|
Реферат: Роль хищных в лесных экосистемах Республики Адыгея (Биология)
Министерство общего и профессионального образования
Российской Федерации
Адыгейский Государственный Университет
Факультет естествознания
Кафедра зоологии
РеФерат
на тему: «Роль хищных в лесных экосистемах Республики Адыгея».
Выполнил:
Студент 2 курса
группы '' А ''
Вьюшин К.М.
Проверил к.б.н.-
Шебзухова. Э. А.
Майкоп, 2003 г.
Содержание
Введение
1. Характеристика отряда хищные
2.
3. Роль хищных в лесных биоценозах РА
4. Заключение
Список использованной литературы.
Введение
Республика Адыгея – один из живописных уголков Российской Федерации. Леса
Адыгеи являются одним из важнейших её богатств. Они занимают почти 40 %
территории. Лес служит прекрасным местом обитания для многих видов
млекопитающих, в нём издавна обитают и представители отряда хищные. Роль
хищных в лестных экосистемах несомненно высока и её нельзя недооценивать. В
современных условиях нежелательно как сильное уменьшение численности хищных
видов, так и сильное увеличение их численности в лесных экосистемах
Республики Адыгея. Ведь хищные являются мощным регулятором численности
животных. В 2002 году Кабинетом министров Республики Адыгея, по поручению
президента РА, вышло постановление, которое полностью запрещает отстрел
крупных млекопитающих в том числе и представителей отряда хищных в течении
пяти лет на территории Майкопского района и прилегающих к нему территорий.
Данное решение не было согласовано с научными кругами и ведущими зоологами
республики и не может полностью считаться обоснованным. Да запрет на
отстрел редких видов и видов численность которых быстро уменьшается
необходим, но запрет на отстрел всех млекопитающих по нашему мнению
необоснован. К чему может привести запрет на отстрел некоторых хищных мы
хорошо знаем на примере Тамбовской области. При принятии таких решений
нужно основываться на научную информацию и
исследования зоологов региона. У республики обладающей столь большим
биоразнообразием должна быть программа по поддержанию численности того или
иного вида животного.
Целью нашей работы явилось изучение роли хищных в лесных экосистемах
республики. Для этого нами переработано и изучено большое количество
литературы по данному вопросу. В работе приводится описание семейств и
видов обитающих в лесных экосистемах на территории Адыгеи. В итоге нами
делается заключение о значимости хищных в лесных экосистемах РА.
1.Отряд хищные (Carnivora)
Звери, входящие в отряд хищные, выделяются среди остальных групп
млекопитающих необычайным разнообразием внешнего вида, размеров тела,
биологических особенностей, приспособлений к среде обитания, способов
передвижения. К отряду хищных принадлежит маленькая миниатюрная ласка и
большой бурый медведь. Большинство хищных зверей ведёт наземный образ
жизни, но отдельные виды, вроде норок, стали обитателями пресных водоёмов.
Вопреки своему названию некоторые хищные предпочитают питаться не мясом, а
насекомыми, водными беспозвоночными и даже растительной пищей.
Соответственно этому они сильно различаются по своей биологии, давая
широкий спектр приспособительных
типов. Тем не менее всех этих, казалось бы, столь не похожих друг на друга
зверей мы с полным основанием относим к одному отряду.
Тому причина сходство морфологических особенностей главным образом в
строении черепа и зубной системы и историческое родство.
Длина тела у хищных колеблется от 14 см до 3 м, масса от 100 г до 1000 кг.
Форма тела изменяется от вытянутой, гибкой до массивной, иногда неуклюжей.
У одних зверей высокие стройные конечности у других – короткие, неуклюжие.
На каждой лапе насчитывается не менее четырёх пальцев, а у медведей и собак
их по пяти. Они вооружены когтями особенно острыми у кошек. У большинства
хищников имеется длинныё нередко пушистый хвост. Наружные ушные раковины у
большинства видов хорошо развиты и заострены.
У всех хищных зверей развит волосяной покров, варьирующий по густоте,
длине, пышности, а также окраске. Многим видам свойственна пёстрая окраска
меха, достигающая наибольшей яркости у южных форм.
В соответствии с характером питания череп у большинства видов обладает
сильно развитыми гребнями, широко расставленными скуловыми дугами, а иногда
также крупными отростками в затылочной части, служащими для прикрепления
мощной мускулатуры. Количество зубов колеблется от 28 до 48. Среди них
обращают внимание хорошо развитые, более или менее изогнутые, заострённые
клыки. Жевательная поверхность предкоренных и коренных зубов обычно
бугорчато-режущего типа, но иногда становятся тупо-
бугорчатой и даже почти уплощенной. Последний верхний предкоренной и первый
нижний коренной у большинства видов превратились в особые хищнические зубы,
отличающиеся величиной о острыми, режущими бугорками. Напротив, резцы
относительно не велики.
Из особенностей строения внутренних органов отметим простой, изобилующий
железами желудок. Целый ряд видов обладает хорошо развитыми анальными
железами, которые выделяют резко пахнущее содержимое, служащие для
маркировки территории, а иногда для защиты от врагов.
Подавляющее большинство хищных зверей ведёт наземный образ жизни, населяя
прежде всего леса. Среди лесных хищников многие хорошо лазают по деревьям.
Некоторые хищные живут около водоёмов, хорошо плавают и ныряют.
Убежищами хищным служат самостоятельно вырытые, иногда очень глубокие норы,
чужие жилища, а также расщелины скал,
пещеры, ниши среди крон деревьев.
Большинству видов свойственен одиночный или одиночно- семейный образ
жизни и соответствующий способ использования территории. Границы своих
участков звери метят мочой, выделениями желёз, экскрементами, задирами коры
на деревьях. Хищные звери деятельны преимущественно на утренней
заре в сумерках или ночью, но там где их не тревожат люди, нередко
промышляют и днём. Некоторые хищные на зиму погружаются в длительный сон
или в настоящую глубокую спячку. Отдельные виды хищников, особенно в
открытых ландшафтах и горах, предпочитают сезонные миграции,
связанные преимущественно с перекочёвкой копытных, служащих им добычей. Для
хищных наиболее характерно питание пойманных ими животных. Однако многие
поедают падаль, остатки чужой добычи, насекомых, растительные корма, причем
либо специализируются на такого рода добычи либо всеядны. При случае
хищники могут съесть очень много пищи.
В отряд хищных входит 7 семейств, которые естественно объединяют в два
подотряда: Arctoidae и Aeluroidae. К первому относятся семейства собачьих,
медвежьих, енотовых, куньих, ко второму – виверовых, гиеновых, кошачьих. В
составе отряда хищных в настоящее время насчитывается примерно 100 родов о
более 240 видов. В фауне СНГ их 43 вида, относящихся к 6 семействам. В
Адыгеи встречаются семейства: собачьих, медвежьих, куньих и кошачьих, всего
20 видов.
2. Роль хищных обитающих на территории РА в лесных биоценозах.
Роль хищников в лестных экосистемах несомненно велика.
Не вызывает сомнения зависимость численности и распространения хищников от
обилия и размещения их добычи в местах их обитания особенно в лесных
экосистемах. На этой зависимости основаны некоторые приёмы промысловой
разведки и учёта грызунов – по размещению легко заметных хищных. Увеличение
численности жертв сопровождается ростом обилия их преследователей,
достигавших наибольшего числа, однако не во время максимума пищи, а
позднее. Так лисицы сохраняют высокую численность не только в год максимума
зайцев, но и в два последующих. Обилие пищи в экосистеме усиливает
размножение и улутшает выживание молодняка хищников. Чем специализированнее
их питание и труднее замещение основного корма другими, тем заметней
обеспеченность пищей сказывается на размножении, выживании и численности
особей. Уменьшение запасов или доступности корма вызывает сокращение
интенсивности размножения, ухудшения выживания и увеличение гибели
хищников. В это время у них часто бывают случаи каниболизма.
Отмирание хищников происходит медленнее, нежели сокращение численности их
добычи. Это объясняется высокой
подвижностью и неспециализированным питанием хищников. Они легко
разыскивают сохранившиеся скопления пищи и быстро концентрируются там.
Хищник полифаг, преследуя вид, не являющийся его основным кормом, может
активно подавить его численность. У нас на юге в лесных экосистемах в
регуляции численности жертв особенно велика. В связи с наличием немалого
количества хищников в лесных экосистемах усиливаются защитные
приспособления добычи, растёт её осторожность, для размножения выбираются
более надёжные убежища, усиливается забота о потомстве, увеличивается число
повторных кладок.
При относительной многочисленности,в лестных экосистемах Республики
Адыгея, хищники могут активно влиять на состав населения, продолжительность
жизни, интенсивность размножения и размещение своей добычи. В благоприятных
условиях и при отсутствии врагов мыши и полёвки живут максимально до трёх
лет, а в природе редко более года. Истребление хищниками играет в этом
главную роль, и она тем больше, чем выше их число.
Хищники истребляют то преимущественно самцов, то самок, иногда молодых или
взрослых; при многочисленности врагов это существенно меняет возрастной и
половой состав популяций преследуемых видов. Под влиянием повышенного
истребления в популяциях мелких грызунов летом сокращается доля взрослых
самцов, особенно в старших группах; это иногда приводит к временной
полигамии или
росту числа холостающих самок.
Таким образом, избирательное истребление хищниками отдельных возрастов и
полов, сокращая продолжительность жизни зрелых особей, снижает
интенсивность размножения, а иногда ведёт к его прекращению. Это влияние не
заметно в годы обилия добычи и малочисленности хищников, но оно существенно
при обратном соотношении. Хищники влияют на динамику численности добычи,
ограничивая возможности использования благоприятных мест обитания в лесу.
Хищники истребляют малую долю своих жертв, пока численность последних не
достигла критического для данного биотопа уровня. Таким образом,
воздействие хищников на ограничивается истреблением добычи, а изменяет
структуру популяций и плодовитость жертв. Неудивительно, что крупным
подъёмам численности растительноядных видов обычно предшествует сокращение
числа их преследователей.
Особенно убедительна роль хищников при завозе чужеземных видов. Так
завезенная в наши биотопы енотовидная собак из Америки плохо прижилась в
лесных биотопах в результате влияния хищников, которые не реагировали на
пахучие железы данного вида.
Значение хищников в динамике популяций жертв лесных экосистем зависит не
только от численных отношений, но и и от условий их существования. С
последним связана доступность добычи, её подвижность и защищенность мест
обитания, зависящее от растительного покрова, состояния кормов, погоды и
тд. Благоприятная для растительноядных погода, хороший рос и плодоношение
растений в лесах обычно
оказываются неблагоприятными для хищников.
Общая успешность охоты хищников и их влияние на популяцию добычи может
определятся как широтой расселения их жертв после размножения по менее
благоприятным местам обитания, так о возникновением неблагоприятной
обстановки в основных биотопах. В последнем случае рост значения хищников в
смертности жертвы свидетельствует о том, что неблагоприятная погода или
другие внешние факторы сами по себе не достигли критического состояния и не
могут служить непосредственной причиной гибели. Истребительность
деятельности хищников при росте популяций жертвы увеличивается избыточным
добыванием количества животных; в этих условиях некоторые хищники
накапливают запасы, достигающие десятков убитых животных.
Сложность взаимоотношения хищников и жертв в лесных экосистемах
увеличивается тем, что, истребляя отдельные виды в разной степени, хищники
влияют на межвидовые взаимоотношения и этим косвенно благоприятствуют одним
и способствуют подавлению численности других видов. Хищники при
малочисленности или неблагоприятных условиях охоты не могут сдерживать
нарастание численности преследуемых видов. В этих условиях оно происходит
быстро и вследствие геометрической прогрессии размножения у массовых видов
часто принимает характер внезапного появления. При относительной
многочисленности преследователей и неблагоприятных условиях жизни
преследуемых хищники могут активно сдерживать нарастание числа добычи и
бить причиной длительного низкого уровня её
численности. При постоянных условиях существования взаимоотношения хищников
и добычи сами по себе могут возбудить численные колебания обоих в лесных
экосистемах. Это происходит потому ,что вероятность поимки хищником добычи
возрастает при росте плотности её населения быстрее, нежели растёт сама
численность. Растущая обеспеченность пищей усиливает размножение хищников,
прогрессивно увеличивающих давление на жертву, что на известном этапе
вызывает сокращение её численности, а затем и размножившегося
преследователя. Но последнее вновь позволяет жертве размножится, благодаря
чему цикл повторяется.
Сложность роли хищников, для популяций своих жертв
в лесных экосистемах Республики Адыгея, заключается в том, что, нападая на
добычу, хищники часто оказывают на популяции этих видов положительное
значение. Они вылавливают больных и ослабленных животных и тем самым
сокращают число носителей инфекции и её распространение. При глистных
инвазиях среди зайцев волки и лисы начинают ловить преимущественно
заражённых зверьков. Устранение санитарной роли хищников приводит к
широкому распространению заболевания и сокращению численности заражённых
видов.
Семейство собачьи (Canidae).
Семейство объединяет типичных хищников, в своём большинстве средней
величены. На задних лапах 4 пальца.
Голова более или менее вытянутая. Хвост опушен неравномерно волосы у
основания хвоста короче чем посередине вследствие чего хвост суживается у
корня. Наружные края ноздрей окружены более или менее широким пространством
голой кожи, не втяжные притупленные и слабо изогнутые. На передних
конечностях по пять пальцев твердое нёбо простирается за линию соединяющую
задние края последних зубов менее чем на половину своей ширины между этими
зубами. В верхней челюсти по четыре премоляра. Размеры в пределах отряда
средние. Коренные зубы режущего типа. Населяют большую часть лесных
ландшафтов Республики Адыгея и представлены 2 родами: 1 род Волки и собаки,
2-й род Лисицы.
Обыкновенный , или серый волк.
Длина тела 105 – 160 см. Внешне волк похож на длинноногую крупную домашнюю
собаку. Шея у волка короткая, малоподвижная, морда широкая, вытянутая, уши
остроконечные. Окраска меха изменчива.
Распространение. В Адыгеи волк встречается в степной зоне, лесостепье,
широколиственных и тёмнохвойных лесах субальпийском и альпийском поясах.
Волк отличается большой экологической пластичностью. Но всё-таки старается
избегать лесных массивов. Волк типичный хищник, добывающий пищу
самостоятельно, активным поиском и преследованием жертв. Основу питания для
волков
в лесах РА составляют олени, кабаны, козлы. Наряду с крупными животными в
питании волков играют зайцы, мышевидные грызуны, суслики. Летом волки не
упускают
случая съесть кладку яиц и птенцов. Добычей волков в наших лесах порой
становятся и лисицы. Не брезгуют они и трупами крупных копытных. Волки
особенно в южных районах, к каким и относится территория РА поедают и
некоторые растительные корма – разные ягоды, плоды ландыша, дикие фрукты и
даже грибы. В горах волки совершают сезонные кочёвки вслед за стадами диких
животных. Волки играют важную регулирующую природную роль регуляторов
численности копытных и многих других животных. Поэтому численность волка в
наших лесах необходимо строго контролировать и регулировать.
Обыкновенный шакал.
По внешнему виду шакал похож на мелкого волка. Длина тела у него 71 – 85
см, хвоста 20 – 36 см. Окраска шерсти зимой палевая, грязно жёлтая, с
заметным рыжим и черным оттенками; хвост рыже бурый, с черным концом.
Питается шакал самой разнообразной пищей, преимущественно мелкими зверьками
и птицами, а также ящерицами, змеями лягушками, саранчой жуками. Важную
роль в его питании играют падаль, остатки добычи крупных хищников,
всевозможные отбросы. Шакал ест много плодов и ягод. Как видно роль шакала
в естественных лесных биоценозов мене значима чем серого волка, он не
является регулятором численности крупных млекопитающих, и лишь в годы
сильного размножения мелких грызунов может вносить вклад в регуляцию
численности.
Шакал – осёдлый зверь и не совершает сезонных миграций. Шакалы в лесных
биоценозах выполняют санитарную роль. Но шакал иногда бывает источниками
опасных заболеваний –
бешенства и чумы плотоядных.
Род лисы. Обыкновенная лисица.
Средних или мелких размеров длина до 90 см. хвоста до 60 см. Вес тела до 10
кг. Морда узкая заостренная, уши высокие остроконечные, широкие у
основания. Окраска от красно оранжевой до жёлто серой, но в большинстве
случаев ярко-рыжая, с неясным тёмным узором. Волосяной покров мягкий густой
и пушистый. . В Адыгеи встречается в степной зоне, лесостепье,
широколиственных и тёмнохвойных лесах субальпийском и альпийском поясах.
Лисица достаточно осёдла ей в основном не свойственны регулярные миграции.
Лисица хотя и принадлежит к типичным хищникам, питается самой разнообразной
пищей. В лесах Адыгеи основу её питания составляют мелкие грызуны, главным
образом полёвки. От их обитания и доступности в значительной мере зависит
благосостояние популяции этого хищника. Более крупные млекопитающие, в
частности зайцы, играют несравненно меньшую роль, хотя в некоторых случаях
лисицы ловят их, особенно зайчат, достаточно часто, а в период заячьего
мора поедают их трупы. Иногда лисицы нападают на маленьких детёнышей
косуль. Птицы в питании лисиц не так важны как грызуны, хотя хищник никогда
не упустит момента поймать любую из них. Летом уничтожают кладки яиц и
птенцов. На юге ареала, сюда можно отнести и территорию республики Адыгея,
растительные корма обширно
входят в состав пищи лисиц. В лесных биоценозах она уничтожает большое
количество грызунов регулируя их численность.
Семейство медвежьи ( Ursidae).
Включает наиболее крупных представителей отряда ведущих хищный всеядный и
растительноядный образ жизни. Телосложение массивное туловище короткое и
мощное. Голова широкая в основании с довольно короткой реже удлинённой
мордой. Глаза небольшие шея толстая и короткая конечности массивные
пятипалые окраска однотонная бурая, череп крупный массивный. Коренные зубы
практически лишены режущих вершин, хищнические зубы не выражены. В РА
семейство представлено одним родом Медведи.
Медведь бурый.
Длина тела до 2-х м. Крупный зверь тяжёлого телосложения, с массивными
толстыми конечностями. На груди иногда белое или беловатое пятно. Окраска
меха буровато- палевой до темно – бурой. Волосяной покров густой и грубый.
В Адыгее встречается в широколиственных и тёмнохвойных лесах, субальпийском
и альпийском поясах. Наиболее типичным местом обитания медведя в лесах
республики являются глухие леса с лужайками, полянами и водоёмами. Медведи
охотятся на олений кабанов и др. и то охотой занимаются не все из них, а
главным образом крупные старые самцы. Просто удивительно .что столь могучий
зверь питается преимущественно ягодами, плодами, орехами, зелёными
растениями, насекомыми, их личинками , падалью. В лесах сильно портят
деревья на которые залазают за плодами.
Семейство куньи.
Включают разнообразных по строению образу жизни и размерам зверей . Самый
мелкий хищник – ласка. В большинстве случаев тело удлинённое. Уши у одних
видов небольшие закруглённые у других довольно крупные заострённые. Шея
укороченная. У многих видов у основания хвоста имеется железа. Волосяной
покров густой у многих видов пушистый и даже лохматый. Окраска различная. В
Адыгее точно обитают 2 рода: Куницы и Ласки и хорьки.
Ласка
Мелкий хищник, длина тела у самцов 17-24 см, а у самок – 5-7 см. Тело
вытянутое, гибкое, с короткими конечностями и коротким хвостом. Низ тела
белый. Окраска меха спины от светло ржаво бурой до каштаново-бурой. В
Адыгее встречается в степной зоне, лесостепье, широколиственных и
тёмнохвойных лесах субальпийском и альпийском поясах. Ласка в лесных
ландшафтах водится там, где особенно многочисленны мышевидные грызуны – на
зарастающих вырубках, по опушкам. Ласка с удивительной ловкостью и энергией
уничтожает, мышей, полёвок , преследуя их даже в норах и убежищах и при
случае убивая больше чем сможет съесть. Этим ласка приносит неоценимую
пользу. Выполняет роль регулятора численности мышевидных грызунов.
Куница каменная
Длина тела 45 – 54 см. Окраска светлая, буровато – палевая, хвост и
конечности заметно темнее спины. Горловое пятно белое. В Адыгее встречается
в степной зоне, лесостепье, широколиственных и тёмнохвойных лесах
субальпийском и
альпийском поясах. Убежищами куницам служат дупла беличьи гнёзда, расщелины
скал. В лесных ландшафтах предпочитают питаться самой разнообразной пищей
всевозможными грызунами, птицами, насекомыми разными ягодами и фруктами.
Растительная пища часто даже преобладает. Куницы охотно лакомятся мёдом и
личинками диких пчёл. Каменная куница чаще живёт на безлесных скалистых
склонах гор, но встречается и в лесных биоценозах, где роль её не столь
велика , как например лесной куницы.
Куница лесная
Имеет тело длиной 38 – 58 см, хвост 23 – 32 см, масса до 1,5 кг. Мех
густой пушистый, обычно тёмно бурого цвета. Лесная куница как следует из
названия является типичным обитателем леса. Она предпочитает, захламленные
леса с крупными дуплистыми деревьями, а на открытые места выходит только во
время охоты. Лесная куница это очень энергичный и сильный хищник, но иногда
ест и растительную пищу. Лесная куница не ограничивается мелкими животными,
но и с успехом ловит зайцев, рябчиков и даже глухарей, а на деревьях –
белок. Известны случаи поимки ежей. Численность куниц в лесах Республики
Адыгея подвержена значительным колебаниям по годам, главным образом от
численности кормовых объектов – мышевидных грызунов, белок, зайцев.
Семейство кошачьи
Высоко специализированная группа хищников. Приспособившаяся к добычи пищи
главным образом путём скрадывания или из засады, реже путём преследования.
Размеры от мелких до крупных. Тело стройное, гибкое более
или менее вытянутое. Шея укорочена голова округлена с короткой мордой у
большинства видов конечности длинные, но сильные пальце ходящие. В Адыгее
распространены повсеместно в лестных ландшафтах, представители рода кошки.
У нас встречается два вида это рысь и европейская дикая кошка.
Лесная кошка.
По внешнему виду, особенно по окраске похожа на обыкновенную серую домашнюю
кошку, так что нередко распознавать их бывает очень трудно, тем более что
домашние кошки нередко дичают. Лесная кошка более плотного телосложения,
крупнее, с толстым хвостом как бы обрубленным на конце. Длина тела до 75 85
см. масса около 6 кг. Для убежищ дикая кошка использует расщелины скал,
дупла, старые норы лисиц. Охотится обычно по ночам или при пасмурной
погоде. Питается в основном мелкими грызунами, отчасти птицами из
воробьиных. Но известны случаи преследования зайца рысака в угон. В лесных
сообществах РА численность данного вида незначительна и данный вид
дополняет список потребителей грызунов.
Рысь
Рысь довольно крупный зверь. Тело её имеет длину 82 – 105 см, хвост 20 – 31
см, масса 8 – 15 кг, редко больше. Туловище у неё короткое, плотное на
высоких сильных ногах с очень широкими мохнатыми лапами. По бокам головы
развиты широкие баки, а на концах ушей кисточки. Хвост короткий, на конце
как бы обрубленный. Зимняя шерсть очень густая мягкая. Рысь отдаёт
предпочтение глухим, сильно
захламленным участкам леса. Она отлично лазает по деревьям и скалам. Основу
питания рыси составляют зайцы. Постоянно она охотится на тетеревов, мелких
грызунов, реже на крупных копытных вроде косули, в лесу предпочтительней
всего нападает на лисиц являясь наряду с волком регулятором численности
данного вида.
Заключение
Изложенный нами выше материал, подчеркивает противоречивость роли хищников
в лесных экосистемах Республики Адыгея, и показывает насколько тесны и
взаимны исторически сложившиеся между животными. В течение совместного
развития и взаимного приспособления односторонняя зависимость хищных от
своих жертв превратилась в обоюдную. Мы отчётливо выяснили, что хищник стал
важным, а подчас и необходимым компонентом любых экосистем в том числе и
лесных экосистем Республики Адыгея.
За численностью особо крупных хищников необходим особый контроль.
Список использованной литературы
1. Шебзухова Э. А. Животный мир Адыгеи. – Майкоп. Адыгея, 1992. – 145 с.
2. Брем А. Э. Жизнь животных: В 3 т. Т 3: Пресмыкающиеся. Земноводные.
Рыбы. Беспозвоночные. – М.: ТЕРРА, 1996. – 496 с.
3. Наумов Н. П. Экология животных. – М: Высшая школа, 1963 г. – 578 с.
4. Чернова Н. М. Былова А.М. Экология. – М: Просвещение, 1988 г. – 266 с.
5. Жизнь животных. В 6 т. Т 4.ч 2. – М: Просвещение, 1969 г. – 485 с.
referat@rol.ru
Реферат на тему: Рослина в житті людини
Курсова робота
на тему:
«Рослина в житті людини»
План
Вступ.....................................................................
...................................................3
§ 1 Теорія розвитку біологічних
понять................................................................5
§ 2 Зміст екологічних понять в розділі “Рослини” в
темах:.............................9
1. Загальне ознайомлення з квітковими
рослинами.........................................11
2.
Корінь................................................................
.....................................................11
3.
Пагін.................................................................
.......................................................12
4. Квітка і
плід.................................................................
..........................................13
5.
Насінина..............................................................
...................................................13
6. Рослина – цілісний
організм.............................................................
..................14
7. Квіткові
рослини..............................................................
....................................14
8. Розвиток рослинного
світу................................................................
.................14
9. Рослинні
угруповання..........................................................
...............................15
§ 3 Методика формування екологічних понять в шкільній
біології...............17
Висновок..................................................................
..............................................27
Список використаної
літератури................................................................
.....28
Вступ.
Екологія нині набуває провідного значення в біологічній науці. Знання
екологічних закономірностей тепер необхідна для всієї діяльності людства на
нашій планеті у зв’язку з загрожуючими для його існування прогнозами.
Екологія синтезує аналітичні дані галузей біологічної науки і розглядає
життя в їх взаємозв’язках з навколишнім середовищем і між собою, тобто так,
як у природі.
Якщо мільйони років розвивалося життя і тисячоліттями складались
взаємозв’язки організмів і середовища, а також пристосованість організмів
до спільного життя, то швидкий технічний прогрес привів до значних порушень
природних явищ. Нині особливо відчувається негативний вплив антропогенного
фактору на природу.
Такі умови склалися на всій планеті, особливо несприятливі в нашій
країні, де довгі роки проблеми охорони природи і раціонального
природовикористання, по суті, не вирішувались і замовчувались. Усвідомлення
важких реальних екологічних ситуацій у країні заставили подивитись на
сучасне і майбутнє по новому.
Екологічна освіта молоді – не просто одне із найважливіших завдань
сучасного суспільства, це умови його подальшого виживання.
Тому так важливо утримати цю базу знань, яка повинна увійти в світогляд
нового покоління, стати основою його діяльності.
Без сумніву, що справжня серйозна екологічна підготовка може бути
реалізована тільки на міцній біологічній основі. Екологічна грамотність
немислима без елементарного розуміння того, як побудована жива природа, з
якими біологічними законами необхідно рахуватись в господарській діяльності
людини.
Очевидно, тільки підвищенням рівня екологічної освіти суспільства в
цілому може змінити і стиль мислення господарських керівників, і поведінку
кожного громадянина. Екологічно грамотна людина буде знати, як зменшити
екологічну загрозу, зняти її гостроту і ліквідувати, як потрібно вести
господарство, щоб не допустити порушення природи; він не буде наносити
шкоду природі під час відпочинку, не дозволить собі марнотратство по
відношенню до її ресурсів. Екологічні знання потрібні усім. І забезпечити
їх повинна школа.
Тому вирішено висвітити в курсовій роботі проблему формування екологічних
понять у шкільному курсі біології у розділі “Рослини”.
Завдання:
1. Зробити аналіз шкільної програми розділу “Рослини”, тем, в яких
формуються екологічні поняття.
2. Підібрати найбільш ефективні і доступні методи і прийоми формування і
кращого засвоєння цих понять учнями.
Гіпотеза: формування екологічних понять здійснюється
1. під час проведення екскурсій;
2. під час проведення феноспостережень;
3. на уроках (краєзнавчий матеріал).
Для розв’язування завдань використовувати такі методи:
1. аналіз літератури;
2. спостереження під час педагогічної практики за формуванням понять у
учнів.
3. створення оригінальних методичних підходів.
§ 1 Теорія розвитку біологічних понять.
Дослідженнями багатьох методистів-біологів була відкрита основна
методична закономірність свідомого і міцного засвоєння знань. Вона полягає
в планомірному утворені і розвитку понять у учнів в процесі вивчення.
За останні десятиріччя в методиці біології склалась і закріпилась теорія
розвитку понять в процесі вивчення.
Поняття допомагають людині в її поступовому пізнанні світу.
Оперування поняттями, по визначенню Ф. Енгельса, і є мислення. Поняттями
людина мислить. Думка відображає реальний світ і на шляху від незнання до
знання проходить ряд стадій.
Початковим моментом в пізнанні зовнішнього світу є відчуття речей і явищ.
Із відчуття утворюється сприймання, яке відображає речі в цілому. На основі
сприймання утворюється уявлення. Узагальнення уявлень утворює поняття.
Розвиток понять – основна рушійна сила усього навчально-виховного процесу.
Вчитель повинен виділити основні поняття в кожному курсі, в учбовому
предметі і неперервно держати їх в полі свого методичного зору,
повертаючись до них на різному матеріалі і в різних зв’язках.
Учні оволодіють поняттями не відразу: на утворення їх потрібен час.
Верзилин Н.М., Корсунська В.М. в своїй роботі відмічають, що біологія –
це система основних понять, які розвиваються в логічній послідовності і
знаходяться у взаємозв’язках. Ці поняття можуть бути простими і складними,
спеціальними і загальнобіологічними.
Кожне поняття поступово розвивається, ускладнюється. Просте початкове
поняття, яке включає один елемент знання, об’єднуючись з другими простими
поняттями, утворюють складні. Так поняття “листок” на першому уроці по темі
є простим, первинним. Учні дізнаються, що листок має зелену пластинку з
жилкуванням і черешком, тобто придбають поняття про зовнішній вигляд. До
кінця вивчення теми, на десятому уроці, поняття “листок” стає складним і
включає ряд елементів знань. Учні дізнаються про різні форми листків,
анатомічну будову, утворення органічних речовин в листку шляхом вбирання
вуглекислого газу на світлі, дихання листка, випаровування листком води,
пристосування листків у різних рослин. Складне поняття “листок” узагальнює
у собі поняття морфології, анатомії, фізіології, екології листка. З
приведеного прикладу видно, що просте поняття в ряді випадків може бути
відносно простим і відносно складним.
Являється дуже важливим для кожного уроку біології виділити головні
спеціальні поняття, які б сприяли послідовному розвитку фундаментальних
загальнобіологічних понять, забезпечуючих формування наукового світогляду
учнів.
Так формування і розвиток поняття “дводольні і однодольні рослини”,
згідно до програми починаються на уроці з теми “Будова насіння дводольних
рослин” і йде по слідуючих етапах:
І. Виявлення запасу уявлень і понять в учнів, набутих в попередніх
класах і в результаті життєвого досвіду. З цією метою учитель організовує
бесіду з учнями, в результаті якої узагальнюються їх знання про основні
органи квіткових рослин (корінь, стебло, листя) на основі елементарних
понять, набутих в 3-му класі на уроках природознавства і в курсі ботаніки в
5-му класі з теми “Загальне ознайомлення з квітковими рослинами”.
ІІ. Організація досліджень учнів за будовою плодів квасолі. При
обговоренні учні роблять висновки про наявність оцвітини, до якої
прикріплюється насіння квасолі.
ІІІ. Проведення лабораторної роботи, під час якої учні вивчають будову
насіння квасолі. Після виконання роботи учитель організовує бесіду,
направлену на виділення вагомих ознак насіння дводольних рослин.
IV. Схематичне зображення вчителем на дошці, а учнями у зошитах цілого
і розрізаного насіння квасолі, частин насіння і зародку, запис їх назв на
малюнку. Малюнок виконаний на дошці, використовується для висновку, в якому
відображаються найбільш вагомі ознаки, характерні для всіх рослин класу
дводольні.
V. Уточнення понять шляхом порівняння насіння різних рослин. Вчитель
пропонує учням розглянути малюнок в підручнику “Будова насіння дводольних
рослин” і відповісти на ряд питань.
VI. Перевірка засвоєних знань.
Таким чином у учнів поглиблюються і розширюються поняття про дводольні
рослини. Вони приходять до висновку про те, що по одній ознаці не завжди
можливо визначити, до якого класу слід віднести ту чи іншу рослину.
Знання учнями ознак дводольних рослин має важливе навчально-виховне
значення. Це поняття, сформоване в курсі ботаніки 5-го класу, є опорним при
вивченні квіткових рослин і історичного розвитку рослинного світу й служить
для формування понять про фактори еволюції, про сорти культурних рослин.
Розглянутий приклад дозволяє зробити висновок про те, що для сучасного
уроку біології характерна певна послідовність в формуванні розвитку
біологічних понять.
Передбачаються наступні етапи:
1. виявлення запасу уявлень і понять в учнів, набутих в попередніх
класахі в результаті життєвого досвіду;
2. організація спостережень одиничних об’єктів, процесів або явищ живої
природи, при цьому об’єкти для спостереження підбираються так, щоб
вони розрізнялись за усіма ознаками, крім істотних, або навпаки були
подібні по всім ознакам, крім істотних;
3. організація спостережень декількох подібних об’єктів, процесів або
явищ і виділення їх спільних властивостей;
4. уточнення поняття шляхом вторинного порівняння об’єктів;
5. визначення поняття, яке охоплює істотно спільні ознаки вивчаючих
об’єктів, процесів, закріплених у термінології;
6. виконання спеціальних вправ учителем для уточнення ознак поняття,
встановлення зв’язків і відношення до інших понять;
7. перевірка засвоєння учнями введеного нового поняття і його
застосування.
Знання і застосування на практиці етапів формування і розвитку
біологічних понять на конкретному уроці має для учителя суттєве значення.
Це дозволяє вибрати найбільш ефективне поєднання методичних прийомів
організації розумової діяльності учнів у відповідності із задачами уроку.
Урок формування нових понять має структуру відповідно названим етапам.
Розвиток загальнобіологічних понять від уроку до уроку всередині курсу і
від курсу до курсу визначає необхідність включення в той чи інший урок
окремих етапів в залежності від логіки роботи вчителя.
Правильно поставлені виховні завдання уроку, які вирішуються на основі
розвитку системи біологічних понять, дозволяють вчителю встановити зв’язки
нового матеріалу з раніше вивченим в процесі систематичного розкриття все
нових границь основоположних загальнобіологічних понять, сформувати
світогляд учнів, направити їх на суспільно корисну діяльність на навчально-
дослідній ділянці, орієнтувати вибір професії.
“Современный урок биологии: Пособие для учителя” (В. Максимова, Г.
Ковалёва,
Г. Чередеева, “Просвещение”, 1985 г. – 159 стр.
§ 2 Проаналізувавши підручник В. Корчагіної “Біологія” (6-7 кл.), 1989,
ми виділили зміст екологічних понять в темах:
1. Загальне ознайомлення з квітковими рослинами.
2. Корінь.
3. Пагін.
4. Квітка і плід.
5. Насінина.
6. Рослина – цілісний організм.
7. Квіткові рослини.
8. Розвиток рослинного світу.
9. Рослинні угруповання.
Група екологічних понять за змістом. (табл. 1):
“Первинні уявлення про залежність росту, розвитку і тривалості життя
рослини від умов місця знаходження”.
“Пристосування до розповсюдження плодів і насіння”.
“Осінні явища в житті рослин”.
“Вплив поживних речовин на ріст і розвиток рослин”.
“Видозміни коренів”.
“Пристосування рослин до кращого використання світла:
- прикореневі розетки;
- листкова мозаїка”.
“Видозміни листків”.
“Листопад”.
“Видозміни пагонів”.
“Пристосування рослин до запилення комахами”.
“Пристосування рослин до запилення вітром”.
“Самозапилення”.
“Штучне запилення”.
“Умови проростання насіння”.
“Середовище існування рослин. Вплив різних факторів середовища на
рослинність”.
“Рослини – супутники. Ланцюги живлення”.
“Вплив людини на рослинність”.
“Рослинні угруповання”.
“Ярусне розчленування рослини”.
“Симбіоз”.
Корчагіна В.О.
Біологія Рослини, бактерії, гриби, лишайники.
Підручник для 6-7 класів середньої школи
Київ “Радянська школа” 1989
|№ |Навчальна тема |Екологічне поняття |Зміст екологічного поняття |
|п/п| |(назва) | |
| | | | |
|І |Загальне |Первинні уявлення |Пристосування до розповсюдження|
| |ознайомлення з |про залежність |плодів і насіння вітром: |
| |квітковими |росту, розвитку і |волоски (тополя) |
| |рослинами |тривалості життя |парашутики (кульбаба) |
| | |рослини від умов |крилоподібні вирости (клен, |
| | |місця знаходження. |береза) |
| | |Пристосування до |рослини перекотиполе |
| | |розповсюдження |Пристосування до розповсюдження|
| | |плодів і насіння. |плодів і насіння водою: |
| | |Осінні явища в житті|легкість насіння, не тоне в |
| | |рослин. |воді (вільха, кокосова пальма) |
| | | |Пристосування до розповсюдження|
| | | |плодів і насіння тваринами і |
| | | |людиною: |
| | | |шипи |
| | | |зубчики |
| | | |соковиті плоди |
| | | |Утворення багато насіння (мак, |
| | | |огірок-пирскач) |
| | | | |
|ІІ |Корінь. |Вплив поживних |Грунт визначає тип рослинності.|
| |а). Грунт, його |речовин на ріст і |Всі рослини залежно від |
| |значення для |розвиток рослин. |наявності в грунтах поживних |
| |життя рослин. | |речовин поділяються: |
| |Добрива. | |еутрофи – рослини вимогливі до |
| | | |наявності в грунті поживних |
| | | |речовин; |
| | | |оліготрофи – зростають на |
| | | |бідних грунтах, що мають дуже |
| | | |мало поживних речовин і |
| | | |відрізняються високою |
| | | |кислотністю; |
| | | |мезотрофи – ростуть не середніх|
| | | |за наявністю поживних речовин у|
| | | |грунтах; |
| | | |рослини-індикатори: |
| | | |на кислих грунтах – щавель, |
| | | |хвощ, редька дика; |
| | | |нейтральні грунти – дуб; |
| | | |галофіли – засолені грунти – |
| | | |солонець; |
| | | |пристосування до вмісту в |
| | | |грунті цинку - гальмейська |
| | | |фіалка (при наявності цинку в |
| | | |грунті змінює забарвлення з |
| | | |рожевого на синій; |
| | | |нітрофіли – рослини |
| | | |пристосовані до наявності в |
| | | |грунті азоту; |
| | | |кльцієфіли – наявність кальцію;|
| | | | |
| | | |кальцієфоби – уникають грунту |
| | | |багатого вапном; |
| | | |псамофіли – рослини ,що ростуть|
| | | |на піщаних грунтах; |
| | | |літофіли – ростуть на камені і |
| | | |скелях. |
| | | |Азот – посилює ріст стебел і |
| | | |листків. |
| | | |Фосфор – прискорює достигання |
| | | |плодів, підвищує |
| | | |холодостійкість рослин. |
| | | |Калій – посилює ріст коренів, |
| | | |цибулин, бульб, підвищує також |
| | | |холодостійкість рослин. |
| | | | |
| | | |коренеплоди (для запасання |
| | | |поживних речовин); |
| | |Видозміни коренів. |кореневі бульби (потовщення |
| | | |бічних або додаткових коренів);|
| | | | |
| | | |додаткові корені – зачіпки |
| | | |(прикріплення до опори). |
| | | | |
|ІІІ|Пагін. |Пристосування рослин|Без світла неможлива |
| | |до кращого |фотосинтезуюча діяльність |
| | |використання світла:|зелених рослин. Інтенсивність |
| | | |освітлення, яка буває |
| | |прикореневі розетки;|неоднаковою в різні місяці |
| | | |вегетаційного періоду також |
| | |листкова мозаїка. |відіграє важливу роль в житті |
| | | |рослин. |
| | | |Рослини на нашій планеті |
| | | |ростуть в різних світлових |
| | | |умовах. Тому у рослин в процесі|
| | | |природного добору виникли |
| | | |численні пристосування. За |
| | | |відношенням до світла рослини |
| | | |поділяють на 3 основні групи: |
| | | |І. Світлолюбні (геліофіти) |
| | | |ІІ. Тіньолюбні (суіофіти) |
| | | |ІІІ. Тіньовитривалі |
| | | |Співвідношення дня і ночі також|
| |Видозміни | |відіграє велике значення: |
| |листків. | |рослини короткого дня |
| |Листопад. | |рослини довгого дня |
| | |Видозміни листків |рослини проміжного типу |
| | | | |
| | | |колючки |
| | | | |
| | | |опушення |
| | | |восковий наліт |
| | | |невелика кількість продихів |
| | | |вусики |
| | | |м’ясисті листки для запасання |
| | | |води |
| | |Листопад | |
| |Видозміненні | |- це пристосування рослин до |
| |погони. | |меншого випаровування восени і |
| | | |взимку. |
| | |Видозміни погонів | |
| | | |прямостояче; |
| | | |повзуче; |
| | | |чіпке; |
| | | |витке; |
| | | |кореневище; |
| | | |бульба; |
| | | |цибулина. |
| | | | |
|IV |Квітка і плід | | |
| |а) перехресне |Пристосування рослин|великі одиночні квіти; |
| |запилення |до запилення |зібрані в суцвіття дрібні |
| |комахами, вітром.|комахами: |квітки; |
| | | |яскраве забарвлення пелюсток |
| | | |віночка або листочків простої |
| | | |оцвітини; |
| | | |нектар і аромат. |
| | | | |
| | |Пристосування рослин|рослини ростуть великими |
| | |до запилення вітром |скупченнями; |
| | | |достигає багато пилку; |
| | | |пилок легкий; |
| | | |раннє цвітіння до розпускання |
| | | |листків; |
| | | |висока приймочка; |
| | |Самозапилення | |
| | | |пилок з пиляків потрапляє на |
| | | |приймочку тієї самої квітки. |
| | | |Самозапилення найчастіше |
| | | |відбувається в ще нерозкритій |
| | | |квітці. |
| |б) штучне |Штучне запилення | |
| |запилення | |Для виведення нових сортів і |
| | | |підвищення врожайності |
| | | |використовують штучне |
| | | |запилення. |
| | | | |
|V |Насінина | | |
| |а) умови |Умови проростання |вода; |
| |проростання |насіння |повітря; |
| |насіння | |тепло; |
| | | |По відношенню до тепла |
| | | |розрізняють дві групи: |
| | | |холодостійкі; |
| | | |теплолюбні |
| | | |Через запізнення с висіванням |
| | | |насіння цих рослин знижується |
| | | |врожай. Враховуючи це, |
| | | |теплолюбних рослин треба |
| | | |висівати якомога швидше, як |
| | | |тільки грунт нагріється до |
| | | |10-12 (С. Пізніше насіння |
| | | |потрапить в теплий але сухий |
| | | |грунт і проростатиме повільно, |
| | | |що знизить урожай. Для рослини |
| | | |важлива також глибина |
| | | |загортання насіння, яка |
| | | |залежить від властивостей |
| | | |грунту (піщані, глинисті та |
| | | |ін.). |
| | | | |
|VI |Рослина – | | |
| |цілісний | | |
| |організм. |Середовище існування|Для життя рослин потрібні певні|
| |а) екологічні |рослин. Вплив різних|умови. Умови життя залежать від|
| |фактори неживої, |факторів середовища |впливу різних факторів природи.|
| |живої природи і |на рослинність. |Дуже важливу роль у житті |
| |пов’язані з | |рослин відіграють фактори |
| |діяльністю людини| |неживої природи: |
| | |рослини-супутники, |світло (для утворення |
| | |ланцюги живлення |хлорофілу) |
| | | |тепло |
| | | |вода (входить до складу |
| | | |рослини, без неї не можуть |
| | | |рухатися по рослині поживні |
| | | |речовини, не відбувається |
| | | |фотосинтез, рослина не |
| | | |перегрівається) |
| | | | |
| | | |Потреба у воді різних рослин не|
| | | |однакова. Деякі рослини |
| | | |накопичують в: |
| | | |стеблах (кактус) |
| | | |листках (молодило) |
| | | |особливих здутостях на коренях |
| | | | |
| | | |кисень (дихання) |
| |б) взаємозв’язок | |вуглекислий газ (фотосинтез) |
| |рослин із | |мінеральні речовини (азот, |
| |навколишнім | |фосфор, калій та інші) |
| |середовищем | |тварини (живляться рослинами, |
| | | |запилюють, розносять плоди і |
| | | |насіння) |
| | | |рослини (великі рослини |
| | | |затінюють малі, |
| | | |використовуються як опора) |
| | | | |
| | | |У свою чергу рослини впливають |
| | | |на навколишнє середовище: |
| | | |вбирають вуглекислий газ; |
| | | |виділяють кисень; |
| | | |зволожують повітря; |
| | | |змінюють склад грунту; |
| | | |захищають грунт від руйнування |
| | | |(коренева система); |
| | | |лісові насадження захищають від|
| | | |суховіїв; |
| | | |осушення заболочених територій.|
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | |осушення боліт; |
| | |Вплив людини на |зрошування земель; |
| | |рослинність |виведення стійких сортів |
| | | |рослин; |
| | | |розповсюдження рослин. |
| |Взаємозв’язок | | |
| |рослин із | |Всі рослини рослинного |
| |факторами живої і| |угруповання пристосовані до |
| |неживої природи |Рослинні угруповання|особливих умов спільного життя,|
| |на прикладі | |які складаються в цьому |
| |рослин лісу | |угрупованні. У кожному |
| | | |рослинному угрупованні є |
| | | |рослини, які найбільше |
| | | |впливають на навколишню |
| | | |територію (наприклад: у |
| | | |ялиновому лісі - ялина). Вона |
| | | |створює велику тінь і виснажує |
| | | |грунт кореневою системою. |
| |Пристосування | | |
| |рослин до | |Угруповання рослин складаються |
| |сумісного життя в|Ярусне розчленування|поступово протягом багатьох |
| |лісі. |рослин. |тисячоліть. У результаті різні |
| | | |види рослин в угрупованні |
| | | |пристосовуються до спільного |
| | | |життя, що називають – ярусним |
| | | |розчленуванням. Завдяки |
| | | |ярусності збільшується |
| | | |кількість рослин на одиницю |
| | | |площі, краще використовуються |
| | | |ресурси місцезростання. |
| | | |Освітленість у лісі зменшується|
| | | |з кожним ярусом, через це в |
| | | |нижніх ярусах живуть найбільш |
| | | |тіневитривалі рослини. Ярусами |
| | | |можуть розміщуватись і корені |
| | | |рослин. Підземна ярусність |
| | | |віддзеркалювання надземної. |
| | | |Вільно уживатися в одному |
| | | |угрупованні різним рослинам |
| | | |допомагає також неодночасний |
| | | |розвиток: |
| | | |раннє цвітіння. |
| | | |Природна заміна рослинних |
| | | |угруповань може зумовлюватись |
| | | |змінами: |
| | | |клімату; |
| | | |грунтоутворення; |
| | | |життєдіяльність самих рослин. |
| | | |Під впливом цих причин у |
| | | |рослинному угрупованні можуть |
| | | |з’являтись нові види рослин і |
| | | |зникати ті, що жили раніше. |
| | | |Наприклад: при заростанні озер |
| |Лишайники. |Симбіоз. |– утворюються болота з |
| | | |характерною для нього |
| | | |рослинністю та ін. |
| | | | |
| | | |Симбіоз – (від грецького |
| | | |“співжиття”) форма тривалого |
| | | |співжиття організмів різних |
| | | |видів, при якій обидва |
| | | |організми мають якусь користь |
| | | |від співжиття. |
|§ 3 Методика формування екологічних понять |
|№ |Екологічне поняття |Методи і прийоми |Обладнання |
|п/п| |формування | |
| | | | |
