|
Реферат: Облік валютних коштів, повязаних з рухом статутного капіталу (Бухгалтерский учет)
Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу
“Облік валютних операцій пов’язаних із формуванням та рухом статутного
капіталу”
КИЇВ-2002
КИЇВ-2002
План
Вступ.
1. Облік валютних операцій пов’язаних із формуванням та рухом
статутного капіталу.
2. Практичне завдання №7.
Висновкок
Література
По економічному потенціалу Україна входить в першу п’ятірку країн Європи,
але по ефективності його використання значно відстає від розвинутих країн
світу внаслідок економічної кризи. Вихід з кризи можливий при умові
проведення поступової економічної політики, що забезпечить макроекономічну
стабільність при прогресивному розвитку сфери виробництва і обігу.
Організація і здійснення ЗЕД вимагає дотримання відповідної мети і кладе
специфічні завдання перед бухгалтерським обліком. Основними об’єктами
бухгалтерського обліку ЗЕД є: валютні засоби і валютні операції, товари і
їх рух на основі експортно-імпортних операцій, розрахункові і кредитні
операції між суб’єктами ЗЕД, а також між суб’єктами і обслуговуючими їх
банками, кінцеві фінансові результати господарської діяльності. Правильна
постановка бухгалтерського обліку перерахованих о’єктивів повинна
знаходитися в центрі уваги бухгалтерського апарату
Операції, пов'язані з рухом капіталу, особливо цікавлять іноземних
інвесторів, тому слід приділити особливу увагу відображенню цих операцій в
обліку.
До іноземних інвесторів відносяться суб'єкти інвестиційної діяльності
на території України, а саме:
* юридичні особи, створені відповідно до законодавства;
* фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на
території України і не обмежені в дієздатності;
* закордонні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
* інші іноземні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що визнаються
такими відповідно до законодавства України.
Підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми,
створене згідно з законодавством України, іноземна інвестиція у статутному
капіталі якого складає 10 %, визнається підприємством з іноземними
інвестиціями.
Облік статутного капіталу починається з дати державної реєстрації
підприємства. Особливістю організації обліку операцій в іноземній валюті
товариства з обмеженою відповідальністю є те, що до моменту державної
реєстрації підприємства у нього виникає заборгованість засновників по
внесках до статутного капіталу, яка перераховується у грошову одиницю
України. Для цього підприємству необхідно:
> сформувати розмір статутного капіталу підприємства за участю іноземних
інвесторів за курсом, зафіксованим в установчому договорі. В
бухгалтерському обліку розмір статутного капіталу підлягає оцінці в
грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення
господарської операції і не підлягає переоцінці в подальшому в зв'язку
зі зміною курсу іноземних валют;
> зафіксувати дату виникнення заборгованості іноземних інвесторів, яка
одночасно є датою підписання установчого договору. Перерахунок
зобов'язань з внесків до статутного капіталу проводиться на дату
здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складання
бухгалтерської звітності.
Якщо засновником підприємства е нерезидент України, то підприємство
здійснює розрахунки з ним в іноземній валюті країни цього нерезидента. У
зв'язку з цим в іноземній валюті здійснюються всі внески до статутного
капіталу (шляхом внесення до статутного капіталу основних засобів,
нематеріальних активів, запасів, а також шляхом перерахування валютних
коштів на рахунок підприємства). В іноземній валюті здійснюється також
виплата засновнику-нерезиденту дивідендів.
На практиці на рахунку 46 "Неоплачений капітал" зручно самостійно
ввести субрахунки:
> 461 - "Неоплачений капітал засновників в національній валюті
України";
> 462 - "Неоплачений капітал засновників в іноземній валюті".
Введення таких субрахунків дозволить без перешкод поділити валютний і
гривневий облік з можливістю розрахунку курсових валютних різниць на
квартальні залишки субрахунку 462.
Валютну різницю по залишках дебіторської заборгованості в іноземній
валюті засновників-нерезидентів по внесках до статутного капіталу
підприємства необхідно розрахувати в загальному порядку. І ця валютна
різниця може бути включена до об'єкту оподаткування на загальних засадах.
Те ж саме стосується перерахунку залишків по виплаті дивідендів в іноземній
валюті засновникам-нерезидентам.
Розглянемо приклад. 10.04.2001р. засновники ТзОВ "ІнКорм" підписали
установчий договір, відповідно до якого розмір статутного капіталу
товариства склав 110 тис. грн. Внесок українського засновника склав 27500
грн., внесок іноземного засновника - 15 тис. дол. США. Курс НБУ на дату
здійснення операцій наступний: 10.04.01 – 5,50 грн/дол США, 20.04.01р. –
5,60 грн/дол США.
