GeoSELECT.ru



Бухгалтерский учет / Реферат: Облік витрат на оплату праці (Бухгалтерский учет)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Облік витрат на оплату праці (Бухгалтерский учет)



КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Вінницький торговельно-екномічний інститут



Курсова робота на тему:


“Облік витрат на оплату праці”



ПЛАН


Вступ. Залагльні поняття про витрати виробництва.
1. Облік витрат на оплату праці.
2. Види і форми заробітної плати.
3. Аналітичний облік заробітної плати.
4. Синтетичний облік зарплати.
5. Утримання із зарплати.
6. Відрахування на соціальне страхування і інші внески до бюджету.
Висновки.



Витрати виробництва – це витрати живої і опредметненої праці
підприємств (об`єднань) на виробництво й збут продукції. В практиці
планування і обліку для характеристики витрат виробництва використовують
термін “витрати на виробництво”, на випущену продукцію вони виражаються в
її собівартості.
Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї
продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших
організацій і заробітню плату працюючих, виражені в грошовій формі.
В умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є
важливішим економічним показником діяльності об`єднань і підприємств.
Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес
формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення
резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного
контролю за виконанням завдань по собівартості.
Складовими елементами системи управління собівартості продукції є
прогнозування й планування, нормування витрат, облік і калькуляція,
економічний аналіз, контроль за формуванням собівартості.
На схемі зображені найважливіші взаємозв`язки елементів в системі
управління.


|Прогно-зу|Плану-ва|Норму-ван|Облік |Кальку-ляц|Економ. |Контроль |
|вання |ння |ня |витрат |ія |аналіз | |



Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції є
основними і відповідальними ланками облікової роботи.
Перед обліком витрат на вир-во продукції поставлені такі основні
завдання:
- своєчасне, повне і достовірне відображення в обліці фактичних
витрат, пов`язаних з вир-вом і реалізацією продукції, виконанням
робіт і наданням послуг, а також невиробничих втрат і робіт; втрат,
припустимих на окремих ділянках діяльності підприємства;
- контроль за правильним використанням сировини, матеріалів, топлива
й енергій, фонду заробітної плати та іншими статтями витрат, за
дотриманням встановлених коштів, затрат по обслуговуванню
виробництва і управлінню;
- обгрунтована калькуляція собівартості продукції, правильне
складання звітної калькуляції;
- перевірка виконання планів по собівартості і виявленню резервів
скорочення витрат;
- виявлення результатів по собівартості продукції цехів і інших
підрозділів підпр-ва.
Виконання перерахованих задач повинно базуватися на правильній
організації бухгалтерського обліку витрат вир-ва. Добре налагоджений облік
сприяє усуненню безгосподарності і надлишків у використанні коштів, їх
економії. Це забезпечує зростання рентабельності підприємств і організацій.
У плануванні, обліку і калькуляції собівартості продукції
застосовуються декілька угрупувань витрат: по місцю їх винекнення (це
можливо для організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку), по видам
продукції (для калькуляції собівартості) і по видам витрат, тобто по
статтям і елементам витрат. Останнє угрупування є досить важливим у обліці
собівартості продукції.
Під економічним елементом витрат розуміють первинний однородний вид
витрат на вир-во продукції, який на вир-ві неможливо розкласти на складові
частини. Основними положеннями прийнята єдина і обов`язкова для всіх
об`єднань і підприємств номенклатура економічних елементів витрат на вир-
во:
1. Сировина й основні мат-ли (за відрахунок поворотних відходів).
2. Купівельні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого
характеру.
3. Допоміжні мат-ли.
4. Топливо.
5. Енергія.
6. Заробітна плата. Основна і додаткова.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Амортизація основних фондів.
9. Інші витрати.
Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» – це винагорода,
виражена, як правило, в грошовій формі, або уповноважений їм орган виплачує
робітнику за виконану їм роботу.
Витрати на оплату праці складаються із:
1. Фонду основної заробітної плати.
2. Фонду додаткової зар.плати.
3. Інші заохочення та компенсаційні виплати.



Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно
встановлених норм (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові
обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних
розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.



Додаткова зар.плата – це винагорода за працю понад встановлену норму,
за трудові успіхи й винахідливість та за
Особі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані
компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язані
з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносяться
виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за
спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й
матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або ті,
що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.
Під час складання статистичної звітності про праці показуються
грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку з платіжними документами, за
якими з робітниками були проведені розрахунки по зароб.платі. Вказані суми
приводяться «брутто», тобто включаючи податки й інші утримання у
відповідності з законодавством («нетто» – грошові суми, нараховані до
оплати без податку на прибуток і обов`язкових внесків робітника у фонд
соціального страхування і пенсійний фонд).
До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємств
на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих (витрат) виплат.
Суми коштів, нарахорваних за щорічні й додаткові відпустки,
включаються у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає
на дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в
наступному місяці – у фонд оплати праці наступного місяця.
При натуральній формі оплати праці і забезпеченні соціальної допомоги
вказані виплати включаються в звіт праці в сумі, обрахованій виходячи з
середньої ціни реалізації за звітний період.
Якщо продукція видається безкоштовно, то розмір зароб.плати в цьому
випадку буде дорівнювати повній вартості цієї продукції; якщо вона
видається за зниженими цінами - то різниці між вартістю проданої за
зниженими цінами продукції і її повною вартістю.
Всі види нарахувань в іноземній валюті включаються в фонд оплати
праці в національній валюті України в сумі, яка виходить шляхом переоцінки
іноземної валюти по курсу Національного банку України на дату їх
нарахування.
Дані про фонд оплати за відповідний період минулого року при
складанні звітів по праці показуються відповідно до методології, яка
прийнята в звітному періоді поточного року.



Фонд оплати праці.


До фонду основної зароботної плати відносяться:
1. Зар.плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) за
відпускними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників і
посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих
на підприємстві.
2. Суми процентних чи компенсаційних нарахувань в залежності від об`єму
доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у
випадках, коли вони є основною зар.платою.
3. Суми авторського гонорару робітникам мистецтва, редакцій газет і
журналів, телеграфного агенства, видавницвта, радіо, телебачення і інших
підприємств та (чи) оплата їх праці, яка відбувається за ставками
(розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.


Фонд додаткової зар.плати включає:
1. Надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах,
передбачених діючим законодавством:
- кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних
роботах, за високу кваліфікаційну майтерність;
- за класність водіям автомобілів;
- персональні надбавки;
- керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці
або за виконання особливо важливих завдань на строок їх виконання;
- за сумісництво професій (посад).
2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам і іншим службовцям за
виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів
матеріальних ресурсів.
- Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи.
- Оплата праці робітників, які не входять до штату підприємства, за
виконання робіт згідно договору громоадсько-правового характеру,
включаючи договір-підряд.
- Оплата праці у вихідні і святкові (неробочі) дні.
- Вартість бузкоштовно виданих предметів (включаючи форменну одежу,
обмундирування), які залишаються в особистому постійному
користуванні.
- Оплата щорічних і додаткових відпусток згідно законодавства,
грошових компенсацій за невикористану відпустку.
- Суми зар.плати по основному місцю роботи робітникам, керівникам і
спеціалістам підприємств під час їх навчання з відривом від
виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки
кадрів.
- Оплата учбових відпусток, передбачених робітникам, які навчаються у
вечірніх та заочних вищих і середніх навчальних закладах, а також
навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних
загальноосвітніх школах.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться:
1. Оплата простоїв не з вини роб-ка;
2. Суми, які виплачуються роб-кам, які знаходяться у відпустці за
ініціативою адміністрації з частковим збереженням зар.плати.
3. Суми, які виплачуються роб-кам, що приймають участь у страйках.
4. Матеріальна допомога (оздоровлення, екологічні й інші виплати).
5. Сума наданої підприємством трудової й соціальної допомоги
робітникам:
- оплата додаткових відпусток, в т.ч. жінкам, що виховують дітей;
- одноразова допомога роб-кам, що виходять на пенсію;
- вартість путівок на лікування й відпочинок або суми компенсації,
виданої замість путівок;
- подешевіння вартості харчування роб-ів;
- витрати на погашення ссуд, виданих роб-кам для покращення житлових
умов;
- інші виплати.



Форми і системи оплати праці


В даний час підприємство власно встановлює форми і системи оплати
праці, умови преміювання роб-ів, штатний розклад.
Найбільш поширеними формами оплати праці є почасова і відрядна. Кожна
з них має свої системи: звичайна почасова, почасово-преміальна, пряма
відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна.
Почасова оплата широко використовується в бригадах і для розрахунків з
окремими роб-ми в тих випадках, коли оплату праці за певну кількість
переробленого часу здійснюють незалежно від кількості виконаних робіт. Вона
складається з оплати за тарифом, доплат за умови праці і професійну
майстерність.
При почасовій формі оплати в розрахунок приймаються кількість
відпрацьованих днів і годин. Можна виділити звичайну почасову (погодинну,
помісячну) і почасово-преміальну системи оплати праці. Для підвищення
продуктивності праці робочі-почасовики преміюються за певні показники.
Пряма відрядна зар.плата передбачає оплату праці робочих по
числу одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт, виходячи з
твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної
кваліфікації. Ця форма оплати праці може бути індивідуальною або бригадною.
Відрядно-преміальна система оплати праці робочих включає преміювання
за перевиконання норм виробітку, досягнення певних якісних показників:
здачу робіт з першого пред`явлення, відсутність браку та ін.
При відрядно-прогресивній системі оплати – підвищується за
виробіток понад норму.


Аналітичний облік зар.плати

Для з`ясування загальної суми зар.плати, яка належить до виплати за
місяць, необхідно згрупувати первинні документи, підсумувати заробіток за
вироблену продукцію і зробити утримання. Первинними документами, на основі
яких здійснюється розрахунок зар.плати є табеля обліку робочого часу, карти
обліку виробітку, наряди, договори, контракти і інші документи.
Табель є первинним документом, в якому щоденно відмічається
відроблений час кожним рорбітником, проставляються цифри 7, 8, 8.15, а
також вихідні дні (в), відпускні (о), дні хвороби (б), прогули (п),
відрядження (к), наднормові часи і т.п. Табель складається за першу
половину місяця (з 1 по 15) для видачі авансу по зарплаті і за другу
половину місяця (для нарахування і виплати зарплати).
На невеликих підприємствах табель веде керівник, на великих –
спеціальний робітник (табельщик). Табель підписує той, хто його складає,
затверджує керівник організації (підприємства), і тоді він здається в
бухгалтерію.
Для робочих-відрядчиків окрім табеля для бухгалтерії здаються наряди.
Наряди бувають індивідуальні й бригадні. У наряді вказують
найменування роботи, планове завдання, тобто норми виробки, розцінку за
одиницю роботи, фактичне виконання об`єму робіт. Шляхом помноження розцінки
за одиницю часу на фактичну виробку визначається зарплата робочого. Якщо це
підряд на бригаду, то загальну суму розподіляють між членами бригади
пропорційно до розряду робітника і фактично відробленому часу. На сьогодні
застосовують розподіл загального заробітку між членами бригади з
урахуванням коефіцієнту трудової участі (КТУ), визначається радою бригади.
Наряд складає керівник.
Документ, що узагальнює дані про належну до виплат зар.плату,
називається розрахунковою (розрахунково-платіжною) відомістю.
Належний заробіток показується у цій відомості розчленовано по цехам
і відділам підприємства, категоріям робітників, видам виплат, тобто в
розрізі, необхідному для контролю за використанням фонду зар.плати і
складанням звітності. Таким чином, розрахункова або розрахунково-платіжна
відомість виконує подвійну функцію:
по-перше, за ними здійснюють розрахунок з робочими та службовцями; по-
друге, вони є формою аналітичного обліку до рахунку 70 «Розрахунки по
оплаті праці», показники якого використовуються також для складання звіту
по праці».
На підприємствах часто необхідно виявити середній заробіток окремих
робітників для визначення суми допомоги за час хвороби по листам тимчасової
непрацездатності, за час відрядження. Виявляти ці дані по декількох
розрахункових відомостях незручно. Тому на підприємствах ведуться лицеві
рахунки, які відкриваються на кожного робочого та службовця. В них
відображаються необхідні відомості про стаж роботи, час вступу на
підприємство, тривалість відпустки, нарахування за кожний місяць зар.плати
і утримання за їх видами.
Видачу зар.плати здійснюють із каси під розписку в розрахунково-
платіжній відомості, а при децентралізації виплат (безпосередньо в цехах
виділеними для цього робітниками, підзвітними касиру) – за платіжними
відомостями у відповідності до діючого законодавства про працю і зар.плату
робітникам і службовцям, а кінцевий розрахунок здійснюється при виплаті
зар.плати за другу половину місяця.
Сьогодні розвинута форма отримання зарплати через ощадні каси, в яких
на кожного робітника відкрито лицевий рахунок для зарахування зар.плати. В
таких випадках в розрахунково-платіжній відомості відсутні розписи в
отриманні грошей.
Виплата зар.плати відбувається в дні, встановлені банком.



Синтетичний облік зар.плати.

Як елемент витрат виробництва зар.плата повинна бути віднесена на
відповідні рахунки витрат в залежності від характеру і призначення
використаної на підприємстві праці.
Для обліку зар.плати застосовують пасивний рахунок 70 «Розрахунки по
оплаті праці». Нарахування зар.плати відображається за кредитом цього
рахунку, а виплата її по дебету, окрім того, по дебету рахунку 70
відображаються і утримання, учинені із зар.плати.
Операції по нарахуванню зар.плати відображаються проводками.
Нарахована зар.плата за монтаж устаткування:
Дт 07
Кт 70

Роботи, пов`язані із заготівлею топлива, сировини і матеріалів:
Дт 05, 06
Кт 70

Роботи виробничого характеру, а також управлінчому персоналу:
Дт 20, 25, 26
Кт 70
Роботи, віднесені до витрат реалізації товарів:

Дт 43, 44, 47, 48
Кт 70
Нараховані прибутки за підсумками роботи підприємства, премії:
Дт 81, 87
Кт 70
Виплату зар.плати, прибутків і премій відображають:
Дт 70
Кт 50

Додаткова зар.плата відображається аналогічно до основного заробітку,
але облік її має деякі відмінності.
Найбільш розповсюдженим видом додаткової зар.плати є оплата
відпусток. Порядок розрахунку відпускних робітника:
- визначається середній місячний заробіток;
- визначається середній денний заробіток: середньмісячний зар.-к
поділяється на 25,4 – середнє число в році робочих днів у одному
місяці, включаючи суботи;
- середньоденний зар-к помножується на тривалість відпустки в днях.
Останнім часом у зв`язку з інфляцією відбуваються часті зміни
зар.плати і традиційний порядок нарахування середньомісячного заробітку
(виходячи з 12 місяців) непридатний. В цьому випадку для розрахунку
середнього зар-ку береться зар-к із дня його останньої зміни до дня,
починаючи з якого повинна проводитись виплата по середньому зар-ку.
При нарахуванні середнього зар-ку враховуються всі види
нарахованої зар.плати, премії з фонду матеріального заохочення і всі види
виплат, що носять постійний характер, але виключаються разові премії,
одноразові виплати, різноманітні компенсації.
Оскільки відпустки робітникам надаються нерівномірно протягом
року (кількість відпусток різко виростає до літа і спадає взимку), то для
рівномірного включення до витрат на виробництво, і відповідно, до
собівартості продукції нарахованих відпускних можна протягом року
створювати резерв на оплату відпусток. Сума щомісячних відрахувань до цього
резерву визначається, виходячи з кількості працюючих, їх окладів і тарифних
ставок. Цей резерв враховується на рахунку 89 “Резерв майбутніх витрат і
платежів”.
Нарахування резерву на оплату відпусток відображається
проводною:
Дт 20, 23, 25, 26
Кт 89

Нарахування відпускних:
Дт 89
Кт 70

Для виробництва з невеликою кількістю співробітників можна не
нараховувати цей резерв. Тоді нарахування відпускних буде:
Дт 20, 23, 25, 26
Кт 70



Утримання із зар.плати

З нарахованої зароб.плати працівників відбуваються утримання:
- прибуткового податку;
- внесків до Пенсійного фонду (1% від нарахованої суми);
- по виконавчим листам органів;
- на погашення грошових нарахувань, остатку підзвітних сум,
відрахувань за браки.


Прибутковий податок утримується згідно з Наказом Президента України
“Про збільшення податковообкладеного мінімуму і ставки прогресивного
податкообкладання прибутків громадян” № 519 від 13.09.1994 р. і “Про зміни
до Наказу” Президента України від 13.09.1994 р. № 519 від 31.10.1994 р.
Утримання прибуткового податку відображується:
Дт 70
Кт 68 “Розрахунки з бюджетом”
Утримання із нарахованої зарплати внесків до Пенсійного фонду в
розмірі 1% від загальної суми відображується:
Дт 70
Кт 69 “Розрахунки по страхуванню”

Вказані податки можуть утримуватись із зарплати поточного місяця по
зарплаті попереднього місяця. Своєчасно не утримані податки належать до
утримання протягом трьох місяців, а надлишкові утримані суми повертаються
працівнику, проте не більше, ніж через рік після їх утримання.
Утримання по виконавчим листам (аліменти) відбуваються тільки при
наявності виконавчої документації, що надходить з органів правосуддя або за
письмовою заявою працівника, із зар.плати якого відбуваються утримання. Ці
утримання відображаються:
Дт 70
Кт 76
Утримання на погашення залишку підзвітних сум відображаються:
Дт 70
Кт 71

Утримання за простої, брак:
Дт 70
Кт 20, 25



Відрахування на державне соціальне страхування


Підприємства усіх форм власності зобов`язані здійснювати відрахування
на державне соціальне страхування в певному проценті від фонду оплати праці
(в даний час 37%). Ці відрахування здійснюються щомісячно по всім видам
зароб. плати і премій. Сума відрахувань визначається шляхом помноження
встановленого тарифу на суму нарахованої зар.плати.
Для обліку відрахувань підприємства на держ.соц.страхування
використовується рахунок 69 “Витрати по страхуванню”, до якого
відкриваються субрахунки:
- 69-1 “Розрахунки по соціальному страхуванню”
- 69-2 “Розрахунки з Пенсійним фондомо”.

Загальна сума відрахувань на соціальне страхування розподіляється між
Пенсійним фондом і фондом соціального страхування (до Фонду соц.страхування
направляється 12% від заг.суми відрахувань, а до Пенсійного фонду – 88%).
Відрахування на соц.страхування відображаються по Кт 69 і дебету
рахунків, на які відноситься нарахована зар.плата, премії і т.ін. (20, 25,
26, 80, 81, 87).
Пеня й штрафи, накладені за несвоєчасну уплату платежів, також
відносяться в кредит рахунку 69, дебет рахунку 80.



Використання коштів фонду соціального страхування


Кошти фонду соціального страхування використовуються для виплати
допомог по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворими, по
вагітності й пологам, при народженні дитини, на поховання, а також на
оплату санаторно-курортного лікування працівників.
Із коштів Пенсійного фонду виплачують допомоги по догляду за дитиною
і інші виплати, передбачені діючим законодавством.
Таким чином, обороти по кредиту субрахунків 69-1, 69-2 відображають
суму відрахувань на соціальне страхування, а оборот до дебету –
використання цих коштів на самому підприємстві. Сальдо за цими субрахунками
показує суму, яка повинна бути перерахвована на адресу відповідних фондів.



