GeoSELECT.ru



Технология / Реферат: Метрология, стандартизация, сертификация (Технология)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Метрология, стандартизация, сертификация (Технология)



МОСКОВСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ
ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ



Кафедра "общественное питание"



Контрольная работа

по метрология, стандартизации и сертификации



Выполнил:

Студент группы Тх-0,11

Асадов Андрей
Борисович

Шифр: 5687

Проверила:
старший преподаватель
Мартьянова Татьяна Ивановна



г. Набережные Челны.
2002г

План

> Содержание соглашения о проведении согласованной политики в области
стандартизации, метрологии и сертификации.

> Аккредитация лаборатории на техническую компетенцию и независимость,
их оснащенность.

> Рыночные отношения и проблема качества. Качество как средство
конкурентной борьбы и фактор успешной коммерческой деятельности.

> Использованная литература.



Содержание соглашения о проведении согласованной политики в области
стандартизации, метрологии и сертификации

В 1991г. национальные организации по метрологии стран, входящих ранее
в СЭВ, подписали Меморандум о сотрудничестве в области метрологии, в
результате чего была создана организация, объединяющая страны Центральной и
Восточной Европы – КООМЕТ. В ее работе используется опыт и важнейшие
документы по метрологии СЭВ.
Между государствами – членами СНГ подписано Межправительственное
соглашение о проведении согласованной политики в области стандартизации,
метрологии и сертификации. В соответствии с этим документом сохраняется
единство измерений на основе положений, принятых до развала Союза, на
основе использования единых эталонов (большинство их находиться в России),
стандартных справочных данных, стандартных образцов состава и свойств
веществ и материалов. Соглашение содержит положение о взаимном признании
результатов испытаний средств измерений и их поверки.
Большое значение вопросам стандартизации, сертификации и качеству продукции
придается и в рамках СНГ.
13 марта 1992 г. в Москве состоялось заседание Совета глав правительств
СНГ. В повестке дня стоял вопрос о согласовании политики в области
стандартизации, метрологии и сертификации, политики, призванной сохранить
техническое единство в производстве и торговле на территории стран-членов
СНГ.
Впоследствии был организован Межгосударственный Совет по метрологии и
сертификации (МГС), который был в дальнейшем переименован в Евроазиатский
межгосударственный совет по стандартизации, метрологии и сертификации
(EASC).
Страны, обладая полной самостоятельностью в вопросах формирования и
реализации систем стандартизации, метрологии, сертификации и организации
работ в этой области
• используют основные положения действующих систем стандартизации и
метрологии, и развивают их применительно к рыночной экономике, гармонизируя
с международными нормами и правилами;
• признают действующие стандарты «ГОСТ» в качестве межгосударственных;
• сохраняют аббревиатуру «ГОСТ» за вновь вводимыми межгосударственными
стандартами, предусматривая гармонизацию их требований с международными,
региональными и передовыми национальными стандартами;
• осуществляют работы по сертификации на основе общих организационно-
методических положений через создаваемые правительствами национальные
органы по сертификации;
• согласованно решают правовые, экономические и организационные вопросы
стандартизации, метрологии и сертификации, в том числе на основе
двусторонних или многосторонних договоров, программ и технических проектов.

Стороны будут проводить согласованную политику по следующим направлениям в
области стандартизации, метрологии и сертификации:
• принятие общих правил проведения работ по стандартизации, метрологии и
сертификации, представляющих межгосударственный интерес;
• установление единых обязательных требований к продукции и услугам,
обеспечивающих их безопасность для жизни и здоровья человека, охрану
окружающей среды, совместимость и взаимозаменяемость, а также единые методы
испытаний;
• стандартизация общетехнических требований, представляющих
межгосударственный интерес;
• организация ведения и развития классификаторов технико-экономической
информации и систем кодирования;
• введение и развитие эталонной базы и системы передачи размеров единиц
физических величин;
• формирование, хранение и ведение фонда межгосударственных стандартов,
международных, региональных и национальных стандартов других стран и
обеспечение участников Соглашения этими стандартами;
• ведение и хранение действующих отраслевых стандартов на важнейшие
группы продукции, представляющие межгосударственный интерес;
• взаимное признание результатов государственных испытаний,
метрологической аттестации, поверки и калибровки средств измерений;
• взаимное признание аккредитованных испытательных, поверочных,
калибровочных и измерительных лабораторий (центров), органов сертификации,
сертификатов на продукцию и систем обеспечения качества;
• издание, переиздание, тиражирование и распространение
межгосударственных стандартов, международных и региональных стандартов,
других нормативных документов по стандартизации, метрологии и сертификации,
представляющих межгосударственный интерес;
• координация программы подготовки и повышения квалификации кадров в
области стандартизации, метрологии и сертификации;
• международное сотрудничество в области стандартизации, метрологии,
сертификации и качества.
В Соглашении предусматривается также, что стороны будут осуществлять:
финансирование общих программ и технических проектов в области
стандартизации, метрологии и сертификации целевым направлением средств;
финансирование собственной части работ по реализации основных направлений
согласованной политики в указанных областях.
Каждая сторона Соглашения имеет право свободного выхода из состава его
участников при условии письменного уведомления не менее чем за 12 месяцев.
В то же время Соглашение открыто для присоединения Правительств других
стран, признающих его положения.
Это Соглашение имеет чрезвычайно важное значение для каждого государства
СНГ, тем более, если учесть, что 19 западноевропейских стран образовали
Европейский Союз (ЕС) и создают единые нормативные документы на продукцию и
услуги - Евронормы (EN).
Межгосударственный Совет осуществляет координацию и вырабатывает решения по
проведению согласованной политики в области стандартизации, метрологии и
сертификации. Совет состоит из полномочных представителей государств -
участников Соглашения. Представителями в Совете являются руководители
национальных органов по стандартизации, метрологии и сертификации различных
государств.
Совет выполняет следующие основные функции:
• выработка и согласование приоритетных направлений и форм совместной
деятельности межгосударственного сотрудничества в области стандартизации,
метрологии и сертификации;
• рассмотрение и принятие основных направлений научных исследований,
научно-технических программ, планов и проектов, представление на
утверждение правительствам государств-участников, а при наличии полномочий
- утверждение документов, предусмотренных Соглашением;
• принятие решений о межгосударственных стандартах, выработка и принятие
правил и процедур проведения совместных работ в данной области;
• рассмотрение и согласование смет затрат для выполнения целевых программ
и технических проектов по стандартизации, метрологии и сертификации с
выработкой предложений по источникам их финансирования;
• принятие решений о формировании технического секретариата Совета
и временных научно-технических комиссий, утверждение. планов их работ,
сметы расходов и другие функции. Принятые Советом решения являются
обязательными для национальных органов по стандартизации, метрологии и
сертификации, которые издают постановления об их введении на территории
государств.



Аккредитация лаборатории на техническую компетенцию и независимость, их
оснащенность
Госстандарт России в пределах его компетенции выполняет функции органа по
аккредитации, а также разрабатывает общие процедуры по аккредитации, общие
требования к объектам аккредитации и экспертам, а также к необходимым
документам; взаимодействует с международными организациями по аккредитации.
Совет по аккредитации рассматривает и решает вопросы по следующим
основным направлениям:
• установлению принципов единой технической политики в области
аккредитации;
• исследованию новых технологий в этой области;
• координации деятельности органов по аккредитации;
• экономическим проблемам;
• международному сотрудничеству;
• периодическому подведению итогов работ по аккредитации;
• ведению реестра аккредитованных объектов и экспертов по аккредитации.
Аккредитация, как и сертификация, проводится в законодательно
регулируемой и нерегулируемой областях.
Аккредитация органов по сертификации и испытательных лабораторий,
работающих в системах обязательной сертификации, относится к регулируемой
законом области. Это связано с обеспечением требований законодательства по
безопасности товаров и услуг и их влиянию на окружающую среду. Аккредитация
в нерегулируемой области координирует деятельность органов по сертификации
и испытательных лабораторий в системах добровольной сертификации.
Орган по аккредитации управляет системой аккредитации и проводит
соответствующую процедуру. Основные требования к нему устанавливает в РФ
ГОСТ Р 51000.2-95, разработанный с учетом общеевропейского стандарта ЕК
45003.
Организация, претендующая на право стать органом по аккредитации, должна
иметь: определенный юридический статус; финансовую стабильность;
организационную структуру, соответствующую обеспечению компетентности,
беспристрастность и независимость при аккредитациях; площади и
оборудование; квалифицированный персонал; необходимые нормативные документы
на критерии и процессы аккредитации; систему обеспечения качества
аккредитации.
В настоящее время аккредитацию испытательных лабораторий и органов по
сертификации в РФ осуществляют подразделения Госстандарта в обязательной
области и центральные органы систем сертификации в добровольной области. В
связи с тенденцией разделения сертификации и аккредитации и созданием
Российской системы аккредитации функции органов по аккредитации постепенно
переходят к другим структурам.
• Управляющий совет состоит из представителей заинтересованных в работе
органа министерств, ведомств, профсоюзных объединений, предприятий и других
структур. Он координирует деятельность органа в обозначенной области.
• Наблюдательный совет состоит из учредителей органа по аккредитации; его
задачей является общий контроль за работой органа. Он не должен ставить
перед исполнительным руководством органа задачи, способные подорвать
доверие к нему, например увеличение прибыли за счет проведения большего
числа аккредитаций.
• Исполнительная дирекция органа, в состав которой входят руководитель,
штат экспертов-аудиторов по аккредитации, секретариат и бухгалтерия,
осуществляет всю текущую работу по организации и проведению процессов
аккредитации.
• Ответственным за систему обеспечения качества в органе по аккредитации
может быть работник органа или человек, привлеченный со стороны, обладающий
соответствующей квалификацией и опытом.
• Апелляционная комиссия рассматривает жалобы по вопросам аккредитации со
стороны заявителей.
• Комиссия по аккредитации утверждает отчеты эксперте

по проведению аккредитации и принимает решение о выдаче аттестата
аккредитации или отказе в этом.
• Секторные комитеты по направлениям аккредитации состоят из специалистов
различных организаций по отдельным проблемам и специалистов, привлекаемых
органом по аккредитации для помощи в разработке правил и процедур
аккредитации.
Согласно требованиям, орган по аккредитации должен:
• иметь руководителя по аккредитации лабораторий, несущего всю полноту
ответственности за свою работу перед организацией, органом или правлением,
которым он подотчетен; располагать штатным персоналом, соответствующим тому
виду, области и объему работ, которая выполняется под руководством главного
администратора;
• иметь организационную структуру, которая обеспечивает независимость его
штатного персонала от воздействия со стороны кругов, имеющих финансовую
заинтересованность в результатах аккредитации, и гарантирует, что
указанный персонал не будет подвергаться незаконному давлению или другому
воздействию, оказывающему влияние на его суждения или результаты
выполненной работы;
• располагать соответствующими соглашениями, обеспечивающими привлечение
независимых экспертов в качестве технических консультантов.
Как правило, в штате органа по аккредитации кроме руководителя работают 1
— 2 эксперта (один из них отвечает за систему обеспечения качества органа),
бухгалтер и секретарь. На период аккредитации, если необходимо,
привлекаются внешние эксперты.
Орган по аккредитации должен располагать документацией, которая условно
делится на три группы:
1) общая документация по правилам аккредитации;
2) внутренняя документация органа по процедурам аккредитации;
3) информационные сведения об органе и его деятельности.
Орган по аккредитации должен иметь систему обеспечения качества
применительно к виду, области и объему выполняемой им работы. Документы
включаются в Руководство по качеству, которое должно быть доступно для
использования персоналом органа по аккредитации. Орган по аккредитации
должен назначить сотрудника, ответственного за руководство по качеству и
его актуализацию и непосредственно подчиняющегося высшему исполнительному
руководству органа. Руководство по обеспечению качества должно содержать
следующие разделы:
• направление политики в области обеспечения качества;
• организационную структуру органа по аккредитации;
• задачи и функциональные обязанности, связанные с обеспечением качества
(доведенные до каждого сотрудника с учетом пределов его служебных
полномочий);
• общие процедуры обеспечения качества;
• процедуры обеспечения качества, относящиеся к каждому этапу
аккредитации;
• организацию обратной связи и проведение корректирующих мероприятий при
возникновении расхождений;
• процедуру рассмотрения апелляций, претензий и спорных
вопросов.
Система обеспечения качества должна регулярно проверяться непосредственно
руководством органа по аккредитации или от его имени с целью обеспечения
эффективности ее деятельности и принимаемых мер корректирующего характера.
Результаты такой проверки необходимо регистрировать вместе с подробными
описаниями каждого корректирующего воздействия.
Весь процесс аккредитации проходит в четыре этапа. Рекомендации по
аккредитации Р 50.4.001-96 предусматривают пять этапов, содержание которых
полностью совпадает с рассматриваемым вариантом. Каждый этап состоит из
стандартных процедур (рис.1.19).
Этап подачи заявки включает следующие процессы:
а) запрос испытательной лаборатории или органа по сертификации о
возможности аккредитации в данном органе, о требованиях и правилах ее
проведения. Орган по аккредитации направляет заявителю необходимые
информационные материалы;
б) предварительное обсуждение вопросов аккредитации между органом и
заявителем после ознакомления с информационными материалами;
[pic]
в) заявку на аккредитацию по специальной форме, где заявитель указывает
область аккредитации (виды продукции и услуг, сертификация которых
планируется, или виды испытаний), обязательства по проведению процедуры
аккредитации и ее оплаты независимо от результата.;
г) регистрацию заявки в органе по аккредитации;
д) анализ полноты данных заявки и приложений к ней, которые содержат
данные о юридическом статусе испытательной лаборатории или органа по
сертификации, оснащенности производственными площадями, оборудованием,
кадрами и нормативной документацией, а также заполненную анкету-вопросник о
готовности к аккредитации и руководство по обеспечению качества;
е) заключение договора между органом по аккредитации и заявителем, в
котором оговариваются права и обязанности обеих сторон.

Этап проведения экспертизы состоит из
следующих процессов:
а) назначения экспертов для аккредитации
по согласованию с заявителем. В качестве
руководителя экспертизы выступает обычно
штатный эксперт органа (системный эксперт),
а в качестве технических консультантов —
эксперты из числа привлекаемых на основании
субподряда;
б) распределения обязанностей при
аккредитации между членами экспертной
комиссии, которое проводит главный эксперт;
заявочных документов экспертами по
специальным вопросам
в) анализа органе по аккредитации
г) проведения экспертизы непосредственно в испытательной лаборатории или
органе по сертификации по общим и специальным

критериям;
д) составления отчета по экспертизе членами экспертной комиссии.
Этап решения по аккредитации включает следующие операции:
а) проверку результатов экспертизы по отчету экспертной комиссии.
Утверждение или отклонение решения экспертной комиссии проводит комиссия по
аккредитации, в состав которой входят руководитель органа и члены секторных
комитетов;
б) оформление аттестата аккредитации при положительном решении. Срок
действия аттестата, в котором указывается область сертификации или
испытаний, максимально составляет 5;
в) занесение в реестр аккредитованных органов по сертификации или
испытательных лабораторий.
Этап инспекционного контроля заключается в том, что орган по аккредитации
следит за выполнением требований аккредитации в течение срока действия
аттестата. Он проводится ежегодно и оплачивается заявителем на основании
договора.
Таким образом, аккредитация способствует обеспечению качества сертификации
и доверию к ее результатам и методам.



Рыночные отношения и проблема качества. Качество как средство
конкурентной борьбы и фактор успешной коммерческой деятельности
Качество продукции – понятие довольно емкое и широкое. Общеизвестно,
что технический уровень и качество продукции формируются ("закладываются")
при ее разработке, обеспечиваются в процессе производства и поддерживаются
в ходе эксплуатации и ремонта. Однако на последнем этапе они снижаются по
разным причинам, в том числе по мере морального старения.
Специалисты различают технический, экономический и философский аспекты
качества. Рассматривая в нашем случае техническую сущность понятия
"качество", следует представлять, что продукция имеет ряд свойств,
описываемых (устанавливаемых в технической документации) с помощью
значительного количества технических характеристик (показателей качества).
Выбор состава таких характеристик (параметров) обеспечивает полноту понятия
"качество", которая в значительной мере зависит от объективности и
квалификации разработчиков продукции.
Под воздействием интенсивного развития рыночных отношений в мировой
экономике на смену задаче строгого соответствия стандартам производителя
приходит новая: обеспечение соответствия реальным потребностям потребителя,
который желает и должен получить возможность свободного выбора из множества
аналогичных товаров тех, что наиболее пригодны с точки зрения их
использования. К обеспечению соответствия стандартам добавляется
необходимость обеспечения соответствия использования продукции. Решение
этой задачи потребовало изменения технологии контроля качества товаров.
Технический контроль начинает превращаться в специализированный вид
деятельности, направленный на регулирование качества, анализ причин
дефектов, выработку мер по их устранению и проведение мер профилактического
характера. На смену средствам технического контроля приходят средства
технического управления качеством продукции.
В 70-е гг. конкурентная борьба производителей за рынки сбыта выдвигает
как одну из основных целей производства продукции обеспечение соответствия
стоимости, т.е. сочетание высокого качества продукции и низкой стоимости.
Достижение этой цели потребовало, в дополнение к используемым средствам
технического управления качеством, развития и совершенствования элементов
организационного управления качеством. На базе объединения технического и
организационного управления родилась концепция комплексного управления
качеством продукции.
Внедрение комплексного управления качеством продукции означало
завершение перехода от важности "внутреннего контроля качества" к важности
"внутреннего строительства качества". Этот переход привел в 70-х гг.
ведущие предприятия многих стран к новому уровню качества их продукции,
основанному на обеспечении соответствия ее стандартам, использованию и
стоимости.
В 80-х гг. в результате дальнейшего обострения конкурентной борьбы
происходит очередная переориентация целей в области обеспечения качества
продукции. Высокий уровень индустриального развития большинства стран
позволял не только быстро копировать технологию производства и обеспечение
этих соответствий, но и иметь в ряде случаев более низкие издержки (на
рабочую силу, на землю и т.п.). В этой связи стратегической целью
становиться соответствие скрытым требованиям потребителей, что побудило
производителей к созданию так называемых "новаторских товаров", т.е. тех,
которые удовлетворяли бы желания потребителей до того, как эти желания у
них появятся.
Для достижения новых целей в области обеспечения качества и под мощным
воздействием японского опыта с середины 80-х гг. в мировой практике стал
формироваться новый подход, характерный и для настоящего времени,
получивший название "всеобщее управление качеством".
Чтобы продукция стала конкурентоспособной, она должна выполнять свои
функции лучше, чем аналогичная, обладать большей надежностью или иметь
другие свойства, существенные для потребителя, чем та, что предлагается
другими производителями.
Однако конкурентоспособной может оказаться также продукция равного
качества и даже несколько уступающая конкурирующей, поскольку к числу
условий, интересующих потребителя относятся также его привычка к
определенной продукции, марке, фирме, какой-либо особенной черте продукции,
семейная традиция или другие подобные факторы. На конкурентоспособность
продукции в последние годы все большее влияние оказывает возможность
изготовителя поставить потребителю ее раньше своих конкурентов и обеспечить
лучшее обслуживание, лучший сервис.
Продукция может оказаться конкурентоспособной и случайно. Такая
ситуация случается при определенных экономических и организационных
условиях: наиболее часто при малом бизнесе и реже – при среднем. Крупные
производственные компании уже давно не рассчитывают на случайную
конкурентоспособность своей продукции. Они тщательно изучают рынок, желания
и возможности потребителей, проводя маркетинговые исследования.
Если производителю повезло и его продукция волею случая оказалась
конкурентоспособной, то ему нужно, во-первых, выяснить возможно точно
причины, обусловившие этой случай, а во-вторых, успеть принять меры по
сохранению своего выигрышного положения.



Использованная литература

1. "Стандартизация и управление качеством продукции", учебник для
вузов/ В.А. Швандар, В.П. Панов, Е.М. Купряков и др. – М.:
ЮНИТИ – ДАНА, 2000.

2. "Метрология, стандартизация и технические средства измерений",
Тартовский Д.Ф., Ястребов А.С., - М.: Высш. Шк., 2001.

3. "Товароведение продовольственных товаров", Кругляков Г.Н.,
Круглякова Г.В., - Ростов н/Д: издательский центр "Март",
1999.

4. "Сертификация: учебное пособие для студентов вузов", М.:
ЛОГОС, 2000





Реферат на тему: Механўзми двигуна (Детали двигателя)



Реферат
з автосправи
на тему:

“Механізми двигуна”



Виконав :
Учень 10-А класу
Середньої школи № 96
Коркуна Дмитро



Львів 1999


1.Кривошипно-шатунний механізм



Кривошипно-шатунний механізм призначений для стискання газів, що
утворюються в циліндрах під час згоряння робочої суміші газів і
перетворення прямолінійного зворотно-поступального руху поршня в
обертальний рух колінчастого вала.

Кривошипно-шатунний механізм складається з нерухомих деталей та рухомих
деталей: блока циліндрів, головки блока циліндрів і піддона картера,
поршнів, поршневих кілець, поршневих пальців шатунів, колінчастого вала і
маховика.
Блок циліндрів – це основна двигуна. Всередині блока і на ньому
знаходяться деталі, механізми і прилади двигуна. Блоки автомобільних
двигунів найчастіше мають 4,6 і 8 циліндрів, рідше 12, 16. Розміщення
циліндрів буває однорядним або V-подібним дворядним з кутом нахилу 900.
Блок циліндрів відливають як одне ціле з чавуну або алюмінієвого сплаву з
картером двигуна. Навколо циліндрів є сорочка охолодження. У цьому самому
виливку знаходяться впускні й випускні канали з гніздами клапанів, клапанна
коробка, де розміщуються деталі газорозподільного механізму. Поверхня
циліндрів, яка після розточування шліфується, називається дзеркалом
циліндра. У блоках циліндрів з алюмінієвого сплаву циліндри зроблено у
вигляді вставних гільз. Для збільшення строку служби двигунів у верхню
частину циліндрів, яка найбільше спрацьовується, запресовують короткі
вставки із стійкого проти спрацювання чавуну.
Зверху блок закритий головкою з алюмінієвого сплаву. Головка також має
сорочку охолодження і камери згоряння з отворами для свічок запалювання.
Герметичність прилягання головки до блока циліндрів досягається
встановленими метало-азбестової прокладки.
Піддон картера – це резервуар для масла, який закриває блок циліндрів
знизу, захищаючи двигуна від пилу та грязі. У нижній частині піддона є
отвір для випускання масла. Отвір закривається різьбовою пробкою. Кріпиться
піддон до картера блока циліндрів болтами. Для ущільнення між картером і
піддоном встановлюється пробкова прокладка.
Поршень, поршневі кільця, поршневі пальці. Поршень сприймає тиск газів
при робочому такті і передає його на шатун, за допомогою поршня також
здійснюються допоміжні такти.
Поршні найчастіше відливають з алюмінієвих сплавів, теплопровідність у
яких у у 3-4 рази вища за теплопровідність чавуну. Крім того, поршні з
алюмінієвих сплавів легші за чавунні
Поршень має головку з днищем і напрямні стінки (юбка). На циліндричній
поверхні головки виточені кільцеві канавки для розміщення поршневих кілець.
У середині поршня є два приливки (бобишки) з отворами для встановлення
поршневого пальця. Під час роботи двигуна поршень нагрівається і
розширюється. При цьому його головка, стикаючись безпосередньо з гарячими
газами нагрівається і розширюється більше, ніж юбка, тому діаметр роблять
її меншим. Щоб запобігти закриванню поршня в циліндрі, роблять з розрізом,
який може бути П-подібним, Т-подібним або косим. Щоб між поршнем і
циліндром був найменший зазор, юбку поршня виготовляють овальною. Більшу
вісь овала розміщують у площині, перпендикулярній до осі пальця, де діють
бокові сили, а меншу – у площині поршневого пальця, де в бобишках
зосереджено найбільшу масу металу; тому при нагріванні поршень розширюється
в цьому напрямі і набуває циліндричної форми. Щоб на дзеркалі циліндра не
утворювалися задирки, поршні покривають тонким шаром олова.
Поршневі кільця поділяють на компресійні і маслознімні. Виготовляють їх
із сірого чавуну. Кільця мають розрізи і внаслідок пружності щільно
прилягають до стінок циліндрів. Компресійні кільця запобігають просовуванню
газів у циліндрів; їх встановлюють у верхніх канавках головки поршня.
Маслознімні кільця запобігають потраплянню масла в камеру згоряння.
Встановлюють їх нижче компресійних. Через щілиновидні прорізи або отвори в
канавці поршня зайве масло видавлюється в середину поршня і стікає в
картер. Для підвищення стійкості проти спрацювання верхнє компресійне
кільце покривають шаром простого хрому. Щоб запобігти просовуванні газів,
кільця на поршень установлюють розрізом у різні боки.
Поршневий палець шарнірно з’єднує поршень із шатуном. Виготовляють
пальці порожнистої з легованої або вуглецевої сталі, загартованої струмами
високої частоти. На сучасних двигунах встановлюють плаваючі пальці, які
вільно повертаються в бобишках поршня і у верхній головці шатуна. Осьовому
переміщенню такого пальця запобігають два стопорні кільця які встановлюють
у канавки бобишок поршня.
Шатун з’єднує поршень із шатунною шийкою колінчастого вала і передає
зусилля від поршня на колінчастий вал при робочому такті. Для здійснення
допоміжних тактів шатун передає рух поршню від колінчастого вала.
Виготовляють шатуни з легованої або вуглецевої сталі. Шатун має верхню
нерозумну головку, стержень двотаврового перерізу і нижню рознімну головку,
обидві частини з’єднують болтами з гайками і після затягування шплінтують.
У верхню головку шатуна для зменшення тертя запресована бронзова втулка, в
які висвердлено отвір для мащення.
Для зменшення тертя спрацювання шатунних шийок колінчастого вала у
нижню рознімну головку шатуна вставляють шатунний підшипник, виготовлений з
двох тон костінних стальних вкладишів, залитих антифрекційним сплавом. Щоб
вкладиші під час роботи двигуна не прокрутились, на них роблять виступи,
які входять у виїмки нижньої і верхньої половини рознімної головки шатуна.
У верхній половині нижньої головку шатуна просвердлено отвір для
напрямленого розбризкувагння масла на стінки циліндрів і кулачки
розподіоьного вала.
Колінчастий вал сприймає зусилля від шатунів і перетворює їх на крутний
момент, який потім передається до механізмів трансмісії.
Колінчастий вал штампують із сталі або відливають з магнієвого чавуну.
Форма вала залежить від тактності двигуна, кількості, циліндрів їх рядності
і порядку роботи.
Колінчастий вал має опорні корінні шийки, шатунні шийки, щоки і
противаги. На задньому кінці вала є фланець з отворами, для кріплення
маховика і маслознімна різьба або маслознімний буртик. По центру фланця
зроблено заглиблення для встановлення підшипника ведучого вала коробки
передач. На передньому кінці, який називається носком, є шпонкові канавки
для кріплення розподільної шестерні і маточини шківа привода вентилятора. У
торці носка є отвір з різьбою для встановлення храповика.
Для підведення мастила від корінних шийок до шатунних просвердлено
похилі канали в щоках.
Противаги зрівноважують відцентрові сили і зменшують вібрацію двигуна.
Їх відливають як одне ціле з валом або кріплять до щок вала болтами.
Осьові навантаження колінчастого вала, які виникають при застосуванні
косозубих газорозподільних шестерень, сприймаються упорними стальними
шайбами, залитими з одного боку бабітом. Ці шайби розміщують по обидва боки
переднього корінного підшипника. У корінних підшипниках застосовують
тонкостінні вкладиші тієї самої конструкції, що й у шатунних. Для
підвищення стійкості проти спрацювання корінні і шатунні щийки піддають
поверхневому загартуванню.
Маховик має вигляд диска. Він виводить поршні з мертвих точок, зменшує
нерівномірність обертання колінчатого вала, полегшує пуск двигуна.
Кінетична енергія маховика використовується також для плавного рушання
автомобіля з місця, коли потужність двигуна ще не велика.
Виготовляють маховик із сірого чавуну і кріплять на фланзі колінчастого
вала несиметрично розміщеними болтами, бо колінчастий вал разом з маховиком
і зчепленням динамічно балансують.
На маховик насаджено зубчастий вінець, з допомогою якого запускають
двигун стартера. З метою збільшення махового моменту основна маса металу
маховика зосереджена на його ободі.
2. Газорозподільний механізм
Газорозподільний механізм призначений для своєчасного впуску пальної
суміші і випуску відпрацьованих газів. Для цього порожнина циліндра має
бути з’єднана з пускним трубопроводом під час такту впуску, щоб заповнити
циліндр пальною сумішшю, а з випускним трубопроводом – під час такту
випуску, щоб очистити циліндр від відпрацьованих газів.
У двигунах сучасних автомобілів застосовують клапанні газорозподільні
механізми з нижнім або верхнім розміщенням клапанів.
Газорозподільний механізм з нижнім розміщенням клапанів складається з
розподільного (кулачкового) вала приводних шестерень, штовхачів, впускних і
випускних клапанів з клапанними пружинами і деталями кріплення.
Газорозподільний механізм з верхнім розміщенням клапанів, крім
перелічених вище деталей, має ще штанги і коромисла, розміщені між
штовхачами і клапанами. Клапани в таких двигунах розміщені в головці блока
циліндрів.
Під час роботи двигуна обертальний рух від колінчастого вала через
приводні шестірні передається на розподільний вал. Кулачки розподільного
вала механізму з нижнім розчепленням клапанів набігають на штовхачі і
піднімають їх. При цьому штовхачі тиснуть на клапани і піднімають їх
стискуючи пружини. Верхня частина (головка) клапанів,
піднімаючись,відкриває впускні або випускні отвори відповідних каналів. Під
час роботи механізму з верхнім розміщенням клапанів штовхач тисне на штангу
і піднімає її. Штанга, натискаючи верхнім кінцем коромисла обертає його
навколо осі. Кінець другого плеча коромисла тисне на клапан, який
опускаючись відкриває отвори відповідних каналів.
Верхнє розміщення клапанів конструктивно ускладнює будову
газорозподільного механізму, але дає можливість створити камеру згоряння
вигіднішої форми, а внаслідок цього підвищується ступінь стиску, краще
заповнюються циліндри за рахунок зменшення опору для пальної суміші і
випуску відпрацьованих газів. Усі ці переваги сприяють підвищенню
потужності й економічності двигуна.
Розподільний вал і приводні шестерні. Розподільний вал призначений для
відкривання і закривання клапанів у потрібний момент і у послідовності. Що
забезпечує правильне протікання робочого циклу двигуна. Виготовляють його
із сталі або відливають із спеціального чавуну. Для зменшення спрацювання
поверхні тертя його піддають поверхневому загартуванню, а потім шліфують.
Розподільний вал має кулачки, опорні шийки, гвинтову шестерню, привода
масляного насоса та переривника-розподільника і ексцентрик для привода
паливного насоса.
Розподільний вал встановлюють в отвори картера двигуна, в які
запресовано стальні втулки з бабітовою заливкою. На ці втулки вал
опирається шийками.
Для кожного циліндра є по два кулачки. На передньому кінці
розподільного вала на шпонці насаджено і закріплено болтом чавунну або
текстолітову косозубу шестірню, яка входить у зачеплення зі стальною
шестірнею колінчастого вала. Кількість обертів розподільного вала в два
рази менша від кількості обертів колінчастого вала бо за два оберти
колінчастого вала у чотиритактному двигуні кожен клапан має відкритися один
раз. Для цього треба щоб діаметр шестірні розподільного вала був у два рази
більшим від діаметра шестірні колінчастого вала.
Початок відкривання і кінець закривання клапанів залежить від положення
поршня в циліндрі, тому розподільні шестірні з’єднують між собою так, щоб
позначки, які на них є збігалися.
Косозубі і розподільні шестірні створюють менше шуму, але під час
роботи двигуна косі зуби, намагаючись вийти із зачеплення, спричиняють
осьове переміщення розподільного вала.
Щоб запобігти цьому, до передньої стінки блока циліндрів двома болтами
прикручено стальний опорний фланець. Товщина фланця менша від товщина
розпірного кільця, яке розміщене між торцем передньої опорної шийки
розподільного вала та маточною шестірні і забезпечує зазор, потрібний для
обертання розподільного вала разом зі шестірнею.
Штовхачі призначені для передавання зусилля від кулачків розподільного
вала до клапанів. Виготовляють штовхачі зі сталі або чавуну. Робочі
поверхні їх термічно обробляють і шліфують. Для зменшення ваги і сил
інерції під час роботи штовхача його виготовляють порожнистим. Щоб зменшити
спрацювання, штовхач під час роботи прокручуватися. Для цього осі штовхачів
зміщують відносно кулачків або нижню поверхню тарілки штовхачів роблять
випуклою, а вершину кулачків розподільного вала – конусною.
Для регулювання зазора між штовхачем і клапаном у стержень штовхача
газорозподільного механізму з нижнім розміщення клапанів вкручено
регулювальний гвинт з контргайкою.
Штанги призначені для передавання зусилля штовхача до коромисел при
верхньому розміщенню клапанів. Виготовляють їх із стальних або
дюралюмінієвих трубок із стальними наконечниками сферичної форми.
Встановлюють нижнім кінцем у гніздо штовхача.
Коромисла призначені для передавання зусилля (із зміною його напряму)
від штанг до стержнів клапанів.
Виготовляють коромисла із сталі і встановлюють у бронзових втулках
шарнірно на порожнистій осі, яка закріплена в стояках на головці блока
циліндрів. Для регулювання зазора між стержнем клапана і коромислом у
коротке плече коромисла вкручують регулювальний гвинт з контргайкою або на
верхній кінець штанги нагвинчують наконечник з контргайкою.
Клапани, непрямі втулки клапанів і пружини. Клапани призначені для
відкривання і закривання впускних і випускних отворів, які з'єднують
циліндри з відповідними трубопроводами. Виготовляють клапани висадкою з
прудкої сталі: впускний – з хромової, а випускний – із сильхромової
жаротривкої сталі.
Після висадки клапани піддають механічній і термічній обробці. Клапан
складається з головки і стержня. На нижній частині виготовлено скошену під
кутом 450 або 300 вузьку кромку, яка називається робочою поверхнею клапана.
Цією поверхнею клапан щільно прилягає до гнізда і для герметичності
старанно притирається. Щоб циліндри краще наповнювалися пальною сумішшю,
головки впускних клапанів виготовляють більшого діаметра ніж головки
випускних. Стержень клапана в нижній частині має виточку для деталей
кріплення клепаної пружини.
Гнізда випускних клапанів роблять вставними і жаротривкого чавуну,
завдяки чому збільшується строк служби блока циліндрів.
Непрямі втулки забезпечують точну посадку клапанів у гніздах.
Виготовляють їх з чавуну або металокераміки і запресовують у блок або в
головку блока циліндрів при верхньоклапнному механізмі.
Під час роботи двигуна клапани нагріваються і стержні їх подовжуються
тому для нормальної роботи двигуна як у холодному, так і прогрітому стані
між стержнем клапана і штовхачем повинен бути певний зазор. Випускний
клапан нагрівається більше ніж впускний, а тому й зазор між стержнем
випускного клапана і штовхачем має бути більшим. У сучасних двигунах зазор
коливається від 0,15 - 0,30 мм – для впускних клапанів і 0,20-0,45 мм для
випускних.
Пружина клапана призначена для утримання клапана в закритому
положенні, а також для щільної посадки його в гнізді. Виготовляють пружини
із спеціального стального дроту для збільшення стоку служби пружини після
виготовлення піддають дробоструменній обробці.
Для зменшення вібрацій і запобігання поломки на великих обертах
колінчастого вала пружини клапанів роблять із змінним кроком. Пружини
установлюють на виступаючій з напрямної втулки кінець стержня клапана так,
щоб одним кінцем вона опиралася в блок. Другий її кінець закріплюють на
стержні клапана шпилькою вставленою в отвір стержня клапана або двома
конічними сухарями, що мають розрізи, внутрішній бортик, яких входить у
кільцеву виточку клапана.
Фази газорозподілу. На сучасних двигунах для кращого наповнення
циліндрів пальною сумішшю, а також для кращого очищення циліндрів від
відпрацьованих газів відкриття впускних і випускних клапанів не збігається.
З положенням поршнів у мертвих точках, і тому процес впуску і випуску
триває більше одного ходу поршня. Моменти початку відкривання і кінця
закривання клапанів виражені в градусах кута повороту колінчастого вала
вілносно мертвих точок називають фазами газорозподіолу.
Найбільшу потужність двигун має тоді, коли циліндри наповнюються свіжою
пальною сумішшю і найкраще очищені від відпрацьованих газів. Тому початок
відкривання і кінець закривання клапанів відбувається з деяким
випередженням або запізненням, тобто згідно з фазами газорозподілу.
Добирають фази газорозподілу дослідним шляхом залежним від швидкохідності
двигуна і конструкції його впускної і випускної системи.
Впускний клапан відкривається раніше, ніж поршень дійде до верхньої
мертвої точки, тобто з випередженням на 9-210 , і в момент початку пуску
пальної суміші клапан буде повністю відкритий. Закривається він після того,
як поршень пройде нижню мертву точку тобто із запізненням на 51-750 . І
хоч поршень рухатиметься вгору, надходження пальної суміші в циліндр
продовжуватиметься під дією сил інерції завдяки руху пальної суміші у
впускному трубопроводі.
Впускний клапан відкривається раніше, ніж поршень дійде до нижньої
мертвої точки, тобто з випередженням на 40-570 . При цьому відпрацьовані
гази завдяки значному тиску вкінці робочого ходу швидко почнуть звільняти
циліндр, хоч поршень ще рухатиметься вниз.
Закривається випускний клапан із запізненням на 13-390 ,після верхньої
мертвої точки, тобто коли поршень пройде верхню мертву точку і
рухатиметься вниз. Відпрацьовані гази продовжуватимуть виходити з циліндра
спочатку по інерції, а потім – внаслідоквідсмоктувальної дії потоку газів,
що рухаються у впускному трубопроводі.
З діаграми фаз газорозподілу видно, що деякий час обидва клапани
будуть відкриті одночасно. Цей проміжок часу потрібний для продування
циліндрів, він називається перекриванням клапанів.




Новинки рефератов ::

Реферат: Налог на имущество предприятий и перспективы его развития (Налоги)


Реферат: Will Russia be a Rising State a Great Failure? (Иностранные языки)


Реферат: Учет расчетов с разными дебиторами и кредиторами (Бухгалтерский учет)


Реферат: Организационные структуры управления (Менеджмент)


Реферат: Этнография Казахстана Средней Азии (География)


Реферат: Power Point (Программирование)


Реферат: Династия Романовых. Биографии царей и цариц (История)


Реферат: Конфликты в отделах и пути их разрешения (Психология)


Реферат: Грибы (Биология)


Реферат: Кавказский фронт Крымской войны 1853-1856 гг. (История)


Реферат: Генетическая программа человека и природа гениальности (Естествознание)


Реферат: Автоматизированное производство (Технология)


Реферат: Проект производственного комплекса базы МСУ (Транспорт)


Реферат: Происхождение и эволюция человека (Естествознание)


Реферат: Анализ преступлений о святотатстве (История)


Реферат: Контрольная работа (Психология)


Реферат: Акмеизм (Литература : русская)


Реферат: АВР секционного выключателя (Технология)


Реферат: Информационное противостояние в арабо-израильском конфликте на Ближнем Востоке (Политология)


Реферат: Источники земельного права (Право)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист