GeoSELECT.ru



Литература : зарубежная / Реферат: Довженко Олександр (Литература : зарубежная)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Довженко Олександр (Литература : зарубежная)



[pic]

[pic]


ДОВЖЕНКО Олександр Петрович
(11.09.1894 р. — 25.11.1956 р.),
режисер, сценарист, автор розповідей і повістей.
Народився в селі Сосниці Чернігівської губернії на Україні. Закінчив
Глухівський вчительський інститут (1914). Учився в Київському університеті
і Комерційному інституті в Києві. Викладав фізику, природознавство і
гімнастику в гімназії (1914-1917). У 1920-1921 брав участь у створенні
Київського відділу народного утворення, у 1921-1923 — на дипломатичній
службі в Польщі і Німеччині. Вчився живопису в Мюнхені й у Берлінському
художньому училищі. У 1923-1926 — художник-ілюстратор газети «Вісти ВУЦВК»
у Харкові. З 1926 — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва,
Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 — викладач ВГИКА. Заслужений діяч мистецтв
Української РСР (1940). Народний артист РСФСР (1950). Лауреат Ленінської
премії (1959 — посмертно за літературний сценарій «Поема про море»). У 1957
Київській кіностудії художніх фільмів привласнене ім'я А. П. Довженко. У
1972 затверджена Золота медаль імені А. П. Довженко «За кращий військово-
патріотичний фільм».
Олександр Петрович Довженко — український режисер, сценарист,
письменник, народний артист РСФСР.



Наскрізний сюжет творчості Довженко каноничен для класики соцреалізма
— це боротьба старого і нового в житті народу. Унікальність же створінь
Довженко полягає в тім, що в суперечці цих двох почав у нього завжди
проглядається присутність третього — вічності. Виходець з багатодітної
селянської родини на Чернігівщині, у якій майже всі діти вмирали, не
досягши повноліття, Довженко одержимо ревною любов'ю до свого народу як
роду і — жахаючим баченням його історичної смерті як нації. Очевидно, це і
штовхнуло молодого шкільного вчителя, натхненного ідеями української
національної державності, спочатку в ряди прихильників петлюрівської
Центральної Ради, а після жорстокого розчарування в її політику — до
комуністів (згодом пережите знайшло відображення у фільмі «Арсенал», 1929).
Комуністичному ідеалу Довженко зберігав вірність усе життя, але
інтерпретував його надзвичайно своєрідно.
Драма взаємин людини з природою — от визначальний мотив його
творчості. Життя народу і життя природи зв'язані і взаємообумовлені. Ритми
соціального і природного життя незмінно співвіднесені — звідси і виникає
остання в кінематографі Довженко тенденція до подовження кадру, опора на
внутрікадрове (переважно природне) рухання, що дуже нетипово для
радянського кіноавангарда 20-х років. Звідси — і пафос його кінематографа.
Усе це повною мірою позначилося вже в першій авторській роботі Довженко в
кінематографі, куди він прийшов з живопису (якої учився в Мюнхені), —
кінопоемі «Звенигора» (1928). Однак повне підпорядкування силам природи
поставило людини на край загибелі, роблячи його неспроможним перед обличчям
будь-якої стихії — як природної, так і історичної. Тому приорітет перед
історичним минулим у художника, як правило, відсутній. Історія
представляється йому ланцюгом катастроф. Порятунок же — у розгадці таємниць
природи, її мови, у співтворчості з нею — прилучення до вічності. Таку
можливість і надає народу, по Довженко, революція, що виступає реальним
утіленням багатовікових народних сподівань, що знайшли відображення у
фольклорі. Фольклорні мотиви, постійно використовувані режисером у фільмах,
є втілення народної свідомості, його мудрості й обмеженості одночасно.
Фольклорна метафора в «Звенигоре» виникає в Довженко від повноти відчуття
ідеалу і незнання дійсного історичного шляху до нього (мотив зачарованого
скарбу).
З ще більшою гостротою колізія ця виникає в наступній картині
Довженко «Арсенал», присвяченої революції на Україні, де центральною подією
виявляється більшовицьке повстання в Києві в січні 1918 року проти уряду
Петлюри. Вирішений у традиціях історико-революційної епопеї, фільм дає
образ народу-маси як жертви стихії. Іншим утіленням маси й одночасно
антагоністом її виявляється робітник Тимош, що усвідомлює своє історичне
призначення і тому виростає в знаменитому фіналі до легендарного
сверхгероя, невразливого у своєму безсмерті для ворожих куль. Найвищий у
своїй творчості гармонії і сили досягає Довженко в останньому німому фільмі
«Земля» (1930), що як би спресували в традиційному для того років сюжеті
про вбивство куркулями молодого сільського активіста увесь досвід світової
культури. Пафос співтворчості людини з природою, дії по її законах, а не
насильство над нею визначили внутрішню гармонію фільму і відмовлення від
монтажної естетики. У суперечці між старим і новим у «Землі» беззастережно
перемагало — вічне. Саме в «Землі» з максимальною повнотою втілилися ідеали
Довженко, і саме «Земля» наочно показала розбіжність їх з державними.
У наступних творах Довженко робить серйозні внутрішні зусилля, щоб
примирити свій авторський ідеал з офіційною доктриною, що позбавляє ці
картини гармонії і цілісності «Землі», але додає їм затаєний внутрішній
драматизм. Визнаючи неминучість розриву з традиціями народного життя,
Довженко залишає за собою право сприймати цей розрив як історичну й
особисту драму, рівно як і протистояння двох іпостасей образа народу — маси
і героя, що опановує стихіями. Усе це знаходить втілення в його добутках 30-
40-х років: «Іван», «Аэроград», «Щорс», «Мічурін». У 1934 році Довженко
залишає Україну, рятуючи від хвилі репресій проти національної
інтелігенції, і знаходить у Москві притулок і заступництво Сталіна, що
наміряється зробити Довженко придворним художником. По його особистій
указівці Довженко створила міф громадянської війни у фільмі «Щорс». Однак
він так само намагався облагородити сьогодення ідеальним образом минулого,
як ніколи в «Землі» — майбутнім. Драматичний образ головного героя —
монументального богатиря, що ховає від усіх свої переживання. Саме в період
роботи над «Щорсом» сценарій Довженко з короткого монтажного плану
перетворюється в самостійний літературний твір, що існує паралельно з
фільмом. Літературі відтепер найбільше довіряє Довженко самі таємні думки і
почуття, особливо після того, як жорстокому розгрому Сталіна піддався
сценарій «Україна у вогні» (1943). Страх перед погрозою загибелі цілого
народу, що знову загострився в ті дні в Довженко, викликав до життя
сценарій-плач про трагедію народу, кинутого в перші тижні війни на сваволю
долі байдужою державою. Подальші кінематографічні задуми Довженко або
припинялися, або безжалісно спотворювалися, як це відбулося з чудово
поетичною «Життям у кольорі» (1946-47), перетвореної в канонічний історико-
біографічний опус «Мічурін» (1949). Основна увага в ці роки Довженко
приділяє роботі над епохальним задумом національного роману «Золоті
ворота». Але цей задум не був довершений, і місце подібного добутку в
українській літературі не зайнято дотепер. Однак ця робота дала поштовх до
створення сценарію про будівництво Каховського водоймища «Поема про море»
(1936), де внутрішня боротьба Довженко із самим собою досягає граничної і
нерозв'язної гостроти: ідеал і реальність взаємно відривають один одного. І
напередодні першого знімального дня Довженко вмер у Москві, так і не
одержавши дозволу повернутися на оспівану й оплакану їм Україну.






Реферат на тему: Донелайтис

Referatas.
Kristijonas Donelaitis (1714-1780).
Biografija.

Kristijonas Donelaitis gim? pirm?ja Nauj?j?, 1714, met? dien? Ryt?
Pr?sijoje, Lazdyn?li? kaime laisvo valstie?io ?eimoje. Yra ?inoma, kad, be
Kristijono, Donelai?iai tur?jo dar 3 s?nus ir 3 dukteris. Naujagimis
valstie?io ?eimai buvo nauja burna. O j? maitinti nebuvo lengva, nes
valstie?iai tuo metu gyveno nepaprastai sunkiai.

Sunk? valstie?i? gyvenim? nuo pat vaikyst?s ant savo kailio patyr?
Kristijonas. 1720 metais mir? Kristijono t?vas, o na?l? motina liko vargti
su septiniais ma?ame?iais vaikais.
Sunki ekonomin? valstie?i? pad?tis, ?iauri socialin? ir nacionalin?
priespauda nuo pat vaikyst?s stipriai paveik? b?simo poeto s?mon? ir
skaudino jo ?ird? vis? gyvenim?. Tai atsispindi ir jo gro?in?je k?ryboje.
Kristijono kelias nuo pat pirm?j? mokslo dien? pasuko ? Karaliau?i?,
kur jau anks?iau buvo apsigyven?s vyresnysis brolis. Jis pateko ? pradin?
mokykl?, skirt? neturtingiems moksleiviams. Vidurin?je mokykloje jis
prad?jo mokytis b?damas 17 met?. Pradin? mokykla grei?iausiai buvo
lietuvi?ka, o vidurin? – lotyni?ka. Pastar?j? jis lank? 5 metus, gerai joje
?sisavino lotyn? kalb?, pramoko taip pat graik?, hebraj?, pranc?z? kalb?,
lavino i?kalb?, studijavo antikin? literat?r?.
1736 met? rugs?jo m?nesio 27 dien? K. Donelaitis ?stojo ? Karaliau?i?
universitet? teologijos fakultet?. I? karto jis pateko ? universiteto
bendrabut?. Tai rodo j? tur?jus ypating? gabum?, nes ? bendrabut? priimdavo
tik labai nedaug pa?i? gabiausi? student?.
Studij? metais K. Donelaitis daug d?mesio skyr? muzikai. Jis ir v?liau
mielai pats grodavo, dainuodavo, komponuodavo, kur? laik? buvo mokykloje
muzikos ir dainavimo mokytoju. Jis tur?jo puiki? muzikin? klaus?, nes
sugeb?jo net muzikinius instrumentus gaminti.
1740 metais pavasar? K. Donelaitis baig? universitet? ir i?vyko atgal ?
Lazdyn?lius. Pirmoji jo tarnybos vieta, ? kuri? jis buvo paskirtas mokyklon
muzikos mokytoju ir choro ved?ju, buvo Stalup?n? miestelis, vos u?
keliolikos kilometr? nuo jo gimtin?s.
Jaunasis mokytojas labai uoliai ?m?si darbo. Stengdamasis sudominti ir
patraukti mokinius, Kristijonas Donelaitis jau ?ia prad?jo ra?yti
pasak??ias. Jis para?? j? daugiau, ta?iau i?liko tik ?ios: “Lap?s ir gandro
?esnis”, “Rudikis jomarkininks”, “?uo didgalvis”, “Pasaka apie juodvabal?”,
“Vilks provininks”, “??uols gyrpelnys”. Kai kurioms savo pasak??ioms K.
Donelaitis panaudojo dar nuo Ezopo laik? to ?anro k?riniuose sutinkamus
tematinius motyvus. Ta?iau ir skolintus motyvus jis taip perdirbo, taip
pritaik? savo gyvenamam metui ir aplinkai, kad sekimo p?dsak? beveik visai
ne?ymi. Jau pasak??iuose galima pasteb?ti kai kuriuos K. Donelai?io stiliui
b?dingus bruo?us (polink? ? hiperbolizavim?, pakartojimus, i?skai?iavimus,
vulgarizmus ir pan.), kurie visi?kai i?ry?k?jo ?ymiai v?liau sukurtame
brand?iausiame jo k?rinyje “Metai”.
Po poros met? s?kmingo darbo mokykloje K. Donelaitis buvo paskirtas jos
ved?ju. Toji vieta grei?iausiai atsirado d?l mokyklos ved?jo mirties. Su jo
?eima K. Donelaitis artimai bendravo, gerai pa?inojo ?mon? An? Marij?
Olefant. Ji K. Donelai?iui patiko, ir jaunojo mokytojo ?irdyje ?si?ieb?
meil?s jausmai. Tod?l, i?sik?l?s i? Stalup?n?, jos nepamir?o ir 1744 metais
su ja susituok?. Tre?iaisiais tarnybos metais, gav?s pasi?lim? u?imti
Tolminkiemio parapijos klebono viet?, K. Donelaitis dar kur? laik? dels?
i?sikelti i? Stalup?n?, nes nenor?jo palikti savo mokini?, nepasibaigus
mokslo metams.
Prie? u?imdamas klebono viet?, K. Donelaitis prival?jo dar
Karaliau?iaus universitete i?laikyti pastoriaus egzaminus, kuri?, baigdamas
universitet?, nelaik?. 1743 spalio m?nes?, jis i?laik?s egzaminus, netrukus
i?sik?l? ? nauj?j? paskyrimo viet?, ir jau lapkri?io 24 dien? prad?jo eiti
dvasininko pareigas.
Prad?j?s eiti savo pareigas, jaunasis klebonas i? karto pasirod? labai
uolus. Toks jis pasiliko ir vis? gyvenim?. Beveik niekur i? tolminkiemio
nei?vykdamas, K. Donelaitis tuok? savo parapijie?ius, krik?tijo j? vaikus,
laidojo mirusiuosius, reguliariai atlikin?jo ba?nyt?l?je nustatytas
pamaldas, sak? pamokslus i? ryto voki?kai, o po piet? lietuvi?kai.
Klebono pareiga buvo tvarkyti Tolminkiemio ba?ny?iai bei pastori?
na?l?ms priklausant? beveik 40 ha ?k?. Ir t? darba K. Donelaitis steng?si
kuo geriau atlikti. Ta?iau poeti?kai K. Donelai?io prigim?iai visi tie
darbai buvo sunki na?ta, kuri? jis vilko kantriai, nors be meil?s.
I? ?vairi? i?likusi? akt? ir dokument? matyti, kad K. Donelaitis buvo
veiklus ?mogus, geras administratorius, sumanus visuomenini? reikal?
organizatorius. Vietoje begri?van?ios Tolminkiemio ba?nyt?l?s jis 1756
metais parapijos ir vald?ios l??omis pastatydino nauj?, m?rin?.
Nuo ?vairi? pareig? ir vie??j? reikal? laisvu metu K. Donelaitis nem?go
dykin?ti. Jis r?pestingai augino savo paties pasodint? sod?, ?lifavo
optinius stiklus, gamino barometrus, termometrus, laikrod?ius bei muzikos
instrumentus. Tais savo darbais jis buvo pla?iai ?inomas apylink?je.
Gyvendamas toli nuo didesni? ?alies centr?, K. Donelaitis ir nuo
svarbesni? to meto politinio gyvenimo ?vyki? laik?si nuo?aliai. Giliai
pasin?r?s ? savo aplink?, ? kasdeninius darbus bei r?pes?ius, jis kokios
nors platesn?s dirvos savo veiklai u? Tolminkiemio rib? neie?kojo. Lietuvi?
literat?ros laimei jis vis? savo k?ribin? energij? skyr? poezijai ir
svarbiausi? savo gyvenimo etap? Tolminkiemyje apvainikavo talentinguoju
k?riniu “Metai”.
Ta?iau, kai 1780 vasario m?nesio 18 dien? K. Donelaitis mir?, jo
parapijie?iai ir artimieji draugai Tolminkiemio ba?ny?ioje palaidojo j?
kaip parapijos klebon?, naging? ?vairi? muzikos ir fizikos instrument?
dirb?j?, garbing? dvasinink? ir puik? ?mog?, bet labai ma?ai kam ?inom?
poet?.
K. Donelai?io gro?in? k?ryba, ?vair?s jo ra?tai, dokumentai ir kitokia
archyvin? med?iaga, o taip pat literat?ra apie j? duoda pagrindo teigti,
kad ??ymusis lietuvi? tautos poetas buvo ne romus ir nuolankus nuo?alaus
Rut? Pr?sijos ba?nytkaimio protestant? pastorius, o dideli? gabum?, auk?to
intelektinio paj?gumo, turtingos dvasios ir sud?tingos nat?ros asmenyb?.
Jis pilnas k?rybin?s energijos praktinei veiklai, tiesus ir dr?sus,jau?i?s
savo asmens vert? ir gin?s savo garb?, mok?s nuo?ird?iai myl?ti ir
aistringai neapk?sti, a?tria ironija triu?kinti prie?? ir ?velniu ?od?iu
pra?nekti draug?. Poetas myl?jo gyvenima, pon? ir valdinink? engiamus b?rus
ir gimtosios ?em?s laukus. Ta?iau jam nema?a teko kent?ti, nes gyveno ir
veik? ni?rioje feodalizmo gadyn?je, kai visur, jo paties ?od?iais tariant,
vie?patavo “neteisingumas, neteisumas, palinkimas valdytis,
savanaudi?kumas, ?yk?tumas”.
“Metai”
K. Donelaitis “Metus” prad?jo ra?yti apie 1765 metus, 1773-1774 metais
poetas perra?? savo poemos paskutin? variant?, turinti beveik 3000 eilu?i?.
Tuo metu daugelio Europos taut? ra?ytoj? k?ryboje buvo tradicin?s
tematikos poem? apie kaimo gyvenim? ?vairiais met? laikais. Kartas nuo
karto ir Ryt? Pr?sijos periodin?je spaudoje pasirodydavo eiliuot? k?rini?
apie met? laikus su pla?iais gamtos paveikslais. Bet gyvendamas nuo?aliai,
vargu ar gal?jo K. Donelaitis greitai susipa?inti su naujausia literat?ra,
ka?in ar tie k?riniai jam buvo ?inomi.
K. Donelaitis, pasi?m?s savo am?inink? tradicin? tem? apie keturis met?
laikus, valstie?i? gyvenim? ir kaimo gamt?, pavaizdavo kitaip, negu jo
pirmtakai ir am?ininkai, i? kitoki? visuomenini? pozicij? ir perd?m
realistin?mis i?rai?kos priemon?mis. Autorius regi XVIII am?io Ryt?
Pr?sijos valstie?i? gyvenim? j? pa?i? akimis, vertina ?vykius ir
rei?kinius i? valstieti?k? pozicij?.. jis stebi gyvenim? ne i? ?alies, o
pats ver?iasi ? vaizduojamas situacijas, kartu su veikian?iais b?riais
rei?kia savo pasipiktinim? arba pritarim?.
K. Donelaitis a?triomis ir ne?prastin?mis satyros priemon?mis kaip
tikras valstietis pasmerkia dvar?, parodo jo i?naudoti?k? charakter?,
apdainuoja sunk? ir alinant? baud?iavin? b?r? darb?. Jis valstie?io buities
neidealizuoja, nesim?gauja dirbtin?mis poetin?mis puo?menomis, da?nai
sutinkamos t? met? poezijoje.
K. Donelai?io veik?jai yra individualizuoti, jie veikia konkre?iose ir
charakteringose situacijose, n?ra sauso ir schemati?ko apra?in?jimo, kaip
ano meto gro?in?je literat?roje. Paprasta, liaudi?ka K. Donelai?io poemos
kalba ?ymiai skyriasi nuo klasicizmo ir sentimentalizmo literat?rai
b?dingos kalbos, kuri buvo artima tik kilmingiesniems ir beveik visai
svetima pla?iosioms liaudies mas?ms.
Talentinga, bet savo metu gal dar kiek per ankstyva K. Donelai?io
k?ryba ne i? karto buvo pripa?inta. Gal b?t tai atsitiko d?l to, kad poema
buvo para?yta ma?ai kam te?inoma lietuvi? kalba. ?ymus XIX am?iaus rus?
filologas A. Aleksandrovas teisingai yra pasteb?j?s: “Jeigu K. Donelaitis
savo k?rinius b?t? para??s viena kuria did?i?j? kalb?, tai jis b?t?
visuotiniai pripa?intas did?i?j? poet? eil?je kaip vienas i? pirm?j?.”
Pla?iausio pripa?inimo ir did?iausio populiarumo K. Donelaitis pasiek?
tik tarybiniais laikais, kai jo ra?tai pasidar? lengvai prieinami ir
liaud?iai, kai talentingieji poeto k?riniai per vertimus ? rus? ir kitokias
kalbas per?eng? savo gimtosios ?alies sienas.



Autorius – Dmitrijus ?kulis.
Naudota literat?ra – K. Doveika “Kristijonas Donelaitis”.
Naujamies?io vid. mokykla, Vilniaus m.
1999 m.




Новинки рефератов ::

Реферат: Исследование точности численного интегрирования (Программирование)


Реферат: Духовно-нравственное воспитание в семье (Педагогика)


Реферат: Макс Шелер "Ordo Amoris" (Религия)


Реферат: Роль золотого стандарта в мировой валютной системе на протяжении 19-20 веков (Деньги и кредит)


Реферат: Человек и человечество в учении В С Соловьева (Философия)


Реферат: Общая теория менеджмента (Менеджмент)


Реферат: Японская модель управления (Менеджмент)


Реферат: Политический портрет В.В. Путина (Исторические личности)


Реферат: Тестирование ППП автоматизации учета основных средств (Компьютеры)


Реферат: Влияние политической рекламы на формирование выбора избирателей на примере предвыборной компании России 2003 года (Политология)


Реферат: Великий вятский изобретатель Роман Костерин (История)


Реферат: Куликовская битва (История)


Реферат: Джайнизм (Религия)


Реферат: Автоматизированное рабочее место (Программирование)


Реферат: Мясо (Теория организации)


Реферат: Глобальная история Вселенной (физика) (Физика)


Реферат: Москвоведение: "Население" (История)


Реферат: Аренда основных средств в Украине на примере предприятия (Бухгалтерский учет)


Реферат: Вооруженные силы Республики Узбекистан (Право)


Реферат: Практические смыслы педагогической науки (Педагогика)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист