GeoSELECT.ru



Предпринимательство / Реферат: Показатели эффективности коммерческой деятельности предприятия (Предпринимательство)

Космонавтика
Уфология
Авиация
Административное право
Арбитражный процесс
Архитектура
Астрология
Астрономия
Аудит
Банковское дело
Безопасность жизнедеятельности
Биология
Биржевое дело
Ботаника
Бухгалтерский учет
Валютные отношения
Ветеринария
Военная кафедра
География
Геодезия
Геология
Геополитика
Государство и право
Гражданское право и процесс
Делопроизводство
Деньги и кредит
Естествознание
Журналистика
Зоология
Инвестиции
Иностранные языки
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Кибернетика
Коммуникации и связь
Компьютеры
Косметология
Криминалистика
Криминология
Криптология
Кулинария
Культурология
Литература
Литература : зарубежная
Литература : русская
Логика
Логистика
Маркетинг
Масс-медиа и реклама
Математика
Международное публичное право
Международное частное право
Международные отношения
Менеджмент
Металлургия
Мифология
Москвоведение
Музыка
Муниципальное право
Налоги
Начертательная геометрия
Оккультизм
Педагогика
Полиграфия
Политология
Право
Предпринимательство
Программирование
Психология
Радиоэлектроника
Религия
Риторика
Сельское хозяйство
Социология
Спорт
Статистика
Страхование
Строительство
Схемотехника
Таможенная система
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Технология
Товароведение
Транспорт
Трудовое право
Туризм
Уголовное право и процесс
Управление
Физика
Физкультура
Философия
Финансы
Фотография
Химия
Хозяйственное право
Цифровые устройства
Экологическое право
   

Реферат: Показатели эффективности коммерческой деятельности предприятия (Предпринимательство)



Министерство общего и профессионального образования РФ
Новосибирский государственный технический университет
Факультет Бизнеса



Контрольная работа по дисциплине
Экономика предприятия и организация производства

тема: Показатели эффективности коммерческой деятельности
(на примере торгового предприятия)



Студент: Стародубцева Т. Н.
Группа:
ФБ 02 в
Преподаватель: Низовкина Н. Г.



г. Новосибирск
2001 г.
Введение.

В настоящее время в условиях рыночной экономики появляется всё больше
и больше торговых предприятий. Каждое предприятие стремится получить как
можно большую прибыль при минимальных затратах. Для обеспечения
прибыльности своего дела предпринимателю следует глубоко анализировать
сложившуюся ситуацию на рынке, а также внутри своего предприятия.
Достижение главной цели - максимизации прибыли возможно только при
правильном и продуманном планировании деятельности торгового предприятия.
В этой работе освещается два главных показателя эффективности торговой
деятельности предприятия: прибыль и рентабельность. Первый из них
собственно говоря и является целью работы предприятия, второй показатель -
показатель рентабельности позволяет точно оценить уровень развития
торгового предприятия как в целом, так и с различных сторон.

1. Понятие прибыли и её виды.

Прибыль в торговле является денежным выражением стоимости прибавочного
продукта, созданного производительным трудом работников торговли, которые
заняты продолжением процесса производства в сфере товарного обращения, а
также части прибавочного продукта, созданного работниками других отраслей
народного хозяйства (промышленности, сельского хозяйства, транспорта и
т.д.) и направляемого в торговлю через механизм цен на товары, тарифов,
торговых надбавок как платы за реализацию товаров (продукции и услуг).
Прибыль представляет собой конечный финансовый результат хозяйственной
деятельности торгового предприятия. Однако финансовым результатом может
выступать не только прибыль, но и убыток, возникший, к примеру, из-за
чрезмерно высоких затрат или недополучения доходов от реализации товаров в
связи с уменьшением объёма поставок товаров, снижением покупательского
спроса.
В упрощенном виде прибыль - это разность между валовым доходом и
издержками обращения предприятия. Такую прибыль принято называть валовой,
она отражает финансовый результат конкретной деятельности предприятия.
Однако, как известно, не все затраты торгового предприятия включаются в
издержки обращения. Часть затрат предприятие осуществляет за счёт прибыли,
и поэтому не включает их в издержки обращения.
Все затраты предприятия, учитываемые как в составе издержек обращения,
так и относимые на прибыль, в сумме образуют общие издержки, поскольку они
характеризуют совокупность действительных расходов торгового предприятия.
Общие издержки обращения по объёму больше издержек обращения.
Соответственно издержкам прибыль может быть общей. Валовая прибыль - это
разность между валовым доходом и издержками обращения. Общая прибыль - это
разность между валовым доходом и общими издержками (затратами предприятия,
учитываемыми как в составе издержек обращения, так и относимыми на
прибыль). Общая прибыль меньше валовой на величину затрат, не относимых на
издержки обращения. Цель любого торгового предприятия - получение
максимальной общей прибыли. Общая прибыль характеризует предпринимательский
доход, который свидетельствует об окупаемости расходов торгового
предприятия (предпринимателя) и способности его к самофинансированию
(саморазвитию).
Прибыль является одним из важнейших оценочных показателей,
характеризующим результат хозяйственной деятельности торгового предприятия.
В процессе анализа результатов работы применяются различные значения
прибыли: прибыль (убыток) от реализации товаров; прибыль от реализации
основных фондов и иного имущества; валовая (балансовая) прибыль;
налогооблагаемая прибыль; чистая прибыль (прибыль, остающаяся у
предприятия); прибыль от внереализационной деятельности предприятия.
Прибыль (убыток) от реализации товаров определяется как разность между
валовым доходом от реализации товаров (без учёта налога на добавленную
стоимость) и издержками обращения.
При определении прибыли от реализации основных фондов и иного
имущества учитывается разница (превышение между продажной ценой (без налога
на добавленную стоимость) и остаточной (первоначальной) стоимостью этих
фондов и имущества, увеличенной на индекс инфляции, который исчисляется в
порядке, установленном Правительством РФ. При этом понятие “остаточная
стоимость имущества” рассматривается применительно к основным фондам,
нематериальным активам, малоценным и быстроизнашивающимся предметам, а
первоначальная стоимость - для прочего имущества.
В состав доходов (расходов) от внереализационной деятельности
включаются: доходы, получаемые от долевого участия в деятельности других
предприятий, от сдачи имущества в аренду, дивиденды (проценты) по акциям,
облигациям и иным ценным бумагам, принадлежащим предприятию, а также другие
доходы (расходы) от операций, не связанных с реализацией товаров включая
суммы, полученные (уплаченные) в виде санкций за нарушение хозяйственных
договоров. В составе внереализационных расходов учитываются налоговые
платежи, относимые на финансовые результаты хозяйственной деятельности
торгового предприятия (налог на имущество, транспортный налог, прочие
налоги).
Валовая (балансовая) прибыль характеризует конечный финансовый
результат хозяйственной деятельности торгового предприятия и представляет
собой сумму прибыли (убытка) от реализации товаров, основных
производственных средств (фондов), иного имущества и доходов от
внереализационной операций, уменьшенных на сумму расходов по этим
операциям. По экономическому значению балансовая и валовая прибыль
тождественны. Валовая прибыль с наибольшей полнотой и объективностью
показывает результаты всех видов хозяйственной деятельности предприятия.
Именно прибыль на практике отражает экономическую категорию “прибавочная
стоимость”, которая соответственно и подлежит распределению между
предприятием и государственным бюджетом.
Чистая прибыль - это та часть валовой (балансовой) прибыли, которая
остаётся в распоряжении предприятия после уплаты в бюджет налога на
прибыль.
Главное препятствие, с которым сталкивается торговое предприятие на
пути максимизации прибыли, - это рост расходов, связанных с увеличением
налоговых отчислений в бюджет и обязательных отчислений в различные
внебюджетные фонды.
Налогооблагаемая прибыль - это часть валовой прибыли, подлежащая
налогообложению. При исчислении налогооблагаемой прибыли из валовой прибыли
исключаются:
1. Доходы от долевого участия в деятельности других предприятий;
2. Дивиденды по акциям, проценты по облигациям и другим ценным бумагам,
принадлежащим торговому предприятию;
3. Доходы, подлежащие налогообложению по особым ставкам (доходы от
аренды, проката видео- , аудиокассет и записи на них);
4. прибыль от посреднических операций и сделок (комиссионная торговля
относится к посреднической деятельности);
Указанные суммы не исключаются из валовой прибыли потому, что такие доходы
облагаются налогом по установленным ставкам у источника их выплаты.
Акционерные общества и общества с ограниченной ответственностью могут
уменьшать размер валовой прибыли на сумму отчислений в резервный фонд или
другие аналогичные фонды. Законом РФ “Об акционерных обществах” льгота по
прибыли, направляемой на создание резервного фонда, не может быть больше
обязательного размера, равного 15 % уставного капитала, и выше 50 %
налогооблагаемой прибыли.

Законом РФ “О налоге на прибыль предприятий и организаций”
установлены льготы для предприятий, уменьшающие размер налогооблагаемой
прибыли. Эти льготы предусмотрены для всех предприятий, если средства
направлены на:
1. Финансирование капитальных вложений производственного и
непроизводственного назначения (при условии полного использования
сумм начисленного износа основных фондов);
2. Благотворительные цели (3 % от суммы налогооблагаемой прибыли);
3. Погашение кредитов банков, полученных на финансирование капитальных
вложений;
4. Проведение других мероприятий, предусмотренных законодательством;
При этом суммарный размер льгот, исключаемых из налогооблагаемой прибыли,
не может превышать 50 % от суммы налога, исчисленного без учёта этих льгот.
Для предприятий на основе аренды имущества государственных предприятий
сумма налога на прибыль уменьшается на сумму арендной платы (за вычетом
амортизационных отчислений, входящих в состав этой суммы), поскольку
арендная плата взимается в государственный бюджет в установленном порядке.
Наиболее сложная проблема, которую решает предприятие при определении
размера налога на прибыль, - это определение для целей налогообложения
доходов и расходов, полученных и произведённых по всем видам деятельности.
Представляется целесообразным проводить экономический расчёт по каждой
коммерческой сделке, чтобы получить представление о соотношении между
затратами на приобретение, доставку, хранение и выручкой от их продажи.
Коммерческую сделку можно считать выгодной, если она сможет обеспечить
чистую прибыль в размере не менее 20-30 % затрат. Такое жёсткое требование
обусловлено высокой степенью риска, характерного для коммерческой сделки.
Естественно, что все торговые предприятия стремятся получить как
можно более высокий процент чистой прибыли. Какие же условия роста прибыли
в торговле:
1. Расширение ассортимента товаров;
2. Внедрение принципиально новых технологий коммерческого характера с
целью увеличения объёма продаж товаров, пользующихся повышенным
спросом;
3. Отсутствие страха перед коммерческим риском;
4. Целесообразное распределение средств, получаемых от экономии затрат;
При этом особое внимание следует уделить выбору стратегии деятельности:
либо снижению цены на товары, пользующиеся пониженным спросом в расчёте на
увеличения прибыли за счёт увеличения объёмов продаж, либо оставлению цены
неизменной, ориентируясь на сохранение стабильности умеренного спроса. В
результате использования того или иного метода (стратегии) возможны
различные последствия вплоть до банкротства предприятия. Так что выбор
стратегии подразумевает под собой ещё и глубокое маркетинговое исследование
рынка схожих по назначению с продаваемыми данным предприятием товаров.
Помимо всех вышесказанных определений прибыли существует великое
множество других, сделанных ведущими экономистами всего мира. К примеру,
профессор Сиэтлского университета Пол Хейн (США) выдвинул следующее
определение прибыли: “Прибыль - это чистый доход сверх обычной нормы дохода
за счёт доступных инвестиционных возможностей”. За рубежом очень часто в
определении прибыли используется термин “инвестиции”. Так появилось понятие
будущей прибыли, т.е. такой прибыли, которая будет получена в будущем
вследствие внесения своевременных инвестиций, связанных, к примеру, с
закупкой нового оборудования, машин, транспортных средств, с капитальными
вложениями и т.д., что позволяет увеличить размер основного капитала
(основных средств). Источниками инвестирования могут служить как банковские
кредиты, частные капиталы, так и средства одних предприятий, вкладываемые в
развитие других. Такие средства могут быть представления как в виде прямых
ссуд, так и в виде приобретаемых акций, либо в виде вложения средств с
целью получения прибыли и т.д..
Другое определение прибыли было высказано П.Р. Рубинфельдом: “Под
прибылью понимается конечный результат хозяйственной деятельности
предприятия (фирмы, компании, корпорации и т.д.). Для всех фирм
обязательным условием является максимизация прибыли: прибыль максимальна,
когда предельный доход равен предельным издержкам”. Здесь определение
прибыли дано через предельные издержки.
Фирмы, как правило, решают задачу максимизации прибыли на
долгосрочный период. Максимизация прибыли подразумевает под собой задачу
планирования прибыли на некоторый срок вперёд, что является довольно
сложной задачей на сегодняшний день.

2. Факторы, влияющие на прибыль.

Выявление факторов, влияющих на прибыль, подразумевает под собой изучение
экономических условий её формирования. Экономические условия могу быть как
внутренними, так и внешними. Под их действием изменяется абсолютная
величина и относительный уровень прибыли. К внешним условиям можно отнести
такие как: инфляция, изменения в законодательствах и нормативных документах
в области ценообразования, кредитования, налогообложения предприятий,
оплаты труда работников и др.. К внутренним условиям, влияющим на величину
прибыли, к примеру, можно отнести количество работников на предприятии,
сокращая количество которых, можно тем самым увеличивать или уменьшать
затраты на заработную плату, что в свою очередь может повлиять на величину
валовой прибыли и соответственно на величину чистой прибыли.
Факторы, влияющие на величину прибыли, можно разделить как бы на две
группы. В первую группу относят так называемые основные факторы, которые
непосредственно влияют на объём прибыли торгового предприятия. К ним
относятся:
1. Прибыль (убыток) от реализации товаров.
2. Прибыль (убыток) от неторговой деятельности предприятия.
3. Сальдо доходов и расходов по внереализационным операциям.
4. Прибыль (убыток) от реализации основных производственных средств.
Ко второй группе относят так называемые взаимозависимые факторы:
1. Объём продажи товаров.
2. Розничные цены на реализуемые товары.
3. Издержки обращения.
4. Фондовооружённость работников.
5. Налогоёмкость предприятия.
6. Численность работников предприятия.
7. Оборачиваемость и состав капитала.
8. Затраты, относимые на прибыль.
Если говорить насчёт основных факторов, влияющих на прибыль, то можно
сказать, что на практике валовая (балансовая) прибыль в основном создаётся
за счёт прибыли от реализации товаров, но она может быть увеличена
(уменьшена) на величину прибыли от неторговой деятельности предприятия, на
величину выявленного положительного (отрицательного) сальдо по
внереализационным операциям, на величину прибыли, полученной от реализации
основных фондов (причём прибыль (убыток) от реализации основных фондов
представляет собой разность между продажной (рыночной) и первоначальной их
ценой или остаточной стоимостью с учётом переоценок, вызванных инфляцией.
Если выявлено превышение первоначальной стоимости и понесённых затрат,
связанных с выбытием основных фондов и иного имущества, над суммой выручки
от реализации, то соответственно на величину этого превышения уменьшается
валовая прибыль предприятия. Если наоборот, сумма выручки превышает
первоначальную стоимость и расходы по выбытию основных фондов и иного
имущества, валовая прибыль увеличивается на эту разницу).
Взаимозависимые факторы также как и основные сильно влияют на
величину прибыли. Эти факторы не случайно получили такое название. Их
особенность состоит в том, что каждый из них в какой-то мере влияет или
испытывает влияние других факторов из этой группы. Поэтому, разделив
подсистему взаимозависимых факторов на отдельные элементы - показатели,
можно выявить степень влияния каждого из них на прибыль на основе
применения методов и приёмов экономико-математического анализа. Сначала
оценивается влияние каждого из них на величину прибыли, а затем их
комплексное влияние. Используя комплексный метод анализа можно выявить
следующие необходимые условия для нормального функционирования и развития
предприятия:

Тп > Тт > Ти > Тф > Тч,
где Т - темп роста прибыли, Т - темп роста товарооборота, Т - темп
роста издержек обращения, Т - темп роста фондовооружённости работников, Т
- темп роста численности работников.
Коэффициенты роста того или иного показателя исчисляются путём их
последовательного соотношения. Интенсивное развитие торгового предприятия
может характеризоваться не только ростом товарооборота и прибыли, но и
повышением производительности труда торговых работников, увеличением
капитала и др.
К примеру, издержки обращения в розничной торговле сильно зависят от
размеров заработной платы работникам, различных отчислений во внебюджетные
фонды. Снижение издержек обращения влечёт соответственно снижение
заработной платы и разного рода отчислений. Это в своём роде может
увеличить размеры прибыли, но в то же время может подорвать у работников
стимул к работе и очень сильно снизить производительность труда, что может
привести к очень большим затратам на восстановление работоспособности
персонала. В зарубежной практике на этот счёт используется система
стимулирования работников, где наряду с повышением окладов используется так
называемое участие работников в хозяйственной деятельности предприятия, в
котором подразумевается, что работники имеют право на покупку акций
предприятий по льготным ценам, а затем могут получать дивиденды по
купленным акциям.
Предполагается, что отдача от увеличения затрат на оплату труда
должна расти быстрее, чем размер его оплаты. Предприятие распределяет ту
или иную часть прибыли не в форме наличных выплат, а в форме акций или
переводит её на банковские счета работников, образуя кредитный фонд,
который предприятие пускает в оборот, что в какой-то мере снижает
потребность в заёмных средствах, при этом сокращаются затраты на выплату
процентов по банковским кредитам.
Величина прибыли в торговле также зависит от объёмов спроса на товары
и их предложения. Снижение спроса на товары может привести как к уменьшению
валового дохода от реализации, так и к сокращению валовой прибыли.
Регулятором соотношения спроса и предложения на рынке выступают розничные
цены товаров. При низких ценах на товары объём спроса на них больше, а при
высоких - меньше, поскольку существуют более дешёвые заменители этих
товаров. По мере увеличения объёмов продаж норма прибыли растёт, затем рост
её замедляется и наконец она стабилизируется или снижается, что зависит от
свойств определённых групп товаров.
Таким образом на прибыль влияют два взаимозависимых фактора: издержки
обращения и объёмы продаж товаров. Остальные факторы также непосредственно
влияют на прибыль и друг на друга.

3. Распределение прибыли в торговле.

Под распределением прибыли понимается порядок её направления,
определяемый законодательством. В условиях рыночной экономики значительная
часть прибыли изымается в виде налогов (38-45% валовой прибыли), которые
государство использует на пополнение доходов бюджета.
Законом РФ “О налоге на прибыль предприятий и организаций”
предусмотрено право предприятиям направлять часть валовой прибыли на
финансирование капитальных вложений производственного и социального
назначения, а также на погашение кредитов банков, полученных на эти цели.
Это позволяет уменьшить фактическую сумму налога на прибыль, исчисленную
без учёта этой льготы, не более чем в 2 раза. Кроме того, законом разрешено
за счёт валовой прибыли покрывать расходы, которые связанны с погашением
кредитов коммерческих банков, полученных на финансирование капитальных
вложений. Если предприятие эти кредиты использует не по целевому
назначению, то полученная от их использования прибыль подлежит
налогообложению в установленном порядке.
Распределение прибыли базируется на соблюдении трёх основных
принципов:
1. Обеспечение материальной заинтересованности работников в достижении
наивысших результатов при наименьших затратах;
2. Накопление собственного капитала;
1. Выполнение обязательств перед государственным бюджетом;
Одно из направлений распределения прибыли - погашение
государственного целевого кредита, полученного из целевого внебюджетного
фонда для пополнения оборотных средств, в пределах сроков его возраста.
Целевой кредит выдаётся на основании соглашения между финансовыми органами
и акционерными обществами (с долей государства в уставном капитале более
50%), приватизированными предприятиями независимо от организационно-
правовой формы. Погашение просроченного целевого кредита и уплата процентов
по нему осуществляется за счет прибыли, остающейся в распоряжении
предприятия.
Вторым направлением распределения прибыли являются отчисления в
резервный фонд. В России резервный фонд создается и пополняется за счет
прибыли только в акционерных обществах и обществах с ограниченной
ответственностью. В резервный фонд можно направлять не более 50% суммы
прибыли, подлежащей налогообложению. Средства этого фонда имеют целевое
назначение - покрытие непредвиденных потерь, компенсация риска, других
расходов, возникающих в процессе хозяйственной деятельности предприятия.
Существование резервного фонда определяет возможности выплаты дивидендов по
акциям в случае недостатка суммы чистой прибыли.
За рубежом широко применяется метод участия работников крупного
предприятия в его прибылях. Для этих целей на предприятии создается так
называемый фонд накопления, в который перечисляется некоторый процент
прибыли до вычета налогов. Эта сумма распределяется между сотрудниками
пропорционально их окладам, причем деньги выплачиваются не сразу, а
размещаются в различного рода акции. Сотрудник корпорации может их получить
только после ухода с предприятия.
Если суммы уставного капитала и фонда накопления превышают величину
полученной прибыли, то можно говорить об устойчивости финансовой
направленности средств на развитие предприятия. Уравнивание соотношения
этих сумм свидетельствует о предкризисном состоянии.
На предприятии могут создаваться фонды специального назначения, в
которых аккумулируется значительная часть прибыли, зарезервированная или
направленная на образование источников финансирования затрат на создание
нового имущества предприятия производственного назначения и социальной
инфраструктуры, а также на нужды социального развития (кроме
капиталовложений), на материальное поощрение работников. Фонды специального
назначения четко разграничивают средства, направленные предприятием на
производственное развитие и на потребительские нужды. В этой связи
образуются две самостоятельные группы фондов: фонды накопления и
потребления. Также к фондам специального назначения относится фонд
социальной сферы.
Некоторая часть прибыли может направляться в фонд потребления. Фонд
потребления на предприятии формируется для удовлетворения текущих
потребностей торгового предприятия. Источником средств фонда накопления
является чистая прибыль. Направляя значительную долю чистой прибыли на
текущие потребности, предприятие снижает темпы экономического роста и,
следовательно, ограничивает возможности будущего потребления. Прибыль,
направленная на инвестирование (капиталовложения), способствует ускорению
экономического роста, тем самым расширяются возможности будущего
потребления.
В общем виде прибыль, остающаяся в распоряжении торгового
предприятия, распределяется на фонды накопления и фонды потребления. Эти
фонды различаются по принадлежности к собственникам. На акционерном
предприятии фонды потребления находятся в собственности трудового
коллектива предприятия, а фонды накопления - в собственности акционеров,
учредителей. Поэтому фонды потребления не могут быть отнесены к капиталу
предприятия, ибо различия капитала и фондов состоит в том, что капитал
образуется в результате накопления имущества, а фонды накопления - в
результате распределения чистой прибыли.
Российское законодательство предоставляет предприятиям независимо от
организационно-правовой формы собственности право оперативно маневрировать
поступающей в их распоряжение прибылью после уплаты налоговых платежей в
бюджет. Разность между совокупной величиной прибыли по всем видам
деятельности предприятия и её использованной частью за отчетный период
представляет собой нераспределенную прибыль.
Нераспределенная прибыль - показатель, характеризующий экономический
рост предприятия на основе собственных средств. В составе нераспределенной
прибыли одна часть характеризует величину накопленной прибыли, вторая часть
представляет собой свободную прибыль, т.е. прибыль, которая не получила
никакого направления. Следует отметить, что прибыль, остающаяся в
распоряжении предприятия не может быть полностью отнесена к собственному
капиталу. На самом деле все фонды потребления, а также такие накопления,
как вложения в социальную сферу, к собственному капиталу не относятся. Они
представляют собой не капитал предприятия в чистом виде, а по сути то, что
предприятие отдало коллективу на улучшение его социальных нужд
(строительство дома отдыха и др.).
По экономическому содержанию фонды - это чистая прибыль отчетного
года либо прошлых лет, распределенная по фондам для её целевого
использования: на приобретение новой техники (фонд накопления); на
мероприятия социальной направленности (фонд социальной сферы); на
материальное поощрение (фонд потребления) и прочие нужды.
Совет учредителей имеет право направлять средства фондов на покрытие
убытков , перераспределять средства фондов между ними, направлять часть
средств на увеличение уставного капитала и финансирование других
мероприятий.
Необходимо добавить, что всё вышесказанное (насчёт создания фондов на
предприятии) характерно для более или менее крупных предприятий, где
распределение прибыли происходит в соответствии с учредительными
документами по фондам, в которых предусмотрена величина отчислений. Порядок
формирования и расходования средств фондов определяется предприятием
самостоятельно и закрепляется в уставе и приказе об учётной политике
предприятия. Такой метод использования прибыли получил название фондовый
метод. Бесфондовый метод используется в большинстве случаев малыми
предприятиями. На таких предприятиях обычно формируется резервный фонд,
отчисления в который могут повлиять на налогооблагаемую прибыль за счет
возможных льгот по налогу на эти отчисления. В конечном итоге цель анализа
распределения прибыли - установить, насколько рационально распределяется и
используется прибыль с позиции самовозрастания (самоокупаемости) капитала и
самофинансирования торгового предприятия.

4. Понятие рентабельности торгового предприятия.

При рыночной экономики результаты деятельности торгового предприятия
оцениваются системой показателей, главным из которых является
рентабельность. Рентабельность определяется как отношение прибыли к одному
из показателей функционирования торгового предприятия. При вычислении
рентабельности используется различные показатели прибыли. Показатели
рентабельности позволяют выявить не только общую эффективность работы
торгового предприятия, но и оценить различные стороны его деятельности.

5. Показатели рентабельности и их виды.

Существует великое множество показателей рентабельности, главным из
которых является показатель общей экономической рентабельности торгового
предприятия. Он вычисляется по формуле:
Р = П / Т * 100,
где Р - общая экономическая рентабельность хозяйственной деятельности
торгового предприятия;
П - сумма прибыли (валовой или чистой);
Т - объем товарооборота (без НДС).
Следующим показателем является показатель, характеризующий
эффективность использования собственного капитала. Он называется
показателем рентабельности собственного капитала, который вычисляется по
формуле:
Р = П / К *100,
где П - сумма прибыли торгового предприятия,
К - средняя величина собственного капитала.
Этот показатель имеет важное значение для акционеров торгового предприятия.
Он служит критерием оценки уровня котировки акций акционерного торгового
предприятия на фондовой бирже. Этот показатель позволяет инвесторам оценить
потенциальный доход от вложения средств в акции и другие ценные бумаги.
Также существует показатель рентабельности всего капитала, который
находится путём деления суммы прибыли на величину всего капитала.
Показатель рентабельности основных производственных средств (фондов)
предприятия рассчитывается по следующей формуле:
Р = П / ОФ *100,
где П - сумма прибыли;
ОФ - средняя стоимость основных фондов;
Аналогично высчитывается показатель рентабельности материальных оборотных
средств, только вместо показателя средней стоимости основных фондов
применяется показатель средней стоимости материальных оборотных средств.
Эти два показателя часто объединяют и вычисляют один показатель
рентабельности основных фондов:
Р = (П / (ОФ + МС) * 100),
где МС - средняя стоимость материальных оборотных средств.
Если торговое предприятие арендует помещения или сдаёт помещения в
аренду, то среднюю стоимость основных фондов целесообразно исчислять с
учётом сданных и полученных в аренду основных средств. В этом случае
средняя величина основных средств определяется путём вычитания из суммарной
стоимости собственных и арендуемых основных фондов стоимости объектов
основных фондов, сданных в аренду.
Наряду с основными показателями рентабельности используется большое
количество частных показателей, таких как: рентабельность эффективности
текущих затрат (отношение прибыли к издержкам обращения), рентабельность
затрат живого труда (отношение прибыли к заработной плате), рентабельность
оборотных средств (отношение прибыли к средней величине оборотных средств),
рентабельность эффективности использования рабочей силы (отношение прибыли
к численности занятых на предприятии рабочих), рентабельность эффективности
использования торговых площадей, рентабельность эффективности использования
основного капитала и т.д.. Частные показатели рентабельности характеризуют
эффективность использования отдельных видов ресурсов торговыми
предприятиями. Рентабельность является одним из важнейших показателей
хозяйственной деятельности торгового предприятия, поэтому при анализе
наряду с показателями рентабельности используется их динамика.

Послесловие.

Итак, из всего вышеизложенного можно сделать вывод о том, что анализ
хозяйственной деятельности торгового предприятия не может обойтись без
анализа таких показателей как прибыль и рентабельность. Эти два показателя
в полной мере отражают эффективность работы торгового предприятия,
показывают перспективы развития его в ближайшем будущем. Своевременный
расчёт и анализ этих показателей приведёт в будущем к стабильному росту и
развитию торгового предприятия, максимизации прибыли, сокращению издержек
обращения и увеличению темпов развития.



Список литературы:

1. Савицкая Г.В. «Анализ хозяйственной деятельности предприятия». Москва,
1998 г.
2. Ефимова О.В. «Финансовый анализ». Москва, 1997 г.
3. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. «Финансы предприятий». Москва, 1999 г.
4. Куликов Л.М. "Основы экономических знаний": Учеб. Пособие. - М.: Финансы
и статистика, 1998 г. –267 стр.
5. Экономическая школа: научно-популярный иллюстрированный журнал выпуск №
3, 1999. – 347 стр.





Реферат на тему: Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку

Міністерство освіти України Національний технічний університет
України
Видавниче -поліграфічний факультет Кафедра організації
видавничої справи,поліграфії та книгоросповсюдакення
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни "Економіка поліграфічного підприємства"
на тему: Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи
розвитку
Виконав Ревук Николай Николаевич ЗЕ --3
Київ
2000
ЗМІСТ стр.
1. Зміст 2
2. Вступ З
3. Аналіз сучасного стану поліграфічної галузі в Україні 4
4. Перспективи розвитку 12
5. Заходи до покращення стану поліграфії в Україні 20
6. Розрахункова частина 22
7. Висновок 27
8. Література 29
ВСТУП
Розробка цієї курсової роботи проходить у дуже відповідальний для держави
час, коли розпочинається становлення молодої незалежної України,
осмислюються і напрацьовуються нові підходи у організації, та плануванні
поліграфичних підприємств. Держава, оцінивши масштаби і місце
інформаційної, в тому числі, видавничо-поліграфічної сфери в суспільному
процесі, намагається допомогти їй зайняти належне місце, вивести на нові
шляхи розвитку та вдосконалення. Цій справі мають прислужитися постійні
зусилля Уряду, його законодавчі ініціативи, практичні підходи, спрямовані
на підтримку та координацію програм щодо залучення інвестицій, впровадження
нових технологій, розвитку інформаційної інфраструктури в регіонах та
областях.
Хотілося б нагадати, що саме ці завдання знаходяться і в центрі уваги
діяльності Української асоціації виробників поліграфічної продукції , що
заснована на початку жовтня минулого року,та вищиіх навчальних закладів
України - які готують молодих поліграфістів.
Як ви розумієте, це викликане вимогами часу, гострою ситуацією, що
складається в інформаційно-поліграфічному секторі України. Спад, який
переживає видавничо-поліграфічна галузь, пояснюється не тільки
загальноекономічною кризою, а й багатьма факторами, пов'язаними із
ігноруванням специфіки цієї важливої сфери економіки і культури з боку
деяких владних структур. Дається дзнаки технічна відсталість поліграфічного
виробництва, нерозвиненість вітчизняної сировинної бази. Окрім того, триває
залежність від імпорту, недосконалість податкового і митного законодавства.
Виготовлення поліграфічної продукції стає економічно неефективним, а наша
поліграфія неконкурентоспроможною.
Це пов'язано, насамперед, із низькими темпами технічного переозброєння,
відсутністю вітчизняного виробництва високоякісного паперу та фарб,
поліграфічного обладнання, а ще ж до того таким негативом, як високі
кредитні ставки, відсутність обігових коштів.
Основним завданням молодшого покоління поліграфістів є впровадження нових
технологічних та економічних рішень.
Засобом залучення Іноземних фірм та закордонного досвіду в поліграфії ми
зможемо підняти економічний рівень галузі. Прикладом цього можуть бути такі
фірми як : ЯМ Интернешнл Україна, Мас Наиве
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ В
УКРАЇНІ.
Аналіз ситуації в поліграфічному виробництві України та всуміжних з нею
галузях та підгалузях хотілося б розпочати оглядом статистичних данних.
У поліграфічному секторі економики активно утвержується тенденція до
збільшення кількості господарюючіх субьектів. Нині тут налічується 2 тисячі
підприємств різних форм власності, в т.ч. 21 відсоток, колективної—56.6,
приватної - 21.8. Це свідчіть про те, що поліграфія все впевніше входить у
ринок, вже діє досить сильне конкурентне середовище.
Численні приватні, колективні поліграфічні підпрємства та фірми, які
здебільшого оснащенні сучасною технікою, що успішно конкурують, точніше
домінують на ринку пакувальної,рекламної, бланковоі ,та іншої комерціїної
продукції. Заради обективності слід сказати що вони помітно підняли рівень
якості поліграфічного виконання друкованної продукції.
В газетному, журнальному, книжковому виробництві домінуюче становище поки
що залишається за державними підприємствами. Воно й зрозуміло,е адже ці
виробництва мають сьогодні складну інфраструкту,велики виробничі та
допоміжні площі, що коштує значних коштів. Зважаючи на це, бізнес сюди
входить досить обережно, детально прораховуючи можливу рентабельність
вкладень.
Певна річ, розрахунки базуються на реальних ринкових потребах. Наш ринок
свідчить про продовження негативної тенденції зменшення обсягів випуску
неперіодичних та періодичних друкованих видань та про збільшення вільних
потужностей із випуску книжкової і газетно-журнальної продукції.
Торік видавництва і видавничі організації усіх форм власності випустили
лише 40 млн. примірників книжок, що становить менше 1 книжки на кожного
мешканця країни.
У першому кварталі нинішнього року ситуація погіршилася. Зокрема, у
видавництвах, підпорядкованих Держком-інформполітики, тираж книжкових
видань, порівняно з відповідним періодом минулого року, зменшився більш,
ніж удвічі.
Судячи з цього, і нинішній рік може бути майже катастрофічним, якщо не
вжити радикальних заходів щодо підтримки видавничо-поліграфічного сектору
економіки.
Як тут не порівняти наші результати із ситуацією у наших сусідів. Візьмемо
для прикладу Російську Федерацію. Завдяки створенню
росіяни вивели книгу на третє місце своєї експортної продукції. Зокрема, ми
добре відчуваємо це на наших книжкових прилавках. А білоруси торік
випустили книг в обсязі 7,5 примірника на одного жителя, тобто на порядок
вище, ніж в Україні.
А ми ж намагаємось інтегруватись в Європейську спільноту. То хто ж там
серйозно сприйме нас із такими жалюгідними результатами? Адже ознакою
цивілізованої країни є показник випуску книг на рівні 12-14 примірників на
душу населення.
Такі низькі показники книговидавничої діяльності тримають на голодному
пайку вітчизняну поліграфію.
Однак біда не тільки в цьому. Адже недоступність книги ущемляє
конституційне право громадян України на одержання інформації, позбавляє їх
можливостей прилучатись до загальнолюдських цінностей.
Основною причиною такого глибокого спаду книговидання є те, що в Україні не
створені необхідні економічні умови, які б сприяли формуванню помірних цін
на книгу, зробили б її доступною широким верствам населення. А це, в свою
чергу, стимулювало б нарощування обсягів книговидання і книго-
розповсюдження та відповідне підвищення рівня завантаження виробничих
потужностей поліграфії. Щоб радикально змінити ситуацію мусимо, насамперед,
домогтися ослаблення руйнівного податкового пресу на книгу, введення
нульової ставки податку на додану вартість усіх операцій, робіт та послуг
при підготовці, друкуванні та розповсюджен розповсюдженні книги. Саме
нульова ставка ПДВ діє в Росії, Білорусі, Естонії, Латвії, Литві, СІЛА,
Великобританії, Польщі, Норвегії, Швейцарії, Південній Кореї, Аргентині,
Бразилії, Колумбії. Набагато нижчі, ніж в Україні, діють ставки ПДВ на
книгу в Туреччині, Італії, Іспанії, Словенії, Чеській Республіці,
Нідерландах, Бельгії, Канаді, Німеччині — від 1 до 7 відсотків.
Попередні укази Президента України Л. Кучми засвідчили оцінку феномена
української книги і потребу вжиття радикальних заходів щодо запобігання її
занепаду. Ми сподіваємося, що неодмінно з'явиться Указ, яким буде
підтримано пропозиції з цих питань, підготовлені Держкомінформполітики,
Комітетом свободи слова та інформації Верховної Ради України, Українською
асоціацією виробників поліграфічноїпродукці'ї. Центром підтримки видавців
української книги та іншими структурами.
Оцінюючи ситуацію в поліграфічній сфері, слід наголосити на тому, що вона
залишається складною, неоднозначною та суперечливою. Як і в усьому нашому
вітчизняному виробництві, тут не вистачає обігових коштів, тиснуть
непомірні податки, дається
взнаки низька платоспроможність населення і юридичних осіб, у результаті
чого падає попит на поліграфічну продукцію і зростає дебітор
ська заборгованість. Низькою є завантаженість виробничих потужностей,
значна їх частина потребує модернізації, складним є фінансове становище
поліграфічних підприємств.
Водночас більшість виробничих колективів усіх форм власності перебувають,
як кажуть, "на плаву", прагнуть не тільки вижити, а й потроху розвиваються,
відтворюють виробництво.
Підсумки роботи у минулому році свідчать про певне пожвавлення роботи
поліграфїїідеякустабілізаціюекономічної ситуації. Зокрема, підприємства, що
перебувають у функціональному підпорядкуванні Держкомінформполітики,
закінчили рік з приростом товарної продукції, порівняно з 1997 роком, з
усіх натуральних показників: по книжково-журнальній продукції — на 3,8
відсотка, газетній — на 20,1, образотворчо-етикетковій — 30,5.
Обсяг випуску товарної продукції в діючих цінах збільшився на 21,1
відсоток, балансовий прибуток — на 25,5, середньомісячна зарплата
підвищилась на 17,9 відсотка.
Проте, як видно з результатів роботи першого кварталу нинішнього року,
стабілізаційні процеси в галузі ще не набрали стійкого характеру.
Показники, на жаль, гірші, ніж у січні—березні минулого року. Зокрема,
випуск поліграфічної продукціїв діючих цінах склав усього 89,3 відсотка,
книжкової ( в аркушах-відбитках) — 45,3 %, газетної — 84,5 %.
Не може не викликати стурбованість те, що минулий рік кожне третє
підприємство системи Держкомінформполітики закінчило зі збитками.
Цього року коло збиткових підприємств розширилося. Насамперед, тому, що
навантаження на собівартість продукції за рахунок незалежних від поліграфії
факторів з 1 січня нинішнього року збільшилось.
Зокрема, у зв'язку зі скасуванням понижуючого коефіцієнта, на 40 відсотків
зросли амортизаційні відрахування, які входять до собівартості продукції. А
це досить значні суми. Особливо це відчувають виробництва, які мають
порівняно нові будівлі.
Напружена ситуація зі збільшенням амортвідрахувань створена штучно.
Практика засвідчила, що підвищення нормативу амортвідрахувань на будівлі та
споруди до 5, а на технологічне
устаткування до 15 відсотків виявилося безпідставним. Це призвело до
зумисного завищення собівартості продукції, зменшення прибутку, а відтак —
і податку на нього.
У результаті такого невиваженого підходу втратили всі — і виробник, і
держава, і замовник, і споживач.
Асоціація поліграфістів спільно з Держкомінформполітики має підготувати
аргументовані пропозиції щодо внесення змін до Закону "Про оподаткування
прибутку" в частині оптимізації нормативів амортвідрахувань. Серпнева
фінансова криза, девальвація гривні, що спричинили різке зростання цін на
імпортні матеріали та обладнання, змусили нас ще сильніше відчути гостроту
проблеми створення вітчизняної сировинної бази видавничо-поліграфічного
комплексу і поступового зменшення його залежності від імпорту, а він, до
речі, сьогодні становить 70—75 відсотків.
Як відомо, вирішення цієї важливої проблеми передбачалося Державною
програмою розвитку національного книговидання і преси, затвердженою в 1995
році Президентом України.
Мусимо констатувати, що реалізовано лише окремі заходи. Роботи по виконанню
програми по суті, згорнуто. Вважаємо, що наша Асоціація, Державний комітет
інформаційної політики України разом з усіма зацікавленими структурами
повинні реанімувати Програму, зробити аналіз проведеного, дати поштовх
роботі, особливо, пов'язаній з виробництвом стратегічних видів сировини і
матеріалів — газетного і офсетного паперу, картону, поліграфічних фарб,
офсетних і фотополімерних пластин, а також деяких видів поліграфічного
устаткування.
З метою зменшення цін на поліграфічні послуги і підвищення
конкурентоспроможності вітчизняної поліграфічної продукції нам слід
ініціювати питання про відновлення переліку товарів критичного імпорту, які
при ввезенні на митну територію України не обкладаються податком на додану
вартість, включивши до нього насамперед: технологічне устаткування,
запчастини, деякі поліграфічні матеріали, які в Україні не випускаються, а
також домогтися зменшення ввізного мита на них.
Як відомо, в усьому світі стимулюється імпорт прогресивних техніки і
технології, та тільки не в Україні.
Ось характерний приклад. Дніпропетровське газетне видавництво "Зоря"
підписало контракт на поставку нової рулонної офсетної машини для випуску
газет вартістю 989 000 німецьких марок. Сума податку на так звану додану
вартість разом із ввізним митом при цьому склала 536 тис. гри. Яка ж
економіка витримає подібне навантаження?!
Із цих проблем маємо тісніше взаємодіяти і з Митно-тарифною радою України,
яка вже пішла нам назустріч у вирішенні деяких питань. У березні нинішнього
року вона схвалила подані Мін-промполітики, Мінінформом, членом Асоціації —
"Видавництвом "Бліц-ін-форм" (народний депутат С.І.Мельни-чук) і підтримані
Правлінням Асоціації та Підкомітетом з друкованих засобів масової
інформації Верховної Ради України з метою захисту вітчизняної поліграфії
пропозиції про збільшення ставок ввізного мита з 10 до 30% на шкільні
зошити, групу паперово-білової продукції, картонні упаковки, полімерні
плівки з друкованим малюнком.
Аналізуючи проблеми видавничо-поліграфічного комплексу, слід видокремити
питання книжкового виробництва, матеріальна база якого перебуває в стані
занепаду. У цьому секторі, як відомо, працюють знані далеко за межами
України книжкові підприємства, зокрема. Головне — виробниче об'єднання
"Поліграфкнига", київська книжкова фабрика таАТЗТ "Книга", харківські — ім.
Фрун-зе і "Глобус", львівська "Атлас". Основу їх завантаження завжди
складали підручники, навчальна, науково-технічна, енциклопедична
література. Сьогодні ж, на жаль, цих замовлень вони не мають. Якщо щось і
з'являється, то, з огляду засушливого податкового клімату, виконуються
замовлення за рубежем, там, де сприятливіші економічні умови. Наші владні
структури замість конкретної допомоги, скажімо, ліквідації боргу в 10млн.
грн за підручники, виготовлені "Поліграфкнигою" ще минулого року, нерідко
"компенсують" вклад підприємства прискіпливими перевірками.
Така драматична ситуація, що склалася у книжковому виробництві, потребує
окремого розгляду. Зокрема, цікавим при цьому може бути питання про випуск
підручників для Туркменистану в обмін на енергоносії. Багатообіцяючими
могли б стати подібні домовленості з іншими країнами СНД.
Як свідчать дані Книжкової палати, майже дві третини друкованого
інформаційного простору України складають періодичні видання місцевої сфери
розповсюдження. Але поліграфічна база, яка забезпечує їх вихід, теж
перебуває в критичному стані. Згадаймо, як на парламентських слуханнях з
тривогою і болем говорилося про потреби регіональної поліграфії.
Вважаю, необхідно проаналізувати становище в районній
поліграфічній ланці з випуском місцевих газет і шукати шляхи його
поліпшення. Тим більше, що в низці областей знайдено вихід зі скрутного
становища і є непоганий досвід.
Питання модернізації виробничої бази, технічного переоснащення
поліграфічного виробництва. Зрозуміло, це стосується не лише районної
поліграфії, а всього вітчизняного поліграфічного комплексу.
Приємно, що пропозицій щодо нового поліграфічного обладнання маємо сьогодні
багато. На цьому ринку працює чимало відомих фірм, зокрема, "Поліг-
рафімпорт", ЯМ Интернешнл Україна, "Прес-сервіс", представництво фірми
"Гейдельберг", "Ві-ай-пі-системз", "Макхауз", "Інтертехнодрук". Вони не
тільки здійснюють поставки устаткування, а й забезпечують його монтаж,
сервісне обслуговування, навчання кадрів, надання консультацій, здійснюють
технологічний супровід.
Зокрема хотілось б зупинитись на пропозиції фірми ЯМ Интернешнл Україна.
Фірма займається постачанням надсучасних типографій та комплектує їх
японськими друкарськими машинами КОМОКІ!
иіьгопе
[pic]
С моменту свого появлення в 1981 році, машини КОМОКІ -иіпгопе отримали
популярність ' завдяки високій якостідрукуємоїпродукції. продуктивності
надіїності та в' ісокій автоматизації підготовки й ведення друкарського
процесу .
8рктт
Машиньї Зргіпі 8 й 8ргіп1 05 - останні модіфікації відмінно опрацьованої
серії Зргіпі, яка випускається з 1972 року та користується в світі великою
популярністю.
[pic]
Система друкарської секції 8РКІМТ - 8
[pic]
Надписи нарис, (зліва направо, зверху вниз}:
Фарбовий аппарат дистанійногої системи керування подачею
1
0

фарби. Автоматика змивка фарбного апарата
Система полуавтоматиної змени друкарської форми КМС
Високостапельня приьомка (620 мм)
Система полуавтоліатиного переключення в режимдрукування з
оборотом аркуша
Автозмивка офсетного полотна
8РКІМТ С8
[pic]
Фірма ЯМ Интернешнл Україна не тільки здійснює поставки устаткування, а й
забезпечуйте його монтаж, сервісне обслуговування, навчання кадрів, надання
консультацій, здійснюю* технологічний супровід.
Важливо, що ці фірми починають практикувати відстрочки платежів. Таку
практику всіляко вітаємо і сподіваємось, що вона буде продовжуватись і
вдосконалюватися, бо тільки завдяки цьому можемо хоча б потроху
переоснащуватися.
Становище з інвестиціями у підприємств було б кращим, якби не існувало
узаконеної системи попереднього кредитування
1
1

виробником бюджету держави. Адже сьогодні підприємства податки на додану
вартість і на прибуток змушені перераховувати авансом, тобто раніше, ніж
продукція реалізується. Природно, що аванси можна було б спрямувати на
модернізацію виробництва. Розмірковуючи над складними питаннями технічного
розвитку, ми не повинні забувати про вітчизняних виробників поліграфічного
устаткування, які теж переживають складний період. Маю на увазі те, що
Асоціація виробників поліграфічної продукції разом з Асоціацією підприємств
поліграфічного машинобудування і Держкомінформполітики мають терміново
визначитися, яке устаткування буде замовлятися, щоб передбачити його в
планах випуску заводів поліграфічного машинобудування.
12
Перспективи розвитку
Після проголошення незалежності України утворена нова
важливапідгалузь:виготовленнягрошовихзнаків,ціннихпаперів,докуме нтівуворої
звітності. Практично на голому місці в короткі строки створено відповідні
потужності, оснащені сучасною технікою та технологією, підготовлено
висококваліфіковані кадри.В результаті держава забезпечила себе цією
стратегічно важливою продукцією.
Водночас дії Міністерства фінансів щодо розширення переліку документів
суворої звітності призвели до необгрунтованого монополізму у цій справі і
до значного подорожчання такої продукції.
Відрадно, що в Україні останнім часом за підтримки держави почала
відроджуватися легка, харчова, переробна галузі промисловості. Це стимулює
розвиток вітчизняного виробництва з випуску етикетково-пакувальної
продукції. Створюються нові виробництва, оснащені передовою технікою та
технологією, які вже реально конкурують із закордонними виготовлювачами.
Отже, існують великі поліграфічні можливості, а тому вважаємо, що
виготовляти таку продукцію за рубежем на замовлення наших споживачів і
ввозити їїдо України необхідності немає. Тому слід виробити такі митні
правила, щоб вони на дії сприяли вітчизняному виробнику.
Сьогодні не можна обійти увагою ще одне гостре питання, яке у всіх
перебуває, як кажуть, "на слуху". Всі ми добре усвідомлюємо, що перехід
видавничої галузі до ринкових відносин вимагає нових організаційних форм, у
тому числі реформування форми власності суб'єктів господарювання з тим, щоб
оптимально поєднати комерцію зі збереженням та нагромадженням духовних
цінностей. Тому підхід до цього має бути виваженим. Поспішність тут була б
недоречною, більше того, згубною для видавничої справи.
Сьогодні є всі підстави для занепокоєння щодо утворення на базі 53
державних видавництв і поліграфічних підприємств нової господарської
структури монополістичного типу "Державної акціонерної компанії "Українське
видавничо-поліграфічне об'єднання", створення якої передбачає акціонування,
а потім протизаконну приватизацію.
Юридичною експертизою виявлено, що прийнята Постанова Кабінету Міністрів
України від 21.11.98 р. № 1870 про створення ДАК "Укрвидавполіграфія"
порушує основні засади створення. діяльності та реорганізації поліграфічних
підприємств. Постанова суперечить статтям 92 і 116 "Конституції України",
Законам України
1
3

"Про видавничу справу", "Про державну підтримку друкованих засобів масової
інформації (пресу) в Україні , "Про підприємництво", "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності". Указам Президента України "Про вдосконаленнядержавного
управління інформаційною сферою", "Про корпоратизацію підприємств",
постановам Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень про
порядок корпоратизації підприємств" та "Про затвердження методики оцінки
вартості майна під час приватизації", а також цілого ряду відомчих
нормативних актів.
Враховуючи викладене, з метою дотримання законності, наші збори повинні
просити Президента відмінити Постанову Кабінету Міністрів України " Про
забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії "Українське
видавничо-поліграфічне об'єднання від 26.11.98 р. № 1870, як таку, що
суперечить чинному законодавству України.
Виходячи з цього Верховна Рада України своєю Постановою № 430-ХІУ від 16
лютого 1999 року зобов'язала Кабінет Міністрів України забезпечити
неухильне виконання Постанови Верховної Ради України від 3 березня 1995
року, звернувши особливу увагу на незмінність статусу державних
підприємств, що включаються до складу державної акціонерної компанії
"Укрвидавполіграфія".
Що ж може статися, якщо Постанова Кабінету Міністрів буде реалізована на
практиці?
— Компанія відраховуватиме з поліграфічних підприємств значні фінансові
кошти на своє утримання, в результаті чого підвищаться ціни на поліграфічні
послуги. Компанія розпоряджатиметься значною частиною прибутку видавництв і
поліграфпідприємств, регулюватиме всю їх господарчу діяльність, що грубо
суперечить визначеному законом праву підприємства на незалежну господарську
діяльність.
— Майже кримінальним є встановлений керівництвом компанії порядок, щоб
інвентаризація й оцінка майна державних підприємств при їх реорганізації в
акціонерні товариства проходила за балансовою вартістю цих підприємств. І
це в той час, коли експертна, тобто реальна, ринкова вартість майна цих
підприємств значно вища, ніж балансова.
— Статут ДАК, передбачаючи великий перелікрізних видів діяльності (втому
числі, створення й утримання гральних закладів, організація азартних ігор),
зовсім не вказує такий вид діяльності, як
14
управління державними підприємствами. Відповідно до статті 50 Цивільного
кодексу України всі дії юридичної особи, що не передбачені статутом, можуть
бути визнані недійсними. Іншими словами, статут ДАК із самого початку не
дає їй юридичного права здійснювати управління державними видавництвами,
враховуючи, що вони є незалежними суб'єктами господарської діяльності.
— Приватизація об'єктів видавничо-поліграфічної сфери має низку
особливостей, що визначені Законом "Про видавничу справу". Він, зокрема,
гарантує 25% акцій підприємства, що акціо-нується, самому
поліграфпідприємству і 24% акцій редакціям, які відповідно випускають на
ньому продукцію.
Саме виходячи з цього, депутати Верховної Ради України 247 голосами ухва
лили постанову про відкликання Указ Президента України та згаданої
Постанови. Більше того, 19 жовтня 1998 рок 45 народних депутатів направили
подаї-ня до Конституційного Суду України приводу грубих порушень Конституц
України. Різко засудила ці документі Спілка журналістів України. 21 грудн'
1998 року 24 головних редактори загг льнодержавних газет та керівників жур
папістських організацій, серед яких і т,' які підтримують курс Президента,
звер нудись до Президента з проханням тер мінове призупинити дії цих
антиконсти туційних документів.
16 лютого ц.р. Президент Україні на зустрічі підтримав пропозиції 14 го
ловних редакторів і провідних газет щодо недоцільності утворення монополі
ної структури ДАКу "Укрвидавполіг рафія". Незважаючи на це, 27 квітня!'
травня ц.р. Кабінет Міністрів видав роз порядження про форсування робіт
щоді створення цієї компанії.
Хочу наголосити, що Верховної Радою України на парламентських слу ханнях
11—13 травня цього року прии нято таке рішення: п.4. Наголосити На
особливій необхідності і важливості реалізації Кабінетом Міністрів України
ви мог пункту 4 Постанови.Верховної Раді України від 16 лютого 1999року,
№430 XIV щодо недопущення приватизації забезпечення незмінності статусу під
приємств, які включаються до склад;
державних акціонерних компаній "Ук раїнське видавничо-поліграфічне об'єд
нання" та "Українське телебачення радіомовлення".
Вважати, що постанови та розпоряд ження Кабінету Міністрів України щодо
утворення та забезпечення діяльност цих компаній, прийняті з порушення”
КонституціїУкраїни і ряду законів, з ігно руванням позиції місцевих
державнш адміністрацій і органів
15
місцевого самоврядування, фахових висновків колективів, перетворюються в
наругу над свободою слова, інтересами вільного розвитку видавничо-
поліграфічної галузі, телебачення та радіомовлення і не підлягають
виконанню.
У зв'язку з цим довести до відома керівників Кабінету Міністрів України,
Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Фонду державного
майна України, Національного агентства з управління державними
корпоративними правами, державних акціонерних компаній "Українське
видавничо-поліграфічне об'єднання" та "Українське телебачення і
радіомовлення", телера-діоорганізацій, поліграфічних підприємств і
видавництв, що за статтями 19 і 60 Конституції України ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачене законодавством, виконувати явно
злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання таких
розпоряджень чи наказів настає юридична відповідальність.
Тривожне становище і в нашій галузевій науці. До недавнього часу ми
пишалися тим, що два з трьох діючих у колишній союзній державі науково-
дослідних інститути знаходилися в Україні. Один із них (Київський)
унікальний, оскільки був зайнятий розробкою спеціальних видів друку. Нині ж
ситуація така, що необхідно вживати термінових заходів щодо їх порятунку.
Щоб не пропала поліграфічна наука слід визначитися з напрямками та сферою
її діяльності, пов'язаних із потребами виробництва.
Дещо краща ситуація з підготовкою інженерних кадрів. Українська академія
друкарства, поліграфічний факультет Національного технічного університету
України (КПІ) перебудовують свою роботу відповідно до ринкових умов —
організували підготовку фахівців нових спеціальностей: таких як менеджмент
поліграфічних підприємств, посилили контакти з виробництвом. Серед
найближчих наших завдань — налагодження післядипломного підвищення
кваліфікації керівників і фахівців галузі.
Зі свого боку низка поліграфічних підприємств по-діловому відгукується на
запити вищих учбових закладів. Сподіваємось, що і держава всіляко сприятиме
вирішенню проблеми підготовки кадрів.
Стабілізація у видавничо-поліграфічному комплексі в немалій мірі залежить
від стабільної роботи центрального органу державного управління галуззю, на
жаль, статистика тут сумна. Упродовж 1992-1999 р.р. було п'ять
ліквідаційних компаній (Держкомпреси змінив
16
Держкомвидав, ного, у свою чергу, Мінпрес-інформ, потім Мінінформ, а два
місяці тому появилося нове утворення — Держкомінформполітики). Скільки часу
і коштів витрачено на перереєстрацію статутів, виготовлення печаток,
штампів, бланків, вивісок! А скільки людей достроково відправлено на
державні пенсії, скільки здійснено компенсаційних виплат!
Мабуть, оця вся "реорганізаційна діяльність” немалою мірою і спричинила
такий занепад. Чи не тому видавнича справа в наших сусідів стабільніша, що
там держава чітко визначила свої інтереси і пріоритети у видавничій галузі
і не вдавалася до сумнівних експериментів типу перейменувань органу
державного управління та створення ДАКу?
На цьому варто сьогодні наголосити оскільки не встигло чорнило на високих
документах просохнути, як знову поповзли чутки про чергову

Новинки рефератов ::

Реферат: Методические особенности комментированного обучения и применения поурочного балла при изучении трудных тем на уроках русского языка шестых классов (Педагогика)


Реферат: Скоростно-силовая подготовка (Физкультура)


Реферат: Отчёт по созданию курсовой работы «База данных ACCESS» (Компьютеры)


Реферат: Обучение изложению в коррекционной школе 8 вида (Педагогика)


Реферат: Анализ стихотворения В. Маяковского "Послушайте!" (Литература : русская)


Реферат: П. Я Григорьев "Холодные блюда и закуски" (Кулинария)


Реферат: Создание брэнда компании (Менеджмент)


Реферат: История развития Лесотехнической академии СПб в 19 веке (История)


Реферат: Размножение папоротников в оранжерейных условиях (Сельское хозяйство)


Реферат: Себестоимость, расчет по экономическим элементам и калькуляционным статьям (Предпринимательство)


Реферат: Выбор оптимальных сетевых решений на базе многозадачных операционных систем для построения компьютерной сети вуза (Программирование)


Реферат: Альнернатива средневековой Руси 13-15 в.в. (История)


Реферат: Теория юридических фактов (Теория государства и права)


Реферат: Взаимоотношения в коллективе (Психология)


Реферат: Военное дело в Древнем Риме (История)


Реферат: Феминизм (Социология)


Реферат: Московский гостиничный бизнес (Менеджмент)


Реферат: Типи небезпечних природних явищ та катастроф (Безопасность жизнедеятельности)


Реферат: Бухгалтерский учет и аудит расчетов по оплате труда в с/х (Бухгалтерский учет)


Реферат: Курс биологии за 11 класс (Биология)



Copyright © GeoRUS, Геологические сайты альтруист