|
Реферат: СЕМЕЙНОЕ ЕДИНСТВО И ЖИЗНЕННЫЙ ЦИКЛ СЕМЬИ (Социология)
Московский Государственный Университет Путей Сообщения
(МИИТ)
кафедра социологии
Р Е Ф Е Р А Т
СЕМЕЙНОЕ ЕДИНСТВО И ЖИЗНЕННЫЙ ЦИКЛ СЕМЬИ
Преподаватель:
Выполнил:
Москва 2001
Содержание
|Введение |3 |
|Подход к изучению |5 |
|Жизненный цикл семьи |10 |
|Заключение |18 |
Введение
Социология семьи, имеющая своим предметом посредничество семьи в
конфликте индивидуальных и общественных интересов, рассматривает эти
процессы не только на социетально-институциональном уровне, но и на
микроуровне индивидуального и семейно-группового поведения. Поэтому
социологическое изучение семьи как малой группы сводится к социально-
психологическому исследованию семьи.
В этом реферате особое внимание уделено семье как институту — тем
специфическим функциям по рождению, содержанию и воспитанию детей, которые
обеспечивают обществу восполнение поколений и их социализацию в конкретных
исторических условиях. Точнее говоря, (социетальный анализ сфокусирован на
роли семейных структур и продуцировании социальных изменений и на влиянии
этих изменений на осуществление институциональных функций семьи. С другой
стороны, микросоциологический анализ семьи призван раскрыть, как
достигается воспитание социально-компетентных членов общества в миллионах
отдельных семей, спаянных же долгом перед обществом, а удовлетворением
многообразных индивидуальных потребностей посредством семейного образа
жизни. Семья как малая группа обладает определенными благами,
достоинствами, которые могут быть привлекательными в глазах людей. В этом
смысле говорится о ценности семейного образа жизни в сравнении с
холостяцким. Семья как межличностное объединение существует поэтому за счет
внешних обстоятельств (как бы принуждающих жить вместе) не благодаря
привычке и инерции, а исключительно из-за внутренних сил сцепления.
Состояние внутрисемейных отношений, позволяющее преодолевать конфликты и
внешние препятствия к семейному единению, к эффективному выполнению
семейных ролей и совместной семейной деятельности, — вот забота
микросоциологии семьи.
Различие микро- и макросоциологии семьи можно пояснить следующим
примером. Отдельная семья может строить свою жизнь совершенно несхожим с
другими образом, но как бы уникально ни вела себя семья как мини-молекула,
она тем не менее таит в себе черты, делающие ее сходной с другими
молекулами, образующими в целом волны житейского моря. Семья как отдельная
частица и семья как часть волны — изолированная молекула и капля, придающая
мощь волне. Все сравнения условны, и, разумеется, социология семьи изучает
нечто целостное, однако в целях научного упрощения возможно подобное
различение семьи как объекта макро- и микроисследования.
Подход к изучению
Следует четко разграничить социологический и психологический Подход к
изучению семьи. Социальная психология интересуется поведением человека не
как организма и не как "робинзона", а как участника взаимодействий с
другими людьми. Семья при этом трактуется как арена взаимовлияний, как
целостность, складывающаяся из взаимных контактов. Социальная психология
семьи рассматривает, как возникает и поддерживается сплоченность,
согласованность взаимоотношений индивидов, здесь в центре внимания —
личность, стремящаяся утвердить Я-концепцию, получить признание ценности
своего Я независимо от критериев внешнего мира, благодаря своей
принадлежности к семейному Мы. Социальная психология анализи- -рует семью
как группу, первичную группу, состоящую из непосредственно и опосредованно
(социально-символически) взаимодействующих личностей на основе многих целей
и функций. Но акцент при этом делается скорее на том, как возможно
возникновение нового качества из межличностного взаимодействия, как
возможен феномен семейной группы, в чем признаки этого группового
поведения, не редуцируемого к поведению отдельных членов семьи.
Социология семьи сконцентрирована на семье как целостной автономии, на
семье как единстве взаимодополняющих друг друга социокультурных ролей, на
семье как целостности, сохраняющейся с течением времени и при чередовании
событий, видоизменяющих семейную структуру. И если социология семьи
анализирует индивидуальное поведение, то чаще — как следствие
общесемейного, как межличностное проявление социальных статусов и ролей,
социально-институциональных отношений. Социальный психолог проводит
исследования семьи и разрабатывает теории внутрисемейного поведения,
позволяющие осуществлять воздействие на психологический климат семьи и на
семейное поведение ее членов. Социолог интересуется субъективным
определением семейных ситуаций личностью для уяснения результатов поведения
семьи как единой группы, сказывающихся на институциональном уровне семейных
изменений. И тот и другой в равной мере должны владеть методами социальной
психологии, но их применение диктуется различием исследовательских задач в
отношении семьи.
Главным отличием социологии семьи является ее устремленность на
выяснение законов становления, функционирования и распада семьи как малой
первичной группы. Как бы ни отличались своей уникальностью отдельные семьи
в разные эпохи, при различиях в строе жизни и культуре, взятые как
первичные группы они характеризуются одними и теми же свойствами своего
возникновения и распада на всем протяжении их существования. Специальный
интерес микросоциологии семьи и состоит в изучении всего общего, что
присуще семьям между датами начала и конца их существования в период той
или иной продолжительности брака, нуклеарной семьи и семейной линии
("фамилии"), прослеживаемой в ряде поколений.
Законы смены стадий семейного цикла жизни, сокращения длительности
цикла нуклеарной семьи — это первый интерес социологии к семье как к малой
группе. Второй — межличностные последствия социетальных изменений структуры
семьи, прежде всего, в связи с социализацией детей вообще и с приобщением к
семейным ролям в частности. Наконец, интерес к индивидуально-
психологическим ориентациям, порождающим альтернативные семейные формы
образа жизни личности.
Эффект совместной жизнедеятельности в семье. В социологии и социальной
психологии известен эффект воздействия группы, группового "климата" на
результаты групповых действий и на поведение ее членов. Причем позитивный
климат, сплоченность группы, взаимопонимание в группе и степень
идентичности личности с ней—все это оказывает мощное благотворное влияние.
В таких первичных группах выше производительность труда, меньше текучесть
кадров, группы — экипажи самолетов — во время войны меньше подвержены
уничтожению, в таких группах солдаты сражаются до последнего патрона (даже
если исход войны ясен — к примеру, известна отчаянная храбрость немецких
солдат за несколько дней до капитуляции), даже излечение раненых или
больных происходит быстрее в спаянных группах.
Семья выделяется среди таких групп — нет ни одного индикатора
социальной жизни, где бы члены счастливых семей не обнаруживали свое
преимущество перед одиночками-холостяками, на которых распространяется
почти вся социальная патология, весь негатив так называемой моральной
статистики. В лучшую сторону выделяются показатели семейных в сравнении с
несостоящими в браке независимо даже от выяснения степени сплоченности
семьи. Однако в новых условиях распространения малодетности семьи эти
различия начинают сглаживаться, тем не менее еще сохраняются различия между
членами разных семейных структур. Известно, что разводимость в семьях с
несколькими детьми в несколько раз меньше, чем в двухдетных и однодетных
семьях, и что, наоборот, в малодетных семьях вероятность заболеваний
репродуктивной сферы выше, чем в семьях с тремя и более детьми. То же самое
относится и к средней продолжительности жизни, причем если сравнить
продолжительность жизни мужчин и женщин без учета семейности, то и тогда
большая идентификация женщины с ребенком и с семьей в силу ее функции
материнства удлиняет срок жизни женщин в сравнении с мужчинами на несколько
лет.
Этот эффект влияния различий в структуре групп на общие и
индивидуальные результаты групповой деятельности был назван Р. Зайонком
"социальной фасилитацией".
Жизненный цикл семьи
Переходя к рассмотрению динамики семьи как целостной группы, к изучению
не просто длительности, стажа существования семей, а к анализу стадий и фаз
семейной жизнедеятельности в полном, идеальном варианте (когда семья
проходит последовательно все этапы своей эволюции вплоть до "естественного"
конца — смерти своих основоположников) и к наиболее распространенным
отклонениям от идеального разворота событий, следует уточнить, к каким
именно малым группам относится семья.
Создано много классификаций групп, и самая известная среди них —
различение первичных и вторичных групп.
Первичная группа, согласно Ч. Кули, характеризуется близкими, лицом к
лицу, взаимодействиями, когда о каждом члене группы судят не по
стереотипным представлениям, а по уникальным качествам. Первичные отношения
означают приоритетность своих членов группы перед всеми остальными людьми,
предпочтение своих чужим — повышенное внимание достоинствам и прощение
недостатков и слабостей. Вторичные отношения связаны с опосредованными
контактами или же с контактами, когда знания об участниках взаимодействия
строятся по стереотипу, не на основе общения и взаимопонимания,
сопереживания. Принцип первичности, близости особенно ощутим в семье и его
реализация всегда сопровождается нарушением принципа равенства в отношениях
с людьми вообще. В стенах дома не принято себя вести как на службе. В
соответствии с принципом вторичности на работе, напротив не следует
переходить на семейный код отношений. В жизни это различение сохраняется в
большинстве случаев и именно социализация детей в семье формирует этот
механизм, доводимый до автоматизма у социальнокомпетентных личностей.
Однако имеются и нарушения: подчиненным на работе иногда выгодно играть по
домашним правилам с руководителями (система блата) или родителям бывает
удобно воспитывать детей по справедливости, не выделяя своих и чужих.
Следовательно, могут быть семьи, где доля первичных отношений невелика и
где изначальная конфликтность принципов первичности—вторичности разрешается
не в рамках их гармоничного сочетания, сосуществования. С социологической
точки Зрения при этом интересно знать, какие особенности социального строя
диктуют подобную дисгармонию (например, какие черты тоталитарности
способствуют этому).
