|
Реферат: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Международные отношения)
Структура і логіка закону.
Закон складається з 7 розділів і 39 статей.
Структура закону є класичною. Він включає такі розділи:
1. Загальні положення
2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
3. Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
4. Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними
міжурядовими організаціями
5. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів
зовнішньоекономічної і господарської діяльності України
6. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
7. Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності
Як бачимо, спочатку подається загальне уявлення
про зовнішньоекономічну діяльність ( основні економічні категорії,
принципи, суб’єкти, види зовнішньоекономічної діяльності тощо, тобто
методологічні основи ). Економічні категорії, визначені в 1 розділі, мають
важливе безпосереднє значення в міжнародних економічних відносинах. Кожний
термін розкривається досить докладно, передбачаються усі можливі ньюанси (
наприклад, подається широка класифікація квот: глобальні, групові,
експортна, індивідуальні; з доповнення – антидемпінгові, компенсаційні,
спеціальні ).
У 2 розділі “Регулювання зовнішньоекономічной
діяльності” перш за все показана роль держави в регулюванні
зовнішньоекономічної, визначено органи державного регулювання та місцевого
управління зовнішньоекономічної діяльності, принципи митного регулювання,
страхування зовнішньоекономічних операцій, дерхавне замовлення, облік,
звітність. В цьому ж розділі визначено цілі в регулюванні
зовнішньоекономічної діяльності. Доклідно розглядаються питання, які
стосуються експорту – імпорту, ліцензування та квотування
зовнішнтоекономічних операцій.
Інші розділи закону є більш специфічними, вони
стосуються більш вузьких питань, таких як спеціальні економічні зони,
економічні відносини України з іншими державами та міжнародними
міжурядовими організаціями, права та відповідальність у
зовнішньоекономічній діяльності. В цих розділах розглядаються питання
стосовно України як держави та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
В законі чітко простежується логічна побудова
від більш загальних понять до більш вузьких. Кожний розділ докладно
розкрівається за допомогою статей. На мою думку, в законі відображено
посліждовно всі можливі питання стосовно зовнішнтоекономічної діяльності
України.
Ключові позиції та економічні категорії.
На мій погляд, в законі наголос робиться на
розкритті основних економічних категорій, які стосуються
зовнішньоекономічної діяльності, та на питанні регулювання
зовнішньоекономічної діяльності ( особливо ролі державних органів в цьому
процесі ). Крім того, розкрито питання безпосередніх стосунків України з
іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями, щодо захисту
прав і інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
України, щодо відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності.
Стосовно перших двох розділів, на мою думку,
методологічно вдало виділені основні принципи та економічні категорії. Дане
визначення зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньокономічного договору,
валютних коштів, аудиту, іноземних інвестицій, спеціальних економічних зон,
спільних підприємств, товару, квот, ліцензій, експорту, імпорту тощо. Тобто
висвітлене широке коло питань ( економічних категорій ), про які надалі йде
мова в інших розділах закону. Стосовно деяких важливих економічних
категорій було внесено поправки щодо більш точного визначення понять
“експорт”, “імпорт”, різновидів квот та ліцензій. Ці поправки, більш точні
визначення роблять закон більш точним, більш адаптованим до економічной
ситуації в країні. Але цього не можна сказати про всі нові визначення
економічних категорій. Наприклад, старе визначення демпінгу, на мою думку,
є більш вдалим, краще відображаючим сутність цього поняття.
Необхідні доповнення з економічної точки зору.
Закон від 1 квітня 1991 року є недосконалим, тому
до нього були внесені деякі зміни. Так деякі визначення економічних
категорій було дано більш точно, більш повно ( “експорт” та “імпорт” тощо
). Наприклад, в новому визначенні поняття “експорт” також надається
уявлення про “реекспорт”.
В змінах до закону, на мою думку, важливим
економічним доповненням є розширення класифікацій квот та ліцензій ( тобто
було додано такі види квот та ліцензій, як антидемпінгові, компенсаційні,
спеціальні ). Це відображає більш конкретні обмеження або права і, як
наслідок, надає більше чіткості у відносинах між країнами, надає можливість
розширення сфери діяльності в зовнішньоекономічних відносинах.
У змінах до закону відзначено дію нового органу
державного регулювання – Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.
Але деякі нові визначення економічних категорій є
менш вдалими, ніж старі. Так старе визначення демпінгу, на мою думку, є
більш вдалим. Я не згодна з останньою частиною формулювання нового
визначення демпінгу, вона є некоректною: демпінг – ввезення на митну
територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на
подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному
товаровиробнику подібного товару.
Крім того, на мою думку, слід булоб доти в законі
визначення міжнародного лізінгу. Необхідно більш чітко визначити принципи
та процедуру іноземного інвестування в Україну, гарантії цих інвестицій.
Визначити такі операції, як міжнародний франчайзінг, факторінг та
фінансування венчурних проектів. На сьогодні також можливо має сенс
спрощення процедури здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зниження
оподаткування, яке сьогодні є досить суттєвим фактором зниження активності
зовнішньоекономічної діяльності.
Зміст.
1. Структура і логіка закону.
2. Ключові позиції та економічні категорії.
3. Необхідні доповнення з економічної точки зору.
Національний універсітет ім. Т. Г. Шевченка
Реферат
на тему:
“ Закон про зовнішньоекономічну діяльність”
студентки 4 курсу
економічного факультету
групи “Економічна теорія”
Інякіної Любові.
Київ - 1999
Реферат на тему: Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
Запорожская ТПП | Юридический клуб | Новости | О Палате | Запорожский
регион
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Зовнішньоекономічну діяльність.
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 29, ст. 377 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 960-12 від 16.04.91, ВВР 1991, N 29, ст.
378 )
(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2139-12 від 19.02.92, ВВР 1992,
N 20, ст.276 N 3898-12 від 01.02.94, ВВР 1994, N 20, ст.120 N 68/95-ВР від
15.02.95, ВВР 1995, N 11, ст. 66 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13,
ст. 85 N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР 1995, N 14, ст. 90 N 90/95-ВР від
14.03.95, ВВР 1995, N 14, ст. 93 N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98, ВВР,
1999, N 7, ст.49
Постановами ВР N 2330-12 від 12.05.92, ВВР 1992, N 31, ст.442 N 2489-12 від
23.06.92, ВВР 1992, N 36, ст.534 Декретами N 6-92 від 09.12.92, ВВР 1993, N
5, ст.33 - втратив чинність на підставі Закону N 3898-12 від 01.02.94, ВВР
1994, N 20, ст.120 N 6-93 від 12.01.93, ВВР 1993, N 12, ст.109 N 4-93 від
11.01.93, ВВР 1993, N 12, ст.107 N 15-93 від 19.02.93, ВВР 1993, N 17,
ст.184 N 25-93 від 17.03.93, ВВР 1993, N 19, ст.209 )
( У назві та тексті Закону слова "Українська Радянська Соціалістична
Республіка", "Українська РСР", "Уряд", "Рада Міністрів Української РСР",
"Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР", "Державне
управління митного контролю Української РСР" та "судовому або арбітражному"
в усіх відмінках замінено відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів
України", "Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України",
"Державна митна служба України" та "судовому" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 ) Верховна Рада
України, виходячи з положень Конституції (Основного Закону) України ( 888-
09 ) , Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), Закону
України "Про економічну самостійність Української РСР" ( 142-12 ) та
загальновизнаних міжнародних норм і правил, враховуючи, що однією з засад
реалізації державного суверенітету України є її самостійність при
здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин, беручи до уваги
зобов'язання, взяті Україною в рамках міжнародних угод, договорів з
республіками Союзу РСР та інших угод в рамках Союзу РСР, бажаючи всебічного
розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі,
маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів
зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю,
економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в
галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі
будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, разрахункових,
кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,
прийняла Закон про нижченаведене:
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значені:
Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних
документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності
суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим
нормативам.
( Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Валютні кошти - валютні цінності:
- іноземна валюта готівкою,
- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати,
акредитиви та інші) в іноземній валюті,
- цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в
іноземній валюті,
- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а
також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких
виражено у золоті, дорогоцінні камені;
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька,
пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що
виступають у формі товару;
Демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною,
нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке
заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару; ( Абзац
дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської
діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без
вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт
товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж
іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України
товарів, що були раніше імпортовані на територію України; ( Абзац десятий
статті 1 в редакції Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезення з-за меж
України ) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг,
робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою
одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської
діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності,
побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території
України, так і за її межами;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох
або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних
контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних
прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій
формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних
суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих
товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для
власного споживання установами та організаціями України, розташованими за
її межами;
( Абзац чотирнадцятий статті 1 в редакції Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від
22.12.98 )
Іноземна валюта:
- валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці,
монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з
обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу,
- платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних
розрахункових одиницях,
- кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових
одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які
знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на
території України та за її межами;
Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні в
результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект;
Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської
діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце
проживання за межами України та республік Союзу РСР;
Квоти (контингенти) глобальні - квоти, що встановлюються по товару
(товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари)
експортується або з яких він (вони) імпортується;
Квоти (контингенти) групові - квоти, що встановлюються по товару (товарах)
з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він
(вони) імпортується;
Квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який
дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію
України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних
чи вартісних одиницях;
Квоти (контингенти) індивідуальні - квоти, що встановлюються по товару
(товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може
експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись;
Квоти антидемпінгові - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару
(товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або
антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом
установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних
одиницях виміру;
( Статтю 1 доповнено абзацом двадцять п'ятим згідно із Законом N 335-XIV (
335-14 ) від 22.12.98 )
Квоти компенсаційні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару
(товарів), що є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або
компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом
установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних
одиницях виміру;
( Статтю 1 доповнено абзацом двадцять шостим згідно із Законом N 335-XIV (
335-14 ) від 22.12.98 )
Квоти спеціальні - граничний обсяг імпорту в Україну певного товару
(товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних
заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку
та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру; (
Статтю 1 доповнено абзацом двадцять сьомим згідно із Законом N 335-XIV (
335-14 ) від 22.12.98 )
Ліцензія антидемпінгова - належним чином оформлене право на імпорт в
Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є
об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів; (
Статтю 1 доповнено абзацом двадцять восьмим згідно із Законом N 335-XIV (
335-14 ) від 22.12.98 )
Ліцензія компенсаційна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну
протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом
антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів; ( Статтю 1
доповнено абзацом двадцять дев'ятим згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 )
від 22.12.98 )
Ліцензія спеціальна - належним чином оформлене право на імпорт в Україну
протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом
спеціального розслідування та/або спеціальних заходів; ( Статтю 1 доповнено
абзацом тридцятим згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
Ліцензія відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару
протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням
його загального обсягу;
Ліцензія генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по
певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом
періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);
Ліцензія експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт
(імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з
метою інвестицій та кредитування;
Ліцензія разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і
видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є
необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
Митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та
митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності
органів митного контролю України;
Міжнародна кооперація - взаємодія двох або більше суб'єктів господарської
діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється
спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої
продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної
продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що
використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих
технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та
реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності;
Момент здійснення експортного (імпортного) контракту - момент, на який
здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення
векселів (тратт) або укладення кредитних угод;
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного
кордону України або республік Союзу РСР або переходу права власності на
зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до
покупця;
Моральна шкода - шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до
збитків, що мають матеріальне вираження;
Обмежувальна ділова практика - здійснення індивідуальних або колективних
заходів, спрямованих на обмеження конкуренції та монополізацію виробництва,
розподілу, обміну, споживання товарів і одержання надприбутків;
Переказ валютних коштів за межі України - переказ грошових (валютних)
коштів на користь (на рахунок) іноземного суб'єкта господарської діяльності
або у банківсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської
діяльності України;
Попередні імпортні депозити - внесення суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на
території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами),
що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що
поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний
кордон України та республік Союзу РСР або передачі товарів іноземними
суб'єктами господарської діяльності на території України, грошових коштів у
валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до
вартості відповідного договору (контракту);
Постійне місцезнаходження - місцезнаходження офіційно зареєстрованого
головного органу управління (контори) суб'єкта господарської
(зовнішньоекономічної) діяльності;
Постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь
держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця
проживання на території інших держав і має намір проживати на території
цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання
певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією
особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом);
Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або
особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської
діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні
повноваження;
Спеціальна економічна зона - територія, в межах якої відповідним законом
України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської
діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України;
Спільна підприємницька (господарська) діяльність - діяльність, що базується
на співробітництві між суб'єктами господарської діяльності України та
іноземними суб'єктами господарської діяльності і на спільному розподілі
результатів та ризиків від її здійснення;
Спільні підприємства - підприємства, які базуються на спільному капіталі
суб'єктів господарської діяльності України та суб'єктів господарської
діяльності інших республік Союзу РСР або іноземних суб'єктів господарської
діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів
та ризиків;
Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної
власності та інші немайнові права призначені для продажу (оплатної
передачі);
Товарна група - група однорідних товарів за гармонізованою системою опису
та кодування товарів;
Транзит товарів - переміщення товарів, вироблених за межами України, через
територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній
території;
Упущена вигода - доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт
зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної
операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від
нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна
обгрунтувати.
Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти
господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності, що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що
діють на території України;
- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання
України в галузі міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у
зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-
яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
порядку, встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на
всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,
незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави,
результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської
діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів,
крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих
органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який
полягає у тому, що Україна як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території
згідно з законами України;
- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України за межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за
її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею
міжнародних договорів та норм міжнародного права;
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та
вивезенні товарів.
Стаття 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- фізичні особи - громадяни України, громадяни республік Союзу РСР,
іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну
правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно
проживають на території України;
- юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне
місцезнаходження на території України (підприємства, організації та
об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських
товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми,
посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові
установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі
юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних
суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є
юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне
місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами
України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу
РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними
особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають
постійне місцезнаходження на території України;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України
та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в
Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі
створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у
зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у
господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи
згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.
Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти
цієї діяльності, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі:
виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,
маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських,
консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних,
туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;
надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської
діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання
та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,
передбачених законами України;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та
страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами
господарської діяльності зазначених установ на території України у
випадках, передбачених законами України;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає
створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних
господарських операцій та спільне володіння майном як на території України,
так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням
ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних
об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;
аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами
України;
- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок,
аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних
заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової,
консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну
валюту у передбачених законами України випадках;
- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської
діяльності;
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах,
валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб'єктами господарської діяльності як на території
України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній
оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на
території України, так і за її межами;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у
виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не
переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів,
договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.
Стаття 5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності
(Зупинити дію частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої, сьомої, восьмої і
дев'ятої, згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 )
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати
будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм
власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з
моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України,
мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з
Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ). Фізичні особи, які не
мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене
право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави,
в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.
Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність
відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу
юридичної особи.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право
після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Реєстрацію здійснює Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі
України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі,
нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених
документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця.
Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України не може
відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам,
зазначеним в цій статті.
Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання
зазначених документів.
При реєстрації та/або після неї забороняється будь-яке обмеження права
здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі у формі
встановлення процедур, які вимагають від суб'єкта зовнішньоекономічної
діяльності доказу чи підтвердження будь-яким чином існування у нього права
на таку діяльність або ускладнюють порядок реалізації цього права.
За державну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується
плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не
повинен перевищувати розміру фактичних витрат держави, пов'язаних з цією
реєстрацією.
Зареєстровані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані
повідомляти Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України
про всі зміни у документах, які подавалися ними на реєстрацію, протягом 14
днів з моменту, коли відбулись такі зміни.
Забороняється вимагати від зареєстрованого суб'єкта зовнішньоекономічної
діяльності проходження повторної реєстрації (перереєстрації).
У разі відмови Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі
України зареєструвати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або
неприйняття рішення з цього питання у встановлений цією статтею строк
суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може оскаржити таку відмову у
реєстрації в судових органах України.
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у
випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання
підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від
встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення
зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію
у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у
випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності,
згідно із статтею 37 цього Закону.
Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним,
юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності
здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення
зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у
власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має
право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.
Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-
якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за
винятком випадків, передбачених законами України. Здійснення видів
зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України
підлягає регулюванню також законами відповідних держав. Всі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої
представництва на території інших держав згідно з законами цих держав. Всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь в
міжнародних неурядових економічних організаціях. Іноземні суб'єкти
господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на
території України, мають право на відкриття своїх представництв на
території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює
Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України протягом
шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської
діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва
іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно
подати:
- заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у
довільній формі;
- виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний
суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок
подавця;
- довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з
законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта
господарської діяльності.
Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх
видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які
представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено
інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської
діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом
Міністрів України і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави,
пов'язаних з цією реєстрацією.
У разі відмови Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі
України зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської
діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений
шістдесятиденний строк, іноземний суб'єкт господарської діяльності може
оскаржити таку відмову в судових органах України.
Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності
повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва
на території України. У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної
адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності
неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України
зобов'язане повідомити про це Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і
торгівлі України у семиденний строк.
Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних
суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється
законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської
діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність
пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами
України.
Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
право, що застосовується до них
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають
бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та
інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та
інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного
договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї,
рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено
прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо
інше не встановлено законом або міжнародним договором України. У разі, якщо
зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою,
потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт)
підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно
до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою
за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово,
якщо установчі документи не передбачають інше.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту
зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу
державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком
випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у
виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у
судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або
міжнародних договорів України.
Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання.
Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок
недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.
Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на
території України, визначається законами України. Права та обов'язки сторін
зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо
сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами
України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору
(контракту) або в результаті подальшого погодження.
При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має
застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів),
застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або
основне місце діяльності сторона, яка є:
- продавцем - у договорі купівлі-продажу;
- наймодавцем - у договорі майнового найму;
- ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або
аналогічних прав;
- охоронцем - у договорі зберігання;
- комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);
- довірителем - у договорі доручення;
- перевізником - у договорі перевезення;
- експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;
- страхувачем - у договорі страхування;
- кредитором - у договорі кредитування;
- дарувальником - у договорі дарування;
- поручителем - у договорі поруки;
- заставником - у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче
співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-
монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така
діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом)
результати, якщо сторони не погодили інше. До зовнішньоекономічного
договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується
право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно
реєструється. До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на
аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни,
на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не
зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має
місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює
виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його
змісту.
При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом)
береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони
не погодили інше. ( Зупинено дію останньої частини статті 6 з 1.01.93
згідно з Декретом КМ N 6-92 від 9.12.92; дію частини відновлено в зв'язку з
втратою чинності Декрету КМ N 6-92 на підставі Закону N 3898-12 від 1.02.94
) Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають
ліцензуванню Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі
України у порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.
Р о з д і л II
РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з
принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку
Україні;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі
зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в
систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур
розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими,
валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими
організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних
документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних
координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за
допомогою:
- законів України;
- передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання,
які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового,
кредитного та іншого) в межах законів України;
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх
статутними документами в межах законів України;
- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які
не суперечать законам України.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не
передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.
На території України згідно з цим Законом запроваджуються такі правові
режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:
- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської
діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший ніж суб'єкти
господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо
всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності,
пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-
імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн,
які входять разом з Україною до економічних союзів;
- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти
господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит,
податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний
суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано
згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори
та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного
нижче.
Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам
господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами
України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;
- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних
економічних зон згідно із статтею 24 цього Закону, а також до територій
митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого
спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України
відповідно до статті 25 цього Закону.
Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності на її території. Державне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:
- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм
власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в
зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком
випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами
України.
Стаття 9. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності, є Верховна Рада України.
До компетенції Верховної Ради України належать:
- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;
- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
- розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
- укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про
міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у
відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
- ( зупинено дію абзаца шостого частини першої у частині затвердження
нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим
Радам народних депутатів згідно з Декретом КМ N 15-93 від 19.02.93 )
затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та
місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування,
митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності;
- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на
території України у відповідності до статей 24,25 цього Закону;
- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає
ліцензуванню або забороняється згідно з статтями 16, 17 цього Закону.
Кабінет Міністрів України:
- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України
відповідно до законів України;
- здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та
відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує
роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
- приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної
діяльності у випадках, передбачених законами України;
- проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України
про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів
України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами
управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх
виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних
засадах;
- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на
розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств,
державних комітетів і відомств - органів оперативного державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть
бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно
з законами України;
- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану
України;
- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів
Державного валютного фонду України.
Національний банк України:
- здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та
інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
- представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших
держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та
укладає відповідні міжбанківські угоди;
- регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших
держав;
- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і
позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які
виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження
Національного банку України;
- ( зупинено дію абзаца шостого частини третьої згідно з Декретом КМ N 25-
93 від 17.03.93 ) виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими
міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого
державного майна України;
- здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 872-12 ) та інших законів України. Національний
банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку
для зовнішньоекономічної діяльності України.
Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України:
- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок,
координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до
міжнародних договорів України;
- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
- (зупинено дію абзаца четвертого частини четвертої статті 9 в частині
державної реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності згідно з
Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93) здійснює заходи нетарифного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників
зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно
з цим Законом;
- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у
порядку, визначеному законами України; ( Частину четверту статті 9
доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від
22.12.98 )
- виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про
Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.
Державна митна служба України:
- здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.
Антимонопольний комітет України:
- здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності антимонопольного законодавства. ( Статтю 9 доповнено частиною
шостою згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
- здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
в Україні відповідно до законодавства України;
- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових,
антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно
антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. ( Статтю 9
доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від
22.12.98 )
Стаття 10. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю
До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать:
- місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі
органи;
- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності України.
Компетенція місцевих Рад народних депутатів України та їх виконавчих і
розпорядчих органів визначається цим Законом та Законом України "Про
місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування".
Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України та підпорядкованих
їм виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності
приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Місцеві
Ради народних депутатів України та їх виконавчі органи діють як суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності лише через створені ними
зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної
особи України.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України
можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це
випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями
про ці органи.
Зазначені органи територіального регулювання зовнішньоекономічної
діяльності створюються за погодженням з відповідними місцевими Радами
народних депутатів України та в межах загального ліміту бюджетних коштів,
що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання
України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити
нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за винятком
випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України.
Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності
Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України
здійснюється за такими принципами:
- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України;
- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за
поданням Кабінету Міністрів України;
- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та
підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;
- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на
строк не менш як 5 років;
- забороняється встановлювати інші податки крім тих, що затверджені
Верховною Радою України;
- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару
діє єдина ставка податку;
- заохочення експорту готової продукції.
Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним
нижче:
- експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік,
- обсяг експорту яких становить не менше 5 процентів від обсягу
реалізованих за фінансовий рік товарів,
- які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у
вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 процентів,
Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги по
строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді:
- норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що
використовуються для виробництва експортних товарів,
- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових
інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів,
- норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для
виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні
походження такого обладнання.
Зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності. При цьому Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і
торгівлі приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних
фінансових та податкових органів України.
Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на
експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до
статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення режиму
ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії
інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування
санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.
Стаття 12. Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної
діяльності в іноземній валюті
( Дія частин першої - третьої, п'ятої - сьомої статті 12 зупинялась на 1992
рік згідно з Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 )
( Зупинено дію статті 12 згідно з Декретом N 15-93 від 19.02.93)
На території України запроваджується обов'язковий розподіл виручки в
іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами
суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними
фондами місцевих Рад народних депутатів України.
Обов'язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від
зовнішньоекономічної діяльності всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце
проживання на території України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті,
зобов'язані передавати частину від загальної суми виручки в іноземній
валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної діяльності, за
стабільними п'ятирічними нормативами, що встановлюються Верховною Радою
України за поданням Кабінету Міністрів України залежно від виду експортного
товару і є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
незалежно від форм власності і організації господарювання.
В разі, якщо територія, на якій суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має
постійне місцезнаходження або постійне місце проживання, підпорядкована
кільком місцевим Радам народних депутатів, суб'єкт зовнішньоекономічної
діяльності передає 2/3 від тієї суми, що призначена для розподілу, у
валютний фонд місцевої Ради народних депутатів базового рівня і 1/3 - у
валютний фонд вищестоящої місцевої Ради народних депутатів України.
За кошти, які передаються у Державний валютний фонд України, валютні фонди
місцевих Рад народних депутатів України, суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію у діючій на
території України валюті за спеціально встановленим Національним банком
України курсом, який діє на момент надходження валютних коштів на рахунок
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті здійснюється банківськими
установами, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні
рахунки, шляхом відповідного переказу сум, зазначених у частині третій цієї
статті, з валютного рахунку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та
одночасного зарахування на разрахунковий рахунок цього суб'єкта сум у
діючій на території України валюті, еквівалентних сумі переказаної
іноземної валюти. Моментом здійснення розподілу є дата, вказана у
платіжному документі про переказ сум в іноземній валюті до Національного
банку України, або (в разі його доручення) банку для зовнішньоекономічної
діяльності України, або банку, в якому відкрито валютний рахунок місцевої
Ради народних депутатів.
Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті має здійснюватись протягом
30 робочих днів з моменту надходження коштів в іноземній валюті до
відповідної банківської установи. В разі непереказу у зазначений строк
грошового еквіваленту у діючій на території України валюті від
Національного банку України або (в разі його доручення) банку для
зовнішньоекономічної діяльності України, або банку, в якому знаходиться
валютний рахунок відповідної місцевої Ради народних депутатів, до банку, що
обслуговує суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, обов'язковий розподіл
виручки в іноземній валюті н | |
