|
Реферат: Режим оподаткування капітального будівництва (Налоги)
П Л А Н
I. Теоретичне питання: Режим оподаткування капітального будівництва.
II. Задачі.
Режим оподаткування капітального будівництва.
Режим оподаткування капітального будівництва встановлено у Законі
України "Про оподаткування прибутку підприємств", де в пункті 1.28 дається
визначення поняттю інвестиція: “ Інвестиція - господарська операція,
яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів,
корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції”, а в пп.
1.28.1 надано формулювання капітальної інвестиції: “Під капітальною
інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає
придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших
основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації
згідно з цим Законом”. Для забезпечення правильного режиму оподаткування
капітального будівництва у розділі 5, п. 5.3.2 приведено склад валових
витрат, до яких включено наступне: “Придбання, будівництво,
реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та
витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, згідно з Cт. 8 і
9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону”. Стаття 8 п. 8.1.1 закону дає
визначення амортизації: “Під терміном "амортизація" основних фондів
і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на
їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого
прибутку платника податку у межах норм амортизаційних
відрахувань, установлених цією статтею”. Пункт 8.1.2 детально розписує, які
витрати підлягають амортизації: "Амортизації підлягають витрати на:
. самостійне виготовлення основних фондів для власних
виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати
працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних
фондів;
. проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших
видів поліпшення основних фондів”.
І навпаки в п. 8.1.3 приведені витрати платника податку, що не
підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат, в
особистості на придбання основних фондів або нематеріальних активів з
метою їх, подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у
виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів,
призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, а також
утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.
У пункті 8.1.4 вказуються витрати, що не підлягають амортизації та
провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: “...витрати
бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих
будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів та
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг
загального користування..” Надалі у п. 8.2 дається визначення основних
фондів та їх, груп, особисто в п. 8.2.1 сказано наступне: Під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у
виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який
перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у
зв'язку з фізичним або моральним зносом із зауваженням: “Ця стаття не
регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника
податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених
згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних
та швидкозношуваних предметів”.
Основні фонди в капітальному будівництві в свою чергу до віднесені до
таких груп: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та
передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини
(квартири й місця загального користування), до того ж також існує група 3
– це будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1. Далі в пп. 8.3
та 8.3.1. приведено порядок визначення та нарахування сум
амортизаційних відрахувань і вказуються суми амортизаційних відрахувань
звітного періоду, вони визначаються шляхом застосування норм
амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості
груп основних фондів на початок звітного періоду.
Необхідно відмітити, що суми амортизаційних відрахувань вилученню
до бюджету не підлягають. В п. 8.3.2 приводиться балансова вартість
групи основних фондів на початок звітного періоду, яка розраховується за
формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де Б(а) - балансова вартість
групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував
звітному;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення
капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень
основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом
періоду, що передував звітному;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що
передував звітному.
Дуже важливим є наступний п. 8.3.3 в якому визначаються коефіцієнти
індексації балансової вартості груп основних фондів: “Платники податку
всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію
балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на
коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) -
110]:100, де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами
якого провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці,
індексація не провадиться.
У тому разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації,
такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі,
що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних
фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із
застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої
групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.
Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів
платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка
дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації
відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми
капітального доходу такої групи (нематеріального активу).
При застосуванні прискореного методу амортизації, визначеного
підпунктом 8.6.2 цієї статті, коефіцієнт індексації не
застосовується”. Далі в пп. 8.3.4 та 8.3.5 визначається порядок ведення
обліку балансової вартості основних фондів для 1 групи: “Облік
балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення
групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх
структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей
окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості основних
фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за
сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно
від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий
облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що
входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, із метою
оподаткування не ведеться”
У свою чергу в п. 8.3.6 сказано про те, що про порядок бухгалтерського
обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється
Міністерством фінансів України в пп. 8.3.7 і 8.3.8 стосовно амортизації
основних фондів: “Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1
провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого
об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами
відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється
до нуля. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення
балансовою вартістю групи нульового значення”.
Далі, в п. 8.4.2 читаємо: “У разі здійснення витрат на самостійне
виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих
потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується
на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що
пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат
на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела
фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у
разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований
платником податку на додану вартість”.
Зворотне введення основних фондів після проведення їх,
капітального ремонту, реконструкції або модернізації здійснюється у
порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті. Важливим також є
положення підпункту 8.4.5. що вказує на таке: “У разі виведення з
експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його
ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за
рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова
вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля.