Таблиця 1
|Журнал реєстрації господарських операцій ТзОВ”ІнКорм" |
|за квітень 2002р. |
|№ |Дата |Зміст господарчої операції |Сума |Кореспонденція |
|пп| | | |рахуіків |
|. | | | | |
| | | |дол. |грн. |Д-т |К-т |
|1.|10.04|Установчий договір | | | | |
| | |Зареєстровано статутний | |27500 |461 |40 |
| | |капітал товариства |15000|82500 |462 |40 |
|2.|20.04|Розрахунок бухгалтерії | | | | |
| | |Визначено курсову різницю | | | | |
| | |по заборгованості | | | | |
| | |іноземного засновника в |— |1500 |462 |744 |
| | |іноземній валюті |---- |1500 |744 |793 |
| | |500 х (5,6-5,6) = 1500 | | | | |
|3.|20.04|Виписки банку | | | | |
| | |Здійснено внески | | | | |
| | |засновників: | | | | |
| | |на поточний рахунок в |--- |27500 |311 |461 |
| | |національній валюті; | | | | |
| | |на поточний рахунок в |15000|84000 |312 |462 |
| | |іноземній валюті | | | | |
Для нарахування дивідендів по субрахунку 671 "Розрахунки за
нарахованими дивідендами" також зручно вести не передбачені Планом
рахунків, субрахунки другого рівня:
> 6711 - "Розрахунки з засновниками-резидентами України в національній
валюті України";
> 6712 - "Розрахунки з засновниками-нерезидентами України в іноземній
валюті".
Введення таких субрахунків до субрахунку 671 дозволить розподілити
валютний і гривневий облік з можливістю нарахування курсових різниць.
Розглянемо такий приклад: ТзОВ "ІнКорм" 02.10.2001р. нарахувало
дивіденди засновникам: - засновнику-резиденту - 500,00 грн., а засновнику-
нерезиденту - 300 дол. США. Дивіденди було виплачено 20.10.01р. Курс НБУ на
02.10.01р. – 5,55 грн/дол, 20.10.01р. – 5,65 грн/дол США.
Таблиця 2
|Журнал реєстрації господарських операцій ТзОВ “ІнКорм” |
|за жовтень 2001р. |
|№ |Дата|Зміст господарської операції|Сума |Кореспонденція |
|пп| | | |рахунків |
| | | | | |
| | | | | |
| | | |дол. |грн. |Д-т |К-т |
|1.|02.1|Рішення зборів засновників. | | | | |
| |0 |Розрахунок бухгалтерії | | | | |
| | |Нараховано дивіденди | | | | |
| | |засновникам: |---- |500 |443 |6711 |
| | |-- резидентам; |300 |1650 |443 |6712 |
| | |-- нерезидентам 300 * 5,5 = | | | | |
| | |650 | | | | |
|2.|02.1|Розрахунок бухгалтерії | | | | |
| |0 |Нараховано податок на |---- |150 |6711 |641 |
| | |дивіденди (за ставкою З0%) |90 |495 |6712 |641 |
|3.|20.1|Розрахунок бухгалтерії | | | | |
| |0 |Відображено курсову різницю | | | | |
| | |по заборгованості в | | | | |
| | |іноземній валюті при виплаті| |30 |793 |974 |
| | |дивідендів | |30 |974 |6712 |
| | |300 * (5,65-5,55) = 30 | | | | |
|4.|20.1|Перераховано дивіденди: | | | | |
| |0 |-- засновнику-нерезиденту | | | | |
| | |300х5,6=1530 |300 |1695 |6712 |312 |
| | |-- засновнику-резиденту |--- |350 |6711 |311 |
У випадку ввезення непідакцизних товарів (майна) як внеску до
статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, ці товари
звільнюються від сплати податку на додану вартість під час перетину митного
кордону України.
Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів
для реалізації або власного споживання), звільняється від сплати мита.
При митному оформленні майна, що ввозиться, підприємство з іноземними
інвестиціями видає митному органу простий вексель на суму мита. Вексель
погашається і ввізне мито не справляється, якщо в період, на який надається
відстрочення платежу, ввезене майно зараховано на баланс підприємства з
іноземними інвестиціями і податковою інспекцією за місцем знаходження
такого підприємства зроблено відмітку про це на примірнику векселя.
З моменту виникнення у підприємства з іноземними інвестиціями права
власності на майно, яке є внеском до статутного капіталу, це підприємство
має право розпоряджатися ним на свій розсуд, тобто здійснювати щодо даного
майна всі дії, не заборонені законодавством, наприклад, продати,
подарувати, здати в оренду тощо. Оподаткування таких операцій здійснюється
в загальноприйнятому порядку.
Однак у разі відчуження майна, отриманого як внесок до статутного
капіталу від іноземного інвестора, в тому числі у зв'язку з припиненням
діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за
кордон), діє особливе правило: якщо відчуження відбулось протягом трьох
років з моменту зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з
іноземними інвестиціями, таке підприємство сплачує ввізне мито. Розмір
ввізного мита обчислюється виходячи з митної вартості ввезеного майна,
перерахованої у валюту України за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату
відчуженні майна. Мито сплачується не пізніше ніж за день до відчуження
майна.
