GeoSELECT.ru



Музыка / Реферат: История творчества группы "Ария" (Музыка)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: История творчества группы "Ария" (Музыка)



- In the middle of the 80s an enormous number of domestic heavy metal bands
came to stage. We could say it was the first wave of Russian Heavy
Metal. What can you say about that time?
- I just don’t know… I feel nostalgic about those years. Back then we had
to constantly be on our toes – we always had some committees or
administrators getting in our way. There was this wall that messed with
our lives, but our lives were interesting. Right now the wall is gone,
and it is not clear what to do next… All people want nowadays is to make
some money and retire… Some still have their drive, their energy, but
life gets more and more difficult. Apathy is everywhere…
From a 1992 interview with Valery Kipelov, Aria’s
vocalist[1]
Now, in 1999, seven years, two full albums and several independent
projects later, Aria is still going strong, filling up the largest stadiums
and arenas, and selling out practically every concert.
It all started back in 1984, when Vladimir Holstinin, a lead guitar
player for a group called ALFA decided that he wanted to play something
heavier and left the group in search of others who shared his views. With
the help of Alexandr Granovsky, an old friend and a base player, and a
lucky meeting with Vladimir Vekshtein who agreed to become their manager, a
new group was born. Finding a worthy vocalist was only a matter of time.
It did not take too long, since the very first candidate won everybody’s
affections. It was Valery Kipelov, a former vocalist for a band called
Leisja Pesnja. With Aleksandr L’vov at the drums and Cyrill Pokrovsky at
the keyboards the fist album named “Megalomania” was recorded in 1985. The
group called themselves Aria, which bore a hidden challenge, since the
musicians and the fans alike called themselves “arians” – a name
displeasing to the authorities at the time[2]. Despite such a name, the
group never associated itself with nazi-type outlook on life.
The communists did not even allow printing posters with the bands’
name, but despite the lack of publicity the first album was a hit. It
showed the need for heavy metal in the Soviet Union, the unwillingness of
young men and women to follow communist propaganda, to listen to the
popular music they were presented with on the radio and TV. They were
willing to risk their futures and freedoms to live the life they wanted.
The tension around Aria was growing, and it turned into a riot at the very
first concert of the band in February of ’86, when 40 people ended up in
jail. But that was only the beginning. At the “Rock-Panorama” festival
same year someone spilled water on the electrical equipment during the
band’s performance. The music had to stop for almost an hour, but no one
from the audience left. Aria was named the winner of the festival, despite
lousy sound and lack of special effects due to water damage. «Melodia» –
the official recording studio in USSR – later released LPs recorded at the
festival – Aria’s performance was not included on the LPs. Due to that
incident, the poets at that time refused to write lyrics for Aria,
presuming that none of Aria’s future songs would ever be recorded. In
spite of the future looking glum, the band continued touring and getting
enormous audiences everywhere it went.
At the end of 1986 after recording the next album («Whom Are You
With?») disagreements caused the band to split, leaving only Kipelov and
Holstinin as members of Aria. Alex Granovsky led the others to create a
band called Master, which focused on playing trash metal, while Aria
continued to play the melodic heavy metal of their idol, Iron Maiden. The
album was named after one of the songs, but the name also signified the
break, leaving the fans with a choice to make.[3]
Despite the loss of the larger part of the band, its spirit was still
strong. About half a year after the break, the “new” band released a
fantastic album “Hero of Asphalt”. The words for this album were finally
written by a professional poet, Margarita Pushkina, whose lyrics enhanced
and empowered the band's music. The album is still considered one of their
best, and the songs that comprised it are played at every concert. Unlike
the first two albums, this one was released on an LP rather than on tape.
The communists finally recognized the band – and LP release was official.
However, they renamed the album without ever consulting the band (the
original album name was same as one of the songs -- “Serving Evil Forces”)
to make it “less offensive”. Also, they chose not to pay the musicians a
dime.
For two years after the release of “Hero of Asphalt” Aria was on
tour, going from city to city in Russia, as well as the satellite
countries. However, when an invitation came in 1988 to go to the Capital
Radio festival in London, the government informed the festival authorities
that the band did not perform live. They were clearly threatened by the
effect the band might have on the opinion of the West, as well as the
satellites, by going to an international music festival.
Same year the first music video got filmed for the song “Street of
Roses”. The filming caused chaos, since instead of having two or three
hundred onlookers, about seven thousand people showed up for the filming;
as a result the musicians were practically torn to pieces by the adoring
fans that wanted to get close to their idols. The musicians and the
administrations learned a lesson in popularity, and the video took the
number one spot in the rating.
In the summer of the same year, Aria finally went abroad to Germany,
where the musicians got an invitation to the “Days of the Wall” festival,
where they surprised everybody with their music and won the sympathy of the
people.
Around the same time the band's manager, whose outstanding leadership
took the band past all the barricades built by communists, suddenly lost
interest in the group. He told the band that their music was loosing
popularity, that they should try to give as many concerts as possible and
retire. He insisted that there was no need to work on a new album. The
lack of productivity and the uncertainty of tomorrow took its toll; the
drummer, Maksim Udalov, left for a band called Zenitsa Oka. Aleksandr
Manjakin took his place. In the fall the band was forced to retire its
manager, since the musicians were not ready to give up what they have so
hard worked for. Their next album titled “Playing with Fire” was released
the following spring. Margarita Pushkina became the official writer for
the band, Yury Fishkin became the manager.
Another long tour followed, with visits to Germany, where the group
lost its guitar and base players to a local band. Their places were taken
by Dmitry Gorbatikov and Andrey Bulkin. The tour continued, but
professionally, the band was going nowhere. Fortunately, the two
“traitors” come back, just in time for their fifth anniversary shows in
October of 1990.
The next album “Blood for Blood” was released in the fall of 1991.
The album had a new crisp sound, the band was experimenting with new types
of guitars, but their theme of Good vs. Evil continued[4]. However, Sintez
Studios where the album was recorded was definitely not equipped to handle
the heavy guitar riffs or the drumbeat the band produced. The recorded
version sounded distorted, but the tour that followed the album release
made up for that and once again crowds gathered in all parts of the country
to see their idols perform live.
In 1993 Aria decided to create its own recording studio in order to
avoid the problems they faced with their previous albums. In 1994 they
signed a contract with MOROZ Records – one of the largest recording
companies that produced for many of the artists that came out of the Soviet
era. The studio released compilations entitled “Legends of Russian Rock”
with digitally re-mastered sound for such monsters as Alisa, Akvarium,
Kino, Krematorii and many others. Since then Moroz Records had re-released
all five of Aria’s earlier albums, and published all of their following
projects.
In 1994, after their fourth Germany tour, the band came to the brink
of extinction, when the vocalist abandoned Aria for Master several months
before recording their next album. Sergei Mavrin (guitar) became
discouraged and also left. Fortunately, Sergei Terent’ev, a very talented
guitar player who had just recorded his solo album at Aria Records offered
his services. After several months of trying to record with Aleksei
Bulgakov (vocalist from Legion), the band got Kipelov to record the vocals
for the new album. It took a threat of pressing charges for breach of
contract from the owner of Moroz Record to get Kipelov to come back[5].
“Night is Shorter Than the Day” was released at the end of 1995. The
album was still Aria style, but the style seemed to be changing; in
addition to their usual crisp, angry, Good vs. Evil songs, there were
several mellow songs, more associated with rock than heavy metal. Opinions
about the album split. Some called it the best to date, while others
attributed it to the death of metal[6].
The tour following the release of “Night is Shorter Than the Day” was
in the best traditions of the 80’s, loud and nerve-wrecking for local
governments. This could be attributed to the new manager Sergei Zadora,
who did a large advertising campaign for the tour. It is on that tour that
the band celebrated its ten-year anniversary and released a live album
titled “Made in Russia” as its gift to all the fans.
In 1997 Moroz Records released the second of its “Legends of Russian
Rock” series, with Aria being one of the six performers in that series.
The compilation is a “best of” collection, with digitally re-mastered sound
and a detailed band history booklet[7]. It also included the song “Give Me
Your Hand” previously only released on the tape version of “Hero of
Asphalt”, a song that was for marketing reasons excluded from the re-
mastered CD version of the album re-released in 1994. The song expressed
the musicians’ feelings during the break in 1986 when Master was created.
Also in 1997, the musicians decided to realize their differences in
music without jeopardizing the band; they recorded individual projects.
Valery Kipelov, along with his old friends Alex Granovsky, Sergei Mavrin,
and Pavel Chinjakov recorded a pure hard rock compilation that is full of
patriotic and cultural themes of Russia. At the same time Vitaly Dubinin,
Vladimir Hosltinin, and Alexandr Manjakin recorded a “hits re-mixed” album
titled “Accident”, where old hits were given a new life when played in a
mellow soft-rock style. The album was somewhat comical, which was
reflected in the album title, and even in the caricature portrayal of the
musicians on the cover. Nevertheless it was not to be taken lightly – it
took a lot of work, and it contained two new songs.
In 1998 the band released another masterpiece for its fans. The
quality of their work was getting better and better, which was possible due
to fewer disagreements among the musicians and less shuffling between other
bands. The reason for the latter was a lack of new bands being created,
and the old ones settling their ranks. One way or another “Generator of
Evil” once again topped the charts and brought the band’s fans together for
yet another tour. The songs in this album still followed the Good vs. Evil
theme, but they were more down to earth, creating more realistic images
than those of Pontius Pilate as does “Blood for Blood”, or Queen Zhanna of
France as does “Street of Roses”. The songs convey the messages that were
too dangerous during the communist reign. Being a decade too late with
their messages was the price they paid for freedom to perform for the past
fifteen years.
In 1999 the first part of the long anticipated “best of” album was
released. It contained hits from 1985 to 1989 and brought new popularity
for old songs. The album was meant to be a taste of what the future holds,
with the next album anticipated early in the year 2000. The times that
were chosen to separate the “best of “ album were meant to divide the music
into pre- and post- communist periods.
Aria is unique in many ways. No other band in Russia has known so
much popularity for so long, no band has been able to attract generation
after generation of fans for fifteen years[8]. Not too many bands during
soviet time were able to perform their music so close to what they wanted
it to be; almost none were known to be as much trouble for the government
and were still kept around. Aria started out as “Russian Iron Maiden”.
Many still say they are. However, you will never hear Maiden address the
themes encountered in Aria’s songs – love, loneliness, as well as the usual
themes in Heavy Metal – Good vs. Evil, tales of things from long ago, and
mystical heroes. Very few bands outside USSR ever had cope with censorship
in music and lyrics in order to play. In Russian Rock, emphasis is placed
on lyrics, people sing to express themselves, Aria expresses everything
through music, perhaps because lyrics were off limits for a long time.
Very few bands went through so many changes and still stayed together.
Aria is inherent to Russia – its’ success anywhere in the world is highly
doubtful.
To address the extract from a 1992 interview with Valery Kipelov in the
very beginning, the future is not as dark as it seemed back then. A new
generation of “arians” is born every year – and as long as the group exists
they will find all the motivation they may ever want in the eyes of a
fifteen-year-old coming to an Aria concert for the first time in his or her
life…



BIBLIOGRAPHY:
1. Who is Who in Soviet Rock, Alekseev, Aleksandr, “Ostankino”, Moscow
1991
Back in the USSR, Troitsky, Artemy, “Omnibus Press”, Great Britain, 1987
2. Legends of Russian Rock 2, “Moroz”, Moscow 1997
3. Moskovky Komsomolets newspaper, various issues 1990-1995
4. FUZZ magazine, July 1998, April 1999
Rock City magazine, 1991-1992
Argumenty i Fakty Kuban’, 1996
Muzykal’noe OBOZrenie, 1996
Moja Gazeta, 1995
5. Album inserts, Internet information, private accounts
(conversations with fans).



ARIA – THE HISTORY OF A LEGEND.


PROFESSOR: JOHN BAILYN
STUDENT: YEVGENIY GOLYANOV
DUE: THURSDAY, DECEMBER 16

FALL 1999
-----------------------
[1] “Rock City”, Vol. 2, 1992
[2] “Argumenti i Facty Kuban’”, Vol. 10, 1996.
[3] “Muzykal’noe OBOZrenie”, April 19, 1996
[4] “Rok Citi”, vol. 2, 1992
[5] “Moja Gazeta”, May 4, 1995
[6] “Muzykal’nyi Olimp” – quote found in Cyrill and Methodius knowlegde
base www.km.ru
[7] “Legendy Russkogo Roka 2”
[8] “FUZZ”, April 1999





Реферат на тему: Камерний хор "Оранта", місто Луцьк

Міністерство культури і мистецтв України
Львівський вищий музичний інститут ім. М. Лисенко



Камерний хор "Оранта"
м. Луцьк

Концертна діяльність та творчі принципи роботи



Дипломний реферат випускниці
диригентського факультету
Тузової Інни Валеріївни
керівник доцент
Сотничук Олена Іванівна



м. Львів — 2000 рік



План



1. Вступ.
2. Історія створення колективу.
3. Концертна діяльність (фестивалі, конкурси, концерти).
4. Творчі принципи роботи.
5. Принципи підбору репертуару.
"Співайте Богові нашому, співайте
Співайте Цареві нашому, співайте"
(Пс. 46)

Протягом тисячоліття в українському середовищі складалися,
сприймалися, перероблювалися певні мелодії, які згодом утворили великий
масив церковного співацького мистецтва. Діяльність композиторів, регентів,
співаків сприяла тому, що церковний спів став першим та на кілька століть
єдиним в Україні професійним видом музичного мистецтва. Також творці
церковного співу використовували народні мелодії. Взаємозв'язок професійної
творчості та народного епосу був плідним, лише видозмінювався у конкретні
історичні періоди. Так в українському церковному співі, як і в народній
пісні, містяться вікові традиції самоусвідомлення нації.
Події, що сталися у ХХ столітті, перервали церковну хорову традицію.
зараз ми є свідками відродження духовно-музичної творчості в Україні,
відновлення традиції богослужбового співу.
Цей рух відродження пройшов по всіх релігійних конфесіях на Україні
після важливих політичних подій у нашій державі.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність
України. У цей час органи влади офіційно зареєстрували утворення
Української Автокефальної Православної Церкви. Патріархом був обраний
митрополит Мстислав (Скрипник). Інтронізація відбулась 18 листопада 1990
року. А становище Української Православної Церкви суперечило політичному
стану України, тому що вона підпорядковувалась Московському Патріархату.
25-26 червня 1992 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний
Собор, що об'єднав Українську Православну Автокефальну Церкву та частину
української Православної Церкви Московського Патріархату в єдину Помісну
Православну Церкву — УПЦ Київського Патріархату. У 1993 році були спроби
об'єднання українського православ'я. Але УПЦ Московського Патріархату
категорично відкидала об'єднання з Київським Патріархатом. 11 червня 1993
року помер Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник). На його
місце був обраний Володимир (Романюк).
У цьому ж році від УПЦ Київського Патріархату відокремився архієпископ
Львівський Петро (Петрусь). Він і єпископ Димитрій (Ярема) скликали Собор
із своїх прихильників у місті Києві, обрали на ньому єпископа Димитрія
Патріархом УАПЦ (так Собор назвав своє церковне об'єднання).
14 липня 1995 року помер патріарх Володимир (Романюк). В жовтні 1995
року Помісний Собор обрав патріархом Київським і всієї України митрополита
Філарета (Денисенка). Перед скликанням Собору митрополит Філарет зробив
чергову спробу об'єднання, звернувшись до митрополита Володимира (Сабодана)
Патріарха УПЦ Московського Патріархату та Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми).
Він закликав:
“— Покладімо край нашим чварам та розладу! Єднаймося в Єдину
національну Українську Помісну Церкву в ім'я Бога і України!”
Його голос не був почутий і відповіді не було. На сьогоднішній день
стан справ і відносин між УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ і УПЦ
Московського Патріархату залишається без змін.
* * *

Здається, це було зовсім недавно, а насправді минуло майже десять
років відтоді, як у Хрестовоздвиженській церкві у Луцьку після довгої
перерви було виконано літургію українською мовою. Це був водночас і день
народження хорового колективу, народження “Оранти”, співаки якої уславили
Волинь далеко за її межами.
Створено хор з ініціативи Олександра Йосиповича Головерси, викладача
Луцького педагогічного училища, у 1990 році. Його метою було створити
високопрофесійного рівня колектив. Добре знаючи хормейстерів, викладачів
хорового співу в музичному училищі, в училищі культури, викладачів
педагогічного інституту, своїх колег, інших людей, закоханих у хоровий
спів, Олександр Йосипович персонально до кожного звернувся з пропозицією
організувати хор духовного співу, духовної музики. Він же запропонував
викладачу Луцького музичного училища, випускнику Київської консерваторії
імені П. Чайковського Василю Васильовичу Мойсіюку очолити цей колектив.
Уперше хор прозвучав 27 вересня 1990 року під час літургії на
престольне свято церкви. З першої пам’ятної літургії і по нинішній день
співають у “Оранті” Леся Дацик, Галина Гнатюк (викладачі Луцького училища
культури і мистецтва), Василь Панасюк (директор училища культури і
мистецтва), викладач педагогічного училища Валерій Павлійчук. В нашому
колективі співає соліст обласної філармонії — Сергій Бень. Поряд із
висококваліфікованими виконавцями учасниками хору були також співаки без
музичної підготовки, але з хорошими вокальними даними: артисти театру,
художники.
Основою створення колективу насамперед був патріотичний рух, ідея
відродження національної церкви. Але створення колективу задумувалося не
тільки як учасник Богослужіння, а як концертна одиниця, в репертуарній
основі якої були б духовні твори для концертного виконання.
У 1990 році ще існував Радянський Союз і виконання музичного матеріалу
як духовна музика в принципі було заборонено. Ціллю й бажанням колективу
було ознайомлення широкого кола слухачів із музикою, яка була маловідома.
Із самого початку хор почав співати духовні твори українською мовою.
Тому нотний матеріал шукали і на Україні і за кордоном: Канада, Польща,
США. Перший регент Хрестовоздвиженської церкви передав з Америки тексти і
ноти українською мовою. Несли хористам збережене з давніх часів. Люди
зберегли україномовні щедрівки і колядки 1900 року видання і передавали їх
до новоствореного колективу. Деякі матеріали вдалось знайти на місці: це
літургія волинянина М. Тележинського, видана в період Української Народної
Республіки, також твори, видані за окупацією Польщею Західноукраїнських
земель упорядниками Завітневичем та Гноєвим. І сьогодні виконуємо духовні
твори М. Леонтовича, М. Вербицького, К. Стеценко, А. Веделя,
Д. Бортнянського, М. Березовського.

* * *

Уперше виступ хору відбувся на концерті, присвяченому відродженню
Луцького братства імені Андрія Первозданного. Виконували “Молитву за
Україну” М. Лисенка, “Херувимську № 7” Д. Бортнянського, “Радуйтеся
праведнії” М. Березовського.

* * *

Першою знаменною подією колективу був конкурс церковних хорів
автокефальної церкви, який проходив у місті Львові у січні 1991 року.
Конкурс проходив у залі Львівського університету імені Івана Франка.
Головою журі був Митрофонний прот. Володимир (Ярема), нині Патріарх УАПЦ
Димитрій.
На конкурсі хор отримав “гран-прі” (фото). Виконали шість творів: А.
Ведель “Величаю тя Господи”, колядка О. Нижанківського “Возвеселімся разом
всі нині”, М. Леонтович “Нехай повні будуть уста наші” (із літургії М.
Леонтовича), К. Стеценко “Хваліте ім’я Господнє”, О. Шикулін “Нині
відпускаєш”.
Учасниками були здебільшого колективи Львівської області, зокрема, хор
церкви Петра і Павла, молодіжний хор “Євшан”.

* * *

У червні 1991 року відбулося відкриття пам’ятника загиблим козакам у
Берестецькій битві. Хор співав панахиду і вперше виконав гімн “Ще не вмерла
Україна”. На цій події були присутні Патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник) і
Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук.
Пізніше було дано багато концертів по області перед референдумом за
незалежність України.
Колектив щорічно приймає участь у міських концертах, благодійних
концертах для дітей сиріт. Перший сольний концерт відбувся 19 грудня 1991
року на день святого Миколая у міському будинку культури. Це стало
традиційним — проводити своєрідні звіти колективу.

* * *

В лютому 1992 року на запрошення української громади Республіки Польща
хор дав декілька концертів у містах Хелм, Красностав. Там же співали
літургію в єдиному православному монастирі в Польщі — Яблучинському.
В тому ж році хор виступав у звіті творчих колективів Волині в місті
Києві. На концерті виконали твори Я. Яциневича “Богородице Діво” та К.
Стеценка “Благослови душе моя Господа”.
На час утворення колективу в хорі було 16 учасників, а в 1992 році
кількість співаків збільшилась до 24 осіб.

* * *

Знаменною подією для хору в 1993 році була участь в інтронізації
Патріарха Володимира (Романюка). Співали всенічну в кафедральному
Володимирському соборі, а на наступний день — Літургію в соборі святої
Софії міста Києва.
Це була рідкісна можливість відчути атмосферу святості, глибину нашої
історії і культури, відчути дух національної святині. Адже в цьому храмі,
на жаль, не проводяться богослужіння. Ми гордились, що саме наш колектив
був запрошений на таку важливу велику подію для нашої країни, нашої Церкви.

* * *

У цьому ж році за концертно-просвітницьку діяльність колектив був
удостоєний звання Лауреата обласної літературно-мистецької премії імені
Агатангела Кримського.
До цього часу хор мав назву Архієрейський хор Свято-Троїцького
кафедрального собору міста Луцька, а у зв’язку з концертною діяльністю,
введенням у репертуар світських творів виникла потреба у назві короткій і
об’ємно змістовній.
Пропозицій було багато: “Доброслав”, “Нащадки Володимира”,
“Відродження”. Зупинились на назві “Оранта”. Дослівно з грецької мови
перекладається — та, що молиться. Оранта як збереження духовності, наших
культурних надбань. Тому ця назва підходила якнайкраще, бо виконувались
хором твори невідомі чи маловідомі, у свій час заборонені, стрілецькі
пісні.

* * *

У 1994 році в місті Луцьку проходив Другий міжнародний конкурс хорових
колективів імені Лесі Українки. В умовах конкурсу було виконання твору
волинського композитора Віктора Герасимчука на слова Лесі Українки “Вечірня
година”, інший твір на слова Лесі Українки (хор “Оранта” виконав твір
І. Шамо “Якби мені дістати струн живих”), духовний твір (М. Львов “Вечері
твоєї тайної”), четвертий твір виконувався за бажанням (українська народна
пісня в обробці Є. Козака “Човен хитається”).
На конкурсі хор зайняв перше місце, але колектив вважав виступ не дуже
вдалим, бо об’єктивно й справедливо кращим колективом конкурсу був хор
“Галицькі передзвони” місто Івано-Франківськ. Вони отримали гран-прі.
Це стало поштовхом для перегляду свого відношення до справи і
керівника і співаків. Відбулася якісна зміна, прийшли молоді виконавці.
Диригент переглянув свою методику розспівування, звернувши основну увагу на
розспівки, які впливають на чистоту інтонації, стрій і тембральний
ансамбль. Колектив зрозумів, що без дисципліни, професійного відношення до
справи неможливі ріст і високі результати.

* * *

У грудні 1995 року в рамках фестивалю слов’янської культури в місті
Гданську, Слупську і Вейхорові (Польща) відбулися зустрічі і концерти
“Оранти” перед українською діаспорою (нащадки висланих українців під час
сумнозвісної операції “Вісла” 1945-1946 років). Особливо запам’ятались
концерти в Гданській ратуші і в одному з найбільших у Польщі Гданському
кафедральному Маріацькому костелі.

* * *

В лютому 1996 року в місті Луцьку відбувся ІІІ міжнародний конкурс
імені Лесі Українки. В конкурсі приймали участь: студентський хор
університету мистецтв міста Києва (керівник Д. Радик, професор, заслужений
діяч мистецтв України), хор “Галицькі передзвони” місто Івано-Франківськ
(керівник В. Савчук), капела “Галичина” місто Тернопіль (керівник
заслужений працівник культури України І. Левенець), хор “Слов’яни” Латвія
(керівник Ілга Бунтика), хор “Фермата” місто Люблін (Польща), капела
українського культурного центру в місті Москва, чоловічий хор місто
Барановичі (Білорусь), хор із міста Теребовля Тернопільської області
(керівник О. Олійник).
“Оранта” виконала твір сучасного волинського композитора В.
Тиможинського “Моя одинокая зірка” на слова Лесі Українки, різдвяний
концерт Д. Бортнянського “Слава на небі Богу”, твір М. Лисенка “Камо
пойду”, українську народну пісню в обробці Кошиця “На вулиці скрипка грає”
і конкурсний твір В. Герасимчука на слова Лесі Українки “Вечірня година”.
“Оранта” завоювала гран-прі. Але свята й радості на цьому конкурсі не
відчув ніхто з присутніх. Тільки глибокий жаль, скорботу, відчуття великої
втрати — під час конкурсу від інфаркту раптово помер Голова журі конкурсу,
професор Національної музичної академії імені П. Чайковського міста Києва,
хормейстер дитячого музичного театру міста Києва, народний артист України —
Кричко

* * *

Восени 1996 року хор “Оранта” був запрошений з виступами в місто Хелм
(Польща) у зв’язку зі святкуванням 120-ї річниці з дня народження Першого
президента України Михайла Грушевського.
* * *

У 1997 році з 28 серпня по 4 вересня в Іспанії відбувся І
Інтернаціональний фестиваль хорової музики “Caja Salamanca y Soria”. На
ньому були присутні колективи з дев’яти країн світу: Аргентини, Бельгії,
Камеруну, Мексики, Румунії, Росії, Уругваю, Пуерто Ріко, України.



Ми отримали багато приємних вражень від сонячної Іспанії, давали
багато концертів у різних містах північної Іспанії. Захоплюючі екскурсії по
старовинних куточках країни, побували на національному традиційному святі —
іспанській кориді.
Загальний фінальний концерт відбувся в місті Саламанка на величезній
площі, заповненій глядачами. Публіка дуже тепло зустрічала колективи всіх
країн-учасників. Але з гордістю хочу відмітити, що особливо всім
сподобались виступи колективу з Мексики та нашого хору “Оранта”.
Репертуар поповнився творами сучасних українських композиторів В.
Зубицького, О. Некрасова, Л. Дичко, більше з’явилось творів світської
музики, оброблених народних пісень О. Яковчука. Спогади про цю поїздку
викликають яскраві приємні спомини.

* * *

З 26 по 31 травня 1998 року в місті Хайновці (Польща) проводився
щорічний Міжнародний фестиваль церковної музики. Учасники конкурсували в
п’яти різних номінаціях. Хор “Оранта” здобув першу нагороду в категорії
“хорів парафіяльних”. Журі було в такому складі: професор Варшавської
консерваторії, композитор і голова журі Ромуальд Твардовський, Дмитро
Дімітров, О. Нікіфор, професор Віктор Роудо, Єжи Шурбак і Єжи Завіза. В
конкурсі приймали участь близько тридцяти колективів із Єгипту, Німеччини,
Греції, Росії, Болгарії, Білорусії, країн Прибалтики, багато колективів із
Польщі, королівський хор із Македонії і декілька хорів з України. В
категорії хорів парафіяльних приїжджих першу нагороду отримав хор із церкви
святого Миколая з Білої Вежі (Польща), в категорії хорів парафіяльних
місцевих першу нагороду отримав молодіжний хор собору Святої Трійці з
Хайновці (Польща), в категорії аматорських світських хорів першу нагороду
здобув жіночий хор “Раніца” із міста Мінськ (Білорусь) і студентський
камерний хор “Світоч” із міста Ніжин (Україна), в категорії світських
професійних хорів першу нагороду отримав хор із міста Москва (Росія) імені
Свєшнікова.
Разом з іншими учасниками хор “Оранта” виступив на заключному гала-
концерті в Білостоці. Виступ “Оранти” відзначив голова журі професор
Ромуальд Твардовський. Відтоді репертуар хору поповнився його творами. А
нашою конкурсною програмою були такі твори: О. Архангельський “Внуши Боже
молитву мою”, Фатєєв “Милість миру”, С. Дегтярьов “Сей день”,
О. Архангельський “Нащо ти відкинув єси”, М. Вербицький “Хваліте господа з
небес”.
* * *

В серпні (13-14 числа) 1999 року в місті Києві відбувся творчий звіт
художніх колективів, окремих виконавців Волинської області. Хор “Оранта”
також прийняв участь у концерті. Виконували два твори: С. Дегтярьов “Сей
день” та кантату “Ой у Луцьку, славнім місті” В. Тиможинського.

* * *

У вересні 1999 року камерний хор “Оранта” був запрошений на
міжнародний конкурс хорових колективів, який проходив у місті Фівізано
(Італія). Ця поїздка залишила в наших душах незабутні яскраві враження.
Прекрасні виступи колективів із Болгарії, Словенії, Польщі, Італії,
Білорусі, Росії. В умовах конкурсу було виконання григорянського хоралу
(мелодії) (чоловічим складом хору “Оранта” було виконано знаменитий розспів
Валаамського монастиря), твір ХІІ століття (ми виконали партесний концерт
невідомого автора “Єдинородний сине”), твір ХІІІ століття (виконали хоровий
концерт Д. Бортнянського “Тебе Бога хвалим”) і твір ХХ століття
(Р. Твардовський “Алилуя”). Виступ нашого колективу журі оцінило як
найкращий, ми отримали першу нагороду.

* * *

На початку березня 2000 року в місті Луцьку пройшов фестиваль духовної
музики всіх релігійних конфесій Волині під назвою “З іменем єдиним на
устах”, присвячений 2000-літтю Різдва Христового. Наш Архієрейський хор
Свято-Троїцького кафедрального собору виконав такі твори: О. Архангельський
“Внуши Боже молитву мою”, М. Львов “Вечері твоєї тайної”, Д. Бортнянський
“Тебе Бога хвалим” концерт № 24. Виступи всіх колективів були відзначені
дипломами фестивалю.

* * *

Концертна діяльність колективу є дуже різноманітною. Хор бере участь у
міських концертах до державних свят, знаменних дат, релігійних подій:
концерти до різдвяних свят, пасхальні концерти, до Дня Злуки 22 січня,
святкування річниці дня народження Лесі Українки, Тараса Григоровича
Шевченка, до Дня Матері (травень). Щороку виступаємо на фестивалях
“Берегиня”, “Поліське літо з фольклором”, маємо виступи у концертах,
присвячених Дню незалежності, Дню конституції, Дню музики.
Наш хор неодноразово допомагав випускникам диригентського факультету
ВДМІ імені Лисенка здавати державні іспити: у 1991 році — Тамарі Солодкій,
у 1997 році — Інні Смолярчук, у 2000 році — Інні Тузовій.
* * *
Я думаю, що в житті кожної людини, кожної особистості, або будь-якого
колективу є “злети“ і “падіння”. “Злетам” передує клопітлива й, іноді,
довготривала праця. На мій погляд, в нашому колективі існують недоліки, на
яких хочу зупинитись і по можливості висвітлити їх.
Склад співаків різноманітний за своїми вокальними даними, за
розумінням звукоутворення, власне різницею вокальної школи. Тим більше, що
в хорі співають музиканти-інструменталісти: духовики, баяністи. Звідси
основна проблема: відчуття позиції звуку. Наприклад, в партії тенорів часто
близьке, “плоске” звучання, в альтів, навпаки, глибоке, “задавлене”. В
партії сопрано не завжди легке і світле звучання, часто драматизоване. Для
басів є характерне “рихле” звучання, немає зібраного, сконцентрованого в
точці звуку. Оформлення голосної не завжди однорідне. Це впливає на
тембральний ансамбль, на однотонність звучання партій. Але одна справа чути
інтонаційну висоту звуку, а інша — уміти інтонаційно високо відтворити цей
звук. Він може по-різному інтонуватись в залежності від тональних змін, від
руху мелодії вгору чи вниз. Це вимагає від хористів:
1) теоретичних знань, вміння аналізувати звук як степінь тої чи іншої
тональності (наприклад, виконання діатонічного і хроматичного
півтону, яке вимагає різного інтонування);
2) відчуття однакової позиції звуку.
Щоб набути цих навичок, ми в розспівках використовуємо хроматичні гами
вгору і вниз, ходи малих і великих інтервалів вгору і вниз, зміни ладу,
розспівування голосних з різними динамічними відтінками. Зміна текстурних
умов, зміна регістрів відчутно впливає на вокальну позицію і на стрій хору,
це все йде від невміння співати в одній вокальній позиції, грамотно
оформляти голосну. Відносно штрихів, треба зауважити, в хорі краще виходить
штрих non legato, важче legato. Напевно, тому, що м’яка атака є складнішим
видом, звідси якась неорганізованість у початку звучання. Не дістає хору
хоральності звуку. Якість звукова втрачає “легкість” від тембрального
перенасичення і від неекономності дихання. Це інколи призводить до
форсованого, нав’язливого звуку. Цінність хору в безперервності звучання і
ланцюгове дихання є цьому основою, але іноді в партії скорочується остання
доля такту і вступ після дихання буває необережний, занадто активний. Не
всі співаки володіють затриманим диханням, це впливає на опору, від цього і
залежить правильна атака звуку.
Не завжди ми дотримуємось заданого у творі темпу (повільні темпи дещо
прискорюються). Можливо це залежить від характеру керівника, від бажання
утримати стрій хору, надати твору більшого емоційного розвитку. Але це не
шкодить розкриттю музичних образів.
Великим недоліком є невміння користуватись динамічною шкалою. Звучання
часто напружене, форсоване, в динаміці f. Проблемою є довге diminvendo.
Відразу прослідковується взаємозв’язок динаміки і темпу: при філіровці
звуку темп сповільнюється, в швидших темпах звучання в динаміці p важке,
перебільшене, хоча відчувається саме внутрішнє емоційне напруження.
Керівник постійно вимагає спокійного, наповненого “кантиленного” звучання
при малій динаміці (р, рр). На мою думку, не слід зловживати такими
засобами як сферцандо і субіто, це не завжди створює відповідний до образу
ефект. Слід більше в процесі роботи звертати увагу на дикцію. В хорі не
завжди вона є чіткою, ясною і зрозумілою, особливо в таких випадках, коли є
збіг декількох приголосних. Наприклад твір Г. Ізвєкова “Хотел слезами
омити”, в другій частині в тексті постійно повторюється слово “льстит…” в
швидкому темпі. Збіг цих приголосних у вимові при виконанні твору вимагає
більшого опрацювання.
Декілька слів хочу сказати про складання репертуару, який є в нашому
колективі. Підбір репертуару можна розділити по декількох пунктах:
1) виробнича необхідність. Ми є церковний архієрейський хор, який
співає Всенічну і Літургію, коли править архиєпископ Луцький і
Волинський Яків, співає служби на релігійні свята. На Літургії є
обов’язковим виконання антифонів (композитори К. Стеценко,
М. Леонтович, І. Іполітов-Іванов, Львовський), херувимської
(композитори А. Ведель, Д. Бортнянський, Сарті, Жданов, Ломакін,
М. Леонтович), “Милість миру” (композитори М. Вербицький,
О. Архангельський, Фатєєв, Д. Бортнянський, Жданов). Тому
постійно потрібно виконувати нові твори, інших композиторів, або
інші номери з циклів;
2) твори, які маловідомі;
3) емоційнонасичені і контрасні;
4) склад колективу малий, тому майже не виконуємо твори з divizi
(для великого складу);
5) твори сучасних авторів, які розширюють наше поняття про хорові
можливості: Л. Дичко “Колядки”, В. Зубицький “Дримба”, “За нашим
стодолом”, О. Яковчук “Щедрівка”, Станкович “Заключна купала”,
О. Некрасов “Занадився журавель” та обробки народних пісень
“Перепеличенька”, “Ой, ти дубе”, “Весілля мухи”, П. Свіст “У
нашім раї…”, В. Тиможинський “Хорові прелюдії”, Моя одинокая
зірка”, “Ой у Луцьку”, “Достойно є”, “Щедрівки”, В. Герасимчук
“Вечірня година”, кантата “Обеліски і колоски”, Р. Твардовський
“Алилуя”, “Осанна”, “Хваліте ім’я Господнє”.

* * *

Духовна музика, її виконання, спів — це справді особливий спів,
особлива мелодика, мистецтво наче від Бога, що народилося в душі
композитора, перелилося в душі хористів, щоб невидимими струнами з’єднатися
з серцями слухачів. Саме церковне співацьке мистецтво несе тільки добро,
красу, допомагає людині піднятися над буднями, освятити свою душу неземною
чистотою…




Новинки рефератов ::

Реферат: Волоконно-Оптические Линии Связи (Радиоэлектроника)


Реферат: Василий Васильевич Кандинский (Искусство и культура)


Реферат: Развитие теории эволюции (Биология)


Реферат: Индивидуальное психологическое консультирование (Психология)


Реферат: Процесс конфликта (Менеджмент)


Реферат: Анархия (Философия)


Реферат: Cельское хозяйство (Сельское хозяйство)


Реферат: Древний Рим (История)


Реферат: 1. Римский гражданский процесс: понятие, формы, основные черты, вещи в римском праве. Классификация вещей (История)


Реферат: Облік валютних коштів, повязаних з рухом статутного капіталу (Бухгалтерский учет)


Реферат: Планирование труда и заработной платы (Бухгалтерский учет)


Реферат: Роль личности в развитии общества (Социология)


Реферат: Автоматические коробки передач (Технология)


Реферат: Медь. Серебро. Золото (Химия)


Реферат: Учет износа основных средств (Бухгалтерский учет)


Реферат: Травление п/п ИМС (Радиоэлектроника)


Реферат: Контроль качества сгорания топлива в методических нагревательных печах (Металлургия)


Реферат: Норманнская теория происхождения государства у славян и ее роль в российской истории (История)


Реферат: Мягкая игрушка "КОЛОБОК" (Технология)


Реферат: Возникновение и развитие философии. Основные направления (Философия)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист