|
Реферат: Розвиток української мови (Иностранные языки)
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ
"Розвиток української мови"
Виконав:
учень 9-А класу
Логачов Владислав
м.Одеса
2000 р.
ПЛАН:
1. "Не вмирає душа наша".
2. Встановлення часу виникнення української мови.
3. Трагична доля України IX-XV ст.
4. Становище України і її мови в складі Литовської держави і Речі
Посполитої.
5. Мовна політика царської Росії після 1654 р.
"Не вмирає душа наша"
Наша мовна традиція сягає докняжих цасів, а в період Київської Русі
наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких
сусідів, а й для найвіддаленіших земель, збагачувалось іншими мовами і
збагачувало їх. Гідно подиву, що його не задушили княжі міжусобиці, не
стяла ворожа шабля, не затоптали в болото кінські копита, що воно не
розвіялось у вихорі навальних орд, а залишилось сіллю землі й народу.
Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні.
Протягом цих 73 тисяч днів мало коли світило лагідне сонце і йшли
благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди були на ній багато
трудівників, а ті, що були, не завше працювали ревно. Не дивно, що густо
поросла вона бур'янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями
вона не тільки витоптана, але й заасфальтована.
Чого тільки не застосували губителі нашої мови! І офіційно забороняли,
і оголошували неіснуючою чи придуманою німцями, і вважали діалектом
російської чи польської мови, і тримали в мовних гетто, й оцінювали як
"хлопську", "колхозну" чи навіть "курдупельну", і підлаштовували її під
іншу мову з метою прискорення її злиття в і'мя світлого майбутнього всього
людства, і прославляли її "небувалий розквіт" завдяки дружнім впливам, - а
вона таки живе. "Не вмирає душа наша!".
Встановлення часу виникнення української мови
Цікавим і невирешеним питанням є встановлення часу виникнення
української мови. Україн підручниках, довідкових та інших виданнях можна
прочитати майже офіційну тезу, що в чотирнадцятому столітті, після падіння
Київської Русі, сформувалися три східнослов'янські народності, а отже
відповідно і три мови. А до чотирнадцятого століття ці народи нібито
користувалися староруською мовою. Але, розглядаючи фольклор, ми говоримо,
що багатюща обрядова поезія (щедрівки, веснянки, купальські пісні) виникла
ще в дохрихристиянські "язичеські" часи, ще до виникнення Київської Русі.
Прочитайте зразки обрядової поезії, і ви переконаєтесь, що вона створена
чистісінькою українською мовою. А коли так, то й мова наших пращурів-
язичників за тих давніх часів була українська, звичайно, чимось відмінна
від сучасної.
Тому, визнаючи слушність і справедливість класичного твердження про
Київську Русь як колиску трьох братніх народів – російського, українського
та білоруського, слід мати на увазі той незаперечний факт, що жодне з цих
трьох немовлят "ніколи не качалося по всій колисці, а кожне мало в ній
чітко відведене історією своє місце", а отже, мало свою мову, відмінну від
двох інших певними діалектними особливостями.
Отож, українська мова не творилася ні в XIV, ні в XV, ні в XVI, ні у
XVII століттях, бо вона і її діалекти вже були створені протягом багатьох
попередніх століть. Вона тільки де в чому змінювалась, розвивалась і
вдосконалювалась.
Вирішальним чинником згуртування українських племен в українську
народність було створення першої Української держави з центром у Києві.
Настійною потребою в умовах великої держави стало виникнення писемної
мови. Живій українській мові не судилося відразу стати пісемною. З
прийняттям візантійського християнства Україна одержала й готову книжну
мову, старогрецьку мову церковних книг. Однак в устах українського
духовенства ця мова набрала окремого, українського, забарвлення. Згадаймо
найдавнішу збережену пам'ятку української писемності "Слово о полку
Ігоревім", Видно, що автор добре знав і книжний, і народний варіанти мови,
бо крізь канву старослов'янської виразно проступають елементи живої
народної мови.
З другого боку, мова церкви й духовенства впливала також на маси
українського народу, які звикали до церковнослов'янських слів і висловів,
свідомо й несвідомо вносили в живу мову елементи церковнослов'янської
фонетики, морфології і синтаксису.
3. Трагична доля України IX-XV ст.
Трагічної історії України присвячені початкові слова відомої пісні:
Ой біда, біда чайці-небозі,
що вивела дітки при битій дорозі.
Ледве витримала Україна рух мадярів IХ ст., як вже в X ст. посунула
печеніги, в кінці ХІ ст. почали послаблювати нашу державу своїми набігами
половці, а в ХIII ст., залили українську землю кров'ю монголо-татарські
орди. Ще не прийшла до себе Україна після татарського лихоліття, а вже в
кінці ХV ст., почала нищити її кримська орда. Заслугою України перед
історією є те, що вона захистила спокійний розвиток культури Західної
Європи, бо об груди її синів розбивалися широкі хвилі кочових племен.
Цієї заслуги Європа не оцінила, а найближчі сусіди відразу кинулися на
ослаблену безупинними боями Україну, щоб насититися її природними
багатствами. Так вчинила Суздальщина з Київською державою, так зробили
поляки і мадяри з Галицько-Волинським князівством. Таким чином, український
народ жив власним державним життям недовго: вже в ХІV ст. він увійшов до
складу чужих держав—Польщі й Литви.
4. Становище України і її мови в складі Литовської держави і Речі
Посполитої.
У XIV ст. після загарбання Литвою українських і білоруських земель
утворилось Велике Литовське князівство. Однак культурна вищість українців
білорусів, що входили до складу Литовської державі, їх чисельна перевага
робили з неї властиво Українсько-Білоруську державу з такою ж культурою і
урядовою мовою. Українською ("руською") мовою було написано зведення
державних законів — "Литовський статут". Нею ж велося листування,
судочинство, літературна творчість. 0сь що записано в "Літовському Статуті"
про мову: ''А писар земський маєть по-руську літерами і словы руськими вси
листы, выписи и позовы писати, а не иным языком и словы".
У 1569 р. в Любліні був підписаний акт про унію: Польща та Литва стали
об'єднаною державою— Річчю Посполитою. Після'укладення унії більша, частина
українських земель відійшла до Польщі (Підлящщя, Волинь, Поділля,
Брацлавщина, Київщина). Галичина і Холмщина були під владою Польщі ще з
княжих часів. Становище української мови погіршується. Польська шляхта
намагається силою прилучити український народ до польської мови. Люблінська
унія стала для української шляхти, що до того була носієм української
державної думки, містком для переходу в ряди ворогів, що політичне й
економічно гнобили український народ. "Для панства, великого, для лакомства
нещасного" українська шляхта відреклася свого народу та спольщилася.
Незважаючи на соціальний та націоналний гніт з боку Речі Посполитої,
у XVI-XVII ст. розвивається освіта, шириться наука, збагачується культура.
Україн стінах Києво-Могилянської академії та братських шкіл українське
слово пізнає еллінську і римську філософію і поетику, науку; воно стає
демократичним і непоборним, як республіка Запорізька Січ, і прекрасним, як
козацьке бароко.
На Запорізькій Січі, яка була військовим центром України, всі
документи, військові правила, команди, листування в ті часи велися
українською мовою, і це підтримувало її громадянський статус.
Мандрівник та історик сирієць П.Аленпський, що зустрічався з Богданом
Хмельницьким, стверджує: "Не лише козаки, але більшість їх дружин і дочок
уміли читати".
В такій ситуації, природно, не вистачає книг. Тому масово виникають
друкарні. У другій половині XVII ст. останніх налічувалось в Україні 24.
Зазначимо, що у Московському царстві тоді було 2 друкарні. Книги проникають
у Московську державу, поширюючи на Московію вплив української культури.
З цього приводу академік М.Грушевський писав: "Українській нарід, як
порівняти його до московського приміром, - був тоді далеко розумнійший,
освіченійший, проворнійший. З України потім ціле столітє надходили на
Московщину люде, що там заводили школи, бібліотеки, вчили, писали і
друкували. Довгий час усі вищі духовні в Московщині були з українців, бо
своїх учених там не було. Довгі часи Московщина жила українською наукою,
поки своєї нарешті не розвела, працею та заходами тих же українських
учених".
5. Мовна політика царської Росії після 1654 р.
Ситуація почала змінюватися після 1654 р. Взявши головним постулатом
сентецію "коли буде багато мов, то піде смута по землі", московські цензори
виправляли книжки українських авторів, уніфікуючи мову на московський
зразок.
Централізовані утиски посилюються за Петра І, який жорстоко винищував
козаків і селян, поглиблював духовний геноцид. В указі від 5 жовтня 1720 р.
Петро І узаконив переслідування мовних відмінностей українських видань:
"... вновь никаких кроме церковных прежних изданий, не печатать …".
З цього указу почалися законодавчі перепони вільному розвитку
української писемності й освіти. Не останню роль у цій ганебній справі
відіграла російська православна церква – чи не найбільш дієве знаряддя
русифікації. Ось далеко не повний перелік царсько-імперських вироків
української мові і культурі у XVIII столітті:
1721 рік. Указ про заборону використати знаряддя письма – чорнило і пера
без дозволу начальства.
1766 рік. Указ Св. Синода про заборону друкувати книги в Києво-Печерській
лаврі без попередньої московської цензури.
1769 рік. Указ Синода про вилучення в населення українських букварів та
старих українських церковних книг і заміна їх московськими.
1775 рік. Закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях,
зруйнування Запорізької Січі.
1783 рік. Запровадження загальноросійської системи управління.
Повна русифікація за допомогою репресивних заходів Києво-Могилянської
академії.
Український мовознавець та історик М.Костомаров писав: "З того часу
Україна мовчала, її народність приречена була на забуття. Ім'я хохол, яке
москалі давали козакам за оселедці, стало синонімом дурня. Поетична мова
України стали предметом зневаги і глуму. Часто самі малоросіяни червоніли,
коли їх вимова виявляла південне походження. Українська історія була або
закинена, або представлена спотворено".
Так розпочинається мартиролог української мови: вона стає мовою
закріпаченого плебсу – її слово живе у пісні і думі, у фольклорі взагалі.
Україна на довгі роки перетвориться в країну безпросвітної неграмотності.
Роздертий. Розшматований народ конатиме в двох тюрьмах народів, під
скіпітром вінценосних імперій – у цих тюрьмах конатиме і його мова.
Реферат на тему: Роль СМИ в современном мире (The mass media in the life of Society)
The mass media in the life of Society.
Modern life is hardly possible without information. Of course friends
& relatives keep us informed about what is happening in the world, but such
information is second-hand, & therefore is not at all reliable. It is the
mass media that provide us with first hand & reliable information.
The mass media plays an important role in our life. Millions of copies
of newspapers are printed in our country every day. The role of the press
can hardly be overestimated, particularly at present. It keeps you informed
in the latest news, different events, home and foreign affairs, news of
culture, science and engineering development. But publishing news is not
the only purpose of the press. There are many other purposes, which can be
achieved by the press. It enriches our knowledge and broadens our outlook.
The press shapes public opinion, influences governmental policy, gives
citizens a view of our country and foreign countries as well. It performs a
few functions: informative, entertaining, commercial & is addressed to
people of different political views & different stations in life. What is
printed & what is not, largely depends on the publishers’ concert of news.
There is a well-known joke circulating among the publishers, which exactly
defines their idea of news: “If a dog bites a man, that’s not news, but if
a man bites a dog, that is news”. In other words, news must be something
unusual, unexpected, and sensational. But with many papers & magazines
there exits a funny tradition to mystify their regular readers with
sensational & incredible stories, published on their pages.
Everyone knows that we get a great amount of information by mass
media, especially TV. TV now plays an important part in many people’s life.
It is an immensely powerful medium, as it uses the most important from of
communication, the visual image, it is essential for us to try to decide
whether it is a blessing or a curse. It demands complete & silent
attention. It is death to conversation & normal two-way contact between
individuals. It makes passive non-participating spectators of us all. We
begin to forget how to occupy our spare time. Now all our free time is
given to television. Obviously TV has both advantages & disadvantages. But
to the former outweigh the latter. Really if there is a TV set in your home
all you’ve got to do is to turn a knob, or to turn over to another channel
or to turn the sound up & down, &you see plays, films, operas & shows of
every kind, not to mention political discussions & the latest exciting
football matches. TV, it is often said, keeps one informed about current
events, allows one to follow the latest developments in science & politics
&offers an endless series of programmes, which are both instructive &
stimulating. The most distant countries & the strangest customs are brought
right into our sitting room. You can hardly find a corner where one cannot
receive radio or TV broadcasts. Hundreds of stations speaking in every
language of the world fill the air. Radio & TV-n are undoubtedly, the
quickest means of spreading news & information. What a great amount of
information we get! We watch TV to be well informed. It gives wonderful
possibilities for education. There are considerable variety of programmers
& we can select what we want to see: a film or a play, sport programmes,
the latest news and so on. We find it pleasant to sit in our armchairs and
glue to our sets & little by little people get accustomed to this mode of
life & are cut off from the real world.
Another kind of link between the public & the media is advertising.
The mass media helps us with information about new goods & services. But
some people are tired of advertisements & don’t like to see their favourite
films or programmes interrupted by them. I hope some way will be found to
solve this problem. For example, there are 2 organizations providing TV &
radio services in Great Britain. The BBC is state-funded & there is ABC on
lately no advertising in BBC programmes, & in the programmes of the
Independent Television, the advertising is also restricted.
As for me & my family, we like the programme “My family”, I think it
is a very useful one, because it gives us many examples how to live, how to
act in different situations. I watch this programme with admiration.
So to my opinion, I’ll be quick right to say that the volume of
information in the modern world is tremendous, that is why we should decide
for our selves what is really necessary & what may some day appear to be
useless.
| |