Якщо підприємство добровільно не сплатило ввізне мито, а податкова
інспекція встановила факт відчуження майна раніше трирічного строку при
несплаченому ввізному миті, вона повідомляє про це відповідний митний
орган.
Митний орган, отримавши таке повідомлення, у свою чергу, в
безспірному порядку стягує ввізне мито. При цьому на суму несплаченого
ввізного мита нараховується пеня за весь час заборгованості, починаючи від
дня відчуження майна і включаючи день сплати. Пеня обчислюється в розмірах,
передбачених законодавством.
Таким чином, заборони на продаж майна, внесеного іноземним інвестором
до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, не існує.
Однак у разі продажу цього майна раніше трьох років з моменту зарахування
іноземної інвестиції на баланс потрібно сплатити ввізне мито. Якщо продаж
майна відбувся після закінчення цього строку, ввізне мито не сплачується.
Відображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу майна,
одержаного від нерезидента для власного використання, наведено в таблиці 2.
Таблиця 3
|Бухгалтерський облік операцій з продажу майна |
|№п|Зміст господарської операції |Кореспоіденція |
|п.| |рахунків |
| | | |
| | |Д-т |К-т |
|1.|Зареєстровано статутний капітал товариства з |461 |40 |
| |іноземними інвестиціями | | |
| | |462 |40 |
|2.|Оприбутковано верстат як внесок нерезидента до | | |
| |статутного Капіталу |104 |462 |
|3.|Відображено курсову різницю, яка виникла по | | |
| |заборгованості нерезидента по внесках до |462 |744 |
| |статутного капіталу |744 |793 |
|4.|Нараховано і сплачено митні збори при ввезенні |104 |642 |
| |верстату на | | |
| |митну територію України | | |
| | |642 |311 |
|5.|Реалізовано верстат через 8 місяців після |377 |742 |
| |оприбуткування | | |
|6.|Відображено ПДВ на договірну вартість верстату |742 |641 |
|7.|Нараховано ввізне мито. що сплачується у зв'язку| | |
| |з продажем обладнання раніше трьох років з | | |
| |моменту зарахування його на баланс як внесену |104 |642 |
| |іноземну інвестицію | | |
|8.|Сплачено ввізне мито |642 |311 |
|9.|Списано знос обладнання |131 |104 |
|10|Списано залишкову вартість обладнання |972 |104 |
|. | | | |
|11|Списано на фінансовий результат дохід від |742 |793 |
|. |продажу обладнання | | |
|12|Списано на фінансовий результат собівартість |793 |972 |
|. |обладнання | | |
Практичне завдання №7.
Відобразити в системі бух.обліку операції, які здійснює суб’єкт
підприємницької діяльності України за контрактом з іноземним суб’єктом
господарської діяльності з використанням для розрахунку іноземної валюти 1-
ї групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси НБУ подано в табл.
(цифри умовні).:
|Іноземна валюта |Дата |Курс НБУ (грн) |
|Долар США |13 березня 200*р. |5,46 |
|Долар США |14 березня 200*р. |5,50 |
|Долар США |31 березня 200*р. |5,51 |
|Долар США |27 квітня 200*р. |5,55 |
|Німецька марка |27 квітня 200*р. |2,72 |
|Долар США |29 квітня 200*р. |5,54 |
|Німецька марка |29 квітня 200*р. |2,75 |
Умови: Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством-
неризидентом України.
13 березня 200*р. при оформленні вантажної митної декларації на вивезення
давальницької сировини резидентом України сплачено митний збір за виконані
митні процедури на суму 1020 грн.
Вартість переданої нерезиденту давальницької сировини для переробки
відображено за цінами придбання, 72400 грн.
14 березня 200*р. оплачені послуги з перероблення давальницької сировини на
суму 6800 дол.США.
27 квітня 200*р. ввезено готову продукцію, митна вартість якої становить
13300 дол.США. Сплачено ПДВ у розмірі 20% від вартості продукції, що
ввозиться на митну територію України.
27 квітня 200*р. оприбутковано продукцію виготовлену з переробленої
сировини за фактичною собівартістю.
|Журнал реєстрації господарських операцій |
|№оп|Дата |Зміст господарської |Сума |Кореспонденція |
| | |операції | |рахунків |
| | | |дол |грн |Д-т |К-т |
|1 |13.03 |Передано сировину в | |72400 |206 |201 |
| | |переробку | | | | |
|2 |13.03 |Нараховано митний збір за| |1020 |206 |642 |
| | |митне оформлення | | | | |
| | |давальницької сировини | | | | |
| | |резидента при вивизенні | | | | |
|3 |13.03 |Сплачено митний збір | |1020 |642 |311 |
|4 |14.04 |Підписано акт приймання |6800 |37400 |281 |632 |
| | |виконаних робіт з | | | | |
| | |переробки давальницької | | | | |
| | |сировини | | | | |
| | |6800 * 5,50=37400 | | | | |
|5 |14.03 |Оплачено послуги з |6800 |37400 |632 |312 |
| | |переробки давальницької | | | | |
| | |сировини | | | | |
|6 |14.03 |Нараховано ПДВ на | |7480 |644 |641 |
| | |вартість послуг | | | | |
| | |37400 * 0,2=7480 | | | | |
|7 |14.03 |Сплачено ПДВ | |7480 |641 |311 |
|8 | |Нараховано митний збір | | |281 |642 |
| | |при ввезені переробленної| | | | |
| | |продукції на митну | | | | |
| | |територію України | | | | |
|9 | |Сплачено митний збір | | |642 |311 |
|10 | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
-----------------------
Контрольна робота
з обліку і аналізу ЗЕД
Реферат на тему: Облік витрат на оплату праці
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Вінницький торговельно-екномічний інститут
Курсова робота на тему:
“Облік витрат на оплату праці”
ПЛАН
Вступ. Залагльні поняття про витрати виробництва.
1. Облік витрат на оплату праці.
2. Види і форми заробітної плати.
3. Аналітичний облік заробітної плати.
4. Синтетичний облік зарплати.
5. Утримання із зарплати.
6. Відрахування на соціальне страхування і інші внески до бюджету.
Висновки.
Витрати виробництва – це витрати живої і опредметненої праці
підприємств (об`єднань) на виробництво й збут продукції. В практиці
планування і обліку для характеристики витрат виробництва використовують
термін “витрати на виробництво”, на випущену продукцію вони виражаються в
її собівартості.
Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї
продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших
організацій і заробітню плату працюючих, виражені в грошовій формі.
В умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є
важливішим економічним показником діяльності об`єднань і підприємств.
Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес
формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення
резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного
контролю за виконанням завдань по собівартості.
Складовими елементами системи управління собівартості продукції є
прогнозування й планування, нормування витрат, облік і калькуляція,
економічний аналіз, контроль за формуванням собівартості.
На схемі зображені найважливіші взаємозв`язки елементів в системі
управління.
|Прогно-зу|Плану-ва|Норму-ван|Облік |Кальку-ляц|Економ. |Контроль |
|вання |ння |ня |витрат |ія |аналіз | |
Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції є
основними і відповідальними ланками облікової роботи.
Перед обліком витрат на вир-во продукції поставлені такі основні
завдання:
- своєчасне, повне і достовірне відображення в обліці фактичних
витрат, пов`язаних з вир-вом і реалізацією продукції, виконанням
робіт і наданням послуг, а також невиробничих втрат і робіт; втрат,
припустимих на окремих ділянках діяльності підприємства;
- контроль за правильним використанням сировини, матеріалів, топлива
й енергій, фонду заробітної плати та іншими статтями витрат, за
дотриманням встановлених коштів, затрат по обслуговуванню
виробництва і управлінню;
- обгрунтована калькуляція собівартості продукції, правильне
складання звітної калькуляції;
- перевірка виконання планів по собівартості і виявленню резервів
скорочення витрат;
- виявлення результатів по собівартості продукції цехів і інших
підрозділів підпр-ва.
Виконання перерахованих задач повинно базуватися на правильній
організації бухгалтерського обліку витрат вир-ва. Добре налагоджений облік
сприяє усуненню безгосподарності і надлишків у використанні коштів, їх
економії. Це забезпечує зростання рентабельності підприємств і організацій.
У плануванні, обліку і калькуляції собівартості продукції
застосовуються декілька угрупувань витрат: по місцю їх винекнення (це
можливо для організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку), по видам
продукції (для калькуляції собівартості) і по видам витрат, тобто по
статтям і елементам витрат. Останнє угрупування є досить важливим у обліці
собівартості продукції.
Під економічним елементом витрат розуміють первинний однородний вид
витрат на вир-во продукції, який на вир-ві неможливо розкласти на складові
частини. Основними положеннями прийнята єдина і обов`язкова для всіх
об`єднань і підприємств номенклатура економічних елементів витрат на вир-
во:
1. Сировина й основні мат-ли (за відрахунок поворотних відходів).
2. Купівельні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого
характеру.
3. Допоміжні мат-ли.
4. Топливо.
5. Енергія.
6. Заробітна плата. Основна і додаткова.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Амортизація основних фондів.
9. Інші витрати.
Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» – це винагорода,
виражена, як правило, в грошовій формі, або уповноважений їм орган виплачує
робітнику за виконану їм роботу.
Витрати на оплату праці складаються із:
1. Фонду основної заробітної плати.
2. Фонду додаткової зар.плати.
