|
Реферат: Группа как функциональная единица (Социология)
РП 4-41
Нефёдов А. В.
Аналитическая записка
Группа как функциональная единица
Всюду и всегда
человеческие существа
живут в ассоциации
друг с другом.
Существует несколько подходов к определению концепции группы.
Два из них, это статический и динамический.
Обычно под термином «социальная группа» понимают довольно
устойчивую совокупность индивидов, и многие социальные психологи
принимают эту концепцию здравого смысла. Общение человеческих
существ дифференцировано: каждый человек связан с разным числом
других людей. Каждый принадлежит к тем или иным малым группам
(семья, класс, клуб и т.д.). В таких группах легко идентифицируется
членство, ясно определена центральная деятельность и члены связаны
друг с другом хорошо установившимися взаимоотношениями. Но при
использовании статической концепции группы, возникают некоторые
трудности в понимании социологического подхода к человеческому
поведению, так как внимание в этих случаях сосредоточивается только
на стабильных ассоциациях, ударение делается на принадлежности к
ним и на тех характерных установках, которые развиваются у человека
благодаря членству.
Напротив, многие социологи считают, что в работе необходимо
придерживаться динамической концепции группы. Социальная группа
может рассматриваться как состоящая из людей, действующих совместно
как единое целое. При таком понимании обнаруживается много типов
человеческих коллективов, располагающихся в ряд, от случайно
собравшейся толпы до крупной и хорошо организованной корпорации.
Особенно важно, что эти объединения человеческих существ во времени
и пространстве характеризуются общими стремлениями; именно это
делает социальную группу чем-то большим, чем простой агрегат
индивидов. Итак, группа может рассматриваться как любое собрание
людей, которые включены в последовательную координированную
деятельность - в деятельность, сознательно или бессознательно
подчинённую какой-то общей цели, достижение которой принесёт
участникам какого-то рода удовлетворение. Тем самым мы получаем
более широкое понятие группы. В динамической концепции индивиды
рассматриваются не столько как члены той или иной организации,
сколько как активные участники какого-то рода действия. В их
поведении интересуют только те аспекты, которые составляют их вклад
в общее предприятие. Поведение каждого человека может
рассматриваться как совокупность отдельных фаз из общего ряда
больших взаимодействий, в которых он играл определённые роли.
В таком случае, если отличительной чертой группы является
вовлечённость участников в совместную деятельность, то ясно, что
отправной точкой при изучении групп будет анализ скорее действия,
чем структуры.
Когда группы рассматриваются с точки зрения согласованного
действия, обнаруживается много их разновидностей. Группы могут
различаться по размеру, распределению участников, по составу,
возрасту, полу, этнической принадлежности и т.п.
Группы могут различаться также по центральной задаче совместных
действий и по способу, которым она решается. Каждое взаимодействие
характеризуется неким шаблоном деятельности. Такие шаблоны
различаются как по содержанию, так и по сложности.
Шаблон деятельности характеризует группу как единое целое.
Шаблон деятельности не является причиной поведения участников,
напротив, он становится различим только в координированных
действиях людей, равно как и закон падения тел не заставляет
объекты падать, шаблоны только описывают то, что происходит.
Представление о каждом из объединённых действий как о едином
целом, имеющем начало и конец, позволяет различать их также по
времени существования. Некоторые шаблоны деятельности продолжаются
веками.
Группы различаются также по степени самосознания и
преднамеренности действий, характеризующих их членов.
Организованная группа это только один из многих видов
человеческих коллективов. Её состав достаточно стабилен для того,
чтобы участники могли познакомиться друг с другом, выработать
определённые представления о том, что они делают, оценить каждого
как сотрудника и выработать чёткие взаимные экспектации. Шаблоны
деятельности здесь достаточно формализованы, так что легко можно
предвидеть направление главных усилий.
Реферат на тему: Діяльність земств у напрямку допомоги населенню
Міністерство освіти і науки України
Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили
[pic]
Факультет політичних
наук
Кафедра соціальної роботи
Реферат
На тему:
“Діяльність земств у напрямку допомоги населенню”
Виконала :
студентка 261гр.
Харитонович Г.Р.
Перевірила:
Стримецька В. О.
МИКОЛАЇВ – 2002
План
Уведення
1. Розвиток земської медицини на прикладі Петрозаводского повітового
земства
2. Економічна допомога населенню.
