|
Реферат: Склад i класифiкацiя обєктiв бухгалтерського облiку в комерцiйному банку (Банковское дело)
Індекс групи 26897-МБС-1
П.І.Б. студента Даниловський Вадим Леонідович
Домашня адреса 284019, м.Івано-Франківськ, вул.
Довга, 47, кв.75
Назва організації ТзОВ “Інтерком” ЛТД
посада менеджер відділу реалізації
Контрольна робота
з дисципліни “БАНКІВСЬКИЙ ОБЛІК І АУДИТ ”
з спеціальності «Банківська і страхова справа»
За розділом навчального плану
«3. Склад і класифікація об’єктів
бухгалтерського обліку в комерційному банку.»
П.І.Б. методиста Ємельянова Тамара Іванівна
3. Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному
банку.
Всі об’єкти бухгалтерського обліку в комерційному банку поділяють
на чотири групи:
1) господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);
2) ресурси (джерела утворення) господарських коштів;
3) функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес
здійснення послуг);
4) фінансові результати статутної діяльності.
До господарських засобів комерційного банку належать:
- грошові кошти;
- матеріальні цінності;
- дебіторська заборгованість (видані кредити);
- відвернуті кошти.
Кожна з названих груп засобів має певний склад.
Так, до грошових коштів належать:
- грошові кошти в касі банку – готівка в вигляді національної
валюти (гривні) та в валюті іноземних держав (долари США, німецькі марки
тощо);
- кошти на кореспондентських рахунках, що зберігаються в НБУ та в інших
банках на правах кореспондентських відносин у національній валюті або
валюті іноземних держав, розміщеної в банках країни або в банках
іноземних держав;
- кошти, вкладені в цінні папери (акції, облігації, векселі,
зобов’язання державної скарбниці, сертифікати тощо);
- кошти на зервному рахунку в НБУ.
Другу категорію господарських засобів банку становлять матеріальні
цінності (майно), тобто:
- основні засоби – предмети, що мають тривалий термін експлуатації –
більше одного року. Для відшкодування їхньої вартості банк щомісячно
нараховує знос (амортизацію) з включенням його суми в видатки. Норми
зноси встановлюються державою, вони єдині для всіх підприємств та
установ;
- нематеріальні активи – вартість права користування землею,
водою, будовами, приміщеннями, ліцензіями, патентами,
маркетинговими послугами, програмним продуктом і т.і. ЇІхня
вартість відшкодовується також частинами, що включаються в
видатки банку через нарахування зносу, норми якого
встановлюються банком самостійно;
- малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП);
- господарські матеріали – запасні частини, папір, бланки,
канцелярські товари, фарба тощо; списуються ті включаються до
складу видатків банку по мірі використання в сумі фактичних
витрат на їхнє придбання.
Далі, третю групу господарських засобів становить дебіторська
заборгованість, тобто кошти, які винні банкові його позичальники. Ці суми
звичайно мають чималу питому вагу в господарських засобах банку й свідчать
про обсяг наданих ним кредитів. Наявність кредиторської заборгованості
забезпечує надходження коштів в дохід банку і отримання прибутку.
Дебіторскька заборгованість належить до поняття “вартість, що самозростає”,
позаяк видані кредити (позики) повертаються й погашаються позичальником з
відсотками. Кредити поділяються на:
- короткострокові й довгострокові позички, видані клієнтам;
- міжбанківські кредити, видані іншим банкам;
- споживчий кредит, виданий фізичним особам;
- інші види позичок.
Також у складі дебіторсбкої заборгованості можуть бути присутні
суми, видані в підзвіт, або суми перерахованих авансів, переплат або
помилково списані НБУ.
Ще однією групою банківських коштів, що належать до його основних
засобів, є відвернуті кошти, тобто суми, вже використаного прибутку в
вигляді податків з прибутку, сум утворених фондів економічного стимулювання
тощо. Вони накопичуються впродовж звітного періоду й згодом
використовуються при обчисленні нерозподіленого прибутку (по закінченні
року).
Всі вищезгадані кошти становлять активи банку.
Як зазначено на початку даної роботи, другою групою об’єктів
бухобліку в комерційному банку є ресурси банку, які являють собою джерела
утворення його господарських засобів. Ресурси поділяються на два види:
- власні ресурси;
- залучені ресурси.
