|
Реферат: Соціальні проблеми у ЗМІ (Журналистика)
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ
КАФЕДРА ЗВЯ’ЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ
Курсова робота на тему “Соціальні проблеми у ЗМІ”
Студента II- курсу
очного відділення
група – ПР 21
Пилипчука Юрія Володимировича
Київ 2003
Зміст
Вступ
1. Конституційно-правовий статус ЗМІ в суспільстві
1.1Ефективність і дієвість преси з питань соціального захисту населення
1.2Проблеми соціального захисту у нормативних актах
2. Аналітична частина
2.1 Інформаційна насиченість
2.2 Актуальність, своєчасність, новизна
2.3Об’єктивність і доступність
2.4 Жанрова різноманітність
Висновки й проплзиції
Вступ
Тема данної курсової є дуже актуальною, адже соціальним проблемам з
кожним днем приділяється все менше уваги І вони не вирішуються. ЗМІ,
впливаючи на свідомість людини, спонукають іі до соціальної активності,
змінюють її суспільну та виробничу діяльність. Саме життя покликало засоби
масовоі інформаціі стати на стороні інтересів кожної людини. Особливо
важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси
утвердження ринкових трансформацій справляють величезний вплив не лише на
соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.
Одним з основних напрямків висвітлення проблем соціального захисту
населення є конкретні поради читачам про те, як вижити у нинешніх непростих
умовах .Особливу увагу варто приділяти найменш соціально захищеним верствам
населення – пенсіонерам, дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним сім'ям.
Необхідно подавати матеріали про їхнє життя, про благодійну допомогу.
Важливо залучати спеціалістів, які б знайомили населення з його правами,
роз'яснювали закони, що стосуються соціальноі захищеності, коментували
позицію держави в питаннях соціального забезпечення, відповідали на листи,
тощо.
За часів Радянського Союзу практично не поставали питання соціальноі
захищеності людей, оскільки держава приховувала справжній стан речей і
штучно створювала ідеальний образ свого народу- всі були на одному рівні,
не існувало різних прошарків населення. Нові економічні умови вимагали
осмислення сучасної політики та наполегливої праці. Не кожна людина змогла
пристосуватися до цих умов . Як наслідок, постраждали найменш захищені
верстви населення – інваліди, пенсіонери, діти-сироти.
У матеріалах про соціальний захист людей преса має привертати увагу
владних структур до таких проблем;
- надання матеріальної допомоги малоімущім;
- споживчий ринок, його залежність від ліберізаціі цін та підприємницьких
свобод;
- хід економічних реформ, їх оцінка людьми, недоліки реформ.
В сучасних умовах проблеми соціального захисту населення та політичної
нестабільності набувають особливої гостроти, що вимагає пошуків механізмів
злагоди,консолідації різних громадсько-політичних сил в ім'я громадянського
миру. Преса має розповідати і допомагати у вирішенні проблем незахищених
верств населення.
" При ЗМІ важливо створювати Центри соціальних досліджень. Преса має
бути своєрідним соціальним моніторингом з метою систематичного вивчення
настроїв, сподівань га орієнтації населення, розробки обгрунтованого
прогнозу соціального життя громадян".
Проблема соціального захисту населення болюча та гостра, потребує
активної позиції щодо неї та дій. Ось чому є важливими дослідження
журналістських матеріалів у пресі про сучасний соціальний захист
Курсова робота має на меті дослідити проблеми, пов'язані з труднощами
сьогодення у житті малозабезпечених і громадян та тенденціі їх висвітлення
на сторінках газет.
Актуальність роботи полягає в аналізі тієї ситуаціі,в якій опинилися
малозабезпечені верстви населення.
Методична цінність курсової роботи полягає в тому, що було опрацьовано
літературу з питань економічних перетворень, розглянуто ряд законів, що
стосуються соціально-економічного захисту населення. діяльності ЗМІ.
Автором було розглянуго ряд завдань:
-дослідити частотність розгляду проблем соціальної незахищеності громадян;
-прослідити дотримання положень законів, що регулюють діяльність ЗМІ і
працівників преси при висвітленні соціальних проблем;
-проаналізуваїи закони, що стосуються соціального захисіу населення.
1. Конституційно-правовий статус ЗМІ в суспільстві
Проблеми взаємної відповідальності суспільства та преси продовжують
залишатися дискусійними і актуальними. Там, де діяльність преси дійсно
спирається на конституційні норми та правовий статус у суспільстві,
вирішення цих проблем найбільш прийнятне та найменш болісне. На шляху
створення української національної державності питання вироблення та
закріплення правового статусу ЗМІ в суспільстві займають щільне місце в
законотворчій діяльності парламенту.
Першим було прийнято
закон України "Про інформацію". Цей закон закріпив право громадян України
на інформацію, заклав правові основи інформаційної діяльності, визначив
систему та джерела Інформаціі, доступ до неї і статус учасників
інформаційних відносин. Основними принципами інформаційних відносин (ст.5)
(2) визнано наступні:
- гарантованість права на інформацію;
- відкритість та доступність інформації та свобода іі обміну;
- об'єктивність інформації;
- повнота і точність інформації;
- законність та етичність одержання,використання і понюреіння інформації.
Основними галузями інформації (ст.17) є.:
- політична, економічна, духовна інформація;
- науково-технічна, соціальна, екологічна інформація;
- міжнародна інформація.
До основних видів інформації закон відносить:
- статистичну інформацію,
- інформацію про діяльність державних органів,
- правову інформацію,
- інформацію про особу,
- інформацію довідково-енциклопедичного характеру.
Друкованими засобами інформаціі є періодичні друковані видання (преса)
-
газети, журнали, 6юлетені, альманахи, тощо та разові видання з визначеними
тиражами, книжкові видання.
Закон України про "Друковані засоби масовоі інформації (пресу) в
Украіні
встановлює свободу слова й вільне висловлення у друкованому вигляді своїх
переконань, що гарантується Конституцією Украіни. Відповідно до
вказаного закону це означає право кожного громадянина вільно та
незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та
поширювати будь-яку інформацію за допомогою ЗМІ.
Друковані засоби масової інформації є вільними.
Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні"
встановлює (ст.З) "неприпустимість зловживання свободою діяльності
друкованих засобів масовоі інформації", встановлює неприпустимість
використання преси для ;
-закликів до захоплення влади, насильницькоі зміни конституційного ладу або
територіальної цілісності України;
- пропаганди війни, насильництва та жорстокості;
- розпалення расової, національноі та релігійної ворожнечи. Заборонено
використовувати друковані ЗМІ для:
- втручання в особисте житгя громадян, посягання на їх честь та гідність;
- розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на
особу неповнолітнього правопорушника без його згоди або згоди його
представника.
Право кожної людини на свободу думки, совісті, релігії, переконань є
її особистою справою і не може регламентуватися законом. Не можна забувати,
що вільне висловлення переконань є суспільним здобутком але, якщо ці
переконання спрямовані проти державної влади, іх розповсюдження підлягає
обмеженню в законодавчому порядку. Це загальноприйняте правило світової
практики і його дотримання потрібно перш за все в цілях державної безпеки,
громадського порядку здоров'я, моральності населення, а також для поваги
прав і репуіації інших людей. Саме тому друковане поширення ідей, що можуть
завдавати шкоди державі та політиці, будь-якоі пропаганди озброєного
захисту "національних інтересів”, закликів до національної чи релігійної
ненависті кваліфікується як підбурювання до ворожнечи або насильства та
суворо забороняється. 21 січня 1994 року Верховною Радою був прийнятий
Закон "Про державну таємницю",його реалізацію та механізм впровадження
здійснює новостворене Міністерство України у справах преси та інформаціі,
однією з складових структур якого є колишній Державний комітет.
1.1Ефективність і дієвість преси з питань соціального захисту населення
Проблема ефективності преси існує відтоді, як з’явилася газета і саме від
журналіста залежить успіх його матеріалів. Працівник ЗМІ повинен вміти
майстерно передати ідею, біль, перекласти це на мову газетної публіцистики,
втілити їх в оглядах і статтях, репортажах і кореспонденціях, побудованих
на фактах місцевого життя. Отже, вимагається постійне, безперевне
професійне вдосконалення журналістських кадрів. Існуе ще одна умова,
наскільки ідентично ідеї будуть сприйті читачами,- лише на перший погляд
вона здається незалежною від журналістів. Адже, щоб впливати на розум і
почуття читачів, треба знати їх інтелект, духовний світ, інтереси,
вподобання, тощо.
Факторами журналістської ефективності є :
- об’єктивні потреби всього суспільства, чи окремого регіону, в
соціальнозначимій інформації ;
- теоритичний, ідейний, моральний, професійний рівень жрналістських кадрів
– якість їхньої роботи ;
- соціальний склад, рівень політичної культури аудиторії, що забезпечують
повне сприйнття інформації та інтенсивний зворотній зв’язок з органами
преси (TV, радіо).
Перший фактор є визначальним для видавця, журналіста та аудиторії. Всі вони
керуються об’єктивними потребами в соціальній інформації, характер якої
обумовлює конкретна історична ситуація. Кожен журналіст, готуючи до друку
публікацію, сподівається на позитивний результат свого виступу в газеті.
Кожен редактор, підписуючи до друку черговий номер, приблизно уявляє розмір
тих змін в суспільному житті, які стануться в наслідок сприйняття читачем
думок і почуттів, що ними пройнятий виступ газети, прагне задовольнити
інформаційні інтереси задля здійснення своїх соціальних потреб.
Всі три учасники інформаційного процесу – видавець, журналіст, аудиторія –
єдиний в сподіваннях, що газетний матеріал мусить якось діяти на реальне
життя, давати певний ефект.
Яким же повинен бути газетний матеріал, щоб полонити читача, вразити його і
силою думки і красою викладу на позитивні соціальні діяння? Адже завдання
преси – згуртувати народ в досяганні єдиної мети, дати повну інформацію
сьогодення, втягти у співпереживання, прилучити до скарбниць духовних
цінностей. Здійснити це завдання не просто.
По-перше, слід привернути увагу до ідеї.
По-друге, треба щоб вона була зрозумілою, тобто близькою до читача і його
соціальної практики.
По-третє, необхідно щоб вона була сприйнята, а це можливо в тому випадку,
коли читач побачить користь ідеї для своєї соціальної практики.
По-четверте, необхідно, щоб читач включив у свій духовний світ позиції
авторів (редакції). Станеться це за умови, якщо в інформації будуть нові
духовні цінності, які не суперечать його духовному світові, а доповнюють і
розширюють його.
По-п’яте, читач має одержати імпульс до дії.
Ці психологічні умови ефективності друкованого слова продиктовані тим, що
людина сприймає навколишній світ в чотири своєрідні етапи :
- увага ;
- сприйняття ;
- розуміння ;
- засвоєння.
В залежності від багатьох чинників, про які вже йшлося, ставлення читача до
журналістського твору може бути позитивним, негативним, критичним,
скептичним, байдужим. Всі ці п’ять видів реакції проявляються в ході
сприйняття комплексу повідомлень, тобто газетного номера в цілому. Від
того, яке ставлення виробилося у читача, залежать кінцеві ефекти
інформаційного трансу.
Коли тема торкається соціального захисту населення, то розроблятися вона
повинна на соціальному матеріалі, а якщо журналіст не піде по лінії аналізу
матеріальних результатів, а заглибиться у духовну, досвід показує, що
ефективність матеріалів відбувається через житейські ситуації, тобто коли
ідея співпадає з інтересами аудиторії.
Постійно сприймаються матеріали в основі яких лежить ситуація, протирічча,
сюжет, роздуми, коли журналіст не дає вже готові висновки, а веде пошук
істини, розкриває свою логіку. Знаючи смаки, настрої читачів, досвідчений
журналіст, звертатиметься до них, зіставлятиме й протиставлятиме різні
позиції, дискутуватиме й згоджуватиметься.
1.2 Проблеми соціального захисту у нормативних актах
“Перебудува, ринкова економіка”. Разом з цими словами прийшли в наше
життя і нові проблеми. Це закономірний процес, адже народження нового та
розпад старого завжди тягнуть за собою цілу низку питань, які іноді дуже
важко розв’язати. В країні Рад, яка десятиріччями відшліфофувала “радянську
людину” все йшло за певним порядком, за вказівкою партії, за державним
планом. Ця система, звичайно, мала свої плюси і мінуси. І якщо творчі люди
стикалися з тим, що працювати доводилося багато, то пенсіонерам,
малозабезпеченим верствам населення жилося більш – менш спокійно.
Стабільність цін, та можливість придбати недорогий одяг та продукти
харчування дозволяли їм жити. До нормального рівня життя було далеко, але
вони були впевненні, що держава їх підтримає, не дасть померти з голоду.
Захищенні були пенсіонери, студенти, багатодітні сім’ї, діти – сироти.
Безкоштовні путівки до санаторіїв, піонерських таборів, державні пільги на
отримання житла, звичайно ж, не могли не подобатися людям.
Зараз ситуація змінилася. Молода держава прикладає всі зусилля для
того, щоб налагодити економіку, будувати справжні ринкові відносини.
За останні роки вийшло безліч наказів, законів, доповнень до них.
Багато з них спрямовані на захист населення, на те, щоб в період
становлення ринкової економіки, в період інфляції люди не загинули від
голоду, мали, хочаб елементарні засоби для існування. Звичайно державі
зараз дуже важко, вона не може нагодувати та одягти всіх знедолених. За
кожним підвищенням цін з’являється новий наказ уряду, щодо підтримки цих
верств населення.
Хотілося б звернутися до таких законів.
- Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний
захист”.
- Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”.
- Указ президента “Про заходи щодо посилення соціального захисту громадян
України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність”.
- Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження порядку надання пільгового
проїзду студентам вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації та
учням професійно – технічних навчальних закладів у міському і приміському
пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному
транспорті територією України”.
Розглянемо детальніше закон України “Про статус ветеранів військової служби
та їх соціальний захист”.
- Цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні
засади державної політики щодо соціального захисту звільнених з
військової служби громадян та членів їх сімей.
- Законодавство України про статус ветеранів військової служби базується на
Конституції України і складається з цього закону та інших нормативно –
правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері
соціального захисту громадян (ст. 2).
- У статті 6, про соціальний захист ветеранів військової служби та членів
їх сімей данного закону зазначається ;
1) безоплатне користування закладами охорони здоров’я Міністерства оборони
України, Служба безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України,
інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань;
2) першочергове придбання ліків за рецептами лікарів;
3) першочергове медичне обстеження, диспансеризація та госпіталізація;
4) першочергове безоплатне зубопротезування, безоплатне забезпечення
протезами та протезно-ортопедичними виробами;
5) переважне право на забезпечення санаторно- курортним лікуванням;
6) 75- відсоткова знижка плати користування житлом;
7) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення
житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на
індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла;
8) безоплатний проїзд і перевезення багажу ними та членами їх сімей при
переїзді;
9) безоплатний проїзд ( туди і назад) у межах України один раз на два роки
залізничним транспортом у купейному вагоні для лікування у санаторіях.
Тепер хотілося б звернутися до Закону України “Про зайнятість населення”
(внесення змін)
Стаття 2 (перша частина)
“Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які
через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених
законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як
такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої праці”.
У статті 5 про додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій
населення, зазначається;
1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування
працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального
захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:
А) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
Б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або
дітей – інвалідів;
В) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх
загальноосвітніх школах, професійно – технічних закладах освіти;
Г) особам передпенсійного віку.
Що стосується матеріальної допомоги, то 31 стаття цього закону наголошує:
1. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть
одержувати матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 50 процентів
встановленої законодавством мінімальної заробітньої плати за умови, що
середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує встановленого
законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
2. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,
виплачується допомога на поховання у розмірі встановленому
законодавством.
3. Кожному з членів сім’ї, які перебувають на утриманні безробітного, а
також громадянам, у яких закінчевся строк виплати допомоги по безробіттю,
матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна
допомога у розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної
заробітньої плати.
Про заходи щодо посилення соціального захисту громадян України, які зазнали
переслідувань за правозахисну діяльність”:
З метою відновлення соціальної справедливості та посилення соціального
захисту громадян України, які зазнали переслідувань за правозахисну
діяльність у колишньому СРСР, на підтримку ініціативи правозахисних
громадських організацій постановляю:
1. Заснувати довічні державні іменні стипендії громадянам України, які
зазнали переслідувань за правозахисну діяльність у колишньому СРСР.
2. Кабінету міністрів України подати пропозиції щодо розміру та порядку
призначення довічних державних іменних стипендій, зазначених у статті
1 цього Указу.
3. Комісії у справах Державного лікувально-оздоровчого управління
вирішити питання щодо забезпечення медичного обслуговування.
4. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України прискорити підготовку і
розгляд матеріалів щодо реабілітації громадян України, які були
засуджені у колишньому СРСР за правозахисну діяльність.
5 квітня 1999 року затверджено постанову Кабінету МіністрівУкраїни “Про
порядок надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів 1 –
4 рівня акредитації та учням професійно-навчальних закладів у міському і
приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і
залізничному транспорті територією України”.
Цей порядок розроблено відповідно до Указу Президента України від 29
березня 2001р. № 221 “Про заходи щодо впорядкування механізму надання
пільгового проїзду окремим категоріям студентів і учнів”.
1. Пільговий проїзд у міському і приміському пасажирському транспорті та
міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України
встановлюється в розмірі половини вартості квитка для студентів денної
форми навчання вищих навчальних закладів 1-4 рівня акредитації та учнів
професійно – технічних навчальних закладів, що фінансуються з державного
та місцевих бюджетів.
2. Пільговий проїзд встановлюється щороку з 28 серпня по 28 червня.
3. Кошти на пільговий проїзд студентів та учнів у міському транспорті
передбачаються у відповідних місцевих бюджетах, у приміському і
міжміському автомобільному тпранспорті у кошторисах доходів і видатків
навчальних закладів, у залізничному транспорті – централізовано у
державному бюджеті для Міносвіти.
2. Аналітична частина
Сучасне динамічне життя посилило соціалізуючи роль преси, яка мала в основу
своєї діяльності покласти саме соціальний вимір усіх економічно-політичних
і духовних процесів в умовах національного відродження.
Однак аналіз свідчить, що продрукувати ефективно соціальну інформацію,
яка б відповідала умовам розбудови громадського суспільства, значна частина
працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого
мислення, низької національної свідомості, низького загального розвитку,
безпорадності у питаннях сучасної економіки, політології, соціології й
особливо комерційної діяльності.
Створювати й поширювати соціальну інформацію в умовах розбудови
громадського суспільства – це значить у дусі тоталітаризму, комуністичної
партійності журналістам відводилась роль майстрів формування і
розповсюджування “зверху” накинутих істин.
Тепер хотілося б звернутися до конкретного, того, що ми маємо зараз.
Аналізуючи українські видання, зокрема газети “День” та “Киевские
ведомости” за 2003 рік, неозброєним оком видно, що мала кількість
публікацій присвячена соціальним проблемам.
Соціальна тема - є дуже великою і проблем, які пов’язані із захистом
громадян безліч. І тому мені хотілося б детальніше розглянути такі питання,
як;
1. Соціальна захищеність “державних дітей”.
2. Захист прав пенсіонерів.
3. Проблеми студентів (молоді).
4. Захист інтересів медиків, шахтарів, військових та інших.
5. Проблеми безробіття молоді.е
6. Та наскільки сучасні ЗМІ розкривають ці питання і чи дають свої
позиції щодо їх вирішення.
Проблема соціальної захищеності турбує усіх громадян нашого суспільства. І
тому саме їй потрібно приділяти більше уваги тому, що сьогодні дуже багато
людей знаходиться у скрутному становищі. Постійні затримки заробітньої
плати, мізерні пенсії, (а за всі послуги (лікування) треба платити) все це
негативно впливає на громадян і на всю державу.
Переглядаючи місцеві газети, зокрема, газету “День” я провів невелике
дослідження. Поставивши за мету з’ясувати, якім темам приділяється
найбільше уваги, виявилося ;
1 місце посідає “Бойові дії в Іраку.”
2 місце займають проблеми людей похилого віку (пенсіонерів).
3 студентські проблеми.
4 захист інтересів медиків, шахтарів, військових та інших.
На 5 і 6 місті знаходяться найгостріші питання сьогодення. Заборгованість у
заробітній платні та безробіття молоді.
На мою думку соціальна захищеність населення – це дуже гаряча тема,
вона турбує усіх без винятку. І тому я вважаю, що публікації одної тематики
мають бути об’єднані однією рубрикою. Щоб читач знав куди звернути свою
увагу.
Угазеті “День” соціальні проблеми зустрічаються у різних рубриках,
зокрема, “День планети”, “Подробиці”, “День України”. Але перше місце
залишається за постійною рубрикою “Суспільство” – саме вона торкається
багатьох суспільних проблем і намагається знайти шлях вирішення.
Тепер хотілося б звернути увагу на зміст публікацій. Чи несуть вони
корисну інформацію читачеві?
Проблема, яку полюбляють журналісти “Дня”, вона ж займає перше місце
по кількості матеріалів, “Державні діти”. А тепер хотілося б звернутися до
публікацій.
Так, у газеті “День” за березень з’явилася публікація (розповідь)
“Шанс повернутися до життя”. На мою думку цей матеріал, може допомогти
вирішити питання безпритульних дітей, можливо на де-який час, але це вихід.
В публікації розповідається, що Центром соціальної допомоги “Родина”
створений притулок домашнього типу. Автор статті описує різницю між
державними притулками і цим. Основною перевагою притулку є те, що дитина
може, приходити туди коли захоче і залишати притулок коли заманеться.
Цей матеріал здатен переконати, що цей притулок зможе допомогти. Інща
публікація, яка теж присвячена безпритульним дітям варта уваги “Діти вулиці
“по той бік” від нас”.
В ній автор розповідає, як цю проблему вирішують на Заході, та
порівнює з нашими методами. Винуватьсями щодо існування цієї проблеми, за
словами автора, є не тільки держава, а й сім’я, церква, громадські
організації, суспільство. Ще один матеріал, під дуже вдалою назвою, на мою
думку, “Замкнутий цикл” опублікувала газета “День”. Автор наводить сумну
статистику, що двадцять тисяч дітей виховується в інтернатах, та дитячих
будинках. Розповідає про соціальну незахищеність цих “маленьких людей”, і
пропонує своє рішення, що інтернати мають займатися своїми вихованцями не
лише протягом навчання, а по закінченню, як це відбувається у розвинених
країнах світу.
Тепер хотілося б звернутися до не менш важливої проблеми “Соціальний
захист пенціонерів”, вона посідає друге місце. Перед тим, як звернутися до
аналізу, я вважаю було б доцільним повідомити, що в Україні з’явилася
Партія пенсіонерів України (ППУ), яка займається соціальним захистом
ветеранів праці, ветеранів Збройних Сил, учасників В.В.В., пенсіонерів,
інвалідів та інших. Голова цієї партії про соціальну захищеність сказав ;
Необхідно :
- гарантировать квалифицированую безплатную медицинскую помощь для
инвалидов, пенсионеров, ветеранов всех категорий, учасников ЧАЭС,
малообезпеченых и обездоленых, детей ;
- развивать страховую медицину ;
- реально проиндексировать гражданам их сбережения ;
- помощь по безработице на уровне среднемесячной зарплатиы ;
- молодым семьям долгострочные кредиты на льготных условиях ;
- всецело поддержевать образование, достойную зарплату работникам
образования ;
- реально гарантировать поддержку достойного уровня социальной
защищенности слоям населения, пенсионерам, инвалидам, многодетным
семьям, учасникам В.О.В., студентам ;
- стимулирование жилищного строительства и обезпичение его доступности ;
Все це покищо на папері, а ми звернемося до аналізу цих питаннь.
Так, газеті “День” з’явилася оптимістична публікація під назвою
“Пенсійний глухий кут”- це повідомлення про те, що Нацбанк заперечує
можливість погашення заборгованості по пенсіях.
Інший матеріал “Жити, або доживати”. На початку матеріалу автор
розповідає про пенсійні системи цивілізованих країн, де де люди похилого
віку захищаються законом. Потім веде розмову з заступником начальника
Головного управління соціальногозахисту населення м. Києва. І
завершується матеріал розповіддю, про те, що пенсіонери невзмозі
прогодувати себе самостійно і тому звертаються до Святошинського
територіального центру. За їх турботу пенсіонери віддають свої помешкання
притулкові. В цьому матеріалі немає вирішення проблеми, більше того люди
весь час працювали на державу і тепер, коли вони постаріли вони мають
знову щось віддавати.
У публікації “Можливо компенсації отримають інваліди війни” йде
розповідь про створення Всеукраїнського союзу обурених вкладників і
акціонерів.
Дуже гарний коментар до матеріалу. Публікація, яка викликала жаль,
з’явилася у газеті “Киевские ведомости” під назвою : “Престарелые и
инвалиды оказались в долгу у правительства, или как доживают свой век в
интернате люди преклонного возраста”.
Третє місце посідає посідає проблема соціальногозахисту студентів.
“Стипендії підвищать на 10 відсотків” Президент України Леонід Кучма
доручив урядові вирішити питання про підвищення з 1 квітня 2003 року
розміру стипендій для студентів вищих навчальних закладів на 10
відсотків. У тоц же час стипендію для студентів-інвалідів, дітей-сиріт і
дітей, позбавлених батьківської опіки, і з малозабезпечених родин глава
держави доручив підвищити на 20 відсотків. Такиц матеріал опублікувала
газета “День”.
Четверта проблема яка привертає увагу засобів масової інформації,
захист медиків, шахтарів, військових. Газета “День” у публікації “Коли
держава безсила-на допомогу приходить благодійність”. У цьому матеріалі
автор повідомляє про мету, здійснити соціальний захист медичних
працівників, підтримувати працівників – медиків, поліпшити медичне
обслуговування в сільських регіонах.
В ньому автор дуже гарно висвітлює проблеми медичних працівників у
Переяслав – Хмельницькому, але на його думку це питання вирішити дуже
складно. А газета “Всеукраинские ведомости” у матеріалі “Возвращение с того
света” розповідає про небезпечну професію гірників, та невиплачену роками
заробітню платню. “Життя солдата строкової служби в Україні оцінюється в 3
700 гривень”, таку назву має матеріал у газеті “День”. Автор намагається
вирішити проблеми військовослужбовців, і розповідає,що не від гарного
життя, що року в Україні при виконанні громадського обов’язку гине понад
400 хлопців. А на сьогоднішній день цій проблемі приділяється дуже мало
уваги.
П’яте і шосте місце посідають найгостріші проблеми сьогодення
“Безробіття молоді” та “Заборгованість у заробітній платні”.
“Без роботи і без зарплати, зате із субсидією”- матеріал під такою
назвою опублікувала газета “День”. В ній автор веде розмову з міністром
праці й соціальної політики. Він розповідає, що рівень безробіття в Україні
становить більш ніж 12 процентів. Явище заборгованості, що виникло у 1992
році, в 1998 – переросло в одну з “найгостріших соціальних проблем”- але як
вирішити це питання міністр не запропонував. Це інтерв’ю дуже змістовне,
але немає логічного закінчення, а саме, як вирішити цю проблему ? Інша
публікація “ Дві тритини трудящих України працюють у борг” наводить сумні
цифри , загальна сума боргу по зарплатам, пенсіям, стипендіям та іншим
соціальним виплатам становить 11 мільярдів гривень, 40% цієї суми –
бюджетний борг. За данними міністерства праці і соціальної політики борг по
зарплаті, становить 6,9 мільярдів.
Інші дві публікації дають надію, на те, що заборгованість можна
частково виплатити за допомого… “Гроші від державної монополії на горілку і
тютюн”. Про обговорення законопроекту про державну монополію на виробництво
і оборот алкоголю та тютюнової продукції. Це дуже гарний матеріал де автор
виражає свою точку зору щодо вирішення проблеми. Вона вважає, що ухвалення
цього законопроекту допоможе насамперед, берегти споживача від неякісної
продукції. А також принесе в державну скарбницю до 500 міліардів гривень.
“Алкогольні гроші почали працювати” З цього матеріалу ми дізнаємось, що за
рахунок надходжень від продажу алкогольних виробів і тютюну придбано 238
слухових апаратів і 90 івалідних візків. Чи варто?
2.1 Інформаційна насиченість
Газета виходить для масового читача, тому бажано так інформаційно наситити
її, щоб вона була своєрідною енциклопедією життя. Не пропускати важливі
події, не відставати від них, тримати руку на пульсі життя. Тому преса
повинна активно реагувати на проблеми суспільства, не зменшуючи їх
важливість.
Так наприклад газета “День” продала за 2003 ряд матеріалів про бойові дії в
Іраку “Все йде за планом. Тільки плану немає”, “Ціна розброєння”,
“Ультиматум” як прилюдія до віни”, “Силуети війни”, “Бліц кригу не вийшло”.
Як бачимо, факти в матеріалі, автори підкріплюють висновками і порадами з
фахівців.
2.2 Актуальність, своєчасність, новизна
Основна цінність інформації полягає в її новизні і своєчасності.
Повідомлення, що вже відоме не приносить користі. Навряд, один і той самий
матеріал читач почне вивчати по різних газетах. Тому видання, які порушують
соціальні проблеми, повинні намагатися при написанні своїх статей добирати,
якомога свіжішу інформацію, і використовувати яскраві стилістичні засоби.
Все це сприятиме неповторності текстів, якщо, навіть, вони порушують одну
тематику.
2.3 Об’єктивність і доступність
Преса повинна відбивати життя таким, яким воно бачиться журналістам.
Звичайно ж, що кожна людина, а особливо творча,- це яскрава
індивідуальність, і побачине вона пропускає через свій розум і через свое
серце. Такий собі суб’єктивізм можливий. Правдивість, об’єктивність засобі
масової інформації великою мірою залежить від правельності використання
методу збирання інформації, знання специфіки кожного з методів і
конкретними журналістськими завданнями, від позиції, кваліфікації,
особистих якостей журналіста.
Метою газетних публікацій є об’єктивно інформувати про суть
найважливіших соціальних і політичних проблем держави.
Мова іде про те, що журналістський текст повинен бути не зарозумілим,
автор повинен орієнтуватися на середній рівень свого читача. Він не має
права зловживати незнайомими термінами, іномовними словами, які не відомі
широкому загалу.
Наприклад публікація “Сім’я для майбутніх дорослих”... зріс показчик
дитячого харчування за бактеріологічними показниками в межах 1-1,5 відсотки
“. На мою думку, автор мав би розповісти, який показчик має бути, і на
скільки шкідливі ці відсотки.
2.4 Жанрова різноманітність
Вибираючи метод дослідження, журналіст повинен враховувати :
- інформаційну мету публікації ;
- конкретні завдання, які він має намір розв’язати збираючи данні ;
- характер об’єкта дослідження ;
- доступність інформації ;
- строки збирання інформації ;
- рівень надійності данних.
Тільки враховуючи всі ці фактори, журналіст може зробити правильний вибір.
Реалізація пресою свого інформаційного призначення не можливе без
розширення і підвищення рівня жанрового потенціалу. Висвітлюючи соціальну
тематику поряд з інформаційними матеріалами (заммітка, звіт, репортаж)
повинні передавати публікації аналітичних жанрів – стаття, кореспонденція
тощо. Читачеві цікавіше коли його знайомлять з певною темою у різних
жанрах.
Слід наголосити, що публікації аналітичних жанрів, розкривають
проблему у всій її повноті. Допомагають читачам, застосовувати цифрові
данні, розкрити причини і недоліків сьогодення більш глибоко, детально. Так
газета “Киевские Ведомости” розглядаючи цю тематику використовуе не лише
аналітичні але й інформаційні жанри. Газета “День” розкриває проблеми
суспільства за допомогою багатової жанрової палітри від замітки до
проблемної статті.
Отже, жанрова різноманітність при розробці соціальної проблематики –
важлива умова підвищення ролі преси у справі забезпечення гласності.
Висновки й проплзиції
Проаналізувавши тему соціального захисту населення на сторінках
українських газет, можна зробити висновок, що останнім часом цій темі
приділяється більше уваги ніж раніше, але недостатньо. Справа не в
кількості публікацій, а в їх якості (жанр, регулярність подачі, заголовок
тощо) Журналістам треба серйозніше підходити до цієї теми. Висловлювати
свою точку зору, мати достатньо фактів, уміти зацікавити читача – ось
голоані риси в творчості журналіста. Особливість матеріалів на соціальну
тематику в тому, що частіше всього читач чекає конкретних дій від
публікацій. Сподівається, що повинні відбуватися зміни на краще. І хоча це
не завжди вдається, важливо вже те, що ця тема все частіше почала
висвітлюватися засобами масової інформації.
Як свідчить аналіз, продрукувати ефективно соціальну інформацію, яка б
відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина
працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого
мислення, низької національної свідомості, недосконалого знання рідної
мови, відсутність належних здібностей, низького загального розвитку,
песпорадності у питаннях сучасної економіки, політичної, соціальної й
особливо комерційної діяльності. Дивлячись на публікації про соціальний
захист можна відзначити, як позитивні так і негативні риси.
Соціальних проблеми, які потребують вирішення дуже багато. І сучасні засоби
масової інформації намагаються охопити всі.
Автор обрав шість найважливіших (і тим, якім приділяється більше уваги).
1 місце “Бойові дії в Іраку”.
2 місце посідають матеріали про проблеми людей похилого віку (пенсіонерів).
3 місце проблеми студентства.
На 4 захист інтересів медиків, шахтарів, військових тощо.
П’яту і шосту позицію займають найгостріші проблеми сьогодення –
“заборгованісті у заробітній платі” та “безробіття молоді”.
Газета “Киевские ведомости” про проблеми соціальної захищеності пише
поверхово, на відвіну від “Дня”. Але не можна сказати, що “День” дуже
глибоко аналізує. Так, чимало матеріалів грунтовно досліджується авторами,
а на мою думку єдиним не доліком, є те, що працівники засобів масової
інформації практично не звертаються до законодавчих актів, з приводу данної
проблеми
У курсовій роботі автор розглянув ряд завданнь:
- дослідив частотність розгляду проблеми соціальної незахищеності громадян;
- прослідкував дотримання положень законів, що регулюють діяльність засобів
масової інформації;
- проаналізував закони, що стосуються соціального захисту.
У сучасних ЗМІ можна побачити велику кількість невеличких матеріалів, які
просто інформують про ту чи іншу подію в соціальній сфері. А якщо цей
матеріал пропустити через своє серце і розум, додати трошки аналізу,
вражень і порад фахівців – цей матеріал принесе користь читачеві.
Реферат на тему: Стилистика публицистических жанров
СОДЕРЖАНИЕ
Введение 3
Глава 1. Характеристика публицистического стиля 4
1.1. Основные черты стиля 4
1.2. Лексические черты публицистического стиля 12
1.3. Грамматические особенности стиля 24
Глава 2. разностилевые обороты в публицистических текстах 26
Заключение 29
Литература 30
Введение
За последние пятнадцать лет произошли существеннейшие изменения в
функционировании русского языка, и прежде всего в сфере массовой
коммуникации, предопределенные экстралингвистическими факторами
-глобальными переменами в политической и экономической жизни нашего
общества. Эти изменения были зафиксированы исследователями: М.В.Пановым,
Г.Я.Солгаником, Шапошниковым В.Н. и др. В связи с этим, нам представляется
необходимым изучение стилистических особенностей современного языка средств
массовой информации, а именно, языка публицистики.
Публицистика, которую называют летописью современности, так как она во
всей полноте отражает текущую историю, обращена к злободневным проблемам
общества - политическим, социальным, бытовым, философским и т. д., близка к
художественной литературе. Так же, как и беллетристика, публицистика
тематически неисчерпаема, огромен ее жанровый диапазон, велики
выразительные ресурсы. Все эти особенности обусловили своеобразие образной
системы публицистического стиля.
Итак, цель работы: изучение стилистики публицистических текстов.
Объект исследования: публицистический текст.
Предмет исследования: стилистика публицистического текста.
Для достижения цели необходимо решить следующие задачи:
1) рассмотреть особенности публицистического стиля;
2) изучить лексические черты публицистических текстов;
3) изучить грамматические особенности публицистических текстов;
4) рассмотреть возможность использования разностилевых оборотов в
публицистических текстах.
Характеристика публицистического стиля
1 Основные черты стиля
Публицистический стиль занимает особое место в системе стилей
литературного языка, поскольку во многих случаях он должен перерабатывать
тексты, созданные в рамках других стилей. Научная и деловая речь
ориентированы на интеллектуальное отражение действительности,
художественная речь - на её эмоциональное отражение. Публицистика играет
особую роль - она стремится удовлетворить как интеллектуальные, так и
эстетические потребности. Выдающийся французский лингвист Ш. Балли писал,
что "научный язык - это язык идей, а художественная речь - язык чувств"[1].
К этому можно добавить, что публицистика - язык и мыслей, и чувств.
Важность тем, освещаемых средствами массовой информации требует
основательных размышлений и соответствующих средств логического изложения
мысли, а выражение авторского отношения к событиям невозможно без
использования эмоциональных средств языка.
Особенностью публицистического стиля является широкий охват лексики
литературного языка: от научных и технических терминов до слов обыденной
разговорной речи. Иногда публицист выходит за рамки литературного языка,
используя в своей речи жаргонные слова, этого, однако, следует избегать.
Говоря о публицистическом стиле, необходимо сразу же заметить, что не
все тексты, размещаемые в средствах массовой информации принадлежат к
публицистическому стилю. Так, например, в "Российской газете" публикуются
тексты законов, указов, постановлений, они относятся к официально-деловому
стилю. В "Независимой газете" иногда печатаются научные статьи, написанные
специалистами, они принадлежат научному стилю. По радио нередко читают
романы, повести, рассказы - эти произведения относятся к художественной
речи. Всё это характеризует не публицистический стиль, а общественные
функции средств массовой коммуникации.
Иначе обстоит дело, когда журналист в газетной статье рассказывает о
научных исследованиях по генетике и при этом употребляет научные термины,
или сообщает о запуске космического корабля, учениях спасателей, открытии
авиасалона и включает в свою речь технические термины, а в судебной хронике
использует юридическую лексику. В этих случаях иностилевые элементы (слова
и обороты речи) включаются в состав выразительных средств публицистического
стиля, входят в язык массовой информации[2]. Именно эти случаи имеются в
виду, когда лингвисты рассуждают о взаимодействии разностилевых единиц в
рамках газетно-публицистического стиля. Это взаимодействие также является
важной чертой публицистического стиля.
Чтобы убедиться в тематической необозримости, широте публицистики,
достаточно открыть любой номер какой-либо газеты и просмотреть ее
заголовки. Вы получите своеобразный конспект, моментальную фотографию
содержания газеты. Газета может писать о политике, о дипломатии, о спорте,
об искусстве, общественных движениях, экономике, строительстве и т. д. Темы
трудно газетных публикаций трудно исчерпать, настолько они разнообразны.
Итак, публицистический стиль, одну из разновидностей которого и
составляет газетная речь (газетный подстиль), оказывается весьма сложным
явлением из-за неоднородности его задач и условий общения. Мы будем
говорить прежде всего об особенностях газетной речи, поскольку она более
исследована в современной стилистике. Термин "публицистический стиль"
употреблен сознательно ради сохранения единства терминологии (общепринятых
названий функциональных стилей).
Одной из важных функций публицистики (в частности ее газетно-
журнальной разновидности) является информационная. Стремление в кратчайший
срок сообщить о свежих новостях не могло не найти отражения и в характере
коммуникативных задач, и в речевом их воплощении. Однако эта исторически
изначальная функция газеты[3] постепенно оттеснялась другой - агитационно-
пропагандистской - или иначе - воздействующей. "Чистая" информативность
оставалась лишь в некоторых жанрах, да и там благодаря отбору самих фактов
и характеру подачи их оказывалась подчиненной главной, а именно агитационно-
пропагандистской, функции. В силу этого публицистике, в особенности
газетной, была свойственна ярко и непосредственно выраженная функция
воздействия, или экспрессивная. Эти две основные функции, как и
лингвостилистические особенности, реализующие их, и сегодня не расчленены в
газетной речи.
Многообразен и жанровый репертуар современной публицистики, не
уступающий художественной литературе. Здесь и репортаж, и заметки, и
хроникальная информация, и интервью, и передовая статья, и отчет, и очерк,
и фельетон, и рецензия, и другие жанры.
Богата публицистика и выразительными ресурсами. Как и художественная
литература, она обладает значительной силой воздействия, использует самые
разнообразные тропы, риторические фигуры, многообразные лексические и
грамматические средства.
Другой основной стилевой чертой публицистической речи является наличие
стандарта.
Следует учитывать, что газета (отчасти и другие виды публицистики)
отличается существенным своеобразием условий языкового творчества: она
создается в кратчайшие сроки, порой не дающие возможности довести до идеала
обработку языкового материала. В то же время она создается не одним лицом,
а множеством корреспондентов, которые готовят свои материалы часто в отрыве
один от другого.
Основной стилистический принцип публицистики В.Г. Костомаров
определяет как единство, сопряжение экспрессии и стандарта, составляющее
специфику газетной речи. Конечно, в известном смысле сопряжение экспрессии
и стандарта (в тех или иных "дозах") свойственно всякой речи вообще. Однако
важно, что именно в газетной публицистике, в отличие от других речевых
разновидностей, это единство становится стилистическим принципом
организации высказывания. В этом главный смысл и, несомненно, ценность
концепции В.Г. Костомарова. Между тем, приоритет в этом единстве имеет все
же первый компонент.
На стилистику публицистической, прежде всего газетной, речи сильное
влияние оказывает массовый характер коммуникации. Газета - одно из наиболее
типичных средств массовой информации и пропаганды. Здесь массовым
оказывается и адресат, и автор. Собственно, газета и конкретный
корреспондент выступают не от имени какого-то одного лица или узкой группы
лиц, но, как правило, выражают позицию миллионов единомышленников. В связи
с этим одной из характерных стилистических черт публицистической, особенно
газетной, речи является своеобразная собирательность, находящая свое
выражение в особенностях значений и функционировании языковых единиц.
Собирательность как лингвистический признак газетного стиля находит
воплощение и в своеобразии категории лица (использование 1-го и 3-го лица в
обобщенном значении), и в сравнительно повышенной частотности местоимений
мы, вы, наш, ваш и в особенностях их употребления.
Другая сторона указанного выше стилеобразующего единства -
информационная функция - воплощается в таких особенностях публицистического
стиля, которые связаны с проявлением интеллектуальности речи. Такими
стилевыми чертами являются:
1) документализм, проявляющийся в объективности и проверенной
фактологичности изложения, что в терминах стилистики можно
определить как подчеркнутую документально-фактологическую точность
выражения; документально-фактологическая точность проявляется в
терминированности речи, ограниченности метафоризации терминов
(кроме общепринятой), широком употреблении профессионализмов;
2) сдержанность, официальность, подчеркивающие значимость фактов,
информации; эти черты реализуются в именном характере речи,
своеобразии фразеологии (клише) и т. д.;
3) известная обобщенность, абстрагированность и понятийность изложения
как итог аналитичности и фактографичное (нередко в единстве с
образной конкретностью выражения).
Такова сложная стилевая структура газетной речи.
Для газеты характерны также поиски хлестких и метких оценок, требующих
необычных лексических сочетаний, особенно при полемике: гигантский трест
обмана; заподозрили в любви к свободе.
Свойственно публицистике и образное употребление слов: метафоры, метонимии,
особенно олицетворения. Вот пример метафоры: «И вдруг грохот орудий
расколол тишину, забушевала палата лордов»; олицетворения: «Недаром клевета
и лицемерие всю жизнь ходят в обнимку»; «Новости спешат, набегая друг на
друга». Для публицистической речи характерно метафорическое использование
терминологии: атмосфера, климат, пульс (времени), ритм (времени), диалог и
т. д.
Экспрессия оценки выражается формами превосходной степени в элятивном
значении: самые решительные (меры), жесточайший (кризис), острейшие
(противоречия); отличнейше, строжайше, наивыгоднейше.
Таковы в общих чертах основные особенности газетного стиля и языковые
средства их реализации.
Материалом для создания оценочной газетно-публицистической лексики
служит весь словарь литературного языка, хотя некоторые его разряды
особенно продуктивны в публицистике.
Воздействующая функция газетно-публицистического стиля особенно ярко
проявляется в синтаксисе. Из разнообразного синтаксического репертуара
публицистика отбирает конструкции, обладающие значительным потенциалом
воздействия. Именно выразительностью привлекают публицистику конструкции
разговорной речи. Они, как правило, сжаты, емки, лаконичны. Другое важное
их качество - массовость, демократичность, доступность. На фоне книжного в
целом синтаксиса публицистики разговорные конструкции выделяются
стилистической новизной.
Характерна для многих публицистических жанров также идущая от
разговорной речи рубленая проза: короткие отрывистые предложения,
напоминающие живописные мазки, из которых складывается общая картина:
I. Пальмы, песок, вода. Побережье Цейлона. Стрельчатые листья кокосовых
пальм шевелятся, шуршат на ветру. Песок мокр и тяжел от приливной волны.
Солнце просушит их в часы отлива. А пока вода - полновластная хозяйка.
Деревни льнут к океану. Хижины из пальмовых листьев, бамбука, обмазанного
глиной, защищены от солнца листьями кокосовых пальм.
II. Большой зал. В углу огромный глобус. На стенах карты материков, схемы.
На них красными линиями вычерчены будущие витки полета космического
корабля. Горят голубые экраны электронных приборов. По ним непрерывно бегут
белые линии. У телеэкранов, радиоприемников склонились в деловом напряжении
операторы.
Газетно-публицистический стиль характеризуется и своей системой
жанров. Каждый жанр - это определенный способ организации речи,
определенная речевая форма, в которой главную роль играет образ автора. Что
это за категория?
В разговорной речи, в научной, деловой автор текста и говорящий или
пишущий - одно и то же лицо. Например:
- Дайте мне, пожалуйста, зонтик.
Говорящий, произносящий данную фразу, - это и есть автор реплики. Но
вот начало стихотворения Александра Кушнера:
Дайте мне, дайте башмаки пурпурные
с загнутыми носками.
И одеяние, шитое золотом, с брильянтами
и аметистами;
Сколько можно ходить в пиджаке,
пробавляться тусклыми мазками
Повседневной живописи, с ее красками
водянистыми?
Кому принадлежит это "мне"? Можно ли сказать, что автор, реальная
личность поэт Александр Кушнер, просит у кого-то "пурпурные башмаки и шитое
золотом одеяние"? Нет, конечно. Дело обстоит гораздо сложнее. В
стихотворении, любом, речь идет от имени лирического героя, образ которого
создает поэт. Поэтому нельзя отождествлять автора стихотворения и
лирического героя. Реальный создатель произведения и лицо, от имени
которого ведется повествование, часто не совпадают. И само это соотношение
очень важно. Оно принципиально различает, например, художественную
литературу и публицистику.
Так, в художественной литературе законом становится именно
несовпадение реальной личности писателя и лица, от имени которого ведется
рассказ. Писатель как бы специально конструирует образ автора, организующий
нередко сложное полифоническое повествование. Например, в "Повестях
Белкина" Пушкина действует автор, издатель, рассказчик, персонажи, о
которых он повествует. И образ автора предстает как сложная композиционно-
речевая форма. Иначе говоря, возникает сложная структура образа автора.
Но даже и в более простых случаях, когда повествование ведется от 1-го
лица, от имени героя, этот герой выступает как образ автора. Писатель
изображает то, что попадает в поле зрения героя, ведущего рассказ, выражает
косвенно свое отношение к нему, к другим персонажам и т. д. Следовательно,
и в этом случае образ автора выступает как организующая литературное
произведение категория, форма.
Иное положение в газетно-публицистическом стиле, для которого
характерно принципиальное совпадение автора и рассказчика. Это совпадение
составляет главное отличие публицистической речи - ее "открытость",
документальность, эмоциональность. Публицист прямо и непосредственно
обращается к читателю со своими мыслями, чувствами, оценками. И в этом
заключается сила и выразительность публицистики.
Хотя в публицистике журналист - создатель произведения - и его
авторское "я" полностью совпадают, образ автора как композиционно-речевая
категория сохраняется, однако наполняется иным содержанием. Образ автора в
публицистике - это авторское "я" журналиста, характер его отношения к
действительности (непосредственное описание, анализ, оценка, сообщение и т.
д.). Применительно к каждому жанру это авторское "я", образ автора, имеет
различную форму, характер. Например, в передовой статье журналист выступает
как представитель коллектива, организации, союза и т. д. Здесь создается
своеобразный коллективный образ автора. Более индивидуализирован, конкретен
образ автора в очерке; весьма специфичен образ автора в фельетоне.
2 Лексические черты публицистического стиля
Тематическая неограниченность газетно-публицистического стиля
определяет необычайную широту и разнообразие его лексики. С этой точки
зрения публицистика - наиболее богатая разновидность литературы.
Количество употребляемых слов хотя и показательно для общей
характеристики лексики, но не свидетельствует о ее внутренних качествах, о
ее богатстве, выразительности. Количество далеко не всегда переходит в
качество. Чтобы познать своеобразие лексики, надо определить характер,
особенности использования слова в той или иной разновидности речи.
Каждый стиль по-своему распоряжается словом. Так, научная речь
стремится ограничить значение слова понятием - четким, очерченным,
стабильным, выделить, подчеркнуть понятийное. Разговорная речь отличается
наибольшей подвижностью слова, имеющего широкое, слабо дифференцированное,
расплывчатое значение. Для слова в художественной литературе характерно
обнажение его внутренней формы, заложенной в нем образности. Оно не менее
подвижно и гибко, чем в разговорной речи, но подвижность слова предстает
как результат творческой деятельности художника, сознательно использующего
возможности лексики.
Принципиальное отличие публицистического слова заключается в большой
роли в нем эмоционального, приобретающего в рамках газетно-
публицистического стиля оценочный характер. Публицистика - это литература
по общественно-политическим вопросам современности. Предмет публицистики -
жизнь в обществе, политика, экономика - касается интересов каждого
человека. А там, где есть интерес, не может быть безразличия,
индифферентности. Невозможно бесстрастно писать о том, что волнует миллионы
людей, например, об этнических конфликтах, о ценах и инфляции. Вялые
выражения, обтекаемые формулировки здесь просто неприемлемы, невозможны.
Необходима оценка социальных, политических явлений, тенденций и процессов.
По самой своей сути публицистика призвана активно вмешиваться в жизнь,
формировать общественное мнение. Публицист не пассивный
регистратор событий, но активный их участник, страстно и открыто
отстаивающий идеи, которым он привержен.
Напомним, что газетно-публицистический стиль выполняет функции
воздействия и сообщения (информирования). Журналист сообщает о фактах и
дает им оценку. Взаимодействие этих двух функций и определяет употребление
слова в публицистике. По сравнению с другими функциональными стилями
(конечно, кроме художественного и разговорно-бытового), доля средств и
способов достижения экспрессивности оказывается в публицистической речи в
целом весьма высокой. Не случайно характеристику публицистического стиля
обычно ограничивают описанием специфически экспрессивных средств.
Экспрессия газетной речи может осуществляться в разных формах,
конечно, не только готовыми внеконтекстуальными языковыми выразительными
средствами. Иногда подчеркивают интеллектуальность современной газеты, в
противоположность прямой агитационности "в лоб", выражающейся в открытой
речевой экспрессивности. Не вполне верно противопоставлять эти два
свойства. Следует помнить, что и форма сдержанного, спокойного
доказательства способна быть выразительной, т. е. экспрессивной,
оказываться воплощением той же воздействующей функции. В том и состоит
стилистическое мастерство пишущего, чтобы, исходя из требований конкретной
коммуникации, выбрать наилучшие в данном контексте языковые средства
воздействия на читателя.
Призывность, лозунгово-декларативный характер выражения проявляются в
побудительном характере речи (при использовании стилистических возможностей
категории наклонения, средств синтаксиса), простота и доступность - в
сравнительной несложности синтаксических конструкций (выражающейся даже при
употреблении сложных предложений в прозрачности их структуры, легкой ее
членимости и четкости выражения смысловых и грамматических связей), в
использовании общеупотребительной лексики и комментировании привлекаемой
терминологии. Речевая выразительность реализуется в стилевом "эффекте
новизны", в стремлении к необычности, свежести словосочетаний, а значит, и
семантики слов, и, кроме того, в стремлении избегать повторений одних и тех
же слов (помимо терминов), оборотов, конструкций в пределах небольшого
контекста, в широком применении средств словесной образности. Рекламность
выражается в особенностях заголовочных предложений, в обращениях к
читателю, проблемных вопросах и т. д.
Функция сообщения обусловливает употребление нейтральной, общестилевой
лексики, в которой особую роль играет политическая, экономическая - вообще
концептуальная лексика. Например, слова-термины: маркетинг, менеджмент,
бизнес, биржа, идеология, курс валют, разгосударствление и многие другие -
стали лексемами, постоянно встречающимися на газетных страницах. В
принципе, весь спектр литературного языка открыт для публицистики. Но
главный критерий употребления, отбора речевых средств - общедоступность.
Исключаются языковые средства, не обладающие этим качеством:
узкоспециальные слова и выражения, диалектизмы, арготизмы, поэтизмы,
варваризмы - все, что может вызвать затруднения в понимании сообщения. Как
писал один из журналистов, "газету читают академики и рядовые рабочие,
старики и молодые, учителя и инженеры, врачи... Газету читает народ...
Поэтому газетное слово должно быть простое слово, обладающее, однако,
способностью очень ясно и очень точно выражать самые сложные понятия".
Функция воздействия (экспрессивная функция), важнейшая для газетно-
публицистического стиля, обусловливает острую потребность публицистики в
оценочных средствах выражения. И публицистика берет из литературного языка
практически все средства, обладающие свойством оценочности. Ин | |
