|
Реферат: Защита чести, достоинства и деловой репутации (Право)
СОДЕРЖАНИЕ:
Введение
Глава 1. Конституционные основы защиты прав и свобод граждан.
Глава 2. Честь, достоинство и деловая репутация как правовые категории.
§1. Понятие чести, достоинства и деловой репутации.
§2. Право на честь, достоинство и деловую репутацию.
Глава 3. Порядок защиты чести достоинства и деловой репутации.
§1. Право на опровержение сведений порочащих честь, достоинство и
деловую репутацию.
§2. Проблемы возмещения морального вреда.
Заключение.
Литература
ВВЕДЕНИЕ
В современных условиях защита прав человека все более очевидно
становится одной из доминант общественного прогресса, основой которого
является общечеловеческий интерес, приоритет общечеловеческих ценностей.
Подлинный прогресс невозможен без должного обеспечения прав и свобод
человека, в том числе права на честь, достоинство и деловую репутацию.
Ни одно государство не в состоянии не замечать при принятии тех или
иных решений проблемы защиты прав человека. Без этого невозможно заложить
нравственную и политическую основу нашего будущего. У общества нет
будущего, если оно не уважает права и свободы личности. Право на честь,
достоинство, деловую репутацию является важнейшей социально-правовой
ценностью и потребностью для любого государства и общества. Очень важно при
этом создать подлинно правовое государство, ибо правовое государство и
права человека неотделимы друг от друга:
правовое государство - гарантия реальности прав человека в плане их защиты
от нарушений, а права человека - своеобразное гуманистическое, человеческое
измерение правовой государственности.
Закрепление прав и свобод человека в Основном Законе страны –
Конституции РФ от 12.12.1993г. гласит «Человек его права и свободы являются
высшей ценностью. Признание, соблюдение и защита прав и свобод человека и
гражданина – обязанность государства».
В наши дни реальность прав человека в России должна рассматриваться
как своего рода показатель гуманизма общества, социального строя и как
критерий оценки действий законодательной и исполнительной власти.
Данная дипломная работа посвящена одному из многих неимущественных
прав -–праву на честь, достоинство и деловую репутацию. Она состоит из
введения, трех глав и заключения.
В первой главе рассматриваются конституционные основы защиты прав и
свобод граждан.
Во второй главе рассматривается вопрос о понятиях чести, достоинства и
деловой репутации.
В третьей главе рассматриваются вопросы о понятиях гражданско-правовой
защиты чести, достоинства, деловой репутации. Также рассматривается вопрос
возмещения неимущественного (морального) вреда, как меры социальной защиты.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
В Российской Федерации признаются и гарантируются права и свободы
человека и гражданина согласно общепризнанным принципам и нормам
международного права и в соответствии с Конституцией Российской Федерации.
Права и свободы человека и гражданина определяют смысл, содержание и
применение законов.
Каждому лицу присуще такие блага, как честь и достоинство. Признание
обществом достоинства личности, означает определенную оценку всех моральных
качеств, которыми эта личность обладает.
Российское государство охраняет честь, достоинство и деловую репутацию
граждан и организаций, обеспечивая при этом гарантии осуществления прав и
их защиту. В соответствии с этими гарантиями каждый гражданин имеет право
на восстановление нарушенных прав, каждый вправе защищать свои права, не
противоречащими закону способами.
ЛИТЕРАТУРА:
- Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993г.
- Гражданский кодекс РФ Москва. «Герда» 1999г.
- Закон РФ от 27 апреля 1993г. «Об обжаловании в суд действий и
решений, нарушающих права и свободы граждан».
- Закон РФ от 9 января 1996г. «О защите прав потребителей».
- Закон РФ от 19 декабря 1991г. «Об охране окружающей природной
среды».
- Закон РФ от 27 декабря 1991г. «О средствах массовой информации».
- Гражданское право ч.1 Каплина А.Т. Москва «Юрист» 1997г.
- Комментарий к Закону РФ «О защите прав потребителей». Москва
«Маркетинг» 2000г.
- Домашняя юридическая энциклопедия Москва «Олимп» 1998г.
- Защита прав потребителей Долбилин А.С. Москва «Маркетинг». 1997г.
- Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических
лиц) в гражданском праве.
- Защита личных неимущественных прав советских граждан Малеина Н.Н.
1991г.
- Нематериальные блага и перспективы их развития Малеина Н.Н. Москва
1995г.
- Жизнь и здоровье под охраной закона. Ярошенко К.Б. Москва 1990г.
Реферат на тему: Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
Міністерство освіти України
Національний Технічний Університет України
"КПІ"
навчальна дисципліна:
міжнародне приватне право
ЗВОРОТНЕ ВІДСИЛАННЯ
ТА ВІДСИЛАННЯ ДО ЗАКОНУ ТРЕТЬОЇ ДЕРЖАВИ
(реферат)
Виконав:
студент гр. СП-6...
Федоренко А.В.
Перевірив:
кандидат юридичних наук
Цимбалюк В.С.
Київ, 1999 р.
Зміст
Вступ
1. Виникнення проблеми зворотнього відсилання та відсилання до закону
третьої держави.
2. Суть даної проблеми та способи її вирішення у різних країнах світу.
3. Ставлення до зворотнього відсилання і відсилання до закону третьої
держави в Україні.
Література
Однією з найскладніших і не вирішених остаточно проблем міжнародного
приватного права є проблема прийняття чи не прийняття зворотнього
відсилання та відсилання до закону третьої держави. Неоднозначним є й
розуміння обсягу іноземного права, до якого застосовується відсилання.
Тобто мова йде тільки про матеріально-правові чи колізійни норми.
Питання прийняття чи неприйняття зворотнього відсилання (та й відсилання до
закону третьої держави), а також обсягу права, до якого відсилає норма,
виникла в середині XVIII ст. Європейській судовій практиці вона стала
відомою, зокрема, у зв'язку винисенням французьким касаційним судом 1878 р.
рішення у справі Форго, яке нині вважається класичним№.
Суть справи полягає в тому, що баварський підданий Форго, позашлюбно
народжений, постійно проживав у Франції (проте під кутом зору французького
закону не вважався таким, що набувдоміцилію у Фрнації), після своєї смерті
залишив у французьких банках грошові вклади. Заповіту складено не було. За
законом на отримання спадку претендували баварські кровні родичи Форго по
бічній лінії. Вони посилалися на баварське право, що допускало спадкування
навіть після позашлюбних дітей. Французький прокурор наполягав на тому, що
до спадкування повинен застосуватися французький закон, відповідно до якого
родичі позашлюбної дитини не спадкують. Тому майно як виморочне надходить у
розпорядження Французької держави. Виникло питання: який закон щодо
спадкування — французький чи баварський повинен застосувати суд Франції.
№ Лунц Л.А. Международное частное право. — М.: Юрид. Лит., 1970. — С. 310-
311.
За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна
обговорюється за законом "доміцилію походження". Тобто спостерігається
відсилання французького закону до баварського права. Останнє містило
колізійне правило, за яким спадкування рухомого майна підпорядковано
законові фактичного доміцилію. Отже, якщо відсилання французької колізійної
норми слід розуміти як відсилання до баварського права в цілому, то
необхідно керуватися і баварською колізійною нормою, яка відсилала до
французького права. Французький касаційний суд прийняв зворотнє відсилання.
Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються
відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті
(або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).
Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в слідуючому
— правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних держав.№
В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які
регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно
зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин, предмет
регулювання, а не метод регулювання.
Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не виключає
використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це два
способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш
досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо
матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього, до
міжнародного приватного права повинні бути віднесені матеріально-правові
норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних угод.
До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право — та
дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету;
відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на твори, видані за
кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на
теріторії іноземної держави, працювали на такій території тощо.
З'ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його предмет,
нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права.
№ ФедиБогуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — с.8.
Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну
ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі
правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну
та Особливу.
Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для
міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст
указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні
та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого
сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо
суб'єктів міжнародного приватного права.
Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право; зобов'язання
з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне, податкове
право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.
Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність
полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність
звернути більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних
відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання,
зокрема комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних
засобів у різних сферах зв'язку.
Література
Конституція України. — К., 1998
Цивільний кодекс України РСР (зі змінами і розповсюдженнями), 1998
Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994
р.
Проект Цивільного кодексу України. — К., 1998
Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — С. 90-92
Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. —
С. 60-62
| |