Власні ресурси належать банкові, точніше його суб’єктам - власникам
майна банку (засновникам, пайовикам) і складаються з наступних складових:
статутний фонд (капітал) – сума вкладень, зроблених акціонерами чи
сума пайових внесків засновників, що визначається в момент утворення
(реєстрації) банку, записана в його статуті й фактично внесена ними.
Статуний капітал (його розмір) може змінюватися в результаті збільшення сум
засновницьких внесків, випуску додаткових акцій, прийняття нових пайовиків
або їхнього виходу при обов’язковій переєстрації фонду. Внески у статутний
фонд банку дозволяється робити не тільки грошовими коштами, а й основними
засобами;
прибуток – перевищення сум доходів над видавтками. В банківському
бухобліку розрізняють балансовий і чистий прибуток. Банківський прибуток
підлягає оподаткуванню. Чистий прибуток залишається в розпорядженні банку і
утворюється як різниця між сумою балансового пибутку й сумо. Податку з
прибутку;
резервний фонд – кошти, що утворюються в результаті рентабельної
роботи банку, адже він формується за рахунок прибутку. Цей фонд
використовується для покриттЯ збитків, видатків, платежів, непередбачених і
не врахованих у кошторису видатків банку. Резервний фонд використовують
також на сплату дивідедів по привілейованих акціях, по яких встановлено
обов’язковий фіксований дохід (в разі відсутності в банку прибутку для цих
сплат).
спеціальні фонди – сум відшкодованих витрат на заздалегідь придбані
основні засоби і МШП, включені в видатки банку в вигляді зносу
(амортизації) по основних засобах і МШП, або суми додаткового капіталу,
утвореного в результаті переоцінки основних засобів та інших причин
(різниця від продажу власних акцій за ціною вище номіналу);
фонди економічного стмулювання (ФЕС) – кошти, що утворюються на
розвиток виробничо-технічного потенціалу банку й на створення бази
соціального захисту колективу – співробітників банку. Фактично вони
складаються з фонду накопичення й фонду споживання.
Залучені ресурси надходять до банку з боку, До них належать:
- грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточних рахунках
клієнтів;
- грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними
особами;
- одержані міжбанківські кредити;
- зобов’язання банку по сумах нарахованих, но несплачених, заборгованість
бюджетові (податки та інші платежі). Заборгованість органам соціального
страхування і забезпечення (відрахування до Пенсійного фонду),
заборгованість по заробітній платі спрівробітникам, борг постачальникам
послуг та матеріалів тощо.
Всі види ресурсів банку становлять його пасив.
Третьою групою об’єктів бухобліку в банку є його функціональні
обов’язки. Вони є основною діяльністю банку, яка зводиться до виконання
передбачених ліцензією НБУ прав на ведення розрахункових, касових,
кредитних та ін. операцій. Здійснення банком своїх функціональних
обов’язків вимагає з боку банку витрат (видатків) з утримання будов,
обладнання, з їх ремонту, утриманню охорони, персоналу, витрат на рекламу,
відрядні видатки тощо. Всі ці видатки є об’єктами бухобліку. Також
необхідні постійний облік і контроль доходів, одержаних банком в вигляді
платежів клІєнтів та інших позичальників за надані ним послуги й виконані
для них роботи. Видатки входять до складу активу балансу, доходи – до
пасиву.
Нарешті, останньою групою об’єктів бухобліку в банку є фінансові
результати статутної діяльності. Вони дозволяють контролювати й аналізувати
склад прибутків і збитків банку від основної діяльності, а також доходів і
видатків, які одразу відносять чи до складу збитків, чи прибутків (одержані
й сплачені штрафи, суми викрадень і розтрат тощо). Тривалий збиток як
результат статутної діяльності неможливий, бо він веде до банкрутства
(якщо видатки банку перевищують його доходи).
При обчисленні фінансового результату діяльності банку враховують
весь обсяг одержаних доходів і зроблених видатків оборотами, що зростають
як за звітний квартал, так і за звітний рік, що й дозволяє обислювати
балансовий прибуток чи збиток.
Прибуток являє собою статтю пасиву балана, а збиток – статтю
активу.
“Всі зміни у складі коштів банку та їхніх джерел (ресурсів),
формування доходів, видатків банку, виявлення фінансових результатів
відбуваються внаслідок певних банківських операцій (угод). Банківська
операція, або угода, - кожен факт, що відбувся, оформлений документом,
такий, що викликає зміни як у діяльності банку, так і в його балансових
показниках” [1,8].
