|
Реферат: Компьютерные сети (Программирование)
1. Обчислювальні й локальні мережі та системи.
Роздивимся особливий клас методів та засобів , які можна
використовувати для об'єднання обчислювальних машин та зв'язаних з ними
пристроїв. Обчислювальні машини можуть бути самих різних типів,
починая від мікропроцесорів, вбудованих, наприклад, у друкуючий пристрій,
до супер-ЕОМ. Сукупність цих методів та засобів називається локальними
обчислювальними мережами (ЛОМ).
Їх відрізняє від інших обчислювальних мереж те, що вони завжди
розміщуються на обмеженій території та звичайно мають з'єднуючий кабель
довжиною до декількох кілометрів даних.
Хоч найбільш важливою областю примінення локальних мереж у
дійсний час являється передача цифрових даних, деякі методи можуть бути
розповсюджені на передачу мовної , текстової та відеоінформації, що,
наприклад , дозволяє об'єднати різні форми учрежденського зв'язку у
рамках однієї мережі. Локальні мережі почали використовуватися з середини
70-х років. У результаті зниження цін на електронні компоненти і
розширення можливостей термінальних пристроїв, які використовуються в
обчислювальних системах, кількість різноманітного обчислювального
обладнання, який встановлений у закладах, школах, універсітетах, на
заводах та т.д., збільшилось. Засоби обчислювальної техніки стали більш
значними завдяки можливості взаїмодії цих засобів один з одним, доступа до
спеціальних служб та пристроїв, одночасного розділення обчислювальних
ресурсів. Так, користувачі відносно дешевих "інтелектуальних"
пристроїв, які зроблені на мікропроцесорах, почали пошуки таких же дешевих
методів їх з'єднання між собою. Це стало можливим з появою локальних
мереж, хоч частіше всього вони розроблялись для інших цілей. В результаті
локальні мережі з успіхом стали застосовуватися для вирішення цих нових
завдань.
Локальні мережі получили швидкий розвиток за короткий час.Однаково слід
мати на увазі, що методи та засоби, які використовуваються при їх
створюванні, по всій видимості, довго не будуть мінятися, так як вони на
протязі багатьох років обстежувались у наукових лабораторіях. У
подальшому область застосування локальних мереж буде розширюватися. Крім
того, отримає розповсюдження сервіс, який локальні мережі являє
користувачу.
Локально-обчислювальна мережа може робити тільки на обмеженій
теріторії. Як правило, це теріторія одієї споруди чи робочого участку, а
її довжина від кількох сотен метрів до кілометра.
Основні особливості (ЛОМ):
# розміщення ЛМ тільки на обмеженій теріторії;
# з'їднання в ЛМ незалежних пристроїв;
# забезпечення високого рівня взаїмозв'язку пристроїв мережі;
# використання ЛМ для передачі інформації в цифровій формі;
# дешеві засоби передачі інформації в інтерфейсні пристрої;
# можливість взаїмодії кожного пристроя з будь-яким іншим.
Більш детально необхідно опреділити наступні характеристики
локальної мережі:
# розмір мережі;
# пристрої які використовуються;
# швидкість передачі інформації;
# топологію мережі;
# фізичне середовище, яке використовується для передачі
інформації;
# використовуючі протоколи та методи доступу;
# наявність або відсутність керуючого вузла.
Роздивимся деякі характеристики існуючих мереж. Оскільки ця
область розвивається швидко, зрозуміло, що ці характеристики можуть значно
мінятися в залежності від нових методів передачі даних та додатків
локальних мереж.
Вже йшла мова про пристрої, які можуть бути об'єднані з
допомогою локальних мереж, та про подібні відстані між ними. Обговоримо
решту характеристик локальних мереж.
Швидкість передачі. Швидкість передачі даних звичайно складає від 1
до 20 Мбіт/с. Деякі системи зараз роблять з меншими швидкостями.
Топологія.
Існує дві основні топології: шина та кільце. Можливо, з
розробкою високошвидкісних цифрових комутаторів, придатних для змішаної
передачі мови та даних, більше значення незабаром придбають мережі зі
зіркоподібною топологією.
Передаюче середовище. Основним передаючим середовищем, яке
використовується у дійсний час, являються коаксиальний кабель та вита
пара телефоних дротів.Для широкого використання волокнянно-оптичних
кабелів необхідно вирішити деякі практичні проблеми.
Метод доступу. Використовується два основних метода доступу
(мережевих протокола): зі змаганням та контролем несучої для використання у
мережах з розділяємою шиною та тактуючий доступ з циклічною черговістю для
мереж з кільцевою структурою. Інші методи знаходяться на стадії розробки
та, беззаперечно, з'являться в майбутньому. Найбільш перспективними з них
є метод передачі маркера (яка годиться для шинної, кільцевої та
зіркообразної типологій), а також метод вставки регістра для кільцевих
мереж.
Керуючі вузли мережі.
В наш час тільки в небагатьох локальних мережах в управління знаходиться
знаходиться в одному вузлі. Однак з зростанням значення мереж, основне на
цифрових телефоних комутаторах, ситуація може змінитися: комутатор буде
функціюнувати як центральна комутаційна станція. Однак така станція не буде
здійснювати функції мережевого чи зв'язкового контролера звичайної
обчислювальної мережі. Комутатори, як правило, дозволяють
використовувати мережу без обмежень всім іншим її пристроям. Більш новий
цифровий комутатор буде робити як пристрій маршрутізації і комутації з
додатковими сервісними можливостями, які предоставляються всім
використовувачам.
Розширення області примінення. Локальні мережі розроблялися
для задоволення визначених вимог науково-дослідницьких організацій. На
протязі 70-х років в обчислювальній техніці відбулося зміщення від
одиночної високопродуктивної машини яка доступна всім використовувачам, які
знаходяться у безпосередній близкості від неї, до розподіленої обробки і
використовуванню обчислювальних мереж. Коли з'єднати один з одним
пристрої,які зроблені на базі мікропроцесорів, то можна досягти переваг,
о яких ми згадували раніше в зв'зку з розподіленням обчислювальними
системами. така система більш переважна з зрівнянням з окремими
пристроями ,особливо в збереженні обробки інформації. На рис.1.1 показана
типова установча система,в якій різні уневерсальні робочі станції
використовують один високошвидкисний файловий накопичувач і зв'язані з ним
процедури управління файлами.
В мережі, крім того, є кілька спеціальних пристроїв, які дуже дорогі, щоб
закріпляти за окремими робочими станціями.
Рис.1.1 Установча мережа
Топологія мереж. Топологія мереж визначається
розміщенням вузлів і з'єднань між ними. Вузли можуть бути з'їднані в
мережу слідуючими способами.
Зіркоподібна (радіальна) структура. Організується центральний
вузол, до якого, або через який посилаються всі повідомлення (рис.1.2 )
Кільцева структура. Всі вузли з'єднуються один з
другим в кільце і не один із них не може повністю контролювати доступ до
мережі (рис. )
Петльова структура. Всі вузли з'єднані один з
одним в кільце, один з них керує другими і визначає, який з цих вузлів
повинен використовувати канал зв'язку (рис.1.3)
Шинна структура. Всі вузли мають одну лінію зв'язку,
але ця лінія не замкнута в петлю. Кожен вузол використовує шину для
зв'язку з любим другим вузлом (рис.1.4)
Деревовидна структура. Вузли зв'язані одним з одним
розгалуженим каналом зв'язку. В цьому випадку в мережі не має
петель(рис.1.5)
Змішана мережа. Якщо вузли мережі з'єднані більш
складніше, то мережу можна назвати змішаною. Де які лінії можуть
розділятися потоками даних, які передаються двома парами вузлів.
Повнозв'язкова мережа. Якщо кожен вузол мережі з'єднаний з любим іншим
вузлом каналом, мережа називається повнозв'язковою. Можуть
викорустовуватися різноманітні комбінації вище перерахованих мереж.
Наприклад декілька зіркоподібних мереж об'їднаних в кільце.
Локальні мережі створюються для розподілу загальних
ресурсів обчислювальних пристроїв, базової передаючої середи, інколи-
комутаційного пристрою. Із мережевих типологій, перечислених вище,
зіркоподібна, кільцева та шинна найбільш зустрічаються в локальних
мережах. Вони забезпечують при малих витратах з'єднання обчислювальних
машин і зв'язаних з ними пристроїв, полегшує одначасове під'єднання нових
пристроїв і відключення існуючих пристроїв.
Рис.1.2
Рис.1.3
Рис. 1.4
Рис.1.5
Рис.1.6
Основні топології мереж
Зіркоподібна мережа
Зіркоподібна мережа відома як типова обчислювальна (рис.) в якій в центрі
зірки розташована обчислювальна машина, яка обробляє інформацію, яка
передається перефирійними пристроями, як телефонна система, в якій
центральний вузол представляє собою комутатор, який з'єднує різних
використовувачей мережі (рис.1.7)
Рис.1.7
Рис.1.8
Зіркоподібні мережі мають такі переваги:
Ідеальний для ситуації, яка потребує доступ багатьох абонентів до
одного обсуговуємого центра.
на різних радіальних напряках можуть використовуватись різноманітні канали
і швидкості передачі; кожний радіальний напрямок незалежний від інших
забезпечує високий рівень захисту доступу до даних; спрощені процеси
знаходження і виправлення помилок; адресація проста і контролюється
центром; допускає інтеграцію передачі даних.
Але такі мережі мають такі недоліки:
залежність від надійності центрального вузла; складна технологія, яка
використана в центральному вузлі,-звідси висока собівартість;
в центральному вузлі для управління лініями потрібні порти (логічні
крапки вводу-виводу);
перекладка кабелів збільшує ціну для розвитку мережі; інтенсивність потоків
даних менша ніж в кільцевій або шинній топологію, так як потребує їх
обробку в центральному вузлі.
Кільцева мережа.
В кільцевій мережі кожен вузол з'єднаний з двома і тільки з двома
іншими вузлами. Вони відрізняються від петльової мережі тим, що не мають
окремого вузла, який контролює інші вузли і який вирішує які вони можуть
приймати і посилати повідомлення. Сам кільцевий канал не з'єднує кінцеві
пристрої. Кільце складається з декількох повторювачів або
прийомопередовачів, з'єднаних фізичною середою передачі даних, як показано
на рис.1.9.
Пристрої кінцевого використовувача з'єднані з
повторювачами.
рис.1.9 Кільцева мережа
Ідея використовування кільцевої топології в локальних
мережах зв'язана з бажанням зменьшити залежність мережі від
центрального вузла зірки, забезпечуючи високошвидкісну передачу данних між
всіма пристроями мережі.
Кільцеві мережі мають такі переваги:
пропускна можливість розподіляється між всіма використовувачами; відсутня
залежність від центрального пристрою; несправні канали та вузли можуть
легко індетифіковані; маршрутизація дуже проста; легко здійснюється
контроль помилок при передачі; легко організується автоматичне
підтвердження прийому; легко здійснюється широкоповідомлююча предача всім
вузлам; доступ до кільця гарантований, навіть тоді коли мережа сильно
загружена; можливість помилки дуже мала; можлива дуже висока швидкість
передачі;
можливо використовувати змішане передаюче середовище;
Кільцеві мережі мають такі недоліки:
надійність мережі залежить від всіх кабелів та повторювачів; звичайно на
практиці потрібен моніторний пристрій; важко додавати нові вузли без
переривання функціювання кільця; повторювачі вносять затримку сигналу;
повторювачі повинні бути близько розташовані; прокладка кабелів буває
дуже складною.
Петльова мережа.
Петльова мережа по формі дуже схожа на кільцеву. Ці мережі
відрізняються методом розподілу передаючого середовища. Петльова мережа
показана на рис.1.10. Один із вузлів повністю визначає, який вузол може
використовувати мережу і для якої мети. Це досягається циклічним опитом
кожного вузла, або посилкою пустих пакетів-контейнерів, які доступні
будь-якому пристрою мережі.
Так, як керування петльовою мережою зібрано в одному місці, то легко
встановлюються та аналізується пріорітети пристроїв.Повторювачі
використовуються рідко, так як доступ до передаючого середовища
контролюється централізовано.
Петльові мережі бувають короткими, а швидкості передачі
низькими.
Рис.1.10 Петльова мережа
Петльові мережі мають такі преваги:
зручні для зв'язку пристроїв з малими обчислювальними можливостями, мають
низьку собівартість прокладки кабеля;
використовуються відомі процедури управління терміналами зв'язаними з
головною ЕОМ;
легко підключаються нові пристрої.
Петльові мережі мають такі недоліки:
функціювання мережі залежить від контроллера; передача данних здійснюється
на низьких швидкостях; здійснюється взаємодія типу "пристрій-контролер".
Шинна мережа.
Основний вид шини для передачі даних, чи магістралі
представляє собою сегмент кабелю, не замкнутий в кільце. Пристрої
підключені до шини з деякими інтервалами.
Для мереж великих розмірів та у тих випадках, коли окремі
мережі повинні бути з'єднані один з одним, може бути потрібна деяка
кількість спеціальних підсилювачів та повторювачів. Однак це особливий
випадок, який потребує спеціального перегляду в залежності від способу
передач та використовуючого методу доступу.
Пристрій
користувача
Врізка шина
Рис.1.11
Вона має такі переваги:
-середовище повністю пасивне;
-легко підключаються нові пристрої;
-може бути досягнуто ефективне використання випускних можливостей;
-всі компоненти легко доступні;
-монтаж мережі простий- не має складних проблем маршрутізації;
-мережа пристосована для передачі трафіка з різкими коливаннями;
-декілька низькошвидкісних пристроїв можуть бути підключені через один
інтерфейсний модуль.
Однак шинна мережа має слідуючі недоліки:
-кожен, хто має відповідне обладнення, може прослуховувати передачі,
не будучи знайденим та не порушуючи нормального функціонування мережі;
-для зв'язку з середовищем потребується інтелектуальний
пристрій;
-звичайні термінали можуть бути підключені тільки через складні
інтерфейсні модулі;
-іноді відбувається інтерференція повідомлень, яка передається в
шині;
-не має автоматичного підтвердження прийому;
-у мережі відсутній справедливий контроль розподілення ресурсів,
оскільки вузли можуть використовувати передаюче середовище завжди , коли
воно вільне:
-загальна довжина шинної мережі обмежена звичайно приблизно 1 чи 2 км.,
але на справді вона залежить від багатьох факторів.
Деревовидна мережа.
Деревовидна топологія представляє собою декілька шин, з'єднаних один
з одним. Звичайно є основна магістральна шина, до якої під'єднуються
декілька менших бокових шин, як вказано на рис.1.12.
Рис.1.12. Деревовидна мережа
Древовидна топологія має ті ж самі переваги та
недоліки, що й звичайна шинна топологія.
2. АРМБ ІІІ категорії.
Важливе місце в прискорені прогресу бухгалтерського обліку в
народному господарстві займає автоматизація обліково – обчислювальних
робіт,яка направлена на всебічне прискорення науково – технічного прогресу.
Коли з’явилися ЕОМ це дозволило перестроїти організіцію і
технологію ведення бухалтерського обліку шляхом зтворення автоматизірованих
робочих місць (АРМ) бухгалтерів.
АРМ бухгалтера організується по функціональному признаку і охоплює
частини обліку основних засобів, матеріальних цінностей, труда та
заробітної плати, фінансово - облікових операцій, затрат на виробництво.
Технічне забезпечення АРМ бухгалтера включає як правило, двух
рівневий обчислювальний комплекс. На верхньому рівні – ЕОМ с швидкодіючим
процесором і великим об’ємом оперативної пам’яті, вона обробляє основний
потік облікових даних, поступаючих с ЕОМ нижчого рівня. На нижчому рівні
знаходиться ЕОМ рабочего місця бухгалтера, яке оснащене переферійним
устаткуванням. В її состав входять процесор, монітор, накопичувачі,
клавіатура, друкуючий пристрій.
АРМ бухгалтера може функцюювати в різних типах локальних мереж
зіркоподібна, кільцева, комбінована, мережа з общею шиною (це детально
викладено в першому питанні).
Бухгалтерському апарату підприємства схильна іерархічна
організаціона структура управління. Найбільш ясно показує принцип категорій
АРМ бухгалтера зіркоподібний спосіб організації обчислювальної мережі.
Схема зіркоподібної локально–обчислювальної мережі
В цьому питанні не будемо розглядати всі способи об’єднання АРМ
бухгалтера за допомогою локально- обчислювальної мережі, це було розглянуто
детально в першому питанні.
Найчастіше на підприємствах є АРМ бухгалтера тільки двох
категорій, центральна ЕОМ (сервер) і підкючені ло неї користувачі.
Відповідно сервер – це АРМ І категорії, а всі користувачі АРМ ІІ категорії.
Для того щоб розглянути де використовуються більше двох категорій
роздивимся на прикладі банківську установу. Банк це централізована система
в якій є багато АРМ різних категорій. АРМ І категорії в банківській
установі знаходится завжди в національному банку країни де перевіряються
всі операції які робить банк за день.
АРМ ІІ категорії знаходится безпосередньо в приміщенні банківської
установи і з’єднується з АРМ І за допомогою системи електронної пошти, він
перевіряє внутрібаньківські операції і звітує АРМ І.
АРМ ІІІ категорії знаходиться також в тому самому приміщенні що і й
АРМ ІІ категорії. АРМ ІІ і АРМ ІІІ категорії з’єднані між собою за
допомогою локально – обчислювальної мережі. АРМ ІІІ обробляє інформацію яка
приходить від користувачів, бухгалтерів АРМ ІІІІ категорій. Які також
знаходяться в приміщенні де й АРМ ІІ і ІІІ категорій це прості робочі
станції. В банківський ситсемі так багато АРМ різних категорій для
забезпечення контролю операцій. Вся інформація завжди проходить стадії
перевірок і звітує на АРМ І категорії. Для
наглядності представлена схема.
-----------------------
ЕОМ
ЕОМ
Обчислювальна
система
Мережа передачі
даних
Файлова
служба
НМД
Контолер
друку
Звичайний
друк
Високоякісний
друк
Радіальний
канал
КОТРОЛЕР
Вузол
Центральний
вузол
ххх
ххх
ххх
ххх
А
С
В
Зв’язковий
контролер
ЕОМ
з’єднання
в середині
центрального
вузла
термінали або інші пристрої
Джерело живлення
повторювач
вузол
вузол
Моніторна
станція
вузол
вузол
Дисплей
Джерело
живлення
Контролер
петлі
Обчислювальна система та інші
мережі
Інтерфейсний
модуль
Головна
ЕОМ
АРМ –ІІІ
Здійснює перевірку вхідних та вихідних данних
Зв’язок за допомогою ЕП
АРМ –ІІ
Розрахунковий
центр
АРМ-І
в НБУ
АРМ n
АРМ n-1
АРМ-2
АРМ-1
АРМ-ІІІІ
Бухгалтер
АРМ-ІІІІ
Бухгалтер
АРМ –ІІІІ
Бухгалтер
Реферат на тему: Компьютерные сети
1. Компьютерные сети
1 Основные сведения
Локальная сеть представляет собой набор компьютеров, периферийных
устройств (принтеров и т. п.) и коммутационных устройств, соединенных
кабелями. В качестве кабеля используются «толстый» коаксиальный кабель,
«тонкий» коаксиальный кабель, витая пара, волоконно-оптический кабель.
«Толстый» кабель, в основном, используется на участках большой
протяженности при требованиях высокой пропускной способности. Волоконно-
оптический кабель позволяет создавать протяженные участки без
ретрансляторов при недостижимой с помощью других кабелей скорости и
надежности. Однако стоимость кабельной сети на его основе высока, и поэтому
он не нашел пока широкого распространения в локальных сетях. В основном
локальные компьютерные сети создаются на базе «тонкого» кабеля или витой
пары.
Первоначально сети создавались по принципу "тонкого" Ethernet. В основе
его — несколько компьютеров с сетевыми адаптерами, соединенные
последовательно коаксиальным кабелем, причем все сетевые адаптеры выдают
свой сигнал на него одновременно. Недостатки этого принципа выявились
позже.
С ростом размеров сетей параллельная работа многих компьютеров на одну
единую шину стала практически невозможной: очень велики стали взаимные
влияния друг на друга. Случайные выходы из строя коаксиального кабеля
(например, внутренний обрыв жилы) надолго выводили всю сеть из строя. А
определить место обрыва или возникновения программной неисправности,
"заткнувшей" сеть, становилось практически невозможно.
Поэтому дальнейшее развитие компьютерных сетей происходит на принципах
структурирования. В этом случае каждая сеть складывается из набора
взаимосвязанных участков — структур.
Каждая отдельная структура представляет собой несколько компьютеров с
сетевыми адаптерами, каждый из которых соединен отдельным проводом — витой
парой — с коммутатором. При необходимости развития к сети просто добавляют
новую структуру.
При построении сети по принципу витой пары можно проложить больше
кабелей, чем установлено в настоящий момент компьютеров. Кабель проводится
не только на каждое рабочее место, независимо от того, нужен он сегодня его
владельцу или нет, но даже и туда, где сегодня рабочего места нет, но
возможно появление в будущем. Переезд или подключение нового пользователя в
итоге потребует лишь изменения коммутации на одной или нескольких панелях.
Структурированная система несколько дороже традиционной сети за счет
значительной избыточности при проектировании. Но зато она обеспечивает
возможность эксплуатации в течение многих лет.
Для сетей, построенных по этому принципу, появляется необходимость в
специальном электронном оборудовании. Одно из таких устройств — хаб —
является коммутационным элементом сети. Каждый хаб имеет от 8 до 30
разъемов (портов) для подключения либо компьютера, либо другого хаба. К
каждому порту подключается только одно устройство. При подключении
компьютера к хабу оказывается, что часть электроники сетевого интерфейса
находится в компьютере, а часть — в хабе. Такое подключение позволяет
повысить надежность соединения. В обычных ситуациях, помимо усиления
сигнала, хаб восстанавливает преамбулу пакета, устраняет шумовые помехи и
т. д.
Хабы являются сердцем системы и во многом определяют ее функциональность
и возможности. Даже в самых простых хабах существует индикация состояния
портов. Это позволяет немедленно диагностировать проблемы, вызванные
плохими контактами в разъемах, повреждением проводов и т. п. Существенным
свойством такой структурированной сети является ее высокая
помехоустойчивость: при нарушении связи между двумя ее элементами,
остальные продолжают сохранять работоспособность. Задача соединения
компьютерных сетей различных организаций, зачастую созданных на основе
различных стандартов, вызвала появление специального оборудования (мостов,
маршрутизаторов, концентраторов и т. п.), осуществляющего такое
взаимодействие.
1 Локальная сеть
Подавляющая часть компьютеров западного мира объединена в ту или иную
сеть. Опыт эксплуатации сетей показывает, что около 80% всей пересылаемой
по сети информации замыкается в рамках одного офиса. Поэтому особое
внимание разработчиков стали привлекать так называемые локальные
вычислительные сети (LAN). Локальные вычислительные сети отличаются от
других сетей тем, что они обычно ограничены умеренной географической
областью (одна комната, одно здание, один район).
Существует два типа компьютерных сетей: одноранговые сети и сети с
выделенным сервером. Одноранговые сети не предусматривают выделение
специальных компьютеров, организующих работу сети. Каждый пользователь,
подключаясь к сети, выделяет в сеть какие-либо ресурсы (дисковое
пространство, принтеры) и подключается к ресурсам, предоставленным в сеть
другими пользователями. Такие сети просты в установке, налаживании; они
существенно дешевле сетей с выделенным сервером. В свою очередь сети с
выделенным сервером, несмотря на сложность настройки и относительную
дороговизну, позволяют осуществлять централизованное управление.
1. Глобальные сети
Для подключения к удаленным компьютерным сетям используются телефонные
линии.
Процесс передачи данных по телефонным линиям должен происходить в форме
электрических колебаний - аналога звукового сигнала, в то время как в
компьютере информация хранится в виде кодов. Для того чтобы передать
информацию от компьютера через телефонную линию, коды должны быть
преобразованы в электрические колебания. Этот процесс носит название
модуляции. Для того чтобы адресат смог прочитать на своем компьютере то,
что ему отправлено, электрические колебания должны быть обратно превращены
в машинные коды - демодуляция. Устройство, которое осуществляет
преобразование данных из цифровой формы, в которой они хранятся в
компьютере в аналоговую (электрические колебания), в которой они могут быть
преданы по телефонной линии, и обратно называется модем (сокращенно от
МОдулятор-ДЕМодулятор). Компьютер в этом случае должен иметь специальную
телекоммуникационную программу, которая управляет модемом, а также
отправляет и получает последовательности сигналов передаваемой информации.
1. Международная сеть INTERNET
Одна из первых версий INTERNET была разработана в семидесятых годах
Департаментом Обороны США, чтобы дать возможность исследовательским
институтам, работавшим над особо важными для обороны в то время проблемами,
обмениваться информацией. К тому же предполагалось, что этот способ связи
позволит сохранить обмен информацией между ними в случае такой мировой
катастрофы, как ядерная война. В то время сеть носила название ARPAnet - по
имени организации финансировавшей эти разработки. Основная операционная
система была Unix. В 80-х годах, когда персональные компьютеры начали
получать все более широкое распространение в США, появились сети, связавшие
между собой исследовательские центры университетов. Соединив сети,
университеты получили возможность общаться между собой, подобно оборонным
институтам в семидесятых годах. Однако эта новая связь имела дополнительное
качество: пользователь университетской сети, находясь дома или в школе,
подключаясь к сети, получал также доступ к любому месту, к которому эта
сеть была подсоединена. Такая связь получила название "межсеть" (internet),
и, таким образом, появилась сеть INTERNET, которую назвали основной сетью,
межсетью или сетью сетей.
Каждый пользователь INTERNET имеет свой сетевой адрес. Существует
компания (в штате Вирджиния), которая следит за INTERNET адресами с тем,
чтобы среди пользователей не появилось два одинаковых адреса.
1. Возможности INTERNET
Существует 7 основных путей использования INTERNET:
1. Электронная почта. С помощью почтовых программ Outlook Express и
Netscape Messenger
2. Отправка и получение файлов с помощью FTP (File Transfer Protocol)
3. Чтение и посылка текстов в USENET
4. Поиск информации через GOPHER и WWW (World Wide Web)
5. Удаленное управление - запрос и запуск программ на удаленном компьютере.
6. Chat-разговор с помощью сети IRC и Электронной почты
7. Игры через INTERNET
Программы Outlook Express, GOPHER, Netscape Messenger, обеспечивающие
отдельные функции INTERNET, называются "клиентами". Они удобны в
использовании и предоставляют дружественный интерфейс для пользователей
INTERNET. Системы WWW, FTP требуют знания операционной системы UNIX.
2. Электронная почта
Отправка и получение писем остается пока наиболее популярным видом
использования INTERNET. Существует система LISTSERV, позволяющая создавать
группы пользователей с общей групповой адресацией. Таким образом, письмо,
направленное на групповой адрес, будет получено всеми членами группы.
Например, существует LISTSERV Netterain, объединяющий группу специалистов,
обучающих пользованию INTERNET. Они объединились для того, чтобы обменяться
идеями или задать вопросы своим коллегам, чтобы дать знать, что с ними
можно связаться по электронной почте. В случае если известно, что
конкретное лицо или компания имеют адрес в INTERNET, но сам адрес не
известен, существуют способы узнать его с помощью системы NETFIND.
2 Отправка и получение файлов
FTP – один из самых распространенных протоколов передачи файлов по
INTERNET. В начале это была терминальная программа с командной строкой, то
сейчас многие FTP- клиенты могут похвалиться удобным интерфейсом и кучей
дополнительных возможностей таких как:
. Поддержка докачки
. Поддержка ННТР
. Список очередей
3 Чтение и посылка текстов
USENET – это сеть информационных серверов. В Usenet порядка 200.000
конференций (это каталог, куда стекаются сообщения на определенную тему),
практически на любую тему отведена своя собственная группа. Сервера
постоянно обмениваются между собой информацией, в результате происходит
естественно обновление новостей.
4 Поиск информации (browsing - беспорядочное чтение)
Пользователь ищет информацию в INTERNET либо с какой-либо целью, либо
просто осматривается вокруг, чтобы знать, что есть в наличии. Море
информации представлено в INTERNET, так что можно потратить огромное
количество времени, просто переходя c одного сайта на другой и определяя,
какая информация имеется в наличии. Эффект взрыва произвело появление таких
средств управления поиском информации как GOPHER и WWW. GOPHER использует
систему меню, чтобы позволить пользователям осуществлять выбор информации.
WWW использует метафору web - паутина, т.к. эта система позволяет свободно
перемещаться внутри системы, построенной на основе гипертекста (НТТР).
5 Удаленное управление
Эта возможность очень полезна, когда при выполнении некоторой работы на
маленьком компьютере, требуются ресурсы больших систем. Существуют
несколько различных типов удаленного исполнения. Некоторые из них работают
на основе команд, подаваемых шаг за шагом. Таким образом, запрос
заключается в том, чтобы некоторая специфическая команда или их
последовательность были выполнены на некотором компьютере. Более развитые
версии будут сами выбирать систему и компьютер, которые будут к тому
моменту свободными. Существует также удаленный вызов процедуры, который
позволяет программе запускать подпрограмму на другом компьютере и затем
использовать результат ее работы.
6 Возможность разговарить с многими людьми с помощью IRC
IRC (Internet relay chat)- это связка крупных сетей (Efnet, Dalnet,
Undernet и др.), в каждой из которых сотни chat’ов и десятки тысяч
пользователей. Официальный отсчет истории IRC ведется с 1988 года. Именно
тогда финский студент Джако, некоторое время, поговорив на многолинейных
BBS’ках, задался целью создать нечто похожее, но более глобального
масштаба. Тогда и появилась первая сетка IRC – Efnet.
7 Игры через INTERNET
Ни для кого уже не секрет, что игры занимают значительную часть жизни
других людей. Играть можно против компьютера (интересно, но не очень),
против одного противника (человека) с помощью модема и можно играть против
многих противников с помощью локальных сетей или INTERNET. Сейчас
существует много серверов, которые предназначены исключительно для игр
таких как: Quake, Quake II, Team Fortress, Warcraft II, Starcraft и
множество других. Для того чтобы качество игры было приемлемым необходимо
обеспечить стабильную и высокоскоростную связь с INTERNET.
8 Увлекательное путешествие
INTERNET настолько велик, и полон ресурсов, что основная проблема (или
удовольствие), с которой сталкиваются пользователи, является поиск нужных
им данных. В дополнение к электронной почте, систем FTP и USENET, здесь
приведены несколько полезных инструментов, которые были созданы специально
для помощи путешественникам по "информационной магистрали".
9 WWW
Поскольку концепция паутины включает в себя основные принципы
организации INTERNET’а, это хорошая печка, от которой можно сегодня
танцевать в поисках чего-то нового. Чтобы использовать WWW эффективно,
можно запросить использование графического клиента типа Internet Explorer
или Netscape Communicator. Можно, конечно, использовать WWW в текстовом
режиме (режим линейного поиска), но при этом теряется функциональность
графического режима. Internet Explorer или Netscape Communicator являются
графическим пользовательским интерфейсом WWW, который позволяет
пользователю указывать, выбирать и осуществлять переходы в INTERNET с
использованием гипертекстовых связей, называемых URL (Universal Resource
Locators – универсальные локаторы ресурсов). Большое число организаций,
школ и людей создают собственные элементы WWW, так называемые Home Pages
(домашние страницы), которые могут иметь гипертекстовые связи с
информацией, находящейся на том же компьютере, или которая может быть
найдена на любом компьютере в INTERNET.
10 GOPHER
Информационная система, известная как Gopher, позволяет пользователю
отправиться в поисках интересующей его информации, используя систему меню
point&click (укажи и «кликни»). Концепция Gopher разработана в университете
Миннесота. Специальная система Veronica была разработана для того, чтобы
осуществлять поиск названия документов, хранящихся на серверах Gopher.
Gopher это распределенная служба доставки документов. Он позволяет
пользователям запрашивать, искать и получать информацию, находящуюся в
различных местах. Информация предъявляется пользователю в виде серий
вложенных меню. Несмотря на то, что отдельные файлы или даже целые опции
меню могут находиться в различных местах, для пользователя все выглядит,
как если бы это находилось в одном месте.
Искомой информацией может быть текстовый или бинарный файл, список
(прозванный телефонной книгой), изображение или звук. Кроме того, Gopher
позволяет воспользоваться другими информационными системами (WWW, WAIS,
Archie, WHOIS) и сетевыми услугами (USENET, FTP). Gopher часто оказывается
более удобным cредcтвом навигации в директориях FTP и чтения файлов. Сервер
Gopher содержит необходимую информацию для обслуживания пользователей.
Кроме того его связь с другими Gopher серверами создает широкую сетевую
кооперацию в форме глобальной Gopher сети (Gopherspace).
11 Veronica
Veronica была создана для решения проблемы поиска в быстро развивающейся
Gopher сети. Veronica обеспечивает быстрый поиск по ключам более чем в
пятистах Gopher меню, чем обеспечивает доступ к информации без
осуществления последовательного перебора всех меню, пункт за пунктом.
Доступ к средствам Veronica осуществляется из самых верхних уровней Gopher
меню, так что не требуется открывать новых приложений или осуществлять
дополнительный связи. Реализованы два метода поиска: метод простого
логического поиска и метод логического поиска по фрагментам. Поиск по
любому метод сопровождается подсказками для пользователя. Поиск
осуществляется только по каталогам и меню. Полнотекстовый поиск в Gopher
сети отсутствует. Поиск через систему Veronica является независимым от типа
информации, хранящейся под заголовками, используемыми для поиска.
2. .Электронная почта
Для того чтобы иметь возможность обмениваться письмами по электронной
почте, пользователь должен стать клиентом одной из компьютерных сетей.
Также как и в телефонных сетях, клиенты компьютерных сетей называются
абонентами.
Для каждого абонента на одном из сетевых компьютеров выделяется область
памяти - электронный почтовый ящик. Доступ к этой области памяти
осуществляется по адресу, который сообщается абоненту, и паролю, который
абонент придумывает сам. Пароль известен только абоненту и сетевому
компьютеру. Став абонентом компьютерной сети и получив адрес своего
почтового ящика, пользователь может сообщить его друзьям, знакомым. Каждый
абонент электронной почты может через свой компьютер и модем послать письмо
любому другому абоненту указав в послании его почтовый адрес. Но сделать
это можно, только сообщив компьютерной сети свой почтовый адрес и пароль
(как доказательство того, что это действительно абонент).
Все письма, поступающие на некоторый почтовый адрес, записываются в
выделенную для него область памяти сетевого компьютера. Сетевой компьютер,
содержащий почтовые ящики абонентов носит название хост компьютера (от host
- хозяин). Существуют два основных типа электронной почты. Первый способ,
называется off-line (вне линии, вне связи, произносится: офлайн),
заключается в том, что при каждом сеансе связи компьютера абонента с
сетевым компьютером происходит обмен письмами в автоматическом режиме: все
заранее подготовленные письма абонента передаются на сетевой компьютер, а
все письма, пришедшие на адрес абонента, передаются на его компьютер.
Название off-line подчеркивает тот факт, что сам процесс ознакомления с
письмами и их чтение происходит, когда связь с сетевым компьютером уже
прекращена.
Второй способ, названный, естественно, on-line (на линии, на связи,
произносится: онлайн), заключается в том, что абонент во время сеанса связи
со своего компьютера получает возможность обратиться к содержимому своего
почтового ящика, просмотреть его и прочитать письма. Некоторые письма можно
удалить не читая, на другие письма можно сразу дать ответ, воспользовавшись
клавиатурой своего компьютера. Можно также послать все заготовленные
заранее письма, являющиеся ничем иным как текстовыми файлами. В режиме on-
line абонент не пользуется автоматическим режимом, а отсылает все письма
сам, указывая их адреса и задавая соответствующую команду сетевому
компьютеру.
Один компьютер может обслуживать нескольких абонентов. В случае
использования on-line сети, каждый абонент осуществляет связь с
компьютерной сетью и выполняет необходимые манипуляции для получения или
отправки информации в соответствии со своими задачами во время сеанса
связи.
Для абонентов сети off-line существует возможность иметь отдельный
почтовый ящик на одном компьютере. Каждый абонент пользуется только своим
почтовым ящиком, а рассылка и получение писем, связь с телеконференциями и
обращения к базам данных для всех абонентов, пользующихся данным
компьютером, осуществляются автоматически в момент сеанса связи с
компьютерной сетью. Такая сложная организация обмена информацией с
использованием одного компьютера приводит к необходимости выделения
специального администратора для координации всего обмена информацией,
осуществления сеансов, связи и обнаружения заблудившихся писем.
12 Адресация
Адрес электронной почты, так же как и обычный почтовый адрес должен
содержать всю необходимую информацию для того, чтобы письмо дошло до
адресата из любой части земного шара. Точно так же, как и почтовый,
электронный адрес состоит из двух частей:
раздел "Куда" - содержит указание на хост компьютер;
раздел "Кому" - содержит учетное имя абонента.
В разных системах используются различные способы представления адреса.
Например, в системе INTERNET и совместимых с ней разделы "Кому" и "Куда"
разделены знаком "@", причем слева указывается "Кому". Например,
user@adonis.iasnet.ru,
где user - учетное имя абонента, а adonis.iasnet.ru - имя хост компьютера
(adonis) и указание, как его найти. Раздел "Куда" имеет иерархическую
структуру. Уровни иерархии называются доменами (domain - владение, сфера
деятельности) и разделены точками. Количество доменов в адресе, вообще
говоря, не ограничено. Самый правый домен представляет собой домен верхнего
уровня. В данном случае, ru - код России. Для всех стран существуют
двухбуквенные коды. Например :
. au - Австралия,
. br - Бразилия,
. by - Беларусь,
. ca - Канада,
. cn - Китай,
. de - Германия,
. jp - Япония,
. ua - Украина,
. uk - Великобритания,
. us - США.
Домен верхнего уровня не обязательно является кодом страны. Ниже
приведены примеры нескольких доменов верхнего уровня, используемых в США:
. COM - коммерческие организации и бизнес;
. EDU - образовательные учреждения;
. NET - структурные организации системы;
. ORG - неприбыльные организации;
. INT - международный домен.
Домен второго уровня дает уточнение для поиска хост компьютера. Это
может быть код города или региона, в США - штата. В нашем случае домен
второго уровня указывает на компьютерную сеть Института Автоматизированных
систем (iasnet).
13 Конверт
Для того чтобы написанное вами письмо добралось до адресата, надо
поместить его в конверт, написать адрес и отправить по почте. Адресат,
получив письмо, помимо своего адреса обнаружит на конверте некоторые
дополнительные данные, которые могут оказаться полезными.
Если на конверте указан обратный адрес, то он может оказаться
единственной возможностью для обеспечения отправки ответа. Штемпели
почтовых отделений покажут даты прохождения письма через эти учреждения.
По аналогии с конвертом каждое письмо, приходящее по электронной почте
снабжено "шапкой", имеющей тот же смысл. В зависимости от того, какая
телекоммуникационная система используется, структура адреса может выглядеть
по-разному.
Структура электронного послания в системе INTERNET выглядит следующим
образом:
From: User Name
Date:2, November 1998 14:25
To: user1@adonis.iasnet.ru
Cc: user2@adonis.iasnet.ru
Bcc: user3@adonis.iasnet.ru
Subject: Hello
Первая строка сообщает адрес и имя отправителя. Строка, начинающаяся с
Date, содержит дату и время, когда послание было отправлено. Далее
указывается адрес получателя. В строке начинающийся с Сс указывает адрес,
которому посылается копия письма. В следующей же строке указывается адрес
пользователя, которому оправляется, невидимая для адресата, копия письма.
Таких строк может быть несколько или не быть ни одной. В следующей строке
указывается содержание письма, его заголовок (иногда так делается и с
обычными письмами, например в случае, когда организация требует помечать
направляемые в нее письма, некоторым кратким сообщением, например, "На
конкурс"). В предпоследней строке указывается идентификатор послания, его
уникальный номер. Если это письмо послано в ответ на некоторое другое
письмо, то номер этого исходного письма указывается в последней строке. Для
первоначальных, инициативных писем эта строка отсутствует.
Однако точный порядок строк шапки послания может меняться от системы к
системе. Кроме того, в шапку могут добавляться дополнительные строки,
например, Importance - важность послания. Указанный в примере состав шапки
послания является обязательным, так как все его компоненты существенны для
правильной доставки послания.
| |