3. Інші заохочення та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно
встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові
обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних
розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
Додаткова зар.плата – це винагорода за працю понад встановлену норму,
за трудові успіхи й винахідливість та за
Особі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані
компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язані
з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносяться
виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за
спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й
матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або ті,
що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.
Під час складання статистичної звітності про праці показуються
грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку з платіжними документами, за
якими з робітниками були проведені розрахунки по зароб.платі. Вказані суми
приводяться «брутто», тобто включаючи податки й інші утримання у
відповідності з законодавством («нетто» – грошові суми, нараховані до
оплати без податку на прибуток і обов`язкових внесків робітника у фонд
соціального страхування і пенсійний фонд).
До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємств
на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих (витрат) виплат.
Суми коштів, нарахорваних за щорічні й додаткові відпустки,
включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає
на дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в
наступному місяці – у фонд оплати праці наступного місяця.
При натуральній формі оплати праці і забезпеченні соціальної допомоги
вказані виплати включаються в звіт праці в сумі, обрахованій виходячи з
середньої ціни реалізації за звітний період.
Якщо продукція видається безкоштовно, то розмір зароб.плати в цьому
випадку буде дорівнювати повній вартості цієї продукції; якщо вона
видається за зниженими цінами - то різниці між вартістю проданої за
зниженими цінами продукції і її повною вартістю.
Всі види нарахувань в іноземній валюті включаються в фонд оплати
праці в національній валюті України в сумі, яка виходить шляхом переоцінки
іноземної валюти по курсу Національного банку України на дату їх
нарахування.
Дані про фонд оплати за відповідний період минулого року при
складанні звітів по праці показуються відповідно до методології, яка
прийнята в звітному періоді поточного року.
Фонд оплати праці.
До фонду основної зароботної плати відносяться:
1. Зар.плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) за
відпускними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників і
посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих
на підприємстві.
2. Суми процентних чи компенсаційних нарахувань в залежності від об`єму
доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у
випадках, коли вони є основною зар.платою.
3. Суми авторського гонорару робітникам мистецтва, редакцій газет і
журналів, телеграфного агенства, видавницвта, радіо, телебачення і інших
підприємств та (чи) оплата їх праці, яка відбувається за ставками
(розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.
Фонд додаткової зар.плати включає:
1. Надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах,
передбачених діючим законодавством:
- кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних
роботах, за високу кваліфікаційну майтерність;
- за класність водіям автомобілів;
- персональні надбавки;
- керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці
або за виконання особливо важливих завдань на строок їх виконання;
- за сумісництво професій (посад).
2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам і іншим службовцям за
виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів
матеріальних ресурсів.
- Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи.
- Оплата праці робітників, які не входять до штату підприємства, за
виконання робіт згідно договору громоадсько-правового характеру,
включаючи договір-підряд.
- Оплата праці у вихідні і святкові (неробочі) дні.
- Вартість бузкоштовно виданих предметів (включаючи форменну одежу,
обмундирування), які залишаються в особистому постійному
користуванні.
- Оплата щорічних і додаткових відпусток згідно законодавства,
грошових компенсацій за невикористану відпустку.
- Суми зар.плати по основному місцю роботи робітникам, керівникам і
спеціалістам підприємств під час їх навчання з відривом від
виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки
кадрів.
- Оплата учбових відпусток, передбачених робітникам, які навчаються у
вечірніх та заочних вищих і середніх навчальних закладах, а також
навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних
загальноосвітніх школах.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться:
1. Оплата простоїв не з вини роб-ка;
2. Суми, які виплачуються роб-кам, які знаходяться у відпустці за
ініціативою адміністрації з частковим збереженням зар.плати.
3. Суми, які виплачуються роб-кам, що приймають участь у страйках.
4. Матеріальна допомога (оздоровлення, екологічні й інші виплати).
5. Сума наданої підприємством трудової й соціальної допомоги
робітникам:
- оплата додаткових відпусток, в т.ч. жінкам, що виховують дітей;
- одноразова допомога роб-кам, що виходять на пенсію;
- вартість путівок на лікування й відпочинок або суми компенсації,
виданої замість путівок;
- подешевіння вартості харчування роб-ів;
- витрати на погашення ссуд, виданих роб-кам для покращення житлових
умов;
- інші виплати.
Форми і системи оплати праці
В даний час підприємство власно встановлює форми і системи оплати
праці, умови преміювання роб-ів, штатний розклад.
Найбільш поширеними формами оплати праці є почасова і відрядна. Кожна
з них має свої системи: звичайна почасова, почасово-преміальна, пряма
відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна.
Почасова оплата широко використовується в бригадах і для розрахунків з
окремими роб-ми в тих випадках, коли оплату праці за певну кількість
переробленого часу здійснюють незалежно від кількості виконаних робіт. Вона
складається з оплати за тарифом, доплат за умови праці і професійну
майстерність.