Ситуаційне завдання
Завдання 1.
Зробити бухгалтерські записи по внутрішньобанківських операціях:
1. Перераховано аванс підприємству зв’язку (рахунок № 26002700)
на телеграфні витрати – 350 грн.
2. Видано з каси на службове відрядження працівнику банку
Іванову І.А. – 802 грню
3. Видано аванс працівнику комерційного банку Антипову Л.В. на
придбання канцелярських товарів – 250 грн.
4. Нараховано за послуги за інкасацію торговельної виручки
універмагу (рахунок № 135855572) за квартал – 1500 грн.
5. Нараховано заробітну плату персоналу банку за другу половину
червня 1999 р.:
до видачі – 25400 грн.;
відрахування із заробітної плати – 2861 грн.
6. Видано короткострокову позику – 5000 грн.
7. Видано готівку по чеку – 1500 грн.
|№ |Документ та зміст |Сума |Номер рахунка |Тип |
|п.п.|господарської діяльності | | |господар-ськи|
| | | | |х операцій |
| | | |Дебет |Кредит | |
|1. |Перераховано аванс |350 |970 |161 | |
| |підприємству зв’язку на | | | | |
| |телеграфні витрати (рахунок | | | | |
| |№ 26002700) | | | | |
| 2. |Розхідний касовий ордер |802 |904/71 |031 |I |
| |Видано з каси на службове | | | | |
| |відрядження працівнику банку| | | | |
| |Іванову І.А. | | | | |
|3. |Розхідний касовий ордер |250 |904/71 |031 |I |
| |Видано аванс прцівнику | | | | |
| |комерційного банку Антипову | | | | |
| |Л.В. на придбання | | | | |
| |канцтоварів | | | | |
|4. |Нараховано за послуги за |250 |904/71 |031 |I |
| |інкасацію торговельної | | | | |
| |виручки універмагу за | | | | |
| |квартал (рахунок № 13585572)| | | | |
|5. |Меморіаль-ний ордер та | 25400 |971 |904/70 |III |
| |розрахункові відомості |2861 |904/70 |904/68 |II |
| |Нараховано зарплату | | | | |
| |персоналу банку за другу | | | | |
| |половину червня 1999 року | | | | |
| |До виплати | | | | |
| |Відрахування із зарплати | | | | |
|6. |Кредитний |5000 |477 |467 |III |
| |договір-розпорядження | | | | |
| |Видано короткострокову | | | | |
| |позику | | | | |
|7. |Чек № 502 |1500 |468 |161 |IV |
| |Видано готівку по чеку | | | | |
Список використаної літератури
1. Козлова Е.П., Галанина Е.Н. Бухгалтерский учёт в коммерческих банках. –
М.: Финанси и статистика, 1996.
Реферат на тему: Словарь нумизмата
УГЛЕРОД.
У
глерод (лат. Carboneum), С - химический элемент IV группы периодической
системы Менделеева. Известны два стабильных изотопа 12С (98,892 %) и 13С
(1,108 %).
Углерод известен с глубокой древности. Древесный уголь служил для
восстановления металлов из руд, алмаз - как драгоценный камень. Значительно
позднее стали применяться графит для изготовления тиглей и карандашей.
В 1778 К. Шееле, нагревая графит с селитрой, обнаружил, что при этом,
как и при нагревании угля с селитрой, выделяется углекислый газ. Химический
состав алмаза был установлен в результате опытов А.Лавуазье (1772) по
изучения горения алмаза на воздухе и исследований С.Теннанта (1797),
доказавшего, что одинаковые количества алмаза и угля дают при окислении
равные количества углекислого газа. Углерод как химический элемент был
признан только в 1789 А.Лавуазье. Латинское название сarboneum углерод
получил от сarbo — уголь.
Распространение в природе:
Среднее содержание углерода в земной коре 2,3*10-2 % по массе (1*10 –2 в
ультраосновных, 1*10 –2 в основных, 2*10 –2 в средних, 3*10 –2 в кислых
горных породах). Углерода накапливается в верхней части земной коры
(биосфере): в живом веществе 18 % углерода, в древесине 50 %, в каменном
угле 80 %, в нефти 85 %, антраците 96 %. Значит часть углерода литосферы
сосредоточена в известняках и доломитах.
Число собственных минералов углерода - 112; исключительно велико число
органических соединений углерода - углеводородов и их производных.
С накоплением углерода в земной коре связано накопление и многих других
элементов, сорбируемых органическим веществом и осаждающихся в виде
нерастворимых карбонатов и т.д.
По сравнению со средним содержанием в земной коре человечество в
исключительно больших количествах извлекает углерод из недр (уголь, нефть,
природный газ), т.к. эти ископаемые — основные источники энергии.
Углерод широко распространён также в космосе; на Солнце он занимает 4-е
место после водорода, гелия и кислорода.
Физические и химические свойства:
Известны четыре кристаллические модификации углерода: графит, алмаз, карбин
и лонсдейлит. Графит - серо-черная, непрозрачная, жирная на ощупь,
чешуйчатая, очень мягкая масса с металлическим блеском. При комнатной
температуре и нормальном давлении (0,1 Мн/м2, или 1кгс/см2) графит
термодинамически стабилен. Алмаз - очень твердое, кристаллическое вещество.
Кристаллы имеют кубическую гранецентрированную решетку: а=3,560(. При
комнатной температуре и нормальном давлении алмаз метастабилен. Заметное
превращение алмаза в графит наблюдается при температурах выше 1400(С в
вакууме или в инертной атмосфере. При атмосферном давлении и температуре
около 3700(С графит возгоняется. Жидкий углерод может быть получен при
давлении выше 10,5 Мн/м2 (1051 кгс/см2) и температурах выше 3700(С. Для
твердого углерода (кокс, сажа, древесный уголь) характерно также состояние
с неупорядоченной структурой “аморфный” углерод, который не представляет
собой самостоятельной модификации; в основе его строения лежит структура
мелкокристаллического графита. Нагревание некоторых разновидностей
“аморфного” углерода выше 1500-1600(С без доступа воздуха вызывает их
превращение в графит. Физические свойства “аморфный” углерода очень сильно
зависят от дисперсности частиц и наличия примесей. Плотность, теплоемкость,
теплопроводность и электропроводность “аморфный” углерода всегда выше, чем
графита. Карбин получен искусственно. Он представляет собой
мелкокристаллический порошок черного цвета (плотность 1,9 - 2 г/см3).
Построен из длинных цепочек атомов С, уложенных параллельно друг другу.
Лонсдейлит найден в метеоритах и получен искусственно; его структура и
свойства окончательно не установлены.
Конфигурация внешней оболочки атома углерода 2s22p2. Для углерода
характерно образование четырех ковалентных связей, обусловленное
возбуждение внешней электронной оболочки до состояния 2sp3. Поэтому углерод
способен в равной степени как притягивать, так и отдавать электроны.
Химическая связь может осуществляться за счет sp3-, sp2- и sp- гибридных
орбиталей, которым соответствуют координационные числа 4,3 и 2. Число
валентных электронов углерода и число валентных орбиталей одинаково; это
одна из причин устойчивости связи между атомами углерода.
Уникальная способность атомов углерода соединяться между собой с
образованием прочных и длинных цепей и циклов привела к возникновению
громадного числа разнообразных соединений углерода, изучаемых органической
химией.
В соединениях углерод проявляет степени окисления -4; +2; +4. Атомный
радиус 0,77(,ковалентные радиусы 0,77(, 0,67(, 0,60( соответственно в
одинарной, двойной и тройной связях; ионной радиус С4- 2,60(, С4+ 0,20(.
При обычных условиях углерод химически инертен, при высоких температурах он
соединяется со многими элементами, проявляя сильные восстановительные
свойства.
Все формы углерода устойчивы к щелочам и кислотам и медленно окисляются
только очень сильными окислителями (хромовая смесь, смесь концентриров.
HNO3 и KCIO3 и др.). “Аморфный” углерод реагирует с фтором при комнатной
температуре, графит и алмаз - при нагревании. Непосредственно соединение
углерода с хлором происходит в электрической дуге; с бромом и йодом углерод
не реагирует, поэтому многочисленные углерода галогениды синтезируют
косвенным путем. Из оксигалогенидов общей формулы COX2 (где Х - галоген)
наиболее известная хлорокись COCI2 (фосген).
При температурах выше 1000(С углерод взаимодействует со многими
металлами, давая карбиды. Все формы углерода при нагревании
восстанавливают окислы металлов с образованием свободных металлов (Zn, Cd,
Cu, Pb и др.) или карбидов (CaC2, Mo2C, WC, TaC и др.). Углерод реагирует
при температурах выше 600 - 800(С с водяным паром и углекислым газом.
Все формы углерода нерастворимы в обычных неорганических и органических
растворителях, но растворяются в некоторых расплавленных металлах
(например, Fe, Ni, Co).
Народнохозяйственное значение:
Углерод определяется тем, что свыше 90 % всех первичных источников
потребляемой в мире энергии приходится на органическое топливо,
главенствующая роль которого сохранится и на ближайшие десятилетия,
несмотря на интенсивное развитие ядерной энергетики. Только около 10%
добываемого топлива используется в качестве сырья для основного
органического синтеза и нефтехимического синтеза, для получения пластичных
масс и др.
Углерод в организме:
Углерод - важнейший биогенный элемент, составляющий основу жизни на Земле,
структурная единица огромного числа органических соединений, участвующих в
построении организмов и обеспечении их жизнедеятельности (биополимеры, а
также многочисленные низкомолекулярные биологически активные вещества -
витамины, гормоны, медиаторы и др.). Значительную часть необходимой
организмам энергии образуется в клетках за счет окисления углерода.
Возникновение жизни на Земле рассматривается в современной науке как
сложный процесс эволюции углеродистых соединений.
Уникальная роль углерода в живой природе обусловлена его свойствами,
которыми в совокупности не обладает ни один другой элемент периодической
системы. Между атомами углерода, а также между углеродом и другими
элементами образуются прочные химические связи, которые, однако, могут быть
разорваны в сравнительно мягких физиологических условиях (эти связи могут
быть одинарными, двойными и тройными). Способность углерода образовывать 4
равнозначные валентные связи с другими атомами. Углерод создает возможность
для построения углеродных скелетов различных типов - линейных,
разветвленных, циклических. Показательно, что всего три элемента - С, О, Н
- составляют 98 % общей массы живых организмов. Этим достигается
определенная экономичность в живой природе: при практически безграничном
структурном разнообразии углеродистых соединений небольшое число типов
химических связей позволяет на много сократить количество ферментов,
необходимых для расщепления и синтеза органических веществ. Особенности
строения атома углерода лежит в основе различных видов изомерии
органических соединений (способность к оптической изомерии оказалась
решающей в биохимической эволюции аминокислот, углеводов и некоторых
алкалоидов).
Согласно гипотезе А. И. Опарина, первые органические соединения на Земле
имели абиогенное происхождение. Источниками углерода служили (СН4)и
цианистый водород (HCN),содержавшиеся в первичной атмосфере Земли. С
возникновением жизни единственным источником неорганического углерода, за
счет которого образуется всё органическое вещество биосферы, является
углерода двуокись (СО2),находящийся в атмосфере, а также растворенная в
природных водах в виде НСО3. Наиболее мощный механизм усвоения
(ассимиляция) углерода (в форме СО2) - фотосинтез - осуществляется
повсеместно зелеными растениями. На Земле существует и эволюционно более
древний способ усвоения СО2 путем хемосинтеза; в этом случае микроорганизмы
- хемосинтетики используют не лучистую энергию Солнца, а энергию окисления
неорганических соединений. Большинство животных потребляют углерод с пищей
в виде уже готовых органических соединений. В зависимости от способа
усвоения органических соединений принято различать автотрофные организмы и
гетеротрофные организмы. Применение для биосинтеза белка и других
питательных веществ микроорганизмов, использующих в качестве единственного
источника углерода, углеводороды нефти, - одна из важных современных научно
- технических проблем.
Помимо стабильных изотопов углерода, в природе распространен радиоактивный
14С (в организме человека его содержится около 0,1мккюри). С использованием
изотопов углерода в биологических и медицинских исследованиях связаны
многие крупные достижения в изучении обмена веществ и круговорота углерода
в природе. Так, с помощью радиоуглеродной метки была доказана возможность
фиксации Н14СО3 растениями и тканями животных, установлена
последовательность реакции фотосинтеза, изучен обмен аминокислот,
прослежены пути биосинтеза многих биологически активных соединений и т. д.
Применение 14С способствовало успехам молекулярной биологии в изучении
механизмов биосинтеза белка и передачи наследственной информации.
Определение удельной активности 14С в углеродсодержащих органических
остатках позволяет судить об их возрасте, что используется в палеонтологии
и археологии.
-----------------------
[pic]
| |