Группы могут быть "естественно" или "искусственно" созданными. Семья
относится к первым, наряду с соседством, деревенской или микрорайонно-
дворовой общиной. Обычно такого рода группы многофункциональны. Они не
создаются специально под какую-то одну задачу или цель как на работе, в
школе, в армии, в тюрьме ("формальные группы"). Среди искусственных групп
выделяют также экспериментальные, созданные для изучения в лаборатории.
Иногда различают группы дискретные, кратковременные, созданные по случаю, и
группы, непрерывные по длительности. Таким образом, семья есть малая
социальная группа "естественного" происхождения с целым рядом
индивидуальных и социетальных функций, имеющая свою историю, протяженность
во времени, обладающая семейной динамикой, т.е. закономерной сменой
различных этапов и состояний.
Семейная динамика, с другой стороны, смена одних семейных событий
другими. Причем под событиями понимаются не миллионы повседневных семейных
ситуаций, а наиболее значимые из них, существенно влияющие на изменение
семейной структуры. Самые заметные и важные события — это рождения и смерти
членов семьи, присутствие или отсутствие одних или других.
Совокупности семейных событий образуют основные этапы семейного цикла
жизни. В учебниках по социологии семьи любят приводить оценки семейных
событий по их значимости для личности или семьи по стрессогенности. И тогда
выясняется» что позитивные события (рождение ребенка) могут соседствовать с
негативными (болезнью, разлукой).
Иерархия семейных событий, взятая по отдельным стратам социальной
структуры, позволяет составить косвенное представление о степени ценности
семейного образа жизни. Возможны иерархии семейных ролей, рассматриваемые в
зависимости от социального статуса, пола, возраста и т.д. Например, по
опросу нескольких десятков женщин и мужчин выяснилось, что на первых местах
у мужчин находятся женские роли жены и матери (далее — отец, сын, дочь), а
у женщин — роли матери и дочери (далее сын, отец, муж).
Семейный цикл жизни может строиться по различным критериям, но при их
отборе следует учесть, что это именно цикл, т.е. должна быть отражена
повторяемость, регулярность семейных событий (точнее говоря: цикличность
обнаруживается при смене семейных поколений, но при переходе к нуклеарным
семьям с разводами и повторными браками регулярность событий также вполне
обнаружима). Стадии семейного цикла должны также отражать семейную
специфику событий (не индивидуальные события, присущие лишь индивидам, и не
изолированные от триединства супружества-родительства-родства отдельные
события).
Этим требованиям в полной мере отвечают критерии родительства ,
одновременно выступающие в качестве родственных отношений между родителями
(прародителями) и детьми (внуками), сопровождающиеся супружескими
отношениями (старта и финиша брака).
По критерию родительства выделяются всего четыре фазы иди стадии пред-
и прародительства, репродуктивного и социализационного родительства и, как
минимум, пять ключевых событий — заключение и распад брака, рождение
первенца и последнего ребенка, вступление в брак одного из детей или
рождение внука.
Понятие жизненного цикла часто используется для описания
последовательности событий от рождения до смерти, хотя его более точное
значение относится к последовательности стадий родительства на протяжении
жизни, начиная от рождения детей через их уход из дома к рождению их
собственных детей. На уровне населения цикл повторяется от поколения к
поколению. Некоторые люди не имеют детей и соответственно не входят в
межпоколенный жизненный цикл. Жизненный цикл в общем плане известен как
семейный цикл последовательности стадий родительства, первично определяемых
вариациями в величине и структуре семьи.
Если выделить стадии семьи в зависимости от событий, связанных с
возрастом детей и изменением их жизненной ситуации, а также отделением
взрослых детей от родительской семьи, событий и стадий цикла может быть
гораздо больше. В любом случае все они сопровождаются указанием стажа брака
на тот или иной момент, что позволяет рассчитать общую продолжительность
семейного бытия и сроки отдельных стадий. Такая характеристика семейных
изменений часто используется в социологической демографии и содержит в себе
много информации. Например, по сокращению периода репродуктивного
родительства судят о снижении рождаемости и приближении к сплошной
однодетности, а по сокращению фазы предродительства — о падении брачности.
От своего возникновения до своего распада семья проходит через ряд
стадий, которые являются предметом демографического анализа. Как правило,
семья возникает в момент заключения брака. Семья растет с рождением каждого
ребенка. От рождения последнего ребенка до того момента, когда первый
ребенок покидает дом, величина семьи остается постоянной. В связи со
вступлением в брак детей величина семьи постепенно уменьшается до исходной
величины (два человека). Со смертью первого, а затем и второго супруга
семейный цикл заканчивается.
Разработка схем семейного цикла применительно к различным историческим
эпохам помогла бы углубить знания о патриархально-многодетной и нуклеарно-
малодетной системах семьи.
Работа Пола Глика считается началом современного использования понятия
"жизненный цикл семьи" в демографии и социологии. В своей публикации Пол
Глик проанализировал календарь (тайминг) важнейших демографических событий
на основе данных переписи населения США. Следует отметить, что идея
циклического изменения по возрасту известна давно. Русские социологи-
аграрники применяли идею жизненного цикла в изучении крестьянской семьи. К
примеру, П.Сорокин выделял четыре стадии:1 — брачная пара в момент
образования: 2— с маленькими зависимыми детьми; 3 — по крайней мере с одним
взрослым ребенком; 4 — стадия отделения всех детей. По сокращению периода
репродуктивного родительства можно судить о масштабе распространения
малодетности семьи. Совпадение этого периода с интервалом между рождением
первого и второго ребенка (в 1993 г.— 2,6 года) будет говорить о полном
исчезновении семей с 3 и более детьми как социального феномена. Приближение
к протогенетическому интервалу (при одновременном увеличении последнего)
будет свидетельствовать о массовой однодетности семьи.
По сокращению периода репродуктивного родительства можно судить о масштабе
распространения малодетности семьи. Совпадение этого периода с интервалом
между рождением первого и второго ребенка (в 1993 г.— 2,6 года) будет
говорить о полном исчезновении семей с 3 и более детьми как социального
феномена. Приближение к протогенетическому интервалу (при одновременном
увеличении последнего) будет свидетельствовать о массовой однодетности
семьи.
Заключение
В настоящее время отечественными социологами и демографами не
разработана статистическая оценка распространенности полного, идеального
цикла семьи— неизвестна его средняя продолжительность и длительность
основных стадий. Можно лишь косвенно судить об этом, впрочем, как и о
реальном семейном цикле, подвергающемся воздействию разводов, болезней и
смертей.
Murphy M.Y. The Family Life Cycle // Readings in Population Research
Methodology. Vol. 4. Chicago, 1993. P. 15-3.
Комментарий: Интересно сравнить критерии цикла, положенные в основу П.
Сорокиным, с поздними отечественными концепциями семейного цикла, например,
применяемым в статистике ( работы А.Г. Волкова, И.А. Герасимовой, В.Л.
Ружже с соавторами и др.).
Реферат на тему: СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Міністерство аграрної політики України
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра статистики, аналізу господарської діяльності
та маркетингу
Курсова робота з предмету “Статистика”
на тему:
"СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА"
|Виконав: студент |
|Науковий керівник: доцент Курган Л.І. |
Суми 2000 р.
ПЛАН:
ВСТУП 3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА 4
1.1. Класифікація доходів підприємства 4
1.2. Фактори, що впливають на рівень доходів 9
2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 11
2.1. Характеристика об”єкту дослідження 11
2.2. Динаміка доходів 12
2.3. Варіація доходів 14
2.4. Структура доходів 14
2.5. Виявлення впливу розміру обігових коштів підприємства на розмір
валового прибутку 16
3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА 18
ВИСНОВОК 20
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 21
ВСТУП
За досить короткий проміжок часу, що минув з моменту оголошення
України незалежною державою, вона стикнулася з безліччю проблем, що
зачепили практично усі сфери суспільного життя країни. Та найголовнішою
проблемою сучасної України, я вважаю, є її теперішній економічний стан.
Перехід країни і окремих підприємств на “рейки” ринкової економіки
посилює роль показників доходу та валового прибутку як одних з головних
джерел і важелів регулювання зростання ефективності виробництва.
Статистичний аналіз за допомогою різних прийомів, що витікають з
основних принципів теорії статистики, дозволяє визначити основні тенденції
в різних сферах соціально-економічних відносин і побачити проблеми, що
вимагають уваги і вживання негайних заходів.
Статистичний аналіз може з'явитися основою для отримання більш
цілеспрямованого, конкретного і поглибленого дослідження.
Правильність висновків статистичного аналізу залежить від правильно
вибраної методики дослідження статистичної інформації. У цій роботі
використані основні методи статистичного аналізу: табличний, графічний,
кореляційно-регресний, а також зроблений монографічний. Однак, потрібно
мати на увазі що це далеко не повний і не вичерпний перелік як самих
прийомів аналізу, так і показників статистики доходів.
Задачею даної курсової роботи є вивчення складу, динаміки, структури
доходів (валового прибутку) підприємства.
Об’єктом дослідження цієї курсової роботи стало товариство з обмеженою
відповідальністю “що працює в місті Суми.
Джерело даних – звітність об'єкта дослідження.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
4 Класифікація доходів підприємства
Доход (прибуток) є основним узагальнюючим показником фінансових
результатів господарської діяльності. Порядок використання доходу
(прибутку) визначає власник або власники підприємства. Державний вплив на
вибір напрямів та обсягів використання доходів або прибутків підприємств
здійснюється через податки, податкові пільги, а також через інші економічні
санкції.
Валовий доход підприємств сфери матеріального виробництва – це чиста
продукція, яку на практиці визначають як різницю між виручкою від
реалізації продукції та матеріальними витратами на її виробництво.
