Geoselect : Право : Реферат: Види обєднань громадян (Право)


	Право / Реферат: Види обєднань громадян (Право)


	Космонавтика Уфология Авиация Административное право Арбитражный процесс Архитектура Астрология Астрономия Аудит Банковское дело Безопасность жизнедеятельности Биология Биржевое дело Ботаника Бухгалтерский учет Валютные отношения Ветеринария Военная кафедра География Геодезия Геология Геополитика Государство и право Гражданское право и процесс Делопроизводство Деньги и кредит Естествознание Журналистика Зоология Инвестиции Иностранные языки Информатика Искусство и культура Исторические личности История Кибернетика Коммуникации и связь Компьютеры Косметология Криминалистика Криминология Криптология Кулинария Культурология Литература Литература : зарубежная Литература : русская Логика Логистика Маркетинг Масс-медиа и реклама Математика Международное публичное право Международное частное право Международные отношения Менеджмент Металлургия Мифология Москвоведение Музыка Муниципальное право Налоги Начертательная геометрия Оккультизм Педагогика Полиграфия Политология Право Предпринимательство Программирование Психология Радиоэлектроника Религия Риторика Сельское хозяйство Социология Спорт Статистика Страхование Строительство Схемотехника Таможенная система Теория государства и права Теория организации Теплотехника Технология Товароведение Транспорт Трудовое право Туризм Уголовное право и процесс Управление Физика Физкультура Философия Финансы Фотография Химия Хозяйственное право Цифровые устройства Экологическое право


	Реферат: Види обєднань громадян (Право) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра державно – правових дисциплін Контрольна робота № 1 з дисципліни “Адміністративне право України” на тему: “Види об’єднань громадян” Виконала: студентка заочної форми навчання спеціальності 6601 7 групи 2 курсу Ткаченко О.І. 026135 Перевірив(ла): викладач Братель О.Г. Київ – 2003 ВСТУП Суб’єкти адміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов’язки не тільки індивідуально, але й відповідним чином об'єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потреб громадян — звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійні утворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином. Об'єднання громадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все — адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організацію суспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами, демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такі об'єднання не мали належного розвитку: їх перелік був занадто обмежений, діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання були повністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно- адміністративної системи. Своє основне соціальне призначення — задоволення потреб та інтересів громадян — вони не виконували. Їх діяльність йшла врозріз із нормами міжнародного права, хоч право громадян на об’єднання – їх невід’ємне конституційне право. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією Міжнародної організації праці №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію». У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати їх за своїм вибором без попереднього на те дозволу; право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями тощо. Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різних об'єднань, тому поняття «об'єднання громадян» є узагальнюючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства. Діяльність об'єднань громадян носить найрізноманітніший характер. Вона може бути спрямована на участь у розробленні державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, розв'язання конкретних соціальних проблем окремих категорій та груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спільністю професійних та інших інтересів громадян тощо. Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбулі Закону України від 16 червня 1992 року «Про об'єднання громадян», що повністю узгоджується з положеннями Конституції України. До речі, Закон дає офіційне визначення об'єднань громадян, під яким розуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Іншими словами, це — нормативна, конституційно-правова основа для реалізації прав громадян на вільне об'єднання, тобто гарантована державою можливість громадян вільно об'єднуватись з іншими громадянами для задоволення своїх політичних, економічних, соціальних, професійних інтересів. Природа громадських об'єднань характеризується такими трьома ознаками: добровільне членство, самоуправління і стабільність у часі. Об'єднання громадян — це добровільна, самодіяльна, постійно діюча асоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків. З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись в діяльність громадських організацій, крім трьох випадків: — при їх легалізації; — при набутті ними прав юридичної особи; — при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні., Об'єднання громадян створюються і діють на основі таких принципів як добровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність і гласність. Змістом їх діяльності є реалізація прав членів об'єднань, основою яких є їх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Їм притаманна організаційна єдність, їх члени приймають участь у виробленні основних напрямків діяльності об'єднань, у виборах керівного складу, здійснюють контроль за діяльністю всіх підрозділів об'єднань. Завдання громадських об'єднань тісно поєднується з завданнями, які стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку. В умовах розбудови громадянського суспільства в Україні громадські організації повинні стати дієвим елементом механізму здійснення повновладдя українського народу. Закон України «Про об'єднання громадян» зазначає, що об'єднання громадян визначаються або політичною партією, або громадською організацією. Найбільш повну характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з чим виділяються: - масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.); - органи громадської самодіяльності (народні дружини по охороні громадського порядку); - органи громадського самоврядування (ради і колективи мікрорайонів, домові; вуличні комітети та ін.). Об'єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності. Згідно з цим критерієм можна виділити об'єднання громадян, які діють у масштабах всієї держави, масштабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин, а також об'єднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конкретних адміністративно- територіальних одиниць. Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншим об'єднанням громадян. До загальних ознак слід віднести: 1) добровільність об'єднання. Це відображується у добровільності вступу та виходу з об'єднання громадян, методах роботи, сутністю яких є досягнення певної мсти внутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об'єднання громадян; 2) організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція; 3) відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи державно- владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення). Окремими ознаками, характерними для окремих об'єднань громадян, є: 1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси; 2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його роботі та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків; 3) наявність статуту об'єднання громадян. Як правило, в діяльності об'єднань громадян відсутні комерційні цілі або одержання прибутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань та цілей. Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять виключно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закріпленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єднання громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єднань громадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерційних фондів, органів громадської самодіяльності, регулюється відповідними законодавчими актами. Партія політична – добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групових інтересів. Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань. Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, котрі виникають за їхньою ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою. Найбільш поширеними різновидами громадських організацій в сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін. добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляцтва; фонди, асоціації, товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчує вищенаведене визначення, є документальне оформлення мети й завдань і організаційно-структурне забезпечення. Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції, які вони виконують стосовно забезпечення захисту інтересів своїх членів (осн. захисна, допоміжна функція); 2) функції, які громадські організації виконують стосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційна і творча функції). Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, а лише регулює її відповідно до діючого законодавства. До того ж громадські організації, на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваженнями. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за мету оволодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з притаманними їм особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників, незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами їхньої діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не є політичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуває політичного характеру, оскільки вони, по-перше, об'єднують людей, котрі входять до спектра політичних сил (патріотичні сили, національно зорієнтовані групи, прихильники реформування суспільства та ін.), і по- друге, – вони становлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі нових політичних партій. Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль полягають насамперед у тому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистість від необхідності самостійно вирішувати безліч проблем, відкривають широкі можливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення ним самоврядування. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Значною мірою взаємовідносини держави і об'єднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднання громадян”. Ці норми визначають правовий статус об'єднань громадян, а саме —сукупність прав та обов'язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між об'єднаннями громадян і суб'єктами виконавчої влади. Передусім це стосується питань легалізації об'єднань громадян, передбачених ст.ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншими словами, держава офіційно визнає об'єднання громадян оформлює його правове становище. Офіційне визнання об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік яких визначається законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних державних органів. Основоположне значення у визначенні правового становища об'єднання громадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завдання об'єднання; умови і порядок прийому в члени об'єднання та виходу із нього; структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об'єднання; права та обов'язки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень в статут; порядок реорганізації або ліквідації об'єднання; юридичну адресу. Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізація громадських організацій здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, органами місцевої державної адміністрації, а також виконавчими органами місцевого самоврядування. Відмова в реєстрації об'єднання громадян може бути оскаржена в судовому порядку. Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені й певні вимоги до засновників об єднань громадян, передбачених ст.ст. 11,12. Так, політичні парти можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Що стосується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р.). Важливим чинником, що впливає на адміністративно-правовий статус об'єднань громадян, є встановлення державою обмежень на створення та діяльність об'єднань громадян. Так, не підлягають легалізації такі об'єднання громадян, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою е: зміна насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, створення воєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”). Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, надаючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснення з боку держави контролю за діяльністю об'єднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об'єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення. Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об'єднаннями громадян податків. З свого боку об'єднання громадян повинні представляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати. Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду і контролю. За порушення законодавства об'єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Для здійснення своєї діяльності об'єднання громадян наділяються широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспільних правовідносин, набувати майнові і немайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, проводити масові заходи тощо. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує різного роду суспільні відносини, значна частина яких носить правовий характер. Так, закріплене у ти статті право громадян на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, проведення релігійної діяльності обумовлює створення та діяльність ріпних релігійних організацій — релігійних товариств, управлінь, центрів, монастирів, релігійних братств, духовних навчальних закладів і т. ін., що становлять собою стійкі організаційні системи з специфічними цілями та конкретними способами їх досягнення. Основним законодавчим актом, який визначає правове становище релігійних організацій, а також їх взаємовідносини з державою є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Сутність правового регулювання взаємовідносин держави і релігійних організацій полягає в такому: держана та її органи не користуються методами державно-правового контролю або примусу при визначенні громадянами свого ставлення до релігії, не втручаються у релігійну діяльність організацій віруючих, якщо вони не порушує законів держави та встановленого порядку, не надають релігійним організаціям матеріальної підтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцій. Разом з тим держава сприяє встановленню відносин взаємної релігійної та світоглядної терпимості і поваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних організацій та право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, здійснює державний контролі, за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. У свою чергу, релігійні організації позбавлені права втручатися у справи держави, брати участь у діяльності політичних партій, висувати кандидатів до органів державної влади. Ці організації займаються питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб громадян. При цьому релігійні організації мають право на участь у суспільному житті та використання засобів масової інформації нарівні з об'єднаннями громадян. Для одержання релігійною організацією права юридичної особи необхідна її державна реєстрація. Засновники релігійної організації — віруючі повнолітні громадяни у кількості не менше 10 чоловік —- подають заяву про реєстрацію та статут релігійної організації у відповідний державний орган, який зобов'язаний у місячний термін прийняти рішення про реєстрацію. Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян і має низку важливих особливостей. Зокрема, у статуті наводяться відомості про вид релігійної організації, її місце знаходження, майновий стан, права релігійної організації на заснування підприємства, засобів масової інформації, створення навчальних закладів, порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та ін. Релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб споруди та майно, які надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. У власності релігійних організацій можуть знаходитися споруди, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального та благодійного призначення, транспорт, грошові кошти та інше майно, що необхідне їм для забезпечення їхньої діяльності. Суб’єктами відповідальності за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації поряд з посадовими особами державних органів можуть бути також особи, які займають відповідне становище в ієрархії релігійних організацій, та громадяни. Припинення діяльності релігійних організацій можливе як за рішенням їх членів, так і за рішенням суду в разі порушення ними законодавства України. ПРАВА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У відповідності з Законом України “Про об’єднання громадян” (ст.20, 21, 22, 23, 24) об'єднання громадян користуються досить широкими правами, головними з яких є права: виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти та захищати свої законні інтереси у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності; підтримувати інші об'єднання; створювати установи та організації; одержувати необхідну інформацію, розповсюджувати її та засновувати засоби масової інформації; засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Визначені права політичних партій: — приймати участь у виробленні державної політики; — брати участь у формуванні органів влади, представництво в їх складі; — мати вільний доступ під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації. Об'єднання громадян мають досить широкі майнові та інші «матеріальні» права (ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Власність об'єднань громадян. Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави”). В той же час держава: 1) встановлює обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями (ст.22 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями. Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від: • іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства; • державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України; • підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків; • нелегалізованих об'єднань громадян; • анонімних пожертвувачів. Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності. Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для загального відома”). 2) визначає умови здійснення права власності (ст.23 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Здійснення права власності. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян”) 3) умови зайняття господарською та іншою комерційною діяльністю (ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Господарська та інша комерційна діяльність. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько- агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавствам”). ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН Відповідальність за порушення законодавства об’єднаннями громадян передбачена статтями 27, 28, 29, 30, 31, 32 Закону України “Про об’єднання громадян”. Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України. Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 27 Закону України “Про об’єднання громадян”). (Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3582-12 від 11. 11. 93) Види стягнення. За порушення законодавства до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення: • попередження; • штраф; • тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; • тимчасова заборона (зупинення) діяльності; • примусовий розпуск (ліквідація) (ст. 28 Закону України “Про об’єднання громадян”). Попередження. При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження (ст. 29 Закону України “Про об’єднання громадян”). Штраф. В разі грубого або систематичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може бути накладено штраф в судовому порядку (ст. 30 Закону України “Про об’єднання громадян”). Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї, діяльності об'єднання громадян. З метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об'єднання громадян на строк до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видів діяльності об'єднання громадян може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, суд може продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі (ст. 31 Закону України “Про об’єднання громадян”). Примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках: 1) вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону України “Про об’єднання громадян”; 2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону України “Про об’єднання громадян”; 3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених Законом України “Про об’єднання громадян”; 4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така. Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається. Про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України (ст. 32. Законом України “Про об’єднання громадян”). МІЖНАРОДНІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН Діяльність міжнародних об’єднань громадян регулюється статтями 33, 34 Закону України “Про об’єднання громадян”. Міжнародні зв'язки об'єднань громадян. Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України. Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародні спілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних або координуючих центральних органів (ст. 33 Закону України “Про об’єднання громадян”). Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадських організацій. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, інших законодавчих актів України. Легалізована громадська організація, що виступила засновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов'язана в місячний строк подати необхідні документи для перереєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України (ст.34 Закону України “Про об’єднання громадян”). ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ІНШІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН Політичні партії Однією з перших на території України була зареєстрована Міністерством Юстиції України Українська республіканська партія (5 листопада 1990 р.). Мета партії — побудова самостійної демократичної української держави. Вирішення екологічних проблем політичними методами — така мета Партії зелених України (24.05.1991 р.). Були зареєстровані й такі партії як Українська демократична партія (15.01.1991 р.); Демократична партія України (28.06.1991 р.); Народна партія України (28.08.1991 р.); Партія демократичного відродження України (27.09.1991 р.); Ліберальна партія України (10.10.1991 р.); Соціал- демократична партія України (01.11.1991 р.); Об'єднана соціал-демократична партія України (15.11.1991 р.); Українська християнсько-демократична партія України (01.11.1991 р.); Соціалістична партія України (25.11.1991 р.). Партії ставлять перед собою різноманітну мету, мають різні політичні програми, але в основному їх мета співпадає — це побудова на Україні самостійної і незалежної держави; її розвиток на основі принципів свободи, демократії, соціальної справедливості і солідарності; формування в Україні суспільства з високим рівнем життя, відродження і подальший розвиток культури українського народу. Інші об'єднання громадян Рух — це суспільно-громадська діяльність, що має на меті певні завдання й цілі. Розрізняють масові рухи і рухи, що сповідують політичні цілі. Поки що Міністерство Юстиції України зареєструвало 1 рух, який має на меті політичні цілі: «Народний Рух України». Масових рухів — 2. Це — Український республіканський рух «Педагоги за мир і взаєморозуміння» та «Українська Рада Миру». Громадські об'єднання культурних зв'язків з іноземними країнами. Таких об'єднань біля 20. Серед них — «Україна-Туреччина», «Україна-США», «Україна- Індія» і т.д. Спілки. Це об'єднання громадян для реалізації яких-небудь спільних цілей. Міністерство Юстиції України зареєструвало спілку адвокатів, юристів, вчителів, музикантів, ветеранів Афганістану, «Українську спілку малолітніх в'язнів фашистських концтаборів»... Фонди. Це найпоширеніший (основний) вид громадських об'єднань. Вони подібні до рухів, але мають більш конкретні цілі й завдання. Напрямки їх діяльності різноманітні. Вони охоплюють різноманітні сфери життєдіяльності республіки. Існують фонди культурно-освітницького напрямку (Слов'янський фонд України, Український фонд культури), благодійного характеру (Український національний фонд допомоги інвалідам Чорнобилю), міжнародного спрямування («Відродження»). Асоціації — це об'єднання громадян або членів трудових колективів одного роду діяльності. Серед зареєстрованих є асоціації наукового, історичного, спортивного, правового та інших напрямків. Так, 8.07.1991 року зареєстрована Українська уфологічна асоціація, в сферу діяльності якої входить вивчення явищ НЛО та інших аномальних явищ. І Інші об'єднання громадян — серед них товариства, академії, комітети, клуби, федерації, ліги та ін. 10.10.1991 р. була зареєстрована спілка Червоного Хреста; 29.01.1992 р. — «Знання», 6.03.1991 р. — «Клуб Івана Піддубного»; 9.03.1991 р. — Національний Олімпійський комітет України. ВИСНОВОК Із сказаного можна зробити певні висновки. Уся система прав і обов’язків, їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, з одного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого. Право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, яке гарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавством України. Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадською організацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою, формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Це організації, які мають будь-яку мету, крім політичної. Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі України від 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядок створення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність. ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА 1. Адміністративне право України. [Підручник для юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битян, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяна. – Харків: Право, 2001 – 528 с. 2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 15.01.2000 р. К.: Вид. “Сірін”; 2000 р. – 168 с. 3. Мельщенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995 – 240 с. 4. За редакцією Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів – К.: Генеза, 1997 – 400 с. 5. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С.Шемшученка. – К., Феміна, 1996 – 696 с. (Nota bene). 6. Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднання громадян”. 7. Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні та дитячі громадські організації”. Реферат на тему: Виды налогов за рубежом ПЛАН РЕФЕРАТА 1. Введение 2. Налоговая система США 3. Налоговая система Франции 4. Налоговая система Великобритании 5. Литература ВВЕДЕНИЕ Основным инструментом государственного регулирования являются налоговая политика и финансовое воздействие на частное предпринимательство. Осуществляя это воздействие, государство, как правило, преследует такие главные цели: достижение устойчивого постоянного экономического роста; обеспечение стабильности цен на основные товары и услуги; обеспечение полной занятости трудоспособного населения; обеспечение определенного минимального уровня доходов населения; создание системы социальной защиты граждан, в первую очередь пенсионеров, инвалидов, многодетных; равновесие во внешнеэкономической деятельности. Достичь всех этих целей одновременно практически невозможно. Так, если начинают расти цены, то необходимо проводить меры по их ограничению и регулированию. Но ограничение цен почти наверняка приведет к замедлению и снижению занятости. Достижение полной занятости с той же неизбежностью приведет к повышению цен, так как надо выплачивать заработную плату большему количеству людей, и снизится конкуренция на рынке труда. Найти сбалансированное соотношение – это и есть главное соотношение в экономической политике государства. Для современных государств характерно расширение и усиливающееся вмешательство государства в различные сферы экономической жизни. Разница заключается лишь в степени этого вмешательства. В США оно меньше, в Швеции больше, Германия и Япония в этом отношении на среднем уровне. Налоговая система США Особенности налоговой системы США Налоговая система США состоит из трех уровней, соответствующим трем уровням власти: верхнего, где собираются федеральные налоги, поступающие в федеральный бюджет; среднего, где собираются налоги и сборы, вводимые законами штатов, поступающие в бюджеты штатов; и нижнего, где собираются налоги, поступающего в местные бюджеты. Законодательные органы штатов могут вводить налоги, не противоречащие федеральному налоговому законодательству, а органы местного самоуправления вправе взимать налоги, разрешенные им законодательством штатов. Федеральные налоги Основное место в финансовой системе США принадлежит бюджетному механизму федерального правительства. Налоги, дающие наиболее крупные и стабильные поступления, направляются в федеральный бюджет. На его долю приходится примерно 70% доходов и расходов. Федеральный подоходный налог с населения составляет основную часть доходов федерального бюджета. Он взимается по прогрессивной шкале, имеются не облагаемый минимум доходов и три налоговые ставки. Условно подсчет налогов производится в три этапа: Подсчитывается валовой доход, при этом учитывается общая сумма доходов: заработная плата; доход от предпринимательской деятельности; пенсии; социальные пособия и пособия по безработице; стипендии; полученные алименты; вознаграждения; призы и награды; фермерский доход; рента; доходы по ценным бумагам; доходы по трастовым операциям и недвижимости и т.д. Определяется скорректированный валовой доход. Для этого из валового дохода вычитаются разрешенные федеральным законодательством различные виды льгот, к которым относятся: торговые и производственные затраты; убытки от продажи или обменных операций с ценными бумагами; затраты, связанные с получение ренты или роялти; уплаченные налоговые взносы и др. Далее из величины чистого дохода вычитаются индивидуальные льготы: необлагаемый минимум плательщика (всеобщая льгота); необлагаемый минимум на каждого иждивенца налогоплательщика; стандартные скидки для одинокого лица, для супружеской пары, для главы семьи; дополнительные скидки для лиц старше 65 лет, инвалидов; расходы по переезду на новое место жительства; расходы на медицинские цели; расходы, связанные с повышением квалификации и т.д. Кроме этого чистый доход уменьшается на взносы в благотворительные взносы; налоги, уплаченные властям штата; местные налоги; проценты полученные по ценным бумагам правительств штатов и местных органов самоуправления; проценты по личным долгам и ипотечному долгу в залог недвижимости. Налог на прибыли корпораций претерпел существенные изменения в результате налоговых реформ 80–90-х годов. Хотя фискальная роль данного налога не столь значительна по сравнению с подоходным налогом, он представляет собой важный финансовый инструмент, который правительство использует для влияния на соотношения и пропорции в экономике с целью обеспечения стабильных темпов ее развития. Главным принципом налогообложения корпораций является взимание налога с чистой прибыли, т.е. валового дохода за исключением налоговых льгот. Его основная ставка колеблется в пределах 30-35%. Вносится данный налог ступенчато. Корпорация уплачивает 15% с первых 50 тыс. дол. налогооблагаемого дохода, 25% - за следующие 25 тыс. дол. и 34% - на оставшуюся сумму. Огромные льготы имеют фермерские хозяйства. Благодаря этим льготам некоторые компании сводят налоговую базу к нулю. Отчисления на социальное страхование – вторая по величине статья доходов федерального бюджета. Они вносятся как работодателем, так и наемным работником. В отличие от европейских стран (в том числе и от России), где основную часть данного взноса делает работодатель, в США он делится пополам. Ставка меняется ежегодно при формировании бюджета. В начале 90-х годов общая ставка составляла 15,02% от фонда заработной платы, причем работодатель и трудящийся сносили по 7,51%. Но облагается не весь фонд оплаты труда, а только первые 48% тыс. дол. в год в расчете на каждого занятого. Отчисления здесь имеют строго целевое значение. Тенденция здесь – к повышению ставок. Роль акцизов, наоборот, все время снижается. Федеральные акцизные сборы установлены из товаров – на алкогольные и табачные изделия, из услуг – на дороги и автомобильные перевозки. Ставки акцизы могут устанавливаться в двух видах: в процентах к цене товаров и услуг и в долларах по отношения к определенному количеству, весу, объему товаров, а также к стоимости услуг. Налоги с наследства и дарений физические лица платят по ставке от 18 до 55%, самая высокая ставка применяется, если стоимость имущества превышает 2,5 млн. дол. Налоги штатов Органы власти штатов проводят независимую налогово-бюджетную политику и вправе самостоятельно вводить налоги и сборы на своей территории. Собственные поступления составляют около 80% доходов бюджета, а оставшиеся 20% – федеральные субсидии (гранты). Первое место в доходах бюджетов штатов занимает налог с продаж, доля которого в объеме превышает 40%. Его уплачивают потребители при покупке различных товаров. Величина налоговых ставок в разных штатах существенно варьируется. Максимальная ставка достигает 8%, средняя по штатам составляет 4-5%. В соответствии с американскими законами общим налогом с продаж облагается как валовая выручка от реализации на каждой стадии обращения товара, так и оборот оказанных населению услуг. Некоторые потребительские товары, предметы роскоши и товары производственного назначения облагаются выборочным налогом с продаж. Вторым по значимости для бюджетов штатов является подоходный налог с населения, он составляет около 30% в общем объеме поступлений штатов. Налогообложение доходов населения во всех штатах осуществляется по общим принципам, однако, различными являются размер ставок и величина предоставляемых по этому налогу льгот. Минимальная ставка равна 2%, максимальная – 10%. В каждом штате могут быть различные объекты обложения данным налогом. В одних штатах это доходы проживающих в этих штатах граждан, полученные в пределах этих штатов, в других – прибыли, возникшие за пределами данных штатов. Есть штаты, в которых подоходным налогом облагаются все доходы налогоплательщиков, проживающих или работающих в них, независимо от места их получения. Еще одним источником доходов бюджета штата является налог на прибыль корпораций. Его доля в общем объеме налоговых поступлений составляет приблизительно 7%. Этот налог является не сколько фискальным рычагом штата, сколько инструментом, при помощи которого правительство штата может воздействовать на его экономическую ситуацию и развитие наиболее выгодных для данной территории направлений производства товаров и услуг. Практически во всех штатах взимается налог на имущество. Его уплачивают как физические, так и юридические лица. Минимальный размер ставки налога по стране составляет 0,5%, максимальный – 5%. Доля налога на имущество в структуре налоговых поступлений бюджета – около 2%. Штатами взимается и налог с наследства. Обычно облагаются доходы наследника, ставки налога дифференцированы в зависимости от степени родства наследника и наследователя, а также от размера наследства. На уровне штатов взимаются всевозможные акцизы: налог на разные виды топлива, налог на производство или продажу спиртных напитков, налог на добычу природных ископаемых. Каждый штат собирает лицензионные сборы. Их ежегодно оплачивают юридические лица за право заниматься определенными видами деятельности на территории данного штата. В общем объеме налоговых поступлений штатов их доля составляет около 6%. Еще одним налогом, уплачиваемым компаниями на уровне штат, является налог на капитал, ставка которого равна 0,75%. Также работодатели производят обязательные отчисления на выплату пособий по безработице. Местные налоги В США насчитывается почти 85 тыс. районов, входящих в юрисдикцию местных органов власти. Каждый орган самоуправления может формировать свой собственный бюджет, вводить налоги и реализовывать различные действия по обеспечению поступлений в бюджет, а также устанавливать величину расходов полученных средств. При этом функция по определению налогов и всевозможных мероприятий по сбору средств, которыми могут воспользоваться местные органы власти, лежит на правительствах штатов. После установления руководящими органами штатов перечня налогов, сборов и разнообразных пошлин и платежей, которые вправе взимать местные органы самоуправления, последние могут решать, какие налоги они будут вводить на своей территории. Наибольшее значение среди местных налогов имеет поимущественный налог, который является приоритетом исключительно органов местного самоуправления. Дальнейший анализ структуры и ставок местных налогов в США позволяет классифицировать их по четырем основным группам. Первая – это собственные налоги, которые собираются только на данной территории. Сюда относятся прямые и косвенные налоги. Из прямых налогов основными являются поимущественные налоги, промысловые, поземельные, местные налоги с наследств и дарений. Косвенное налогообложение весьма разнообразно, оно представлено как универсальным акцизом, т.е. налогом с продаж, так и специфическими акцизами. Вторая группа местных налогов включает надбавки к общегосударственным налогам, отчисляющиеся в определенном проценте в местный бюджет. Третья группа – это налоги на транспортные средства, зрелища, гостиницы, коммунальные сборы и пр. Среди налогов на потребление можно отметить налог на регистрацию и парковку автомобилей, налог на пользование автострадами. Последний делится между бюджетами штатов и городов. И четвертая группа местных налогов. Эти налоги не носят фискального характера, а определяют политику местных органов самоуправления. К ним относятся экологические налоги, направленные на защиту окружающей среды. В отличие от федеральных налогов налоги местных органов самоуправления характеризуются множественностью и регрессивностью. Их ставки едины и не учитывают доходов налогоплательщиков. Но следует отметить, что при приоритете федеральных налогов местные налоги занимают весомое место в бюджетах городов и других местных органах. Они составляют основу доходов местных бюджетов, дополняющуюся субвенциями и дотациями из федерального и штатных бюджетов. НАЛОГОВАЯ СИСТЕМА ФРАНЦИИ Особенности налоговой системы Франции Исходя их того, что начиная с 1992 г. в российской налоговой системе одним из основных стал НДС, наибольший интерес для нас представляет налоговая система родины этого налога. НДС разработан во Франции в 50-х годах и внедрен в этой стране в 1954 г. Среди развитых стран Францию отличает высокая доля обязательных отчислений (налоговых платежей и взносов в фонды социального назначения) в валовом внутреннем продукте. Налоги Франции можно классифицировать на три крупные группы: подоходные налоги, взимаемые с дохода в момент его получения; налоги на потребление, которые взимаются тогда, когда доход тратится; налоги на капитал, взимаемые с собственности. При этом налоговая система страны нацелена в основном на обложение потребления. Налоги на прибыль и на собственность являются умеренными. Налог на добавленную стоимость Ведущим звеном бюджетной системы выступает налог на добавленную стоимость. Речь идет об общем налоге на потребление, который затрагивает все товары и услуги, потребленные или использованные на территории страны. Уплата НДС определяется характером совершаемой сделки и не принимает в расчет финансовое состояние налогоплательщика. Ставка налога едина независимо от цены товара, к которому она применяется. Объектом налогообложения является продажная цена налога или услуги. Кроме розничной цены сюда включаются все сборы и пошлины, кроме самого НДС. Основная ставка налога в настоящее время равна 18,6%. Повышенная ставка – 22% применяется к некоторым видам товаров: автомобилям, бытовой и компьютерной технике, парфюмерии, ценным мехам. Пониженная ставка – 5,5% применяется к большинству продовольственных товаров и продуктам сельского хозяйства, книгам и медикаментам. Такая же пониженная ставка относится и к отдельным видам услуг: туристическому и гостиничному бизнесу, грузовым и пассажирским перевозкам, зрелищным мероприятиям и др. НДС дополняется рядом косвенных пошлин (или акцизов), которые также представляют собой налоги на потребление. Некоторые из них взимаются в пользу государства, другие перечисляются в бюджеты местных органов самоуправления. Среди дополнительно облагаемых товаров в первую очередь следует назвать алкогольные напитки, табачные изделия, спички, зажигалки, изделия из драгоценных металлов, сахар и кондитерские изделия, пиво и минеральные воды, некоторые виды автомобильного транспорта, летательные аппараты. Косвенными налогами, помимо НДС, облагаются также электроэнергия, телевизионная реклама. К числу налогов на потребление следует отнести и таможенные пошлины. Основной целью таможенных пошлин является не получение дохода, а охрана внутреннего рынка, а также национальной промышленности и сельского хозяйства. таможенные пошлины выступают инструментом государственной экономической политики, они должны уравнивать цены на импортируемые товары и аналогичные товары внутреннего рынка. Подоходные налоги Важнейшее место в группе подоходных налогов занимает подоходный налог с физических лиц. Данный налог взимается ежегодно с дохода, декларируемого вначале года по итогам предыдущего финансового года. Налогообложению подлежит фискальная единица – семья, состоящая из супругов и лиц, находящихся на их иждивении. Для одиноких лиц фискальной единицей, естественно, является один человек. Под доходами понимаются все доходные поступления, полученные в начале отчетного года. В это понятие входят: заработная плата, премии и вознаграждения, пенсия, пожизненная рента, доходы от движимого имущества, доходы от землевладений, доходы от сельскохозяйственной деятельности, доходы некоммерческого характера, прибыль от операций с ценными бумагами и т.д. Принимаются в расчет также и разовые доходы, получаемые в случае передачи собственности. Из базиса налогообложения вычитаются специально определенные законодательством расходы. Некоторые вычеты применяются к определенным социальным группам: пожилые люди, инвалиды и т.д. Подоходный налог с физических лиц носит прогрессивный характер со ставкой от 0 до 37,76%. Не облагаются доходом (ставка 0%) доходы, не превышающие 18 140 франков. Максимальная ставка применяется для доходов свыше 15 млн. франков. В 90-е годы подоходный налог с физических лиц дополнен социальными отчислениями, имеющими налоговый характер. Общее социальное отчисление установленное Законом о финансах, составляет 1,1% всех доходов от движимого и недвижимого имущества. Кроме того, имеются специальные отчисления, исчисляемые на базе доходов, полученных в виде процентов по вкладам, ставка отчислений – 1%. Во Франции существуют особые правила налогообложения доходов, полученных от операций с недвижимостью, ценными бумагами и прочим движимым имуществом. Так, прибыль, полученная в результате продажи по высокой цене движимого имущества, включается в доход, подлежащий налогообложению в году фактической продажи. Но при этом от налога освобождаются доходы, полученные от продажи основного жилища, от первой продажи жилища, а также от продажи жилища, находящегося в собственности не менее 32 лет. Различная ставка налога применяется в зависимости от срока, в течение которого здание находилось у продавца. Максимальная ставка применяется при сроке менее 2 лет, далее ставка сокращается в зависимости от срока до 0. Ставка подоходного налога, уплачиваемого предприятиями, составляет 34%. В отдельных случаях она может повышаться до 42%. Более низкая ставка налога применяется для прибыли от землепользования и вкладов в ценные бумаги. Здесь ставки колеблются от 10 до 24%. Если предприятие в отчетном году понесло убытки, то они могут быть вычтены из облагаемой чистой прибыли будущих лет. Основой для расчета служит годовая прибыль (убыток) предприятий. Каждое предприятие обязано составлять детальную декларацию о доходах и предоставлять ее в налоговое ведомство в течение трех месяцев после составления ежегодного бухгалтерского отчета или до 1 апреля года, следующего за отчетным, если таковой отчет составлен не был. До окончательных расчетов предприятие вносит авансовые квартальные платежи. Крупные доходы приносят бюджету Франции налоги на собственность. Налогообложению подлежит имущество, имущественные права и ценные бумаги, находящиеся в собственности на 1 января. К имуществу относят здания, промышленные и сельскохозяйственные предприятия, движимое имущество, акции, облигации и т.д. некоторые виды имущества полностью или частично освобождены от этого налога, в частности имущество для использования в рамках профессиональной деятельности, предметы старины, художественные и коллекционные изделия. Налог на собственность носит прогрессивный характер, его ставки составляют от 0 до 1,5%. Но при этом сумма подоходного налога и налога на собственность не должна превышать 85% всего дохода. В группу налогов на собственность входит налог на заработную плату. В отличие от США, где он делится пополам, во Франции его уплачивают работодатели. Объектом налогообложения служит фонд заработной платы в денежной и натуральной форме, включая обязательные сборы, относящиеся к заработной плате. Налог носит прогрессивный характер. Его ставки варьируются от 8,5% до 13,6%. Местные налоги Важное место в налоговой системе Франции занимают местные налоги. Местные органы представляют около 80 тыс. самостоятельных бюджетов (коммуны, департаменты, регионы и т.д.). Общая величина местных бюджетов доходит до 60% государственного бюджета страны. Их динамика характеризуется местным ростом. Из системы местных налогов можно выделить четыре основных: земельный налог на застроенные участки; земельный налог на незастроенные участки; налог на жилье; профессиональный налог. Ставки этих налогов определяются местными органами власти при определении бюджетов на следующий год, но не могут превышать законодательно установленного максимума. Земельный налог на застроенные участки взимается с обустроенных участков. Налог касается всей недвижимости – здания, сооружения, резервуары и т.д., а также участков для промышленного или коммерческого использования. Налогооблагаемая часть равна половине кадастровой арендной стоимости участка. Данный налог не взимается с государственной собственности, от него освобождены физические лица в возрасте старше 75 лет. Налог на незастроенные участки затрагивает поля, карьеры, болота, участки под застройку и т.д. Кадастровый доход, служащий базисом налога, установлен равным 80% от кадастровой арендной стоимости участка. Налог на жилье взимается как собственников жилых домов, так и арендаторов. Малообеспеченные лица могут быть освобождены полностью или частично от уплаты данного налога. Профессиональный налог вносится юридическими и физическими лицами, постоянно осуществляющими профессиональную деятельность, не вознаграждаемую заработной платой. Для расчета налога берется сумма двух элементов, умножаемая на установленную местными органами власти налоговую ставку. Этими двумя элементами являются: арендная стоимость недвижимости, которой располагает налогоплательщик для нужд своей профессиональной деятельности; некоторый процент заработной платы, уплачиваемой налогоплательщиком своим сотрудникам. Помимо четырех основных местные органы управления могут вводить и другие местные налоги: налог на уборку территорий пошлина на содержание Сельскохозяйственной палаты, взимая сверх налога на незастроенные участки с того же базиса; пошлина на содержание Торгово-промышленной палаты, вносимая теми, кто уплачивает профессиональный налог; пошлина на содержание палаты ремесел, уплачиваемая предприятиями, которые включены в реестр предприятий и ремесел;


	Новинки рефератов :: Реферат: Судебная власть (Государство и право) Реферат: Коллективная форма организации начального обучения русскому языку (Педагогика) Реферат: Куда идет Россия (История) Реферат: Голод 1932-1933 годов (История) Реферат: Учет прибыли на предприятиях (Бухгалтерский учет) Реферат: Сжатие данных (Компьютеры) Реферат: Экономическое положение Японии (География) Реферат: Международный маркетинг как тип управления корпорацией (Менеджмент) Реферат: Ответы к экзаменационным билетам по Информатике. 2001-2002 год (Компьютеры) Реферат: Холодная война (История) Реферат: Экспериментальный метод в психологии (Психология) Реферат: Развитие эстетического восприятия природы посредством фотографии (Педагогика) Реферат: Модели и методы принятия решения (Менеджмент) Реферат: Система кредитования и ее современные формы (Банковское дело) Реферат: Типовые методические рекомендации по планированию и учету себестоимости строительных работ (Бухгалтерский учет) Реферат: Открытые и закрытые акционерные общества (Гражданское право и процесс) Реферат: Первичная клеточная оболочка и ее структурные особенности (Биология) Реферат: Законодательный процесс в Древних Афинах (Государство и право) Реферат: КРЕСТЬЯНСКОЕ ВОССТАНИЕ 1773-1775 гг. (История) Реферат: Природа процесса принятия решения (Менеджмент)


	Copyright © GeoRUS, Геологические сайты