GeoSELECT.ru



Безопасность жизнедеятельности / Реферат: Обеспечение комфортности жизнедеятельности людей, как способ повышения уровня их защищенности (Безопасность жизнедеятельности)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Обеспечение комфортности жизнедеятельности людей, как способ повышения уровня их защищенности (Безопасность жизнедеятельности)




Содержание

Вступление………………………………………………………………….. 2
1.Защищённость и комфортность взаимодействия человека с окружающей
средой…………………………………………………………3
2. Влияние микроклимата………………………………………………….. 4
3. Вентиляция и кондиционирование………………………………………7
4. Отопление…………………………………………………………………9
5. Освещение…………………………………………………………………9
6. Шум………………………………………………………………………11
Заключение…………………………………………………………………12
Список использованной литературы……………………………………..13



Вступление.

Безопасность жизнедеятельности - наука о комфортном и безопасном
взаимодействии человека с техносферой. Жизнедеятельность- это повседневная
деятельность и отдых, способ существования человека. Жизнедеятельность
человека протекает в постоянном контакте со средой обитания, окружающими
предметами, людьми. Среда обитания может оказывать благотворное или
неблагоприятное влияние на состояние здоровья человека, его самочувствие и
работоспособность. Параметры окружающей среды, при которых создаются
наилучшие для организма человека условия жизнедеятельности, называются
комфортными. Основная цель безопасности жизнедеятельности как науки- защита
человека в техносфере от негативных воздействий антропогенного и
естественного происхождения и достижение комфортных условий
жизнедеятельности.
Средством достижения этой цели является реализация обществом знаний
и умений, направленных на уменьшение в техносфере физических, химических,
биологических и иных негативных воздействий до допустимых значений. Это и
определяет совокупность знаний, входящих в науку о безопасности
жизнедеятельности.
Воздействие вредных факторов на человека сопровождается ухудшением
здоровья, возникновением профессиональных заболеваний, а иногда и
сокращением жизни. Воздействие вредных факторов чаще всего связано с
профессиональной деятельностью людей, поэтому все способы обеспечения
комфортности и жизнедеятельности людей (вентиляция, отопление, освещение и
др.) в первую очередь относятся к обеспечению их на рабочем месте.



1. Защищенность и комфортность взаимодействия с окружающей средой.

Человек и окружающая среда взаимодействуют и развиваются лишь в
условиях, когда потоки энергии, вещества и информации находятся в пределах,
благоприятно воспринимаемых человеком и природной средой.
Взаимодействие человека со средой обитания может быть позитивным или
негативным, характер взаимодействия определяют потоки веществ, энергий и
информаций. Любое превышение привычных уровней потоков сопровождается
негативными воздействиями на человека или природную среду.
В условиях техносферы негативные воздействия обусловлены элементами
техносферы (машины, сооружения и т.д.) и действиями человека. Измеряя
величину любого потока от минимально значимой до максимально возможной,
можно пройти ряд характерных состояний взаимодействия в системе « человек-
среда обитания»:
- комфортное (оптимальное), когда потоки соответствуют оптимальным
условиям взаимодействия: создают оптимальные условия деятельности и
отдыха; предпосылки для проявления наивысшей трудоспособности и как
следствие продуктивности деятельности; гарантируют сохранение
здоровья человека и целостности компонент среды обитания.
- допустимое, когда потоки, воздействуя на человека и среду обитания,
не оказывают негативного влияния на здоровье, но приводят к
дискомфорту, снижая эффективность деятельности человека. Соблюдение
условий допустимого взаимодействия гарантирует невозможность
возникновения и развития необратимых процессов у человека и в среде
обитания.
- опасное, когда потоки превышают допустимые уровни и оказывают
негативное воздействие на здоровье человека, вызывая при длительном
взаимодействии заболевания, и/или приводят к деградации природной
среды.
- чрезвычайно опасное, когда потоки высоких уровней за короткий
период времени могут нанести травму, привести человека к летальному
исходу, вызвать нарушения в природной среде.
Из четырёх характерных состояний взаимодействия человека со средой
обитания лишь первые два (комфортное и допустимое) соответствуют позитивным
условиям повседневной деятельности, а два других (опасное и чрезвычайно
опасное) – недопустимы для процессов жизнедеятельности человека, сохранения
и развития природной среды. Следовательно, поддерживание комфортного и/или
допустимого состояний является способом повышения защищённости человека.
Комфортное состояние жизненного пространства по показателям
микроклимата и освещения достигается соблюдением нормативных требований. В
качестве критериев комфортности устанавливают значения температуры воздуха
в помещениях, его влажности и подвижности, соблюдение нормативных
требований к искусственному освещению помещений и территорий.

2. Влияние микроклимата.

Параметры – температура окружающих предметов и интенсивность
физического нагревания организма характеризуют конкретную производственную
обстановку и отличаются большим разнообразием. Остальные параметры –
температура, скорость, относительная влажность и атмосферное давление
окружающего воздуха – получили название параметров микроклимата.
Параметры микроклимата воздушной среды, которые обуславливают
оптимальный обмен веществ в организме и при которых нет неприятных ощущений
и напряжённости системы терморегуляции организма, называют комфортными или
оптимальными.
Условия, при которых нормальное тепловое состояние человека
нарушается, называются дискомфортными. Методы снижения неблагоприятных
воздействий в первую очередь производственного микроклимата осуществляются
комплексом технологических, санитарно-технических, организационных и медико-
профилактических мероприятий: вентиляция, теплоизоляция поверхностей
источников теплового излучения (печей, трубопроводов с горячими газами и
жидкостями), замена старого оборудования на более современное, применение
коллективных средств защиты (экранирование рабочих мест либо источников,
воздушные душирования и т.д.) и др.
Одним из необходимых условий нормальной жизнедеятельности человека
является обеспечение нормальных условий в помещениях, оказывающих
существенное влияние на тепловое самочувствие человека. Метеорологические
условия или микроклимат, зависят от теплофизических особенностей
технологического процесса, климата, сезона года, условий отопления и
вентиляции.
Жизнедеятельность человека сопровождается непрерывным выделением
теплоты в окружающую среду. Её количество зависит от степени физического
напряжения в определённых климатических условиях и составляет от 85 дж/с (в
состоянии покоя) до 500 дж/с (при тяжёлой работе). Теплоотдача организма
человека определяется температурой окружающего воздуха и предметов,
скоростью движения и относительной влажностью воздуха. Для того, чтобы
физиологические процессы в организме протекали нормально, выделяемая
организмом теплота должна полностью отводиться в окружающую среду.
Нарушение теплового баланса может привести к перегреву либо к
переохлаждению организма и как следствие к потере трудоспособности, быстрой
утомляемости, потери сознания и тепловой смерти.
Одним из важных показателей теплового состояния организма является
средняя температура тела (внутренних органов) порядка 36,5 град.С. Она
зависит от степени нарушения теплового баланса и уровня энегрозатрат при
выполнении физической работы. При выполнении работы средней тяжести и
тяжёлой при высокой температуре воздуха температура тела может повышаться
от нескольких десятых градуса до 1…2 град.С. Наивысшая температура
внутренних органов, которую выдерживает человек +45 град.С., минимальная
+25 град.С. Основную роль в теплоотдаче играет температурный режим кожи. Её
температура меняется в довольно значительных пределах и при нормальных
условиях средняя температура кожи под одеждой составляет 30…34 град.С. При
неблагоприятных метеорологических условиях на отдельных участках тела она
может понижаться до 20 град.С., а иногда и ниже.
Теплообмен между человеком и окружающей средой осуществляется
конвекцией в результате омывания тела воздухом, теплопроводностью,
излучением на окружающие поверхности и в процессе теплообмена при испарении
влаги, выводимой на поверхность кожи потовыми железами и при дыхании.
Вместе с потом организм теряет значительное количество минеральных
солей (до 1%, в т.ч. 0,4…0,6 NaCl). При неблагоприятных условиях на
производстве потеря жидкости - 8-10 литров за смену и в ней до 60 гр.
поваренной соли (всего в организме около 140 гр. NaCl). Потеря крови лишает
кровь способности удерживать воду и приводит к нарушению деятельности
сердечно-сосудистой системы. Также при высокой температуре легко
расходуются углеводы, жиры, разрушаются белки, что также может привести к
негативным последствиям.
Считается допустимым для человека снижение его массы на 2-3% путём
испарения влаги – обезвоживание организма. Обезвоживание на 6% ведёт за
собой нарушение умственной деятельности, снижение остроты зрения; испарение
влаги на 15-20% приводит к смертельному исходу.
Для восстановления водного баланса работающих в условиях повышенной
температуры устанавливают пункты подпитки подсоленной (около 0,5% NaCl)
газированной водой. В ряде случаев для этой цели применяют белково-
витаминный напиток. В жарких климатических условиях рекомендуется пить
охлаждённую воду или чай.
Нормальное тепловое самочувствие имеет место, когда тепловыделение
человека полностью воспринимается окружающей средой, т.к. тогда имеет место
тепловой баланс. В этом случае температура внутренних органов остаётся
постоянной. Если теплопродукция организма не может быть полностью передана
окружающей среде, происходит рост температуры внутренних органов, и такое
тепловое самочувствие характеризуется понятием «жарко». Перегревание
приводит к гипертермии – перегреванию организма выше допустимого уровня (до
38-39 град.С.), с такими же симптомами, как и у теплового удара. В случае,
когда окружающая среда воспринимает больше теплоты, чем её воспроизводит
человек, то происходит охлаждение организма (холодно). Длительное
воздействие пониженной температуры, большая подвижность и влажность
воздуха, могут быть причиной охлаждения и даже переохлаждения организма –
гипотемии.
Теплоизоляция человека, находящегося в состоянии покоя (отдых сидя
или лёжа), от окружающей среды приводит к повышению температуры внутренних
органов уже через 1 час на 1,2 град.С. Теплоизоляция человека,
производящего работу средней тяжести, вызовет повышение температуры уже на
5 град.С. и вплотную приблизится к максимально допустимой.
Тепловое самочувствие человека, тепловой баланс в системе человек-
окр.среда зависит от температуры окр. среды, подвижности и относительной
влажности воздуха, атмосферного давления, температуры окружающих предметов
и интенсивности физического нагревания организма.

3. ВЕНТИЛЯЦИЯ И КОНДИЦИОНИРОВАНИЕ.

Параметры микроклимата оказывают непосредственное влияние на тепловое
самочувствие человека и его работоспособность.
Для поддержания параметров микроклимата на уровне, необходимом для
обеспечения комфортности и жизнедеятельности, применяют вентиляцию
помещений, где человек осуществляет свою деятельность. Оптимальные
параметры микроклимата обеспечиваются системами кондиционирования воздуха,
а допустимые параметры – обычными системами вентиляции и отопления.
Система вентиляции представляет собой комплекс устройств,
обеспечивающих воздухообмен в помещении, т.е. удаление из помещения
загрязнённого, нагретого, влажного воздуха и подачу в помещение свежего,
чистого воздуха. По зоне действия вентиляция бывает общеообменной, при
которой воздухообмен охватывает всё помещение, и местное, когда обмен
воздуха осуществляется на ограниченном участке помещения. По способу
перемещения воздуха различают системы естественной и механической
вентиляции.
Система вентиляции, перемещение воздушных масс в которой
осуществляется благодаря возникающей разности давлений снаружи и внутри
здания, называется естественной вентиляцией.
Для постоянного воздухообмена, требуемого по условиям поддержания
чистоты воздуха в помещении, необходима организованная вентиляция, или
аэрация. Аэрацией называется организованная естественная общеобменная
вентиляция помещений в результате поступления и удаления воздуха через
открывающиеся фрамуги окон и дверей. Воздухообмен в помещении регулируют
различной степенью открывания фрамуг (в зависимости от температуры
наружного воздуха, скорости и направления ветра).
Основным достоинством естественной вентиляции является возможность
осуществлять большие воздухообмены без затрат механической энергии.
Естественная вентиляция, как средство поддержания параметров микроклимата и
оздоровления воздушной среды в помещении, применяется для
непроизводственных помещений – бытовых (квартир) и помещений, в которых в
результате работы человека не выделяется вредных веществ, избыточной влаги
или тепла.
Вентиляция, с помощью которой воздух подаётся в помещения или
удаляется из них по системам вентиляционных каналов, с использованием
специальных механических побудителей, называется механической вентиляцией.
Наиболее распространённая система вентиляции – приточно-вытяжная, при
которой воздух подаётся в помещение приточной системой, а удаляется
вытяжной; системы работают одновременно. Приточный и удаляемый
вентиляционными системами воздух, как правило, подвергается обработке –
нагреву или охлаждению, увлажнению или очистке от загрязнений. Если воздух
слишком запылён или в помещении выделяются вредные вещества, то в приточную
или вытяжную систему встраиваются очистные устройства.
Механическая вентиляция имеет ряд преимуществ по сравнению с
естественной вентиляцией: большой радиус действия вследствие значительности
давления, созданного вентилятором; возможность изменять или сохранять
необходимый воздухообмен независимо от температуры наружного воздуха и
скорости ветра; подвергать вводимый в помещение воздух предварительной
очистке, осушке или увлажнению подогреву или охлаждению; организовывать
оптимальные воздухораспределение с подачей воздуха непосредственно к
рабочим местам; улавливать вредные выделения непосредственно в местах их
образования и предотвращения их распределения по всему объёму помещения, а
также возможность очищать загрязнённый воздух перед выбросом его в
атмосферу. К недостаткам механической вентиляции следует отнести
значительную стоимость её сооружения и эксплуатации и необходимостью
проведения мероприятий по борьбе с шумовым загрязнением.
Для создания оптимальных метеорологических условий в первую очередь в
производственных помещениях применяют наиболее совершенный вид вентиляции –
кондиционирование. Кондиционированием воздуха называется его автоматическая
обработка с целью поддержания в производственных помещениях заранее
заданных метеорологических условий, независимо от изменения наружных
условий и режимов внутри помещения. При кондиционировании автоматически
регулируется температура воздуха, его относительная влажность и скорость
подачи в помещения в зависимости от времени года, наружных
метеорологических условий и характера технологического процесса в
помещении. В ряде случаев могут проводить специальную обработку: ионизацию,
дезодорацию, озонирование и т.д. Кондиционеры бывают местными – для
обслуживания отдельных помещений, комнат, и центральными – для обслуживания
групп помещений, цехов и производств в целом. Кондиционирование воздуха
значительно дороже вентиляции, но обеспечивает наилучшие условия для жизни
и деятельности человека.

4. Отопление.

Целью отопления помещений является поддержание в них в холодный
период года заданной температуры воздуха. Системы отопления разделяются на
водяные, паровые, воздушные и комбинированные. Системы водяного отопления
нашли широкое распространение, они эффективны и удобны. В этих системах в
качестве нагревательных приборах применяются радиаторы и трубы. Воздушная
система охлаждения заключается в том, что подаваемый воздух предварительно
нагревается в калориферах.
Наличие достаточного количества кислорода в воздухе – необходимое
условие для обеспечения жизнедеятельности организма. Снижение содержания
кислорода в воздухе может привести к кислородному голоданию – гипоксии,
основные признаки которой – головная боль, головокружение, замедленная
реакция, нарушение нормальной работы органов слуха и зрения, нарушение
обмена веществ.

5. Освещение.

Необходимым условием обеспечения комфортности и жизнедеятельности
человека является хорошее освещение.
Неудовлетворительное освещение является одной из причин повышенного
утомления, особенно при напряженных зрительных работах. Продолжительная
работа при недостаточном освещении приводит к снижению производительности и
безопасности труда. Правильно спроецированное и рационально выполненное
освещение производственных, учебных и жилых помещений оказывает
положительное психофизиологическое воздействие на человека, снижает
утомление и травматизм, способствует повышению эффективности труда и
здоровья человека, прежде всего, зрения.
При организации производственного освещения необходимо обеспечить
равномерное распределение яркости на рабочей поверхности и окружающих
предметах. Перевод взгляда с ярко освещённой на слабо освещённую
поверхность вынуждает глаз адаптироваться, что ведёт к утомлению зрения.
Из-за неправильного освещения образуется глубокие и резкие тени и
другие неблагоприятные факторы, зрение быстро утомляется, что приводит к
дискомфорту к повышению опасности жизнедеятельности (в первую очередь, к
повышению производственного травматизма). Наличие резких теней искажает
размеры и формы объектов и тем самым повышает утомляемость, снижает
производительность труда. Тени необходимо смягчать, применяя, например,
светильники со светорассеивающими молочными стёклами, а при естественном
освещении использовать солнцезащитные устройства (жалюзи, козырьки и т.д.).

При освещении помещений используют естественное освещение создаваемое
прямыми солнечными лучами и рассеянным светом небосвода и меняющемся в
зависимости от географической широты, времени года и суток, степени
облачности и прозрачности атмосферы. Естественный свет лучше, чем
искусственный, создаваемый любыми источниками света.
При недостатке освещенности от естественного освещения используют
искусственное освещение, создаваемое электрическими источниками света, и
совмещённое освещение, при котором недостаточное по нормам естественное
освещение дополняется искусственным. По своему конструктивному исполнению
искусственное освещение может быть общим и комбинированным. При общем
освещении все места в помещении получают освещение от общей осветительной
установки. Комбинированное освещение, наряду с общим, включает местное
освещение (местный светильник, например, настольная лампа),
сосредотачивающее световой поток непосредственно на рабочем месте.
Применение одного местного освещения недопустимо, так как возникает
необходимость частой переадаптации зрения. Большая разница в освещённости
на рабочем месте и на остальной площади помещения приводит к быстрому
утомлению глаз и постепенному ухудшению зрения. Поэтому доля общего
освещения в комбинированном должна быть не менее 10%.
Основной задачей производственного освещения является поддержание на
рабочем месте освещённости, соответствующей характеру зрительной работы.
Увеличение освещённости рабочей поверхности улучшает видимость объектов за
счёт повышения их яркости, увеличивает скорость различения деталей.
Для улучшения видимости объектов в поле зрения работающего должна
отсутствовать прямая и отражённая блёсткость. Там, где это возможно
блестящие поверхности следует заменять матовыми.
Колебания освещённости на рабочем месте, вызванные например, резким
изменением напряжения в сети, также обуславливают переадаптацию глаза,
приводя к значительному утомлению. Постоянство освещённости во времени
достигается стабилизацией плавающего напряжения, жестким креплением
светильников, применением специальных схем включения газоразрядных ламп.

6. Шум.

Негативным фактором, воздействующим на человека, также является
шумовое загрязнение, в крупных городах связанное в первую очередь с
транспортом. Около 40-50% их населения живёт в условиях шумового
загрязнения, которое оказывает отрицательное психофизиологическое
воздействие на людей. Снижение шумового загрязнения окружающей среды –
важная и сложная задача, которая требует срочного решения уже сегодня.



Заключение.

С одной стороны, повышение уровня комфортности жизнедеятельности
людей способствует их защищённости. Но повышение комфортности является лишь
одним из следствий развития экономики, которая порождает на пути своего
развития ряд острых экологических проблем, которые в свою очередь приводят
к усилению негативных воздействий на человека. Следовательно, для
действительного повышения уровня защищенности людей необходимо обеспечение
жизнедеятельности людей в соответствии с законами природы.



Список использованной литературы.

1. Безопасность жизнедеятельности. С.В.Белов. Москва «Высшая школа» 1999
год.
2. Охрана труда и машиностроения (Е.Я.Юдин, С.В.Белов, С.К.Баланцев)
1998 год.
3. Справочная книга для проектирования электрического освещения. Под
редакцией Г.Н.Кнорринга, 1997 год.
4. Справочник проектировщика. Вентиляция и кондиционирование воздуха.
1998 год.
5. Безопасность жизнедеятельности. Л.В.Бондаренко, А.Е.Алеевский,
Г.А.Колупаев, С.М.Сербин. Москва 1999 год.






Реферат на тему: Обслуговування обладнання


Обслуговування обладнання

На кожному постійному робочому місці повинні бути вироб

ничі і посадові інструкції та інструкції з охорони праці в обсязі, що є обо

в'язковим для даної посади або професії.
Перед початком проведення робіт необхідно перевірити вико

нання вимог підрозділу 5.4 цих Правил, що стосуються наступної роботи.

У разі невиконання цих вимог і незабезпечення працівників необхідним

спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту, працівники

не мають права розпочинати роботу — незалежно від того, хто дав їм вка

зівку на її виконання.
У разі появи у процесі проведення роботи будь-якої небезпеки
працівники повинні припинити роботу і повідомити про це керівника робіт.
Продовжувати роботу дозволяється тільки після усунення виявлених порушень.
Обходити та оглядати обладнання дозволяється тільки після

отримання дозволу від оперативних працівників, які ведуть режим роботи

цього обладнання.
Перебування працівників поблизу люків, лазів, водовказівних

стекол, а також біля запірної, регулювальної та запобіжної арматури і флан

цевих з'єднань трубопроводів, що перебувають під тиском, дозволяється

тільки у разі виробничої необхідності.
Не дозволяється ходити по трубопроводах, а також по конст

рукціях і перекриттях, що не призначені для проходу по них, а також спи

ратись і ставати на огородження площадок.
Під час пуску, обпресування та випробовування обладнання і

трубопроводів під тиском поблизу них дозволяється перебувати тільки

працівникам, які безпосередньо проводять ці роботи.
.Під час проведення гідравлічного випробування обладнання у разі
підвищення тиску до випробувального перебування працівників на цьому
обладнанні заборонено.
Дозволяється проводити огляд зварних швів випробовуваних трубопроводів
і обладнання тільки після зниження випробувального тиску до робочого — без
простукування зварних швів.
Працівники, які не беруть участі у проведенні розшлаковування та
обдування котла, продування нижніх точок, а також у разі несталих та
аварійних режимів повинні бути виведені у безпечне місце.
Працівники будь-якого цеху у разі виявлення свищів у паропро

водах, камерах, колекторах та трубах котла, що не обігріваються, живиль

них трубопроводах і корпусах арматури тощо повинні негайно повідоми

ти про це начальника зміни цеху (блока, району) і керівника (виконавця)

робіт — для вжиття необхідних заходів.
Небезпечну зону слід обгородити і вивісити застережні знаки безпеки
"Обережно! Небезпечна зона", а біля входу до Неї — заборонний знак безпеки
"Вхід (прохід) заборонено".
Заборонено проводити пуск, випробування і короткочасну ро

боту механізмів або пристроїв за відсутності огороджень або у разі їхньо

го несправного стану. Заборонено також прибирати поблизу механізмів,

які не мають запобіжних огороджень.
Під час чищення, прибирання і змащування обертових або ру

хомих частин механізмів не дозволяється перелазити через огородження

або просовувати за них руки; не дозволяється також намотувати на руку

або пальці обтиральний матеріал — під час обтирання зовнішньої поверхні

працюючих механізмів.
Як обтиральні матеріали слід використовувати бавовняні або

лляні ганчірки.
Надягати і знімати рушійні паси, а також підсипати каніфоль

та інші матеріали дід паси і стрічки конвеєрів дозволяється тільки після

повного зупинення обладнання.
В газонебезпечних зонах металеві частини механізмів з пасовими
приводами, де можлива поява статичної електрики, повинні бути заземлені.
Поправляти на ходу рушійні паси, зупиняти вручну обертові і

рухомі механізми заборонено.
Перед кожним пусковим пристроєм (крім пристроїв дистанцій

ного керування) електродвигунів напругою більше 1000 В, а також електро

двигунів напругою до 1000 В, якщо вони установлені в приміщеннях з підви

щеною небезпекою або особливо небезпечних, повинні бути діелектричні

килими, а у сирих приміщеннях — ізолювальні підставки.
Брати в руки, торкатись обірваних, завислих, оголених, з по

шкодженою ізоляцією проводів або струмопровідних предметів (дротів,

труб, тросів, мокрих вірьовок тощо), що стикаються з цими проводами, а

також наступати на проводи, що лежать на землі чи підлозі, заборонено.
Обладнання, що експлуатується, повинно бути справним і не

мати несправних або вимкнених пристроїв аварійного вимикання, блоку

вань, захистів та сигналізації.
У разі виникнення у роботі обладнання режиму, який може спричинити
нещасний випадок (гідроудари, несталий топковий режим, неприпустимо високу
вібрацію, свищі тощо) слід ужити заходів щодо створення безпечних умов
праці працівників згідно з вимогами виробничих та проти-аварійних
інструкцій.
Обладнання дозволяється ремонтувати тільки за умови вико

нання технічних заходів, що унеможливлюють його помилкове введення в

дію (пуск двигуна, подавання пари або води тощо), а також самочинне

переміщування або рух.
Після закінчення очищення або ремонту обладнання слід переконатись у
тому, що в ньому не залишились працівники і будь-які сторонні предмети.
Капітальні й середні ремонти обладнання слід проводити за

проектом проведення робіт (далі — ППР) або технологічною документа-
цією (технологічними картами, інструкціями та технічними умовами на
ремонт), що містять конкретні вимоги безпеки праці під час підготовки до
роботи та у процесі її проведення.
У ППР повинні бути визначені такі вимоги:
забезпечення монтажної технологічності конструкцій та обладнання;
безпечне розміщування машин і механізмів;
місця і засоби кріплення страхувальних канатів і запобіжних поясів

під час проведення робіт на висоті;
забезпечення засобами контейнеризації і тари для переміщування

поштучних і сипких матеріалів;
забезпечення вантажозахватними пристроями (вантажними стропа

ми, траверсами, монтажними захватами) з урахуванням маси й габаритів

вантажу, що переміщується, умов стропування і монтажу;
забезпечення засобами тимчасового закріплення елементів, що роз

бираються, під час проведення демонтажу конструкцій;
необхідність улаштування захисних перекриттів або козирків під час

проведення суміщених робіт по одній вертикалі.
Крім того, в ППР повинні зазначатись:
- номенклатура пристроїв, приладів і засобів індивідуального і
колек

тивного захисту працівників;
засоби підмощування, що призначені для виконання даного виду

робіт або даної операції;
шляхи й засоби піднімання працівників на робочі місця.
У виробничих приміщеннях допустима найвища температура

повітря у робочій зоні в теплу пору року не повинна перевищувати:
а) на постійних робочих місцях:
плюс 28 °С — у разі виконання легких робіт;
плюс 27 °С — у разі виконання робіт середньої важкості;
б) на тимчасових робочих місцях:
плюс ЗО °С — у разі виконання легких робіт;
плюс 29 °С — у разі виконання робіт середньої важкості.

За необхідності виконання робіт поблизу гарячих частин об

ладнання і неможливості забезпечення зазначених у пункті 4.4.18 цих Пра

вил граничних температур, працівники повинні бути захищені від можли

вого перегрівання шляхом застосування таких запобіжних заходів, як: по

вітряне душування, примусова вентиляція, місцеве кондиціонування по

вітря, використання термозахисних костюмів та інших засобів індивіду

ального захисту, а також регламентація часу роботи та відпочинку.
Під час проведення ремонтних робіт, пов'язаних з монтажем

або демонтажем обладнання та трубопроводів, а також із заміною елементів

обладнання, слід виконувати передбачену ППР або технологічною кар

тою послідовність операцій щодо забезпечення стійкості елементів облад

нання, що залишились або щойно установлюються, і запобігання падінню

його демонтованих частин.
Збіг болтових отворів під час збирання фланцевих з'єднань слід

перевіряти за допомогою ломів або оправок.
Для відмивання і знежирювання деталей і обладнання слід ви

користовувати пожежобезпечні технічні мийні засоби. Ці роботи заборо

няється виконувати із застосуванням легкозаймистих речовин (гасу, бен

зину, бензолу, ацетону тощо), а також хлорпохідних вуглеводнів (трихло-

ретилену, дихлоретану тощо).
У виняткових випадках із дотриманням необхідних заходів пожежної
безпеки допускається використовувати розміщені в закритій тарі з матеріалу,
що не б'ється, горючі рідини (розчинники, бензин тощо) у кількостях,
необхідних для разового використання, але не більше 1 л.
Відігрівати замерзлі трубопроводи горючих, вибухонебезпеч

них і шкідливих речовин, а також їхню арматуру необхідно вологою па

рою або гарячою водою. Ці роботи не дозволяється виконувати із застосу

ванням джерела тепла з відкритим вогнем.
Місця, небезпечні для проходу або перебування в них пішоходів,

слід обгородити і вивісити застережні знаки безпеки згідно з табл. 4.1.
Очищення світильників і замінювання перегорілих електроламп,

розміщених на висоті до 2,5 м, повинні виконувати працівники техноло

гічних цехів, які мають групу з електробезпеки не нижче II, — за умови

забезпечення зручного і безпечного доступу до світильників.
Замінювати плавкі вставки, оглядати і ремонтувати освітлювальну
мережу, а також замінювати лампи і очищувати світильники на висоті понад
2,5 м повинні працівники електричного цеху.
Обслуговувати вибухозахищене електрообладнання повинні працівники, які
пройшли спеціальне навчання і перевірку знань.
У місцях, що не мають стаціонарного освітлення, обслугову

вання обладнання повинно здійснюватись із застосуванням достатньої

кількості справних переносних акумуляторних ліхтарів та електричних

світильників із захисною сіткою навколо лампи. Ці ліхтарі та світильники

повинні передаватись по зміні.
Переносні ручні електричні світильники в приміщеннях з підви

щеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях повинні живи

тись від мережі напругою до 42 В, а за особливо несприятливих умов, коли

загроза ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незруч

ністю виконання роботи, можливим торканням працівника до металевих

заземлених елементів, — напругою до 12 В.
У приміщеннях без підвищеної небезпеки дозволяється користуватись
переносними електричними світильниками напругою 220 В.
Механізоване навантажування, розвантажування та переміщування вантажів
. Навантажувально-розвантажувальні роботи, як правило, слід проводити
механізованим способом за допомогою підіймально-транспортного обладнання
або засобів малої механізації.
Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно розміщувати поза
робочою камерою, в якій не слід установлювати обладнання, що не
використовується у виробничому процесі.
Усі двері робочої камери повинні мати блокування з механіз

мом переміщування джерел випромінювання.
Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна виводитись
на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над вхідними дверима у
робочу камеру. Проводити виробничий процес з несправними блокуванням і
сигналізацією заборонено.
У разі використання стаціонарних установок із спрямованим

пучком випромінювання пучок слід направляти переважно у бік землі — у

разі розміщення на першому поверсі, а якщо це неможливо, — на зовнішній

бік приміщення, що не має вікон і забезпечує захист від випромінювання.
Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях, суміжних з

робочою камерою, у разі використання стаціонарних дефектоскопів пови

нен полягати у вимірюванні потужності експозиційних доз випромінювання

і (або) густини потоків швидких нейтронів від радіаційних головок. По

тужність експозиційних доз випромінювання та густина потоків швидких

нейтронів від джерел випромінювання повинні бути безпечними відповід

но до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної

безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційно

го опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з відкритим

або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання слід розміщува

ти в окремому приміщенні — переважно в окремому будинку або окремому

крилі будинку; матеріал і товщина стін, підлоги, стелі такого приміщення за

будь-яких положень радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні за

безпечувати послаблення первинного і розсіяного випромінювання у су

міжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень

згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
На поверхні радіаційної головки, контейнера, зовнішньої упа

ковки транспортного пакувального комплекту і на зовнішніх дверях схо

вищ слід наносити знаки радіаційної небезпеки.
Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого випромі

нювання про всі випадки невідповідності індивідуальних засобів захисту

вимогам, які до них висуваються, кожен працівник повинен доповісти своє

му безпосередньому керівникові (працівникові, який відповідає за експлу

атацію обладнання з джерелом іонізуючого випромінювання).
у 4.10. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах.
Газонебезпечні роботи
Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та
підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1, 4, 6, 7 Правил
безпеки систем газопостачання України.
Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну спору

ду, перед тим, як увійти у газонебезпечне приміщення, необхідно перевіри

ти в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у повітрі робочої зони і

достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму).
Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед початком
проведення робіт.
Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному
приміщенні або газонебезпечній підземній споруді .в період проведення робіт
повинен визначати керівник робіт.
Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім наглядом
керівника робіт.
Характеристика вибухонебезпечних і шкідливих газів, що най

частіше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку 2 до цих

Правил.
Працівники цеху (району,цільниці) повинні знати перелік га

зонебезпечних підземних споруд, зазначених у пункті 4.1.30 цих Правил.
Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і маршрутній
карті; вони повинні мати пофарбовані люки (рекомендується другу кришку люка
або його циліндричну частину фарбувати у жовтий колір)".
Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі,

підземній споруді, газонебезпечному приміщенні, допускаються працівни

ки, які пройшли навчання, вміють користуватись засобами вимірювань для

контролю небезпечних і шкідливих речовин і мають у посвідченні відпо

відний запис на право виконання таких робіт.
4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища слід за

допомогою шланга, який опускається в отвір люка резервуара, підземної

споруди або установлюється у напіввідчинені двері газонебезпечного при

міщення.
Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги (дна
резервуара) не більше їм — у разі відбирання проби з нижньої частини
підземної споруди або резервуара, в якому може бути виявлена шкідлива
речовина, важча за повітря, та на 20-30 см — у разі відбирання проби з його
верхньої частини, в якій може бути виявлена шкідлива речовина з меншою
щільністю, ніж повітря.
Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити у газо

небезпечні приміщення для відбирання проб повітря заборонено.
До початку і під час проведення робіт у резервуарі, підземній

споруді, газонебезпечному приміщенні необхідно забезпечити природну

або примусову вентиляцію їх.
Природну вентиляцію камер і каналів слід створювати відкриванням не
менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків, що
спрямовують повітряні потоки.
Примусову вентиляцію слід проводити за наявності у повітрі резервуара,
підземної споруди або іншого газонебезпечного приміщення шкідливих речовин
або за температури повітря у ньому понад плюс ЗО °С.
Для створення примусової вентиляції можна використовувати вентилятори
або компресори, які повністю замінюють повітря у підземній споруді або
резервуарі протягом 10-15 хв. Шланг вентилятора, опущений у підземну
споруду, не повинен доходити до рівня підлоги на 20-25 см.
Якщо природна або примусова вентиляція не забезпечує повного
видалення, небезпечних або шкідливих речовин, спускатись у резервуар,
підземну споруду, входити в газонебезпечне приміщення дозволяється тільки у
шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з
прикріпленою до нього рятувальною вірьовкою, другий кінець якої повинен
бути в руках наглядача.
Проводити вентиляцію резервуарів, підземних споруд, газоне

безпечних приміщень за допомогою кисню заборонено.
В обох напрямках руху транспорту на відстані 10-15 м від

відкритих люків підземних споруд, розміщених на проїзній частині доро

ги, слід установити застережний дорожній знак. За населеними пунктами

на відстані понад 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту

додатково слід виставити застережний дорожній знак. Місце проведення

робіт необхідно обгородити. Обгороджену зону взимку слід очищувати

від снігу, льоду і посипати піском.
Вночі й у разі недостатньої видимості застережні дорожні знаки та
огородження біля місця проведення робіт мають бути освітлені лампами
напругою до 42 В.
Під час перерви в роботі, після закінчення робочого дня або після
закінчення роботи залишати огородження і відкриті люки на проїзній частині
дороги заборонено.
Під час проведення робіт у підземній споруді, розташованій поза
проїзною частиною дороги, як огородження, які повинні стояти протягом
усього часу проведення робіт в цій споруді, слід використовувати переносні
Перед допуском працівників до проведення робіт усередині

резервуарів, підземних споруд необхідно вивести з роботи і відділити заг
лушками трубопроводи, через які можливе попадання вибухонебезпечних,

пожежонебезпечних, агресивних та отруйних речовин. Відключальну ар

матуру слід закривати. Вентилі відкритих дренажів, з'єднаних з атмосфе

рою, повинні бути відкриті. З електроприводів арматури та електричних

кіл їхнього керування слід зняти напругу. Штурвали (маховики) неелскт-

рифікованої арматури необхідно заблокувати ланцюгами або іншими при

стосуваннями і замкнути на замок. На перекритій запірній арматурі необ

хідно вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".
Під час відкривання люка резервуара, підземної споруди слід

стояти з навітряного боку (спиною або боком до вітру).
Тривалість перебування працівників у резервуарі, підземній

споруді, газонебезпечному приміщенні, а також тривалість відпочинку (з

виходом із цих об'єктів) залежно від умов і характеру роботи повинен виз

начати керівник робіт.
Працювати в резервуарі чи підземній споруді за температури .

повітря вище зазначеної у пункті 4.4.18 цих Правил допускається тільки у

разі виникнення аварії, — якщо вона загрожує життю працівників, може

спричинити руйнування обладнання тощо, — з дозволу керівника робіт і

під його безпосереднім керівництвом. Таку роботу дозволяється викону

вати лише за умови обов'язкового вжиття необхідних заходів щодо захис

ту працівників від можливого перегрівання та опіків: робота повинна ви

конуватись в теплому спецодязі, а за наявності в підземній споруді або ре

зервуарі рідкого середовища — також з використанням гумового взуття:

режим роботи і відпочинку в цьому разі визначає керівник робіт.
Заборонено перебувати всередині резервуара чи підземної спо

руди за температури повітря понад плюс 50 °С (температура повітря ви

мірюється на відстані 0,7 м від стінки резервуара (підземної споруди)), а

також за наявності в них води, нагрітої до температури понад плюс 45 °С.

За температури води менше плюс 45 °С рівень води над підлогою не пови

нен перевищувати 200 мм.
За наявності пари в резервуарі чи підземній споруді працівники повинні
перебувати в них у шланговому або киснеізолювальному протигазі,
рятувальному поясі з рятувальною вірьовкою.
Для виконання робіт усередині газонебезпечного резервуара

(приміщення, підземної споруди тощо) повинна призначатись бригада не

менше ніж з трьох працівників, які заздалегідь повинні бути проінструкто

вані про порядок проведення роботи та можливу небезпеку під час її вико

нання, а також повинна бути перевірена правильність їхніх дій на робочо

му місці.
Один із членів бригади повинен працювати всередині резервуара, а двоє
інших членів бригади (наглядачі) повинні стояти зверху біля люка або дверей
газонебезпечного приміщення і стежити за роботою працівника, який виконує
роботу всередині резервуару, і за станом повітрозабірно-го патрубка
шлангового протигазу.
Один із наглядачів повинен тримати в руках кінець рятувальної
вірьовки, а другий її кінець повинен бути прикріплений до рятувального
пояса працівника, який перебуває всередині резервуара.
Наглядач повинен відпускати або натягувати рятувальну вірьовку і шланг
лише за сигналом працівника, який виконує роботу в резервуарі. Другий
наглядач повинен бути з надягненим рятувальним поясом і мати при собі
шланговий протигаз у положенні "наготові".
Якщо в діях працівника, який виконує роботу всередині резервуара,
з'явились ознаки нездужання, намагання зняти протигаз тощо, а також у разі
виникнення інших небезпечних непередбачених обставин, роботу слід негайно
припинити, а працівника з резервуару евакуювати.
Працювати всередині резервуара повинен тільки один працівник. У разі
необхідності проведення робіт всередині резервуара двома працівниками слід
призначити ще одного наглядача та передбачити заходи щодо одночасного
надання допомоги обом цим працівникам.
Наглядачі не мають права відлучатись від люка резервуара чи підземної
споруди і відволікатись на інші роботи доти, доки там перебуває працівник.
Під час проведення робіт у глибокій і довгій підземній споруді, коли
зоровий нагляд за працівником, який виконує в ній роботу, підтримувати
неможливо, з ним слід організувати радіозв'язок, зв'язок по телефону або за
допомогою загальноприйнятих сигналів.
У разі потреби до потерпілого може спуститись лише один із наглядачів
в попередньо надягнених протигазі та рятувальному поясі, передач-ши кінець
рятувальної вірьовки іншому наглядачеві, який повинен залишитись біля люка
або дверей газонебезпечного резервуара чи підземної споруди.
Перед початком проведення робіт необхідно перевірити справ

ність протигаза і шлангів.
Герметичність протигаза і шланга перевіряється затискуванням рукою
кінця шланга в надягненому протигазі. Якщо в такому положенні дихати
неможливо, то протигаз справний.
У протигаза з примусовим подаванням повітря необхідно перевірити також
справність повітродувки і роботу її приводів.
Перед спусканням у газонебезпечний резервуар, газонебезпеч

ну підземну споруду, а також перед тим, як увійти в газонебезпечне при

міщення, гофрований шланг, що підводить повітря до дихального клапа

на маски протигаза, необхідно закріпити на поясному ремені.
Повітрозабірні патрубки протигаза слід розміщувати з навітреного боку
від місця виділення або місця можливого виділення шкідливих речовин і
укріплювати таким чином, щоб не допустити засмоктування пилу з поверхні
грунту.
За відсутності примусового подавання повітря за допомогою вентилятора
довжина шланга має бути менше 15 м, а у разі примусового подавання — менше
40 м. Шланг не повинен мати різких перегинів або чим-небудь затискуватись.
Аналіз повітря у підземній споруді або резервуарі слід проводити
газоаналізатором вибухозахищеного типу, а за його відсутності — відбиранням
проби повітря і аналізу його поза спорудою чи резервуаром.
Під час проведення робіт усередині газонебезпечного резер

вуара, газонебезпечної підземної споруди або газонебезпечного приміщен

ня слід обов'язково застосовувати рятувальні пояси і рятувальні вірьовки.
Рятувальні пояси повинні мати наплічні ремені з боку спини з кільцем
на їхньому перетині для кріплення рятувальної вірьовки.
Рятувальний пояс слід підганяти таким чином, щоб кільце було не нижче
лопаток.
Під час проведення газонебезпечних робіт слід дотримуватись

таких вимог:
- як переносне джерело світла слід використовувати акумуляторні
ліхтарі тільки у вибухозахищеному виконанні або світильники напругою ло12
В, які живляться від трансформатора із заземленою вторинною обмоткою,
установленого поза газонебезпечним резервуаром, газонебезпечною підземною
спорудою або газонебезпечним приміщенням (застосування автотрансформаторів
для живлення переносних світильників заборонено). Заборонено також вмикати
і вимикати світильники у газонебезпечних місцях, а також використовувати
відкритий вогонь. Апаратуру керування освітленням і вентиляцією необхідно
винести за межі газонебезпечного приміщення;
інструмент повинен бути виготовлений з кольорового металу, який

не дає іскроутворення. Допускається використання інструменту з чорного

металу — за умови, що його робоча частина ретельно змащена густим

мастилом;
використовувати електродрилі та інші електрифіковані інструмен

ти, а також пристосування, що дають іскріння, заборонено;
взуття працівників повинно бути без сталевих підківок і цвяхів, у

противному разі слід взувати калоші.
Для зв'язку наглядача з працівником, який перебуває у підземній
споруді, за допомогою рятувальної вірьовки слід використовувати таку
сигналізацію:
- один ривок рятувальної вірьовки працівника, який виконує роботу

у споруді (резервуарі), означає "Підтягуй шланг і вірьовку". У цьому разі

підтягувати їх треба після подавання наглядачем сигналу (одного ривка) і

отримання відповідного сигналу з газонебезпечної підземної споруди (ре

зервуара) у вигляді одного ривка. Якщо відповідь не отримано, необхідно

витягувати з газонебезпечної підземної споруди не тільки шланг і вірьов

ку, а й працівника; у цьому разі можливо, що ривок трапився через падін

ня працівника;
-два ривки означають "Спусти шланг і вірьовку". Такий сигнал подає
працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді (резервуарі),
коли йому треба здійснити переміщення;
- три ривки означають "Усе в порядку".
Рятувальну вірьовку і шланг повинен тягти працівник, який перебуває у
газонебезпечній підземній споруді (резервуарі). Тому наглядач повинен так
тримати вірьовку і шланг, щоб не заважати їхньому переміщуванню і не давати
можливості їм падати. Як тільки працівник, який виконує роботу у споруді
(резервуарі), перестав пересуватись, він повинен подати сигнал — три ривки,
що означає "Усе в порядку". Наглядач, не отримавши сигнал після зупинення
руху вірьовки і шланга, повинен запросити працівника, який перебуває у
споруді (резервуарі), одним ривком, на який піп повинен отримати відповідь
трьома ривками;
- неодноразові ривки рятувальної вірьовки, що подає наглядач, озна

чають, що працівник, який перебуває у газонебезпечній підземній споруді

(резервуарі), повинен підійти до люка або піднятись на поверхню. Такі самі

сигнали, що подає працівник, який перебуває всередині резервуара, озна

чають вимогу витягувати його з резервуару.
Наглядачі повинні розміщуватись з навітряного боку, періо

дично упевнюватись у самопочутті працівника, який перебуває всередині

резервуара, за його сигналом опускати і витягувати назовні рятувальну

вірьовку і шланг.
У разі нанесення на внутрішні поверхні підземних споруд (ре

зервуарів) захисних покриттів, що супроводжується виділенням шкідли

вих і вибухонебезпечних речовин, слід передбачати примусове видалення

цих речовин.
Під час виконання робіт у киснеізолювальному протигазі не

обхідно стежити, щоб залишковий тиск кисню в балоні протигаза був до

статній для забезпечення повернення працівника, який виконує роботу в

протигазі, від місця проведення робіт до незагазованої зони.
Кришки підземних люків необхідно відкривати і закривати за

допомогою спеціальних гаків завдовжки понад 500 мм; виконувати ці опе

рації безпосередньо руками, гайковими ключами або іншими, не призна

ченими для цього, предметами заборонено.
Перед тим, як закривати люки після закінчення роботи, керів

ник і виконавець робіт повинні перевірити, чи не залишився випадково все

редині підземної споруди (резервуара) хто-небудь з працівників, а також чи

не залишились забуті там матеріали, інструменти та інші сторонні предмети.
Після закінчення робіт у підземній споруді (резервуарі) всі люки
повинні бути закриті.
Обслуговування теплообмінних апаратів та трубопроводів
Організацію виконання робіт з обслуговування теплообмінних

апаратів і трубопроводів слід проводити відповідно до вимог Правил бу

дови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затвер

джених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94, № 104, та

Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води,

затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98, № 177,

зареєстрованих в Мін'юсті України 07.10.98 за № 636/3076.
Заборонено експлуатувати теплообмінні апарати після закін

чення терміну чергового інспекторського огляду або у разі виявлення де

фектів, що можуть спричинити порушення надійної і безпечної роботи, а

також у разі відсутності і несправності елементів їхнього захисту і регуля

торів рівня. Про виявлені дефекти та несправності слід зробити запис у

паспорті теплообмінного апарата із зазначенням причини заборони його

експлуатації.
Усі трубопроводи і теплообмінні апарати повинні мати у верхніх

точках повітряні клапани, а в нижніх точках і застійних зонах — дренажні

пристрої, що сполучаються безпосередньо з атмосферою.
Заборонено під час роботи теплообмінного апарата проводи

ти його ремонт або виконувати роботи, пов'язані з ліквідацією нещіль-

ностей з'єднань окремих елементів апарата, що перебувають підтиском, —-

за винятком випадків, зазначених у пункті 4.11.14 цих Правил.
Справність запобіжних клапанів, манометрів та іншої армату

ри теплообмінного апарата повинні перевіряти працівники, що їх обслу

говують, відповідно до інструкції з обслуговування теплообмінних апа

ратів.
Теплообмінний апарат або ділянку трубопроводу, що підляга

ють ремонту, необхідно перекрити як з боку суміжних теплопроводів і об

ладнання, так і з боку дренажних і обвідних ліній, — щоб уникнути попа

дання в них пари або гарячої води.
Дренажні лінії і повітряні клапани, що сполучаються безпосередньо з
атмосферою, повинні бути відкриті.
Виводити з роботи для ремонту або для внутрішнього огляду

теплообмінні апарати і ділянки трубопроводу, що від'єднується від діючо

го обладнання, необхідно двома послідовно установленими засувками, між

якими повинен бути дренажний пристрій, що сполучається безпосередньо

і атмосферою.
'Допускається однією засувкою виводити з дії теплообмінний апарат або
ділянку трубопроводу з тиском до 6 МПа (60 кгс/см~); у цьому разі не
повинно бути виходу пари в атмосферу крізь дренаж, який відкрито на час
ремонту або внутрішнього огляду на виведеній з роботі ділянці.
У разі проведення робіт усередині теплообмінного апарата або
трубопроводу і якщо арматура трубопроводу, що виводиться з дії, фланцева,
необхідно обов'язково перекрити арматуру й установити заглушку. Товщина
заглушки повинна відповідати параметрам робочого середовища. Для полегшення
перевірки встановлення заглушок останні повинні мати добре видимі
хвостовики.
З теплообмінних апаратів і трубопроводів, виведених з роботи

для ремонту, слід зняти тиск і звільнити їх від пари і води. З електропри

водів вимикальної арматури необхідно зняти напругу, а з мережі живлен

ня електроприводів — запобіжники. Цю арматуру необхідно закрити. Вен

тилі відкритих дренажів, що сполучаються безпосередньо з атмосферою,

необхідно відкрити. Вентилі дренажів закритого типу після дренування

теплообмінного апарата (трубопроводу) повинні бути закриті; між запір

ною арматурою і теплообмінним апаратом (трубопроводом) повинна бути

арматура, що безпосередньо сполучається з атмосферою. Неелектрифіко-

гіана вимикальна арматура і вентилі дренажів необхідно заблокувати лан

цюгами або іншими пристосуваннями і замкнути на замки. Виконання заз

начених вимог обов'язкове на трубопроводах з установленою заглушкою.
На вентилях, засувках вимикальної арматури слід вивішувати заборонні
знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди"; на вентилях відкритих
дренажів — "Не закривати! Працюють люди"; на ключах керування
електроприводами вимикальної арматури - "Не вмикати! Працюють Іюди"; на
місці проведення робіт — настановчий знак "Працювати тут!".
Розпочинати ремонт апаратів і трубопроводів, що не мають дренажів і
повітряних клапанів, а також за наявності надлишкового тиску в них
заборонено.
Дренування води і пароводяної суміші слід проводити через спускову
арматуру.
Якщо під час допуску виник сумнів у тому, що, внаслідок засмічення
лінії дренажу, вода із виведеного у ремонт трубопроводу повністю не
видалена, розпочинати ремонтні роботи заборонено.
Засувки і вентилі необхідно відкривати і закривати тільки із

застосуванням важелів, передбачених інструкцією з експлуатації армату

ри; не дозволяється для подовження плеча рукоятки або маховика викори

стовувати випадкові предмети.
Для проведення ремонтних робіт на одному з підігрівників

високого тиску за груповою схемою їхнього увімкнення необхідно вимк

нути всю групу підігрівників.
Під час відгвинчування болтів фланцевих з'єднань трубопро

водів послаблювати болти слід обережно, — щоб запобігти можливому

викиданню пароводяної суміші у разі неповного дренування трубопрово

ду. Крім цього, необхідно запобігти випаданню із фланців металевих про

кладок і вимірювальних шайб і падінню їх униз — шляхом відгородження

розташованих нижче ділянок, улаштування настилів, установлення піддонів

тощо.
Дозволяється відключати однією засувкою (без установлення

заглушок) теплообмінні апарати на тих потоках, де робочий тиск не пере

вищує атмосферний і температура теплоносія менїие плюс 45 °С.
У разі виведення у ремонт обладнання з вибухонебезпечними,

отруйними і агресивними речовинами, це обладнання необхідно вивести з

дії, спорожнити, очистити (промити, продути) і відділити заглушками від

діючого обладнання — незалежно від тиску і температури речовин, що

транспортуються.
Під час випробовування і прогрівання трубопроводів пари і

води дозволяється підтягувати:

болти фланцевих з'єднань — за надлишкового тиску до 0,5 МПа

(5 кгс/см2);
сальники сталевих компенсаторів та сальники арматури — за тиску

до 1,2 МПа (12 кгс/см2); сальники слід підтягувати обережно, — щоб не

зірвати болти.
Якщо застосовуються спеціальні пристосування, сальники дозволяється
підтягувати у разі тиску до 6 МПа (60 кгс/см2) — за розпорядженням і під
керівництвом працівника, який віддав розпорядження на проведення цієї
роботи.
Добивання сальників компенсаторів і арматури дозволяється

виконувати у разі надлишкового тиску в трубопроводах до 0,02 МПа

(0,2 кгс/см2) і за температури теплоносія до плюс 45 °С.
Замінювати сальникову набивку компенсаторів дозволяється тільки після
повного спорожнення трубопроводу.
Підтягувати нарізне з'єднання сальника арматури або флан

цеве з'єднання слід поступово, по черзі, з діаметрально протилежних боків;
у цьому разі працівник повинен стояти збоку від можливого викидання
струменя води або пари.
Розпочинати ремонт арматури на трубопроводах пари і гаря

чої води, яка не має або має нечітку технологічну нумерацію, заборонено.
Штуцери контрольно-вимірювальної апаратури слід підтягу

вати, якщо тиск не перевищує 0,3 МПа (3 кгс/см2), — тільки гайковими

ключами, розмір яких відповідає граням елементів, що підтягуються, -

щоб запобігти пошкодженню штуцерів; застосовувати для виконання цієї

роботи інші ключі, а також подовжувальні важелі заборонено.
Перед тим, як розпочати підтягування штуцерів, слід перевірити стан
видимої частини різі, — особливо на штуцерах повітряних клапанів.
Під час підтягування нарізного з'єднання працівник повинен стояти з
протилежного боку від струменя води або пари, які можуть з'явитись у разі
зривання різі.
Прогрівання і пуск паропроводів слід виконувати згідно з-

місцевою інструкцією або за спеціальною програмою.
Під час прогрівання паропроводу спочатку слід відкривати

дренажі, потім поступово і обережно байпаси (парові вентилі). У разі ви

никнення гідравлічних ударів прогрівання необхідно припинити до повного

зникнення їх і вжити заходів щодо усунення причин, що викликали ці удари.
Перед прогріванням паропроводу під час пуску теплової ме

режі додатково необхідно перекрити конденсаційні горшки.
У разі засмічення проходу дренажного штуцера під час про

грівання або підвищення тиску в паропроводі штуцер необхідно продути

Швидким закриванням та відкриванням вентиля.
Якщо засмічення проходу дренажного штуцера неможливо усунути
продуванням, слід повністю перекрити паропровід і прочистити дренажний
штуцер.
Працівник, який продуває дренажний штуцер, повинен стояти з боку,
протилежного виходу конденсату або пари, і виконувати цю роботу в
рукавицях.
Продування паропроводів необхідно виконувати згідно з

інструкцією, затвердженою керівником монтажної, ремонтної або пуско

налагоджувальної організації (дільниці) і узгодженою з керівником підприє

мства (цеху).
Тимчасові трубопроводи, спеціально прокладені для продування
паропроводів, не повинні торкатись дерев'яних конструкцій, — щоб

Новинки рефератов ::

Реферат: Витте, денежная реформа (Право)


Реферат: История Государства Российского (Исторические личности)


Реферат: Мотивація робітників в сучасних умовах (Менеджмент)


Реферат: Простое товарищество (Гражданское право и процесс)


Реферат: Особенности безгаражного хранения (Транспорт)


Реферат: Учет основных средств (Бухгалтерский учет)


Реферат: Школьные сочинения (Достоевский, Лермонтов и т. д.) (Литература : русская)


Реферат: Методика получения аудиторских доказательств. Классификационные формы экономического контроля в Украине (Бухгалтерский учет)


Реферат: Законная сила судебного решения (Гражданское право и процесс)


Реферат: Русская религиозная философия XIX - XX веков (Контрольная) (Философия)


Реферат: Охрана животных (Биология)


Реферат: Защита от манипуляции (Психология)


Реферат: Налоговая система Нидерландов (Финансы)


Реферат: Понятие договора. Виды и формы договоров (Право)


Реферат: Разработка тиристорного преобразователя (Радиоэлектроника)


Реферат: Пожарная безопасность. Анализ опасностей возникающих при работе в ВЦ (Безопасность жизнедеятельности)


Реферат: Гражданский процесс (Контрольная) (Гражданское право и процесс)


Реферат: Культурная революция на Смоленщине в 1920-30 годах (История)


Реферат: Освоение человеком труднодоступных территорий земли. Горы (География)


Реферат: Лабараторные работы по генерированию (Цифровые устройства)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист