|
Реферат: Налоговое регулирование предпринимательства на Украине (Государство и право)
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка
Економічний факультет
Кафедра теоретичної та прикладної економіки
Реферат
з предмету “Підприємництво”
на тему: “Податкове регулювання підприємництва в Україні”
Виконав:Студент 2 курсу
Спеціальністі “Економіка підприємства”
Доманський Є.В.
Київ - 2003
План
Вступ …………………………………………………………………………… 2
1. Соціально-економічне значення підприємництва……………………….. 3
2. Функції підприємництва в умовах перехідної економіки……………….. 4
3. Державне регулювання підприємництва…………………………………. 6
3.1. Загальна характеристика державного регулювання підприємництва. 6
3.2. Податкове регулювання підприємництва в Україні…………………. 7
Висновки………………………………………………………………………... 10
Література………………………………………………………………………. 12
Додатки…………………………………………………………………………. 13
Вступ
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із
зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із
перспективних напрямів створення кокурентно-ринкового середовища – розвиток
малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують,
що найважливішим компонентом ринкової економіки є існування і взаємодія
багатьох велеких, середніх та малих підприємств, їх оптимальне
співвідношення. Найбільш динамічний елемент у структурі народного
господарства – мале підприємництво.
В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме
суб'єкти малого підприємництва, які не потребують великих стартових
інвестицій, характеризуються швидкою окупністю витрат, більш активні в
інноваційній діяльності, здатні за певної підтримки стимулювати структурну
перебудову економіки, розвиток економічної конкуренції, сприяти послабленню
монополізму, створювати додаткові робочі місця, забезпечувати широку
свободу вибору, насичувати ринок товарами та послугами.
Перехід до ринкових відносин пов'язаний із формуванням “середнього класу”
як найбільш мобільної і вагомої верстви населення, що є важливим елементом
сучасного цивілізованого суспільства. Саме мале підприємництво – джерело
формування “середнього класу”, а також вихідна соціально-економічна база
відтворення на розширеній основі ефективних виробничих відносин.
В умовах формування ринкового господарства, інституціональних змін в
економіці України, радикальних змін у відносинах власності проблема
становлення і розвитку малого підприємництва набуває неабиякого значення.
Актуальність дослідження проблем малого підприємництва посилюється також і
тим, що повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових
реформ значною мірою зумовленні саме недооцінкою ролі та значення малого
підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової економіки.
1. Соціально-економічне значення підприємництва.
Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою
ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох велеких,
середніх та малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш
динамічним елементом структури народного господарства, що постійно
змінюється, є мале підприємництво.
Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього
підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем,
свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення
диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць
і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвиткку
конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі
підприємства за певних умов і за підтримки з боку держави – тенденційно
інноваційні, гучкі й витратоефективні.
Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової
економіки. Цей сектор історично і логічно відіграв роль необхідної
передумови створення ринкового середовища. Воно було первинною вихідною
формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме
тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючою роль в
історії становлення економіки конкуренто-ринкового типу. Ця специфіка та
своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають
особливого значення для країн, які шляхом відтворення ринкової системи
господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку
висуває завдання його відродження і спрямовує до першочергових заходів
реформування екноміки України на її перехідному етапі.
У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно
взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але, на відміну
від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а
тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьма
видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного поділу праці,
характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором
технологічного типу виробничого процесу.
Роль малого підприємництва у житті суспільства:
- є одним із провідних секторів ринкової економіки (за
даними ООН, малі й середні підприємства забезпечують
робочими місцями майже 50% працюючого населення усього
світу, при цьому обсяг виробництва в цьому секторі в
різних країнах становить від 33% до 66% ВВП);
- формується на засадах дрібнотоварного виробництва;
- визначає темпи економічного розвитку, структуру та
якісні характеристику ВВП;
- здійснює структурну перебудову економіки,
характеризується швидкою окупністю витрат, свободою
ринкового вибору;
- забезпечує насичення ринку споживчими товарами та
послугами повсякденного попиту;
- забезпечує реалізацію інновацій;
- створює нові робочі місця;
- має високу мобільність, раціональні форми управління
- формує новий соціальний прошарок підпрємців-власників;
- сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.
2. Функції підприємництва в умовах перехідної економіки.
Роль і місце малого підприємництва в націонільній економіці найкраще
проявльється у властивих йому функціях. Функції малого підприємництва у
стабільній ринковій економіці:
. зачний внесок в формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах
вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання
між господарськими елементами, коли їхня самостійна діяльність ефективно
обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів
на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує
споживач, тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного
характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком
підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун
економічного розвитку;
. мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку,
надає ринковій економіці необхідної гнучкості;
. величезним є внесок малого підприємництва у здійснення прориву у багатьох
важливих напрямках НТП (електроніки, інформатики тощо);
. мале підприємництво робить вагомий внесок у розв'язання проблеми
зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого підприємництва
створювати нові робочі місця під час циклічних спадів та структурних
зрушень економіки;
. важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної
напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є
фундаментальною основою формування середнього класу.
Зазначені функції малого підприємництва набувають ще більшого значення
для перехідного стану економіки. Специфічними функціями цього сектору
економіки, що проявляються під час реформування соціально-економічної
системи у постсоціалістичний період є:
- сприяння у формуванні числених суб'єктів ринкового господарства,
насамперед у створенні ефективного недержавного сектору економіки,
орієнтованого на попит, конкуренцію тощо; стимулювання ділової
активності населення та народження нової соціальної верстви підприємців-
власників, які становлять соціальну базу реформ, забезпечують
стабільність суспільства;
- сприяння процесам первісної денмонополізації, приватизації та
роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції;
- якщо у змішаній економіці функція малого підприємництва у розв'язанні
проблеми зайнятості здебільшого проявляється під час циклічних спадів та
структурних зрушень економіки, то вона є чи не найбільш вагомою в умовах
трансформації монопольних структур та переходу економіки
постсоціалістичних країн на ринкові засади. Крім того, формування й
ефективне функціонування сектору малого підприємництва являє собою
протидію тенденціям розвитку явних форм безробіття, насамперед його
структурної форми;
- мале підприємництво сприяє демократизації суспільства;
- сприяючи подоланню дефіцитності споживчого ринку, мале підприємництво
виконує функцію насичення національного ринку й активізації споживчого
попиту.(
Роль та функції малого підприємництва із загальноекономічних позицій
полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових
факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові
методи господарювання. Його важлива функція – сприяння соціально-
економічній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному
вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення
власного добробуту.
3. Державне регулювання підприємництва.
Підприємницька діяльність значною мірою залежить від наявної системи
управління, форм і методів державного регулювання економіки. Побудова
ринкової системи господарювання за своїм цільовим спрямуванням повинна
забезпечувати умови для ефективного, суспільно-продуктивного
підприємництва. Однак перехід до нового типу економічних відносин є
неоднозначним і суперечливим, що вимагає зіставлення існуючої системи
регулювання підприємництва в Україні з тендеціями її розвитку в сучасних
ринкових економічних системах.
3.1. Загальна характеристика державного регулювання підприємництва.
Питання регулювання підприємництва нерозривно пов'язані з питанням
формування сприятливих умов для його розвитку. Останнє пояснюється тим, що
підприємництво виступає сектором економіки, найбільш вразливим щодо таких
несприятливих факторів, як циклічні коливання, фінансові обмеження,
інфляційний тиск, надмірні податки.
За цих умов державне регулювання підприємництва може поєднувати суто
адміністративно-розпорядчі, обмежувальні методи і стимуляційні, фінансово-
економічні.
На думку Віктора Сизоненка (відомого українського вченого), складовими
економічного механізму регулювання підприємницької діяльності є:
- ринкові, спонукальні основи та стимули;
- економічні відносини, суб'єктів ринкової системи;
- форми й методи державного регулювання.
Якщо ринкові регулятори діють на рівні окремої фірми і по горизонталі
(тобто знаходять свій прояв у взаємодії з іншими суб'єктами підприємницької
діяльності), то державне регулювання втілює дію макорекономічного
середовища.
Державне регулювання переслідує різні цілі, серед яких можуть бути:
. запобігання зростанню цін;
. стримування або стимулювання виробництва певних товарів;
. вилучення додаткових коштів для державного бюджету;
. запобігання значній диференціації доходів.
Основні напрямки державного регулювання підприємництва
Схема 3.1
Побудова сучасного механізму регулювання підприємницької діяльності
базується на використанні певних принципів, а саме( :
o ефективність дії механізму. Регулювання повинно сприяти зростанню
добробуту населення, вирішенню на цій основі соціальних питань і не бути
дорогим для держави;
o справедливість. Вона повинна сприяти забезпеченню рівноправності усіх без
винятку суб'єктів підприємницької діяльності;
o простота. Правові акти мають бути зрозумілими за змістом, легкі у
виконанні.
2. Податкове регулювання підприємництва в Україні.
Загальновизнано, що основним регулятором економіки будь-якої держави є
податкова система, яка може або стимулювати розвиток виробництва та
залученню інвестицій, або стримувати ділову активність. Значною мірою це
залежить від пріоритетних цілей економічного розвитку та методів їхньої
реалізації.
Якщо на перше місце в економічній політиці виходить наповнення бюджету,
а не стимулювання підприємницької інвестиційної активності, то збільшується
кількість податків, зростає їхній рівень. І, як наслідок, відбувається
падіння виробництва, зростає безробіття, скорочується база оподаткування та
зменшуються відрахування до бюджету, економіка перходить у “тінь”.
Усі ці процеси зараз відбуваються в Україні.
Податкова система сьогодні неадекватна умовам перехідної економіки й не
забезпечує ефективного розв'язання проблем розвитку економічних реформ.
Головні недоліки вітчизняної податкової системи такі:
по-перше, нестабільність та мінливість податкової політики. Зміни в
податковій системі протягом останні х років відбуваються надто часто. У
результаті цього для діяльності економічних суб'єктів підприємницької
діяльності характерна невизначеність;
по-друге, завищення податкових ставок та нарощування загальної кількості
податків. Значні деформації та нестабільність характерні для шкал та ставок
оподаткування, визначення бази й періодів оподаткування. Усе це приводить
до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення
додаткової потреби в кредитних ресурсах, бартерізації економіки,
поглиблення кризи платежів;
по-третє, недостатня структурізація податкової системи, неоптимальне
співвідношення між прямими та непрямими податками.
Важливою формою державної фінансової підримки малого підприємництва є
пільгове оподаткування. Тому важливим кроком у стимулюванні розвитку малого
підприємництва було ухвалення в лютому 1992 року Закону України “Про
оподаткування доходів підприємств та організацій”, яким було передбачено
пільги малим підприємствам у промисловості, сільському господарстві й
будівництві так, протягом першого року такі підприємства сплачували податок
з доходу в розмірі 25%, другого – 50% від загальної ставки за умови, що
кошти було спрямовано на будівництво, оновлення й освоєння нової техніки,
формування статутного фонду. Позитивним чинником у створенні умов для
розвитку малого підприємництва стало ухвалення в березні 1992 року Закону
України “Про іноземні інвестиції”, яким передбачалися значні пільги для
підприємств із іноземними інвестиціями в оподаткуванні (50% діючих на
Україні податкових ставок), митному та валютному регулюванні тощо (у квітні
1997 року податкові пільги було скасовано).
Скорочення податкових пільг для малих підприємств, згідно з Декретом
Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1992 року “Про податок на прибуток
підприємств та організацій”, та ухвалення Декрету Кабінету Міністрів
України “Про режим іноземного інвестування” значно послабили ділову
активність у сфері малого підприємництва. Після введення в дію з 1 січня
1995 року Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з
яким не передбачалося пільгового оподаткування малих підприємств та значно
скорочено пільги для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що
спричинило значне зменшення кількості новоутворених та діючих малих
підприємств та зниженню темпів зростання їх кількості.
У процесі стабілізації податкового клімату слід мати на увазі, що
податковий механізм є економічним важелем довгочасової дії, який не дає
відразу швидкого ефекту. І для того, щоб забезпечити ефективність
оподаткування в Україні, необхідно мати цілісну, науково обгрунтовану
стратегію реформування податкової системи.
Висновки
Незважаючи на досить розгалужену структуру (для початкового стану
розвитку підприємництва), система заходів державного регулювання
підприємництва має переважно обмежений та декларативний характер. Зокрема,
реалізація різних програм державної підтримки підприємництва не спирається
на реальні механізми, а зводиться до вирішення поточних завдань. Немає
стратегії розвитку підприємництва, що знижує дієвість багатьох нормативних
актів.
Головними завдання податкової політики мають стати підсилення стимулюючої
ролі податків, їх уніфікація та спрощення порядку збору, зменшення
загальної кількості податків та зниження податкових ставок. Податкова
система має бути справедливою, не допускати довільного тлумачення, бути
зрозумілою платникам податків, а також узгоджуватись із загальною політикою
ціноутворення.
Мале підприємництво має ярко виражену регіональну орієнтацію. Малі
підприємства будують свою діяльність виходячи з потреб і можливостей
насичення місцевого ринку, обсягу і структури локального попиту. В цей час
регіонам надані широкі права у відповідності зі своєю компетенцією
вирішувати всі питання в сфері підтримки малого підприємництва на своїй
території з урахуванням місцевих особливостей. Аналіз сутності, структури і
функцій регіональних систем підтримки малого підприємництва, а також
досвіду їх створення показав, що незважаючи на наявність сукупності
державних і громадських інститутів, які виконують функції регулювання
розвитку малого підприємництва, відсутня цілісна взаємопогоджена система
підтримки малого підприємництва. Головними причинами такого стану є
відокремленість організацій, які надають підтримку суб’єктам малого
підприємництва, внаслідок чого має місце дублювання і неповне охоплення
функцій, відсутність взаємного обміну інформацією.
З огляду на світовий досвід, ефективно діюча фінансова політика,
спрямована на стимулювання розвитку малого підприємництва, є вирішальним
чинником у побудові ринкової економіки. Аналіз ринкових перетворень в
Україні свідчить, що недосконала та руйнуюча система оподаткування та
відсутність цілеспрямованої послідовної фінансової підтримки підприємництва
– основні перепони на шляху формування ринкового середовища держави,
розвитку малого підприємництва. Це викликає необхідність розробки та
реалізації дійової політики державної фінансово-кредитної підтримки малого
підприємництва, яка б ураховувала економічні проблеми України та визначала
шляхи подальшого їх розв'язання. Така політика має визначати структуру
державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні принципи та
приорітети державної фінансової підтримки малого підприємництва; основні
напрямки такої підтримки.
Підприємництво виконує особливу функцію в економіці, суть якої зводиться
до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища,
прискорює рух економіки у напрямку ефективності, раціоналізації, постійного
оновлення. Підприємництво як рушій соціально-економічного розвитку
органічно поєднує податки не тільки як фінансовий тягар, але й як стимул
власного розвитку. Природа оподаткування повинна враховувати природу
підприємництва, принаймні не суперечити їй.
Література:
1. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991;
2. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від
19.10.2000;
3. Варналій З.С. “Мале підприємництво”.- К.: Знання, 2001;
4. Сизоненко В.О. “Підприємництво”.- К.: Вікар, 1999;
5. Буряк П.Ю., Маринець В.П. Податкове стимулювання розвитку малого
бізнесу вУкраїні // Фінанси України.- 1999. -№6. – С.49-54;
6. Буряк Л.Д., Гапонюк М.А. Проблеми фінансового забезпечення розвитку
малого бізнесу // Фінанси України.- 1999. -№9. – С.102-105.
Додатки
Додаток A
Система оподаткування юридичних осіб(
| | | | |
|Непрямі податки|Прямі податки |Внески до |Інші податки, збори, |
| | |державних |платежі |
| | |цільjвих фондів| |
| | | | |
|Податок на |Податок на |Пенсійний фонд |Плата за компенсування |
|додану |прибуток | |витрат на |
|вартість |підприємств | |геолого-розвідувальні |
| | | |роботи |
| | | | |
|Акцизний збір |Плата за землю |Фонд |Плата за спеціальне |
| | |соціального |використання природних |
| | |страхування |ресурсів |
| | | | |
|Мито |Податок з |Фонд зайнятості|Плата за забруднення |
| |власників | |наколишнього середовища|
| |транспортних | | |
| |засобів | | |
| | | | |
| |Плата за майно |На будівництво,|Державне мито |
| |підприємств |ремонт і | |
| | |експлуата- цію | |
| | |автошляхів | |
| | | | |
| | | |Місцеві податки і збори|
Додаток Б
Основні показники розвитку малих підприємств(
( [#3, C.32-33]
( [#4, C.148]
( [#4, C.167]
( дані з сайту ДержКомСтату України (www.komstat.gov.ua)
-----------------------
Організаційно-адміністративний
Кредитно-фінансові заходи
Податкове регулювання підприємництва
Антимонопольні заходи держави
Реферат на тему: Народный фронт во Франции
План
|Введение |стр. 3 |
|Движение за создание Народного фронта |стр. 4 |
|Пакт о единстве действий коммунистов и социалистов. |стр. 4 |
|Программа Народного фронта. |стр. 6 |
|Законодательство Народного фронта. |стр. 7 |
|Разногласия в Народном фронте. Конец Народного фронта. |стр. 8 |
|Заключение |стр. 10 |
|Список литературы |стр. 11 |
Введение
Тема этой контрольной работы —«Законодательство народного фронта во
Франции». Для написания этой работы были использованы учебники по новейшей
истории, истории государства и права зарубежных стран, а также хрестоматия
по всеобщей истории государства и права.
Сначала мною был прочитан материал учебника «История новейшего времени
стран Европы и Америки 1918-1945» под ред. Е.Ф.Язькова, изданная в 1989г.
Эта книга в целом написана неплохо, содержит обширный материал по вопросу.
Она позволила понять суть проблемы, составить план, выявить такие основные
направления работы, как пакт о единстве Народного фронта, его программа,
законы.
Учебное пособие Александрова В.В. «Новейшая история стран Европы и
Америки 1918-1945 гг.»,1986г.издания имело недостаток, общий для книг
Советского периода—написано с коммунистической идеологией. Хотя он содержит
интересные данные, в частности, была использована в качестве цитаты клятва
Народного фронта. Учебник «История государства и права зарубежных стран»:
под общ. ред. О.А. Жидкова издан в 1998 г. и раскрывает тему с точки зрения
демократических преобразований.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права под ред.
З.М.Черниловского, 1996г.предоставила источники документов, принятых
Народным фронтом. Хочется посетовать на то, что их количество мало.
Остальные учебники были использованы как дополнительный материал.
1. Движение за создание Народного фронта
Народный фронт во Франции возник как реакция демократических сил на
фашистский мятеж, поводом к которому стало дело Стависского,
организовавшего мошенническую операцию — выпуск фальшивых облигаций на
сумму свыше 200 млн. франков! Фашисты, выдвинув лозунг «Долой воров!»,
призывали покончить с продажными парламентариями и министрами,
ликвидировать парламент и вообще «прогнивший режим» Третьей республики. 6
февраля 1934 г. фашисты попытались захватить парламент, организовав мятеж.
Лишь ночью 6 февраля полицейские открыли огонь, и фашисты отступили. Правые
обвинили правительство, возглавляемое радикал-социалистом Даладье, в
расправе с демонстрантами, и оно решило уйти в отставку. В новое
правительство, возглавленное правым радикалом Думергом, вошли не только
радикалы, но и лидеры правых партий, в том числе Тардье, Лаваль и маршал
Петэн.
Попытка фашистского мятежа всколыхнула всю Францию, вызвав мощный
подъем антифашистского движения и пробудив тягу к единству. 9 февраля 1934
г. в Париже под руководством Центрального Комитета ФКП и руководства УВКТ
была проведена антифашистская демонстрация, в которой приняли участие 50
тыс. человек. призвали трудящихся провести массовую антифашистскую
демонстрацию. 12 февраля 1934г. состоялась всеобщая стачка протеста. против
фашизма, организованная Коммунистической партией, Социалистической партией,
ВКТ и УВКТ. В основных отраслях производства бастовало 80— 90 % рабочих. К
ним примкнули многие мелкие торговцы и ремесленники. В общей сложности
прекратили работу 4,5 млн. человек. Всеобщая стачка сопровождалась
многочисленными митингами и демонстрациями почти во всех крупных городах
Франции. Впервые в демонстрациях и забастовках совместно участвовали
коммунисты, социалисты, члены профсоюзов, беспартийные. Успех демонстрации
и всеобщей стачки 12 февраля 1934 г. показал, что во Франции происходит
серьезная перегруппировка классовых сил. Французские антифашисты,
встревоженные трагическим опытом Германии и угрозой фашистского переворота,
встретили массовую поддержку французского народа. Фашисты не добились
содействия армии и полиции. Против них выступила значительная часть
населения.
2. Пакт о единстве действий коммунистов и социалистов. 27 июля 1934 г.
Коммунистическая и Социалистическая партии подписали пакт о единстве
действий, в котором говорилось, что их целью является:
«а) Мобилизовать всех трудящихся против фашистских организаций с целью
добиться их разоружения и роспуска.
б) Защитить демократические свободы и потребовать пропорционального
представительства и роспуска палаты.
в) Выступать против военных приготовлений…
е) Выступать против фашистского террора в Германии и Австрии…»[1]
От имени ФКП М.Торез предложил создать вперед лицом фронта реакции и
фашизма «Народный фронт свободы, труда и мира». В оргкомитет по созданию
Народного фронта вошли наряду с ФКП и СФИО радикалы, другие левые
группировки, профсоюзы, Лига прав человека и т. д. Так осенью 1934 г.
впервые родился термин «Народный фронт» для обозначения широкой коалиции
общественно-политических сил, объединенных платформой антивоенной и
антифашистской борьбы, борьбы за улучшение условий жизни трудящихся.
Дальнейшему сближению коммунистов, социалистов и радикалов
способствовало подписание 2 мая 1935г. франко-советского договора о
взаимной помощи. 14 июля 1935 г. была организована демонстрация, в которой
впервые официально согласились участвовать все три главные левые партии —
коммунисты, социалисты и радикалы, оба основных профсоюзных центра — ВКТ и
УВКТ, а также многие другие антифашистские группировки. Она завершилась
грандиозным митингом, участники которого дали торжественную клятву: «От
имени всех партий и свободных группировок, от имени народа Франции на всей
его территории уполномоченные, представители или члены народного собрания
14 июля 1935г., воодушевленные одной и той же волей дать хлеб трудящимся,
рабочим, молодежи и мир всему миру, дали торжественную клятву единодушно
добиваться разоружения и роспуска фашистских союзов, защиты, развития
демократических свобод и обеспечения мира»[2]. Клятва Народного фронта
послужила базой для его программы. Организационный комитет по подготовке
демонстрации был преобразован в Национальный комитет Народного фронта. На
местах стали создаваться комитеты Народного фронта.
3. Программа Народного фронта.
В январе 1936 г. была опубликована программа Народного фронта, в
разработке которой участвовали все его группировки. В политическом разделе
программы выдвигались требования всеобщей амнистии, разоружить и распустить
фашистские организации, соблюдать профсоюзные свободы и свободу печати,
соблюдение права женщин на труд, продление срока обязательного обучения до
14-летнего возраста, обеспечить всем, и учащимся и учителям, полную свободу
совести.
В разделе «Зашита мира» предусматривались установление международного
сотрудничества в рамках Лиги Нации с целью обеспечить коллективную
безопасность, а также ограничение вооружений и национализация военной
промышленности. Программа выступала за распространение пактов о взаимной
помощи, открытых для всех «согласно принципам франко-советского договора».
В экономическом разделе программы содержались требования:
«Против безработицы и промышленного кризиса
Сокращение рабочей недели без сокращения зарплаты. Вовлечение в
трудовой процесс молодежи в результате создания системы перехода
престарелых трудящихся на пенсию в достаточном для жизни размере.
Быстрое проведение плана широких работ общественного значения в городе
и в деревне; с этой целью присоединить к усилиям государства и отдельных
коллективов местные ресурсы.»[3] Учитывая тяжелое положение средних слоев
населения, страдавших от кризиса, программа Народного фронта предлагала не
допускать снижения жизненного уровня пенсионеров и служащих, снизить плату
за торговые помещения, запретить распродажу имущества за долги. Чтобы
облегчить положение крестьян, намечалось введение твердых цен на продукты
сельского хозяйства и создание государственного посреднического бюро но
продаже зерна.
Программа Народного фронта по оздоровлению финансов содержала
требования:
«Преследование расточительной траты средств гражданскими и военными
административными органами.
Создание военной пенсионной кассы.
Демократическая реформа системы налогов, предусматривающая ослабление
налогового бремени, с целью создания экономического подъема, создание новых
ресурсов при помощи мероприятий, затрагивающих крупные капиталы (высокая
прогрессия ставок общего налога на доходы, превышающие 75 тыс. франков,
изменение налога на наследство— обложение прибыли монополий, не допуская
повышения цен на предметы потребления).демократическую налоговую реформу,
которая облегчила бы бремя налогов для трудящихся и увеличила налоговое
обложение богачей. Она предлагала установить государственный контроль над
Французским банком.»[4]
Программа Народного фронта не содержала социалистических требовании.
Она носила демократический, антифашистский характер и была осуществима в
рамках капиталистического строя. Выдвигая на первый план
общедемократические задачи, она позволяла объединить всех противников
фашизма, войны и крупного капитала. В марте 1936 г. в Тулузе состоялся
объединительный съезд профсоюзов, оформивший слияние ВКТ и УВКТ в единую
организацию, принявшую старое название: Всеобщая конфедерация труда.
4. Законодательство Народного фронта.
Весной 1936 г. в результате выборов Народный фронт одержал победу,
собрав голоса 57 % избирателей. В соответствии с итогами выборов
формирование правительства было поручено лидеру самой крупной парламентской
фракции — социалисту Леону Блюму. Блюм предложил войти в правительство всем
трем главным партиям Народного фронта: коммунистам, социалистам и
радикалам. Социалисты и радикалы согласились принять участие в
правительстве Блюма, а коммунисты отказались, так как считали, что их
вхождение в правительство может быть использовано реакцией для запугивания
избирателен «красной опасностью». Не участвуя в правительстве Блюма,
коммунисты тем не менее решили поддержать его при условии выполнения им
программы Народного фронта.
Победа Народного фронта вызвала огромный энтузиазм трудящихся, которые
ожидали скорейшего выполнения предвыборных обещаний. Через несколько дней
после выборов на многих предприятиях стихийно начались забастовки. Их
участники требовали повышения заработной платы, введения оплачиваемых
отпусков, сокращения рабочего дня. Стачечное движение приобрело невиданный
размах. В начале июня 1936 г. бастовало около 2 млн. человек. Рабочие
заняли крупнейшие предприятия и взяли их под охрану.
Буржуазия, напуганная небывалым размахом забастовочного движения,
поспешила пойти на уступки. 7 июня 1936 г. в правительственной резиденции —
дворце Матиньон — были подписаны соглашения между представителями
профсоюзов и предпринимателями. По условиям Матиньонского соглашения,
заработная плата повышалась в среднем на 7—15 %, а особо низкая заработная
плата увеличивалась в 2--3 раза.
Закон, устанавливающий ежегодный оплачиваемый отпуск в индустрии,
тоговле,свободных профессиях, домашней службе и сельском хозяйстве (20 июня
1936 г. ):
«Ст. 54f. Всякий рабочий, служащий или ученик…имеют право после одного
года непрерывной службы в предприятии на оплачиваемый отпуск минимальной
продолжительностью 14 дней, включая 12 рабочих дней.
Ст. 54d. При установлении вознаграждения должны быть учтены пособия
многосемейным, а также дополнительные и натуральные выплаты, которыми
невозможно пользоваться в продолжении отпуска.»[5]
Закон, устанавливающий сорокачасовую рабочую неделю в индустриальных и
торговых организациях и определяющий продолжительность труда в подземных
рудниках(27 июня 1936 г. ):
«Ст 6. В промышленных, торговых и ремесленных предприятиях и
кооперативах… продолжительность…труда рабочих и служащих, обоего пола и
любого возраста не может превышать 40 часов в неделю.
Ст.8 В подземных рудниках продолжительность пребывания каждого рабочего
в руднике не может превышать 38 часов 40 минут в неделю.»[6]
5. Разногласия в Народном фронте. Конец Народного фронта.
Мероприятия Народного фронта, направленные на улучшение материального
положения трудящихся, естественно, потребовали дополнительных расходов и,
следовательно, увеличили бюджетный дефицит. Компартия считала, что для
покрытия бюджетного дефицита нужно в первую очередь «заставить платить
богачей», обложить их чрезвычайным налогом, запретить вывоз капиталов за
границу. В ответ финансовая олигархия пошла на саботаж экономики страны:
только в 1936—37 за границу было переведено свыше 100 млрд. фр. «Бегство
капиталов» подрывало устойчивость валюты. Пришедшее к власти правительство
Л. Блюма (июнь 1936 — июнь 1937) не приняло должных мер по пресечению
саботажа. Проведя девальвацию франка на 30%, Блюм в феврале 1937 заявил о
необходимости «паузы» в осуществлении программы Народного фронта. В области
внешней политики правительство Блюма в ответ на развязывание франкистами с
помощью фашистских держав гражданской войны в Испании (1936—39) объявило о
«нейтралитете» Франции, запретив законным властям Испанской республики ввоз
через франко-испанскую границу закупленного ими оружия.
Преемники Блюма радикалы Шотан (июнь 1937 — март 1938) и Э. Да-ладье
(апрель 1938 — март 1940, до октября 1938 формально правительство,
опиравшееся на Народный фронт) всё более отходили от его программы. В
октябре— ноябре 1938 радикалы, а в мае 1939 социалисты открыто порвали с
Народным фронтом. Подписав позорное Мюнхенское соглашение 1938, выдававшее
Чехословакию на произвол гитлеровской Германии, издав 13 ноября 1938 серию
антинародных декретов и жестоко подавив движение протеста против этих
декретов, правительство Даладье открыло путь возврату правых к власти.
Вскоре в Париже была подписана франко-германская декларация 1938,
фактически перечеркнувшая франко-советский пакт 1935.
Мюнхенское соглашение привело к окончательному распаду Народного
фронта. Коммунистическая партия осудила мюнхенский сговор и голосовала
против него в парламенте. Однако все остальные партии, включая социалистов
и радикалов, одобрили Мюнхенское соглашение. Ссылаясь на голосование
коммунистов против Мюнхена, руководство радикальной партии официально
объявило о выходе и.) Народного фронта. Это был конец Народного фронта.
Заключение
Народный фронт существовал недолго, но имел большое историческое
значение. Его главной заслугой была успешная борьба против фашизма.
Народный фронт преградил путь фашизму, обеспечил сохранение и расширение
демократических свобод, принес реальное улучшение жизни французским
трудящимся. Огромное значение имело социально-экономическое
законодательство Народного фронта, которое тогда было лучшим из всех
крупных промышленно-развитых стран. В годы Народного фронта значительно
возросло влияние рабочего класса, его политических и профсоюзных
организаций. Однако закрепить и развить влияние рабочего класса не удалось
из-за бегства капиталов за границу. Правительство было вынуждено пойти на
поводу за предпринимателями, обесценив франк и свернув социально-
экономические преобразования.
Список литературы.
1. Александров В.В. Новейшая история стран Европы и Америки 1918-1945
гг.: Учеб. пособ. для студ. вузов, обуч. по спец. «История».—М.:Высш.
шк.,1986.—591с.
2. История государства и права зарубежных стран: Учеб. для студ. юрид.
вузов и фак. Ч.2 /Под общ. ред. О.А. Жидкова, Н.А.
Крашенниковой.—М.:Норма-Инфра-М,1998.—712с.
3. История новейшего времени стран Европы и Америки 1918-1945: Учеб
пособ. /Под ред. Е.Ф.Язькова.—М.:Просвещение,1989.—447с.
4. Новейшая история зарубежных стран. Европа и Америка.1917-1939. Учеб.
пособ. для студ. ист. фак. пед. ин-тов.—М.:Просвещение,1975.—368с.
5. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учеб пособ. /Под
ред. З.М.Черниловского.—М.:Гардарика,1996.—413с.
-----------------------
6. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: /Под ред.
З.М.Черниловского.—М.,1996.—374с.
7. Александров В.В. Новейшая история стран Европы и Америки 1918-1945
гг.—М.,1986.—96с.
3. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: /Под ред.
З.М.Черниловского.—М.,1996.—377с.
4. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: /Под ред.
З.М.Черниловского.—М.,1996.—378с.
5. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: /Под ред.
З.М.Черниловского.—М.,1996.—393с.
6. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: /Под ред.
З.М.Черниловского.—М.,1996.—394с.
| |
