|
Реферат: Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України (Страхование)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Заочний факультет
Магістерська програма «Державне управління економіки»
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
| |На тему «Проблеми та перспективи розвитку | |
| |страхового ринку України» | |
| | | |
| | | |
| |Студент | |
| | | |
| | | |
| |Науковий керівник | |
| | | |
| |Рецензент | |
| | | |
Робота допущена до захисту рішенням кафедри,
Протокол №…… від "……"……………… 2002року
|Завідувач кафедри |…………………… | |
ЗМІСТ
МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
на тему:
«проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України»
С.
Вступ……………………………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості……………………6
1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості…………………………17
1.3. Аналітичний зріз…………………………………………………………………..23
Розділ 2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток
страхування…………………….31
2.2. Організаційна структура страхового ринку……………………………………..33
2.3. Державне регулювання страхової діяльності…………………………………...38
Розділ 3. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю
на страховому ринку
3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних
країн…………………..44
3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку
України……………….50
3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в
в ринковому середовищі…………………………………………………………57
Висновки………………………………………………………………………………………………64
Список використаної літератури………………………………………………………………66
Вступ
Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому
принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його
значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу
захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і
послуг, а також громадян.
Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової
інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих
товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах
розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує
підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків
різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних
факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми
власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні
потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера
його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому
значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного
підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.
Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою
економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були
змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна,
транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором
різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих
страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.
Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню
страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток
відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із
загальнодержавних бюджетних резервів.
Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи
господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють
об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки
страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості
суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне
економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і
платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін.
повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.
Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у
товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає
страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни
включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська
неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.
Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу
застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків,
втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття,
підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу
до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники
з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю
категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових
створених товариств і т.д.
В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення
їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється
роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики,
яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації
про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на
виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором
працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.
Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують
капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як
правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих
місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко
домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок
довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які
займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.
Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців при
інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у
збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином,
страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і
працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.
Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками,
зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів
юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як
з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих
послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової
справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної
правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".
Метою даної дипломної роботі є освітлення стану і розвитку страхового
ринку в Україні за останні роки, переважно за 1998-2001 роки.
Розділ І. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості
Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави
не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес
демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства,
одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як
страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних
питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили
передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.
За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та
нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок
на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових
послуг.
Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-
продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.
Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл
страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.
Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар,
який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку
виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх
асоціації.
В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон
України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні
особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування
або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином,
потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової
послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується
фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає
страхувальником.
Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:
1. страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом
укладання договорів страхування;
2. так звані “страховики для страховиків” – перестраховики, які беруть на
себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі
організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і
поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;
3. страхові агенти та страхові брокери;
4. різноманітні об’єднання страховиків;
5. Міністерство фінансів України.
1. На початку 2002 року на страховому ринку України діяло 328
страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.
Як видно з таблиці 1 для українського ринку страхування найбільш
прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок
2000 року таких страховиків було 249, а вже через два роки – 275 (ріст
10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою
відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення
товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним
законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому
числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і
фондового ринку.
Таблиця 1. Розподіл
страховиків за формою власності
|Форма власності |Non-lif|% |Life |% |
| |e | | | |
|Акціонерні товариства (закриті і |275 |89,00 |19 |100,00 |
|відкриті) | | | | |
|Товариства з додатковою |31 |10,03 |0 |0,00 |
|відповідальністю | | | | |
|Товариства з повною відповідальністю |1 |0,32 |0 |0,00 |
|Командитні товариства |2 |0,65 |0 |0,00 |
|Усього |309 |100,00 |19 |100,00 |
Акціонерне страхове товариство – це тип компанії, яка створюється і діє зі
статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена
акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і
отримання частини прибутку у формі дивідендів.
У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду
компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу
залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб,
зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при
обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання
прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У
разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата
відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства
самих акціонерів.
Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні
у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це
пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.
По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час
стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і
відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.
По-друге, як уже зазначалося, українське законодавство не передбачає
можливості створення страхової компанії у вигляді ТОВ.
Закрите акціонерне товариство лише формально відрізняється від ТОВ.
До речі, у законодавстві ряду країн компанії, створені на акціонерних
засадах, розглядаються як різновид страховиків з обмеженою
відповідальністю. За своїми зобов’язанями ТОВ відповідає майном, до складу
якого входять внески членів. Відповідальність кожного акціонера також
обмежується лише вартістю акції.
По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати
поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що
може відповідати інтересам засновників.
По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства
істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.
2. Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його
полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому
спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий
безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків,
називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес
передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення
такого страхового портфеля, який би забеспечував стійкість і рентабельність
страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового
випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе
забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками
регулюються договорами, що укладаються між ними.
3. Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні
посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,-
через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про
страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:
Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені
та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності
(укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання
робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за
комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у
встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють
посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі
доручень страхувальника або страховика.
4. Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття
єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні
союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного
господарства.
Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків
передбачені ст.12 Закону України «Про страхування».
В Україні створені наступні об'єднання страховиків:
1. Ліга страхових організацій України
2. Авіаційне страхове бюро
3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України
4. Морське страхове бюро України
5. Українське медичне страхове бюро
Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга
страхових організацій України.
Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як
добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно
робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді
страхувальників України.
Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:
. сприяння розвитку страхового ринку;
. захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є
членами Ліги;
. сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової
діяльності;
. сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової
діяльності;
З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових
організацій України здійснює наступні функції:
. співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення
напрямків вдосконалення страхової діяльності;
. забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними
та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх
справах, що стосуються страхової діяльності;
. створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та
перепідготовки кадрів;
. співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені
та інші матеріали;
. координує діяльність учасників ринку страхових послуг у сфері спільних
інтересів членів Ліги;
. залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться
органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку
страхової діяльності в України;
. здійснює координацію розроблення типових правил страхування.
За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і
користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів
державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій
України.
Авіаційне страхове бюро
|Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено у відповідності до Закону України |
|"Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України постановою |
|Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №561. |
|Основними завданнями АСБ є: |
|координація діяльності національних страховиків у галузі страхування |
|авіаційних ризиків; |
|дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у |
|галузі авіації; |
|організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими |
|організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного |
|транспорту; |
|підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно |
|законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного |
|страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення |
|відповідних видів авіаційного страхування; |
|сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного |
|страхування та форм уніфікованих полісів; |
|видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення |
|кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; |
|На сьогодняшній день членами АСБ є 52 страхові компанії, які працюють на |
|ринку авіаційного страхування України. |
Моторне (транспортне) страхове бюро України
|Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) створено у |
|відповідності до Закону України "Про страхування" і постановою Кабінету |
|Міністрів України від 28 вересня 1996 року №1175. |
|Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро є: |
|гарантування платоспроможності страховиків (страхових організацій) - |
|членів Моторного (транспортного) страхового бюро щодо страхових |
|зобов'язань; |
|укладення за погодженням з Міністерством фінансів угод з уповноваженими |
|організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників |
|транспортних засобів інших держав про взаємне визнання договорів такого |
|страхування, взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та |
|забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам, якщо |
|настання страхового випадку було спричинене власником транспортного |
|засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником |
|транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених |
|угод; |
|управління централізованими страховими резервними фондами; |
|співробітництво з відповідними організаціями інших держав у галузі |
|страхування цивільної відповідальності, координація обов'язкового |
|страхування цивільної відповідальності нерезидентів - власників (водіїв) |
|транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України та резидентів |
|– власників (водіїв) транспортних засобів у разі їх виїзду за межі |
|України; |
|встановлення розмірів страхових платежів за договорами обов'язкового |
|страхування цивільної відповідальності в межах, установлених Кабінетом |
|Міністрів України; |
|виплати компенсацій, передбачених Положенням про Моторне (транспортне) |
|страхове бюро та страхового відшкодування згідно Положення про порядок і |
|умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності |
|власників транспортних засобів. |
| |
| |
|Морське страхове бюро України |
|Бюро створюється страховиками, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення |
|морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних|
|випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління |
|яких прийняв рішення про вступ до Бюро. Бюро створюється зазначеними |
|страховиками шляхом укладення установчого договору. Основні завдання |
|Бюро: |
|координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на |
|морському транспорті; |
|дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у |
|галузі торгівельного мореплавства; |
|організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими |
|організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського |
|транспорту; |
|підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно |
|законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, |
|розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів |
|морського страхування; |
|розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо|
|запобігання страховим випадкам; |
|організація та проведення консультацій з технічних, економічних і |
|юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, |
|визначенням розміру збитків та страхового відшкодування; |
|організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування|
|на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, |
|інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників; |
|видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення |
|кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; |
|представництво інтересів страховиків-членів Бюро у міжнародних |
|об'єднаннях страховиків. |
Українське медичне страхове бюро
| Асоціація "Українське медичне страхове бюро" зареєстрована в органах|
|державної реєстрації 15 березня 1999 р. Членами Асоціації є 28 страхових |
|компаній України та інших юридичних осіб. Страхові компанії - члени |
|Асоціації УМСБ представляють 12 областей України, Автономну Республіку |
|Крим та м. Київ. |
|Основною метою Асоціації є сприяння розвитку відкритого та |
|рівнодоступного для всіх медичного страхового ринку в Україні шляхом |
|впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, в забезпеченні|
|необхідної допомоги страховим компаніям в проведенні медичного |
|страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та |
|страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного|
|страхування. |
|Для досягнення мети Асоціація УМСБ здійснює таку діяльність: |
|представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами |
|України, міжнародними організаціями, тощо; |
|розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його |
|впровадження в Україні; |
|сприяє формуванню розвитої інфраструктури медичного страхового ринку в |
|Україні; |
|аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та |
|охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його удосконалення; |
|вивчає та аналізує стан та перспективи розвитку медичного страхування в |
|Україні та за її межами, пропагандує ідеї медичного страхування серед |
|населення України, сприяє залученню іноземних інвесторів в програми з |
|медичного страхування та охорони здоров'я. |
|Ядерний страховий пул |
|Ядерний страховий пул - це угода між страховиками про прийняття на себе |
|ядерних ризиків. |
|Дата створення Ядерного страхового пулу України -14 листопада 1996 року. |
|Ядерний пул створено на добровільних засадах з метою постійної |
|координації діяльності його учасників в галузі страхування ядерних |
|ризиків; забезпечення їх фінансової стабільності і гарантій страхових |
|виплат; сприяння в реалізації міжнародних договорів, конвенцій і |
|домовленостей в сфері страхування ядерних ризиків, членом яких є Україна.|
| |
|Основні напрямки діяльності ЯСПУ: |
|розробка єдиних для всіх членів Пулу правил страхування, зразків |
|договорів страхування та інших документів; |
|організація перестрахування ядерних ризиків та координація |
|взаєморозрахунків із зарубіжними ядерними пулами по страхових виплатах; |
|організація проведення експертиз по оцінці безпеки ядерних об'єктів і |
|розмірів заподіяної ядерної шкоди; |
|Члени ЯСПУ: |
|АСК "Енергополіс", |
|СК "Алькона", |
|СК "Арма", |
|СК "Оранта-Дніпро" |
|За період з січня 1997 року по серпень 2000 року ЯСПУ була проведена |
|велика організаційна робота. Зокрема, налагоджені міжнародні зв'язки з |
|ядерними страховими пулами інших держав, з якими були досягнуті |
|домовленості щодо їх перестрахувальної підтримки в разі необхідності. З |
|ініціативи членів пулу розроблено механізм переходу відповідальності за |
|ядерну шкоду від держави (оператора) до Страховиків. |
|17 серпня 2000 року Загальні збори членів Ядерного страхового пулу |
|України прийняли рішення про розширення Пулу з метою збільшення |
|фінансових можливостей ЯСПУ та затвердили Положення про членство в |
|Асоціації "Ядерний страховий пул України". Текст Положення був |
|опублікований в газеті "Україна Вusiness" (№ 35 (484) за 2000 рік) та в |
|журналі "Енергобізнес" (№ 43 (166) за 2000 рік). |
|Згідно Положення членами ЯСПУ можуть стати будь-які страховики - |
|резиденти України, які мають досвід роботи в сфері страхування не менше |
|п'яти років; сформований статутний капітал в розмірі, не менше 500 000 |
|євро; ліцензію Державного органу по нагляду за страховою діяльністю на |
|здійснення відповідних видів страхування; визнають Статут, інші установчі|
|і нормативні документи ЯСПУ; сплатили вступний і сплачують членські |
|внески; вчасно перераховують кошти у фонди, сформовані ЯСПУ. |
5. Міністерство фінансів здіснює нагляд за страховою діяльністю з боку
держави, з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодовства
України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання
неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.
1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості
Сучасний характер суспільно-виробничих відносин обумовив створення
об’єктивних передумов розвитку і функціонування ринку страхових послуг в
Україні і сформував відповідний рівень пропозиції та попиту на них. Це перш
за все зміни у відносинах власності і створенні нових форм господарювання,
а також розвитку підприємницької діяльності, конкуренції, відкриття
кордонів для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів. Разом з тим
існують і фактори, які стримують цей процес.
В першу чергу сюди відносяться нестабільність політичного становища і
економічних відносин в суспільстві, наростання інфляційних процесів,
зростання безробіття, економічна криза основних галузей народного
господарства. В цих умовах основні покупці страхових послуг — юридичні і
фізичні особи навіть в умовах настання різних ризикових ситуацій не можуть
від них застрахуватися. До того ж страхування втратило довіру у населення,
як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і особливо
необов’язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та
небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.
Необхідно особливо визначити, що склалося несприятливе соціально-
демографічне становище в державі та існує складна криміногенна ситуація.
Так, з постійного населення за основними віковими групами станом на 1 січня
2000 р. — 50,6 млн. чоловік населення молодше за працездатний вік становить
21,1%, працездатного віку — 56,0 і старшого за працездатний — 22,9%.
Зростає чисельність пенсіонерів і особливо в період 1994-2001років. Якщо на
початок 1994 р. було 13,1 млн. пенсіонерів, в тому числі 9,7 млн. чоловік
за віком та 1,3 млн. чоловік за інвалідністю, то в 2001 р. вже 14,5 млн.
пенсіонерів, з них відповідно 10,6 за віком і 1,9 млн. чоловік за
інвалідністю. В розрахунку на 1000 населення кількість зареєстрованих
шлюбів в 1993 р. становила 9,3 і в 2000 р. — 6,8 чоловік, тобто
зменшується. Кількість зареєстрованих розлучень на 1000 населення в 1993 і
в 2000 рр. становила 3,7 чоловік, тобто залишається на тому ж рівні при
зменшенні кількості шлюбів.
З 1998 р. спостерігається чітка тенденція до переважання кількості
померлого населення над кількістю народженого, що негативно відбивається на
демографічній ситуації і особливо в сільській місцевості (табл. 2).
Таблиця 2. Коефіцієнти народжуваності, смертності і природного
приросту населення (на 1000 населення) (дані Держкомстату України)
|Показники |1998 р. |1999 р. |2000 р. |
|Кількість народжених всього |9,6 |9,1 |8,7 |
|у міських поселеннях |8,8 |8,4 |8,0 |
|у сільській місцевості |11,1 |10,7 |10,3 |
|Кількість померлих всього |15,4 |15,2 |14,9 |
|у міських поселеннях |13,6 |13,3 |12,9 |
|у сільській місцевості |19,1 |19,2 |19,0 |
|Природний приріст населення |-5,8 |-6,1 |-6,2 |
|всього | | | |
|у міських поселеннях |-4,8 |-4,9 |-4,9 |
|у сільській місцевості |-8,0 |-8,5 |-8,7 |
Крім основних причин смертності за віком і хворобами зростає
смертність населення від нещасних випадків, вбивств, випадкових отруєнь,
самогубств. Так, якщо в 1993 р. на 100 тис. населення припадало всього 98,4
чоловіка померлих, то в 2000 р. вже 147,3 чоловіка, в тому числі відповідно
випадкових отруєнь 17,5 і 29,2; самогубств — 20,6 і 29,5; вбивств — 4,9 і
13,0 чоловік.
Зростає рівень безробіття населення. Якщо в 1998 р. кількість
безробітних становила 1,4 млн. чоловік (5,6%), то в 2000 р. вже 2,3 млн.
