|
Реферат: Методика составления пояснительной записки (Бухгалтерский учет)
по дисциплине
“БУХГАЛТЕРСКАЯ (ФИНАНСОВАЯ) ОТЧЕТНОСТЬ”
на тему:
“Методика составления пояснительной заниски к годовому
бухгалтерскому отчёту”
1999 г.
Пояснительная записка
В пояснительной записке должна быть приведена информация о данных,
требование о раскрытии которых определено в пункте 6.4 Положения по
бухгалтерскому учету "Бухгалтерская отчетность организации" ПБУ 4/96,
утвержденного Приказом Минфина России от 8 февраля 1996 г. N 10, и не
нашедших отражения в формах годовой бухгалтерской отчетности.
6.4. Пояснения к бухгалтерскому балансу и отчету о финансовых
результатах должны раскрывать следующие дополнительные данные:
о наличии на начало и конец отчетного периода и движении в течение
отчетного периода отдельных видов нематериальных активов;
о наличии на начало и конец отчетного периода и движении в течение
отчетного периода отдельных видов основных средств;
о наличии на начало и конец отчетного периода и движении в течение
отчетного периода арендованных основных средств;
о наличии на начало и конец отчетного периода и движении в течение
отчетного периода отдельных видов финансовых вложений;
о наличии на начало и конец отчетного периода отдельных видов
дебиторской задолженности;
об изменениях в капитале (уставном, резервном, добавочном и др.)
организации;
о количестве акций, выпущенных акционерным обществом и полностью
оплаченных; количестве акций, выпущенных, но не оплаченных или оплаченных
частично; номинальной стоимости акций, находящихся в собственности
акционерного общества, его дочерних и зависимых обществ;
о составе резервов предстоящих расходов и платежей, оценочных резервов,
наличии их на начало и конец отчетного периода, движении средств каждого
резерва в течение отчетного периода;
о наличии на начало и конец отчетного периода отдельных видов
кредиторской задолженности;
об объемах реализации продукции, товаров, работ, услуг по видам
деятельности и географическим рынкам сбыта;
о составе затрат на производство (издержках обращения);
о составе прочих внереализационных доходов и расходов;
о любых выданных и полученных обеспечениях обязательств и платежей
организации.
В частности, необходимо привести дополнительные данные об объемах
реализации продукции, товаров, работ, услуг по видам деятельности и
географическим рынкам сбыта. Помимо этого в пояснительной записке
необходимо раскрыть данные статей, по которым в Бухгалтерском балансе и
Отчете о прибылях и убытках отражаются прочие активы, пассивы, кредиторы,
дебиторы, иные обязательства, отдельные виды прибылей и убытков в случае их
существенности в общей сумме итогов форм N 1 и N 2.При этом следует
иметь в виду, что существенной признается сумма, отношение которой к общему
итогу соответствующих данных составляет не менее пяти процентов. Данное
правило существенности следует применять при раскрытии и других показателей
бухгалтерской отчетности.
В соответствии с пп. 3.1 и 3.2 ПБУ 1/94 "Учетная политика предприятия"
предприятие должно раскрывать избранные при формировании учетной политики
способы ведения бухгалтерского учета, существенно влияющие на оценку и
принятие решения пользователей бухгалтерской отчетности.
Существенными признаются способы веления бухгалтерского учета, без
знания о применении которых пользователями бухгалтерской отчетности
невозможна достоверная оценка имущественного и финансового состояния,
денежного оборота или результатов деятельности предприятия.
К способам ведения бухгалтерского учета, принятым при формировании
учетной политики предприятия, относятся способы погашения стоимости
основных средств, нематериальных и иных активов, оценки производственных
запасов, товаров, незавершенного производства, готовой продукции и другие.
С другой стороны, согласно п. 4.32 приложения к приказу № 97, в
пояснительной записке должны быть раскрыты избранные при формировании
учетной политики отличные от предыдущего года способы ведения
бухгалтерского учета.
К раскрытию в пояснительной записке подлежат те элементы учетной
политики, которые влияют на порядок формирования финансовых результатов
деятельности организации. В 1996 году к ним можно было бы отнести
следующие:
* установление стоимостной границы между основными средствами
и средствами труда в обороте;
* порядок отражения в учете процесса приобретения и заготовления
материалов;
* вариант оценки запасов и расчета фактической себестоимости
отпущенных в производство материальных ресурсов;
* оценка товаров (для предприятий розничной торговли);
* способ учета и погашения стоимости малоценных и быстроизнашивающихся
предметов;
* порядок начисления износа (амортизации)по основным средствам;
* порядок начисления амортизации по нематериальным активам;
* порядок отражения в учете погашения стоимости нематериальных активов;
* перечень резервов предстоящих расходов и платежей;
* порядок учета и финансирования ремонта производственных основных
средств;
* оценка незавершенного производства на предприятиях массового
и серийного производства;
* способ (6аза) распределения косвенных расходов между объектами
калькулирования;
* вариант учета затрат на производство, калькулирования себестоимости и
расчета финансового результата от основной деятельности;
* вариант учета выпуска продукции;
* оценка готовой продукции;
* учет финансовых результатов при выполнении долгосрочных договоров;
* порядок создания резервов по сомнительным долгам;
* учет курсовых разниц;
* вариант распределения и использования чистой прибыли;
* другие способы.
Говоря о формировании и раскрытии учетной политики организации, следует еще
раз напомнить принципиальное положение п. 2.4 ПБУ 1/94, которое на практике
постоянно нарушается, о том, что при формировании учетной политики
предприятия по конкретному вопросу, направлению ведения и организации
бухгалтерского учета осуществляется выбор одного способа из нескольких,
допускаемых законодательными и нормативными актами, входящими в систему
нормативного регулирования бухгалтерского учета в Российской Федерации. И
только в том случае, если указанная система не устанавливает способа
ведения бухгалтерского учета по конкретному вопросу, то при формировании
учетной политики осуществляется разработка предприятием соответствующего
способа исходя из содержания ПБУ 1/98 и иных положений по бухгалтерскому
учету.
Согласно п. 16 ПБУ 1/98 изменения в учетной политике предприятия могут
иметь место только в следующих случаях:
. реорганизации предприятия (слиянии, разделении, присоединении);
— смены собственников;
. изменений законодательства Российской Федерации или изменений в
системе нормативного регулирования бухгалтерского учета;
. разработки новых способов бухгалтерского учета.
Пункт 4 статьи 6 Закона РФ "О бухгалтерском учете" несколько
видоизменил содержание возможных случаев внесения изменений в учетную
политику:
"Принятая организацией учетная политика применяется последовательно из
года в год. Изменение учетной политики может производиться в случаях
изменения законодательства Российской Федерации или нормативных актов
органов, осуществляющих регулирование бухгалтерского учета, разработки
организацией новых способов ведения бухгалтерского учета или существенного
изменения условий ее деятельности. В целях обеспечения сопоставимости
данных бухгалтерского учета изменения учетной политики должны вводиться с
начала финансового года".
В пояснительной записке следует привести краткую характеристику
деятельности организации (виды текущей, инвестиционной и финансовой
деятельности), основные показатели деятельности и факторы, повлиявшие в
отчетном году на хозяйственные и финансовые результаты деятельности
организации, а также решения по итогам рассмотрения годовой бухгалтерской
отчетности и распределения прибыли, остающейся в распоряжении организации,
т.е. соответствующую финансовую информацию, полезную для получения более
полной и объективной картины об имущественном и финансовом положении
организации.
Кроме того, необходимо привести данные о доходах, расходах и
обязательствах, выявленных после даты составления годовой бухгалтерской
отчетности до ее представления и существенно влияющих на оценку
имущественного и финансового положения организации, включая принятие
решения о распределении прибыли. Организация, применяющая при
налогообложении метод определения выручки от реализации продукции (работ,
услуг) по мере ее оплаты, приводит отдельно данные о причитающихся
налоговых платежах в бюджет, исчисленных на основе представленных налоговых
расчетов, и данные, исчисленные на основе сведений о реализации и
финансовых результатах, отраженных в бухгалтерском учете исходя из
допущения временной определенности фактов хозяйственной деятельности. При
этом данные о налоговых платежах, исчисленных по двум методам, приводятся в
разрезе существенных видов налогов и с отражением сумм отклонений.
При раскрытии осуществляемых природоохранных мероприятий рекомендуется
пояснить основные проводимые организацией мероприятия в области охраны
окружающей среды, влияние этих мероприятий на уровень капиталовложений
организации и прибыли в отчетном году и охарактеризовать финансовые
последствия для будущих периодов. Следует раскрыть данные о платежах за
нарушение природоохранного законодательства, произведенных экологических
платежах и плате за природные ресурсы, текущих расходах по охране
окружающей среды и степень их влияния на финансовые результаты организации.
