|
Реферат: Информационное оружие и информационные войны (Компьютеры)
Реферат
«Информационное оружие и информационные
войны».
Сейчас много говорят об информационном оружии и новом лице войны.
Основной тезис состоит в том, что войну можно вести более профессионально и
"цивилизованно". Вместо того, чтобы вводить в стан противника танки врага
можно ослабить более эффективно и даже жестоко, аккуратно нарушая
складывающийся у него информационный механизм управления, вскрывая
финансовые коммуникации, направляя в желательно для нападающего русло
развитие информационной сферы путем внедрения устаревших информационных
технологий.
С переходом от индустриального общества к информационному и
соответствующим развитием информационных технологий значительное внимание
уделяется новейшим видам так называемого “гуманного оружия” (“несмертельным
видам оружия и технологий войн”). К ним относятся информационное,
психотронное, экономическое, консциентальное оружие и пр. Особое место
среди них занимает информационное оружие и технологии ведения
информационной войны. Об их значимости свидетельствует то, что США создали
информационные войска и уже третий год выпускаются подразделения
кибервоинов. Сегодня в директивах Министерства обороны США подробно
излагается порядок подготовки к информационным войнам. По своей
результативности информационное оружие сопоставимо с оружием массового
поражения. Спектр действия информационного оружия может простираться от
нанесения вреда психическому здоровью людей до внесения вирусов в
компьютерные сети и уничтожения информации. Пентагон на суперкомпьютерах
моделирует варианты возможных войн в XXI столетии с использованием методов
и технологии “несмертельного оружия”.
В вооруженных силах НАТО, особенно США, значительное внимание
уделяется роли “несмертельного оружия” и технологий, прежде всего
информационному оружию и психолого-пропагандистским операциям в войнах XXI
века, которые существенно изменяют характер применения сухопутных, военно-
воздушных и военно-морских сил на ТВД и геополитического и цивилизационного
противоборства основных центров формирующегося многополярного мира.
Отличие видов и технологий “несмертельного оружия” от обычного
военного оружия состоит в том, что оно акцентирует внимание на
использовании алгоритмов и технологий, концентрирующих в себе базовые
знания, направленных на поражение противника. Информационная война по сути
олицетворяет собой войну цивилизаций за выживание в условиях постоянно
сокращающихся ресурсов. Информационное оружие поражает сознание человека,
разрушает способы и формы идентификации личности по отношению к
фиксированным общностям, оно трансформирует матрицу памяти индивида,
создавая личность с заранее заданными параметрами (тип сознания,
искусственные потребности, формы самоопределения и т.д.), удовлетворяющих
требования агрессора, выводит из строя системы управления государства-
противника и его вооруженных сил.
Доказано, что наибольшие потери вооруженные силы несут от применения
против них “несилового” информационного оружие и, в первую очередь, от
воздействия поражающих элементов, действующих на системы управления и
психику человека. Информационное и консциентальное оружие воздействует на
“идеальные” объекты (знаковые системы) или их материальные носители.
В настоящее время осуществляется глобальная информационно-культурная и
информационно-идеологическая экспансия Запада, осуществляемая по мировым
телекоммуникационным сетям (например, Internet) и через средства массовой
информации. Многие страны вынуждены принимать специальные меры для защиты
своих сограждан, своей культуры, традиций и духовных ценностей от чуждого
информационного влияния. Возникает необходимость защиты национальных
информационных ресурсов и сохранения конфиденциальности информационного
обмена по мировым открытым сетям, так как на этой почве могут возникать
политическая и экономическая конфронтация государств, новые кризисы в
международных отношениях. Поэтому информационная безопасность,
информационная война и информационное оружие в настоящее время оказались в
центре всеобщего внимания.
Информационным оружием называются средства:
. уничтожения, искажения или хищения информационных массивов;
. преодоления систем защиты;
. ограничения допуска законных пользователей;
. дезорганизации работы технических средств, компьютерных систем.
Атакующим информационным оружием сегодня можно назвать:
. компьютерные вирусы, способные размножаться, внедряться в программы,
передаваться по линиям связи, сетям передачи данных, выводить из строя
системы управления и т. п.;
. логические бомбы - программные закладные устройства, которые заранее
внедряют в информационно-управляющие центры военной или гражданской
инфраструктуры, чтобы по сигналу или в установленное время привести их
в действие;
. средства подавления информационного обмена в телекоммуникационных
сетях, фальсификация информации в каналах государственного и военного
управления;
. средства нейтрализации тестовых программ;
. различного рода ошибки, сознательно вводимые противником в программное
обеспечение объекта.
Универсальность, скрытность, многовариантность форм программно-
аппаратной реализации, радикальность воздействия, достаточный выбор времени
и места применения, наконец, экономичность делают информационное оружие
чрезвычайно опасным: оно легко маскируется под средства защиты, например,
интеллектуальной собственности; оно позволяет даже вести наступательные
действия анонимно, без объявления войны.
Нормальная жизнедеятельность общественного организма целиком
определяется уровнем развития, качеством функционирования и безопасностью
информационной среды. Производство и управление, оборона и связь, транспорт
и энергетика, финансы, наука и образование, средства массовой информации -
все зависит от интенсивности информационного обмена, полноты,
своевременности, достоверности информации. Именно информационная
инфраструктура общества - мишень информационного оружия. Но в первую
очередь новое оружие нацелено на вооруженные силы, предприятия оборонного
комплекса, структуры, ответственные за внешнюю и внутреннюю безопасность
страны. Высокая степень централизации структур государственного управления
российской экономикой может привести к гибельным последствиям в результате
информационной агрессии. Темпы совершенствования информационного оружия
(как, впрочем, и любого вида атакующего вооружения) превышают темпы
развития технологий защиты. Поэтому задача нейтрализации информационного
оружия, отражения угрозы его применения должна рассматриваться как одна из
приоритетных задач в обеспечении национальной безопасности страны.
