|
Реферат: СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА (Социология)
Міністерство аграрної політики України
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра статистики, аналізу господарської діяльності
та маркетингу
Курсова робота з предмету “Статистика”
на тему:
"СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА"
|Виконав: студент |
|Науковий керівник: доцент Курган Л.І. |
Суми 2000 р.
ПЛАН:
ВСТУП 3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА 4
1.1. Класифікація доходів підприємства 4
1.2. Фактори, що впливають на рівень доходів 9
2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 11
2.1. Характеристика об”єкту дослідження 11
2.2. Динаміка доходів 12
2.3. Варіація доходів 14
2.4. Структура доходів 14
2.5. Виявлення впливу розміру обігових коштів підприємства на розмір
валового прибутку 16
3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА 18
ВИСНОВОК 20
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 21
ВСТУП
За досить короткий проміжок часу, що минув з моменту оголошення
України незалежною державою, вона стикнулася з безліччю проблем, що
зачепили практично усі сфери суспільного життя країни. Та найголовнішою
проблемою сучасної України, я вважаю, є її теперішній економічний стан.
Перехід країни і окремих підприємств на “рейки” ринкової економіки
посилює роль показників доходу та валового прибутку як одних з головних
джерел і важелів регулювання зростання ефективності виробництва.
Статистичний аналіз за допомогою різних прийомів, що витікають з
основних принципів теорії статистики, дозволяє визначити основні тенденції
в різних сферах соціально-економічних відносин і побачити проблеми, що
вимагають уваги і вживання негайних заходів.
Статистичний аналіз може з'явитися основою для отримання більш
цілеспрямованого, конкретного і поглибленого дослідження.
Правильність висновків статистичного аналізу залежить від правильно
вибраної методики дослідження статистичної інформації. У цій роботі
використані основні методи статистичного аналізу: табличний, графічний,
кореляційно-регресний, а також зроблений монографічний. Однак, потрібно
мати на увазі що це далеко не повний і не вичерпний перелік як самих
прийомів аналізу, так і показників статистики доходів.
Задачею даної курсової роботи є вивчення складу, динаміки, структури
доходів (валового прибутку) підприємства.
Об’єктом дослідження цієї курсової роботи стало товариство з обмеженою
відповідальністю “що працює в місті Суми.
Джерело даних – звітність об'єкта дослідження.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
4 Класифікація доходів підприємства
Доход (прибуток) є основним узагальнюючим показником фінансових
результатів господарської діяльності. Порядок використання доходу
(прибутку) визначає власник або власники підприємства. Державний вплив на
вибір напрямів та обсягів використання доходів або прибутків підприємств
здійснюється через податки, податкові пільги, а також через інші економічні
санкції.
Валовий доход підприємств сфери матеріального виробництва – це чиста
продукція, яку на практиці визначають як різницю між виручкою від
реалізації продукції та матеріальними витратами на її виробництво.
Прибуток підприємств та організацій відбиває розміри їх чистого доходу
і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною
собівартістю її виробництва.
Прибуток визначається шляхом зменшення суми валового доходу на:
. суму валових витрат платника податку;
. суму амортизаційних відрахувань.
Для розрахунку розміру валового доходу та прибутку у промисловості та
сільському господарстві використовують показники реалізованої товарної
продукції, у будівництві – кошторисну вартість виконаних робіт.
У галузях обігу розміри валового доходу відповідають показникам їх
валової продукції, за винятком власних матеріальних витрат, а прибуток
дорівнює різниці між валовою продукцією та загальною сумою власних витрат
обігу.
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат
підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Прибуток від реалізації продукції – це різниця виручки від реалізації
продукції та повної собівартості.
Балансовий прибуток – сальдо прибутків та збитків усіх видів
діяльності підприємства.
Із прибутку здійснюють відрахування у державний та місцевий бюджети,
централізовані фонди та ін.
Залишковим називають прибуток, що залишається у розпорядженні
підприємства після відрахувань.
Валовий доход — загальна сума доходу підприємства від всіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах.
До валових доходів відносять:
1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної
особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх
первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації).
2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з
надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами,
борговими зобов'язаннями та вимогами.
3. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих
від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також
доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).
4. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що
передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
5. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому
числі у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої підприємством в
звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих
підприємству в звітному періоді;
сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових
резервів;
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно
із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”;
сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
вартості матеріальних цінностей, переданих підприємству згідно з
договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи
господарському обороті;
сум штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін
договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного
чи третейського суду;
сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається
на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).
Не включаються до складу валового доходу:
1. Суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані
(нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг),
за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником
податку на додану вартість.
2. Суми коштів або вартість майна, отримані підприємством як
компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна
підприємства у випадках, передбачених законодавством.
3. Суми коштів або вартість майна, отримані підприємством за рішенням
суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку,
встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків,
понесених таким підприємством в результаті порушення його прав та
інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені
таким підприємством податку до складу валових витрат або відшкодовані за
рахунок коштів страхових резервів.
4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів
(обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені
підприємству з бюджетів якщо такі суми не були включені до складу валових
витрат.
5. Суми коштів або вартість майна, що надходять підприємству у вигляді
прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким
підприємством, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами
про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій),
сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість
придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких
доходів до відповідних бюджетів.
7. Суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму
додаткового пенсійного забезпечення, створених згідно з нормами Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств”, а також суми надходжень до інших
неприбуткових установ і організацій.
8. Кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і інвестиційних
компаній, якщо жоден з їх засновників (учасників, акціонерів) та пов'язаних
з ними осіб не володіє більше як 10 відсотками статутного фонду таких
інвестиційних фондів або компаній та якщо такі інвестиційні фонди і
компанії протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляють
між акціонерами (засновниками) не менш як 90 відсотків суми річного доходу
від інвестиційних операцій.
9. Суми одержаного підприємством емісійного доходу.
10. Номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених)
цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних
документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я)
підприємства як забезпечення або підтвердження заборгованості такого
боржника перед таким підприємством (облігацій, ощадних сертифікатів,
казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків,
гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).
11. Доходи від спільної діяльності на території України без створення
юридичної особи, дивіденди, отримані підприємством від інших підприємств,
що оподатковані у порядку, встановленому Законом “Про оподаткування
прибутку підприємств”.
12. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав,
емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої
юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну
діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).
13. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної
допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що
набрали чинності у встановленому законодавством порядку.
14. Кошти, що надаються підприємству з Державного інноваційного фонду
на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
15. Вартість основних фондів безоплатно отриманих підприємством з
метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:
якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної
виконавчої влади;
у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами
об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання,
каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади
та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів
соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та
утримувалися за їх рахунок.
Основні фонди, що отримуються у цих випадках, приймаються на баланс
за балансовою вартістю.
Розміри доходів залежать від рівня собівартості або витрат обігу,
якості та об”єму продукції. Залежність розмірів прибутків від об”ємних
показників потребує використання у порівняльному аналізі відносних
показників рентабельності (прибутковості).
Рентабельність продукції (робіт, послуг) характеризує співвідношення
прибутку від реалізації та поточних витрат на виробництво або витрат обігу.
Ступінь впливу окремих факторів на розміри валових доходів доходів,
прибутків та рівень рентабельності вивчають за допомогою методів індексного
та кореляційного аналізу.
5 Фактори, що впливають на рівень доходів
На рівень доходів впливає безліч факторів з макро- та мікросереди,
основними з котрих є:
. Економічний стан країни та рівень доходів населення.
Вплив економічного стану країни та рівня доходів населення на рівень
доходів підприємств зумовлений залежністю попиту від цих показників на
продукцію та послуги, що виробляються підприємствами.
. Суми грошових вкладень у діяльність (оборотні засоби).
Підприємства мають у своєму розпорядженні основні та оборотні засоби, які
входять до складу їх фінансових ресурсів. Оборотні – це грошові засоби,
авансовані в оборотні фонди та фонди обігу, які знаходяться в постійному
кругообігу і забезпечують безперервний процес виробництва і обігу.
Усі оборотні засоби залежно від місця в процесі кругообігу поділяють на
оборотні засоби у виробництві (оборотні фонди) та оборотні засоби в обігу
(фонди обігу).
Збільшення оборотних засобів сприяє підвищенню доходів підприємств.
. Розмір витрат виробництва продукції (або розмір витрат обігу).
Витрати виробництва являють собою сукупні витрати живої та
уречевленої праці на виробництво продукції. В умовах товарного виробництва
вони виступають у вартісній формі.
Суспільні витрати виробництва дорівнюють вартості виробленої продукції
і складаються з вартості використаних засобів виробництва та знову
створеної вартості за певний період.
Витрати виробництва в основних галузях матеріального виробництва
набувають форми собівартості продукції і відображують витрати засобів
виробництва та оплату праці.
Витрати обігу пов”язані з процесом обігу у галузях, що обслуговують
цей процес, тобто витрати по реалізації товарів ї доведенню їх до
конкретного споживача. Основну частину витрат обігу становлять додаткові
витрати, які пов”язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу
(транспортування, зберігання, доробка, розфасування, пакування та ін.).
Систематичне зниження витрат – закономірність розвитку, що
безпосередньо виявляється у зниженні собівартості та витрат обігу.
Показники собівартості та витрат обігу використовують як основу при
визначенні цін на продукцію та послуги. Вони також необхідні при
розрахунках суми прибутку і рівня рентабельності.
. Персонал підприємства, його ділові якості та активність.
. Конкурентна перевага підприємства у обраній сфері діяльності (ринку),
та інші.
Основний вплив на рівень доходів підприємства, що стало об”єктом
дослідження цієї курсової роботи мають такі фактори:
. обігові кошти, що їх вкладено у діяльність;
. види діяльності підприємства.
СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Характеристика об”єкту дослідження
Товариство з обмеженою відповідальністю було засновано у листопаді
1995 року. Його засновниками стали п”ять фізичних осіб.
Метою заснування підприємства було задоволення економічних та
соціальних інтересів засновників.
Підприємство працює у сфері матеріально-технічного постачання
промислових підприємств різним обладнанням, комплектуючими, запасними
частинами, сировиною та енергоресурсами.
Основними споживачами підприємства є атомні електростанції та нафто- і
газовидобувні підприємства, котрі розраховуються за поставлене обладнання
власною продукцією – електричною енергією та природним газом, котрі, в свою
чергу реалізовуються іншим споживачам за гроші або за їх продукцію. Ця
продукція в більшості випадків обмінюється на обладнання, необхідне
основним споживачам підприємства.
Найбільш рентабельними є операції, пов”язані із обміном продукції
підприємств-споживачів електроенергії та газу на обладнання, але при цьому
підприємство не отримує на свій рахунок живих коштів.
Для здійснення такої діяльності підприємство має необхідні основні
фонди та штат.
Основні фонди підприємства складаються з приміщення загальною площею
64 м2, двох автомобілів: “Деу – Ланос” та “Деу – Нубіра”.
Штат підприємства складається з керівника та його заступника,
головного бухгалтера, чотирьох менеджерів та одного секретаря. Такий штат
було сформовано на початку 1996 року і він був незмінним до закінчення
терміну дослідження.
За період дослідження підприємство мало такі показники валового
доходу:
|1995 р. |59 тис. грн.. |
|1996 р. |254 тис. грн. |
|1997 р. |392 тис. грн. |
|1998 р. |499 тис. грн. |
|1999 р. |515 тис. грн. |
Майже незмінний результат, отриманий в 1999 році в порівнянні із 1998
роком пов”язаний з тим, що на початку 1999 року підприємство придбало
приміщення, яке раніше орендувало, та два автомобілі, необхідні для
діяльності. Це призвело до того, що кошти, які було вкладено в діяльність
підприємства у 1999 році були приблизно ті ж самі, що і в 1998.
2.2. Динаміка доходів
У таблиці 1 представлено динаміку доходів підприємства, з якої можна
зробити висновки стосовно зростання валових доходів.
Для розрахунків в якості базового року було обрано 1996, т.я. у 1995
році підприємство працювало лише два місяці. Цим же пояснюється стрімке
зростання (більш ніж у чотири рази) валового прибутку у 1996 році.
Таблиця 1.
Динаміка валового прибутку підприємства
| |Прибуток, |Абсол. |Темп росту, % |Темп приросту,|Абсол. |
|РОКИ |тис. грн. |приріст, тис. | |% |значення |
| | |грн. | | |1% |
| | | | | |приросту,|
| | | | | |тис. грн.|
|1996 |254,0 |195,0|- |430,5|- |330,5|- |0,6 |
|1997 |392,0 |198,0|198,0 |154,3|154,3 |54,3 |54,3 |2,54 |
|1998 |499,0 |107,0|245,0 |127,3|196,5 |27,3 |96,5 |3,92 |
|1999 |515,0 |16,0 |261,0 |103,2|202,8 |3,2 |102,8 |4,99 |
Аналіз результатів розрахунку свідчить про те, що на підприємстві
намітилася тенденція до зростання валових доходів. Про це, зокрема,
свідчать обчислені базисні темпи росту.
Наочно динаміку валових доходів підприємства за вивчаємий період можна
побачити на рис. 1:
[pic]
Рис. 1. Динаміка валових доходів підприємства
Методика розрахунку таблиці 1:
Умовні позначення:
y0 – перший рівень ряду динаміки
yi – останній рівень ряду динаміки
yi-1 – попередній рівень ряду динаміки
yn – кінцевий рівень ряду динаміки
Абсолютний приріст було розраховано за формулами:
Цепний: АПцеп = yi-yi-1
Базисний: АПбаз [pic]
Середній абсолютний приріст: АП[pic] = 114.0 тис. грн.
Темп росту було розраховано за формулами:
ТРцеп = [pic]
ТРбаз = [pic]
Середній темп росту: ТР =[pic] = 171.9 %
Темп приросту було розраховано за формулами:
ТПцеп = ТРцеп - 100
ТПбаз = ТРбаз – 100
Середній темп приросту: ТП = ТР – 100 = 71,9 %
Абсолютне значення 1% приросту:
АЗ = [pic]
2.3. Варіація доходів
Маючи дані про розмір валового прибутку підприємства, можна дослідити
їх мінливість по рокам:
1. Середній розмір прибутку:
П = [pic] = 343,8 тис. грн.
2. Розмах варіації:
Р = [pic]= 456 тис. грн.
Такий великий розмах склався тому, що у 1995 році підприємство
працювало дуже мало часу в порівнянні з іншими роками, тому для знаходження
більш реального розмаху варіації доцільніше взяти значення мінімального
прибутку за 1996 рік, тоді розмах варіації буде складати лише 261 тис. грн.
Далі, для знаходження коефіцієнту варіації дані за 1995 рік не будуть
враховуватись.
3. Середній розмір прибутку (без 1995 року) складає 415 тис. грн.
Дисперсію (середній квадрат відхилення кожної варіанти від її
середнього значення) знайдемо за формулою:
[pic]= 5044,29 тис. грн.
4. Середнє квадратичне відхилення:
[pic]= 71,02 тис. грн.
5. Коефіцієнт варіації розрахуємо за формулою:
V = [pic] = 17.11 %
Розрахований коефіцієнт варіації знаходиться в проміжку 10-25 %, що
свідчить про значну варіацію досліджуваної ознаки.
2.4. Структура доходів
Як вже було сказано вище, найбільш рентабельними є бартерні операції.
Місце таких операцій в структурі валового прибутку підприємства у 1996
та 1999 роках було таким (табл. 2.):
Таблиця 2.
Структура валового прибутку підприємства (по видах діяльності)
|Діяльність |1996 рік |1999 рік |
| |Сума, |Питома |Сума, |Питома |
| |тис. грн. |вага, % |тис. грн. |вага, % |
|Торгівля |146 |57,5 |201 |39,0 |
|Бартерні |97 |38,2 |266 |51,7 |
|операції | | | | |
|Інші види |11 |4,3 |48 |9,32 |
|Усього |254 |100 |515 |100 |
Виконані розрахунки дозволяють зробити висновок про те, що поряд із
збільшенням отриманих доходів як в цілому, так і по окремих видах
діяльності, за період з 1996 по 1999 рік, намітились істотні зміни в
структурі валових доходів підприємства. Зокрема, частка доходів від
бартерних операцій зросла майже у півтора рази.
Ці зміни в структурі валових доходів наочно можна побачити у
приведеному графіку (рис. 2.)
[pic][pic]
Рис. 2. Місце окремих видів діяльності в структурі валового прибутку
2.5. Виявлення впливу розміру обігових коштів підприємства на розмір
валового прибутку
Загальновідомо, що на розмір доходів будь-якого торговельного
підприємства неабияк впливає розмір його обігових коштів, завдяки яким воно
і може здійснювати свою діяльність.
Нижче приведено дані про розмір обігових коштів підприємства за вивчаємий
період:
1995 рік 390,0 тис. грн.
1996 рік 457,2 тис. грн.
1997 рік 654,6 тис. грн.
1998 рік 773,4 тис. грн.
1999 рік 791,3 тис. грн.
Вивчення зв’язків між цими явищами дасть змогу перейти від констатації
факту до пояснення і використання на практиці.
Таблиця 3.
Розрахунок кореляційної залежності рівня валового прибутку від рівня
обігових коштів підприємства
|1996 |0,25 |0,46 |209,03 |64,16 |116,13 |0,25 |
|1997 |0,39 |0,66 |428,50 |153,66 |256,60 |0.37 |
|1998 |0,50 |0,77 |598,15 |249,00 |385,93 |0.43 |
|1999 |0,52 |0,79 |625,16 |265,23 |407,52 |0.45 |
|Всього |1,71 |3,07 |2012,94 |735,53 |1189,19 | |
|В середн.|0,34 |0,61 |402,59 |147,11 |237,84 | |
Методика розрахунку таблиці 3:
На основі даних про розміри прибутку та обігових коштів було отримано
наступну систему рівнянь:
[pic]
Розв’язавши цю систему, маємо:
a0 = - 0.02
a1 = 0.59
Коефіцієнт тісноти зв’язку знайдемо за формулою:
[pic], де
[pic]= 20.06
[pic]=12.12
Таким чином,
[pic]
Отже, в обстежений період роботи підприємства, 97,74 % варіації валового
прибутку пояснюється різними рівнями обігових коштів.
3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
Для збільшення доходів, підприємство планує у 2000 році не виплачувати
дивідендів з прибутку, а направити ці кошти цілком на збільшення оборотних
коштів, тобто, збільшити суму коштів, що йдуть на основну діяльність
підприємства.
Також підприємство сподівається виграти три справи в арбітражному суді
стосовно стягнення заборгованості з деяких боржників на суму понад 200 тис.
грн.
У зв”язку з тим, що у 2000 році підприємство не планує виплачувати
дивіденди, планується збільшити частку бартерних операцій у структурі
доходів з тим, щоб збільшити рентабельність діяльності. Але це буде
зроблено досить обережно, щоб не втратити необхідну ліквідність активів
підприємства і не мати заборгованості (більш ніж поточної) перед
працівниками, бюджетом та деякими іншими кредиторами.
Збільшення доходів підприємством може бути досягнуто також завдяки
розширенню географії діяльності та збільшенню кількості споживачів.
Так, для того, щоб виконати останнє замовлення, що надійшло від
Запорізької атомної станції, підприємству потрібно буде придбати деяке
обладання (насоси) на території Росії.
Придбання цих насосів по бартеру за продукти харчування, одержані в
рахунок за електричну енергію і подальша їх реалізація Запорізькій АЕС
знову в обмін на електричну енергію дасть змогу отримати рентабельність
операції у розмірі приблизно 40% від коштів, що підуть на їх придбання.
Такі ж оборутки на території України давали доход в кращому випадку у 30%.
Збільшення кількості споживачів підвищить кількість та обсяг замовлень,
що дасть змогу більш повно використовувати обігові кошти, та сукупну
прибутковість операцій.
Так, підприємство веде переговори стосовно комплектації таких
підприємств, як Харцизський трубний завод (труби – конкурентоспроможний
товар у Росії), Миколаївський глиноземний завод, Маріупольський
металургійний комбінат, Харківський та Донецький коксохімічні заводи,
Херсонський та Кременчуцький нафтопереробні заводи, Підприємство
придніпровських магістральних нафтопроводів, та ін.
Найбільшу цікавість визивають підприємства, продукція котрих має попит на
російському ринку, так як багато споживачів підприємства мають великий
попит на продукцію російських виробників обладнання.
Якщо ці плани буде реалізовано, підприємство матиме змогу реалізовувати
російське обладнання за ціною на 10-15 відсотків нижче, ніж його
конкуренти, що дасть йому досить велику конкурентну перевагу.
.
ВИСНОВОК
Підводячи підсумок в дослідженні доходів підприємства, потрібно
відмітити, що на основі інформації стосовно розмірів доходів підприємства
та джерел їх отримання можна різними статистичними методами можна визначити
структуру доходів, темпи їх зміни, варіацію, а маючи дані про фактори, що
впливають на рівень доходів, можна дослідити рівень їх впливу.
Використовуючи результати цих досліджень можна впливати на рівень
доходів підприємств в майбутньому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Статистика. Підручник. За ред. А.В, Головача, А.М. Єріної, О.В.
Козирєва. – К.: Вища школа, 1993.
2. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и
политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. - М.: Республика, 1995.
3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
4. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб.
пособие для студентов вузов, обуч. по экон. спец. и направлениям.- 2-е
изд., перераб., доп. — М. ; Минск: ИП "Экоперспектива", 1998.
5. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учеб. для
студентов экон.спец.-4-е изд., доп и перераб.- М.: Финансы и
статистика,1997.
6. Рябушкин Б.Т. «Основы статистики финансов» М.: Финстатинформ. 1997.
7. Теслюк И.Е. Статистика финансов: Учебное пособие. Минск: Высшейш. шк.,
1994.
8. “Общая теория статистики”. Четвертое издание. Под ред. А.А. Спирина,
О.Э. Башиной. Москва, “Финансы и статистика”, 1997 год.
9. В.П. Завгородний. Бухналтерский учет, контроль и аудит в системе
управления предприятием. – К.: Издательство «Ваклер», 1997.
Реферат на тему: Самоубийство, как девиантное поведение
ВОЛГОГРАДСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ
Кафедра социальной педагогики и психологии
ДОКЛАД ПО ДИСЦИПЛИНЕ
ПРОБЛЕМЫ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ
НА ТЕМУ
Самоубийство, как девиантное поведение
Выполнила Андреева В.В.
ФС-961
Проверил Кириллов П.В.
Волгоград 1998
План работы
| | |
| | |
|1. Введение |2 |
|Проблема самоубийства | |
|в философии |4 |
|в медицине |6 |
|в других дисциплинах |8 |
|5. заключение |10 |
|6. литература |11 |
1. введение
Cамоубийство - одна из вечных проблем человечества, поскольку
существует как явление практически столько же, сколько существует на Земле
человек. Самоубийство, как считают исследователи, явление сугубо
антропологическое. Считается, что случаи самоубийств животных, являются
либо поэтическим вымыслом, либо неправильными выводами из поверхностных
наблюдений за жизнью животных. Ни скорпион, вонзающий себе свое ядовитое
жало в спину, если его окружить горящими углями, ни те животные, которые
отказываются от пищи в неволе и погибают, не действуют сознательно, и это -
главное отличие их поведения от поведения человека.
Сознательное самоубийство, составляющее достояние одного лишь
человека, очевидно, не может считаться продуктом новейшей цивилизации.
Известно, что в доисторические времена, когда только-только начинали
образовываться крупные общинно-родовые союзы, самоубийство носило чисто
прагматическую социальную функцию и помогало выживанию рода и племени рода
и племени в целом. Одно из самых первых известных в истории человечества
самоубийств - самоубийства детей и стариков у первобытных племен в голодные
годы.
На протяжении последующей истории человечества менялись и усложнялись
мотивы и способы самоубийства, периоды относительного спокойствия в том или
ином регионе сменялись годами подлинных эпидемий самовольного ухода из
жизни. Рост числа самоубийств мы видим и в настоящее время.
Величайшие умы человечества размышляли над этой проблемой. Сотни
философов, социологов, психологов, врачей изучали проблему самоубийства в
самых различных аспектах.
И рассуждая над этой проблемой, возможно в предложении: самоубийство,
как девиантное поведение, нам в конце придется поставить знак вопроса.
2.Проблема самоубийства в философии
Задолго до возникновения суицидологии как медицинской науки
самоубийство изучалось философами. Начиная с античности до наших дней,
огромное значение придает философия проблеме сознательного прекращения
человеком собственной жизни.
Для философии проблема самоубийства никогда не была второстепенной,
ибо от решения ее во многом зависит ответ на такие важные вопросы, как
смысл жизни, свобода выбора и воли, проявление в целом свободы личности.
Свободен ли человек в своей жизни и свободен ли он также в выборе
своей смерти? Казалось бы, здравый смысл подсказывает, что в руках самого
человека решение вопросов, связанных если уж не со своей жизнью, то со
своей смертью. Мы можем быть недовольны жизнью, жаловаться на нее,
тяготиться ею и даже ненавидеть ее, но нашу смерть у нас никто не может
отобрать. Монтень по этому поводу говорил: “Почему ты жалуешься на этот
мир? Он тебя не удерживает; если ты живешь в муках, причиной тому твое
малодушие: стоит тебе захотеть - и ты умрешь”.
Наиболее подробно вопросы о взаимосвязи самоубийства и свободы воли,
самоубийства и смысла жизни отражены в философских работах А. Шопенгауэра,
В. Соловьева, А. Камю, В. Франкла, З. Фрейда. Так, например, Альбер Камю -
один из представителей школы экзистенциалистов - считал, что “есть лишь
одна по-настоящему серьезная философская проблема - проблема самоубийства.
Решить, стоит или не стоит жизнь того, чтобы ее прожить, - значит ответить
на фундаментальный вопрос философии. Все остальное - имеет ли мир три
измерения, руководствуется ли разум девятью или двенадцатью категориями -
второстепенно”. Датский философ Серен Кьеркегор проблему самоубийства
относил к вершинам жизненной мудрости. Горькой иронией проникнуты его
слова: “Повесься - ты пожалеешь об этом; не повесься - ты и об этом
пожалеешь; в том и другом случае ты пожалеешь об этом. Таково, милостивые
государи, резюме всей жизненной мудрости...”
Итак, самоубийство в философии рассматривается, как чрезвычайно
сложное, комплексное проявление бытия человека во всей его многоплановости.
Самоубийство, если дать ему краткое определение, есть сознательное,
самостоятельное лишение себя жизни. В этих двух основных дефинициях
заключается его коренное отличие от убийства, в котором по понятным
соображениям, отсутствует элемент самостоятельности, и от несчастного
случая, в котором отсутствует элемент сознательности и доминирует
случайность.
Однако, не касаясь спорных вопросов, коих немало в любой науке, можно
констатировать, что в настоящее время принято рассматривать самоубийство в
рамках комплексной проблемы суицидального поведения, которое включает в
себя суицидальные мысли, суицидальные приготовления, суицидальные попытки и
собственно акт суицида.
Многим философия представляется сугубо теоретической наукой,
отвлеченной и в практической жизни малопригодной. Но в кризисные минуты
только она дает человеку совет и опору. В эти минуты оказываются никчемными
и мелкими многие цели, казавшиеся главными в жизни, и выходят на первый
план вопросы, которыми в обычные дни задаваться как-то не принято, - о
смысле жизни, сущности человека, добре и зле... В переломные моменты от
решения этих вопросов, в прямом смысле слова, зависит сама жизнь.
3. В МЕДИЦИНЕ
В медицине самоубийство изучается главным образом в рамках психиатрии
(частью которой является суицидология), медицинской психологии и судебной
медицины.
Психиатрию, собственно, интересует несколько вопросов: является ли
самоубийство результатом психического расстройства или оно возможно у
совершенно здорового в психическом отношении человека, подлежат ли в
соответствии с этим лица, пытающиеся покончить жизнь самоубийством, какому-
либо лечению и каковы должны быть методы и формы профилактики самоубийств?
Мнения, что самоубийство является результатом психического заболевания,
длительное время придерживались сторонники психопатологической концепции,
которая однозначно рассматривала самоубийство как выражение и результат
психического заболевания.
Эскироль однозначно считал, что только в состоянии безумия человек
способен покончить с собой и все самоубийцы - душевнобольные. В дальнейшем
с помощью статистических методов было установлено, что только двадцать пять
- тридцать процентов самоубийц страдали какими-либо психическими
заболеваниями. Выдающиеся русские психиатры С.С. Корсаков, И.А. Сикорский,
Н.И. Баженов, С.А. Суханов, В.Ф. Чиж, Ф.В. Рыбаков и другие в своих работах
также отрицали абсолютное тождество самоубийства и душевного заболевания.
С точки зрения теории, которую можно охарактеризовать как анатомо-
антропологическую, самоубийство есть следствие наследственной анатомической
дегенерации, о чем якобы свидетельствует наличие у самоубийц таких
признаков вырождения, как преждевременное зарастание черепных костей,
вдавлений и неровностей черепа, образование выпуклостей на его основании и
др.
Широкое распространение, в связи с влиянием на медицину, психологию и
культуру в целом идей Зигмунда Фрейда, получила психоаналитическая
концепция, трактующая суицид как следствие нарушения психосексуального
развития личности. По мнению Фрейда и его школы, влечение к самоубийству у
подростков развивается в связи с аутоэротизмом, удовлетворяемым
онанистическими эксцессами, которые рассматриваются в то же время как
унизительный акт, угрожаемый тяжелыми последствиями, и отсюда возникают
ущемленные комплексы и влечение к самоубийству.
В соответствии с современными отечественными концепциями, самоубийство
рассматривается как следствие социально-психологической дезадаптации
личности в условиях переживаемых ею микроконфликтов. Согласно этой теории,
самоубийство представляет собой один из вариантов поведения человека в
экстремальной ситуации. Суицидогенный конфликт и самоубийство могут быть
вызваны реальными причинами (у здоровых лиц), базироваться на определенных
патологических чертах характера или являться результатом психического
заболевания. При субъективном ощущении неразрешимости конфликта обычными
способами, избирается самоубийство.