При изменении вступительного баланса на начало года в пояснительной
записке объясняются причины изменений. В ней должны быть раскрыты избранные
при формировании учетной политики отличные от предыдущего года способы
ведения бухгалтерского учета. Подлежат обособленному раскрытию изменения в
учетной политике, существенно влияющие на оценку и принятие решения
пользователей бухгалтерской отчетности в отчетном году или в периодах,
следующих за отчетным, а также причины этих изменений и оценка последствий
их в стоимостном выражении.
Организация, имеющая дочерние и зависимые общества, в пояснительной
записке приводит сведения об их наличии, месте нахождения, наименовании и
виде деятельности.
При изложении основных показателей деятельности может быть приведена
характеристика основных средств (доля активной части основных средств,
коэффициенты износа, обновления, выбытия и пр.), нематериальных активов,
финансовых вложений дебиторской и кредиторской задолженности, научно -
технического уровня продукции. При этом информация может быть дополнена
необходимыми аналитическими таблицами, расшифровками. Рекомендуется
определять тенденции основных показателей деятельности, а также
качественные изменения в имущественном и финансовом положении, их причины.
В случае необходимости в пояснительной записке следует указывать
принятый порядок расчета аналитических показателей (рентабельность, доля
собственных оборотных средств и пр.).
При оценке финансового состояния на краткосрочную перспективу могут
приводиться показатели оценки удовлетворительности структуры баланса
текущей ликвидности, обеспеченности собственными средствами и способности
восстановления (утраты) платежеспособности. При характеристике
платежеспособности следует обратить внимание на такие показатели, как
наличие денежных средств на расчетных счетах в банке и иных кредитных
учреждениях, в кассе организации, убытки, просроченные дебиторская и
кредиторская задолженность, не погашенные в срок кредиты и займы, полноту
перечисления соответствующих налогов в бюджет, уплаченные (подлежащие
уплате) штрафные санкции за неисполнение обязательств перед бюджетом. Также
следует обратить внимание на оценку положения организации на рынке ценных
бумаг и причины имевших место негативных явлений.
При оценке финансового состояния на долгосрочную перспективу приводится
характеристика структуры источников средств, степень зависимости
организации от внешних инвесторов и кредиторов и пр. Дается характеристика
динамики инвестиций за предыдущие годы и на перспективу с определением
эффективности этих инвестиций.
Акционерные общества в пояснительной записке приводят состав (фамилии и
должности) членов Совета директоров (наблюдательного совета), членов
исполнительного органа, общую сумму выплаченного им вознаграждения. При
этом описываются все виды выплаченного вознаграждения (заработная плата,
премии, комиссионные и иные имущественные предоставления (льготы и
привилегии).
Кроме того, может быть приведена оценка деловой активности организации,
критериями которой являются широта рынков сбыта продукции, включая наличие
поставок на экспорт, репутация организации, выражающаяся, в частности, в
известности клиентов, пользующихся услугами организации, и др.; степень
выполнения плана, обеспечение заданных темпов их роста; уровень
эффективности использования ресурсов организации. Целесообразно включение в
пояснительную записку данных о динамике важнейших экономических и
финансовых показателей работы организации за ряд лет, описаний будущих
капиталовложений, осуществляемых экономических мероприятий и другой
информации, интересующей возможных пользователей годовой бухгалтерской
отчетности.
Литература:
1. Федеральный Закон “О бухгалтерском учете” № 129 от 21.11.96 г.
2. Положение по бухгалтерскому учету “Учетная политика предприятия”. ПБУ
1/98
3. Положение по бухгалтерскому учету “Бехгалтерская отчетность
организации”. ПБУ 4/96. (Приложение к приказу МинФина РФ от 8.02.96 г. №
10
4. С.А. Николаева, Е. М. Калинина “Профессиональный коментарий к
бухгалтерской отчетности”, Москва, “Аналитика – пресс”, 1997 г.
Реферат на тему: Методика та техніка складання річного фінансового звіту
Курсова робота
з дисципліни "Бухгалтерський облік"
на тему: Методика та техніка складання
річного фінансового звіту
Київ – 2001
Зміст
Вступ 3
1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи. 5
2. Баланс 9
2.1. Призначення балансу та його структура 9
2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів 10
2.3. Пасив балансу. Загальна характеристика пасиву балансу 17
3. Звіт про фінансові результати 21
3.1. Загальна характеристика звіту про фінансові результати 21
3.2. Класифікація доходів і витрат у звіті про фінансові результати 22
3.3. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду 23
3.4. Примітки до звіту про фінансові результати 24
4. Звіт про рух грошових коштів 26
4.1. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів 26
5. Звіт про власний капітал 31
5.1. Визначення, визнання, оцінка і функції власного капіталу 31
5.2. Складники власного капіталу 31
6. Примітки до фінансових звітів 34
Висновки 38
Список використаної літератури 40
Вступ
Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у
рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку
використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття
управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та
достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності
підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.
Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства
повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і
нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб
порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та
поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні
відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з
використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику,
яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило,
для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто
внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними
показниками подібних підприємств, підприємств — конкурентів чи партнерів по
бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової
інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського
обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що
приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів.
Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного
застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і
відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде
про створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва,
особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо
взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах
оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових
звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак
інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення
другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації
бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних
підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та
розвиток міжнародних фондових ринків — всі ці процеси вимагали відповідного
стандартизованого інформаційного забезпечення.
Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним
напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу,
тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного
інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових
організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до
необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної
гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було
прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено
Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням
міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми
при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань
бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з
міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та
аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних
стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці
стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством
фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є
ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними
товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із
спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1
січня 1998 року у банківській системі України.
Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та
перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою
вивчення та практичного застосування МСБО та національних Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.
1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні
(стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому
наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення
встановлює:
• мету фінансових звітів;
• їх склад;
• звітний період;
• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час
складання фінансових звітів;
• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.
П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових
звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними
особами (надалі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і
бюджетних установ). Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського
обліку 1 (переглянутий у 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку.
Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає
фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний
період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб
широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело
фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1).
Таблиця 1
Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів
|Користувачі звітності|Інформаційні потреби |
|Інвестори, власники |Придбання, продаж та володіння цінними паперами |
| |Участь в капіталі підприємства Оцінка якості |
| |управління Визначення суми дивідендів, що підлягають|
| |розподілу |
|Керівництво |Регулювання діяльності підприємства |
|підприємства | |
|Банки, постачальники |Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка |
|та інші кредитори |здатності підприємства своєчасно виконувати свої |
| |зобов'язання щодо кредитів, відсотків за ними та |
| |погашення кредиторської заборгованості |
|Замовники |Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати |
| |свої зобов'язання |
|Працівники |Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати |
|підприємства |свої зобов'язання перед працівниками та їх |
| |забезпечення |
|Органи державного |Формування макроекономічних показників |
|управління | |
Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів
необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у
фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили
склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:
• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух грошових коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.
Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва
компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є
фінансовою звітністю.
Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих
же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію
попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін,
що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності
підприємства (табл. 2).
Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів,
складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.
Таблиця 2
Призначення основних компонентів фінансової звітності
|Компоненти |Зміст |Використання інформації |
|фінансової | | |
|звітності | | |
|Баланс |Наявність економічних |Оцінка структури ресурсів |
| |ресурсів, які контролюються |підприємства, їх ліквідності|
| |підприємством, на дату балансу|та платоспроможності |
| | |підприємства; прогнозування |
| | |майбутніх потреб у позиках; |
| | |оцінка та прогнозування змін|
| | |в економічних ресурсах, які |
| | |підприємство, ймовірно, |
| | |контролюватиме в майбутньому|
|Звіт про |Доходи, витрати і фінансові |Оцінка та прогноз: |
|фінансові |результати діяльності |прибутковості діяльності |
|результати |підприємства за звітний період|підприємства; структури |
| | |доходів та витрат |
|Звіт про |Зміни у складі власного |Оцінка та прогноз змін у |
|власний |капіталу підприємства протягом|власному капіталі |
|капітал |звітного періоду | |
|Звіт про рух |Генерування та використання |Оцінка та прогноз руху |
|грошових |грошових коштів протягом |грошових коштів від |
|коштів |звітного періоду |операційної, інвестиційної |
| | |та фінансової діяльності |
| | |підприємства |
|Примітки |Обрана облікова політика |Оцінка та прогноз: облікової|
| |Інформація, не наведена |політики |
| |безпосередньо у фінансових |ризиків або непевності, які |
| |звітах, але обов'язкова за |впливають на підприємство, |
| |П(С)БО |його ресурси та |
| |Додатковий аналіз статей |зобов'язання; |
| |звітності, необхідний для |діяльності підрозділів |
| |забезпечення її зрозумілості |підприємства, тощо |
Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та
зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності
підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.
Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,
П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:
• підприємство;
• дату звітності та звітний період;
• валюту звітності та одиницю її виміру;
• відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
• облікову політику підприємства та її зміни;
• аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
• консолідацію фінансових звітів;
• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
• обмеження щодо володіння активами;
• участь у спільних підприємствах;
• виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;
• переоцінку статей фінансових звітів;
• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.
Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень
користувачами та своєчасністю.
Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у
певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної
затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою
доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових
звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня
звітного року — календарного чи фінансового).
Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація.
Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних
(упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так
надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для
інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий
результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності
фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.
Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації,
як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними
підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової
звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.
За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути
розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді,
якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.
Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути
також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати,
пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не
обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний
капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають
інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до
окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для
користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу,
наприклад, оголошення дивідендів за акціями.
Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в
фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:
1) принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансової
звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що
відокремлена від власників — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та
зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності
підприємства.
2) принцип безперервності діяльності підприємства - тобто
підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво
зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому
(принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин
якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити
свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може
використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів
(п.18 П(С)БО 6).
3) принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на
певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік.
4) принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських
операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються
або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку
та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому
користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з
виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити
грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у
майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для
прийняття користувачами економічних рішень.
5) принцип послідовності – полягає у наданні користувачам інформації
про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно
використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у
цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів.
Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже
користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик
бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які
використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами
протягом певних звітних періодів.
6) принцип єдиного грошового вимірника - передбачає вимірювання та
узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.
Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися
збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних
характеристик фінансової звітності.
2. Баланс
2.1. Призначення балансу та його структура
Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на
певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його
статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2
"Баланс".
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів
підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім
банків та бюджетних установ.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок,
основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:
• назва підприємства, його організаційно-правова форма та
місцезнаходження;
• назва звіту;
• дата, на яку складено звіт;
• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.
Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про
економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру,
ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін
середовища, в якому воно функціонує.
Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством
і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення
спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у
майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при
прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу
майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників
підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у
майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства
є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати
свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових
коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань
даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу
для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про
платоспроможність підприємства.
Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням
фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:
• активи;
• зобов'язання; та
• власний капітал.
Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків,
передбачених окремими стандартами.
Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та
власного капіталу.
2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів
АКТИВИ (Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", п. 4):— це ресурси, контрольовані
підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,
призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу,
згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь-
якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання
активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву—право володіння,
право користування і право розпорядження. Визначальним є право
розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією
про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства,
право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах.
Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають як
власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних
підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову
оренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти
та користуватися орендованим майном, але не мають права вільно
розпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб'єктам власності
можливість реалізувати її економічну сутність—здійснювати привласнення
результатів, пов'язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власності
не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство
контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає
ризики, пов'язані з активом.
Актив відображається у балансі за умови, що:
• оцінка його може бути достовірно визначена та
• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з
його використанням.
Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають
зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до
складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.
Отже, ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщо
були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на
підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового
періоду.
Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі
з використанням певної бази оцінки, а саме:
1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених
грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю
компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;
2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових
коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж
або еквівалентного активу на поточний момент;
3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів
або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом
продажу активу в ході звичайної реалізації;
4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою
дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як
очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності
підприємства.
З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів,
баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію
про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння
даних фінансової звітності ця інформація структуризується певним чином.
Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для
задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким
чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто
ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації.
Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань, дає змогу
визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і
поточними зобов'язаннями.
Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських
операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу
активів на оборотні та необоротні (МСБО 1. Подання фінансових звітів, п.
53). Однак, згідно П(С)БО 2 "Баланс" поділ активів на оборотні та
необоротні є обов'язковим. Згідно з цим Положенням (п. 4):
Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у
використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання
протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення
діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції
або товарів і послуг.
У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжок
часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових
коштів за реалізовану продукцію
Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні. Вони
відображаються в балансі, наступним чином:
НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ (згідно з П(С)БО 8):— це немонетарний актив, який
не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від
підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом
періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він
перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи
надання в оренду іншим особам.
НЕЗАВЕРШЕНЕ БУДІВНИЦТВО
По статті "Незавершене будівництво" відображається сума інвестицій,
вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу),
що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі
для фінансування такого будівництва. При порівнянні діючого і нового
балансів, на перший погляд, здається, що цією статтею в новій формі
замінені статті "Незавершені капітальні вкладення" та "Устаткування". Але
це не зовсім так, тому що при складанні балансу відповідно до вимог МСБО
поняття собівартості набуває іншого змісту — з неї вилучаються
адміністративно-управлінські витрати (рахунок "Загальногосподарські
витрати" діючого плану рахунків).
Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично
здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту основних засобів.
ОСНОВНІ ЗАСОБИ
Питання обліку основних засобів — їх визнання, визначення балансової
вартості та амортизаційних відрахувань регламентуються МСБО 16 і будуть
викладені у спеціальному Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.
Згідно з МСБО 16:
Основні засоби — це матеріальні активи, які:
• утримуються підприємством для використання у виробництві або
постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або
для адміністративних цілей;
• будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного
періоду.
На відміну від цього визначення в діючій українській обліковій
практиці під основними засобами розуміють сукупність матеріально-майнових
цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у
сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, вартість яких
перевищує 500 грн, а також капітальні вкладення в об'єкти, що належать до
основних засобів.
Отже, лише один із критеріїв віднесення матеріальних активів до
основних засобів співпадає — це тривалий термін використання (більше одного
року). Інші ознаки основних засобів мають суттєві відмінності.
Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує
ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні
вигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бути
достовірно визначена.
Об'єкт основних засобів не визнається як актив, якщо він знаходиться в
оперативному чи довірчому управлінні.
Об'єкт основних засобів списується з балансу підприємства у разі його
вибуття або коли він перестає відповідати критеріям визнання активу.
ДОВГОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
В новому балансі стаття "Довгострокові фінансові вкладення" замінена
на "Довгострокові фінансові інвестиції", в якій відображаються фінансові
інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не
можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Новим є те, що у цій
статті окремо виділені фінансові інвестиції, які згідно з проектом П(С)БО
12 "Фінансові інвестиції" передбачається обліковувати за методом участі в
капіталі (що відповідає МСБО), і окремо вказуються інші фінансові
інвестиції.
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з
метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання
вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути
класифіковані як поточні.
Згідно з чинним Положенням про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні № 250 (п. 38), передбачається всі фінансові вкладення
(придбані цінні папери, облігації, внески до статутних фондів інших
підприємств і т. п.) наводити у балансі за фактичною собівартістю.
Така ж вимога щодо первісної оцінки будь-яких фінансових інвестицій
міститься у проекті П(С)БО 12. "Фінансові інвестиції".
ДОВГОСТРОКОВА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ
У цій статті відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб,
яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, наприклад,
заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова дебіторська
заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які
очікуються для погашення цієї заборгованості.
Негарантована ліквідаційна вартість — частина ліквідаційної вартості
орендованого активу, продаж якої орендодавцем не гарантується або
гарантується лише пов'язаною з ним стороною.
Чисті інвестиції в оренду—це загальна сума мінімальних орендних
платежів та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням
незаробленого фінансового доходу.
Позароблений фінансовий дохід — це загальна сума мінімальних орендних
платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням
дисконтованої суми мінімальних орендних платежів за припустимою ставкою
відсотка при оренді.
Припустима ставка відсотка при оренді — це ставка дисконту, за якою на
початку строку оренди визначається теперішня (дисконтована) вартість
загальної суми мінімальних орендних платежів та негарантованої
ліквідаційної вартості активу, яка повинна дорівнювати справедливій
вартості орендованого активу.
ВІДСТРОЧЕНІ ПОДАТКОВІ АКТИВИ
По статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку
на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок
виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки
Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на
прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за
податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.
Сума прибутку (збитку) за період, визначена згідно з податковим
законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку)
за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі
облікової політики підприємства. Це виникає:
• через відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат;
• через відмінності у визнанні облікового доходу та валового доходу;
• через різні підходи до відображення суми переоцінки активів. Різниці
бувають тимчасові та постійні.
Відстрочений податковий актив розраховується як встановлена податкова
ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток
перевищує обліковий прибуток.
Обліковий податок на прибуток розраховується як добуток встановленої
податкової ставки на суму оподатковуваного прибутку, зменшену на суму
тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток перевищує обліковий
прибуток.
ІНШІ НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
По статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні
активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами,
довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською
заборгованістю та відстроченими податковими активами. До них належать:
ЗАПАСИ
Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та
відповідним П(С)БО 9. Запаси — це активи, які: а) зберігаються для продажу
за умов звичайної господарської діяльності; або б) знаходяться в процесі
виробництва для такого продажу; або в) призначені для споживання у
виробничому процесі чи при наданні послуг.
Запаси включають:
• товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складу
яких відносять землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу;
• готову вироблену продукцію;
• незавершене виробництво підприємства;
• основні та допоміжні матеріали для використання у процесі
виробництва та надання послуг.
Запаси відображаются у балансі за найменшою з двох оцінок:
собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасів — це витрати на: придбання; переробку; інші
витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього
місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ
Наступною за ступенем ліквідності статтею є дебіторська
заборгованість,
яка виникає в результаті продажу товарів та надання послуг в кредит, а
також втілює в собі інші борги перед підприємством, від погашення яких
впродовж року очікується надходження грошових коштів.
Дебіторська заборгованість представлена в новому балансі такими
статтями: 1) по векселях одержаних; 2) за товари, роботи і послуги; 3) по
розрахунках.
ВЕКСЕЛІ ОДЕРЖАНІ
У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців,
замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані
роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.
Вексель — це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму
протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь
пред'явника векселя.
ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ
У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"
відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм
продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена
векселем).
Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованість
за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто
ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в
балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб
активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Її
оцінка має бути достатньо обгрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився з
нею.
Продаж товарів і надання послуг в кредит, при застосуванні принципу
нарахування, як правило, співпадає з визнанням доходу від реалізації.
Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами внаслідок їх
неплатоспроможності, входять до складу доходу, необгрунтоване завищуючи
реальний результат від реалізації.
У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
відображається за чистою вартістю. Чиста вартість дебіторської
заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вирахування
сумнівних та безнадійних боргів. Сумнівний борг — це дебіторська
заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це
заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні
боржником, або позовний термін якої минув.
ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ
Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених
податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих
дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій
статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів,
пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка
відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших
статей.
ІНША ПОТОЧНА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ
До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види
дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської
заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по
розрахунках. Зокрема це заборгованість працівників підприємства по інших
операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від
підприємства позиками.
ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ
Згідно з МСБО 25 "Облік інвестицій" та відповідним П(С)БО 12.
"Фінансові інвестиції": поточна фінансова інвестиція - це інвестиція, що
легко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що не
перевищує один рік.
До числа поточних фінансових інвестицій відносяться:
• короткострокові комерційні ринкові папери;
• казначейські векселі;
• короткострокові боргові папери;
• депозитні сертифікати;
• інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом
терміну, що не перевищує один рік.
В українській обліковій практиці під короткостроковими фінансовими
вкладеннями розуміють короткострокові цінні папери та інші дохідні активи,
що придбані (вкладені) підприємством для одержання прибутку на строк не
більше одного року: • акції; • облігації; • сертифікати; • казначейські
зобов'язання.
Як бачимо, складові поточних інвестицій практично не відрізняються.
Однак, суттєво відрізняються критерії віднесення фінансових інвестицій до
поточних: за чинним вітчизняним законодавством — це термін їх утримання, що
не перевищує одного року з дати балансу, а за МСБО 25 та П(С)БО 12 - їх
вільна конвертація на фондовому ринку. Тому, якщо фінансову інвестицію
передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну, що не перевищує
12 місяців з дати балансу, але вона не може бути легко реалізована, її слід
класифікувати як довгострокову та відобразити у складі необоротних активів
балансу. Первісна оцінка поточної інвестиції здійснюється за собівартістю.
ГРОШОВІ КОШТИ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТИ
У цій статті відображаються суми грошей, що на дату балансу
знаходяться: • в касі; • на банківських рахунках; • в дорозі; • у формі
грошових документів; • у формі виставлених акредитивів.
Складовою облікової політики підприємства є критерій віднесення
інвестицій до грошових еквівалентів. Як правило, до грошових еквівалентів
відносять поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує
3 місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою
вартість протягом періоду їхньої чинності.
До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківських
рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що
перевищує один рік. Їх слід відображати у складі необоротних активів як
інші фінансові інвестиції.
Суми грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні
узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух грошових коштів.
Згідно з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів," суми грошових коштів
в іноземних валютах слід відображати з використанням відповідних валютних
курсів на дату балансу.
Курсові різниці, що виникають при перерахунку сум грошових коштів в
інвалютах, визнаються як доходи або витрати того періоду, у якому вони
виникли, та відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших
фінансових доходів (витрат).
Порядок розкриття інформації про грошові кошти у примітках до
фінансової звітності наведено далі у роботі.
ІНШІ ОБОРОТНІ АКТИВИ
Ця стаття балансу містить вартість оборотних активів, які не увійшли
до складу статей "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість
за товари, роботи, послуги", "Дебіторська заборгованість по розрахунках",
"Інша дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові
кошти та їх еквіваленти".
ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
Цей розділ балансу містить витрати, оплачені у звітному періоді, які
відносяться до наступного (наступних) облікових періодів. Наприклад,
наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед
сплачені рекламні послуги тощо. Окремі статті таких витрат необхідно
розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність
такого розкриття для користувачів фінансової звітності. Слід зазначити, що
по статті "Витрати майбутніх періодів" можуть відображатися як оборотні,
так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного
облікового періоду, та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Якщо
підприємство здійснило у звітному періоді і ті, і інші витрати, то у
балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою.
2.3. Пасив балансу. Загальна характеристика пасиву балансу
В процесі реформування системи бухгалтерського обліку та порядку
складання і подання фінансової звітності відповідно до вимог МСБО, згідно з
П(С)БО 2 "Баланс," значних змін зазнав і пасив балансу. Зокрема нова форма
балансу містить такі розділи як "Власний капітал", "Забезпечення наступних
витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання", "Поточні зобов'язання" та
"Доходи майбутніх періодів ", а форма №1 складається лише з трьох розділів:
"Капітал, фонди і резерви", "Довгострокові пасиви" та "Розрахунки та інші
короткострокові пасиви".
"Нова" форма балансу є більш структуризованою, але і в ній
спостерігається певна невідповідність у відображенні зобов'язань. Так,
розділ II "Забезпечення наступних витрат і платежів " містить поточні
зобов'язання (наприклад, забезпечення виплат персоналу). Однак, серед
зобов'язань щодо цільового фінансування чи інших забезпечень можуть бути як
поточні, так і довгострокові. Такий же висновок можна зробити і відносно
статей розділу V." Доходи майбутніх періодів". В цілому ж структура пасиву
нової форми балансу не суперечить вимогам МСБО, хоча і є більш
деталізованою. А вказані її особливості слід додатково розкривати у
примітках до фінансової звітності.
Характеристика складників власного капіталу та порядок їх відображення
у фінансовій звітності розглядається у розділі "Звіт про власний капітал".
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (згідно з П(С)БО 2) – це заборгованість підприємства, що
виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе
до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином.
Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство
укладає невідмовну угоду придбати актив.
Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути
достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у
майбутньому внаслідок його погашення.
Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів
підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому
обов'язків. Разом з тим, підприємство може мати обов'язок діяти певним
чином, але це необов'язково призводить до виникнення і відображення у його
балансі певного зобов'язання.
Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ресурси, що
втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої
сторони. Погашення існуючого зобов'язання може здійснюватись: • сплатою
грошових коштів; • передаванням інших активів; • наданням послуг; • заміною
даного зобов'язання іншим; • перетворенням зобов'язання на капітал.
Значна частина зобов'язань підприємства регулярно (щомісячно)
нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків активів або
витрат, а по кредиту — нарахованих зобов'язань. В таких випадках визнання
зобов'язань (кредиторської заборгованості) безпосередньо залежить від
визнання відповідних активів або витрат.
Другою умовою визнання зобов'язання у балансі є можливість його
достовірної оцінки. Як правило, сума зобов'язання визначається однозначно і
прямо вказується у відповідних документах. Проте, існують ситуації, коли
сума платежу залежить від подальших подій. Зобов'язання визнається у таких
випадках, якщо його можна оцінити з певною мірою достовірності.
Зобов'язання, що виникли внаслідок авансової оплати покупцем товарів
чи послуг за визначеними цінами, асортиментом, кількістю і якістю можуть
змінювати свою грошову оцінку в часі, але незмінним лишиться обумовлена
кількість та якість товару.
Класифікація зобов'язань
В залежності від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні
та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання класифікується як
поточне, якщо воно буде погашене протягом:
• операційного циклу підприємства або
• дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання
є довгостроковими. | |
