|
Реферат: Женщина и карьера (Предпринимательство)
Глава 4
ЖЕНЩИНА й КАРЬЕРА
ОБ ЭМАНСИПАЦИИ УЖЕ СЛЫШАЛИСЬ
Прежде чем использовать термин "эмансипация", дадим его
опреде-
ление, исходя из корневом значения этом слова. В латинском
языке
слово "ешапсiраге" означает: 1) освободить сина от отцовской власти
и
этим обьявить его самостоятельным; 2) формально отказываться от
че-
го-либо, отчуждать, уступать.
Корень слова "эмансипация" можно истолковать как
"освобождение
от определенной роли". Почти в течение целом столетия
эмансипация
"притяэает" на роль активном элемента:
подверженные
дискриминации, в первую очередь женщины, требуют права
освобож-
дения от навязанной им роли. Они хотят сами взять то, что им не
пере-
дают добровольно... Для меня понятие "эмансипация" означает в
самом
широком смысле попытку человека освободиться от круга
обязанно-
стей, которые противоречат его индивидуальмым
потребностям.
Это относится не только к женщинам, но и к мужчинам.
Если исходить из того, что с давних пор сложившийся
образ
мужчины (сильный, отважный, находчивый) усгарел точно так же,
как
и образ женщины (нежной, чувствительной, беспомощной),
то
эмансипация - это общая для мужчины и жен~ины задачи!
Задача,
которая может быть решена только обьединенными усилиями
мужчин
и женщин, ибо каждый в отдельиости потерпит поражение в борьбе
за
свое освобождение. Все предыдущие попытки освобождения
женщин
подтверждают это. Причем радикальная активность больше
навредила,
чем пошла на пользу общему делу.
КАК, БУДУЧИ МЕНЕДЖЕРОМ,
СОДЕЙСТВОВАТЬ ЭМАНСИПАЦИИ
Я постоянно возвращаюсь к изречению западного приверженца
суфизма сэра Ричарда Бартона, потому что оно совершенно спра-
ведливо: "Самовыражение в сочетании с уважительным отношением к
окружающим является единственной и достаточной целью человече-
ской жизни". Ключевыми словами этой цитаты являются "уважитель-
ное отношение к окружающим". Если эмансипацию понимать как
попытку обоих полов освободиться от анахронинеских ролевых обра-
зов, то это, как я считаю, означает не только терпимое отношение к
1 Суфизм - мистическое течение в исламе.
320
противоположному полу, но и оказание помощи другому в освобож-
дении от той роли, которая не отвечает ем потребностям и принижает
чувство собственном достоинства. Поэтому я посоветовал бы руко-
водителям активно поддерживать своих сотрудниц, если они попыта-
ютса освободиться от дискриминирующих их ситуаций. Что для згого
нужно делать?
_ Прежде всем способствовать возникновению у них чувства самоува-
жения.
_ Помочь стать экономически независимыми.
_ Предоставить им исключительное право принимать решение -
иметь детей или нет.
_ Способствовать взаимоуважению между сотрудниками различного
пола.
ЖЕНЩИНЫ ДУМАЮТ ИНАЧЕ
Ни один мужчина не может по-настоящему понять женскую психику.
Однако женщинам лучше удается проникнуть в психику мужчин.
Одна из лучших книг, которая попала мне в руки во время моего
поиска обоснованной информации об отношении полов друг к другу,
написана двумя женщинами, которые были удостоены ученой степени
Гарвардской школы бизнеса. Кроме преподавательской деятельности
они заняты еще и самостоятельным консультированием по вопросам
предпринимательства. Это д-р Маргарет Хеннинг и д-р Анн Жардэн.
Расскажу вкратце о некоторых субъективно отобранных мной
результатах их исследований. При этом моим горячим желанием явля-
ется убедить прогрессивных менеджеров приобрести эту действительно
ценную книгу для того, чтобы включить в нрактику своем руководства
некоторые изложенные там данные об особенностях женского мыш-
ления.
Ф Женщины очень поздно решаются делать карьеру. Часто только
через десять лет работы на фирме они решаются занять более высо-
кое положение, но для запланированной карьеры это слишком позд-
но!
_ Большимство женщин слишком пассивно. Вместо том, чтобы что-
то предпринять самим, они позволяют событиям идти своим чере-
дом.
_ Женщины считают, что решающим фактором профессионально-
го успеха является их самореализация. В результате такой "эго-
центричности" они перестают интересоваться более существенными
вещами в своем окружении, такими, скажем, как система отно-
г~ - м~ 321
шений и информационных каналов на предприятии, возникающих
на неофициальном уровне. Они не признают и не воспринимают
каких-либо взаимных лояльных отношений, зависимостей отно-
шений типа "ты - мне, я - тебе", взаимной полезности, протекций,
возникающих между сотрудниками и всегда учитываемых в извест-
ной степени в своей деятельности мужчинами.
_ Женщины воспринимают карьеру как личный рост, как саморе-
ализацию. Мужчины же понимают под карьерой престижные и пер-
спективные должности.
_ Мужчины соотносят выполняемую ими работу исключительно со
своими представлениями о карьере, т.е. рассматривают ее как
продвижение по службе, преуспевание. Женщииы разделяют два
лоиятия: выполняемую работу и карьеру. Работа для них осуществ-
ляется "здесь и сейчас", а карьера является исключительно личной
целью, о результатах достижения которой может судить только сама
женщина.
_ С самого детства мужчины настроены на то, что они будут рабо-
тать, чтобы по меньшей мере суметь прокормить сед~ Только
незначительная часть женщин в детстве зщумывалась над этим воп-
росом. Большинство же из них нщеется найти ком-то, кто будет их
содержать. Разница в настрое и направлении мыпиения, вытекаю-
щая из различных представлений, складывающихся еще в детстве,
огромна.
_ Мужчины рассматривают карьеру как существенную составную
часть своей жизни. Если возникают какие-либо проблемы личном
характера, то мужчины ищут возможности "передергивать" личную
и профессиональную "карты". Женщины же настаивают на четком
разграничении личных и профессиональных проблем, в случае
конфликта они однозначно выбирают тот или иной путь.
_ Если мужчины начинают свою работу на фирме, то они уже авто-
матически имеют "генеральский жезл в ранце".
_ Женщины же, напротив, своей работой далжны постоянно дока-
зывать, что они занимаются своим делом, хотя все и предполага-
ют обратное.
_ Другое типичное различие относится к понятию "личная стратегия".
Мужчины определяют ее как достижение поставленной цели. Когда
перед ними стоит новая зщача, они постоянно задаются вопросом:
"Что мне это даст?" Это решающий вопрос, так как он ставит на
карту их будущее.
Элемент времени отсутствует в рассуждениях у женщин. Они лишь
думают о том, как можно лучше решить проблему в данном месте и
в настоящий момент, не учитывая, какие последствия эта пробле-
ма будет иметь для них в будуще~
Уже во время игры в футбол мальчики учатся тому, как иеобходимо
обьедиияться в команду, что можно выиграть и проиграть, что
отдельные члены команды могут иметь плохой характер. Ведь ко-
манда должна насчитывать одиннадцать игроков!
322
Как правило, девочки не приобретают опыта действовать в составе
команды. Если они занимаются спортом, то предпочитают одиноч-
ные виды спорта, такие, как конный спорт или теннис. Большинство
девушек никогда не узнает, что означает "командный дух", они не
учатся объединяться в группы и побеждать всем вместе, несмогря на
то, что отдельные члены группы не вызывают симпатии!
_ Следующим типичным различием в мышлении мужчины и
женщины является их оценка риск~ Для мужчины риск означает
потерю или прибыль, победу или поражение, опасность или шанс.
Женщины оценивают риск как принципиально отрицательный мо-
мент. Для них он означает потерю, опасность, боль. По возможности
они избегают риска.
В остальном женщины склонны в противоположность мужчинам в сво-
ем ролевом поведении чаще всем придерживаться взгляда; "Я именно
такая, какая есть, нравится это другим или нет!" Помому им труднее
отмежеваться от руководителя, работы или некой возникшей ситуации.
Женщины принимают все очень серьезно. Они вкладывают в происхо-
джцее что-то совершенно особенное, поэтому особенно болезненно
реагируют на критику и личные оскорбления. Они меньше всем дума-
ют о том, что могут справиться с работой, с которой еще незнакомы или
которую никогда не выполыли.
В заключение оба автора обобщают результаты исследований, кото-
рые представляются им наиболее существенными. Разница в мыш-
лении обусловливает то, что большое количество мальчиков учатся
лщить между собой, а девочки очень редко считают это необходимым.
Позднее по причинам совместных ожиданий и раннего опыта мужчины
уются участвовать в заседаниях и дотвариваться между собой, терпеть
друг друга. Все это женщины находят непостижимым.
Групповое поведение мужчины является в действительности таким
феноменом, который заставляет женщин творить примерно следую-
щее: "Как только могут двое мужчин, абсолютно не переносящих друг
друга, сидеть вместе на собрании и делать вид, что уважают и помогают
друг другу, в то время как другие знают, как обстоит дело в
действительности? Как они могут быть такими лицемерами?" Этот воп-
рос многие обьясняет.
Деятельность фирмы соответствует действиям коллектива, члены
котором заботятся, с одной стороны, о прибыли, а с драй - только о
собственном выживании, соответствующая ситуация в отношении
прибыли и выживания определяет чаще всего положение каждом
отдельного члена коллектива. До тех пор, пока нет прибыли, выигры-
ша, необходимо соблюдать благоразумие, Чем ради преднамеренно
наживать врагов, если можно продвинуться вперед, приобрести друзей?
Даже двенадцатилетние мальчишки знают, что они нуящаются в де-
сяти других, чтобы образовать футбольную команду, а такие что они,
возможно, могут нормально переносить друг друга, а возможно, и нет.
Женщины же заботятся о сохранении хороших отношений, так как
21* 323
эти отношения являются для них самоцелью, и в традиционном жен-
ском опыте вряд ли имеется что-то, что может противоречить этой са-
моцели. На основании этом женщины часто оказываются в ловушке
нетерпимости, которую можно определить следующим образом:
"Он/она мне не нравится, я не могу с ним/с ней работать".
Попробуем перейти от теории к практике. Предположим, молодая
сотрудница после разговора со своим шефом о карьере решилась бы
начать свой путь к вершине. Как должен был бы шеф, считающий молодую
женщину способной, поступать в последующие месяцы? На мой взгляд,
ему следует предпринять следующие шаги :
1) предложить женщине несколько заданий различного рода, чтобы
установить, в каких вопросах она наиболее сильна : в
планировании,вопросах организции,бюджета,проведении переговоров, в
разработке
новых идей и т.д.;
2) с помощью "особо важных" заданий поставить ее в условия цейт-
нота, чтобы определить, как она реагирует на нагрузки и готова ли в
подобных случаях работать сверхурочно и свои личные интересы
подчинять интересам фирмы;
3) если она потерпит неудачу, совместно с ней вьиснить, почему эта
неудача произошла. Возможно, что ей не хватает знаний и навыков для
выполнения именно этом задания. В остальном он должен хвалить ее
достижения в работе и регулярно обсуждать с ней ее успехи для том,
чтобы она знала, на правильном ли пути она находится;
4) поддерживать молодую сотрудницу и уяснить с предельной чет-
костью следующее: пока она добивается хороших результатов, он как
руководитель будет ее поддерживать;
5) показать, что оказывает содействие этой сотруднице только из-за
высоких результатов, которых она достигла, и только из-за этого;
6) для подготовки ее продвижения по службе на средний руково-
дящий уровень дать ей возможность посещать специальные курсы, что-
бы она научилась принимать решения, проводить совещания, критико-
вать подчиненных и др.;
7) примерно после годовом испытательном срока снова провести с
. ней собеседование, чтобы помочь ей окончательно определиться, чего
она хочет достичь, работая на фирме: хочет ли заниматься кадровыми
вопросами, вопросами сбыта или же работать в отделе маркетинга и
~йт
8) предварительно руководитель должен уяснить для себя следу-
ющие вопросы: каковы мои планы относительно этой сотрудницы? Хо-
чу ли я взять ее в свою команду при моем повышении по службе (воз-
можно, на уровне правления фирмы)? Тогда я должен постепенно зна-
комить ее с задачами (которые можно рассматривать в качестве пред-
варительной тренировки), входящими в круг обязанностей руководства
следующего уровня.
Во многих фирмах я столкнулся с известной и уже набившей
оскомину точкой зрения: руководители всех уровней не поощряют спо-
собных и честолюбивых сотрудников, а стараются изгнать их из
324
фирмы, так как видят в них соперников, стремящихся занять их крес-
ло. Эти недальновидные представления идут во вред не только фирме,
но и самому руководителю. Почему?
Предположим, что руководитель отдела имеет у себя в штате подаю-
щем над ехали молодого человека. Руководитель осознает, что жаль,
если такой человек будет все время оставаться на свое дол
этому он
этом он планомерно продвигает его и в один прекрасный день предла-
гает ему вакантную должность руководителя группы. редп
лее, что этот молодой человек действительно обладает хорошими спо-
собностями и стремительно делает карьеру. Возможно, через два жда
он будет уже руководителем отдела, а еще через два года главным
руководителем отдела. Сейчас он уже обошел своем прежнем рчко-
водителя. Плохо ли это? Конечно, нет! Напротив! Его прежнрй руко-
водитель имеет теперь на более высоком уровне руковсдства друга, ко-
торый обязан ему своим взлетом.
И наконец, предположим, что наш руководитель отдела проаодит
такую политику поддержки последовательно на протяжении многих
лет. Тогда независимо от того, поднимается ли он сам
лестнице или нет, однажды оказывается, что у него н ф р у на
РУ ководящих постах сидят друзья, которые ему об язаны своей карье-
й, Д гими словами, польза от подобнои кадровой пол уд итики 6 ет
не только самой фирме, но и руководителю, осуществл щ у у ю
политику.
Воевод: продвижение по службе способных и честолюбивых сот-
рудников независимо от их пола всегда выгодно!
ПОЧЕМУ ОТДЕЛЬНЫЕ ЖЕНЩИНЫ СМОГЛИ ПРОРВАТЬСЯ
В РУКОВОДСТВО ФИРМЫ ?
Авторы упомянутой книги Хеннинг и Жардэн взяли интервью у 25
преуспевающих руководительниц , которым удалось достичь должности вице-
президентов больших фирм. Их прежде всем интересовал вопрос:
почему эти женщины смогли сделать карьеру? Я попробую сейчас кратко
передать важнейшие результаты единственного в своем роде
исследования.
1. Из 25 руководительниц 20 были единственным или старшим в
семье ребенком; другие пять попали в положение родившихся первым
ребенком в детстве в результате сложившихся обстоятельств (развод
родителей, смерть старших братьев и сестер).
2. Все 25 опрошенных имели хорошие отношения со своими отцами
и вместе с ними принимали участие в необычно широкой традиционно
мужской сфере деятельности, причем начиная с самого раннего возраста.
3. Все опрошенные родились на восточном побережье США в
"сгремящихся вверх" семьях среднего сословия. Отцы 22 из 25 же
эанимали руководящие должности в экономике, трое остальных были
дирегюрами колледжей. 24 из 25 матерей были домашними хозяйками. Одна
мать работала учительницей. Образовательный уровень 23 был по меньшей
мере такой же, как и у отцов опрошенных женщин.
4. Решающее значение имело, очевидно, то, что в семьях было
особое отношение к этим детям, как к первенцам. А ощущение этого
положения глубоко запечатлевается в детской душе, 25 женщин вспомнили о
том , что имели счастливое детство и что в их глазах родители играли
особую роль.
5. Отцы и дочери разделяли интересы, которые, как считается,
традиционно больше присущи отцам и сыновым:физические нагрузки, спортивные
состязания, агрессивные стремления к успе ху, готовность к
конкуренции и твердая установка на победу.
Эти преуспевающие женщины очень рано научились у своих
отцов трезво оценивать степень риска, т.е. сознательно взвешивать
свои шансы на успех или проигрыш. Этим все опрошенные женщины существенно
отличались от подавляющего большинства женщин , для которых риск означает
потери, и поэтому они стремится избегать их.
7. Все 25 женщин во время учёбы в школе были лучшими ученицам и
вожаками".
8. Основополагающими предпосылками любого успеха являются
стремление к нему, ориентация на удачи, желание благодаря своим
знаниям . Этими качествами обладали все 25 женщин, то было результатом
их воспитания (в первую очередь со стороны от - ца). Все опрошенные
придерживались мнения, что затраченные на
это усилия были не напрасны, так как они приобрели уважение и признание
своих родителей.
9. Все частницы опроса учились в колледже с большим прилежанием.
Некоторые из них окончили колледж с высокими оценками. Стратегия, которую
они разработали для себя, состояла в том, что они ставили перед
собой цель, определяли приоритеты и разрабатывали программу действии,
которая позволяла им выявлять ложные пути и избегать их. Иначе говоря,
уже в то время их поведение не отличалось от поведения
преуспевающего, стремящегося достичь вершин менеджера. Они не тратили
много времени на мужчин и вообще подразделяли их на два типа
: помощники, подобные их отцам, и остальные.
11. Все 25 женщин еще на ранней стадии своей профессиональной
деятельности решили на свой страх и риск осуществить карьеру в одной
фирме. Они очень рано пришли к выводу, что женщина только тогда
может досгичь ответственной и высокой должности руководителя, если с
выполняемой работой она будет справляться на уровень лучше, чем любой
сотрудник-мужчина этой фирмы.
12. Все участницы исследования свою первую руководящую должность
рассматривали как начальную ступеньку лестницы наверх. Все они очень
быстро определили и друтй фактор, решающим образом влияющий на
успех или неудачу: наличие хорошего непосредственного руководителя.
13. Эти женщины придерживались мнения, что развитие хороших
деловых отношений с мужчинами зависит от того, насколько им удастся
"стереть" половые различия и от того, чтобы их общение
концентрировалось на выполняемых функциях или задачах. Это означает,
что они стремились приуменьшить тот факт, что они были
женщинами, и ислользовали компетенцию как важнейший элемент
самоутверждения.
14. Они придавали большое значение тому, чтобы не вступать в
интимные отношения с мужчинами, работающими на этой же фирме, или с
теми, с которыми они поддерживали деловые отношения.
15. С мужчинами, которые были их непосредственными руководителями,
у этих женщин складывались хорошие и прочные дружеские отношения.
Они все без исключения начинали в качестве личных секретарш или
ассистенток своего шефа. И когда они достигали очередной ступеньки в
своей карьере, на более высокий уровень поднимались и они. И всегда это
происходило по предложению их руководителей. Они помогали каждой из
них, подбадривали, воодушевляли, были их учителями и опорой на фирме.
Эти руководители восхищались их деловыми качествами и стремлением к
успеху. Руководители считали, что в частном предпринимательстве
хенщины должны двигаться вперед, и отстаивали эту точку зрения
перед своими коллегами на фирме, а так -
же клиентами и покупателями.
16. В остальном стратегия 25 женщин состояла в том, чтобы соответ-
ствовать требованиям определенной должности выше среднего, что
достигалось самостоятельной учебой дома и посещением вечерних кур-
сов. Заканчивая работу на очередной ступеньке, они бьии уже способ-
ны выполнять более сложные задачи на следующей ступени иерархиче-
ской лестницы. И если их шефа повышали в должности, они по уровню
своей компетенции были мтовы сопровождать ем.
17. Когда эти женщины достигали уровня начальника отдела и
имели в своем подчинении множество мужчин, они могли справиться и
с этой проблемой. Одна из 25 опрошенных сказала: "Я пришла к выво-
ду, что должна попытаться не замечать проблем, связанных с отно-
шениями мужнин и женщин, и сконцентрировать свое внимание на
том, чтобы мой отдел был местом, где мужчины могли бы хорошо рабо-
тать, повышать свою квалификацию и продвигаться вверх".
327
ЦЕНА, КОТОРУЮ ПЛАТЯТЖЕНЩИНЫ
ЗА СВОЮ КАРЬЕРУ
~~чемы у работающих женщин возникают из-за тот, что
Д~н
большинство из них, особенно перед началом своей трудовой'деятель-
ности, не могут решить для себя двух вопросов: хотят ли они работать,
чтобы иметь деньги или же делать карьеру; должны ли они в
профессиональной жизни демонстрировать свою женственность?
Это принципиальные вопросы для каждой работающей женщины.
От ответа на них зависит, будут ли они в своей профессиональной дея-
тельности счастливы или нет, будут ли они ею довольны или б т
ощущать себя постоянно "эксплуатируемыми". До сих пор не стихают
жалобы о "неб.чагодарных фирмах", которые "задвигают" преданных
сотрудниц на задний план после того, как они отдали фирме несколько
десятилетий. На чем хе основаны подобные жалобы?
Результаты исследований, проведенных Хеннинг и Жардэн, пока-
зали, что приблизительно после десяти лет работы у каждой женщины
происходит остановка. Некоторые из них уже проявили свои деловые
качества, начиная в качестве секретарши, дошли до должности руко-
водителя среднего звена и достигли к этому времени ЗО-35-летнего воз-
раста. Другие же чаще всего не сделали никакой карьеры, а усердно и
преданно работали на должности секретарши или делопроизводителя.
Итак, мы имеем две группы работающих женщин.
В первую группу входят женщины, которые независимо от своем
желания или способностей не сделали никакой карьеры. Большинство
из них в возрасте 25-30 лет вышли замуж, однако продолжали рабо-
тать. Это те женщины, которые стром разделяют свою профессию и
личную жизнь. 0 них мы уже упоминали. Все это означает, что они
живут сверхнапряженной двойной жизнью: на работе они не хотят до-
пустить плохих слов о себе и работают полому иногда до изнеможения.
Дома же они должны заботиться о детях и обслуживать супруга. Так как
подобную длительную нагрузку выдерживает не вступя женщина, то
приходит время, когда она начинает сдавать как дома, ты и на работе.
Если хе женщина счастливо работает более 20 лет на фирме и тем време-
нем достигает тот возраста, с котором уже официально не пращнуюгся
дни рождения, тогда ситуация снова менаекя: дети выросли и ушли из до-
ма, супружеская жизнь превратилась в мачо значжций ритуал и на работе
сгиопжм рутина, пегому что она все свои профессиональные обязанности
уже давно знает назубок. Если мужчина не зарабатывает столько, чи6ы
можно было поддерживать соответствующий жизненный уровень, жена
продолжает трудиться еще около 15 лет. Шеф доволен тем, ям имеет на-
дежно> работника, однако держит ее на "короткой цепи", особенно в
финансовых вопросах. И вот такая женщина в один прекрасный день до-
вально обоснованно творит о чом, что всю жизнь проработала на фирме и
получает меньше денег, чем малодые сотрудницы, и кжую маленькую
пенсию она будег получать и т.д.
Женщины второй груплы сделали карьеру. Через десять лет работы
328
они достигли должности руководителей отделов, их уважают. Коллеги
мужчины творят о них с восхищением: "Они такие толковые, как
мужчины!" И именно здесь зарыта собака. Все эти женщины вели себя
как мужчины и отрицали (даже перед самими собой) свое женское на-
чало. Они были несколько холодны, стром одевались и некоторые из
них воспринимали даже как обиду, если мужчина делал им на работе
комплименты, замечая, как хорошо она выглядит. От таких "на-
рушителей правил игры" старались держаться подальше!
Все женщины, опрошенные Хеннинг и Жардэн, в возрасте около 45
лет сделали для себя шокирующее открытие: неожиданно им стало
ясно, что как женщины они все прозевали в жизни. У них нет ни мужа,
ни детей, ни семейной жизни и вообще их жизнь - это жизнь без
эмоциональных всплесков, жизнь "бесполой рабочей пчелы". Так ли
должно было быть? В этом ли заключается смысл жизни?
Все 25 женщин, участниц исследования, к этому переживанию
отнеслись одинаково: они установили себе мораторий на карьеру, стали
не такими активными в работе и впервые в течение почти одного тда
размышляли о своей жизни. Этот мыслительный процесс привел их к
одинаковому результату: они решили впредь "быть женщинами" и
вести себя соответствующим образом. Они - впервые в своей жизни! -
признали себя женщинами и радикальным образом перестроились.
15 из 25 опрошенных вышли замуж, чаще всем за мужчин, которые
были по меньш й мере на 10 лет старше их. И все это для тот, чтобы
хоть и с опозданием, но все же пожить семейной жизнью. Остальные 10
участниц исследования остачись в одиночестве. Однако все 25 опро-
шенных стали посещать салоны красоты, использовать косметику, мод-
но и подчеркнуто женственно одеваться. Благодаря этому улучшились
их коммуникационные способности, они начали больше нравиться сво-
ему окружению. И все мужчины из их профессиональной среды с уве-
ренностью заявили: "Такими вы нам нравитесь больше!"
Последствия этой перемены в профессиональном отношении были
удивительными. Шаг за шагом эти женщины начали делегировать свои
полномочия другим и ' вырабатывать решения совместно с теми
мужчинами, которые находились в их подчинении. Они перестали за-
ботиться о каждой мелочи, что дало возможность планомерно продол-
жать свою карьеру до уровня руководства фирмы! Из нацеленных на
успех специалистов они превратились в руководителей. Этому способ-
ствовало то, что они смогли утвердить себя как женщины и найти свою
индивидуальность.
Чтобы женщине удавалось быть одновременно хорошим работником и
привлекательной женщиной, ее супруг дслжен взть на себя определен-
ную дачю нагрузки в воспитании детей и ведении домашнем хозяйства.
Нельзя лишать ее шанса самореализации в соответствии с ее собствен-
ными представлениями. Этому может прекрасно способствовать работа
(включая и стремление сделать карьеру) или учеба. Все более частые
попытки представлять супружескую жизнь как истинное паргнерство,
в котором мужчина в известном смысле играет роль "домашнего хо-
329
зяина", я рассматриваю как обнадеживающий признак. Проблемы
эмансипации могут быть решены только совместными усилиями
мухчин и женщин!
Я хочу упомянуть еще об одном типе преуспевающих женЩий, ко-
торые могут себе позволить быть руководителями без "подавления"'сво-
ем женском начала: речь идет о самостоятельных хенщинах-
предпринимателях. Как консультант по вопросам предпринимательст-
ва я имел возможность познакомиться с некоторыми из этих женщин,
которыми я восхищаюсь. У всех них был друмй путь восхождения на
должность руководителя: они или сами создавали фирмы и ставили их
на ноги, или же получали их в наследство и успешно продолжали уже
начатое дело. Однако эти женщины-предприниматели по отношению к
женщинам, сделавшим карьеру, о которых я писал выше, имеют огром-
ное преимущество: им не нщо было "пробиваться" наверх. С первом
дня они бьии шефами и поэтому могли позволить себе быть однов е-
менно и руководителем, и хенщиной. Поэтому я не устаю советовать
деловым женщинам: станмитесь самостоятельными( Сф ера услуг
предоставляет для этом все больше и больше возможностей. Наше так
часто критикуемое капиталистическое общество имеет огромное
преимущество; каждый прилежный и ориентированный на успе~х чщо-
век может и без капитала стать самостоятельным и преуспеть в собст-
венном деле!
Реферат на тему: Загальна характеристика оборотних коштів підприємства
Міністерство освіти і науки України
Академія муніципального управління
Кафедра фінансів
Курсова робота
з курсу “Фінанси підприємств”
на тему:
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________
Виконавець
Студент____ групи_____курсу
спеціальності _______________
Попельнюхов Роман Володимирович
прізвище, ім’я, по-батькові
(підпис)
Рецензент
______________________________
вчена ступінь, звання,
прізвище, ім’я, по-батькові
Київ – 2003 р.
Академія муніципального управління
кафедра
____________________________
дисципліна
_________________________
спеціальність
_______________________
курс
_______________________________
група
______________________________
семестр
_____________________________
Завдання на курсову роботу
студента __________________________________________________
1. Тема роботи _____________________________________________
2. Термін подання студентом завершеної роботи _______________
3. Вихідні дані та план роботи___________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________
4. Дата отримання завдання _____________________
Календарний план
|№ |Етапи виконання |Термін виконання |Примітки |
|n/|роботи |етапів роботи | |
|n | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
Студент __________________
(підпис)
Керівник ________________
(підпис)
Зміст
Вступ.
1.Розділ. Сутність і класифікація оборотних коштів.
1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
2.Розділ. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них.
2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
2.2. Нормування оборотних коштів
2.3. Методи нормування оборотних коштів.
3.Розділ. Джерела формування оборотних коштів
3.1. Власні джерела формування оборотних коштів
3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів
3.3. Залучення коштів інших суб'єктів господарювання
4.Розділ. Показники стану і використання оборотних коштів
4.1. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх
обертання
4.2. Показники стану власних оборотних коштів
4.3. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів
Висновки
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Вступ
Анотація
У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я
розкрив поняття й економічну сутність оборотних коштів, їхнє значення для
діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також
шляхи підвищення його ефективності.
При написанні роботи використані підручники за редакцією
А.М.Поддєрьогіна, Кондратьева О.В, О.И.Волкова, В.Я.Горфинкеля, В.М.Попова,
а також книги В.П.Грузинова, В.Д.Грибова, В.Е.Адамова та ін..
Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську
діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси
підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину,
матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм
працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе
це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав
назву "оборотні кошти підприємства".
В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе
значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що
переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається
до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.
Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні
прибутку підприємства.
Також, оборотні кошти є - важливою частиною майна підприємства.
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними
виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети
праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці,
його вартості.
Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної
структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в
умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися
нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що
забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.
Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і
впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і
прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення
оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий
ряд позитивних ефектів.
Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими
оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища,
збалансованого по ліквідності і прибутковості.
Ось чому тема дослідження представляється досить актуальною.
1.Розділ. Сутність і класифікація оборотних коштів.
1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне
значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.
Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для
створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній
безперервний кругообіг.
Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації
продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у
своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком
споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу
зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в
утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу,
виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів
відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг).
Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що
здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову,
виробничу і товарну.
Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в
сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих
запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій
стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не
повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково
авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також
перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу
закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її
реалізації.
На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці
(готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після
того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в
грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що
надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові
нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу.
Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів,
приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова
форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу,
одночасно є і початковою стадією обороту коштів. [3, 168-175]
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:
Д - Т... П... Т' - Д', де
Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює;
Т - засоби виробництва;
П - виробництво
Т' - готова продукція;
Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе
реалізований прибуток.
Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес
їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при
русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує
безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.
К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно
мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю
матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів
та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення
(купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому
процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь
продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у
результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть
витрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю
сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних
виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все
починається з початку.
Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих
запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим
циклом.
У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо
інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а
саме:
1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у
просторі та часі.
2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна
накопичувати та зберігати.
Кругообіг
Границя зміни
натуральної
форми
Рис. 1
Розрізняють склад і структуру оборотних коштів.
Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять
оборотні кошти.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу
обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах
виробництва продукції і її реалізацій.[7, 60-69]
Оборотні виробничі фонди містять у собі:
. Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати,
допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);
. Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й
інструменти);
. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети
праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і
вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також
напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).
. Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що
включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які
виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього
періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових
видів виробів, на перестановку устаткування).
До фондів обігу відносяться :
. Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари
відвантажені, але не оплачені;
. Кошти, в розрахунках;
. Грошові кошти в касі і на рахунках.
Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в
основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем
розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів
обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня
організації системи постачання і збуту продукції.
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у
відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах
оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами,
зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання
і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат
на виробництво.
Структура оборотних коштів
Рис.2
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості,
то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано,
значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється
відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних
копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт
та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна
матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів
у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю,
складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції.
У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене
виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів,
вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно
процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту
перебуває на шляху до споживача.[12, 120-130]
1.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
По джерелах формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.
Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в
розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів
(прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися
коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але
тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці
кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.
Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та
інші пасиви.
Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів
при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу,
оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства,
тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
. залежно від участі їх у кругообігу коштів;
. за методами планування, принципами організації та регулювання;
. за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні
кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані
у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу
коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша
питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим
ефективніше використовується оборотний капітал.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані
та ненормовані.
Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані
випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за
найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних
коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за
умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва,
залишків готової продукції.
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих
запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у
залишках готової продукції на складах підприємств.
Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової
продукції на складі.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:
. власні та прирівняні до власних;
. залучені;
. інші.
Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає
можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та
джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить
фінансовий стан підприємства.
Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження,
управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у
використанні оборотних коштів.
По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за
окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної
потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу
виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм
тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням
вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину
та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це
означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених
коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням
оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності
кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх
обертання.[5, 48-60]
2.Розділ. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них.
2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.
Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в
обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну
складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям
підприємства зі створення й реалізації продукції.
Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для
допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-
побутових та інших закладів непромислового характеру.
У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних
коштах: прямий і економічний.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і
нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які
пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів
витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й
пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для
успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.
Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які
впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах
виробничої сфери до них належать:
умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість
постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість
найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні
цінності;
організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер
розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної
продукції;
умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх
віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми
розрахунків за відвантажену продукцію.
За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів
запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі
отримувати прибуток з мінімальними витратами.
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні
й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення
прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в
господарській діяльності.
Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів
сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для
використання оборотних коштів не за призначенням.
Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.
По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує
безперервність і безперебійність процесу виробництва.
По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно
використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.
По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів
залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та
рівня рентабельності.
По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню
режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм
відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило),
півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:
1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.
Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в
днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів
розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої
номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить
(вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи
із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах
несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі
даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший
обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання
визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.
Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми
витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції
відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому
вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на
відповідну норму запасу в днях.
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних
коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими
статтями.
5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за
окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де
використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в
днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються
умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.[8,163-165]
2.2. Нормування оборотних коштів
Управління оборотними коштами заключається в забезпеченні
безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим
розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств
повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у
мінімальному але достатньому обсязі.
У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному
самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має
особливе значення.
Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів,
необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається
нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів
полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення
постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних
цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших
оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх
резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації
готової продукції.
Нормують оборотні кошти, що перебувають у виробничих запасах,
незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах
підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів
називаються ненормованими.
У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних
коштів.
Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-
матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах
запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.
Норматив оборотних коштів – добуток норми оборотних коштів на той
показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.
Норматив оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму,
постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини,
коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це
один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.
Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення
виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і
реалізації продукції.
Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про
недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів
виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння
ресурсів, їхньому неефективному використанню.[4, 120,123]
2.3. Методи нормування оборотних коштів.
Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:
Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку
визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім
їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.
Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в
планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи
підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок
нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням
співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих
оборотних коштів у попередньому періоді.
Коефициєнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на
базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва,
постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.
На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка.
Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні
розрахунки частного і сукупного нормативів. До частного відносяться
нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і
допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів,
палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і
напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів;
готових виробах.
Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.
Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і
покупні напівфабрикати, визначається по формулі:
Н=Р*Д, де(1)
Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і
покупних напівфабрикатів;
Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;
Д - норма запасу в днях.
Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних
матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми
їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.
Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина
нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі
матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма
встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної
вартості.
Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і
напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення
транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і
страхового запасів.
Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в
дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема , транспортний
запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах
попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між
кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на
цей вантаж.
Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання,
розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі
встановлених норм або фактично витраченого часу.
Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини
і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна
попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів,
відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по
встановлених технологічних нормах.
Поточний складський запас. Він призначен забезпечити безперебійність
процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є
основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності
постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у
виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить
середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду
сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається
на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за
минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів
надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу
приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у
яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число
застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може
прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.
Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний
процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань
матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів
постачання, неналежной якості отриманих м | |