3. Народна Освіта .
4. Перша вУкраїні Херсонська земська організація.
Висновок
[pic]
Введення
З тих пір витекло занадто багато води, щоб можна було серйозно говорити про
відродження [pic] земства [pic] . Однак, більш ніж піввіковий рух у
розвитку Росії від кріпосницького укладу до демократичного самоврядування
місцевим життям заслуговує пильного вивчення.
Варто звернути особливу увагу на "природність розвитку
[pic] земства [pic] " - знизу, "від землі" у буквальному значенні слова.
Воно висувало і виховувало особистостей, становившихся потім суспільними
діячами російського масштабу. Причому основою їхньої суспільної діяльності
було рішення проблем місцевого керування і за допомогою цього - питань
розвитку російської держави.
І відбувалося це завдяки "єдності помислів" земських діячів усіх губерній і
повітів, колективності їхніх зусиль - навіть при наявності законодавчих
заборон на створення загальземської організації. Причому об'єднання йшло
від "господарських", життєвих потреб [pic] земств [pic] у створенні
системи керування справами в державі, що сприяє розвиткові утворення,
охорони здоров'я, агрономії і т.д.
1.Розвиток земської медицини на прикладі Петрозаводського повітового
земства
Сьогодні кожна людина має право на одержання кваліфікованої медичної
допомоги. Основи існуючої системи охорони здоров'я були закладені з появою
земських установ. Забезпечення населення доступної мед. допомогою було
однієї з найважливіших задач, що стояли перед земствами. З цією метою ними
була проведена величезна важка робота, і я постаралася простежити процес
розвитку земської медицини на прикладі діяльності Петрозаводського
повітового земства, адже звертання до історичного досвіду земських установ
є в наші дні досить актуальним.
Рамки мого дослідження обмежуються 1890-1910 роками. Саме в цей період дуже
активно йшов розвиток земської медицини в повіті.
Тема даної роботи досить вузька, тому джереловою базою дослідження стали
архівні матеріали НА РК, серед них: матеріали з'їздів лікарів, журнали
Петрозаводських повітових земських збор, матеріали земської статистики,
спеціальні нариси з питань охорони здоров'я, а також "Вісник Олонецкого
губернського земства" (періодична преса), що давав на своїх сторінках
інформацію про те, що відбувалося в повітах губернії.
Головною задачею діяльності Петрозаводського повітового земства була
правильна організація мед. допомоги населенню повіту, тому земством
почалося створення мережі фельдшерських пунктів. У 1894 р. Повіт складався
з 3 лікарських ділянок:
. 1-ий ділянка містила в собі Ладвинську, Остреченську, Шелтозерську і
Шуйськуюволості з місцем проживання лікаря в с.. Ладва;
. 2-ий ділянка – Спасопреображенську, Сямозерську, Святозерськую і
Кондопожськую волості, місце проживання лікаря - с. Кончезеро;
. 3-ій ділянка - Толвуйську і Великогубську волості, місцем проживання
лікаря с. Велика Губа.
Перша лікарська ділянка містила в собі 4 фельдшерських пункти, другий - 6,
третій - 3. Крім лікарів і фельдшерів медичну допомогу робили сповитухи, до
них більше зверталися у волостях з російським населенням, менше у волостях,
заселених карелами.
У повіті була всего одна лікарня, і та губернська. Розташовувалася в місті
Петрозаводську, куди добиратися з віддалених місць повіту було складно, тим
більше що брали не кожного хворого (штат лікарні визначався 54 ліжками).
Завдяки діяльності Петрозаводського земства до початку 20 століття повіт
складався з 5 лікарських ділянок:
. 1-ий - Ладвинская, Остреченская, Шелтозерська волості,
. 2-ий – Спасопреображенська, Кондопожська і частина [pic]
Шуйськой волості,
. 3-ій - Толвуйськ і Великогубська волості,
. 4-ий - місто Петрозаводськ, частина Шуйськой і частина Ладвинской
волостей,
. 5-ий - Сямозерськая , Святозерська волості.
[pic]
У кожній лікарській ділянці крім фельдшерських пунктів були відкриті
приймальні покои. ДО 1908 року крім губернської Петрозаводской працювали
лікарні в с. Велика Губа, у с. Ладва, у Заонежье.
У перші десятиліття діяльності Петрозаводського земства в повіті була
роз'їзна система мед. обслуговування: лікар об'їжджав фельдшерські пункти
своєї ділянки для надання лікарської допомоги. У результаті чого діяльність
лікарів була недостатньо ефективна, тому що вони постійно були в роз'їздах.
Але поступово роз'їзна система перемінилася на змішану, а потім стаціонарну
(лікар працював у стаціонарі і виїжджав у найбільш важких випадках по
виклику). У Петрозаводськом повіті з'явилася дільнична система
обслуговування населення, що стало одним з найбільших досягнень земської
медицини. Селяни, що раніш воліли лікуватися домашніми засобами, поступово
почали звертатися до допомоги фельдшерів і лікарів. Крім того плата за
лечение для селян була скасована.
У 1899 році в Петрозаводськом повіті відкрилася фельдшерська школа,
викладачами в якій працювали лікарі Петрозаводськой лікарні. При школі був
гуртожиток, працювала бібліотека, студентам платили стипендію. Завдяки
цьому навчальному закладові медичну допомогу населенню стали робити
спеціально підготовлені мед. працівники, а не ротні фельдшери, як це було
раніш.
Заходу в медичній сфері вироблялися за рахунок власних коштів
Петрозаводського земства, бюджет якого складався зі зборів з населення
повіту. Також надавало матеріальну допомогу й Олонецке губернське земство.
Уряд охорона здоров'я не субсидіювало.
Відповідно до законодавства функції повітового і губернського земств
розділялися: Петрозаводське земство займалося сільською медициною,
повітовими лікарнями, боротьбою з епідеміями; Олонецке губернське земство -
Петрозаводською лікарнею, підготовкою фельдшерів, пристроєм з'їздів
лікарів, віспощепленням.
Віспощеплення проводили в Петрозаводськом повіті фельдшери, лікарі, іноді
сповитухи. Детрит - ліки для проведення щеплення віспи - одержували з
губернського віспяного телятника в Петрозаводську, із приватних телятників
Беклемишева і Тарноруднова (розташовувалися в повіті).
Також ліка виписувалися з Вільного-Економічного Суспільства в Санкт-
Петербурзі. Петрозаводське земство часте зверталося в губернське земство з
проханням виписати них через границю. Медикаменти здобувалися в німецькій
фірмі "Мерхнув" (місто Дармштадт). Необхідний мед. інвентар Петрозаводське
земство замовляло за допомогою губернського земства в Санкт-Петербурзі.
Жителі Петрозаводського повіту мали можливість звертатися в губернську
лікарню. ДО 1909 року вона складалася з декількох відділень: хірургічного,
психіатричного, відділення офтальмології, терапевтичного, інфекційного,
акушерського, також працював зуболікарський кабінет, а в 1912 році
відкрився перший у губернії рентгенівський кабінет. Це забезпечувало
одержання кваліфікованої мед. допомоги, тим більше що в лікарні працювали
лікарі-професіонали, що запрошувалися з інших губерній (Г.Д. Ромм, А.Г.
Кулябко-Корецкий, М.Д. Иссерсон і ін.)
Завдяки діяльності Петрозаводского земства сільське населення повіту
одержало можливість доступу до кваліфікованого мед. допомоги, що
позначилося на загальному рівні життя людей.
2.Економічна допомога населенню.
Предметом особливої турботи земств після 1890 р. стали заходу, що сприяють
економічному добробутові населення. Зв'язані [pic] з [pic] цими
проблемами питання всі частіше включалися до порядку денного земських збор.
Ще в 1895 р. у земствах 34 губерній [pic] на [pic] економічні заходи
приходився тільки 1% бюджету. Лише подекуди велася агрономічна допомога
населенню, існували досвідчені і показові поля.
Статистичні дослідження 70-х років показали, у якому жалюгідному стані
знаходиться дрібна землеробська і кустарно-реміснича промисловість. До
кінця 90-х років з'явилися [pic] перші [pic] ремісничі школи і навчальні
майстерні, у деяких земствах - склади для прийому і збуту виробів кустарів.
Допомога уряду дозволила приділити цієї галузі місцевого господарства
більше уваги. Земства стали давати дешевий кредит для захисту кустаря від
скупників і лихварів. З [pic] 1907 [pic] [pic] р. [pic] земства
одержали право влаштовувати каси дрібного кредиту і допомагати ощадно-
позичковим кредитним товариствам. Основною задачею була
[pic] організація [pic] збуту.
У ряді земств створювалися спеціальні капітали для допомоги
обезземелившимся селянам. ДО 1900-1902 р. по [pic] 34 [pic] губерніям
економічні заходи забирали вже 2,9% кошторису, а до 1912 - 6,4%[pic] .
З'являються нові форми допомоги населенню: поширюється сільськогосподарська
література, поліпшені знаряддя обробки землі, організуються случные пункти,
розплідники садових рослин.
Агрономічна служба до 1910 р. [pic] була [pic] [pic] налагоджена [pic]
в 310 повітах 34 губерній. 1500 земських агрономів робили допомога селянам.
Земських складів сільськогосподарських машин до 1891 р. було 37 на всю
Росію, а в 1910 - 311 (не було в 35 повітах)[pic] . Склади полегшували
покупку машин, знижували ціни, що бідує відпускали технікові в кредит.
Активність земств і перші успіхи в об'єднанні зусиль дозволили їм успішно
протистояти деяким законодавчим починанням уряду. [pic] Так [pic] ,
протест проти прийнятого 12 червня 1902 р. ветеринарного закону був так
великий, що міністр внутрішніх справ Пліві скликав у січні 1903 р. (до
введення закону в дію) спеціальна нарада в Петербурзі. Хоча на ньому
[pic] були присутні [pic] земці на вибір самого Пліві, закон був
провалений. До цього так само удалося протистояти лікувальному статутові і
наказові училищним радам.
3.Народна Освіта.
Після революції 1905-1907 р. Уряд пішов по шляху надання допомоги земствам
і містам у розвитку справи народної освіти. З 1908 р. Стали рости
кошторисні відрахування на цю галузь у земствах. Саме в цей період
земствами знову піднімається питання про загальне навчання. Міністерство
народної освіти внесло в II Думу законопроект про введення загального
навчання. Для цього земства і міста повинні були виробити мережі шкіл для
загального навчання і плани їхнього здійснення. У [pic] цьому [pic]
випадку міністерство обіцяло призначити допомога на зміст учительського
персоналу – 390 руб. На шкільний комплект (учитель, законовчитель і 50 душ
учнів). II Дума була розпущена, не устигнувши вирішити це питання.
Проте 13 червня 1907 р. Постановою Ради міністрів у розпорядження
міністерства народної освіти на другу половину 1907 р. Було передано з цією
метою 700 тис. Карбованців. III Державна Дума прийняла закон 3 травня
1908 р. Про підвищення асигнувань на початкове утворення. 22 червня 1909 р.
Був утворений шкільно-будівельний фонд для видачі позичок земствам і
містам. На це виділили 1 млн. Карбованців. Були встановлені правила видачі
позичок з цього фонду і безповоротних посібників [pic] із [pic] засобів
скарбниці. Законопроект 1907 р. Більше не розглядався. Однак до 1 жовтня
1909 [pic] р. [pic] більшість земств устигло провести підготовчу роботу і
збудити клопотання про допомога на введення загального навчання. Залишався
вкрай незначним і був значно менше передбаченого проектом 1907 р.
Важливим напрямком діяльності земств могла б стать і юридична допомога
населенню. Думка про це виникла як результат боротьби земств із тілесними
покараннями, їхніх спроб захистити селянство від сваволі влади. Однак на
початку 1898 р. У повідомленні губернаторам товариша міністра внутрішніх
справ нагадувалося про рішення Правительствующего Сенату, що “установа
подібної консультації не підходить до жодного з розрядів справ, довірених
земським установам і перерахованих у ст. 2 Положення про земські установи
1890 р.”[pic] .
[pic]
4.Перша вУкраїні Херсонська земська організація.
Одразу після введення в 1864 р. в Російській імперії земства як своєрідної
форми місцевого самоврядування в Херсонській губернії почала створюватись
унікальна система медичної допомоги сільському населенню. Протягом більше
ніж півстоліття існування в губернії земської медицини вона займала гідне
місце в громадській медицині держави, була ініціатором і провідником
багатьох передових форм і напрямків у медичній справі. Найвидатнішим
здобутком херсонської земської медицини було утворення санітарної
організації.
Взявши з самого початку напрямок на максимальне розширення лікарської
допомоги, Херсонське земство вже у 1866 р. вийшло на перше місце в імперії
по можливому на той час забезпеченню лікарями: всі 6 повітів мали земських
лікарів (15 чол.). Поряд з цим уже на ранньому етапі діяльності земської
медичної організації місцеві лікарі дійшли висновку про недостатність
тільки лікувальної допомоги і зрозуміли необхідність доповнення земської
медицини санітарною частиною. Херсонська губернія раніше від інших зробила
спробу започаткувати її. Наприкінці 60-х років Херсонське губернське
земство з метою запобігання епідеміям постановило звернутися до повітових
зборів і управ з проханням розглянути питання устрою санітарної справи в
губернії та виробити в подальшому єдиний для всіх повітів санітарний
кодекс. У 1871 р. губернське земство планувало запросити спеціального
лікаря для ведення медико-статистичної роботи і організації
протиепідемічних заходів. Але товариство лікарів Херсона тоді висловилось
негативно. Цілком слушно заявивши, що усунення причин захворювань,
найпоширеніших серед сільського населення, можливе тільки шляхом підвищення
рівня народної освіти і зміни економічних умов життя, лікарське товариство
в той же час не схвалило рішення земського керівництва. Така позиція
міського товариства лікарів загальмувала утворення санітарної організації в
губернії. Знадобилось ще 15 років, щоб вирішити, нарешті, це питання.
Санітарна справа була предметом обговорення на кожному з'їзді земських
лікарів губернії. Так, уже на I з'їзді (1874) рекомендувалось "приступити
до питання про покращення лікарської частини в повітах, не випускаючи з
погляду вказаних земством необхідних і можливих покращень санітарних умов,
серед яких живе народ". Більш виразно висловився II з'їзд (1875), на якому
було заявлено: "Організація санітарного нагляду може бути започаткована
утворенням при управах санітарних комісій і покладанням на земських лікарів
деяких санітарних обов'язків". Але життя показало, що земські дільничні
лікарі надмірно завантажені лікувальною роботою і займатися збором і
розробкою медико-статистичних даних не можуть, для цього потрібний
особливий персонал. VI губернський з'їзд лікарів з приводу нової постановки
питання прийняв таку резолюцію: "До існуючої організації клінічної медицини
має бути додана організація санітарної медицини; клінічна частина повинна
складати предмет ведення повітових земств, а санітарна частина із заходами
проти епідемій повинна складати предмет ведення губернського земства".
Після наполегливих зусиль земських лікарів Херсонське земське зібрання у
1885 р. знову розглянуло питання про санітарну справу, визнало
недостатність неорганізованої боротьби з епідеміями і, нарешті, остаточно
висловило бажання дати земській медицині санітарно-протиепідемічний
напрямок. Для цього вирішено було ввести у кожному повіті посади
санітарного лікаря, зобов'язавши його проводити збір і опрацювання медико-
статистичних і медико-топографічних відомостей, розробку протиепідемічних
заходів.
Приступаючи до такої надто важливої роботи, губернська земська управа
звернулась за допомогою до засновника російської гігієнічної науки,
провідника санітарного напрямку в медицині професора Ф.Ф.Ерісмана. За
рекомендацією професора управа запросила на посаду губернського санітарного
лікаря одного з кращих його учнів - Михайла Семеновича Уварова. Закінчивши
удосконалення в гігієнічній лабораторії Ф.Ф.Ерісмана, М.С.Уваров заступив
на нове місце служби 8 січня 1886 р. і одразу ж розгорнув активну
діяльність. За його участю в лютому відбулося засідання спеціальної комісії
з питань організації санітарної справи, обраної минулими губернськими
зборами.
Вже на цьому, початковому, етапі виникла дискусія, яка потім набула
поширення і розголосу як суперечка "перо чи пробірка". М.С.Уваров
відстоював громадський напрямок діяльності земської санітарної організації.
Таку позицію М.С.Уварова та його однодумців підтримав Ф.Ф.Ерісман. У своєму
листі до М.С.Уварова, зачитанному на комісії, він повідомляв, що керівник
кращої на той час Московської санітарної організації професор Є.О.Осипов
вважає постановку питання херсонськими земськими лікарями вірною і єдино
можливою для успішного ходу санітарної справи. Завдяки переконливій позиції
М.С.Уварова, підкріпленої відомими фахівцями, комісія визнала необхідним
негайно запросити у повіти санітарних лікарів і розробила для них
спеціальну інструкцію.
Після консультації з професором Ф.Ф.Ерісманом управа запросила першими
санітарними лікарями його учнів: в Херсонський повіт - М.Часовникова, в
Одеський - В.Бекаревича, в Тираспільський - П.Вострикова. Ще в трьох
повітах, також за порадою Ф.Ф.Ерісмана, почали працювати місцеві лікарі: в
Ананьївському - К.Товстицький, в Єлисаветградському - П.Діатроптов; в
Олександрійському повіті санітарним лікарем згодом став М.Тезяков.
До липня санітарні лікарі зайняли свої посади і після попередніх в кожному
повіті лікарських з'їздів, за участю М.С.Уварова, відразу зайнялися
вивченням місцевої медичної справи.
Вирішальну роль у довершенні формування санітарної організації відіграв X
губернський з'їзд лікарів і членів управ, який проходив 22-29 серпня 1886
р. в Одесі. Він був присвячений, головним чином, питанням організації
санітарної справи в губернії. Основну доповідь зробив М.С.Уваров, в ній він
виклав загальну схему побудови і діяльності земської санітарної
організації. Провідною тезою виступу М.С.Уварова було визначення санітарної
медицини як соціально-громадської гігієни.
Для розробки найактуальніших питань з'їзд утворив чотири комісії. Особливе
значення мала перша комісія, яка підготувала з'їзду доповідь про сутність
санітарної справи. До складу комісії входили такі видатні вчені, як
І.І.Мечников, М.Ф.Гамалія, Й.Й.Мочутковський. Ця авторитетна комісія
погодилася з основними положеннями побудови санітарної організації,
викладеними у доповіді М.С.Уварова, визначила цілі та задачі нової
організації, накреслила шляхи їх реалізації. З'їзд прийняв доповідь
комісії, регламентував обов'язки санітарних лікарів, запропонував управам
створити медичні ради, розглянув ряд інших питань (про віспощеплення,
лікування сифілісу та ін.). У постанові з'їзду говорилось: "Санітарна
діяльність повинна складатися з санітарного дослідження і прийняття
санітарних заходів". Це було надзвичайно важливе рішення, яке засвідчувало
перемогу громадського погляду прогресивних представників земської медицини
над лікувальним нахилом у роботі санітарних лікарів.
Створена в 1886 р. Херсонська земська санітарна організація стала першою в
Україні і другою (після Московської) в Російській імперії. Тільки у 1896 р.
санітарних лікарів запросили в Катеринославську і Харківську губернії (в
повіти цих губерній - у 1902 р.), в Київській, Подільській і Волинській
губерніях санітарні організації утворились у 1912 р., а в Полтавській і
Чернігівській губерніях до 1917 р. їх взагалі не було. За устроєм медико-
санітарної справи Херсонська губернія займала передові позиції протягом
всього періоду існування громадської медицини. Тут почав свою діяльність як
визначний громадський лікар талановитий діяч земської медицини, вчений-
гігієніст М.С.Уваров, тут виросла ціла плеяда найвідоміших в Україні і поза
її межами організаторів охорони здоров'я - М.І.Тезяков, П.М.Діатроптов,
П.П.Кудрявцев, Є.І.Яковенко, В.В.Хижняков, О.В.Корчак-Чепурківський та
інші.
Херсонська земська медицина - одна з найкращих сторінок історії вітчизняної
охорони здоров'я. Використання її надбань у світлі сьогоднішнього бачення
минулого може допомогти успішному проведенню комплексної реформи медицини в
наш час.
Висновок
. Завдяки діяльності Петрозаводского земства сільське населення повіту
одержало можливість доступу до кваліфікованого мед. допомоги, що
позначилося на загальному рівні життя людей. Жителі Петрозаводського
повіту мали можливість звертатися в губернську лікарню. ДО 1909 року
вона складалася з декількох відділень: хірургічного, психіатричного,
відділення офтальмології, терапевтичного, інфекційного, акушерського,
також працював зуболікарський кабінет, а в 1912 році відкрився перший
у губернії рентгенівський кабінет. Це забезпечувало одержання
кваліфікованої мед. допомоги, тим більше що в лікарні працювали лікарі-
професіонали, що запрошувалися з інших губерній (Г.Д. Ромм, А.Г.
Кулябко-Корецкий, М.Д. Иссерсон і ін.)
. У ряді земств створювалися спеціальні капітали для допомоги
обезземелившимся селянам. ДО 1900-1902 р. по [pic] 34 [pic]
губерніям економічні заходи забирали вже 2,9% кошторису, а до 1912 -
6,4%[pic] . З'являються нові форми допомоги населенню: поширюється
сільськогосподарська література, поліпшені знаряддя обробки землі,
організуються случные пункти, розплідники садових рослин.
. Після революції 1905-1907 р. Уряд пішов по шляху надання допомоги
земствам і містам у розвитку справи народної освіти. З 1908 р. Стали
рости кошторисні відрахування на цю галузь у земствах.
. Важливим напрямком діяльності земств могла б стать і юридична допомога
населенню. Думка про це виникла як результат боротьби земств із
тілесними покараннями, їхніх спроб захистити селянство від сваволі
влади. Однак на початку 1898 р. У повідомленні губернаторам товариша
міністра внутрішніх справ нагадувалося про рішення Правительствующего
Сенату, що “установа подібної консультації не підходить до жодного з
розрядів справ, довірених земським установам і перерахованих у ст. 2
Положення про земські установи 1890 р.”[pic] .
. Створена в 1886 р. Херсонська земська санітарна організація стала
першою в Україні і другою (після Московської) в Російській імперії.
Тільки у 1896 р. санітарних лікарів запросили в Катеринославську і
Харківську губернії (в повіти цих губерній - у 1902 р.), в Київській,
Подільській і Волинській губерніях санітарні організації утворились у
1912 р., а в Полтавській і Чернігівській губерніях до 1917 р. їх
взагалі не було. За устроєм медико-санітарної справи Херсонська
губернія займала передові позиції протягом всього періоду існування
громадської медицини. Тут почав свою діяльність як визначний
громадський лікар талановитий діяч земської медицини, вчений-гігієніст
М.С.Уваров, тут виросла ціла плеяда найвідоміших в Україні і поза її
межами організаторів охорони здоров'я - М.І.Тезяков, П.М.Діатроптов,
П.П.Кудрявцев, Є.І.Яковенко, В.В.Хижняков, О.В.Корчак-Чепурківський та
інші.
Херсонська земська медицина - одна з найкращих сторінок історії
вітчизняної охорони здоров'я. Використання її надбань у світлі
сьогоднішнього бачення минулого може допомогти успішному проведенню
комплексної реформи медицини в наш час.
Отже, після Жовтневої революції земські установи майбутнього не мали.. Інша
справа - наші дні, коли досвід земств знову вимагає самого уважного
вивчення. Унікальність цього досвіду складається в співіснуванні на
[pic] місцях [pic] двох рівнобіжних систем керування - державного і
представницької від населення. Не маючи владних повноважень, залежачи від
державних установ, земства зуміли організувати досить ефективно усю свою
діяльність. Цьому успіхові сприяли як окремі земські діячі, дійсні
ентузіасти земської справи, так і та обставина, що в цих установ була
фінансова незалежність.
Література
1. Колканен Тетяна стаття «Земства в Росии».
2. Валерій Єрмілов (Миколаїв, Україна) «Перша вУкраїні Херсонська земська
організація»
3. Белоконский И. П. Земское движение. М., 1914. С. 51
4. Пирумова Н. М. Земская демократическая интеллигенция. М., 1986.
5. Мякотин В. Идея земского собора в русском прошлом и настоящем. СПб.,
Б. г. С. 84.
6. Земство и народ: К вопросу о народном представительстве. М., 1905.
С. 6, 12-13.
7. Русов А. А. Краткая энциклопедия земского дела в его историческом
развитии. Киев, 1914. С. 90.
8. http://www.budgetrf.ru/Publications/Programs/Party/sps99/sps99-
15/sps99-15000.htm
9. http://www.juristy.ru/statii/igp/igp3.htm
10. http://www.chuvsu.ru/~kojin/rezults/winnergpa.html
| |
