.Вхг| | | |
| | | | | |р.Г), | | | |
| | | | | |грн | | | |
| |А |Б |В |Г |Д |Е |Ж |З |
|1 |На дату|12500 |- |- |- |- |- |12500 |
| |придбан| | | | | | | |
| |ня | | | | | | | |
|2 |1 |12500 |12500 |27,2 |3400 |283,3 |3400* |9100 |
|3 |2 |12500 |9100 |27,2 |2475 |206,3 |5875* |6625 |
|4 |3 |12500 |6625 |27,2 |1802 |150,2 |7677* |4823 |
|5 |4 |12500 |4823 |27,2 |1312 |109,3 |8989* |3511 |
|6 |5 |12500 |3511 |27,2 |955 |79,6 |9944* |2556 |
|7 |6 |12500 |2556 |27,2 |695 |57,9 |10639* |1861 |
|8 |7 |12500 |1861 |27,2 |506 |42,7 |11145* |1355 |
*Показники графи Ж розраховані таким чином:
- показник клітинки 2 Ж дорівнює показнику клітинки 2Д;
- показник клітинки 3 Ж дорівнює сумі показників клітинок 2Ж і 3Д, тобто
3400 + 2475 = 5875 грн.;
- показник клітинки 4 Ж дорівнює сумі показників клітинок 3Ж і 4Д, тобто
5875 + 1802 = 7677 грн.;
- показник клітинки 5 Ж дорівнює сумі показників клітинок 4Ж і 5Д, тобто
7677 + 1312 = 8989 грн.;
- показник клітинки 6 Ж дорівнює сумі показників клітинок 5Ж і 6Д, тобто
8989 + 955 = 9944 грн.;
- показник клітинки 7 Ж дорівнює сумі показників клітинок 6Ж і 7Д, тобто
9944 + 695 = 10639 грн.;
- показник клітинки 8 Ж дорівнює сумі показників клітинок 7Ж і 8Д, тобто
10639 + 506 = 11145 грн.
Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується
нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується
залишкова вартість. В останньому році екслпуатації об’єкта залишкова
вартість наближається до ліквідаційної вартості. Це добре видно у прикладі
2: за умовами прикладу ліквідаційна вартість об’єкта дорівнює 1350 грн.,
ця сума брала участь у розрахунку річної норми амортизації і практично цій
же сумі (1355 грн.) дорівнює залишкова вартість об’єкта до кінця сьомого
року експлуатації (клітинка 8 З таблиці 2). Невеличка різниця між двома
показниками викликана лише тим, що при викоанні розрахунків деякі суми
округлялися.
3.3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
При цьому методі «річна сума амортизації визначається як добуток
залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості
на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яка
обчисляюється виходячи з терміну корисного використання об’єкта і
подвоюється.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно”.
У формулах це матиме вигляд:
Приклад 3.
Умови прикладу:
> первісна вартість об’єкта – 13000 грн.;
> ліквідаційна вартість об’єкта – 1000 грн.;
> термін корисного використання, що передбачається, - 8 років.
Необхідно визначити:
. річну норму амортизації;
. річну суму амортизації;
. щомісячну суму амортизації.
Зробимо відповідні розрахунки і знайдемо шукані величини:
Річна сума амортизації різна для кожного року експлуатації об’єкта
основних засобів (результати розрахунку поданов графі Д таблиці 3).
Щомісячна сума амортизації також різна для кожного року експлуатації
об’єкта основних засобів (результати розрахунку подані в графі Е таблиці
3).
Приклад нарахування амортизації із застосуванням методу прискореного
зменшення залишкової вартості наведено а таблиці 3.
Таблиця 3
Розрахунок амортизації із застосуванням методу
прискореного зменшення залишкової вартості
|№п| | |Розрахунок річної суми |Щоміся|Сума |Залишк.|
|/п|Рік |Первісн|амортиз. |чна |зносу, |вартіст|
| |корисно|а | |сума |накопиче|ь на |
| |ї |вартіст| |аморти|на з |кінець |
| |експлуа|ь на | |з., |початку |року |
| |тації |початок| |(гр.Д:|експлуат|(грВ-гр|
| | |року, | |12), |ації |Д), |
| | |грн | |грн |об’єкта,|грн |
| | | | | |грн | |
| | | |Залишко|Подвоєн|Річна | | | |
| | | |ва |а |сума | | | |
| | | |вартіст|Норма |амортиз| | | |
| | | |ь на |аморт.,|. | | | |
| | | |початок|% |(гр.Вхг| | | |
| | | |року, | |р.Г), | | | |
| | | |грн | |грн | | | |
| |А |Б |В |Г |Д |Е |Ж |З |
|1 |На дату|13000 |- |- |- |- |- |13000 |
| |придбан| | | | | | | |
| |ня | | | | | | | |
|2 |1 |13000 |13000 |25 |3250* |270,8 |3250* |9750 |
|3 |2 |13000 |9750 |25 |2438* |203,2 |5688* |7312 |
|4 |3 |13000 |7312 |25 |1828* |152,3 |7516* |5484 |
|5 |4 |13000 |5484 |25 |1371* |114,3 |8887* |4113 |
|6 |5 |13000 |4113 |25 |1028* |85,7 |9915* |3085 |
|7 |6 |13000 |3085 |25 |771* |64,3 |10686* |2314 |
| |А |Б |В |Г |Д |Е |Ж |З |
|8 |7 |13000 |2314 |25 |578* |48,2 |11264* |1736 |
|9 |8 |13000 |1736 |25 |736** |61,3 |12000* |1000 |
*Показники графи Ж розраховані таким чином:
- показник клітинки 2 Ж дорівнює показнику клітинки 2Д, тобто 3250 грн.;
- показник клітинки 3 Ж дорівнює сумі показників клітинок 2Ж і 3Д, тобто
3250 + 2438 = 5688 грн.;
- показник клітинки 4 Ж дорівнює сумі показників клітинок 3Ж і 4Д, тобто
5688 + 1828 = 7516 грн.;
- показник клітинки 5 Ж дорівнює сумі показників клітинок 4Ж і 5Д, тобто
7516 + 1371 = 8887 грн.;
- показник клітинки 6 Ж дорівнює сумі показників клітинок 5Ж і 6Д, тобто
8887 + 1028 = 9915 грн.;
- показник клітинки 7 Ж дорівнює сумі показників клітинок 6Ж і 7Д, тобто
9915 + 771 = 10686 грн.;
- показник клітинки 8 Ж дорівнює сумі показників клітинок 7Ж і 8Д, тобто
10686 + 736 = 12000 грн.
При цьому методі річна норма амортизації являє собою фіксовану (у
відсотках) величиниу і застосовується до залишкової вартості об’єктів
основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об’єкта основних
засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується
щороку (графа Д таблиці 3).
Очікувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної
норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об’єкта річну суму
амортизації слід розрахувати не за формулою, а як різницю між залишковою
вартістю об’єкта на початок року (клітинка 9 В таблиці 3) і його
ліквідаційною вартістю (клітинка 9 З таблиці 3).
3.4. Кумулятивний метод
При кумулятивному методі нарахування амортизації основних засобів
«річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується,
і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується
діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну
використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного
використання.”
Кумулятивний метод заснований на використанні кумулятивного
коефіцієнта, який змінюється залежно від числа років, що залишилися до
кінця передбачуваного терміну експлуатації об’єкта. Тому в наведеній ніжче
формулі знаменник – показник постійний, а чисельник змінюється щороку.
Після того як визначено кумулятивний коефіцієнт, необхідно визначити
річну і щомісячну суми амортизації.
Приклад 4.
Умови прикладу:
> первісна вартість об’єкта – 5000 грн;.
> ліквідаційна вартість об’єкта – 500 грн.;
> очікуваний термін корисного використання – 4 роки.
Потрібно визначити:
. кумулятивий коефіцієнт для кожного року експлуатації об’єкта;
. річну суму амортизації для кожного року;
. щомісячну суми амортизації.
Виконуємо розрахунок кумулятивного коефіцієнта, а потім й інші показники:
1) Кумулятивний коефіцієнт для нарахування річної суми амортизації
наприкінці 1-го року експлуатації об’єкта:
4/(1+2+3+4) = 4/10;
2) Кумулятивний коефіцієнт для нарахування річної суми амортизації
наприкінці 2-го року експлуатації об’єкта:
3/(1+2+3+4) = 3/10;
3) Кумулятивний коефіцієнт для нарахування річної суми амортизації
наприкінці 3-го року експлуатації об’єкта:
2/(1+2+3+4) = 2/10;
4) Кумулятивний коефіцієнт для нарахування річної суми амортизації
наприкінці 1-го року експлуатації об’єкта:
1/(1+2+3+4) = 1/10;
Таблиця 4
Розрахунок сум амортизації із застосуванням кумулятивного коефіцієнту
| | |Вартість | |Річна |Щомісячн|Сума |Залишк|
|№ |Рік | |Кумул|сума |а сума |зносу, |ов |
|п/п|корисної | |я-тив|амортиз|амортиза|накопич|вартіс|
| |експлуатац| |ний |ації |ції |ена з |ть на |
| |ії | |коеф.|(грВхгр|(грД:12)|початку|кінець|
| | | | |Г), |, грн. |експлуа|року, |
| | | | |грн. | |тації |грн. |
| | | | | | |об’єкта| |
| | | | | | |, грн. | |
| | | | | | | | | |
| | |первісн|що | | | | | |
| | |а, грн.|аморти-| | | | | |
| | | |зується| | | | | |
| | | |, грн | | | | | |
| |А |Б |В |Г |Д |Е |Ж |З |
|1 |На дату |5000 |- |- |- |- |- |5000 |
| |придбання | | | | | | | |
|2 |1 |5000 |4500 |4/10 |1800 |150,0 |1800 |3200 |
|3 |2 |5000 |4500 |3/10 |1350 |112,5 |3150 |1850 |
|4 |3 |5000 |4500 |2/10 |900 |75,0 |4050 |950 |
|5 |4 |5000 |4500 |1/10 |450 |37,5 |4500 |500 |
З таблиці 4 видно, що найбільшу суму річної амортизації нараховано в
першому році експлуатації об’єкта основних засобів – 1800 грн., у кожному
наступному році сума амортизації зменшується порівняно з поперднім роком
(графа Д таблиці 4). Залишкова вартість зменшується на суму нарахованої
амортизації до досягнення ліквідаційної вартості.
Суму числа років корисного використання об’єкта можна розрахувати,
використовуючи формулу:
Це можна перевірити на розглянутому прикладі 4:
( 4 х (4 + 1)) / 2 = 10
5. Виробничий метод
Виробничий метод нарахування амортизації ОЗ – це метод, за яким «місячна
сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу
продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка
амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний
обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає зробити
(виконати) із використанням об’єкта основних засобів.”
Цей метод можна назвати також методом нарахування амортизації пропорційно
обсягу виконаних робіт.
Виробничий метод засновано на припущенні, що розмір амортизації (зносу)
залежить від інтенсивності експлуатації об’єкта незалежно від терміну,
тобто тривалість (кількість років) експлуатації об’єкта не впливає на суми
амортизації, що нараховується).
Сума нарахованої амортизації залежить від обсягу виконаної роботи. Сума
зносу накопичується також залежно від обсягу послуг.Пропорційно обсягу
виконаних робіт зменшується і залишкова вартість. Цей метод нарахування
амортизації можна застосовувати в тому випадку, якщо обсяги виконаних
робіт (продукції, що виготовляється, послуг, що надаються) може бути
визначена досить точно.
6. Податковий метод нарахування амортизації ОФ
Закон про прибуток, на відміну від ПБО-7, жорстко регламентує порядок
нарахування амортизації і не допускає можливості якого-небудь вибору. Тому,
яикй би метод (або методи) не вибрало підприємство для нарахування
амортизації у бухобліку, в податковому обліку потрібно діяти, твердо
дотримуючись вимог, викладених у ст.8 Закону про прибуток, який так і
називається “Амортизація”. Цей документ регламентує не тільки порядок
нарахування амортизації, але й податковий облік основних фондів загалом. З
погляду оподаткування інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки
їх вплив на об’єкт оподаткування. А цей вплив проявляється, переважно,
через амортизацію, оскільки на її суму зменшується прибуток, що підлягає
оподаткуванню.
Згідно податкового обліку ОФ поділяють на три групи:
Група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої;
Група 2 – автотранспорт, меблі, побутові прилади, включаюи ЕОМ,
інформаційні системи, телефони, інше конторське обладнання, устаткування,
приладдя до них;
Група 3 – інші ОФ, не віднесені до до груп 1 і 2.
До основних правил податкового обліку основних фондів слід віднести:
- амортизується не вартість (як у бухобліку) ОФ, а витрати на їхнє
виготовлення, придбання або поліпшення;
- об’єктом нарахування амортизації є балансова вартість групи;
- для цілей податкового обліку обов’язковий пооб’єктний облік балансової
вартості основних фондів групи 1, а з 01 січня 2002 року - і для
основних фондів груп 2 і 3, які будуть придбані (виготовлені) та
введені в експлуатацію. До 2002 року ОФ групи 2 і 3 враховувалися за
сукупною балансовою вартістю групи.
Бухгалтерський облік вимагає аналітичний облік основних засобів,
незалежно від того, що податковий облік дозволяв вести тільки погруповий
(для груп 2 і 3)
Порядок нарахування амортизації викладено у пп.8.3.1. ст.8 Закону про
прибуток і може бути подано у вигляді формули:
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості
кожної з груп ОФ на початок звітного (податкового) періоду в слідуючому
розмірі (в розрахунку на календарний квартал):
Група 1 – 1.25 %;
Група 2 – 6.25 %;
Група 3 – 3.75 %.
Норми амортизації – показники задані, вони встановлені п.8.6 ст.8 Закону
про прибуток. Для правильного визначення суми амортизаціних відрахувань
велике значення має правильне розрахування балансової вартості групи
основних фондів, яке у податковму обліку є одним із ключових. Згідно Закону
про прибуток балансова вартість групи основних фондів на початок звітного
періоду розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1),
де
Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що
передував звітному;
П(а01) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів,
здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших
поліпшень основних фондів, протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів проятгом
періоду, що передував звітному;
А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що
передував звітному.
Форма розрахунку законом не встановлена, тому її можна самостійно
розробити.
Норми амортизації застосовуються до балансової вартості груп на
початок періоду. Тому витрати на придбання основних засобів, здійснені в
поточному кварталі, почнуть амортизуватися тільки з наступного кварталу. І
навпаки: основні фонди, що вибули в поточному кварталі, зменшать балансову
вартість групи тільки на початок наступного періоду. Це необхідно
враховувати при здійсненні операцій, внаслідок яких зменшується балансова
вартість груп. Балансова вартість об’єкта або групи до моменту продажу (або
до моменту здійснення іншої операції, що зменшує балансову вартість груп)
визначається як балансова вартість на початок варталу, зменшена на суму
амортизаціних відрахувань за цей квартал.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями,
внесеними Законами України від 11.05.2000 р. № 1707-ІІІ, від 0806.2000 р.
№ 1807-ІІІ, від 22.06.2000 р. № 1829-ІІІ).
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»,
затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92,
зареєстрований в Мінюсті України 18.05.2000 р. № 288/4509 (із мінами і
доповненнями, внесеними наказом Мінфіну від 30.11.2000 р. № 304).
3. Наказ МФУ від 30.11.1999 р. № 291 «Про затвердження Плану рахунків
бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування»,
зареєстрованого в Мінюсті України 21.12.1999 р. № 892/4185.
4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений МФУ від
30.11.1999 р. № 291.
5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, за тверджена МФУ від 30.11.1999 р. № 291.
6. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994
р.№ 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР,
із змінами та доповненнями).
7. Порядок використання чинних з 01.07.2000 р. методів нарахування
амортизації згідно з П(С)БО 7 та порівняння його з існуючою міжнародною
практикою. Надія Горицька.//ГК, Дебет-Кредит, № 25/2000, с.10-25.
8. П’ять методів амортизації. Римма Грачова. //ГК, Дебет-Кредит, № 31/2000
с.28-35.
9. Муки вибору-2 або чи доцільно застосовувати податковий метод нарахування
амортизації. А.Твердомед. //Бизнес Бухгалтерія, № 36 (399), 04 вересня
2000 р.с.53.
10. Амортизація основних засобів груп 2 і 3: як скористатися свободою?
Сергій Максутов.//Бизнес. Бухгалтерія, 3 48 (411), 27 листопада 2000 р.
11. Амортизація у формулах та прикладах.(Римма Назарбаєва). Необоротні
активи та МШП у бухгалтерському і податковому обліку: // Збірник
систематизованого законодавства. Бизнес. Бухгалтерія № 30 (445),
23.07.2001 р., с.119-126.
12. Методи нарахування амортизації: вибір повинен бути усвідомленим.
(Володимир Батіщев). Необоротні активи та МШП у бухгалтерському і
податковому обліку: //Збірник систематизованого законодавства. Бизнес.
Бухгалтерія № 30 (445), 23.07.2001 р.с. 127-132.
13. Амортизація у податковому обліку. (Римма Назарбаєва, Ірина Назарбаєва).
Необоротні активи та МШП у бухгалтерському і податковому обліку:
//Збірник систематизованого законодавства. Бизнес. Бухгалтерія № 30
(445), 23.07.2001 р.с. 132-134.
14. Наказ ДПА України від 13.02.2002. № 68.
-----------------------
Термін корисного використання
Вартімсть, що амортизується
Річна сума амортизації
Місячна сума амортизації
Річна сума амортизації
12
12
Річна сума амортизації
Місячна сума амортизації
первісна вартість
Ліевідаційна вартість
Кількість
років
1- ?
Річна норма амортизації
100 %
Річна сума амортизації
Залишкова вартість об’єкта
на початок звітного року або первісна вартість
на дату початку нарахування амортизації
Річна норма амортизації
7
12500
350
Залишкова вартість об’єкта
на початок звітного року або первісна вартість
на дату початку нарахування амортизації
Річна норма амортизації
х 100 % = 0,272 х 100 % = 27,2 %;
Річна сума амортизації
Річна норма амортизації
100 %
Термін корисного використання
Місячна сума амортизації
Річна сума амортизації
12
2
2
100 %
Річна норма амортизації
8 років
12,5%
2
25 %
Кумулятивний коефіцієнт
Кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання
об’єкта
Сума числа років корисного використання
12
Річна сума амортизації
Місячна сума амортизації
Річна сума амортизації
Вартість, що амортизується
Кумулятивний коефіцієнт
Сума
числа років корисного використання об’єкта
Очікуваний термін корисного використання об’єкта
2
Очікуваний термін корисного використання об’єкта
1
Виробнича ставка аморт.
Фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг)
Щомісячна сума амортизації
Виробнича ставка амортизації
Вартість, що амортизується
Загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає
зробити, використовуючи об’єкт
Сума амортизаційних відрахувань
балансова вартість групи на початок звітного періоду
норма амортизації для відповідної групи
Реферат на тему: Амортизация основных средств и их восстановление в современных условиях
Кабардино-Балкарский государственный университет
Колледж информационных технологий и экономики
Курсовая работа по теме:
«Учёт амортизации основных средств и их восстановление в современных
условиях»
Выполнил студент группы Ф-33
Горшков Дмитрий
Нальчик 2004
Содержание
I Введение
II Основная часть
2.1. Износ основных средств, общие положения, виды, значения и сроки
начисления амортизации
2.2. Объекты амортизации и определение срока полезного
использования
2.3. Способы начисления амортизации
2.4. Учёт амортизационных отчислений
2.5. Учёт восстановления основных средств и способы его
финансирования
III Расчётная часть
IV Заключение
V Приложение
VI Список используемой литературы
I Введение
Среди проблем, выдвинутых практикой перехода к рыночной экономике,
особую актуальность приобретает оценка основных средств и их отражение в
бухгалтерском балансе, а так же методы начисления амортизации.
В современных условиях у предприятия возрастает необходимость
активнее использовать бухгалтерский учёт, что бы контролировать и
совершенствовать свою работу.
Учёт занимает одно из главных мест в системе управления. Он отражает
процессы производства и распределения, характеризует финансовое состояние
предприятия, служит основой для планирования его деятельности.
Особое место в системе бухгалтерского учёта занимают вопросы,
связанные с состоянием основных фондов. Это объясняется тем, что они в
своей совокупности образуют производственно-техническую базу и определяют
производственную деятельность предприятия.
Кругооборот основных фондов включает 3 фазы: износ, амортизация и
возмещение. Износ и амортизация происходят в процессе производительного
использования основных средств, а возмещение – в результате их создания и
восстановления. По мере использования средства труда изнашиваются
физически, ухудшаются их технические свойства. Наступает так называемый
физический износ, в результате чего средства труда утрачивают способность
участвовать в изготовлении продукции. Иными словами, уменьшается их
потребительная стоимость.
В условиях рыночных отношений эффективность использования основных
средств и производственных мощностей перерастают в сложную экономическую
проблему. Так, нарушение экономических связей между производителями,
структурная перестройка в промышленности, и ряд других причин привели к
резкому спаду натуральных объёмов выпускаемой продукции практически во всех
отраслях промышленности и, как следствие, к снижению загрузки имеющихся
основных средств и производственных мощностей. Кроме того, в последние годы
наметилась устойчивая тенденция к увеличению изношенности производственного
аппарата в связи с отсутствием или недостаточным вводом новых мощностей, не
компенсирующих выбывшие основные средства.
Как известно, Правительство РФ приняло обязательство о переходе
отечественной практики организации и ведения бухгалтерского учёта на
принципы, заложенные в международных стандартах. В рамках этой задачи
осуществляется разработка и утверждение положений, которые регулируют
конкретные правила ведения бухгалтерского учёта. Поэтому опираясь на
международный опыт, учитывая произошедшие общественно-экономические
изменения, Приказом Министерства Финансов РФ утверждено ПБУ 6/97 «Учёт
основных средств».
Данное положение устанавливает методологические основы формирования в
бухгалтерском учёте информации об основных средствах, находящиеся в
организации на правах собственности, хозяйственного ведения, оперативного
управления.
При организации и ведении бухгалтерского учёта основных средств наряду
с Положением о бухгалтерском учёте основных средств необходимо
руководствоваться:
- Федеральным законом № 129 – ФЗ от 21.11.96 «О бухгалтерском учёте» с
дополнениями и изменениями;
- Гражданским Кодексом РФ в течении времени их полезного
функционирования.
Точность показателей объёма, состояния и движения основных средств, а
в известной мере и точность их качественной характеристики во многом
зависит от того, на сколько правильно и достоверно проведена их оценка,
имея в виду то, что неправильная оценка основных средств может не только
исказить общую картину, но и вызвать:
- неточное исчисление амортизации, а от сюда себестоимости и отпускных
цен продукции (работ, услуг), следовательно, доходности, рентабельности и
прибыли;
- искажение сумм налога, как с имущества, так и с прибыли;
- неправильное отражение в бухгалтерском балансе соотношение основных
и оборотных средств.
Таким образом, учёт амортизации основных средств является важной
составной частью учёта основных средств. Поэтому знание экономического
содержания, назначения и способов начисления амортизации необходимы как для
работников бухгалтерии, руководителей предприятия, так и для работников
финансовых и экономических отделов предприятия.
II Основная часть
2.1 Износ основных средств, общие положения, виды, значения и сроки
начисления амортизации
Любые объекты основных средств, кроме земли, под влиянием природных,
технических и экономических факторов постепенно утрачивают свои
первоначальные свойства и физические качества, подвергаясь физическому и
моральному износу.
Износ основных средств (фондов) – снижение первоначальной стоимости
основных средств в результате их снашивания в процессе производства
(физический износ) или вследствие морального старения, а так же снижение
производства в условиях роста производительности труда. В бухгалтерском
учёте износ основных средств отражается ежемесячно одновременно с
начислением амортизации.
Физический износ – это материальное снашивание как действующих, так и
бездействующих основных фондов. Вызывается по двум причинам: интенсивностью
использования их в процессе производства и влиянием естественных сил
природы.
Физический износ уменьшает первоначальную или восстановительную
стоимость основных фондов. Износ может быть полным и частичным. При полном
износе, основные средства ликвидируются и заменяются новыми, при частичном
они восстанавливаются путем капитального ремонта и модернизации. Физический
износ (Иф) ориентировочно определяют по формуле:
Иф = (Сф / Сн) * 100
Где Сф и Сн – фактический и нормативный (амортизационный период) сроки
службы основных фондов.
Моральный износ – процесс постепенного переноса стоимости основных
фондов на производимую продукцию по мере утраты ими потребительской
стоимости. Моральный износ средств труда означает, что физически они
пригодны, а экономически себя не оправдывают.
Моральный износ, следовательно, проявляется в двух формах. Первая из
них заключается в снижении стоимости воспроизводства средств труда,
вызываемом ростом производительности труда в отраслях, их производящих.
Причина второй формы морального износа – появление новых, более
производительных машин и оборудования, применение которых ведет к экономии
затрат овеществленного и живого труда, высвобождению рабочей силы,
облегчению труда и улучшению его условий. Моральный износ первой формы
определяется при переоценке основных фондов путем сопоставления их полной
первоначальной и восстановительной стоимости, а моральный износ второй
формы – сопоставлением производительности (мощности) и других технических
характеристик современных (новых) и морально устаревших машин и
оборудования.
Оценка физического и морального износа основных фондов необходима для
определения восстановительной стоимости, степени износа, сроков службы
средств труда по их видам и на этой основе установления норм
амортизационных отчислений.
Амортизация (от лат amortisatio - погашение) –
1) Постепенное снашивание основных фондов и перенесение их
стоимости по частям на вырабатываемую продукцию.
2) Уменьшение ценности имущества облагаемого налогом на сумму
капитализированного налога
Денежные средства, которые возмещают затраты на приобретение,
изготовление и сооружение новых объектов основных средств, могут быть
получены только из выручки, поступившей за реализованную продукцию (работы,
услуги). В стоимость продукции, поступившей на рынок, включаются и суммы на
частичное погашение стоимости действующих основных средств, то есть
амортизационные отчисления.
Положением о бухгалтерском учёте и отчётности в Российской Федерации,
утверждённым приказом Министерства Финансов России от 26 декабря 1994 года
№ 170, был установлен порядок, в соответствии с которым стоимость основных
средств организации погашалась путём начисления износа (амортизированной
стоимости) и списания на издержки производства в течении нормативного срока
их полезного использования по нормам, утверждённым в установленном
законодательством порядке.
В связи с реформированием российского бухгалтерского учёта, в
соответствии с международными стандартами финансовой отчётности, порядок
начисления амортизации по объектам основных средств стал регулироваться
Положением по бухгалтерскому учёту «Учёт основных средств» (ПБУ 6/97),
раздел 4, и Положением по ведению бухгалтерского чёта и бухгалтерской
отчётности в Российской Федерации, п. 48. Так, в указанных актах
предусмотрено, что стоимость объектов основных средств погашается по
средством начисления амортизации в течении срока их полезного
использования.
Согласно ПБУ 10/99 «Расходы организации» возмещение стоимости основных
средств, нематериальных активов, а та же других амортизируемых активов,
осуществляемое в виде амортизационных отчислений, приравнивается к расходам
по обычным видам деятельности. Тем самым признаётся, что амортизация
представляет собой часть текущих издержек организации, формирующихся в
результате постепенного возмещения износа основных средств в стоимостном
выражении при одновременном аккумулировании средств на их воспроизводство
по окончании срока службы.
Амортизация начисляется с первого числа месяца принятия на баланс
конкретного объекта основных средств. Начисление амортизационных отчислений
не прекращается в течении всего срока полезного использования
соответствующего объекта. Исключением из данного правила является перевод
его на консервацию на срок более трёх месяцев, или в период восстановления
объекта, продолжительность которого превышает 12 месяцев.
В размере 100 процентов осуществляется списание на издержки
производства объектов стоимостью до 2000 рублей за единицу, а так же
приобретённые книги, брошюры и тому подобные издания.
По выбывшим основным средствам начисление амортизации прекращается с
первого числа месяца, следующего за месяцем их выбытия.
Нормативные документы по учёту основных средств
В настоящее время учёт амортизации основных средств осуществляется на
основе следующих законодательных актов, а именно:
> Положение по бухгалтерскому учёту «Учёт основных средств» ПБУ 6/97
> Нормативные акты по учёту основных средств:
1. Положение о бухгалтерском учёте и отчётности в РФ (утверждено
приказом Министерства финансов РФ от 26.12.94 года №170)
2. План счетов бухгалтерского учёта финансово-хозяйственной
деятельности предприятия и инструкция по его применению (утверждены
приказом Минфина СССР от 1 ноября 1991 года №56 и рекомендованы для
применения на территории РФ письмом министерства экономики и
финансов РСФСР от 19.12.91 года № 185 с изменениями, утверждёнными
приказами Минфина РФ).
3. Положение по бухгалтерскому учёту долгосрочных инвестиций Письмо
Минфина РФ от 30 декабря 1993 года №160.
4. Положение по бухгалтерскому учёту основных средств государственных,
кооперативных и общественных предприятий и организаций (приложение
к письму Минфина РФ от 7 мая 1996 года №30)
5. Единые нормы амортизационных отчислений на полное восстановление
основных фондов народного хозяйства СССР (утверждено постановлением
Совета Министров СССР от 22 апреля 1990 года №1072)
6. Положение о порядке начисления амортизационных отчислений по
основным фондам в народном хозяйстве (утверждены Госпланом СССР,
Минфином СССР, Госстроем СССР 29 декабря 1990 года)
7. «Указания о порядке отражения в бухгалтерском учёте и отчётности
результатов переоценки основных фондов по состоянию на 1 января
1996 года. (Письмо Минфина РФ от 29 октября 1993 года №118)»
2.2 Объекты амортизации и определение срока полезного
использования
Объектами амортизации являются основные средства, находящиеся в
организации на праве собственности, хозяйственного ведения и оперативного
управления. Гражданским кодексом Российской федерации предусмотрено, что
собственник имущества, находящегося в хозяйственном ведении, пользуется,
владеет и распоряжается имуществом, иными словами, право хозяйственного
ведения или оперативного управления при начислении амортизации, в
частности, приравнивается к праву собственности.
Амортизация начисляется на объекты основных средств, находящиеся у
организации в запасе (резерве, на складе). К указанным объектам могут быть
отнесены, в частности, оборудование, транспортные средства, приобретённые
для нахождения в запасе, а также бывшие в эксплуатации, временно выведенные
из сфер производства, хранящиеся на складе и предназначенные для замены
выбывших объектов основных средств.
Амортизационные отчисления включаются в издержки производства. При
исчислении прибыли выручка от реализации продукции (работ, услуг)
уменьшается на сумму издержек производства. Таким образом сумма
амортизационных отчислений, включается в себестоимость продукции (работ,
услуг), уменьшает прибыль организации. Иначе говоря, возникает чёткая
взаимозависимость: увеличивается сумма амортизационных отчислений –
уменьшается прибыль организации, и наоборот, уменьшается сумма
амортизационных отчислений – увеличивается прибыль.
По объектам основных средств, сданным в аренду, амортизацию начисляет
(в соответствии с общими нормами) арендодатель, на балансе которого они
находятся. Операция по начислению амортизации по этим объектам отражается в
бухгалтерском учёте арендодателя по дебету счёта 80 «Прибыль и убытки» и
кредиту счёта 02 «Износ основных средств». Исключение составляют
амортизационные отчисления, производимые арендатором имущества, взятого
внаём по договору аренды предприятия, и в случаях, предусмотренных в
договоре финансовой аренды (договоре лизинга).
На имущество, взятое внаём по договору аренды предприятия,
амортизация начисляется арендатором в том же порядке что и на объекты
основных средств, находящихся в собственности организации.
При передачи имущества по договору финансовой аренды (договору
лизинга) начисление амортизации зависит от условий, предусмотренных в
договоре, и может осуществляться лизингодателем или лизингополучателем.
Не начисляется амортизация:
> По объектам основных средств, полученным по договору дарения и
безвозмездно в процессе приватизации;
> По жилищному фонду, числящемуся на балансе предприятия. Износ
объектов жилищного фонда отражается справочно на забалансовом
счёте 014 «Износ жилищного фонда». Сумма начисленного износа не
включается в издержки производства. По объектам жилищного фонда,
используемым организацией для извлечения дохода, амортизация
должна начисляться в общеустановленном порядке и включаться в
издержки производства;
> По объектам внешнего благоустройства и другим аналогичным
объектам лесного хозяйства, дорожного хозяйства,
специализированным сооружениям судоходной обстановке и иным
подобным объектам, продуктивному скоту, многолетним насаждениям
и тому подобное. Расходы на их содержание относятся на
общехозяйственные расходы. Износ объектов внешнего
благоустройства и других аналогичных объектов лесного хозяйства,
дорожного хозяйства отражается справочно на забалансовом счёте
015 «Износ объектов внешнего благоустройства и других
аналогичных объектов»;
> По мобилизационным мощностям, если иное не предусмотрено
законодательством Российской федерации.
Не подлежат амортизации объекты основных средств, потребительские
свойства которых с течением времени не изменяются (земельные участки и
объекты природопользования).
Не начисляется амортизация по той части объекта основных средств,
которая приобретена за счёт бюджетных ассигнований. При начислении
амортизации в расчёт берётся стоимость объекта за минусом величины
полученных из бюджета сумм. Бюджетные ассигнования могут быть произведены в
виде денежных средств, выделенных на приобретение основных средств, или
капитальных вложений.
Срок полезного использования – период, в течении которого
использование объекта основных средств призвано приносить доход организации
или служить для выполнения целей деятельности организации, определяемый для
принятых к бухгалтерскому учёту основных средств в соответствии с
установленным порядком. Для отдельных групп основных средств срок полезного
использования определяется исходя из количества продукции или иного
натурального показателя объёма работ, ожидаемого к получению в результате
использования этих объектов.
Положение по бухгалтерскому учёту «Учёт основных средств» (ПБУ 6/97)
предусматривает установление сроков полезного использования по отдельным
группам основных средств в централизованном порядке, для разработки
которого требуется определённое время.
Поэтому определить срок полезного использования объекта основных
средств, в том числе находящегося в эксплуатации у другой организации, при
его отсутствии в технических условиях или не установлении в
централизованном порядке организация может исходя из:
- Ожидаемого срока использования этого объекта в соответствии с
ожидаемой производительностью или мощностью применения;
- Ожидаемого физического износа, зависящего от режима эксплуатации
(количества смен), естественных условий и влияния агрессивной среды,
системы планово-предупредительных и всех видов ремонта;
- Технического устаревания и утраты возможности в рамках действующей
технологии конкурировать с новыми техническими образцами аналогичного по
назначению имущества;
- Нормативно-правовых и иных ограничений срока полезного использования
объекта (например, использование объекта по договору аренды).
В соответствии с постановлением Правительства Российской Федерации «О
мерах по совершенствованию порядка и методов определения амортизационных
отчислений» от 31 декабря 1997 года № 1672 должен быть разработан
экономически обоснованный перечень групп амортизируемого имущества и
изменены действующие нормы амортизационных отчислений. Впредь до принятия
соответствующих документов следует руководствоваться постановлением Совета
Министров СССР от 22 октября 1990 года № 1072 «О единых нормах
амортизационных отчислений на полное восстановление основных фондов
народного хозяйства СССР».
Организация может установить срок полезного использования
самостоятельно исходя из Единых норм амортизационных отчислений. В этом
случая он может быть рассчитан для каждого объекта амортизируемого
имущества по формуле:
Срок полезного использования равен 100 : Норма амортизационных
отчислений из Сборника единых норм амортизационных отчислений
Допустим, годовая норма амортизационных отчислений по объекту в
соответствии с приведённой в Сборнике составляет 10%, в этом случае срок
полезного использования составит 10 лет.
Указанный порядок определения сроков полезного использования
распространяется на объекты, принятые к бухгалтерскому учёту после 1 января
1998 года.
Отметим, что на сроках полезного использования базируются способы
начисления амортизации, которые рассматриваются ниже.
2.3. Способы начисления амортизации
В ПБУ 6/97 впервые сформулирован многоаспектный подход к способам
начисления амортизации. Организациям предоставлено право начислять
амортизационные отчисления по принятому к бухгалтерскому учёту объекту с
использованием одного из следующих способов (широко применяемых в
международной практике): линейный, производственный, кумулятивный и метод
уменьшающегося остатка.
При выборе того или иного способа начисления амортизации следует иметь
в виду, что каждый из них применятся в течении всего срока полезного
использования объекта и только по группе однородных объектов основных
средств.
Сущность линейного метода состоит в том, что погашение первоначальной
(исторической) оценки объекта определяется сроком его службы вне
зависимости от эффективности его использования. Это пассивный метод
амортизации. Он скорее применим для пассивной части основных средств –
зданий и сооружений. Особенностью данного метода является так же
равномерное увеличение накопленного износа по годам службы. Эта же
тенденция, но противоположенного свойства, характерна для остаточной
стоимости объекта, которая уменьшается равномерно, пока не достигнет
ликвидационной.
Вместе с тем действующим законодательством определено, что равномерный
(линейный метод) может использоваться участниками договора лизинга как
исходная база для применения ускоренных методов начисления амортизации
предметов лизинга. С этой целью утверждённая в установленном порядке
линейная норма амортизационных отчислений увеличивается на коэффициент
ускорения в размере не выше трёх.
Действующими нормами являются нормы амортизационных отчислений на
полное восстановление, утверждённые Постановлением Совета Министров СССР от
22 декабря 1990 года № 1072. Если по основным средствам, введённым в
действие до 1 января 1998 года, применялись эти нормы, то никакая
корректировка не производится.
При линейном способе годовая сумма начисления амортизационных
отчислений определяется исходя из первоначальной стоимости объекта основных
средств и нормы амортизации, Исчисленной исходя из срока полезного
использования этого объекта (На = 100%:срок полезного использования).
Линейный способ может применятся для объектов основных средств, у
которых главными факторами, ограничивающими срок их полезного
использования, являются время использования и относительно постоянный объём
выполняемых периодических работ. К ним могут быть отнесены здания,
сооружения, многие машины и механизмы, станки и оборудование, например, в
хлебопекарной, пищевой и легкой промышленности, а так же промышленности
строительных материалов и многих отраслях тяжёлой промышленности. При этом
способе ежемесячные амортизационные отчисления производятся в одинаковых
размерах в течении всего срока полезного использования.
Пример. Приобретён объект стоимостью 80000 рублей со сроком полезного
использования 10 лет. Норма амортизационных отчислений составит 10%
(100%:10). Годовая сумма амортизационных отчислений составит 8000 рублей
(80000 * 10%), сумма амортизации за отчётный месяц – 666,66 рублей.
Производственный метод (По объёму выпускаемой продукции) прямо
противоположен предыдущему. В основе его – коэффициент эффективности
эксплуатируемого имущества в составе основных средств и в первую очередь их
активной части – машин, оборудования. Срок службы в условиях применения
производственного метода не играет никакой роли. Напротив, чем этот срок
меньше, тем большая предполагается отдача от эксплуатированного объекта.
Начисление амортизационных отчислений производится исходя из
натурального показателя объёма продукции (работ) в отчётном периоде и
соотношения первоначальной стоимости объекта основных средств и
предлагаемого объёма продукции (работ) за весь срок полезного использования
объекта основных средств.
Пример. Предприятием приобретён пресс для изготовления силикатного
кирпича, технологическая характеристика которого рассчитана на производство
1000000 штук кирпича. Первоначальная стоимость пресса 100500. Ожидаемые
полезные отходы по окончании срока службы – 500 рублей.
Тогда амортизационные отчисления на 1000 штук кирпича составят:
(100500руб. – 500руб.) : 1000000шт. * 1000шт. = 100 рублей
Планируемый выпуск кирпича (тыс. шт.)
Первый год эксплуатации – 240
Второй год эксплуатации –280
Третий год эксплуатации – 260
Четвёртый год эксплуатации – 220
Сумма начисленных амортизационных отчислений по годам эксплуатации
пресса:
| |Первонача|Выпуск |Годовая |Накопленная |Остаточная|
|Показатели |льная |кирпича |сумма |сумма |стоимость |
| |стоимость|(тыс. |амортизации|амортизации |(руб.) |
| |(руб.) |шт.) |(руб.) |(руб.) | |
|Дата постановки |100500 |- |- |- |100500 |
|на баланс | | | | | |
|Конец 1-го года | |