Прибуток підприємств та організацій відбиває розміри їх чистого доходу
і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною
собівартістю її виробництва.
Прибуток визначається шляхом зменшення суми валового доходу на:
. суму валових витрат платника податку;
. суму амортизаційних відрахувань.
Для розрахунку розміру валового доходу та прибутку у промисловості та
сільському господарстві використовують показники реалізованої товарної
продукції, у будівництві – кошторисну вартість виконаних робіт.
У галузях обігу розміри валового доходу відповідають показникам їх
валової продукції, за винятком власних матеріальних витрат, а прибуток
дорівнює різниці між валовою продукцією та загальною сумою власних витрат
обігу.
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат
підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Прибуток від реалізації продукції – це різниця виручки від реалізації
продукції та повної собівартості.
Балансовий прибуток – сальдо прибутків та збитків усіх видів
діяльності підприємства.
Із прибутку здійснюють відрахування у державний та місцевий бюджети,
централізовані фонди та ін.
Залишковим називають прибуток, що залишається у розпорядженні
підприємства після відрахувань.
Валовий доход — загальна сума доходу підприємства від всіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах.
До валових доходів відносять:
1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної
особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх
первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації).
2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з
надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами,
борговими зобов'язаннями та вимогами.
3. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих
від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також
доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).
4. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що
передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
5. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому
числі у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої підприємством в
звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих
підприємству в звітному періоді;
сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових
резервів;
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно
із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”;
сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з
договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи
господарському обороті;
сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін
договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного
чи третейського суду;
сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається
на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).
Не включаються до складу валового доходу:
1. Суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані
(нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг),
за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником
податку на додану вартість.
2. Суми коштів або вартість майна, отримані підприємством як
компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна
підприємства у випадках, передбачених законодавством.
3. Суми коштів або вартість майна, отримані підприємством за рішенням
суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку,
встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків,
понесених таким підприємством в результаті порушення його прав та
інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені
таким підприємством податку до складу валових витрат або відшкодовані за
рахунок коштів страхових резервів.
4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів
(обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені
підприємству з бюджетів якщо такі суми не були включені до складу валових
витрат.
5. Суми коштів або вартість майна, що надходять підприємству у вигляді
прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким
підприємством, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами
про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій),
сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість
придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких
доходів до відповідних бюджетів.
7. Суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму
додаткового пенсійного забезпечення, створених згідно з нормами Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств”, а також суми надходжень до інших
неприбуткових установ і організацій.
8. Кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і інвестиційних
компаній, якщо жоден з їх засновників (учасників, акціонерів) та пов'язаних
з ними осіб не володіє більше як 10 відсотками статутного фонду таких
інвестиційних фондів або компаній та якщо такі інвестиційні фонди і
компанії протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляють
між акціонерами (засновниками) не менш як 90 відсотків суми річного доходу
від інвестиційних операцій.
9. Суми одержаного підприємством емісійного доходу.
10. Номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених)
цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних
документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я)
підприємства як забезпечення або підтвердження заборгованості такого
боржника перед таким підприємством (облігацій, ощадних сертифікатів,
казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків,
гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).
11. Доходи від спільної діяльності на території України без створення
юридичної особи, дивіденди, отримані підприємством від інших підприємств,
що оподатковані у порядку, встановленому Законом “Про оподаткування
прибутку підприємств”.
12. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав,
емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої
юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну
діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).
13. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної
допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що
набрали чинності у встановленому законодавством порядку.
14. Кошти, що надаються підприємству з Державного інноваційного фонду
на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
15. Вартість основних фондів безоплатно отриманих підприємством з
метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:
якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної
виконавчої влади;
у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами
об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання,
каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади
та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів
соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та
утримувалися за їх рахунок.
Основні фонди, що отримуються у цих випадках, приймаються на баланс
за балансовою вартістю.
Розміри доходів залежать від рівня собівартості або витрат обігу,
якості та об”єму продукції. Залежність розмірів прибутків від об”ємних
показників потребує використання у порівняльному аналізі відносних
показників рентабельності (прибутковості).
Рентабельність продукції (робіт, послуг) характеризує співвідношення
прибутку від реалізації та поточних витрат на виробництво або витрат обігу.
Ступінь впливу окремих факторів на розміри валових доходів доходів,
прибутків та рівень рентабельності вивчають за допомогою методів індексного
та кореляційного аналізу.
5 Фактори, що впливають на рівень доходів
На рівень доходів впливає безліч факторів з макро- та мікросереди,
основними з котрих є:
. Економічний стан країни та рівень доходів населення.
Вплив економічного стану країни та рівня доходів населення на рівень
доходів підприємств зумовлений залежністю попиту від цих показників на
продукцію та послуги, що виробляються підприємствами.
. Суми грошових вкладень у діяльність (оборотні засоби).
Підприємства мають у своєму розпорядженні основні та оборотні засоби, які
входять до складу їх фінансових ресурсів. Оборотні – це грошові засоби,
авансовані в оборотні фонди та фонди обігу, які знаходяться в постійному
кругообігу і забезпечують безперервний процес виробництва і обігу.
Усі оборотні засоби залежно від місця в процесі кругообігу поділяють на
оборотні засоби у виробництві (оборотні фонди) та оборотні засоби в обігу
(фонди обігу).
Збільшення оборотних засобів сприяє підвищенню доходів підприємств.
. Розмір витрат виробництва продукції (або розмір витрат обігу).
Витрати виробництва являють собою сукупні витрати живої та
уречевленої праці на виробництво продукції. В умовах товарного виробництва
вони виступають у вартісній формі.
Суспільні витрати виробництва дорівнюють вартості виробленої продукції
і складаються з вартості використаних засобів виробництва та знову
створеної вартості за певний період.
Витрати виробництва в основних галузях матеріального виробництва
набувають форми собівартості продукції і відображують витрати засобів
виробництва та оплату праці.
Витрати обігу пов”язані з процесом обігу у галузях, що обслуговують
цей процес, тобто витрати по реалізації товарів ї доведенню їх до
конкретного споживача. Основну частину витрат обігу становлять додаткові
витрати, які пов”язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу
(транспортування, зберігання, доробка, розфасування, пакування та ін.).
Систематичне зниження витрат – закономірність розвитку, що
безпосередньо виявляється у зниженні собівартості та витрат обігу.
Показники собівартості та витрат обігу використовують як основу при
визначенні цін на продукцію та послуги. Вони також необхідні при
розрахунках суми прибутку і рівня рентабельності.
. Персонал підприємства, його ділові якості та активність.
. Конкурентна перевага підприємства у обраній сфері діяльності (ринку),
та інші.
Основний вплив на рівень доходів підприємства, що стало об”єктом
дослідження цієї курсової роботи мають такі фактори:
. обігові кошти, що їх вкладено у діяльність;
. види діяльності підприємства.
СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Характеристика об”єкту дослідження
Товариство з обмеженою відповідальністю було засновано у листопаді
1995 року. Його засновниками стали п”ять фізичних осіб.
Метою заснування підприємства було задоволення економічних та
соціальних інтересів засновників.
Підприємство працює у сфері матеріально-технічного постачання
промислових підприємств різним обладнанням, комплектуючими, запасними
частинами, сировиною та енергоресурсами.
Основними споживачами підприємства є атомні електростанції та нафто- і
газовидобувні підприємства, котрі розраховуються за поставлене обладнання
власною продукцією – електричною енергією та природним газом, котрі, в свою
чергу реалізовуються іншим споживачам за гроші або за їх продукцію. Ця
продукція в більшості випадків обмінюється на обладнання, необхідне
основним споживачам підприємства.
Найбільш рентабельними є операції, пов”язані із обміном продукції
підприємств-споживачів електроенергії та газу на обладнання, але при цьому
підприємство не отримує на свій рахунок живих коштів.
Для здійснення такої діяльності підприємство має необхідні основні
фонди та штат.
Основні фонди підприємства складаються з приміщення загальною площею
64 м2, двох автомобілів: “Деу – Ланос” та “Деу – Нубіра”.
Штат підприємства складається з керівника та його заступника,
головного бухгалтера, чотирьох менеджерів та одного секретаря. Такий штат
було сформовано на початку 1996 року і він був незмінним до закінчення
терміну дослідження.
За період дослідження підприємство мало такі показники валового
доходу:
|1995 р. |59 тис. грн.. |
|1996 р. |254 тис. грн. |
|1997 р. |392 тис. грн. |
|1998 р. |499 тис. грн. |
|1999 р. |515 тис. грн. |
Майже незмінний результат, отриманий в 1999 році в порівнянні із 1998
роком пов”язаний з тим, що на початку 1999 року підприємство придбало
приміщення, яке раніше орендувало, та два автомобілі, необхідні для
діяльності. Це призвело до того, що кошти, які було вкладено в діяльність
підприємства у 1999 році були приблизно ті ж самі, що і в 1998.
2.2. Динаміка доходів
У таблиці 1 представлено динаміку доходів підприємства, з якої можна
зробити висновки стосовно зростання валових доходів.
Для розрахунків в якості базового року було обрано 1996, т.я. у 1995
році підприємство працювало лише два місяці. Цим же пояснюється стрімке
зростання (більш ніж у чотири рази) валового прибутку у 1996 році.
Таблиця 1.
Динаміка валового прибутку підприємства
| |Прибуток, |Абсол. |Темп росту, % |Темп приросту,|Абсол. |
|РОКИ |тис. грн. |приріст, тис. | |% |значення |
| | |грн. | | |1% |
| | | | | |приросту,|
| | | | | |тис. грн.|
|1996 |254,0 |195,0|- |430,5|- |330,5|- |0,6 |
|1997 |392,0 |198,0|198,0 |154,3|154,3 |54,3 |54,3 |2,54 |
|1998 |499,0 |107,0|245,0 |127,3|196,5 |27,3 |96,5 |3,92 |
|1999 |515,0 |16,0 |261,0 |103,2|202,8 |3,2 |102,8 |4,99 |
Аналіз результатів розрахунку свідчить про те, що на підприємстві
намітилася тенденція до зростання валових доходів. Про це, зокрема,
свідчать обчислені базисні темпи росту.
Наочно динаміку валових доходів підприємства за вивчаємий період можна
побачити на рис. 1:
[pic]
Рис. 1. Динаміка валових доходів підприємства
Методика розрахунку таблиці 1:
Умовні позначення:
y0 – перший рівень ряду динаміки
yi – останній рівень ряду динаміки
yi-1 – попередній рівень ряду динаміки
yn – кінцевий рівень ряду динаміки
Абсолютний приріст було розраховано за формулами:
Цепний: АПцеп = yi-yi-1
Базисний: АПбаз [pic]
Середній абсолютний приріст: АП[pic] = 114.0 тис. грн.
Темп росту було розраховано за формулами:
ТРцеп = [pic]
ТРбаз = [pic]
Середній темп росту: ТР =[pic] = 171.9 %
Темп приросту було розраховано за формулами:
ТПцеп = ТРцеп - 100
ТПбаз = ТРбаз – 100
Середній темп приросту: ТП = ТР – 100 = 71,9 %
Абсолютне значення 1% приросту:
АЗ = [pic]
2.3. Варіація доходів
Маючи дані про розмір валового прибутку підприємства, можна дослідити
їх мінливість по рокам:
1. Середній розмір прибутку:
П = [pic] = 343,8 тис. грн.
2. Розмах варіації:
Р = [pic]= 456 тис. грн.
Такий великий розмах склався тому, що у 1995 році підприємство
працювало дуже мало часу в порівнянні з іншими роками, тому для знаходження
більш реального розмаху варіації доцільніше взяти значення мінімального
прибутку за 1996 рік, тоді розмах варіації буде складати лише 261 тис. грн.
Далі, для знаходження коефіцієнту варіації дані за 1995 рік не будуть
враховуватись.
3. Середній розмір прибутку (без 1995 року) складає 415 тис. грн.
Дисперсію (середній квадрат відхилення кожної варіанти від її
середнього значення) знайдемо за формулою:
[pic]= 5044,29 тис. грн.
4. Середнє квадратичне відхилення:
[pic]= 71,02 тис. грн.
5. Коефіцієнт варіації розрахуємо за формулою:
V = [pic] = 17.11 %
Розрахований коефіцієнт варіації знаходиться в проміжку 10-25 %, що
свідчить про значну варіацію досліджуваної ознаки.
2.4. Структура доходів
Як вже було сказано вище, найбільш рентабельними є бартерні операції.
Місце таких операцій в структурі валового прибутку підприємства у 1996
та 1999 роках було таким (табл. 2.):
Таблиця 2.
Структура валового прибутку підприємства (по видах діяльності)
|Діяльність |1996 рік |1999 рік |
| |Сума, |Питома |Сума, |Питома |
| |тис. грн. |вага, % |тис. грн. |вага, % |
|Торгівля |146 |57,5 |201 |39,0 |
|Бартерні |97 |38,2 |266 |51,7 |
|операції | | | | |
|Інші види |11 |4,3 |48 |9,32 |
|Усього |254 |100 |515 |100 |
Виконані розрахунки дозволяють зробити висновок про те, що поряд із
збільшенням отриманих доходів як в цілому, так і по окремих видах
діяльності, за період з 1996 по 1999 рік, намітились істотні зміни в
структурі валових доходів підприємства. Зокрема, частка доходів від
бартерних операцій зросла майже у півтора рази.
Ці зміни в структурі валових доходів наочно можна побачити у
приведеному графіку (рис. 2.)
[pic][pic]
Рис. 2. Місце окремих видів діяльності в структурі валового прибутку
2.5. Виявлення впливу розміру обігових коштів підприємства на розмір
валового прибутку
Загальновідомо, що на розмір доходів будь-якого торговельного
підприємства неабияк впливає розмір його обігових коштів, завдяки яким воно
і може здійснювати свою діяльність.
Нижче приведено дані про розмір обігових коштів підприємства за вивчаємий
період:
1995 рік 390,0 тис. грн.
1996 рік 457,2 тис. грн.
1997 рік 654,6 тис. грн.
1998 рік 773,4 тис. грн.
1999 рік 791,3 тис. грн.
Вивчення зв’язків між цими явищами дасть змогу перейти від констатації
факту до пояснення і використання на практиці.
Таблиця 3.
Розрахунок кореляційної залежності рівня валового прибутку від рівня
обігових коштів підприємства
|1996 |0,25 |0,46 |209,03 |64,16 |116,13 |0,25 |
|1997 |0,39 |0,66 |428,50 |153,66 |256,60 |0.37 |
|1998 |0,50 |0,77 |598,15 |249,00 |385,93 |0.43 |
|1999 |0,52 |0,79 |625,16 |265,23 |407,52 |0.45 |
|Всього |1,71 |3,07 |2012,94 |735,53 |1189,19 | |
|В середн.|0,34 |0,61 |402,59 |147,11 |237,84 | |
Методика розрахунку таблиці 3:
На основі даних про розміри прибутку та обігових коштів було отримано
наступну систему рівнянь:
[pic]
Розв’язавши цю систему, маємо:
a0 = - 0.02
a1 = 0.59
Коефіцієнт тісноти зв’язку знайдемо за формулою:
[pic], де
[pic]= 20.06
[pic]=12.12
Таким чином,
[pic]
Отже, в обстежений період роботи підприємства, 97,74 % варіації валового
прибутку пояснюється різними рівнями обігових коштів.
3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
Для збільшення доходів, підприємство планує у 2000 році не виплачувати
дивідендів з прибутку, а направити ці кошти цілком на збільшення оборотних
коштів, тобто, збільшити суму коштів, що йдуть на основну діяльність
підприємства.
Також підприємство сподівається виграти три справи в арбітражному суді
стосовно стягнення заборгованості з деяких боржників на суму понад 200 тис.
грн.
У зв”язку з тим, що у 2000 році підприємство не планує виплачувати
дивіденди, планується збільшити частку бартерних операцій у структурі
доходів з тим, щоб збільшити рентабельність діяльності. Але це буде
зроблено досить обережно, щоб не втратити необхідну ліквідність активів
підприємства і не мати заборгованості (більш ніж поточної) перед
працівниками, бюджетом та деякими іншими кредиторами.
Збільшення доходів підприємством може бути досягнуто також завдяки
розширенню географії діяльності та збільшенню кількості споживачів.
Так, для того, щоб виконати останнє замовлення, що надійшло від
Запорізької атомної станції, підприємству потрібно буде придбати деяке
обладання (насоси) на території Росії.
Придбання цих насосів по бартеру за продукти харчування, одержані в
рахунок за електричну енергію і подальша їх реалізація Запорізькій АЕС
знову в обмін на електричну енергію дасть змогу отримати рентабельність
операції у розмірі приблизно 40% від коштів, що підуть на їх придбання.
Такі ж оборутки на території України давали доход в кращому випадку у 30%.
Збільшення кількості споживачів підвищить кількість та обсяг замовлень,
що дасть змогу більш повно використовувати обігові кошти, та сукупну
прибутковість операцій.
Так, підприємство веде переговори стосовно комплектації таких
підприємств, як Харцизський трубний завод (труби – конкурентоспроможний
товар у Росії), Миколаївський глиноземний завод, Маріупольський
металургійний комбінат, Харківський та Донецький коксохімічні заводи,
Херсонський та Кременчуцький нафтопереробні заводи, Підприємство
придніпровських магістральних нафтопроводів, та ін.
Найбільшу цікавість визивають підприємства, продукція котрих має попит на
російському ринку, так як багато споживачів підприємства мають великий
попит на продукцію російських виробників обладнання.
Якщо ці плани буде реалізовано, підприємство матиме змогу реалізовувати
російське обладнання за ціною на 10-15 відсотків нижче, ніж його
конкуренти, що дасть йому досить велику конкурентну перевагу.
.
ВИСНОВОК
Підводячи підсумок в дослідженні доходів підприємства, потрібно
відмітити, що на основі інформації стосовно розмірів доходів підприємства
та джерел їх отримання можна різними статистичними методами можна визначити
структуру доходів, темпи їх зміни, варіацію, а маючи дані про фактори, що
впливають на рівень доходів, можна дослідити рівень їх впливу.
Використовуючи результати цих досліджень можна впливати на рівень
доходів підприємств в майбутньому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Статистика. Підручник. За ред. А.В, Головача, А.М. Єріної, О.В.
Козирєва. – К.: Вища школа, 1993.
2. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и
политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. - М.: Республика, 1995.
3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
4. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб.
пособие для студентов вузов, обуч. по экон. спец. и направлениям.- 2-е
изд., перераб., доп. — М. ; Минск: ИП "Экоперспектива", 1998.
5. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учеб. для
студентов экон.спец.-4-е изд., доп и перераб.- М.: Финансы и
статистика,1997.
6. Рябушкин Б.Т. «Основы статистики финансов» М.: Финстатинформ. 1997.
7. Теслюк И.Е. Статистика финансов: Учебное пособие. Минск: Высшейш. шк.,
1994.
8. “Общая теория статистики”. Четвертое издание. Под ред. А.А. Спирина,
О.Э. Башиной. Москва, “Финансы и статистика”, 1997 год.
9. В.П. Завгородний. Бухналтерский учет, контроль и аудит в системе
управления предприятием. – К.: Издательство «Ваклер», 1997.
| |
