|
Реферат: Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК (Журналистика)
23 Специфіка газ. жанрів
Жанр – усталений тип твору, який склався історично і відзначається
особливими способом освоєння життєвого мат-лу.
Традиційна клас-ція жанрів:
1)Інф. жанри:
а)замітка (з-ка-повідомлення, з-ка-відгук, полеміч. з-ка, критична, з-ка-
подяка, фотозамітка, рекламна з-ка). Лаконічне повідомлення про актуальні,
нові події і явищя соц. практики, які зачіпаюить сусп. інтереси. Цільова
установка – орієнтувати читача шляхом латентного оцінювання подій. Зміст
орг-ся шляхом контамінації аналіт-ного, репродуктивного або описового
стилів. Структура тексту: лід (зачин) з основним фактом повідомлення, далі
– факти, що розкривають головний факт і висновок. Мова зрозуміла, не
насичена спец. термінами та поняттями.
б)звіт (хронікальний, прямий інф-ний, аналітичний) – детальний виклад ходу
дебатів під час наради або конференції. Пояснення сусп. значення прийнятого
конкр. рішення і визначення компетентності обговорення.
в)інтерв’ю (і-ю-звіт, протокольне, суто інф-не, портретне, проблемне)–
розгорнуте повідомлення, яке в драматургічній формі передає процес
спільного пошуку ж-том і співбесід-ком пояснення суті явища, події тощо.
г)Репортаж (р-ж-замальовка, звітний р-ж, р-ж-роздум, проблемний) –
розгорнуте повідомлення інф. х-ру, в якому відтворюються події в їх
просторово-часовій послідовності, чим створюється ефект присутності читача.
Динамічна образна розповідь, яка не позбавлена літ-стиліст. засобів
(епітети, метафори, порівняння тощо). Дає оцінку подіям.
д)Кореспонденція (інф., аналітична) – розгорнуте повідомлення про події з
аналізом. Мета – корекція деяких часткових моментів соц. практики шляхом
пояснення сусп. значення аналізованої ситуації і пропозиція способів її
рішення. Літ-стиліст. прийоми: пейзажні описи, діалоги, авт. ремарки,
яскраві факти.
2)Інф-аналітичні жанри:
а)стаття – в розгорнутій формі аналізуються явища соц. практики, на основі
чого виділяються тенденції розвитку реальних процесів.
б)огляд (мн, літ-ний, екон., листів, культ. подій, преси) – оцінки
сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом
певного часу. В основі – осмислення, зіставлення, оцінка фактів у
просторово-часових рамках. Риси публіцистичності.
в)рецензія – кваліфікований аналіз конкр. мистецького твору і показ його
місця в системі духовних цінностей народу. Містить позит. і негативні
зауваження.
3)Інф-художні:
а)нарис (пробл, портретний, подорожній, подієвий, критич. і т.д.) У
художній формі узаг-нює і типізує вихід з певних проблемних ситуацій,
створює образи реальних людей згідно з соц. уявленнями сус-ва. Мета –
сформувати в свідомості читача ідеальний образ певних соц. ролей.
б)лист
4)Сатиричні:
а)фейлетон – агітка у смішній формі, у якій засобамигумору активізується
воля і думка читача на боротьбу з носіями негативних рис. Худ. обробка
фактів, літ-стліст. прийоми. Розгортається навколо типових явищ.
б)памфлет – має гостре викривальне соц. спрямування. Створення еталонних
образів смішного і мерзотного, що було б практично придатним для
усвідомлення і оцінювання тіньових сторін життя. Емоційність, сарказм,
гротеск. Об’єкт часто – ідейний чи політич. супротивник. Структура
визначена темою.
37 Види описів
Опис – це елементарний тип твору в межах описового иетоду відтворення
реальної дійсності, якмй передбачає її відтворення у предметно-чуттєвих
вмявах чз відбір характерних деталей, які можна почути і побачити. Включає
виражену лексич. засобами оцінку відображеного.
В описі такі структурні змістові зв’язки:
-рух погляду спостерігача по об’єктові опису, його складових (зліва
направо, знизу вгору тощо)
-маршрут
-рух об’єкта
-класифікаційний принцип з різною основою для поділу на частини (за
досліджуваним об’єктом, за методом досл-ня, за структурою об’єкта і т.д.)
-збільшення або зменьшення ознаки
2 види опису:
1)Репортажний включає в себе деталі, які свідчать про те, що ж-т
спостерігав
2)Реконструктивний – розгорнутий на основі уявлення про ту інф-цію, яка
отримана від свідків.
Правила опису:
1)Відбір деталей для відтворення має бути скерованим підзавданнями
матеріалу, тобто служити розкриттю теми та ідеї.
2)Треба притримуватися відчуття міри – відбирати лише необхідне
3)Для реконструктивного опису – спеціально встановити межі реальності,
перевірити справжність відібраних деталей, доцільно вказати джерела інф-
ції, на основі яких розгортається опис.
4)В репортажному описі – позначити прикмети авторської присутності в
ситуації.
Ред. прака опису залежить від жанру конкретного твору.
38 Роздум: ос-ті і викорис-ня
Роздум – це елементарний тип твору в межах відповідного методу відтворення
реальної дійсності. Метод роздуму (міркування) – метод пред’явлення
елементарних зображальних засобів фактологічного ряду, спрямований на
виявлення сутності тієї чи іншої реалії дійсності, її значення,
перспективи.
Міркування представляють не лише результат розумової роботи ж-та, а і її
процес. Будується як послідовність певних логічних операцій, в ході яких
факти включаються у ланцюг інших зображальних засобів, завдяки чому
вдається розглянути їхні соц. зв’язки і встановити значення, зміст. Часто
використовується запитання як форма вираження думки.
Стуктурні змістові зв’язки роздуму: а)структура умовиводу в доказі або
запереченні (від тези до аргументів і навпаки) б)певна закономірність
пізнавального руху по досліджуваному об’єкту (від явища до суті, від
фіксованих змін до аналізу їх причин, від розгляду якісних хар-к до
кількісних, від елементів до їхніх зв’язків тощо) в)рух від конкретного до
абстрактного і навпаки, одиночне-загальне, частина-ціле, відоме-невідоме,
старе-нове тощо.
Обов’язково, щоб міркування приводили до нового розуміння реалій і
переконували в авторському відкритті.
Правила роздуму: цілеспрямованість, логічна бездоганність, новизна оборотів
думки, переконл-сть, афористичність підсумкового висновку автора (вищий
рівень узагальнення).
Широке використання роздуму наявне в аналітичних творах (стаття, рецензія,
огляд, латентно – у нарисі)
39 Робота редактора над фактичним матерілом
Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми,
розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактолог.
системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).
Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня
узагальнення і різного предметного змісту.
Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття
є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору
теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня – ілюструють ознаки, які
становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки,
які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.
Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, типовість, соц-політ.
значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу
– кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.
За функціями факти: 1)вхідні – в основі теми, 2)деталізуючі (ілюстрат-вні і
аргументативні) – уточнюють зміст 3)вихідні – результат автор. міркувань
4)посилкові – на які автор посилається в примітках.
Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1)ред-ого завдання, поставленого
перед автором - виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2)комунікативного
завдання – комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу
написання і поширення твору, потенційної аудиторії.
Основою фактологічної структури (елемент її – факт) твору є логіко-
поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Ф. стр-ра – відносна річ,
оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту
на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики,
заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних:
читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як
факт.
Критерії виділення фактолог. стр-ри: 1)темат. однорідність фактол.
членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; 2)логічно-
категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають
бути одного рівня узагальнення.
Методи фактол-ного аналізу
1)м-д фактол. членування – визначення теми-поняття і його компонентів,
поділ змісту згідно з визначеними рвнями системи компонентів;
2)м-д системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів –
об’єднання виділених фактів на осн. теми-поняття. Вимоги: достатня для
розкриття теми кількість ф-тів, інтенціональна зумовленість тематичної
системи ф-тів.
3)м-д зіставлення ф-тів – поєднання ф-тів між собою поза контекстом твору
4)м-д тлумачення термінів – для оцінки достовірності і точності ф-тів
шляхом включення їх у природну систему ф-тів.
5)м-д ранжирування ф-тів –редактор розташовує ф-ти у різному порядку щоб
зафіксувати можливе порушення логіки ф-тів.
6)м-д експлікації логіч. зв’язків – простеження і пояснення логічних
зв’язків між поняттями.
7)м-д підрахунків перевірка цифрових даних
8)м-д індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-
аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків)
9)м-д семантичного аналізу мовних одиниць різних рівней, які є носіями
логіч. зв’язків у творі.
Ще: м-д перспективи і семант. зондування, м-д тлумачення термінів, м-д
рубрікації, м-д схематизації композиційних зв’язків, м-д образної
інтерпретації темат. системи.
40 Види правки
Правка входить до структури технологічного процесу редагування , де їй
передує ред. аналіз і прийняття рішення щодо правки тексту.
Мета правки – літературно досконалий конкр. твір.
Майстерність правки досягається через освоєння різних методів роботи,
вироблення умінь та навичок праці.
Методи правки:
-метод корекції тематичної системи і структури. Після аналізу тематичної
системи й структури матеріалу та прийняття рішення про їх вдосконалення ред-
р має чз автора або власноручно визначити бажану темат. організацію твору.
Коригуючи темат. систему, він визначає, яка тема буде головною, які
мікротеми. Визначення послідовності й зв’язків між мікротемами.
Прийоми: скорочення твору, перестановки фрагментів, фраз, вставки тощо,
використовуючи знаки коректури.
-метод актуалізації теми – пошук такого звучання теми, яке б робило її
актуальною. Актуалізація теми має здійснюватись в межах факторів, що
зумовлюють мовну діяльність.
Прийоми атрибуція предмета розповіді (про директора – про суч. директора),
узагальнення предмета розповіді (про вчителя – про працівників освіти),
поняттєва трансф-ція предмета розповіді (про сучасника – про проблеми
сучасності.
-метод селекції факт. мат-лу. Не кожен факт, передбачений поняттєвим
обсягом, має використовуватися у творі: осн. критерій темат. відбору фактів
– комунікативна логіка.
Прийом: зіставлення підібраних фактів.
-метод корекції розкриття теми. Зміна комп-ції та архітектоніки мат-лу,
будови фрази, правописній правці.
Прийоми: скорочення, вставки, перестановки, заміни.
42 Логічність композиції як редакторська вимога
Композиція – будова твору, системно-структурна орг-ція в плані його змісту.
Змістовні частини твору, з яких утворюється твір і які становлять його комп-
цію мають бути тематично однорідними. К-ція завжди тематично зумовлена. В
ідеалі твір має бути однотемним, а його к-ція – тематично однорідна
структура.
Реально однотемність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається
однотемним, для читача може бути багатотемним (слово, корінь, фонема можуть
викликати побічну асоціацію, в результаті – темат. відхилення)
К-ція твору в межах конкр. теми зумовлена стилем і жанром твору.
В основі к-ції – елементарні типи змісту, які визначають логіку розгортання
змісту: часова і просторова логіка для розповіді, аналітична для опису,
індуктивна чи дедуктивна для роздуму, експресивна для заклику.
Ред. композиційний аналіз твору – 3 вимоги: будь-які частини твору на
різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично
однорідними; частини – логічно пов’язаними; вибір к-ції має мати жанров-
стльову зумовленість.
Дуже часто композ. порушень зазнає інтерв’ю. Його поділ на блоки “запитання-
відповідь” виснуває проблему тематич. і логічного поєднання цих копоз.
блоків. Ранжування блоків залежить від теми інтерв’ю, вони мають бути
логісно поєднані. Тут тип логіч. зв’язку залежить від того, який тип змісту
лежить в основі теми – опис, розповідь чи роздум. Зіставляючи запитання, що
репрезентують копозиц. блоки, можна простежити їхню тематичну і логічну
поєднуваність.
43 Журналістика у системі соц. інститутів
Жур. діяльність здійснюється в певних суспільно-політ. умовах, при певному
хар-рі і взаємовідносинах різних соц. сил. При цьому життєдіяльність
суспільства протікає в значній мірі як функц-ня великої кількості соц.
інститутів, які виникають як сукупність функціонально-нормативных основ
життєдіяльності людей в тій чи іншій сфері і які потім отримують
законодавчі рамки і організаційні форми. Існують економічні, політ.,
культурно-оосвітні та ін. інститути, діючі на основі чітких установлень -
конституції, законів, кодексів, положень тощо.
Соціальні інститути – це адміністративно-господарські організації, які
діють у сфері розповсюдження певного органу ЗМІ і зобов’язані впроваджувати
відповідні заходи за виступами ж-тів.
Ж-ка – один з соціальних інститутів. Це означає , що вона так чи інакше
пов’язана з громадськими, урядовими, партійними чи сусп. інститутами. В
нормальному громадян-кому суспільстві ЗМІ - особливий соц. інститут з дуже
складною структурою - "органи" і "видання" інших соц. інститутов,
"незалежні" і "державні" ЗМІ (в гром. сус-ві право засновувати ЗМІ мають
соц. інституты, окремі особи, групи громадян, фірми). Оптимальний развиток
і взаємодія ЗМІ дозволяють информаційно забезпечити функц-ння сус-ва.
"Ядром" жур-ки як соцінститута виступють сусп-політ ЗМІ , т.к. для будь-
якої сусп. сили участь у випуску ЗМІ має велике значення - надає можливість
широко заявляти про своє интереси і позиції та реализовувати їх. Чз ЗМІ
створюються. образи решти соц. інститутов. ЗМІ стають организуючим центром
підтримки тих сил, від імені яких вони виступють. Т.ч. ЗМІ перетворюються
на "четверту владу", де влада – здатність провадити свою волю, впливати на
повінку тих чи інших соц. об’єктів в різних формах - через командування,
керівництво, регулювання, контроль.
44 Функції жур-ки
Ф-ції жур-ки – це сукупність обов’язків і завдань, які вона виконує,
результат поєднання мети та засобів її досягнення.
1)Інформаційна 2)Коммуникативна - спілкування, налагодження контакту.
Ефективно реализуеться лише при ясному змістовому наповненні (тобто контакт
+ певна позиція, своя "модель світу"); 2. 3)Безпосередньо-організаторська -
контрольна, регулятивна діяльність, реализація ролі "четвертої влади"
4)Ідеологічна (пропаганди і контрпопаганди) – зумовлена постійною потребою
роз’яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми сус-ва. В Україні у
зв’язку з проблемами нац. відродження, нової екон. і пол. ситуації –
прищеплювати принципи демокр. сус-ва, націоналізації сус-ва, заг-люд норми,
нові філософ. і соц. погляди, викривати інсінуації проти держави. Має
виконуватися аргументовано, на фактах, з доказами.
5)Соціологічна – дослідження гром. думки з використанням методів соціол.
дослідження і прийомами соц. аналізу. Вивчення і формування вірної
соціальної орієнтації аудиторії, надання інф-ції про різні сфери людської
діяль-ті (духовна, економіч., гром-політ, соціал. інф-ція тощо). Надання
повної, актуальної, оперативної інф-ції. Сюди – ф-ція сусп. виховання.
6)Культурно-освітня –сприйняття інф. залежить не тільки від вчасного її
одержання, а перш за все від усієї суми фундаментальних знань про важливі
явища сус-ва і від суми знань, норм, цінностей і ідеалів, які виробило сус-
во. Це передача знань, культ. спадщини. Ця ф-ція ставить перед ж-кой
завдання формування політ. культури, экономічної освіти, этичного і
естетичного ввиховання, пропаганди мед. знань, культури дозвілля тощо.
Знаходиться в прямому зв’язку з ідеолог. ф-циєю.
7)Рекреативна – формування позитивних емоцій в сус-ві. Ефективного впливу
решти ф-цій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із
задоволенням.
8)Рекламно - довідкова – задовольняє утілітарні запити.
46 Етичні принципи жур. д-ті
Ще в 1754 р. Ломоносов, в листі "Рассуждения о журналистах" до Ейлера
визначив якості, які мають бути у ж-та. На межі 20 ст. виникла необхідність
регламент-ти взаємовідносини журналистів, т.к. почалась не завжди чесна
боротьба за читача (конкуренція). Ж-ти почали разробляти кодекси. В 20ті р.
в багатьох країнах були прийняті кодекси проф. этики. Зараз біля 60-ти
кодексів. Причини: 1)комунікативниий вибух (вплив на млн. людей) -
необхідність правової і моральної регуляції ЗМІ; 2)інформаційний
імперіалізм – нерівність в обміні інф. між розвинутими країнами і країнами,
що розвиваються; 3)НТП в сфері збору і обробки, розповсюдженні інф., що
спричиняє ряд нових колізій (скр. камер, диктофони).
Осн. принципи:
1)Соціальна відповідальність ж-та – перед громадянами і сусп-вом в цілому
за зміст мат-лів, прадиве і своєчасне інф-ня громадськості про факти, явища
і події сусп. значення. Головний обов’язок ж-та – забезпечення прав
громадян на інф-цію. Недопустимо розголошення відомостей, що містять держ.
таємницю, охороняються законом, заклики до насильницької зміни конст. ладу,
війни, національної чи релігійної винятковості, втручання в особисте життя,
посягання на гідність.
2)Правдивість і об’єктивність – при зборі фактів, їх викладі і оцінках. При
опрацюванні і поширенні інф-ції ж-т має виходити з інтересів сус-ва,
відображати плюралізм думок, забезпечувати гарантоване право людини на
свободу слова і переконнання, не допускати приховування суспільно знач. інф-
ції, перекручення фактів.
3)Сумлінність і чесність – перевірка фактів, точне відтворення даних
документальних та ін. джерел. У разі похибки негайні заходи для випралення
її наслідків – публікація спростування, вибачення, відшкодування моральних
збитків. Професія ж-та забороняє її використання в особистих цілях.
4)Вірність заг-люд цінностям – ж-т визнає пріоритет заг-люд цінностей перед
всіма іншими, направляє свою діял-ть на відстоювання інтересів держави,
народу, ліквідацію соц. конфліктів охорону природи і т.д.
5)Професійна солідарність – ж-т піклується про престиж професії, поважає
колег, не допускає шкоди авторитету ж-ки, бореться проти диктату преси
інших країн, підтримує рівноправні контакти з усіма творчими організаціями,
підтриує демократичну ж-ку. У творчому змаганні не зловживає довір’ям
колег, не заважає їм виконувати проф. обов’язки.
47 Ж-ка як форма тв. д-ті
Творчість поєднує репродуктивні и продуктивні форми д-ті.
Мета нетворчої, репродукт. діяльності виступає як уявлення про вже існуючі
об’єкти дійсності, створені попередниками. Творча діяльність абсолютних
аналогів не має. Мета тв-ті не задається готовими зразками, а створюється
самим творцем, коли для автора наступає насиченість необхідною інф-цією,
яка є продуктом діяль-ті для переробки. Специфіка виникає як наслідок
особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є
уявленням про родові і видові риси майбутнього твору). В теорії ж-ки це має
назву “породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на
формування способу тв-ті.
Рівень творчості визначає співвідношення "складових", в яких і проявл.
міра і хар-р творч. здібностей, вмінь і навичок ж-та. Творчі пошуки можливі
и необхідні у всіх боках і кроках д-ті, що вимагають повного використання.
в конкретній творчій ситуації напрцьованих прийомів, а також максим.
включения особистісно-унікального компонента. При чому унікальні св-ва
виникають на базі впевненого володіння накопиченим в кажній сфері творчості
"технологічним" знанням в різних галузях жур. праці. Свобода творчості
проявляєтся в тому, що на базі володіння знаннми в сфері необхідності
здійснюється "прорив" у сферу творчіх знахідок і відкриттів як в
семантической галузі (як відображення дійсності), так і в синтаксич. (як
будується твір).
На всіх рівнях жур. д-ти знаходять застосуваня репродуктиві, звичні,
рутинні форми праці, збагачені оргинальними знахідками, унікальними
прийомами і рез-ми д-ті. Без використання рутинних форм плодотворна д-ть
неможлива. Але використання ж-том тільки репродукт. форм і відомих
технологій на рівні коритувача, не повністю вимагає вимогам творчої
діяльності.
48 Принципи журналістики
Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві,
виходячи з заг-людських інтересів. Відображають найістотніші і відносно
постійні за часом інтереси. Усі П-пи ж-ки пов’язані з моральним кодексом ж-
ки., мають базуватися на гуманизмі (людина - міра всіх речей) і законах
длійсності. Принципи:
-Бажаність. Для певних груп сус-ва інф-ція ЗМІ не бажана і може викликати
емоційний опір чи несприйняття.
-Правдивість. Має реалізовуватися в жур-ці повністю. Правдивість
забезпечують такі фактори: 1)надання мат-лу з великою кількістю подробиць;
2)оцінка ж-та має базуватися на достовірності, бути науково обгрунтованою;
3)мат-л має бути точним – дати, цифри, імена – достовірні.
-Народность - де народ - сукупность класів, груп, слоев сус-ва, які за
своїм об’єктивним станом в соц. системі зацікавлені. в исторично необхідних
прогресивных змінах і можуть сприяти развитку всього сус-ва.
-Патриотизм і космополитизм – будь-яке явище має розглядатися з т.зору
впливу на развиток по-перше, своєї країни, по-друге, інших країн
-Демократизм – жур-ка - одна з форм безпосередньої демократії в керуванні
сусп. справами. Участь в держ. житті ж-ка здійснює выступаючи від імені
народу, предоставляючи бажаючим можливість висловити свою думку з
сусп.трибуни.
-Масовість
-Национальна городість, інтернационалізм – разом з турботою про власний
етнос розуміння рівності всіх націй, прагнення добитися дружніх стосунків
між ними. Прин-пи профес. моралі:
-правильна оцінка ситуації
-відповідальність за свої слова
-дія у межах закону і межах етики жур. творчості
-сумлінність як вимога сусп-ва до працівників ЗМІ
-надання достовірної інф-ції, що базується на фактах
-підтвердження думки документами
-ж-т не має права дезорієнтувати сус-во, надавати підтосовану інф-цію (це
кримінал)
49 Методи збирання інф-ції
Метод (грец. “шлях”, “дослідження”– в суч. науці – система практичного і
теоретичного засвоєння дійсності, система науково обгрунтованих дій для
розв’язання певних завдань.
1. Традиційні:
1)Проробка документів. Завдання ж-та, який звертається до Д – отримання
необхідних відомостей, які вже містяться в інформаційних сховищах
суспільства (політ., ідеол-етич. установки, наукові положення, істор. чи
статистич. данні, характеристики і опис людей чи подій, данні про життя
закладів, установ).
В тексті Д-ти можуть бути представлені як 1) окремі витяги з документа із
посиланням на нього або без (факти, думки, цифри); 2) ідеолого-етичні
положення; 3) художні образи; 4) прецеденти історії та науки; 5) у вигляді
цитат.
Класифікація документів
1)За типом діяльності, що породжує Д (сусп-політ, держ-адміністр, виробничо-
адміністр, наукові, науково-популярні, нормативно-техніч, довідково-інформ,
художні)
2)За сферою функціонування (виробничі, Д-ти сусп. організацій, побутові)
Для ж-та головна роль – державні Д-ти, оскільки вони мають загально-народне
значення. Однак головні пошукові дії ж-т здійснює, коли виникає потреба у
розгляді виробничих (сукупність документів, які забезпечують інф.
обслуговування виробничого життя трудових колективів) і Д-тів суспільних
організацій. Щоб отримати ці Д-ти необхідно визначити, які це можуть бути Д-
ти, де і скільки часу зберігаються, хто має право їх давати, звернутися до
цієї особи, краще – у кілька інстанцій для отримання достовірної інф-ції.
Більшість побутових Д-тів (сукупність офіційних і особистих матеріалів, які
забезпечують інформаційне обслуговування людей у побуті) не реєструється і
не лічиться. Часто це особиста власність людини (листи, щоденники,
зобов’язання, розписки), отже треба бути тактовним. Виняток – протипрвні
дії власника Д-та.
Етапи засвоєння Д
1)Витяг даних шляхом читання, прослуховування, перегляду.
2)Інтерпретація відомостей, заснована на їх аналізі, оцінці (оцінюється:
ступінь достовірності Д, ступінь надійності даних, мета і наміри укладача
Д, прояви особистості укладача Д, самі відомості). Оцінка з різних точок
зору. Кращий спосіб перевірки на достовірність – зіставлення з даними,
отриманими за допомогою інших методів, джерел. Перевірка на надійність
даних – якою мірою вони грунтовні, репрезентативні, як можуть служити базою
для висновків і узагальнень.
3)Фіксування даних – створення нового специфічного Д – професійних записів
ж-та, які за певних умов можуть мати юридичну силу.
---------------------------------------
2)Бесіда – такий вид організованого мовленевого спілкування, який
передбачає чітке усвідомлення ж-том завдань, які стоять перед ним і
вироблення тактики, що відповідає умовам спілкування.
Завдання бесіди – 5 груп:
1)Отримати фактичні дані
2)Думки співбесідника
3)Пояснення ситуації, події, факту
4)Пропозиції і прогнози
5)Виявити характерні мовленеві прикмети співбесідника
Для результативності бесіди треба виробити її тактику – свідомий вибір тих
засобів спілкування, які виявляються в даних умовах найдоцільніш
(запитання, реплики ж-та, зауваження, інтонація, полемічні прийоми, інф.
стимули.
Умови вдалої тактики Б:
1)Гарна підготовка до неї
2)Контроль її хода
3)Достатнє володіння прийомами стимуляції спіл-ня
Різновиди Б: - Б телефоном, - Б в листах.
----------------------------------------
3)Спостереження – дає матеріал безпосередньо з плинної дійсності. В основі
– здатність до сприйняття предметно-чутливої конкр-ості світу. Для ж-та
стає методом постійного використання, адже професійна установка включає
готовність до постійного свідомого спец. сприйняття оточуючого.
За допомогою С можна отримати в аудіовізуальному контакті з об’єктом дані
про сутність ситуації, нагромадити ці данні в тексті, завдяки чому перед
читачем постане картина того, що відбувається. Це можуть бути деталі
обстановки, риси зовнішньості людей, їхні дії, засоби і продукти
виробництва.
Об’єкт пізнання – сукупність джерел інф-ції, що має 3 самост. зони:
предметно-речове середовище, поведінка окремих людей, поведінка груп людей
і їх взаємодія.
Різновид С – включене С, коли джерелом інф-ції про об’єкт стає власна
поведінка ж-та в досліджуваній ситуації.
Умови ефект. С – довільна увага, спостережливість, достатній рівень профес-
зму ж-та, система фіксування деталей.
-------------------------------------
2.Нетрадиційні методи – методи конкретних соціальних досліджень
(соціологічні методи, характерізуються ситуативним підходом до вивчення
дійсності). КСД спрямовані на вимірювання тих чи ін. боків дійсності і
пред’являють результати у кількісних показниках.
Група методів КСД:
1)Опитування:
-очне(інтерв’ю індивідуальне, групове, масове)
-заочне(анкетування масове, групове, персональне)
2)Спостереження (включене-невключене, польове-лабор-не, систематичне-
випадкове, структуруалізоване-неструкт);
3)Експеримент – метод отр. відомостей про стан об’єкта за допомогою
виявлення його реакції на еспериментальний фактор, яким виступає одна чи
кілька змінних характеристик об’єкта.
---------
Всі методи не використовуються ізольовано. Принцип додатковості.
51 Ред-вид маркетинг
Маркетинг – це комплекс дій підприємця, спрямований на забезпечення руху
потоків товарів чи послуг від виробників до споживачів. Жур. маркетинг –
різновид професійної діяльності, пов’язаний із просуванням видання на ринок
періодики, зумовлений забезпеченням умов його існування та вимогами
читачів: 1)створення умов просування вид-ня 2)забезпечення інф. потреб
читачів 3)запезпечення умов існування вид-ня
Осн. поняття марк-гу – потреби, бажання, попит, товар, маркетинг.
комунікації, цінності, вартість, задоволення, обмін, угоди, розподіл.
Завдання мар-гу:
1)дослідження, аналіз потреб споживачів 2)марк. забезпечення розробки
нових товарів 3)аналіз і прогноз стану й розвитку ринків 4)формування
стратегії і тактики 6)збут 7)формування асортим. політики 8)сервис
Осн. ознаками сегментування ринку ЗМІ за характерними особливостями друк.
продукції можуть бути її призначення, вартість (прейскурантна ціна, цінв
споживання), відповідність моді, ступінь розрекламованості. Хар-ки
споживачів: демограф. (вік, стать, склад родини, раса і т.д.), соц-екон.
(рід занять, доходи), географіч, культурні, психологіч (інд. якості, стиль
життя тощо).
Маркет. політика комунікації – комплекс заходів, які використовує ЗМІ для
інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої твари.
Елементи: відпраник -–кодування – звертання – засоби поширення інф-ції –
декодування – отримувач – зворот. реакція – звор. зв=язок Финансовая база:
рекл. отдел, бухгалтерия, дотации.
Типы финансирования: государств, партийный, религиозный, коммерческий
(самоокуп. редакция). Ведется: 1)отчетность по доходам и расходам;
2)балансовая отчетность, где доходы: продажа рекламы, продажа материалов в
др. СМИ, объявления, подписка, коммерческ. заказы на печать; а расходы: на
печать, материальные, на коммерч. заказы. Общая сумма прибыли идет на:
зарплату, распространение, ремонт техники, страховка, аренда помещения,
представительские расходы, юрид. консульт., налог на зарплату, выплату
кредитов или процентов, канц. товары, комунальн., почтовые, транспортные
услуги, амортизационные отчисления. Затем выплачиваются налоги и получаетс
чистая прибыль.
52 Основи ред. менеджєменту
Мен-мент – 1) це діяльність групи осіб, які самостійно організують
виробництво, вміють вивчати ринок, відчувають кон’юнктуру ринку, дінаміку
попиту; 2) це процес упр-ня матер. та людськими ресурсами, який забезпечує
інтеграцію та найефективніше їх викор-ня для досягнення цілей. Ред. мен-т
пов’язаний з маркет-гом – двоєдиний процес.
Маркетинговий мен-т – аналіз, план-ня, впровадження у життя і контроль за
здійсненням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку
взаємовигідних обмінів з цільовим ринком для досягнення конкр. мети.
Завдання: 1)аналіз ринку – потенц. ринок., місткість, кон’юнктура, попит,
поведінка споживачів, можливості ЗМІ, конкуренція; 2)планування –
формулювання цілей фірми, визначення шляхів її досягнення; 3)організація –
формування орг. структур маркетингу ЗМІ, внутр. ієрархії, повноважень і
відповідальності за реалізацію марк. заходів; 4)мотивація – матеріальні і
моральні стимули для працівників з метою забезпечення виконання ними
обов’язків; 5)реалізація наміченях планів; 6)контроль і аналіз виконання
марк. заходів
Ієрархія(рівні мен-ту) в ред-ції:
1 рівень: гол. редактор (зам), члени редколегії, секретаріат – визначають
всю стратегію ред. діяльності у всіх напрямках, формують осн. завдання.
2 рівень: керівники творчих об’єднань, керівники відділів, секторів,
технічних колективів – вплив на рівні публікацій, на фінансовий стан
редакції. Директор з питань маркетингу координує діяльність всіх відділів,
пов’язаних із збутом і отриманням прибутків.
3 рівень: ж-ти, працівники технічних і комерційних служб – керують
тимчасовими групами, які створюються для реалізації певних кампаній
(цільові, тематичні номери).
53 Фін. база вид-ня і бюджет
В суч. економ. ситуації – погляд на ЗМІ як на підприємство.
Стан екон. бази видання, його стабільність, залежить від його фінансової
бази. Внутр. обіг редакції складається з передплати і продажу у роздріб –
вони покривають витрати на безперервний випуск. Проте необхідні додаткові
стабільні джерела капіталу – рекламна, комерційна діяльність, дотації (для
держ. ЗМІ), кредити, спонсори. Фін. база – об’єкт особливої уваги, оскільки
на зміни в цій галузі орг-ція редакційног процесу швидко реагує.
Структура бюджету друк. ЗМІ
(економіст Мішалкін): 1)прибуток від передплати 2)доходи від роботи на фін.
ринках 3)реклама 4)прибутки від консульт. діяльності – роздрібна торгівля.
Загальноредакційні витрати – реєстрація, ліцензія, витрати на рекламу
видання в період заснування, аренда приміщення, друкарські послуги,
тиражування, технічне забезпечення, матеріали, інформація, ідеї,
розповсюджувачі, фахівці.
54 Орг-ція роботи ред-ції г-ти
Орг-но-творча робота редакції визначається специфічними журналістськими
принципами: 1)підлеглістю редакції відповідному органу (узгодження
спрямованості вид-ня з позицією орг-ції-засновника або видавця)
2)колективним характером ред. роботи (правильно сформований жур. колектив і
кожен член колективу виконує доручену роботу)
3)розподілом жур. праці (кожна структурна ланка ред. апарату забезпечує
виконання певного комплексу питань – техніч. забезпечення виходу номеру,
фінанс. стан г-ти, розрока певного кола питань або теми). За цим принципом
формується також аппарат ред-ції. Він визначає характер роботи всіх
працівників, чітко формулює обов’язки.
Редакція г-ти – це орг-ція з особистою системою труд. відносин ж-тів
(відносини субординації підкорення і координації співробітництва).
Службові обов’язки кожного визначаються в залежності від х-ру вироб.
процесу і розподілу праці в ред-ції.
Найбільш розповсюджена – п’ятикомпонентна будова ред. апарату:
1)Керівництво ред-ції (ред-р, його заступник, редколегія). Ред-р несе
особисту відповідальність за вид-ня, тому слідкує за усіма сферами
діяльності кол-ву. Обов’язки а)забезпечення випуску вид-ня на рівні, який
відповідає завданням видань даного типу б)контроль над співроб-ками
в)виконання внутр. розпорядку г)забезпечення мат-техн. умов, виконання труд
законод-ва та інш. правових норм. Бере участь у плануванні, керує поточною
роботою, затверджує номер, штатний розклад, порядок денний нарад, шкалу
гонорарів. Безпосередньо спрямовує роботу
2)Секретаріат координує діяльність відділів забезпечує кваліфіковану
підготовку і якість мат-лів, здійснює випуск чергових номерів. Завдання –
участь у план-ні, підготовка мат-лів до друку, керівництво рудакц.
служьами, макетування і верстка. Готує мат-ли на виробничі наради, дбає про
кваліфікацію і фахове навчання працівників.
3)Відділ – осн. творчо-виробн. одиниця ред-ції, саме тут починається і
завершується робота над підготовкою публікації (планування, замовлення
авторам, збір фактів, написання текстів, вичитки, друкув-ня). Найбільш
компетентна у відповідній галузі ланка ред. апарату. Спирається на штатних
працівників, встановлює зв’язки з інш. орг-ціями і творчими спілками, соц.
інститутами. Профільність відділу зумовлює тип вид-ня, а їх кількість –
завдвннями.
4)Кореспондентська сітка
5)Технічні служби – коректор, бухгалтерія, відділ друку, програмісти, водії
і т.д. Кожен з них має чітко окреслене коло обов’язків, які залежать від
потреб заг-ред. діяльності.
55 Інф. політика вид-ня
Інф. політика – це сукупність постійних рубрік, а також проблемно-
тематичних ліній, характер розробки яких визначається соц. позицією даного
ЗМІ і втілюється в сукупності прийнятих форм реалізації ідейно-творчого
спрямування видання або програми. Осн. риси інф. політики вид-ня
визначаються при розробці даного ЗМІ засновником .
Інф. пол-ка визначається за:
1)Рубрікацією: а)рубрики за тематичним зрізом життя б)рубрики проблемного
типу в)жанровий показник г)за типом ситуацій.
2)Кампаніями в ЗМІ
3)Виступами ведучих ж-тів
4)Позитивною і критичною спрямованістю матеріалів.
Основні риси інф. політики визначаються засновником під час розробки
концепціи ЗМІ іподготовки до його реєстрації. Чаще всего направление
издания или программы достаточно четко определено, хотя в его рамках ж-ты
получают. более или менее обширное пространство для выявления своей
позиции, в каких-то моментах не совпадают с принятым направлением, и могут
демонстрировать оттенки мнений. Это позволяет избегать крайностей:
беспринципности (безбрежного плюрализма) и жесткой однозначности
(догматизма). Существует ограниченное число типофрмирующих признаков:
1.административно-территориальный уровень;
2.целевое назначение (различная широта - наиболее дробная в
общеполитических газетах); 3возраст читателей; 4.национальные особенности;
5периодичность издания (чем реже выходит газета, тем больше страниц она,
обычно, содержит. Большой объем позволяет тематически обособлять целые
страницы и даже развороты); 6время выхода. Взаимодействие типоформирующих
признаков весьма сложное. Практически невозможно выделить какие-либо один-
два признака, в первую очередь обуславливающих специфику всех типов газет
- ни один из них не действует обособленно, вне связи с другими признаками.
57 Законодавча база
Закон про друк. ЗМІ було прийнято в листопаді 1992 р.
Ст. 2 “Свобода д-ті друк. ЗМІ Свобода слова і вільне виявлення у друк.
формі своїх поглядів гарантується К-цією України і відповідно до цього
закону означає право кожного громад-на вільно і незалежно шукати,
одержувати, фіксувати, зберігати, використ-вати та поширювати будь-яку інф-
цію за допомогою друк. ЗМІ. Друк. ЗМІ є вільні. Забороняється створення і
фінансування держ. органів, установ, орг-цій або посад для цензури масової
інф-ції. Не допускається вимога попереднього погодження мат-лів, а також
заборона поширення і повідомлення мат-лів з боку посадових осіб держ.
органів, підприємств, установ, орг-цій або громад. об=єднань крім випадків,
коли повадова особа є автором поширюваної інф-ції або дала інтерв=ю.
Держава гарантує екон. самостійність та забезпечує екон. підтримкою
діяльність друк. ЗМІ, запобігає зловживанням монопольним становищем на
ринку з боку видавців і розповсюджувачів.
Ст.26 регламентує права і обов=язки ж-та Поширювати повідомл-ня ж-том за
власним підписом, якщо його зміст після редправки не суперечить
переконанням; можна під умовним ім=ям або без підпису – право на збереження
таємниці авторства та джерел інф-ції за винятком вимог суду.
Ж-т зобов=язаний дотримуватися програми діяльності свого ЗМІ, подавати
достовірну інф-цію, відмовлятися від доручень редакції, якщо треба порушити
закон, пред=являти посвідчення., виконувати обов=язки учасника інф.
відносин, утримуватись від поширення мат-лів в комерційних цілях.
Ж-т несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення
своїх прав і невиконання обов=язків.
Розділ 3 з-ну про пресу регламентує організацію д-ті ЗМІ.
ст. 6 Діяльність друк. ЗМІ – це збирання, творення, редагування, підготовка
інф-ції до друку та видання з метою її поширення серед читачів.
ст.7 Суб=єкти діяль-ті ЗМІ – засновник, співзасновник, редактор,
редколегія, редакція, трудовий колектив, жур. колектив, автор, видавець,
розповсюджувач.
ст.22 Статус редакції ЗМІ визначає виробничі, майнові, та інші умови діяльн-
ті. Затверджується засновником або співзасновниками відповідно до чинного
законодавства.
58 Планування в редакції
Плануваня – основа правильної орг-ції роботи в ред-ції. Ціль пл-ня – випуск
такої газети, де як і в окремому номері, так і в усіх номерах
висвітлювалося б якомога більше тематичних зрізів життя, була жанрова
різноманітність.
Вимоги до пл-ня: 1)врахування особливостей госп. і культ. розвитку регіону,
ле виходить випуск 2)увага до планів роботи засновника, якщо їм не є сам
колектив ред-ції 3)план передбачає основні теми, проблеми, над якими ред-
ція буде працювати, намічаються терміни та виконавці 4)врахування участі
позаштатних авторів 5)передбачення жанрів або форм подачі інф-ції.
Для кожного типу газет – свій порядок пл-ня, який залежить від структури
ред-ції, штатного розкладу, завдань колектива, періодичності та обсягу вид-
ня.
Для центр. та обл. газет типова схема – складання місячніх чи трьохмісячних
планів відділів (перспективний план), тижневий заг-ред план, план номеру
(оперативний план), тематичний план.
Для міських і рай. газет (вихід 3-4 р. на тиждень) не завжди поділяють
тематику на відділи, тому всі плани зазвичай складаються як заг-ред-ні.
Тематичний план – теми осн. виступів г-ти, жанри, форми, способи подачі мат-
лів на шпальтах.
Місячний план – спочатку виписують майбутні рубрики і розділи, потім окремі
тематичні полоси, постійні розділи і рубрикм (1-3 р. на тиждень, потім ті,
що 1-2 р. на місяць, на 3 місяці)
Тижневий план – включає щойно знайдені теми, іноді він календарний.
Завідуючі відділами повідомляють відповід. секретарю про власні плани і
пропозиції на наступ. тиждень, після чого створюється заг-ред план.
Плани кампанії – від відділів ред-ції на період великих політичних.,
спорт., господар. заходів. На основі тематичного плану проведення кампанії.
План цільового номеру – під час великих свят або подій.
Темат. і тижневий плани створюють модель структури газети на найближчий
квартал, що у загальних рисах дозволяє також визначити структуру того чи
іншого номеру, його схему. Але конкр. стуктура номера вимальовується лише в
оперативному плані.
Реферат на тему: Mammals
TIGERS
TIGER, NO LAUGHING JOKE
How is a tiger's face like your thumb?
ANSWER: The stripes on the tiger's face are like your thumbprint. No
two people have exactly the same thumbprint. And no two tigers have exactly
the same stripe pattern.
It takes a lot of muscle to move a 400-pound body (180 kilograms). And
a tiger's body is packed with muscle. So it can leap 10 yards (9 meters)
over level ground, or jump 15 feet (4.5 meters) in the air. Yet it can move
so gracefully that it doesn't make a sound.
Tigers are big-game hunters. They hunt water buffalo, wild pigs, deer,
and other large animals. Water buffalo weigh more than a ton (900
kilograms). It would take 13 men to move such an enormous weight.
Tigers are also big eaters. In a single year, one tiger must eat about
70 deer or other large animals. That is one reason why tigers hunt alone.
If they lived in big groups, they could never find enough prey to feed them
all.
Many people think that a big, dangerous tiger could easily kill all
the prey it wants. But that's not true. In fact, the life of this big game
hunter isn't easy. Most of the animals it tries to attack get away. It
sometimes goes weeks without eating. And then it may hunt animals that can
be dangerous, even for a tiger.
To get enough food, tigers have to hunt day and night. They often hunt
at night, because that's when deer and antelope are most active. Tigers
also hunt at night because they are safe from humans then.
When it hunts, a tiger usually sneaks close to its prey by hiding
behind trees, bushes and rocks.
Tigers cannot run fast for long distances. So they must get close to
their prey before attacking. On their huge, padded feet, they can creep
silently to within 20 feet (6 meters) of another animal without being
heard. Its rear legs press beneath it, like a pair of giant springs about
to be released.
Then, in a series of explosive leaps, it attacks from behind.
Next, the tiger grabs its prey with its claws and pulls it to the
ground. It bites the animal on the throat or on the back of the neck
The tiger has had a long history; the name tiger itself comes from the
Roman word "Tigris", named after the mighty Mesopotamian Tigris River. The
tiger's closest living relative is the lion, and believe it or not, they
can even be interbred. The male tiger can reach sizes of up to 8-10 feet in
length, with three feet for the tail, the male Siberian tiger can reach
lengths of up to 13 feet with weights up to 750 pounds. Tigers can be found
in a fairly diverse area, from north China and Siberia, to the jungles of
Indonesia, even as far west as Iran and the Caucasus Mountains.
The tiger is a solitary animal, hunting mainly at night. The tiger's vision
and sense of smell are relatively poor; the tiger will rely strongly on its
sense of hearing, moving silently through the brush waiting to ambush its
prey. The tiger's main diet consists of deer, antelope, wild pigs, and
cattle. The man-eaters are all too often the sick and injured, too weak to
hunt and capture wild animals. The tiger would much rather flee rather than
stick around and put up a fight.
Tigers are excellent swimmers and will often rest in pools of water
just to escape the heat, or, will swim from island to island such as in the
Sumatran islands. Tigers are poor tree climbers, often only doing so in
emergencies or when they are young, (and on occasion, just out of
curiosity). The Bengal, or, Indian Tiger is the
SIBERIAN TIGER
The largest of all living tigers lives in the coldest climate; but has
thick fur to keep it warm. Its pale color makes it difficult to spot in
the bleak, snowy landscape of Siberia and also makes it easier to get close
to its prey. There are no more than 200 Siberian tigers living in the
wild.
INDIAN TIGER
The Indian tiger is the most common tiger in the world today. In all,
there are about 2,500 left, and most of them live in India.
Hunting tigers used to be a sport for the rich people of India. But
it wasn't really a sport, because the tigers had little chance of escape.
The hunters rode on elephants, while their servants drove the tigers toward
their guns. Over the years, thousands and thousands of tigers were killed
this way.
SUMATRAN TIGER
Their stripes hide them as they stalk prey in the jungle. How? Their
stripes look like the shadows of tall blades of grass, or like shadows and
light playing across trees.
For a fierce hunter, you'd think that food would be plentiful. Not
true as most attacks fail. There may be weeks without eating.
Some Sumatran villagers believe that the tiger holds magical powers
and that it's very bad luck to kill them.
SUMATRAN TIGER
Tigers are among the most admired and most feared animals in the world.
When we think of tigers, we think of danger. We think of powerful beasts
hiding in the dark jungle. We think of the strong jaws, big teeth, massive
feet, and long, sharp claws of the tiger.
But we also think of beauty. We picture a tiger running swiftly through a
jungle, or plowing through snowdrifts. Its muscles ripple. Its brilliantly
striped orange and black coat gleams like satin. Its steely eyes glare into
the distance as it looks for prey.
This animal is a hunter. In fact, tigers are probably better than any other
land animal at capturing large prey single-handedly. Even so, the life of a
tiger is not easy. Finding food can be difficult, especially for a tiger
that is old or weak.
When they are desperate, some of them may even attack humans. But tigers
also get blamed unfairly for many deaths. Very few people are really killed
by tigers each year. Most tigers run away when they see people. And with
good reason.
What tigers have done to people is nothing compared to what people have
done to tigers. Over the last 200 years, we have almost eliminated them in
the wild. Today, they are one of the most endangered animals on earth.
If humans do not disturb it, a tiger may live 20 years or more. Females
usually live longer than males, because the males live more dangerously.
They often fight among each other. Sometimes one of them is killed this
way, or wounded so badly that it cannot hunt.
It isn't easy for people to tell a male tiger from a female, unless
the female happens to be with her cubs, because only females take care of
the young. Otherwise, the most obvious difference between males and females
is size. Male tigers are much bigger. An adult male Bengal or Indian tiger
usually weighs about 420 pounds (190 kilograms), and from head to rear, it
is roughly seven feet long (2 meters). Females are about a foot shorter (30
centimeters), and they weigh about one hundred pounds less (45 kilograms).
Sumatran tigers are generally smaller than Indian or Bengal tigers. The
biggest tiger ever measured was a male Siberian Tiger. It was over 9 feet
long (2.6 meters) and weighed more than 700 pounds (320 kilograms).
Tigers once roamed over most of Asia. Some trekked over the frozen
north, others climbed the jagged mountains of Central Asia, and many crept
through the steamy jungles of the south. The tigers that lived in these
different places gradually developed into a number of different types, or
races.
Although tigers have been able to live in different climates and
landscapes, they have not been able to live alongside people. In fact,
people have killed so many tigers that two races may already by extinct.
The Bengal tiger is the most common tiger in the world today. In all,
there are about 2,500 Bengal tigers, and most of them live in India. The
Caspian tiger is one that you will only see in pictures. This beautiful cat
is now extinct. The Chinese tiger used to live in most parts of China.
Today, there are fewer than a hundred Chinese tigers in the whole country.
The Siberian tiger is the largest of all living tigers. It also lives
in the coldest climate, but it has very thick fur to keep it warm. And its
pale color makes it hard to see in the bleak, snowy landscape of Siberia.
This makes it easier to get close to its prey. There are no more than 200
Siberian tigers living in the wild.
Sumatran and Javan tigers live on land south of the Asian continent.
Their islands are covered by heavy, tropical jungles. To help them run and
hide in the jungle, these tigers are smaller than other tigers. Today,
there are fewer than 30 Sumatran and Javan tigers left in the wild.
The body of a tiger is like a deadly weapon. It has the quickness and
strength to take down animals twice its size. It has long, razor-sharp
claws for grabbing its prey. And it has enormous teeth, which can easily
kill large animals.
But a tiger is also very quiet. It can sneak up on its prey without
being seen or heard. And its stripes help it do this, because they make it
easier for the tiger to hide. You will also discover another reason why a
tiger's stripes are interesting. You can learn to tell one tiger from
another by its stripes.
Like other cats, tigers usually keel their claws hidden beneath the
fur. This way the claws do not wear down too quickly. And they won't make
noise when the tiger steps on rocks or hard ground. When it wants to use
its claws for grabbing or scratching, the tiger will extend them.
Tigers have longer canine teeth than any other predator. One of these
teeth is at least 10 times longer than the biggest tooth in your mouth.
Using its big canine teeth and its broad, powerful paws, a tiger can kill
its prey with one quick bite.
CUB LIFE
Tigers and other predators play an important role in nature. By
killing deer and other prey, they keep the numbers of these animals under
control. And because of this, the animals that survive are healthier.
If there were no tigers in the wild, the number of prey animals would
grow too fast. At first, they would eat so much that they would destroy
many plants. And then many of these animals would go hungry.
A big, hungry tiger can eat about 100 pounds of meat (45 kilograms) at
one sitting. This is about one fifth of its total weight. That would be
like a 10-year-old human eating 40 hamburgers in one meal. Of course, a
tiger has to eat this much because it often goes several days without
eating anything.
On occasion, a tiger will attack a baby rhino. This can be dangerous
though, because the mother rhino is probably close by. And even a tiger
does not want to make a four-thousand-pound rhino (1,800 kilograms) angry!
If a tiger is hungry enough, it may even attack a bear. But that may
be a big mistake.
Baby tigers look like cute kittens. At birth, they are about 12 inches
long (30 centimeters), and they weigh less than two pounds (one kilogram).
But in a year's time, these "kittens" will be big enough to hunt deer and
buffalo.
A mother tiger usually gives birth to two, three, or four cubs at a
time. This is necessary so that at least one of her cubs will survive. Many
predators attack tiger cubs. To help keep them safe, the mother stays with
her cubs for three or four years. During this time, the young tigers have a
lot to learn from her if they are to hunt and survive on their own.
Animals, unlike man, must either capture prey, or, evade predators. In
order for these animals, such as the tiger, to get close enough to its prey
for the attack, these animals must be able to hide, or blend in with the
background. That way the prey animal does not know that they are there…
The tiger uses what is known as disruptive camouflage, which means
that instead of blending in with it's surroundings, the tiger uses it's
stripes to break it's outline, or familiar shapes into smaller unfamiliar
shapes.
Like all young animals, cubs are full of energy. They spend their days
wrestling, chasing each other, and darting after butterflies. All this
exercise helps prepare them for their first real hunt. And they are ready
for this when they are about six months old.
It's hard to believe that in just six months, a playful little cub
will be a ferocious hunter. By then, it will weigh almost 200 pounds (90
kilograms) and have four big canine teeth for attacking prey.
A female tiger is one of the most loving and caring mothers in the
animal kingdom. She cuddles her babies to keep them warm. She feeds them
and protects them from enemies. For three years or more she looks after
them, teaching them how to hunt and survive in the wild.
This cub is only a few weeks old. In the wild, cubs are usually born
in caves and other protected places. The mother keeps them there and brings
them food for about three months. After that, the cubs are big enough to
follow her as she hunts for prey.
The life of a baby tiger can be dangerous. If a mother leaves her
cubs, even for a short time, they may be attacked by predators. Some of the
animals that like to eat tiger cubs are leopards (left), pythons (below
left), and hyenas (below right).
LEOPARDS
CLOUDED LEOPARD: PRECIOUS CARGO
One chapter in the Zoological Society's clouded leopard story began
early in 1983 with the arrival of a young pair of cats from the People's
Republic of China. The cats were a welcome addition to the Society
collection. Staff prepared a plan to encourage successful breeding, but
unfortunately, tragedy occurred before the plan could be implemented.
In the exhibit, the female was accidentally exposed to a male, which
severely mauled her right foreleg and shoulder. The injury was so severe
that, because of the initial trauma and resulting fast-spreading infection,
amputation of the leg and affected scapula were required to save her life.
The difficult surgery was masterfully conducted. Intensive care was
required for more than two months. The veterinary staff and a hospital team
kept the cat alive through repeated tube-feeding and frequent hands-on
care, despite the cat's aggressive distrust of such treatment. Following
many weeks of this regimen, the cat responded and made sufficient recovery
to allow her return to the leopard exhibit.
A primary hurdle had been cleared -- the female had survived the
injury. Next to be resolved were her adjustments to life on three legs and
finding a method which would allow her reintroduction to the Chinese male.
First, the mammal staff placed the cat in a program designed to help
her grow accustomed to life with three legs. After several months of
satisfactory progress, the staff decided to place her with the male, who
had been kept in a separate but adjoining room. The animals were allowed to
make contact as they chose. To the relief of all, the reintroduction was
successful. The cats proved to be compatible, and, shortly after
reintroduction, breeding took place.
On the morning of April 25, 1984, final proof of the success of a long
and difficult management program arrived-- a litter of two cubs. One cub
did not survive, but the other was taken to the Children's Zoo to be raised
by the nursery staff.
UNIQUE FELINE
The clouded Leopard has intrigued its public, been sought after for
its fur, and mystified those who would try to categorize it. During the
early morning hours of April 25, 1984, a discovery was made which was the
culmination of a saga, which held elements of zoo diplomacy and goodwill,
tragedy and suspense, cooperation and success. The discovery climaxed a
chain of events surrounding this paradoxical cat.
This cat has behavioral and physical traits typical of the small cats,
genus Felis, and the big cats, genus Panther. A paradox to taxonomists and
zoologists, it has been assigned to its own genus, Necrfelis, and is
considered a bridge between the two larger genera. A relationship to the
extinct saber toothed cat has even been suggested, based on the physical
characteristic of having, in proportion to body size, the longest canines
of all living felines. Its canine structure is also similar to that of the
saber-toothed cat.
The clouded leopard has a body size ranging from 24 to 42 inches (616-
1,066 mm) Its tail adds another 21 to 36 inches (550-912 mm) of length.
This leopard's weight falls between 35 and 50 pounds (16-23 kg). Its fur is
grayish brown to tawny yellow and has dark markings in a variety of shapes,
which seem to form cloudlike patterns.
The clouded leopard was once believed to be exclusively arboreal and
nocturnal. Recent observations in captivity and in the wild indicate,
however, that it may be considerably more terrestrial and diurnal than
previously thought. It is believed to prey upon birds, young buffalo,
cattle, deer, goats, monkeys, pigs, and porcupines. The species is
difficult to manage in captivity because of a tendency to be highly
aggressive toward other species and humans. The exceptionally long canine
teeth can easily inflict mortal injury. True to its paradoxical reputation,
however, some cats may become extremely affectionate toward humans, even
permitting and seeking physical contact.
NORTH CHINESE LEOPARD
This leopard is so rare that humans almost never see it in the wild.
It roams the forests and mountain meadows of northern China and Korea.
It makes its home in a great tangle of fallen trees and shrubs. When
it kills smaller animals it devours them right away. But when it comes to
larger prey, like deer and wild goats, the leopard drags the animal home to
save for several meals.
Don't be scared. The teeth of this snarling leopard won't hurt you.
On the contrary. It's the snow leopard that should be afraid. Its
relatives in the wild are in constant danger from poachers who want to
shoot them for their pelts and teeth.
Even though shooting leopards is illegal, it's considered "good
business." That's because some people still wear leopard fur coats, and
others believe that leopard teeth earrings and necklaces have special
powers.
SNOW LEOPARD: COLD WEATHER CAT
The shy, nocturnal and virtually unknown Snow Leopard is classified
with the big cats, but shares some small cat characteristics, for example
it doesn't roar and it feeds in a crouched position.
The Snow leopard has to contend with extremes of climate and its coat
varies from fine in summer to thick in winter. The surfaces of its paws are
covered by a cushion of hair, which increases the surface area, thus
distributing the animal's with more evenly over soft snow and protecting
its soles from the cold.
Snow leopards are solitary except during the breeding season, (January
to May), when male and female hunt together, or when a female has young.
One to four young are born in spring or early summer in a well-concealed
den lined with the mother's fur. Initially, the spots are completely black.
The young open their eyes at 7-9 days, are quite active by two months, and
remain with their mother through their first winter
Snow leopards are extremely rare in many | |