При почасовій формі оплати в розрахунок приймаються кількість
відпрацьованих днів і годин. Можна виділити звичайну почасову (погодинну,
помісячну) і почасово-преміальну системи оплати праці. Для підвищення
продуктивності праці робочі-почасовики преміюються за певні показники.
Пряма відрядна зар.плата передбачає оплату праці робочих по
числу одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт, виходячи з
твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної
кваліфікації. Ця форма оплати праці може бути індивідуальною або бригадною.
Відрядно-преміальна система оплати праці робочих включає преміювання
за перевиконання норм виробітку, досягнення певних якісних показників:
здачу робіт з першого пред`явлення, відсутність браку та ін.
При відрядно-прогресивній системі оплати – підвищується за
виробіток понад норму.
Аналітичний облік зар.плати
Для з`ясування загальної суми зар.плати, яка належить до виплати за
місяць, необхідно згрупувати первинні документи, підсумувати заробіток за
вироблену продукцію і зробити утримання. Первинними документами, на основі
яких здійснюється розрахунок зар.плати є табеля обліку робочого часу, карти
обліку виробітку, наряди, договори, контракти і інші документи.
Табель є первинним документом, в якому щоденно відмічається
відроблений час кожним рорбітником, проставляються цифри 7, 8, 8.15, а
також вихідні дні (в), відпускні (о), дні хвороби (б), прогули (п),
відрядження (к), наднормові часи і т.п. Табель складається за першу
половину місяця (з 1 по 15) для видачі авансу по зарплаті і за другу
половину місяця (для нарахування і виплати зарплати).
На невеликих підприємствах табель веде керівник, на великих –
спеціальний робітник (табельщик). Табель підписує той, хто його складає,
затверджує керівник організації (підприємства), і тоді він здається в
бухгалтерію.
Для робочих-відрядчиків окрім табеля для бухгалтерії здаються наряди.
Наряди бувають індивідуальні й бригадні. У наряді вказують
найменування роботи, планове завдання, тобто норми виробки, розцінку за
одиницю роботи, фактичне виконання об`єму робіт. Шляхом помноження розцінки
за одиницю часу на фактичну виробку визначається зарплата робочого. Якщо це
підряд на бригаду, то загальну суму розподіляють між членами бригади
пропорційно до розряду робітника і фактично відробленому часу. На сьогодні
застосовують розподіл загального заробітку між членами бригади з
урахуванням коефіцієнту трудової участі (КТУ), визначається радою бригади.
Наряд складає керівник.
Документ, що узагальнює дані про належну до виплат зар.плату,
називається розрахунковою (розрахунково-платіжною) відомістю.
Належний заробіток показується у цій відомості розчленовано по цехам
і відділам підприємства, категоріям робітників, видам виплат, тобто в
розрізі, необхідному для контролю за використанням фонду зар.плати і
складанням звітності. Таким чином, розрахункова або розрахунково-платіжна
відомість виконує подвійну функцію:
по-перше, за ними здійснюють розрахунок з робочими та службовцями; по-
друге, вони є формою аналітичного обліку до рахунку 70 «Розрахунки по
оплаті праці», показники якого використовуються також для складання звіту
по праці».
На підприємствах часто необхідно виявити середній заробіток окремих
робітників для визначення суми допомоги за час хвороби по листам тимчасової
непрацездатності, за час відрядження. Виявляти ці дані по декількох
розрахункових відомостях незручно. Тому на підприємствах ведуться лицеві
рахунки, які відкриваються на кожного робочого та службовця. В них
відображаються необхідні відомості про стаж роботи, час вступу на
підприємство, тривалість відпустки, нарахування за кожний місяць зар.плати
і утримання за їх видами.
Видачу зар.плати здійснюють із каси під розписку в розрахунково-
платіжній відомості, а при децентралізації виплат (безпосередньо в цехах
виділеними для цього робітниками, підзвітними касиру) – за платіжними
відомостями у відповідності до діючого законодавства про працю і зар.плату
робітникам і службовцям, а кінцевий розрахунок здійснюється при виплаті
зар.плати за другу половину місяця.
Сьогодні розвинута форма отримання зарплати через ощадні каси, в яких
на кожного робітника відкрито лицевий рахунок для зарахування зар.плати. В
таких випадках в розрахунково-платіжній відомості відсутні розписи в
отриманні грошей.
Виплата зар.плати відбувається в дні, встановлені банком.
Синтетичний облік зар.плати.
Як елемент витрат виробництва зар.плата повинна бути віднесена на
відповідні рахунки витрат в залежності від характеру і призначення
використаної на підприємстві праці.
Для обліку зар.плати застосовують пасивний рахунок 70 «Розрахунки по
оплаті праці». Нарахування зар.плати відображається за кредитом цього
рахунку, а виплата її по дебету, окрім того, по дебету рахунку 70
відображаються і утримання, учинені із зар.плати.
Операції по нарахуванню зар.плати відображаються проводками.
Нарахована зар.плата за монтаж устаткування:
Дт 07
Кт 70
Роботи, пов`язані із заготівлею топлива, сировини і матеріалів:
Дт 05, 06
Кт 70
Роботи виробничого характеру, а також управлінчому персоналу:
Дт 20, 25, 26
Кт 70
Роботи, віднесені до витрат реалізації товарів:
Дт 43, 44, 47, 48
Кт 70
Нараховані прибутки за підсумками роботи підприємства, премії:
Дт 81, 87
Кт 70
Виплату зар.плати, прибутків і премій відображають:
Дт 70
Кт 50
Додаткова зар.плата відображається аналогічно до основного заробітку,
але облік її має деякі відмінності.
Найбільш розповсюдженим видом додаткової зар.плати є оплата
відпусток. Порядок розрахунку відпускних робітника:
- визначається середній місячний заробіток;
- визначається середній денний заробіток: середньмісячний зар.-к
поділяється на 25,4 – середнє число в році робочих днів у одному
місяці, включаючи суботи;
- середньоденний зар-к помножується на тривалість відпустки в днях.
Останнім часом у зв`язку з інфляцією відбуваються часті зміни
зар.плати і традиційний порядок нарахування середньомісячного заробітку
(виходячи з 12 місяців) непридатний. В цьому випадку для розрахунку
середнього зар-ку береться зар-к із дня його останньої зміни до дня,
починаючи з якого повинна проводитись виплата по середньому зар-ку.
При нарахуванні середнього зар-ку враховуються всі види
нарахованої зар.плати, премії з фонду матеріального заохочення і всі види
виплат, що носять постійний характер, але виключаються разові премії,
одноразові виплати, різноманітні компенсації.
Оскільки відпустки робітникам надаються нерівномірно протягом
року (кількість відпусток різко виростає до літа і спадає взимку), то для
рівномірного включення до витрат на виробництво, і відповідно, до
собівартості продукції нарахованих відпускних можна протягом року
створювати резерв на оплату відпусток. Сума щомісячних відрахувань до цього
резерву визначається, виходячи з кількості працюючих, їх окладів і тарифних
ставок. Цей резерв враховується на рахунку 89 “Резерв майбутніх витрат і
платежів”.
Нарахування резерву на оплату відпусток відображається
проводною:
Дт 20, 23, 25, 26
Кт 89
Нарахування відпускних:
Дт 89
Кт 70
Для виробництва з невеликою кількістю співробітників можна не
нараховувати цей резерв. Тоді нарахування відпускних буде:
Дт 20, 23, 25, 26
Кт 70
Утримання із зар.плати
З нарахованої зароб.плати працівників відбуваються утримання:
- прибуткового податку;
- внесків до Пенсійного фонду (1% від нарахованої суми);
- по виконавчим листам органів;
- на погашення грошових нарахувань, остатку підзвітних сум,
відрахувань за браки.
Прибутковий податок утримується згідно з Наказом Президента України
“Про збільшення податковообкладеного мінімуму і ставки прогресивного
податкообкладання прибутків громадян” № 519 від 13.09.1994 р. і “Про зміни
до Наказу” Президента України від 13.09.1994 р. № 519 від 31.10.1994 р.
Утримання прибуткового податку відображується:
Дт 70
Кт 68 “Розрахунки з бюджетом”
Утримання із нарахованої зарплати внесків до Пенсійного фонду в
розмірі 1% від загальної суми відображується:
Дт 70
Кт 69 “Розрахунки по страхуванню”
Вказані податки можуть утримуватись із зарплати поточного місяця по
зарплаті попереднього місяця. Своєчасно не утримані податки належать до
утримання протягом трьох місяців, а надлишкові утримані суми повертаються
працівнику, проте не більше, ніж через рік після їх утримання.
Утримання по виконавчим листам (аліменти) відбуваються тільки при
наявності виконавчої документації, що надходить з органів правосуддя або за
письмовою заявою працівника, із зар.плати якого відбуваються утримання. Ці
утримання відображаються:
Дт 70
Кт 76
Утримання на погашення залишку підзвітних сум відображаються:
Дт 70
Кт 71
Утримання за простої, брак:
Дт 70
Кт 20, 25
Відрахування на державне соціальне страхування
Підприємства усіх форм власності зобов`язані здійснювати відрахування
на державне соціальне страхування в певному проценті від фонду оплати праці
(в даний час 37%). Ці відрахування здійснюються щомісячно по всім видам
зароб. плати і премій. Сума відрахувань визначається шляхом помноження
встановленого тарифу на суму нарахованої зар.плати.
Для обліку відрахувань підприємства на держ.соц.страхування
використовується рахунок 69 “Витрати по страхуванню”, до якого
відкриваються субрахунки:
- 69-1 “Розрахунки по соціальному страхуванню”
- 69-2 “Розрахунки з Пенсійним фондомо”.
Загальна сума відрахувань на соціальне страхування розподіляється між
Пенсійним фондом і фондом соціального страхування (до Фонду соц.страхування
направляється 12% від заг.суми відрахувань, а до Пенсійного фонду – 88%).
Відрахування на соц.страхування відображаються по Кт 69 і дебету
рахунків, на які відноситься нарахована зар.плата, премії і т.ін. (20, 25,
26, 80, 81, 87).
Пеня й штрафи, накладені за несвоєчасну уплату платежів, також
відносяться в кредит рахунку 69, дебет рахунку 80.
Використання коштів фонду соціального страхування
Кошти фонду соціального страхування використовуються для виплати
допомог по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворими, по
вагітності й пологам, при народженні дитини, на поховання, а також на
оплату санаторно-курортного лікування працівників.
Із коштів Пенсійного фонду виплачують допомоги по догляду за дитиною
і інші виплати, передбачені діючим законодавством.
Таким чином, обороти по кредиту субрахунків 69-1, 69-2 відображають
суму відрахувань на соціальне страхування, а оборот до дебету –
використання цих коштів на самому підприємстві. Сальдо за цими субрахунками
показує суму, яка повинна бути перерахвована на адресу відповідних фондів.
Внески до бюджету підприємств за рахунок собівартості продукції
Окрім відрахувань на державне соціальне страхування всі підприємства,
незалежно від видів діяльності і форм власності, здійснюють внески до
бюджету за рахунок собівартості продукції, до Фонду ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 12% від прибутку споживання і до
Державного фонду сприяння зайнятості населення в розмірі 2% (з 1 грудня
1994 р.) від фонду споживання.
Розрахунки підприємства з Фондом ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
відображаються на рахунку 68 “Розрахунки з бюджетом”.
Нарахована сума внесків до Фонду Чорнобиля:
Дт 20, 25, 26, 44
Кт 68
Перерахування внесків:
Дт 68
Кт 51
А до Державного фонду сприяння зайнятості населення “Розрахунки по
позабюджетним платежам”.
Нараховані внески до Фонду зайнятості:
Дт 20, 25, 26, 44
Кт 65
Перерахування внесків:
Дт 65
Кт 51
Штрафи, накладені за несвоєчасну уплату цих внесків, відображаються в
обліці аналогічно штрафам, нарахованим по внескам на соціальне страхування.
Платіжні доручення на перерахування податків до бюджету, відрахувань
на соц.страхування, до Фонду зайнятості подаються в банк одночасано з чеком
на отримання готівкових грошей для виплати зарплати.
В И С Н О В К И
Зміни в економіці України за останні роки потребують критичного
аналізу стану господарського механізму, особливо одного з найболючіших для
кожної людини ключових моментів – оплати праці. За останні декілька років
зарплата втратила практично своє справжнє соціально-економічне призначення
і не виконує кожну з своїх функцій – відтворювальну, стимулюючу і
регулюючу.
По-перше, на стан оплати праці суттєво впливає загальне критичне
становище економіки. Міжнародна практика організації оплати праці базується
на вимогах, які передбачають виплату працюючим зар.плати, що дозволяє
зберегти прийнятий спосіб життя в тому розумінні і на такому рівні, як це
прийнято в дійсний час і в даній країні. У зв`язку з цим досягнення
високого рівня реальної зароб.плати можливе лише при умові досягнення
відповідного рівня економічного розвитку.
Як свідчать результати роботи всіх ланок народного господарства за
останні п`ять років, об`єм виробництва і продуктивність праці безперервно
знижуються.
По-друге, наявне деформоване відношення до оплати праці в залежності
від кваліфікації, складу, відповідальності за виконану роботу, між фізичною
і розумовою працею, між виробничою і бюджетною сферами.
Вирішення питань зароб.плати, підвищення рівня життя і соціальний
захист населення можливі лише в умовах виходу держави з економічної кризи.
Вона пов`язана з фінансовою, кредитною, податковою політикою держави,
цінами і потребує термінового розв`язку.
Л І Т Е Р А Т У Р А :
1. И.Л.Брен, Г.В.Митрофанов “Бухгалтерский учет в торговых организациях и
предприятиях”, Київ, “Вища школа”, 1987 р.
2. Н.М.Ткаченко “Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності”; Київ, ВТОВ “А.С.К.”, 1996 р.
3. Журнал “Посредник” №35, 36, червень-липень 1996 р.
4. Газета “Праця і зарплата” №13, липень 1996 р.
5. “Праця і зарплата” № 1, січень 1996 р.
6. “Праця і зарплата” № 5, березень 1996 р.
7. Тимчасові вказівки, що до застосування плану рахунків бухгалтерського
обліку банків України.
| |