чоловік (8,9%). При цьому найбільшим рівнем безробіття відзначається
Львівська (12,7%), Закарпатська (12,2%), Кіровоградська (11,5%), Івано-
Франківська (11,4%), Запорізька (11,3%) та Рівненська (11,2%) області. Із
загальної кількості безробітних в 2000 р. (2,3 млн. чоловік) звільнені у
зв’язку з реструктуризацією виробництва та скороченням штатів становили
38,4%, за власним бажанням — 28,4%, непрацевлаштовані після закінчення
навчальних закладів — 17,5%. Як бачимо соціально-економічна ситуація в
державі обумовлює значну кількість різного роду ризиків і створює велике
страхове поле для страховиків перш за все серед населення.
Відносно юридичних осіб різних галузей народного господарства
необхідно наголосити на зменшенні виробництва товарів народного споживання
та виробництва продовольства (табл. 3 і 4).
Таблиця 3. Індекси виробництва товарів народного споживання в
Україні, в % (дані Держкомстату України)
|Види товарів |1993 = 100 |2000 |
| |1998 |1999 |2000 |до 1999 |
|Товари народного |45 |37 |32 |88 |
|споживання | | | | |
|В т.ч. продукти |48 |41 |34 |82 |
|харчування | | | | |
|алкогольні напої |72 |53 |60 |113 |
|Непродовольчі товари|32 |24 |23 |97 |
|З них товари легкої |23 |17 |16 |92 |
|промисловості | | | | |
|Непродовольчі |38 |28 |28 |99 |
|това-ри без товарів | | | | |
|легкої промисловості| | | | |
Таблиця 4. Виробництво продовольчих товарів на душу населення
України,
кг (дані Держкомстату України)
|Продовольчи види |1998 |1996 |1997 |
|М’ясо, включаючи субпродукти 1 категорії |18,6 |14,9 |11,0 |
|(промисловий виробіток) | | | |
|Ковбасні вироби |5,4 |4,2 |4,1 |
|М’ясні напівфабрикати |0,8 |0,5 |0,4 |
|Тваринне масло |4,3 |3,2 |2,3 |
|Жирні сири (включаючи бринзу) |1,4 |1,2 |0,9 |
|Продукція з незбираного молока (у |25,1 |17,9 |13,0 |
|перерахунку на молоко) | | | |
|Маргаринова продукція |2,1 |1,7 |1,7 |
|Цукро-пісок |75,6 |64,5 |40,1 |
|Олія |13,5 |13,8 |10,0 |
|Консерви, умовних банок |28,0 |19,8 |22,4 |
| в т. ч.плодоовочеві |20,1 |12,0 |15,3 |
|Хліб і хлібобулочні вироби |79,8 |67,5 |60,2 |
|Кондитерські вироби |6,1 |5,5 |6,4 |
| в т.ч. цукристі |3,6 |3,5 |4,1 |
|Макаронні вироби |4,3 |3,4 |2,8 |
|Мінеральні води, л |3,2 |2,9 |4,2 |
|Безалкогольні напої, л |7,2 |7,0 |8,4 |
|Сіль (видобуток) |55,6 |55,7 |51,7 |
Дані таблиць 3 і 4 опосередковано свідчать про те, що зниження рівня
виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів
підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами
харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.
Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого,
майнового та інших видів страхування. Наприклад,
тенденція до
зростання кількості правопорушень і посягання на власність громадян (в рік
відбувається до 500 тис. зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання
власників захистити її. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир
(9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування
квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових
ситуацій.
Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист
від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка
супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у
тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на
підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть),
зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів
людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту
в нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах
стати справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов’язання
перед страхувальниками.
Не останню роль в негативному ставленні страхувальників до страхування
відіграє бажання страховиків якомога скоріше зібрати значний капітал за
рахунок підвищення тарифів і не виплат страхового відшкодування. Наприклад,
останнім часом добровільне особисте страхування стає непопулярним серед
населення. Такий стан пояснюється певними причинами:
. інфляція і невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому
страхуванню укладаються на тривалий строк — 3, 5, 10 і більше років. Між
тим інфляція за лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька
разів;
. невигідність роботи з населенням. Компанії віддають перевагу
підприємствам, оскільки можливо заробити швидше і більше коштів без
кропіткої роботи із страхувальниками і особливо з різними категоріями
населення. Справа ще й і в тому, що особисте страхування відзначається
складністю організації і вимагає численних статистичних розрахунків для
правильного ведення тарифної політики.
Статистика свідчить, що в останній час кількість людей, які щорічно
гинуть в дорожно-транспортних пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих
сумах при цьому обчислюються і матеріальні збитки. Разом з тим цей вид
страхування вигідний не тільки потерпілим, а й страховикам. По-перше,
потерпілі отримують надійну гарантію відшкодування певної частини збитків і
позбавляються від різної бюрократичної тяганини, без якої не обходиться
жодна судова процедура. Для них важливо також і те, що система передбачає
функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).
Мета Моторного бюро — координація діяльності його членів в області
страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за
збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її
межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з
уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності
власників транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії)
можуть входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів.Для
забезпечення виконання зобов’язань страховими організаціями-членами МТСБУ
перед страхувальниками і потерпілими в ДТП при Моторному бюро створені
централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд
захисту потерпілих. В 2001 р. до складу Моторного бюро входило 75 страхових
компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта», АСТ «Терен», АТ УСК
«Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК «Скіф», САТ
«Фантотум», УАСК-«АСКА», ЗАТ СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ
«УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест»,АСК «Карпати».
Для страховиків досить ефективно спрацьовує ідея транспортного
страхування: страхові платежі набагато менше тих сум, які страховик повинен
був би виплатити потерпілому, якби не було цієї системи страхування.
З розвитком економічних реформ транспортне страхування вантажів стає
одним з динамічних елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити,
що даний напрям страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби
імпортно-експортних операцій, тоді як більше половини вантажів, які
перевозяться в межах України, власниками вантажів не страхуються. Крім
того, щоб мінімізувати ризик, страховики пропонують широкий спектр
додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі,
установка за свій рахунок протиугінних пристроїв та надійних замків тощо).
В 2001 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 177 компанії.
Розвиток банківської системи і розширення сфери послуг клієнтам
обумовили і появу клієнтів, бажаючих страхувати кредити і депозити та
відповідно появу спеціалізованих страхових компаній по цих напрямах
страхування. В 2001 р. страхуванням кредитів займалося 66 компаній, а
страхуванням фінансових ризиків — 166 компанії. В різноманітності проблем,
які хвилюють сьогодні населення, є страхування здоров’я на випадок хвороби.
В 2001р. цим видом страхування займалася 204 страхових компаній.
Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і
підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових
компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у
страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих
фінансових результатів. Крім того, конкуренція передбачає наявність на
ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Свобода
вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх фінансових можливостей
можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний
для них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати.
Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які
види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-
якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для
розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення
страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє
можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.
1.3. Аналітичний зріз
З переходом народного господарства до ринкових відносин розпочався
новий етап в розвитку страхового ринку, оскільки по суті була ліквідована
державна монополія на проведення страхування. Практика підтвердила, що
монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія не сприяє
орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси,
задоволення яких стає першочерговим завданням, приводить до бюрократизації
страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж
підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації
страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що
Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування
орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об’єкти страхування
були обмежені: домашнє майно, життя, здоров’я, будівлі, транспортні засоби.
При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.
З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові
організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними
видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків,
біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового
страхування.
Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і
те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов’язання по захисту
інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і
викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові
страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на
страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і
довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного
із своїми попередниками.
Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність
створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як
правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був
перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі
компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали
створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка
чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в
1990р.( 7, 1991р. (28, 1994р. — 616, 1995р. (655, 1996р. ( 700, 1997р. —
241, 1998р. — 233, 1999р. — 254, 2000р. ( 283, і на початок 2001р.( 328
компаній.
Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає
загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового
ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не
означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції
страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості
страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і
конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості
як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять.
Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 р. до 233
проти приблизно 700 різних страхових товариств і організацій, які
функціонували з початкового періоду становлення страхового ринку. При цьому
були й інші об’єктивні і суб’єктивні причини і особливо загальна економічна
і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного
господарства, невиплати заробітної плати і зубожіння населення та втрата
довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, в
тому числі і до розвитку страхування, як однієї з дієвих форм соціального
захисту населення. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним
запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування»
(Постанова Верховної Ради України № 85/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що
також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними
Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових
організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та
пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних
типів.
Кінець 90-х років характеризувався збільшенням валових показників
страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по
видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому
(національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку
(табл.5).
Таблиця 5. Динаміка розвитку страхового ринку України
|Страхова премія на |232 |373 |454 |1692 |3387 |4583 |8122 |9239 |
|одного страховика | | | | | | | | |
|Страхові виплати |95414|14427|14731|12918|17784|360919|407000|424205|
| | |2 |1 |2 |5 | | | |
|Страхова виплата на |155 |220 |210 |535 |763 |1421 |1547 |1293 |
|одного страховика | | | | | | | | |
|Рівень виплат, % |66 |59 |46 |32 |23 |31 |19 |14 |
|Сформовані страхові |49339|65216|92681|15983|44769|537041|959000|118515|
|резерви | | | |8 |2 | | |6 |
|Передано в |- |38295|55450|63060|23853|451169|918000|142942|
|перестрахування | | | | |1 | | |7 |
|Обсяг сплачених |- |22573|64210|11865|15059|327872|51100 |103687|
|страхових фондів | | | |6 |5 | | |7 |
|Кількість |616 |655 |700 |241 |233 |254 |263 |328 |
|страховиків | | | | | | | | |
Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в
умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння
виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався
досить високими темпами (таблиця 6).
Таблиця 6. Темпи росту страхування в Україні
|Показники по роках |Темп росту, % |
|Страхова премія на одного |159 |122 |373 |200 |135 |177 |114 |
|страховика | | | | | | | |
|Страхові виплати |151 |102 |88 |138 |203 |113 |104 |
|Страхова виплата за одного |142 |95 |255 |142 |186 |109 |84 |
|страховика | | | | | | | |
|Сформовані страхові резерви|132 |142 |172 |280 |120 |178 |125 |
|Передано в перестрахування |- |145 |114 |378 |189 |203 |150 |
|Обсяг сплачених статутних |- |284 |185 |127 |218 |56 |205 |
|фондів | | | | | | | |
|Кількість страховиків |106 |107 |34 |96 |109 |103 |125 |
Намітився ряд тенденцій, серед яких:
. темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту
страхових виплат;
. поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;
. намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що
свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери,
що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності
збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.
Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалася
удосконаленням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості
страхувальників, упровадженням нових видів страхування і підвищенням
надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло своє
підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-
правових актів і внесенні змін у діючі. Уперше на більш тривалий термін
постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року № 98
затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001(2004
року, що визначила основні напрямки розвитку страхового ринку і заходу щодо
створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових
послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального
захисту населення. Найважливішим етапом розвитку страхування стало
прийняття в 2001 році Законів України «Про страхування» і «Про фінансові
послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».
За експертними оцінками, сьогодні в Україні застраховано лише 10%
ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка
страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг
складає лише 0,05% - при тім, що в Україні проживає 7% населення Європи.
Незважаючи на номінальне зростання обсягів страхових платежів, частка
страхового ринку в 2001 році склала лише 1,5% ВВП. При цьому для розвитих
країн аналогічний показник складає 8-12%.
Таблиця 7.Частка страхування у ВВП
|Рівень інфляції, % |501,1|281,7|139,7|110,1|117,7|116,9|125,8|106,1|
|Дисконтна ставка НБУ,%|252 |105 |40 |35 |60 |45 |27 |12,5 |
|Курс дол. США/ грн. |1,04 |1,794|1,893|1,899|3,427|5,218|5,434|5,298|
| | | | | | |9 |5 |5 |
В останні роки страховий ринок по темпах розвитку випереджає інші
сектори економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному
задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників:
тих, хто хоче захистити свої засоби від ризиків, і тих, хто боре з
непомірним податковим тягарем. При цьому попит на страхування як інструмент
податкової оптимізації з кожним роком удосконалюється і залучає нових
клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками складає 25-
40% від загальних показників. Особливо висока частка "псевдострахування" у
добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна
юридичних осіб відносяться на валові витрати, а розміри страхових тарифів
за згодою сторін договору страхування застосовуються, як правило, з
підвищувальним коефіцієнтом від 1 до 5 до базового. Непрямим підтвердженням
цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2001 році страхових
платежів по майновому страхуванню зросли до 50,25% (у 2000 році до
106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизилися і склали відповідно
20,19% і 3,31%. Як не дивно, рівень виплат по обов'язковому недержавному
страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2001 році
зафіксований навіть вище середньоринкового. Аналізуючи даної таблиці 8,
можна зробити висновок, що реальне страхування стало утрачати свої позиції
починаючи з 1998 року.
Таблиця 8. Рівень страхових
виплат
|Рік |Усього |Види страхування |
| | |Добровільне страхування |Обов'язкове |
|1997 |31,6 |25,2 |34,0 |54,3 |112,4 |1,0 |92,5 |
|1998 |22,5 |16,0 |25,5 |64,8 |102,3 |2,5 |98,2 |
|1999 |31,0 |26,6 |14,14 |125,1 |92,1 |5,8 |101,2 |
|2000 |19,1 |12,5 |14,3 |17,5 |91,1 |10,5 |94,1 |
|2001 |14,0 |6,6 |18,8 |57,9 |30,6 |15,3 |93,3 |
Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2001
рік, склала 424 млн. грн. У порівнянні із 2000 роком обсяги вказаного
показника зросли лише на 17 млн. грн. (у 1,04 раза). Обсяг виплачених
безпосередньо страхувальникам страхових сум/відшкодувань за 2001 рік склав
402,2 млн. грн., в тому числі страхувальникам-громадянам 210,3 млн. грн.
Структура страхових виплат за 2001р. [pic]
Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих за 2001 рік,
склала 3 031 млн. грн. У порівнянні з 2000 роком обсяги вказаного
показника зросли на 895 млн.грн. (у 1,4 раза). Сума страхових премій,
отриманих безпосередньо від страхувальників, за 2001 рік склала 2 510,9
млн.грн., в тому числі від страхувальників-громадян - 317,6 млн.грн.
Структура страхових премій за 2001 рік
[pic]
Загальний обсяг статутних фондів страховиків за станом на
31.12.2001р. склав 1036,8 млн. грн. і в порівнянні з аналогічним показником
за станом на 31.12.2000р. зріс на 525,8 млн. грн. (у 2 рази). Власний
капітал страховиків за станом на 31.12.2001р. склав 1924 млн. грн.
Розмір сформированих страхових резервів на початок 2001р. досяг
1184,2 млн. грн., що на 225,2 млн. грн. більше аналогічні показники на
початок 2001р. (у 1,2 рази).
Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні
тенденції, серед яких можна виділити такі:
. темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових
виплат;
. має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року
по відношенню до зібраних за рік платежів;
. намітилася тенденція до збільшення сплаченних статутних фондів.
Розділ ІІ. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування
Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється
трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події,
надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому
відношенні та об’єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків
вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.
Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо
суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування
матеріальних втрат. Звідси виникає об’єктивна необхідність обособлення для
цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування
страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових
засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і
надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій.
Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового
національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового
фонду, в яких суб’єктами власності на його ресурси виступають держава,
окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).
Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність
особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу
формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду,
призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація,
надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з
одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту
людей, а з іншого боку — як вид діяльності, що приносить прибуток.
Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших
економічних категорій:
. наявність двох сторін: страховика і страхувальника;
. цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на
покриття втрат в завчасно обумовлених випадках;
. замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування;
. часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів;
. еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони
призначені для виплат спільноти страхувальників.
Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які
обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує такі
основні функції:
1. ризикова, так як страхування пов’язане з ризиковим характером
виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл
грошової форми власності серед учасників страхування у зв’язку з
наслідками випадкових страхових подій;
2. попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин
пов’язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню
страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить
від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання
страхової події;
3. заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом
накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до
закінчення строку страхування.
Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна
категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація
ризику, вартість (оцінка) об’єкта страхування, страхова подія, страхова
сума, страховий внесок, стр | |
