Geoselect : Международные отношения : Реферат: Виды и принципы создания совместных предприятий в России (Международные отношения)


	Международные отношения / Реферат: Виды и принципы создания совместных предприятий в России (Международные отношения)


	Космонавтика Уфология Авиация Административное право Арбитражный процесс Архитектура Астрология Астрономия Аудит Банковское дело Безопасность жизнедеятельности Биология Биржевое дело Ботаника Бухгалтерский учет Валютные отношения Ветеринария Военная кафедра География Геодезия Геология Геополитика Государство и право Гражданское право и процесс Делопроизводство Деньги и кредит Естествознание Журналистика Зоология Инвестиции Иностранные языки Информатика Искусство и культура Исторические личности История Кибернетика Коммуникации и связь Компьютеры Косметология Криминалистика Криминология Криптология Кулинария Культурология Литература Литература : зарубежная Литература : русская Логика Логистика Маркетинг Масс-медиа и реклама Математика Международное публичное право Международное частное право Международные отношения Менеджмент Металлургия Мифология Москвоведение Музыка Муниципальное право Налоги Начертательная геометрия Оккультизм Педагогика Полиграфия Политология Право Предпринимательство Программирование Психология Радиоэлектроника Религия Риторика Сельское хозяйство Социология Спорт Статистика Страхование Строительство Схемотехника Таможенная система Теория государства и права Теория организации Теплотехника Технология Товароведение Транспорт Трудовое право Туризм Уголовное право и процесс Управление Физика Физкультура Философия Финансы Фотография Химия Хозяйственное право Цифровые устройства Экологическое право


	Реферат: Виды и принципы создания совместных предприятий в России (Международные отношения) Санкт-Петербургский Государственный Технический Университет Факультет экономики и менеджмента Кафедра «Мировая экономика» РЕФЕРАТ Виды и принципы создания предприятий с иностранным капиталом в России Спнкт-Петербург 2001 Содержание Введение..................................3 1.1 Формы предприятий с иностранными инвестициями......................................................4 1.2 Причины прямых зарубежных инвестиций............................................................... ........4 2.1 Организационно правовые формы СП ......................................................................... ......7 2.2 Создание совместного предприятия.............................................................. ......................8 2.3 Государственная регистрация СП....................................................................... ...............10 3. Состояние и развитие СП ......................................................................... ...........................12 Заключение..................................16 Приложение............................................................... ...........................................17 Список литературы.................................................................. .............................................18 Введение . Совместное предприятие - это объединение инвестиций (как правило, в форме юридического лица), принадлежащих двум и более лицам (физическим или юридическим), одно из которых является неместным или иностранным, а также иностранному государству, произведенное на территории принимающего государства для осуществления предпринимательской деятельности. От экспорта, выступающего в качестве одной из форм внешнеэкономической деятельности, совместное предпринимательство отличается тем, что оно формирует партнерство иностранной и местной фирмы, в результате которого создаются производственные мощности. Если внешняя торговля есть экспорт товара, то совместное предпринимательство представляет собой экспорт за рубеж национального капитала. Необходимость создания СП в России обусловлена тем, что совместное предпринимательство способствует вхождению страны в систему мирового экономического хозяйства, а также играет значительную роль в формировании рыночной инфраструктуры. Для СП характерны более передовая технология, высокая производительность труда, высокая фондоотдача и высокий уровень заработной платы, что оказывает положительное влияние на российскую экономику. В данной работе будут рассмотрены основные тенденции в развитии совместного предпринимательства в РФ, а также пути создания СП и их организационно-правовые формы, которые определяются действующим на территории России Законом «Об иностранных инвестициях в Российской Федерации», а также другими законодательными актами, оказывающими влияние на формирование и развитие данных предприятий. 1.1 Формы предприятий с иностранными инвестициями Предприятие с иностранными инвестициями- акционерное или неакционерное предприятие, в котором прямому инвестору-резиденту другой страны принадлежит более 10% обыкновенных акций и голосов( в акционерном предприятии) или их эквивалент (в неакционерном предприятии). Предприятие с иностранными инвестициями может иметь форму: дочерней компании-предприятии, в котором прямой инвестор-резидент владеет более 50% капитала; ассоциированной компании-предприятия, в котором прямой инвестор- нерезидент владеет менее 50% капитала; филиала-предприятия, полностью принадлежащего прямому инвестору. Граница для предприятий с иностранными инвестициями в 10% капитала, принадлежащего иностранному инвестору, установлена международными организациями условно в целях обеспечения сопоставимости учета движения прямых игвестиций. Сделано это было на основе многочисленных исследований, которые показали, что в современных условиях 10%-это часть капитала предприятия, контроль над которым необходим и достаточен, чтобы осуществлять контроль над предприятием в целом. Однако некоторые страны мира относят к числу предприятий с прямыми инвестициями и те предприятия, в которых иностранный прямой инвестор владеет менее 10% обычных акций в случае, если он, тем не менее, контролирует управление этим предприятием. И напротив, даже если иностранный инвестор владеет более чем 10% акций, но не обладает правом влиять на принятие решений, такое предприятие может быть исключено из числа предприятий с иностранными инвестициями. Большинство предприятий с иностранными инвестициями являются либо филиалами, либо дочерними компаниями иностранного прямого инвестора. 1.2 Причины прямых зарубежных инвестиций Причины экспорта и импорта прямых зарубежных инвестиций весьма разнообразны. Главные-стремление разместить капитал в той стране и в той отрасли, где он будет приносить максимальную прибыль, сократить уровень налогообложения и диверсифицировать риск. Многомерные эконометрические исследования, проводившиеся под эгидой экономических служб ООН, показалии, что специфические причины экспорта и импорта прямых инвестиций в значительной мере пересекаются, правда их относительная роль различна. Причины экспорта капитала: Технологическое лидерство. Чем выше доля расходов на НИОКР в объеме продаж корпорации, тем больше объем ее экспорта прямых инвестиций за рубеж. Чем ниже доля расходов на НИОКР в объеме продаж корпорации, тем меньше объем ее экспорта за рубеж. Предпринимая прямые инвестиции за рубеж, корпорации стремятся тем самым удержать контроль над ключевай технологией, дающей им конкурентные преимущества. Прямая взаимосвязь уровня развития НИОКР с объемами экспорта капитала подтверждается практически во всех развитых странах. Преимущества в квалификации рабочей силы, которые обычно измеряются уровнем оплаты труда работников. Чем выше уровень оплаты труда в корпорации, тем меньше объем ее экспорта прямых инвестиций. Преимущества в рекламе, которая отражает накопленный опыт международного маркетинга. Чем выше удельный вес затрат на рекламу в продажах корпорации, тем больше объем ее экспорта прямых инвестиций. Чем ниже удельный вес затрат на рекламу в продажах корпорации, тем меньше объем ее экспорта прямых инвестиций. Экономика масштаба. Чем больше размер производства корпорации на внутренний рынок, тем больше объем экспорта прямых инвестиций. Чем меньше размер производства корпорации на внутренний рынок, тем меньше объем экспорта прямых инвестиций. Большинство корпораций, перед тем как инвестировать за рубеж, полностью используют возможности экономики масштаба в рамках внутреннего рынка. Размер корпорации. Чем больше размер корпорации, тем больше объем ее экспорта прямых инвестиций. Чем меньше размер корпорации, тем меньше объем ее экспорта прямых инвестиций. Степень концентрации производства. Чем выше уровень концентрации производства определенного товара в рамках корпорации, тем больше объем ее экспорта прямых инвестиций. Чем ниже уровень концентрации производства определенного товара в рамках корпорации, тем меньше объем ее экспорта прямых инвестиций. Обеспечение доступа к природным ресурсам. Чем выше потребность корпорации в определенном природном ресурсе, тем больше объем ее экспорта в ту страну, которая обладает этим ресурсом. Чем ниже потребность корпорации в определенном природном ресурсе, тем меньше объем ее экспорта прямых инвестиций в ту страну, где этот ресурс имеется. Прочие причины экспорта капитала: сокращение транспортных издержек на доставку товара потребителю за счет создания предприятия в непосредственной близости от него; преодоление импортных барьеров зарубежной страны за счет создания подконтрольного производства на ее территории. Причины импорта капитала: Технологическое лидерство. Чем выше доля расходов на НИОКР в объеме продаж корпорации, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций из-за рубежа. Чем ниже доля расходов на НИОКР в объеме продаж корпорации, тем меньше объем ее импорта из-за ребежа. Прямые инвестиции обычно связазаны с импортом новейшей зарубежной технологии, над которой прямой инвестор стремится сохранить свой контроль. Уровень квалификации рабочей силы. Чем выше уровень оплаты труда корпорации, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем ниже уровень оплаты труда в корпорации, тем меньше объем ее импорта прямых инвестиций. Преимущества в рекламе, которая отражает накопленный опыт международного маркетинга. Чем выше удельный вес затрат на рекламу в продажах корпорации, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем ниже удельный вес затрат на рекламу в продажах корпорации, тем меньше объем ее импорта прямых инвестиций. Экономика масштаба. Чем больше размер производства корпорации на внутренний рынок, тем обычно меньше объем импорта прямых инвестиций. Чем меньше размер производства корпорации на внутренний рынок, тем обычно больше объем экспорта прямых инвестиций. Размер корпорации. Чем больше размер корпорации, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем меньше размер корпорации, тем меньше объем ее импорта прямых инвестиций. Степень концентрации производства. Чем выше уровень концентрации производства определенного товара в рамках корпорации, тем меньше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем ниже уровень концентрации производства определенного товара в рамках корпорации, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Потребность в капитале. Чем выше потребность корпорации в капитале, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем ниже потребность корпорации в капитале, тем меньше ее объем имрорта прямых инвестиций. Количество национальных филиалов. Чем большее количество подразделений имеет корпорация внутри страны, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем меньше подразделений имеет корпорация внутри страны, тем ментше объем ее импорта прямых инвестиций. Издержки производства. Чем ниже издержки производства в принимающей стране, тем больше ее объем импорта прямых инвестиций. Чем выше издержки производства в принимающей стране, тем меньше объем ее импорта прямых инвестиций. Уровень защиты внутреннего товарного рынка. Поскольку импорт капитала является альтернативой импорту товаров, то чем выше уровень таможенной или иной защиты внутреннего товарного рынка страны, тем большы ее импорт прямых инвестиций. Чем ниже уровень защиты внутреннего товарного рынка страны, тем меньше ее импорт прямых инвестиций. Размер рынка. Чем больше размер внутреннего рынка страны, тем больше объем ее импорта прямых инвестиций. Чем меньше объем внутреннего рынка страны, тем меньше объем ее прямых инвестиций. Прочие факторы: экспортная ориентация промышленности, которая основана за счет иностранных прямых инвестиций, существование правительственных программ экономического развития. 2.1 Организационно правовые формы СП Под организационно-правовой формой любого предприятия понимается установленная в законодательстве РФ о предпринимательстве и закрепляемая в учредительных документах совокупность признаков правового режима имущества и порядка управления предприятием. Согласно российскому законодательству предприятие с участием иностранного капитала может быть организовано в форме открытого или закрытого акционерного общества и зарегистрировано как российская комания. Акционерное общество (англ. - public или joint-stock company) отличается от остальных видов хозяйственных товариществ тем, что его капитал разбит на некоторое количество равных и неделимых частей (паев- акций). Понятие акционерного общества содержится в ст.12 Закона «О предприятиях и предпринимательской деятельности». Более удобное и юридически корректное понятие акционерного общества дает ст.19.6 «Основ», по которой акционерным обществом признается общество, уставный фонд которого разделен на определенное число акций равной номинальной стоимости, несущее ответственность по своим обязательствам только собственным имуществом. АО является юридическим лицом, действует на основании устава, утверждаемого его участниками, имеет собственное наименование с указанием организационно-правовой формы. В акционерных компаниях их участники (акционеры) не имеют права участвовать в управлении текущими делами предприятия; это - прерогатива директора. Функции акционеров по управлению обществом ограничиваются выборами членов правления (директората) и голосованием на ежегодных собраниях акционеров. Имущество АО формируется за счет продажи акций в виде открытой подписки, полученных доходов и других законных источников. Главный источник финансовых средств АО - эмиссия ценных бумаг (акций). По общему правилу акции могут свободно обмениваться, продаваться, покупаться и отчуждаться иными способами кем угодно, кому угодно и в каком угодно количестве, т.е. состав участников акционерных обществ нестабилен. Поэтому для АО характерно наличие сотен и даже тысяч участников-акционеров. Процесс активного создания СП в России начался в период либерализации внешнеэкономических связей. Первое совместное предприятие было создано в России в 1989 г. В 1991г. в России было зарегистрировано 1825 СП, в 1992г.- 2533, в 1993г.-6359, в 1994г.-11131, в 1995г.-13300. Суммарный объем вкладов иностранных участников в акционерный капитал совместных компаний на середину 1995г. составил около 3,5 млрд. дол. На начало 1999г. в России в Государственный реестр было внесено около 25 тыс. совместных компаний с участием иностранного капитала. Наибольшее количество совместных предприятий в России создано с участием капитала из США (1433), Гнрмании(1141), Великобритании (557), Италии(511) и Австрии(475). Следует подчеркнуть, что количество реально функционирующих в российской экономике совместных предприятий не превышало 40% общего числа официально зарегистрированных компаний. Доля иностранного капитала в совместных предприятиях, созданных на территории России, сотавляет в среднем 35-45%, причем прослеживается тенденция к росту этого показателя, что прежде всего связано со стремлением получить льготы при налогообложении. Отметим, что доля совместных предприятий, полностью контролируемых иностранными инвесторами, увеличилась в 4,3% в 1992г. до 40% в 1994г. Обращает на себя внимание преобладание СП с незначительным размером уставного фонда. Почти 96% всех СП на начало 1994г. имели уставной фонд от1 до10 млн. руб., 3,8% -от10 до 100 млн.руб. и лишь 0,4% всех СП -свыше 100млн.руб. В условиях постоянного падения курса российской национальной валюты происходим фактическое обесценение уставных фондов. Большинство совместных предприятий создавались в основном в сфере мелкого и среднего бизнеса, в сфере услуг и тех отраслях экономики, где гарантирована быстрая окупаемость вложений и получение доходов в свободно конвертируемой валюте. Российское законодательство предусматривает возможность создания на территории страны отделений и филиалов иностранных компаний, которые должны быть зарегистрированы как российские компании со 100%-м иностранным капиталом. По такому принципу в России функционируют отделения зарубежных коммерческих и государственных банков, число которых на начало 1999г. увеличилось до 21. На начало 1999г. в России были зарегистрированы иностранные инвестиции из 147 стран мира. Основными инвесторами капитала в экономику России являются промышленно развитые страны, среди которых доминируют немецкие, американские и западноевропейские компании. 2.2 Создание совместного предприятия Под созданием СП понимается совокупность взаимосвязанных стадий (этапов), включающая в себя: подготовку проекта СП (коммерческого предложения или технико- экономического обоснования СП-ТЭО СП), поиск заинтересованных иностранных партнеров и направление им соответствующего предложения; проведение переговоров с потенциальным иностранным инвестором и составление протокола намерений; подготовку, согласование и подписание учредительных документов СП; государственную регистрацию СП, открытие счетов и начало производственной деятельности. Подготовка предложений об учреждении СП и поиск иностранного партнера. Подготовка к созданию СП должна начаться с решения вопроса о его специализации. Определяя предмет деятельности будущего СП, его учредители должны провести маркетинговое исследование избранного рынка, поручив его специализированной фирме. Для этого можно обратиться в специализированные организации - Торгово-промышленную палату (ТПП) РФ, Конъюнктурный институт России, Центр международной торговли. После того, как будет выбран предмет уставной деятельности СП, рекомендуется приступить к поиску иностранного партнера-инвестора. Основная проблема, с которой сталкиваются здесь российские предприниматели - затруднения в получении необходимой коммерческой информации об иностранных фирмах, поскольку многие сведения представляют предпринимательскую тайну инофирм. Велик риск, получив недостаточно верную информацию, связаться с ненадежным партнером. Можно рекомендовать при выборе партнера обращаться к независимым аудиторским фирмам, знающим положение ведущих фирм на планируемом рынке сбыта продукции СП, либо к банкам, которые могут провести экспертизу проектов СП и дать заключения о финансовой надежности тех или иных претендентов. Не последнее место занимают также собственная интуиция, знание рынка. Источниками информации об иностранных фирмах - потенциальных партнерах являются такие данные: 1. Сведения, которые может представить сама фирма: § удостоверенные копии учредительных документов; § публикуемые фирмой проспекты и каталоги, рекламные материалы; § балансы, финансовые отчеты. 2. Анализ опубликованных коммерческих справочников, информацию о которых можно получить в региональных отделениях ТПП России или в странах нахождения иностранного инвестора. 3. Конфиденциальная информация кредитных контор, полученная ими через свою агентуру. 4. Информация коммерческих банков. Это наиболее надежный, но и труднодоступный и дорогостоящий источник: наблюдая финансовое положение своих клиентов в течение длительного времени, банки могут прогнозировать тенденции развития фирмы, предвидя рост ее доходов или даже банкротство. Отобрав возможные кандидатуры, можно приступать к рассылке стандартных писем с предложением сотрудничества, указав свои основные условия и запросы об условиях участия в проекте инофирмы (коммерческое предложение). Направляя коммерческие предложения, следует учитывать, что согласно ст.14 Закона «Об иностранных инвестициях» начало совместного предпринимательства в ряде случаев сопряжено с экспертизой проектов СП. Составление протокола о намерениях Получив положительный ответ на коммерческое предложение, можно приступать к переговорам, итогом которых должна стать документальная (в протоколе о намерениях) фиксация обоюдного желания партнеров создать СП в избранной ими сфере деятельности; основных положений содержания ТЭО СП, уч Реферат на тему: Внешне экономическая деятельность КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Варіант 1. ПИТАННЯ. 2. ЗМІСТ та НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 2 12. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ. 4 22. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА. 6 32. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в УКРАЇНІ. 9 42. СУТЬ і ФОРМИ СПІЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 10 52. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ та КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА. 12 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 14 2. ЗМІСТ та НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. За визначенням В. Новицького «зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.» [Новицкий, 9] Як відомо, цикл суспільного виробництва умовно поділяють на чотири стадії : виробництво – розподіл – обмін – споживання. Втручання суб’єкта, що належить іннонаціональному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен ЗЕД. Істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами. Якщо підприємства з різних держав функціонують на території якоїсь однієї країни, то їхня взаємодія не належить до складу ЗЕД. Наприклад, не можна віднести до ЗЕД відносини між дочірньою компанією фірми з країни А, що діє у країні Б, з господарськими організаціями цієї ж країни Б. Навпаки, навіть взаємодія фірм однієї країни є проявом ЗЕД, якщо ця взаємодія стосується партнерів, що перебувають на території різних країн. Адже в даному разі встановлюється зв’язок між різними національними відтворювальними комплексами. На думку В. Новицького, “сучасна ЗЕД на практиці реалізує базисний принцип світогосподарських відносин ринкового типу – інтенсивний міжнародний поділ праці між анклавами кооперацій праці. Що мається на увазі під останнім терміном ? Передовсім угруповання працівників (виробників товарів і послуг), які утворюються у відповідності з реально діючими моделями узагальнення виробництва, організації господарювання.” [Новицкий,13]. Коли в якості анклава міжнародного поділу праці виступає виключно держава, беручи на себе функції загального управлінського і перерозподільного центру, то, як свідчить історичний досвід тоталітарних економік, це призводить до значного колапсу в зовнішньоекономічних зв’язках. Проте держава, не претендуючи на монополію в ЗЕД, може успішно брати участь у ЗЕД по двох напрямах: . як безпосередній суб’єкт домовленостей з інонаціональними партнерами; . як регулятор економічної кон’юнктури і адміністративних правил здійснення ЗЕД. Якщо ж суб’єктом ЗЕД стає фірма, то, з одного боку, змінюється її нормативно-правовий статус, тобто на неї поширюється юрисдикція іноземної законодавчої системи, міжнародні договірні норми, правила міжнародної торгівлі, а з другого боку, ця фірма залишається імманентною частиною національного відтворювального комплексу своєї країни. 12. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ КОНТРАКТІВ. Важливим напрямом розвитку ЗЕД України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору. Від успіху ЗЕД України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки. Нині у світовому господарстві “…торговельний обмін переріс у науково- технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв’язків – виробничо-інвестиційна.” [Онищенко,14]. За цих умов суб’єктові ЗЕД слід орієнтуватися не на постачальницько- збутову і посередницько-збутову взаємодію з іншонаціональними партнерами, а на виробничо-інвестиційну модель, де в полі зору перебуває співробітництво по всіх ланках виробничо-технологічного процесу з винесенням частини з них за національні межі. На думку В.Онищенка, “…сьогодні прорив на світові ринки забезпечується, як правило, не просто продуктом, …а міжгалузевим комплексом, який складається з певних відтворювальних і технологічних систем.” [Онищенко,16]. Саме тому “головна мета державної зовнішньоекономічної політики полягає в створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників.” [Онищенко,16] У цьому зв’язку можна виділити наступні вихідні положення ефективної ЗЕД : . вона грунтується на високому рівні продуктивності праці; . в окремих галузях на світовому ринку конкурують не країни, а фірми; . національна конкурентна перевага має відносний характер; . динамічне оновлення орієнтованих на ЗЕД галузей веде до сталих конкурентних переваг, а не до короткострокового виграшу на рівні зниження витрат; . конкурентні переваги в галузях промисловості створюються протягом десятиріч або довшего строку; . краіни домагаються цих переваг завдяки своїм розбіжностям, а не схожості. Щодо сучасних напрямів розвитку ЗЕД “експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньокономічних зв’язків…вимагає визначення існуючих і поттенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їх формують, і механізму реалізації цих переваг.”[Онищенко, 16]. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скорше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групі виробів. “…При визначенні експортно орієнтованих виробництв необхідно керуватися, передовсім, потребами світового ринку, активно ці потреби формуючи” [Онищенко, 18]. Для забезпечення успішності своєї ЗЕД її українським суб’єктам треба створювати нові ніші на світовому ринку та заповнювати їх своєю продукцією. “…Держава тільки створює певні умови для виникнення і поліпшення конкурентних переваг. А створюються ці переваги товаровиробниками. Тому державні зусилля зі створення набутих або спеціалізованих факторів будуть зведені нанівець, якщо їх не прив”язати до конкретних галузей і компаний, - через повільність державних структур та їхню неспроможність своєчасно усвідомити нові напрями діяльності або потребим конкретних галузей” [Онищенко, 23]. 22. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА. А. Гальчинський пропонує таке визначення світовій валютній системі (СВС) : “Світова валютна система – є функціональною формою організації валютних відносин на рівні міждержавних зв’язків. Її розвиток регулюється відповідними міждержавними валютними угодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних валютно- фінансових та банківських установ й організацій ”[Гальчинський,320]. СВС має у своєму складі наступні елементи : . міжнародні засоби обігу і платежу, міжнародні ліквідні ресурси (інвалюта, золото, міжнародна валюта – ЕКЮ, СДР); . механізм регулювання валютних паритетів і курсів; . міжнародні валютні ринки і ринки золота; . система міжнародного кредитування й міждержавних розрахунків; . відповідні інфраструктурні ланки і т.ін. У своєму еволюційному розвитку СВС пройшла три основні етапи : . етап золотого стандарту; . етап золотовалютного (доларового) стандарту; . етап паперово-валютного (девізного) стандарту. “Принципи і організаційні засади сучасної СВС були визначені Ямайською угодою країн-членів Міжнародного валютного фонду (1976 р.)”[Іванов,99]. Ямайська валютна система грунтується на наступних вихідних принципах. По-перше, Ямайська угода проголосила повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційну цінк на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць. Золото перетворилося на звичайний товар, але воно продовжує залишатися високоліквідним товаром, який в разі необхідності стабілізації платіжного балансу можна продати за відповідну валюту. По-друге, Ямайська угода поставила за мету перетворити колективну міжнародну одиницю – СДР (specail drawing rigts, тобто спеціальні права запозичення) на головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунку і платежу. Зараз СДР розраховується не на підставі золотого еквівалента, а на базі “кошика валют”, до якого входять американський долар, німецька марка, французький франк, фунт стерлінгів та єна. Проте і долар як такий не втратив статусу провідної міжнародної валюти, отже сучасна СВС функціонує за принципами не паперово-валютного (як передбачалося Ямайською угодою), а паперово-доларового валютного стандарту. По-третє, в сучасній СВС діють т.зв. “плаваючі” валютні курси національних грошових одиниць. Це дозволяє валютній системі точніше відбивати внутрішньоекономічний стан окремих країн, але водночас коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних зв”язків, породжують спекулятивні операції. “У зв’язку з цим Кінгстонською угодою передбачається збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень через здійснення відповідних операцій на валютному ринку. Йдеться, отже, про функціонування системи не просто “плаваючих”, а “регульовано плаваючих” валютних курсів”[Гальч.,328]. СВС продовжує розвиватися відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах. 32. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ в УКРАЇНІ. Зовнішньоекономічна діяльність потребує регулюванння з боку держави, основною метою якого є забезпечення економічних і політичних інтересів країни. Однієї з форм такого регулювання є валютне. Автори підручнику “Внешнеторговые сделки” (укладач І.С.Гринько) серед нетарифних методів регулювання ЗЕД називають “…валютні обмеження, пов’язані з одержанням дозволу на використання валюти для імпортних закупок…” [Внешнеторговіе сделки,14]. Проте основним видом валютного регулювання ЗЕД є проведення особливої валютної політики. Можливість даного регулятивного впливу валютного курсу на ЗЕД пов’язана з тим, що він є однією з передумов міжнародного обміну, позаяк той чи інший рівень курсу національної валюти значною мірою впливає на експортну конкурентоспроможність товарів даної країни на світових ринках. “Занижений валютний курс дозволяє одержати додатковий зиск при експорті та сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. ..За цих умов підвищується вигідність реінвестицій капіталу і, навпаки, менш вигідним стає вивіз прибутків. Протилежна економічна ситуація виникає за завищеного курсу валюти (знижується ефективність експорту і зростає – імпорту тощо)” [ОВЭЗ,62-63]. Отже, підтримання заниженого курсу національної валюти є засобом валютного регулювання ЗЕД, спрямованим на стимулювання експорту і скорочення імпорту і, навпаки, підвищення курсу валюти може застосовуватися як засіб обмеження експорту і розширення імпорту. 42. СУТЬ і ФОРМИ СПІЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Спільною підприємницькою діяльністю (СПД) називають виробничо- господарську діяльність партнерів двох або декількох країн, змістом якої є кооперація у сферах виробництва й обігу, в науково-технічній, інвестиційній і сервісній областях.”Спільною ознакою конкрретних форм спільного підприємництва є необхідність узгоджувати економічні інтереси всіх учасників такого роду зв’язків, позаяк в основі партнерства лежить конфліктна ситуація ненестиковка їхніх позицій (по загальному фонду, кадровій політиці, способам управління, виробничій та торговельній політиці, інструментам тактики і стратегії тощо), і забезпечувати рух товаоів (послуг) від виробників до споживачів. В основі цієї діяльності лежить об’єднання зусиль, фінансових коштів і матеріальних ресурсів, довготермінова гарантія збуту товарів, систематичне оновлення продукції, науково-виробнича і торговельна кооперація, участь у прибутку, поділі технічних,. інвестиційних і комерційних ризиків.”[ОВЭЗ.Словарь- справочник,326-327]. Існують різноманітні форми СПД : . обмін технологіями та послугами з наступним розподілом програм випуску продукції та іхньої реалізації; . концесії, тобто передача іноземцям на певних умовах і на певний строк права експлуатації лісів, надр, піприємств тощо; . консорціуми, тобто тимчасові союзи фірм або організацій різних країн, метою яких можуть бути різні види їх скоординованої підприємницької діяльності; . акціонерні товариства за участю різнонаціонального капіталу; . компанії з виробничо-збутовою діяльністю; . міжнародні економічні організації різних видів – міжурядові та міждержавні економічні організації; . міжнародні господарські організації, об’єднання і товариства; . спільні підприємства за участю фірм або організацій різних країн, які створюються для спільного виробництва, збуту продукції, здійснення науково-дослідницьких робіт, будівництва, технічних консультацій, технічного сервіса, надання транспортних, фінансових, страхових послуг, обслуговування побутової сфери, . вільні економічні зони в різних модифікаціях, тобто обмежені території, в яких діють особливо пільгові економічні умови для іноземних та національних підприємців. “Для змістовного боку спільного підприємництва найбільш характерним є забезпечення доступу до нових технологій, їхня швидка “утилізація” в інтересах модернізації і реконструкції виробництва та прискорена його комерціалізація, з тим, щоби максимально задовільнити вимоги споживачів (користувачів); адаптування національного співробітництва у сфері послуг на комерційних засадах у формах лізингу, інжінірингу, консалтингу” [ОВЭЗ, 327]. 52. МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ та КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА. Міжнародною спеціалізацією виробництва називають узгоджену між країнами координацію продуктивних сил на певних ділянках їх економіки. За словами С.Соколенка “концентрація виробництва однорідної продукції в межах однієї країни або невеликої кількості країн створюється з метою забезпечення високопродуктивного ефективного виробництва, зниження собівартості продукції та підвищення її якості. Визначальними моментами розвитку міждержавної спеціалізації є наявність запасів природних ресурсів, кліматичні умови, виробнича база та існуючий рівень технічного розвитку галузі, рівень внутрінаціональної спеціалізації”[Соколенко,75]. Якщо ж виробництво певної продукції концентрується в межах однієї країни, не базуючись на реально спеціалізованих підприємствах з високим рівнем техніки і технології, то така концентрація не може вважатися ефективною, позаяк вона не веде до випуску конкурентоспроможної продукції і може призвести до серйозних економічних провалів. Міжнародна кооперація за своєю економічною природою уявляє собою продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату у випадках, коли учасники діють поодинці. За сучасних умов можна виділити наступні форми міжнародної кооперації : . спільне виробництво; . підрядна кооперація; . поставки у рамках ліцензійних угод; . доповнення виробничих потужностей партнера; . поділ виробничих програм (спеціалізація); . організація спільних підприємств. “Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва – більш розвинута форма міжнародного поділу праці. Оскільки являє собою взаємоув’язаний процес спеціалізації окремих країн, об’єднань, фірм і підприємств на виробництві окремих продуктів або частин продукції з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевого товару. Проте ця форма в першу чергу повинна базуватися на використанні прямих виробничих зв’язків, тісній взаємодії національних наукових і виробничих потенціалів, підвищенні рівня концентрації виробництва”[Cоколенко,76]. Інтеграція України до системи світового господарства можливо тільки за умови успішного залучення її економічних суб’єктів до міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва в якості необхідних ланок світогосподарських зв’язків. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 1. Внешнеторговые сделки / Составитель И.С.Гринько.- Сумы: Фирма “Реал”, 1994. – 464 с. 2. Гальчинський, Анатолій. Теорія грошей : Навч. посібник. – К.:Основи, 1998. – 415 с. 3. Іванов В.М. Гроші та кредит : Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 230 с. 4. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 191 с. 5. Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України // Економіка України. – 1996. - № 2. – С.14-23. 6. Основы внешнеэкономических знаний : Словарь-справочник / С.И.Долгов, В.В.Васильев, С.П. Гончарова и др. – М.: Высш. шк., 1990 – 432 с. 7. Соколенко С. Програма спецкурсу з основ ринкових відносин і підприємництва. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку. Тема 12. Зовнішньоекономічна діяльність // Економіка України. – 1993. – № 3. – С.75-82.


	Новинки рефератов :: Реферат: Концепция психоанализа (Психология) Реферат: Методика преподавания написания сочинения в начальных классах (Педагогика) Реферат: Правовое государство : сущность и основные черты (Теория государства и права) Реферат: Оборудование и техология эхо-импульсного метода ультразвуковой дефектоскопии (Физика) Реферат: Молитва и святые таинства - средства для стяжания благодатных даров Святого Дух (Мифология) Реферат: Нормы права (Теория государства и права) Реферат: Биография Будды (Философия) Реферат: Интерфейсные БИС, параллельный и последовательный в (в, сопроцессор в) (в, наиболее известные БИС, Модемы, протоколы обменами данных. WinWord) (Программирование) Реферат: Вальтер Ратенау - человек, предприниматель, философ (Культурология) Реферат: Гражданское право (Гражданское право и процесс) Реферат: ООН: история создания и основные направления деятельности (Международное публичное право) Реферат: Урбанизация (Социология) Реферат: Медицинская служба русской армии в Отечественную войну 1812г. (История) Реферат: Магнитные материалы для микроэлектроники (Физика) Реферат: Дверной блок не остекленный семифеленчитый (Технология) Реферат: Звіт про проходження практики в ДПІ (Налоги) Реферат: Николай Рубцов (Литература : русская) Реферат: Проблемы реформирования системы оплаты труда в условиях перехода к рыночной экономике (Аудит) Реферат: Авто- и гетеростереотипы русских и чеченцев (Психология) Реферат: Публицистика в фельетоне (Журналистика)


	Copyright © GeoRUS, Геологические сайты