Внески до бюджету підприємств за рахунок собівартості продукції


Окрім відрахувань на державне соціальне страхування всі підприємства,
незалежно від видів діяльності і форм власності, здійснюють внески до
бюджету за рахунок собівартості продукції, до Фонду ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 12% від прибутку споживання і до
Державного фонду сприяння зайнятості населення в розмірі 2% (з 1 грудня
1994 р.) від фонду споживання.
Розрахунки підприємства з Фондом ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
відображаються на рахунку 68 “Розрахунки з бюджетом”.
Нарахована сума внесків до Фонду Чорнобиля:
Дт 20, 25, 26, 44
Кт 68

Перерахування внесків:
Дт 68
Кт 51
А до Державного фонду сприяння зайнятості населення “Розрахунки по
позабюджетним платежам”.
Нараховані внески до Фонду зайнятості:
Дт 20, 25, 26, 44
Кт 65
Перерахування внесків:
Дт 65
Кт 51
Штрафи, накладені за несвоєчасну уплату цих внесків, відображаються в
обліці аналогічно штрафам, нарахованим по внескам на соціальне страхування.
Платіжні доручення на перерахування податків до бюджету, відрахувань
на соц.страхування, до Фонду зайнятості подаються в банк одночасано з чеком
на отримання готівкових грошей для виплати зарплати.



В И С Н О В К И



Зміни в економіці України за останні роки потребують критичного
аналізу стану господарського механізму, особливо одного з найболючіших для
кожної людини ключових моментів – оплати праці. За останні декілька років
зарплата втратила практично своє справжнє соціально-економічне призначення
і не виконує кожну з своїх функцій – відтворювальну, стимулюючу і
регулюючу.
По-перше, на стан оплати праці суттєво впливає загальне критичне
становище економіки. Міжнародна практика організації оплати праці базується
на вимогах, які передбачають виплату працюючим зар.плати, що дозволяє
зберегти прийнятий спосіб життя в тому розумінні і на такому рівні, як це
прийнято в дійсний час і в даній країні. У зв`язку з цим досягнення
високого рівня реальної зароб.плати можливе лише при умові досягнення
відповідного рівня економічного розвитку.
Як свідчать результати роботи всіх ланок народного господарства за
останні п`ять років, об`єм виробництва і продуктивність праці безперервно
знижуються.
По-друге, наявне деформоване відношення до оплати праці в залежності
від кваліфікації, складу, відповідальності за виконану роботу, між фізичною
і розумовою працею, між виробничою і бюджетною сферами.
Вирішення питань зароб.плати, підвищення рівня життя і соціальний
захист населення можливі лише в умовах виходу держави з економічної кризи.
Вона пов`язана з фінансовою, кредитною, податковою політикою держави,
цінами і потребує термінового розв`язку.



Л І Т Е Р А Т У Р А :


1. И.Л.Брен, Г.В.Митрофанов “Бухгалтерский учет в торговых организациях и
предприятиях”, Київ, “Вища школа”, 1987 р.
2. Н.М.Ткаченко “Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності”; Київ, ВТОВ “А.С.К.”, 1996 р.
3. Журнал “Посредник” №35, 36, червень-липень 1996 р.
4. Газета “Праця і зарплата” №13, липень 1996 р.
5. “Праця і зарплата” № 1, січень 1996 р.
6. “Праця і зарплата” № 5, березень 1996 р.
7. Тимчасові вказівки, що до застосування плану рахунків бухгалтерського
обліку банків України.







Реферат на тему: Облік готової продукції

ЗМІСТ



| |Стор. |
|Вступ | |
|Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація. |5 |
|Облік витрат на виробництво готової продукції | |
|Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості | |
|готової продукції | |
|Особливості обліку випуску готової продукції та формування її |8 |
|собівартості в умовах використання комп’ютерної техніки. | |
|Висновок |9 |
|Список використаних джерел | |
|Додатки | |
| |11 |
| | |
| | |
| | |
| | |
| | |
| |32 |
| | |
| |46 |
| | |
| |48 |



ВСТУП

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської
діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності
економічних суб’єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств
виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік,
контроль та аудит, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові
відносини, які склалися, об’єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку,
контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів.
Управління підприємством - складний і відповідальний процес, який має свою
стратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник
підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов’язані постійно
думати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може
бути основою успішного розвитку підприємства.
Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - це
необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все
передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і
завданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів,
напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних
управлінських рішень.
До елементів управління належать:
- ПЛАНУВАННЯ - як процес визначення перспективних цілей та шляхів досяг-
нення доставленої мети;
- ОРГАНІЗАЦІЯ - як процес розподілу діяльності підприємства, визначення
змісту роботи і делегування влади;
- КОНТРОЛЬ - як процес виміру та оцінки реального стану виконання
поставлених завдань в порівнянні із завданими параметрами,
визначення відхилень та внесення коректив;
- УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - визначення потреб у трудових ресурсах, добір,
прийняття на роботу, підвищення кваліфікації, тощо.
- МОТИВАЦІЯ - управління поведінкою людей для досягнення доставленої мети.
Відомо, що жодна система управління не може функціонувати без
інформації. І в цьому відношенні саме облік забезпечує необхідну інформацію
для реалізації всіх елементів управління. Таким чином, облік - це
інформаційна система управління.
Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на
підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і
ефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєво
підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах
власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності
підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників.
Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітичності
та оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідною
інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських
рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким
потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які
зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.
Таким чином, бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі
функції, як інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну. Методологічно
і організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і
управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє
призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні
необхідною інформацією різнопланових користувачів.
Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують
підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності
підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до
вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.
Організація фінансового обліку повинна забезпечити: повне і
безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за
звітний період: складання установленої фінансової (бухгалтерської)
звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.
Об’єкт дослідження -- ВАТ „Коростишівський льонозавод”, який є
правонаступником державного підприємства по первинній переробці льону, яке
було перетворено у ВАТ в 1996 році. З 1999 року державної частки в
статутному фонді ВАТ немає. Основні акціонери (інвестори) – юридичні особи
резиденти України. Основний напрямок діяльності – первинна переробка льону
і виготовлення льоноволокна. На 2004 рік засіяно льоном понад 3000 гектарів
власних посівних площ та близько 2000 гектарів на підставах виробничої
кооперації. Основні споживачі продукції – текстильні підприємства України
та зарубіжжя. Серед українських підприємств-споживачів головне – ВАТ
„Льонотекс” (Житомир) – до 50% продукції. Решта продукції реалізується за
кордон (Латвія, Румунія, Словаччина).
Діяльність підприємства пов’язана із сезонним характером робіт
(сільськогосподарський сезон), тому багато тимчасових та сезонних
робітників.
Чисельність працівників:
Постійних – 187
Сезонних – до 400
Штат бухгалтерської служби – 7 чоловік (розподіл обов’язків додається)
Підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку,
тому в обліковій політиці підприємства існують деякі особливості. На
підприємстві використовуються наступні бухгалтерські программи:
1С Підприємство 7.5 на 5 користувачів, ведеться автоматизований облік
виробничої та торгової діяльності.
Заробітна плата нараховується без автоматизації у зв’язку з великою
текучістю кадрів і непостійного кількісного складу працюючих.
Результати діяльності підприємства сильно залежать від природних
факторів, так, якщо 2002 рік був для підприємства вдалим, то 2003 рік
видався збитковим. Основна причина збитковості – погодні умови, яки
спричинили неврожай основної культури – льону-довгунцю. Завдані неврожаєм
збитки призупинили плани розвитку підприємства. На виробничий сезон 2003
року було скорочено близько 200 робітників.

Місцезнаходження: Житомирська область, місто Коростишів.

1. Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація

Основу побудови обліку готової продукції становлять: визначення терміна
"готова продукція" та класифікація готової продукції; оцінка готової
продукції;
облік випуску готової продукції; облік наявності готової продукції на
складах та кладових у виробництві; система рахунків обліку.
Готова продукція — це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли
всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають
затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним
контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві
відповідно до діючого порядку прийняття продукції.
Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), які
знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене
виробництво.
Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні
характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх
випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.
Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами.
Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на
склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та
реалізація покупцеві
На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не
передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти
здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.
Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або
посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві
(замовнику).
Оцінка готової продукції У бухгалтерському обліку готова продукція має
оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після
зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в
щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її
вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція
оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними
можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова,
договірна ціна або фактична собівартість.
Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то
відокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінці
місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками
нереалізованої продукції і реалізованими виробами.
Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести
постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів
випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови
бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-
бухгалтерським методом.


2. Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в
обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде
передано на склад.
Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не
має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску
відображається в бухгалтерському обліку.
Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції.
Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які
припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють
собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних
результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності
технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат
тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково
обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції
розраховується за калькуляційними елементами -- статтями затрат. Статті
затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони
можуть бути різними і залежать від потреб управління.
Якщо об'єкт калькуляції -- собівартість продукції (виробу, послуги або
роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть
бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку
випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця
тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або
якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають
послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого
виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо
визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не
визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує
те, що калькулювання собівартості продукції — це процес, який складається
із трьох послідовних етапів.
Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї
складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції
господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва,
яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати
напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.
Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що
залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання.
Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція.
Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна
продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім
того безперервність технологічного процесу, особливості його організації
вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

3. Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості
готової продукції



Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку
інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і
бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду
визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить
до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення
капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що
ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Основними критеріями, якими необхідно керуватись при
відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами
певного періоду, є:
1. витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів
або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);
2. витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з
визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7
Положення).
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного
періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони
були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом
кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного
розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові
результати:
1. платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими
аналогічними договорами на користь комітента та ін.;
2. попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):
3. погашення одержаних позик;
4. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які не
відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;
5. витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Важливим завданням обліку затрат на виробництво є
економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з
виготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпечення
контролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів.
Виходячи з поставленого завдання затрати групують за двома ознаками: за
елементами затрат і за статтями калькуляції.
Елементи затрат — це економічно однорідні за своїм змістом
затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони
використані.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»
встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за
такими елементами:
1. матеріальні затрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні заходи;
4. амортизація;

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість
використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):
1. сировини й основних матеріалів;
2. покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
3. палива й енергії;
4. будівельних матеріалів;
5. запасних частин;
6. тари і тарних матеріалів;
7. допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітна
плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати,
оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату
праці.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи»
включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на
соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування
на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на
інші соціальні заходи.
До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої
амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних
матеріальних активів.
До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються інші
витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку,
на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове
обслуговування та ін.).
За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і
накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов'язані з
виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали,
комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та
ін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням
виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).
За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг)
затрати виробництва поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати
безпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а
тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних
документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати
пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом (наприклад,
загально виробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат
(продукцією» роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно
встановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямим
витратам тощо).
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг) включаються
1. прямі матеріальні витрати;
2. прямі витрати на оплату праці;
3. інші прямі витрати;
4. загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг) встановлюється підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини,
основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється,
купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших
матеріалів.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата
та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні
робіт або наданні послуг.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі
витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного
об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду
земельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та Плану рахунків витрати, які
включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими
елементами:
1. Матеріальні витрати.
2. Витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні заходи.
4. Амортизація.
5. Інші операційні витрати.
6. Інші затрати.
До елементу "Матеріальні витрати" належать:
1. витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої
продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для
виготовлення продукції (робіт, послуг);
2. витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що
потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
3. витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні,
енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.
4. витрати тари і тарних матеріалів.
5. витрати будівельних матеріалів яки використовуються безпосередньо у
виробництві будівельно-монтажних робіт і для виготовлення будівельних
деталей, конструкцій та частин будов і споруд.
6. витрати запасних частин - раніше виготовлені деталі та вузли машин,
призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином
швидкозношуваних деталей (втулок, підшипників, шестерень, поршнів та
ін.);
7. витрати матеріалів сільськогосподарського призначення (насіння, корми,
органічні та мінеральні добрива, паливо, нафтопродукти, запасні
частини тощо) використовуються для виробництва сільськогосподарської
продукції, призначеної для її внутрішньогосподарської діяльності
(насіння, корми), для здійснення нових циклів виробничого процесу і
для реалізації;
8. витрати товарів;
9. інші матеріальні витрати.
Вартість матеріальних ресурсів включається до складу витрат на
виробництво згідно з нормами витрат відповідно до ГОСТів, ОСТів, технічних
умов.
Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості
продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
До зворотних відходів не належать:
1. залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої
технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний
матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);
2. супутня продукція, одержувана водночас з цільовим (основним)
продуктом у єдиному технологічному процесі, відповідає за якістю
встановленим стандартам або технічним умовам і призначається для
подальшої переробки або відпуску на сторону.
Супутня продукція, призначена для подальшої переробки, відображається
як рух напівфабрикатів у виробництві.
Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період
призначений рахунок № 80 "Матеріальні витрати" з такими субрахунками:
801 "Витрати сировини й матеріалів"
802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів"
803 "Витрати палива та енергії"
804 "Витрати тари і тарних матеріалів"
805 "Витрати будівельних матеріалів"
806 "Витрати "запасних частин"
807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення"
808 "Витрати товарів"
809 "Інші матеріальні витрати"
На дебеті рахунка № 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми
визнаних матеріальних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23
"Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої
собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)
виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до
виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат.
Таблиця 3.1
Кореспонденція рахунків з матеріальних витрат Класу 8
|№ |Зміст операції |Кореспонденція |
|пор. | |рахунків |
| | |Дебет |Кредит |
|1 |2 |5 |6 |
|1. |Нарахована заробітна плата апарату управління |811 |661 |
| |підприємства, їх господарському та | | |
| |обслуговуючому персоналам | | |
|2. |Премії працівникам, керівникам, спеціалістам та|812 |66 |
| |іншим службовцям за виконання і перевиконання | | |
| |виробничих завдань; бригадирам, робітникам за | | |
| |економію матеріалів, сировини тощо | | |
|3. |Нарахована компенсація за невикористані |813 |661 |
| |відпустки | | |
|4 |Нараховані щорічні І додаткові відпустки, |814 |661 |
| |передбачені законодавством | | |
|5 |Оплата пільгового часу підліткам, навчальних |815 |661 |
| |відпусток, наданих працівникам, які | | |
| |навчаються у вечірніх і заочних та | | |
| |середніх навчальних закладах, аспірантурі | | |
|6. |Інші витрати на оплату праці |816 |661 |
|7. |Якщо підприємство застосовує рахунки класу |91, 92, |81 |
| |9 (облік витрат, що відносяться до виробничих|93, 94 | |
| |накладних витрат, адміністративних і збутових | | |
| |витрат) | | |
|8. |У кінці звітного місяця списання на виробництво|23 |81 |
| |витрат, які прямо включаються до виробничої | | |
| |собівартості продукції (робіт, послуг), | | |
| |до затрат допоміжних (підсобних) | | |
|9. |Щомісячне списання (за відповідний розподілом) |23, 90 |91 |
| |загальновиробничих витрат на виробництво та | | |
| |собівартість реалізації | | |
|10. |Оприбуткування завершеної виробництвом |26, 27 90|23, 23 |
| |продукції за фактичною виробничою | | |
| |собівартістю, завершених виконаних робіт та | | |
| |послуг (з урахуванням витрат на оплату праці) | | |
|11. |Закриття дебетових оборотів класу 9 |79 |90, 92, 93, |
| | | |94 |

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу Витрати на оплату
праці" належать витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати,
обчислені згідно з прийнятою підприємством : системою оплати праці,
включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно
до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових
обов'язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і
відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлену
норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці.
Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати,
передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих
завдань і функцій.
Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований
(неявочний) на виробництві час; оплата щорічних відпусток, крім оплати в
частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в
розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося
18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв
працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з
проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних
обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші
виплати.
Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до
витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення
такого резерву.
Витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів.
Виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами
громадсько-правового характеру, виплата звільненим працівникам вихідної
допомоги.
В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці
(відповідно до законодавства) належить вартість безкоштовно наданих
предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в
особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх
за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших
засобів індивідуального захисту, мила й інших миючих засобів, знешкоджуючих
засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування
витрат працівникам на придбання ними спецодягу спецвзуття й інших засобів
індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).
Витрати на індексацію заробітної плати працівників підприємства
входять до складу додаткової заробітної плати у Фонді оплати праці (п. 2.18
Інструкції зі статистики заробітної плати). Тому, якщо витрати на
індексацію заробітної плати передбачені у колективному договорі (але в
установлених законом межах), вони можуть бути віднесені до валових витрат.
У зв'язку з тим, що індексація витрат на оплату праці передбачена діючим
законодавством, сума таких проіндексованих виплат відноситься до валових
витрат підприємства на підставі пп. 5.6.2 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств". Таким чином, якщо індексуються виплати, що
відносяться до валових витрат, — до останніх включається й відповідна сума
індексації. Якщо ж виплата здійснюється за рахунок прибутку, то індексація
її до валових витрат не може бути віднесена.
Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний
період призначений рахунок № 81 "Витрати на оплату праці", який має такі
субрахунки:
№ 811 "Виплати за окладами й тарифами";
№ 812 "Премії та заохочення";
№ 813 "Компенсаційні виплати";
№ 814 "Оплата відпусток";
№ 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу";
№ 816 "Інші витрати на оплату праці".
На дебеті рахунка № 81 "Витрати на оплату праці" Відображається сума
визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на
виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних)
виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих
накладних витрат, адміністративних і збутових Витрат, або на рахунок № 79
"Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.
До елементу "Відрахування на соціальні заходи" відповідно до Указу
Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. "Про обмеження розміру
фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників",
суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку), з яких стягуються збори
(внески до соціальних фондів), відносяться:
1. Фонд соціального страхування України;
2. Державний Фонд сприяння зайнятості населення;
3. Пенсійний фонд України.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для
узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи
призначений рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи".
На дебеті рахунка № 82 "Відрахування на соціальні заходи"
відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті –
списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо
включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат
допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань,
що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових
витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не
застосовує рахунки класу 9.
Рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи" має такі субрахунки":
№ 821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";
№ 822 "^Відрахування на соціальне страхування";
№ 823 "Страхування на випадок безробіття";
№ 824 "Відрахування на індивідуальне страхування".

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних
засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів
призначено рахунок № 83 "Аморт

Новинки рефератов ::

Реферат: Социология Эмиля Дюркгейма (Социология)


Реферат: Нефть, ее свойства (Химия)


Реферат: История формирования научного социально-психологического знания (Психология)


Реферат: Жизнь и творческий путь Д.Д.Бурлюка (Литература)


Реферат: Развитие представления о культуре Жана Жака Руссо (Культурология)


Реферат: Передача данных в компьютерных сетях (Программирование)


Реферат: Арахноэнтомология (Биология)


Реферат: История водопровода в СПб (История)


Реферат: Мировидение Шекспира (История)


Реферат: Налоговая ответственность предприятий организаций за нарушение налогового законодательства (Налоги)


Реферат: Педагогическая система обучения иностранных языков А. А. Деркача (Педагогика)


Реферат: Лесной комплекс Украины (География)


Реферат: Способы тушения пожаров (Безопасность жизнедеятельности)


Реферат: Создание брэнда компании (Менеджмент)


Реферат: Антреприза Дягилева (Искусство и культура)


Реферат: Время наивысшего подъема голландской пейзажной живописи (Искусство и культура)


Реферат: Расчёт рабочего цикла двигателя внутреннего сгорания автотракторного типа с помощью персональной ЭВМ (Транспорт)


Реферат: Краткий курс лекций по праву социального обеспечения (Право)


Реферат: Договор оптовой купли–продажи (Менеджмент)


Реферат: Господарське право України (Право)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист