|
Реферат: Актив баланса: содержание, оценка статей, техника составления (Бухгалтерский учет)
Всероссийский заочный финансово – экономический институт
Владимирский филиал
Курсовая работа по дисциплине:
«Бухгалтерская (финансовая) отчетность»
тема:
«Актив баланса: содержание, оценка статей, техника составления»
Работу выполнил: студент IV курса
специальный бухгалтерский учет
группы периферия
Предеин Антон Евгеньевич
Работу проверил:
Пономарева Людмила Валентиновна
Владимир 2002 год
Содержание
1. Введение
2. Актив баланса: содержание, оценка статей, техника заполнения.
2.1. Раздел I баланса
2.2. Раздел II баланса
3. Заключение.
Список использованной литературы
Приложения
1. Введение.
Бухгалтерская отчетность - это единая система данных об имущественных
и финансовом положении организации и о результатах ее хозяйственной
деятельности, составляемая на основе данных бухгалтерского учета по
установленным формам.
Бухгалтерскую отчетность классифицируют по периодичности составления и
степени обобщения отчетных данных. По периодичности составления различают
внутригодовую или промежуточную и годовую отчетность. По степени обобщения
отчетных данных различают отчеты первичные, составляемые организациями, и
сводные, которые составляют вышестоящие или материнские организации на
основании первичных отчетов.
В практической части данной работы мы рассмотрим пример составления
годовой бухгалтерской отчетности на примере данных бухгалтерского учета за
2001 г. ООО «Эталон».
В соответствии с приказом Минфина РФ от 13.01.2000 г. # 4 Н годовая
бухгалтерская отчетность включает в себя:
• бухгалтерский баланс — форма № 1;
отчет о прибылях и убытках — форма № 2;
• отчет об изменениях капитала — форма № 3;
• отчет о движении денежных средств — форма № 4;
• приложение к бухгалтерскому балансу — форма № 5;
• пояснительную записку;
• итоговую часть аудиторского заключения (для организаций, которые в
соответствии с Федеральным законом подлежат обязательному аудиту).
Основной формой бухгалтерской отчетности является бухгалтерский
баланс. Он составляется на основе данных об остатках по дебету и кредиту
синтетических счетов и субсчетов на начало и конец отчетного периода,
взятых из Главной книги. Бухгалтерский баланс характеризует финансовое
положение организации по состоянию на отчетную дату. Он состоит их 2-х
частей
1) актив — показывает каким имуществом располагает предприятие;
2) пассив — показывает, за счет каких источников образовалось данное
имущество.
В данной работе мы рассмотрим содержание статей и технику составления
актива ба-
ланса. Порядок формирования значений, указываемых в строке 262 «Расчетные
счета», рассмотрим на примере данных бухгалтерского учета 000 «Эталон»,
приведенных в практической части данной работы (по разрешению преподавателя
от 12.04.2002 г.)
Актив баланса
Раздел I «Внеоборотиые активы»
Группа статей «Нематериальные активы»
В этой группе статей приводится остаточная стоимость нематериальных
активов, которые принадлежат организации. Согласно пункту 3 ПБУ 14/2000
«Учет нематериальных активов», утвержденного приказом Минфина России от 16
октября 2000 г. № 81н., нематериальными считаются активы, которые:
V не имеют материально — вещественной структуры;
V можно отделить от другого имущества;
V используются в производственной деятельности;
V организация не планирует перепродавать;
V могут приносить доход в будущем.
Например, в составе нематериальных активов можно учесть исключительные
права на:
V изобретение, промышленный образец, полезную модель;
V компьютерные программы;
V товарный знак, знак обслуживания, наименование места происхождения
товаров;
V селекционные достижения.
Помимо этого нематериальным активом является имущественное право на
топологию интегральных микросхем. Также сюда относят деловую репутацию
организации и организационные расходы.
Деловой репутацией может обладать организация, которая покупает дутое
предприятие как единый имущественный комплекс. Деловая репутация равна
положительной разнице между покупной ценой предприятия и стоимостью его
активов и обязательств. А под организационными расходами понимаются все
затраты на создание юридического лица, которые признаются вкладом
участников в уставной капитал.
На каждый нематериальный актив должны быть оформлены документы, которые
подтверждают, что он действительно существует и организация имеет на него
исключительные права. Как правило, это патенты, свидетельства т.д.
Согласно пункту 15 ПБУ 142000, амортизацию нематериальных активов можно
начислять одним из следующих способов:
V линейным;
V пропорционально объему продукции„.
V уменьшаемого остатка.
Чтобы определить сумму амортизации, надо знать срок полезного
использования нематериального актива. Этот срок можно рассчитать исходя из:
V времени действия патента„свидетельства и тл.;
V предполагаемого периода использования нематериального актива, в
течение которого организация может получать от этого актива доход;
V количества продукции, которое предприятие собирается получить в
результате использования нематериального актива.
А если срок полезного использования нематериального актива определить
невозможно, то считается, что он буду служить 20 лет.
В бухгалтерском учете амортизацию нематериальных активов можно отражать
одним из двух способов:
По всем нематериальным активам можно отражать амортизацию двумя
способами?
V накопление амортизации на отдельном счете;
V уменьшения первоначальной стоимости объекта на сумму начисленной
амортизации.
Группа статей «Нематериальные активы» заполняется следующим образом:
Из дебетового сальдо счета 04 «Нематериальные активы» надо вычесть
кредитовое сальдо счета 05 «Амортизация нематериальных активов» и указать
результат в строке 110 Бухгалтерского баланса. Допустим, что по всем
нематериальным активам амортизация начисляется путем уменьшения их
стоимости. Тогда кредитовое сальдо счета 05 будет равно нулю и в баланс
попадет все дебетовое сальдо счета 04.
Затем информация о нематериальных активах детализируется по отдельным
строкам.
По строке 111 указывается остаточная стоимость таких нематериальных
активов, как исключительные права на патенты, товарные знаки и т.д.
По строке 112 приводится сумма организационных расходов.
По строке 113 отражается стоимостная оценка деловой репутации
организации.
Группа статей «Основные средства»
В этой группе статей указывается остаточная стоимость основных
средств, которые находятся в эксплуатации, на реконструкции, модернизации
или в запасе.
Согласно пункту 4 ПБУ 6 /01 «Учет основных средств», утвержденного
приказом Минфина России от 30 марта 2001 года № 26, в составе основных
средств учитываются активы, которые:
V используются в производственной деятельности;
V служат более 12 месяцев;
V в дальнейшем будут приносить организации доход;
V организация не собирается продавать.
Согласно пункту 17 ПБУ 6/01, амортизацию основных средств можно начислять
одним из следующих способов:
V линейным;
V уменьшаемого остатка;
V списания стоимости по сумме чисел лет срока полезного использования;
V списания стоимости пропорционально объему продукции.
Группа статей «Основные средства» заполняются следующим образом.
Из дебетового сальдо счета 01 «Основные средства» нужно вычесть
кредитовое сальдо счета 02 «Амортизация основных средств» и указать
результат в строке 120 Бухгалтерского баланса. Если организация сдает часть
своего имущества в аренду, то амортизация этого имущества учитывается на
отдельном субсчете «Амортизация имущества, предоставленного во временное
пользование» счета 02. Сальдо этого субсчета из дебетового сальдо счета 01
вычитать не надо.
По каким основным средствам не начисляется амортизация?
Затем информация об основных средствах уточняется по отдельным строкам.
По строке 121 отражается стоимость земельных участков и объектов
природопользования.
По строке 122 указывается остаточная стоимость зданий, машин и
оборудования.
Статья «Незавершенное строительство».
В этой статье баланса отражаются капитальные вложения организации. К
ним относятся:
V расходы по любым строительно — монтажным работам;
V стоимость приобретенных зданий, оборудования, транспортных средств,
инструмента, инвентаря;
V стоимость прочих капитальных работ (это могут быть проектно —
изыскательские, геологоразведочные и буровые работы);
V стоимость объектов недвижимости, права на которые не зарегистрированы;
V расходы на формирование основного стада.
Кроме того, в этой группе статей отражаются:
V стоимость приобретенного оборудования, еще не переданного в монтаж;
V авансы, выданные подрядчику, который ведет капитальное строительство.
Заполняется группа статей «Незавершенное строительство» таким образом:
Нужно сложить остатки по дебету счета 07 «оборудование к установке»,
счета 08 «Вложения во внеоборотные активы» и субсчета «Расчеты по авансам
выданным по капитальному строительству» счета 60 «Расчеты с поставщиками и
подрядчиками». Результат надо указать по строке 130 Бухгалтерского баланса.
Группа статей «Доходные вложения в материальные ценности».
Здесь приводится остаточная стоимость имущества, которое будет
сдаваться в аренду или в прокат. Эта стоимость рассчитывается так.
Из дебетового сальдо счета 03 «Доходные вложения в материальные
ценности» вычитается кредитовое сальдо субсчета «Амортизация имущества,
предоставленного во временное пользование» счета 02 «Амортизация основных
средств». Полученный результат записывают по строке 135.
Затем информация о доходных вложениях в материальные ценности
детализируется по отдельным строкам.
По строке 136 указывается остаточная стоимость имущества,
предназначенного для передачи в лизинг.
По строке 137 приводится остаточная стоимость имущества, которое будет
сдаваться в прокат.
Группа статей «Долгосрочные финансовые вложения»
По строке 140 Бухгалтерского баланса указывается общая сумма
долгосрочных финансовых вложений организации. Например, это инвестиции в
дочерние и зависимые общества, в уставные (складочные) капиталы других
организаций, в государственные ценные бумаги, займы, предоставленные другим
организациям.
По строке 141 отражаются вложе~пи в уставные капиталы дочерях
организаций.
Согласно статье 105 Гражданского кодекса РФ, дочерние организации — это
предприятия, в которых вы владеете контрольным пакетом акций.
Сумма, которая записывается в этой строке, рассчитывается так:
Из дебетового сальдо субсчета «Паи и акции дочерних обществ» счета 58
«Финансовые вложения» вычитается кредитовое сальдо субсчета «Вложения в
дочерние общества» счета 59 «Резервы под обесценение вложений в ценные
бумаги».
По строке 142 приводятся суммы инвестиций в уставные капиталы
зависимых организаций. О том, что такое зависимые организации сказано в
статье 10б Гражданского кодекса РФ. Это акционерные общества, в которых вы
имеете более 20 процентов голосующих акций, либо общества с ограниченной
ответственностью, в которой вам принадлежит более 20 процентов уставного
капитала.
Сумма, которая указывается в этой строке Бухгалтерского баланса,
рассчитывается следующим образом.
Из дебетового сальдо «Паи и акции зависимых обществ» счета 58
«Финансовые вложения» вычитается кредитовое сальдо субсчета «Вложения в
зависимые общества» счета 59 «Резервы под обесценение вложений в ценные
бумаги».
По строке 143 отражаются долгосрочные инвестиции в другие организации.
Чтобы заполнить эту строку, нужно из дебетового сальдо субсчета «Паи и
акции прочих организаций» счета 58 «Финансовые вложения» вычесть кредитовое
сальдо субсчета «Вложения в ценные бумаги прочих организаций» счета 59
«Резервы под обесценение
вложений в ценные бумаги».
Сумма долгосрочных займов, предоставленных другим организациям,
указывается в строке 144 Бухгалтерского баланса. Эта сумма равна дебетовому
сальдо субсчета «Займы предоставленные на срок более 12 месяцев» счета 58
«Финансовые вложения».
По строке 145 приводятся прочие долгосрочные финансовые вложения
организации.
Статья «Прочие внеоборотные активы»
По строке 150 отражаются данные о средствах и вложениях, которые не
были записаны по другим строкам раздела 1 Бухгалтерского баланса.
Раздел II «Оборотные активов»
Группа статей «Запасы»
По строке 219 указывается стоимость всех материально-производственных
запасов организации: материалов, готовой продукции, товаров, незавершенного
производства, расходов будущих периодов и т.п. Эта информация
детализируется по строкам 211-217.
По строке 211 приводился фактическая себестоимость материалов,
комплектующих, топлива, тары, запасных частей, а также покупных
полуфабрикатов.
Сумма, которая указывается в этой строке, рассчитывается в следующем
порядке.
Если фактическая себестоимость материально-производственных запасов
выше их учетной цены, то к дебетовому сальдо счета 10 «Материалы» нужно
прибавить дебетовое
сальдо субсчета «Сырье и материалы» счета 16 «Отклонение в стоимости
материальных ценностей». Если же фактическая себестоимость МПЗ ниже учетной
цены, то из дебетового сальдо счета 10 «Материалы» вычитают кредитовое
сальдо субсчета «Сырье и материалы» счета 16 «Отклонение в стоимости
материальных ценностей».
По строке 212 отражается стоимость молодняка, взрослых животных,
находящихся на откорме, а также птиц, зверей, кроликов, семей пчел и т.д.
Сумма, которая указывается в этой строке, равна дебетовому сальдо
счета 11 «Животные на выращивании и откорме».
По строке 213 записывают затраты на незавершенное производство и
незавершенные работы (услуги), Сумма, которая указывается в этой строке,
рассчитывается так.
Складываются дебетовые сальдо следующих счетов: 20 «Основное
производство», 21 «Полуфабрикаты собственного производства», 23
«Вспомогательные производства». 29 «Обслуживающие производства и
хозяйства», 44 «Расходы на продажу» (3а исключением субсчета «Расходы на
упаковку и транспортировку»), 46 «Выполненные этапы по незавершенным
работам».
По строке 214 Бухгалтерского баланса показывается фактическая или
нормативная (плановая) себестоимость готовой продукции, а также стоимость
товаров, приобретенных для перепродажи.
Сумма, которая вписывается в эту строку, рассчитываетсч5аким образом.
Складывается дебетовое сальдо счета 43 «Готовая продукция» и счета 41
«Товары». Если организация учитывает товары по продажным ценам, то из
полученной суммы вычитается кредитовое сальдо счета 42 «Торговая наценка».
По строке 215 отражается стоимость отгруженной продукции, если право
собственности на нее еще не перешло к покупателю.
Сумма, которая приводится в этой строке, равна дебетовому сальдо счета
45 «Товары отгруженные».
По строке 216 показывается сумма расходов будущих периодов. Например,
к ним относят затраты на горно-подготовительные работы, на подготовку к
работе в сезонных отраслях, на освоение новых производств. Здесь также
записывают стоимость неисключительных прав на компьютерные программы,
приобретенные после 1 января 2001 года.
Сумма, которая отражается в этой строке Бухгалтерского баланса, равна
дебетовому сальдо счета 97 «Расходы будущих периодов».
По строке 217 Бухгалтерского баланса приводится стоимость материально
— производственных запасов, которая не была показана в предыдущих строках.
Например, организации, которые распределяют коммерческие расходы между
реализованной и нереализованной продукцией, здесь указывают свои затраты на
упаковку и транспортировку непроданных товаров. Заполняя эту строку, берут
дебетовое сальдо субсчета «Расходы на упаковку и транспортировку» счета 44
«Расходы на продажу».
Статья «Налог на добавленную стоимость по приобретенным
ценностям»
В этой статье указываются суммы «входного» НДС, которые не были
возмещены из бюджета.
Эта статья заполняется следующим образом:
Дебетовое сальдо счета 19 «Налог на добавленную стоимость по
приобретенным ценностям» записывался по строке 220 Бухгалтерского баланса.
Группа статей «Дебиторская задолженность (платежи по которой ожидаются
более чем, через 12 месяцев после отчетной даты)» и «Дебиторская
задолженность (платежи по которой ожидаются в течение 12 месяцев после
отчетной даты)».
В этих статьях приводятся данные о долгосрочной и краткосрочной
дебиторских задолженностях. Долгосрочной считается задолженность, которую
погасят не ранее чем через 12 месяцев после отчетной даты. А краткосрочную
задолженность должны оплатить в течение 12 месяцев после отчетной даты.
Исчисление этого срока начинается с 1-го числа месяца, следующего за тем,
когда задолженность была отражена в учете.
Следует отметить, что дебиторская задолженность, которая в прошлом
году считалась долгосрочной, в этом году может стать краткосрочной.
Например, задолженность была принята к учету в сентябре 2000 года, а
погасить ее должны в феврале 2002 года. Такую задолженность организация
может указать в отчетности за 2001 год как краткосрочную. Об этом нужно
сообщить в пояснениях к Бухгалтерскому балансу.
Когда дебиторскую задолженность предприятия отражают в балансе, ее
уменьшают на сумму резерва по сомнительным долгам. Создавать такие резервы
организации позволяет пункт 70 Положения по ведению бухгалтерского учета.
По строке 230 указывается общая сумма долгосрочной дебиторский
задолженности. A общая сумма краткосрочной дебиторской задолженности
приводится по строке 240 Бухгалтерского баланса.
По строкам 231 и 241 отражается задолженность покупателей и заказчиков
за отгруженные товары, выполненные работы, оказанные услуги.
Сумма, которая записывается в игроке 231, рассчитывался так.
К дебетовому сальдо субсчета «Задолженность покупателей и заказчиков
со сроком погашения более 12 месяцев» -счета 62 «Расчеты с покупателями и
заказчиками» прибавляется дебетовое сальдо субсчета «Задолженность разных
дебиторов со сроком погашения более 12 месяцев» счета 76 «Расчеты с разными
дебиторами и кредиторами». Затем из полученной суммы вычитается кредитовое
сальдо субсчета «Резервы по сомнительным долгам со сроком погашения более
12 месяцев» счета 63 «Резервы по сомнительным долгам».
А сумма, которая указывается в строке 241, рассчитывается следующим
образом:
К дебетовому сальдо субсчета «Задолженность покупателей и заказчиков
со сроком
погашения менее 12 месяцев» счета 62 «Расчеты с покупателями и заказчиками»
прибавляется дебетовое сальдо субсчета «Задолженность разных дебиторов со
сроком погашения менее 12 месяцев» счета 76 «Расчеты с разными дебиторами и
кредиторами». Затем из полученной суммы вычитается кредитовое сальдо
субсчета «Резервы по сомнительным долгам со срокам погашения менее 12
месяцев» счета 63 «Резервы по сомнительным долгам».
По строкам 232 и 242 приводится дебиторская задолженность предприятия,
в котором оформлена товарными векселями.
В строке 232 указывается дебетовое сальдо субсчета «Векселя полученные
со сроком погашения свыше 12 месяцев» счета 62 «Расчеты с покупателями и
заказчиками».
A в строке 242 приводится дебетовое сальдо субсчета «Векселя
полученные со сроком погашения менее 12 месяцев» счета 62 «Расчеты с
покупателями и заказчиками».
По строкам 233 и 243 отражается задолженность дочерних и зависимых
обществ.
Сумма, которая записывается в строке 233 равна дебетовому сальдо
субсчета «Расчеты с дочерними (зависимыми) обществами, которые производятся
после 12 месяцев» счета 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами».
А в строке 243 показывается дебетовое сальдо субсчета «Расчеты с
дочерними (зависимыми} обществами, которые производятся в течение 12
месяцев» счета 76 «Расчеты с разными дебиторами и кредиторами».
По строкам 234 и 245 указываются все авансы, которые предприятие
выплатило в счет предстоящих поставок продукции.
В строке 234 приводится сумма, равная дебетовому сальдо субсчета
«Расчеты по авансам, выданным на срок более 12 месяцев» счета 60 «Расчеты с
поставщиками и подрядчиками».
А в строке 245 указывается дебетовое сальдо субсчета «Расчеты по
авансам выданным на срок менее 12 месяцев» счета 60 «Расчеты с поставщиками
и подрядчиками».
По строке 244 отражается задолженность учредителей по вкладам в
уставной капитал организации. В эту строку вписывается дебетовое сальдо
субсчета «Расчеты по вкладам в уставной (складочный) капитал» счета 75
«Расчеты с учредителями».
По строкам 235 и 246 Бухгалтерского баланса приводятся суммы, которые
задолжали предприятию прочие дебиторы. К ним, в частности, относятся:
налоговые органы, работники предприятия, подотчетные и материально
ответственные лица.
Группа статей «Краткосрочные финансовые вложения»
По строке 250 отражается сумма краткосрочных финансовых вложений
организации. Эта сумма расшифровывается по строкам 251 — 253 Бухгалтерского
баланса.
По строке 251 указываются краткосрочные займы, которые предприятие
выдало другим организациям.
В эту строку вписывается дебетовое сальдо субсчета «Займы,
предоставленные на срок менее 12 месяцев» счета 58 «Финансовые вложения»
По строке 252 приводится стоимость собственных акций, выкупленных у
акционеров. В эту строку вносится Дебетовое сальдо счета 81 «Собственные
акции (доли)».
По строке 253 отражаются прочие краткосрочные финансовые вложения.
Сумма, которая указывается в этой строке, рассчитывается так.
Складываются дебетовое сальдо субсчетов «Краткосрочные облигации и
другие ценные бумаги» и «Краткосрочные депозиты» счета 58 «Финансовые
вложения». Из полученной суммы вычитается кредитовое сальдо субсчета
«Резервы под обесценение вложений в краткосрочные ценные бумаги» счета 59
«Резервы под обесценение вложений в ценные бумаги».
Группа статей «Денежные средствах
По строке 260 приводится общая сумма денежных средств, которой
располагает предприятие. При этом иностранная валюта, находящаяся на
валютном счете либо в кассе организации, пересчитывается в рубли по курсу,
установленному Центральным банком РФ на 31 декабря 2001 года. Такой порядок
установлен Положением по бухгалтерскому учету «Учет активов и обязательств,
стоимость которых выражена в иностранной валюте» (ПБУ 3/2000),
утвержденными приказом Минфина России от 10 января 2000 г. № 2н. Сумма,
указанная по строке 260, расшифровывается по строкам 2б1 — 2б4
Бухгалтерского
баланса.
По строке 261 отражается общая сумма наличных, которые находятся в
кассе организации. В эту строку вписывается дебетовое сальдо счета 50
«Касса» (за исключением субсчета «Денежные документы»).
По строке 262 указывается, сколько денег находится на рублевых счетах
организации в банках. Эта сумма равна дебетовому сальдо счета 51 «Расчетные
счета».
Рассмотрим процесс формирования данных указанных в этой строке на
примере ООО «Эталон» (по разрешению преподавателя от 12.04.2002).
Для осуществления операций по расчетному счету организацией
заполняются следующие виды первичных документов:
V платежное поручение (для оплаты в безналичной форме своих
обязательств);
V денежный чек (для получения сумм наличных денег в банке);
V объявление на взнос денег наличными.
После совершения операций банк представляет в организацию выписку, в
которой указываются: дата, количество денег на счету на начало и конец дня,
произведенные за день операции и суммы по данным операциям. Образцы
перечисленных выше документов, составленные в 000 «Эталон» по операциям,
совершенным в декабре 2001 г., представлены в приложении.
На основании выписок из банка заполняется журнал — ордер № 2 «Расчетный
счет в банке». В конце месяца данных из журнала — ордера № 2 переносят в
оборотную ведомость. Затем заполняют счет 51 Главной книги. Сальдо по счету
51 на конец отчетного периода записывают в графу 262 Бухгалтерского
баланса. На ООО «Эталон» сальдо конечное по счету 51 на 31 декабря 2001 г.
составило 499859 руб. (стр.70 Методических указаний). Эту сумму мы и
указываем в строке «Расчетные счета» бухгалтерского баланса.
По строке 263 отражается иностранная валюта, находящаяся на банковских
счетах. Ее сумма равна: дебетовому сальдо счета 52 «Валютные счета».
По строке 264 указываются прочие денежные средства: специальные счета в
банках, перевод в пути, денежные документы. Сумма, которая вписывается в
эту строку, рассчитывается так:
К дебетовому сальдо счета 55 #Специальные счета в банках» прибавляется
дебетовое сальдо субсчета «Денежные документы» счета 50 «Касса» и дебетовое
сальдо 57 «Переводы в пути».
Статья «Прочие оборотные активы»
По строке 270 записывается стоимость прочих активов, которые не вошли в
другие разделы «Оборотные активы» бухгалтерского баланса.
3. Заключение
В ходе выполнения работы мы делаем вывод, что данные бухгалтерской
отчетности обеспечивают полную информацию по об имущественном и финансовом
состоянии организации, о состоянии ее материальных и денежных ресурсов, о
результатах ее кредитной и инвестиционной политики, о затратах и
эффективности производства и т.д., что позволяет управлять хозяйственной
деятельностью, контролировать выполнение намеченных планов и разрабатывать
перспективные планы развития. Таким образом, бухгалтерская отчетность
является составной частью управленческой и информационной системы
организации.
Приложения
Список использованной литературы
1. В.Д. Новодворской„Л.В. Пономарева «Составление бухгалтерской
отчетности». Москва «Бухгалтерский учет» 1998 г.
2. Н.П. Кондраков «Бухгалтерский учет». Москва «ИНФРА — M» 2001г.
3. ПБУ 4/99 «Бухгалтерская отчетность организации»
4. Журнал «Главбух» № 1 2002 г.
5. Журнал «Бухгалтерский учет» № 24 2001 г.
6. Материалы лекций.
Пояснения к расчетной части курсовой работы.
1. Операция35. Составить расчет налога на пользователей автомобильных дорог
за декабрь месяц.
Сумма налога = налогооблагаемая база х ставку налога
Налогооблагаемая база = выручка от реализации продукции (К-т счета 90
субсчет1)—НДС (Д-т счета 90 субсчет 3)
Ставка налога 1%
Сумма налога = (790800 — 131800) х 1% = б590 руб.
2. Операция 53. Рассчитать сумму налога на имущество за декабрь месяц.
Сумма налога за декабрь = сумма налога за год — сумма налога за 11 месяцев.
Сумма налога за год = среднегодовая стоимость имущества х ставку налога
Среднегодовая стоимость имущества = ([pic]стоимости имущества на 1 января +
стоимость имущества на 1 апреля + стоимость имущества на 1 июля + стоимость
имущества на 1 октября + ~2 стоимости имущества на конец года): 4
Среднегодовая стоимость имущества = 3253494 руб. (см, декларацию по налогу
на имущество)
Ставка налога = 2%
Сумма налога за год = 3253494 х 2 % = б5070 руб.
Сумма налога за декабрь = 65070 — 46111 = 18959 руб.
Операция 55. Рассчитать сумму налога на прибыль за декабрь месяц.
Сумма налога за декабрь = сумма налога за год — сумма налога за 11 месяцев.
Сумма налога за год = налогооблагаемая прибыль х ставку налога
Налогооблагаемая прибыль = валовая прибыль — льготы
Налогооблагаемая прибыль = 1102308 — 42425 = 1059883 руб.
Сумма налога за год = 1059883 х 35% = 370959 руб.
Сумма налога за декабрь = 370959 — 323575 = 47384 руб.
Форма № 1 «Бухгалтерский баланс». Заполняем на основании остатков по счетам
Главной книги (стр. 65 — 75 Методических. заданий}
Форма № 2 «Отчет о прибыли и убытках» 1 раздел заполняем на основании
данных журнала -- ордера № 11 (стр. 51 Методически указаний). II, III. Г~
разделы заполняем на основании данных журналов — ордеров 13, 15 (стр. 54,
55 Методических указаний).
Форма № 3 «Отчет об изменении капитала» заполняется на основании
аналитических данных и счетам 80 «Уставной каптал», 82 «Резервный капитал»,
83 «Добавочный капитал», а также данных из журнала - ордера № 12 (стр. 53
Методических указаний).
Форма № 4 «Отчет о движении денежных средств», заполняем на основании
данных справки -- расчета бухгалтерии о расходовании и поступлении денежных
средств в 2001 г. (стр. 62 — 64 Методических указаний).
Форма № 5 «Приложение к бухгалтерскому балансу».
Раздел 1. Заполняем на основании аналитических данных к счету 66
«Краткосрочные кредиты и займы»
Раздел 2. Заполняем на основании справки — расчета бухгалтерии о состоянии
дебиторской и кредиторской. задолженности (стр. 60, 61 Методических
указаний).
Раздел 3. Заполняем на основании выписки из карточек движения основных
средств (стр. 54 Методических указаний).
Раздел 4. Заполняем на основании справочных данных о движении средств
финансирования капитальных вложений в 2001 г. (стр. 57 Методических
указаний).
Раздел 5. Заполняем на основании аналитических данных к счету 58
«Финансовые вложения»
Раздел 6. Заполняем на основании данных раздела 2 журнала - ордера № 10
(стр. 48 Методических указаний).
Раздел 7. Заполняем на основании данных из расчетов по авансовым платежам
по ECH (стр. 59 Методических указаний) и аналитических данных к счету 69.
Реферат на тему: Активи як найважливіший обєкт бухгалтерського обліку: економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під впливом ринкових відносин
Міністерство освіти України
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦіОНАЛЬНИЙ УНіВЕРСИТЕТ
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
з «Теорії бухгалтерського обліку»
на тему:
«Активи як найважливіший об’єкт
бухгалтерського обліку:
економічна сутність, зміст, принципи класифікації,
розширення складу під впливом ринкових відносин»
студента II курсу денного відділення
спеціальності 0106 української групи
Єфремова Святослава Олексійовича
Науковий керівник: Смирнова Лариса Дмитрівна
Донецьк
2000 р.
Реферат
Курсова робота: 20 стор., 2 мал., 15 джерел.
Тема: “Активи як найважливіший об’єкт бухгалтерського обліку:
економічна сутність, зміст, принципи класифікації, розширення складу під
впливом ринкових відносин”.
Мета роботи: вивчити економічну сутність активів, принципи їх
класифікації а також зміни у їх складі внаслідок реформування
бухгалтерського обліку та впровадження НСБО на Україні.
Методи дослідження: робота з літературою, дедукція та індукція,
логічний аналіз.
Встановлено, що, відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку України, як і в міжнародній практиці, активи є першим і
найважливішим об’єктом бухгалтерського обліку.
Дослідження показало, що найважливішими активами, які контролює
підприємство, є основні засоби, нематеріальні активи та запаси.
Одним із пріоритетних завдань сучасного бухгалтерського обліку є
виконання “принципу обачності”, який включає в себе принцип незавищення
реальної вартості активів. Діючі до впровадження Національних стандартів
положення вітчизняного бухгалтерського обліку не здатні були забезпечити
виконання цієї вимоги, що робило фінансову звітність непридатною для
використання. Після впровадження НСБО виконання цього принципу стало
можливим, завдяки нововведенням, відсутнім до цього (таким, наприклад, як
резерв сумнівних боргів та ін.).
Ключові поняття: ресурси, господарські засоби, майно підприємства,
класифікація, НСБО, справедлива вартість.
Студент _________________ С. Єфремов
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Розвиток поняття активів та їх економічної сутності 5
1. Генезис поняття активів у західній бухгалтерській думці 5
2. Активи в радянському бухгалтерському обліку 6
Розділ 2. Класифікація активів 9
1. Класифікація за характером участі у господарському процесі
10
2. Класифікація за формами функціонування 11
3. Класифікація за функціональною роллю у процесі відтворення
12
4. Класифікація за ступенем ліквідності 14
Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО 15
Висновок 19
Список використаної літератури 20
Вступ
Система бухгалтерського обліку, яка існувала до недавнього часу в
нашій країні, була створена зусиллями багатьох поколінь вчених і практиків.
Не можна сказати, що вона цілком себе виправдала, але на час свого
існування вона досить непогано виконувала поставлені перед нею завдання.
Проте в даний час у залежності від організаційно-правової форми
власності на території України діють різноманітні види підприємств, що
з’явилися в процесі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин.
Тому виникла необхідність адаптувати бухгалтерський облік і звітність до
вимог перехідного періоду і міжнародної інтеграції української економіки.
Такого роду необхідність призвела до перетворення всього обліку в більш
оперативну, необтяжену громіздкими регістрами, інформаційно-управлінську і
доступну в застосуванні систему.
Істотним змінам піддаються теоретичні і методологічні основи теорії
бухгалтерського обліку, як-от: зміст і визначення предмета бухгалтерського
обліку, його об’єкти, основні задачі, вимоги і принципи.
У таких умовах вивчення правил, принципів та закономірностей
бухгалтерського обліку уявляється надзвичайно важливим. І, природно, на
перше місце виходить категорія, без якої принципово неможливо здійснювати
будь-яку господарську діяльність — активи.
У даній роботі приділено увагу становленню та розвитку поняття
активів у світовій бухгалтерській практиці. Розглянуто основні напрями
класифікації господарських засобів підприємства — за характером участі у
господарському процесі, за формами функціонування, за функціональною роллю
у процесі відтворення та за ступенем ліквідності. Також викладено сучасну
концепцію економічної сутності активів згідно з Національними стандартами
бухгалтерського обліку.
Розділ 1. Розвиток поняття активів та їх економічної сутності
1.1. Генезис поняття активів у західній бухгалтерській думці
Час від часу, принаймні з початку цього століття, починалися спроби
дати задовільне визначення активів для цілей бухгалтерського обліку.
Різноманітні автори пропонували різні формулювання — від “того, що подано
дебетовим сальдо”, до “майбутнього потенційного прибутку”. Наприклад, одна
із найпопулярніших на Заході концепцій, подана Американським інститутом
бухгалтерів, визначає активи в такий спосіб:
“Активи — це величина, подана дебетовим сальдо, що залишилося або
залишиться після закриття рахунків належним чином відповідно до облікових
принципів …, при тому, що вона відбиває або право власності, або придбану
вартість, або понесені витрати, які призвели до виникнення власності або
стосуються майбутнього звітного періоду…”.
Тут важливо те, що активи визначаються виходячи з правил або
принципів бухгалтерського обліку. Подібної позиції притримується і
Американський інститут присяжних бухгалтерів:
“Активи — це економічні ресурси підприємства, визнані й оцінювані
(вимірювані) відповідно до узвичаєних правил бухгалтерського обліку…”.
У даних формулюваннях практично нічого не говориться про
характеристики активу, але підкреслюється, що визначення активів неможливо
у відриві від інших принципів бухгалтерського обліку.
Були також спроби визначення активів через їх властивості. Часто
використовується поняття активів як джерела потенційного прибутку або
майбутньої вигоди. Наприклад, існували визначення активів як:
. джерела майбутніх прибутків;
. будь-який майбутній прибуток;
. сукупність дохідного потенціалу;
. будь-який економічний ресурс, здатний приносити прибуток господарюючому
суб’єкту;
. імовірні майбутні економічні вигоди.
Проте, характеризуючи активи як джерело майбутніх прибутків,
різноманітні автори підкреслюють також і інші риси, наприклад
конвертованість у кошти або вимірність у таких, права на майбутні прибутки
і т. ін.
У сучасних визначеннях активів виділяються три істотних ознаки:
майбутні економічні вигоди, контроль над доступом до таких вигод сторонніх
осіб, походження з минулих господарських операцій або подій. Відмітна риса
— у згадуванні контролю, а не права власності конкретного суб’єкта на
майбутні економічні вигоди.
Отже, загалом у західній бухгалтерській практиці активи визначаються
як:
- “імовірні майбутні економічні вигоди, одержувані або контрольовані
конкретним господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або
подій”;
- “потенційний прибуток або майбутні економічні вигоди, контрольовані
господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або інших минулих
подій”;
- “права або інший доступ до майбутніх економічних вигод, контрольованих
господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;
- “економічні ресурси або джерело, від яких очікується одержання в
майбутньому економічних вигод, контрольовані господарюючим суб’єктом у
результаті минулих операцій або подій”.
1.2. Активи в радянському бухгалтерському обліку
Розвиватися бухгалтерська думка в колишньому Радянському Союзі
почалася приблизно у 30-х роках. Але далеко не одразу тут з’явилося чітке
визначення предмету бухгалтерського обліку, і тим більше — економічної
сутності активів.
В усіх роботах 30-х років предмет бухгалтерського обліку
висвітлювався досить істотно, але достатньої чіткості в характеристиці цієї
важливої категорії науки про бухгалтерський облік тоді ще досягнуто не
було. Поняття активів як таких ще взагалі не існувало, і вони, природно, не
знаходили місця у визначенні предмету бухгалтерського обліку.
Мабуть, найбільш вдалим визначенням предмету бухгалтерського обліку
можна вважати формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського
обліку… є елементи процесу соціалістичного відтворення в окремих радянських
підприємствах у їхній грошовій оцінці”. Тут фігурує поняття “елементи
процесу відтворення”, яке пізніше буде уточнене, і тоді, нарешті, з’явиться
поняття “актив”.
Більш чітко предмет бухгалтерського обліку в ті роки був
схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фігурувало поняття-прообраз
активів, яке отримало назву “засоби господарства”. Приблизно такої ж точки
зору притримувався і Р. Я. Вейцман: “Предметом облікового спостереження є
стан господарських засобів і господарські процеси”.
Але по деяких питаннях у роботах цих авторів спостерігався регрес.
Так, деякі з них пізніше відмовились від включення господарських засобів до
предмету бухгалтерського обліку, обмежившись лише “господарською
діяльністю”.
У 50-х роках розвиток бухгалтерського обліку як науки у колишньому
СРСР отримав новий поштовх, а разом із цим почалися нові спроби дати
визначення предмету бухгалтерського обліку і, зокрема, активам
підприємства.
Після декількох невдалих варіацій на тему “предмет бухгалтерського
обліку” у його визначенні міцно закріпилися активи (у вигляді
“господарських засобів” або “засобів господарювання”). Але поки що нікому
не спадало на думку чітко та однозначно визначити, що саме потрібно
відносити до цих “господарських засобів”.
У 60-х – початку 70-х років, які закінчили собою “новаторський” етап
розвитку радянського бухгалтерського обліку, були остаточно сформульовані
всі ідеї радянських вчених з приводу господарських засобів підприємства.
Якщо аналізувати зміст усього вищесказаного з приводу розвитку
активів у радянській бухгалтерській практиці, то потрібно зазначити, що
саме поняття “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капіталістичне”.
За соціалістичної моделі економіки воно знаходилося трохи не при справах.
Все соціалістичне народне господарство розглядалося, як одне гігантське
підприємство, визначення “господарських засобів” були досить примітивними у
порівнянні із західними аналогами.
На перший погляд до активів, за деяким виключенням, відносились ті ж
ресурси підприємства, що й на Заході. Але активи обліковувались без
урахування критерію їх корисності та дійсної вартості. Так, запаси, які
роками не використовувалися (запасні частини застарілих моделей машин та
обладнання тощо), обліковувалися на рахунках та відображалися у фінансовій
звітності. Дебіторська заборгованість, нереальна для погашення, залишалась
у складі активів протягом трьох років.
Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості
активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна
для користувачів.
Ситуація кардинально змінилася лише внаслідок реформування системи
бухгалтерського обліку вже незалежної України. Але про це мова йтиме далі.
Розділ 2. Класифікація активів
Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні
засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської
діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно
знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого
призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.
Основними напрямами класифікації активів є:
. за характером участі у господарському процесі;
. за формами функціонування;
. за функціональною роллю у процесі відтворення;
. за ступенем ліквідності.
Вищеперераховані напрями класифікації активів є основними, але не
єдиними способами поділу господарських засобів. Вони розглядаються у даній
роботі, оскільки мають найбільшу практичну цінність з точки зору обліку
активів.
Загальну схема напрямів класифікації господарських засобів за їх
складом та використанням подано на Малюнку 2.1.
Малюнок 2.1. Напрями класифікації господарських засобів за їх складом та
використанням
|Напрями класифікації |
| | | | | |
|За формами | |За характером | |За ступенем | |За |
|функціонування| |участі в | |ліквідності | |функціональною |
| | |господарському | | | |роллю у процесі |
| | |процесі | | | |відтворення |
| | | | | | | |
|матеріальні | |оборотні | |ліквідні | |засоби у сфері |
| | | | | | |виробництва |
| | | | | | | |
|нематеріальні | |необоротні | |неліквідні | |засоби у |
| | |(довгострокові) | | | |невиробничій |
| | | | | | |сфері |
| | | | | | | |
|фінансові | | | | | |засоби у сфері |
| | | | | | |обігу |
| | | | | | | |
| | | | | | |вилучені |
Тепер зупинимося на кожній класифікації більш детально.
2.1. Класифікація за характером участі у господарському процесі
Не викликає сумнівів, що активи, які по-різному беруть участь у
господарському процесі та мають різну швидкість обігу, повинні оцінюватись
по різному. Тому для цілей фінансової звітності активи поділяють на
необоротні та оборотні.
Довідка з історії…
Поділ активів на основні й оборотні прийшло в практику
бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX
або початку XX ст. Вперше зазначені терміни з’явилися, поза всяким
сумнівом, в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної
літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також
торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів.
Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала
економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й
оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності
господарюючого суб’єкта.
Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства — це
сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у
процесі його господарської діяльності.
У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби
з тривалістю використання понад рік.
До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів
підприємства відносять:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
- капітальні інвестиції;
- довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);
- довгострокову дебіторську заборгованість;
- інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із
тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).
Оборотні (обігові) засоби — це сукупність майнових цінностей
підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства
і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-
комерційного) циклу.
В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать
майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними
елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у
виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові
кошти на рахунках у банках і в касі.
Оборотні засоби в свою чергу поділяють на нормовані (виробничі)
(запаси, паливо, незавершене виробництво), та ненормовані (дебіторська
заборгованість).
2.2. Класифікація за формами функціонування
За формами функціонування господарські засоби поділяють на такі
групи: матеріальні активи; нематеріальні активи; фінансові вкладення
(активи).
Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-
речову форму, наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали,
готова продукція тощо.
Нематеріальні активи — це особливий вид необоротних активів; вони не
наділені фізичною (матеріальною) основою, але мають вартість, оскільки
здатні приносити власнику дохід. Цінність нематеріальних активів базується
на правах та привілеях власників. Основні характерні риси нематеріальних
активів такі:
- відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;
- використання протягом тривалого часу;
- здатність бути корисним для підприємства;
- високий ступінь невизначеності розмірів можливого в майбутньому прибутку
від використання такого активу.
До нематеріальних активів належать:
а) різні права підприємства на об’єкти власності: патенти (права на
винахідництво), товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії,
права користування землею та іншими природними ресурсами;
б) програмне забезпечення ЕОМ;
в) організаційні витрати;
г) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;
д) ноу-хау;
є) ділова репутація або ціна фірми — гудвіл.
Фінансові активи — це група господарських засобів (активів)
підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів,
які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в
національній та іноземній валютах, фінансові вкладення підприємства,
дебіторська заборгованість.
2.3. Класифікація за функціональною роллю у процесі відтворення
За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби
підприємства поділяють на такі групи (див. Малюнок 2.2):
. засоби у сфері виробництва;
. невиробничі засоби;
. засоби у сфері обігу;
. вилучені засоби.
Малюнок 2.2. Класифікації господарських засобів за функціональною роллю
| |Господарські засоби | |
| | | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
|Вилуч| |Засоби | | |Засоби в сфері обігу | | |Засоби в сфері |
|ені | |невироб| | | | | |виробництва |
|засоб| |ничої | | | | | | |
|и | |сфери | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | |
До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть
безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це
виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина,
матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.
До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть
безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для
створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До
невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки,
готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та
інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.
До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові
вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та
засоби, які обслуговують сферу обігу.
До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські
споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем
(торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство
тощо).
Вилучені засоби — це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але
протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування
та платежі з прибутку).
2.4. Класифікація за ступенем ліквідності
За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства
поділяються на ліквідні і неліквідні.
Ліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів
підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без
суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного
забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До ліквідних
активів підприємства належать грошові активи в різних формах,
короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська
заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної
для реалізації.
Неліквідні господарські засоби (активи) — це група засобів
підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї
поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До
неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні
інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість,
безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо.
Розділ 3. Зміст поняття “активи” за НСБО
Після реформування бухгалтерського обліку в Україні у поняття
“активи” почав вкладатися дещо інший зміст, аніж раніше. Не можна говорити,
що облік було перевернуто “догори ногами”, але з’явилося багато деталей,
які доповнили і покращили зміст поняття активів, зробили їхній облік значно
зручнішим і логічнішим, запозичивши багато корисного досвіду із західної
бухгалтерської практики.
Нижче наведені визначення основних видів активів згідно Національних
стандартів бухгалтерського обліку.
Основні засоби (згідно П(С)БО 7) — це матеріальні активи, які
підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або
поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для
здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний
термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного
року (або операційного циклу, якщо він більше року).
До складу Основних засобів, згідно стандарту, відносять власне
основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.
Основні засоби поділяються на:
1) Земельні ділянки.
2) Капітальні витрати на поліпшення земель.
3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
4) Машини та обладнання.
5) Транспортні засоби.
6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
7) Робочу та продуктивну худоба.
8) Багаторічні насадження.
9) Інші основні засоби.
Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:
1) Бібліотечні фонди.
2) Малоцінні необоротні матеріальні активи.
3) Тимчасові (нетитульні) споруди.
4) Природні ресурси.
5) Інвентарну тару.
6) Предмети прокату.
7) Інші необоротні матеріальні активи.
Нематеріальні активи (згідно П(С)БО 8) — це немонетарні активи, які
не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від
підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом
більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік)
для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду
іншим особам.
Основними групами, на які поділяються при обліку нематеріальні
активи, є:
1) Права користування природними ресурсами (право користування надрами,
іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією
про природне середовище тощо).
2) Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право
користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).
3) Права на знаки для товарів та послуг (товарні знаки, торгові марки,
фірмові назви тощо).
4) Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, “ноу-хау”, захист
від недобросовісної конкуренції тощо).
5) Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні
твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).
6) Гудвіл.
7) Інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання
економічних та інших привілеїв тощо).
Запаси (згідно П(С)БО 9) — це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської
діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту
виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт
та надання послуг, а також управління підприємством.
До складу запасів відносяться:
1) Сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші
матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання
робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб.
2) Незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та складанням
деталей, вузлів, виробів та незакінчених робіт (послуг), щодо яких
підприємством ще не визнано доходу.
3) Готова продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим
договором або іншим нормативно-правовим актом.
4) Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
5) Малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не
більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше
року.
6) Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського
господарства, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9.
Дебіторська заборгованість (згідно П(С)БО 10) — це сума
заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
- довгострокову (сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході
нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців
з дати балансу);
- поточну (сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального
операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати
балансу).
Варто відзначити, що після впровадження Національних стандартів
бухгалтерського обліку з’явився “резерв сумнівних боргів” — рахунок,
покликаний коригувати суму дебіторської заборгованості, реальної до
відшкодування.
Висновок
Необхідність переходу на Національні стандарти бухгалтерського
обліку, які не суперечать міжнародним стандартам, в тому числі і по обліку
активів господарюючих суб’єктів, продиктовано тим, що старі положення
бухгалтерського обліку, які базувалися, в основному на правилах Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не давали реального
уявлення про активи, що, в свою чергу, утруднювало:
- прийняття управлінських рішень;
- складання бізнес планів;
- отримання інвестицій, у тому числі від іноземних партнерів.
Таким чином, НСБО привели значення активів до їх справедливої
вартості, що дає реальне уявлення про їх величину і дає можливість
користувачам звітності (інвесторам, акціонерам, засновникам тощо) оцінити
ситуацію для прийняття управлінських рішень.
Так, виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси”, бухгалтери зрозуміють, що уся
вартість малоцінних та швидкозношуваних пердметів (термін служби яких до
одного року), які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як
витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника
про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу по
ним. Крім того, частина малоцінних та швидкозношуваних предметів (зі
строком служби більше одного року) з 2000 року включається до складу
основних засобів.
Отже, після впровадження Національних стандартів розуміння активів
змінилося, в першу чергу, змінилася їх економічна сутність. Активи почали
розумітися, як ресурси підприємства, здатні приносити вигоду, дохід своєму
власнику, тобто почав враховуватись критерій корисності. Крім того, активи
почали обліковуватись виходячи з принципу обачності, який передбачає
незавищення вартості активів — облік за справедливою вартістю.
Список використаної літератури:
1. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448
с.
2. Макаров В.Г. Теоретические основы бухгалтерского учета. — М.: Финансы,
1978. — 159 с.
3. Гусева Т.М., Шеина Т.Н. Основы бухгалтерского учета: теория, практика,
тесты: Учебное пособие / Под ред. В.Г. Гетьмана. — М.: Финансы и
статистика, 1998. — 208 с.
4. Метьюс М.Р., Перера М.Х.Б. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с
англ. Под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. —
663 с.
5. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч.
посібник. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. — 245 с.
6. Любушин Н.П., Жаринов В.В., Бородина Н.В. Теория бухгалтерского учета:
Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. В.Д. Новодворског | |