Что касается остальных случаев, то уместно, видимо, вспомнить
высказывание великого русского психиатра В.Х. Кандинского, который сам
страдал тяжелым психическим заболеванием и который считал, что “душа от
того, что она заболевает, не перестает быть душой”.
4. В ДРУГИХ ОБЛАСТЯХ
С позиций права основным, пожалуй, является вопрос - преступно ли
самоубийство? Иначе говоря - преступник ли человек, лишивший себя жизни?
Только соображение, что самоубийство не является нарушением прав
государства, так как человеческая личность не может быть предметом
собственности, в том числе и государства, так как она свободна по своей
сути, что преступлением называется нарушение чужих прав, а человек не может
находиться в правоотношениях к самому себе и что, наконец, вообще
исполнение наказания возможно только над живыми, привело к повсеместному в
цивилизованных государствах исключению самоубийства из разряда
преступлений.
Социологическая теория самоубийства, предложенная Дюркгеймом,
рассматривает самоубийство в основном как результат разрыва
интерперсональных связей личности, отчуждения индивидуума от той социальной
группы, к которой он принадлежит..
С помощью социологических исследований удалось установить влияние на
общее количество случаев самоубийства таких факторов, как климат, время
года, место проживания, национальность, возраст, пол, вероисповедание,
уровень экономической жизни, политическая ситуация и т.д. Определенные
статистические закономерности установлены в отношении общественно-
профессиональных и социально-экономических факторов.
Что касается религии, то отношение основных конфессий к вопросу
самоубийства выглядит следующим образом. Для буддизма прекращение жизни в
нирване - совершенно особая форма самоубийства, несущая в себе глубокий
философский и религиозный смысл.
Христианство, в этом отношении следуя заветам иудаизма, очень сурово
относится к самоубийству и самоубийцам. Самоубийц не отпевают в церкви, не
хоронят на церковных кладбищах. Однако в христианстве возможны исключения
из этих строгих правил, когда речь идет о людях, защищающих свою честь или
лишивших себя жизни, “защищая святую веру”, тем самым “прославляя имя
божье”.
Ислам отрицает даже саму возможность покушения правоверного
мусульманина на свою жизнь. Верующий мусульманин следует своей судьбе,
предназначенной ему Аллахом, и сама мысль о возможности с помощью
самоубийства как-то избавиться от этих тягот судьбы настолько кощунственна,
что видимо, даже не должна приходить в голову мусульманину.
4.Заключение
Обращая свой взор в глубь веков всегда и повсюду мы сталкиваемся в
истории человечества с феноменом самоубийства. Неудивительно при этом, что
самоубийство всегда вызывало и вызывает интерес, удивление и, как следствие
этого, желание разобраться в корнях и истоках этого явления, свойственного
только человеку.
Интерес к проблеме самоубийства специалистов различных областей,
попытки рассмотреть самоубийство с самых различных точек зрения самым
непосредственным образом готовили почву для последующего становления
суицидологии как самостоятельной науки. Исследовались причины самоубийств,
их статистика, влияние самых различных социальных, демографических,
экономических, политических и других факторов. Имеются даже отдельные
исследования, посвященные письмам самоубийц.
Многие современные авторы подчеркивают, что суицидология - наука
молодая, развивающаяся. Во всем мире интерес к этой проблеме не угасает.
Ежегодно выпускаются специальные суицидологические журналы, проходят
международные симпозиумы, создана международная ассоциация по
предупреждению самоубийств.
Сегодня очевидно, что самоубийство - проблема междисциплинарная и
должна изучаться специалистами самого различного профиля. Врачи, философы,
юристы, социологи, психологи, педагоги изучают эту проблему специфическими
методами своих наук, расширяя наши знания по отдельным ее аспектам.
Несомненно, что синтез научных результатов, их комплексное осмысление
позволит со временем выйти каждой из наук на новый виток своего развития, а
всем вместе продвинуться вперед в изучении человека.
5. ЛИТЕРАТУРА
1. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд, М., 1994
2. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Бунтующий человек, М., 1990
3. Лаврин А. Хроники Харона: энциклопедия смерти, М., 1993
4. Рязанцев С. Танатология (учение о смерти), С-Пб., 1994
5. Трегубов Л., Вагин Ю. Эстетика самоубийства, Пермь, 1993
6. Шопенгауэр А. Смерть и ее отношение к неразрушимости нашего существа //
Избранные произведения, М., 1992
7. Философский словарь, под. ред. И. Т. Фролова, М., 1986
| |