Мировые информационные сети и информационное оружие
В настоящее время во всем мире стоит вопрос защиты национальных
информационных ресурсов в связи с расширением доступа к ним через открытые
информационные сети типа Internet. Кроме того, что повсеместно
увеличивается число компьютерных преступлений, реальной стала угроза
информационных атак на более высоком уровне для достижения политических и
экономических целей.
Пропаганда информационного оружия активно ведется в США, и эти
пропагандистские мероприятия связаны со стратегическими инициативами
создания Национальной и Глобальной информационных инфраструктур, так как
основу практически всех направлений международной и внутренней политики США
составляет идея лидерства этой страны в мире. Технологические достижения
США совместно с сильной и динамичной экономикой позволяют демонстрировать
могущество страны. Информационное оружие, базирующееся на самых передовых
информационных и телекоммуникационных технологиях, способствует решению
этой задачи. Уязвимость национальных информационных ресурсов стран,
обеспечивающих своим пользователям работу в мировых сетях, - вещь
обоюдоострая. Информационные ресурсы взаимно уязвимы. В докладе
Объединенной комиссии по безопасности, созданной по распоряжению министра
обороны и директора ЦРУ в США в июне 1993 года и завершившей свою работу в
феврале 1994 года, говорится: "...Уже признано, что сети передачи данных
превращаются в поле битвы будущего. Информационное оружие, стратегию и
тактику применения которого еще предстоит тщательно разработать, будет
использоваться с "электронными скоростями" при обороне и нападении.
Информационные технологии позволят обеспечить разрешение геополитических
кризисов, не производя ни одного выстрела. Наша политика обеспечения
национальной безопасности и процедуры ее реализации должны быть направлены
на защиту наших возможностей по ведению информационных войн и на создание
всех необходимых условий для воспрещения противоборствующим США
государствам вести такие войны...".
Считается, что для предотвращения или нейтрализации последствий
применения информационного оружия необходимо принять следующие меры:
. защита материально-технических объектов, составляющих физическую
основу информационных ресурсов;
. обеспечение нормального и бесперебойного функционирования баз и
банков данных;
. защита информации от несанкционированного доступа, искажения или
уничтожения;
. сохранение качества информации (своевременности, точности, полноты и
необходимой доступности).
Создание технологий обнаружения воздействий на информацию, в том числе
в открытых сетях, - это естественная защитная реакция на появление нового
оружия. Экономическую и научно-техническую политику подключения государства
к мировым открытым сетям следует рассматривать прежде решив вопрос
национальной информационной безопасности. Будучи открытой, ориентированной
на соблюдение законных прав граждан на информацию и интеллектуальную
собственность, эта политика должна предусматривать защиту сетевого
оборудования на территории страны от проникновения в него скрытых элементов
информационного оружия. Это особенно важно сегодня, когда осуществляются
массовые закупки зарубежных информационных технологий. Очевидно, что без
подключения к мировому информационному пространству страну ожидает
экономическое отставание. Оперативный доступ к информационным и
вычислительным ресурсам, поддерживаемым сетью Internet дает возможность
преодоления международной экономической и культурной изоляции, преодоления
внутренней дезинтеграции, развития социальной инфраструктуры. Однако
следует учитывать, что участие России в международных системах
телекоммуникаций и информационного обмена невозможно без комплексного
решения проблем информационной безопасности. Особенно остро проблемы защиты
собственных информационных ресурсов в открытых сетях встают перед странами,
которые технологически отстают в области информационных и
телекоммуникационных технологий от США или Западной Европы. Сегодняшнее
состояние российской экономики, неразвитость информационной инфраструктуры,
неподготовленность российских пользователей к эффективной работе в сетях
открытого информационного обмена не позволяют реализовать полноценное
участие страны в таких сетях и пользоваться всеми возможностями новых
технологий. Поэтому необходимо активное участие России в проектах развития
мировых информационных сетей, в работе международных организаций,
общественных комитетов и комиссий этого направления. Кроме того, должен
соблюдаться принцип постепенности вхождения России в международные сети в
соответствии с действительными потребностями, экономическими и
технологическими возможностями.
Запретить разработку и использование информационного оружия
невозможно. Ограничить усилия многих стран по формированию единого
глобального информационного пространства также нереально. Однако Россия
может выступить инициатором заключения разумных соглашений, опирающихся на
международное право и минимизирующих угрозу применения информационного
оружия.
Практические мероприятия программного характера по защите от
информационного оружия:
1. Организация мониторинга и прогнозирования потребностей
экономических и других структур в различных видах информационного
обмена через международные сети. Возможно создание
специализированной структуры для контроля трансграничного обмена, в
том числе посредством Internet; координация мер государственных и
негосударственных ведомств по предотвращению угроз информационной
безопасности в открытых сетях; организация международного
сотрудничества.
2. Разработка государственной программы совершенствования
информационных технологий, обеспечивающих подключение национальных
и корпоративных сетей к мировым открытым сетям при соблюдении
требований безопасности информационных ресурсов.
3. Организация системы комплексной подготовки и повышения квалификации
массовых пользователей и специалистов по информационной
безопасности для работы в мировых информационных сетях.
4. Разработка национального законодательства в части правил обращения
с информационными ресурсами, регламента прав, обязанностей и
ответственности пользователей открытых мировых сетей. Установление
перечня информации, не подлежащей передаче по открытым сетям, и
обеспечение контроля за соблюдением установленного статуса
информации. Активное участие в разработке международного
законодательства и нормативно-правового обеспечения
функционирования мировых открытых сетей.
Консциентальная война.
Мир вступил в новый этап борьбы - конкуренции форм организации
сознаний, где предметом поражения и уничтожения являются определенные типы
сознаний. В результате консциентальной войны определенные типы сознаний
просто должны быть уничтожены, перестать существовать, их не должно быть. А
носители этих сознаний, наоборот, могут быть сохранены, если они откажутся
от форм сознания - предметов разрушения и поражения. Типы сознаний -
предметы поражения в консциентальной войне - должны быть вытеснены за рамки
цивилизационно допустимых и приемлемых форм.
Уничтожение определенных типов сознания предполагает разрушение и
переорганизацию общностей, которые конституируют данный тип сознания.
Можно выделить пять основных способов поражения и разрушения сознания
в консциентальной войне:
1. Поражение нейро-мозгового субстрата, снижающее уровень
функционирования сознания, может происходить на основе действия
химических веществ, длительного отравления воздуха, пищи, направленных
радиационных воздействий;
2. Понижение уровня организации информационно-коммуникативной среды на
основе ее дезинтеграции и примитивизации, в которой функционирует и
"живет" сознание;
3. Оккультное воздействие на организацию сознания на основе
направленной передачи мыслеформ субъекту поражения;
4. Специальная организация и распространение по каналам коммуникации
образов и текстов, которые разрушают работу сознания (условно может
быть обозначено как психотропное оружие);
5. Разрушение способов и форм идентификации личности по отношению к
фиксированным общностям, приводящее к смене форм самоопределения и к
деперсонализации.
Прежде всего этот тип воздействий по смене и преобразованию типов
имиджидентификаций (глубинного отождествления с той или иной позицией,
представленной конкретным образом) и аутентизаций (чувства личной
подлинности) осуществляют средства массовой информации, и прежде всего,
телевидение. Именно в этой области происходят сегодня все основные действия
по разрушению российско-русского постсоветского сознания.
Основная цель консциентальной войны: диаспоризация российского народа,
фрагментация региональных и социально-стратовых общностей на основе слома
всех существующих имиджидентификаций
Конечная цель использования консциентального оружия это изымание людей
из сложившихся форм мегаобщностей. Разрушение народа и превращение его в
население происходит за счет того, что никто больше не хочет связывать и
соотносить себя с тем полиэтносом, к которому до этого принадлежал.
Разрушение сложившихся имиджиндентификаций нацелено на разрушение
механизмов включения человека в естественно сложившиеся и существующие
общности и замена этих эволюционно-естественно сложившихся общностей одной
полностью искусственной - общностью зрителей вокруг телевизора. Неважно,
как человек при этом относитесь к тому, что он видит и слышит с экрана
телевизора, важно, чтобы он был постоянным телезрителем, поскольку в этом
случае на него можно направленно и устойчиво воздействовать.
Консциентальное оружие может быть использовано в самых разных войнах в
основной важнейшей функции. Эта основная его функция состоит в том, чтобы
разложить и уничтожить народ данной страны, чтобы он перестал существовать
как народ, разбившись на индивидов-граждан всего мира или на какие-то
другие аморфные группы с диффузными основаниями их выделения.
Консциентальная война не может быть осуществлена в условиях обычной
регулярной войны, когда требования к организации сознания являются
достаточно жесткими и самоопределение людей очевидно всякому внешнему
наблюдателю с точки зрения противостояния противоборствующих государств. В
этих условиях консциентальная война будет помогать противнику выявлять
людей с отсутствующими принципами, склонных к предательству. А вот в
условиях формального мира и так называемых локальных войн консциентальная
война весьма эффективна.
Правовые аспекты информационной безопасности
Задачи построения гражданского общества в РФ как общества
информационного, возрастание роли информации, информационных ресурсов и
технологий в развитии граждан, общества и государства в XXI веке, выводят
вопросы информационной безопасности на первый план в системе обеспечения
национальной безопасности. “Укрепление информационной безопасности” названо
в концепции национальной безопасности РФ, утвержденной Указом Президента
Российской Федерации 17 декабря 1997 г. в числе важнейших долгосрочных
задач государственной власти России.
Понятие и структура информационной безопасности
Соотнося определение информационной безопасности, данное в Федеральном
законе “Об участии в международном информационном обмене” (ст. 2) с
понятием “безопасность”, данном в Законе РФ “О безопасности” (ст. 1) под
информационной безопасностью понимается: “состояние защищенности жизненно
важных интересов личности, общества и государства в информационной сфере от
внутренних и внешних угроз”. В соответствии с Конституцией РФ (ст. 84)
Президент РФ определяет основные направления внутренней и внешней политики,
в том числе в области информационной безопасности. Исходя из анализа
Программы действий на 1996-2000 годы, ежегодных Посланий Президента
Федеральному Собранию РФ (1994-1998 гг.) и Концепции национальной
безопасности РФ, утвержденной Указом Президента РФ № 1300 от 17.12.1997 г.,
определены основные интересы и угрозы им в информационной сфере, основные
задачи и принципы государственной политики по обеспечению информационной
безопасности.
Жизненно важными интересами в информационной сфере являются:
а) для личности:
. соблюдение конституционных прав и свобод граждан на поиск, получение,
передачу, производство и распространение объективной информации;
. реализация права граждан на неприкосновенность своей частной жизни;
. обеспечение права граждан на защиту своего здоровья от неосознаваемой
человеком вредной информации.
б) для общества:
. построение информационного общества;
. защита национальных духовных ценностей, пропаганда национального
культурного наследия, норм морали и общественной нравственности;
. предотвращение манипулированием массовым сознанием;
. приоритетное развитие современных телекоммуникационных технологий,
сохранение и развитие отечественного научного и производственного
потенциала;
в) для государства:
. защита интересов личности и общества;
. формирование институтов общественного контроля за органами
государственной власти;
. формирование системы подготовки, принятия и реализации решений в
органах государственной власти, обеспечивающей баланс интересов
личности, общества и государства;
. защита государственных информационных систем, в том числе
государственных информационных ресурсов.
Основные угрозы жизненно важным интересам личности, общества и
государства в информационной сфере включают в себя:
а) внутренние:
. отставание России от ведущих стран мира по уровню информатизации;
. ослабление роли русского языка как государственного языка Российской
Федерации;
. размывание единого правового пространства страны вследствие принятия
субъектами РФ нормативных правовых
. актов, противоречащих Конституции РФ и федеральному законодательству;
. разрушение единого информационного и духовного пространства России,
активизация различного рода религиозных сект, наносящих значительный
ущерб духовной жизни общества, несущих прямую опасность для жизни и
здоровья граждан;
. отсутствие четко сформулированной информационной политики, отвечающей
национальным целям, ценностям и интересам;
б) внешние:
. целенаправленное вмешательство и проникновение в деятельность и
развитие информационных систем РФ;
. стремление сократить использование русского языка как средства общения
за пределами России;
. попытки не допустить Россию участвовать на равноправной основе в
международном информационном обмене;
. подготовка к информационным войнам и использование информационного
оружия.
Для защиты заявленных интересов от вероятных угроз в информационной
сфере государство определяет задачи по обеспечению информационной
безопасности.
К основным задачам в сфере обеспечения информационной безопасности
можно отнести следующие:
. формирование и реализация единой государственной политики по
обеспечению защиты национальных интересов от угроз в информационной
сфере;
. совершенствование законодательства Российской федерации в сфере
обеспечения информационной безопасности;
. координация деятельности органов государственной власти по обеспечению
информационной безопасности;
. установление необходимого баланса между потребностью в свободном
обмене информацией и допустимыми ограничениями ее распространения;
. совершенствование информационной структуры, ускорение развития новых
информационных технологий и их широкое распространение, унификация
средств поиска, сбора, хранения, обработки и анализа информации с
учетом вхождения России в глобальную информационную инфраструктуру;
. развитие отечественной индустрии телекоммуникационных и информационных
средств, их приоритетное по сравнению с зарубежными аналогами
распространение на внутреннем рынке;
. защита государственных информационных ресурсов и, прежде всего, в
федеральных органах государственной власти, на предприятиях оборонного
комплекса;
. духовное возрождение России;
. обеспечение сохранности и защиты культурного и исторического наследия
(в том числе музейных, архивных, библиотечных фондов, основных
историко-культурных объектов);
. сохранение традиционных духовных ценностей при важнейшей роли в этой
деятельности Русской православной церкви и церквей других конфессий;
. пропаганда через средства массовой информации национальных культур
народов России, духовно-нравственных, исторических традиций и норм
общественной жизни и передового опыта такой работы;
. повышение роли русского языка как государственного языка и языка
межгосударственного общения народов России и государств - участников
СНГ;
. создание оптимальных экономических условий для осуществления важнейших
видов творческой деятельности.
Шкрабков В.Н.
Реферат на тему: Информационные компьютерные технологии
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
Херсонський Державний Педагогічний Університет
Фізико-математичний факультет
Кафедра інформаційних технологій
ІНФОРМАЦІЙНІ КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇЇ
Курсова робота
Виконавець студент 351-ої групи спеціальності
“ПМСО.
Англійська мова та літе-
ратура, основи
інформатики”, фа-
культету іноземної філології, ден-
ної форми навчання.
________ Резніков Д. Ю.
Керівник викладач________Валько Н. В.
Херсон 2001
Зміст
Вступ 3
1. Поняття інформаційної технології 4
1.1 Що таке інформаційна технологія. 4
1.2 Етапи розвитку інформаційних технологій. 4
1.3 Складові частини інформаційної технології 8
1.4 Інструментарій інформаційної технології 9
2. Види сучасних інформаційних технологій 10
2.1 Інформаційна технологія опрацювання даних 10
2.2 Інформаційна технологія керування 12
2.3 Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень 15
2.4 Інформаційна технологія експертних систем 16
3. Проблеми і перспективи використання інформаційних технологій 19
3.1 Старіння інформаційної технології 19
3.2 Методологія використання інформаційної технології 20
3.3 Небезпека та труднощі використання інформаційних технологій 22
Висновки 24
Список використаної літератури 25
Вступ
Інформація - явище незрівнянно більш древнє, ніж сама людина. Уже
природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в
рослинах і живих організмах. З перших своїх кроків люди шукають і
знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак
ніколи раніше людство не накопичувало інформацію й знання настільки
стрімкими темпами. Тому закономірним є те, що жодна галузь людської
діяльності не зазнала такого розвитку як інформаційні технології. Саме вони
були покликані збільшити ефективність та зручність використання
різноманітних видів інформації. За останні десятиріччя інформаційні
технології зазнали такого глобального поширення, що зараз уже важко уявити
життя сучасної людини без них. На сучасному етапі можна без особливих
труднощів навести приклади використання інформаційних технологій у всі
галузях: від освіти і до менеджменту. Сьогодні успіх буде мати та фірма,
той заклад, який володіє найсучаснішими комп’ютерними технологіями.
Значного прогресу можна досягти і в галузі освіти з впровадженням
відповідних інформаційних компю’ютерних технологій, які зможуть зробити
процес здобуття освіти більш гнучким, індивідуалізованим і одночасно
нададуть змогу студентам використовувати глобальні ресурси для навчання,
спілкуватись та обмінюватись досвідом із студентами інших міст, країн тощо.
Насправді, перспективи розвитку інформаційних компю’ютерних технологій
безмежні. Саме тому мною була обрана така цікава та невичерпна тема
курсової роботи, в якій було зроблено спробу дати відповіді на запитання що
являє собою інформаційна технологія, яки існують види інформаційних
технологій. Також розглядаються етапи розвитку інформаційних технологій,
перспективи їх використання. Не обминув я своєю увагою і ті проблеми та
небезпеку, які пов’язані з використанням інформаційних технологій.
1. Поняття інформаційної технології
1.1 Що таке інформаційна технологія
Технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у
прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових
факторів виробництва, засобах їх об'єднання для створення продукту або
послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно
пов'язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед
управлінського процесу. Управлінські технології грунтуються на
застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.
Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія -
це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін,
що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих
опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи
організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні
додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні
проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки,
великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинно
починатися зі створення математичного забезпечення, формування
інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів.
1.2 Етапи розвитку інформаційних технологій
Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій
із використанням комп'ютерів, що визначаються різноманітними ознаками
поділу.
Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою
персонального комп'ютера почався новий етап розвитку інформаційної
технології. Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних
потреб людини як для фахової сфери, так і для побутової.
Ознака поділу - вид задач і процесів опрацювання інформації:
1-й етап (60 - 70-і рр.) - опрацювання даних в обчислювальних центрах
у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку
інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій
людини.
2-й етап (з початку 80-х рр.) - створення інформаційних технологій,
спрямованих на розв'язання стратегічних задач.
Ознака поділу - проблеми, які стоять на шляху інформатизації:
1- й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою опрацювання
великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.
2-й етап (до кінця 70-х рр.) пов’язаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360.
Проблема цього етапу - відставання програмного забезпечення від рівня
розвитку апаратних засобів.
3-й етап (з початку 80-х рр.) - комп'ютер стає інструментом
непрофесійного користувача, а інформаційні системи - засобом підтримки
прийняття його рішень. Проблемами цього етапу є максимальне задоволення
потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в
комп'ютерному середовищі.
4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології
міжустановних зв'язків і інформаційних систем. Проблеми цього етапу дуже
багаточислені. Найбільше суттєвими з них є:
• укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для
комп'ютерного зв'язку;
• організація доступу до стратегічної інформації;
• організація захисту і безпеки інформації.
Ознака поділу - перевага, яку надає комп'ютерна технологія:
1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективним
опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на
централізоване коллективне використання ресурсів обчислювальних центрів.
Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, які
створювались, була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в
результаті впровадження коштами. Основною проблемою на цьому етапі була
психологічна - погана взаємодія користувачів, для яких створювалися
інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і
розуміння розв'язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися
системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо
великі можливості, не використовували повною мірою їх потенціал.
2-й етап (з середини 70-х рр.) пов'язаний з появою персональних
комп'ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем -орієнтація
зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним
рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується
контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами
спеціалістів. На цьому етапі використовується як централізоване
опрацювання даних, характерне для першого етапу, так і децентралізоване,
що базується на розв'язанні локальних задач і роботі з локальними базами
даних на робочому місці користувача.
3-й етап (з початку 90-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу
стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях
телекомунікаційної технології розподіленого опрацювання інформації.
Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності
опрацювання даних і допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології
повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати
перевагу.
Ознака поділу - види інструментарію інформаційної технології:
1-й етап (до другої половини XIX ст.) - "ручна" інформаційна технологія
інструментарій якої складали: ручка, чорнильниця, книга. Комунікації
здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів,
пакетів, депеш. Основною метою інформаційної технології цього періоду було
представлення інформації в потрібній формі.
2-й етап (з кінця XIX ст.) - "механічна" технологія,
інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон,
оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета
технології - представлення інформації в потрібній формі більш зручними
засобами.
3-й етап (40-60-і рр. XX ст.) - "електрична" технологія,
інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне
забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні
диктофони. На цьому етапі відбувається зміна мети технології. Акцент в
інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення
інформації на формування її змісту.
4-й етап (з початку 70-х рр.) - "електронна" технологія,
основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створені на їхній базі
автоматизовані системи керування (АСК) і інформаційно-пошукові системи
(ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних
комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщується на формування
змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних
сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи.
Безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені
перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий
досвід формування змістовної сторони управлінської інформації і
підготовлена фахова, психологічна і соціальна база для переходу на новий
етап розвитку технології.
5-й етап (з середини 80-х рр.) - "комп'ютерна" ("нова") технологія,
основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром
стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі
відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем
підтримки прийняття рішень певними спеціалістами. Подібні системи мають
умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, вони
реалізуються на персональному комп'ютері і використовують телекомунікації.
У зв'язку з переходом на мікропроцессорну базу суттєвим змінам піддаються і
технічні засоби побутового, культурного та інших призначень. Починають
широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні і локальні
комп'ютерні мережі.
1.3 Складові частини інформаційної технології
Такі технологічні поняття, що використовуються у виробничій сфері, як
норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція і т.п., можуть
застосовуватися і в інформаційній технології. Перед тим, як розробляти ці
поняття в будь-якій технології, у тому числі й в інформаційній, завжди
варто починати з визначення мети. Потім варто спробувати провести
структурування всіх дій, що призводять до наміченої мети, і вибрати
необхідний програмний інструментарій.
Необхідно розуміти, що освоєння інформаційної технології і подальше її
використання повинні бути зведені до того, щоб було потрібно спочатку добре
оволодіти набором елементарних операцій, кількість яких обмежена. З цієї
обмеженої кількості елементарних операцій у різних комбінаціях складається
дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, що
визначають той або інший технологічний етап. Сукупність технологічних
етапів утворить технологічний процес (технологію). Він може починатися з
будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а складатися
тільки з дій. Для реалізації етапів технологічного процесу можуть
використовуватися різні програмні середовища.
Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким
вимогам:
• забезпечувати високий рівень розчленування всього процесу опрацювання
інформації на етапи (фази), операції, дії;
• включати весь набір елементів, необхідних для досягнення
поставленої мети;
• мати регулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного
процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш
ефективно здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами.
1.4 Інструментарій інформаційної технології
Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва
здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів, до яких
відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії і т.п.
За аналогією і для інформаційної технології повинно бути щось подібне.
Такими технічними засобами виробництва інформації будуть апаратне,
програмне і математичне забезпечення цього процесу. З їхньою допомогою
відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості.
Виділимо окремо з цих засобів програмні продукти і назвемо їх
інструментарієм, а для більшої чіткості можна його конкретизувати, назвавши
програмним інструментарієм інформаційної технології.
Визначимо це поняття:
Інструментарій інформаційної технології - один або декілька
взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія
роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.
У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види
програмних продуктів для персонального комп'ютера як текстовий процесор
(редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи
керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі,
інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські,
для маркетингу та ін.), експертні системи і т.д.
2. Види сучасних інформаційних технологій
2.1 Інформаційна технологія опрацювання даних
Інформаційна технологія опрацювання даних використовується для
розв’язання добре структурованих задач, стосовно яких є необхідні вхідні
дані і відомі алгоритми та інші стандартні процедури їх опрацювання. Ця
технологія застосовується на рівні операційної (виконавчої) діяльності
персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних
постійно повторюваних операцій управлінської праці. Тому впровадження
інформаційних технологій і систем на цьому рівні істотно підвищить
продуктивність праці персоналу, звільнить його від рутинних операцій,
можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності
працівників.
На рівні операційної діяльності вирішуються такі задачі:
. опрацювання даних про операції, які здійснює фірма;
. створення періодичних контрольних звітів про стан
справ у фірмі;
. одержання відповідей на всілякі поточні запити й оформлення їх у вигляді
паперових документів або звітів.
Прикладом може послужити щоденний звіт про надходження і видачу готівки
банком, який формується з метою контролю балансу готівки; або ж запит до
бази даних по кадрах, який дозволить одержати дані про вимоги, що
висуваються до кандидатів на певну посаду.
Існує декілька особливостей, пов'язаних з опрацюванням даних, що
відрізняють дану технологію від усіх інших:
• виконання необхідних фірмі задач по опрацюванню даних. Від кожної
фірми закон вимагає наявності та збереження даних про свою діяльність, які
можна використовувати як засіб забезпечення і підтримки контролю на фірмі.
Тому в будь-якій фірмі обов'язково повинна бути інформаційна система
опрацювання даних і розроблена відповідна інформаційна технологія;
• вирішення тільки добре структурованих задач, для яких можна
розробити алгоритм;
• виконання стандартних процедур опрацювання. Існуючі стандарти
визначають типові процедури опрацювання даних і регламентують їхнє
дотримання організаціями усіх видів;
• виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі з
мінімальною участю людини;
• використання деталізованих даних. Записи про діяльність фірми мають
докладний характер, що допускає проведення ревізій. У процесі ревізії
діяльність фірми перевіряється хронологічно від початку періоду до його
кінця і від кінця до початку;
• акцент на хронологію подій;
• вимога мінімальної допомоги у вирішенні проблем з боку спеціалістів
інших рівнів.
Багато даних на рівні операційної діяльності необхідно зберігати для
наступного використання або на цьому ж рівні, або на іншому. Для їхнього
збереження створюються бази даних.
Стосовно створення звітів (документів) слід зазначити, що у
інформаційній технології опрацювання даних необхідно створювати документи
для керівництва і працівників фірми, а також для зовнішніх партнерів. При
цьому документи можуть створюватися як за вимогою у зв'язку з проведеною
фірмою операцією, так і періодично наприкінці кожного місяця, кварталу або
року.
2.2 Інформаційна технологія керування
Метою інформаційної технології керування є задоволення інформаційних
потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям
рішень. Вона може бути корисна на будь-якому рівні керування.
Ця технологія орієнтована на роботу в середовищі інформаційної системи
керування і використовується при більш поганій структурованості
розв'язуваних задач, якщо їх порівнювати з задачами, які розв'язуються за
допомогою інформаційної технології опрацювання даних.
Інформаційна технологія керування ідеально підходять для задоволення
подібних інформаційних потреб працівників різноманітних функціональних
підсистем (підрозділів) або рівнів керування фірмою. Інформація, що
поставляється нею, містить відомості про минуле, дійсне і ймовірне майбутнє
фірми. Ця інформація має вигляд регулярних або спеціальних управлінських
звітів.
Для прийняття рішень на рівні управлінського контролю інформація
повинна бути подана в агрегованому вигляді, так, щоб проглядалися тенденції
зміни даних, причини відхилень, що виникли, і можливі варіанти вирішення
проблеми. На цьому етапі розв’язуються такі задачі опрацювання даних:
• оцінка планованого стану об'єкта керування;
• оцінка відхилень від планованого стану;
• виявлення причин відхилень;
• аналіз можливих рішень і дій.
Інформаційна технологія керування спрямована на створення різноманітних
видів звітів. Регулярні звіти створюються відповідно до встановленого
графіка, що визначає час їхнього створення, наприклад місячний аналіз
продажів компанії.
Спеціальні звіти створюються за вимогою керівників, або коли в компанії
відбулося щось незаплановане. І ті, і інші види звітів можуть мати форму
підсумкових, порівняльних і надзвичайних звітів.
У підсумкових звітах дані об'єднані в окремі групи, відсортовані і
подані у вигляді проміжних і остаточних результатів по окремих полях.
Порівняльні звіти містять дані, отримані з різноманітних джерел або
класифіковані по різноманітних ознаках і використовуються для порівняння.
Надзвичайні звіти містять дані виняткового (надзвичайного) характеру.
Використання звітів для підтримки керування є особливо ефективним при
реалізації так званого керування по відхиленнях. Керування по відхиленнях
припускає, що головним змістом одержуваних спеціалістом даних повинні бути
відхилення стану господарської діяльності фірми від деяких встановлених
стандартів (наприклад, від її запланованого стану). При використанні на
фірмі принципів керування по відхиленнях до звітів, які створюються,
висуваються такі вимоги:
• звіт необхідно створювати тільки тоді, коли відхилення відбулося;
• відомості у звіті повинні бути відсортовані за значенням критичного
для даного відхилення показника;
• усі відхилення бажано показати разом, щоб спеціаліст міг уловити
існуючий між ними зв'язок;
• у звіті необхідно показати, кількісне відхилення від норми.
Вхідна інформація надходить із систем операційного рівня. Вихідна
інформація формується у вигляді управлінських звітів у зручному для
ухвалення рішення вигляді. Зміст бази даних за допомогою відповідного
програмного забезпечення перетворюється в періодичні і спеціальні звіти, що
надходять до спеціалістів, які беруть участь у прийнятті рішень в
організації. База даних, що використовується для одержання зазначеної
інформації, повинна складатися з двох компонентів:
1) даних, що накопичуються на основі оцінки операцій, проведених
фірмою;
2) планів, стандартів, бюджетів та інших нормативних документів, що
визначають планований стан об'єкта керування (підрозділи фірми).
2.3 Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень
Ефективність і гнучкість інформаційної технології багато в чому
залежать від характеристик інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень.
Інтерфейс визначають: мова користувача; мова повідомлень комп'ютера, що
організує діалог на екрані дисплея; знання користувача.
Мова користувача - це ті дії, які користувач робить по відношенню до
системи шляхом використання можливостей клавіатури; електронних олівців, що
пишуть на екрані; джойстика; "миші"; голосових команд, тощо. Найбільш
простою формою мови користувача є створення форм вхідних і вихідних
документів. Отримавши вхідну форму (документ), користувач заповнює його
необхідними даними і вводить у комп'ютер. Система підтримки прийняття
рішень робить необхідний аналіз і видає результати у вигляді вихідного
документа заданої форми.
Мова повідомлень - це те, що користувач бачить на екрані дисплея
(символи, графіка, колір), дані, надруковані принтером, звукові вихідні
сигнали і т.п. Важливим показником ефективності інтерфейсу, який
використовується, є обрана форма діалогу між користувачем і системою. В
даний час найбільш поширеним є такі форми діалогу: режим “запитання-
відповідь”, командний режим, режим меню, режим заповнення пропусків у
виразах, запропонованих комп'ютером. Кожна форма в залежності від типу
задачі, індивідульності користувача і рішення, яке приймається, може мати
свої переваги і недоліки. Довгий час єдиною реалізацією мови повідомлень
був надрукований або виведений на екран дисплея звіт або повідомлення.
Тепер з'явилася нова можливість представлення вихідних даних - машинна
графіка. Вона дає можливість створювати на екрані і папері кольорові
графічні зображення в тривимірному вигляді. Використання машинної графіки,
яка значно підвищує наочність і интерпретованість вихідних даних, стає усе
більш популярним в інформаційній технології підтримки прийняття рішень.
Знання користувача - це те, що користувач повинен знати, працюючи з
системою. До них відносяться не тільки план дій, що знаходиться в голові
у користувача, але і підручники, інструкції, довідкові дані, які видає
комп'ютер.
Удосконалення інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень
визначається успіхами у розвитку кожного з трьох зазначених вище
компонентів.
Інтерфейс повинен мати такі можливості:
• маніпулювати різноманітними формами діалогу, змінюючи їх у
процесі ухвалення рішення за вибором користувача;
• передавати дані до системи різноманітними засобами;
• одержувати дані від різноманітних пристроїв системи в різних
форматах;
• гнучко підтримувати (надавати допомогу за вимогою, підказувати)
знання користувача.
2.4 Інформаційна технологія експертних систем
Найбільший прогрес серед комп'ютерних інформаційних технологій
спостерігається у галузі розробки експертних систем. Експертні системи
дають можливість спеціалісту одержувати консультації експертів стосовно
будь-яких проблем, про які ці системами накопичили знання.
Розв’язання спеціальних задач вимагає спеціальних знань. Проте не
кожна компанія може собі дозволити тримати у своєму штаті експертів по всім
пов'язаним із її роботою проблемам або навіть запрошувати їх щоразу, коли
виникає якась проблема. Головна ідея використання технології експертних
систем полягає в тому, щоб одержати від експерта його знання і, загрузивши
їх у пам'ять комп'ютера, використовувати їх кожного разу, коли в цьому
виникає необхідність. Все це надає можливість використовувати технологію
експертних систем у якості систем, що дають поради.
Подібність інформаційних технологій, які використовуються в експертних
системах і системах підтримки прийняття рішень, проявляється в тому, що
обидві вони забезпечують високий рівень підтримки прийняття рішень. Проте
між ними існують три суттєві відмінності:
Перша пов'язана з тим, що рішення проблеми в рамках систем підтримки
прийняття рішень відображує рівень її розуміння користувачем і його
можливості одержати й осмислити рішення. Технологія експертних систем,
навпаки, пропонує користувачу прийняти рішення, яке виходить за рамки його
можливостей.
Друга відмінність зазначених технологій проявляється у здатності
експертних систем пояснювати свої міркування у процесі одержання рішення.
Дуже часто ці пояснення виявляються більш важливими для користувача, чим
саме рішення.
Третя відмінність пов'язана з використанням нового компонента
інформаційної технології - знань.
Основними компонентами інформаційної технології, яка використовується в
експертній системі, є: інтерфейс користувача, база знань, інтерпретатор,
модуль створення системи.
Інтерфейс користувача. Спеціаліст використовує інтерфейс для введення
інформації і команд в експертну систему та одержання вихідної інформації з
неї. Команди містять у собі параметри, що спрямовують процес опрацювання
знань. Інформація звичайно видається у формі значень, що присвоюються
певним змінним.
Технологія експертних систем передбачає можливість одержувати в якості
вихідної інформації не тільки рішення, але і необхідні пояснення.
Розрізняють два види пояснень:
• пояснення, що видаються за вимогою. Користувач у будь-який момент
може зажадати від експертної системи пояснення своїх дій;
• пояснення отриманого рішення проблеми. Після одержання рішення
користувач може зажадати пояснень того, як воно було отримано. Система
повинна пояснити кожний крок своїх міркувань, що ведуть до розв’язання
задачі. Хоча технологія роботи з експертною системою не є простою,
інтерфейс користувача цих систем є дружнім і звичайно не викликає труднощів
при веденні діалогу.
База знань. Вона містить факти, що описують проблемну галузь, а також
логічний взаємозв'язок цих фактів. Центральне місце в базі знань належить
правилам. Правило визначає, що варто робити в даній конкретній ситуації, і
складається з двох частин: умова, яка може виконуватися або ні, і дія, яку
варто виконати у випадку виконання умови.
Всі правила, які використовуються в експертній системі, утворюють
систему правил, яка навіть для відносно простої системи може містити у собі
декілька тисяч правил.
Інтерпретатор. Це частина експертної системи, що виконує у певному
порядку опрацювання даних, які знаходяться в базі знань. Технологія роботи
інтерпретатора зводиться до послідовного розгляду сукупності правил
(правило за правилом). Якщо має місце дотримання умови, що міститься в
правилі, то виконується певна дія, і користувачу надається варіант
вирішення його проблеми.
Крім того, у багатьох експертних системах уводяться додаткові блоки:
база даних, блок розрахунку, блок введення і коректування даних. Блок
розрахунку необхідний у ситуаціях, пов'язаних із прийняттям управлінських
рішень. При цьому важливу роль грає база даних, де містяться планові,
фізичні, розрахункові, звітні та інші постійні або оперативні показники.
Блок введення і коректування даних використовується для оперативного і
своєчасного відображення поточних змін у базі даних.
Модуль створення системи. Він служить для створення набору (ієрархії )
правил. Існують два підходи, що можуть бути покладені в основу модуля
створення системи: використання алгоритмічних мов програмування і
використання оболонок експертних систем.
Для представлення бази знань спеціально розроблені мови Лісп і Пролог,
хоча можна використовувати і будь-яку відому алгоритмічну мову.
Оболонка експертних систем являє собою готове програмне середовище, що
може бути пристосоване для вирішення певної проблеми шляхом створення
відповідної бази знань. У більшості випадків використання оболонок
дозволяє створювати експертні системи швидше і легше в порівнянні з
програмуванням.
3. Проблеми і перспективи використання інформаційних технологій
3.1 Старіння інформаційної технології
Для інформаційних технологій є цілком природним те, що вони
застарівають і заміняються новими. Так, наприклад, на зміну технології
пакетного опрацювання програм на великий ЕОМ в обчислювальному центрі
прийшла технологія роботи на персональному комп'ютері на робочому місці
користувача. Телеграф передав усі свої функції телефону. Телефон
поступово витісняється службою експресс-доставки. Телекс передав
більшість своїх функцій факсу й електронній пошті.
При впровадженні нової інформаційної технології в організації
необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її
неминучого старіння, тому що інформаційні продукти, як ніякі інші види
матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності
новими видами або версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох
місяців до одного року. Якщо в процесі впровадження нової інформаційної
технології цьому фактору не приділяти належної уваги, цілком можливо, що до
моменту завершення переходу фірми на нову інформаційну технологію вона вже
застаріє і прийдеться вживати заходів щодо її модернізації. Такі невдачі з
впровадженням інформаційних технологій звичайно пов'язані з недосконалістю
технічних засобів, в той час як основною причиною невдач є відсутність або
слабка пропрацьованність методології використання інформаційної технології.
3.2 Методологія використання інформаційної технології
Централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів
були першою історично сформованою технологією. Створювалися великі
обчислювальні центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ.
Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви вхідної
інформації й одержати на цій основі різноманітні види інформаційної
продукції, яка потім передавалася користувачам. Такий технологічний процес
був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств
і організацій у 60 - 70-і рр.
Переваги методології централізованої технології:
• можливість звертання користувача до великих масивів інформації у
вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури;
• відносна легкість упровадження методологічних рішень по розвитку й
удосконалюванню інформаційної технології завдяки їх централізованому
прийняттю.
Недоліки такої методології очевидні:
• обмежена відповідальність нижчого персоналу, що не сприяє
оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи
правильності виробітку управлінських рішень;
• обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання
інформації.
Децентралізоване опрацювання інформації пов'язане з появою в
80-х рр. персональних комп'ютерів і розвитком засобів
телекомунікацій. Вона дуже істотно потіснила попередню технологію,
оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не
обмежує його ініціатив.
Перевагами такої методології є:
• гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам
користувача;
• посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;
• зменшення потреби в користуванні центральним комп'ютером і відповідно
контролі з боку обчислювального центру;
• більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки
використанню засобів комп'ютерного зв'язку.
Проте ця методологія має і свої недоліки:
• складність стандартизації через велику кількість унікальних
розробок;
• психологічне неприяйняття користувачами що рекомендуються
обчислювальним центром стандартів у готових програмні продукти;
• нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних
місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного
працівника.
Описані переваги і недоліки централізованої і децентралізованої
інформаційної технології призвели до необхідності притримуватися лінії
розумного застосування і того, і іншого підходу.
Такий підхід назвемо раціональною методологією і покажемо, як у цьому
випадку будуть розподілятися обов'язки:
• обчислювальний центр повинен відповідати за створення загальної
стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як
у роботі, так і у навчанні, установлювати стандарт і визначати політику
застосування програмних і технічних засобів;
• персонал, який використовує інформаційну технологію, повинен
дотримуватися вказівок обчислювального центру, здійснювати розробку своїх
локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.
Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить
досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити
сумісність інформаційних локальних продуктів та знизити дублювання
діяльності.
3.3 Небезпека та труднощі використання інформаційних технологій
Складне програмне забезпечення має недоліки, якими можуть скористатися
сторонні особи (хакери) і використати їх на свою користь. Так, наприклад,
один хакер вкрав з кредитних карток Парекс банку біля 7000 долларів, з
комп’ютерної бази поліції одного з міст Америки зникла вся база по
автомобілям, що перебували у розшуку. Для попередження несанкціонованого
доступу використовуються дуже дорогі системи захисту, а також
вдосконалюється програмне забезпечення.
При використанні програмного забезпечення існує можливість втрати
інформації, спричинена дією вірусів, які використовують його недоліки. У
звязку з тим, що вартість інформації росте, втрати можуть бути суттєвими.
Для захисту доводиться використовувати спеціальні програми – антивіруси.
Беручи до уваги те, що зараз відбувається концентрація у сфері
інформаційних технологій, перед користувачем постає дилема вибору платформи
інформаційної технології, так як в майбутньому він буде залежати від свого
постачальника програмного забезпечення.
Легкість | |
