|
Реферат: Достижение конкурентоспособности продукции предприятия (Менеджмент)
[pic]
КОНСОРЦИУМ ПО ПОДГОТОВКЕ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ КАДРОВ
ПРЕЗИДЕНТСКОЙ ПРОГРАММЫ
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
МЕНЕДЖМЕНТ
РЕФЕРАТ
ДОСТИЖЕНИЕ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ
ПРОДУКЦИИ ПРЕДПРИЯТИЯ
(Финансы и кредит)
Группа 3.1
Автор: Комиссар О.Н.
Руководитель: Лаврухина Н.В.
Калуга-1999
СОДЕРЖАНИЕ
1. ЭТАПЫ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА ПРОДУКЦИИ……………………………
2. КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НА ВСЕХ ЭТАПАХ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА
ТОВАРА……………………………………………
3. АДАПТАЦИЯ ПРОДУКЦИИ ПРЕДПРИЯТИЯ К ТРЕБОВАНИЯМ РЫНКА
……………………………………………………
4. ОБЕСПЕЧЕНИЕ КОНКУРЕНТНОСТИ ПРОДУКЦИИ…………………….
ЛИТЕРАТУРА
ВВЕДЕНИЕ
Данная работа посвящена проблеме достижения конкурентоспособности
продукции предприятия. Рассмотрены этапы жизненного цикла продукции от ее
разработки до упадка. Проведен анализ стратегии поведения служб фирмы на
этих этапах для достижения конкурентоспособности товара. Показана важность
и пути адаптации продукции предприятия к требованиям рынка. В последнем
разделе рассмотрены пути обеспечения конкурентности продукции
1. ЭТАПЫ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА ПРОДУКЦИИ
Товар представляет собой своего рода живой организм, развивающийся,
как известно в следующем порядке: зачатие - рождение - зрелость - старение
и смерть.
По аналогии мы различаем следующие этапы типичного жизненного цикла
товаров: этап разработки товара, этап выведения на рынок, этап роста, этап
зрелости, этап насыщения рынка, этап упадка.
Жизненный цикл товара можно представить в виде графика зависимости
объема продаж от времени существования (жизни) этого товара. Типовой график
представлен на рис. 1, на котором выделены основные этапы жизни товара.
Рассмотрим ниже характеристики основных этапов жизненного цикла
товара.
Разработка. Это анализ возможностей производства продукции.
Исследования и опытно-конструкторские разработки, маркетинговые
исследования. Рыночные испытания.
Выведение на рынок. Это поступление товара в продажу. Новая марка
товара имеет кратковременные (монополистические) преимущества.
Рост. Это ответная реакция конкурентов. Быстро растущий рынок. Марка
товара увеличивает или сокращает свою долю. Рост потребления на душу
населения. Изменчивый, нестабильный характер.
Рис. 1. Типовой график жизненного цикла изделия
Зрелость. Это стабилизация. Рост продаж, но все более медленными
темпами, затем приостановка и в конце концов сокращение. Значительное число
покупателей выбирают марку товара, то есть предпочтение марке становится
существенным фактором, потребление на душу населения падает.
Насыщение рынка и упадок. Весь рынок сокращается. Возникает излишек
мощностей. Возможны слияния фирм. Появляются товары-заменители.
Финансовые цели на отдельных этапах жизненного цикла.
Разработка. Безубыточность.
Выведение на рынок. Прибыль за счет продаж.
Рост. Максимальный объем прибыли.
Зрелость. Прибыль за счет сокращения издержек.
Насыщение и упадок. Сокращение затрат при уменьшении объема продаж
товаров.
С помощью теории жизненного цикла можно автоматически прогнозировать
ситуацию. Если управление компании полностью доверится этой теории, то на
этапе зрелости товар может быть лишен маркетинговой поддержки, чтобы
освободившиеся средства направить на разработку товара-субститута. Без
поддержки маркетинга объем продаж товара неизбежно сократится и возникнет
необходимость форсировать продвижение на рынок товара-субститута без
надлежащей его технической проверки и рыночных испытаний, что в целом
поставит компанию перед двумя неудачами вместо одного успеха.
2. КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НА ВСЕХ ЭТАПАХ
ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА ТОВАРА
При активном формировании ассортимента товара весьма полезным может
стать опыт маркетинговой деятельности по исследованию жизненного цикла
изделий.
Жизненный цикл товара - период, в течение которого товар покупается
на рынке. Эта концепция используется для создания и сбыта продукции,
разработки стратегии маркетинга с момента поступления товара на рынок до
его снятия с рынка. Жизненный цикл товара может быть представлен как
определенная последовательность стадий существования его на рынке, имеющая
временные рамки. Динамика жизни товара показывает объем возможных
(фактических) продаж в каждое определенное время существования спроса на
него. При всем разнообразии жизненных циклов товаров можно выделить
следующие основные фазы (стадии) жизненного цикла как концепции товара:
разработку, внедрение, рост, спроса, зрелость (или стабилизацию) и спад.
Разработка. Это анализ возможностей производства продукции.
Исследования и опытно-конструкторские разработки, маркетинговые
исследования. Рыночные испытания.
Внедрение - фаза появления нового товара на рынке (первоначально в
виде пробных продаж). Цель маркетинга - создать рынок нового товара. На
этой стадии товар еще является новинкой. Чтобы товар был признан и принят
потребителями в коммерческом смысле и доказал свои достоинства в смысле
техническом, требуется значительное время и большие затраты денежных
средств. При этом объем реализации мал и увеличивается очень медленно.
Если внедрение прошло успешно, товар вступает в фазу роста. Рост
спроса - фаза признания покупателем товара и быстрого увеличения спроса на
него. В этот период цель маркетинга - расширить сбыт и совокупность
модификаций продукта. Возрастает число и объем повторных и многократных
покупок, репутация и популярность товара повышаются в результате обмена
мнениями между покупателями. Часто конкурирующие фирмы обращают внимание на
этот потенциальный рынок, начинают предлагать аналогичные или сходные
товары и, проводя собственные рекламные мероприятия, тем самым ускоряют
увеличение емкости рынка.
Зрелость (стабилизация) - фаза постепенного удовлетворения спроса на
данный товар. Главная задача маркетинговой деятельности в этих условиях -
сохранить преимущественное положение товара на рынке как можно дольше.
Снижаются темпы роста спроса и стабилизируются объемы продаж. В этой фазе
становится необходимым увеличение расходов на маркетинг - рекламу,
повышение качества товара, улучшение сервиса; возможно снижение цен для
поддержания объемов продажи. Прибыльность торговли может быть обеспечена в
этой фазе только на основе уменьшения производственных расходов. В конце
этой фазы должны приниматься тактические и стратегические решения по
продукту - его дальнейшая модификация или переход на новую модель.
Наконец товар вступает в фазу спада. Спад - фаза резкого снижения
объемов продаж, а затем и прибыли. Для выигрыша времени в осуществлении
изменений в ассортиментной политике фирма может усилить маркетинговые
мероприятия (реклама, упаковка, методы сбыта и т.д.) или же вообще
отказаться от производства потерявшего популярность товара. Объем
реализации начинает уменьшаться. Рассматриваемый товар завершает свой
жизненный цикл. Он вытесняется с рынка очередным поколением новых и
перспективных товаров.
Рассмотрим более подробно характеристики основных этапов жизненного
цикла товара.
ФАЗА ВНЕДРЕНИЯ
Выведение на рынок и поступление товара в продажу. Новая марка товара
имеет кратковременные (монополистические) преимущества.
Товар и его изменения. Ключевое значение для успеха имеют конструкция
(дизайн), потребительские свойства товара, а также обратная связь с
потребителями. На рынке множество разных товаров.
Маркетинг. Очень высокие затраты на рекламу по отношению к объему
реализации товара. Максимальное использование возможностей цен. Большие
расходы на мероприятия по маркетингу.
Производство и распределение. Избыток и не загруженность
производственных мощностей. Выпуск товаров малыми и средними партиями.
Высокая себестоимость. Специально выделенные каналы товарораспределения.
Конкуренция. Лишь немногие фирмы являются конкурентами.
Доля розницы в цене товара и прибыли. Высокие цены, высокая доля
розницы. Низкая прибыльность. Эластичность цен, доступная отдельной
розничной фирме, не столь велика, как в фазе зрелости.
Покупатель и его поведение. Покупатель инертен. Покупателя необходимо
убедить попробовать испытать товар.
ФАЗА РОСТА
Быстро растущий рынок и ответная реакция конкурентов. Марка товара
увеличивает или сокращает свою долю. Рост потребления на душу населения
носит изменчивый и нестабильный характер.
Товар и его изменения. Товары имеют технические и функциональные
различия. Качество товаров высокое. Появляются конкурирующие товары.
Маркетинг. Высокие расходы на рекламу, но все же составляющие меньшую
долю оборота, чем в фазе внедрения. Для товаров, не имеющих технического
характера, ключевыми задачами являются реклама и товарораспределение.
Производство и распределение. Производственных мощностей не хватает.
Сдвиг в сторону массового производства. Товарораспределение осуществляется
по каналам массового сбыта.
Конкуренция. Многие фирмы вступают в конкурентную борьбу. Численность
конкурентов становится значительной.
Доля розницы в цене товара и прибыли. Высокие прибыли. Весьма высокие
цены, однако ниже, чем в фазе внедрения. Доля розницы в цене и прибыли
устойчива к воздействию экономического спада.
Покупатель и его поведение. Контингенты покупателей расширяются.
Потребители принимают товары даже нестабильного и неодинакового качества.
ФАЗА ЗРЕЛОСТИ
Это стабилизация и рост продаж, но все более медленными темпами,
затем приостановка и в конце концов сокращение. Значительное число
покупателей выбирают марку товара, то есть предпочтение марке становится
существенным фактором, потребление на душу населения падает.
Товар и его изменения. Превосходное качество. Замедление изменений
товаров.
Маркетинг. Сегментация рынка: его разделение на отдельные сегменты.
Усилия, направленные на продление жизненного цикла. Углубление
ассортимента. Конкуренция рекламных кампаний.
Производство и распределение. Некоторый избыток производственных
мощностей. Применяются стабильные, отработанные технологии. Товар
выпускается крупными партиями. Высокие затраты на физическое распределение
вследствие углубления ассортимента.
Конкуренция. Конкуренция цен. Увеличение количества фирменных
торговых марок.
Доля розницы в цене товара и прибыли. Цены падают. Доля розницы в
цене товара и прибыли уменьшается. Структура цен и распределение долей
рынка между конкурирующими фирмами устоялись.
Покупатель и его поведение. Массовый рынок. Насыщение. Повторные и
многократные покупки. Как правило, покупатель выбирает из нескольких
фирменных марок товара.
ФАЗА СПАДА
Происходит насыщение рынка и упадок продаж, рынок сокращается.
Возникает излишек мощностей. Возможны слияния фирм. Появляются товары-
заменители.
Товар и его изменения. Малая дифференциация между товарами. Качество
товара нестабильное.
Маркетинг. Низкое отношение расходов не рекламу к объему и
реализации. Малые прочие расходы по маркетингу.
Производство и распределение. Значительный избыток производственных
мощностей. Использование лишь некоторых каналов товарораспределения.
Конкуренция. Фирмы начинают выходить из конкурентной борьбы,
количество конкурентов уменьшается.
Доля розницы в цене товара и прибыли. Низкая цена, низкая доля
розницы в этой цене. В самом конце фазы цены могут повыситься.
Покупатель и его поведение. Покупатели опытны, хорошо знают товар.
Выбранная тема актуальна для данного дипломного проектирования,
потому что необходимо анализировать конкурентоспособность на каждом этапе
жизненного цикла товара для организации эффективного сбыта продукции,
пользующейся спросом на рынке.
3. АДАПТАЦИЯ ПРОДУКЦИИ ПРЕДПРИЯТИЯ К ТРЕБОВАНИЯМ РЫНКА
Конкурентоспособность - это характеристика товара, отражающая его
отличие от товара - конкурента как по степени соответствия конкретной
общественной потребности, так и по затратам на ее удовлетворение.
Показатель, выражающий такое отличие, определяет
конкурентоспособность анализируемого товара по отношению к товару -
конкуренту.
Базой оценки конкурентоспособности является исследование потребностей
покупателя, требований рынка.
При совершении покупки потребитель осуществляет процесс выбора
необходимого ему изделия среди целого ряда аналогичных, предлагаемых на
рынке, и приобретает то из них, которое в наибольшей степени удовлетворяет
его потребность. При этом покупатель учитывает их потребительские свойства,
выясняет степень соответствия собственной потребности.
Каждая потребность обладает свойствами и характеризующими их
параметрами, которые определяют ее сущность, необходимый потребителю
полезный эффект и конкретные условия процесса потребления. При совпадении
параметров потребности с параметрами, характеризующими само изделие и
совершается покупка.
Для того, чтобы товар был приобретен конкретным покупателем, он
должен соответствовать потребностям по техническим параметрам и финансовым
возможностям потребителя (цена потребления товара), при этом потребитель
стремится израсходовать минимум средств для приобретения и потребления
товара, то есть оптимизировать свои полные затраты.
Поскольку потребности каждого отдельного складываются по воздействиям
обширного комплекса факторов и носят индивидуальный характер, оценки одного
и того же товара разными потребителями могут не совпадать. Соответственно
неодинаковым и будет их предпочтение, выбор из массы аналогичных товаров,
предлагаемых на рынке. Следовательно, по отношению к конкретному
потребителю конкурентоспособность данного товара также будет
индивидуальной.
Наибольшее признание среди товаров, предназначенных для
удовлетворения данной общественной потребности, получает тот, который более
полно ей соответствует. Это и выделяет его из общей товарной массы,
обеспечивает успех в конкурентной борьбе.
Таким образом, конкурентоспособность любого товара может быть
определена только в результате сравнения, и поэтому является относительным
показателем. Она представляет собой характеристику товара, отражающую его
отличие от товара - конкурента по степени удовлетворения конкурентной
общественной потребности.
4. ОБЕСПЕЧЕНИЕ КОНКУРЕНТНОСТИ ПРОДУКЦИИ
4.1. Конкурентоспособность определяется совокупностью свойств этой
продукции, входящих в состав ее качества и важных для потребителя,
определяющих затраты потребителя по приобретению, потреблению
(эксплуатации) и утилизации продукции. Общая схема оценки
конкурентоспособности представлена на рис.2.
4.2. Оценка конкурентоспособности начинается с определения цели
исследования:
( если необходимо определить положение данного товара в ряду
аналогичных, то достаточно провести их прямое сравнение по важнейшим
параметрам;
( если целью исследования является оценка перспектив сбыта товара на
конкретном рынке, то в анализе должна использоваться информация, включающая
сведения об изделиях, которые выйдут на рынок в перспективе, а также
сведения об изменении действующих в стране стандартов и законодательства,
динамики потребительского спроса.
[pic]
Рис 2. Схема обеспечения конкурентоспособности
Независимо от целей исследования, основой оценки конкурентоспособности
является изучение рыночных условий, которое должно проводиться постоянно,
как до начала разработки новой продукции, так и в ходе ее реализации.
Задача стоит в выделении той группы факторов, которые влияют на
формирование спроса в определенном секторе рынка:
( рассматриваются изменения в требованиях постоянных заказчиков
продукции;
( анализируются направления развития аналогичных разработок;
( рассматриваются сферы возможного использования продукции;
( анализируется круг постоянных покупателей.
Вышеизложенное подразумевает “комплексное исследование рынка”. Особое
место в изучении рынка занимает долгосрочное прогнозирование его развития,
связанное с длительностью осуществления разработки и производства многих
видов компьютерной техники.
4.3. На основе изучения рынка и требований покупателей выбирается
продукция, по которой будет проводиться анализ или формулируются требования
к будущему изделию, а далее определяется номенклатура параметров,
участвующих в оценке.
При анализе должны использоваться те же критерии, которыми оперирует
потребитель, выбирая товар.
4.4. По каждой из групп параметров проводится сравнение, показывающее
насколько эти параметры близки к соответствующему параметру потребности.
4.5. Анализ конкурентоспособности начинается с оценки нормативных
параметров. Если хотя бы один из них не соответствует уровню, который
предписан действующими нормами и стандартами, то дальнейшая оценка
конкурентоспособности продукции нецелесообразна, независимо от результата
сравнения по другим параметрам. В то же время, превышение норм и стандартов
и законодательства не может рассматриваться как преимущество продукции,
поскольку с точки зрения потребителя оно часто является бесполезным и
потребительской стоимости не увеличивает.
Исключения могут составить случаи, когда покупатель заинтересован в
некотором превышении действующих норм и стандартов в расчете на ужесточение
их в будущем.
4.6. Производится подсчет групповых показателей, которые в
количественной форме выражают различие между анализируемой продукцией и
потребностью по данной группе параметров и позволяет судить о степени
удовлетворения потребности по этой группе.
4.7. Рассчитывается интегральный показатель, который используется для
оценки конкурентоспособности анализируемой продукции по всем
рассматриваемым группам параметров в целом.
4.8. Результаты оценки конкурентоспособности используются для
выработки вывода о ней, а также - для выбора путей оптимального повышения
конкурентоспособности продукции для решения рыночных задач.
Однако, факт высокой конкурентоспособности самого изделия является
лишь необходимым условием реализации этого изделия на рынке в заданных
объемах. Следует также учитывать формы и методы технического обслуживания,
наличие рекламы, торгово-политические отношения между странами и т.д.
4.9. В результате оценки конкурентоспособности продукции могут быть
приняты следующие решения:
. изменение состава, структуры применяемых материалов (сырья,
полуфабрикатов), комплектующих изделий или конструкции продукции;
. изменение порядка проектирования продукции;
. изменение технологии изготовления продукции, методов испытаний,
системы контроля качества изготовления, хранения, упаковки,
транспортировки, монтажа;
. изменение цен на продукцию, цен на услуги, по обслуживанию и
ремонту, цен на запасные части;
. изменение порядка реализации продукции на рынке;
. изменение структуры и размера инвестиций в разработку,
производство и сбыт продукции;
. изменение структуры и объемов кооперационных поставок при
производстве продукции и цен на комплектующие изделия и состава
выбранных поставщиков;
. изменение системы стимулирования поставщиков;
. изменение структуры импорта и видов импортируемой продукции.
4.10. Принципы и методы оценки конкурентоспособности могут быть
использованы для обоснования принимаемых решений при:
( комплексном изучении рынка и выборе направлений коммерческой
деятельности предприятия;
( разработке мероприятий по повышению конкурентоспособности
продукции;
( оценке перспектив продажи конкретных изделий и формировании
структуры продаж;
( разработке предложений по развитию производственного потенциала
предприятия;
( контроле качества продукции;
( установлении цен на продукцию;
( отборе продукции при покупке через тендеры и торги;
( аттестации продукции;
( подготовке технических заданий по созданию новых образцов
продукции;
( решении вопроса о включении в экспортную программу и снятии
продукции с экспорта, либо ее модернизации;
( подготовка информации для рекламы продукции;
( решении вопроса о целесообразности патентования и поддержания
патента в действии;
( разработке мероприятий по стимулированию разработчиков и
поставщиков.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
1. Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие:
конкурентоспособность, маркетинг, обновление. – М: Внешторгиздат, 19993.
– 304 с.
1. Орехов Н.А., Лаврухина Н.В. Оценка конкурентоспособности промышленной
продукции. – Калуга: МГТУ, 1997. – 38 с.
2. Стуколов П. М.. Организация, планирование и управление предприятиями
электронной промышленности. – М: Высшая школа, 1986.
1. Феоктистова Е. М., Красюк И. Н. Маркетинг: теория и практика. – М:
Высшая школа, 1993.
2. Липсиц И.В. Бизнес-план – основа успеха. М: Машиностроение, 1993. – 80
с.
1. Мескон М. Х., Альберт М. Основы менеджмента. – М: Высшая школа, 1988.
2. Тейлор Д. Основы научного менеджмента. – М: Высшая школа, 1991.
2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. –
М.: Дело, 1999. – 800 с.
3. Эванс Дж.М., Берман Б. Маркетинг: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика,
1993. – 335 с.
Komissar D:Калуга_99Финансы и кредитРеферат_Ф.DOC
-----------------------
[pic]
Реферат на тему: Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
План контрольноп роботи
Вступ ……………………………………………………………………………………2
1. Ефективність управлінської діяльності i шляхи пп формування ……………..3
1.1. Вимоги до сучасного управлінця ……………………………………… 3
1.2. Розподіл праці менеджерів ……………………………………………….6
1.3. Категорії ефективності та продуктивності праці ……………………….7
Заключеня ……………………………………………………………………………..10
Список використаноп лiтератури …………………………………………………….11
Вступ
Один з найважливіших напрямків програми реформ у нашій країні –
перебудова систем управління підприємством. Особливе значення ця проблема
набуває на рівні тих підприємств, місце яких у ринковій економіці повністю
змінюється. Коли підприємство стає економічно самостійним об’єктом товрано-
грошових відносин, що повністю відповідає за результати своєї господарської
діяльності, воно повинно сформувати систему на управління (менеджменту),
яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкуретноздатність та
стійкість положення на ринку. В нових умовах з’являються нові функції, яки
раніше були не потрібні. В ринковій економіці підприємство самостійно
приймає рішення, розробляє стратегію свого розвитку, знаходить потрібні для
їх реалізації засоби, наймає працівників, придбає обладнання та матеріали,
вирішує багато структурних питань, в тому числі таких, як створення,
злиття, ліквідація, розподіл, реорганізація виробничої та перебудова
організаційної структури управління. Підприємства набувають рис
самостійності, які характерні для умов ринкової екноміки. Це вимагає
значного розширення сфери управління, збільшення обсягу та ускладнення
характеру робіт, що виконуються менеджерами. Також зростає відповідальність
за якість та своєчасність прийняття тих чи інших рішень. Науково-технічний
прогрес перетворюється на потужний засіб управлінських нововведень,
направлених на створення умов для ефективної роботи. У зв’язку з цим,
менеджмент на підприємстві, що працює у ринковому середовищі, ставить
високі вимоги щодо професіоналізму управлінського персоналу, від якого
залежить ефективність процесу управління, а отже й ефективність діяльності
всього підприємства. Оцінка управлінського персонала - це невід'ємна та
одна з найважливіших частин в структурі управління роботою управлінського
персоналу. Вона представляє собою певну систему, яка має досить складну
структуру та дозволяє виконувати регулятивну функцію по відношенню до
діяльності управлінських працівників та керівників, що оцінюються.
1. Ефективність управлінської діяльності i шляхи пп формування
1.1. Вимоги до сучасного управлінця.
Управління підприємством – процес, в основі якого лежить вплив на
колектив підприємство та всі сторони його діяльності з метою отримання
максимальних результатів. Такий вплив на кожному підприємстві та
організації виконують управлінські кадри. А отже, ефективний процес
управління на підприємстві обумовлює результативність діяльності всього
підприємства. Але процес управління виконують люди, а отже ефективність
процесу управліня залежить від ефективності діяльності управлінського
персоналу підприємства, яка в свою чергу складається з ефективності
діяльності окремих груп працівників та груп працівників різного рівня
освіти, кваліфікації, тощо.
Менеджмент організації, що працює в умовах ринку, висуває високі вимоги
до управлінського пресоналу. Сучасний управлінець – це людина, яка володіє
як загальними основами науки управління, так і специфічними знаннями та
вміннями в області стратегії управління, інновацій, маркетингу, управління
персоналом та виробництвом.
Для того, щоб виконувати свої складні функції, менеджери повинні мати
специфічні знання та обладати здатністю використовувати їх у повсякденній
роботі по управлінню підприємством.
Вимоги до їх професійної компетенції можна умовно розділити на дві
групи. Першу складають знання та вміння (мистецтво) виконувати професійну
роботу в такій спеціальності як менеджмент. Вони складаються з:
- вміння обгрунтовувати та приймати рішення в ситуаціях, для яких
характерні висока динамічність та невизначеність;
- високу інформованість - “інформація – це знання” - з питань розвитку
галузі, в якій працює підприємство: стан досліджень, техніки,
технології, конкуренція, динаміка попиту та продукцію, тощо;
- знайомство з досвідом менеджменту на інших підприємствах та в інших
галузях;
- здатність управляти ресурсами, планувати та прогнозувати роботу
підприємства, володіти засобами підвищення ефективності управління;
- вміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби
комунікації та зв’язку;
- вміння відбирати методи та засоби досягнення найкращих результатів
виробничої господарської діяльності при найменших фінансових,
енергетичних та трудових затратах;
- наявність спеціальних знань в галузі організації та управління
виробництвом (теоретичних основ, передових сучасних методів та форм,
рекомендацій сучасної вітчизняної та закордонної науки управління), а
також вміння використовувати їх у своїй практичній діяльності;
- вміння раціонально підбирати та розташовувати кадри;
- вміння мобілізувати колектив на вирішення поставлених завдань;
- здатність та вміння підтримувати дисціпліну та відстоювати інтереси
справи;
- вміння доцільно планувати роботу апарату управління;
- розподіляти права, повноваження та відповідальність серед підлеглих;
- координувати діяльність всіх служб та підрозділів як єдиної системи
управління організацією;
- вміння планувати та організовувати особисту діяльність, поєдувати у ній
основні принципи управління, використовувати в залежності від ситуації
найбільш доцільні та ефективні методи та стиль роботи;
- вміння проявляти високу вимогливість до себе та підлеглих;
- конкретність та чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних
справ;
- враховувати та контролювати результати своєї дільності та роботи
колективу;
- стимулювати працівників брати на себе відповідальність у виконання своїх
рішень.
Ці та багато інших знань та вмінь набуваються в процесі вивчення
управлінської науки, її законів, принципів, методів, засобів роботи з
інформацією. Менеджер, який працює професійно, обов’язково використовує ті
досягнення науки в галузі процесів, методів, форм управлінської діяльності,
які підвищують ефективність господарювання.
Друга група вимог до професійної компетенції менеджерів пов’язана зі
здатністю працювати з людьми та управляти собою. В процесі виконання своїх
функцій менеджери вступають у взаємодію з широким колом осіб – колегами,
підлеглими, керівниками , вищіми адміністраторами, акціонерами,
постачальниками, тощо. Щоб працювати з людьми, що настільки відрізняються
одне від одного, менеджер повинні мати багато специфічних особистих
якостей, які підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони вступають в
контакт. Це, насамперед:
- високе почуття обов’язку та відданості справі;
- чесність у відносинах з людьми та довіра до партнерів;
- поважливе відношення та піклування про людей, не зважаючи на їх положення
в ієрархії підприємства;
- здатність швидко востанавлювати свої фізичні та душеві сили та критично
оцінювати свою діяльність.
В роботі ряда організацій методичні матеріали містять у собі перелік
таких якостей управлінських працівників, як: чесність, справедливість,
вміння працівника налагодити доброзичливі стосунки з підлеглими,
витриманість й тактовність при будь-яких обставинах, цілеспрямованість,
рішучість у прийнятті управлінських рішень, а також наполеглевість,
енергійність в їх реалізації, вміння відстоювати свої погляди,
самокритичність при оцінюванні своїх дій та вчинків, вміння вислуховувати
поради, правильне сприйняття критики та вміння робити висновки, вміння
дотримуватись свого слова та не обіцяти того, чого не зможеш виконати,
вміння використовувати свої права та повноваження, в особливості у випадках
застосування адміністративного та організаційного впливу, а також вміння
особистим прикладом та поведінкою у повсякденному житті позитивно впливати
та підлеглих.
Знання та розуміння законодавства є одним з першочергових питань у
багатьох сферах управління. Це відноситься також й до оцінки ефективності
діяльності персоналу, що повинна проводитись виключно у відвовідності до
чинного законодавства України.
Всі ці та багато інших якості та вимоги до управлінців обумовлюють
стиль роботи управлінця, організацію виробничого процесу, а одже є
важиливими факторами ефективності та продуктивності діяльності всього
підприємства.
1.2. Розподіл праці менеджерів.
Іншим важливим фактором підвищення ефективності та результативності
менеджмента є розподіл праці менеджерів, тобто спеціалізація управлінських
працівників на виконання певних видів діяльності (функцій), розмежування їх
повноважень, прав та сфер відповідальності. Відповідно до цього в
організаціях виділяють наступні види розподілу праці менеджерів:
функціональний, структурний, технологічний, професіонально-кваліфікаційний.
Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп управлінців,
що виконують однакові функції менеджменту: планування, організація,
контроль, тощо. Відповідно до цього одні працівникі апарату управління
спеціалізуються на роботах по плануванню, інши направляють свої зусилля та
організацію робот по виконанню планів, треті є спеціалістми по контролю,
вимірюванню результатів та оцінці праці, тощо.
Структурний роздподіл менеджерів будується виходячи з таких
характеристик об’єкта управління, як організаційна структура, масштаби,
сфери діяльності, галузева чи теріторіальна специфіка. Через наявність
великої кількості факторів, що впливають на структурий розподіл праці, він
буде специфіним для кожної окремої організації. Однак, можна виділити деякі
спільні риси спеціалізації, які насамперед, відносяться до вертикального та
горизонтального розподілу праці менеджерів:
Вертикальний розподіл побудований на трьох рівнях управління: нижчим,
середнім та вищим рівнях.
До нижчого рівню відносяться менеджери, які мають підлеглих працівників
здебільшого виконавчої праці. Вони як правило, управляють такими первинними
підрозділами, як бригади, зміни, ділянки.
Середній рівень має саме велике число працівників. Це менеджери, які
відповідають за рух виробничого процесу у підрозділах, до нього входять
менеджери штабних та функціональних служб апарату управління підприємством,
його філіалів, відділень, а також керівництво допоміжних та обслуговуючих
виробництв, цільових програм та проектів.
Вищий рівень – адміністрація підприємства, яка виконує загальне
стратегічне керування організацією в цілому, її функціональними та
виробничо-господарськими комплексами.
Горизонтальний розподіл праці виконується по функціям. Функціональна
структура на кожному рівні неоднакова. При русі від нижчого до вищого
збільшується число та складність завдань по створенню планів та
організації всієї роботи підприємства, підвищується значення контрольной
функції.
Більш глибокий горизонтальний розподіл праці менеджера передбачає їх
спеціалізацію по ключевим сферам діяльності, що створюють підсистеми
підприємства.
Технологічий та професіонально-кваліфікаційний розподіл праці
менеджерів враховує види та складність робот, що виконуються. За цими
критеріями виділяють три типи працівників – керівники, спеціалісти та
службовці. Якщо розглядати їхню працю з точки зору технологій процесу
управління, то завдання керівників насамперед полягають у прийнятті рішень
та організацій їх практичної реалізації, спеціалісти виконують проектування
та розробку варіантів рішень, а службовці займаються в основному
інформаційним забезпеченням всього процесу.
1.3. Категорії ефективності та продуктивності праці.
В екномічній літературі при визначенні рівню результативності
управлінської діяльності на підприємстві використовується показник
ефективності та продуктивності праці. Ці категорії можуть бути використані
для характеристики успішності праці управлінського персоналу. а принцип
визначення успішності полягає у співвідношенні результатів з витратами
праці. Показник продуктивності праці використовується для оцінки успішності
тих груп управлінського персоналу, результати яких визначені, кількісно
вимірені та не потребують додаткової якісної оцінки. Так, наприклад,
продуктивність праці конструкторів можна вимірити кількістю розроблених
однакових за складністю креслень, технологів – працеємкістю проєктування
технологічного процесу, економістів – кількістю опрацьованої та виданої
інформаціїї, тощо. Ці показники необхідні для нормування праці,
матеріального стимулювання управлінської діяльності, але їх потрібно
постійно порівнювати з фактичною ефективністю управлінських рішень та
розробок, з тією ефективністю, яку можна визначити лише при виконанні цього
рішення в процесі спільної праці.
Існують різні методи оцінки ефективності діяльності управлінського
персоналу. Наприклад, за результатами атестації, за визначенням загрузки та
чисельності персоналу. Можна сказати, що існують декілька груп методів
оцінки ефективності діяльності. За однією групою пропонується розраховувати
ефективність за узагальнюючим показником, у якості якого пропонується
використовувати величину реалізованої продукції та масу прибутку, що
приходиться на 1 гривню витрат по утриманню апарату управлння; ступінь
виконання управлінським персоналом нормованих виробничих завдань; виработку
на одного працюючого; чи зусилля, що були витрачені.
Інша група пропонує використовувати систему показників для ефективності
управлінської діяльності:
- розмір прибутку, що приходиться на одного управлінця, ефективність
використання робочого часу; розмір прибутку, що приходиться на одну
гривню заробітньої плати;
- виконання планового завдання; якість виконаних робіт.
Ефективність праці управлінського пресоналу насамперед визачається
простими моментами процесу праці, тобто доцільною діяльністю чи самою
працею, предметами праці та засобами праці. А отже, ефективність праці
можна представити як співвідношення між факторами, що визначають
ефективність труда управлінця, та показниками, що характеризують соціально-
економічні результати їх праці. До факторів, що визначають ефективність
праці відносять основні елементи вирбничого процеса без взаємодії яких
неможливе отримання певного результату, а саме: особисті, речові та
організаційні. До особистих відносяться робоча сила, від якості якої
залежить її функціонування; також враховується творча активність
управлінців. Умовами функціонування робочої сили виступають речові та
організаційні фактори.
Заключення
Метою роботи є розкрити сутність ефективності управлінської діяльності
та розглянути шляхи пп формування.
Для оцінки ефективності системи упраління може бути в повній мірі
використано ресурсний показник ефективності – модифікований показник
ресурсовіддачі, який враховує поряд з іншими факторами ринкові фінансово-
кредитні відношення та інфляційні процеси. Також слід використовувати такі
показники як рівень виробничих зв’язків, діапазон управління, ступінь
стабільності кадрів, тощо.
Ділова оцінка якостей персоналу організації – цілеспрямований процес
встановлення відповідності якісних характеристик персоналу (здібностей,
мотивацій, рис) вимогам посади чи робочого місця.
Оцінка ефективності базується на обліку праці працюючих (управлінців)
та особливостей прояви його результатів.
Службовці - це працівники, праця яких представляє собою той чи інший
різновид розумової праці. Зміст праці службовців істотно відрізняється від
праці робітників, адже праця робітників переважно фізична. Інша відмінність
праці управлінців полягає в тому, що результати його праці важко вимірити
кількісно. А результати праці управлінського персоналу часто становляться
очевидними не одразу, а лише через деякий час, не рідко достатньо великий.
Вибір методів оцінки персоналу для кожної конктретної організації є
унікальним завданням, яку може вирішити лише керівництво компанії.
Організації періодично оцінюють своїх співробітників з метою підвищення
ефективності їх роботи та визначення потреби професійного розвитку. Як
показуюють дослідження, регулярна та систематична оцінка персоналу позитвно
впливає на мотивації співробітників, їх професійному розвитку.
Список використаноп лiтератури
1. В.Р. Веснин. Практический менеджмент персонала; пособие по кадровой
работе; Москва 1998.
2. Жан Марк ле Галль. Управление людскими ресурсами; Москва 1995.
3. В.А. Дятлов, А.Я. Кибанов, В.Т. Пихало. Управление персоналом. Москва:
ПРИОР, 1998.
4. В.С. Липатов. Методы исследования трудовых процессов. Москва: МКУ, 1993
5. К. Макконнелл, С. Брю. Экономикс. Москва: Республика, 1993.
6. М. Мескон, М. Альберт Основі менеджмента»;Москва 1995.
7. Ф.І. Хміль. Менеджмент. Київ: Вища Школа, 1995
8. Г.В. Щекин. Теория и практика и практика управления персоналом; учебно-
методическое пособие; Киев 1998.
| |