При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються”. Наступне необхідне
зауваження приводиться у п. 8.4.6 цієї статті: “У разі виведення з
експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх,
ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та
консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України
балансова вартість груп не змінюється”. І наприкінці, п. 8.4.7. стосовно
фондів груп 2 і 3 основних фондів , в разі якщо вони не містять
матеріальних цінностей: “Якщо на початок звітного кварталу групи 2 і 3
основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої
групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного
періоду. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після
проведення їх капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує
баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних із цими роботами”.
Принциповим є положення п. 8.7 стосовно поточного і капітального
ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та
інших видів поліпшення основних фондів. В п. 8.7.1 вказано: “Платники
податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат
будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у
сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості
груп основних фондів на початок звітного року.
Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на
збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого
об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за
нормами, передбаченими для відповідних основних фондів”.
Також дуже важливим для розгляду питання щодо режиму оподаткування
капітального будівництва є Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок
на прибуток підприємств і організацій” (із змінами і доповненнями,
внесеними Декретом КМ № 28-93 від 19 березня 1993 року), де в особистості
у Ст. 7. Пільги щодо податку є таке: “1. При обчисленні податку із прибутку
оподатковуваний прибуток зменшується на: “...б) суму прибутку,
використаного на реконструкцію і модернізацію активної частини
виробничих фондів, на нове будівництво, розширення, введення і
освоєння нових потужностей по виробництву товарів (робіт, послуг). Вказана
пільга надається тим підприємствам, які повністю використали на цю мету
амортизаційні відрахування й залишки невикористаного прибутку минулих
років”.
Задача №1
Чоловік приватного підприємця громадянки Сусіль підвіз до ринку свою
дружину й речі на автомобілі, що був зареєстрований на його ім'я.
Працівники податкової міліції наклали штраф у розмірі 15 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян на громадянина Сусіль за здійснення перевезень
вантажів без відповідної ліцензії, а також штраф у розмірі 15 не
оподатковуваних мінімумів доходів громадян на громадянку Сусіль за не
включення в декларацію даних про використання найманого автотранспорту для
підвезення вантажів до ринку.
Дайте правову оцінку склавшійся ситуації.
Якщо допустити те, що приватний підприємець гр. Сусіль є платником
єдиного податку (ПЄП), (в умовах задачі не вказано саме який спосіб
оподаткування, ліцензування вона використовує), тоді накладений штраф
працівниками податкової міліції можна вважати цілком правильними, оскільки
в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, суспільного харчування й послуг" від 6 липня 1995 року №
265/95-ВР. У Ст. 6 цього Закону визначено: "облік товарних запасів фізичною
особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться в порядку,
визначеному чинним законодавством... Облік ведеться з урахуванням
особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва”.
Передбачається, що облік товарів повинний відбиватися в Книзі Ф № 10. Однак
ПЄП зобов'язані заповнювати тільки чотири графів із цієї книги: період
обліку; виторг від реалізації продукції, товарів, робіт послуг; витрати на
виробництво продукції; чистий доход. Таким чином, ПЄН не відбиває в Книзі Ф
№10 прихід товару і не фіксує вид і реквізити первинних прибуткових
документів. Але, якщо ПЄП не буде мати документів, що підтверджують
зроблені їм записи в Книзі, він буде нести адміністративну
відповідальність, згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України
Ст. 164-2 “Порушення законодавства з фінансових питань”, тягнуть за собою
накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів.
Що стосується чоловіка гр. Сусіль на якого було накладено штраф у
розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і оскільки він під
час перевірки не мав відповідної ліцензії, або інших документів, що
наприклад підтверджують його льготи, згідно Ст. 14, пп. 3,4 Закону України
“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”, то згідно положень Кодексу про
адміністративні правопорушення України Ст. 164-2 “Порушення законодавства з
фінансових питань”, тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15
неоподатковуваних мінімумів, тобто дії працівників податкової міліції
можна вважати цілком правильними.
Задача №2
Мінекобезпеки України у відповідності з Постановою Кабінету міністрів
України “Про оновлення парку автомобілів центральними та місцевими органами
виконавчої влади, установами та організаціями, що належать до сфери
управління і фінансуються з державного бюджету” придбало автомобілі. Кошти
на придбання автомобілів було виділено з Державного бюджету України.
До Вашої юридичної фірми звернувся Головний бухгалтер Мінекобезпеки
України із проханням дати пояснення чи повинно міністерство в такому
випадку сплачувати ПДВ?
Відповідь. Для вирішення цього питання, неможливо скористатися Постановою
Кабінету міністрів України “Про оновлення парку автомобілів центральними та
місцевими органами виконавчої влади, установами та організаціями, що
належать до сфери управління і фінансуються з державного бюджету” оскільки
вона скасована іншою Постановою Кабінету міністрів України “Про
організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель” від
27 вересня 2000 р. № 1469.
Дати відповідь на це питання, можна скориставшись Ст. 1 Закону
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від
22.02. 2000 р. № 1490-III, де дано визначення по-перше органів державної
влади: “органи державної влади - орган законодавчої влади,
міністерства, інші центральні чи місцеві органи виконавчої влади, органи
судової влади чи прокуратури”, а по-друге, дається визначення терміну
державних коштів: ”державні кошти - кошти Державного бюджету України,
бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних
цільових фондів, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні
ресурси”. Ці визначення дають можливість в свою чергу спираючись на статті
іншого Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції
1997 р., дати пряму відповідь на це питання.
Згідно вищеназваного Закону України“ Про оподаткування прибутку
підприємств” в п. 7.11. “Оподаткування неприбуткових установ і
організацій”, а також у п. 7.11.1, в якому мова йдеться про застосування
статті до неприбуткових установ і організацій, які є: “...а) органами
державної влади України, органами місцевого самоврядування та
створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок
коштів відповідних бюджетів”, і далі в п. 7.11.2 сказано наступне: “Від
оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у
абзаці "а" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які
надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи
добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які
надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості
отриманих державних послуг.
В результаті, виходячи з положень пп. 7.11.1 та п. 7.11.2, Ст. 7
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997
р., Мінекобезпеки України не повинно сплачувати ПДВ, тому що вказане
міністерство є неприбутковою організацією, тобто фінансується Державним
бюджетом України, а також те, що придбання автомобілів проводилося у
відповідності до діючої на той час Постанови Кабінету Міністрів України
“Про оновлення парку автомобілів центральними та місцевими органами
виконавчої влади, установами та організаціями, що належать до сфери
управління і фінансуються з державного бюджету”.
Задача №3
На ЗАТ “Шао” з 01.06. 1999 р. по 20.06. 1999 р. було проведено
перевірку за період з 01.01. 1998 р. по 01.06. 1999 р. Під час проведення
перевірки було встановлено, що ЗАТ “Шао” несвоєчасно подало податкову
декларацію за 3 квартал 1998 р. та не подало декларацію за 1 квартал 1999
р.
Яка відповідальність буде застосована до ЗАТ “Шао” та його посадових
осіб?
Відповідь. Неподання декларації про доходи чи прибутки містить в собі
навмисне ухилення від сплати податків, тобто підприємство працює, отримує
прибутки, однак декларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути також
випадки, коли ухилення від сплати обов‘язкових платежів сталось тоді, коли
в особи не було умислу на несплату їх. У цьому разі вона може бути
притягнута лише до адміністративної відповідальності за невчасне подання
документів, пов‘язаних з обчисленням і сплатою обов‘язкових платежів. Ось
чому відповідальність за вказане порушення, а саме несвоєчасне подання
податкової декларації передбачена у відповідності із Ст. 20 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р.
згідно якої платники податку, котрі не подали або невчасно подали до
податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток,
платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у
розмірі 10% суми нарахованого податку на кожний випадок порушення. Для всіх
видів податків, зборів, інших обов‘язкових платежів відповідними
нормативними актами визначено терміни їх, сплати. З моменту закінчення
визначених термінів настають наслідки у вигляді ненадходження коштів до
бюджетів та державних цільових фондів.
Порядок і строки сплати інших податків встановлюються також іншими
декретами Кабінету Міністрів України, наприклад, “Про акцизний збір”, “Про
місцеві податки і збори”, “Про податок на прибуток підприємств і
організацій”, “Про податок на добавлену вартість” і таке інше.
Але якщо в процесі перевірки було встановлено, що підприємство, його
посадові особи умисно приховували свої доходи від оподаткування, тоді їх,
дії підпадають під кваліфікацію Ст. 212 КК України. Порушення встановленого
порядку і строків подання декларацій про доходи і несплата податків є
обктивною стороною діяння, передбаченого ч. 1 Ст. 212 КК України. Для
кваліфікації діяння за ч. 1 Ст. 212 КК України досить встановити і
доказати, що декларація не була подана в установлений строк умисно, і що з
цієї причини податок не було сплачено. Приховування (заниження) об‘єктів
оподаткування є способом зменшення платежів або способом ухилення від
сплати податків частково чи у повному обсязі. Значних розмірів визнається
шкода, яка у тисячу і більше разів перевищує встановлений законодавством
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Із ч. 4 Ст. 212 КК України витікає, що особа, яка вперше вчинила
ухилення від сплати податків, звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо вона до притягнення до відповідальності сплатила
податки (збори), а також відшкодувала шкоду завдану державі несвоєчасною
сплатою (фінансові санкції, сплата пені).
Заподіяння несплатою податків менших розмірів, тягне за собою
адміністративну відповідальність. Згідно з ч. 7 Ст. 25 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р. на посадових осіб
винних у несплаті податків, приховуванні (заниженні) доходу або об‘єктів
оподаткування, накладається адміністративний штраф у розмірі
середньомісячної заробітної плати, а за такі самі дії, вчинені протягом
року після накладення адміністративного стягнення, - у розмірі двох
середньомісячних заробітних плат.
Тобто, якщо перевіркою буде встановлено, те, що ЗАТ “Шао” ненавмисно
затримало подачу декларації про доходи за 3 квартал 1998 р., і не подало
декларацію за I квартал 1999 р., то тоді на нього буде накладено фінансові
санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% суми нарахованого податку на кожний
випадок порушення, що є у відповідності із Ст. 20 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” в редакції 1997 р.
Для посадових осіб ЗАТ “Шао”, якщо несплачені податки були невеликих
розмірів, їхні дії підпадають під адміністративну відповідальність
передбачену ч. 7 Ст. 25. Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” в редакції 1997 р., і на них накладається адміністративний
штраф у розмірі середньомісячної заробітної плати, а за такі самі дії,
вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення, - у
розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
В разі, якщо, як це вже наводилося вище, буде встановлено умисне
ухилення від сплати податків посадовими особами цього підприємства, їх дії
будуть кваліфікуватися згідно норм Кримінального Кодексу України, а саме у
відповідності до Ст. 212 “Ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов‘язкових платежів”. Згідно норм цієї статті передбачено покарання за ч.
1 Ст. 212 КК – штрафом від трьохсот до п‘ятисот неоподаткованих мінімумів
доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 Ст. 212 КК – штрафом від
п‘ятисот од двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до
п‘яти років з позбавленням права обіймати певні засади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років; за ч. 3 212 КК – позбавленням волі на
строк від п‘яти до десяти років та позбавленням права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією
майна”.
Задача №4
Підприємство надало фінансову допомогу неприбутковій організації у
сумі 20 тис. грн. і віднесло дану суму на витрати. Податковий інспектор,
який провадив документальну перевірку, наклав штраф на підприємство, за
неправильність ведення бухгалтерського обліку у розмірі 100 не
оподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До Вашої юридичної фірми звернувся директор підприємства з проханням
дати відповідь на питання:
. в яких випадках фінансову допомогу можна віднести на витрати;
. чи повинно підприємство сплачувати штраф?
Відповідь. 1) Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” в редакції 1997 р. в Ст. 5 дається визначення валових витрат,
а саме в пп. 5.2.2, де сказано: “Суми коштів або вартість майна,
добровільно перерахованих (переданих) до державного бюджету України або
бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках,
визначених у пункті 7.11.1 “Ця стаття застосовується до неприбуткових
установ і організацій, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого
самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що
утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями,
створеними у порядку, визначеному законом для проведення
благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями,
створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої,
аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової
діяльності, а також творчими спілками;
в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку,
визначеному законом;
г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту
юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку
згідно з нормами відповідних законів;
д.) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб,
створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються
лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять
підприємницької діяльності, за винятком отримання
пасивних доходів;
е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку,
передбаченому законом”.
Пункт 7.11.2 Ст. 7 закону визначає порядок звільнення від
оподаткування доходів неприбуткових організацій: “Від оподаткування
звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "а"
підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять:
а) безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи
добровільних пожертвувань; б) пасивних доходів; в) коштів або майна,
які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація
вартості отриманих державних послуг” і далі продовжує в п. 7.11.3 Від
оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених
в абзаці "б" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:
а) коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді
безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; б)
пасивних доходів; в) коштів або майна, які надходять таким
неприбутковим організаціям, від проведення їх, основної діяльності, з
урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті і далі в п. 7.11.4. Від
оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених
в абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:
коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у
вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші
потреби, передбачені законодавством;
пасивних доходів, отриманих із джерел, визначених
законодавством про кредитні спілки та пенсійні фонди, продовження в п.
7.11.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій,
визначених у абзаці "г" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді коштів або
майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення
їх, основної діяльності та у вигляді пасивних доходів, в п. 7.11.6. Від
оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у
абзаці "д." підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: а) разових або
періодичних внесків засновників; б) пасивних доходів і напри кінець п.
7.11.7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій,
визначених в абзаці "е" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: а) коштів
або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної
фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; б) будь-яких інших
доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів. Це те, що
стосується оподаткування неприбуткових організацій.
Порядок звільнення від оподаткування визначено також Законом України “Про
податок на додану вартість” у Ст. 5 пп. 5.1.21 подання благодійної
допомоги, а саме безоплатна передача товарів (робіт, послуг) особам,
визначеним абзацами "а" і "б" підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" з метою їх, безпосереднього
використання у благодійницьких цілях, а також операції з безоплатної
передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам) благодійної
допомоги відповідно до законодавства. ( Абзац перший підпункту 5.1.21
пункту 5.1 Ст. 5 в редакції Закону “Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань оподаткування” № 1523-III від
02.03.2000). Під безоплатною передачею слід розуміти надання товарів
(робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги без будь-якої
грошової, матеріальної або інших видів компенсацій благодійній
організації такими отримувачами або іншими особами, пов'язаними з ними.
Порушення цього правила прирівнюється до навмисного ухилення від
оподаткування.
2) Фінансову допомогу неприбутковій організації, що люб‘язно надало
підприємство у сумі 20 тис. грн. можна віднести на валові витрати тільки
за умови укладання договору з цією організацією про надання благодійної
допомоги. Згідно пп.5.2.2 п.5.2 Ст. 5 “Про оподаткування прибутку
підприємств” в редакції 1997 р. суми засобів, добровільно перерахованих до
неприбуткових організацій, у випадках, передбачених у п. 7.11 зазначеного
Закону, але не більш 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного
періоду відносяться до складу валових витрат підприємства (по роз'ясненню
ДПАУ в даному підпункті поняття “попереднього звітного періоду” адекватно
поняттю “попереднього звітного року”).
При виконанні цієї умови (укладення договору), а також якщо сума
фінансової допомоги не перевищуватиме 4% оподатковуваного прибутку
попереднього звітного періоду, то підприємство не повинно сплачувати штраф,
а якщо договір відсутній, або сума допомоги перевищуватиме 4%, тоді
підприємство вимушене буде сплатити штраф.
Література
1. Кримінальний кодекс України від 5.04. 2001р. “Одісей” -Х.; 2001.
2. Кодекс України “Про адміністративні правопорушення” Закон України №
бн від 1.06. 1985р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). –1984.
–додаток до № 51. –Ст. 1122.
3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12. 1994
р. в редакції Закону від 22.05. 1997 р. // ВВР. –1997. - №27.
4. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг" від 6 липня 1995 року №
265/95-ВР.
5. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
від 18.02. 1997 р. // ВВР. № 15.
6. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти” від 22.02. 2000 р. № 1490-III.
7. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3.04. 1997 р. //
ВВР. 1997. -№27.
8. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України з питань оподаткування” № 1523-III від 02.03.2000 р.
9. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02. 1991 р. //
ВВР. –1991. -№16. Ст. 200.
10. Декрет Кабінету Міністрів України “Про організаційні заходи щодо
функціонування системи державних закупівель” від 27 вересня 2000 р. №
1469.
11. Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від
30.04.1993 р. // Голос України. –1993 р. – 21 травня.
12. Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від
20.05. 1993 р. // ВВР. –1993. -№19.
13. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток підприємств
і організацій”
14. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на добавлену вартість”
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Контрольна робота
З курсу «Податкове право»
Варіант №3
Виконав студент V курсу
Факультет Права
Група ЗСП-82
Сердюк Роман
Миколайович м. Київ, 2002 р.
Реферат на тему: Реформирование налоговой системы России
Введение 2
1. Теоретические основы налогов 3
1. Для чего нужны налоги 3
2. Налогооблагаемая база. 4
3. Критерии выбора и оптимизации налогов 4
2. Анализ налоговой системы России и ее проблем 6
1. Налоговая система РФ 6
1. Основные налоги в РФ 6
2. Структура налогов (косвенное – прямое налогообложение) 7
3. Распределение налогов между отраслями и бюджетами различных
уровней. 8
2. Основные проблемы налоговой системы России 11
1. Пределы налоговой нагрузки и наполняемость бюджета 11
2. Недостатки налоговой системы РФ 14
3. Методология и стратегия изменения системы налогообложения России 16
1. Подходы к повышению эффективности налоговой системы 16
1. Кривая Лаффера 17
2. Реформирование налоговой системы государством 18
3. Основные задачи налоговой реформы 20
4. Пример налоговой реформы в Аргентине 21
Заключение 22
Список литературы 23
Введение
Вопрос об изменении и реформировании налоговой системы России
актуален сейчас, как никогда. В данное время, когда в экономике наметился
потенциальный рост, нерешение этой проблемы приведет к тому, что все
действия предпринимателей и правительства по подъему экономики сведутся на
«нет», потому что, наверное, каждый россиянин знает, что налоги в России
большие и структура их неэффективна, но почему-то этот, вопрос из года в
год, не сходящий с уст политиков, упорно не разрешается.
Объектом изучения данного курсового проекта будет:
. налоговая система России и немного ФРГ, Аргентины и США
. структура налоговой системы России, взаимосвязь между налогами,
отраслевое и межбюджетное деление налоговой системы;
. связь налогов и других экономических процессов в стране.
. налоговая политика, проводимая правительством РФ в пост советское время.
Главная цель работы попытаться определить: существует ли универсальный
способ создания налоговой системы, а если нет, то какие действия необходимо
предпринять, чтобы эмпирически нащупать оптимум эффективности налоговой
системы, а также какова же все-таки должна быть налоговая система в России
(виды налогов, отраслевая и межбюджетная структура налогов, ставки
налогообложения)
Для этого необходимо рассмотреть следующие вопросы:
. Как формируется налоговая система страны (на каких принципах)
. Как сформирована она в России
. В чем ее принципиальное отличие от налоговых систем западных
стран.
. Какая методика необходима для построения плана развития
налоговой системы.
. Каковы основные действия на пути реформирования налоговой
системы в ближайшие 1-2 года.
1. Теоретические основы налогов
1.1. Для чего нужны налоги
В конце XVIII века английский экономист А. Смит сформулировал основные
требования к налоговой системе, которые признаются и сегодня. Речь идет о
том, что налоги не должны быть чрезмерно обременительными, должны быть
понятны налогоплательщикам, каждый налогоплательщик должен знать, какую
сумму, в какой срок ему необходимо уплатить и почему, налоги должны быть
справедливыми, при сходных обстоятельствах разные налогоплательщики должны
платить примерно одинаковые налоги, государство должно собирать налоги, не
расходуя на это слишком большие средства.
Основных функций налогов всего три: перераспределения, социальная и
фискальная.
Функция перераспределения заключается в том, что налоговая система
служит для изменения структуры экономики для их большего соответствия
стратегическим целям развития государства. При этом налоговая система не
должна осуществлять чрезмерное давления на одни сектора экономики за счет
ослабления налогового пресса на другие. Это послужит появлению ложной
рентабельности отрасли, что отрицательно скажется на неразвитом потенциале
других отраслей.
Социальная функция состоит в том, что, во-первых, прогрессивные налоги
на доходы выравнивают их у разных слоев населения, во-вторых, полученные
средства от сбора налогов идут на социальные нужды (образование, культура,
здоровье и т.д.). Здесь также нельзя увлекаться, так как чрезмерная
социализированность бюджета создает избыточный платежеспособный спрос, что
создает угрозу инфляции.
Фискальная функция налогов состоит в том, что налоги как основная
доходная статья бюджета должны его наполнять в полном объеме, чтобы
избежать его дефицит.
Становиться понятно, что гармоничное сочетание всех вышеперечисленным
функций налогов и создает эффективную налоговую систему. А чрезмерное
выделение одной из них приводит к плачевным результатам.
Многие видят в налогах лишь фискальный смысл, т.е. взимание
государством с физических и юридических лиц обязательных платежей (налогов)
для финансирования государственных расходов на здравоохранение,
образование, оборону, государственный аппарат и т.п. При этом упускается из
виду, что налоги служат также мощным экономическим регулятором, способным
влиять на все стороны хозяйственной и социальной жизни общества.
Налоговые поступления составляют преобладающую часть доходов бюджетов
всех уровней. Налоговая нагрузка на российскую экономику, по официальным
данным, составляет около 23-24% ВВП, а вместе с внебюджетными фондами
социального характера - более 30%. Это средняя цифра для стран,
сопоставимых с Россией по уровню экономического развития. Однако если
исключить из ВВП виртуальную составляющую, связанную с повсеместным
завышением цен на товары, реализуемые по бартеру, то налоговая нагрузка на
российскую экономику, по оценкам исследователей, составит 55-60% ВВП.
На величину налоговых поступлений в бюджет влияют объем производства
(реальный объем ВВП), индекс инфляции, дебиторская задолженность, недоимки
по платежам в бюджет, обменный курс национальной валюты и др. Важны также
техника исчисления и методы сбора налогов. Кроме того, в российской
налоговой системе слишком велики налоговые льготы, предоставляемые
исполнительной и законодательной властями, а также масштабы уклонения от
налогов.
Каждый из этих факторов по-своему и нередко противоречиво сказывается
на поступлении налогов. Так, рост производства ведет (при прочих равных
условиях) к увеличению сбора налогов в результате расширения
налогооблагаемой базы. А инфляция как уменьшает, так и увеличивает
налоговые поступления. В условиях инфляции прибыль предприятий завышается
из-за недооценки используемых в производстве материальных ресурсов и
амортизационных отчислений. При отсутствии систематической их переоценки
уменьшается база налога на имущество физических лиц и предприятий. С ростом
цен сокращается реальная величина необлагаемого минимума доходов физических
лиц.
1.2. Налогооблагаемая база
Важную роль в собиремости налогов и наполнении бюджета играет вид
налога, будь то косвенный налог, или прямой, или налог с капитала. Основной
вопрос здесь заключается в том, как собрать данный налог, как учесть
налогооблагаемую базу и как сделать ее прозрачной для федеральных органов.
Налогооблагаемая база - стоимостная, физическая или иная характеристика
объекта налогообложения. Эта база и порядок ее определения (исчисления)
устанавливаются по каждому налогу (сбору). Например, налогооблагаемая база
может рассчитываться на основе стоимостных характеристик (доход, прибыль,
цена реализации, прирост стоимости акций) или на нестоимостных (объем
автомобильного двигателя, площадь земельного участка, превышение выбросов
вредных веществ над предельно допустимыми нормами). Термин применяется и в
обобщенном смысле - как суммарная в денежном выражении потенциальная основа
налогообложения предприятия, региона или страны в целом.
Например, в ФРГ укрывается от налогообложения до 25% доходов. Однако
эта страна имеет развитую правовую систему, мощную, с солидным опытом
налоговую службу, стабильную социально-экономическую и политическую
ситуацию. В России, где всего этого нет, масштаб уклонения от налогов
оценить достоверно невозможно. Приблизительную оценку можно сделать,
сравнивая теоретическое налоговое бремя (при добросовестной уплате всех
налогов среднее предприятие обязано перечислять в бюджет 46% вновь
созданной стоимости) с фактическими поступлениями налогов в бюджет (в
федеральный - 9,1% официально учтенного ВВП, в консолидированный - 17-20%).
Разница в несколько раз между этими величинами образуется из-за тяжелого
экономического положения предприятий, использования льгот и повсеместного
уклонения от налогов. Такая ситуация свидетельствует с одной стороны о
чрезмерном налоговом прессе, а другой вскрывает методологическую
неполноценность налоговой системы (есть ненужные налоги, нет методики
вскрытия налогооблагаемой базы и т.д.).
1.3. Критерии выбора и оптимизации налогов[1]
Выбор наиболее приемлемой структуры налогов предполагает, что, если
одно из требований принимается в качества критерия оптимизации, то другие
должны учитываться в форме ограничений. Реальная налоговая система, не
будучи идеальной, с точки зрения какого-либо отдельного критерия,
рассматриваемого изолировано, может приближаться к оптимуму с позиции
баланса требований в рамках имеющихся возможностей.
Существенным и вместе с тем удобным для представления в количественной
форме является требование экономической нейтрализации, иными словами,
минимизация избыточного налогового бремени. Однако, проектируя любые
изменения в налоговой системе, имеет смыл ставить вопрос, какой из
приемлемых и практически осуществимых вариантов является наиболее
нейтральным, то есть порождает наименьшее избыточное бремя.
Практическая осуществимость вариантов зависит от того, какие виды
прямых и косвенных налогов удается собрать с помощью тех средств, которые
имеются в распоряжении государства.
Приемлемость вариантов определяется, с одной стороны, способностью
собрать необходимую сумму налоговых поступлений, а с другой – соответствием
принципам справедливости. Чем выше налоговые поступления, тем, при прочих
равных условиях, значительнее избыточное бремя. Требования справедливости,
если они предполагают достижение всеобшего равенства, также могут вступать
в конфликт со стремлением уменьшить избыточное бремя.
Следовательно, задача состоит с минимизации избыточного бремени
имеющихся в распоряжении государства налогов при заданной величине
налоговых поступлений и некоторых ограничениях на распределение доходов.
2. Анализ налоговой системы России и ее проблем
2.1. Налоговая система РФ
2.1.1. Основные налоги в РФ
Из всех налогов, действовавших последние годы в России (по разным
оценкам, их было от 30 до 150), наиболее серьезное значение имеют пять:
НДС, налог на прибыль, акцизы, подоходный налог на физических лиц, платежи
за недра и природные ресурсы, которые дают более 70% налоговых поступлений
в бюджеты всех уровней. Остальные можно вводить или отменять - от этого на
федеральном уровне ничего принципиально не изменится.
В России действуют примерно те же основные налоги, что и в западных
странах, но их соотношение существенно отличается. Доля подоходного налога
в первом полугодии 1998 г. в России составляла 13%, в европейских странах -
от 20 до 30%, налога на прибыль - соответственно 19% и от 5 до 10%,
таможенных пошлин - 6% и от 0,5 до 1,5%. Иными словами, там значительно
больше налогов платят физические лица, что свидетельствует о более высоких
уровнях благосостояния населения и налоговой культуры. Так, уплата
подоходного налога для жителей этих стран является едва ли не первой
гражданской обязанностью, ее выполнение строго контролируется, а
невыполнение сурово наказывается и осуждается обществом. К тому же
подоходный налог, который строится обычно по прогрессивной шкале (богатые
платят относительно больше, бедные - меньше), способствует выравниванию
доходов.
Налог на добавленную стоимость (самая большая доходная статья
федерального бюджета) в России впервые был введен в 1992 г. со ставкой 28%,
в последующие годы она снижалась, но оставалась выше, чем в других странах.
Объектами налогообложения являются обороты по реализации на территории
России товаров, выполненных работ и оказанных услуг. В облагаемый оборот
включаются любые денежные средства, если их получение связано с расчетами
по оплате товаров, работ, услуг.
Поскольку НДС заменил действовавший прежде налог с оборота, удалось
увеличить общий уровень налоговых изъятий и повысить стабильность
поступлений. Благодаря преемственности НДС по отношению к налогу с оборота
(по функциям) и по отношению к использовавшемуся в 1991 г. налогу с продаж
(по технике взимания) введение этого налога не потребовало значительных
изменений налоговой системы, вызвало минимально возможный в тех условиях
скачок общего уровня цен, прошло психологически относительно безболезненно.
Так как была установлена пониженная ставка на продукты питания, удалось
соблюсти социальную справедливость, тем более, что не было возможности за
короткий срок обеспечить адресную поддержку низкодоходных слоев населения.
Использование небольшого числа ставок (основная, пониженная и нулевая)
внесло лишь минимальные искажения в относительные цены. Положительно и то,
что техника взимания НДС препятствует уклонениям от его уплаты, обеспечивая
бюджетную отдачу и справедливость налоговой системы.
Акцизами облагаются товары особенно высокой рентабельности (водка,
ликероводочные изделия, пищевой спирт, табак, икра, автомобили, нефть,
нефтепродукты и др.). Правительство устанавливает их список и определяет
ставки в процентах от отпускной цены товаров, реализуемых изготовителями.
2.1.2. Структура налогов (косвенное – прямое налогообложение)
Структура налогов на доходы, капитал и потребление, % к итогу[2]
|Налоги |
|1994 г. |
|1995 г. |
|1996 г. |
|1997 г. |
|1998 г., |
| |
|Всего |
|100,0 |
|100,0 |
|100,0 |
|100,0 |
|100,0 |
| |
|Налоги на доходы |
|47,4 |
|41,3 |
|30,2 |
|29,9 |
|31,9 |
| |
|Налог на прибыль |
|34,9 |
|31,6 |
|19,3 |
|17,6 |
|19,1 |
| |
|Подоходный налог с физических лиц |
|12,5 |
|9,7 |
|10,9 |
|12,2 |
|12,8 |
| |
|Налоги на капитал |
|8,2 |
|9,6 |
|13,4 |
|16,9 |
|15,6 |
| |
|Налог на имущество предприятий |
|3,4 |
|4,2 |
|7,0 |
|7,5 |
|8,0 |
| |
|Платежи за пользование недрами и природными ресурсами |
|2,4 |
|3,2 |
|3,9 |
|6,6 |
|4,3 |
| |
|Прочие налоги на капитал |
|2,4 |
|2,2 |
|2,5 |
|2,1 |
|2,1 |
| |
| |
|земельный налог |
| |
| |
|1,2 |
|0,9 |
|1,0 |
|1,5 |
|1,5 |
| |
| |
|лицензионный сбор за право производства и торговли спиртными напитками |
|и пивом |
| |
| |
|0,1 |
|0,3 |
|0,3 |
|0,1 |
|0,2 |
| |
| |
|местные налоги и сборы с физических лиц |
| |
| |
|0,4 |
|0,4 |
|0,7 |
|0,6 |
|1,3 |
| |
| |
|госпошлины |
| |
| |
|0,3 |
|0,3 |
|0,3 |
|0,3 |
|0,3 |
| |
| |
|налог на операции с ценными бумагами |
| |
| |
|0,3 |
|0,2 |
|0,0 |
|0,1 |
|0,1 |
| |
| |
|налог на имущество физических лиц, включая налог на наследство |
| |
| |
|0,0 |
|0,1 |
|0,1 |
|0,1 |
|0,1 |
| |
|Налоги на потребление |
|44,5 |
|49,1 |
|56,4 |
|53,3 |
|52,5 |
| |
|НДС |
|23,8 |
|24,2 |
|25,9 |
|27,8 |
|26,5 |
| |
|Акцизы |
|4,8 |
|7,1 |
|10,1 |
|10,6 |
|11,2 |
| |
|Таможенные пошлины |
|4,1 |
|6,4 |
|8,8 |
|4,1 |
|5,7 |
| |
|Федеральный дорожные фонды |
|2,4 |
|2,6 |
|2,7 |
|2,7 |
|3,9 |
| |
|Прочие налоги на потребление |
|9,4 |
|8,9 |
|9,0 |
|8,1 |
|5,2 |
| |
| |
|спецналог |
| |
| |
|3,7 |
|2,7 |
|1,1 |
|0,4 |
|- |
| |
| |
|транспортный налог |
| |
| |
|0,7 | |
